давно, давно, давно колись в нього!_ Так, в нього! - _скричала майже ©©
душа, але вона умовчала. Гриць заховувався спокiйно, неначе вiдпорно, i
вона мовчала.
- Не люби, синоньку, чорнi очi, - _обзива ться врештi придавленим
голосом i пiдносить, остерiгаючи, палець, хмарить строго чоло. - Бо тут
чорнi з синiми не укладаються в пару, вiщують смуток. Душу колибають. Люби
такi, як тво©, буде доля ясна. Або пожди, - додала нараз i задумалась. -
Що то за одна, що тебе любить? Коло не© смуток i дорога. Далека, широка
дорога. А ти з весiллям у думцi - i також вже мов у дорогу лагодишся. В
далеку, широку дорогу. Чи не двох ти любиш? - _спитала нараз зимно i
дивиться проникливе на нього. - Не люби двох,_ сину, - знов остерiга , -
розколеш долю свою, - i тут урвала. - Так, стережись дiвчат i бiлявих, i
чорнявих... А тво©й мамi, сину, паде сирiтство. Смутне, важке сирiтство,
якого нiхто не зазнав свiтом. Смуток все закрива , хоча ти сто©ш коло не©
близько. Та смуток тут все закрива . Щастя в тебе, але... - i не доказала.
- Так, доста на перший раз. Iди, - докiнчила якось сумно. I сказавши се,
зложила карти та встала.
Гриць встав i нiби повернув з другого свiту. Вiдтак вийняв грошi i
кинув ними гордо старiй жiнцi пiд ноги.
Вона не дивиться на грошi, а схиля ться перед ним покiрно, складаючи
знов руки навхрест.
- Не хочу я тво©х грошей, синоньку, - каже, - а позволь що iнше. Ось
позволь, сину мiй, бiднiй циганцi, щоб вона тебе поблагословила. Ти вдруге
до мене, певне, не прийдеш, а ти менi милий. Такий був би мiй син, як ти,
якби був жив. Бiлий_ був. Я благословлю тебе, синоньку, голубчику, нехай
щастя не опуска тебе нiколи, як те сонце землицю. - I сказавши се та не
дожидаючи його дозволу, зiп'ялася нараз на пальцi, вхопила його за голову,
притиснула до грудей - i пустила. - Iди, синку, може, не побачимось
бiльше...
- Приходiть до мене на весiлля, мамцю! - вiдповiв глибоко захоплений ©©
несподiваною добротою i вийшов скоро з хати...
В Мавринiй хатинi тихо.
Хто оцей хлопець?
В сво©м селi, он там надолинi, вона знала всiх. Тож знала, що вiн не з
©© села. Вхопилася в сво©й самотi за голову. Боже, який вiн красний i
який... якийсь такий... _От, i скiльки грошей ©й лишив. Видко,
багатирський син. I з чимось, що не було нi радiстю, нi смутком, а що,
проте, розпирало ©© груди, вона не може упоратися. Не видержала довго в
хатi. Вийшла.
Надворi устав дощ, i з кiтлiв та яруг мiж горами, як i з лiсiв,
клубилися мряки. Здiймаючись, волiчуться сивими хмарами, а все шпилями
понад лiси, межи верхами столiтнiх смерек, мов прощаються з ними,
здоганяючи одна другу, тужливо спiшучи десь в далечину.
Маврi тужно.
Тужно i сумно.
Прийшов хлопець, мов мiсяць зiйшов в ©© хатi, i важкий смуток викликав
у душi. Чого ©й тужно? Се ж чужий хлопець, людська якась дитина, - вмовля
себе. - А вона бiдна циганка. I сама на всю гору, на весь лiс, сама й
сама. З нiким не зв'язана, нiкого не ма , нiкому -не потрiбна. Чого ©й по
нiм тужно? Чи побачить його ще? Просив на весiлля. З ким в нього весiлля?
В якiм селi живе? О, вона й не спитала! Так забулася, вдивившись в нього,
що й не спитала. Але вона розвiда ться. Нараз стрiлила ©й одна думка до
голови. Може, то Тетянин Гриць?
Але нi. Гриць ще не посилав до Тетяни старостiв. Бодай досi Тетяна не
споминала про те. Але так виглядав, як оповiдала дiвчина, i на чорнiм конi
вiд'©хав, лише що се не Гриць. Будь-що-будь, хоч вiн i не Гриць, а вона
пiде. Не по милостиню, але щоб його ще раз побачити. Тi очi.. тi очi... що
аж в лiс в ©© самоту приволiклися за нею звiдкись.
Довкола... тиша... тиша...
Лiс сто©ть мовчки, та проте смереки шепочуть щось.
Проте йде шум лiсом... щось говорить.
Хутко з'©жджа Гриць бiлою стежкою з гори. От-от вже завиднi межи
деревами долина. Вже не буде довго бiлою стежкою ©хати. А все дума про
стрiчу з самiтною ворожкою-циганкою. Все верта думками до не© назад.
Тяжко йому чомусь за нею. Важко й тужно. Хоч i нiколи його в життi не
бачила, а душу його вiдразу мов теплим шовком оповила. I хоч не вiрив би
вiн ворожцi, бо вони всi туманять, але ©й однiй вiрить. Найбiльше болiла
його майже несвiдомо ©© покора перед ним. Чому корилася за дно? Не була ж
йому нiчого винна i не провинилася нiчим перед ним. Побачила перший раз, а
вже мов усе тепло сво © душi йому пiд ноги устелила... Як той дiд
Андронатi, що завше був такий добрий до нього вiддавна вже i хiба просив
не забувати про нього. Вiн розкаже колись дiдовi про ворожку Мавру, i
нехай до не© пiде. Може, добре буде, як обо стрiнуться.
"Царевичу ти мiй красний! - дзвенить йому ©© пестливий покiрний голос
за дно в пам'ятi. - Голубе мiй синьоокий!.."
Так до нього не заговорила нiколи в життi його мати он там на горi,
дарма що звалася "матiр'ю".
Його мати! Та ба! - згадав вiн i усмiхнувся гiрко. Хто зна , де i хто
його мати. Кинули його, мов щеня, пiд чужу стрiху, щоб позбутися, на ласку
чужих людей, i не навернулися бiльше. Чи не самiтний i вiн у свiтi, як он
та бiдна, як казала: на весь лiс, всю гору? Чи не подiбна його доля до ©©?
"Мавро!" - зойкнуло нараз тужно-сумно його молоде серце i свiдомо забажало
любовi. То© чисто©, материнсько© любовi, яко© вiн нiколи не зазнав вповнi
в сво©м життi, скiльки б i не любили його господарi, не любили дiвчата, не
шанували товаришi i всi iншi знакомi. А матерньо© любовi, то© щиро©,
тепло©, вiн нiколи вповнi не зазнав. Вона одна, перша, обiзвалася до нього
по-щирому, поблагословила його з душi. З щиро© материнсько© душi. I вiн
чув силу правди ©© слiв i ©© чуття на собi, i вiн ©© не забуде...
Роздумуючи над старою бiдною циганкою, пригадував вiн собi не раз i ©©
пророчi слова про його долю. "Не люби, синоньку, чорнi очi... -
остерiгала, пiднявши ще й палець, - бо чорнi з синiми тут в пару не
укладаються. Люби такi, як тво©, буде доля ясна", - обiзвалося йому
голосно в душi. "В Туркинi чорнi очi!" - _заговорив сам до. себе. Але в
тiй же самiй хвилi вiдчув виразно, як, може, нiколи перед тим в життi,
якими дорогими були йому саме тi чорнi очi,_ була та - з чорними очима,_
"Туркине! - обiзвалося жадiбно його тугою переповнене серце, що все
забувало, а ©© пам'ятало. - Туркине, вийди!"
Сам не знав, як сльози втиснулися в його очi, смуток обгорнув його. Вiн
©де ще бiлою стежкою, лiсом, а однак угаду , що вже недовго буде нею
©хати. Десь незадовго спуститься в село. Там, вдолинi, чу вiн, шумить
гучно рiка. Набрала дощово© води з гiр, розшалiлася i мов нiкого не зна .
Але йому спiшно. Припiзнився в старо© циганки, i тепер треба квапитися...
Його кiнь бiжить остро по бiлiй, як сполоканiй стежцi, розтягненiй тепер
тут рiвно.
Тут i там зачiпа вiн капелюхом о розложистi вiти смерек, i на нього
сиплеться свiжий дощ з лiсово© зеленi.
