Гончаров Анатолий. Твоя зоря

Сам вiн, Дударевич, що досi з кам'яним обличчям стояв збоку (i все,
видно, ждав, чи не випурхне iз-за пагорба рятiвний мотоцикл
автоiнспектора), тепер, метнувшись попереду, ще раз спробував отямити
сво©х безтямних супутникiв:
- Ви ж зрозумiйте: все впаде на нас! Ми будем виннi, тiльки ми! Треба ж
©м буде на когось звалити!..
Вони тим часом мовчки робили сво , далi волокли потерпiлого поузбiч
дороги до машини.
- Та отямтесь ви! Не терзайте нещасного, залиште його в споко©!..
Переконавшись, що нiякими аргументами ©х не проб' ш, Дударевич перший
пiдскочив до свого сертифiкатного й, пiрнувши тулубом у дверцята, щось там
став лаштувати в салонi, - то вiн завбачливо розстеляв для механiзатора
плащ-болонью, щоб не заплямити сидiння, якщо в того в дорозi почнеться
кровотеча. Мовчки, з почуттям навiть вiд самого себе приховано© обриди
стежив, як вони, силкуючись, намагаються пiдняти i втиснути в машину цю
багатонудову безвольну масу огрядного тiла, брудного мотлоху, забитого
пилюкою i кров'ю. Незнайомець не подавав ознак життя. Тiло дiяк не
слухалось, не влазило в машину, ноги звисали, холошi закотились, оголивши
волохатi, темпi вiд пилюки литки. Тамара намагалася якось прилаштувати ©х,
одначе не могла дати ©м лад. Дударевич очам сво©м не вiрив,, як вона, тада
чепуруха, котра за екватором все остерiгалася азiатсько© холери, уникала
користуватись водою з каналiв Джакарти, хоч мiсцевi тi © води не бояться"
надiйно перекипiло© в тропiчному сонцi, ця ось його Тамара:,, в яко©
завжди були напоготовi махровi прокшi'яченi серветки, такi гарячi, що не
вхопиш ©х рукою, тут зовсiм без вiдрази порнавться бiля чи©хось брудних
нiг, з невмiлою старандiстю запихаючи ©х до машини. Що з ними ко©ться?
Звiдки цей напад фальшиво©, показно© спiвчутливостi, нiкому не потрiбно©
фiлантропi©? Та ще невiдомо, чим вона для вас обернеться, мо© дорогi!
Побачимо,, як будете викручуватись намагаючись довести сво алiбi... Та
тiльки навряд чи повiрять вам, якщо опинитесь у капканi, нiчи©м не вiрить
сльозам траса нiчна!.. Ось поруч розумнiшi, заслiплюючи фарами, джухають
мимо вас сюди й туди, тi, що не бажають встрявати в iсторiю, а ви? Та,
власне, ким вiн вам доводиться, цей невiдомий? Та й взагалi - хто вiн?
Може, п'яний був? Може, сам пiдлiз пiд чи©сь колеса, по дуростi вискочивши
з поля на трасу?
Та хоч як там було, а потерпiлий уже в машинi. Тамара, боком
вмостившись, бiля пiдiбраного, руками пiдтримувала його розбиту мокру вiд
кровi голеву в себе па колiнах i зляканим голосом повторювала: "©дьмо,
©дьмо!"
Заболотний без слова опинивсь за кермом. Дударевич, повагавшись якусь
мить, сiв поруч нього, сердито грюкнувши дверцятами.
- Ви божевiльнi, - сказав вiй тихо, членороздiльно, коли машина рушила.
- Побачите, чим все скiнчиться. Це ж судi Кримiнальна справа... Веземо
труп! Не забудь запитати першого зустрiчного, де тут найближчий моргi
Заболотний, не вiдповiдаючи, розвиваа швидкiсть. Звернувши з траси, воня
чимдуж помчали на вогнi далекого мiста, на тi його велетенськi, аж грiзнi
бунчуки заграв.
