Гончаров Анатолий. Твоя зоря

щось мудре, нам невiдоме, виповiдають... Я певна, що в душi у вас виру
зараз цiла буря емоцiй, нiжностей, спогадiв юностi... Те, що для нас iз
Дударевичем просто бур'янинка, придорожня, гiркий полин, що не виклика
нiяких асоцiацiй, для вас, нема сумнiву, то цiннiсть, творiння природи
чи, як ви кажете, вшан-зiлля, в якому для вас та©ться щось особливе...
- Вiн зараз як магометанин, - пiдкинув жарт Дударович, - мов iндус у
тюрбанi, що бо©ться иа якусь тут свою травинку ыасяунити, -бо вона для
нього свящешна.
- Мави рацию, - згодився Заболотний, як ©м здалося, без усякого жарту.
Надвечiр ми зробили привал. Дозволили собi розкiш, оскiльки мають намiр
©хати цiлу нiч, коли и сыека спаде, i рух, сподiваються, буде менший.
Звернувши а траси, вiддiленi вiд не© лиш смугою накiптюжених придорожнiх
дерев, влаштувались ли'нем до степу бiля купи запашно©, щойно
скомбайновано© соломи, - щодалi на пiвдень скошених полив ста бiльше,
свiжi стернi з розкиданими по них ось такими солом'яними купами
пiдступають до -само© дороги. Тiлiьки ввернули з траси, i вiдкрився ©м
зовсiм iнший свiт - сиовыедий тишi, злагоди, свiт бджоли i квiтки, свiт
гармонi©! Так принаймнi сформулювала Тамара свое вiдчуття, першою
опустившись на срiблясту травичку пiд лiсосмугою, де, не зачепленi
комбайнам, дружно спйвiсиують духмянi ваоид'ьки, й буднiк, i навiть
падалiшнiй соняшник, до якого прилипло кiлька бджолят...
Поруч солома, пухка, ще надiовнена духом сонця, на тиi незабаром i
розпласталися горiлиць Дударевич та Заболотний. Зараз у них нiяких
дискусiй, ©м навiть перемовлятися нехiть, тут чу ш лише, як тобi
заспокоюються нерви, як посту.iюво з тiла виходить втома й напруга дороги.
Палас захiд. Ссшце сiдас у вишю-чорвош моря iмли, стоп кута ться в
куряву, i в тiй червонiй курявi комбайни ходять десь аж ка краю землi.
Звiдти, з безкра©х стерои, на Тамару вiс теплом полиi, у повiтрi чаду
зовсiм не чути, хоч траса шкварчить десь зовсiм поруч за лiсосмугою. Там,
за деревами, летить i летитт. потiк машин, лишаючi© по всiй трасi
бокниовниi гар, а тут це здорово польонi попiтря саме пливе у грудi©, i
чу ш, як суха земля пiсля денно© спеки диха до тебе гарячим, майже
тiлесним теплом. Тамара, перебуваючи просто в блаженствi, щиро i©
схвильвав каже:
- Друзi, нiкуди я звiдси не хочу... Заболотний, акредитуйте мене при
ваших степах! Кожного вечора, кожного раiиiку вiдчувати цi простори,
бачити це свiтло небес... Яке щастя... А ми його десь-iнде шука мо... Нi,
тут вiдроджу ться душа!
Дударевич стежить за дружиною з ревнивою гордiстю: вiн любить, коли
Тамара ось так розхвильована... Це про жiнок такого складу кажуть:
пристрастю жагтить! Але до кою, до кого? В цьому вiн нiколи не певен...
- Тiльки не думай, люба, ще тут еала свята, - застерiг дружину Валерiй.
- Бачила комбайнера? Спитала б його про щастя. Такий у жнива як викро©ть
для сну годину чи двi, то й добре.
- Зате людина ма мiцний, здоровий сон. А ми на нембуталах... Нi, тут
чудово! Тут би я в когось могла б закохатись!
Супутники до не© ве вiдгукуються, вони нiби поринули в нiрваду, в стан
повдаго спокою; зда ться, примирившись зi всiм на свiтi, мовчки
споглядають над собою небо високе, нiби вперше ними поботiене, вперше для
себе вiдкрите...
