Гончаров Анатолий. Твоя зоря

для педагога елементарно... Ненависть розпалити неважко, людство
розпалювало ©© вже не раз, i в колосальних масштабах, а як потiм загасити
©©? Що ©й протиставити? I ру©нницький iнстинкт пробудити, в ураган
розбурхати - це теж куди легше, нiж потiм знов загнати його в береги
здорового глузду. Перш нiж викликати могутню якусь енергiю, слiд добре
подумати, з яким вона знаком, яко© природи i до яких наслiдкiв усе це
призведе. Що в душах залишиться? З чим зустрiне людина суворi прийдешнi
часи? Вас, юнака iнтелiгентного, мислячого, невже цi речi не турбують?
- То що ж - поступитись? О, нi! - змахнув бiлим кулаком у повiтрi
Микола Васильович. - Через вiки йшли, пробивались до сво © золото© мрi©, i
тепер перед хуторами спинитись? Позадкувати? Вклонитись бастiонам
куркульським? Нi i нi! Не до пощади тут, дорогий колего! Битва
непримиренна... Йдемо самi на бiй, i змiну свою беремо, бо долi нашi - i
дiтей, i дорослих - неподiльнi, надто ж на цьому вирiшальному перевалi, де
дi один закон: або - або!
- Золота мрiя людства, смiю запевнити вас, вона й для мене щось важить,
- схилившись бiля столу, Андрiй Галактiонович задумливо крутив у пальцях
свою чопурну, равжди пiдстрижену борiдку. - Однак бачити свого колоiгу,
народного вчителя, в парi з Миною Омельковичем, в однiй з ним упряжцi, -
нi, цього я, вбийте, не збагну... Хай ви идите, вами, скажiмо, руха
iдеал, молодечий новив, а що руха Миною?
- В нього класовiй iнстинкт - це зараз теж неаби-що.
- Сила слiпа, стихiйна, брутальна, приправлена чорними заздрощами до
всiх i вся, - ось що в ньому . Апостол ру©пництва, лицар трощення - хiба
не таким вiн об' ктивно сьогоднi поста в цих ваших походах... i - Апостол
ру©нництва? - легка усмiшка торка тонкi :руса Миколи Васильовича. - При
вашому всепрощенствi i раптом такi нещаднi характеристики? А хiба не ви
ховали його в класi пiд партою... Виявили ж гуманнiсть! - Для мене цей
Мина теж не пропащий. Натура крута, напориста, не заперечую... Можна
чимось пояснити навiть почуття помсти, яко© стiльки накипiло в ньому, та,
однак, хiба цього досить людинi? Месницький азарт, жага руйнування, хай
сто раз вони вмотивованi, але чи такi сили створювали коли-небудь щось
вартiсне, цiнне для всiх? Вiзьмiть ви для прикладу Романа-степового: ось
до людина-творець! Особистiсть, я сказав би, з прикметами людини
майбутнього, тако©, що матиме органiчну потребу полiпшувати свiт,
вдосконалювати природу й жити у вiчдаiй злагодi з нею...
- В конкретному цьому випадку я згоден з вами... Та й з Миною
Омельковичем нiбито вони товаришували колись.
- А сьогоднi Мина - якраз цiлковитий його антипод. Бо степовий наш
селекцiонер у працi себе знайшов, а Мина у власнiм злидарствi вбача для
себе найвищу заслугу, скрiзь i всюди виставля злиднi сво© вапоказ: осi,
вони, мо© латки, я ©х ношу, як герб, а де вашi латки? Роман для нього
недруг уже хоча б тому, що в Романа росте всо та родить, бджоли плодяться,
навiть схрестити ©х пробу , щоб вивести нову степову породу бджiл, а в
Мини тiльки мухи дзижчать та дереза пiд самi вiкна в' ться...
- Та що ви напались на нашого Омельковича? - весело вигуку Микола
Васильович. - Майте ж милосердя!