Тут для Забодотяого нiяких правил уже не iснувало. Обганяв машину за
машиною, обходив злiва й справа, заслiплював фарами, лотiв, здавалось, да
неминучий удар. Багровi сполохи иоиереду над степом рослж, розростались на
очах, нiч вiд нас овiдлiжала, жа все ж мiсто мовби не наближалось, аово
виявилось далi, нiж спершу Тамарi здалося. На яговмуоь ба-ка© машину
дiдкинуло, i знепритомнiлий анову застагвав. Тамара ввдчула аж полегкiсть
вiд по©утого стогаиу. Та чи ше передчасно? Коли потерпiлець переставав
стогнати, тедi не чути було навiть, щоб вiя дихав, i враження було таке©,
що вiн уже вмер. Вмер на колiнах у не©, у ©хнiй власнiй ковенькiй машинi,
- це жахливо, i що ©м скажуть десь там, куди вони його привезуть?
Згарячу-, в .збудженнi, в потрясiннi Тамара вiддалась пертиому гуманному
поруховi душi, кинулась допомагати Заболотному, не замислюючись про
наслiдки, а тепер ось з'явилась непеiвиiсть, в душу прокрада ться сумнiв,
чи так уже й безаомилыно вони вчинили, чи так уже й не мав слушастi
Валерiй у сво©х засторогах, у закликах до здорового глуаду? Когось би
розшукати, покликати зi сторони, десь же тут, мабуть, чергус мiлiцiя або й
швидка допомога? Звичайно, зовсiм iнша була б ситуацiя, якби службовi
особи огледiли все на мiсцi, обмiряли, чи як це там у них робиться в таких
випадках... Бо що, коли бiдолаха справдi не витрима ? Можливо, вiн цi ©
митi вже чу , як ото мов-иться, спiн ангелiв, i вже й допомога йому нiяка
не потрiбна? Стараються, ризикують, а привезуть лиш бездиханне тiло?! Хто
повiрить у ©хнi найкращi намiри, в те, що вони зовсiм випадково па нього
натрапили, а не самi збили його? Хiба ж не логiчно приiгустити, що
привезли власний грiх, що в руки правосуддя сам себе вiдда тут алочин,
щоб тiльки уникнути кари? Дивно, але Заболотний не захотiв порахуватися з
таким цiлком iмовiрнiш витлумачонням цього трагiчного випадку, хоч для
Тамари не буй вiн людиною, яка керу ться в сво©х вчинках лише велiнням
власних емоцiй, - таким у джунглях дiпломатi© нема чого робити.... Почуття
совiстi в ньому розвинуте, це так, на допомогу людинi вiн iде безоглядiго,
але ж не можна не зважати й на залiзну логiку обставинi А тут, на пiчнiй
трасi, вони, здасться, дужчi й суворiшi, нiж будь-де, i врештi обертаються
проти тебе, проти тво©х найблагороднiших порухiв серця... Враховувати
доводиться все, i водночас дико було б навiть припустити а думцi, що вони
могли не пiдiбрати нещасного, проскочити мимо, не зупинившись. Зрештою,
всi цi траси, швидкостi, гонитви, дорожнi пригоди, може, тiльки й мають
якийсь конечний глузд у тому, що ось у таких митт востях, у самотнiх
вирiшеннях перевiряють дорожнiй люд, пiддають його найвищим апробацiям -
хто хто?
I все ж... Добре, коли не вмре, а якщо?.. Зда ться, вiн не дише! Свист
вiтру чути за склом, а дихання не вловлю ться... Та нi, таки дише, ще там
скiлькись життя в його могутнiх грудях.
