Страница:
VII
Роман-степовий запевня , що й садок у нього т так би родив, якби не
бджола. Вважа , що тiльки завдяки ©й, тiльки разом з бджолою викохав вiн
тут цей садом иа роздоллi. Деколи навiть з Улинiвки вчителi приводять до
Романа школярчат на екскурсiю, щоб господар показав дiтям, як дерево
щепиться, як дике ста недиким. Замолоду, працюючи по економiях, знався
Роман переважно з садiвниками та пасiчниками, все бiльше коло них крутився
та пiдглядав, як каже ревниво Мина Омелькович, вивiдував ©хнi секрети, що
так згодом прислужились Романовi в него райськiм садку.
Яка то сила - розум тямущий та людська невсипущiсть! Якщо в кого,
згiдно з приказкою, i на вербi грушi ростуть, - то це ж у Романа! На однiм
деревi в иього можна побачити сiм'ю рiзних сортiв, поряд ухитряються там
рости не лише близькi, а й далекi родичi, на пiй гiлцi висить яблуко
снiжно-бiле, а на сусiднiй золотаве або й зовсiм червонощоке, немов
циганка: он воно, гра з-помiж листя, смi ться до сонця та випробову наш
терпець. Все в тiм садку повите для нас та мницею, починаючи з самого
дядька Романа, з його нiколи до кiнця не розгаданою усмiшкою. Загадкове
усе, що там да зав'язь i родить, бо ногою стороннiй в Романовi володiння
не ступи, не потривож нi садок, нi отi вулики, що, повнi мирного гудiння,
трудяться, не знаючи втоми, тримаючись будь-яко© днини свого ладу та сво©х
законiв.
Коли в Романовiм садку почина щось дозрiвати, коли щось там, беручись
рум'янцем, заманливо проблиску крiзь листя, тодi ми, ясна рiч, почува мо
спрагу найбiльшу, до колодязя заникувм частiше звичайного, просто якоюсь
силою тягне туди нашу пастушачу ватагу. Вiдомо ж бо, що заборонений плiд
найсолодший.
Господар з-пiд сво©х житнiх брiв бачить нас наскрiзь! Виринувши з
глибини садка, дядько Винник пряму назустрiч нашiй ватазi, сухорлявий,
високий, у солом'яному брилi, ноги босi i, як у бiгуна, легкi. По самiй
ходi видно що в неблизькi свiти життя чоловiка по заробiтках водило i
цiлком вiриться, що, парубком бувши, Роман цей звервдував отi нiчнi сво©
перельоти, - як кажан, лiтав над ня-вамв аж у Козельськ, долаючи за нiч
вiдстанi, що, певно тiльки дуже закоханому пiд силу. Бо лише за тако©
умови панський ярикажчик давав йому дозвiл: можеш бiгти але не ранiш, як
зiрка вечiрня проблисне, а на аорi вранiшнiй щоб уже був тут, на
воловнi!.. Прикажчик аж очам не повiрив, коли Роман, всупереч всiм
припущенням, вдосвiта явивсь на воловнi весь мокрий, але веселий пiсля
свого неймовiрного бiгу... "Туди й назад мов на крилах, ще й вiд вербою
постояли..." Та з iншого й дух би геть, а Роман смi ться...
А тепер вiн давно удiвець i вже не лiта , ступа по землi, як звичайний
собi чоловiк, з засуканими до колiн холошами, що ©х, видно, засукав ще
зрання, щоб не зароситись, пораючись у садку, бо й роса в нього роситься
теж особлива, така, що дода людинi сили i вроди! Хiба по Надьцi не видно?
Можна тiльки здогадуватись, де вона росою вмива ться, бо хоч як кортить,
проте нiхто з нас ще жодного разу в садок не проник, ходить там тiльки вiн
Роман-чародiй, та часом промайне з оберемком зiлля i вона теж, його
красуня донька, що для сiльських свекрух - грiшниця, а для нас - пречиста,
кимось одурена Надька.
Колодязь Романiв для спраглих завжди вiдкритий. Перш нiж опустити
цебро, ми, тiсно збившись, дивимося в глибину, да переблиски води яа
дяi... I ось уже цебро булькнуло, тягнемо його всi, вода через край
хлюпоче прозоро.
- Тамуйте спрагу, хлопцi, води не шкода, - каже приязно дядько Роман,
доки ми п' мо, - воду що бiльше збира ш, то вона тiльки чистiша...
Усмiхаючись вусами, сто©ть вiн осторонь або - щоб руки не гуляли -
майстру яку-небудь дрiбничку, скажiмо, вистругу дерев'янi зубки для
граблiв або для саней кiлочки i, привiтно поглядаючи на нас, розпиту про
тернiв-щанськi новини. Про садок у такi моменти мови мiж нами нема, хоч
добре ж зна господар, що найбiльше нас приваблю сюди, бо хай там
котрийсь iз нас i зовсiм товкмачить голову в цебро, а очi його таки
пасуться в садку. Наповнено баклаги та ропавки, можна б i назад рушати, а
ми ще й пiсля того смокчемо крiзь зуби ту студену Романову воду, якомога
розтягуючи наше пиття, аби тiльки довше побути тут та очима погуляти в
садку, де все налива ться, спi , щодень бiльше достига... Найближче до
колодязя вигналась вгору груша-скороспiлка, вся вона облiплена плодами,
помiж зеленими вже чимало й жовтих - це тi, що з пiвденно© сторони, що
сонця ©м найбiльше дiста ться... "Та вони спiлi, дядьку Романе! Невже ви
цього не помiча те?"
Тайновидець, вiн одразу ж розгаду нашi думки. Пiдходить до дерева i,
подiбно до музиканта, що вибира потрiбну йому струну, довго розшуку мiж
гiллям одну якусь, саме ту, до сонця обернену гiлку, кладе руку на не© i
так обережно, легесенько струшу . Гупнуло на землю. Перше гупнуло глухо й
лежить, i несила очей вiд нього одвести. Оце ж i вона, глива,
найулюбленiша в наших краях груша-скороспiлка! Жовта, мов диня, вiд удару
аж трiснула - соком-медом iскристим так i бризнуло з не©, на те iскрiння
одразу й бджола де взялась, закружляла, примiряючись... А тим часом
гупнуло ще й ще. Нiхто з нас не смi пiдiйти i взяти. Лежать грушi - тут,
там, ждуть, а в кожного з нас серце як не вискочить. Господар,
нахилившись, сам бере, да тобi, да йому, нiкого не забуде, не промине.
- Покуштуйте, хлопцi, щоб не так надалi кортiло.
Ще вистача нам витримки повагом вiдiйти вiд колодязя, а потiм, не
змовляючись, разом пуска мося щодуху, беззвучно смiючись на льоту.
Оце розговiлись, i годi. Пiсля скороспiлок, хлопцi, тепер запасайтесь
терпiнням. Бо треба ж i совiсть мати. Вдруге прийдете до колодязя, то нiби
й не помiча те садка, зумисне очi вiдводите вiд того забороненого раю, де
гущавiнь хова в собi, в листатому гiллi, рiзнi Романовi тайнощi, котрi
так близько, а водночас i так далеко вiд нас. Навiть якби й самi були, не
полiзли б ми в шкоду, i не тiльки тому, що там бджоли гудуть, весь час
несуть свою золоту варту... Просто сама совiсть тебе туди не пуска. В
слободi в себе ми, звичайно, не такi святенькi, шаста мо темними лiтнiми
вечорами по всiх садках, тiльки гiлля шелестить. Забравшись на дерево,
навiть у темрявi влуча ш знайти мiж листям те, що шука ш: яблука в пазуху,
вишнi в рот, а котрий недосвiдчений, то разом з кислими яблуками та
абрикосами накида в пазуху ще й переспiлих ягiд iз вишнi шпанки, а потiм,
втiкаючи, почавить ©х обiлл ться соком, i домашнi, будячи його вранцi,
вжахнуться: весь у кровi! Наче з кривавого побо©ща повернувся цей ©хнiй
малий розбишака, учасник нiчних походiв... А от щоб залiзти в Романiв
садок,чомусь i в думцi в нас не вкладалося, - бо як тодi й приходити до
його колодязя та в ласкавi Надьчинi очi дивитися? До того ж садок дядькiв
Романiв у нашiм сприйманнi справдi особливий, повитий у чари, до нього не
можна ставитись, мов до якогось занедбаного терпiвщапського вишняка.