- Що таке людина в степу, та ще й розпростерта отак горiлиць? - по
якомусь там часi стиха запиту Заболотний мовби сам себе. - Це людина
наодинцi з вiчнiстю.
- А нам з Дударевичем серед вашо© вiчностi знайдеться мiсце? -
доцiкавлю ться Тамара жартливо.
- Прилашту мо.
- I який ми в нiй матимем вигляд?
- Цiлком респектабельний. Дво благополучних людей, котрi мають, усе,
щоб бути щасливими...
- Ви так вважа те?
- А чому ж жi?
- Легко сказати - щасливi. А якщо людина не зреалiзувала себе, сво©х
природних можливостей:? Тодi що?
- Iнодi ми женемося за примарним, перебiльшу м значення речей
неiстотних, без яких людина може обiйтися... А натомiсть полиша мо поза
увагою те, чому, власне, нема цiни... Щоденно папери, сейфи, портфелi,
коктейлi, а ви чу те, он коник цвiрчить? Коли ми чули його?
- Крiм трав, наш Заболотний в однаковiй мiрi не байдужий ще й до
комашнi всяко©, - розморено каже Дударевич у сво му iронiчному тонi.
- Можете смiятись, а я справдi маю сентимент до рiзних малих
створiнь...
- Це iнтересно! - вигукнула Тамара. - Десi не помiчала за вами такого.
Просто зворушливо: Заболотний-крига, Заболотндй-кремiнь - i раптом...
- Нi, серйозно... з дитинства люблю, скажiмо, ось таку трiскотняву
коникiв - сам не знаю чому. Для мене в ©хнiм цвiрчаннi ну, як би сказати,
щось нiби неземне. Звуки ©хнi мовби вiд сонця... Згодьтесь, це таки
рiдкiсть. Божественна рiдкiсть.1
Лагiднiстю надвечiрньою вiяло вiд степу, небо тiшило зiр. Тамара
задивилась угору, в блакить.
- В якихось племен Океанi© блакитний колiр вважа ться символом
безсмертя... Он i ластiвка з'явилась... дивiться, як вона вiражу в
повiтрi... Скiльки пластики в тому польотi.
- Здобич ловить на льоту, - пояснив Заболотний. - А мистецтво маневру
справдi незрiвнянне... Ас!
Сонце зайшло, тихо пiрнуло в червонi iмли за небокрам, але степ все ще
залишався повен свiтла, i бiлi незрушнi хмари по обрiю, "степовi Арарати",
проступили зараз ще мовби виразнiше.
- Як то вiн гарно сказав: добрi хмари, - мовила стиха Тамара. - I гак
вдало названо: "дiди". Мов сивi патрiархи сiли попiд юртою неба й поринули
в задуму... Сивочолi, спокiйнi, велично споглядають звiдти свою планету.
Ану, якi ви там ? Чим зайнятi, чим заклопотанi? Чи не надто здрiбнiли,
потонувши в житейських марнотах?
- Це правда, все вони бачать, - в тон ©й додав Заболотний. - I нашi
правди, i нашi кривди, i цю нашу трасу, по якiй стiльки нас летить,
розшарпаних стресами, очманiлих вiд справ, часом до смiшного, до сумного
су тних... Все, все ©м видно звiдтiля... Одначе дорога, як кажутi. поети,
кличе!
Заболотний ривкозвiвся на ноги, за ним встав i Дуда-ревич, старанно
обтрушуючи з себе солому.
- Побули дикими, й годi. А ти? - звернувсь Дударо-вич до дружини.
Вiн стояв перед Тамарою, мовби красуючись, пiдтягнутий, причепурений,
хiба що краватки-метелика на ши© бракувало йому. Професiйно гострий, трохи
iронiчнi© ii погляд з-пiд брiв. Вольове, боксерське пiдборiддя й -
контрастом до нього - ямочки па щоках. Коли вони з'являються, разом з ними
з'явля ться у виразi обличчя щось миле, майже дитяче. Хто-хто, а Тамара
зна про оманлм-вiсть цього виразу, який так розчулював декотрих
посольських дам. "Наш дендi з ямочками", - грайливо вiдгукувались вони про
Тамариного обранця.
