левадi, де лиш недавно скошено сiно, i вiн вже бачить ©©. I вiн квапиться.
До того гадав би, що вона його бо©ться. А вона не то, щоб по правдi його
боялася, лиш так прикро ©й чомусь _перед ним. Вона ж нiкого не бо©ться.
Так вона казала йому, а що раз казала - не буде перемiнювати.
Станула геть аж вже понижче "Бiлого каменя" закинувши руки позад
голови, i дивилася вдолину на нього, як спiшить до не©.
Вiн спiшиться, iде скорим кроком вгору, а вона сто©ть, як на вуглях,
люта на себе, що запiзно його побачила i не мала вже спроможностi
сховатися перед ним.
- Чекай, я йду! - кличе вiн до не©, i вже туй-туй стане коло не©.
Вона не вiдзива ться, хоча ©й спiшно: там, вдолинi у Маври, вижида ©©
мати, а вона он в що тепер попала.
Остаточно опиня ться вiн вже коло не©.
- - Туркине! - кликнув радiсно i окида ©© оживленим, блискучим оком,
вiддихуючи здоровими грудьми з поспiшного ходу вгору.
- Туркиня, - вiдповiда вона йому i так само окида його сво©ми очима.
Але чогось бiла-бiлiська стала.
- А он, заквiтчалася знов, як колись, i яка вже красна! - каже вiн, бо
сам не зна , що ма казати. Вiдтак дода : - Не зривай весь мак, не стане
на рiк на насiння.
- Менi в цвiтах красно, - вiдповiда з супоко м i сто©ть далi
неповорушно перед ним.
Вiн нiмi .
Вона так високо на Чабаницi, сама-самiська чи не на всю сторону, а
спокiйна, мов з каменя. Не бо©ться.
"Гей, Туркине, Туркине, в чiм твоя сила?" - вирива ться йому на уста,
але вiн мовчить. Вiдтак обзива ться:
- Тепер скажи, чия ти донька?
I його голос нiби заповiда , що тепер вiн пан над нею.
- Спитай ще раз... може, й скажу.
- Але попам'ятай, - погрожу , - з Грицем_ ти не жартуй.
- Я тебе не кликала, - вiдказу вона. - Iди назад. Я також iду.
В нiм почина варитися. Вiн закляв крiзь зуби.
- А ти хто такий? - пита вона, не спускаючи з його очей.
- Я багатирський син, - вiдповiда вiн. - Казав вже тобi, на всю гору.
- Ба-га-ч? - пита вона протяжно i пiдсува високо брови.
Багач нiби чуду ться.
- Багач, - спiшиться вiн об'яснити голосом, що несвiдомо стара ться
з' днати собi ©© ласку.
- А я не наймичка твоя, - вiдказу вона згорда i, спустивши погляд
додолу, почина певним кроком спускатися вдiл.
- Я ж не кажу, що ти наймичка, - обзива ться вiн i тепер, як перше, з
якоюсь покорою в голосi.
- То чого кленеш?
- Бо ти глузу ш з мене.
- Нi, - каже вона, i анi на хвилину не задержу ться, сходить рiвним
кроком вниз.
- Поскидай сво© маки i дай менi! - просить вiн, приказуючи, i ста
визиваюче перед нею. Вона стала i дивиться на нього, чуду ться бровами.
- Ти не бачиш, що менi в них красно? - пита .
Вiн затиска зуби.
- Бачу, - бовтнув.
- Ти що з ними зробиш? Затичишся, як я?
- За капелюх заткну.
Вона усмiхнулася мовчки.
Кiнь коло стежки заржав.
- Твiй кiнь кличе тебе, - каже вона вiдтак спокiйно. - Сходи скорiше. Я
також спiшуся.
- I кiнь пожде, i ти пождеш! - обзива ться вiн майже люто i приказуюче.
- Кiнь пожде, а я нi, бо на мене мама жде, - вiдповiда вона.
- Ти пождеш, - _каже вiн рiшуче хвилюючим голосом, - щоб я надивився на
тi тво© брови, що тобi ©х чорти над очима змалювали...
- Дивися! - каже вона, а сама ста слухняно перед ним, мов дитина, i
чуду ться, як перше, саме тими бровами. I втiм, побiлiвши, дода нараз: -
Я тобi казала, що ти дурень! - _i ладиться дальше сходити.
Вiн знов спиня ©© в ходi, кидаючи ©й на сей раз свiй капелюх пiд ноги.
- А дивися! - каже. - Ми лиш дво на цiлу Чабаницю. Чи тобi не страшно?
- i в його голосi дзвенить щось недобре.
- З се© сторони, - вiдповiда вона спокiйно.
- З се©, - повторя вiн i палить ©© очима...
- Та вiдтiль, - каже вона. - А перше, як тебе не було, я була цiлком_
сама. Чому ж би менi з тобою боятися? Говори, що ма ш говорити, борше, -
додала квапно, - бо в долинi мама жде. Вона_ не жарту .
Вiн успокою ться вiд ©© слiв, мов водою облитий, i дивиться з подивом
на не©.
Тепер глядить i вона смiливiше на нього, в його великi голубi очi, що
нiби бережуть в собi кусник неба i прив'язують до себе добротою.
- Чому ти отак за дно зо мною говориш? - пита вiн з нiмою просьбою в
голосi, а очi його аж розпачають[19].
- Бо так ти пита ш. Не задержуй довше, бо я спiшуся!
Вiн затиска п'ястуки.
- А як менi не схочеться цiлком тебе пустити?
- То я тобi в десятий раз скажу, що ти дурень, i ти мене пустиш!
До глибини вражений несвiдомою певнiстю ©© iстоти, вдасть яко© вiн лиш
вiдчува i з якою не може упоратися, уступа ©й нараз з дороги i сходить
враз з нею з гори до стежки.
Iдуть обо .
Мовчать. Сильна, кипуча мовчанка.
Вона блiда, як голуб, а вiн з сильно зворушеними грудьми, аж дрижить.
Зiйшовши до бiло© стежки, вiн сiда без слова на коня, не кинувши на
не© нi пiвпоглядом, - верта назад; а вона так само мовчки, не поглянувши
й собi на нього, щеза десь в лiсi - i бiльш ©© не бачить.
Довгий, довгий час не чути нiчого, крiм повiльного тупоту кiнських
копит, вiдтак утиха й вiн, i зачува ться тужливо протяжний голос Гриця
просьбою:
- Туркине, прий-деш??_
А небавом по тiм, мов ясним дзвiнком пробiгло, мов перлинами кинулось,
долiта до нього:
- Не прий-ду!_
I слабо дрижачи, мов бореться з тишиною лiсу, обзива ться вiдгомiн,
переда шум дерев, вдруге вже й послiдн : "Не прий-ду!"_
* * *
По поворотi додому Гриць мов трiйла напився. Не ©сть, не п' , не спить;
тверезий, та проте нiяка робота його не береться.
Вiн не годен.
Одно, що ма перед очима, се чорнi очi, чорнi брови, два червонi цвiти
маку, а бiльш нiчого.
Тато, мама лають, а вiн нiчого неначе й не чу . Вислуху мовчки, що
заслужив, усува ться ©м з очей, вiдтак iде на гору пiд лiс, на широку
леваду, де випаса ться товарина, конi. Кида ться де-небудь в траву i
лежить отак. Довго вiн тут чи коротко, про те не зна . Йому се й байдуже.
Круг нього спокiй, тишина, мушня вертиться в сонячнiм свiтлi, калатають
дзвiнки товарят, воздухом iде одностайний шум смерек - i то все догоджа
йому. Бiльше не треба йому нiчого.
- Розлiнивiв наш Гриць до краю, - жалу ться господиня-мати чоловiковi,
а той i нагримить несподiвано на нього. Тодi Гриць скипить, неначеб в нiм
прокинулася замертвiла досi нiби його власна кров, ворохобиться проти
господаря i вiдгриза ться.
- А то що? Я в вас на днi станув? - кличе згорда i вiддаля ться упертим
кроком, щоб не доходило мiж ним i батьком до гнiву, причiм прийшлось би
знов наслухатися, що вiн, ласкою годована дитина, невдячний, i рiзне iнше
таке, що болить i приводить жаль за собою. Вiн сiда на свого як вуголь
чорного коня, до якого прив'язаний бiльше, нiж до людей, i ©де, куди очi
несуть, на день-два в гори або через гору в мале угорське мiстечко. Йому
однаково де, щоб лише скорше з очей.
