Гончаров Анатолий. Твоя зоря

життя познача ться на наших цiлком "дорослих" вчинках... Ти як вважа ш?
Допуска ш таку можливiсть?
- Чому ж нi...
Закодовано, але що саме? Чому одне вивiтрилось, а iнше... Мимохiдь
кинуте кимось слово, добре або глумливе, дайня чиясь випадкова ласка або
нiби зовсiм маленька образа: кривда чи, навпаки, пiдтримка - чому, вони
мають здатнiсть оживати? Чому звiдси, де ми зараз мчимо, такою значною
поста кожна росинка в тому нашому свiтанковому блакитному свiтi?
Сухе тепло серпневого степу, що й сюди його чу ш... Терники, шипшина та
глiд по байраках... Птахи з гнiздами, рiзнi комашки... А нашi балки
коноплянi, з духом сонця, з вербами, що розiмлiли пiд кручею!.. Тодi вони
були нiби нiщо, а зараз чомусь так багато важать!
Навеснi, тiльки сонце пригрiло, тiльки закурликало в небi, вже, мов
дикунчата, босi вискаку м з хат, знудженi за зиму, галасу м, не тямлячись
вiд захвату, кида м у небо шапки, солому, палiччя: "Гуси, гуси, нате вам
на гнiздо!.." Бо птахи - то ж нашi найпершi друзi. Жай-воронча всю весну
дзвенить над степом, як частка тво © душi... Невидимi пташата всюди висять
над полями й сиплють, сиплють срiблястий спiв... Жайвiр тодi не боявся
людини. Пiд ноги жниварям кинеться, рятуючись вiд кiбця... Дядько Роман,
орючи, гнiздечко пiдбере, перекладе на рiллю, другу борозну йде, а пташка
вже сидить на гнiздi, не злiта ... А тi розблизкотiлi макiвки церков по
обрiях, що найперше означали для нас ярмарки, храми, довгождану нагороду
за всi тво© пастушачi труди... Сарматське рипiння колiс, iржання коней,
цукерки довгi, в китицях, i неодмiнно якась подiя, що весь ярмарок
сколихне... А якою музикою вiдтворити той настрiй, що охоплював вас,
малих, коли пiсля спеки в степу хмара заходить... Збившись гуртиком,
сто©мо, дивимось, а вона, темна, вста десь iз-за Бiлогрудових хуторiв,
сонце закрила, насува ться, грiзна, волохата, з бiлуватими пасмами... "То
град, - каже тихо котрийсь, - градова хмара". I так стане тривожно
одразу... А блискавка як блисконе, як вдарить поблизу сво©м списом у жита,
"аж землю прооре" (бiга мо потiм дивитись, шукати слiд блискавки)...
Одначе все почина ться з балок, де ми, позбiгавшись, гра мось, б' мось,
плачемо i миримось, де так гарно i солов'ям, i дiтям... Роса по балках
така, що коли треба ноги помити чи ранiшнiй сон розiгнати, то бiжи мерщiй,
де споряпi та лопухи, там вона така краплиста, що й себе заспаного в
краплинi побачиш... А в степу! Там ро-свчка буде тепла, там вена виблиску
i в чашечках бiло© березки, i на стебельцях жита, i червоний горошок
свiтиться нею, i рiзве польове квiття, що радi кожною квiтивкою,
розбризкане всюди по межах серед дозрiваючих нив. I нiколи не втратить той
вранiшнiй свiт для нас сво © росяно©, свiтлоносно© сили та свiжостi, нiде
й нiщо не погасить в душi тi © ранково© зорi, що цвiте нам iз-за
тернiвщансько©, з байраками-глинищами, гори, що тодi здавалась тобi малому
такою високою. Як поволi там рухався час, а лiто - воно тяглося цiлу
вiчнiсть! Адже i все, що тодi з нами вiдбувалось, наче вiдбувалось на
iншiй планетi. Нiхто там iз нас не повинен був зникнути, ми були там
немрущi i неминущi, здавалось, завжди ми будемо, i нiколи не знатимем
втрат, i, щасливi сво ю дитячою дружбою, завжди будем такi, якi . Ще не
мло©ли нас думи, що розвiянi будем по свiту i що комусь вiдведено буде
довгi лiта, а комусь короткi, тому судитиметься подвиг на полi бою й
золота весна Перемоги, а iншому концтабiрна мученицька смерть чи випаде,
бути пропащим безвiсти, i що тiльки якась неймовiрнiсть зможе котрихось iз
нас, вихопивши з житт вих безвiстей, знову зблизити, звести десь отак у
дорозi, на бистринi залiзно© цi © рiки.
