Гончаров Анатолий. Твоя зоря

пеньки кiлька лiт стирчали пiсля Ро-манового садка, при нiмцях там хворих
коней дострiлювали, а тепер знову на тiй Романiвщинi цiлий хутiр вирiс...
Правда, зветься iнакше: польовий стан або табiр. Осiдок наших
механiзаторiв.
Не могли ж ми те мiсце не провiдати...
Табiр як табiр: помiж тополями просторе подвiр'я, самохiднi комбайни,
чекаючи жнив, вишикувались, мов для параду; пiд довжелезним навiсом теж
повно всяко© технiки, що ©й ми вже й назвиськ не зна мо. А далi,
спускаючись аж у вибалок, бiлi цвiтом весь обкипiлий садок! Тихий, повен
сонця, i бджола десь у суцвiттi гуде...
- Кириле, де це ми опинились?
- Справдi - де?
Чи не сниться нам бджолиний вiолончельний цей гул i сонцем залите
святкове тихе цвiтiння, таке тихе, що й пелюстка не впаде? I нiде нiкого.
Лише ластiвки змигують, прошивають подвiр'я сюди й туди, десь у них гнiзда
пiд навiсом i пiд хатою теж, хоча хата - це, власне, цiлий будинок,
удвiчi, мабуть, бiльший за ту оселю, що колись стояла на цьому мiсцi й
привiтно впускала нас, заснiжених, коли ми з звiздою приходили вдосвiта
сюди щедрувати... Тiльки вiкнами й ця повернута до слободи, до сонця, а
вподовж побiлено© стiни аж на край хати тягнеться квiтник, цiле лiто тут
палахкотiтимуть троянди - червоний, як жар, "майор Гагарiн" i незрiвнянна
жовто-золотава, цвiту сонця, з цiлою гамою вiдтiнкiв-барвинок "Глорiя
Дей"...
Та ось iз глибини садка, з того сяючого цвiтiння, пригинаючись пiд
вiттям, з'явля ться постать карячконога, у теплiй, незважаючи на спеку,
фуфайцi, з берданкою на плечi, якоюсь недоречною серед цього цвiту, серед
безлюддя й тишi, де лиш бджоли бринять... Недовiрливо, згинцi, iнодi
струшуючи на себе пелюстковий цвiт, пряму назустрiч нам ця постать,
похмура й чiпка, з обличчям еллiнського сатира, в якому, одначе, для нас
щось знайоме.
Та це ж Мина Омелькович! Iзсохся, поменшав, але навiть не посивiв, став
сiро-бурий якийсь...
- Я вас iз садка давно примiтив, та навмисне себе прита©в: ану, думаю,
що вони будуть робити? - каже вiн, коли ми вже сидимо всi втрьох у затiнку
на верандi. - На весiллi гуляли? Знаю, знаю, Ялосоветка сина женить,
тiльки мене покликати забули... Коли старший братан твiй, - спозирнув Мина
Омелькович на Заболотного, - дочку вiддавав за агронома, то
догадались-таки й Мину гукнути, а цi молодята... Та я й не пiшов би.
По-перше, що пост цей нi на кого кинути, хоч воно, звiсно, комбайна пiхто
не вкраде, а головне... Насмiшкуватий у тебе племiнник, Ки-риле, в
"Перець" би йому писати. Та, правда, ти ж i сам такий, всi ви. Заболотнi,
зроду насмiшники... - I раптом з-пiд острiшкуватих сiро-бурих брiв не
по-старечому гострий погляд на Заболотного: - Невже ти й справдi бiльше
десятка мов зна ш чужих?
- Не лiчив. Може, й знаю.
- Ану забалакай до мене по-якомусь, - пожвавiшав Мина. - Забалакай, щоб
я нiчого не зрозумiв! Якоюсь найнезрозумiлiшою мовою до мене заговори!
Заболотний, усмiхнувшись, заговорив. Двi-три фрази було сказано
бенгальською чи, може, мовою хiндi.
Мина вислухав уважно, оцiнливо:
- Ала-бала, а все-таки мова... До чогось дотумкатись можна. "Русi,
хiндi - бхай, бхай..." А менi, бач, не випало вчитись. Уже дорослим
звернувся був до Андрiя Галактiо-новича: "Навчiть мене вищо© математики!"