Валерiй сидить спиною до Тамари, застиг поруч iз Заболотним
випростаний, очужiлий, як нiмий докiр ©м обом. Iнодi, бувши в доброму
гуморi, вiн мав звичку пiдсмiюватись над собою, запевняв, що володi
"мистецтвом осклянiлих очей", i Тамара справдi мала нагоду спостерiгати,
як ©© Дударевич пiд час розмови з особою вельми впливовою, де важливо було
не виявити ранiше за iнших сво © позицi©, не розкрити завчасу свого
ставлення, сидiв просто-таки з нiби скляно замерзлою в очах бурштиновою
речовиною: дивиться людина, дивиться вiдкрито, а що дума , нiякий маг,
нiякий ясновидець не розгада ! Такий, мабуть, i зараз у нього погляд, i
навiть у широких, круто пiднятих плечах вiдклалась нiби зневага, принаймнi
усвiдомлення сво © внутрiшньо© зверхностi й правоти. Ну, а раптом
виявиться, що вiн ма рацiю? Спершу його поведiнка щиро обурила Тамару,
здавалось, його незламний его©зм i черствiсть, виявленi щойно так
одвер-то, нiколи не знайдуть прощення в нiй, а зараз, коли почуття
гострого потрясiння трохи вляглося й можна було зважувати тверезо те, що
сталось, Тамара могла зрозумiти й Валерiя з його невiдпорною логiкою,
розсудливiстю, вмiнням оцiнювати будь-яку подiю всебiчно, в усiх ©©
можливих наслiдках. Знала, це був один з його важливих житт вих принципiв:
не пiддавайся спалахам пристрастей, бурям емоцiй, хоч якi там вони будуть
красивi в дану хвилину, бери кожне явище не тiльки таким, яким воно зараз
, а й таким, яким буде, яким постане в перспективi, - адже вона повинна
бути для тебе понад усе!.. Можна по-рiзному ставитись до житт вих правил,
що ©х Валерiй сам для себе виформулював, проте в послiдовностi суджень
йому не вiдмовиш, навiть i цього разу. Тамара вiдчула в собi щось схоже на
спiвчуття. Ось вiн сидить перенервований, розбухлий вiд досади, до краю
обурений тим, що вони йому нав'язали. Стiльки ждати вiдпустки, щоб тепер з
дурного розуму встряти ii цю халепу! Комусь доведеться пояснювати, будете
перед кимось шукати виправдань, може, i вся вiдпустка лясне, страчена на
ходiння по слiдчих та прокурорах!
Тепер, коли ©х обвiва , охолоджу вiтерець тверезостi, певне, й
Заболотний сприйма поведiнку свого колеги Ц iнакше, не так, мабуть,
непохитно почував перед ним (свою правоту, безкомпромiсну владнiсть сво ©
рiшучостi. У вчинку Заболотного Тамарi далеко не все було ясно, ©й i зараз
ще важко збагнути, чому вiн не вагався, чому вiд першо© митi Заболотний
уже знав, як йому повестись перед лицем нещастя, i робив усе так упевнено,
наче його спрямовувала якась непохибна магiчна сила. Якi в таких випадках
дiють мотиви? Ну, хай би рятував родича чи приятеля, а то ж перед ним був
нiхто, один з чотирьох мiльярдiв живущих, просто невiдомий спiвбрат по
планетi!.. Можливо, значення для Заболотного мав той факт, що розпластаний
у пилюцi виявився саме степовик-механiзатор, чимось схожий на того, що
вдень зустрiли, чи, може, якось нагадав вiн Заболотному його рiдного брата
з Тернiвщинп, бригадира механiзаторiв? З людьми такого типу Заболотний
почував внутрiшню контакт-нiсть, з ними вiн сходиться з пiвслова, всi цi
степовики йому як рiдня, кожен iз них для нього - як брат. Хоч скiльки
дорiг за ним, хоч знав джунглi тропiкiв i тонув у смогах та неонах
найдальших столиць, однак вiдчува ться, що сво©м глибинним,
найзаповiтнiшим вiн закорiне-ний тут, у цих хлiбодарних степах, як i цей
його невiдомий побратим, котрий все ще нiяк не опритомнi .
Скiльки ©хали, стiльки й мучилась Тамара сумнiвами й непевнiстю,
борсалась серед тривожних вагань, хоча соромно було самiй собi признатись,
що вона пiдда зараз сумнiву те, на що пiшла за першим покликом душi,
пiшла так безоглядно.
