Страница:
Мiсячне марево Художник також ще й досi ловив i Климiв бузок не минув,
та все ж найбiльше душi вiн докладав щоб змалювати Надьку з дитям,
вважаючи, що нiчого вищого й достойнiшого в життi для митця нема як
вiдтворити красу материнства... Про це ми не раз почу м вiд нього згодом,
уже в Козельську...
Отже, полюбилась Художниковi Романова пасiка: де б не блукав, а сюди
заверне. Чимось зiйшлися обидва: мандрiвник i господар. Сiвши на призьбi,
неквапом гомонять про дивовижно мудрий бджолиний уклад життя, про закони
та звича© цих створiнь, пробують розгадати, чому iнодi бджоли пускаються в
танець бiля вулика пiсля польоту i що означа той ©хнiй танок: чи то
тiльки знак товаришкам, куди ©м летiти, на якiй вiдстанi вiд вулика шукати
поклади нектарiв та квiтковий пилок, чи й ще якась мова в ньому?
Загадкою для обох, бджоляра та Художника лиша ться також i те, як бджоли в
цiлковитiй темрявi ev-лика будують таку досконалу споруду - восковi засiки
для меду та квiткового пилку. Звiдки бджолi знати розрахунки будiвничого?
А цi ж ©хнi архiтектурнi споруди навiть математикiв вражають точнiстю
робiт, iдеальною вiдповiднiстю будови сво му призначенню.
- Генi©. Незрiвняннi зодчi... - тихо скаже Художник, - Звiдки це в них?
- Треба буде спитати, - усмiхнеться бджоляр.
Загомоняться, а там, дивись, уже й згасли вечiрнi заграви, тоне степ у
синявi лiтньо© ночi, садок сто©ть заворожений, безшелесний, всесвiт нiби
вслуха ться в самого себе, зникаючи сво©ми та мницями в безвiстях, десь за
межами меж. Дивлячись на мигтiння зiрок, що течуть у високостях неба,
розважно бесiдуючи допiзна, цi дво людей завдаватимуть собi дум про
загадковостi життя й про тi iснуючi поза нами зорянi недосяжностi, що
мовби позбавленi руху, одначе при спогляданнi яких сьогоднi кожен iз нас
майже реально вiдчува нестримний полiт планети серед нiчних свiтил,
невпинний той рух, що розгiн йому дала сама вiчнiсть.
- Бджола загадка, зiрка загадка, а людина хiба нi? Та мниця з та мниць,
- роздуму Художник. - Декотрi кажуть: людина - це жмуток м'язiв... Але чи
то все? Чи не краще б сказати: жмуток м'язiв, пiввiдра кровi та безмiр
душi...
Жодного схiд-сонця Художник наш не проспав, така натура. Тiльки
зазорi , по-вранiшньому запломенi грай-небо, вже вiн за роботою. Сто©ть
по колiна в росах за ровом край садка, пiдхоплю з того грайнеба пензликом
вiдблиски зорi та на полотно ©х, на полотно! На щiчки дитини й матерi та
на розкiшнi плоди, що разом з листям вiнком нависають над ними, скупанi в
росi, - навiть на листi вiдблиски грають, - то вiн ©х пензликом обережно
кладе... Саме так, за свiдченням Клима-фантазера, вiдбувався творчий
процес в того чудодiя: зирк на ту, що пiд яблунею, зирк на схiд, злегка
пензликом черпне зорi - i на полотно, на щiчки дитятковi та його молодiй
матерi.
Ой я знаю, ой я знаю,
Чого мила красна,
Перед нею й поза нею
Впала зоря ясна!
Ой упала зоря з неба
Та й розсипалася,
А Надiйна позбирала -
Закосичилася...
Для кого, для чого вiн малював? Що в нього там виходило? Нiкому з
тернiвщан Художник не показував цi © роботи, тiльки Клим Подовий i
вдосто©вся, всюди потiм роздзвонював, яке диiше творiння уздрiв вiн на тiй
по-дотнинцi: нiби Надька, але й не Надька, просто сяйво якесь, яскравiпь
кольорiв, ©хпя гра й переблиски, де ранкова зоря, i роса, i усмiшка людини
- все по дналось, як то лише зрiдка бува в природi, - нiде, анi в
Ковельську, нi навiть у Полтавi серед тамтешнiх святих не бачив наш Клим
тако© краси неземно©! Юна мати з-пiд яблуневого вiнка дивиться на дитя з
ласкою та любов'ю безмiрною й, дивлячись, ледь всмiха ться кутиками вуст,
але - от й-же-ей! - не завжди вона всмiха ться, а лиш кояи-не-коли,
залежно... невiдомо вiд чого! Про гi ©© то зникаючi, то знов напливаючi
усмiшки Клим-дзвонар розбемкав по всiй окрузi, а всяка химерiя та
начаклованiсть, як вiдомо, завжди заваблю , тому багато знайшлося таких,
надто ж серед жiноцтва, котрих розпалило бажання будь-що подивитись, але
тут виявилось - зась вам! Худождик нiкому не хотiв показати, що там у
нього вималювалось на його ворожбитському полотнi. Тож i сумнiви в декого
виникли: чи там Надька? Та ще й така, що змiню настрiй за певних
обставин, - залежно вiд того, хмарно чи сонячно, чи хто яким оком гляне на
не©, намальована то всмiхнеться ледь помiтно, то знов схмурить брови, коли
щось ©й не так. А може, то взагалi самi тiльки вимрiйки, плiд буйно© уяви
нашого Клима, що йому i мiсячно, i теряно, i дощ iде водночас?.. Декотрi з
тернiвщанських балакух, маючи кривду на Художника за те, що вiдмовився ©м
скринi малювати, подейкували, що на його полотнi, може, й зовсiм нiчого не
було, може, отак пожив у Романа, поласував медом та яблуками, а тодi
зiбрав сво не-мальоване малюваннячко та й був такий - збезвiстився знов,
як бувало й ранiш. А якщо й намалював оте диво, що про нього Клим по всiх
усюдах дзвонить, то i його не довго втрима , кому-небудь за чарку збуде, а
ви потiм тiльки торопiйте, коли десь у жiночому чи в мужеському монастирi
раптом серед святих побачите i тернiвщанську Надьку, свою далеко не
безгрiшну кралю степову.
Збезвiстився, не з'являвся бiльше в Тернiвщинi, однак на цьому не
кiнча ться iсторiя нашого Художника. Вже згодом-згодом доля звела нас iз
ним, коли ми опинились з Кириком Заболотним у Ковельську, в нашiй районнiй
столицi, де один iз нас, працюючи в друкарнi, крутив схожу на величезну
вiялку друкарську машину-"американку", а другий, крiм коректури, вiддавав
свок завзяття чудовiй районнiй органiзацi©, що звалася МОДР. Тут, у
райцентрi, ми зблизились i навiть заприязнилися з химерним нашим
Художником. Пiдробляв вiн у редакцi© тим, що з лiнолеуму вирiзував
карикатури на прогульникiв та розкрадачiв, а також на iмперiалiстiв Заходу
й Сходу, на отих пузатих буржу©в iз викривленими ненавистю пиками, в
личинi яких перед нами вже тодi поставала сама фашистська вояччина, що й
не ховала сво©х намiрiв вигубити всiх нас.
Приносячи до редакцi© скромнi сво© творiння з лiнолеуму, жодного разу,
до речi, редактором не вiдхиленi, Художник подеколи затримувався в нас,
заходив i в друкарню подивитись, як ми працю мо, зазирав до складальних
кас, що ©х вiн, усмiхаючись, порiвнював з бджолиними щiльниками, тiльки цi
нашi "щiльники" не медом налитi, а свинцем, гартом, рiзними видами шрифтiв
- курсивом, цицеро та петитами, якими нам праглося вiдтворити всю
бурхливiсть наших районних буднiв... I, звичайно ж, не нектарами, не
квiтковим пилком тут пахло, а бензином та друкарською фарбою, iнодi ж бо
ще й тюлькою та цибулею, - це коли хлопцi бралися за пiдвечiрок,
припрошуючи до гурту й Художника, котрий i в цибулячому лушпиннi не
промине вiдзначити якостi барвника. Адже саме таким лушпинням фарбують по
селах крашанки на великдень, вiд чого вони набувають шляхетного кольору
теракоти...