А вiн: "Нащо тобi вища, коли ти й нижчо© не вскубеш..." Навiдрiз
вiдмовився Галактiонович тодi зi мною возькатись, не злюбив вiн мене, не
знаю й чого... "Апостол ру©нництва" та всяке таке... А який з мене
апостол?
- Одначе в скрутну хвилину саме ж Андрiй Галактiонович дав сiлькоровi
Оку притулок у нас на "Камчатцi", пам'ята те? Коли жiнки збунтованi за
вами гнались? - нагадав йому Заболотний. - Якби не вчитель, ох начу-били б
вони вас тодi!
- Начубили б - мало сказати... Розтерзали б на смерть, - уточнив Мина
Омелькович. - Летiли ж цiлим табуном тi вiдьми розлюченi...
Добре затямилась нам та сцена, коли вчитель, перегородивши дорогу
збуреним жiнкам, став тодi па дверях:
"У класi нiкого нема, самi дiти!" А Мина в цей час пiд задньою партою з
в'язкою ключiв у руцi трясеться... Ми пiсля того навiть з докорами до
вчителя пiдступали: ви нас правди вчите, а самi ж неправду сказали?
"Сказав, дiти, ваяв грiх, зате людина жива".
- Того дня Андрiй Галактiонович, може, й життя менi вберiг... -
розмiркову Мина. - Зате пiзнiше, коли ми з ним за колючим дротом
опинились, не раз i я його виручав. Якщо макухи чи буряка сирого десь
роздобуду, то все на двох, навпiл... Горе, воно хоч кого навчить: чи
темного, чи вченого... Жаль тiльки, що, коли вже з ярмарку йдеш,
наздоганя тебе ця твоя вища без нижчо© математика...
Неквапом зануривши (Мина вжива тепер сигарети з фiльтром), вiн кида
вивчальний позирк то на одного з нас, то на другого.
- А ти? - зверта ться до мене. - Все за чистоту рiк i морiв борешся?
Борись, борись - добре дiло. Бо гесiвське море он жабуринням уже зароста ,
риба дохне, вода гни . Сморiд аж у Тернiвщину чути... Стiльки сiл та угiдь
позатоплювали, а толку?
- Куди ж сiлькор Око дивиться? - запиту Заболотний.
Мина всмiха ться вперше.
- Жартуни. А що не забули провiдати Мину Омельковича, за це хвалю, -
каже вiн i знову зверга на те, що його, видно, муля : чому небiж
Заболотного не покликав його на весiлля. - Всiх дружкiв-механiзаторiв
звiдси забрав, нiкого не забув, а Мину, бач, не догадавсь. Сиди собi тут,
дiду, марево сторожуй, - кива вiн у степ на марево, що бiжить i бiжить
попiд обрi м. - Тож небесний Петро отари овець все кудись жене, а куди вiн
©х жене, а звiдки?.. Багато незрозумiлого в свiтi. Клiмат увесь мiня ться,
а чого? Про людей i не кажу. Гуляють ото весiлля без мене - хай. Та тiльки
обидно. Увесь рiк при них, при механiзаторах, а дiйде до весiлля... та
хай. Отак i сидиш забутий у степу цiлiсiнький день один, як палець, нiхто
теб.е тут не бачить... Зате я звiдси бачу всiх! I голову й заступникiв!
Хто бухенький про©хав дорогою, хто вночi в лiсосмугу котрусь iз токових
повiв... Усе бачу!
- Впiзна м сiлькора Око: не дрiма... Ще ж, мабуть, пишеться?
- Сiлькор Око, хлопцi, одписав сво . Тепер вiн частiше у вiчi правду
рiже навiть начальству - i великому, й малому. Через те й не всюди бажаний
вiн... Нiчого не кажу - механiзатори, хлопцi вони путящi, i небiж твiй,
Кириле, цiлу весну з трактора не злазив, назасiдався на сво му тронi так,
що, мабуть, i штани болять. А от шаноби до старших - цього б йому не
завадило пiдучитись... Як тiльки зберуться пiсля роботи ось у цьому
таборищi ляси поточити, так i чую: а де ж це наш довгожитель? Мабуть,
знову перед телевiзором заснув? Хоч би розказав якусь казочку про сво©
заслуги!.. Казочку, чу те? Вони, молодi, вважають, що життя Мини
Омельковича то казочка, що людина вiн без заслуг. Казна-що мелють язиками!
