щось непередбачене сталося з ним. Видно, як пожежники прилаштовують бiля
свiтлофора розкладну металеву драбину, схожу на одну з тих, якими
користуються в садках, щоб здiймати плоди з верховiть. Тут ця залiзна
драбина сама, нiби з землi, вискаку вгору, i вже по нiй поволi
пiдiйма ться огрядний негр у бiлiм халатi, тримаючи в руцi якусь бiлу
торбину невiдомого призначення; ось вiн, той чудодiй, ставши вгорi,
неквапом почина чаклувати над свiтлофором... В якому дiлi вiн фахiвець,
яке вмiння вивело його на те узвишшя? Зблизька й здалека всi стежать за
ним напружено, виття автомобiльних сирен при його з'явi водночас примовкло
- всi погляди зараз схрестились па ньому, цiкаво, що ж вiн там лагодить,
над чим там без поспiху чаклу , мов який-не-будь досвiдчений годинникар на
середньовiчнiй ратушнiй вежi, де раптом вiдмовив химерний хитрющий
годинник з зозулями або з фiгурками апостолiв... Може, це такий майстер,
що здатен полагодити i самий час, прискорити або уповiльнити його бiг?
Здатен, може, зрушити рiку часу, якщо вона зупинилась, здатен узгодити ©©
плин з плином людського життя? Це була просто фантастика - тисячнi потоки
слiпучих пiд сонцем машин стоять, ждуть, залежачи, може, вiд поруху чи ©сь
руки, ця знемагаюча у римушенiй нерухомостi суперпробка, залiзна
Дунай-рiка, що витяглась мовби через увесь континент, вона зараз
напруженими поглядами водi©в стежить за незрозумiлими манiпуляцiями тi ©
загадково© людини, що з чимось там клопочеться на свiтлофорнiй вежi.
Сталевi табуни швидкостей, всi вони застигли й терпляче ждуть, чим це
закiнчиться, а той, в бiлiм халатi, нiкуди, видно, не кваплячись, не
звикши нiчого робити абияк, хапкома, все ще пора ться бiля свiтлофора,
щось там мудру й мудру ...
Та ось чорношкiрий майстер, зробивши сво дiло, став неквапом
спускатися по залiзнiй драбинi, повагом ступаючи зi щабля на щабель, i
тепер видно було, що в руцi вiн обережно трима ту ж таки бiлу свою, але
вже чимось наповнену торбу, схожу на звичайнiсiньку наволочку, - вона
тепер наповнена мовби повiтрям, та чи повiтрям?
Щось, однак, сталося, далеко попереду з'явились ознаки руху... Чаклун
помiг, зарадив усiм нам, вiдкрив дорогу, бо ось машини вже й неподалiк вiд
нас з мiсця зрухнулись, почали рушати, i до нас, швидко пробираючись мiж
кузовами, поспiша Заболотний, вiн чомусь аж ся блiдим сво©м довгобразим
обличчям, вiн - смi ться!
- Що з тобою? - полегшено спитала дружина, коли Заболотний вскочив до
машини, i ми рушили. - Що тебе так розвеселило?
- Зна те, хто нас тримав? Нiзащо не догада тесь!
- Хто? Бджоли!
- Не розiгруйте, - засмiялась Тамара.
- Цiлком серйозно. Рiй бджiл сiв на свiтлофор, перекрив усi драйви, усi
магiстралi!- збуджено розповiда Заболотний. - Нi зеленого, нi червоного,
анi якого вам не даю! Стiйто на мiсцi, гей, усi мiстери-твiстери i ви теж,
люба мiсiс Заболотна! Дух переведiть, на небо подивiться, iiа ясне
сонечко! Про iстотне подумайте, про сутн ! - 3 нього аж бурхало збудження,
енергiя, радiсть хлоп'яча. - Треба ж таке утнути! Нi, вони таки створiння
унiкальнi!
- Точно, вони звiдкись, iз антисвiту, ми ще ©х просто не зна мо, -
пiдтримала Тамара його захват.