- _Бог зна , що се ми вигодували за кров нашим хлiбом, працею, -
роздуму журливо батько-господар. - До роботи нi, до господарки[20] нi,
все б то лиш дармувало, чужими руками вугля вибирало, другим хiба
розказувало[21]! Панська вдача... де, де, де! - посвисту господар, а
врештi вмовка .
А всi його люблять, та й чорт зна за що, над всею молодiжжю в селi
верховодить, мiж дiвчатами вiн перший. От - петльованець_[22] його. Гей,
Грицю, Грицю... будучий ти мiй газдо, схаменися завчасу, щоб не нарiкав
колись.
Так ось i сим разом.
Гриць лежить пiд лiсом, вигра на сво©й довгiй парубоцькiй сопiлцi
довгi, тужнi мелодi© - а робота жде. Йому Туркиня запала в душу. Така вона
пишна, така горда... така... хто вона така? Сам не стрiчав ©© по селах
нiколи мiж другими. Ще йде i до Настки, до яко© так звик. I хоча та©ть
перед нею, що його серцю дi ться, йому добре з ©© споко м, з ©© розвагою
та з тим, що вона не допиту ться, не судить, а сама лиш любить. Вона
пестить його, тулить до себе, вiн пiдда ться тому мовчки, а вiдходячи хiба
скаже:
- Спасибi тобi, Насте, за тво добре серце; тiльки й мого добра, що ти
одна на свiтi - колись вiдвдячуся...
- Гай, гай... - погрожу вона злегка, жартiвливо i, усмiхаючись, дода :
- Як другу посвата ш...
Але вiн мусить ©© ще де-небудь стрiнути, году вiн себе однi ю думкою,
хоча добре тямить, що вона вiдкликувала лiсом, що "не прийде". "Та -
може... - дума , - може, таки раз ще "прийде". Тодi, останнiй раз, бог ©©
зна , за чим приходила в лiс з сво ю матiр'ю. А тепер, може, приведе ©©
знов якась причина. Хоч раз ще. Лиш раз".
Та не така вдача в Гриця, щоб довго ждав, журився. В двi недiлi пiзнiше
каже батьковi, що ©де на "хвилину" в сусiдн село, щоб оглянути коня
якогось, що занедужав в його знайомого, а надвечiр верне, " дь", - сказав
батько - i вiн по©хав.
Iде вiн довший час вузькою каменистою сiльською дорогою i бачить нараз
бiлу стежку, що оперiзу з захiдно© сторони Чабаницю, прилуча ться саме
тут, мов дрiбний потiк до рiки - до сiльсько© дороги. Та його кiнь мудрий.
Ось вiн i не керму ним, а вже заверта вiн сам на бiлу стежку з сiльсько©
дороги, вгору понад яр. Пнеться, садить пильним кроком, нiби горду ться
гарним ©здцем сво©м, а далi звiльня крок. Ось ще пiд'©дуть якийсь час, i
стежка схова ться в лiс.
Iдуть що ©дуть, а нараз стали. Перед ними ще бiлi бiла стежка, але -
"куди веде вона дальше? - пита Гриць себе, - вiдки вибiга ? До кого
належить? Нiколи не ©здив нею дальше, не зна ©© добре. Чи не в трет село
вiд ©хнього, себто Третiвки? А може, лиш на якi полонини? А може, в тiм
селi за Чабаницею i вона_ живе? Гей, Туркине, обiзвися, там_ живеш?"
Все одно. От, праворуч, високо на Чабаницi, саме ось над бiлою стежкою
виднi той "Бiлий камiнь"-велет, пiд яким бачив ©© останнiй раз. Може,
вона знов сюди зайде. З лiво© - яр-пропасть, звiдти не надiйде. За яром -
_стiна сусiдньо© гори, так само не прийде.
Далi вiн не ©де. Нема, вiдай, i чого, була б вже тут була.
Стежка дедалi чи не вужча, i нема часу. Скорше вже буде ©© тут
вижидати. З тою думкою прив'язу коня до деревини праворуч на Чабаницi,
сам ляга коло його i лежить. Як вийде вона з лiсу на бiлу стежку, щоб
вiдтак, може, як тодi, полiзти пiд "Бiлий камiнь", вiн побачить ©© зараз
здалека. Буде йти проти нього, якщо в яр не спуститься. А там чого?
Значить, хоч сяк, хоч так, вiн ©© догляне.
Кiнь поскубу траву, а вiн лежить, прилiгши плазом до землi, саме
почерез стежку, спустившись геть аж над край пропастi; лицем же звернувся
за стежкою до лiсу. От i мусить ©© вже здалека бачити, як буде сходити до
нього стежиною, мов схiдцями з лiсу, крок за кроком... Гей, Туркине!.. я
тут!
Жде...
Лiсом iде легкий шум.
Колишуться ледве замiтно ширококрилi смереки. Щось шепочуть,
перешiптуються - урочисто настроюються. Здавалося, святкують... А там
вдолинi, в пропастi, журчить потiк, щось i собi приповiда ...
Гриць роззира ться, чига , засяга гострим молодим оком сво©м, мов
яструб, у саму глибiнь лiсу. Довго-предовго, терпливо дивиться, надслуху ,
чи не почу шелесту крокiв яких, i дослухався, врештi, чого ждав. З лiсу
просто стежечкою до нього, може, двiстi крокiв перед ним, спуска ться
легко, без шелесту... сама-самiська вона!_
"Тихо!!" - неначе наказу деревина вокруги i сама лиш тихо колишеться:
вона_ йде.
I справдi - вона_ йшла.
Вона не дивиться нi вправо, в пропасть, нi влiво, на Чабаницю з "Бiлим
каменем", нi рiвно вперед себе, де плазом почерез стежку простягнувся вiн,
мов змiй, - а дивиться на сво© ноги i йде. Пристро на пишно, в шовкову
спiдницю, стан, мов тростина, гнучкий та тонкий. А личко мiж маками
червоними, великими маками, а з-пiд них золотi ковтки-пiвмiсячики.
Туркиня._
Скрикнув би - та бо©ться. Вона зараз щезне... В нiм аж серце б' ться.
Лежить, не руха ться...
Але врештi треба. Ста на рiвнi ноги, здiйма капелюх i, склонившись
низько, майже дотикаючись капелюхом землi, iде так в покорi схилений
просто проти не©.
- Туркине!
Вона побачила. Скорше, нiж гадав, пiзнала по конi, серцем вiдгадала.
- Ти тут? - пита i вже диву ться бровами. Все така, як завше, вiн се
вже вiдчув.
- Добрий день тобi, Туркине, коли вже себе так звеш, - почина вiн i
випросту ться проти не©. Може, хоч сьогоднi буде вона iнша.
- Я прийшла тебе бачити, - _каже вона просто i дивиться йому в очi, але
знов блiда чомусь аж до уст. Вiн упав, кланя ться, мов перед царiвною.
- Не кланяйся менi стiльки, менi доста раз. Лиш мо©й мамi кланяються
бiльше, ©© звуть панею.
- А тебе?
- Я - Туркиня!
- Чому ж вже так?
- В мене от, - каже i показу на золотi пiвмiсяцi в ухах, - турецькi
ковтки.
- Хто тебе так охрестив? - пита .
- Люди в селi. Ти не чув про мене? - пита .
- Нi.
- Не бува ш в нашiм селi в Б...?
- Бував щось разiв кiлька, звичайно ходжу бiльше на угорську сторону.
Був раз i на храму в вашiм селi, але тебе тодi не бачив.
- Або ти нiби зна ш? - каже i чогось заздалегiдь усмiха ться.
- Чому смi шся?
- А чому би нi?
Вiн уразився.
- Гляди, - каже i морщить брови, - щоб часом люди не посмiялися з тебе.
- З мене нi, - каже вона певно i гордо.
- Ов-ва! - наслiду вiн ©©.
Вона не зважа .
- А про тебе я, зда ться, чула, - обзива ться вiдтак, - та лиш не
бачила i не знала, як тебе звуть.
- Гриць, - каже на те вiн.
- Ти вже це казав, - вiдповiда . - Але ваше село велике i багато людей
так зветься.
- Гриць... Гриць, - _притаку вiн i вдарився по грудях. - Той, що ма
всi дiвчата за собою, що гуля , як ногами пише,_ що на все село найкраще
на трембiтi гра ... той Гриць._ Се© зими буду, може, i в вашiм селi, -
додав потiм. - Один мiй товариш ма там вуйка, i той переказував, аби вiн
прийшов до нього, ма для нього гарну i добру дiвчину. Тодi гляди... -
грозить вiн, а усмiх хова ться в нього пiд чорним вусом, украшу його
лице.