Далi, далi i стане смеркатись. Густiшим лiсом вже нiби сумерк
прокида ться, лиш тут i там проблиску заходячим сонцем, що по тучi знов
показалося.
Так.
Однак - хто се йде саме проти нього? Чи се не Туркиня? Вона - Туркиня!
I вiн кличе радiсно:
- Тетяно, то ти? - Але тут i вмовка .
Се справдi вона. Вона його впiзна , однак заразом наказу рукою, щоб
мовчав. Вона ж недалеко млинiвки. Вiн здержу , зверта коня набiк, а вона
бiжить проти нього. Вже спиня ться коло нього. Босонога, з пiдкасаною
спiдничиною, простоволоса, мов крадьком вимкнулася з хати, з якимсь
вузликом в руках, - усмiхнена, щаслива!
Хто б то сподiвався! Аж зойкнули з утiхи, стрiнувшись отак несподiвано
- i враз усмiхнулися.
- Не клич голосно! - остерiга , задихана з несподiвано© радостi. - Не
клич голосно, бо позаду мати йде!
- Любиш? - _пита вiн замiсть усього з поспiхом i схиля ться з коня до
не©, а вона, струнка, мов смерiчка, пнеться на пальцях до нього.
- Люблю, - _вiдповiда з цiлим ра м щастя в очах. - Коли не_ любила?
Вiн притяга ©© лакомо до сво©х грудей i притиска ©© тут так щиро i з
такою силою, як, зда ться, нiколи досi. Вiдтак цiлу ...
- Тут нiхто не бачить, - _шепче пристрасно. - Ще раз.
- Раз, - _каже вона слухняно i цiлу .
- Нi. Ще раз, - _вiдповiда вiн i цiлу другий раз. - Я спiшусь,
зозуле, все в роботi. - Вiдтак додав крадьком, мов злодiй, в поспiху: -
Колись лiсом знов, як тепер._
Вона усмiхнулася щасливо:
- Як тепер, - повторила так само щасливо, не задумуючись, i мов ждала.
- Зiйдемось,_ - сказав вiн i рушив спiшно з мiсця.
- Зiйдемось, - _вiдповiла, задивившись всею душею на нього, i, не
звертаючи вже бiльше очей з нього, пiшла з вигона з оберненою за ним
головою вгору бiлою стежкою, якою саме вiн з'©хав...
Вiн, вдаривши коня i оглянувшись i собi за нею, погнав i зник, мов
вiтер, з ©© очей.
Схвильовано задрижало за ним порушене сильним рухом коня смерекове
галуззя. Задрижало, i посипалися з нього густi краплi дощу. Чутно, рясно
впали вони на землю, а далi стали лиш одна по другiй зсуватися, рiдко,
рiдше, а далi перестали...
Згодом стало в лiсi тихо...
"Гей, на Iвана, гей, на Купала... гей-гей-гей!" - розходиться раптом
десь високо, вже в лiсi, щасливий голос Тетянин i вмовка .
"Красна дiвчина долi шукала, гей-гей-гей", - доспiву за нею в душi з
замкненими устами Iваниха Дубиха,_ що повiльним, поважним кроком iде й
собi за нею до Маври вгору...
Одного дня, може, в три тижнi по стрiчi Тетяни з Грицем, висила
Iваниха Дубиха Тетяну знов до Маври навiдатися, що з нею дi ться, бо вже
©© давно в млинi не було, а з тим переда для бiдно© i вузлик з ©дою.
Тетяна йде радо i, вибираючись, заквiтчу ться. Може, якраз нинi
стрiнеться з милим, довго вже не бачилися. В нього робота. Так уже часом
бувало, що несподiвано вони з собою на бiлiй стежцi здибались... А от i
останнiм разом.
I пiшла.
Iде задумана.
© думки все коло Гриця. Як вiн до них прибуде, як пришле дедалi
старостiв, як мати справить весiлля, як вони заживуть, яке ©х жде щастя i
добро i таке iнше. Як Гриць перебере в них млин, стане газдувати, як усi
його полюблять i шанувати будуть, а мати при них вiдпочине. Все за ©©
щастя вона, добра, молилася, доки i красного Гриця за зятя не вимолила. А
як нi, то пiде в монастир, куди ©© за дно вiд смертi батька тягнуло. Або
при них в мирi вiдпочине, заживе. Все, як захоче. Як забажа - так i буде.
Iдучи так у щасливих думках та пристаючи вiд часу до часу, нiби
вiдпочиваючи, вона нараз ста i надслуху .
й зда ться, що ©© переслiдують якiсь кроки чи не з самого початку,
знизу бiло© стежки вже, i то важкi, неповоротнi.
Вона ста , надслуху i огляда ться. А оглядаючись, перечiку .
Може, то Гриць?
Але нi. Вiн все лиш верхом ©де. Вiн мов зрiсся з сво©м конем, нiколи
без нього не прибува до не©. Вiн один дiлить ©х тайну, а лiс другий. Се
не Гриць.
Вона ста , перечiку знов хвилину i кличе все-таки нiби до нього, як
звичайно:
- Я тут! - А вiдгомiн у лiсi вiдповiда , розходячися, ©© голосом i
умлiва : - "Тут!" - i бiльше нiчого.
I знов iде.
Але по якiмсь часi вона наново на хвилину перечiку . А з нею враз мов i
всi смереки влiво i вправо. Однi над пропастю, другi горою, нiби й собi
станули. Колишуться лиш легко, шумлять обережно. З нею враз надслухують, а
надслухуючи, притiм щось нiби пошiптують.
"Грицю!"
"Ти, Грицю? - пита ©© чутка душа i вiдповiда сама на сво питання: -
Я тут!"
Вона мимоволi хапа ться за сво© червонi маки, котрими квiтча ться, бо
так вiн ©© любить, i пересвiдчу ться, що вони на сво©м мiсцi, держаться
добре.
Нi. Не Гриць.
З глибини лiсу, ззаду, за нею висува ться стареча бiлоголова постать
страшного якогось цигана-старця i суне за нею, як тiнь яка, просто за нею.
Тетяна жахнулася. Нiколи не бачила сього старця в селi, хоч i як добре
всiх бiдних знала, бачачи ©х усiх зчаста-густа у сво © милосердно© матерi.
Та ось вiн кланя ться, складаючи руки побожно на грудях, як бачила се лиш
у Маври, коли ©© хто обдаровував i вона з великою пошаною дякувала - i
нараз станув. Вона перелякалася його. ©© перестрах перед ним змага ться,
хоча вона не була боязлива, - i вона се укрива . Та вiн помiча се i
схиля ться вдруге покiрно перед нею.
- Не лякайся, доньцю, старого дiда, - каже. - Вiн заблудив тут у лiсi,
а йде далеко i нiкому кривди не робить. Та добре, що ось тебе_ тут
подибав, - каже далi i блиснув якось з вигребущою злораднiстю чорними
очима з-пiд бiлих брiв.
- Чого б я лякалась? - пита Тетяна, а сама уступа старому з дороги,
щоб вигiдно перейшов попри не© стежкою та скорше пiшов далi. Вiдтак
вибира спiшно ще дещо з Мавриного вузличка i переда дiдовi.
- Приймiть, добрий татку, за душi помершi, - каже вона, покiрно
прохаючи, - та скажiть, будь ласка, звiдки саме пряму те? Чи з далеко©
дороги? I в далеку дальше?
- Нi, добра доньцю. Я сьогоднi лиш здолу, з вашого села, - вiдказу
старий циган, а сам чомусь дивиться пильно на молоду дiвчину, що в великих
червоних цвiтах, мов русалка, перед ним опинилася.
- А зiбрали доста милостинi в нашiм селi? - пита Тетяна i усмiха ться
насилу, а з душi рада би утекти вiд старця якнайскорше i найдальше.
- Доста. Спасибi всiм добрим, що спомагають бiдних. Добре_ обдарили. Не
дурно_ звертався я до них; та i про що хотiв я розвiдатися - _розвiдався.
Нинi я в тiм селi втрет зряду. Бiльше задержуюсь в селi Третiвцi. Перший
раз був я ще перед двадцятьма роками, бодай би не згадувати, другий
переходив я раз зимою, а оце по раз третiй - а може, й останнiй, не знаю,
як ще доля далi покерму . Та мусив iти. Взяв на себе дещо зорудувати -
других порятувати, то й прийшов. Але бiльше хто зна чи ще прийду.
