заклятих, молодечими, приманчивими спiвами, за що вони займаються ©х
долею, розкриваючи ©© перед дiвочою душею рiзними подiями, зрозумiлими лиш
дiвчатам, або чудними снами, що вказують на будучнiсть.
I зацiкавилися дiвчата оповiданням старого мандрiвника.
Та хоч i зацiкавилися, не квапилися жодного року так ворожити. Однi не
хотiли, бо не було човнiв, другi вiдмовлялися, вимовляючися, що бояться,
аби русалки не заманили мiж себе в воду, iншi знов вагалися, бо хлопцi,
довiдавшись, поглузують, i так вiдмовлялися, аж врештi нiхто з охочих не
остався.
Так було тому кiлька рокiв назад.
Але сього року склалося iнакше.
Сього року захотiлося бог зна чому самiй Тетянi_ розвiдатися про свою
будучу долю. Товаришки i ровесницi, котрим вона заявила свою охоту
поворожити на Iвана
Купала вiнками, мов лиш ждали поклику. Поклику найкращо© та, на ©х
гадку, найвiдважнiшо© дiвчини, що, як впевняла, нiчого не боялася: нi
русалок нi вдень, нi вночi, нi смiху всiх хлопцiв у селi, а так просто
хотiла._ Хотiла побачити, куди попливе ©© вiнок водою, куди покерують ним
русалки. Тому запросила всiх товаришок i ровесниць на надвечерi [27] Iвана
Купала над рiку оподалiк трохи вiд млина.
I справдi, вони сповнили ©© волю, набравши нараз i собi охоти
поворожити вiнками, погуляти ясною нiччю над берегом рiки, переспiвати в
гуртi як змога найкращих спiванок i приспособити собi ласку русалок,
захованих на днi води...
Аж от настав врештi очiкуваний вечiр, а з ним i мiсяць вповнi.
Завтра Iвана Купала, а сьогоднiшня нiч ясна, зориста, неначе умисне
розцвiлася, щоб молодим дiвчатам зрадити[28] над рiчкою будучу долю i
милого.
Мов гарнi птахи, зiбралися вони над берегом рiки, що, осяяна мiсячним
свiтлом, виблискувалася приманчиво межи густо залiсненою, вечором темною
Чабаницею та бiлою дорогою, що бiгла попри не©.
Неначе срiбна широка струя, рухалася вода шумливо вперед i все вперед.
Але не на всiх мiсцях однаково.
Он там, де ©© ложисько на часок звужу ться, де з ©© дна висадилося
камiння-велетень неповоротною формою, вона поважнi . Там, пiд тим
камiнням, що пригаду невеличку скалу, береже вона кiлька мiсць, мов тайн
сво©х, мiсць проразливо© глибини, над якими ©© поверхня то морщиться, то
виром крутиться.
Морщачись i дрижачи якимось злорадним приманливим миготiнням, вона
стара ться все в тiм мiсцi безпощадно поглинути в себе, що появиться на
поверхнi.
Нiхто не переходить тих глибiней, таких супокiйних на вид, а таких
зрадливих сво©м супоко м, нiхто не пробував перепливати ©х.
Вони не цiкавi.
Супоко м сво©м не манять нiкого до себе, а кого приманять на хвилину,
той вiдверта ться, збагнувши оком глибiнь обiч камня-велетня, не журиться
бiльше ним i йде. Тож i рiка на тiм мiсцi нiби опущена i нiхто не мутить
там ©© супокою.
Не самi прибули дiвчата над берег блискучо© вночi рiки. Межи ними й
циганка Мавра. Пристро на в якусь стару червону хустку, спущену недбало з
голови, в срiбне давн намисто на ши© i на грудях, з розпатланим волоссям,
вона проходжу ться мiж дiвчатами, мов марево.
Розвеселена дiвочим балаканням та дарунками, якими привабили ©© зi
сховку помiж себе, виспiву вона якiсь чуднi монотоннi пiснi, на рiднiй,
лиш ©й зрозумiлiй мовi, i чогось вдоволена.
Нинi захопила ©©, очевидно, струя живого життя молодiжi, i вона нiби
вiдмолоднiла сього вечора з ними. Зрештою, вона найбiльше через Тетяну
тут. Тетянi захотiлося над рiкою поворожити, а се було для не© те саме, що
©© власне бажання. Тому вона весела.
Вона вiдповiда голосно на всi допити дiвочi, що радi би заглянути хоч
на хвилиночку в зачинену перед ними будуччину, i смi ться весело.
Дiвчата уставляються врештi по вподобi i волi кождо© на обiбраних
мiсцях i спiваючи, кидають з голови одна по другiй пишнi вiнки з лентами,
якими пристро©лися сього вечора, на блискучу воду - i ждуть.
Коли упав перший вiнок на воду, почувся перший голос:
Гей, на Iвана, гей, на Купала, гей, гей, гей!
Красна дiвчина долi шукала, гей, гей, гей!
Цвiтки збирала,вiночок вила,
Долi водою його пустила.
Другий голос:
Поплинь, вiночку, по блискучiй хвилi;
Поплинь пiд хату, де живе милий.
Поплив вiночок долi водою,
Серце дiвчини забрав з собою.
Третiй голос:
На зарiночку змарнiв поволi,
Не дав Купало дiвчинi долi.
Гей, на Iвана, гей, на Купала
Дiвча во пiвнiч зiлля копала;
В пiвнiч копала, в пiвнiч варила,
А до схiд сонця вже отру©ла...
Вiдтак глядять всi дiвчата на веселi хвилi, куди i як несуть вони
вiнки. Понесуть ©х далеко чи близько? До милого чи до чужого? На якiм
мiсцi берега спиняться? I тут же в сiм селi? Чи, може, розiрвуть ©х дикою
грою в дрiбнi куснi, не донiсши цiлими, де судьба призначила?..
Якийсь час глибока мовчанка. Дiвчата стоять посхилюванi на березi,
дивляться, стережуть очима, ба чи не всiм тiлом, розколисанi водою вiнки -
i лиш десь-не-десь повторю ться пiвголосом:
Гей, на Iвана, гей, на Купала
Красна дiвчина долi шукала!
Цвiтки збирала, вiночок вила,
Долi водою його пустила.
Нараз крик i смiх.
Один вiнок натрапив на бистрiшу хвилю коло берега, i вона викинула його
збиточне[29] на траву. Зо два iншi, сплетенi немiцно, розiрвалися зараз з
самого початку i розплилися поодинокими цвiтами по всiй рiцi, мов
роздробилися для все© рiки, i хутко зникли з очей.
Лиш одна Тетяна мовчить, не дба нi про кого, не цiкавиться нiчим.
Вона опинилася на березi коло спокiйно© глибини, означено©
велетнями-каменями, i надуму ться. За нею поволiклася, мов друга ©© тiнь,
i ворожка-циганка.
© обходить нинi найбiльше вiнок Тетяни. Що станеться з ним? Куди
понесе його_ рiка? Чи далi до красного Гриця в гори, чи на берег кине? Чи
розiрве на куснi, на смiх пустить? То ©© цiкавить!
Тетяна не здiйма вiнка з голови. Вага ться. Передусiм вона не хоче,
щоб хто бачив, як кине його з голови, не хоче спiвати. Не хоче, щоб
звертали увагу на не©, одним словом, не хоче нiчого. Нiчого, в чiм
захотiли би й iншi брати участь.
Щось_ сама однiська хоче.
А нараз вже нiби й того не хоче.
Так сто©ть i вага ться.
Вагаючись, спиня ться тим часом думками коло Гриця, пита себе:
"Звiнчаються вони се© осенi, як заповiдав ©й вiн, чи будуть ще далi
ждати?"
"Заки снiг упаде, будеш в мо©й хатi", - казав вiн ©й сам сво©ми устами,
i вона йому вiрить. Йому одному на всiм свiтi. Вiнок i вода не скажуть ©й
бiльше, як вiн сам. Вiн сво©м голосом i сво©ми устами, якими цiлував...
- Ти тут хочеш кидати вiнок? - обзива ться нараз за нею голос Маври i
перебива раптом лет ©© думок.
- Не тут! - _вiдповiда знехотя молода дiвчина i вiдверта ться, немило
вражена циганкою, що перебила ©й думки.