Нiби Мина цей гирями кидав, та ще в кого, в Романа Винника, свого ж
односельця. I рушники нiбито у нього iз стiн постягав, i тканий обрус
поцупив... Все мiшма в них, як у Клима Подового. А не було ж цього? Кому,
як не вам, знати, хлопцi... Та ви менi хоч би довiдку написали вiд себе й
печаткою в сiльрадi засвiдчили: не було, нiчого не було! А то ж народ
пiшов... цигарку в зуби, перекивну-ться й знову: розкажiть, Омельковичу,
веселу оту iсторiйку, як баби в хомутi вас по селу водили... Це воно ©м
треба?
- Молодь любить жарти.
- Добрi жарти. Рiдний син - i то якось пiсля чарки давай шпиняти: а ви,
тату, тодi таки дров наламали, кого слiд i кого не слiд - пiд одну графу
пiдвели...
Розпиту м Мину Омельковича про сина Гришуню, товариша наших дитячих
лiт. Тут Минi чим похвалитись: не пiдвiв його син. Усi цi роки для
Гришунi минали на Далекiй Пiвночi, працював вiн там як радист високого
класу, на островах зимував, де нiч по пiвроку, де тiльки пурга свистить та
бiлi ведмедi провiдують тебе. Але навiть бувши i в тих краях, Гришупя
нiбито цiкавився, чи не натрапить десь там на слiди Романа Винника, аж з
незрозумiлою впертiстю дошукувавсь звiстки про нього... "Дався ж йому той
Роман", - сердито каже Мина Омелькович.
Запиту мо, що вiд Гришунi чувати, бо додому вiн багато лiт не
навiдувавсь, щоправда, збирався, як пiде у вiдставку, повернутися, може, й
назавжди в рiднi кра©... тож чи не передумав?
- Та вже вiн тут, пiд боком у Тернiвщини, - веселiша Мина. - В
озерянськiм радгоспi прилаштувався з усi ю сво ю капелою. I зна те, яке
собi дiло знайшов?
- На радiовузлi?
- От i нi. Бджолами захопився! Хто подумав би... I зараз оце на
бджолярськi курси по©хав у Гадяч, а бджiлки його тим часом у нашiм садку
пасуться. Ось прислухайтесь: то вони гудуть.
Ми вслуха мось, i нам справдi зда ться, що ми чу м золоте гудiння
з-помiж вiття розквiтлих яблунь, наскрiзь прогрiтих, розморених сонцем...
А десь iз села долина гупотнява барабана, чу мо музику, спiви розлогi -
видно, весiлля вже вибурхнуло на толоку.
- Таки спiвають, - звертаю увагу Мини Омельковича. - А ви ж казали
колись...
- Що казав? - I вiн раптом осiкся.
Змайнуло, може, i йому в пам'ятi, якi сварки виникали в нього на толоцi
з Климом-дзвонарем, котрий, стоячи на чатах духовностi, завжди першим
нападав на Мину безстрашно:
- Дзвони поскида ш, хори потрощиш, а спiвати де?
- Не спiватимем! - лютивсь тодi Мина. - Нiхто не спiватиме! Плакатимуть
усi, хто елемент!.. I ось спливли лiта...
- Спiвають, та ще як, - каже Мина, дослухаючись в Тернiвщину до
весiлля. - Може, в чому i я помилявся, - хто без грiха? Кобила на чотирьох
i та спотика ться. Кому пiд силу передбачити все, як воно буде? Ось i вiн,
- Мина скида оком на Заболотного, - коли падав iз-за хмар на Вузловiй,
думав, певне, амба вже йому, кришка "серед столу широкого", а бач, вiн там
ще й долю свою знайшов. - Це Мина Омелькович, ясно ж, ма на увазi
Софiйку. - Чи й зi мною: Романовi тi бджоли менi в печiнках сидiли,
терпiти ©х не мiг, а рiдний сип тепер, будь ласка вам: бджоляру ! Хiба ж
не насмiшка долi? Запевня , що на диво розумно та справедливо вони живуть,
навеснi, як ослабнуть, то одна одну годують - ви вiрите, що може бути
таке?
