------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
, - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------
Повiсть
Ой не ходи,_ Грицю, на вечорницi,_
Бо на вечорницях дiвки чарiвницi,_
Солому палять i зiлля варять,_
Тебе, Грицуню, здоровля позбавлять._
Тамта одная чорнобривая,_
То чарiвниця справедливая!_
I чарiвниця i зiлля зна ,_
Тебе, Грицуню, заздрiсне коха !_
В недiлю рано зiлля копала,_
У понедiлок пополокала,_
А у вiвторок зiлля варила,_
В середу рано Гриця отру©ла._
Прийшов же четвер - Гриценько умер,_
Прийшла п'ятниця - поховали Гриця;_
Сховали Гриця близько границi,_
Плакали за ним всi молодицi_
I хлопцi Гриця всi жалували,_
Чорнобривую всi проклинали;_
Нема й не буде другого Гриця,_
Що 'го зiгнала з свiту чарiвниця!_
В суботу рано мати доню била:_
"Нащо ти, суко, Гриця отру©ла?_
Не зналась того, що зiлля умi ?_
Що Гриць скона , нiм когут запi ?"_
"Ой мати, мати! Жаль ваги не ма - _
Най ся Грицуньо у двох не коха !_
Оце ж тобi, Грицю, за те заплата:_
Iз чотирьох дощок темная хата!"_
I
Се було давно. Через те не зна навiть нiхто назвати мiсцевiсть, де
склалася подiя, про яку розказу ться. Хiба те одно, що в горах.
Мов у кiтлi мiж горами, що здiймалися поважно вгору, ховалося доволi
велике село.
Лiси тих гiр - старi, непрогляднi...
В ногах одно© гори, названо© Чабаниця, до котро© i тулилося наше село,
бiгла гучна рiка. Шумна i прудка, гонила розпiнена почерез велике
неповоротке камiння. Рiка та окружля гору Чабаницю, неначеб хотiла ©©
обiймити. Немов i до тi ©-то рiки сходили з самого верху Чабаницi смереки
густими рядками, однi по других. Низько в долинi, вже над самою рiкою,
опинилися вони.
Стояли тут з розширеними зеленими крилами та шпилями, зверненими
догори, i шумiли... Не як в долинi здичiла рiка, голосним плескотом,
гамором i гуком, але вiдмiнно i на свiй окремий лад.
Спокiйно i тужливо, хвилюючись i крилато, заколисувало щось у воздусi
до сну, заливаючись притiм смутком. Рiвно i обережно, тут тихо, там
шепотом, а все в один голос, все шум i шум...
Тужливо рослося деревинi по верхах.
Куди б i не глянули, все одне i те саме. Все море зеленi, все
одностайна колисанка, все на одно змiню ться.
На он тiй горi_ пнулися смереки густими рядами завзято здолини вгору.
З тi ©_ знов збiгали, розiпнувши рамена, з розмахом вниз.
I так-то повсюди.
Хоч лiтом, хоч зимою, хоч погодою, хоч зливами, а все одностайнiсть.
Все одна пiсня, однаковий ©© ритм. Однакова заколисуванка, однаковий шум.
Недалеко рiки, злучаючись сво©м городом з горою Чабаницею,_ стояла з
обiйстям i млином сво©м хата далеко i широко знано© багачки, вдови Iванихи
Дубихи._
Шумiла рiка, гудiв млин, шумiли сосни, а все враз; хоч внiч, хоч вдень
- вони держались враз.
Зеленiли смереки, ослонюючи i окидуючи густою тiнню хату славно©
багачки, побожно© i строго© господинi Iванихи Дубихи.
В городi ©© пишалися цвiти, вiдколи вона лише вiддалася.
Пишалися в не© до пiзньо© осенi, бо в тiм вона вже за дiвочих лiт
кохалася. А повдовiвши та оставшись лиш з одною дитиною, зжилася з ними до
того, що ©© город, хоча i коло хати не дуже вже великий, був би ©й без
цвiтiв видався гiрше пустинi.