- Не тут, доньцю, не тут, - пiдмовля Мавра, - бо, ади, тут у водi вир,
i вiн не дасть добре вiнковi поплисти. Все буде ним в однiм мiсцi крутити.
Iди трохи далi та кинь вiнок, згадавши свого милого, чи поберетеся се©
осенi, чи нi.
- Поберемося, поберемося! - вiдповiда Тетяна гордо i дода
роздразнено: - Кину вiнок, де схочу. - I з тими словами вiдступа вiд
циганки на кiлька крокiв. Хотiла кинути вiнок нiким не спостережена, сама
однiська, тим часом Мавра не да .
- Кидай, де хочеш, доньцю. Кидай, де хочеш! - каже примиряюче Мавра, та
проте не руша ться з мiсця. Се подразнило ще бiльше уперту вдачу дiвчини,
що не зносила над собою нiяко© властi, i вона вiдступила вiд циганки
дальше. Ще недалеко вiдступила, коли ©© нараз щось мов пiдтручу невидимою
силою назад на те саме мiсце. Вона вернула i зняла з голови вiнок. Далi -
не створивши уст нi на одне слово, кинула вiнок з усе© сили коло каменя в
воду... Вiнок заколисався сильно i, поплававши кiлька хвилин кругом по
тихiй водi, почав, немов кермований невидимою силою з-пiд блискучо©
поверхнi, сунутися ледве замiтно вперед.
Не далеко.
Тетяна стояла на березi, похилившись, з очима широко створеними, i не
рухалася нi на волосок. Ззаду за нею чигала вдво зiгнена циганка.
Важка хвиля... мовчання...
- О! о! о! - скричала нараз Тетяна i простягла з переляком над водою
руки. Саме до середини доплив ©© вiнок, як тут захопив його вир. Крутив
ним якусь хвилину на однiм мiсцi, грався. Коли нараз потягнуло його щось в
глибiнь, i Тетяна не побачила його бiльше.
Мовчки обернула вона сво побiлiле лице до старо© циганки, що й собi
витрiщалася без руху тривожними очима в воду. Тепер поглянула поважно на
дiвчину.
- _Не посвата тебе се© осенi твiй хлопець, - обiзвалася врештi, не
надумуючись, - не посвата . Тетяна вiдвернулася.
- Ов-ва! - сказала лише згорда i повела спущеними очима по водi.
- Ов-ва?! кажеш, доньцю? - спитала з явним докором Мавра.
- Ов-ва! - вiдповiла, як перше, гордо дiвчина, мов не сво©м вже
голосом, i, вiдвернувшись вiд води, вiдiйшла...
* * *
Знов минув якийсь час.
Настка пiшла з сво©ми родичами на прощу в далекi сторони i не
попрощалася з Грицем, ©й болiло серце, що вiн майже цiле оце лiто
занедбував ©©, навiдуючись лиш рiдко до не©. Та не показувала вона йому
свого жалю, а ждала терпливо, доки не звернеться знов сам до не©, як уже
не раз бувало давнiше, коли його що-небудь розлучало з нею. Щоб його могла
ще i яка iнша дiвчина заняти, ©й не приходило досi на думку. Звичайно,
бувала се досi сама його чудна непостiйна вдача, що брала над ним верх i
або вiддаляла з хати на якийсь час, або силувала до гарячо© запальчиво©
працi; тодi й тижнями не заходив до не©.
Та все ж вiн i тодi навiдувався до не© бодай на хвилину-двi,
показувався, поспитав що-небудь, особливо ж як його в роботi захопляла
сльота, вiн звертався хоч крадьком до не©.
Але сього лiта вiн лише десь та не десь загляне на хвилину до не©
вечором, а зрештою в недiлю, свято його мов вiтром удувало...
Куди ходив? - запитувала себе Настка i чудувалася.
А може, i взагалi не ходив?
Се раз. А по-друге, чому вже не говорить ©й, як давнiше, де бував, коли
вже вiддалявся?
Вони ж собi межи собою вже давно по словi[30] i ждуть ще нiби дозволу
батькiв, щоб вiдбулося весiлля. А саме тепер_ почина вiн ©© занедбувати.
Саме тепер, ©й болiло серце, вiщувало смуток, i бували хвилi, коли вона
гiрко жалувалася на його невдяку i байдужiсть, на чудну вдачу, а iнодi,
переговорюючись з матiр'ю, навiть плакала.
Збиралася одного разу вже й до ворожки-циганки йти, про яко© силу i
мiць чула лиш мов з казки, та все побоювалася. А далi й соромилася.
Ворожка, як вона чула, жила десь на самотi, на горi Чабаницi, в лiсi,
отже, треба би ще iз кимось iншим iти. А вона не мала з ким. А хоча,
говорила собi, i пiде до не©, то що скаже ворожцi? Що милий
спроневiрився?. Вона того напевно не зна . Не раз i не два впевняв ©©, що
©© одну любить, ©© одну на свiтi._
Та що питати ©©? Про що розвiдуватися? Що вiн не любить довго держатися
хати, одного мiсця? До того вона звикла. Такий вже зроду вдався. На те й
ворожка, хто зна , чи поможе. Хiба що, може, йому ким що починено?
Ким?
Не зна .
Дiвчиною якою?
Котрою?
В селi всi дiвчата знали, що вони собi по словi, жодна межи них не
стане, хiба би яка молодиця. А молодиць ©й не страшно, хоча й кажуть люди,
що мiж ними i такi, що чоловiкам вiдбирають розум. Та вiн не бо©ться.
Гриць не боязливий. На цiле село вiн один нiчого не бо©ться. Тож чого ©й
до ворожки?
Так роздумувала Настка i осталася, не пiшла. Лиш коли родичi заговорили
про хiд на прощу в далеку сторону, вона просилася з ними. Хотiла господу
помолитися, за свiй грiх покаятися, про щастя попросити. I пiшла. Не
зрадившись перед нiким з товаришок - зiбралася й пiшла.
Грицевi стало нiяково, коли зачув, що Настка пiшла з родичами так
далеко в чужу сторону, як казали люди, не спiмнувши йому про те нi
словечком, i не попрощалася.
I стало йому нараз прикро i жаль за доброю, щирою дiвчиною, що за цiле
лiто не зробила йому нi одним словом докору за байдужiсть до не©.
Правда, вiн не все був до не© байдужий, лиш саме в той час, як
стрiчався з Тетяною. Тож лиш тодi вiн ©© занедбував. По кождiй стрiчi з
Тетяною вiн неначе тратив власть над собою, так дуже пiдходила вона йому
пiд душу. I був би, коли б був мiг, з нею вже давно одружився. Вона, - як
говорив ©й iнодi сам, - весь розум з голови випивала i мов шовком за
палець кождим словом обвивала. Однак, не бачивши ©© довше, як ось i тепер
через якусь роботу, до яко© батько мов прикував, починав тужити за Насткою
i вiдчував виразно, що без не© не може обiйтися. Яка вона добра, яка
податлива, як приставала у всiм за ним, а нараз вiдвернулася. Тому вiн сам
винен. Сам-один. Вона все однакою бувала. Окрiм нього, нiкого не любила...
- Грицю, - грозила саме останнiй раз (пригадалося йому), усмiхаючись
жартiвливо до нього, не бачивши його довше в себе. - Вiдай, ти знайшов
собi другу Настку, що першу вже забува ш. Як знайшов, то держи! - казала,
а проте, хоч i каже се, тягне i обiйма його пестливо за шию. - Я знайду
собi другого Гриця. Не тiльки свiта, що наше село, не тiльки хлопцiв, що
Гриць на границi. Як хочеш, Грицю, - дода i, усмiхаючися, загляда йому в
очi, обiйма i голубить, доки не усмiхнеться вiн i не прихилиться, не
примириться знов з нею.
I так все i завше. Однакова, добра, поблажлива, хитра, як та лисичка;
тяжко Настку не_ любити. Завше вона з веселими, як небо голубими очима, що
не знали гнiву, з устами, що з усмiхом вiтали.
А тепер пiшла на прощу - слова не сказала, тепер, перший раз в життi,
зда ться, вiдчула справдiшнiй жаль до нього. "Невже ж дiзналася про
Туркиню? - подумав з прикрим почуттям, мов очутившись, Гриць. - Господи! А
коли вже дiзналася, хоч i не знаю звiдки, бо як i хто таке розказав би? -
то вже лiпше розкаже вiн ©й сам про все. Хоч буде по правдi. Про все
перекона ться.