Вона пiдсува мовчки чорнi сво© брови i диву ться його словам.
- Нiчого. Будемо любитися.
Вона мовчить, а вiдтак обзива ться:
- Чи ти також посвисту ш собi з тих дiвчат, яких переста ш любити?
- А що, - вiдповiда вiн. - Буду плакати? Хiба за тобою плакав би - бо
ти он яка красна!
Вона подивилася на нього великими очима, а вiдтак, мов несвiдомо,
хапа ться за червонi маки i, витягаючи ©х мовчки з-за ух, опуска на
землю.
- А що роблять тi, з яких ти посвисту ш? - пита далi i впива
вигребущо в його лице сво© чорнi очi.
- Або я ©х маю вчити? - вiдповiда . - I в них свiй розум, як i в мене
свiй. Мене нiхто не вчить. Неук я.
- Хiба iдуть свiтами, - каже задумливо, пiвголосом.
- Не журися ними, - потiша i, приступаючи до не© близько, загляда ©й
мило в очi.
- _З мене не будеш посвистувати, - вiдповiда нараз твердо, рiшуче, та
проте тоне, губиться сво©м поглядом в його гарних очах.
- З тебе нi, - каже вiн впевняючим голосом. - Ти моя зозулька.
- Ти! - _каже вона нараз понуро i простяга вiдпорно проти нього руки,
так що ©© розпростертi пальцi опираються об його груди. - Ти!!! - -_
повторю ще раз. - Ти зна ш що?
- Знаю, - вiдповiда i смi ться очима. - Ти красна, мов бояриня, i тебе
я люблю!
- Ов-ва! - _обзива ться вона.
- Ов-ва?_ - повторю вiн запитуюче, i крiзь його голос зойкнув жаль. -
Гей, Туркине, Туркине, - дода вiн, погрожуючи голосом i очима, - щастя
тво , що ти красна, а то...
Вона хапа ться за уха i завважу , що цвiтiв нема.
- А он, на землi, - каже вiн нараз чомусь з покорою, що стара ться
з' днати собi ©© ласку.
- Самi випали? - пита нiби себе, не спускаючи з нього очей.
- Ти, - каже вiн далi, - така красна, що тебе одну я люблю.
- О... о... о! - виклику вона болiсно i згина ться по червонi цвiти
маку.
- Не вiриш?
- Що маю вiрити? - пита i пiдсува зчудовано чорнi сво© брови.
- Що тебе одну люблю.
- Мене?
- Тебе.
- I ти красний, - каже вона просто, - але менi тяжко на душi.
- Чому? - пита вiн щиро i нараз обiйма ©© за шию. - А он менi_ не
тяжко.
Вона виховзу ться.
- З тобою_ менi тяжко.
- Зо мною?
- Так. Я прийшла тобi сказати, що бiльше вже не прийду.
- Та зате я_ прийду, - вiдказу вiн.
- Куди?
- Всюди - де ти будеш.
- Ба не всюди прийдеш.
- Прийду, як раз кажу.
- I до нашо© хати?
- I до вашо© хати. Та де ваша хата?
- Коло млина над рiкою. Зна ш?
- До Iванихи Дубихи? - _пита вiн зчудовано. - Так?
- Так. Вона моя мати.
- То гонорна панi, - вiдповiда i майже свиснув. - Здалека куса .
- Моя мама богомiльна, робить людям добре, саму правду любить.
- Та що з того? - обзива ться вiн.
- Нiщо. I тихо в нашiй хатi, лиш вона та я i святi iкони; красно так i
любо...
- Ще тебе в черницi дасть, - жарту вiн.
- Може, й дасть, якщо коли захочу.
- Як не посватаю.
Вона спаленiла.
- Чи пiдеш, за мене?
- Як захочу, пiду.
- Ов-ва? - наслiду ©© знов.
- Ов-ва! - обзива ться вона згорда, не споглянувши на нього. Нараз
дода спокiйно: - Iди собi!
- Пiду, коли схочу, не розкажеш менi, хоч ти i Дубiвна!
- А менi лiпше, як тебе не бачу, - обiзвалася вона зi спущеними вдiл
очима. I з тими словами заверта ться, iде.
- Туркине! - кликнув вiн з жалем, благаючи, а за хвилю опиня ться коло
не©. - Зозулько!
- Хочеш свиснути? - _пита вона i прошиба його великим, допитливим,
мов остерiгаючим поглядом.
- Туркине!
- Iди собi! - майже молить. - Менi тужно, менi тяжко. Менi сто раз
лiпше, як тебе не бачу. Грицю! Iди, iди собi! Менi так тяжко... iди!
- Дурна ти! - обзива ться вiн.
- Гада ш, я не кажу правду? - вiдповiда i, станувши близько перед ним,
дивиться великими щирими очима з блiдого свого лиця, i ще й дода : - I не
вижидай мене бiльше, бо я вже не прийду.
- Прийди, прийди, зозуле! - просить вiн покiрно i схиля ться низько
перед нею. - Прийди i закукай тут лiсом, а я буду тут ждати.
Нараз, поки вiн спостерiг, спам'ятався, вона вiдвернулася живо вiд
нього i, не оглянувшись бiльше анi разу, роздiлила смерековi галуззя,
пурхнула мiж них, мов та птаха, i зникла...неначе ©© й не було.
Вiн не смiв чомусь пiти за нею. Згадав ©© матiр-паню, не хотiв i ©©
дразнити i остався, де стояв. Вiдтак вернув до коня, обняв, мов товариша,
за шию, зiтхнув, пождав коло нього хвилину, а потiм, не надумуючись довго,
протяжно свиснув...
Слуха ...
Легкий-легесенький, ледве замiтний шум колишеться воздухом, наказу
мовчання...
Все мовчить, вижида .
"Не прийду!" - _долiта нараз звiдкись згори до нього тремтячим любим
голосом. А вслiд за ним вiдбилося почерез яр на противнiй скалистiй стiнi,
виразно умлiваючи:
"Не прийду!"..._
Збiгла надолину додому, задихана, зворушена, кинулася перед святi iкони
i молиться: "Господи, менi смутно! - жалi ться, затискаючи, мов
удержуючись вiд плачу. - Господи, менi смутно... Чому менi смутно?"
Вернувши скорою ©здою додому, Гриць iде просто до бiлолицьо© Настки.
Йому хочеться до когось пригорнутися, до когось притулитися, комусь
сказати, що вiн любить Туркиню. Що вона така,_ що вона сяка... Що його
серце болить... Що казала се... вiдповiдала те - i багато такого iншого
кипить в його грудях. Тому й пiшов.
Настка ждала.
Вона все ждала.
Коли б i не прийшов Гриць, вона все на нього ждала, однаково його
любила. Без вiдмiни, i все радувалася ним.
- Настуне, голубко! - каже вiн сумно, тужливо i обiйма ©©. - Настуне,
я дуже втомлений...
Настка тулить i голубить. Настка догоджа , вона не пита . Що вiн хоче,
вона мовчки сповня , завше добра, завше люба.
Тепер сидять обо обiк себе i не говорять нiчого... Само мовчання
говорить за них.
Вiн глядить задумано вперед себе на лiс i гори i нiчого не бачить. На
нього дивляться чорнi очi з-пiд лукуватих зчудованих брiв, горять коло
лиця червонi маки, дрижать в ухах золотi пiвмiсячики, цвiтуть любi уста.
"Туркине! - стогне, блага мовчки його стужене, зворушене серце. -
Туркине! Чому мене не любиш?"
"Не прийду-у!" - _вiдзива ться в його слуху любий голос i замира в
смутнiй глибинi спрагнено© його душi. "Не прийду!"_
- _Поцiлуй, Насте! - обзива ться вiн нараз по якiйсь хвилi твердим,
якимсь приказуючим голосом i притяга повнолицю слухняну дiвчину до себе й
тулить. - Поцiлуй!..
Поцiлувала...
- ...Так... - каже вдоволено, вста живо, не оглянувшись за нею бiльше
нi пiвпоглядом, i вiдходить...
* * *
Повiдцвiтали червонi маки, якими прибиралася цiле лiто молода Тетяна.