- Мiж бджолами може, - усмiха ться Заболотний.
- Нi, я вас серйозно питаю... Як це вда ться вгадати ©й, з яко© квiтки
брати, а з яко© - нi? Або чому, хоч най-далi летить, а не заблудиться?
Ми вже помiтили, що Мина нинiшнiй бiльше тепер запиту , раз у раз
вда ться до питально© форми, хоч ранiше сам без вагань давав Тернiвщинi
категоричнi й остаточнi вiдповiдi на всi питання буття.
- Таке ж мале, нiхто його не вчив... А щоб отак триматися мiж собою, в
бiдi одне одного виручати - ну звiдки в ньому таке поняття?
- Вченi кажуть: iнстинкт, - весело поясню Заболотний.
- Ти все жарту ш, - недовiрливо позирку на нього Мина Омелькович. -
Правда, в тебе робота така... Вашому братовi так i треба, щоб не
розгадали, де всурйоз, а де в жарт... А моя робота проста, хоча теж не без
культури. Маемо ось у цiй хатi червоний куток... львiвський телевiзор,
газети, радiо... I шашки - тiльки грати з ким? Хоч сам iз собою грай, якщо
на весiлля тебе забудуть покликати. Ноль уваги на тебе. Бо для них ти
вчорашнiй, живе скопаемо ... Ти ©м смiшний. А якби Мина хутори не
позносив, межi не розорав, - де б вони теперiшньою технiкою розмахнулись?
Не з нiчого ж це все виникло: гонам краю нема - вiд неба й до неба...
Найкраще "аврора" тут родить, - в жнива бурти як наллють - подивитися
любо. Коли стою перед таким буртом уночi з оцi ю берданкою, не раз, бува ,
пригада ться, як лободу ©ли та зеленi колоски стригли... Згада ш - i аж
душу тобi стисне. О, скiльки, хлопцi, за ночi сторожування всього тут
передума ш... - Мина Омелькович раптом нахиля до Заболотного голову:- Ось
ти, Кириле, знiми з мене картуза. Знiмай, знiмай, не бiйся!
Зняв Заболотний той картуз, вигорiлий, пропотiлий, що служить Минi,
зда ться, ще з тридцятих рокiв.
- Ну що там? -запиту Мина.
- Лисина.
- А вiд чого? Вiд задумливостi, хлопцi. Бо й хмарина десь у небi пливе,
а ти дума ш: де вона була? Що бачила? Як там люди за морями живуть?
Потiм вiн показу нам сво таборище. Постануть перед нами й телевiзор
величезний у червонiм кутку, i вишикуванi в шафi томи енциклопедi©, що ©х
Мина нiбито пiдряд усi чита , i чепурно застеленi лiжка, де в негоду
ночують зморенi працею люди, тi, що зараз на весiллi витанцьовують,
забувши про одного довгожителя, котрий стереже тут польове ©хн стiйбище.
Огляда м усе: i садок, що розбуявся на тому мiсцi, де щось iнше колись
родило, де смаглява краса чиясь зустрiчала в росi свiтанкову зорю; побудем
унизу бiля вiдродженого ставка, схожого на той, де щозими Надька,
розчервонiвшись, полотнянi "ризи прала"; мовчки посто©мо бiля колодязя, що
хоч i без журавля, з коловоротом та ланцюгом, але вода в ньому з дубового
цебра така ж солодка, свiжа, як i тодi.
Бджолу послуха м.
Пахощi цвiту вдихнем.
Вечiр спада над степом, ластiвки змигують у призахiднiм сонцi, а вiд
Тернiвщини ще чутнiше долинав гомiн весiлля... Ой у полi криниченька, там
холодна водиченька!..