Ми ще там не знали, що чого варте, для нас ще не були цiннiстю тi
вишневi вранiшнi зорi, i тi прекраснi дощi, якi щолiта висiли по наших
обрiях, i те напо не сонцем найчистiше повiтря, що, розлите океаном вiд
небес до небес, кришталево свiтиться i мерехтить над нашими
тернiвщанськими стернями.
Не думали ми там про вiчнiсть, але вiдчуття ©© носили в собi. Все
довколишн здавалося неминущим, не пiд-датдим нiякiй ру©нi, i серед людей
для нас не було смертних, все нас оточували невмирущi! Роман-степовий,
скажiмо, був для нас вiчним, неперебутним, вiн не мiг зникнути так само,
як його садок, i музикою наповненi вулики, i все на свiтi з'явилося лише
для того, щоб бути й бути, нiщо не зруйну ться i нiхто не зникне, - з
таким ми жили вiдчуттям.
Може, оце й було закодовано в тих лiтах? А гени совiстi? А вiдчуття
справедливостi, що раз у раз пробивалося? Певне, мало ж i воно якийсь свiй
генетичний код? А чи не звiдти .й сама ця невтоленнiсть, жага хлоп'яча, що
й досi ганя Кдрщса по свiту, хоча тепер у нього лиш усмiшку викличуть
тернiвщанськi юнi зайдиголови, отi ми, простодушнi й задичавленi, котрi,
зупинившись десь на Козячiй срiблястiй могилi й позадиравши лоби, мiря-,
ють очима височiнь, занурюють погляди в блакить та питаються самi себе:
"Чи далеко ж до неба?"
А хмари, що потiм попливуть над нами, заволiкаюче блакить, будуть
сповненi життя сво рiдного й та мничого, якщо бiлi-бiлi, то на них
вiдпливають душi померлих людей, вiдпливають по небесних дорогах
прямiсiнько в рай, котрий уявля ться нам в образi тихих, розквiтлих
вишневих садкiв, коли навеснi вiд ©хнього цвiту аж повиднiша в нашiй
Тернiвщинi; а хмари чорнi, волохатi, грiзнi - тi несуть на собi тяжких
грiшникiв, часом дуже схожих на декотрих хутiрських мугирiв у чумарках,
що, понабиравши собi з нашо© слободи на лiто батрачат, не вiдпускають ©х
потiм додому навiть у храмовi свята, так i не бачать сво©х дiтей
тернiвщанськi матерi до самих холодiв, до покрови!.. Якщо ж хмари
принесуть нам дощ, що лине, мов з вiдра, та ще й градини почнуть
пiдскакувати на шляху бiлими кульками, то матерi тернiвщанськi з примовкою
"свят! свят!" злякано викидатимуть на подвiр'я дерев'янi лопати, якими
саджають до печi хлiб, це для того, щоб град припинився, i небо, побачивши
лопати на подвiр'ях, одразу ж припиня градове бомбування, а нам,
хлопчакам, пiсля тако© з градом зливи стане иа душi ще веселiше, радiснi,
в телячому захватi, ми бiгатимем по спiненiй, з бульбашками водi, що
цiлими озеречками позалива зеленi, м'якi споришi i в якiй бродити нам так
лоскiтно, так при мно!.. А згори, вiд толоки, всiма тернiвщанськими
рiвчаками, пiнячись, весело гуркоче нова й нова, така незвична для нас
небесна вода. О, яке ми тодi переживали душевне пiднесення!.. Грiм уже
вiдкотивсь за Улинiвку, небо над нами очистилось, i в нас нiби свято. Якщо
ж дощ захопив нас у степу, то, промоклi до рубця, ми в такий день ма м
право гнати худобу додому ранiше, бредемо в облиплих сорочках,
повертаючись, наче з битви, матерi зустрiчають нас перестрашено, а ми
тiльки смi мось, збуджено дiлимось щойно пережитим, хвалячись, як градини
мiцнi, завбiльшки з перепелине яйце, вiдскакували вiд наших ще мiцнiших
лобiв, ми ж при цьому не ховались, бо де там схова шся вiд таких градин у
вiдкритiм степу! Ну, якщо близько баштан, - то в курiнь, де пахне сiном i
динями, а якщо це поблизу Романового хутiрця, - то гайда пiд повiтку до
дядька Романа, он вiн, весело махаючи нам, бiжить через подвiр'я,
накинувши на голову рiжечком догори вивернутий мiшок, - з тим
рiжечком-хохолком дядько Роман для нас схожий на одуда чи на iншого
смiшного якогось птаха... Щолiта бачимо, як вiн перебiга пiд добiщем
подвiр'я, накинувши на голову мiшок, i щолiта Роман веселить нас сво ю
схожiстю з якимось чубатим птахом!