Настали понурi днi. Понурi, короткi i дощовi. А в хатi Iванихи Дубихи, що
сто©ть межи горою i гучною рiкою, пану майже за дно пiвтемiнь. То
смереки, що здiймаються густими рядками перед хатою на горi, заслоняють
вступ сонця i творять в нiй понурiсть; в хатi перед iконою пресвято© дiви
горить, як звичайно у побожно© Iванихи Дубихи, мале миготливе свiтельце.
Смутно i тужно тепер осiннiми днями краснiй Тетянi. Мати за
господарством та справунками в млинi, лиш недовго пересиджу в свiтличках.
Тетяна, прибравши ©х рушниками, сушеними цвiтами та килимами, не зна
iнодi, що з часом починати, так багато, зда ться ©й, ма його зайвого.
Хоча й помага матерi в господарствi... клопочеться враз з нею... втiм,
все ж таки бувають у не© такi хвилi... де зда ться ©й... ма його ще все
забагато. Грубо© челядинсько© роботи Iваниха Дубиха сво©й однiськiй доньцi
не да в руки, а туга за Грицем i потайна любов до нього пiдмулюють
душевний спокiй i рiвновагу дiвчини. Летiла би, як птаха, на гору до
нього, вiн же кликав, молив лiсом, щоб зайшла хоч раз ще. Однак вона не
була. Щось, що було сильнiше вiд не©, держало ©© вдолинi, вдома, не
допускало виходити проти нього.
Хотiла бачити - не йшла. Любила - не показувалася Зачинила душу i нiби
ждала чогось. Неначе боялася любити так, як була годна...
"А що, буду плакати?" - _гомонiло його голосом в ©© душi, коли
пригадувала собi розмову з ним та те, що дiвчата, полюбивши, повиннi мати
"свiй розум".
Так. Тому ж i в не© був свiй розум, - i вона не виходила в лiс до
нього. Не вiрила йому. А он бiднiй Маврi як пiшло життя марно-марнотою, i
всi покинули. Нiкого, окрiм не© та ©© матерi, не мала вона на всiм свiтi.
Та вона так не хоче. Лiпше не любити, якщо мав би вiн ©© забути, висмiяти,
що так дуже його полюбила, в його очах душу загубила...
I чомусь ©й лячно, i чомусь тужно. Скiльки не молилася, вiри до нього в
не© нема. Полюбить, покине, осмi i свисне! - остерiга за дно якийсь
внутрiшнiй голос ©© серце. Так учила, остерiгала Мавра, а Маврi вона
вiрить.
О!.. о!.. о!.. - виривався на саму таку лиш думку стогiн з ©© грудей, i
вiра, хоч би й була на час, щезла без надi© - не верта бiльше. Думка
нестерпна. Вона мутить ©© душу, вiдбира спокiй. Насува смуток, розпiка
душу. Вона, Тетяна Дубiвна, покинена, осмiяна. Вона - що ©© мати держить,
мов цвiтку за образами, шану , пестить. Що все, чого б не захотiла, мала
по волi. Вона ним покинена, а вiн посвисту на не©!.. Мов пiд невидимим
тягарем якогось незрозумiлого ©й самiй страху - угина ться Тетяна, терпить
i умлiва душею.
Так часто, так густо. Тому зачиненi ©© уста мовчать гордо, не
признаються нiкому про бiль i рай в душi. Прийде вiн або старости вiд
нього, вона заговорить, все розкаже. А коли не так, нехай все в нiй
згасне.
Iншими днями знов Тетяна, мов той лiд весняний, тане. До себе
усмiха ться, радiючи цiлою душею. Вiн ©© любить! - красний та пишний, мов
орел лiта . А все ©© любить, душею в'ялить. Грицю, Грицю! - кличе ©©
молода душа, простяга тужно сво© чистi крила, трiпочеться надiями,
усмiха ться щастям; коли прийде сам?
Сам!_
На сво©м дорогiм, як вугiль чорнiм конi. Прийде, поцiлу , стане перед
матiр, скаже те, що треба, заповiсть ©й щастя.
Та не спiшить Тетяна лiсом до нього, а бiжить до Маври.
"Казати? Оповiсти? - пита ©© непевний голос. - Розповiсти Маврi?
Зрадитися? Чи радше примовчати, аж настане час..."
Нi, лiпше мовчати. Не зрадитися нi словечком. Радше буде сама ждати,
мовчки щастя виглядати, любити тайком, а промине час, вiн пришле сватiв, i
все буде добре. Мати ©© вiддасть за нього. Вони полюбилися, i вона
упросить матiр вiддати ©© за нього.
Та не спiшить Тетяна до нього, а спiшить до Маври.
Хоч i не розкаже ©й про свою любов, то Мавра зна рiзне, розумi ться на
всiм, бувала в свiтi, зна ворожити, спомина iнодi i про любов... легше
якось буде.
Iдучи одного разу лiсом з такими ось думками, заверта Тетяна в
сторону, де виднi Маврина оселя, i... врештi входить до не©.
- Мавро! - кличе живо. - А он я до тебе в гостi, хоч i не недiля, та в
нас в хатi тужно якось часами i сумно, а iнодi аж... силу вийти... хоч би
й до тебе! - Iз тими словами тулиться дiвчина до старо© приятельки, неначе
бажа , хоч i несвiдомо, пестощiв i любовi.
- Мавро, бачиш, я тут... тож за те обiйми, попести...
- От i пригадала! - вiдповiда Мавра, та проте пестить i голубить свою
доню.
- Чому не приходила? - ставить питання. - Забула вже Мавру? Полюбила
якого хлопця? Нехай ©й усе розкаже, все, що б лиш не знала. Вона ж лиш ©©
ма . ©© одну на свiтi, ©© одну над усе. Бiльше... кого ©й любити? Хто
бiдною жiнкою журиться? Довкруги не© лиш лiс, лiс та гори. А он нинi
зранку хлопцi знов зверещали. Прилетiли злобнi, на хату знов спали:
"Татари iдуть!" - зверещали. В дверi нагримали i, заки вона з печi злiзла,
й пощезали. Кого ©й любити? Кого там пестити, як не ©©, зозулю, зозулю
бiленьку!
...Тетяна смiялася.
- Страхали знов татарами?
- Так, злетiли звiдкись i ну ж бити в дверi. "Вiдчини, Мавро, бо татари
йдуть". Стiльки часу оставили, що хiба заклясти, поховати зiлля, щоб не
розтрусили.
- Багато сього лiта зiлля назбирала? - пита Тетяна i обзира ться по
закутках, де стара приятелька держала насушене чародiйне зiлля.
- Та доста.
- А он там на печi, що се за зiлля? - спитала цiкаво
Тетяна. - Я ще не бачила його в тебе, ще на сiм не знаюся.
- Тото_ зiлля? - пита стара сухо.
- Тото._ Вiд чого воно, Мавро?
- Вiд усякого лиха, - _вiдказу знов сухо стара, - воно з-пiд "Бiлого
каменя".
- Та вiд якого ж лиха, Мавро? - допиту ться дiвчина, придивляючись
уважно листю зiлля...
- От, вiд лиха,.. - _чу знов те саме. - Даси напитися, то й переможеш
його. Переможеш сном, i вже його не буде. Воно да сон... - додала вiдтак
вже приязнiше. - Не можеш ночами спати, звариш, даси напитися, i хоч би
як, а мусиш уснути. Мабуть, i мене тим зiллям напо©ли вороги тодi, коли
мою долю порiшили i з-помiж себе викинули. Винесли в снi з шатра, i я
нiчого не чула. Деякi в нас розумiються добре на зiллi. Ще й до них, як
треба, примовляють. Гей, гей, зiллячко! - додала i усмiхнулася чудно. -
Мавра також зна ться на нiм. Лиш собi не вари, доньцю, - остерiгала, -
хiба тяжкому вороговi. Та ще й знай, коли його копати.
Говорячи отак та пояснюючи вплив сили зiлля, вона неначе ще щось
затаювала, та Тетяна про те й не допитувала далi.
- Коли його копати? - спитала лише.
- Коли? - повторя Мавра. - Ось послухай, як i коли, лише не забудь.
Другий раз не скажу. Для себе будь-коли, одиноко, з водою в ротi. До схiд
сонця водою налий, сама без сусiдiв горшкiв звари, глечик не кивай, а все
мовчки. Так для себе. А проти лиха - _iнакше.
Тетяна усмiхнулася.
Мавра погрозила.