А розгнiва ться вона, вiн ©© перепросить. Вона мудра, простить йому i
помиряться, як не раз вже. Вона ж у нього добра, як кавалок хлiба, хоч до
рани приложи. З нею все зробиш. Iнакше годi поступити, ©© шкода, ©© жаль
лишити, ©© давно вiн любить.
Отаке.
Одно© жаль лишити, бо вже давно любить, ба навiть зв'язався, друго© не
годен покинути, серце не за тим; тому нехай самi мiж собою зроблять лад,
як котрiй що не по душi...
Як повернула Настка з прощi, Гриць пiшов до не©. Дiждався ©© врештi.
Вийшла проти нього якась мов не та. Висока, годна, та проте марна
якась.
Вiн поглянув на не© i пожалував в душi.
Тому всьому вiн винен, - _заговорило в нiм сумлiння.
А далi обiзвався.
Чому не сказала, що йде на прощу? - спитав, вiтаючись з нею. - Може б,
був i вiн до них прилучився, був би i вiн пiшов. Чому зата©ла перед ним,
що йде, i пiшла без нього?
Чи вiн ©й вже байдужий? Не любить його бiльше?
Вмiсто вiдповiдi Настка розплакалася.
Вона його любить, як давно любила, але вiн_ не щирий. Вiн вже сторонить
вiд не©, так робить недобре. Нехай по правдi призна ться, куди тепер
заходить, а вона простить йому, i все буде добре. Але старостiв, "знай", -
додала поважно, - нехай присила , бо довше ждати ©© родичi не хочуть.
"Через того Гриця, - кажуть, - що гонить за вiтрами, вона ще бог зна як
остане з сивою косою". З жалю пiшла на прощу, впевняла. "З жалю". Щоб вiд
нього та вiд грiха вiдмолитися. Щоб вiн се знав. Раз на все каже йому се.
А тепер нехай сам призна ться. На кого думка в нього? Любить яку iншу? Як
любить, то най любить.
Гриць тягне ©© до грудей, до себе i притиска .
- Та хоч я скажу, то що з того вийде?
- Вийде те, що треба, тим нехай не журиться, - вiдповiда вона. - Ти
лиш скажи.
- А он, - каже вiн врештi, - Тетяну Iванихи Дубихи в третiм селi вiдси
зна ш? З чорними бровами, першу багачку. Вона його любить._
Настка побiлiла.
- Туркиня?
- Туркиня.
- Та, з золотими пiвмiсяцями в ухах, що бровами мiрить?
- Ота сама, що бровами мiрить.
- Тебе,_ Грицю, вчепилася? - ледве пита .
- На смерть полюбила...
- А ти?
Гриць смi ться, тулячи ©© знов до себе.
- Обох я вас люблю, обидвi ви однаковi. Одна синьоока, друга
чорнобрива. Обi ви дiвчата, лиш Настка не Туркиня._
Настка споважнiла, як нiколи досi.
- Грицю! - каже. - Чи в тебе двi душi, що двох нас любиш, що двох нас
свата ш, що двох нас дуриш? Але знай!.. - додала, i раптом ©© синi очi
замерехтiли. - Настку не покинеш._ Настку не здуриш.
- _Досi ще жодно© я не здурив! - борониться Гриць. - Бо ще до жодно©
сватiв не слав.
- Але знав дорогу, як казав, що любиш?.._
- _Знав, Настуне. I тепер ще знаю, - вiдказу вiн. - Але все шкода
Туркинi. Буде заводити. Буде проклинати i мене, i тебе. Що нам тут робити?
- Будемо добиратися, - каже рiшуче Настка i нараз, як великий змiй,
обiйма Гриця.
- А Туркиня, Настко? Я ж ©© не уб'ю. I вона, як ти, по правдi мене
любила.
Настка спустила очi, захмурилася i хвилину немов роздумувала над
чимось.
- Ти нею не журися, - вiдповiла врештi. - Я беру ©© на себе, сама з нею
упораюся, щоб було все добре, щоб не проклинала нас, нi тебе, нi мене.
Гриць видивився на Настку, що стояла близько перед ним i майже
дотикалася його грудьми. От вона вже знов була така сама, як давно, добра
i прихильна, знов знала всьому раду, де вiн нiяк не знав. Не змiнилася.
Мудра була, хоч би i в чiм.
- Що ти зробиш з нею? - спитав врештi несмiливо, майже покiрно.
Настка розсмiялася. Вiдтак умовкши, закинула обидвi руки за його шию i
втопила в нього сво© синi, тепер мерехтячi очi, якi вiн любив, i спитала:
- Любиш дуже Туркиню, Грицю?
Гриць вiдiпхнув ©©.
- Дай менi спокiй, Насте, - скипiв, подразнений нараз чимось в ©©
голосi. - Роби собi, що хочеш, а менi дай спокiй. Раз_ я все сказав, то
тепер дай менi спокiй...
- А Туркиня?
- Убий ©©, як вона тобi в дорозi. Я ©© не уб'ю!
- I я нi, Грицуню, - вiдповiла Настка i зареготалася, показавши сво©
бiлi зуби. - I я нi, Грицуню!
- То роби, що хочеш. Ви обi однакi!_ А мене лишiть.
- Ми обi однакi,_ кажеш, - пiдхопила вона, - i тому тобi однаково, кого
посвата ш. Здавна я вже твоя... сам дав перший слово, тепер вже не лишиш,
мене_ ти не здуриш...
- А Туркиня? - завернув знов Гриць.
Настка викривила погано уста.
- Не журися нею, - сказала коротко. - Я ©© не уб'ю.
- I я нi, Настуне. Та що з нею зробиш? - допитувався Гриць неспокiйно.
В Настки знов замерехтiло в очах, що аж позеленiли, i вона, як перше,
розсмiялася.
Гриць розлютився.
- Чого знов регочешся? Менi не до смiху.
- А менi до смiху, - вiдповiла Настка. - Ти, Грицю, май розум, -
поучала нараз сво©м звичайним розважливим споко м, яким усе брала верх над
ним, над його подвiйною вдачею. - Чи ти справдi гада ш, що лиш ти один на
свiтi? Що як за тебе вона не вийде, не знайде другого? Господи, борони вiд
такого розуму, як твiй!
Гриць умовк.
- Та знайде, - каже нараз. - Але буде проклинати, буде нарiкати...
- Хто, Грицю? Туркиня? - пита Настка. - Невже ж ти ©© бо©шся?.. Хто
буде проклинати? - повторю визиваюче, а заразом заперечу чимось в сво©м
голосi... заздалегiдь тому, що ма прийти вiд нього.
- Iваниха Дубиха, - вiдповiда Гриць. - Вона_ не жарту ...
- Та нехай, - каже зневажливо Настка. - Вiд прокльонiв я нас вiдiб'ю.
Ти менi лиш оповiдж про не©, що зна ш...
Гриць змiшався.
- Що розказати?.. Гарна... i вже...
- Чи справдi вона така багачка в селi?
- За таку ©© люди мають. Я не числив ©© отари овець. Худоби до води
також не гнав. Кажуть - перша багачка. то, певно, багачка.
- Так, так, Грицю, не журися, - почала знов, успокоюючи, Настка. - Вона
i без тебе вiддасться.
- Та я знаю, що вiддасться. Жаль лиш так_ казати. Настка
випростувалася... а була висока.
- А мене не жаль? - _сказала се голосом, в якiм тремтiли сльози i
огiрчення, що вже давно накипiло.
- Та як не жаль! - успокоював Гриць. - Жаль, зозулько. Навiть i себе
жаль, що двi полюбив, а жодно© ще не маю. Одну брав би, i друго© не лишав
би. Одну любив би, другу голубив би. Одну сватав би, з другою вiнчався б.
- I з тими словами якось чудно розсмiявся. - Що менi робити?
- По двi не любити.
- То не любiть... ви! Покинь мене, Настко! Чого мене держиш? Як мене
покинеш, засватаю Дубiвну...
Настка розплакалася.
- _Не бо©шся бога? - спитала крiзь сльози. - Тепер _так говориш? Яка в
тебе душа?..
- Станемо колись всi перед бога. Я, Дубiвна i ти. Цить, не плач.