Серед саду зупиня мось, серед бiло-рожевих, наповнених сонцем та
бджолами суцвiть. Не хочеться звiдси йти, з усiм цим розлучатись. В iм'я
чого природа так щедро творить красу? Що за музика всюди бринить? Що за
сила тут пробива ться крiзь саму вiчнiсть життя, крiзь розма©ття його
видозмiн?
Бджолята гудуть, гудуть...
Все тут заспокою душу, пробуджу в нiй жагу жити i жити, бути на цьому
прекрасному свiтi завжди.
Аж до шляху проводжа нас Мина Омелькович. Ще присто©мо й тут перед
тим, як iти догулювати весiлля. Звечорiло вже. Повiтря тепле, запашне.
Визорилось небо. Зiрка покотилась десь на Тернiвщину, в балку... I ще
впала одна...
- А ця десь за Латишевою горою...
Котилася ясна зоря з пеба Та й упала додолу...
Минi Омельковичу, видно, нiяк не хочеться вiдпускати нас. Призна ться,
що часом сумно йому бува тут без людей, надто ж восени, як вiтри
зашумлять, а ночi такi довгi... I ще вiдкри ться нам, як у роки окупацi©
все з острахом ждав, що повернеться з безвiстi Винник Роман i стане
зводити з ним порахунки, спита за того сича ру©ни, зловiсного птаха ночi,
що колись тут на його хату сiв...
Iнодi верзлося в уявi, як темно© ночi поведе Роман нещасного Мину до
невикорчуваних пенькiв на мiсце колишнього садка, тикатиме носом у тi
пеньки, а потiм у занехаяний колодязь штурхне... Нiчого подiбного не
трапилось, а натомiсть прилучилась Минi пригода, що й досi мучить його:
просто загадка, вiн нiяк не може ©© розгадати! Було це, як уже визволення
в Тернiвщину прийшло i котро©сь там осiнньо© ночi польовий госпiталь,
рухаючись за фронтом, прибув з Вигурiвщини й зупинився в нашiй слободi
ночувати. Дощ, бездорiжжя, з житлами тiснота, пiшли пiд госпiталь i хати,
й повiтки, що ©х не встиг при вiдступi ворог пiдпалити, - довелось навiть
на толоцi розкинути армiйськi брезентовi шатра. Мина Омелькович, який ще
не викашляв табору й хорував на очi, вирiшив звернутись до фронтових
лiкарiв, може, чимось зарадять. Пiшов до них на толоку в найбiльше ©хн
шатро, освiтлене гiльзами з гнотом, i сталося так, що лiкарка, якiй випало
очi Минi закапувати, пiд час процедури запитала раптом:
- А де тут у вас Винники жили?
Запевня Мина, що, й-же- й, так i запитала, вiн трохи iз стiльця не
впав з несподiванки, чи перестраху, чи не зна й вiд чого, коли вона ось
так запитала.
- А чого це вас iнтересу ? - здолавши страх i розгубленiсть, запитав i
вiн у лiкарки.
- Просто так, - вiдповiла вона. - Хотiлось би глянути на те мiсце... У
вас його тепер нiбито звуть Романiвщи-ною?
Закляк, аж мову йому тодi вiдiбрало, ждав чогось страшного, так
принаймнi запевня Мина тепер.
Що то була за особа? У погонах i в гудзиках уся, струнка така молодиця,
чи пак вiйськова жiнка, в чобiтках i в пiлотцi, i коса на потилицi тугим
вузлом закручена, ну чистiсiнько, як у тi ©... Косу чомусь вiн найперше
помiтив, хоча й очi сльозились. Не посiкло, видать, горе, не об'©ли отi
самi...
Минають роки, а вiн досi терзав себе думкою, хто ж вона була, та
лiкарка фронтова? Бо дарма що нiч стояла, хоч око виколи, i грязюка - ноги
по витягнеш, однак лiкарцi забаглося раптом, щоб Мина повiв та показав ©й
теперiшню Романiвщипу... До смертi чомусь вжахнувся Мина тодi, уявивши, як
веде вiн у темряву ночi осiнньо© жiнку з револьвером, щоб показати ©й те
пустище, де лиш кiлька пенькiв стирчать пiсля всiх бур, що тут пронеслись,
пiсля того, як сич ру©ни сiв уночi на Романову хату! Уявив, як ходить ця
жiнка у сво©х чобiтках серед неiснуючого садка, як дослуха ться до чогось
у глухiм опiвнiччi, в слiпiй темрявi, а потiм раптом до свого
проводжатого:
"Так це вам треба дякувати, Мино Омельковичу?" На щастя, виручила тi ©
ночi Мину тривога, не випало йому зробити лiкарцi тяжку ту послугу: дано
було команду по госпiталю негайно збиратись, надiйшов наказ до ранку бути
вже бiля Днiпра, бо звiдти гуло, гуло...