Навiть осiнь не наганяла смуткiв на нас сво©ми безконечними мряками,
негодою та вiтрами, не лякаяа й зима, дарма що багатьом нашим героям
доводилось зимувати на печi, бо взутись нема в що, сиди цiлi днi в хатi,
де допiзна тiльки прядка гуде та пiсня жiноча неголосно лл ться, а
школяревi до читанки пiдморгу каганець-слiпачок: "Буде тобi провiдниця -
ясная зорниця!"
Юна, переповнена мрiями душа знаходила вiдраду i в тому елементарному
свiтi, де найскладнiшою машиною була прядка, де пломiнчик на гнотику був
диним неоном ваших осiннiх ночей, де взямку смiливий маляр-мороз малював
по вiкнах буйнi сво© вiтражi - бiлi розгонистi папоротi, лiле©, химерне
квiття тропiкiв...
Та все ж наближений пам'яттю степ наш чомусь найчастiше поста менi в
сонцедення, в слiпучу спеку, коли марево прозорою рiкою бiжить i бiжить по
телятникiв-ських горбах, перетiка через бреусiвську дорогу, i небо аж
побiлi вiд власно© свiтлостi, на ньому нiде нi хмарини, лише по обрiях
iскристим бджоляним золотом ряхтять макiвки церков в Улинiвцi та Озерах. У
храмовi свята там будуть ярмарки з каруселями, з бiйками, з циганами, з
кiньми, - невiдомо тiльки, чи вiзьмуть нас на тi дива iз собою дорослi...
Тож шануйся, коли корову пасеш, щоб не пiшла вона в шкоду, дивись, не
дрiмай... А на сон хилить, бо рано збудили, а сонце не руха ться, бо л;
лiто, воно таке довге, та що там лiто - тодi i звичайний день трива для
нас цiлу вiчнiсть!
Звечора тебе не вкладуть, гаса ш з хлопцями по балках та левадах, де
пiд кожною вербою шепочуться, пирскають смiхом закоханi, а нам так цiкаво
ж знати про ©хнi тайнощi, хто кого любить, хто за ким сохне, хто до кого
залиця ться... Як ©х наслухатись, то зда ться, що весь свiт тiльки й
переповнений любов'ю та ревнощами! Тож звечора тобi не до сну, а вранцi
тебе не добудяться, лоскочуть, зi смiхом тягають сонпого по долiвцi за
руки й за ноги, а ти вкручу шся в ряднину, тобi ще б хоч хвильку поспати!
"Вставай, вставай, парубче! До працi пора". - "Ой, ще хоч
трiнь-трiнечки..." - "Треба було не бiгати До пiвночi... Вставай,
вставай!.." I чиясь лагiдна рука лоскоче, щоб розбуркати тебе, бо ж
справдi пора виганяти, скоро сонце зiйде, вже он небо гра зорею...
Гра зорею!
Вискочиш на подвiр'я, а по той бiк балки, iз-за гори, небо над
глинищами все пала , цвiте!