- Не смiйся, дiвче, - додала поважно, - а краще затям. Може, я загину,
ти одна запам'ятай! Чому тобi не знати? Тобi нехай не придасться, а знати
До того гадав би, що вона його бо©ться. А вона не то, щоб по правдi його
боялася, лиш так прикро ©й чомусь _перед ним. Вона ж нiкого не бо©ться.
Так вона казала йому, а що раз казала - не буде перемiнювати.
Станула геть аж вже понижче "Бiлого каменя" закинувши руки позад
голови, i дивилася вдолину на нього, як спiшить до не©.
Вiн спiшиться, iде скорим кроком вгору, а вона сто©ть, як на вуглях,
люта на себе, що запiзно його побачила i не мала вже спроможностi
сховатися перед ним.
- Чекай, я йду! - кличе вiн до не©, i вже туй-туй стане коло не©.
Вона не вiдзива ться, хоча ©й спiшно: там, вдолинi у Маври, вижида ©©
мати, а вона он в що тепер попала.
Остаточно опиня ться вiн вже коло не©.
- - Туркине! - кликнув радiсно i окида ©© оживленим, блискучим оком,
вiддихуючи здоровими грудьми з поспiшного ходу вгору.
- Туркиня, - вiдповiда вона йому i так само окида його сво©ми очима.
Але чогось бiла-бiлiська стала.
- А он, заквiтчалася знов, як колись, i яка вже красна! - каже вiн, бо
сам не зна , що ма казати. Вiдтак дода : - Не зривай весь мак, не стане
на рiк на насiння.
- Менi в цвiтах красно, - вiдповiда з супоко м i сто©ть далi
неповорушно перед ним.
Вiн нiмi .
Вона так високо на Чабаницi, сама-самiська чи не на всю сторону, а
спокiйна, мов з каменя. Не бо©ться.
"Гей, Туркине, Туркине, в чiм твоя сила?" - вирива ться йому на уста,
але вiн мовчить. Вiдтак обзива ться:
- Тепер скажи, чия ти донька?
I його голос нiби заповiда , що тепер вiн пан над нею.
- Спитай ще раз... може, й скажу.
- Але попам'ятай, - погрожу , - з Грицем_ ти не жартуй.
- Я тебе не кликала, - вiдказу вона. - Iди назад. Я також iду.
В нiм почина варитися. Вiн закляв крiзь зуби.
- А ти хто такий? - пита вона, не спускаючи з його очей.
- Я багатирський син, - вiдповiда вiн. - Казав вже тобi, на всю гору.
- Ба-га-ч? - пита вона протяжно i пiдсува високо брови.
Багач нiби чуду ться.
- Багач, - спiшиться вiн об'яснити голосом, що несвiдомо стара ться
з' днати собi ©© ласку.
- А я не наймичка твоя, - вiдказу вона згорда i, спустивши погляд
додолу, почина певним кроком спускатися вдiл.
- Я ж не кажу, що ти наймичка, - обзива ться вiн i тепер, як перше, з
якоюсь покорою в голосi.
- То чого кленеш?
- Бо ти глузу ш з мене.
- Нi, - каже вона, i анi на хвилину не задержу ться, сходить рiвним
кроком вниз.
- Поскидай сво© маки i дай менi! - просить вiн, приказуючи, i ста
визиваюче перед нею. Вона стала i дивиться на нього, чуду ться бровами.
- Ти не бачиш, що менi в них красно? - пита .
Вiн затиска зуби.
- Бачу, - бовтнув.
- Ти що з ними зробиш? Затичишся, як я?
- За капелюх заткну.
Вона усмiхнулася мовчки.
Кiнь коло стежки заржав.
- Твiй кiнь кличе тебе, - каже вона вiдтак спокiйно. - Сходи скорiше. Я
також спiшуся.
- I кiнь пожде, i ти пождеш! - обзива ться вiн майже люто i приказуюче.
- Кiнь пожде, а я нi, бо на мене мама жде, - вiдповiда вона.
- Ти пождеш, - _каже вiн рiшуче хвилюючим голосом, - щоб я надивився на
тi тво© брови, що тобi ©х чорти над очима змалювали...
- Дивися! - каже вона, а сама ста слухняно перед ним, мов дитина, i
чуду ться, як перше, саме тими бровами. I втiм, побiлiвши, дода нараз: -
Я тобi казала, що ти дурень! - _i ладиться дальше сходити.
Вiн знов спиня ©© в ходi, кидаючи ©й на сей раз свiй капелюх пiд ноги.
- А дивися! - каже. - Ми лиш дво на цiлу Чабаницю. Чи тобi не страшно?
- i в його голосi дзвенить щось недобре.
- З се© сторони, - вiдповiда вона спокiйно.
- З се©, - повторя вiн i палить ©© очима...
- Та вiдтiль, - каже вона. - А перше, як тебе не було, я була цiлком_
сама. Чому ж би менi з тобою боятися? Говори, що ма ш говорити, борше, -
додала квапно, - бо в долинi мама жде. Вона_ не жарту .
Вiн успокою ться вiд ©© слiв, мов водою облитий, i дивиться з подивом
на не©.
Тепер глядить i вона смiливiше на нього, в його великi голубi очi, що
нiби бережуть в собi кусник неба i прив'язують до себе добротою.
- Чому ти отак за дно зо мною говориш? - пита вiн з нiмою просьбою в
голосi, а очi його аж розпачають[19].
- Бо так ти пита ш. Не задержуй довше, бо я спiшуся!
Вiн затиска п'ястуки.
- А як менi не схочеться цiлком тебе пустити?
- То я тобi в десятий раз скажу, що ти дурень, i ти мене пустиш!
До глибини вражений несвiдомою певнiстю ©© iстоти, вдасть яко© вiн лиш
вiдчува i з якою не може упоратися, уступа ©й нараз з дороги i сходить
враз з нею з гори до стежки.
Iдуть обо .
Мовчать. Сильна, кипуча мовчанка.
Вона блiда, як голуб, а вiн з сильно зворушеними грудьми, аж дрижить.
Зiйшовши до бiло© стежки, вiн сiда без слова на коня, не кинувши на
не© нi пiвпоглядом, - верта назад; а вона так само мовчки, не поглянувши
й собi на нього, щеза десь в лiсi - i бiльш ©© не бачить.
Довгий, довгий час не чути нiчого, крiм повiльного тупоту кiнських
копит, вiдтак утиха й вiн, i зачува ться тужливо протяжний голос Гриця
просьбою:
- Туркине, прий-деш??_
А небавом по тiм, мов ясним дзвiнком пробiгло, мов перлинами кинулось,
долiта до нього:
- Не прий-ду!_
I слабо дрижачи, мов бореться з тишиною лiсу, обзива ться вiдгомiн,
переда шум дерев, вдруге вже й послiдн : "Не прий-ду!"_
* * *
По поворотi додому Гриць мов трiйла напився. Не ©сть, не п' , не спить;
тверезий, та проте нiяка робота його не береться.
Вiн не годен.
Одно, що ма перед очима, се чорнi очi, чорнi брови, два червонi цвiти
маку, а бiльш нiчого.
Тато, мама лають, а вiн нiчого неначе й не чу . Вислуху мовчки, що
заслужив, усува ться ©м з очей, вiдтак iде на гору пiд лiс, на широку
леваду, де випаса ться товарина, конi. Кида ться де-небудь в траву i
лежить отак. Довго вiн тут чи коротко, про те не зна . Йому се й байдуже.
Круг нього спокiй, тишина, мушня вертиться в сонячнiм свiтлi, калатають
дзвiнки товарят, воздухом iде одностайний шум смерек - i то все догоджа
йому. Бiльше не треба йому нiчого.
- Розлiнивiв наш Гриць до краю, - жалу ться господиня-мати чоловiковi,
а той i нагримить несподiвано на нього. Тодi Гриць скипить, неначеб в нiм
прокинулася замертвiла досi нiби його власна кров, ворохобиться проти
господаря i вiдгриза ться.
- А то що? Я в вас на днi станув? - кличе згорда i вiддаля ться упертим
кроком, щоб не доходило мiж ним i батьком до гнiву, причiм прийшлось би
знов наслухатися, що вiн, ласкою годована дитина, невдячний, i рiзне iнше
таке, що болить i приводить жаль за собою. Вiн сiда на свого як вуголь
чорного коня, до якого прив'язаний бiльше, нiж до людей, i ©де, куди очi
несуть, на день-два в гори або через гору в мале угорське мiстечко. Йому
однаково де, щоб лише скорше з очей.