- Хлоп'яцтво... Пiжонство... Фальшива гра в гуманiзм, - доймав ©х час
вiд часу Дударевич. - Та хто вiн для вас? Вiн для вас нуль, як i для мене,
одна абстракцiя, а таку заварили кашу!.. Самi, сподiваюсь, зараз бачите
власну дурiсть, а все ж...
- А все ж у кювет його не викинем, - вiдгукнувся Заболотний i погнав ще
швидше.
- Лицемiри! Ханжi! - аж зубами скреготнув Дударевич. - Оця ваша гра в
чуйнiсть, кому вона тут потрiбна? Йому? Та вiн уже слуха спiв ангелiв!
- Перестань1 - прикрикиула на чоловiка Тамара, i вiя вдрану вмовк.
Птаи потеринив хрипем чи стяговом засвiдчував, що вiн живий, хота я
неяритетшний, Тамару вiдразу щe бадьярякаоти, патхна i© ячриво акниеть
миттю дмiнд жадась и блиском надi©: ютите, теки вiя не вiдведе, вирине з
дiтьми безпам'ятства, зитарветься в щей нiчжий свiт, щоб постадчям перед
ким треба, за себе й аних? Маяве, якраз ваги вчинок, котряя Дударевiчу
вдаються безготузним, i цi небезиечнi обгани, невязавена швидкiсть,
розвянута Забвбужчим, привсое задшиi порятунок, вбереже дiтям батька,
чоловiка друясинi? Адже вихопили ©й ижлюки людину, яка комусь дервiш, яку
десь i нора, за цiй пiзнiй норi, мабуть, виглядають, дагiкутоть... Тож
геть сумнiви, перевiр себе на iстинво людське, пiдимивсь над свбято, над
усiм су тнiм i минущим, хай тастуитогой воно перед першiм норухом диги бо
ж чи мiсце су тному там, де ладиа витягеться на вирида ивжi, на тiй, де
сходяться вiч-ва-вiч смiрть i местiт? Може, це янраз та нiч, де вас усих -
i нe тагегась, а людськото долeю - буде перети'реяю: хто с хто?
Звичайно, могли б ви явшагти вен там, на узбiччi дороги, в пилюцi,
пiдибрав би - тягота чи мертвого - хтось литий, а ви, упикнувiшi клоноту,
уже мрiaли б собi далi, а ким би ви булта пiсля цього навiть у сво©х
власних очах? Уникли б розслiдувань тут, але хiба не переслiдував би вас
до кинця ваших дiтiв образ цього нещасного, хiба втекли б вiд власного
сумлiння, хай бп отиплись ставiть i в найдальшому пунктi пласти?
Влетiли нарештi в передмiстя. Бiля тролiйбусно© зупинки Заболотний
круто пригальмував i, не кидаючи керма, запитав тутешнiх, де в них тут
найближча лiкарня. Якiсь хлопцi з гiтарою вiдгукнулись ихом, поясiнiли
коротко й чiтко, пiби вiдчуваючи, яка невiдкладна истроiя непе туди цих
людей i траси, i ми знову погнали. На свiтлофоря не хотiв зважати, не
зупинивсь i тодi, коли ззаду почувся свисток. "Iнспекцiя женеться!
Зупинись!" - нервово шарпнувся Дударевич, а Заболотний нiби не чув.
Незважаючи на пiзнiй час, на зупинках пасажирiв було багато, видно,
роз'©здились на роботу люди нiчних змiн; Заболотний, пригальмувавши ще в
одному мiсцi, уточнив, що йому треба, i незабаром машина влетiла на
подвiр'я лiкарнi.
Тут мовби ждали ©х: повискакували сестри в бiлому, з'явилися ношi,
тепер i Дударевич ревно взявся допомагати медперсоналовi витягати
потерпiлого з машини.
- Просто з поля, - шепнула' одна iз медсестер до товаришки. - Перший
мевдно лiта механiзатор...
Механiзатора понесли на ганок, у навстiж розтанеш двiрi. Тамара у сво©х
розцяцькованих мiдними кнопками джинiсах теж iшла услiд за идм сумним
шестям, мимохiдь вловлюючи на собi короткi, сторожкi погляди медсестер,
погляди, в яких безжомиялно читалося то, чого вона найбiльше боялася: "Яв
же це ви його? Чому ганя те без пам'ятi? Життя нема на трасi вiд цих
курортникiв!"