Найкраще, що пишалося в нiм, се були великi червонi зимуючi в землi
маки, яких в цiлiм селi нiхто, окрiм не©, не мав.
* * *
В оцiм-то селi, замкненiм горами, перебували одного разу, на превелике
зчудування мешканцiв, кiлька день цигани. Не поодиноко, якби хто, може,
думав, а цiлою громадою, що прибула нараз кiлькома возами. Пере©здячи
багато мiст i сiл, вертаючи в Угорщину, розложилися вони на кiлька день з
сво©ми шатрами саме тут, недалеко угорсько© границi, в сусiдствi гори
Чабаницi, трохи в вiддаленнi вiд самого села.
Мешканцi, хоч i не полохливi з вдачi, затривожилися чимало тими чорними
непрошеними гiстьми. Здавна оповiдано про них речi, якi не викликали
прихильностi до них. Вже сама легенда, що в'язалася з ними, хоч i не всiм
знана, буцiмто ©х предки не прийняли на вiдпочинок Марi©, що втiкала з
божим дитятком i Йосифом, чинила з них якихось ворогiв. До того було всiм
звiсно, що цигани мали в рiзних мiсцях гiр сво© тайнi кри©вки i сховки,
звiдки нападали ночами на подорожнiх, ограбовували та вбивали ©х,
збагачуючись так рiзним добром. Потiм так само загадочно, скоро i потайно,
як з'являлись, зникали. Куди, як i що, - нiхто докладно не знав. Прибувши,
запалювали ночами для повiдомлення громади про свою присутнiсть великi
огнi. Вiдтак по днинi розлазилися селами поодиноко. Тут - по милостиню,
там - розпитуючи, чи нема кiтлiв до поправки, там - збираючи по горах
чудотворне зiлля, там - ворожачи, там - виграваючи на скрипцi або цимбалах
за кусень хлiба або яку стару одежину... там - як сказано - нападали на
подорожнiх, а все з якимось поспiхом, все мов в перелетi.
З'являючись сим разом тут, в оцiм селi пiд горою Чабаницею, просили про
дозвiл задержатися з тиждень. Сього ©м вiдмовлено, скорочуючи побут
наполовину. В тих кiлькох днях ско©лася межи ними пригода, що не забулася
так скоро. Прибуло п'ять возiв, прикритих закуреним лахмiттям, будою, з
яких визирали вiдстрашаюче чорнi, пелехатi голови старих i молодих циганок
та дiтей.
Обiч i позад возiв, запряжених кiньми i вiслюками, iшли
цигани-чоловiки, роззираючися блискучим чорним оком цiкаво округ себе.
Як сказано, розложили сво© шатра недалеко села й рiки пiд горою
Чабаницею, а зараз з самого вечора розклали великий огонь.
Третьо© днини по ©х при©здi знявся в однiм з шатрiв гамiр, що не
втихомирявся два днi. Якраз третьо© ночi по ©х при©здi привела молода
Мавра, жiнка теперiшнього провiдника циганiв на iм'я Раду, на свiт сина.
Батько, побачивши, що дитина напрочуд бiла вдалася, накинувся на нещасливу
матiр з лайкою, погрозою i бiйкою за зраду. Стара мати нещасно©, задля
свого вiку вiдповiдно до звичаю найбiльше шанована мiж циганами, хоронила
©© диким криком i лайкою, кидаючись вихром мiж нею та Раду, коли тим часом
цигани-чоловiки ставали чи не всi по сторонi зрадженого мужа-старшини:
обезчестила цiлу громаду чисто© цигансько© кровi вже першим сином, бодай
би до рання не дочекала - гомонiли i проклинали водно за роз'яреним
батьком i проводирем, що кипiв з обиди i жажди за помстою, погрожуючи
за дно п'ястуком мiж циганами, котрi, зiбравшись коло шатра проступницi,
повторяли, мов з одних уст, слова свойого старшини: "Вже першим сином!.."