Чу ш?.. Я, Дубiвна i ти!_ I вiн нас осудить. Цить, не плач, - потiша
Гриць i знов тулить дiвчину до себе. - Що я тому винен, що так склалося?
Чи я хотiв сього? Так було суджено або, може, менi починено. - Останн
слово вимовив, усмiхаючись, однако Настка не завважала його.
- Чого ходив до Туркинi, як мав вже мене? - спитала.
- Бо починила, - вiдказу вiн. - Перша чарiвниця. Гарна на все село.
Чорними бровами та очима приманювала, червоними цвiтами маку, що ними все
затикувалася, держала... От i ослiпила душу, розум. Що хочеш? На те ж я
хлопець, на те серце в мене... Цить, не плач! - вмовля . - Я ще не помер,
як колись помру, станеш вдовицею, тодi заводь чи там голоси, а тепер ще
смiйся. А як не хочеш смiятися, то хоч люби по-давньому, iнакше кидаю тебе
i йду до Дубiвни. Вона не плаче.
Настка задрижала в душi на тi слова, успоко©лася i утерла сльози.
- Я тебе люблю, Грицю... ти ж мiй, - сказала. А наблизившись до нього,
обняла його, як недавно, пестливо. - Ми собi по словi, Грицю... Чу ш? -
пита , просить, а очима, що миготять неспокiйно, грозить. - Ми собi по
словi. Мене_ ти не здуриш...
- Чув уже. Коли скiнчиш? - скипiв нараз Гриць. - Я що знав, сказав тобi
по правдi, а тепер дай спокiй. Що хочеш? Щоб я пiшов в свiт за очi? Менi
не тяжко - пiду.
Настка - знов обнiма за шию.
- Не в свiт, Грицю... - як сновида успокою , - а звiнчатися, Грицуню...
- Тож звiнча мося... але... - i нараз урвав, вiдсуваючи вiд себе
дiвчину, яко© рiшучiсть знав i боявся.
- Нiколи бiльше до Туркинi не виходь, - _наказу нараз поважно i строго
дiвчина, пронизуючи сво©ми ясними очима, що то за сю хвилю з внутрiшньо©
боротьби аж потемнiли, i дода : - Щоб ми через не© не побралися?.. До не©
пiде другий. Вона без тебе не згине, вона багачка, _Грицю, а я... - i
урвала. Сльози знов спинилися в ©© очах, i вона затулила лице обома
руками.
- Не бiйся, цить! - втихомирю Гриць. - Чи я тебе покидаю?.. Не вийду
нiколи до Туркинi. Не вiриш? Тому, може, що я сказав, що вона гарна на все
село? Бо правда, що гарна, правду за пазуху не заховаю, - каже, а сам
з-пiд уса усмiха ться. - Не бiйся...
В Настки знов очi замерехтiли.
- Гри-цю! - погрозила рукою. - Мене ти не здуриш, я се ще раз кажу, а
до Дубiвни не виходи.
Гриць вiдвернувся мовчки вiд не© i, вiдiйшовши кiлька крокiв, кликнув:
- Бувай здорова!
Вона не вiдповiла, але, надумавшись нараз, прожогом опинилася коло
нього.
- Не вийдеш? _
Вiн оглянувся:
- Не вийду!
- Треба закiнчити, Грицю.
- Треба.
- Я вже закiнчу. Ти лиш пiд очi ©й не йди, а iншим не журися.
- Я не журюся! - вiдповiв вiн. - Журiться ви. Ви всi однакi. Дай менi
спокiй... - i з тим знов iде...
- Грицю, я лагоджу рушники.
- Лагоди на осiнь..._
- _Та осiнь от вже тут.
- Ну, то й гаразд.
- Iнакше, Грицю, втоплюся, згину! - жалу ться, грозить Настка.
- Не бiйся! - сказав i станув. - Ви_ не гинете. Скорше я умру...
- Я не дам, Грицуню...
- Ов-ва! - вирвалося нараз Грицевi з уст, i втiм замовк, вiдiйшов...
* * *
Старий Андронатi приблукався до села, де жив Гриць з сво©ми родичами, i
вже чи не вдруге обiйшов те село по милостиню. I знов, як звичайно,
обдарувала його синьоока Настка чи не найкраще. Вона любила подавати йому
милостиню, бо вiн дякував так щиро i красномовно, так знав до душi
промовити, що iнодi не наслухався б його слiв.
Так i сим разом.
Подякувавши i поблагословивши ©© чи не вдесяте, може, схилився ще
кiлька разiв низько перед молодою жвавою дiвчиною, що не досить того, що
ласкава в дарунках, та ще й нинi сама йому ворота вiдчинила, щоб не
трудився. Та ось коли вiн погляне лiпше, а вона чомусь коло нього.
Випроваджу , щебечучи щирими словами, а дедалi i з наказом шанувати в
горах старi ноги, бо гори зривають ©х у тих, хто не родом з вершин...
Так вона говорить i нараз ста .
Та постоявши ще хвилину, врештi сiда i з тим просить i його усiсти.
Дiд здивувався, однак не сiда . Вiн оперся лиш на палицю i дивиться на
не©. Яка вона добра та щира, оця дiвчина, яка милосердна? I не вiднинi
вона така, а вiдколи ©© зна , бувала все така.
- Господи благослови ©©, господи благослови! - повторю раз по раз i
збира ться йти далi. Однак Настка вста i задержу його.
- Дiду, - каже. - Сьогоднi я маю з вами щось говорити. А ви хоч сядьте,
хоч постiйте, а казати мушу. Дiд зчудувався.
- Кажи, дитинко, - вiдмовля , - що там тобi треба, чи що хочеш знати, а
я вже лiпше постою. Так вже звик вiчно на ногах пробувати, що нiчого менi
й стояти.
- Дiду Андронатi, - почала Настка, посилаючи притiм свiй ясний погляд
далеко по верхах, неначеб нагадувала, збирала щось в думках. - Ви мене,
дiду, зна те. Мене i Дончукового Гриця, з котрим не раз балакали - i не
вiд сьогоднi вже. Зна те, чи©х я родичiв, чи©х вiн родичiв. Тому i
послухайте, що я вам розкажу. А розказавши, опiсля вас про щось попрошу.
- Кажи, душко, голубко, - вiдповiда старий i опира ться лiпше на
палицю, спозираючи на дiвчину уважно, щоб нiчого з ©© слiв не стратити.
Вона ж така милосердна та синьоока. Добра дитина, хоч куди. Нiколи з
порожнiми руками з хати не вiдправляла, а часто-густо i куток на нiчлiг
приладжувала, коли деiнде на нього лиш з недовiр'ям споглядали, ба навiть
iнодi не хотiли i на обiйстя прийняти.
- Ми любимося вiддавна, дiду Андронатi, як самi вгада те, я i Гриць
Дончукiв, - сповiда ться дiвчина.
Старий усмiхнувся.
- От-то, новина! - сказав. А далi дода живо, з нета ною теплотою в
голосi. - Хто б того_ не любив! Багато свiту перейшов я, та такого
красного, жвавого хлопця, як оцей Гриць, як ти кажеш - Дончукiв - я нiгде
не бачив. Вигляда мов сам святий Георгiй, як на конi ©де. Гарний вiн та
пишний, благослови його боже! Та ще й добрий, i розумний, i м'якого серця.
- I з тими словами старий, мов пригадавши собi щось, наново розсмiявся. -
До красних вiн легко липне, чи не так, голубко? - пита , все смiючись.
- Так i не так, дiду, - вiдповiда Настка, лиш якось неспiшно.
- Тим-то i штука, бiла ти голубко...
- Гриць лиш мене одну по-щирому любив...
- А ти звiдки зна ш, як хлопцi в свiтi люблять? - перебива . - А ще до
того такi, як саме твiй Гриць! Чи одну, чи кiлька?
- Бо сам розказував менi.
Дiд нiби аж засвистав крiзь зуби з подиву i знов засмiявся.
- Отже, в чiм твоя грижа, коли тебе любить? - пита . - Чи вже перестав
любити, хоче до iншо© старостiв посилати?
- Е, нi, дiду, - вiдказу нетерпливо Настка. - Такий Гриць не . А бiда
в чiм iншiм, i ви нам зарадьте.
- Я? А що я вам поможу? - спитав. - Де в вас батько-мати, хiба вони не
хочуть, щоб ви побралися?