- Люба, яку зволиш нам дати вказiвку? - Дударевич запитально глянув на
Тамару.
- дьте без мене!..
I йому аж здалось, що дружина не жарту .
Дударевич узяв ©© за руку, погладив плече: так робив завжди, коли хотiв
приспоко©ти дружину.
Заболотний тим часом вже з кимось розмовляв неподалiк. Тамару це
зацiкавило: з ким то вiн? Веде мову з якоюсь, видно, мiсцевою бабусею, що
збира попiд лiсосмугою траву, для корови, мабуть... Дударевичi теж
пiдiйшли до них. Бабця, сухенька, безтiлесна, як тiнь, з назбираним зiллям
у кошику привiтним оком спозирнула на Тамару i пертою заговорила до не©,
пояснюючи:
- Лiкарськi трави збираю... Колись тут ромашок було повно, а зараз,
бачите, лише де-не-де... А деревiй ще , не весь повитоптували.
Вона якось делiкатно ковзнула цiкавим поглядом, однак не осудливим, по
Тамариних джинсах з мiдними кнопками. А перевiвши погляд на Заболотного,
лагiдним тоном висловила засторогу, щоб не дуже гнали ©дучи, бо дорога,
бачите ж, яка... Особливо взимку, в ожеледицю, - машини тодi купами лежать
у кюветах догори колесами. Для бiльшо© застороги нагадала бабуня навiть
випадок позаторiшнiй, коли на цiй дорозi нiбито цiлу сiм'ю прохромило в
"Москвичi" сталевим пруттям, що звисало з вiдкритого заднього борту
якогось ваговоза, а водiй "Москвича", закунявши, в темрявi ©х не помiтив.
- Тихiше ©дьте, то встигнете, - порадила бабуня, коли подорожнi вже
сiдали в машину, i Тамарi ©© напутн слово припало до душi, вона помахала
бабусi рукою:
- Спасибi, матимем на увазi.
Тепер вони помiнялись мiсцями: за кермо сiв Заболотний. Доскiпливим
озирком окинувши сво©х супутникi©i, мовби перевiривши ©хню готовнiсть,
плавно вивiв машину на трасу.
Дударевич, влаштувавшись на заднiм сидiннi поруч з дружиною, вiдчував
явну полегкiсть. Коли машину випадало вести Заболотному, Дударевич був за
нього певен бiльше, нiж за себе. Власне, вiн запропонував Заболотному
©хати на пiвдень найперше з тих мiркувань, щоб була в дорозi пiдмiна.
Перед тим Заболотний збирався скористатися послугами Аерофлоту, бо, до
останнього дня затриманий справами, й так уже запiзнився, дружина,
телефонуючи звiдти, вiд моря, квапила, швидше вибирайся, бо тим справам
кiпця не буде... Соня по©хала на пiвдень ранiше, щоб провести старшого
сина в далеке плавання, а провiвши, там уже й залишилася з меншим.
Оскiльки ж сам Заболотний на проводи сина не встиг, то можна було
дозволити собi хоч цю розкiш - промчатись дорогами рiдно© землi,
вiдчуваючи кермо в руках, вiдпустивши нерви, купаючись у хвилях польового
повiтря.
- хатимемо цiлу нiч, - каже Тамара. - А що? Нiч ма сво© переваги: не
жарко, зате аоряно буде, поетично... А там, о, краса: зустрiнем у степах i
вранiшню зорю!..
Тамарi при мно було дивитись, як Заболотний веде. Колишнiй льотчик, вiн
i на землi зберiг свiй вояцький азарт, льотчицьку вiртуознiсть. Всiм ©хнiм
колегам вiдомо, що Заболотний справдi водiй екстра класу, на всiх марках
ганяв, полiсмени по обидва боки екватора йому козиряли... Козиряють та ще
й усмiхаються, бо чимось вiн ©м симпатичний, цей сов'ет ас, цей мiстер
Заболотний!..