В Тернiвщинi нашiй вулички глибокi, бо стiльки ж по них поколiнь
перейшло, до само© глини повибивали землю сво ю ходьбою тi, що до пас тут
жили колись. Iдеш наче ровом, i колюча дереза, в'ючись по горбах, нависав
з обох бокiв над тобою. У вуличцi повно пухко© пилюки, нона пiсля ночi
прохолодна, а на толоцi там i споришець тобi босi ноги росою полоскоче -
це остаточно розганя сон. Хай малий, та все ж трудiвник, жепеш свою
корiвчину пасти, десь за тобою сонце, сходячи, крiзь дерезу спiлим кавуном
червонi , i, коли опинишся iз своею Рябою за школою, на рiвному, де
польова дорiжка лягла ген-ген у бiлий свiт, бачиш, яка вiд тебе тiнь мiж
хлiбами посува ться величезна. Довго ж доведеться чекати, доки вона, ота
тiнь, зменшиться аж до тако©, що зможеш ©© переступити, бо тiльки тодi (не
ранiш) можна буде повертатися додому на обiд.
Степ вiдкрива ться одразу за школою, а в далечi попiд небом садки
синiють хутiрськi - вся наша Тернiвщина оточена хуторами, з якими вона
вiчно не в миру. А десь на пiвдорозi мiж далекими Кишкiвськими хуторами,
мiж Вигурiвщиною i нашою слободою маленьким острiвцем серед хлiбiв
виднi ться ще один хутiрець, вранiшн сонце вже лягло на його три тополi:
живе там Роман-степовий садiвник i бджоляр, а при ньому Надька, смаглочола
донька його, що вчилась у Полтавi на фельдшерку, а от щастя не склалося -
до батька повернулась з дитям, що вродилось у не© невiдомо й вiд кого...
Тернiвщина багата вродливими дiвчатами, в недiлю як висиплють на толоку, -
тiльки дивись! Одначе Надька Винникова, всi визнають, найперша з наших
красунь, не даремно ж вона росою та зорею вмива ться, - так про не© кажуть
тернiв-щавськi жiнки. Не раз начебто бачили, як вона раненько бреде по
колiна в росах на край садка, де на лопухах роса - як вода, озирнеться,
наххлиться i... Не iнакше росою та зорею вмита, мабуть, i зараз десь там
сто©ть, край батькового садка, свiтячись яйцем до схiд сонця, вранiшня,
свiжа пiсля свого чарiвницького вмивання... Зблизька ми побачимо ©©, ту
красуню Випнинiхну, тiльки згодом, коли хлiба поскошують i нам буде вiльно
насти всюди по стернях та коли ми цiлою ватагою ходитимем до Романа
Винника, щоб набрати з його колодязя води.
Поки що ж нам, пастушатам, доводиться пасти поокре-мо, водячи сво©х
корiвок за налигачi по межах, де для них багато наросло пирiю, чи ось по
такiй польовiй дорiжцi, де Ряба твоя, поволi посуваючись, чепурно вищипу
м'який споришець попiд самим житом, що стiною, вище за тебе, гояубi край
дороги. Паси та пильнуй, щоб не хапнула твоя ласуха чийогось колоска, бо
тiльки лизне, одразу де й вiзьметься господар, налетить, нагрима , а то й
вуха намне...
Кирик о цiй порi вiд тебе далеко, десь вiн аж за третiм горбом пасе,
загубився з корiвчиною серед хлiбiв, а ти тут блука ш по межах або вподовж
польово© дорiжки, що, безлюдна, задумана якась, побiгла й побiгла помiж
хлiбами, невiдомо й куди.
Струму повiтря, тиша млi , i нiде нiкого. Сам-один. Спiйма ш
коника-стрибунця i чу ш, як вiн, маленький, рветься в тебе крiзь пальцi
сво©м пругким, повним енергi© тiльцем, а ти, маючи безмежну владу над ним,
над його життям i смертю, трима ш це трiпотливе створiння й роздуму ш:
пустити чи нi? Жити йому чи не жити? I якщо не залишилось удома прожерливе
галченя, що його ма ш годувати, тодi доля стрибунцевi усмiхнеться,
пiдкинеш його з долонi: живи! I зникне в житах твiй зелений крилатий кiнь
щастя, що його тепер уже не зловити, хiба сам колись iзрине, нагада тобi
про себе аж ось на такому хайве©.