садки мовби дозволенi, - вiдкритi для ваших пiчних набiгiв, а цей ось...
вiн нiби створений, щоб хвилювати уяву, щоб виробляти в тобi стiйкiсть
перед спокусами. Скороспiлок дали вам покуштувати, i добре, а щодо
решти... Звичайно, знали ми, що настане довгожданий той час, коли дядько
Роман сам винагородить пашо товариство за терпiпня та витримку.
А буде це так. На спаса в Тернiвщинi, як вiдомо, храмовий празник, того
дня все небо в нас гра дзвонами зрання вже весело кленькають, климкають,
теленькають бiльшi й меншi дзвони слобiдськi, а ми, розсипанi по стернях у
степу коло худоби, можемо лише здалеку ©м вiдгукуватись, перекладаючи па
людську мову, па жартiвливу пiсеньку те, що дзвопи срiблом сво©м
вимовляють:
Клим дома - Хими нема.
Хима дома - Клима нема...
Переведем дух, вслухаючись у небо, i знов у тон дзвонам, нависпiв:
Клим дома - Хими нема...
То все на уславлення нашого вiчно натхненного Клима-дзвонаря та його
химерно©, до всiх довiрливо© Хими.
Так гарно, аж нiби великодньо, кленькають, витанцьовують цiлий ранок
невтомнi нашi тернiвщанськi дзвони, дзвоники та дзвонята, нiби вiтають
сьогоднi весь свiт, вiтають погожий цей день i наше степове роздолля, де
вже не зосталося жодного снопа, жодного полукiпка, все впорано людськими
руками, звезено до села й перемолочено, - довго там гупали цiни на токах у
кожному дворi... Зате голi стернища тепер вiдкрилися кудись аж на край
свiту, i вже нiхто з нас не пасе поодинцi, збива мось гуртами, табунцями,
ма мо змогу нарештi по днатися i з нашими слобожанськими хлопцями, що ©х
вiддано з весни на хутори, з тими вiрними друзями, що хоч i вибувають у
багачiв свiй тяжкий строк до покрови, згiдно з домовленостями, проте роду
свого тернiвщанського не цураються, - в наших пастушачих вiйнах iз
хутiрськими, коли ми дражнимося через балку та кида мось грудками, всi
старшi Кириковi брати, дужi, веселi, хоч i батрацько© долi хлопчаки,
щоразу опиняються по цей бiк балки, займають позицiю поруч нас:
- Ми ж червонi, а не бiлi?
Отож, як задзвонило, як закленькало срiблястими тонами на весь степ,
уже ми зна м, куди нам дивитись, кого вистежувати... Дядько Роман цього
ранку, вирушаючи до села, виходить iз двору з великим тугим вузлом: з
чисто© бiло© хустки так i випина ться боками щось кругле. Оте кругле, що у
вузлi завузловане, воно найбiльше й розпалю нашу уяву...
Лежимо край степово© дорiжки, зача нi, прищухлi, i серця нашi
калатають, в кожному вишумову збурена хвилюванням кров. Польова дорiжка з
межовими стовпчиками сiрi серед стернищ, дядько Роман повагом iде по нiй,
напередоднi свята вiн i вуса пiдстриг i через те зда ться нам
вiдмолодiлим; ступаючи кра м дороги, де менше пилюки, вiн уда , що зовсiм
не помiча хлоп'ячих голiв, занурених у полин, прича них то за кура©ною,
то за клубком заячого холодку, нiкого з нас для Романа зараз нема,
проходить наш степовий чародi ць нiби як зовсiм один пiд цим розсяяним
небом, пiд супровiд весело розтеленьканих дзвонiв. Та ось вiн на хвильку
зупинився бiля межового стовпчика. З найменшого поруху вусiв, з та мниче
замкнутого, але враз лукависто просвiтлiлого обличчя нам уже ясно: зараз
щось буде! Радiсний дрiж пробiга по тiлу, дух тобi перехоплю ... Так i :
дядько Роман, навiть не глянувши в наш бiк, тiльки вусом усмiхаючись,
шуга рукою в загадковий свiй вузол. Мина довга мить, i нарештi
з'явля ться з вузла... яблуко, та яке! Лежить на долонi, червонощоке,
свiже, велике, просто мов сонце ранiшн ! Творець його, наче й сам
милуючись, потрима ввиуко перед собою, освiтить ним степ i потiм кладе
свiй садiвницький дар обережно на межовому стовпчику, на одному з тих, що
розбрелись, як пастушата, степом i застигли край шляху. Увiнчавши яблуком
найближчий до нас стовпчик, дядько Роман далi пiшов, не озираючись.
Вiддаля ться вiн статечно, неквапно, а те червонощоке так i смi ться до
нас iз стовпчика, i ми теж усi тихо, як вiд лоскоту, смi мось. I хоч яка
розбира нас нетерплячка, але нiхто не зрива ться з мiсця, нiхто не бiжить
хапати, яблуко так i червонiтиме, нiким не торкнуте до певного часу.
Лежимо прищухлi кожен за сво ю кура©ною, яка ще не стала осiннiм
перекотиполем, i в радiснiй напрузi стежимо далi за дядьком Романом. От
вiн, наблизившись до другого стовпчика, що сто©ть низенький, сiрий край
шляху, знов зупиня ться, i знов вiд невидимого нам доторку його руки на
стовпчику враз спалахне жарким рум'янцем те, що виросло в його садку,
набралося там сонця й краси! I хоч як нам важко да ться та витримка,
одначе жоден iз нас i цього разу не схопиться, не побiжить, ми, нiби
завороженi, проводжа мо поглядами цього високого, сухорлявого чоловiка, що
пiшов i пiшов шляхом до села, бiля кожного межового стовпця зупиняючись, i
там, де вiн пройшов, усi стовпчики придорожнi нiби оживають, випускають
пуп'янок цвiту, уквiтчуються красою Романового чарiвницького саду!
Навiть якби ми десь за яром, за балкою пасли i не було б нас тут цього
ранку, то зда ться, й тодi Романовi яблука на стовпчиках неодмiнно
зачервонiли б: для когось поклав би... Чи для нас, чи для першого-лiшпого,
хто з'явиться тут у цей свiтлий храмовий день. Минаючи нас неподалiк iз
сво©м вузлом дядько Роман, ясна рiч, тiльки вдавав, що нiкого в полинах чи
за кура м не помiтив, насправдi ж вiн не ма сумнiву, що ми поблизу, що,
поховавшись, мов зайчата, схвильовано, з стуком серця ждемо - цiлого
пiвлiта ждемо! - цього незвичайного дня...
Безперечно, в такий спосiб вiдзначено й нашу терплячiсть та витримку,
бо ж хоч як кортцло, хоч як садок його всiма сво©ми тайнами нас спокушав,
а ми ж не пiддались, не полiзли в шкоду... Був у садку Романовiм куток,
повитий особливою та мничiстю, доступний, мабуть, лише бджолам та сонцю.
Там, поблизу стапочка, що його дядько Роман викопав власними руками, росло
кiлька дерев, чимось йому найдорожчих, i з-помiж них одна яблунька, видно,
й зовсiм рiдкiсна, про яку вiн сам говорив з помiтним хвилюванням: "Ось
ота нам повинна вродити..." Тож i ми щоразу поглядали вiд колодязя в той
бiк зацiкавлено, все ждали, доки вона вродить, i аж якимось внутрiшнiм
трепетом були ми пройнятi, коли одного лiта помiтили, як звiдти, з-помiж
яблуневого листя, починав проглядати щось наче живе, смi ться червоною
щiчкою, нi на якi iншi плоди не схоже, справдi нiби росою та зорею вмите!