Внесли потерпiлого в прийомну, в бiлу, переповнену свiтлом кiмнату.
Ношi поклали просто на пiдлогу. I яким чужорiдним серед сього свiтла й
бiлоснiжнветi була те, що лежало на ношах: масивне темне тiло в одежi,
забитiй пилюкою, просякнутiй потом i кров'ю. Суворе щетинясте обличчя,
зовсiм застигле, без тiнi життя... З'явився черговий лiкар, щуплявий юнак
у халатi, з борiдаяио пiд рiзночинця, з гострим поглядом очей, де не було
цiкавостi нi до чого i нi до кого, окрiм пацi нта. Сiвшiй на пiдставлений
сестрою стiльчик, лiкар послу©ав пульс дотерпiлого, взявся оглядати рану
на головi. Сiре липке волосся збилось, переплуталось, довелось його вiд
самого чола простригти ножицями, пiсля чого лiкар ще раа оглянув рану,
розкривавлену, запилюжену. Коли ©© почали дезинфiкувати, почувся глухий
стогiн, механiзатор якось погрозливо повiв туди-сюди головою, але на
лiкаря це не справило враження, так само як i па решту осiб медперсоналу,
що стовпились над степовиком. Чи©сь спритнi руки вже розпорювали одежу,
оголювали мускулясте комбайнерове тiло з могутньою грудною клiткою,
дебелий торс у розплилих кривавих синяках - слiдах удару. Лiкар i синяки
обмацав з виглядом невдоволеним, весь час мовби на когось сердячись, -
виявилось, що зламано кiлька ребер.
- Здорово ж ви його потовкли...
- Не ми, - рiзко й поспiшно заперечив Дударевич, проте лiкар полишив
його слова без уваги. Потерпiлець перебував у станi глибокого шоку.
- Серйозний стан? - спитала Тамара.
- Навiть критичний, - не удосто©вши ©© поглядом, миркнув лiкар i
розпорядився:
- На стiл!
I далi тут уже набирав чинностi свiй розпорядок. Лiкар, не виявивши
нiяко© цiкавостi до тих, хто привiз сюди потерпiлого, хто рятував його на
трасi, вийшов з кiмнати услiд за санiтарами в халатах, за ношами, що,
здавалось, аж вгинаються пiд важким тiлом степовика, Всi вони, цi
медперсональцi, котрi живуть тут у постiйнiй готовностi, звичнi будь-коли
приймати на себе першi стогони й скрики чи©хось нещасть, за короткий час
порання бiля пацi нта вразили Тамару якоюсь безпристраснiстю, мовби
притупленим сприйманням людського болю, хоча це й по днувалось у них з
фаховим бездоганним вишколом та розторопнiстю. "Чи, може, воно поверхове,
це мо враження, - майнуло Тамарi, - бо хiба ж можна коли-небудь звикнути
до мук людини, до болю, до чи©хось страждань?"
У кiмнатi тепер залишилось тiльки ©х тро та чергова сестра, огрядна, з
подвiйним пiдборiддям особа, в окулярах, з виразом непiдкупностi на
обличчi, службово© суворостi в кожному жестi. З нiмим докором витерла
кров'яну пляму на пiдлозi, помила неквапно з милом руки пiд краном й сiла
за стiл, з глибокодумним виразом уткнулась у сво© медичнi папери. Тамара
не раз помiчала, як багато бюрократично© писанини розвелося в медичних
закладах, кожне чи сь нещастя тут одразу ж оброста купами казенних
паперiв, якщо кому й потрiбних, то хiба лиш вiдомчим формалiстам для
перестрахування, а хворому вiд тих паперiв нi холодно, нi жарко... Мабуть,
i ця така ж бюрократка, напустила на себе мiну неприступностi, явно ж
перебiльшу роль сво © особи в iсторi©. Замiсть дiла сидить, як скiфська
баба, намурмо-сена, на слово людське не спроможеться, - надула щоки й
шкряба папером.