- I то, дiду, нi. Вони не противнi. Побратися - ми поберемося... лиш
долею, розкриваючи ©© перед дiвочою душею рiзними подiями, зрозумiлими лиш
дiвчатам, або чудними снами, що вказують на будучнiсть.
I зацiкавилися дiвчата оповiданням старого мандрiвника.
Та хоч i зацiкавилися, не квапилися жодного року так ворожити. Однi не
хотiли, бо не було човнiв, другi вiдмовлялися, вимовляючися, що бояться,
аби русалки не заманили мiж себе в воду, iншi знов вагалися, бо хлопцi,
довiдавшись, поглузують, i так вiдмовлялися, аж врештi нiхто з охочих не
остався.
Так було тому кiлька рокiв назад.
Але сього року склалося iнакше.
Сього року захотiлося бог зна чому самiй Тетянi_ розвiдатися про свою
будучу долю. Товаришки i ровесницi, котрим вона заявила свою охоту
поворожити на Iвана
Купала вiнками, мов лиш ждали поклику. Поклику найкращо© та, на ©х
гадку, найвiдважнiшо© дiвчини, що, як впевняла, нiчого не боялася: нi
русалок нi вдень, нi вночi, нi смiху всiх хлопцiв у селi, а так просто
хотiла._ Хотiла побачити, куди попливе ©© вiнок водою, куди покерують ним
русалки. Тому запросила всiх товаришок i ровесниць на надвечерi [27] Iвана
Купала над рiку оподалiк трохи вiд млина.
I справдi, вони сповнили ©© волю, набравши нараз i собi охоти
поворожити вiнками, погуляти ясною нiччю над берегом рiки, переспiвати в
гуртi як змога найкращих спiванок i приспособити собi ласку русалок,
захованих на днi води...
Аж от настав врештi очiкуваний вечiр, а з ним i мiсяць вповнi.
Завтра Iвана Купала, а сьогоднiшня нiч ясна, зориста, неначе умисне
розцвiлася, щоб молодим дiвчатам зрадити[28] над рiчкою будучу долю i
милого.
Мов гарнi птахи, зiбралися вони над берегом рiки, що, осяяна мiсячним
свiтлом, виблискувалася приманчиво межи густо залiсненою, вечором темною
Чабаницею та бiлою дорогою, що бiгла попри не©.
Неначе срiбна широка струя, рухалася вода шумливо вперед i все вперед.
Але не на всiх мiсцях однаково.
Он там, де ©© ложисько на часок звужу ться, де з ©© дна висадилося
камiння-велетень неповоротною формою, вона поважнi . Там, пiд тим
камiнням, що пригаду невеличку скалу, береже вона кiлька мiсць, мов тайн
сво©х, мiсць проразливо© глибини, над якими ©© поверхня то морщиться, то
виром крутиться.
Морщачись i дрижачи якимось злорадним приманливим миготiнням, вона
стара ться все в тiм мiсцi безпощадно поглинути в себе, що появиться на
поверхнi.
Нiхто не переходить тих глибiней, таких супокiйних на вид, а таких
зрадливих сво©м супоко м, нiхто не пробував перепливати ©х.
Вони не цiкавi.
Супоко м сво©м не манять нiкого до себе, а кого приманять на хвилину,
той вiдверта ться, збагнувши оком глибiнь обiч камня-велетня, не журиться
бiльше ним i йде. Тож i рiка на тiм мiсцi нiби опущена i нiхто не мутить
там ©© супокою.
Не самi прибули дiвчата над берег блискучо© вночi рiки. Межи ними й
циганка Мавра. Пристро на в якусь стару червону хустку, спущену недбало з
голови, в срiбне давн намисто на ши© i на грудях, з розпатланим волоссям,
вона проходжу ться мiж дiвчатами, мов марево.
Розвеселена дiвочим балаканням та дарунками, якими привабили ©© зi
сховку помiж себе, виспiву вона якiсь чуднi монотоннi пiснi, на рiднiй,
лиш ©й зрозумiлiй мовi, i чогось вдоволена.
Нинi захопила ©©, очевидно, струя живого життя молодiжi, i вона нiби
вiдмолоднiла сього вечора з ними. Зрештою, вона найбiльше через Тетяну
тут. Тетянi захотiлося над рiкою поворожити, а се було для не© те саме, що
©© власне бажання. Тому вона весела.
Вона вiдповiда голосно на всi допити дiвочi, що радi би заглянути хоч
на хвилиночку в зачинену перед ними будуччину, i смi ться весело.
Дiвчата уставляються врештi по вподобi i волi кождо© на обiбраних
мiсцях i спiваючи, кидають з голови одна по другiй пишнi вiнки з лентами,
якими пристро©лися сього вечора, на блискучу воду - i ждуть.
Коли упав перший вiнок на воду, почувся перший голос:
Гей, на Iвана, гей, на Купала, гей, гей, гей!
Красна дiвчина долi шукала, гей, гей, гей!
Цвiтки збирала,вiночок вила,
Долi водою його пустила.
Другий голос:
Поплинь, вiночку, по блискучiй хвилi;
Поплинь пiд хату, де живе милий.
Поплив вiночок долi водою,
Серце дiвчини забрав з собою.
Третiй голос:
На зарiночку змарнiв поволi,
Не дав Купало дiвчинi долi.
Гей, на Iвана, гей, на Купала
Дiвча во пiвнiч зiлля копала;
В пiвнiч копала, в пiвнiч варила,
А до схiд сонця вже отру©ла...
Вiдтак глядять всi дiвчата на веселi хвилi, куди i як несуть вони
вiнки. Понесуть ©х далеко чи близько? До милого чи до чужого? На якiм
мiсцi берега спиняться? I тут же в сiм селi? Чи, може, розiрвуть ©х дикою
грою в дрiбнi куснi, не донiсши цiлими, де судьба призначила?..
Якийсь час глибока мовчанка. Дiвчата стоять посхилюванi на березi,
дивляться, стережуть очима, ба чи не всiм тiлом, розколисанi водою вiнки -
i лиш десь-не-десь повторю ться пiвголосом:
Гей, на Iвана, гей, на Купала
Красна дiвчина долi шукала!
Цвiтки збирала, вiночок вила,
Долi водою його пустила.
Нараз крик i смiх.
Один вiнок натрапив на бистрiшу хвилю коло берега, i вона викинула його
збиточне[29] на траву. Зо два iншi, сплетенi немiцно, розiрвалися зараз з
самого початку i розплилися поодинокими цвiтами по всiй рiцi, мов
роздробилися для все© рiки, i хутко зникли з очей.
Лиш одна Тетяна мовчить, не дба нi про кого, не цiкавиться нiчим.
Вона опинилася на березi коло спокiйно© глибини, означено©
велетнями-каменями, i надуму ться. За нею поволiклася, мов друга ©© тiнь,
i ворожка-циганка.
© обходить нинi найбiльше вiнок Тетяни. Що станеться з ним? Куди
понесе його_ рiка? Чи далi до красного Гриця в гори, чи на берег кине? Чи
розiрве на куснi, на смiх пустить? То ©© цiкавить!
Тетяна не здiйма вiнка з голови. Вага ться. Передусiм вона не хоче,
щоб хто бачив, як кине його з голови, не хоче спiвати. Не хоче, щоб
звертали увагу на не©, одним словом, не хоче нiчого. Нiчого, в чiм
захотiли би й iншi брати участь.
Щось_ сама однiська хоче.
А нараз вже нiби й того не хоче.
Так сто©ть i вага ться.
Вагаючись, спиня ться тим часом думками коло Гриця, пита себе:
"Звiнчаються вони се© осенi, як заповiдав ©й вiн, чи будуть ще далi
ждати?"
"Заки снiг упаде, будеш в мо©й хатi", - казав вiн ©й сам сво©ми устами,
i вона йому вiрить. Йому одному на всiм свiтi. Вiнок i вода не скажуть ©й
бiльше, як вiн сам. Вiн сво©м голосом i сво©ми устами, якими цiлував...
- Ти тут хочеш кидати вiнок? - обзива ться нараз за нею голос Маври i
перебива раптом лет ©© думок.
- Не тут! - _вiдповiда знехотя молода дiвчина i вiдверта ться, немило
вражена циганкою, що перебила ©й думки.
- Не тут, доньцю, не тут, - пiдмовля Мавра, - бо, ади, тут у водi вир,
i вiн не дасть добре вiнковi поплисти. Все буде ним в однiм мiсцi крутити.