А що воно там вродило, то та мниця з та мниць!.. I ось настав наш час!
Несе нам степом нiби сама доля сво© дари! Вiд Романових яблук на
стовпцях польова дорiжка змiню ться невпiзнанне: сiра, буденна, в пилюцi,
вона ста зовсiм iнакшою - лежить мiж стернями вже весела, праз-никова, до
само© Тернiвщини вся просто засвiтилася вiд тих яблук! Кожна межа вимагала
познаки, межових стовпчикiв уподовж дороги стояло багато, i такi ж вони
були однаково низенькi, як i цi, теперiшнi, що, несучи вже iншу службу,
миготять зараз понад хайве м, увiнчанi червоними телефонними апаратами.
Перед тим, як зовсiм зникнути за пагорбом з наших очей, дядько Роман iз
ледь помiтним, зовсiм поменшалим вузликом у руцi затриму ться ще бiля
одного стовпця, затриму ться трохи бiльше звичайного i, обернувшись,
якийсь час дивиться на дорогу, вквiтчану яблуками. Наче сам себе
перевiря : ну як воно вийшло? I всi ми, прищухлi в чеканнi, немов бачимо
його усмiшку, добру й пiдбадьорливу, хоч насправдi усмiшки й не видно,
тiльки височi серед степу в розблисках свiтла так само розблислий у
промiннi, трохи зсутулений силует людини.
Весь степ сьогоднi наче повен радостi, повен серпневого свiтла й
простору. Лише коли дядько Роман зника за пагорбом, ми пругко зрива мось
разом на ноги, мов вiтром здмухнутi, щасливо зшаленiлi, мчимося чимдуж вiд
стовпа до стовпа, на льоту, як вершники, схапуючи те, що для нас так
розкiшно вродило на голих цих стовпчиках придорожнiх!
Стрiмголов летимо до череди навпростець, цупка стерня стрiля з-пiд
босих нiг, не встига й колоти та розранювати наших невигойних пастушачих
виразок.
Аж бiля корiв, задиханi, розбептеженi, з блиском в очах, з видимим
щастям у кожного в руцi, ми по-справжньому надивля мось на цi Романовi
яблука. Вони нiби не на деревi виросли, вони пiби з неба! Де там рiвнятися
з ними тернiвщанським нашим кислицям... Склада м по два дитячi кулачки
докупи, примiря мо, i виявля ться, що Романове яблуко бiльше. А пахне як!
Духмянощами сонця й землi диха на нас. Червонобоке, запашисте, хiба з ним
що зрiвня ться пахощами в цьому стернистому сухому степу, де цiле лiто
день крiзь день ми чу мо лиш пахiть пилюки, коров'ячих кiзякiв та гарячий,
густий дух полину на межах.
Але це все дотепер, а нинi...
Хоч як нам кортить, одначе ми довго тих яблук не ©мо тiльки милу мось
або, стряснувшi© яблуком бiля вуха, слуха м, як торохтять усерединi
зернятка. Десь там, в самiй душi яблука, торохтять. Спiле-спiлiсiньке! Та
ще ж i на вроду яке! Барву дала йому природа - пiд цвiт зорi... Поляга мо
кружком на межi i, мов завороженi, дивимось надивля мось кожен на сво : бо
ж таке воно гарне, наче и виросло тiльки для краси.
До самого вечора яблук тих не ©мо. Раду мось та раз у раз втягу м
носами яблуневi духмянощi, а коли яблука не стане, то ще й тодi чути, як
пахне вiд нього долоня, райським чимось пахне...
I дивна рiч: нiколи за тi Романовi яблука ми не бились не пригадую
випадку, щоб ми коли навiть посварились мiж собою за них. Чи, може, й тут
певна роль вiдводилась чарам, може, i в дарах саду жили прихованi сили
якихось Романових характерницьких тайнощiв?
VIII
Давно вже розвиднилось. Хайвей, вигинаючись вiдповiдно до рель фу
мiсцевостi, струменить, мерехтить у далеч; скiльки зглянеш, лиснi пiд
сонцем спинами машин. Пролiтають обiч нас на вiдстанi силуети мiст,
незрозумiлих веж, фрески звернених до хайвею грандiозних реклам, пролiта
свiт iнший, вiдсторонений вiд цього потоку, де без краю свистить
розiтнуте, збурене рухом дороги повiтря. Тут уже й ритму нема, ритм
пропав, самий бiг, лет, слiпий, оголений лет.
Мчать щасливi й нещаснi, скромнi й пихатi, люди низiв i верхiв,
сповненi любовi й пiдступностi, розчарувань i найчестолюбпiших прагнень, i
всi закутi в метал, i всi мовби наперегони з власною долею, женуть, женуть
женуть!..
Заболотний увiмкнув приймач - полилася тиха музика.
- Будь ласка, Шопен.
- Це вони дають класику, - поясню Лiда, - для заспоко ння нервiв
водiям...
Тиха музика приймача, можливо, й справдi тонiзу душу, збадьорю тих,
що чманiють вiд швидкостей траси, принаймнi до нас на хвилях музики мовби
напливав щось давн , сонячне, схоже на блиск того лiта, що колись пахтiло
нам яблуками, снопами та серпневими стернями. Iнодi аж неймовiрним
зда ться: невже то були ми? Там навiть крiзь пилюку нашi груди вбирали
iдеально чисте повiтря, i ми не помiчали його чистоти. Може, в цьому
найприкмет-нiша риса людського життя: доки ти дитина - не помiча ш краси
дитинства. Доки юний - не вмi ш цiнувати дар юностi, рiдкiсний,
скороминущий. Оцiниш i станеш це помiчати, коли посивi ш i коли все
пережите лиш самою згадкою стане для тебе, згадкою щемливою, мов чиясь
далеко в полях тануча пiсня...
Хай комусь аж надто елементарним чи навiть смiшним може видатись свiт,
iз якого ми вийшли, а для нас вiн був i буде джерелом роздумiв, бо ми жили
там, де все, як нам зда ться, було ближче до самого себе, до природи, до
трав, до неба i сонця, може, навiть ближче до речей складних, до тих
витокiв гармонi©, що ©х так нервово й болiсно шукав людина сучасна...
- I все там трудилось: людина, й бджола, i вiтер, i вода... - чую крiзь
музику тихий голос Заболотного. - Пригаду ш, як уночi ми вперше побачили
на Ворсклi того кому-нiвського водяного млина... Лiтньо© ночi, серед верб,
кидаючи тiнь на освiтлену мiсяцем воду, рипить якась велетенська споруда,
вся аж здрига ться... Просто млин, а як вiн вразив нас тодi сво ю
та мничiстю, коли горнув ту мiсячну воду, натужно розвертав перед нами
надра темряви й свiтла... Працював аж згрiзна, хоча десь iзсередини мирно
пахло вiд нього теплим борошном, а на возах пiд зорями так по-гоголiвськи
розкiшне спали чи, як тодi мовилось, зорювали озерянськi, вигурiвськi та
нашi тернiвщан-ськi дядьки... Невже ми з тобою, - каже вiн згодом, -
справдi живемо вже серед нового людства, де iнше сприймання, iнша шкала
поетичних, а то й моральних цiнностей? Часом тут можна почути, що людина в
основi сво©й сила деструктивна, з пiдсвiдомим нахилом до руйнування... I
коли я шукаю аргументи проти цi © популярно© серед ©хнiх фiлософiв думки,
то поруч iз безлiччю iнших фактiв, поруч з постатями великих будiвничих,
воiстину творчих натур, щоразу виника з марев дитинства i образ нашого
Романа-степового. В чiм тут рiч? Чому саме його образ так впибоко
вкарбувався в пам'ять? Було ж у Тернiвщинi ще кiлька Романiв, один навiть
родичем доводився нам. Заболотним, а запам'ятався найбiльше чомусь саме
цей - Роман-степовий... Рiч, звичайно ж, не тiльки в його яблуках а
скорiше в тих щедротах людяностi, якi чи не вперше нам вiд нього
вiдкрились. Так чи iнак, а чомусь запав у душу мiцно, назавжди. Ось уже й
сам посивiв, i Роман той начебто мiг давно забутись, а вiн що далi, то
навiть частi ше вирина звiдти, з нашо© степово© античностi. Мiг би ти
науково пояснити - чому це?