- Нам можна ©хати? - звернувся вiд порога до чергово© Дударевич,
дивлячись на не©, мов на жабу, скляними очима.
Перо шкряба далi, явно випробовуючи самовладання цих, що на гарячому
попалися, дипломатiв.
- Громадянко, ви не вiдповiли. В нас зайвого часу нема.
Лише пiсля довготривало© iнквiзиторсько© паузи про-рiка ться:
- А все ж вам доведеться почекати. - I якась у цьому зловтiшна
багатозначнiсть.
- Чого чекати? - знизав плечима Дударевич. - Ми поспiша мо.
- Воно й видно.
Дударевич глянув на дружину, сердито занишклу в кутку поруч iз
Заболотним, що, понурений, сидiв на застеленiй цератою кушетцi, де кладуть
хворих. Вiн, зда ться, вiдсторонений зараз був вiд усього. "Вам ясно? -
|запитав ©х поглядом Дударевич. - Нас уже не вiдпуска ця мегера... Ми
затриманi".
Виходило, що так. Вони дiйсно затриманi, не мають права вийти звiдси за
порiг. Сталося все так, як Дударевич i передбачав. I якщо той вмре пiд
ножем хiрурга, то вмруть разом iз ним i всi вашi надi© виправдатись,
довести сво алiбi, свою безвиннiсть. "Дипломати i ©хня жертва" - так це,
очевидно, буде сформульовано, пiд таким шифром пiде гуляти ваша справа в
хащах судочинства. Як до нестерпностi безглуздо все обернулося! Могло ж
зовсiм iiе бути цi © ночi на трасi. Могла вона спокiйно для них минути
десь на пахучому сiнi або в якомусь дорожньому готельчику, де за вiкном
небо зоряне i тихо шелестять тополi пiд подмухом польового вiтерця... А
вас не вiтерцем, а диявольським ураганом збило з шляху й занесло аж ось
куди, загнало в безглузду пастку, де вас недремно стереже ця злорада
мегера в окулярах... Нема сумнiву, що для не©, удавано заглиблено© у сво©
нiкому не потрiбнi папери, ви всi тро - носi© злочину, ви привезли сюди
вами ж знiвечену жертву й ось-ось, може, будете оголошенi вбивцями ©©.
- То хто ж нам може дозволити вийти звiдси? - знов запитав Дударевич,
стримуючи дражливiсть.
- Нiхто не дозволить, - не пiдвiвши голови, сказала чергова спокiйно i
владно, потiм з притиском додала: - Ви, до речi, не стiйте отам па порозi,
пройдiть i сядьте, мiсце ж , - i кивнула на бiлу лiкарняну табуретку в
протилежнiм кутку бiля рукомийника.
Хоч як дивно, Дударевич одразу ж послухався владного тону цi ©
диктаторки, пройшов i сiв на вказаний йому, безперечно ж, електричний
стiлець.
- Рятували, везли i така ось вiддяка, - мовила Тамара ображеним тоном у
бiк чергово©, i та, вiдклавши папери, глянула на не©, мов на потенцiальну,
хоча ще й не викриту до кiнця злочинницю, неприязнь до яко© вже можна було
й не приховувати. "Типова тунеядка, гультяйка-курортниця, хiба ж не
видно?.. Джинси нап'яла, жене на курорт, а вже така циганкувата, нiби а
курорту. Смага круглий рiк з не© не сходить. Кварцом, мабуть, ще
кварцу ться..."
Чергова обвела всiх трьох вивчальним, наметикованим поглядом. Вона
навiть не вважала за потрiбне втаювати свое невисловлене, але тверде
звинувачення ©м. Вона таки стерегла ©х, взяла пiд варту, вiдповiдала за
них перед кимось, як за цiлком можливих убивць. З такими не пiде вона нi
на який компромiс, нi за якого хабара не випустить звiдси! Можна було
подумати, що все життя ця особа мала справу не з хворими, а з пiдсудними,
а пiдслiдними i добре зна , як iз ними повестись; бо навiть коли б i
хотiла, не ма вже права випустити ©х з-пiд нагляду, доки не передасть у
руки правосуддя.