- Вiдки взяла ти ту бiлу собаку? - кидався вiд часу до часу Раду до
хоро©, що майже безпритомно лежала в подушках i лахмiттi на возi, тулячи
та ослонюючи немовля перед диким, блискучим та роз'яреним поглядом мужа,
то знов нiмiючи з остраху перед тим, що могло би кождо© хвилi наступити.
Волiла вмерти, як такого дожити. Волiла вмерти, та що з того! Не
отвирала нещасна уст анi на слово, умлiваючи з остраху...
А вiн сам, Раду, старший багато вiд не©, пристро ний[1] _в синiй якийсь
стрiй з великими срiбними гудзиками та калаталами, з посрiбленою грубою
палицею в руках, знаком, що вiн старшина оце© тут хоч невеличко© громади,
повторяв за дно одно й те саме:
- Вiдки взяла ти його? Але я тебе навчу, хто Раду, покажу, чия ти жiнка
була! - i сiпав бiдну за волосся, що аж стогнала. - Пожди - покажу. До
трьох день не стане тво©х костей пiд тим шатром, а оце прокляте (i
вказував притiм на дитину) кину аж за третю гору. Ти гадала вийти за мене
i вiдтак навести сором на мене i цiлу мою громаду? Гинь, суко, коли не
знала, яка твоя фортуна[2] i як ма поводитися жiнка рая[3]. Ади!! -
грозив. - Ади! якого сина по трьох роках подружжя привела! - i зареготав,
сплюнувши крiзь зуби. - Тiльки твого щастя, що лежиш оце ще межи нами, та
що батьком тво©м Андронатi,_ а мати найстарша вiком в громадi, а там - i
до трьох день я тебе не терпiв би в сво©м шатрi, хоча й так, - i, тупнувши
люто ногою та сплюнувши погiрдливо наново, вийшов з шатра...
Вона зарила сво© тонкi чорнi пальцi в волосся над низьким сво©м чолом i
посiпала його слабо. Заразом видобувся тяжкий стогiн болю i жаль з ©©
молодих грудей... а далi вмовкла, затулюючи болiсно очi, з яких спливали
гарячi сльози. Срiбнi великi монети, що були вплетенi в ©© чорне волосся,
зсунулися нараз самi по собi низько на чоло i надали ©© чорному, мов з
бронзи темному лицю предивну чарiвну окрасу...
Нiч була лiтня, ясна, спокiйна, i темнi залiсненi гори здiймалися
велетами пiд небеса, а найвищi шпилi немов розпливалися в мiсячнiм ся вi i
прозорiй нiчнiй мряцi...
Раду станув мiж сво©ми циганами. Зiбралися лиш самi мужчини, лежали та
сидiли округ великого огню, курячи та гомонячи об тiм, що сталося... Тим
часом жiнки та дiвчата поралися оддалiк коло меншого другого огню,
готовлячи страву та займаючись дiтьми, годуючи та укладаючись з ними до
спочинку, розговорюючись не менше запальчиво над дальшою долею молодо© i
гарно© Маври, якiй завидували здавна срiбного та золотого намиста, яким
обдарував ©©, вибираючи ©© собi за жiнку, старшина Раду, i котра одинока
заробляла найбiльше грошей ворожiнням мiж простим народом i панами; вона
тепер, по трьох роках подружжя, привела тому свойому чоловiковi бiлого
сина з синiми очима!.._ Тьфу!!
Як сказано, Раду станув мiж сво©ми людьми i кинув ширококрисим
капелюхом об землю, не промовивши нi слова.
- Раду! - обiзвався тут старий Андронатi, батько молодо©
двадцятилiтньо© проступницi. - Раду, що хочеш зробити? Я знаю, що Мавра
винувата, що велить чинити наш звичай за зраду жiнки, та що, як не
укара мо ми ©© самi, ©© грiх чи може й не гiрше укара ©© сам. Укара хоч
зараз, а хоч в двадцять рокiв або й пiзнiше, а укарати мусить. Що хочеш
зробити? Мавра винувата. - I з тими словами схилився покiрно перед молодим
старшиною.