Сопя тим часом зiрко тримала в полi зору переповнену рухом дорогу, всi
ми розумiли, що дорожити зараз ма мо кожною миттю, тож Соня, пам'ятаючи
про це, економлячи кожну часину, вмiло маневрувала в потоцi машин, i
Заболотний, радий за не©, ще охочiше розповiдав, яка там, бiля свiтлофора,
буча була зчинилась, як спершу не знали, що дiяти, навiть полiцiя
розгубилась - нiколи ж не траплялось такого, випадок, мабуть, в iсторi©
перший: бджола перекрила весь рух! Пожежники спочатку намiрялися пустити в
дiло шланги, змити той рiй водою, але одразу й з'ясувалося - нi, не мають
такого права! Бо той рiй - чиясь власнiсть, отже, бджола, згiдно iз
законом, створiння недоторканне. Та ще й страх бере: може, бра-аiльськi,
отi агресивнi?
- О, тих тiльки роздражни! Вони за себе постоять! - смiялась Тамара. -
Комедiя, та й годi!..
- Довелось викликати - кого б ви думали? Нашого друга Френка! Оце ми й
чекали, доки вiн з'явився та бджолят у торбу оббирав iз свiтлофора... Всiх
полiсменiв здивував, що бере бджiл голими руками i жодна його не жалить.
- Може, це той легендарний рiй, що вiн його через океан перегнав?-
жартома запитала Тамара, а Лiда, ледь нiяковiючи, поправила матiр:
- Не через океан, мамо, а через континент...
- Яка рiзниця, - вiдмахнулась Тамара, - мiг би й через океан теж!..
Всi ми весело збудженi, ©демо з жартами, що ©х викликав цей дивовижний
рiй бджiл, котрий, заволодiвши свiтлофором, зумiв перекрити тако© сили
рух.
- Ось так, Лiдусю, - зверта ться Заболотний до юно© сво ©
проводжальницi. - Дякуймо бджолятам, що, не впавши во гнiв, послухались
Френка й вiдкрили нам свiтлофор... Хто стане тепер заперечувати, що вони
мудрi створiння, що перед нами ще одно диво природи, "диво з крильцями"!
- Кириле Петровичу, чому вони сiли саме на свiтлофор, як ви гада те? -
запитало дiвча.
- Важко сказати, - зморщив лоба Заболотний. - Може, свiтлофор вони за
вулик прийняли... та ще вулик ново© дивовижно© конструкцi©, i вони
вирiшили, що то буде ©хнiй дiм?
- А може, вiн здався ©м квiткою? - фантазувала Лiда. - Бо ж
рiзноколiрний, цвiте, гра серед площi барвистими пелюстками свiтла...
- I таке може бути, хто зна ... Думай, хто як хоче, але випадок справдi
винятковий. Надовго запам'ята ться Лiдi цей епiзод. Десь i згодом, хоч де
опиниться, та, коли виникатимуть затори, пробки на дорогах, погляд ©©
щоразу шукатиме бджiл на свiтлофорах: чи не бджоло-сiм'я облiпила його, чи
не рiй завис там цiлою гiрляндою, чи не його втручанню слухняно скорився
нескiнченний цей рух?
- Так чи iнак, а щось таки в цьому , - каже Тамарi- Чому не
припустити, що це всiм нам вiд чогось засторога? Як знати, може, якраз
бджола обрана природою для тако© ролi... Може, якраз ©й даровано здатнiсть
краще за iнших живих створiнь проникати у саму суть, у смисл життя, у
вiчнiсть, як проникав вона в красу росою налито© квiтки...
- Здорово ж, Тамаро, розгулялась ваша уява, - усмiхнувсь Заболотний, а
Соня додала:
- Вважатимем, що бджоли, як i дощик, коли вiн пилюку прикропить, добра
прикмета перед дорогою...