- Юна душа завжди шука в життi щось iстинне справжн , тобто неминуще,
для формування сво © структур ри ©й, певне, саме такий вiтамiн потрiбен...
До того ж, дiтяче сприймання - це сприймання поетiв, iнодi дитина одним
зблиском iнту©цi© схоплю саму суть, щоб потiм сво вiдкриття зберегти
надовго, надiйно...
- Щось подiбне, певне, сталося i в цьому випадку... Iнодi й зараз
хочеться уявити, як вiн жив у степу самотою. Всi вiтри - його. Стугонять,
розгулявшись, зимовими ночами. А вате влiтку! Над степом зоряно, так там
просторо в небi. Зiрки, мов бджолята, всюди поприлипали на небесних
квiтках. Вийде Роман i дивиться. Загадка всiх загадок - там, угорi...
- Звичайно, - кажу, - Роман-степовий був людина непересiчна, натура iз
тих, хто у твореннi, постiйному, щоденному, знаходив сенс свого iснування
на землi. Для нас вiн людина, яка жила у злагодi з власним сумлiнням ми це
вгадували iнту©тивно, а людина, що з сумлiнням сво©м не конфлiкту , це ж
таки... - я пiдшукую потрiбне слово.
- Це людина, а не бутафорiя, - засмiялась несподiвано Лiда, без зусиль
переганяючи мене, тугодума.
Дiвча й далi уважно дослуха ться до наших розмiрковувань, в центрi яких
знову опиня ться Роман-степовий, чи вмiння трудитись було, може, одним з
найразючiших вiдкриттiв, що явилося нам на самiй зорi осягання свiту.
- Не знаю, як тобi, - кажу до Заболотного, - а для мене вiн завжди був
людиною майже гармонiйною чи близкою до цього...
- Хоча, - знову жвавiшав Лiда, - навряд чи багато було гармонi© у тiй,
як ви кажете, степовiй античностi...
- А вона ж мае рацiю! - каже Заболотний. - Згодься, той усмiхнений
чародiй, що перед нами виблискував у бджолянiй кольчузi, то ще не весь був
Роман. Зачарованi йогодобротою та його дивними дiяннями, ми сприймали
Романа, ясна ж рiч, з чималою дозою фантастики. Скажiмо, нам здавалось, що
вiн нiколи не спав. I що був всемогутець, бо розумiв не доступну нам мову
бджiл, i дерево сво ю волею змушував родити так, як вiн хоче. I, звичайно
ж, цiлком iмовiрними були для нас тi нiчнi його, закоханi перельоти
протягом ночi до Козельська й назад, бо ж вiдомо, що не iсну жодних
перепон для людини закохано©... Зачудованi тi ю Романовою надсилою,
безсумнiвним чаклунством мага й характерника, хiба могли ми дитячим сво©й
розумом заглибитись у чорноту його буднiв, у тяжкiсть його невсипущо©
працi, у всi його клопоти й навiть драми, а вони ж були...
- Та ще якi!
- Можна тепер тiльки догадуватись, як вiн мав страждати, скажiмо, що
так нещасливо склалася доля його доньки, тi © слiпучо© Винникiвни,
оповито© степовим сонцем... Для нас вона тодi теж вiдкривалась не так у
сво му горi, старанно приховуванiм нещастi, частiше поставала в iншому, в
чарах вражаючо©, надто ж для дiтей, краси, у сяйвi тi © незрiвнянно©
усмiшки, що на не©, мабуть, звернув би увагу й сам Леонардо...
IX
- Пояснiть менi: що таке паслiн? - запиту згодом Лiда.
Нам аж восоло стас. Чого це раптом ©© зацiкавило, з якого дива?
- Таж ви самi казали: пасльоновi дiти.
- Solanum nigrum, - вiдповiда Заболотний, - так по-латинi його
величають, наш паслiн. У сво©х заслугах перед людством рослина ця досить
скромна, а от дiтлахiв тернiвщанських пасльонець по раз виручав.
Лiда, однак, просить пояснити детальнiше... Хто б мiг подумати, що
через таку вiдстань часу та аж на яких шляхах про цей паслiн зайде мова...
Нiхто його в нас не сiяв, не садив, а тiльки завеснi , так вiн уже й
пробива ться iз землi. Комусь вiп може здатися й зовсiм нiкчемною рослиною
- бур'янець, та й годi, а для нас, тодiшнiх, то був не-абкиякий дар,
найпершi ласощi нашого тернiвщанського лiта. I нiде вiн, зда ться, краще
не родив, як у глинищах на сторонi Заболотних та по занесених мулом наших
балках, де хоч i зайнято все було пiд коноплi, одначе й пасльо-нець всюди
бiля них тулився. Цвiт його на картопляний схожий, а як доспi , то
висiтимуть на ньому синенькi, аж чорнi, ягiдки, неначе дикi виноградини, -
крiм нас, ще й пташки ©х люблять клювати. На смак ягiдки пасльону солодкi,
аж нуднi, звичайно, це не кокосовий горiх, не фiнiк чи банан, та все ж
краще, нiж нiчого...Але чому ось так: коли i звiдки в вропi з'явилась
картопля, якими шляхами примандрувала вона до нас, це достеменно вiдомо, а
от звiдки взявся паслiн на Тернiвщинi та й взагалi як давно вiн росте на
планетi, - в жодному довiднику цього не знайти... Заболотний жартома
зауважу , що, певне, i в садах Едему паслiн уже був, мав сво мiсце помiж
перших, ще райських бур'янiв... I чи не звiдти пташки вiдомим способом
перенесли його в нашу Тернiвщину, в солов'©нi нашi балки?
Балки - то наша колиска. Для стороннього - що вони? Лопухи, пасльони,
коноплi, та ще ковбанi-макортети, теплi нашi, з пуголовками моря, що
тримаються пiсля повенi до пiвлiта, щоб було де дiтворi барложитись...
Убогий свiт! Тiльки як на чий погляд. Що ж до нас iз Заболотним, то куди б
не кидало життя чи його, чи мене, якi б дива не поставали очам, а,
зда ться, нiде не знайти гарнiших мiсць за нашу балку Левадну з ©©
розкошистими вербами, з сонячним, аж чадним духом конопель та ясними
зорями вночi в тих калабанях... Навiк, видно, ми до всього того прикипiли
душею. А крiм Левадно©, ще ж i балка Чернеча та Яворова, що, невiдь-звiдки
тягнучись, сходяться саме в нашiй Тернiвщинi, в ©© вербовiм раю. Недарма
балки нашi й солов'ям так полюбились: тiльки весна, тiльки верби
розпустились, так уже й тьохнуло... Десь iз Африки чи, може, навiть iз
Цейлону, здолавши безмiрнi вiдстанi, летять сiрслькi спiваки небесними
шляхами до нашо© Тернiзщi©шi, щоб у цих балках, у вербах попiд глинищами
на цiле лiто зробити собi осiдок i вивести потомство. Прилiтають солов'©
не всi одразу, напровеснi, десь надвечiр, чу мо, пробують в гущавинi
голоси лиш поодинокi солiсти. Це вiй прилетiв, господар, а ©© ще нема,
вона з'явиться пiзнiше. Як справжнiй лицар i глава сiм'©, вiн огляне сво©
володiння - балку, верби - i, переконавшись, що все на мiсцi, приготу
Роман-степовий запевня , що й садок у нього т так би родив, якби не
бджола. Вважа , що тiльки завдяки ©й, тiльки разом з бджолою викохав вiн
тут цей садом иа роздоллi. Деколи навiть з Улинiвки вчителi приводять до
Романа школярчат на екскурсiю, щоб господар показав дiтям, як дерево
щепиться, як дике ста недиким. Замолоду, працюючи по економiях, знався
Роман переважно з садiвниками та пасiчниками, все бiльше коло них крутився
та пiдглядав, як каже ревниво Мина Омелькович, вивiдував ©хнi секрети, що
так згодом прислужились Романовi в него райськiм садку.