Для Дударевича досi лиша ться загадкою рiдкiсна здатнiсть Заболотного
знаходити спiльну мову з будь-ким, без видимих зусиль прихиляти до себе
людей зовсiм рiзних, гамувати пристрастi, здавалось би, непримиреннi. Де
виника тонка ситуацiя, куди iншого не пошлеш, бо тiльки дров налама ,
там, ясна рiч, справу доручають Заболотному, адже вiн з тих, кому такi
мiсi© вдаються найкраще. Заболотний самою сво ю присутнiстю вплива на
iнших заспокiйливо, вiн мовби наснажу довкола себе атмосферу флю©дами
щиростi й злагоди. Та бiльше всього диву Дударевича, що все це в його
колеги виходить само собою, легко, без напруги, нiби напiвжартома, - чи,
може, в цьому й поляга справжнiй дипломатичний хист? Може, саме на таких
людей i робитиме ставку епоха в цей вiк наростаючих дисгармонiй?
- Найкращий дипломат той, котрий завжди говорить правду... Зда ться,
Заболотний, вам належить цей афоризм? - запитала згодом Тамара.
- О, нi, вiдкриття це зроблено задовго до нас, - з.ши-речив вiн. -
Однак я охоче користаюсь цим принципом.
Був час надвечiрньо© прозоростi, коли степ бузковiс, налива ться
синявою i зрiдка до-не-де "же запалю зiрочкi© погнiв. Ще видно далеко,
все повито в м'якi, пастельнi тони. Добре розгледиш i силует комбайна дось
аж на пиднокрузi, i шлейф пилюки, що довго тапо вподовж польового шляху,
яким промчали машини-зерновози, розгледиш i хмарочос елеватора в далеких,
пiдобрiйних iмлах, i ще якiсь будiвлi, ферми, токи, що знов i знов
виринають у плавких вигинах ландшафту.
Ця тепла бузковiсть розлеглих обiч траси степових просторiв навiювала
зараз Тамарi щось таке нiжна чому вона й супутникам не посмiла б
признатись. Було для не© щось майже iнтимве, звабливе в отих польових
дорiжках, в тих невiдомо ким протоптаних стеяпшах, що, вiдгалужуючись вiд
траси, в'ються кудись у простори, в млисту бузкову далеч... Ще вчера не
знане, бентежливе почуття обiймало ©© зараз, аж хотiлося б ©й вивiльнитись
а цi © задано© автострадно© швидкостi, чудом якимось перенестись в той
iнший плин часу, зануритись в тишу полiв, де на узбiчних дорiжках шлейфи
пилюки тануть цiлу вiчнiсть, а за розлогою долиною, густо налитою
бузковими сутiнками, проблиску розсипами вогнiв селище чи, може,
механiзований тiк, - що там за люди? Як вони живуть?
- Це ж тi степи, - озвалась Тамара iз заднього сидiння, - де колись
про©здив Тарас Бульба з синами? Конi ©хнi по гриви пливли у диких квiтучих
травах... Ах, скiльки було на свiтi такого, за чим можна пошкодувати!
- Якось я пробував розтлумачити одному маорi, мо му доброму приятелевi,
що таке степ, i не ямiг, - заговорив Заболотний. - Просто нiбито, але так
менi й не вдалося це йому до пуття пояснити... Ну ян, скажiмо, поетом не
бувши, вiдтворити грозову нiч у степу, коли все небо виру в голубих
спалахах i гоготить сво©ми глибинами надпотужний небесний орган?! Одного
лiта така гроза застала мене вночi у польовому вагончику механiзаторiв - у
брата я там гостював... Ох, як гримiло! Ото була музика, ото Бах! Чи що
давно не чув грому в степах, чи тi © ночi справдi гримiло якось
надпотужне, тiльки я... нi, не передати того словами. Кажуть, пiсля грози
навiть хлiб краще росте - стiльки в атмосферi збира ться житт во© сили,
яко©сь лише йогам вiдомо© прани... Принаймнi тi © ночi я це на собi
вiдчув. Сто©мо а братом на дверях його вагончика, а перед нами все небо
виру сяйвами, i музика сфер довкола така, що вiдчува ш, як вона й тебе
виповню , наснажу сво ю могутньою силою...