А краплi, що ©х лiкарка тодi для нього не пошкодувала, виявились просто
цiлющими, прояснився Мипi зiр, i навiть зараз вiн за версту годен
розпiзнати, хто там ©де або йде по шляху.
- Так хто ж, по-вашому, вона могла бути, нiчна ота лiкарка? -
допиту ться в нас Мина Омелькович неспокiйно. - Що коси клубком з-пiд
пiлотки, як ви, хлопцi, гада те, хто?
Мовчать хлопцi. Слухають лiтак, що десь високо мiж сузiр'©в iде, рiвно
проорю небо.
- Чи ви ще ж зайдете перед вiд'©здом? - запиту Ми-па, коли ми вста мо,
щоб iти, i в голосi його вловлю м нотки улесливi, зовсiм для нього не
звичнi.
- Постара мось, - каже Заболотний.
- У вас тут гарно, - додаю я. - Зда ться б, i пе покидав цього
райського куточка...
- Вдень жарко, а ось уночi! - жвавiша Мина. - Одна, живучи там, де
бiлi ночi, i навiть добре живучи, якось сказала: скучаю за чорними ночами
Укра©ни... Може бути таке?
- А чому ж нi...
Напередоднi вiд'©зду ми таки ще раз побува мо з Кирилом у нашiм степу,
не перестаючи тут усьому дивуватись. Ця Романiвщина, невмируща земля, чи
хтось ©© заворожив, чарами наповнив, щоб вiчно вона так приваблювала до
себе? Чи справдi на цьому мiсцi, як Мина каже, кимось "каша закопана"? Бо
ж пустирищем була скiлькись лiт, з купою саману та з тернинням, де лиш
худоба клаптi шерстi лишала, а зараз знову життя тут воскресло,
вiдродилося, знов чиясь сила та любов пiднялися в небо гiнкими тополями!..
Просто, мабуть, мiсце таке вдатне, чимось i серед iнших чорноземiв
примiтне, недарма ж на ньому й Роман свого часу око зупинив, i пiсляво ннi
нашi трактористи теж, уподобавши цю мiсципу, саме ©© вибрали пiд польовий
табiр. Спершу вагопчик стояв тут, давав пiд час осiнньо© негоди нiчлiг
трактористам, 6 зараз така добряча садиба устаткувалась.
З теперiшнiх механiзаторiв нiкому, зда ться, не довелось бачити пiд
цими зорями Романа-степового, для нових поколiнь вiн iсну скорше як особа
напiвмiфiчна, як той, хто ходив колись тут у бджолинiй кольчузi, хто,
оселившись серед степу, жив тут нiби за iнших формацiй та за iнакшого
клiмату, розводив сад, пасiчникував, мав нiбито охоронну грамоту вiд
усеукра©нського старости Петровського, а потiм пiд ту всеохопну бурю, коли
iнших зносило, його теж пiдхопило й понесло, мов iз дерева осiннiй
листок... Могла бути й "промашка", як дехто з старших визна , та хiба,
мовляв, великi подi© вiдбуваються без промашок?
Переболiло цiй землi, перегуляла вона пустирищем, одначе життя бере
сво , польовий табiр, виникши тут нiби з чи ©сь випадково© волi, пустив
уже мiцне корiння; майстернi i житло механiзаторiв мають вигляд не
тимчасових, а збудованих надовго, ластiвки гнiздяться охоче, виводять
ластiв'ят навiть у майстернях серед грюкотняви, серед залiза. I садок
розроста ться, дару людям плоди, захищений, як i колись, тополиною стiною
вiд шмагких польових вiтрiв. Склався новий осередок людського життя, де
все стало iнакшим, де, може, незмiнними тiльки й лишились оця злива сонця,
змиги ластiвок удень та нiчне лопотiння тополь вiд найменшого повiву...