- Розкажiть, як ви вчилися в ки©вськiй школi Мурашка?
- А чому, бувши в Академi©, найперше вирiшили малювати "Мiсячну нiч на
Ворсклi"?
Нашiй цiкавостi нема меж. Перед нами ж людина такого багатющого
життя!..
Художник, ясна рiч, почував нашу до нього хлоп'ячу симпатiю, юними
друзями називав вiн i секретаря редакцi© поета Кучерявого, що завжди аж
бурхав натхненням, i вдатного на рiзнi вигадки парубка-друкаря Iвана, i
цих тернiвщанських, за його висловом, "отрокiв", що, худющi, як волячi
жили, весь день були на побiгеньках, бо, крiм найперших сво©х обов'язкiв -
той у МОДРi, а той у друкарнi, - "отроки" не уникали й iнших доручень, а
©х не бракувало, бо навiть через дорогу, з вiкна райкому тебе,
довгоногого, завжди нагледить хтось, кому неохота бiгти кудись у справi i
вiн шука для себе надiйного кур' ра, отого старшого куди пошлють. А
хлопцi саме й були такi, бистроногi та безвiдмовнi, чого ж не випробувати
новачка у ролi гiнця? Зато й друзiв не минають деякi блага, скажiмо, через
вiдсутнiсть апартаментiв хлопцям дозволяють ночувати в редакцi©, в цiй
колишнiй монастирськiй свiчкарнi, де пiдлога, викладена моза©чною плиткою,
навiть i влiтку не нагрiва ться, така цементно холодна, що спати краще
вважалось на редакцiйних столах, постеливши пiд себе пiдшивку "Вiстей" чи
яку-небудь iншу.
Одного разу, коли Художник чомусь не принiс лiнолеумiв у домовлений
день, нас iз Кириком було послано розшукати його й з'ясувати, в чiм рiч.
Ми довго блукали по розкиданому на пагорбах Козельську, аж поки на околицi
у котро©сь вдови натрапили на слiд нашого маестро. Винаймав вiн для себе у
тi © жiнки похмуру хижку-комiрчину, де з кожного кутка прозирали
занедбанiсть, нестатки. Все тут свiдчило, що для господаря матерiальний
бiк життя мало що важить. Металеве лiжко продавлене, запиленi пiдрамники
купою зваленi в кутку, замiсть рушникiв, на стiнах сiрiють дерев'янi
порожнi клiтки, призначонi для птахiв. А стiл... Все на ньому вперемiш:
картони, щiтки, овальна дошка з засохлими фарбами i поруч - блюдце щербате
з огризком солоного огiрка... Художник нашiй з'явi неабияк зрадiв, його
прозорi очi аж сльозами вдячностi наповнились, хоча наш вiзит навряд чи й
вартий був тако© розчуленостi. Дещо нам прояснилось, коли за тим огiрком
ми помiтили ще й чарчину порожню... Вiтаючи нас з пiдкресленою
гостиннiстю, господар запропонував без церемонiй сiдати на його залiзне, з
прогнутою сiткою лiжко, воно ж, мовляв, як студентське... Про лiнолеуми
вiн не хотiв i говорити, похвалявся, що дiстав нарештi замовлення, вiд
якого б не вiдмовився й Мiкеланджело: буде розмальовувати стелю й
надвiвтарну площину колишнього монастиря, що його незадовго перед цим було
перетворено у райклуб. Ось там оця рука (вiн зробив гордовитий жест рукою)
зобразить нарештi монументально, з розмахом наших сучасних мадонн -
жiнок-бурякiвниць, натуру якраз вiзьме з отих радгоспних плантацiй, що ©м
кiпця-краю не видно навколо Козельська... Забiгаючи наперед, слiд сказати,
що Художник, взявшись за розпис райклубу, справдi захопився роботою i йому
йшли назустрiч, за його вимогою було збудоване вiдповiдне риштовання, i
там вiн на великiй висотi трудився день крiзь день, переобiдуючи iнодi лиш
куснем карткового хлiба та кухлем води. Оскiльки це було вiд нас
неподалiк, то у вiльнi хвилини, зазираючи з Кириком до райклубу, бачили
ми, як над колишнiм вiвтарем потяглися у весняну далечiнь зеленi рядочки
бурякових плантацiй, а на передньому планi дедалi виразнiше стали
проступати могутнi жiночi литки поки що невидимих полiльниць. На жаль,
розпочатий живопис так i лишивсь недовершений, тi жiнки з товстими
фламандськими литками проiснували бiльше у видiннях майстра, в реальностi
ж вони якось туманно розпливлися серед плантацiй недомальованими
напiвжiнками, в обрисах ©хнiх тiльки вгадувались похиленi в працi
прекраснi, налитi здоров'ям постатi, - довершити ж величезну свою роботу
Художниковi так i не судилось: чи вiдповiдну натуру нелегко було знайти
того тяжкого року, чи стали йому на завадi iншi причини, нам не вiдомi,
можливо, навiть отi щедрi аванси, якi йому видавались i готiвкою, й
картками на продукти, щоб, звичайно ж, потiм перейти на поживу зеленому
змiю.
Художника ми застали вдома якраз пiсля авансу, в станi його
матерiального розквiту, вiн висипав перед нами просто на лiжко чималу купу
пряникiв: "Хлопцi, вгощайтесь!" - а сам до них i не доторкнувся, рука його
з ледче помiтним тремтiнням потяглась до карафки на потемнiлiй дерев'янiй
поличцi, i вiн щось там без чарки сьорбнув, одвернувшись од нас соромливо.
Завваживши нашу цiкавiсть до найбiльшо© з пташиних клiток, Художник
пояснив нам, що донедавна в нiй мешкав його вiрний товариш - перепел
степовий, якого й ви не раз чули в житах, а тут вiн пiдпадьомкав на всю
оцю комiрчину, звеселяв Художниковi душу... Навiть сусiди до перепела
звикли були, людям подобалось, що вiн ©х будить уранцi, хай надворi хоч що
- хуртовина чи дощ, а вiн таки пiдпадьомкне на свiтаннi бадьоро, i ось
тепер нема: доки малював бурякiвниць, хтось, мабуть, голодний клiтки
потрусив...
- Тож можете уявити мо горе, хлопцi. - Думки його, i гiдно, зараз були
тiльки про перепела. - Самота вона i самота...
Не до лiiюлеумних карикатур, звiсно, людинi в такому станi. Мабуть,
крiм того, дiймав Художника ще i якийсь фiзичний бiль, бо дихав вiн
хрипко, утруднено. Хотiлося чимось йому допомогти, але чим? Щоб дати
людинi спокiй, it зiбралися йти, але Художник сам нас затримав:
- Побудьте ще.
Ось тодi ми й зважились запитати, до ж та картинка, па якiй нашу
тсриiвщанську Надьку було намальовано, чи яе можна бодай одним оком
глянути на не©. Дуже кортiло упевнитись: невже справдi володi вона отими
фарами, чудодiйною здатнiстю хай навiть уявно, хай навiть на однiсiньку
мить ожити в усмiшцi, ледь помiтно ворухнути кутиком уст до тебе з полотна
або, навпаки, рвсподiваним смутком повитись?..
- Розумi мо, що це секрет, - нiяковiли ми, - але ж нiчого ©й не
станеться...
Вiн усмiхнувсь хитрувато, пiдморгнув хмiльним сво©м оком.
- Стривайте... Спершу добудьте менi з-пiд лiжка отой фолiант...