- Чому? - пита довiрочно дiвчина.
- Старiсть не пуска . Та й хто схоче старого цигана тримати? -
вiдповiда дiд, а вiдтак, спершись на жебрацький кий, задумався.
Та роздумуючи отак, вiн все боком дивиться на дiвчину. Вона се
вiдчува , i вiд того ©© збира знов ляк. Врештi обзива ться дiд:
- Не сказала би ти менi, доньцю, чия ти? Така красна, пишна,
пряманчива?
- Я донька вдовицi, - каже скромно, поважно Тетяна.
- Вдо-ви-цi? - нiби чуду ться дiд.
- Вдовицi.
- А-га! - вiдповiда старець протяжно i знов мiрить ©© оком. ©©, i ©©
червонi цвiти, i золотi пiвмiсяцi, що хитаються звiльна в ухах за
порушенням голови.
- А, - почина протяжно вiн далi, - коли вже вдовицi, то, може б, ти i
перебрала за мене одну невелику орудку, щоб я мiг назад в сво село
вернутись. Мене там ждуть, i менi спiшно.
- Чому нi? - обзива ться Тетяна поважно, з душi рада, що надiя
позбутися скоро старого дiда-цигана - i пiдсува брови, як все, коли
чуду ться. Та чомусь ©© знов огорта перестрах перед старим.
- Так от скажи насамперед, - почина дiд, - чи зна ш ти млинарку
Iваниху Дубиху? Богомiльну паню, для бiдних милостиву?
- Знаю, татку, знаю, - вiдказу на те запитання весело i довiрочно
Тетяна з щирiстю.
- Що ма на всю хату одну-однiську дочку. Пишну та пещену, на все село
найкращу.
Тетяна спаленiла.
- Знаю, дiду, знаю, - каже, уникаючи його гострого погляду, i
усмiха ться. - Знаю ©х обох. Та що тобi до них? До Iванихи Дубихи що?
- До старо©, синку, нi. Менi до молодо© дiло, - вiдказу дiд, - красно©
чарiвницi, що зводить хлопцiв з розуму, та що - як кажуть - чорними
бровами вiдьму , червоним цвiтом манить, а очима перемага .
Тетяна розсмiялася.
- Туркинею ©© звуть.
- Туркинею, дiду, - повторила дiвчина, а сама чим раз, то поважнi , вiд
дiда вiдлетiти б рада. - Що вам, татку, за дiло до Туркинi? Кажiть
скорiше, - напира нараз прямо, - бо менi квапно далi. Я iду до бiдно©,
несу ©й ©стки, i вона жде мене.
- _До бiдно©? - пита дiд i пригляда ться недовiрчиво молодiй дiвчинi,
а ще бiльше ©© червоним цвiтам.
- До бiдно©.
- Тож нехай тебе пречиста благословить за тво добре серце. Одного вже
надiлила, а другiй ще несе. От добра ти i щира. А чия ти, доньцю, щоб тебе
згадати? - допиту ться знов i не спуска з не© ока.
- Се пусте, - вiдказу Тетяна нетерпляче. - Краще ви скажiть, що вам
вiд Туркинi треба, що, як вже кажуть, вiдбира розум.
Дiд зiтха , випростовуючись, та, нiби побачивши щось незвичайне над
головою молодо© дiвчини, почина :
- Тяжко, синку, серце другому ранити, та вже як просили, коли вже так
треба, коли захотiли, то й перекажу.
- Хто просив? - пита Тетяна, а сама аж тремтить вiд чогось незнаного.
- Синьоока Настка._
- _Не знаю ©©, - каже Тетяна i пiдсува брови.
- Настка з Третiвки, що ма вiддаватися, - вiдказу старий.
- За кого? - пита Тетяна, i ©© очi мов розширяються в хвилi ожидання
його вiдповiдi.
- Зараз, донько, не перебивай.
- I що ж синьоокiй Настцi вiд Туркинi треба?
- Вона, - почина знов дiд, - так просила. Стань - казала - перед
Туркинею i таке скажи:
"Я зачув, Туркине, що ти любиш Гриця, найкращого хлопця з угорсько©
границi. Що ти починя ш цвiтом i словами, що ти твориш лиха, вiдбира ш
щастя.
I чув я, Туркине, що Гриць тебе не любить, бо вже вiддавна голубить
другу. Синьооку Настку_ за свою вiн вибрав i вже незабавом з нею
звiнча ться.
Що тобi до нього, прекрасна Дубiвно? Щоб молоду покинув, з тобою
одружився? Таж тебе проклене не лиш молода, але i всi люди, хто про тебе
вчу . Таж за тебе пiде смiх i глум селом, i останеш зi смутком, як те
марево.
I чув я, Туркине, що в тебе багатство, тож ти хлопцiв найдеш i без того
Гриця. Молода Грицева - знай - на тебе плаче, жаль до тебе ма , гiрко
проклина . Гриць тебе_ не бачив, як ©© вже любив; тебе голубив, а ©© вже
сватав. Тому ©© вiн вiзьме - доки доведеться старостiв пiслати тебе_
посватати.
I чув я, Туркине, все оце, що кажу, вiд то© бiло© Настки, котру Гриць
бере. Сам ©й жалувався, що ти лиху винна, що його манила, голову дурила.
Чорними бровами нiби ти стро©лася, а з друго© сторiнки душу в нiм
дво©ла. Лiсами блукала, вiдгомоном гралася, а з друго© сторiнки блудом
обдавала...
Тепер спам'ятався, тебе вiн цура ться, чорних брiв бо©ться, з ясними
коха ться. Не вийде вже до тебе бiльше i не жди, хiба що побачиш на чорнiм
де конi. Тодi вiдвернися, щоб люди не знали, що Гриця любила, другiй
вiдбивала.
А як не покинеш йому починяти, то знай, що й люди не будуть мовчати.
Розiйдеться неслава про ту чорнобриву, що Гриця з Настунею на все
порiзнила. Серце вiдiбрала, душу роздво©ла - нечистою силою в горi
утопила..."
- Так.
- Я, дiд, всьому свiдок. Перекажи, донько, оце тiй Туркинi, як ©© добре
зна ш, що Гриць iншу ма . На весiлля просить, i я там iду. - I з тими
словами дiд скiнчив, ждав. Тетяна зсунулася йому в ноги.
- Я, дiду... Туркиня, - зойкнула i, обнявши його колiна, вмовкла, мов
умлiла.
Дiд стрепенувся.
- Справдi-таки ти? Чому ж ти зараз не призналася, що ти сама Дубiвна,
то, може, не був би тобi все переказував. I мав тебе за Дубiвну, i не
вiрив. Але добре розповiли про тебе тi©, що тебе знають. Подибав навiть
тут, куди справляли. Гарна ти, Туркине, - жодне не збрехало. А за твою
милостиню, що подала ти перед хвилиною, дiд тобi зле вiддячився. Але я не
винен. Я нiчого не знав. Настка_ розповiла, а ©й вiн_ сказав. Двох вiн вас
любить, а одну бере. Що я тут пораджу? Ти сама тут винна. Було не починяти
Грицевi. Нi чорними бровами, нi червоним цвiтом, нi солодким словом...
нi... сам не знаю чим. Що я тут вам винен? Сама одна ти зна ш, лиха
нако©ла. Тому i просили переказати оце тобi. Раз _най ма Гриць спокiй!
- Нi, татку, - обiзвалася врештi Тетяна, звертаючи до старого сво
побiлiле, мов замертвiле, лице, стискаючи з невимовним жалем його колiна.
- Нi, татку, я не починяла, злого не робила. Гриця лиш любила... О, о, о!
Нi, татку, нi, - майже стогне, молить, - се не може_ бути, що другу вiн
бере, не може бути! - _майже скричала i знов голову до нiг його схиля ,
розпучливо ©х стиска . Дiд здвигнув плечима.
- Не знаю, донько, - вiдповiв сухо. - Так менi казали. Не тутейший я. Я
що знав, сказав. Мусив так.
- О, о, о! - простогнала Тетяна, мов пiдстрелена, все ще клячачи, i
притиснула лице до дiдових колiн. - О, о, о!..
- Так, донько, - потвердив дiд. - Се все правда, що переказу синьоока
Настка,_ а мене самого Гриць на весiлля просив, i я до них iду.