Зупинився, не руха ться наш степовий час. Дрiма дорога, небом укрита.
Повiтря незрушне, склисте. Сонце нiби припнуте налигачем на мiсцi, нiяк не
хоче рухатись до тi © позначки, коли тiнь твоя так зменшиться, що вже
зможеш ©© переступити чи бодай перестрибнути, добре знапружившись. Так
сумно тобi самому, повитому в цю бринливу тишу степову, де лиш твоя дитяча
самотнiсть переклика ться через пагорби й жита з Кириковою самотнiстю.
Звiдкись нiби пiсня сумовита до тебе долiта , чиясь мати-птиця людським
голосом скаржиться: "В мене дiти-малолiти, не здужають в степ летiти..." I
враз ти ось вирiс, ста ш завбiльшки як вранiшня тiнь, i тебе вже кудись
проводжають, тужать за тобою, а ти втiша ш, щоб не плакали, бо ж дощi
змиють тобi головоньку, а розчешуть дрiбнi терни...
I знову сам, сам. Зустрiнеться тобi товаришем тут хiба що стовпчик
межовий, що ниви чи©сь розполовиню , вилiзеш на нього, зовсiм як у тiй
колядцi, складенiй для найменших:

Я маленький хлопчик,
Злiз на стовпчик,
У дудочку граю,
Всiх вас забавляю...

Сто©ш на стовпчику мiж хлiбами, гука ш десь туди, аж за трет жито:
- Кирику-у-у!
А у вiдповiдь:
- У-у-у!
Лиш луна голос пода .
Ще бiльший смуток обляга тебе.
Жодно© душi на весь степ. Дорога, як i ранiше, безлюдна. Давно вже
промчав сво©м рисаком набундючений Кишка-молодший, що розводить у себе на
хуторi породистих коней, промчав бiгунками аж до нашо© школи й назад - то
вiн щодня пробiга свого рисака, готу до ярмарку чи до яко©сь виставки.
Пiвпудовi пiдкови в того коня, щоб вище грудей викидав копита, якомога
бiльше загрiбав повiтря. Так i летить на тебе, розкидаючи пiну: рот у копя
роздертий вудилами, в молодого хазя©на - мiцно стулений. Промчав - i нема,
тiльки осад на душi вiд того, як iiеприязпо глипнув Кишка у твiй бiк, нiби
ти в чомусь перед ним завинив, нiби на його землi пасеш, хоч дорога - вона
ж нiчия... Зникли бiгунки мiж хлiбами, i знов нiкого, знов безгомiння,
тиша. Коник десь просюркоче. Перепiлка в хлiбах пiдпадьомкнула i вмовкла.
I в небi нi хмарини, i наче янголи спiвають - все щось бринить i бринить.
Чи то степ бринить нагрiваючись?
У такi години з Кириком, вiрним товаришем, тiльки i дна тебе
тонюсiнька невидима струна золота - ©© напнуло мiж вами Романове бджолоня,
щойно прогувши в повiтрi! Бо ж о цiй порi, коли красуються жита, всi нашi
ниви медом пахнуть! Бджолам тiльки лiтай i лiтай, кожнiй робота. Тим,
хто пасе на налигачi, звичайно, тiсно в степу серед безлiчi меж, а ©м,
Романовим трудiвницям, - роздолля. Ось знов котрась гуде над колоссям
басовою струною, просто бiля тебе йде на посадку: знайшла, що шукала!
Зачудовано стежиш, як бджола вкублю ться там, унизу, в затiнену, може, ще
й з росичкою на днi польову квiтку. Почува ш, як ©й при мно, коли вона
купа ться в квiтцi, занурюючись глибше й глибше... Хай то буде навiть
будяк, бджола й тут занурю ться з головою, вона аж стогне вiд насолоди та
щастя! I так цiле лiто, не знаючи втоми, трудиться самозабутньо - з нiчого
мед бере!