- Слухай уважно, серденько, - торкнув за плече дружину Дударевич. -
Незгiрш якого-небудь лiрика заговорив наш товариш дипломат. Вiдкрива нам
нарештi свою запломбовану душу...
- Бiльше не буду, каюсь, - посмiхнувсь Заболотний i примовк, весь
поглинутий трасою.
- Я б теж хотiла пережити нiчну грозу, - мрiйливо сказала Тамара i
потiм додала: - Заболотний, а доводилось вам бачити нiчний град?
- Вночi граду не бував.
- А от i бува . Комбайнер казав...
- Виходить, я вiдстав... Взагалi склада ться враження, що в природi
теперiшнiй багато що переплуталось...
- Як там не , одначе я тут справдi вiдроджуюсь, - мовила Тамара. - Цей
ваш степ, Заболотний, вiн ма дивовижну властивiсть повертати людинi щось
втрачене, напiвзабуте. Без зусиль виника в тобi вiдчуття дностi з
природою, з пахощами полiв, з вiчнiстю неба... Тягнешся до людей, але чи
кожен тут тебе зрозумi ? Для стороннього ока, для когось мiсцевого, хто я?
Про©жджа курортниця, екстравагантна особа в джинсах, а що ця особа теж
може бути змордована, що нерви ©© до краю виснаженi, це хiба кого-небудь
торкне?
Машин помiтно поменшало (десь потроху влаштову ться на нiчлiг
подорожнiй люд), дорога стала вiльнiша, тож можна було наддати швидкостi.
Заболотний наддав, увiмкнувши перед тим фари. По тому, як вiн рiвно,
розкуто веде, вiдчувалось, що вiн у доброму настро©. Вдома .нарештi. Пiсля
стiлькох лiт розлуки знов пiд тобою степова улюблена траса, твоя
безконечна злiтна смуга, яка вiдчутно створю для тебе iлюзiю лету. Взявши
розгiн крiзь цi теплi бузковi простори, дорога лягла кудись аж пiд обрiй
до самих зiрок. Комашня, налiтаючи, б' ться, залiплю скло, знов буде
Дударевичу робота. Як i личить iдеальному автовласниковi, вiн уже не раз
виходив з машини iз сво ю заморською замшею.
Подружжя стиха перемовля ться на заднiм сидiннi, дорога, видно,
заколису Тамару. Чути, як чоловiк пропону , пiдставивши дружинi плече:
- Схились, подрiмай.
Дударевич умi бути дбайливим, ось i зараз прокида ться в ньому теплiнь
турботливостi до дружини, перехвильовано©, зморено© за дорогу. Супутниця
життя, скiльки з нею пережито разом, скiльки труднощiв дiлила вона з
Дударевичем за час його нелегко©, вiдповiдально© служби! Таки ж справдi
вихопив ©© з iнституту, не давши довчитись, завiз на край свiту, i хоч
Тамара молодша за нього i спецiального вишколу пе проходила, проте не раз
дивувала його, кадрового дипломата, топким тактом, розторопнiстю, вмiнням
блискавично реагувати, не раз вона виручала його, вражаючи силою сво ©
суто жiночо© iнту©цi©, якiстю просто незамiнною в ©хньому становищi людей
ам-басадних. Нiколи не нарiкала, не заскнiла його бойова подруга серед тих
тягучих заекваторних буднiв, де стiльки незвичних умовностей, обмежень та
засторог супроводять кожен твiй крок. Якщо коли й здавали в не© нерви, то
перед Дударевичем дружина старалась не виявляти цього, навпаки, вмiла ще i
йому подарувати свою пiдбадьорливу ласку, розвiяти якусь службову
прикрiсть. Для жiноцтва амбасади Тамара виявилась просто знахiдкою, ©©
товариськiсть, весела, хоч iнодi й надто розбурхана, екзальтована вдача
там ставали особливо в пригодi. Найбiльше здружилась Тамара з "мiсiс
Заболотною", щоправда, пiзнiше довелось розлучитись - опинились у рiзних
мiсцях, в рiзних кра©нах, служба чоловiкiв вимагала цього, бо, як у людей
кочово© професi©, дороги ©хнi то схрещувались, то знову розходились. Не
сподiвались, скажiмо, цього лiта бути разом, а ось домiвка по днала.