Лише Заболотний не звертав на чергову нiяко© уваги. Втомлений, з
посрiбленими скронями, з темними пiдковами пiд очима, сидiв, схилившись, у
глибокiй задумi. Тамара до цього мовби й не помiчала, що скронi йому вже
iскряться сивиною, i що така незникаюча складка горя проляга мiж
насуплених брiв.
- Ви шкоду те? - нахилившись, запитала його стишено.
Заболотний не вiдповiв, нiби не зовсiм i збагнув суть запитання. Бо,
власне, за чим вiн мiг шкодувати? Що вибрав саме цей варiант в ситуацi©,
яка склалась? Що не послухався волань Дударевича? Справдi, там вiн не
хотiв чути голосу застороги, хоча з самого початку ясно було, якi можуть
виникнути складнощi в цiй iсторi©... Але ж як можна було повестись iнакше,
коли значення мала кожна мить! Якiсь секунди могли вирiшити долю
потерпiлого! Спрацював там у тобi, мабуть, просто iнстинкт, потреба душi,
добре знайома тобi з фронтових лiт, коли без роздуму приходиш на скрик, на
стогiн, коли, навiть смерть зневажаючи, пiдбiга ш до щойно приземленого,
наскрiзь прорешеченого кулями лiтака, в якому сходить кров'ю твiй
непритомний товариш. Було ж таке, а чим це вiдрiзня ться вiд того? I,
власне, нема чого так уже фiксувати увагу на сво му вчипку. Хай для Тамари
в ньому щось мало не геройське, а по сутi звичайнiсiнька рiч - людина
людинi подала руку в нещастi. Той комбайнер, якого ви оце рятували, так
само повiвся б у подiбнiй ситуацi©, без пози, без самовтiхи зробив би що
слiд, - Заболотний чомусь був певен цього. Вiн справдi не вважав себе
вартим захоплення i не хотiв би нiякого морального зиску з цi © iсторi©,
хотiв би одного, щоб той, кого вiн привiз сюди, витримав, не сконав на
операцiйному столi.
- Невже шкоду те? - знов перепитала Тамара. i. Вiн заперечливо похитав
головою. Якщо й шкодував зараз, то тiльки за тим, що, сам того не бажаючи,
вплутав i ©© з Дударевичем у цю таку прикру iсторiю, та що й зараз десь на
трасi безкарно гуля негiдник, до того ж боягуз, який, збивши
механiзатора, полохливо кинув його конати край шляху. Адже не мiг вiн не
почути удару, не помiтити збитого, коли той вiдлетiв убiк iз сво©м
велосипедом, але, замiсть того щоб зупинитись, пiдiбрати людину - це ж
святе правило водiя! - погнав далi, мов нiчого й не сталось. Рве десь
кiлометри, рятуючи свою пiдлу шкуру, i навряд чи до такого озива ться
голос сумлiння... Набачився Заболотний жорстокостей у життi! В сонячний
день Перемоги здавалось, що ось тепер нарештi всiм жорстокостям буде
кiнець, запану всесвiтня гармонiя мiж людьми... Ах, як то було на©вно! Як
ще до того далеко, та й взагалi, чи буде це коли реальнiстю? Iнодi йому
зда ться, що жорстокостей навiть бiльше на планетi... Про це зараз
думалось, i вже не вперше такi роздуми вганяли Заболотного в смуток.
Тим часом до лiкарнi - чути було - пiд'©хала ще якась машина, i
чергова, пiдвiвшись, сторожко спрямувала погляд на дверi. Нiкого не
вносили, нiхто не заходив, обливаючись кров'ю й шукаючи допомоги. Потiм
нарештi почулися кроки на схiдцях, i в дверях з'явився... мiлiцейський
кашкет! Порiг упевнено переступив молоденький, безжурний лейтенант, що,
видно, бував тут не вперше, бо пiснолиця чергова йому несподiвано
всмiхнулась, хоч перед цим важко було навiть уявити, що вона вмi
всмiхатись.