Iдемо, а дорожня пригода все нiяк не забува ться, вона й веселить, i
чомусь бентежить думку. Що ж це все-таки було? Той свiтлофор, облiплений
кетягом бджiл, вiн, безперечно, сприймався багатьма водiями як знак
чогось, мов якийсь химерний i роглiф, що несподiвано виник на розхрестi
дорiг перед людьми, що вiчно жадають швидкостей, що до очманiлостi
заклопотанi, поглинутi су тою су т... Знак, символ? Але як його
розшифрувати? Пересторога швидкостям, смогам, димам, пануванню залiза i
чаду? Чи найперше нагадування нам самим про цiнностi, яких ще не
поцiнували i якi можемо втратити легковажно, безповоротно?
До самого аеропорту вистачило нам цих бджiл. Десь там Френк ©х
прилаштову , i завтра вони вже полетять шукати квiття, житт дайнi нектари,
не знаючи нi втоми, нi страху, погудуть у простори, у свiй бджолиний
всесвiт.
Та ось уже й ми наближа мось до мети: дiтаки виблискують по
аеродромному полю, i океан з'явився широко, безмiром свiтла висяйнув перед
нами.
До лiтака ми ледве встигли. Рев турбiн, блиск та гуркiт сучасного
аеродрому, зльоти й приземлення крилатих гiгантiв - постань тут раптом iз
небуття якийсь iндiанець в орлиному пiр'© на головi, безстрашний абориген
тутешнiх мiсць, вiн, певне, при одному доглядi на це стовпотворiння
збожеволiв би вiд стресу, втратив би присутнiсть духу, а Кирик наш тут як
риба в водi: швидко зробив те й те з необхiдних формальностей i, на бiгу
прощаючись, поспiша до лiтака, бо звiдти вже кваплять, кваплять...
Пасажири на мiсцях, Заболотний збiга по трапу останнiй, опинившись
нагорi, озирнувся ще раз, усмiшкою зблиснув до нас. На мить поруч
стюардеси затримався, сто©ть високий, легкий iз сво©м плащем та кей-зом,
голова, як завжди, вiдкрита, океанський вiтер чи вiтер турбiн розвiва ,
куйовдить його срiблястий чуб, i ми, дивлячись на нього, вiдчува мо, що то
вже людина польоту, людина небес. Ще вiн встиг звiдти, згори, щось весело
гукнути до нас, але що? Усмiшку видно, а слiв не розiбрати за вiтром та
гуркотом.
Трап вiдкотили, лiтак, важко похитуючись, вируша па злiтну смугу.
- Що вiн гукнув? - перепиту мо одне одного.
Нiхто не розчув, навiть Лiда, хоч у не© й музикальний слух, тож тiльки
плечима знизу . Справдi - що?
Лайнер блищить далеко на злiтнiй смузi. Там слiпучо. Все переповнено
свiтлом неба та океану. Не встигли ми ще й хвилювання погамувати, як той
срiблястий, облитий сонцем гiгант уже був у повiтрi: взявши розгiн iз
бетонно© смуги, з ревiнням промчавшись над Френковим дахом, пiшов на
океан, швидко набираючи висоту, доки й розтанув у сяйвах блакитi...
Розшуки нiчого не дали. Чи над Бермудами, чи над вiдкритим океаном, вiд
якого-небудь "тiк-так" чи зовсiм випадково, може, десь над пустелями,
найжаркiшими па планетi, збезвiстився вiн, а де саме, так це й зостанеться
вiчною та мницею.
Минають лiта, "стiкають, наче вода у ярочку", а Соня-Софiйка все жде та
жде. Як той, що на трасi пiчнiй вiрив, що рано чи пiзно, а зустрiне десь
свою Кет, так i вона, Заболотна, стоячи з Лiдою в рiднiм степу серед
колосся, повитого березкою та горошком польовим, все вигляда свого
вiчного мандрiвника. Дивиться на далекi, налитi сяйвом хмари-оболоки, що,
час вiд часу з'являючись, бiлiють по обрiях, i наче вловлю деколи в пих,
в тих сяючих "дiдах" степових, i його образ, веселий, усмiхнений, що з
висоти небес паче щось каже ©й, але за вiтром - нiчого не чути.

1976-1980