В Дударевича з Заболотним завжди були стосунки складнi. На багато речей
вони дивились по-рiзному i репутацiю серед колег мали далеко не однакову,
про що, до речi, ©м обом було добре вiдомо. Клiмат ©хнiх вза мин знав
перiоди i похолодань, i потеплiнь - чи не вiд активностi процесiв на Сонцi
залежали подiбнi перепади? - як жартували з приводу цього колеги.
Нинiшня по©здка проходить рiвно, Дударевича цiлком влаштову , що
Заболотний бiльшу частину дороги сидить за кермом, i взагалi в дорозi вiн
терплячий i покладистий, а ось Тамару свою Дударевич просто не може
впiзнати, хоч нiби давно б уже мав призвича©тись до ©© часом нестерпних
дивацтв. Ну хай в iнших, напружених ситуацiях вона, бува , нерву ться, але
чим пояснити ©© сьогоднiшнi примхи, скажiмо, оту раптову незрозумiлу
рiзкiсть: "Не хочу! ©дьте без мене!"? Невже, що опинилася вдома, на рiднiй
землi, де можна собi нарештi все дозволити, вiдпустити всi гальма? Наче й
справдi сп'янили ©© цi простори, що сво©м повiтрям, безперечно, збудливо
впливають на психiку декотрих натур. Недарма ж у цих степах колись гуляла
ота розхристана вольниця... Чи, може, це в Тамари реакцiя на все пережите,
на ©© заекваторне, таке скуте iснування, де весь час доводилось тримати
себе в станi крайньо© нервово© напруги й настороги. Там вона вмiла
володiти собою, лише зрiдка вiн, та й то випадково, помiчав, що вона бува
пригнiчена. Повернеться з вiдрядження i одразу до не©: що в очах? Смуток?
Як ти тут, люба? Виявля ться, бачила сьогоднi в порту рикшу старого,
впряжений у вiзок, мало не падав вiд виснаги, одначе так благ&в,
пропонуючи сво© послуги. Тепер уже там прогрес, на змiну традицiйним
рикшам-пiшохiдцям майже всюди прийшли так званi бечаки,
рикшi-велосипедисти, а тодi ще, бувало, бiдак який-небудь навiть похилого
вiку впряжеться й подавсь iз сво©м пасажиром, - Тамара вбачала в такому
транспортi щось принизливе, вона нiяк не могла змиритись, як це людина
людину везе!.. Iншим разом - теж у першi днi ©хнього перебування там -
глибоко була вражена нашестям iз сiльських мiсцевостей дiвчаток-повiй, що
мали авичай табунитися на одному з нiчних бульварiв, скуцо освiтленiм, що,
певне, саме поганим освiтленням ©х i приваблював, та ще, може, сво рiдним
захистком - смугою кущуватих заростей, якi тягайся обабiч магiстралi
кудись у темряву тропiчно© ночi. Там, в гущавинi узбiчних заростей,
дiвчаткам зручно було ховатися вiд полiсменiв, там ©х для маскування
чекають найнятi рикшi зi сво©ми вiзками, i авiдти ж, iз сутiнi, цi юнi
магдалини iз щебетом зовсiм пташиним вискакують цiлим з'юрмиськом на лови,
тiльки з'явиться на трасi бульвару якась вечiрня машина. Пригальмуй бодай
на мить, одразу налетять цiлим табунцем, дiвочi личка облипають скло, як
оця комашi©я. "Ах, совет!"-i з смiхом безжурним так i сипонуть урiзнобiч,
розскочаться знов у кущi сво © задушно© тропiчно© зеленi... Тамара
зiткнулась з таким уперше в життi, сцени з бульвару болiсио ©© вразили,
вона довго тi © ночi не могла заснути: "Такi юнi, такi молоденькi, такi
беззахиснi у своему падiннi... Гублячи себе, вони ще й смiються... Навiть
не розумiють свого нещастя".