Яка то сила - розум тямущий та людська невсипущiсть! Якщо в кого,
згiдно з приказкою, i на вербi грушi ростуть, - то це ж у Романа! На однiм
деревi в иього можна побачити сiм'ю рiзних сортiв, поряд ухитряються там
рости не лише близькi, а й далекi родичi, на пiй гiлцi висить яблуко
снiжно-бiле, а на сусiднiй золотаве або й зовсiм червонощоке, немов
циганка: он воно, гра з-помiж листя, смi ться до сонця та випробову наш
терпець. Все в тiм садку повите для нас та мницею, починаючи з самого
дядька Романа, з його нiколи до кiнця не розгаданою усмiшкою. Загадкове
усе, що там да зав'язь i родить, бо ногою стороннiй в Романовi володiння
не ступи, не потривож нi садок, нi отi вулики, що, повнi мирного гудiння,
трудяться, не знаючи втоми, тримаючись будь-яко© днини свого ладу та сво©х
законiв.
Коли в Романовiм садку почина щось дозрiвати, коли щось там, беручись
рум'янцем, заманливо проблиску крiзь листя, тодi ми, ясна рiч, почува мо
спрагу найбiльшу, до колодязя заникувм частiше звичайного, просто якоюсь
силою тягне туди нашу пастушачу ватагу. Вiдомо ж бо, що заборонений плiд
найсолодший.
Господар з-пiд сво©х житнiх брiв бачить нас наскрiзь! Виринувши з
глибини садка, дядько Винник пряму назустрiч нашiй ватазi, сухорлявий,
високий, у солом'яному брилi, ноги босi i, як у бiгуна, легкi. По самiй
ходi видно що в неблизькi свiти життя чоловiка по заробiтках водило i
цiлком вiриться, що, парубком бувши, Роман цей звервдував отi нiчнi сво©
перельоти, - як кажан, лiтав над ня-вамв аж у Козельськ, долаючи за нiч
вiдстанi, що, певно тiльки дуже закоханому пiд силу. Бо лише за тако©
умови панський ярикажчик давав йому дозвiл: можеш бiгти але не ранiш, як
зiрка вечiрня проблисне, а на аорi вранiшнiй щоб уже був тут, на
воловнi!.. Прикажчик аж очам не повiрив, коли Роман, всупереч всiм
припущенням, вдосвiта явивсь на воловнi весь мокрий, але веселий пiсля
свого неймовiрного бiгу... "Туди й назад мов на крилах, ще й вiд вербою
постояли..." Та з iншого й дух би геть, а Роман смi ться...
А тепер вiн давно удiвець i вже не лiта , ступа по землi, як звичайний
собi чоловiк, з засуканими до колiн холошами, що ©х, видно, засукав ще
зрання, щоб не зароситись, пораючись у садку, бо й роса в нього роситься
теж особлива, така, що дода людинi сили i вроди! Хiба по Надьцi не видно?
Можна тiльки здогадуватись, де вона росою вмива ться, бо хоч як кортить,
проте нiхто з нас ще жодного разу в садок не проник, ходить там тiльки вiн
Роман-чародiй, та часом промайне з оберемком зiлля i вона теж, його
красуня донька, що для сiльських свекрух - грiшниця, а для нас - пречиста,
кимось одурена Надька.
Колодязь Романiв для спраглих завжди вiдкритий. Перш нiж опустити
цебро, ми, тiсно збившись, дивимося в глибину, да переблиски води яа
дяi... I ось уже цебро булькнуло, тягнемо його всi, вода через край
хлюпоче прозоро.
- Тамуйте спрагу, хлопцi, води не шкода, - каже приязно дядько Роман,
доки ми п' мо, - воду що бiльше збира ш, то вона тiльки чистiша...
Усмiхаючись вусами, сто©ть вiн осторонь або - щоб руки не гуляли -
майстру яку-небудь дрiбничку, скажiмо, вистругу дерев'янi зубки для
граблiв або для саней кiлочки i, привiтно поглядаючи на нас, розпиту про
тернiв-щанськi новини. Про садок у такi моменти мови мiж нами нема, хоч
добре ж зна господар, що найбiльше нас приваблю сюди, бо хай там
котрийсь iз нас i зовсiм товкмачить голову в цебро, а очi його таки
пасуться в садку. Наповнено баклаги та ропавки, можна б i назад рушати, а
ми ще й пiсля того смокчемо крiзь зуби ту студену Романову воду, якомога
розтягуючи наше пиття, аби тiльки довше побути тут та очима погуляти в
садку, де все налива ться, спi , щодень бiльше достига... Найближче до
колодязя вигналась вгору груша-скороспiлка, вся вона облiплена плодами,
помiж зеленими вже чимало й жовтих - це тi, що з пiвденно© сторони, що
сонця ©м найбiльше дiста ться... "Та вони спiлi, дядьку Романе! Невже ви
цього не помiча те?"
Тайновидець, вiн одразу ж розгаду нашi думки. Пiдходить до дерева i,
подiбно до музиканта, що вибира потрiбну йому струну, довго розшуку мiж
гiллям одну якусь, саме ту, до сонця обернену гiлку, кладе руку на не© i
так обережно, легесенько струшу . Гупнуло на землю. Перше гупнуло глухо й
лежить, i несила очей вiд нього одвести. Оце ж i вона, глива,
найулюбленiша в наших краях груша-скороспiлка! Жовта, мов диня, вiд удару
аж трiснула - соком-медом iскристим так i бризнуло з не©, на те iскрiння
одразу й бджола де взялась, закружляла, примiряючись... А тим часом
гупнуло ще й ще. Нiхто з нас не смi пiдiйти i взяти. Лежать грушi - тут,
там, ждуть, а в кожного з нас серце як не вискочить. Господар,
нахилившись, сам бере, да тобi, да йому, нiкого не забуде, не промине.
- Покуштуйте, хлопцi, щоб не так надалi кортiло.
Ще вистача нам витримки повагом вiдiйти вiд колодязя, а потiм, не
змовляючись, разом пуска мося щодуху, беззвучно смiючись на льоту.
Оце розговiлись, i годi. Пiсля скороспiлок, хлопцi, тепер запасайтесь
терпiнням. Бо треба ж i совiсть мати. Вдруге прийдете до колодязя, то нiби
й не помiча те садка, зумисне очi вiдводите вiд того забороненого раю, де
гущавiнь хова в собi, в листатому гiллi, рiзнi Романовi тайнощi, котрi
так близько, а водночас i так далеко вiд нас. Навiть якби й самi були, не
полiзли б ми в шкоду, i не тiльки тому, що там бджоли гудуть, весь час
несуть свою золоту варту... Просто сама совiсть тебе туди не пуска. В
слободi в себе ми, звичайно, не такi святенькi, шаста мо темними лiтнiми
вечорами по всiх садках, тiльки гiлля шелестить. Забравшись на дерево,
навiть у темрявi влуча ш знайти мiж листям те, що шука ш: яблука в пазуху,
вишнi в рот, а котрий недосвiдчений, то разом з кислими яблуками та
абрикосами накида в пазуху ще й переспiлих ягiд iз вишнi шпанки, а потiм,
втiкаючи, почавить ©х обiлл ться соком, i домашнi, будячи його вранцi,
вжахнуться: весь у кровi! Наче з кривавого побо©ща повернувся цей ©хнiй
малий розбишака, учасник нiчних походiв... А от щоб залiзти в Романiв
садок,чомусь i в думцi в нас не вкладалося, - бо як тодi й приходити до
його колодязя та в ласкавi Надьчинi очi дивитися? До того ж садок дядькiв
Романiв у нашiм сприйманнi справдi особливий, повитий у чари, до нього не
можна ставитись, мов до якогось занедбаного терпiвщапського вишняка.