- _Бог зна , що се ми вигодували за кров нашим хлiбом, працею, -
роздуму журливо батько-господар. - До роботи нi, до господарки[20] нi,
все б то лиш дармувало, чужими руками вугля вибирало, другим хiба
розказувало[21]! Панська вдача... де, де, де! - посвисту господар, а
врештi вмовка .
А всi його люблять, та й чорт зна за що, над всею молодiжжю в селi
верховодить, мiж дiвчатами вiн перший. От - петльованець_[22] його. Гей,
Грицю, Грицю... будучий ти мiй газдо, схаменися завчасу, щоб не нарiкав
колись.
Так ось i сим разом.
Гриць лежить пiд лiсом, вигра на сво©й довгiй парубоцькiй сопiлцi
довгi, тужнi мелодi© - а робота жде. Йому Туркиня запала в душу. Така вона
пишна, така горда... така... хто вона така? Сам не стрiчав ©© по селах
нiколи мiж другими. Ще йде i до Настки, до яко© так звик. I хоча та©ть
перед нею, що його серцю дi ться, йому добре з ©© споко м, з ©© розвагою
та з тим, що вона не допиту ться, не судить, а сама лиш любить. Вона
пестить його, тулить до себе, вiн пiдда ться тому мовчки, а вiдходячи хiба
скаже:
- Спасибi тобi, Насте, за тво добре серце; тiльки й мого добра, що ти
одна на свiтi - колись вiдвдячуся...
- Гай, гай... - погрожу вона злегка, жартiвливо i, усмiхаючись, дода :
- Як другу посвата ш...
Але вiн мусить ©© ще де-небудь стрiнути, году вiн себе однi ю думкою,
хоча добре тямить, що вона вiдкликувала лiсом, що "не прийде". "Та -
може... - дума , - може, таки раз ще "прийде". Тодi, останнiй раз, бог ©©
зна , за чим приходила в лiс з сво ю матiр'ю. А тепер, може, приведе ©©
знов якась причина. Хоч раз ще. Лиш раз".
Та не така вдача в Гриця, щоб довго ждав, журився. В двi недiлi пiзнiше
каже батьковi, що ©де на "хвилину" в сусiдн село, щоб оглянути коня
якогось, що занедужав в його знайомого, а надвечiр верне, " дь", - сказав
батько - i вiн по©хав.
Iде вiн довший час вузькою каменистою сiльською дорогою i бачить нараз
бiлу стежку, що оперiзу з захiдно© сторони Чабаницю, прилуча ться саме
тут, мов дрiбний потiк до рiки - до сiльсько© дороги. Та його кiнь мудрий.
Ось вiн i не керму ним, а вже заверта вiн сам на бiлу стежку з сiльсько©
дороги, вгору понад яр. Пнеться, садить пильним кроком, нiби горду ться
гарним ©здцем сво©м, а далi звiльня крок. Ось ще пiд'©дуть якийсь час, i
стежка схова ться в лiс.
Iдуть що ©дуть, а нараз стали. Перед ними ще бiлi бiла стежка, але -
"куди веде вона дальше? - пита Гриць себе, - вiдки вибiга ? До кого
належить? Нiколи не ©здив нею дальше, не зна ©© добре. Чи не в трет село
вiд ©хнього, себто Третiвки? А може, лиш на якi полонини? А може, в тiм
селi за Чабаницею i вона_ живе? Гей, Туркине, обiзвися, там_ живеш?"
Все одно. От, праворуч, високо на Чабаницi, саме ось над бiлою стежкою
виднi той "Бiлий камiнь"-велет, пiд яким бачив ©© останнiй раз. Може,
вона знов сюди зайде. З лiво© - яр-пропасть, звiдти не надiйде. За яром -
_стiна сусiдньо© гори, так само не прийде.
Далi вiн не ©де. Нема, вiдай, i чого, була б вже тут була.
Стежка дедалi чи не вужча, i нема часу. Скорше вже буде ©© тут
вижидати. З тою думкою прив'язу коня до деревини праворуч на Чабаницi,
сам ляга коло його i лежить. Як вийде вона з лiсу на бiлу стежку, щоб
вiдтак, може, як тодi, полiзти пiд "Бiлий камiнь", вiн побачить ©© зараз
здалека. Буде йти проти нього, якщо в яр не спуститься. А там чого?
Значить, хоч сяк, хоч так, вiн ©© догляне.
Кiнь поскубу траву, а вiн лежить, прилiгши плазом до землi, саме
почерез стежку, спустившись геть аж над край пропастi; лицем же звернувся
за стежкою до лiсу. От i мусить ©© вже здалека бачити, як буде сходити до
нього стежиною, мов схiдцями з лiсу, крок за кроком... Гей, Туркине!.. я
тут!
Жде...
Лiсом iде легкий шум.
Колишуться ледве замiтно ширококрилi смереки. Щось шепочуть,
перешiптуються - урочисто настроюються. Здавалося, святкують... А там
вдолинi, в пропастi, журчить потiк, щось i собi приповiда ...
Гриць роззира ться, чига , засяга гострим молодим оком сво©м, мов
яструб, у саму глибiнь лiсу. Довго-предовго, терпливо дивиться, надслуху ,
чи не почу шелесту крокiв яких, i дослухався, врештi, чого ждав. З лiсу
просто стежечкою до нього, може, двiстi крокiв перед ним, спуска ться
легко, без шелесту... сама-самiська вона!_
"Тихо!!" - неначе наказу деревина вокруги i сама лиш тихо колишеться:
вона_ йде.
I справдi - вона_ йшла.
Вона не дивиться нi вправо, в пропасть, нi влiво, на Чабаницю з "Бiлим
каменем", нi рiвно вперед себе, де плазом почерез стежку простягнувся вiн,
мов змiй, - а дивиться на сво© ноги i йде. Пристро на пишно, в шовкову
спiдницю, стан, мов тростина, гнучкий та тонкий. А личко мiж маками
червоними, великими маками, а з-пiд них золотi ковтки-пiвмiсячики.
Туркиня._
Скрикнув би - та бо©ться. Вона зараз щезне... В нiм аж серце б' ться.
Лежить, не руха ться...
Але врештi треба. Ста на рiвнi ноги, здiйма капелюх i, склонившись
низько, майже дотикаючись капелюхом землi, iде так в покорi схилений
просто проти не©.
- Туркине!
Вона побачила. Скорше, нiж гадав, пiзнала по конi, серцем вiдгадала.
- Ти тут? - пита i вже диву ться бровами. Все така, як завше, вiн се
вже вiдчув.
- Добрий день тобi, Туркине, коли вже себе так звеш, - почина вiн i
випросту ться проти не©. Може, хоч сьогоднi буде вона iнша.
- Я прийшла тебе бачити, - _каже вона просто i дивиться йому в очi, але
знов блiда чомусь аж до уст. Вiн упав, кланя ться, мов перед царiвною.
- Не кланяйся менi стiльки, менi доста раз. Лиш мо©й мамi кланяються
бiльше, ©© звуть панею.
- А тебе?
- Я - Туркиня!
- Чому ж вже так?
- В мене от, - каже i показу на золотi пiвмiсяцi в ухах, - турецькi
ковтки.
- Хто тебе так охрестив? - пита .
- Люди в селi. Ти не чув про мене? - пита .
- Нi.
- Не бува ш в нашiм селi в Б...?
- Бував щось разiв кiлька, звичайно ходжу бiльше на угорську сторону.
Був раз i на храму в вашiм селi, але тебе тодi не бачив.
- Або ти нiби зна ш? - каже i чогось заздалегiдь усмiха ться.
- Чому смi шся?
- А чому би нi?
Вiн уразився.
- Гляди, - каже i морщить брови, - щоб часом люди не посмiялися з тебе.
- З мене нi, - каже вона певно i гордо.
- Ов-ва! - наслiду вiн ©©.
Вона не зважа .
- А про тебе я, зда ться, чула, - обзива ться вiдтак, - та лиш не
бачила i не знала, як тебе звуть.
- Гриць, - каже на те вiн.
- Ти вже це казав, - вiдповiда . - Але ваше село велике i багато людей
так зветься.
- Гриць... Гриць, - _притаку вiн i вдарився по грудях. - Той, що ма
всi дiвчата за собою, що гуля , як ногами пише,_ що на все село найкраще
на трембiтi гра ... той Гриць._ Се© зими буду, може, i в вашiм селi, -
додав потiм. - Один мiй товариш ма там вуйка, i той переказував, аби вiн
прийшов до нього, ма для нього гарну i добру дiвчину. Тодi гляди... -
грозить вiн, а усмiх хова ться в нього пiд чорним вусом, украшу його
лице.