З Кириком ми зустрiнемось в обiдню пору, коли приженемо корiв до©ти.
Вiн, власне, пасе не свою, а тiтчину Ганнину, що в не© дiтей нема. Це йому
по малолiтству пiльга випадав така: не вiддано Кирика, як старших братiв,
на хутори, прилаштовано пастушком у сво © далеко© родички. Доки тiтка
Ганна сидить з дiйницею пiд коровою, Кирик зеленим вiттям вiдганя мух вiд
корови, щоб не хвицьнула ногою або хвостом та не перекинула молоко.. Потiм
теля пiдпустить, хай посмокче на завершення... А i цей обов'язок виконано,
тодi ми, скучивши один за одним, збiжимось нарештi десь у балцi бiля
ковбанi, що вода в нiй перегрiта, аж гаряча, i вся кишить пуголовками, з
яких потiм жаби виростають здоровеннi, мов крокодили... Там, у лiтеплах, i
ми побовта мося досхочу. В скаламученiй водi повно планктону, як ми
сказали б тепер, чи iншо©, схожо© на нього, живностi, в цих парких водах
добре почува ться все живе - i пуголовки, в рачки, й довгоногi комахи, що,
мов ковзанярi, бiгають поводi, - з таких перегрiтих ковбань-калабань (як
вам уява малювала в школi) зароджувалось у даввiх даввах життя на планетi.
Iнодi, бува , провiда мо в обiдню пору латиша бiля його рудо©
напiвземлянки у глинищах. Живе бiдно, а чисто, квiти любить, мальва пiд
вiконцем пелюстками горить... Присядемо й дивимось, як цей наш Ян Янович
запуска свою дивовижну прядку, тiльки не ту, що сирову прядив'яну нитку
веде, його пристрiй виводить "нитку iз глини". З клубка зволоженого рудого
мiсива латиш тут тобi на очах "випряде" щось таке, що тiльки ойкнеш у
захватi. Цього червоного латиша батько Кирикiв привiз з-пiд Перекопу, ще
тодi вони, бувши у вiйську, товаришували, i, коли виявилось, що пiсля
громадянсько© Яну Яновичу нема куди повертатись. Заболотний-старший забрав
його до себе в Тернiвщину. Ось так доля ©х порiднила. I зараз вони
нерозлучнi, разом доношують сво© перекопськi шинелi, на сходку вирушають
щораз удвох. Невсипущий Ян Янович, за порадою свого друга, спорудив собi
напiвземлянку у глинищах якраз поруч iз давньою, ще, мабуть, прадiдiвською
хатиною Заболотних, i мiсце виявилось просто-таки щасливим... Око в цього
Яна Яновича несхибне, тiльки глянув на нашу глину, одразу визначив: "Ваша
глина повинна бути спiвуча, бо тут солов'©в повно!" I не минуло багато
часу, як хлопцi Заболотного (спершу вони, а за ними i вся малеча
слобiдська) вже свистiли в латишевi, випаленi з глини свищики, хай не дуже
зграбнi, але голоснi й пiвником розмальованi, завдяки чому вироби цi
користувались бурхливим попитом на наших ярмарках. Глини у нас стiльки, що
на весь свiт вистачило б, тож, маючи поруч себе ©© невичерпнi родовища, Ян
Янович принатурився, крiм свищикiв, робити й багато iнших речей, потрiбних
для вжитку людям. Невдовзi завiв собi вiн оцю чудернацьку крутилку, що
мовби все йому робить сама, крутиться, аж виспiву ницьма налаштованим
кружалом-колесом, а латиш, схилившись, пильно щось там виворожу над сво ю
мудрою глиною. Лиш пальцем ©© легенько торкне, оживить безформну зволожену
масу, i мигком, без жодних зусиль, з не© само щось вилазить, росте,
вироста , i - дивись! - перед тобою вже викруглилась мисочка, глечик, або
макортетик, або ще яка посудина, схожа на тi тикви-ропавки, що все лiто
ростуть по тернiвщанських городах. Найдивнiших форм бувають тi тикви,
родичi гарбузовi, що ©х природа лiпить повiльно, протягом лiта, нiби щоб
дати латишевi взiрцi для глиняних його творiнь.