- А я маю! Не закликаю ж я, щоб на дибу йото тягти (за його незрiвнянне
ледарство, за те, що Мина ваш деревья в життi не посадив, цвяха нiде не
забив... Безнадiйних нема - я так дивлюсь. I це вже, колего, вам годилось
би думати, як iз вашого приятеля, iз такого переконаного лапюги та
виховати трударя, сумлiнного й роботящого, що здатен був би зажити шани i
в громадi, i в майбутнiй вашiй хлiборобськiй асоцiацi©.
- Вихова мо, - впевнено всмiха ться молодий учитель, - Мина Омелькович
справдi ма деякi вади, зокрема охочий iнодi рубонути з плеча. Натура
вiдкрита, може й помилитися, але хто в такiй веремi© гарантований вiд
помилок? Ситуацiя ж виняткова: дiяти доводиться часто-густо навздогад, бо
- першi, прецеденту не було, проклада м дорогу без топографiчних карт, i
тому така вона многотрудна, тяжка та вибо©ста...
- Це правда, - згоджу ться Андрiй Галактiонович, - але для мене
безсумнiвним також i те, що справiку ц людинi двое начал живуть, двi
натури вiчно в душi против борствують: будiвник i руйнач. Один зводить
храм Артемiди, а другий уже позирку на нього поглядом Герострата. Вiдколи
й рiд людський iсну , борються в ньому цi двi сили, двi пристрастi, одна з
яких увiнчу нас вiнцем безсмертя, а друга, друга - ламай, трощи! - ста
мовби нашим прокляттям. Тут вiчний бiй, вiн i нинi трива , i яке з цих
двох начал переможе, яке вiзьме гору, вiд цього, друже, залежатиме все,
все... I насамперед майбутня доля ось ©хня, - показав вiн поглядом на нас,
защухлих пiд ковдрою. - А живемо для них, щодень думати, дбати про них -
ми тут з вами тiльки для цього...
- Сама революцiя вже найбiльше про них подбала, - рiшуче вiдповiда
Микола Васильович, снуючи по кiмнатi сюди-туди, нiби в невидимiй клiтцi, й
на ходу похрускуючи худими пальцями. - Подбала, подумала, та ще як!.. Нинi
ж ми покликанi, щоб далi розчистити шлях, i не ма мо сумнiву, що вiн
виведе нас у заобрiйну омрiяну далеч! Йдемо в часи, дорогий Андрiю
Галактiоновичу, де не буде руйначiв - будуть самi будiвники! I оцi
гороб'ята, що по-вкублювались тут, може, якраз i виявлять там повнiстю
себе, свою творчу духовну снагу, та ще й спасибi скажуть, iцо ми з
дитинства гартували ©хню волю, сталили дух, вчили не боятися труднощiв.
Невже ви не згоднi зi мною?
- Попробуй з вами не згодитись, завтра опинишся в кутузцi, -
пiдводячись, з присмутком жартував Андрiй Галактiонович i, знов накинувши
на плечi пальто, почовгав сво©ми човниками-калошами до порога, обережно
обходячи нас, лежачих. - На добранiч вам.
- Нi, по-мо му, я вас переконав, - весело казав йому вслiд Микола
Васильович.
- Нi ви мене, нi я вас... А як же завтра?
- Завтра ви тут обходьтесь без мене, бо я знову буду в походi...
Так вони розходились, без сумнiву, залишаючись коайви при сво©й думцi.
Андрiй Галактiопович нiс на вiтер та снiговицю свою простоволосу лев'ячу
голову, зачиняв дверi за собою поквапом, щiльно, щоб нiчним холодом на вас
не вiйнуло, не застудило котрогось, а Микола Васильович, обпершись обома
руками об стiл, ще якийсь час стояв веред лампою в глибокiм замисленнi.
Вiн цього вечора вже не брався нi читати, нi писати i про навушники нiби
забув, - застигши в цiй позi бiля столу, вiн мовби дослухався до чогось,
зда ться, найважливiшим зараз для нього була ота зимова нiч за вiкном,
стугонливе ©© завивання. А може, щось iнше причулося цi © митi, може,
Надьчина "зелена дiброва" йому зараз листям зашелестiла в степу, i зими ще
нема, ще тепла зоряна нiч пливе над садком, де удвох вони з Винникiвною
стоять, однi на всiм свiтi, i тiльки ясний мiсяць зазира у ©хнi сяючi, аж
блiдi вiд кохання обличчя...