Iди трохи далi та кинь вiнок, згадавши свого милого, чи поберетеся се©
осенi, чи нi.
- Поберемося, поберемося! - вiдповiда Тетяна гордо i дода
роздразнено: - Кину вiнок, де схочу. - I з тими словами вiдступа вiд
циганки на кiлька крокiв. Хотiла кинути вiнок нiким не спостережена, сама
однiська, тим часом Мавра не да .
- Кидай, де хочеш, доньцю. Кидай, де хочеш! - каже примиряюче Мавра, та
проте не руша ться з мiсця. Се подразнило ще бiльше уперту вдачу дiвчини,
що не зносила над собою нiяко© властi, i вона вiдступила вiд циганки
дальше. Ще недалеко вiдступила, коли ©© нараз щось мов пiдтручу невидимою
силою назад на те саме мiсце. Вона вернула i зняла з голови вiнок. Далi -
не створивши уст нi на одне слово, кинула вiнок з усе© сили коло каменя в
воду... Вiнок заколисався сильно i, поплававши кiлька хвилин кругом по
тихiй водi, почав, немов кермований невидимою силою з-пiд блискучо©
поверхнi, сунутися ледве замiтно вперед.
Не далеко.
Тетяна стояла на березi, похилившись, з очима широко створеними, i не
рухалася нi на волосок. Ззаду за нею чигала вдво зiгнена циганка.
Важка хвиля... мовчання...
- О! о! о! - скричала нараз Тетяна i простягла з переляком над водою
руки. Саме до середини доплив ©© вiнок, як тут захопив його вир. Крутив
ним якусь хвилину на однiм мiсцi, грався. Коли нараз потягнуло його щось в
глибiнь, i Тетяна не побачила його бiльше.
Мовчки обернула вона сво побiлiле лице до старо© циганки, що й собi
витрiщалася без руху тривожними очима в воду. Тепер поглянула поважно на
дiвчину.
- _Не посвата тебе се© осенi твiй хлопець, - обiзвалася врештi, не
надумуючись, - не посвата . Тетяна вiдвернулася.
- Ов-ва! - сказала лише згорда i повела спущеними очима по водi.
- Ов-ва?! кажеш, доньцю? - спитала з явним докором Мавра.
- Ов-ва! - вiдповiла, як перше, гордо дiвчина, мов не сво©м вже
голосом, i, вiдвернувшись вiд води, вiдiйшла...
* * *
Знов минув якийсь час.
Настка пiшла з сво©ми родичами на прощу в далекi сторони i не
попрощалася з Грицем, ©й болiло серце, що вiн майже цiле оце лiто
занедбував ©©, навiдуючись лиш рiдко до не©. Та не показувала вона йому
свого жалю, а ждала терпливо, доки не звернеться знов сам до не©, як уже
не раз бувало давнiше, коли його що-небудь розлучало з нею. Щоб його могла
ще i яка iнша дiвчина заняти, ©й не приходило досi на думку. Звичайно,
бувала се досi сама його чудна непостiйна вдача, що брала над ним верх i
або вiддаляла з хати на якийсь час, або силувала до гарячо© запальчиво©
працi; тодi й тижнями не заходив до не©.
Та все ж вiн i тодi навiдувався до не© бодай на хвилину-двi,
показувався, поспитав що-небудь, особливо ж як його в роботi захопляла
сльота, вiн звертався хоч крадьком до не©.
Але сього лiта вiн лише десь та не десь загляне на хвилину до не©
вечором, а зрештою в недiлю, свято його мов вiтром удувало...
Куди ходив? - запитувала себе Настка i чудувалася.
А може, i взагалi не ходив?
Се раз. А по-друге, чому вже не говорить ©й, як давнiше, де бував, коли
вже вiддалявся?
Вони ж собi межи собою вже давно по словi[30] i ждуть ще нiби дозволу
батькiв, щоб вiдбулося весiлля. А саме тепер_ почина вiн ©© занедбувати.
Саме тепер, ©й болiло серце, вiщувало смуток, i бували хвилi, коли вона
гiрко жалувалася на його невдяку i байдужiсть, на чудну вдачу, а iнодi,
переговорюючись з матiр'ю, навiть плакала.
Збиралася одного разу вже й до ворожки-циганки йти, про яко© силу i
мiць чула лиш мов з казки, та все побоювалася. А далi й соромилася.
Ворожка, як вона чула, жила десь на самотi, на горi Чабаницi, в лiсi,
отже, треба би ще iз кимось iншим iти. А вона не мала з ким. А хоча,
говорила собi, i пiде до не©, то що скаже ворожцi? Що милий
спроневiрився?. Вона того напевно не зна . Не раз i не два впевняв ©©, що
©© одну любить, ©© одну на свiтi._
Та що питати ©©? Про що розвiдуватися? Що вiн не любить довго держатися
хати, одного мiсця? До того вона звикла. Такий вже зроду вдався. На те й
ворожка, хто зна , чи поможе. Хiба що, може, йому ким що починено?
Ким?
Не зна .
Дiвчиною якою?
Котрою?
В селi всi дiвчата знали, що вони собi по словi, жодна межи них не
стане, хiба би яка молодиця. А молодиць ©й не страшно, хоча й кажуть люди,
що мiж ними i такi, що чоловiкам вiдбирають розум. Та вiн не бо©ться.
Гриць не боязливий. На цiле село вiн один нiчого не бо©ться. Тож чого ©й
до ворожки?
Так роздумувала Настка i осталася, не пiшла. Лиш коли родичi заговорили
про хiд на прощу в далеку сторону, вона просилася з ними. Хотiла господу
помолитися, за свiй грiх покаятися, про щастя попросити. I пiшла. Не
зрадившись перед нiким з товаришок - зiбралася й пiшла.
Грицевi стало нiяково, коли зачув, що Настка пiшла з родичами так
далеко в чужу сторону, як казали люди, не спiмнувши йому про те нi
словечком, i не попрощалася.
I стало йому нараз прикро i жаль за доброю, щирою дiвчиною, що за цiле
лiто не зробила йому нi одним словом докору за байдужiсть до не©.
Правда, вiн не все був до не© байдужий, лиш саме в той час, як
стрiчався з Тетяною. Тож лиш тодi вiн ©© занедбував. По кождiй стрiчi з
Тетяною вiн неначе тратив власть над собою, так дуже пiдходила вона йому
пiд душу. I був би, коли б був мiг, з нею вже давно одружився. Вона, - як
говорив ©й iнодi сам, - весь розум з голови випивала i мов шовком за
палець кождим словом обвивала. Однак, не бачивши ©© довше, як ось i тепер
через якусь роботу, до яко© батько мов прикував, починав тужити за Насткою
i вiдчував виразно, що без не© не може обiйтися. Яка вона добра, яка
податлива, як приставала у всiм за ним, а нараз вiдвернулася. Тому вiн сам
винен. Сам-один. Вона все однакою бувала. Окрiм нього, нiкого не любила...
- Грицю, - грозила саме останнiй раз (пригадалося йому), усмiхаючись
жартiвливо до нього, не бачивши його довше в себе. - Вiдай, ти знайшов
собi другу Настку, що першу вже забува ш. Як знайшов, то держи! - казала,
а проте, хоч i каже се, тягне i обiйма його пестливо за шию. - Я знайду
собi другого Гриця. Не тiльки свiта, що наше село, не тiльки хлопцiв, що
Гриць на границi. Як хочеш, Грицю, - дода i, усмiхаючися, загляда йому в
очi, обiйма i голубить, доки не усмiхнеться вiн i не прихилиться, не
примириться знов з нею.
I так все i завше. Однакова, добра, поблажлива, хитра, як та лисичка;
тяжко Настку не_ любити. Завше вона з веселими, як небо голубими очима, що
не знали гнiву, з устами, що з усмiхом вiтали.
А тепер пiшла на прощу - слова не сказала, тепер, перший раз в життi,
зда ться, вiдчула справдiшнiй жаль до нього. "Невже ж дiзналася про
Туркиню? - подумав з прикрим почуттям, мов очутившись, Гриць. - Господи! А
коли вже дiзналася, хоч i не знаю звiдки, бо як i хто таке розказав би? -
то вже лiпше розкаже вiн ©й сам про все. Хоч буде по правдi. Про все
перекона ться.