садки мовби дозволенi, - вiдкритi для ваших пiчних набiгiв, а цей ось...
вiн нiби створений, щоб хвилювати уяву, щоб виробляти в тобi стiйкiсть
перед спокусами. Скороспiлок дали вам покуштувати, i добре, а щодо
решти... Звичайно, знали ми, що настане довгожданий той час, коли дядько
Роман сам винагородить пашо товариство за терпiпня та витримку.
А буде це так. На спаса в Тернiвщинi, як вiдомо, храмовий празник, того
дня все небо в нас гра дзвонами зрання вже весело кленькають, климкають,
теленькають бiльшi й меншi дзвони слобiдськi, а ми, розсипанi по стернях у
степу коло худоби, можемо лише здалеку ©м вiдгукуватись, перекладаючи па
людську мову, па жартiвливу пiсеньку те, що дзвопи срiблом сво©м
вимовляють:
Клим дома - Хими нема.
Хима дома - Клима нема...
Переведем дух, вслухаючись у небо, i знов у тон дзвонам, нависпiв:
Клим дома - Хими нема...
То все на уславлення нашого вiчно натхненного Клима-дзвонаря та його
химерно©, до всiх довiрливо© Хими.
Так гарно, аж нiби великодньо, кленькають, витанцьовують цiлий ранок
невтомнi нашi тернiвщанськi дзвони, дзвоники та дзвонята, нiби вiтають
сьогоднi весь свiт, вiтають погожий цей день i наше степове роздолля, де
вже не зосталося жодного снопа, жодного полукiпка, все впорано людськими
руками, звезено до села й перемолочено, - довго там гупали цiни на токах у
кожному дворi... Зате голi стернища тепер вiдкрилися кудись аж на край
свiту, i вже нiхто з нас не пасе поодинцi, збива мось гуртами, табунцями,
ма мо змогу нарештi по днатися i з нашими слобожанськими хлопцями, що ©х
вiддано з весни на хутори, з тими вiрними друзями, що хоч i вибувають у
багачiв свiй тяжкий строк до покрови, згiдно з домовленостями, проте роду
свого тернiвщанського не цураються, - в наших пастушачих вiйнах iз
хутiрськими, коли ми дражнимося через балку та кида мось грудками, всi
старшi Кириковi брати, дужi, веселi, хоч i батрацько© долi хлопчаки,
щоразу опиняються по цей бiк балки, займають позицiю поруч нас:
- Ми ж червонi, а не бiлi?
Отож, як задзвонило, як закленькало срiблястими тонами на весь степ,
уже ми зна м, куди нам дивитись, кого вистежувати... Дядько Роман цього
ранку, вирушаючи до села, виходить iз двору з великим тугим вузлом: з
чисто© бiло© хустки так i випина ться боками щось кругле. Оте кругле, що у
вузлi завузловане, воно найбiльше й розпалю нашу уяву...
Лежимо край степово© дорiжки, зача нi, прищухлi, i серця нашi
калатають, в кожному вишумову збурена хвилюванням кров. Польова дорiжка з
межовими стовпчиками сiрi серед стернищ, дядько Роман повагом iде по нiй,
напередоднi свята вiн i вуса пiдстриг i через те зда ться нам
вiдмолодiлим; ступаючи кра м дороги, де менше пилюки, вiн уда , що зовсiм
не помiча хлоп'ячих голiв, занурених у полин, прича них то за кура©ною,
то за клубком заячого холодку, нiкого з нас для Романа зараз нема,
проходить наш степовий чародi ць нiби як зовсiм один пiд цим розсяяним
небом, пiд супровiд весело розтеленьканих дзвонiв. Та ось вiн на хвильку
зупинився бiля межового стовпчика. З найменшого поруху вусiв, з та мниче
замкнутого, але враз лукависто просвiтлiлого обличчя нам уже ясно: зараз
щось буде! Радiсний дрiж пробiга по тiлу, дух тобi перехоплю ... Так i :
дядько Роман, навiть не глянувши в наш бiк, тiльки вусом усмiхаючись,
шуга рукою в загадковий свiй вузол. Мина довга мить, i нарештi
з'явля ться з вузла... яблуко, та яке! Лежить на долонi, червонощоке,
свiже, велике, просто мов сонце ранiшн ! Творець його, наче й сам
милуючись, потрима ввиуко перед собою, освiтить ним степ i потiм кладе
свiй садiвницький дар обережно на межовому стовпчику, на одному з тих, що
розбрелись, як пастушата, степом i застигли край шляху. Увiнчавши яблуком
найближчий до нас стовпчик, дядько Роман далi пiшов, не озираючись.
Вiддаля ться вiн статечно, неквапно, а те червонощоке так i смi ться до
нас iз стовпчика, i ми теж усi тихо, як вiд лоскоту, смi мось. I хоч яка
розбира нас нетерплячка, але нiхто не зрива ться з мiсця, нiхто не бiжить
хапати, яблуко так i червонiтиме, нiким не торкнуте до певного часу.
Лежимо прищухлi кожен за сво ю кура©ною, яка ще не стала осiннiм
перекотиполем, i в радiснiй напрузi стежимо далi за дядьком Романом. От
вiн, наблизившись до другого стовпчика, що сто©ть низенький, сiрий край
шляху, знов зупиня ться, i знов вiд невидимого нам доторку його руки на
стовпчику враз спалахне жарким рум'янцем те, що виросло в його садку,
набралося там сонця й краси! I хоч як нам важко да ться та витримка,
одначе жоден iз нас i цього разу не схопиться, не побiжить, ми, нiби
завороженi, проводжа мо поглядами цього високого, сухорлявого чоловiка, що
пiшов i пiшов шляхом до села, бiля кожного межового стовпця зупиняючись, i
там, де вiн пройшов, усi стовпчики придорожнi нiби оживають, випускають
пуп'янок цвiту, уквiтчуються красою Романового чарiвницького саду!
Навiть якби ми десь за яром, за балкою пасли i не було б нас тут цього
ранку, то зда ться, й тодi Романовi яблука на стовпчиках неодмiнно
зачервонiли б: для когось поклав би... Чи для нас, чи для першого-лiшпого,
хто з'явиться тут у цей свiтлий храмовий день. Минаючи нас неподалiк iз
сво©м вузлом дядько Роман, ясна рiч, тiльки вдавав, що нiкого в полинах чи
за кура м не помiтив, насправдi ж вiн не ма сумнiву, що ми поблизу, що,
поховавшись, мов зайчата, схвильовано, з стуком серця ждемо - цiлого
пiвлiта ждемо! - цього незвичайного дня...
Безперечно, в такий спосiб вiдзначено й нашу терплячiсть та витримку,
бо ж хоч як кортцло, хоч як садок його всiма сво©ми тайнами нас спокушав,
а ми ж не пiддались, не полiзли в шкоду... Був у садку Романовiм куток,
повитий особливою та мничiстю, доступний, мабуть, лише бджолам та сонцю.
Там, поблизу стапочка, що його дядько Роман викопав власними руками, росло
кiлька дерев, чимось йому найдорожчих, i з-помiж них одна яблунька, видно,
й зовсiм рiдкiсна, про яку вiн сам говорив з помiтним хвилюванням: "Ось
ота нам повинна вродити..." Тож i ми щоразу поглядали вiд колодязя в той
бiк зацiкавлено, все ждали, доки вона вродить, i аж якимось внутрiшнiм
трепетом були ми пройнятi, коли одного лiта помiтили, як звiдти, з-помiж
яблуневого листя, починав проглядати щось наче живе, смi ться червоною
щiчкою, нi на якi iншi плоди не схоже, справдi нiби росою та зорею вмите!