- Нi, татку! - кличе, як перше, Тетяна з розпучливо-впевняючим голосом,
i знов обнiма з невимовним жалем-покорою дiдовi колiна, мовби iншого руху
не знала, мала перед собою святого i молилася до нього. - Нi, татку, не
кажiть сього. Се не може_ бути... Ми ще ось... недавно тут у лiсi, -
захлипала, - стрiчались, - i при тих словах вона мов гине, гасне. - I
вiн... ще цiлував. Се не може бути,_ неправда; вiн другу не бере... вiн
мене любить. Я не починила!.. - крикнула з розпукою. - Я лише любила,
любила,_ татку! Ми собi по словi, i заки снiг упаде, буду в його хатi._
Татку!! вiн мене_ любить. О... тут... в лiсi... стiльки разiв, - хлипала,
- в лiсi... - _I знов мов умлiва .
Старий зареготався.
- Кажеш - любить тебе? - спитав.
Тетяна пiдняла до нього, благаючи, голову, що в розпуцi назад ©й
опадала. - О, любить, татку добрий, любить! - впевняла i наново, як перше,
тулить i тисне розпучливо лице до дiдових колiн. - Мене одну любить, мене
одну на свiтi._ Сам менi казав, i йому я вiрю. А заки снiг упаде, казав,
будеш в мо©й хатi. Я його_ Туркиня! - крикнула, розпростерши руки, i впала
лицем до землi.
Дiд пiдвiв ©©.
- Не будеш, Туркине! - кликнув твердо. - В нiй буде синьоока Настка, а
Гриць, як тобi кажу, спрошу на весiлля. Мене вже просив. Я до них iду.
Встань, спам'ятайся, про Гриця не думай, не мути його щастя, бережись
грiха - iнакше побачиш!.. - I з тими словами, неначе пiддаючись якомусь
тайному приказовi, помахав до не© з погрозою п'ястуком. Тетяна витрiщилась
через хвилю на нього з несамовито розширеними очима, однак, зрозумiвши
врештi його слова i його погрожуючий рух, нараз, мов змiя, звинулася з
землi i станула на ноги.
- Iди ти!! - _крикнула нараз диким голосом, скипiлим з раптово©
ненавистi, неначе з його останнiм словом опинилася вся погань свiта перед
нею. - Ти! - _i з тим словом трутила старого так сильно вiд себе, що вiн
вiдразу упав. - Iди - ти!!_ Ти сам нечистий, що мене подибав. Грицю! -
крикнула вслiд за тим з усi © сили, мов не тямлячись з розпуки, i -
розреготалася. - Грицю, я тут!_
В дiда спалахнули страшно циганськi очi, i, пiднявшись, вiн погрозив
вдруге п'ястуком i бичем.
- Гай, гай! - крикнув, засапаний, i закляв тут страшно. - От що,
чарiвниця-вiдьма, - додав, - сама ти справедлива. Тепер се сам я бачу.
Настка правду казала! Знай ти раз вiд не©, а другий i вiд мене. Гриць ©©
посватав, а тебе лиша ._
- _Неправда, вiн мене любить! - кинулась на нього Тетяна з зворушення
здичiлим беззвучним голосом i такими ж очима, боронячись з усi © сили
проти убиваючих, страшних слiв старця.
- Тiльки й твого! - кликнув на те дiд i заллявся при тих словах гiрким
поганим смiхом. - Тiльки й твого. Так як його батько любив колись його
матiр, - додав з не описаною ненавистю. - Тiльки й твого!_
Тетяна, не зрозумiвши всiх його слiв, лиш останнi, знов кинулась на
нього.
- Iди ти! - крикнула i, пiдсуваючи високо чорнi сво© брови, пiдняла
руки i указала на недалеку пропасть. - Iди! - повторила, - кинься там - _i
бiльше не вертай!
Старий витрiщився з переляком на не© i, схилившись за бичем, що випав
йому з рук, хотiв ©© вдарити.
Але ©© вже не було - зникла. Лиш зi сторони, куди метнулася, зачув вiн
розпучливi голоснi слова: "Грицю!.. я тут"._ А вiдтак по хвилi прикрий
довгий смiх...
Задихана, без краплi кровi в лицi, з блудними майже очима, з
викривленими устами, впада Тетяна до матерi i кида ться ©й на груди.
- Мамо! - скричала погаслим чужим голосом. - Мамо, Гриць мене покинув,
зрадив. Мене вiн любив, а з другою вiнча ться. Мамо! - кличе, не даючи
матерi опам'ятатися з сво©х слiв, i термосить ©©, не тямлячись, щосили. -
Мамо! вiн двох нараз_ любив, слухайте, мамо!!_
Iваниха Дубиха, що саме сидiла на лавi, побачивши нараз майже
напiвбожевiльну доньку, лиш до стiни оперлася.
- Що за Гриць? - пiшло глухе питання.
- Той, мамо, що раз зимою на конi тут був. Гарний такий! В лiсi ми все
сходилися; там ми любилися. Лiс один все_ знав. Гриць,_ мамо! - i
розреготалася.
Стара пiдвелась важко.
- Так? - спитала, а потiм додала: - Тобi_ вiн казав цвiту папоротi
шукати? - I, сказавши се, усмiхнулась, мов останнiй раз в життi.
- Мамо!! - пiшов окрик нечувано© розпуки на всю хату. - Мамо!
- Ти одна_ в мене була, - вiдповiла мати. - Одна_ на всiм свiтi...
- Мамо!!
Дубиха не вiдповiла бiльше...
Тетяна впала на колiна перед нею... сповiдалася...
Годину пiзнiше Тетяна знов у лiсi.
Летить шаленим кроком, мов сама стрiла, до старо© Маври. "Мавро!! -
товчеться нiби голос в ©© грудях диким стогоном i шука простору. -
Мавро!!" Аж i опинилася.
Стара циганка перелякалася виду дiвчини i вiдразу ©© обняла.
- Доньцю, - каже, - доньцю, яка в вас пригода?
- Мавро! - лиш крикнула i на грудях мов закаменiла.
В очах старо© щось лиховiсно блисло.
- Вiн? - _спитала лише, викрививши уста з неописаним болем.
- Бере другу. Зрадив мене! - вистогнала Тетяна i знов, як перше,
умовкла.
- Бачиш? А ти гадала, донько, - обiзвалася Мавра, - що вiн буде тебе
завше любити?
- О Мавро! - визойкнула Тетяна. - Любив-голубив, цiлував, прирiкав,
Мавро, ще недавно, ще недавно тут ось в лiсi, а тепер...
Мавра розсмiялася нараз, мов з мало© дитини. - Та-ак? - цiдить злобно.
- Голубив, цiлував?
- Голубив, цiлував... ще останнiй раз з коня, по тучi... о... так
щиро...
- По тучi? - диву ться стара. - -То вiн? - _I нараз з глибоким жалем
хита головою i мов пригаду собi щось, шепче: - Боже, боже!! - а потiм,
спам'ятавшись, обзива ться твердо i з ненавистю: - То аби-сь знала,
донько, що котрий найбiльше милу , той найборше зраджу ! Як цiлу тебе,
його серце вже з тобою проща ться. Котрi так не робили?_
- _О, о, о! Мавро! - простогнала Тетяна, а вiдтак, закидуючи розпучливо
руки позад голови, скричала: - Я збожеволiю!
- Нi, доньцю, не збожеволi ш, - успокоювала Мавра, - i я не
збожеволiла. Ади, - тягнула спокiйно, - як мене не то вiн, але всi
вiдцуралися, викинули в лiс, мов звiрюку, з-помiж себе, дитину забрали. Не
здурi ш. I я сьогоднi живу, не збожеволiвши, сама на всiм свiтi, на цiлу
гору, на цiлий лiс, а все через милування. I я не здурiла. Га-й, га-й! -
аж заспiвала сво©м звича м, похитавши головою. - Не здурi ш.
- А я_ збожеволiю, Мавро, - впевняла глухо Тетяна. - Я_ збожеволiю, не
годна перенести. Що робити, Мавро?
Мавра стиска безрадно плечима, однак, надумавшись хвилину, дода :
- Я пiду до нього i сама спитаю. Розвiдаюсь, чи правда; хто се тобi
казав? Звiдки то все зна ш?
- Старий якийсь циган, котрого я, iдучи до тебе, здибала в лiсi, все
сказав. Вiн не брехав, - i тут розповiла Маврi про стрiчу з старим
Андронатi.
- А вiн звiдки знав? - спитала незвичайно зацiкавлена Мавра.