Потiм, сам собi всмiхнувшись, учитель ступа кiлька крокiв до
притуленого пiд стiною велосипеда, що сто©ть там вкритий, мов кiнь, якоюсь
попоною, Микола Васильович бере ту попону й неквапом розстеля ©© в себе
на лiжку, - то вiн готу свою сувору спартанську постелю. Ще пiсля того
пiдiйде до дверей, поверне ключ, що завжди стирчить у замку. I, вкрутивши,
применшивши гнотик у гасовiй лампi, тепер нарештi вiн ляже, в останню мить
недбало кинувши пiд подушку свiй важкий чорний наган.



XVII

Несподiвано занедужав наш Микола Васильович. Застудився, гасаючи по
хуторах у благенькiй сво©й шипельчинi, i на вечiр уже його палив жар,
Андрiй Галактiонович самотужки лiкував колегу, заварював йому липовий
цвiт, а ми, школярчата, як могли, допомагали по житлу: дерев'яну пiдлогу в
кiмнатi змили, до сухого витерли, аж фарба заблищала, потiм запалили
примус, позатикали у великiм вiкнi щiлини, щоб на хворого не студило
звiдти.
Цього вечора знялась хуртовина, така завiрюха, що й свiта не видно, i,
крiм пас, слобiдських, залишились ночувати в школi ще й дехто з хутiрських
дiтей, яких i ранiше в час негоди обидва вчителi залишали на ночiвлю, не
вiдпускаючи додому самих, щоб ©х не позамiтало в степу. Серед тих, кого
прихистила школа, цього разу була й мала степовичка Настя-Анастасiя, чи то
пак Настуся. Вже вона тепер не сторонилася нас дикувато, ця повнощока,
густо-смаглява школярка з великими, як i в матерi, очима. Чисто вимитi
темно-русi кiски завжди на нiй тугенько заплетенi, вони пахнуть квiтами,
ми всi не можемо вiдгадати, якими саме. Для нас та©ть у собi привабу саме
Настусине лице, не так навiть лице, як те, що воно всiяне густо
мачинками-родимками - одна чимала, а довкруг не© ще безлiч дрiбненьких,
справдi, як мак, - то, кажуть, на щастя. Випаде ж на одну людину аж
стiльки щастя! Як i бiльшiсть хутiрських, Настуся не дуже говiрка, скорше
навiть мовчкувата, хоча в поглядi з-пiд чорних, ранiше майже завжди
нахмурених брiвок тепер усе частiше проблискувала привiтнiсть до нас,
слобiдських. Андрiй Галактiонович, пораючись бiля занедужалого, залучив
Настусю собi в помiчницi, i в цiй ролi наша степовичка - дарма що з усiх
тут вона найменша - виявляла себе на диво кмiтливою, розумiла вчителя з
пiвслова, а де в чому навiть зважувалась давати йому поради, скажiмо, що
треба було б зараз хворому покласти на лоб компрес i, крiм липового цвiту,
перед сном дати йому ще й калини з медом... Андрiй Галактiонович
пожурився:
- Мед , а калини не догадались бiля школи посадити...
- А в нас дома багато ©©. В пучки пов'язана, в омша-пику висить, бiля
бджiл...
- Так то аж де...
- Якби хоч не така завiрюха...
Хуртеча за вiкном розгулювалась, усе там гуло-стугонiло, дах гуркотiв
бляхою так, що здавалося, й школу нам цi © ночi рознесе. Мовби в темрявi
горища борюкались якiсь нiчнi чудиська, напiвптахи чи напiвзвiрi, адже в
нинiшнi часи всього можна було ждати. Влiтку, скажiмо, якийсь нiчний звiр
по Романовiм садку походив i на пасiцi - ранiше нiколи такого не
траплялося, i ця подiя не-абияк збурила тодi нашу Тернiвщину: справдi, що
ж то було? Темно© ночi невiдомий звiр чи двоногий який зло-вiсник забрався
на пасiку i всi до одного вулики поперекидав! Та ще льотками донизу, щоб
бджоли без повiтря задихнулись... Ось таких вiдвiдин Роман, видно, не
чекав, сподiвався, мабуть, що Мамай йому все встереже, та ба не встерiг...