А розгнiва ться вона, вiн ©© перепросить. Вона мудра, простить йому i
помиряться, як не раз вже. Вона ж у нього добра, як кавалок хлiба, хоч до
рани приложи. З нею все зробиш. Iнакше годi поступити, ©© шкода, ©© жаль
лишити, ©© давно вiн любить.
Отаке.
Одно© жаль лишити, бо вже давно любить, ба навiть зв'язався, друго© не
годен покинути, серце не за тим; тому нехай самi мiж собою зроблять лад,
як котрiй що не по душi...
Як повернула Настка з прощi, Гриць пiшов до не©. Дiждався ©© врештi.
Вийшла проти нього якась мов не та. Висока, годна, та проте марна
якась.
Вiн поглянув на не© i пожалував в душi.
Тому всьому вiн винен, - _заговорило в нiм сумлiння.
А далi обiзвався.
Чому не сказала, що йде на прощу? - спитав, вiтаючись з нею. - Може б,
був i вiн до них прилучився, був би i вiн пiшов. Чому зата©ла перед ним,
що йде, i пiшла без нього?
Чи вiн ©й вже байдужий? Не любить його бiльше?
Вмiсто вiдповiдi Настка розплакалася.
Вона його любить, як давно любила, але вiн_ не щирий. Вiн вже сторонить
вiд не©, так робить недобре. Нехай по правдi призна ться, куди тепер
заходить, а вона простить йому, i все буде добре. Але старостiв, "знай", -
додала поважно, - нехай присила , бо довше ждати ©© родичi не хочуть.
"Через того Гриця, - кажуть, - що гонить за вiтрами, вона ще бог зна як
остане з сивою косою". З жалю пiшла на прощу, впевняла. "З жалю". Щоб вiд
нього та вiд грiха вiдмолитися. Щоб вiн се знав. Раз на все каже йому се.
А тепер нехай сам призна ться. На кого думка в нього? Любить яку iншу? Як
любить, то най любить.
Гриць тягне ©© до грудей, до себе i притиска .
- Та хоч я скажу, то що з того вийде?
- Вийде те, що треба, тим нехай не журиться, - вiдповiда вона. - Ти
лиш скажи.
- А он, - каже вiн врештi, - Тетяну Iванихи Дубихи в третiм селi вiдси
зна ш? З чорними бровами, першу багачку. Вона його любить._
Настка побiлiла.
- Туркиня?
- Туркиня.
- Та, з золотими пiвмiсяцями в ухах, що бровами мiрить?
- Ота сама, що бровами мiрить.
- Тебе,_ Грицю, вчепилася? - ледве пита .
- На смерть полюбила...
- А ти?
Гриць смi ться, тулячи ©© знов до себе.
- Обох я вас люблю, обидвi ви однаковi. Одна синьоока, друга
чорнобрива. Обi ви дiвчата, лиш Настка не Туркиня._
Настка споважнiла, як нiколи досi.
- Грицю! - каже. - Чи в тебе двi душi, що двох нас любиш, що двох нас
свата ш, що двох нас дуриш? Але знай!.. - додала, i раптом ©© синi очi
замерехтiли. - Настку не покинеш._ Настку не здуриш.
- _Досi ще жодно© я не здурив! - борониться Гриць. - Бо ще до жодно©
сватiв не слав.
- Але знав дорогу, як казав, що любиш?.._
- _Знав, Настуне. I тепер ще знаю, - вiдказу вiн. - Але все шкода
Туркинi. Буде заводити. Буде проклинати i мене, i тебе. Що нам тут робити?
- Будемо добиратися, - каже рiшуче Настка i нараз, як великий змiй,
обiйма Гриця.
- А Туркиня, Настко? Я ж ©© не уб'ю. I вона, як ти, по правдi мене
любила.
Настка спустила очi, захмурилася i хвилину немов роздумувала над
чимось.
- Ти нею не журися, - вiдповiла врештi. - Я беру ©© на себе, сама з нею
упораюся, щоб було все добре, щоб не проклинала нас, нi тебе, нi мене.
Гриць видивився на Настку, що стояла близько перед ним i майже
дотикалася його грудьми. От вона вже знов була така сама, як давно, добра
i прихильна, знов знала всьому раду, де вiн нiяк не знав. Не змiнилася.
Мудра була, хоч би i в чiм.
- Що ти зробиш з нею? - спитав врештi несмiливо, майже покiрно.
Настка розсмiялася. Вiдтак умовкши, закинула обидвi руки за його шию i
втопила в нього сво© синi, тепер мерехтячi очi, якi вiн любив, i спитала:
- Любиш дуже Туркиню, Грицю?
Гриць вiдiпхнув ©©.
- Дай менi спокiй, Насте, - скипiв, подразнений нараз чимось в ©©
голосi. - Роби собi, що хочеш, а менi дай спокiй. Раз_ я все сказав, то
тепер дай менi спокiй...
- А Туркиня?
- Убий ©©, як вона тобi в дорозi. Я ©© не уб'ю!
- I я нi, Грицуню, - вiдповiла Настка i зареготалася, показавши сво©
бiлi зуби. - I я нi, Грицуню!
- То роби, що хочеш. Ви обi однакi!_ А мене лишiть.
- Ми обi однакi,_ кажеш, - пiдхопила вона, - i тому тобi однаково, кого
посвата ш. Здавна я вже твоя... сам дав перший слово, тепер вже не лишиш,
мене_ ти не здуриш...
- А Туркиня? - завернув знов Гриць.
Настка викривила погано уста.
- Не журися нею, - сказала коротко. - Я ©© не уб'ю.
- I я нi, Настуне. Та що з нею зробиш? - допитувався Гриць неспокiйно.
В Настки знов замерехтiло в очах, що аж позеленiли, i вона, як перше,
розсмiялася.
Гриць розлютився.
- Чого знов регочешся? Менi не до смiху.
- А менi до смiху, - вiдповiла Настка. - Ти, Грицю, май розум, -
поучала нараз сво©м звичайним розважливим споко м, яким усе брала верх над
ним, над його подвiйною вдачею. - Чи ти справдi гада ш, що лиш ти один на
свiтi? Що як за тебе вона не вийде, не знайде другого? Господи, борони вiд
такого розуму, як твiй!
Гриць умовк.
- Та знайде, - каже нараз. - Але буде проклинати, буде нарiкати...
- Хто, Грицю? Туркиня? - пита Настка. - Невже ж ти ©© бо©шся?.. Хто
буде проклинати? - повторю визиваюче, а заразом заперечу чимось в сво©м
голосi... заздалегiдь тому, що ма прийти вiд нього.
- Iваниха Дубиха, - вiдповiда Гриць. - Вона_ не жарту ...
- Та нехай, - каже зневажливо Настка. - Вiд прокльонiв я нас вiдiб'ю.
Ти менi лиш оповiдж про не©, що зна ш...
Гриць змiшався.
- Що розказати?.. Гарна... i вже...
- Чи справдi вона така багачка в селi?
- За таку ©© люди мають. Я не числив ©© отари овець. Худоби до води
також не гнав. Кажуть - перша багачка. то, певно, багачка.
- Так, так, Грицю, не журися, - почала знов, успокоюючи, Настка. - Вона
i без тебе вiддасться.
- Та я знаю, що вiддасться. Жаль лиш так_ казати. Настка
випростувалася... а була висока.
- А мене не жаль? - _сказала се голосом, в якiм тремтiли сльози i
огiрчення, що вже давно накипiло.
- Та як не жаль! - успокоював Гриць. - Жаль, зозулько. Навiть i себе
жаль, що двi полюбив, а жодно© ще не маю. Одну брав би, i друго© не лишав
би. Одну любив би, другу голубив би. Одну сватав би, з другою вiнчався б.
- I з тими словами якось чудно розсмiявся. - Що менi робити?
- По двi не любити.
- То не любiть... ви! Покинь мене, Настко! Чого мене держиш? Як мене
покинеш, засватаю Дубiвну...
Настка розплакалася.
- _Не бо©шся бога? - спитала крiзь сльози. - Тепер _так говориш? Яка в
тебе душа?..
- Станемо колись всi перед бога. Я, Дубiвна i ти. Цить, не плач.
Чу ш?.. Я, Дубiвна i ти!_ I вiн нас осудить. Цить, не плач, - потiша
Гриць i знов тулить дiвчину до себе. - Що я тому винен, що так склалося?