Поклавши перед собою на стiльцi запилюжений важез-дий альбом, став нам
показувати в ньому чи©сь картини, пояснював тайнощi форм, свiтлотiней,
гомонiв щось нiби в напiвзабуттi про дивну житт вiсть мiфологiчних сюжетiв
з нiмфами та сатирами, - вiн сипав iменами, що ми ©х, невiгласи, ранiше й
не чули.
- До кого через тисячу лiт усе це перейде? - запитував вiн мовби сам
себе, - До кого помандрують цi шедевра вiкiв? Адже Мадонни створювались
для того, щоб випромiнювати радiсть на всiх живущих, i самi б вони мали
бачити довкола себе свiт радостi, - це ж так, хлопцi?
Нiби когось згадавши, поскаржився нам, що чимало дюдей живуть
спрощеним, бездуховним, майже примiтившiм життям. Розпалюють у собi
ворожнечу та ненависть навiть тодi, коли цього можна уникнути. А природа ж
так подбала про нас: дала все необхiдне для того, щоб людинi не знати
страждань... Наблизитися до щастя...
- А ви? - запитав його тодi Кирик. - Чи наблизились? рам багато хто
спiвчува : такий, мовляв, чоловiк, а ходить, як старець. З талантом, а
стражда весь вiк.
- А може, я хочу страждати? - посуворiв Художник. - Може, в цьому
потреба мо © душi? Але не подумайте, що перед вами той, хто не вмi
радуватись життю... Бурлака, ну й що? Хто шука , тому завжди бути в
дорозi. Людина й далеч дорiг, ©й вiдкритих, - оце гармонiя... Птах у небi,
весняний вiтерець навстрiч, простiр полiв, Заквiтчаних колоссям та
квiтами, - оце сутт ве, друзi мо©, а решта все марнота марнот!..
Малювати, творити прекрасне - це, вiн вважав, написане йому на роду,
заповiдане вiд матерi, покликано його у свiт барв силою нездоланною,
якимись загадковими збудниками, що для них вiн i ймення-назви не
прибере...
- Бачили ви бджолу, як вона, забравшись у гарбузову квiтку, втонувши в
золотому пилку, аж стогне там вiд щастя та насолоди - знайшла, що
шукала... Божественна для не© мить! Може, апофеоз життя... Звiсно, могла й
не долетiти, могла й загинути на льоту... Ну й що? Де пошук, де полiт до
прекрасного, там природа страху не вiда , ось у чiм рiч... А художник,
хлопцi, так само шука сво© нектари, свiй апофеоз... Коли ж ма ш мету
заповiтну, то що тобi всi отi незлагоди житейськi?..
А згодом звертався до Кирика:
- Хотiв би я тебе змалювати в оцiй тво©й юнгштур-мiвцi. - Кириковi
тсоавiахiмiвська юнгштурмiвка справдi личила, наче й шилась на нього. -
Тiльки вийду з кризи, - обiцяв Художник, - спробую десь тебе втулити в
райклубi, може, навiть у тому кутi, де колись Георгiй Побiдоносець
розчавлював потвору... Дивлюсь на вас! якi ви ще юнi!.. А звiдти грiзнi
заходять хмари... Я до тих часiв навряд чи доживу, а вам ще доведеться за
правду постояти. Он палять рейхстаг... Димитрова судять... О, вам ще буде
та буде випробiв, хлопцi...
- А ми не бо©мось, - казали ми йому. - Ми хоч зараз... На значки ГПО
вже здавм...
- Знаю, не полохливого роду. Тож хай вас оця береже...
I тодi ми вперше побачили в нього добуту з-пiд картонiв Мадонну, ту, що
на бiлоснiжнiй тарелi, у вiнку iз синiх волошок...
Однак це ще не була Надька. Ми запитали про не©:
- Де ж та?
Художник пiдiйшов до лежанки, покопирсався в запiчку серед свого
мотлоху, i враз щось сяйнуло перед нами стягою ранково© зорi...
- Ось вам моя Мадонна...
Впiзнали ми ©© одразу, нашу вишневощоку Надьку, сто©ть, трима мале
дитя бiля грудей. Вся вопа мовби оповита тихим сяйвом материнсько©
вiдданостi, любовi й злагоди, а блискучi яблука над нею з-помiж листя
нависають таким рясним вiнком, наче все небо вродило ними i роса ось-ось
iз них скапле разом iз соковитим цвiтом вранiшньо© зорi...
Не могли ми й слова вимовити вiд захвату, занiмiли, враженi, i явно
помiтили, як вуста ©© ворухнулись в усмiшцi, зверненiй до дитятка чи,
може, й до нас.
Так оце вона, оце його заповiтне творiння... Свiжа й барвиста сто©ть
наша степова Мадонна пiд яблунею, злегка схилившись до сво © славненько©,
в бiлiй льолi дитини, ©й вiддана вся нiжнiсть, вся дума-задума, що нею
промениться материнський, сповнений тихо© ласки погляд. I найбiльша сила
картини була якраз зосереджена в цьому поглядi молодо© матерi: дивишся i
бачиш, що нiчого, крiм немовляти, зараз для не© на свiтi не iсну , лише
це крихiтне життя, i вона його мовби чату , оберiга поглядом вiд якихось
напастей, вiд невiдомих, нiкому не чутних ще небезпек, що, може, тiльки
вона ©х i передчува сво©м материнським iнстинктом...
Надька Винникiвпа, своя ж тернiвщанська людина, стала живописом, може,
навiть самим безсмертям стала - щось подiбне ми вiдчули тодi, хоча, певне,
думалось не такими, як нинi, словами...
Отже, помилились сiльськi нашi балакухи, тi, хто пiддавав сумнiву саме
iснування картини, а якщо i вона, мовляв, то ненадовго, той мандрiвний
невловидуша i цю свою замальовку збуде комусь, як припече похмелитись.
Одначе ж не збув, не пустив за вiтром, береже як найдорожчий скарб у цiй
сво©й комiрчинi... Художник наче й ждав, що ми будемо так враженi його
творiнням, заполоненi стоятимем, занiмiвши в чарах. Тим-то зовсiм
спокiйним, буденним голосом вiн став пояснювати:
- З усiх Мадонн тiльки в Луки Кранаха вкомпоно-вана так - пiд
яблунею. Одначе в мене, я вважаю, вона вдалiша вийшла, - казав вiн без
усяко© скромностi. - Моя живiша... Хто розумi живопис, той належно
оцiнить i оце освiтлення, i оцю соковитiсть, насиченiсть барв...
- Вродила ж вам наша Тернiвщина, - пожартував тодi Кирик Заболотний. -
Не станете ж ви заперечувати, що барви цi з наших полiв та байракiв? I
саме це освiтлення та роса...
- Звичайно, все це ваше, - посмiхнувся Художник на Кирикiв жарт. - Вам
i належатиме.
А поки що його творiння, в ганчiрку сяк-так загорнуте, знов зникло в
запiчку серед купи мотлоху.
Справдi, - як мить видiння, подарована вам хмiльнень-ким цим
чаклуном...
Лише згодом пiшла чутка, що при©здили до Художника представники з
столичних музе©в, з одного якогось i другого з намiром придбати твiр, але
чим кiнчились ©хнi переговори, так i не знав у Козельську нiхто.
Пiзнiше, кота вже були ми студентами, а радiстю перечули вiд друаiв з
Козельська рваного майстра: знов яiбито взявся вiн за сво©х "Бурякiвниць"
для райклубу i нiбито добре кладеться робота, ходить старий по селах,
шукав типаж... Порадувались мя його вiдродженню. А потiм зненацька
трагiчна звiстка з Тернiвщиниi в люту хуртовину кудись пробиравсь уяечi
наш Художняя, i поблизу колишнього Романового хутiрця знайшли його в снiгу
закоцюблого - в тiм же вiчнiти плащi й капелюсi, a за пазухою, чепурао
вакутана в таогаiрочку, приберiгалась для когось ота безсмертна картинка,
що й серед снiгiв не втратила яскраво© свiжостi барв, - тiльки на вустах
зображено© замiсть усмiшки з'явилась скорбота, а на щоцi - велика, наче
жива, сльоза.