А що воно там вродило, то та мниця з та мниць!.. I ось настав наш час!
Несе нам степом нiби сама доля сво© дари! Вiд Романових яблук на
стовпцях польова дорiжка змiню ться невпiзнанне: сiра, буденна, в пилюцi,
вона ста зовсiм iнакшою - лежить мiж стернями вже весела, праз-никова, до
само© Тернiвщини вся просто засвiтилася вiд тих яблук! Кожна межа вимагала
познаки, межових стовпчикiв уподовж дороги стояло багато, i такi ж вони
були однаково низенькi, як i цi, теперiшнi, що, несучи вже iншу службу,
миготять зараз понад хайве м, увiнчанi червоними телефонними апаратами.
Перед тим, як зовсiм зникнути за пагорбом з наших очей, дядько Роман iз
ледь помiтним, зовсiм поменшалим вузликом у руцi затриму ться ще бiля
одного стовпця, затриму ться трохи бiльше звичайного i, обернувшись,
якийсь час дивиться на дорогу, вквiтчану яблуками. Наче сам себе
перевiря : ну як воно вийшло? I всi ми, прищухлi в чеканнi, немов бачимо
його усмiшку, добру й пiдбадьорливу, хоч насправдi усмiшки й не видно,
тiльки височi серед степу в розблисках свiтла так само розблислий у
промiннi, трохи зсутулений силует людини.
Весь степ сьогоднi наче повен радостi, повен серпневого свiтла й
простору. Лише коли дядько Роман зника за пагорбом, ми пругко зрива мось
разом на ноги, мов вiтром здмухнутi, щасливо зшаленiлi, мчимося чимдуж вiд
стовпа до стовпа, на льоту, як вершники, схапуючи те, що для нас так
розкiшно вродило на голих цих стовпчиках придорожнiх!
Стрiмголов летимо до череди навпростець, цупка стерня стрiля з-пiд
босих нiг, не встига й колоти та розранювати наших невигойних пастушачих
виразок.
Аж бiля корiв, задиханi, розбептеженi, з блиском в очах, з видимим
щастям у кожного в руцi, ми по-справжньому надивля мось на цi Романовi
яблука. Вони нiби не на деревi виросли, вони пiби з неба! Де там рiвнятися
з ними тернiвщанським нашим кислицям... Склада м по два дитячi кулачки
докупи, примiря мо, i виявля ться, що Романове яблуко бiльше. А пахне як!
Духмянощами сонця й землi диха на нас. Червонобоке, запашисте, хiба з ним
що зрiвня ться пахощами в цьому стернистому сухому степу, де цiле лiто
день крiзь день ми чу мо лиш пахiть пилюки, коров'ячих кiзякiв та гарячий,
густий дух полину на межах.
Але це все дотепер, а нинi...
Хоч як нам кортить, одначе ми довго тих яблук не ©мо тiльки милу мось
або, стряснувшi© яблуком бiля вуха, слуха м, як торохтять усерединi
зернятка. Десь там, в самiй душi яблука, торохтять. Спiле-спiлiсiньке! Та
ще ж i на вроду яке! Барву дала йому природа - пiд цвiт зорi... Поляга мо
кружком на межi i, мов завороженi, дивимось надивля мось кожен на сво : бо
ж таке воно гарне, наче и виросло тiльки для краси.
До самого вечора яблук тих не ©мо. Раду мось та раз у раз втягу м
носами яблуневi духмянощi, а коли яблука не стане, то ще й тодi чути, як
пахне вiд нього долоня, райським чимось пахне...
I дивна рiч: нiколи за тi Романовi яблука ми не бились не пригадую
випадку, щоб ми коли навiть посварились мiж собою за них. Чи, може, й тут
певна роль вiдводилась чарам, може, i в дарах саду жили прихованi сили
якихось Романових характерницьких тайнощiв?
VIII
Давно вже розвиднилось. Хайвей, вигинаючись вiдповiдно до рель фу
мiсцевостi, струменить, мерехтить у далеч; скiльки зглянеш, лиснi пiд
сонцем спинами машин. Пролiтають обiч нас на вiдстанi силуети мiст,
незрозумiлих веж, фрески звернених до хайвею грандiозних реклам, пролiта
свiт iнший, вiдсторонений вiд цього потоку, де без краю свистить
розiтнуте, збурене рухом дороги повiтря. Тут уже й ритму нема, ритм
пропав, самий бiг, лет, слiпий, оголений лет.
Мчать щасливi й нещаснi, скромнi й пихатi, люди низiв i верхiв,
сповненi любовi й пiдступностi, розчарувань i найчестолюбпiших прагнень, i
всi закутi в метал, i всi мовби наперегони з власною долею, женуть, женуть
женуть!..
Заболотний увiмкнув приймач - полилася тиха музика.
- Будь ласка, Шопен.
- Це вони дають класику, - поясню Лiда, - для заспоко ння нервiв
водiям...
Тиха музика приймача, можливо, й справдi тонiзу душу, збадьорю тих,
що чманiють вiд швидкостей траси, принаймнi до нас на хвилях музики мовби
напливав щось давн , сонячне, схоже на блиск того лiта, що колись пахтiло
нам яблуками, снопами та серпневими стернями. Iнодi аж неймовiрним
зда ться: невже то були ми? Там навiть крiзь пилюку нашi груди вбирали
iдеально чисте повiтря, i ми не помiчали його чистоти. Може, в цьому
найприкмет-нiша риса людського життя: доки ти дитина - не помiча ш краси
дитинства. Доки юний - не вмi ш цiнувати дар юностi, рiдкiсний,
скороминущий. Оцiниш i станеш це помiчати, коли посивi ш i коли все
пережите лиш самою згадкою стане для тебе, згадкою щемливою, мов чиясь
далеко в полях тануча пiсня...
Хай комусь аж надто елементарним чи навiть смiшним може видатись свiт,
iз якого ми вийшли, а для нас вiн був i буде джерелом роздумiв, бо ми жили
там, де все, як нам зда ться, було ближче до самого себе, до природи, до
трав, до неба i сонця, може, навiть ближче до речей складних, до тих
витокiв гармонi©, що ©х так нервово й болiсно шукав людина сучасна...
- I все там трудилось: людина, й бджола, i вiтер, i вода... - чую крiзь
музику тихий голос Заболотного. - Пригаду ш, як уночi ми вперше побачили
на Ворсклi того кому-нiвського водяного млина... Лiтньо© ночi, серед верб,
кидаючи тiнь на освiтлену мiсяцем воду, рипить якась велетенська споруда,
вся аж здрига ться... Просто млин, а як вiн вразив нас тодi сво ю
та мничiстю, коли горнув ту мiсячну воду, натужно розвертав перед нами
надра темряви й свiтла... Працював аж згрiзна, хоча десь iзсередини мирно
пахло вiд нього теплим борошном, а на возах пiд зорями так по-гоголiвськи
розкiшне спали чи, як тодi мовилось, зорювали озерянськi, вигурiвськi та
нашi тернiвщан-ськi дядьки... Невже ми з тобою, - каже вiн згодом, -
справдi живемо вже серед нового людства, де iнше сприймання, iнша шкала
поетичних, а то й моральних цiнностей? Часом тут можна почути, що людина в
основi сво©й сила деструктивна, з пiдсвiдомим нахилом до руйнування... I
коли я шукаю аргументи проти цi © популярно© серед ©хнiх фiлософiв думки,
то поруч iз безлiччю iнших фактiв, поруч з постатями великих будiвничих,
воiстину творчих натур, щоразу виника з марев дитинства i образ нашого
Романа-степового. В чiм тут рiч? Чому саме його образ так впибоко
вкарбувався в пам'ять? Було ж у Тернiвщинi ще кiлька Романiв, один навiть
родичем доводився нам. Заболотним, а запам'ятався найбiльше чомусь саме
цей - Роман-степовий... Рiч, звичайно ж, не тiльки в його яблуках а
скорiше в тих щедротах людяностi, якi чи не вперше нам вiд нього
вiдкрились. Так чи iнак, а чомусь запав у душу мiцно, назавжди. Ось уже й
сам посивiв, i Роман той начебто мiг давно забутись, а вiн що далi, то
навiть частi ше вирина звiдти, з нашо© степово© античностi. Мiг би ти
науково пояснити - чому це?