Траса шумить. Темрява розлилась, i небо визорилось, навiть крiзь
жнив'яну куряву далекi галактики свiтять над степом.
Бiлих "дiдiв" по видноколу не стало, вже ©х поглинула нiч.
Тамара, зда ться, задрiмала у свого законного на плечi. Дударевич
намагався не ворухнутись, щоб не розбудити ©©. Хоча й шкодував, що не
бачить вона, як зблиснула внизу, в долинi, якась зоряна тиха вода, i вже
гуде пiд ними ще один мiсточок, чийсь невiдомий степовий "Тамара-брiдж".
Мiж очеретами на самому плесi озера виднi -ться човен, в ньому на мить
змигнула, черкнута свiтлом фар, закохана парочка.
- Чим не iдилiя, - каже вiд керма Заболотний. - Як це мiсiс Тамарi
подоба ться?
- Вони придрiмнули, - шепоче через сидiння Дударевич.
Стрiчка траси знов випрямилась, вибiгши на кряж, i далi покотилась
рiвно, десь праворуч, у вiдсторонi, проплива мiсто в бунчуках заграв, у
кудлатих багряних димах, що по всьому обрiю розтяглись, розжеврiлись над
заводами.
Ще вдень Заболотний признався:
- Чого не терня" на трасi, так це причепiв, що бов-таються перед тобою,
як телячий хвiст... Та ще об'©здiв, особливо нiчних...
I нiби передчував... Перед ними якраз ось i виника з темряви диктова
дошка з недбало накльопаним написом "ОБ' ЗД". Нестерпна для ведiйського
ока стрiлка владно спрямову весь рух убiк, кудись у прiрву скублено©
нiчно© куряви.
Тiльки з'©хали з полотна дороги в ту куряву, ©х одразу затрясло, як на
центрифузi, вiд зустрiчних машин вдарило хмарою густо© пилюки.
- Де ми? - сполохано проклiпнулась Тамара.
Дударевич кинувся мерщiй пiднiмати скло, з тривогою поглядаючи на
Заболотного, який пiшов крiзь хмаровиння слiпим польотом. Вони дедалi
глибше занурювались у скушпелену хмару, в сiрий вируючий хаос, навстрiч ©м
сунули якiсь незграбнi автоколимаги, на одному з кузовiв заздрiли
величезну клiтку з худобою, услiд за рогатими пасажирами прогув величезний
рефрижератор, вiн пройшов майже впритул. Тамарi аж душа затерпла вiд
близько© небезпеки, здавалось, цей незграба так i продере по пiiх бортом.
Об'©зд все не кiнчався. Аж дивно було, як Заболотному в цiм розвированiм
хаосi кушпели вда ться пройти незачепленнм, неушкодженiш. Мов рибинл,
вив'ю-пюючись, уникаючи зустрiчних, вiн пробива ться все далi, далi...
"Тут справдi допомогти може тiльки iнту©цiя, невловне ведiйське чуття", -
подумкп захоплено вiдзначила Тамара.
Та ось загерметизований вiд пилюки ©хнiй лiмузинчик зрештою подерся
узвозом, знов видобуваючись до полотна траси. Вже вони мали вискочити на
асфальт, як Заболотний iшенацька круто вихнув кермо вбiк, i лiашина рiзко
стала, вискнувши гальмами.
У свiтлi фар тьмаво блищав нiкелем повалений серед пилюки велосипед,
неподалiк нього розплаталося непорушною сiрою купою тiло людини.
Приголомшенi, всi тро вихопилися з машини, пiдбiгли до мiсця нещастя.
Купа лахмiття, купа масивного темного тiла лицем у пилюку, - як упав, так
i лежить долiлиць, руки безжитт во розкинутi... Хто вiн?
- Труп, - глухо сказав Дударевич.