Куди вiн прямував, та ще зимово© ночi, звiдки йшов i що його погнало
крiзь нашi степи в таку завiрюху - нiхто цього пояснити не мiг, i понинi
це залишилось загадкою.
Привезли замерзлого до сiльради, склади докумеят iтро нещасну пригоду,
належним чином заактували i мольберт, i фарби, що ©х мав при собi
Худенсиик, i энаидеду в нього бiля самого серця нашу тернiвщанську
Мадонну, - було ©© потiм передано до мiста, i там десь серед тисяч
експонатiв у сховищах, у запасниках загубились ©© слiди... Чи, може, не
так уже й затуб-ились? Учасники визволення Харкова добре пам'ятають, як
фашисти палили при вiдступi картинну галерею. Готували пiдпал ретельно,
бензином iв канiстр поливали всi поверхи, а бiля виходу з галере© було
виставлено ще й спецiальну команду автоматникiв, котрi мали стрiляти по
кожному, хто спробував би вихоплювати картини з вогню... Для чого був
потрiбен цей пiдпал, ней з усiх поглядiв безглуздий акт вандалiзму? I чи
тiльки чи сь потьмарення звершувало його, слiпа озлоба приречених? Чи,
може, якраз у полум'© мали зникнути слiди злочинiв ще ранiших, сваволя
грабiжникiв вищих, якi, ще заздалегiдь пограбувавши галерею, найцiннiшi
експонати встигли-таки вiдправити на Захiд?
Вiдомо, що, незважаючи на виставлену ворогом озбро ну варту, дво
метких харкiвських пiдлiткiв якимось чином зумiли пробратися всередину й
звiдти, вже з палаючого будинку, крiзь клубовиння диму вдалося ©м викинути
на чорний двiр кiльканадцять полотен... Нашi вiйськовi журналiсти
настiйливо шукали потiм тих двох безiменних смiливцiв, ваига по радiо було
передано звернення до них вiдгукнутись, але нi у веремi© перших днiв
визволеная, нi пiзнiше та-к нiхто й не вiдгукнувсь...
Що серед тих врятованих кiльканадцяти полотен нашо© тернiвщанськи
Мадонни не було - це нам iз Заболотним згодом вдалося встановити
достеменно. То де ж вона? До-iгето картини обидва ми не переставали час
вiд часу цiкавитись, хоча спробуй ми шукати ©© - нiхто не сказав би,
звiдки й потати це. За кiлька рокiв по вiйнi на одному з аукцiонiв у
Нiдерландах промайнуло було полотно невiдомого майстра "Мадонна пiд
яблунею", але чи вона то' була, чи зовсiм- iнша? Так нiчого певного i досi
не зна м про ©© долго. Чи попелом стала, як i багато скарбiв галере©, чи й
зараз десь, ледь усмiхнена, мандру по свiту?
XXV
Океан суне на нас сутiнню хмар. Густим присмерком заволокло дорогу й
лiси, потемнiло навколо, - зда ться, ось-ось i зовсiм споночi , зробиться
нiч.
Траса перед нами вже не та, що вела сюди: для зворотного шляху
Заболотний вирiшив оновити маршрут, вибрав по картi автостраду пiд iншим
номером, i хоч вiдстань лиша ться приблизно та сама, рух на цiм напрямi,
за припущенаям Заболотного, буде менший, отже спаде й загазованiсть траси
i взагалi можна буде почуватись вiльнiше.
Заболотний не помилився: дорога тут i справдi пiшла вiдкритiша,
поменшало надiть отих н.еводiв-задi'ороiк, котрi, я-к вiн признався тепер,
i йому впливали на нерви... Кра види змiнились, бiжать милi необжитих
просторiв, лiсистих пагорбiв-дюн з якимись вишками вiддалiк, серед сосен.
Нi реклам, пi торгових центрiв на узбiччях траси, природа стала тут наче
ближча до людини, невiдомо тiльки, що несе нам оця хмара, яка заходить з
боку океану, дедалi бiльше виростаючи з-за лiсiв та пагорбiв...
- Чи не ураган насува ться? - позира в бiк хмари наша юна супутниця. -
Найчастiше вони з океану заходять...
- Забоюсь? - усмiха ться до не© Заболотний.
- Зовсiм нi, - вiдповiда Лiда, i по грайливих блищиках у вiчу видно,
що справдi ескадри тих хмар i© не лякають.
Дивна рiч, але пiсля Арт-музеуму дiвча якось збадьорилося, нiби все там
склалось гаразд, нiби нам таки вдалося побачити ту довгу очiкувану, в
чомусь, може, навiть ви-iдеалiзовану Мадонну.
- "И цветы, и шмели..." - почина Лiда раптом пригадувати чи©сь рядки i
зверта ться до Заболотного: - Кири-ле Петровичу, а далi як? Ви колись бiля
океану читали.
- О, ти пам'ятлива... "И цветы, и шмели, и трава, и колосья, и лазурь,
и полуденный зной... Срок придет..." Бач, а далi забув, - усмiхнувся вiн i
пiсля паузи тоном посуворiлим враз видихнув зглибока кудись уперед, у
лобове скло, за яким темнiли тучi: "Срок придет, и забуду я все! Вспомню
лишь это: полевые цветы меж колосьев и трав..." - I, помовчавши, кинув
погляд у бiк океану:А дощ таки буде!..
Хмара звiдти темнiс велика, неначе в дитинствi. Чорна, з бiлуватими
пасмами, можливо, навiть градова, вона, розбухаючи, вже волокнисто сивi
поруч нас у всiй сво©й грiзностi.
- Невже не проскочимо? - каже Заболотний, не зводячи з дороги очей.
- Якi ви щасливi, - говорить Лiда несподiвано. - Скiльки хороших людей
зустрiчалося вам у життi... Ви жили па теплiй планетi.
- А ти хiба нi? Ти вважа ш, що зараз похолоднiшало? - допиту ться
Заболотний, але дiвча мовчить.
- Ось ти наслухалась, Лiдо, нашого далекого, - кажу до не©. - Яким воно
поста тобi? Ти справдi знаходиш там щось варте уваги?
- Звичайно. Я стiльки взнала i людей, i всього такого... Один
Роман-степовий чого вартий... А Надька, яка вона добра була до вас... я
наче бачу ©©, молоду, усмiхнену матiр...
- То люди, що жили у злагодi зi сво©м сумлiнням, - роздумливо каже
Заболотний. - А людина, що з совiстю у злагодi, то ж таки людина, а не
бутафорiя! Ти як вважа ш, Лiдо?
- Саме так i вважаю.
- А ми ось iз ним, iз мо©м другом, в якому виглядi там поста мо? - аж
мовби улесливо запиту Заболотний. - Позитивнi чи пе зовсiм?
- Вам виднiше.
- А все ж? Уяви, якби ми оце бiльшiстю голосiв обрали тебе маленькою
богинею совiстi... Щоб ти сказала про нас тодiшнiх? Мабуть, зазнали б дуже
суворо© критики з твого боку?
- Не дуже, але...
- А ти без "але"... Справдi: що б ти сказала?
- Що? Що соромно менi за вас! - раптом випалю дiвча. - Так, так,
соромно! Повелися ж ви... самi зна те як! Такий справедливець, сивий
лицар, як мама каже, а не захистили ж Надьки?! А Настусю! Це в злагодi з
сумлiнням? Це чесно?
Заболотний нiби аж зрадiв. Озирнувся до мене повеселiлий: ось так
рiзонула маленька наша богиня... Навiдлiг, без дипломатi©!
А вголос сказав:
- Мерсi за вiдвертiсть. Що ж, самi напросились... Те, що назавжди могло
б тернами забуття порости, раптом дiста вас, хлопцi, десь аж на iншiм
краю планети... I скидок нiяких богиня совiстi вам па да , нiяких
пом'якшувальних обставин для не© не iсну ...