- Грицева молода сама переказувала оце ним до мене. Стара циганка
душа, але вона умовчала. Гриць заховувався спокiйно, неначе вiдпорно, i
вона мовчала.
- Не люби, синоньку, чорнi очi, - _обзива ться врештi придавленим
голосом i пiдносить, остерiгаючи, палець, хмарить строго чоло. - Бо тут
чорнi з синiми не укладаються в пару, вiщують смуток. Душу колибають. Люби
такi, як тво©, буде доля ясна. Або пожди, - додала нараз i задумалась. -
Що то за одна, що тебе любить? Коло не© смуток i дорога. Далека, широка
дорога. А ти з весiллям у думцi - i також вже мов у дорогу лагодишся. В
далеку, широку дорогу. Чи не двох ти любиш? - _спитала нараз зимно i
дивиться проникливе на нього. - Не люби двох,_ сину, - знов остерiга , -
розколеш долю свою, - i тут урвала. - Так, стережись дiвчат i бiлявих, i
чорнявих... А тво©й мамi, сину, паде сирiтство. Смутне, важке сирiтство,
якого нiхто не зазнав свiтом. Смуток все закрива , хоча ти сто©ш коло не©
близько. Та смуток тут все закрива . Щастя в тебе, але... - i не доказала.
- Так, доста на перший раз. Iди, - докiнчила якось сумно. I сказавши се,
зложила карти та встала.
Гриць встав i нiби повернув з другого свiту. Вiдтак вийняв грошi i
кинув ними гордо старiй жiнцi пiд ноги.
Вона не дивиться на грошi, а схиля ться перед ним покiрно, складаючи
знов руки навхрест.
- Не хочу я тво©х грошей, синоньку, - каже, - а позволь що iнше. Ось
позволь, сину мiй, бiднiй циганцi, щоб вона тебе поблагословила. Ти вдруге
до мене, певне, не прийдеш, а ти менi милий. Такий був би мiй син, як ти,
якби був жив. Бiлий_ був. Я благословлю тебе, синоньку, голубчику, нехай
щастя не опуска тебе нiколи, як те сонце землицю. - I сказавши се та не
дожидаючи його дозволу, зiп'ялася нараз на пальцi, вхопила його за голову,
притиснула до грудей - i пустила. - Iди, синку, може, не побачимось
бiльше...
- Приходiть до мене на весiлля, мамцю! - вiдповiв глибоко захоплений ©©
несподiваною добротою i вийшов скоро з хати...
В Мавринiй хатинi тихо.
Хто оцей хлопець?
В сво©м селi, он там надолинi, вона знала всiх. Тож знала, що вiн не з
©© села. Вхопилася в сво©й самотi за голову. Боже, який вiн красний i
який... якийсь такий... _От, i скiльки грошей ©й лишив. Видко,
багатирський син. I з чимось, що не було нi радiстю, нi смутком, а що,
проте, розпирало ©© груди, вона не може упоратися. Не видержала довго в
хатi. Вийшла.
Надворi устав дощ, i з кiтлiв та яруг мiж горами, як i з лiсiв,
клубилися мряки. Здiймаючись, волiчуться сивими хмарами, а все шпилями
понад лiси, межи верхами столiтнiх смерек, мов прощаються з ними,
здоганяючи одна другу, тужливо спiшучи десь в далечину.
Маврi тужно.
Тужно i сумно.
Прийшов хлопець, мов мiсяць зiйшов в ©© хатi, i важкий смуток викликав
у душi. Чого ©й тужно? Се ж чужий хлопець, людська якась дитина, - вмовля
себе. - А вона бiдна циганка. I сама на всю гору, на весь лiс, сама й
сама. З нiким не зв'язана, нiкого не ма , нiкому -не потрiбна. Чого ©й по
нiм тужно? Чи побачить його ще? Просив на весiлля. З ким в нього весiлля?
В якiм селi живе? О, вона й не спитала! Так забулася, вдивившись в нього,
що й не спитала. Але вона розвiда ться. Нараз стрiлила ©й одна думка до
голови. Може, то Тетянин Гриць?
Але нi. Гриць ще не посилав до Тетяни старостiв. Бодай досi Тетяна не
споминала про те. Але так виглядав, як оповiдала дiвчина, i на чорнiм конi
вiд'©хав, лише що се не Гриць. Будь-що-будь, хоч вiн i не Гриць, а вона
пiде. Не по милостиню, але щоб його ще раз побачити. Тi очi.. тi очi... що
аж в лiс в ©© самоту приволiклися за нею звiдкись.
Довкола... тиша... тиша...
Лiс сто©ть мовчки, та проте смереки шепочуть щось.
Проте йде шум лiсом... щось говорить.
Хутко з'©жджа Гриць бiлою стежкою з гори. От-от вже завиднi межи
деревами долина. Вже не буде довго бiлою стежкою ©хати. А все дума про
стрiчу з самiтною ворожкою-циганкою. Все верта думками до не© назад.
Тяжко йому чомусь за нею. Важко й тужно. Хоч i нiколи його в життi не
бачила, а душу його вiдразу мов теплим шовком оповила. I хоч не вiрив би
вiн ворожцi, бо вони всi туманять, але ©й однiй вiрить. Найбiльше болiла
його майже несвiдомо ©© покора перед ним. Чому корилася за дно? Не була ж
йому нiчого винна i не провинилася нiчим перед ним. Побачила перший раз, а
вже мов усе тепло сво © душi йому пiд ноги устелила... Як той дiд
Андронатi, що завше був такий добрий до нього вiддавна вже i хiба просив
не забувати про нього. Вiн розкаже колись дiдовi про ворожку Мавру, i
нехай до не© пiде. Може, добре буде, як обо стрiнуться.
"Царевичу ти мiй красний! - дзвенить йому ©© пестливий покiрний голос
за дно в пам'ятi. - Голубе мiй синьоокий!.."
Так до нього не заговорила нiколи в життi його мати он там на горi,
дарма що звалася "матiр'ю".
Його мати! Та ба! - згадав вiн i усмiхнувся гiрко. Хто зна , де i хто
його мати. Кинули його, мов щеня, пiд чужу стрiху, щоб позбутися, на ласку
чужих людей, i не навернулися бiльше. Чи не самiтний i вiн у свiтi, як он
та бiдна, як казала: на весь лiс, всю гору? Чи не подiбна його доля до ©©?
"Мавро!" - зойкнуло нараз тужно-сумно його молоде серце i свiдомо забажало
любовi. То© чисто©, материнсько© любовi, яко© вiн нiколи не зазнав вповнi
в сво©м життi, скiльки б i не любили його господарi, не любили дiвчата, не
шанували товаришi i всi iншi знакомi. А матерньо© любовi, то© щиро©,
тепло©, вiн нiколи вповнi не зазнав. Вона одна, перша, обiзвалася до нього
по-щирому, поблагословила його з душi. З щиро© материнсько© душi. I вiн
чув силу правди ©© слiв i ©© чуття на собi, i вiн ©© не забуде...
Роздумуючи над старою бiдною циганкою, пригадував вiн собi не раз i ©©
пророчi слова про його долю. "Не люби, синоньку, чорнi очi... -
остерiгала, пiднявши ще й палець, - бо чорнi з синiми тут в пару не
укладаються. Люби такi, як тво©, буде доля ясна", - обiзвалося йому
голосно в душi. "В Туркинi чорнi очi!" - _заговорив сам до. себе. Але в
тiй же самiй хвилi вiдчув виразно, як, може, нiколи перед тим в життi,
якими дорогими були йому саме тi чорнi очi,_ була та - з чорними очима,_
"Туркине! - обiзвалося жадiбно його тугою переповнене серце, що все
забувало, а ©© пам'ятало. - Туркине, вийди!"
Сам не знав, як сльози втиснулися в його очi, смуток обгорнув його. Вiн
©де ще бiлою стежкою, лiсом, а однак угаду , що вже недовго буде нею
©хати. Десь незадовго спуститься в село. Там, вдолинi, чу вiн, шумить
гучно рiка. Набрала дощово© води з гiр, розшалiлася i мов нiкого не зна .
Але йому спiшно. Припiзнився в старо© циганки, i тепер треба квапитися...
Його кiнь бiжить остро по бiлiй, як сполоканiй стежцi, розтягненiй тепер
тут рiвно.
Тут i там зачiпа вiн капелюхом о розложистi вiти смерек, i на нього
сиплеться свiжий дощ з лiсово© зеленi.