Вчинене нас i досi мучило загадковiстю: звiр та мничий об'явився чи хто?
Не вiрилось, що то могла бути людина... Щоправда, дядько Роман, який
завжди рано вста , вчасно нагодився на повалену пасiку, попiдводив вулики
- не дав бджолам задихнутись. Одначе заподiяне зло дуже його пригнiтило, i
все сiмейство посумнiшало пiсля тi © нiчно© пригоди.
I того ж лiта сич на ©хнiй хатi сiв, - недобра прикмета. Це трж додало
тривоги, навiть i нам, дiтворi... Нiхто з нас сича зблизька не бачив, а от
чомусь ми завше боялись його крику нiчного, що й зараз зовсiм уявки нам
вчувався у виттi хуртовини десь там по горищах...
А до всього ще й учитель наш нагло так занедужав...
Микола Васильович лежав на твердiй сво©й постелi, вкритий по самi плечi
шинелею, неголений, худiший, нiж завжди, i тiльки подеколи, зачувши, як
упевнено дораджу Винникове дiвча Андрi вi Галактiоновичу, коротко
всмiхався спаленими, пошерхлими губами. Його то кидало в жар, то морозило,
аж трясло, i невiдомо було, що готу йому ця тривожна, заметiльна нiч.
Заскочив на хвилинку Мина Омелькович, внiс iз собою знадвору хмару
холоду та купи снiгу на юхтових, десь добутих недавно чоботях,
замотузованих зверху ще й намордниками крутих самов'язних личакiв.
- Ось де мiй музикант! - гукнув Мина, загледiвши з-помiж нас свого, що
одразу знiтився, Гришуню. - А мати там мiсця собi не знайде: бiжи, шукай,
а то, може, десь уже й снiгом примело!.. Справдi таке пiднялось - на ногах
не всто©ш, буран, ураган!
Чiпкого ока Мини Омельковича не уникнуло, що помiж слобiдськими
туляться по кутках i дiти з хуторiв, вiн глянув на Андрiя Галактiоновича з
докором, з неприязним згином брови:
- Куркулят пригрiва те?
Вчитель промовчав, вiн саме порався з чайником, процiджуючи липовий
цвiт у кухлик, а Настя-Анастасiя, тримаючи цiдилочок, так i стрiпнулася,
вкрай приголомшена образою: рученята ©© якось самi собою опали, видно
було, як щiчки густо, до темного почервонiли, мачинки, данi ©й мамою на
щастя, майже зовсiм зникли, потонули в смаглявому полум'© рум'янцю. Це
було вже не те дiвча, що тiльки-ио так умiло та вiльно поралось тут:
настовбурчилось враз, де i взялася колючiсть, i повнi тi щiчки та ягодини
губенят надулись i стали спересердя ще повнiшi, а в очах з'явилось ще зi
степу нам знайоме, оте, щось дике й звiркувате.
Та Мина Омелькович до таких тонкощiв не приглядався, таких змiн,
зда ться, не помiчав чи не вважав за потрiбне помiчати, уже вiн владно
посунув до Миколи Васильовича i, виповнюючи кiмнату надвiрним холодом, не
вивiяним iз його сiряка, весело примовляв над змореним i нiби задрiмалим
нашим учителем:
- Що за козак, коли вiн лежить! Не той зараз час, Васильовичу, щоб
нездужати! Без вас ну нiяк! Як собi хочте, а завтра щоб були як штик!
- Посоромились би, - докiрливо глянув на нього Андрiй Галактiонович. -
Людина горить у жару, а ви...