- Юна душа завжди шука в життi щось iстинне справжн , тобто неминуще,
для формування сво © структур ри ©й, певне, саме такий вiтамiн потрiбен...
До того ж, дiтяче сприймання - це сприймання поетiв, iнодi дитина одним
зблиском iнту©цi© схоплю саму суть, щоб потiм сво вiдкриття зберегти
надовго, надiйно...
- Щось подiбне, певне, сталося i в цьому випадку... Iнодi й зараз
хочеться уявити, як вiн жив у степу самотою. Всi вiтри - його. Стугонять,
розгулявшись, зимовими ночами. А вате влiтку! Над степом зоряно, так там
просторо в небi. Зiрки, мов бджолята, всюди поприлипали на небесних
квiтках. Вийде Роман i дивиться. Загадка всiх загадок - там, угорi...
- Звичайно, - кажу, - Роман-степовий був людина непересiчна, натура iз
тих, хто у твореннi, постiйному, щоденному, знаходив сенс свого iснування
на землi. Для нас вiн людина, яка жила у злагодi з власним сумлiнням ми це
вгадували iнту©тивно, а людина, що з сумлiнням сво©м не конфлiкту , це ж
таки... - я пiдшукую потрiбне слово.
- Це людина, а не бутафорiя, - засмiялась несподiвано Лiда, без зусиль
переганяючи мене, тугодума.
Дiвча й далi уважно дослуха ться до наших розмiрковувань, в центрi яких
знову опиня ться Роман-степовий, чи вмiння трудитись було, може, одним з
найразючiших вiдкриттiв, що явилося нам на самiй зорi осягання свiту.
- Не знаю, як тобi, - кажу до Заболотного, - а для мене вiн завжди був
людиною майже гармонiйною чи близкою до цього...
- Хоча, - знову жвавiшав Лiда, - навряд чи багато було гармонi© у тiй,
як ви кажете, степовiй античностi...
- А вона ж мае рацiю! - каже Заболотний. - Згодься, той усмiхнений
чародiй, що перед нами виблискував у бджолянiй кольчузi, то ще не весь був
Роман. Зачарованi йогодобротою та його дивними дiяннями, ми сприймали
Романа, ясна ж рiч, з чималою дозою фантастики. Скажiмо, нам здавалось, що
вiн нiколи не спав. I що був всемогутець, бо розумiв не доступну нам мову
бджiл, i дерево сво ю волею змушував родити так, як вiн хоче. I, звичайно
ж, цiлком iмовiрними були для нас тi нiчнi його, закоханi перельоти
протягом ночi до Козельська й назад, бо ж вiдомо, що не iсну жодних
перепон для людини закохано©... Зачудованi тi ю Романовою надсилою,
безсумнiвним чаклунством мага й характерника, хiба могли ми дитячим сво©й
розумом заглибитись у чорноту його буднiв, у тяжкiсть його невсипущо©
працi, у всi його клопоти й навiть драми, а вони ж були...
- Та ще якi!
- Можна тепер тiльки догадуватись, як вiн мав страждати, скажiмо, що
так нещасливо склалася доля його доньки, тi © слiпучо© Винникiвни,
оповито© степовим сонцем... Для нас вона тодi теж вiдкривалась не так у
сво му горi, старанно приховуванiм нещастi, частiше поставала в iншому, в
чарах вражаючо©, надто ж для дiтей, краси, у сяйвi тi © незрiвнянно©
усмiшки, що на не©, мабуть, звернув би увагу й сам Леонардо...
IX
- Пояснiть менi: що таке паслiн? - запиту згодом Лiда.
Нам аж восоло стас. Чого це раптом ©© зацiкавило, з якого дива?
- Таж ви самi казали: пасльоновi дiти.
- Solanum nigrum, - вiдповiда Заболотний, - так по-латинi його
величають, наш паслiн. У сво©х заслугах перед людством рослина ця досить
скромна, а от дiтлахiв тернiвщанських пасльонець по раз виручав.
Лiда, однак, просить пояснити детальнiше... Хто б мiг подумати, що
через таку вiдстань часу та аж на яких шляхах про цей паслiн зайде мова...
Нiхто його в нас не сiяв, не садив, а тiльки завеснi , так вiн уже й
пробива ться iз землi. Комусь вiп може здатися й зовсiм нiкчемною рослиною
- бур'янець, та й годi, а для нас, тодiшнiх, то був не-абкиякий дар,
найпершi ласощi нашого тернiвщанського лiта. I нiде вiн, зда ться, краще
не родив, як у глинищах на сторонi Заболотних та по занесених мулом наших
балках, де хоч i зайнято все було пiд коноплi, одначе й пасльо-нець всюди
бiля них тулився. Цвiт його на картопляний схожий, а як доспi , то
висiтимуть на ньому синенькi, аж чорнi, ягiдки, неначе дикi виноградини, -
крiм нас, ще й пташки ©х люблять клювати. На смак ягiдки пасльону солодкi,
аж нуднi, звичайно, це не кокосовий горiх, не фiнiк чи банан, та все ж
краще, нiж нiчого...Але чому ось так: коли i звiдки в вропi з'явилась
картопля, якими шляхами примандрувала вона до нас, це достеменно вiдомо, а
от звiдки взявся паслiн на Тернiвщинi та й взагалi як давно вiн росте на
планетi, - в жодному довiднику цього не знайти... Заболотний жартома
зауважу , що, певне, i в садах Едему паслiн уже був, мав сво мiсце помiж
перших, ще райських бур'янiв... I чи не звiдти пташки вiдомим способом
перенесли його в нашу Тернiвщину, в солов'©нi нашi балки?
Балки - то наша колиска. Для стороннього - що вони? Лопухи, пасльони,
коноплi, та ще ковбанi-макортети, теплi нашi, з пуголовками моря, що
тримаються пiсля повенi до пiвлiта, щоб було де дiтворi барложитись...
Убогий свiт! Тiльки як на чий погляд. Що ж до нас iз Заболотним, то куди б
не кидало життя чи його, чи мене, якi б дива не поставали очам, а,
зда ться, нiде не знайти гарнiших мiсць за нашу балку Левадну з ©©
розкошистими вербами, з сонячним, аж чадним духом конопель та ясними
зорями вночi в тих калабанях... Навiк, видно, ми до всього того прикипiли
душею. А крiм Левадно©, ще ж i балка Чернеча та Яворова, що, невiдь-звiдки
тягнучись, сходяться саме в нашiй Тернiвщинi, в ©© вербовiм раю. Недарма
балки нашi й солов'ям так полюбились: тiльки весна, тiльки верби
розпустились, так уже й тьохнуло... Десь iз Африки чи, може, навiть iз
Цейлону, здолавши безмiрнi вiдстанi, летять сiрслькi спiваки небесними
шляхами до нашо© Тернiзщi©шi, щоб у цих балках, у вербах попiд глинищами
на цiле лiто зробити собi осiдок i вивести потомство. Прилiтають солов'©
не всi одразу, напровеснi, десь надвечiр, чу мо, пробують в гущавинi
голоси лиш поодинокi солiсти. Це вiй прилетiв, господар, а ©© ще нема,
вона з'явиться пiзнiше. Як справжнiй лицар i глава сiм'©, вiн огляне сво©
володiння - балку, верби - i, переконавшись, що все на мiсцi, приготу