Далi, далi i стане смеркатись. Густiшим лiсом вже нiби сумерк
прокида ться, лиш тут i там проблиску заходячим сонцем, що по тучi знов
показалося.
Так.
Однак - хто се йде саме проти нього? Чи се не Туркиня? Вона - Туркиня!
I вiн кличе радiсно:
- Тетяно, то ти? - Але тут i вмовка .
Се справдi вона. Вона його впiзна , однак заразом наказу рукою, щоб
мовчав. Вона ж недалеко млинiвки. Вiн здержу , зверта коня набiк, а вона
бiжить проти нього. Вже спиня ться коло нього. Босонога, з пiдкасаною
спiдничиною, простоволоса, мов крадьком вимкнулася з хати, з якимсь
вузликом в руках, - усмiхнена, щаслива!
Хто б то сподiвався! Аж зойкнули з утiхи, стрiнувшись отак несподiвано
- i враз усмiхнулися.
- Не клич голосно! - остерiга , задихана з несподiвано© радостi. - Не
клич голосно, бо позаду мати йде!
- Любиш? - _пита вiн замiсть усього з поспiхом i схиля ться з коня до
не©, а вона, струнка, мов смерiчка, пнеться на пальцях до нього.
- Люблю, - _вiдповiда з цiлим ра м щастя в очах. - Коли не_ любила?
Вiн притяга ©© лакомо до сво©х грудей i притиска ©© тут так щиро i з
такою силою, як, зда ться, нiколи досi. Вiдтак цiлу ...
- Тут нiхто не бачить, - _шепче пристрасно. - Ще раз.
- Раз, - _каже вона слухняно i цiлу .
- Нi. Ще раз, - _вiдповiда вiн i цiлу другий раз. - Я спiшусь,
зозуле, все в роботi. - Вiдтак додав крадьком, мов злодiй, в поспiху: -
Колись лiсом знов, як тепер._
Вона усмiхнулася щасливо:
- Як тепер, - повторила так само щасливо, не задумуючись, i мов ждала.
- Зiйдемось,_ - сказав вiн i рушив спiшно з мiсця.
- Зiйдемось, - _вiдповiла, задивившись всею душею на нього, i, не
звертаючи вже бiльше очей з нього, пiшла з вигона з оберненою за ним
головою вгору бiлою стежкою, якою саме вiн з'©хав...
Вiн, вдаривши коня i оглянувшись i собi за нею, погнав i зник, мов
вiтер, з ©© очей.
Схвильовано задрижало за ним порушене сильним рухом коня смерекове
галуззя. Задрижало, i посипалися з нього густi краплi дощу. Чутно, рясно
впали вони на землю, а далi стали лиш одна по другiй зсуватися, рiдко,
рiдше, а далi перестали...
Згодом стало в лiсi тихо...
"Гей, на Iвана, гей, на Купала... гей-гей-гей!" - розходиться раптом
десь високо, вже в лiсi, щасливий голос Тетянин i вмовка .
"Красна дiвчина долi шукала, гей-гей-гей", - доспiву за нею в душi з
замкненими устами Iваниха Дубиха,_ що повiльним, поважним кроком iде й
собi за нею до Маври вгору...
Одного дня, може, в три тижнi по стрiчi Тетяни з Грицем, висила
Iваниха Дубиха Тетяну знов до Маври навiдатися, що з нею дi ться, бо вже
©© давно в млинi не було, а з тим переда для бiдно© i вузлик з ©дою.
Тетяна йде радо i, вибираючись, заквiтчу ться. Може, якраз нинi
стрiнеться з милим, довго вже не бачилися. В нього робота. Так уже часом
бувало, що несподiвано вони з собою на бiлiй стежцi здибались... А от i
останнiм разом.
I пiшла.
Iде задумана.
© думки все коло Гриця. Як вiн до них прибуде, як пришле дедалi
старостiв, як мати справить весiлля, як вони заживуть, яке ©х жде щастя i
добро i таке iнше. Як Гриць перебере в них млин, стане газдувати, як усi
його полюблять i шанувати будуть, а мати при них вiдпочине. Все за ©©
щастя вона, добра, молилася, доки i красного Гриця за зятя не вимолила. А
як нi, то пiде в монастир, куди ©© за дно вiд смертi батька тягнуло. Або
при них в мирi вiдпочине, заживе. Все, як захоче. Як забажа - так i буде.
Iдучи так у щасливих думках та пристаючи вiд часу до часу, нiби
вiдпочиваючи, вона нараз ста i надслуху .
й зда ться, що ©© переслiдують якiсь кроки чи не з самого початку,
знизу бiло© стежки вже, i то важкi, неповоротнi.
Вона ста , надслуху i огляда ться. А оглядаючись, перечiку .
Може, то Гриць?
Але нi. Вiн все лиш верхом ©де. Вiн мов зрiсся з сво©м конем, нiколи
без нього не прибува до не©. Вiн один дiлить ©х тайну, а лiс другий. Се
не Гриць.
Вона ста , перечiку знов хвилину i кличе все-таки нiби до нього, як
звичайно:
- Я тут! - А вiдгомiн у лiсi вiдповiда , розходячися, ©© голосом i
умлiва : - "Тут!" - i бiльше нiчого.
I знов iде.
Але по якiмсь часi вона наново на хвилину перечiку . А з нею враз мов i
всi смереки влiво i вправо. Однi над пропастю, другi горою, нiби й собi
станули. Колишуться лиш легко, шумлять обережно. З нею враз надслухують, а
надслухуючи, притiм щось нiби пошiптують.
"Грицю!"
"Ти, Грицю? - пита ©© чутка душа i вiдповiда сама на сво питання: -
Я тут!"
Вона мимоволi хапа ться за сво© червонi маки, котрими квiтча ться, бо
так вiн ©© любить, i пересвiдчу ться, що вони на сво©м мiсцi, держаться
добре.
Нi. Не Гриць.
З глибини лiсу, ззаду, за нею висува ться стареча бiлоголова постать
страшного якогось цигана-старця i суне за нею, як тiнь яка, просто за нею.
Тетяна жахнулася. Нiколи не бачила сього старця в селi, хоч i як добре
всiх бiдних знала, бачачи ©х усiх зчаста-густа у сво © милосердно© матерi.
Та ось вiн кланя ться, складаючи руки побожно на грудях, як бачила се лиш
у Маври, коли ©© хто обдаровував i вона з великою пошаною дякувала - i
нараз станув. Вона перелякалася його. ©© перестрах перед ним змага ться,
хоча вона не була боязлива, - i вона се укрива . Та вiн помiча се i
схиля ться вдруге покiрно перед нею.
- Не лякайся, доньцю, старого дiда, - каже. - Вiн заблудив тут у лiсi,
а йде далеко i нiкому кривди не робить. Та добре, що ось тебе_ тут
подибав, - каже далi i блиснув якось з вигребущою злораднiстю чорними
очима з-пiд бiлих брiв.
- Чого б я лякалась? - пита Тетяна, а сама уступа старому з дороги,
щоб вигiдно перейшов попри не© стежкою та скорше пiшов далi. Вiдтак
вибира спiшно ще дещо з Мавриного вузличка i переда дiдовi.
- Приймiть, добрий татку, за душi помершi, - каже вона, покiрно
прохаючи, - та скажiть, будь ласка, звiдки саме пряму те? Чи з далеко©
дороги? I в далеку дальше?
- Нi, добра доньцю. Я сьогоднi лиш здолу, з вашого села, - вiдказу
старий циган, а сам чомусь дивиться пильно на молоду дiвчину, що в великих
червоних цвiтах, мов русалка, перед ним опинилася.
- А зiбрали доста милостинi в нашiм селi? - пита Тетяна i усмiха ться
насилу, а з душi рада би утекти вiд старця якнайскорше i найдальше.
- Доста. Спасибi всiм добрим, що спомагають бiдних. Добре_ обдарили. Не
дурно_ звертався я до них; та i про що хотiв я розвiдатися - _розвiдався.
Нинi я в тiм селi втрет зряду. Бiльше задержуюсь в селi Третiвцi. Перший
раз був я ще перед двадцятьма роками, бодай би не згадувати, другий
переходив я раз зимою, а оце по раз третiй - а може, й останнiй, не знаю,
як ще доля далi покерму . Та мусив iти. Взяв на себе дещо зорудувати -
других порятувати, то й прийшов. Але бiльше хто зна чи ще прийду.