- Ну, хай малi були, хай несила, це зрозумiло, - змилостивилось дiвча.
та все ж найбiльше душi вiн докладав щоб змалювати Надьку з дитям,
вважаючи, що нiчого вищого й достойнiшого в життi для митця нема як
вiдтворити красу материнства... Про це ми не раз почу м вiд нього згодом,
уже в Козельську...
Отже, полюбилась Художниковi Романова пасiка: де б не блукав, а сюди
заверне. Чимось зiйшлися обидва: мандрiвник i господар. Сiвши на призьбi,
неквапом гомонять про дивовижно мудрий бджолиний уклад життя, про закони
та звича© цих створiнь, пробують розгадати, чому iнодi бджоли пускаються в
танець бiля вулика пiсля польоту i що означа той ©хнiй танок: чи то
тiльки знак товаришкам, куди ©м летiти, на якiй вiдстанi вiд вулика шукати
поклади нектарiв та квiтковий пилок, чи й ще якась мова в ньому?
Загадкою для обох, бджоляра та Художника лиша ться також i те, як бджоли в
цiлковитiй темрявi ev-лика будують таку досконалу споруду - восковi засiки
для меду та квiткового пилку. Звiдки бджолi знати розрахунки будiвничого?
А цi ж ©хнi архiтектурнi споруди навiть математикiв вражають точнiстю
робiт, iдеальною вiдповiднiстю будови сво му призначенню.
- Генi©. Незрiвняннi зодчi... - тихо скаже Художник, - Звiдки це в них?
- Треба буде спитати, - усмiхнеться бджоляр.
Загомоняться, а там, дивись, уже й згасли вечiрнi заграви, тоне степ у
синявi лiтньо© ночi, садок сто©ть заворожений, безшелесний, всесвiт нiби
вслуха ться в самого себе, зникаючи сво©ми та мницями в безвiстях, десь за
межами меж. Дивлячись на мигтiння зiрок, що течуть у високостях неба,
розважно бесiдуючи допiзна, цi дво людей завдаватимуть собi дум про
загадковостi життя й про тi iснуючi поза нами зорянi недосяжностi, що
мовби позбавленi руху, одначе при спогляданнi яких сьогоднi кожен iз нас
майже реально вiдчува нестримний полiт планети серед нiчних свiтил,
невпинний той рух, що розгiн йому дала сама вiчнiсть.
- Бджола загадка, зiрка загадка, а людина хiба нi? Та мниця з та мниць,
- роздуму Художник. - Декотрi кажуть: людина - це жмуток м'язiв... Але чи
то все? Чи не краще б сказати: жмуток м'язiв, пiввiдра кровi та безмiр
душi...
Жодного схiд-сонця Художник наш не проспав, така натура. Тiльки
зазорi , по-вранiшньому запломенi грай-небо, вже вiн за роботою. Сто©ть
по колiна в росах за ровом край садка, пiдхоплю з того грайнеба пензликом
вiдблиски зорi та на полотно ©х, на полотно! На щiчки дитини й матерi та
на розкiшнi плоди, що разом з листям вiнком нависають над ними, скупанi в
росi, - навiть на листi вiдблиски грають, - то вiн ©х пензликом обережно
кладе... Саме так, за свiдченням Клима-фантазера, вiдбувався творчий
процес в того чудодiя: зирк на ту, що пiд яблунею, зирк на схiд, злегка
пензликом черпне зорi - i на полотно, на щiчки дитятковi та його молодiй
матерi.
Ой я знаю, ой я знаю,
Чого мила красна,
Перед нею й поза нею
Впала зоря ясна!
Ой упала зоря з неба
Та й розсипалася,
А Надiйна позбирала -
Закосичилася...
Для кого, для чого вiн малював? Що в нього там виходило? Нiкому з
тернiвщан Художник не показував цi © роботи, тiльки Клим Подовий i
вдосто©вся, всюди потiм роздзвонював, яке диiше творiння уздрiв вiн на тiй
по-дотнинцi: нiби Надька, але й не Надька, просто сяйво якесь, яскравiпь
кольорiв, ©хпя гра й переблиски, де ранкова зоря, i роса, i усмiшка людини
- все по дналось, як то лише зрiдка бува в природi, - нiде, анi в
Ковельську, нi навiть у Полтавi серед тамтешнiх святих не бачив наш Клим
тако© краси неземно©! Юна мати з-пiд яблуневого вiнка дивиться на дитя з
ласкою та любов'ю безмiрною й, дивлячись, ледь всмiха ться кутиками вуст,
але - от й-же-ей! - не завжди вона всмiха ться, а лиш кояи-не-коли,
залежно... невiдомо вiд чого! Про гi ©© то зникаючi, то знов напливаючi
усмiшки Клим-дзвонар розбемкав по всiй окрузi, а всяка химерiя та
начаклованiсть, як вiдомо, завжди заваблю , тому багато знайшлося таких,
надто ж серед жiноцтва, котрих розпалило бажання будь-що подивитись, але
тут виявилось - зась вам! Худождик нiкому не хотiв показати, що там у
нього вималювалось на його ворожбитському полотнi. Тож i сумнiви в декого
виникли: чи там Надька? Та ще й така, що змiню настрiй за певних
обставин, - залежно вiд того, хмарно чи сонячно, чи хто яким оком гляне на
не©, намальована то всмiхнеться ледь помiтно, то знов схмурить брови, коли
щось ©й не так. А може, то взагалi самi тiльки вимрiйки, плiд буйно© уяви
нашого Клима, що йому i мiсячно, i теряно, i дощ iде водночас?.. Декотрi з
тернiвщанських балакух, маючи кривду на Художника за те, що вiдмовився ©м
скринi малювати, подейкували, що на його полотнi, може, й зовсiм нiчого не
було, може, отак пожив у Романа, поласував медом та яблуками, а тодi
зiбрав сво не-мальоване малюваннячко та й був такий - збезвiстився знов,
як бувало й ранiш. А якщо й намалював оте диво, що про нього Клим по всiх
усюдах дзвонить, то i його не довго втрима , кому-небудь за чарку збуде, а
ви потiм тiльки торопiйте, коли десь у жiночому чи в мужеському монастирi
раптом серед святих побачите i тернiвщанську Надьку, свою далеко не
безгрiшну кралю степову.
Збезвiстився, не з'являвся бiльше в Тернiвщинi, однак на цьому не
кiнча ться iсторiя нашого Художника. Вже згодом-згодом доля звела нас iз
ним, коли ми опинились з Кириком Заболотним у Ковельську, в нашiй районнiй
столицi, де один iз нас, працюючи в друкарнi, крутив схожу на величезну
вiялку друкарську машину-"американку", а другий, крiм коректури, вiддавав
свок завзяття чудовiй районнiй органiзацi©, що звалася МОДР. Тут, у
райцентрi, ми зблизились i навiть заприязнилися з химерним нашим
Художником. Пiдробляв вiн у редакцi© тим, що з лiнолеуму вирiзував
карикатури на прогульникiв та розкрадачiв, а також на iмперiалiстiв Заходу
й Сходу, на отих пузатих буржу©в iз викривленими ненавистю пиками, в
личинi яких перед нами вже тодi поставала сама фашистська вояччина, що й
не ховала сво©х намiрiв вигубити всiх нас.
Приносячи до редакцi© скромнi сво© творiння з лiнолеуму, жодного разу,
до речi, редактором не вiдхиленi, Художник подеколи затримувався в нас,
заходив i в друкарню подивитись, як ми працю мо, зазирав до складальних
кас, що ©х вiн, усмiхаючись, порiвнював з бджолиними щiльниками, тiльки цi
нашi "щiльники" не медом налитi, а свинцем, гартом, рiзними видами шрифтiв
- курсивом, цицеро та петитами, якими нам праглося вiдтворити всю
бурхливiсть наших районних буднiв... I, звичайно ж, не нектарами, не
квiтковим пилком тут пахло, а бензином та друкарською фарбою, iнодi ж бо
ще й тюлькою та цибулею, - це коли хлопцi бралися за пiдвечiрок,
припрошуючи до гурту й Художника, котрий i в цибулячому лушпиннi не
промине вiдзначити якостi барвника. Адже саме таким лушпинням фарбують по
селах крашанки на великдень, вiд чого вони набувають шляхетного кольору
теракоти...