Заболотний, присiвши навпочiпки над незнайомцем, торкнувся рукою його
плеча. Нiякого вiдруху. Жодних ознак життя.
- Вiн мертвий? - злякано нахилилась Тамара поруч Заболотного.
- Певно, той рефрижератор збив, - висловив припущення Дударевич. - Тут
потрiбна мiлiцiя, не руште його.
Все ж Заболотний обережно перевернув важке тiло незнайомця лицем
догори. Огрядний, могутньо© комплекцi© степовик. Обличчя темнi щетиною,
воно в якихось саднах, у плямах мазуту чи кровi. Куртка-спецiвка i майка
пiд нею - все прокипiло потом. Не iнакше - механiзатор. Чимось схожий на
того, що зустрiвся ©м удень на iншiм вiдтинку цi © траси. Кепка з
розтрощеними комбайнерськими окулярами валя ться в пилюцi, - по них уже
чи сь колесо пройшлось... Чуб на головi злипся, очi приплющились, як у
тих, що - назавжди. Заболотний приклався вухом до грудей, послухав. Нiчого
не почувши, взяв важку, зiв'ялу руку потерпiлого, став шукати пульс.
- Ну що? - ще ближче нахилилась Тамара.
- Не знаходжу.
- Треба люстерко! Й вона прожогом кинулася до машини. В дитинствi чула,
що в таких випадках прикладають люстерко до вуст, по ньому нiбито можна
визначити, чи ще в людинi дихання.
Коли прибiгла з сумочкою, хапливо дiстаючи в не© люстерко, Заболотний,
не обертаючись, вiдсторонив ©©:
- Не треба. Вiн живий.
I, мовби на пiдтвердження його слiв, з грудей механiзатора видихнувся
ледь чутний, неначе пiдземний стогiн.
- Так, так, вiн живий! - скрикнула Тамара.
- Що ж iз ним робити?
Заболотний, пiдклавши руки долонями пiд плечi потерпiлого, видно, ждав
пiдмоги з боку Дударевича.
- Бери ж, пiдсоби... Його треба в лiкарню.
- Та ти що? Ти в сво му умi? - остовпiв Дударевич. - Тут кримiнал! Вiн
у нас умре по дорозi!
- Та будь же людиною... Бери!
- Все, все впаде на нас! - метушливо нервуючись, викрикнув Дударевич. -
Ми будемо виннi, тiльки миi нiяких-бо ж свiдкiв!.. Ми i вiн. Безумцем
треба бути, щоб встрявати в таке!
- Ти правий, сто разiв правий, - мовив Заболотний. - Але що йому з
тво © правоти?
- А що менi вiд цi © кримiнально© iсторi©?
- Ну годi, бери ж...
- Я сказав! Не буде цього!
- Буде! - викрикнула, шарпнувшись уперед, Тамара. Кидьма кинувши
сумочку чоловiковi, вона нахилилась над збитим i стала невмiло вовтузитись
бiля його нiг, пробуючи якось так взяти, щоб допомогти Заболотному. Ноги
були величезнi й важкi, мов колоди... Одна ступня боса, на другiй ледь
трима ться на пряжцi розбита, неймовiрних розмiрiв сандаля. Ну, як ©х
взяти? Вони були непiд-датнi, все ©х не вдавалося охопити, пiдважити як
слiд. Падають розслаблено, роз'©жджаються, здавалось навiть, що вони
поламанi, може, зовсiм потрощенi, може, по них про©хався ваговоз, - тож,
пiдважуючи ©х, Тамара робила це з крайньою обережнiстю. Нарештi удвох ©м
вдалося оволодiти цим незграбним, безжитт вим тiлом, що його так недоречно
пiдкинула ©м дорога, i вони мовчки, нiби аж сердито, - Заболотний обхватом
попiд пахви, а Тамара, пiдтримуючи ноги потерпiлого, - натужки
потягли-поволокли його до машини. Чи не найбiльше обурювало Дударевича, що
й дружина його силку ться, тягне, забувши про все, не боячись покривавити
новiсiньку машину, про яку стiльки мрiяла...