- Чому? - пита довiрочно дiвчина.
- Старiсть не пуска . Та й хто схоче старого цигана тримати? -
вiдповiда дiд, а вiдтак, спершись на жебрацький кий, задумався.
Та роздумуючи отак, вiн все боком дивиться на дiвчину. Вона се
вiдчува , i вiд того ©© збира знов ляк. Врештi обзива ться дiд:
- Не сказала би ти менi, доньцю, чия ти? Така красна, пишна,
пряманчива?
- Я донька вдовицi, - каже скромно, поважно Тетяна.
- Вдо-ви-цi? - нiби чуду ться дiд.
- Вдовицi.
- А-га! - вiдповiда старець протяжно i знов мiрить ©© оком. ©©, i ©©
червонi цвiти, i золотi пiвмiсяцi, що хитаються звiльна в ухах за
порушенням голови.
- А, - почина протяжно вiн далi, - коли вже вдовицi, то, може б, ти i
перебрала за мене одну невелику орудку, щоб я мiг назад в сво село
вернутись. Мене там ждуть, i менi спiшно.
- Чому нi? - обзива ться Тетяна поважно, з душi рада, що надiя
позбутися скоро старого дiда-цигана - i пiдсува брови, як все, коли
чуду ться. Та чомусь ©© знов огорта перестрах перед старим.
- Так от скажи насамперед, - почина дiд, - чи зна ш ти млинарку
Iваниху Дубиху? Богомiльну паню, для бiдних милостиву?
- Знаю, татку, знаю, - вiдказу на те запитання весело i довiрочно
Тетяна з щирiстю.
- Що ма на всю хату одну-однiську дочку. Пишну та пещену, на все село
найкращу.
Тетяна спаленiла.
- Знаю, дiду, знаю, - каже, уникаючи його гострого погляду, i
усмiха ться. - Знаю ©х обох. Та що тобi до них? До Iванихи Дубихи що?
- До старо©, синку, нi. Менi до молодо© дiло, - вiдказу дiд, - красно©
чарiвницi, що зводить хлопцiв з розуму, та що - як кажуть - чорними
бровами вiдьму , червоним цвiтом манить, а очима перемага .
Тетяна розсмiялася.
- Туркинею ©© звуть.
- Туркинею, дiду, - повторила дiвчина, а сама чим раз, то поважнi , вiд
дiда вiдлетiти б рада. - Що вам, татку, за дiло до Туркинi? Кажiть
скорiше, - напира нараз прямо, - бо менi квапно далi. Я iду до бiдно©,
несу ©й ©стки, i вона жде мене.
- _До бiдно©? - пита дiд i пригляда ться недовiрчиво молодiй дiвчинi,
а ще бiльше ©© червоним цвiтам.
- До бiдно©.
- Тож нехай тебе пречиста благословить за тво добре серце. Одного вже
надiлила, а другiй ще несе. От добра ти i щира. А чия ти, доньцю, щоб тебе
згадати? - допиту ться знов i не спуска з не© ока.
- Се пусте, - вiдказу Тетяна нетерпляче. - Краще ви скажiть, що вам
вiд Туркинi треба, що, як вже кажуть, вiдбира розум.
Дiд зiтха , випростовуючись, та, нiби побачивши щось незвичайне над
головою молодо© дiвчини, почина :
- Тяжко, синку, серце другому ранити, та вже як просили, коли вже так
треба, коли захотiли, то й перекажу.
- Хто просив? - пита Тетяна, а сама аж тремтить вiд чогось незнаного.
- Синьоока Настка._
- _Не знаю ©©, - каже Тетяна i пiдсува брови.
- Настка з Третiвки, що ма вiддаватися, - вiдказу старий.
- За кого? - пита Тетяна, i ©© очi мов розширяються в хвилi ожидання
його вiдповiдi.
- Зараз, донько, не перебивай.
- I що ж синьоокiй Настцi вiд Туркинi треба?
- Вона, - почина знов дiд, - так просила. Стань - казала - перед
Туркинею i таке скажи:
"Я зачув, Туркине, що ти любиш Гриця, найкращого хлопця з угорсько©
границi. Що ти починя ш цвiтом i словами, що ти твориш лиха, вiдбира ш
щастя.
I чув я, Туркине, що Гриць тебе не любить, бо вже вiддавна голубить
другу. Синьооку Настку_ за свою вiн вибрав i вже незабавом з нею
звiнча ться.
Що тобi до нього, прекрасна Дубiвно? Щоб молоду покинув, з тобою
одружився? Таж тебе проклене не лиш молода, але i всi люди, хто про тебе
вчу . Таж за тебе пiде смiх i глум селом, i останеш зi смутком, як те
марево.
I чув я, Туркине, що в тебе багатство, тож ти хлопцiв найдеш i без того
Гриця. Молода Грицева - знай - на тебе плаче, жаль до тебе ма , гiрко
проклина . Гриць тебе_ не бачив, як ©© вже любив; тебе голубив, а ©© вже
сватав. Тому ©© вiн вiзьме - доки доведеться старостiв пiслати тебе_
посватати.
I чув я, Туркине, все оце, що кажу, вiд то© бiло© Настки, котру Гриць
бере. Сам ©й жалувався, що ти лиху винна, що його манила, голову дурила.
Чорними бровами нiби ти стро©лася, а з друго© сторiнки душу в нiм
дво©ла. Лiсами блукала, вiдгомоном гралася, а з друго© сторiнки блудом
обдавала...
Тепер спам'ятався, тебе вiн цура ться, чорних брiв бо©ться, з ясними
коха ться. Не вийде вже до тебе бiльше i не жди, хiба що побачиш на чорнiм
де конi. Тодi вiдвернися, щоб люди не знали, що Гриця любила, другiй
вiдбивала.
А як не покинеш йому починяти, то знай, що й люди не будуть мовчати.
Розiйдеться неслава про ту чорнобриву, що Гриця з Настунею на все
порiзнила. Серце вiдiбрала, душу роздво©ла - нечистою силою в горi
утопила..."
- Так.
- Я, дiд, всьому свiдок. Перекажи, донько, оце тiй Туркинi, як ©© добре
зна ш, що Гриць iншу ма . На весiлля просить, i я там iду. - I з тими
словами дiд скiнчив, ждав. Тетяна зсунулася йому в ноги.
- Я, дiду... Туркиня, - зойкнула i, обнявши його колiна, вмовкла, мов
умлiла.
Дiд стрепенувся.
- Справдi-таки ти? Чому ж ти зараз не призналася, що ти сама Дубiвна,
то, може, не був би тобi все переказував. I мав тебе за Дубiвну, i не
вiрив. Але добре розповiли про тебе тi©, що тебе знають. Подибав навiть
тут, куди справляли. Гарна ти, Туркине, - жодне не збрехало. А за твою
милостиню, що подала ти перед хвилиною, дiд тобi зле вiддячився. Але я не
винен. Я нiчого не знав. Настка_ розповiла, а ©й вiн_ сказав. Двох вiн вас
любить, а одну бере. Що я тут пораджу? Ти сама тут винна. Було не починяти
Грицевi. Нi чорними бровами, нi червоним цвiтом, нi солодким словом...
нi... сам не знаю чим. Що я тут вам винен? Сама одна ти зна ш, лиха
нако©ла. Тому i просили переказати оце тобi. Раз _най ма Гриць спокiй!
- Нi, татку, - обiзвалася врештi Тетяна, звертаючи до старого сво
побiлiле, мов замертвiле, лице, стискаючи з невимовним жалем його колiна.
- Нi, татку, я не починяла, злого не робила. Гриця лиш любила... О, о, о!
Нi, татку, нi, - майже стогне, молить, - се не може_ бути, що другу вiн
бере, не може бути! - _майже скричала i знов голову до нiг його схиля ,
розпучливо ©х стиска . Дiд здвигнув плечима.
- Не знаю, донько, - вiдповiв сухо. - Так менi казали. Не тутейший я. Я
що знав, сказав. Мусив так.
- О, о, о! - простогнала Тетяна, мов пiдстрелена, все ще клячачи, i
притиснула лице до дiдових колiн. - О, о, о!..
- Так, донько, - потвердив дiд. - Се все правда, що переказу синьоока
Настка,_ а мене самого Гриць на весiлля просив, i я до них iду.