Ось так - то па калабанi, то бiля латиша - перебудеш найбiльшу спеку, i
знов у степ, де тобi годинами стирчати бiля корови з налигачем у руцi,
зате увечерi, коли женемо худобу додому, так гарно на душi, бо ж день
нарештi кiнчився, i всi хлопчаки, хоч по яких ви межах блукали, знову
зiйдетесь у Тернiвщинi, в глибоких ©© вуличках, де куряви повно! Ви й самi
навмисне ©© здiйма те, збива те хмарою, де пройдете - коров'ячi роги
потонуть у розпилюженому теплому золотi заходу. Вже ви й прийшли,
прокушпелили, мов кiннота, а здiйняте вами червоне хмаровище, не танучи,
довго стоятиме уподовж вулички, де в самiм кiнцi, мiж навислими пасмами
дерези, якраз вкублю ться на спочинок вже тепер не жарке, зовсiм близьке
до вас сонце.
А потiм, надто ж як буде це пiд недiлю, скiльки гукiв та спiвiв до
пiзньо© почi не даватимуть спати вашiй Тернiвщинi! Обiв'ють ©© зi всiх
куткiв, перекликаючись мiж собою, когось вигукуючи в левади, комусь
признаючись пiснею в коханнi, у сво©х палких почуттях... Над балкою край
Тихоново© левади темнi величезна вербова колода-корчомака, кимось давно
©© приладновано так, що вона нагаду величезне крiсло, тут вечорами
обнiмки-цiлунка, - тайнолюбнi парочки, влаштувавшись на вербовому тронi,
замлiвають в обiймах, сидять, раюють допiзна, i скiльки буде сказано слiв
там голубливих, найпестливiших, а ви, малеча, защухнувши в темрявi за
корчомакою, ма те змогу теж долучитися до тих освiдчень, шепотiв та
секретiв, дiзнатись, котрий же з наших парубкiв знов за тi ю Винникiвною
мре.
- А пiсень скiльки в нас там спiвали, - каже вiд керма Заболотний. -
Скiльки ©х знала сама наша Тернiвщина!..
Ми з ним почина м пригадувати той далекий тернiвщанський репертуар i,
коли вда ться пригадати щось напiвзабуте, щиро цьому радi мо, i навiть
Лiда тiшиться нашою напiвгрою, весь час дослухаючись до нас обох
зацiкавлено, справдi, видно, сприймаючи це все як дитячу гру-вiдгадайку.
Коли нам щось не да ться, не ловиться, коли якийсь рядок з пiснi виявиться
так забутим, що ми довго не можем його видобути з пам'ятi, Лiда кепку над
нашою забудькуватiстю, i Заболотний, вдаючи ущемленого, каже до не©:
- А ми ось тебе проекзамену мо, всезнайку...
I одну за одною загаду Лiдi загадки:
- А що росте без кореня?
- А що бiжить без повода?
- А що плаче без голосу?
Мовчить дiвча. Не може вiдгадати.
- Отож-бо, - каже задумливо Заболотний.
Мою увагу тим часом знов приверта дорога, образ ©©.
Залiзний Дунай могутньо струменить у далеч!
Рух, енергiя, швидкiсть - вони тут всевладнi. Тiльки в iм'я чого шмату
повiтря ця летюча сила й жага, що дедалi мовби нароста ?.. Чи просто
iсну , i все? Лишивши позаду смоги-тумани, тру во болiт та вiдстiйникiв,
траса вилiта в тихе свiтло осiннiх полiв, щоб, ковтаючи милi, хапаючи
простiр, знову впасти десь там, за обрi м, в обiйми далечi, в та©ну
нескiнченностi...



V

Крiзь лобове, ще на заводi пiдсинене скло налiта навстрiч
ультрамаринове небо, барви хоча й при мно©, але неприродно©, - принаймнi
важко нам у цих ультрамаринах впiзнати небо дитинства, його вiльну, сяючу
глибiнь...