- Що йому жар, такому орловi! Це ж бiльшовик, секретар осередку, а не
якийсь там тюхтя!.. По ньому он куркульня позаминуло© ночi стрiляла в
Яворовiй балцi, неподалiк вiд Романа Винника, вам це вiдомо? Iз зустрiчних
саней з обрiза смалили по ньому, куля бiля самiсiнького вуха просвистiла!
Вiд ©здового ми опiсля дiзнались, а Микола Васильович про свою пригоду нi
словечка, хоча iнший на весь би район роздзвонив... Такий вiн у нас!
Робiтництво знало, кого посилати в Тернiвщину!
- Тож-то ви його бережете.
- А як його ще берегти?
- Лiкаря йому треба!
- Яким возом? На крилах з Козельська? Та ще в таку завiрюху. Там
вiдьмаки з вiдьмами весiлля справляють! - вiдкрикувавсь Мина. - Хоча
стривайте... ж у нас одна фершалка недовчена, - i вiн глипнув скоса на
притихлу пiд стiною Настусю, все ще насурмлену, скуту образою й гнiвом. -
Ей ти, мати вдома?
- А то ж де... - ледь вимовила Настуся.
Минi Омельковичу зблиснула думка:
- Мо й справдi погнати за нею виконавця? Одначе хто ж проб' ться вночi
крiзь таку снiговерть? - Вiн ще вагався. - Ранiш у такi ночi хоч дзвони
бамкали, щоб забяуканий не пропав у степу, а зараз i дзвонити
чортма-чим... Пiду в сiльраду, хай ще там помiзкують, - вирiшив Мина
Омелькович i, забравши Гришуню з собою, рушив до порога, залишаючи сво©ми
загнузданими чобiтьми величезнi мокрi печатки слiдiв на вимитiй нами
пiдлозi.
Пiшов, хоробро пiрнув Мина у той темний, хурдельний свiт, що всiх нас
вiдлякував сво©м завиванням, наганяв сум i острах на нашi дитячi душi. Бо
ж таке надворi ко©ться, дороги всi позамiтало, i крiзь бурю явно
вчува ться нам, як десь повсюдно дзвони гудуть у степу, тi самi, що ©х уже
в усiх довколишнiх слободах поскидано з дзвiниць i ще восени вiдправлено
на брухт до Козельська.
Треба було внести знадвору соломи для спання, але нам страшно й носа
виткнути за порiг, в оту виючу темряву, в хуртовину. Розгулялася завiйна
ця нiч, мовби й справдi на погибель людинi, каламутилась сивою тьмою,
гуркотiла дахом, бурхала колючим снiгом навстрiч. Зовсiм не схожа була на
тi яснi, мiсячнi ночi Нового року, коли нiхто не ляга спати допiзна, бо й
"пiзно" нема такого поняття, радiсть, веселощi, лункiсть та смiхи -
казка святкових снiгiв! Дiти й дорослi летять з гори на санчатах аж у
балку, на вербах мерехтить iнiй, навкруги кришталево свiтло, як удень, i,
зда ться, всi люди по всьому свiту святкують таку нiч, ©© красу, ©©
морозну, ядерну яснiсть... А ця хурделить, ви довкола школи, зашугову
снiгом вiкно, та все ж хоч-не-хоч треба було вискочити, i ми удвох з
Кириком таки вискаку м, тягнемо оберемки мерзло© соломи, добре повибивавши
перед тим iз не© снiг у коридорi.
Цi © ночi обидвi вчительськi кiмнати - як iнтернат: малi квартиранти
i за стiною, в мешканнi Андрiя Галактiоновича; повно нас, дiтвори, i ось
тут, у Миколи Васильовича. Стишено перемовляючись, настеля м солому на
пiдлозi, готу м колективну постелю, дiвчаткам вiдводимо мiсце ближче до
грубки, так звелiв Андрiй Галактiонович, а ми, хлопчашня, ближче до
дверей, звiдки студить, бо ж кому, як не нам, козакам, треба
гартуватись!.. Повдягавшись, ще довго не спимо, перешiпту мось, дiлимось
та мницями, Настуся бiля грубки пiд ковдрою упевню дiвчаток, яка в не©
мама красуня i що до не© не один сватався, вона могла б собi навiть
комсомольця знайти, якби тiльки для Настусi мiг вiн стати рiдним батьком.