Раду не вiдповiв нiчого, але замiсть того розiрвав свiй синiй
спенцер[4] на грудях i здiймив тут з ши© малий мiшечок.
- Зробiть мiсце! - гукнув. - I майте бачнiсть!.. Цигани заворушились,
роблячи мовчки мiсце молодому провiдниковi та умощуючись кругом нього
цiкаво i послушно. Тим часом вiн, мов сам цар ночi, потрясав люто i гордо
головою, з яко© спадало довге чорне кучеряве волосся на плечi, як ознака
вiльно© людини. Далi сягнув рукою в мiшок i, набравши з нього повну жменю
блискучих червоних, кинув ©х, як перед тим сво©м капелюхом, до землi,
кликнувши:
- Оце перший раз тому...
А повторивши те саме вдруге, кликнув дальше:
- Оце раз другий тому... А оце й раз третiй_ тому, хто усуне менi за
два днi зрадницю з очей, а з нею i ©© бiлу собаку!..
...Мiж циганами зразу затихло, але недовго; потiм заворушилося, мов
бренькiт самих басових струн, а далi шелест листя...
Всi знали, що в них за зраду карано дуже тяжко, але таке не бувало ще
мiж ними нiколи, як се© ночi: таке нi.
Скiльки бiйок i розбо©в не лучалося мiж ними! Скiльки не лучалося, але
щоб оце сам рай станув i наказував усунути свою жiнку, платячи за те самим
чистим золотом, - мiж ними ще не бувало. Отаке могла лиш така завзята, iз
завистi збожеволiла голова, як Радова, придумати.
Не знали в першiй хвилi, що сказати i починати. Занадто несподiвано
захопила ©х оця дика постанова старшини. Тому мовчали зразу.
Та недовго тривала мовчанка мiж затривоженими циганами. Пiднявся знов
з-помiж них старий батько Андронатi, високий, тонкий, бородатий циган,
перший музика мiж ними, ба навiть i тепер зi скрипкою в руках.
- Пожди, Раду... - сказав, пiдiймаючи руку лукуватим рухом вгору. -
Пожди ти, Раду. Над нами всiма бог, а ми всi його дiти, i бiлi, i
цигани, Раду i Мавра. Ти на ©© долю...
Раду отворив диким прокльоном уста, перериваючи старому, але Андронатi
говорив далi:
- Ти, Раду, був один син у свого батька, старшини в Семиградi, а Мавра
одна дитина в мене, славного музики Андронатi з пусти[5] - i ви побралися.
I тому в мене ти те саме, що Мавра, а Мавра, що ти. Не дам я Мавру усунути
або стратити, як ти оце хочеш, хоча знаю, що нашi звича© велять за всяку
зраду чоловiчу чи жiночу гостро судити. Не дав би я i тебе збавити, якби
се хто хоч би i правно зажадав. Будемо Мавру iнакше судити, по-доброму,
людському. Даруй ©й лише ще днiв три мiж нами, оце просить в тебе для себе
батько Андронатi! - I, сказавши се, вклонився перед молодим ще старшиною.
- Зрадниця вона чiльна, бодай би до рання не дiждала! - вирвалося знов
дико з кипучих грудей роз'яреного мужа.
- Може, й не дочека , - обiзвався старий Андронатi. - Ти вже надто
наважився на ©© життя. Вiдай, вона вiдiйде навiки сама вiд нас, а золотi
дукачi тво© остануться тобi.
- Нехай iде, нехай iде! - пiднялося гомоном мiж циганами. - Сорому нам
наробила. Зараз першим сином, першою дитиною. А що далi буде? Надвiр з
нею, сама собi дорогу указала! - крикнув один голос з гурту. - Надвiр!
- Нi, вбити, щоб i з другим таке не зробила! - сичав Раду. - Вбити!
- За три днi не стане Маври мiж вами, - обiзвався знов Андронатi. - ©©
доля порiшена вже самою дитиною, яку ви розшарпали б на куснi, коли б
Мавра й остала мiж нами. Кожде б ©© било. А так... вона уступиться з-помiж
вас i Раду з-перед очей.