Серед механiзаторiв багато таких, що повиростали вже пiсля вiйни, i
найстарiшою для них людиною в польовому таборi якраз i в Мина Омелькович,
сторож iз стажем, доглядач тутешнього правопорядку. Нiби непiддатпий
часовi, задавнений, анахронiчний, iсну вiн якось мовби напiвзабуте, i тi
смаглi© крутоплечi, що сiдають пiсля роботи за столи, вдаються до нього
здебiльшого, щоб пожартувати:
- Ну як, дядьку Мино, вночi нiхто не душив? Крадi© не приходили?
- А тi ©, з косами довгими часом не було? I випливе з тернiвщанського
епосу давня переповiдка про ту красуню ворожбитку, що колись тут хлопцiв
чарувана, - вдень хова ться вiд людських очей, а ночами готу зоряну воду,
з косами до п'ят блукав по садку, i мiсяць лоскоче пругкаве тiло молоде та
перса, налитi сонцем, як двi соковитi грушi бергамоти...
Саме й мають на увазi хлопцi ©©, коли питають:
- Так не було тi ©, не навiдувалась при мiсяцi?
Мовчить Мина Омелькович. А цi пожартували, i вже його нiби й нема, нiби
вiн зовсiм вiдсутнiй, про наладку комбайнiв хлопцi мову поведуть, i лише
згодом котрийсь знову скине оком на табiрного вартувальника i скаже,
проймаючись мовби спiвчуттям:
- Темно© ночi лячно, мабуть, стерегти наше таборище, дядьку Мино? Коли
нi зiрки в небi, нi живо© душi в степу, еге ж, страх бере?
Оскiльки людина з берданкою мовчить, то котрийсь iз механiзаторiв, нiби
прийшовши на виручку, вiдповiда за сторожа:
- Страшно, доки не заснеш, а як заснеш, то нiчого... У жартах
механiзаторiв вiдчува ться певний прицiл, в такий спосiб вони мовби
вiдплачують Мннi Омельковичу за ту постiйну хмуру зверхнiсть, з якою вiн
ставиться до всiх, хто його оточу , бо для колишнього комнезамiвця навiть
серед тих, хто красу ться на Дошцi пошани, авторитетiв нема, як небагато
©х i з-помiж решти людства. Чомусь бiльше конфлiктами запам'ятались Минi
всi тi, з ким вiн зустрiчався на сво му вiку.
Винятком е хiба що бригадир механiзаторiв Iван Заболотний, брат
Кирилiв, кремезний, хоч: уже й зовсiм облисiлий кадровий хлiбороб, котрий
одним з перших тернiв-щап сiв на трактора ще до вiйни i зараз тут вожаку .
Знатний чоловiк i в районi, i вдома, трудяга, хоч i з осколками в обох
ногах. Мина Омелькович, зда ться, тiльки бригадира механiзаторiв тут i
визна , бо ж саме Iван час вiд часу з властивим йому споко м стриму
хлопцiв, коли вони аж надто далеко заходять у сво©х пересмiхах щодо Мини.
Та варто бригадировi десь вiдлучитись, як одразу вступа в роль котрийсь
iз жартунiв, найчастiше це буде син Ялосоветчин, Олекса, той самий, що без
Мини весiлля грав, женячись на вигурiвськiй красунi. Чубань отряхуватий,
охочий до всяких витiвок, почуваючи веселу пiдтримку товариства, вiн таки
зачепить Мину Омельковича, вiчного свого опонента:
- Товаришу Куцолап, а це правда, що колись люди тут i вашого духу
боялись? Бо - рознесу! Бо - розтрощу! Амбарний замок на рота повiшу! Невже
таким бойовим ви й справдi були колись?
Отут уже Мина вибуха :
- Шмаркач! Вершколиз! Що ти зна ш про те "колись"? А ви, пiдсмiхачi: чи
кому з вас по спинi iстик ходяв? Вже й не зна те, що воно таке iстик... А
кого з вас куркудьська лють з обрiзом пiдстерiгала край дороги? Орете
сидьма, сi те сидьма, культурно - куди ж... Тiльки хто вам дороги вiдкрив?