А хлопцi тим часом жарко перешiптуються про той куркульський пострiл, що
Мина про нього розповiв, - може, тi © ночi в степу вчителя нашого навiть
поранено, та вiн не призна ться? Бо ж якийсь бинт ми загледiли, коли
гiмнастерка на ньому розстебнулась... Невiдомий той бандюга, що на льоту
стрiля з саней, для нас вiн поста в уявi гидкою потворою, найчастiше ма
подобу того слинявого сатанчука, що, аж пiнячись, топтав Ялосоветку
чобiтьми влiтку па Фондових землях...
Вже коли декотрi з нашого "iнтернату" i в сон поринули i Андрiй
Галактiонович, зда ться, закуняв, схилившись головою на стiл бiля лампи,
почулися раптом кiнський тупiт за вiкном i голоси в коридорi, аж боязко
стало... Та ось до кiмнати входить, скидаючи рукавицi, голова сiльради
Роман Сергi нко, високий вусань у кудлатiй папасi, i заступник його
крутоплечий та постiйно мовби знiяковiлий вiд чогось Ян Янович, а за
ним... яблунева з морозу, обкинута бiлою шаллю Романова Надька!
Настуся зрадiло кинулася до матерi, але та, передавши Андрi вi
Галактiоновичу калину та мед, що ©х сама здогадалася прихопити, тiльки
мимохiдь приголубила доньку, торкнула рукою по кiсках i одразу ж до
хворого. А вiн пашiв жаром так, що в безпам'ятствi вже чи й розпiзнав ©©.
Нi, мабуть, таки розпiзнав, бо ледь-ледь ворухнулися усмiхом перепаленi
губи, коли вона, блиснувши градусником, поклала його Миколi Васильовичу
пiд пахву, а потiм з заклопотаним виглядом, присiвши бiля нього на
табуретцi, заходилася лiчити пульс.
Голова сiльради та Ян Янович, про щось стишено перемовившись з Андрi м
Галактiоновичем, незабаром обидва залишили кiмнату, а ми, збудженi,
розхвильованi усiм, що вiдбувалось, ще довго тi © ночi не спали, - де там
заснути! Поприщухавши пiд ковдрою, ми й звiдти спозира-ли, як пора ться
Надька коло столу, чавить калину, а потiм, пiдвiвши голову хворому, по©ть
його з кухля та вкрива лагiдно, бо вiн раз у раз розкрива ться в жару.
Дивувало нас, яку вона терплячiсть виявля до хворого, коли вiн
вiдверта ться, вiдмага ться вiд лiкiв, а вона й не сердиться i таки ласкою
досяга свого. Бачимо руку Надьчину то на лобi у хворого, то часом ця
рука, смагла й туга, лежить на його худiй, аж кiстлявiй, руцi. Ось коли
нам хотiлось би, щоб могутню силу мало Надьчине калинове чар-зiлля та щоб
вона й справдi виявилась чаклункою, отi ю, що блукала ночами по степу та
все шукала когось, щоб знадити й навiк приворожити, як ©© звинувачувала
Бубиренчиха. Хай би то було правдою, аби вони тiльки вмiла зараз так
поробити, щоб одразу одужав наш Микола Васильович, щоб ми знову побачили
його в жартах, в бадьоростi, в юнацькiй його соколиностi. Звичайно, ми
догаду мось, що вони кохаються мiж собою, що якраз кохання if допомогло
Надьцi пробитись до свого милого крiзь люту цю завiрюху. Вiдколи Надька
переступила порiг, у нас чомусь з'явилася певнiсть, що вчителевi нашому
неодмiнно полегша i вiн ось-ось скине з себе цю хмару гарячки-маячнi й
завдяки доторкам Надьчиних рук одужа враз, просто в нас на очах!