Лейтенант, привiтавшись, по-службовому зiрким поглядом окинув
подорожнiх. Очi представника закону якусь мить затримались на Тамарi, на
©© голубiй зачiсцi, зробленiй ще десь там на iнших широтах далекими звiдси
перукарями, пiсля цього лейтенант одразу перейшов, до дiла:
- Прошу документи!
Першим подав сво© права Заболотний, те ж саме зробив Дударевич,
простягнувши особисте посвiдчення з виглядом пiдкреслено незалежним i
зовсiм невинуватим. , А коли ©хнi вiрчi грамоти було переглянуто й черга
дiйшла до Тамари, вона рiшуче пiдхопилась, виструнчепо стала перед
лейтенантом i з нервовим, недобрим усмiхом простягла назустрiч
представниковi закону китицi рук, засмаглих, плавких, грацiозних:
- Надiвайте!
Хлопець оторопiв:
- Що надiвати?
- Наручники, що ж iще.
Аж тепер лейтенант осягнув цей незвичний жарт.
- Ви, по-мо му, вже й так у наручниках, - вiн мав на увазi браслет
старо© iндiйсько© роботи, що тьмавим срiблом грав у Тамари на правiй руцi.
- Нi-нi, я без жартiв, - вигукнула вона. - Для вас ми злочинцi! Ви
ма те готову, я певна, версiю щодо нас. Це ми його збили, такi ось
бездушнi варвари, - ви ж дума те про нас саме так?!
- Ми зайвого не дума м, - лейтенант спохмурнiв. - Порядок зна м -
машину вашу, до речi, вже оглянуто...
- I що ж? - рвучко схопився з мiсця Дударевич. - Який висновок?
- Скажемо.
I лейтенант повернувся до чергово©, яка досить спритно, з надмiрною
готовнiстю подала йому злипок пропотiлих, засмальцьованих документiв, що
були знайденi в потерпiлого. "Коли вони й опинилися в не©!" - здивувалась
Тамара, знов вiдступивши у куток пiсля розiграно© сцени. - Оце спритнiсть
рук. Ну й особа!"
Лейтенант, всiвшись у крiслi на мiсцi чергово© за столом, взявся уважно
переглядати документи.
- Таку людину вивели з ладу, - мовив вiн згодом. - Один з найкращих
комбайнерiв нашо© областi. Правофланговий... А домашнi його ще нiчого й не
знають...
- Одначе з нами ж як? - тамуючи нетерплячiсть, нагадав Дударевич. -
Невже вам не ясно, що ми самi його пiдiбрали, хоч могли й не робити цього?
Йдучи на ризик, старались як швидше допровадити його сюди, i ось ма мо за
те... Наша машина чим-небудь посвiдчила проти нас?
- На щастя, нiчим. Слiдiв удару не виявлено.
- То в чому ж рiч? - одразу пiдвищив голос Дударевич.
- Акта, як належить, складем. Ви люди культурнi, мусите розумiти:
порядок порядок... Вперше, мiж iншим, бачу живих дипломатiв. Що ви там
хоч робите? - запитав вiн раптом зi зворушливою безпосереднiстю.
Заболотному це, видно, сподобалось, вiн посмiхнувся.
- Ми, дипломати, теж люди, хоча "немножко и лошади". Самою специфiкою
служби покликанi нести гар-мопiю в свiт, та поки що, як бачите, це нам не
дуже вда ться.
- Нi-нi, за поведiнку на трасi я вас хвалю. Так i начальству доповiм.
Але спершу все-таки, вибачте, складемо акта.
Медсестра, доки казенний папiр складався та обставини з'ясовувались,
мiнялася просто на очах. З'явилося в нiй навiть щось улесливе, що знову ж
таки нагнало сум на Заболотного, прикро йому було бачити таке раптове
перетворення в людинi: з диктаторки в лакизницю - сумна яка метаморфоза...
Вони саме ставили пiдписи пiд актом, коли до кiмнати вбiгла молоденька