З кожною милею, з кожною годиною ми ближче до Мадонни, до тi ©
небачено©, що так рано нас сьогоднi пiдняла i весь час свiтить нашiй
дорозi. Та, до яко© мчимо, ста для нас чимось бiльшим, нiж ще одне
мистецьке полотно. Невiдомо, якою постане насправдi, але зараз Мадонна
вiдчутно збуджу уяву, якимось чаром виклика вiддаленi образи
напiвзабутих людей, ще не побачена, для нас вона нiби спалах того
прекрасного, що вiдкривалось тодi на раннiх тернiвщанських зорях. Не знаю,
як Заболотному, а менi вона, та оповита j тайнощами Мадонна, чомусь
уявля ться в образi Романово© доньки-красунi, що, виринувши десь iз
блакитi наших дитячих степових лiт, смаглочола, з дитям на руках, сто©ть
бiля свого колодязя з журавлем, до якого ми, пастушата, ходимо пити... Ми
довго ждали цi © зустрiчi, мрiяли про не©, блукаючи з худiбкою по цупких
пирi вих межах, та ось хлiба iюскошувано, степ вiдкрився, пускай по
стернях корiв куди хоч, наше пастушаче плем'я по дналось нарештi. Оце
життя, оце роздолля, одразу все змiнилось, можем здiйснити тепер будь-яку
мрiю: тож уперед, до Романового колодязя, де та сто©ть, що росою та зорею
вмита! Зiбравшись цiлою ватагою, помiтно пiднесенi духом, вируша м до
дядька Романа, щоб набрати води з його колодязя i торкнутись поглядом
Надьчино© краси. Обвiшанi баклагами, ропавками, наближа мось зi степу
соромливо зпiчепим, але ж, нiвроку, щасливим гуртиком, а вона, Романова
Надька, молода мати, забачивши пас, уже вийшла, зупинилась у вiльнiй,
природнiй поставi пiд колодязним журавлем i, тримаючи на руках сво мале,
привiтно вичiку нас.
Звичайно ж, Надька Романова була створена для безсмертних полотен, для
пензля великого живописця. люди гарнi, а нiби найгарнiшi з-помiж усiх
людей. Така вона. Аж дух тобi перехоплю , коли загледиш ©©, злегка
усмiхнену до тебе, та ще коли вона з щирим спiвчуттям запита :
- А що то в тебе на позi?
- Корова наступила...
- Ну як же ти...
- Загавився, а вона - раз! Нiготь так i зчесала. Нiяк не зажива .
- Бо ти його стернею раз у раз обраинмзш, не да ш заго©тись... Ось я
тобi перев'яжу.
I мов ота дiва з казок, що йшла шляхом iз Киева, несла. срiбну голочку,
шовкову ниточку - рапу зашивати, кров замовляти: кров з буйно© голови, з
рум'яного лиця, з чорних кiс, з карих очей!.. Цвiто цвiта ться, рана
за-живля ться...
Справжнього бiлого бинта винесе з хати, йодом змаже тобi того нещасного
розтовченого пальця, пече так, що закричав би, але терпиш, хлопцi тобi аж
заздрять, понахилявшись, ловлять носами той йодовий дух: як гарно пахне!
Що iсну на свiтi йод, ми тодi вперше й дiзнались вiд не©, вiд Надьки
Винникiвни.
- Терпи, козаче, терпи, - ласкаво примовить, помiтивши, як ти аж зуби
стина ш вiд болю.
Iнша б знехтувала тобою, нечупарою, неохайником, а Надька...
Сама завжди чиста i коси пахнуть, вимитi в зiллi, а проте наших виразок
не бо©ться, недарма ж на фершалку вчилась у Полтавi, хай i не довчилась
через сво загадкове нещасливе кохання... Зацiкавлено огляда всiх пiдряд,
бо в кожного замазюри знайдеться для тако© лiкарки вавка, тому капне йоду,
тому прикладе подорожника iз сметаною, а тому просто порадить добре сво©
ноги пошкребти, вiдтерти турицю вiхтем "собачого мила" ( така трава). I