Час вiд часу Надька про щось тихо радиться з Андрi м Галактiоновичем,
потiм i зовсiм вiдпустила його, щоб iшов вiдпочивати, не морив себе, коли
вона вже тут . Тiльки дверi за вчителем зачинились, вона стала спиною до
вiкна i так стояла на мiсцi, з виразом страдницьким спрямувавши погляд
кудись угору, наче молилась, i нам згадалось, як ще восени Микола
Васильович, пiд'©хавши велосипедом у недiлю до церкви, попросив котрусь iз
дiвчат викликати Надьку i як вона тодi, кинувши хори, пiвчу, кинувши всiх
святих, одразу ж вискочила до нього радiсно розпаленiла, сяюча!
Бубиренчиха потiм i цей вискок ставила Винникiвнi на карб, що святих,
мовляв, помiняла на свого вчителя-ухажора... Тодi ще ©й не тужилось,
бурхала радiстю наша Винникiвна, щастям свiтилась, а зараз сто©ть,
схиливши голову, зажурена-зажурена проти вiкна, на тлi його фантастичного,
морозом та вiтром розмальованого квiття, i нам зда ться, нiби вона всi ю
жагою душi чи заклинанням вола до якихось сил, щоб вони дали ©© коханому
здоров'я. Чому так вкарбувалось? Чому й нинi, вже в сивих наших лiтах,
з'явля ться нам та картина смутку й скорботи - тужно схилена жiноча голова
в рамi заснiженого вiкна?
- Правда ж, моя мама вродлива? - тулячись до котро©сь iз дiвчаток,
шепотiла пiд ковдрою Настуся. I пiсля мовчання зiтхала, жалiлася зовсiм
по-дорослому: - Невже так у самотi й лiта ©й спливуть, i життя промайне
безквiтно?
Надька тим часом знов кидалась до хворого, коли вiн у маячнi пробував
зненацька схопитись, викрикуючи щось про вила, мабуть, то ввижався йому
хутiрський глитай Кишка, який напередоднi з вилами-трiйчаками кинувся був
на комсомольцiв, коли вони при©хали до нього описувати майно. Нахилившись,
Надька так обережно-обережно, нiби немовля, вкладала хворого, чути було,
як натужно вiн диха , як хрипить йому в грудях, i вiп знову щось говорить
у мареннi, слiпо й нервово стискаючи Надьчину руку.
Вдосвiта Миколу Васильовича вiдправили до мiста в тяжкому станi, Надька
теж по©хала супроводити хворого до лiкарнi, щоб самiй передати його на
руки тамтешнiм лiкарям.



XVIII

За час вiдсутностi Миколи Васильовича хуртовина тер-нiвщанських подiй
завихрилася ще шаленiше, бо сiлькор Око написав, що темпи хлiбозаготiвель
спадають, в райга-зетi Тернiвщина з лiтака пересiла на черепаху, що ©© там
для куточка зведень з лiнолеуму вирiзав як герб ганьби той самий знайомий
нам художник, що час вiд часу гостював коли не в Андрiя Галактiоновича, то
в Романа-степового i що Мамая-характерника в синiх шароварах намалював на
одному з Романових вуликiв. Незабаром Тернiвщину, як зовсiм вiдсталу,
занесли ще й на чорну дошку, i чутка пройшла, що тим, хто на чорнiй дошцi,
бiльше не завозитимуть нi солi, нi гасу. Очима свiтiть. Причина ж цього -
гнилий лiбералiзм та потурання елементам, так запевняв сiлькор Око, тобто
Мина Омелькович. Щоб виправити становище, прибули новi уповноваженi, ще
рiшучiшi за попереднiх, i хоч Мина Омелькович ходив збадьорений, домiгся
свого, але в повiтрi висiла тривога, жiноцтво перешiптувалось про якiсь
списки, що ©х нiбито тайкома складають на саботажникiв, на ухильникiв, на
©хнiх полигачiв, уже беруть на олiвець, мовляв, кого iз злiсних будуть
виселяти за межi села, кого за межi району, а кого i ще далi, без усяких
меж.
Неспокiйно було i в школi, учнiв порiдшало, i всi ми розумiли без
пояснень, чому це вчора не прийшли школярi з Чумакiвщини, а сьогоднi
когось нема з Вигурiвщиви чи вiд Поруба©в...