- Нi, татку! - кличе, як перше, Тетяна з розпучливо-впевняючим голосом,
i знов обнiма з невимовним жалем-покорою дiдовi колiна, мовби iншого руху
не знала, мала перед собою святого i молилася до нього. - Нi, татку, не
кажiть сього. Се не може_ бути... Ми ще ось... недавно тут у лiсi, -
захлипала, - стрiчались, - i при тих словах вона мов гине, гасне. - I
вiн... ще цiлував. Се не може бути,_ неправда; вiн другу не бере... вiн
мене любить. Я не починила!.. - крикнула з розпукою. - Я лише любила,
любила,_ татку! Ми собi по словi, i заки снiг упаде, буду в його хатi._
Татку!! вiн мене_ любить. О... тут... в лiсi... стiльки разiв, - хлипала,
- в лiсi... - _I знов мов умлiва .
Старий зареготався.
- Кажеш - любить тебе? - спитав.
Тетяна пiдняла до нього, благаючи, голову, що в розпуцi назад ©й
опадала. - О, любить, татку добрий, любить! - впевняла i наново, як перше,
тулить i тисне розпучливо лице до дiдових колiн. - Мене одну любить, мене
одну на свiтi._ Сам менi казав, i йому я вiрю. А заки снiг упаде, казав,
будеш в мо©й хатi. Я його_ Туркиня! - крикнула, розпростерши руки, i впала
лицем до землi.
Дiд пiдвiв ©©.
- Не будеш, Туркине! - кликнув твердо. - В нiй буде синьоока Настка, а
Гриць, як тобi кажу, спрошу на весiлля. Мене вже просив. Я до них iду.
Встань, спам'ятайся, про Гриця не думай, не мути його щастя, бережись
грiха - iнакше побачиш!.. - I з тими словами, неначе пiддаючись якомусь
тайному приказовi, помахав до не© з погрозою п'ястуком. Тетяна витрiщилась
через хвилю на нього з несамовито розширеними очима, однак, зрозумiвши
врештi його слова i його погрожуючий рух, нараз, мов змiя, звинулася з
землi i станула на ноги.
- Iди ти!! - _крикнула нараз диким голосом, скипiлим з раптово©
ненавистi, неначе з його останнiм словом опинилася вся погань свiта перед
нею. - Ти! - _i з тим словом трутила старого так сильно вiд себе, що вiн
вiдразу упав. - Iди - ти!!_ Ти сам нечистий, що мене подибав. Грицю! -
крикнула вслiд за тим з усi © сили, мов не тямлячись з розпуки, i -
розреготалася. - Грицю, я тут!_
В дiда спалахнули страшно циганськi очi, i, пiднявшись, вiн погрозив
вдруге п'ястуком i бичем.
- Гай, гай! - крикнув, засапаний, i закляв тут страшно. - От що,
чарiвниця-вiдьма, - додав, - сама ти справедлива. Тепер се сам я бачу.
Настка правду казала! Знай ти раз вiд не©, а другий i вiд мене. Гриць ©©
посватав, а тебе лиша ._
- _Неправда, вiн мене любить! - кинулась на нього Тетяна з зворушення
здичiлим беззвучним голосом i такими ж очима, боронячись з усi © сили
проти убиваючих, страшних слiв старця.
- Тiльки й твого! - кликнув на те дiд i заллявся при тих словах гiрким
поганим смiхом. - Тiльки й твого. Так як його батько любив колись його
матiр, - додав з не описаною ненавистю. - Тiльки й твого!_
Тетяна, не зрозумiвши всiх його слiв, лиш останнi, знов кинулась на
нього.
- Iди ти! - крикнула i, пiдсуваючи високо чорнi сво© брови, пiдняла
руки i указала на недалеку пропасть. - Iди! - повторила, - кинься там - _i
бiльше не вертай!
Старий витрiщився з переляком на не© i, схилившись за бичем, що випав
йому з рук, хотiв ©© вдарити.
Але ©© вже не було - зникла. Лиш зi сторони, куди метнулася, зачув вiн
розпучливi голоснi слова: "Грицю!.. я тут"._ А вiдтак по хвилi прикрий
довгий смiх...
Задихана, без краплi кровi в лицi, з блудними майже очима, з
викривленими устами, впада Тетяна до матерi i кида ться ©й на груди.
- Мамо! - скричала погаслим чужим голосом. - Мамо, Гриць мене покинув,
зрадив. Мене вiн любив, а з другою вiнча ться. Мамо! - кличе, не даючи
матерi опам'ятатися з сво©х слiв, i термосить ©©, не тямлячись, щосили. -
Мамо! вiн двох нараз_ любив, слухайте, мамо!!_
Iваниха Дубиха, що саме сидiла на лавi, побачивши нараз майже
напiвбожевiльну доньку, лиш до стiни оперлася.
- Що за Гриць? - пiшло глухе питання.
- Той, мамо, що раз зимою на конi тут був. Гарний такий! В лiсi ми все
сходилися; там ми любилися. Лiс один все_ знав. Гриць,_ мамо! - i
розреготалася.
Стара пiдвелась важко.
- Так? - спитала, а потiм додала: - Тобi_ вiн казав цвiту папоротi
шукати? - I, сказавши се, усмiхнулась, мов останнiй раз в життi.
- Мамо!! - пiшов окрик нечувано© розпуки на всю хату. - Мамо!
- Ти одна_ в мене була, - вiдповiла мати. - Одна_ на всiм свiтi...
- Мамо!!
Дубиха не вiдповiла бiльше...
Тетяна впала на колiна перед нею... сповiдалася...
Годину пiзнiше Тетяна знов у лiсi.
Летить шаленим кроком, мов сама стрiла, до старо© Маври. "Мавро!! -
товчеться нiби голос в ©© грудях диким стогоном i шука простору. -
Мавро!!" Аж i опинилася.
Стара циганка перелякалася виду дiвчини i вiдразу ©© обняла.
- Доньцю, - каже, - доньцю, яка в вас пригода?
- Мавро! - лиш крикнула i на грудях мов закаменiла.
В очах старо© щось лиховiсно блисло.
- Вiн? - _спитала лише, викрививши уста з неописаним болем.
- Бере другу. Зрадив мене! - вистогнала Тетяна i знов, як перше,
умовкла.
- Бачиш? А ти гадала, донько, - обiзвалася Мавра, - що вiн буде тебе
завше любити?
- О Мавро! - визойкнула Тетяна. - Любив-голубив, цiлував, прирiкав,
Мавро, ще недавно, ще недавно тут ось в лiсi, а тепер...
Мавра розсмiялася нараз, мов з мало© дитини. - Та-ак? - цiдить злобно.
- Голубив, цiлував?
- Голубив, цiлував... ще останнiй раз з коня, по тучi... о... так
щиро...
- По тучi? - диву ться стара. - -То вiн? - _I нараз з глибоким жалем
хита головою i мов пригаду собi щось, шепче: - Боже, боже!! - а потiм,
спам'ятавшись, обзива ться твердо i з ненавистю: - То аби-сь знала,
донько, що котрий найбiльше милу , той найборше зраджу ! Як цiлу тебе,
його серце вже з тобою проща ться. Котрi так не робили?_
- _О, о, о! Мавро! - простогнала Тетяна, а вiдтак, закидуючи розпучливо
руки позад голови, скричала: - Я збожеволiю!
- Нi, доньцю, не збожеволi ш, - успокоювала Мавра, - i я не
збожеволiла. Ади, - тягнула спокiйно, - як мене не то вiн, але всi
вiдцуралися, викинули в лiс, мов звiрюку, з-помiж себе, дитину забрали. Не
здурi ш. I я сьогоднi живу, не збожеволiвши, сама на всiм свiтi, на цiлу
гору, на цiлий лiс, а все через милування. I я не здурiла. Га-й, га-й! -
аж заспiвала сво©м звича м, похитавши головою. - Не здурi ш.
- А я_ збожеволiю, Мавро, - впевняла глухо Тетяна. - Я_ збожеволiю, не
годна перенести. Що робити, Мавро?
Мавра стиска безрадно плечима, однак, надумавшись хвилину, дода :
- Я пiду до нього i сама спитаю. Розвiдаюсь, чи правда; хто се тобi
казав? Звiдки то все зна ш?
- Старий якийсь циган, котрого я, iдучи до тебе, здибала в лiсi, все
сказав. Вiн не брехав, - i тут розповiла Маврi про стрiчу з старим
Андронатi.
- А вiн звiдки знав? - спитала незвичайно зацiкавлена Мавра.
- Грицева молода сама переказувала оце ним до мене. Стара циганка