- Розкажiть, як ви вчилися в ки©вськiй школi Мурашка?
- А чому, бувши в Академi©, найперше вирiшили малювати "Мiсячну нiч на
Ворсклi"?
Нашiй цiкавостi нема меж. Перед нами ж людина такого багатющого
життя!..
Художник, ясна рiч, почував нашу до нього хлоп'ячу симпатiю, юними
друзями називав вiн i секретаря редакцi© поета Кучерявого, що завжди аж
бурхав натхненням, i вдатного на рiзнi вигадки парубка-друкаря Iвана, i
цих тернiвщанських, за його висловом, "отрокiв", що, худющi, як волячi
жили, весь день були на побiгеньках, бо, крiм найперших сво©х обов'язкiв -
той у МОДРi, а той у друкарнi, - "отроки" не уникали й iнших доручень, а
©х не бракувало, бо навiть через дорогу, з вiкна райкому тебе,
довгоногого, завжди нагледить хтось, кому неохота бiгти кудись у справi i
вiн шука для себе надiйного кур' ра, отого старшого куди пошлють. А
хлопцi саме й були такi, бистроногi та безвiдмовнi, чого ж не випробувати
новачка у ролi гiнця? Зато й друзiв не минають деякi блага, скажiмо, через
вiдсутнiсть апартаментiв хлопцям дозволяють ночувати в редакцi©, в цiй
колишнiй монастирськiй свiчкарнi, де пiдлога, викладена моза©чною плиткою,
навiть i влiтку не нагрiва ться, така цементно холодна, що спати краще
вважалось на редакцiйних столах, постеливши пiд себе пiдшивку "Вiстей" чи
яку-небудь iншу.
Одного разу, коли Художник чомусь не принiс лiнолеумiв у домовлений
день, нас iз Кириком було послано розшукати його й з'ясувати, в чiм рiч.
Ми довго блукали по розкиданому на пагорбах Козельську, аж поки на околицi
у котро©сь вдови натрапили на слiд нашого маестро. Винаймав вiн для себе у
тi © жiнки похмуру хижку-комiрчину, де з кожного кутка прозирали
занедбанiсть, нестатки. Все тут свiдчило, що для господаря матерiальний
бiк життя мало що важить. Металеве лiжко продавлене, запиленi пiдрамники
купою зваленi в кутку, замiсть рушникiв, на стiнах сiрiють дерев'янi
порожнi клiтки, призначонi для птахiв. А стiл... Все на ньому вперемiш:
картони, щiтки, овальна дошка з засохлими фарбами i поруч - блюдце щербате
з огризком солоного огiрка... Художник нашiй з'явi неабияк зрадiв, його
прозорi очi аж сльозами вдячностi наповнились, хоча наш вiзит навряд чи й
вартий був тако© розчуленостi. Дещо нам прояснилось, коли за тим огiрком
ми помiтили ще й чарчину порожню... Вiтаючи нас з пiдкресленою
гостиннiстю, господар запропонував без церемонiй сiдати на його залiзне, з
прогнутою сiткою лiжко, воно ж, мовляв, як студентське... Про лiнолеуми
вiн не хотiв i говорити, похвалявся, що дiстав нарештi замовлення, вiд
якого б не вiдмовився й Мiкеланджело: буде розмальовувати стелю й
надвiвтарну площину колишнього монастиря, що його незадовго перед цим було
перетворено у райклуб. Ось там оця рука (вiн зробив гордовитий жест рукою)
зобразить нарештi монументально, з розмахом наших сучасних мадонн -
жiнок-бурякiвниць, натуру якраз вiзьме з отих радгоспних плантацiй, що ©м
кiпця-краю не видно навколо Козельська... Забiгаючи наперед, слiд сказати,
що Художник, взявшись за розпис райклубу, справдi захопився роботою i йому
йшли назустрiч, за його вимогою було збудоване вiдповiдне риштовання, i
там вiн на великiй висотi трудився день крiзь день, переобiдуючи iнодi лиш
куснем карткового хлiба та кухлем води. Оскiльки це було вiд нас
неподалiк, то у вiльнi хвилини, зазираючи з Кириком до райклубу, бачили
ми, як над колишнiм вiвтарем потяглися у весняну далечiнь зеленi рядочки
бурякових плантацiй, а на передньому планi дедалi виразнiше стали
проступати могутнi жiночi литки поки що невидимих полiльниць. На жаль,
розпочатий живопис так i лишивсь недовершений, тi жiнки з товстими
фламандськими литками проiснували бiльше у видiннях майстра, в реальностi
ж вони якось туманно розпливлися серед плантацiй недомальованими
напiвжiнками, в обрисах ©хнiх тiльки вгадувались похиленi в працi
прекраснi, налитi здоров'ям постатi, - довершити ж величезну свою роботу
Художниковi так i не судилось: чи вiдповiдну натуру нелегко було знайти
того тяжкого року, чи стали йому на завадi iншi причини, нам не вiдомi,
можливо, навiть отi щедрi аванси, якi йому видавались i готiвкою, й
картками на продукти, щоб, звичайно ж, потiм перейти на поживу зеленому
змiю.
Художника ми застали вдома якраз пiсля авансу, в станi його
матерiального розквiту, вiн висипав перед нами просто на лiжко чималу купу
пряникiв: "Хлопцi, вгощайтесь!" - а сам до них i не доторкнувся, рука його
з ледче помiтним тремтiнням потяглась до карафки на потемнiлiй дерев'янiй
поличцi, i вiн щось там без чарки сьорбнув, одвернувшись од нас соромливо.
Завваживши нашу цiкавiсть до найбiльшо© з пташиних клiток, Художник
пояснив нам, що донедавна в нiй мешкав його вiрний товариш - перепел
степовий, якого й ви не раз чули в житах, а тут вiн пiдпадьомкав на всю
оцю комiрчину, звеселяв Художниковi душу... Навiть сусiди до перепела
звикли були, людям подобалось, що вiн ©х будить уранцi, хай надворi хоч що
- хуртовина чи дощ, а вiн таки пiдпадьомкне на свiтаннi бадьоро, i ось
тепер нема: доки малював бурякiвниць, хтось, мабуть, голодний клiтки
потрусив...
- Тож можете уявити мо горе, хлопцi. - Думки його, i гiдно, зараз були
тiльки про перепела. - Самота вона i самота...
Не до лiiюлеумних карикатур, звiсно, людинi в такому станi. Мабуть,
крiм того, дiймав Художника ще i якийсь фiзичний бiль, бо дихав вiн
хрипко, утруднено. Хотiлося чимось йому допомогти, але чим? Щоб дати
людинi спокiй, it зiбралися йти, але Художник сам нас затримав:
- Побудьте ще.
Ось тодi ми й зважились запитати, до ж та картинка, па якiй нашу
тсриiвщанську Надьку було намальовано, чи яе можна бодай одним оком
глянути на не©. Дуже кортiло упевнитись: невже справдi володi вона отими
фарами, чудодiйною здатнiстю хай навiть уявно, хай навiть на однiсiньку
мить ожити в усмiшцi, ледь помiтно ворухнути кутиком уст до тебе з полотна
або, навпаки, рвсподiваним смутком повитись?..
- Розумi мо, що це секрет, - нiяковiли ми, - але ж нiчого ©й не
станеться...
Вiн усмiхнувсь хитрувато, пiдморгнув хмiльним сво©м оком.
- Стривайте... Спершу добудьте менi з-пiд лiжка отой фолiант...
Поклавши перед собою на стiльцi запилюжений важез-дий альбом, став нам
показувати в ньому чи©сь картини, пояснював тайнощi форм, свiтлотiней,
гомонiв щось нiби в напiвзабуттi про дивну житт вiсть мiфологiчних сюжетiв
з нiмфами та сатирами, - вiн сипав iменами, що ми ©х, невiгласи, ранiше й
не чули.