Вона пiдсува мовчки чорнi сво© брови i диву ться його словам.
- Нiчого. Будемо любитися.
Вона мовчить, а вiдтак обзива ться:
- Чи ти також посвисту ш собi з тих дiвчат, яких переста ш любити?
- А що, - вiдповiда вiн. - Буду плакати? Хiба за тобою плакав би - бо
ти он яка красна!
Вона подивилася на нього великими очима, а вiдтак, мов несвiдомо,
хапа ться за червонi маки i, витягаючи ©х мовчки з-за ух, опуска на
землю.
- А що роблять тi, з яких ти посвисту ш? - пита далi i впива
вигребущо в його лице сво© чорнi очi.
- Або я ©х маю вчити? - вiдповiда . - I в них свiй розум, як i в мене
свiй. Мене нiхто не вчить. Неук я.
- Хiба iдуть свiтами, - каже задумливо, пiвголосом.
- Не журися ними, - потiша i, приступаючи до не© близько, загляда ©й
мило в очi.
- _З мене не будеш посвистувати, - вiдповiда нараз твердо, рiшуче, та
проте тоне, губиться сво©м поглядом в його гарних очах.
- З тебе нi, - каже вiн впевняючим голосом. - Ти моя зозулька.
- Ти! - _каже вона нараз понуро i простяга вiдпорно проти нього руки,
так що ©© розпростертi пальцi опираються об його груди. - Ти!!! - -_
повторю ще раз. - Ти зна ш що?
- Знаю, - вiдповiда i смi ться очима. - Ти красна, мов бояриня, i тебе
я люблю!
- Ов-ва! - _обзива ться вона.
- Ов-ва?_ - повторю вiн запитуюче, i крiзь його голос зойкнув жаль. -
Гей, Туркине, Туркине, - дода вiн, погрожуючи голосом i очима, - щастя
тво , що ти красна, а то...
Вона хапа ться за уха i завважу , що цвiтiв нема.
- А он, на землi, - каже вiн нараз чомусь з покорою, що стара ться
з' днати собi ©© ласку.
- Самi випали? - пита нiби себе, не спускаючи з нього очей.
- Ти, - каже вiн далi, - така красна, що тебе одну я люблю.
- О... о... о! - виклику вона болiсно i згина ться по червонi цвiти
маку.
- Не вiриш?
- Що маю вiрити? - пита i пiдсува зчудовано чорнi сво© брови.
- Що тебе одну люблю.
- Мене?
- Тебе.
- I ти красний, - каже вона просто, - але менi тяжко на душi.
- Чому? - пита вiн щиро i нараз обiйма ©© за шию. - А он менi_ не
тяжко.
Вона виховзу ться.
- З тобою_ менi тяжко.
- Зо мною?
- Так. Я прийшла тобi сказати, що бiльше вже не прийду.
- Та зате я_ прийду, - вiдказу вiн.
- Куди?
- Всюди - де ти будеш.
- Ба не всюди прийдеш.
- Прийду, як раз кажу.
- I до нашо© хати?
- I до вашо© хати. Та де ваша хата?
- Коло млина над рiкою. Зна ш?
- До Iванихи Дубихи? - _пита вiн зчудовано. - Так?
- Так. Вона моя мати.
- То гонорна панi, - вiдповiда i майже свиснув. - Здалека куса .
- Моя мама богомiльна, робить людям добре, саму правду любить.
- Та що з того? - обзива ться вiн.
- Нiщо. I тихо в нашiй хатi, лиш вона та я i святi iкони; красно так i
любо...
- Ще тебе в черницi дасть, - жарту вiн.
- Може, й дасть, якщо коли захочу.
- Як не посватаю.
Вона спаленiла.
- Чи пiдеш, за мене?
- Як захочу, пiду.
- Ов-ва? - наслiду ©© знов.
- Ов-ва! - обзива ться вона згорда, не споглянувши на нього. Нараз
дода спокiйно: - Iди собi!
- Пiду, коли схочу, не розкажеш менi, хоч ти i Дубiвна!
- А менi лiпше, як тебе не бачу, - обiзвалася вона зi спущеними вдiл
очима. I з тими словами заверта ться, iде.
- Туркине! - кликнув вiн з жалем, благаючи, а за хвилю опиня ться коло
не©. - Зозулько!
- Хочеш свиснути? - _пита вона i прошиба його великим, допитливим,
мов остерiгаючим поглядом.
- Туркине!
- Iди собi! - майже молить. - Менi тужно, менi тяжко. Менi сто раз
лiпше, як тебе не бачу. Грицю! Iди, iди собi! Менi так тяжко... iди!
- Дурна ти! - обзива ться вiн.
- Гада ш, я не кажу правду? - вiдповiда i, станувши близько перед ним,
дивиться великими щирими очима з блiдого свого лиця, i ще й дода : - I не
вижидай мене бiльше, бо я вже не прийду.
- Прийди, прийди, зозуле! - просить вiн покiрно i схиля ться низько
перед нею. - Прийди i закукай тут лiсом, а я буду тут ждати.
Нараз, поки вiн спостерiг, спам'ятався, вона вiдвернулася живо вiд
нього i, не оглянувшись бiльше анi разу, роздiлила смерековi галуззя,
пурхнула мiж них, мов та птаха, i зникла...неначе ©© й не було.
Вiн не смiв чомусь пiти за нею. Згадав ©© матiр-паню, не хотiв i ©©
дразнити i остався, де стояв. Вiдтак вернув до коня, обняв, мов товариша,
за шию, зiтхнув, пождав коло нього хвилину, а потiм, не надумуючись довго,
протяжно свиснув...
Слуха ...
Легкий-легесенький, ледве замiтний шум колишеться воздухом, наказу
мовчання...
Все мовчить, вижида .
"Не прийду!" - _долiта нараз звiдкись згори до нього тремтячим любим
голосом. А вслiд за ним вiдбилося почерез яр на противнiй скалистiй стiнi,
виразно умлiваючи:
"Не прийду!"..._
Збiгла надолину додому, задихана, зворушена, кинулася перед святi iкони
i молиться: "Господи, менi смутно! - жалi ться, затискаючи, мов
удержуючись вiд плачу. - Господи, менi смутно... Чому менi смутно?"
Вернувши скорою ©здою додому, Гриць iде просто до бiлолицьо© Настки.
Йому хочеться до когось пригорнутися, до когось притулитися, комусь
сказати, що вiн любить Туркиню. Що вона така,_ що вона сяка... Що його
серце болить... Що казала се... вiдповiдала те - i багато такого iншого
кипить в його грудях. Тому й пiшов.
Настка ждала.
Вона все ждала.
Коли б i не прийшов Гриць, вона все на нього ждала, однаково його
любила. Без вiдмiни, i все радувалася ним.
- Настуне, голубко! - каже вiн сумно, тужливо i обiйма ©©. - Настуне,
я дуже втомлений...
Настка тулить i голубить. Настка догоджа , вона не пита . Що вiн хоче,
вона мовчки сповня , завше добра, завше люба.
Тепер сидять обо обiк себе i не говорять нiчого... Само мовчання
говорить за них.
Вiн глядить задумано вперед себе на лiс i гори i нiчого не бачить. На
нього дивляться чорнi очi з-пiд лукуватих зчудованих брiв, горять коло
лиця червонi маки, дрижать в ухах золотi пiвмiсячики, цвiтуть любi уста.
"Туркине! - стогне, блага мовчки його стужене, зворушене серце. -
Туркине! Чому мене не любиш?"
"Не прийду-у!" - _вiдзива ться в його слуху любий голос i замира в
смутнiй глибинi спрагнено© його душi. "Не прийду!"_
- _Поцiлуй, Насте! - обзива ться вiн нараз по якiйсь хвилi твердим,
якимсь приказуючим голосом i притяга повнолицю слухняну дiвчину до себе й
тулить. - Поцiлуй!..
Поцiлувала...
- ...Так... - каже вдоволено, вста живо, не оглянувшись за нею бiльше
нi пiвпоглядом, i вiдходить...
* * *
Повiдцвiтали червонi маки, якими прибиралася цiле лiто молода Тетяна.