Десять рокiв штани протирали в школi, а так i не втямкали, що то означа :
або - або!..
Притихнуть хлопцi, наче й присоромленi трохи, а втiм, навряд щоб
надовго.
Досi не в миру Мина з оточенням! За висловом однi © з кухарок, до душi
йому тут тiльки ©жаки, що вночi вилазять на подвiр'я таборища погратися, -
бiгають, похрюку-ють, шелестять пiд майстернею у бур'янах. Iнодi Миiiа
Омелькович, як ось i зараз, впiймавши ©жаченя, приносить його до столу пiд
яблунею, де бригада обiда , тика писком у блюдечко з молоком: пий!
- Бо ми як були малi, то молока й не пробували. Не те що теперiшнi... -
Камiнець в город механiзаторiв. - Цi, знатнi, тiльки вершки й п'ють...
Смаленого вовка не бачили... Зуби скалити навчились, а спробували б, як то
воно голодних корiв учити ходити в ярмi... Як то з пухлими ногами цiлий
день за плугом... А цi, вельможнi, бач, i обсiються, i обжнивуються,
мотора не випрягаючи, з крiсла не встаючи...
- На те й ен-те-ер, товаришу Куцолап.
- Авжеж. Залiзний вiк. А про золотий поки що самi балачки лекторськi...
- А коли ж, по-вашому, золотий настане, дядьку Мино? Що там коран з
цього приводу каже?
- Вiк золотий вибороти треба.
- Вибороти - в кого?
- В самих себе найперше.
- О, це вже iнтересно!..
Мина Омелькович все тика ©жачка в блюдечко:
- Ну пий же, пий...
Однак ©жаченя лише тремтить, не п' , писочок пiд голки сховало. I
тiльки сторож поклав його на землю, на хвильку Погляд одвiв, як уже й нема
©жаченяти - зникло, наче його й не було.
- Не вдалось вам його приручити, Мино Омельковичу?
- Диким вирiшило зостатись... Не хоче мати такого тренера.
Оприкрений Мина втечею звiрка. Походить, шукаючи, у розiмлiлих бур'янах
пiд кузнею й вернеться засмучений: нома.
Назавтра знову залишиться йому тiльки спека самотностi серед просторого
цього подвiр'я, де всi будуть поратись бiля технiки, дзенькатимуть залiзом
у майстернях, а тобi, сторожевi, мовчазним бесiдником лише й зостанеться
отой високвстовбурннй дикий дельфiнник, по-тутешньому коров'як, що
стирчить пiд кузнею серед лопухiв, - вiн дрiбними жовтими квiточками
цвiте, весь стовбур облiплений цвiтом... Вдень цвiте, а як сонце зайде, то
й тi жовтi очата його посплющуються: така природа. Дивиться коров'як на
Мину, Мина на нього. Мiж пелюстками коров'яку бджоли невтомно ворушаться,
порядкують: чи© вони? Невже справдi вiд сина з радгоспно© пасiки залетiли
сюди в гостi?
Ось цей простий, без хитрощiв свiт i сторожу Мина, удень i вночi чату
це врiвноважене степове життя, що проросло на тому мiсцi, де воно колись
корчувалось, ламалось, а тепер знов i зорями свiтить, i садом родить, i
листям тополиним лопотить на свiтаннi... Коли мiсячно, тодi степ ста
заворожений, а садок повниться чарами, ластiвки сплять усе повите сном,
тiльки ти на ногах та зоряна вода з колодязя дивиться, не спить... Видно,
знайшов себе Мина Омелькович в ролi сторожа нiчного, мабуть, важко й
уявити йому себе поза духотою лiтнiх цих вечорiв та безмовнiстю ночей, без
вiчних чвар iз кухарками, без жартiв механiзаторських, часом дошкульних,
що крутяться довкола того, як вiп, Мппа, добре виспавшись удень у червонiм
кутку перед екраном телевiзора, вечорами стереже любовнi шерхоти ©жакiв та