- До кого через тисячу лiт усе це перейде? - запитував вiн мовби сам
себе, - До кого помандрують цi шедевра вiкiв? Адже Мадонни створювались
для того, щоб випромiнювати радiсть на всiх живущих, i самi б вони мали
бачити довкола себе свiт радостi, - це ж так, хлопцi?
Нiби когось згадавши, поскаржився нам, що чимало дюдей живуть
спрощеним, бездуховним, майже примiтившiм життям. Розпалюють у собi
ворожнечу та ненависть навiть тодi, коли цього можна уникнути. А природа ж
так подбала про нас: дала все необхiдне для того, щоб людинi не знати
страждань... Наблизитися до щастя...
- А ви? - запитав його тодi Кирик. - Чи наблизились? рам багато хто
спiвчува : такий, мовляв, чоловiк, а ходить, як старець. З талантом, а
стражда весь вiк.
- А може, я хочу страждати? - посуворiв Художник. - Може, в цьому
потреба мо © душi? Але не подумайте, що перед вами той, хто не вмi
радуватись життю... Бурлака, ну й що? Хто шука , тому завжди бути в
дорозi. Людина й далеч дорiг, ©й вiдкритих, - оце гармонiя... Птах у небi,
весняний вiтерець навстрiч, простiр полiв, Заквiтчаних колоссям та
квiтами, - оце сутт ве, друзi мо©, а решта все марнота марнот!..
Малювати, творити прекрасне - це, вiн вважав, написане йому на роду,
заповiдане вiд матерi, покликано його у свiт барв силою нездоланною,
якимись загадковими збудниками, що для них вiн i ймення-назви не
прибере...
- Бачили ви бджолу, як вона, забравшись у гарбузову квiтку, втонувши в
золотому пилку, аж стогне там вiд щастя та насолоди - знайшла, що
шукала... Божественна для не© мить! Може, апофеоз життя... Звiсно, могла й
не долетiти, могла й загинути на льоту... Ну й що? Де пошук, де полiт до
прекрасного, там природа страху не вiда , ось у чiм рiч... А художник,
хлопцi, так само шука сво© нектари, свiй апофеоз... Коли ж ма ш мету
заповiтну, то що тобi всi отi незлагоди житейськi?..
А згодом звертався до Кирика:
- Хотiв би я тебе змалювати в оцiй тво©й юнгштур-мiвцi. - Кириковi
тсоавiахiмiвська юнгштурмiвка справдi личила, наче й шилась на нього. -
Тiльки вийду з кризи, - обiцяв Художник, - спробую десь тебе втулити в
райклубi, може, навiть у тому кутi, де колись Георгiй Побiдоносець
розчавлював потвору... Дивлюсь на вас! якi ви ще юнi!.. А звiдти грiзнi
заходять хмари... Я до тих часiв навряд чи доживу, а вам ще доведеться за
правду постояти. Он палять рейхстаг... Димитрова судять... О, вам ще буде
та буде випробiв, хлопцi...
- А ми не бо©мось, - казали ми йому. - Ми хоч зараз... На значки ГПО
вже здавм...
- Знаю, не полохливого роду. Тож хай вас оця береже...
I тодi ми вперше побачили в нього добуту з-пiд картонiв Мадонну, ту, що
на бiлоснiжнiй тарелi, у вiнку iз синiх волошок...
Однак це ще не була Надька. Ми запитали про не©:
- Де ж та?
Художник пiдiйшов до лежанки, покопирсався в запiчку серед свого
мотлоху, i враз щось сяйнуло перед нами стягою ранково© зорi...
- Ось вам моя Мадонна...
Впiзнали ми ©© одразу, нашу вишневощоку Надьку, сто©ть, трима мале
дитя бiля грудей. Вся вопа мовби оповита тихим сяйвом материнсько©
вiдданостi, любовi й злагоди, а блискучi яблука над нею з-помiж листя
нависають таким рясним вiнком, наче все небо вродило ними i роса ось-ось
iз них скапле разом iз соковитим цвiтом вранiшньо© зорi...
Не могли ми й слова вимовити вiд захвату, занiмiли, враженi, i явно
помiтили, як вуста ©© ворухнулись в усмiшцi, зверненiй до дитятка чи,
може, й до нас.
Так оце вона, оце його заповiтне творiння... Свiжа й барвиста сто©ть
наша степова Мадонна пiд яблунею, злегка схилившись до сво © славненько©,
в бiлiй льолi дитини, ©й вiддана вся нiжнiсть, вся дума-задума, що нею
промениться материнський, сповнений тихо© ласки погляд. I найбiльша сила
картини була якраз зосереджена в цьому поглядi молодо© матерi: дивишся i
бачиш, що нiчого, крiм немовляти, зараз для не© на свiтi не iсну , лише
це крихiтне життя, i вона його мовби чату , оберiга поглядом вiд якихось
напастей, вiд невiдомих, нiкому не чутних ще небезпек, що, може, тiльки
вона ©х i передчува сво©м материнським iнстинктом...
Надька Винникiвпа, своя ж тернiвщанська людина, стала живописом, може,
навiть самим безсмертям стала - щось подiбне ми вiдчули тодi, хоча, певне,
думалось не такими, як нинi, словами...
Отже, помилились сiльськi нашi балакухи, тi, хто пiддавав сумнiву саме
iснування картини, а якщо i вона, мовляв, то ненадовго, той мандрiвний
невловидуша i цю свою замальовку збуде комусь, як припече похмелитись.
Одначе ж не збув, не пустив за вiтром, береже як найдорожчий скарб у цiй
сво©й комiрчинi... Художник наче й ждав, що ми будемо так враженi його
творiнням, заполоненi стоятимем, занiмiвши в чарах. Тим-то зовсiм
спокiйним, буденним голосом вiн став пояснювати:
- З усiх Мадонн тiльки в Луки Кранаха вкомпоно-вана так - пiд
яблунею. Одначе в мене, я вважаю, вона вдалiша вийшла, - казав вiн без
усяко© скромностi. - Моя живiша... Хто розумi живопис, той належно
оцiнить i оце освiтлення, i оцю соковитiсть, насиченiсть барв...
- Вродила ж вам наша Тернiвщина, - пожартував тодi Кирик Заболотний. -
Не станете ж ви заперечувати, що барви цi з наших полiв та байракiв? I
саме це освiтлення та роса...
- Звичайно, все це ваше, - посмiхнувся Художник на Кирикiв жарт. - Вам
i належатиме.
А поки що його творiння, в ганчiрку сяк-так загорнуте, знов зникло в
запiчку серед купи мотлоху.
Справдi, - як мить видiння, подарована вам хмiльнень-ким цим
чаклуном...
Лише згодом пiшла чутка, що при©здили до Художника представники з
столичних музе©в, з одного якогось i другого з намiром придбати твiр, але
чим кiнчились ©хнi переговори, так i не знав у Козельську нiхто.
Пiзнiше, кота вже були ми студентами, а радiстю перечули вiд друаiв з
Козельська рваного майстра: знов яiбито взявся вiн за сво©х "Бурякiвниць"
для райклубу i нiбито добре кладеться робота, ходить старий по селах,
шукав типаж... Порадувались мя його вiдродженню. А потiм зненацька
трагiчна звiстка з Тернiвщиниi в люту хуртовину кудись пробиравсь уяечi
наш Художняя, i поблизу колишнього Романового хутiрця знайшли його в снiгу
закоцюблого - в тiм же вiчнiти плащi й капелюсi, a за пазухою, чепурао
вакутана в таогаiрочку, приберiгалась для когось ота безсмертна картинка,
що й серед снiгiв не втратила яскраво© свiжостi барв, - тiльки на вустах
зображено© замiсть усмiшки з'явилась скорбота, а на щоцi - велика, наче
жива, сльоза.