Чи я хотiв сього? Так було суджено або, може, менi починено. - Останн
слово вимовив, усмiхаючись, однако Настка не завважала його.
- Чого ходив до Туркинi, як мав вже мене? - спитала.
- Бо починила, - вiдказу вiн. - Перша чарiвниця. Гарна на все село.
Чорними бровами та очима приманювала, червоними цвiтами маку, що ними все
затикувалася, держала... От i ослiпила душу, розум. Що хочеш? На те ж я
хлопець, на те серце в мене... Цить, не плач! - вмовля . - Я ще не помер,
як колись помру, станеш вдовицею, тодi заводь чи там голоси, а тепер ще
смiйся. А як не хочеш смiятися, то хоч люби по-давньому, iнакше кидаю тебе
i йду до Дубiвни. Вона не плаче.
Настка задрижала в душi на тi слова, успоко©лася i утерла сльози.
- Я тебе люблю, Грицю... ти ж мiй, - сказала. А наблизившись до нього,
обняла його, як недавно, пестливо. - Ми собi по словi, Грицю... Чу ш? -
пита , просить, а очима, що миготять неспокiйно, грозить. - Ми собi по
словi. Мене_ ти не здуриш...
- Чув уже. Коли скiнчиш? - скипiв нараз Гриць. - Я що знав, сказав тобi
по правдi, а тепер дай спокiй. Що хочеш? Щоб я пiшов в свiт за очi? Менi
не тяжко - пiду.
Настка - знов обнiма за шию.
- Не в свiт, Грицю... - як сновида успокою , - а звiнчатися, Грицуню...
- Тож звiнча мося... але... - i нараз урвав, вiдсуваючи вiд себе
дiвчину, яко© рiшучiсть знав i боявся.
- Нiколи бiльше до Туркинi не виходь, - _наказу нараз поважно i строго
дiвчина, пронизуючи сво©ми ясними очима, що то за сю хвилю з внутрiшньо©
боротьби аж потемнiли, i дода : - Щоб ми через не© не побралися?.. До не©
пiде другий. Вона без тебе не згине, вона багачка, _Грицю, а я... - i
урвала. Сльози знов спинилися в ©© очах, i вона затулила лице обома
руками.
- Не бiйся, цить! - втихомирю Гриць. - Чи я тебе покидаю?.. Не вийду
нiколи до Туркинi. Не вiриш? Тому, може, що я сказав, що вона гарна на все
село? Бо правда, що гарна, правду за пазуху не заховаю, - каже, а сам
з-пiд уса усмiха ться. - Не бiйся...
В Настки знов очi замерехтiли.
- Гри-цю! - погрозила рукою. - Мене ти не здуриш, я се ще раз кажу, а
до Дубiвни не виходи.
Гриць вiдвернувся мовчки вiд не© i, вiдiйшовши кiлька крокiв, кликнув:
- Бувай здорова!
Вона не вiдповiла, але, надумавшись нараз, прожогом опинилася коло
нього.
- Не вийдеш? _
Вiн оглянувся:
- Не вийду!
- Треба закiнчити, Грицю.
- Треба.
- Я вже закiнчу. Ти лиш пiд очi ©й не йди, а iншим не журися.
- Я не журюся! - вiдповiв вiн. - Журiться ви. Ви всi однакi. Дай менi
спокiй... - i з тим знов iде...
- Грицю, я лагоджу рушники.
- Лагоди на осiнь..._
- _Та осiнь от вже тут.
- Ну, то й гаразд.
- Iнакше, Грицю, втоплюся, згину! - жалу ться, грозить Настка.
- Не бiйся! - сказав i станув. - Ви_ не гинете. Скорше я умру...
- Я не дам, Грицуню...
- Ов-ва! - вирвалося нараз Грицевi з уст, i втiм замовк, вiдiйшов...
* * *
Старий Андронатi приблукався до села, де жив Гриць з сво©ми родичами, i
вже чи не вдруге обiйшов те село по милостиню. I знов, як звичайно,
обдарувала його синьоока Настка чи не найкраще. Вона любила подавати йому
милостиню, бо вiн дякував так щиро i красномовно, так знав до душi
промовити, що iнодi не наслухався б його слiв.
Так i сим разом.
Подякувавши i поблагословивши ©© чи не вдесяте, може, схилився ще
кiлька разiв низько перед молодою жвавою дiвчиною, що не досить того, що
ласкава в дарунках, та ще й нинi сама йому ворота вiдчинила, щоб не
трудився. Та ось коли вiн погляне лiпше, а вона чомусь коло нього.
Випроваджу , щебечучи щирими словами, а дедалi i з наказом шанувати в
горах старi ноги, бо гори зривають ©х у тих, хто не родом з вершин...
Так вона говорить i нараз ста .
Та постоявши ще хвилину, врештi сiда i з тим просить i його усiсти.
Дiд здивувався, однак не сiда . Вiн оперся лиш на палицю i дивиться на
не©. Яка вона добра та щира, оця дiвчина, яка милосердна? I не вiднинi
вона така, а вiдколи ©© зна , бувала все така.
- Господи благослови ©©, господи благослови! - повторю раз по раз i
збира ться йти далi. Однак Настка вста i задержу його.
- Дiду, - каже. - Сьогоднi я маю з вами щось говорити. А ви хоч сядьте,
хоч постiйте, а казати мушу. Дiд зчудувався.
- Кажи, дитинко, - вiдмовля , - що там тобi треба, чи що хочеш знати, а
я вже лiпше постою. Так вже звик вiчно на ногах пробувати, що нiчого менi
й стояти.
- Дiду Андронатi, - почала Настка, посилаючи притiм свiй ясний погляд
далеко по верхах, неначеб нагадувала, збирала щось в думках. - Ви мене,
дiду, зна те. Мене i Дончукового Гриця, з котрим не раз балакали - i не
вiд сьогоднi вже. Зна те, чи©х я родичiв, чи©х вiн родичiв. Тому i
послухайте, що я вам розкажу. А розказавши, опiсля вас про щось попрошу.
- Кажи, душко, голубко, - вiдповiда старий i опира ться лiпше на
палицю, спозираючи на дiвчину уважно, щоб нiчого з ©© слiв не стратити.
Вона ж така милосердна та синьоока. Добра дитина, хоч куди. Нiколи з
порожнiми руками з хати не вiдправляла, а часто-густо i куток на нiчлiг
приладжувала, коли деiнде на нього лиш з недовiр'ям споглядали, ба навiть
iнодi не хотiли i на обiйстя прийняти.
- Ми любимося вiддавна, дiду Андронатi, як самi вгада те, я i Гриць
Дончукiв, - сповiда ться дiвчина.
Старий усмiхнувся.
- От-то, новина! - сказав. А далi дода живо, з нета ною теплотою в
голосi. - Хто б того_ не любив! Багато свiту перейшов я, та такого
красного, жвавого хлопця, як оцей Гриць, як ти кажеш - Дончукiв - я нiгде
не бачив. Вигляда мов сам святий Георгiй, як на конi ©де. Гарний вiн та
пишний, благослови його боже! Та ще й добрий, i розумний, i м'якого серця.
- I з тими словами старий, мов пригадавши собi щось, наново розсмiявся. -
До красних вiн легко липне, чи не так, голубко? - пита , все смiючись.
- Так i не так, дiду, - вiдповiда Настка, лиш якось неспiшно.
- Тим-то i штука, бiла ти голубко...
- Гриць лиш мене одну по-щирому любив...
- А ти звiдки зна ш, як хлопцi в свiтi люблять? - перебива . - А ще до
того такi, як саме твiй Гриць! Чи одну, чи кiлька?
- Бо сам розказував менi.
Дiд нiби аж засвистав крiзь зуби з подиву i знов засмiявся.
- Отже, в чiм твоя грижа, коли тебе любить? - пита . - Чи вже перестав
любити, хоче до iншо© старостiв посилати?
- Е, нi, дiду, - вiдказу нетерпливо Настка. - Такий Гриць не . А бiда
в чiм iншiм, i ви нам зарадьте.
- Я? А що я вам поможу? - спитав. - Де в вас батько-мати, хiба вони не
хочуть, щоб ви побралися?
- I то, дiду, нi. Вони не противнi. Побратися - ми поберемося... лиш