- По©демо добивати хутори! - каже якогось там дня Мииа Омелькович,
вигукуючи зi школи й нас, щоб забрати з собою в бригаду, а коли Андрiй
Галактiонович, посилаючись на хурделицю, спробував нас не пустити, Мипа ще
й прикрикнув на нього: - Це щоб i тут саботаж? На таке дiло це вiдпускати?
А хто ж тельбушитиме тих, що в ©хнього безстрашного вчителя стрiляли?
Наказу Мина Омелькович Антидюрiнгу-Бубиренку запрягати двох найкращих
куркульських кобил, нещодавно реквiзованих, i вже сани легкi, мов скрицка,
що за ними б i тачанцi не вгнатись, виносять нас у вiдкритий стен, де анi
слiду не знати, така страшна вiхола мете. Розджоханi конi летять невiдомо
й куди, бо Мина Омелькович, коли ми запитали, чи далеко ©демо, тiльки
туманним жартом вiдбувсь:
- "Канесе, канесе, куди тебе понесе?" - зна те? Це ж про мене, вождя
комнезаму, хуторяни таку примовку склали... Тепер ось побачимо, куди ©х
самих занесе!..
Коней поганя , щодуху чеше батурою носатий наш Антидюрiнг, спиною до
нього притулився новий уповноважений з району, мерзлякувато на©жачений
мовчун, закутий у власну похмурiсть, а поруч iз ним широко розсiвся Мина
Омелькович, прикриваючи нас вiд завiрюхи крилом свого кобеняка.
- Ну як, юна пiдмого? Дамо саботажникам жару? - це вiн зверта ться до
нас трьох, бо ж якраз нам - Кириковi, Гришунi й менi - випало опинитися
цього разу в його бригадi.
Хурделиця мете, крутить снiгом, все довкруги заволокло сивою каламуттю
- не впiзнати нашого степу. I вгорi теж скрiзь каламутиться, виру , -
розгулялось, мабуть, надовго.
- А дивiться, хлопцi, он-он полетiло! - киваючи в небо, каже Мина
Омелькович.
- Де? Що? - стрiпу ться нервово Гришуня.
- Та он придивись - мiж вiхолою темненьке лiта клубочком... Так i :
рiй вiдлетiв!
- Який рiй узимку?- образивсь Гришуня, зрозумiвши, що над ним просто
потiшаються. - Може, ворона яка заблудилась..
- А я кажу рiй! - весело наполяга Мина Омелькович. - Рiдному батьковi
не вiриш? Ото, скiльки ©х там ро©ться, - ви ж бачите, хлопцi? Мiж
снiжинками й бджiлки всюди мерехтять... Тут позбирали з гречок сво , та й
гайда вiд нас в iншi кра©, дарма що там, кажуть, дюдя...
Помiтивши, що Гришуня не сприйняв його жартiв i навiть образився, Мина
злагiдливо торка синочка за плече:
- Ну чого ти вже й губи надув? Я пошуткував!
А за хвилину вiн уже до Антидюрiнга:
- Чи ти там не заснув? - Минi Омельковичу зда ться, що конi несуть нас
не досить прудко, - Ану, дай вiжки, я вам покажу темп!
Не догадувавсь Мина Омелькович, що його жде. Конюхи нашi, знаючи Минину
вдачу, вирiшили пожартувати з нього, давши сьогоднi в запряжку коней
якихось зовсiм скажених. Надто ж лихою та норовистою виявилась кобила
сiро-буро© мастi, котра, коли ©© запрягали, квола була, наче стара, а
тепер враз стала як лошиця: тiльки Мина, пересiвши на мiсце вiзничого,
пiдняв батiг, щоб усмажити, як ця хутiрська вивернула шию i так глипнула
на сiлькора Око сво©м конячим розлюченим оком, наче хотiла сказати:
"Ну-ну, зi мною не жартуй!.." А коли Мина оперiщив ©©, вона у вiдповiдь
давай кидати задки та чвиркати з-пiд хвоста Минi в обличчя якоюсь жовчю, а