Куди вiн прямував, та ще зимово© ночi, звiдки йшов i що його погнало
крiзь нашi степи в таку завiрюху - нiхто цього пояснити не мiг, i понинi
це залишилось загадкою.
Привезли замерзлого до сiльради, склади докумеят iтро нещасну пригоду,
належним чином заактували i мольберт, i фарби, що ©х мав при собi
Худенсиик, i энаидеду в нього бiля самого серця нашу тернiвщанську
Мадонну, - було ©© потiм передано до мiста, i там десь серед тисяч
експонатiв у сховищах, у запасниках загубились ©© слiди... Чи, може, не
так уже й затуб-ились? Учасники визволення Харкова добре пам'ятають, як
фашисти палили при вiдступi картинну галерею. Готували пiдпал ретельно,
бензином iв канiстр поливали всi поверхи, а бiля виходу з галере© було
виставлено ще й спецiальну команду автоматникiв, котрi мали стрiляти по
кожному, хто спробував би вихоплювати картини з вогню... Для чого був
потрiбен цей пiдпал, ней з усiх поглядiв безглуздий акт вандалiзму? I чи
тiльки чи сь потьмарення звершувало його, слiпа озлоба приречених? Чи,
може, якраз у полум'© мали зникнути слiди злочинiв ще ранiших, сваволя
грабiжникiв вищих, якi, ще заздалегiдь пограбувавши галерею, найцiннiшi
експонати встигли-таки вiдправити на Захiд?
Вiдомо, що, незважаючи на виставлену ворогом озбро ну варту, дво
метких харкiвських пiдлiткiв якимось чином зумiли пробратися всередину й
звiдти, вже з палаючого будинку, крiзь клубовиння диму вдалося ©м викинути
на чорний двiр кiльканадцять полотен... Нашi вiйськовi журналiсти
настiйливо шукали потiм тих двох безiменних смiливцiв, ваига по радiо було
передано звернення до них вiдгукнутись, але нi у веремi© перших днiв
визволеная, нi пiзнiше та-к нiхто й не вiдгукнувсь...
Що серед тих врятованих кiльканадцяти полотен нашо© тернiвщанськи
Мадонни не було - це нам iз Заболотним згодом вдалося встановити
достеменно. То де ж вона? До-iгето картини обидва ми не переставали час
вiд часу цiкавитись, хоча спробуй ми шукати ©© - нiхто не сказав би,
звiдки й потати це. За кiлька рокiв по вiйнi на одному з аукцiонiв у
Нiдерландах промайнуло було полотно невiдомого майстра "Мадонна пiд
яблунею", але чи вона то' була, чи зовсiм- iнша? Так нiчого певного i досi
не зна м про ©© долго. Чи попелом стала, як i багато скарбiв галере©, чи й
зараз десь, ледь усмiхнена, мандру по свiту?
XXV
Океан суне на нас сутiнню хмар. Густим присмерком заволокло дорогу й
лiси, потемнiло навколо, - зда ться, ось-ось i зовсiм споночi , зробиться
нiч.
Траса перед нами вже не та, що вела сюди: для зворотного шляху
Заболотний вирiшив оновити маршрут, вибрав по картi автостраду пiд iншим
номером, i хоч вiдстань лиша ться приблизно та сама, рух на цiм напрямi,
за припущенаям Заболотного, буде менший, отже спаде й загазованiсть траси
i взагалi можна буде почуватись вiльнiше.
Заболотний не помилився: дорога тут i справдi пiшла вiдкритiша,
поменшало надiть отих н.еводiв-задi'ороiк, котрi, я-к вiн признався тепер,
i йому впливали на нерви... Кра види змiнились, бiжать милi необжитих
просторiв, лiсистих пагорбiв-дюн з якимись вишками вiддалiк, серед сосен.
Нi реклам, пi торгових центрiв на узбiччях траси, природа стала тут наче
ближча до людини, невiдомо тiльки, що несе нам оця хмара, яка заходить з
боку океану, дедалi бiльше виростаючи з-за лiсiв та пагорбiв...
- Чи не ураган насува ться? - позира в бiк хмари наша юна супутниця. -
Найчастiше вони з океану заходять...
- Забоюсь? - усмiха ться до не© Заболотний.
- Зовсiм нi, - вiдповiда Лiда, i по грайливих блищиках у вiчу видно,
що справдi ескадри тих хмар i© не лякають.
Дивна рiч, але пiсля Арт-музеуму дiвча якось збадьорилося, нiби все там
склалось гаразд, нiби нам таки вдалося побачити ту довгу очiкувану, в
чомусь, може, навiть ви-iдеалiзовану Мадонну.
- "И цветы, и шмели..." - почина Лiда раптом пригадувати чи©сь рядки i
зверта ться до Заболотного: - Кири-ле Петровичу, а далi як? Ви колись бiля
океану читали.
- О, ти пам'ятлива... "И цветы, и шмели, и трава, и колосья, и лазурь,
и полуденный зной... Срок придет..." Бач, а далi забув, - усмiхнувся вiн i
пiсля паузи тоном посуворiлим враз видихнув зглибока кудись уперед, у
лобове скло, за яким темнiли тучi: "Срок придет, и забуду я все! Вспомню
лишь это: полевые цветы меж колосьев и трав..." - I, помовчавши, кинув
погляд у бiк океану:А дощ таки буде!..
Хмара звiдти темнiс велика, неначе в дитинствi. Чорна, з бiлуватими
пасмами, можливо, навiть градова, вона, розбухаючи, вже волокнисто сивi
поруч нас у всiй сво©й грiзностi.
- Невже не проскочимо? - каже Заболотний, не зводячи з дороги очей.
- Якi ви щасливi, - говорить Лiда несподiвано. - Скiльки хороших людей
зустрiчалося вам у життi... Ви жили па теплiй планетi.
- А ти хiба нi? Ти вважа ш, що зараз похолоднiшало? - допиту ться
Заболотний, але дiвча мовчить.
- Ось ти наслухалась, Лiдо, нашого далекого, - кажу до не©. - Яким воно
поста тобi? Ти справдi знаходиш там щось варте уваги?
- Звичайно. Я стiльки взнала i людей, i всього такого... Один
Роман-степовий чого вартий... А Надька, яка вона добра була до вас... я
наче бачу ©©, молоду, усмiхнену матiр...
- То люди, що жили у злагодi зi сво©м сумлiнням, - роздумливо каже
Заболотний. - А людина, що з совiстю у злагодi, то ж таки людина, а не
бутафорiя! Ти як вважа ш, Лiдо?
- Саме так i вважаю.
- А ми ось iз ним, iз мо©м другом, в якому виглядi там поста мо? - аж
мовби улесливо запиту Заболотний. - Позитивнi чи пе зовсiм?
- Вам виднiше.
- А все ж? Уяви, якби ми оце бiльшiстю голосiв обрали тебе маленькою
богинею совiстi... Щоб ти сказала про нас тодiшнiх? Мабуть, зазнали б дуже
суворо© критики з твого боку?
- Не дуже, але...
- А ти без "але"... Справдi: що б ти сказала?
- Що? Що соромно менi за вас! - раптом випалю дiвча. - Так, так,
соромно! Повелися ж ви... самi зна те як! Такий справедливець, сивий
лицар, як мама каже, а не захистили ж Надьки?! А Настусю! Це в злагодi з
сумлiнням? Це чесно?
Заболотний нiби аж зрадiв. Озирнувся до мене повеселiлий: ось так
рiзонула маленька наша богиня... Навiдлiг, без дипломатi©!
А вголос сказав:
- Мерсi за вiдвертiсть. Що ж, самi напросились... Те, що назавжди могло
б тернами забуття порости, раптом дiста вас, хлопцi, десь аж на iншiм
краю планети... I скидок нiяких богиня совiстi вам па да , нiяких
пом'якшувальних обставин для не© не iсну ...
- Ну, хай малi були, хай несила, це зрозумiло, - змилостивилось дiвча.