Настали понурi днi. Понурi, короткi i дощовi. А в хатi Iванихи Дубихи, що
сто©ть межи горою i гучною рiкою, пану майже за дно пiвтемiнь. То
смереки, що здiймаються густими рядками перед хатою на горi, заслоняють
вступ сонця i творять в нiй понурiсть; в хатi перед iконою пресвято© дiви
горить, як звичайно у побожно© Iванихи Дубихи, мале миготливе свiтельце.
Смутно i тужно тепер осiннiми днями краснiй Тетянi. Мати за
господарством та справунками в млинi, лиш недовго пересиджу в свiтличках.
Тетяна, прибравши ©х рушниками, сушеними цвiтами та килимами, не зна
iнодi, що з часом починати, так багато, зда ться ©й, ма його зайвого.
Хоча й помага матерi в господарствi... клопочеться враз з нею... втiм,
все ж таки бувають у не© такi хвилi... де зда ться ©й... ма його ще все
забагато. Грубо© челядинсько© роботи Iваниха Дубиха сво©й однiськiй доньцi
не да в руки, а туга за Грицем i потайна любов до нього пiдмулюють
душевний спокiй i рiвновагу дiвчини. Летiла би, як птаха, на гору до
нього, вiн же кликав, молив лiсом, щоб зайшла хоч раз ще. Однак вона не
була. Щось, що було сильнiше вiд не©, держало ©© вдолинi, вдома, не
допускало виходити проти нього.
Хотiла бачити - не йшла. Любила - не показувалася Зачинила душу i нiби
ждала чогось. Неначе боялася любити так, як була годна...
"А що, буду плакати?" - _гомонiло його голосом в ©© душi, коли
пригадувала собi розмову з ним та те, що дiвчата, полюбивши, повиннi мати
"свiй розум".
Так. Тому ж i в не© був свiй розум, - i вона не виходила в лiс до
нього. Не вiрила йому. А он бiднiй Маврi як пiшло життя марно-марнотою, i
всi покинули. Нiкого, окрiм не© та ©© матерi, не мала вона на всiм свiтi.
Та вона так не хоче. Лiпше не любити, якщо мав би вiн ©© забути, висмiяти,
що так дуже його полюбила, в його очах душу загубила...
I чомусь ©й лячно, i чомусь тужно. Скiльки не молилася, вiри до нього в
не© нема. Полюбить, покине, осмi i свисне! - остерiга за дно якийсь
внутрiшнiй голос ©© серце. Так учила, остерiгала Мавра, а Маврi вона
вiрить.
О!.. о!.. о!.. - виривався на саму таку лиш думку стогiн з ©© грудей, i
вiра, хоч би й була на час, щезла без надi© - не верта бiльше. Думка
нестерпна. Вона мутить ©© душу, вiдбира спокiй. Насува смуток, розпiка
душу. Вона, Тетяна Дубiвна, покинена, осмiяна. Вона - що ©© мати держить,
мов цвiтку за образами, шану , пестить. Що все, чого б не захотiла, мала
по волi. Вона ним покинена, а вiн посвисту на не©!.. Мов пiд невидимим
тягарем якогось незрозумiлого ©й самiй страху - угина ться Тетяна, терпить
i умлiва душею.
Так часто, так густо. Тому зачиненi ©© уста мовчать гордо, не
признаються нiкому про бiль i рай в душi. Прийде вiн або старости вiд
нього, вона заговорить, все розкаже. А коли не так, нехай все в нiй
згасне.
Iншими днями знов Тетяна, мов той лiд весняний, тане. До себе
усмiха ться, радiючи цiлою душею. Вiн ©© любить! - красний та пишний, мов
орел лiта . А все ©© любить, душею в'ялить. Грицю, Грицю! - кличе ©©
молода душа, простяга тужно сво© чистi крила, трiпочеться надiями,
усмiха ться щастям; коли прийде сам?
Сам!_
На сво©м дорогiм, як вугiль чорнiм конi. Прийде, поцiлу , стане перед
матiр, скаже те, що треба, заповiсть ©й щастя.
Та не спiшить Тетяна лiсом до нього, а бiжить до Маври.
"Казати? Оповiсти? - пита ©© непевний голос. - Розповiсти Маврi?
Зрадитися? Чи радше примовчати, аж настане час..."
Нi, лiпше мовчати. Не зрадитися нi словечком. Радше буде сама ждати,
мовчки щастя виглядати, любити тайком, а промине час, вiн пришле сватiв, i
все буде добре. Мати ©© вiддасть за нього. Вони полюбилися, i вона
упросить матiр вiддати ©© за нього.
Та не спiшить Тетяна до нього, а спiшить до Маври.
Хоч i не розкаже ©й про свою любов, то Мавра зна рiзне, розумi ться на
всiм, бувала в свiтi, зна ворожити, спомина iнодi i про любов... легше
якось буде.
Iдучи одного разу лiсом з такими ось думками, заверта Тетяна в
сторону, де виднi Маврина оселя, i... врештi входить до не©.
- Мавро! - кличе живо. - А он я до тебе в гостi, хоч i не недiля, та в
нас в хатi тужно якось часами i сумно, а iнодi аж... силу вийти... хоч би
й до тебе! - Iз тими словами тулиться дiвчина до старо© приятельки, неначе
бажа , хоч i несвiдомо, пестощiв i любовi.
- Мавро, бачиш, я тут... тож за те обiйми, попести...
- От i пригадала! - вiдповiда Мавра, та проте пестить i голубить свою
доню.
- Чому не приходила? - ставить питання. - Забула вже Мавру? Полюбила
якого хлопця? Нехай ©й усе розкаже, все, що б лиш не знала. Вона ж лиш ©©
ма . ©© одну на свiтi, ©© одну над усе. Бiльше... кого ©й любити? Хто
бiдною жiнкою журиться? Довкруги не© лиш лiс, лiс та гори. А он нинi
зранку хлопцi знов зверещали. Прилетiли злобнi, на хату знов спали:
"Татари iдуть!" - зверещали. В дверi нагримали i, заки вона з печi злiзла,
й пощезали. Кого ©й любити? Кого там пестити, як не ©©, зозулю, зозулю
бiленьку!
...Тетяна смiялася.
- Страхали знов татарами?
- Так, злетiли звiдкись i ну ж бити в дверi. "Вiдчини, Мавро, бо татари
йдуть". Стiльки часу оставили, що хiба заклясти, поховати зiлля, щоб не
розтрусили.
- Багато сього лiта зiлля назбирала? - пита Тетяна i обзира ться по
закутках, де стара приятелька держала насушене чародiйне зiлля.
- Та доста.
- А он там на печi, що се за зiлля? - спитала цiкаво
Тетяна. - Я ще не бачила його в тебе, ще на сiм не знаюся.
- Тото_ зiлля? - пита стара сухо.
- Тото._ Вiд чого воно, Мавро?
- Вiд усякого лиха, - _вiдказу знов сухо стара, - воно з-пiд "Бiлого
каменя".
- Та вiд якого ж лиха, Мавро? - допиту ться дiвчина, придивляючись
уважно листю зiлля...
- От, вiд лиха,.. - _чу знов те саме. - Даси напитися, то й переможеш
його. Переможеш сном, i вже його не буде. Воно да сон... - додала вiдтак
вже приязнiше. - Не можеш ночами спати, звариш, даси напитися, i хоч би
як, а мусиш уснути. Мабуть, i мене тим зiллям напо©ли вороги тодi, коли
мою долю порiшили i з-помiж себе викинули. Винесли в снi з шатра, i я
нiчого не чула. Деякi в нас розумiються добре на зiллi. Ще й до них, як
треба, примовляють. Гей, гей, зiллячко! - додала i усмiхнулася чудно. -
Мавра також зна ться на нiм. Лиш собi не вари, доньцю, - остерiгала, -
хiба тяжкому вороговi. Та ще й знай, коли його копати.
Говорячи отак та пояснюючи вплив сили зiлля, вона неначе ще щось
затаювала, та Тетяна про те й не допитувала далi.
- Коли його копати? - спитала лише.
- Коли? - повторя Мавра. - Ось послухай, як i коли, лише не забудь.
Другий раз не скажу. Для себе будь-коли, одиноко, з водою в ротi. До схiд
сонця водою налий, сама без сусiдiв горшкiв звари, глечик не кивай, а все
мовчки. Так для себе. А проти лиха - _iнакше.
Тетяна усмiхнулася.
Мавра погрозила.
- Не смiйся, дiвче, - додала поважно, - а краще затям. Може, я загину,
ти одна запам'ятай! Чому тобi не знати? Тобi нехай не придасться, а знати