- Сам уб' ш? - обiзвався вдруге один голос з гурту, голос товариша
Андронатi - цимбалiста.
- Сам.
- То бери золотi!
- Нi, вам ©х лишаю. Годуйтеся ви ними. Ви всi молодшi вiд мене. Менi ©х
не треба. Мавра вiднинi так, як не моя вже. Менi ©х не треба. Свого хлiба
для себе i для сво © жiнки я найду. - I висунув гордим рухом скрипку
вперед себе, погрозивши п'ястуком до молодшого вiд себе старшини.
- А щеня тво © доньки? - спитав той, випрямовуючись гордо та блиснувши
ненависним оком на неустрашимого тестя. - Менi його не треба. Уб'ю,
затопчу, як гадя!..
- Ним не журися. Я беру його на себе. Воно... - нараз вiн тут урвав.
Мiж ними, нiби мара, виринула з котрогось шатра стара мати Маври. Страшна,
пелехата, з намистом срiбнякiв на грудях, що замерехтiли в мiсячнiм ся вi.
Виринувши, вона кинулась вiдразу до нiг Раду i Андронатi.
- Простiть Маврi, як згрiшила, не губiть молодо©, бийте, побивайте, але
жити дайте! - заголосила розпучливим голосом, розпростерши, благаючи,
рамена. - О Мавро, Мавро, що ти нако©ла? Що тебе постигло? Яким вiтром
ворожим обвiяло? З котро© сторони? В долах чи в горах? Мавро, доню моя...
серце мо ... Мавро! - кричала не сво©м голосом. - А я тебе, доню, в
мiсячнiм свiтлi зiллячком змивала, для тебе чи не кождо© ночi добро© долi
благала. Дрiбною дитиною я тебе медом годувала, вiд злих очей... доки не
вiддалася... як вiд огню... зберiгала. А прийшов лихий час i з ним твiй
ворог... i ось що... ой, рятуйте, змилуйтеся... хоч кiлька день менi ©©
дайте... хоч до пусти... дозвольте довести, потiм вбивайте та й враз зо
мною... - i бухнула головою до землi.
- Уступися, стара! - кликнув Андронатi. - Чого тут прилiзла?.. Щоб
побили? Вже забула? Не числи багато на свою сиву голову. Геть, кажу,
звiдси. Геть з-помiж чоловiкiв, не видиш - рада? Тепер Раду i люди судять.
Скажи послiдн слово, поки я сво _ скажу! - звернувся знов до старшини. -
Позволь Маврi хоч з чотири днi межи нами прожити, та щоб настiльки
пiднялася, аби ©© батько востанн мiж вами всiма ©й заграв. Мiж вами...
попрощав. Вiдтак... хоч... прости, хоч роби, що твоя воля, начальнику. - I
тут, як недавно, з покорою знов схилився.
- Не прощу я Маврi, я ©© бiльше на очi бачити не хочу. Життя мiж нами
не буде! - обiзвався завзято Раду. - Сама завинила...
- Сама... сама... - - пiшов пiвголосний пiдлесливий гомiн вiд циганiв.
- Сама, одна вона!
- Се тво послiдн слово, Раду? - спитав Андронатi, а стара мати
заголосила наново, заривши руки в сиве волосся.
- Послiдн .
I знов повторив те саме, що вперше, кинувши жменю червоних золотих об
землю.
- Се перший раз тому...
- Се другий раз тому...
- Се третiй раз тому, хто увiльнить мене яким-будь способом за чотири
днi вiд проклято© зрадницi. Чули мо слово?
- Чули.
Пiднявся тепер на тi слова з свого мiсця музика Андронатi. Пiднявся i
глянув дивним оком округ себе. Страшний огонь горiв в тих чорних блискучих
очах.
Посунув скрипку пiд паху i сказав:
- Я йду. Позавтра ввечерi верну. Будемо знов разом. Будьте здоровi.
А до жiнки, що з жалю на землi неначе з розуму сходила, нахилившись,
гукнув:
- Чого божеволi ш? Iди до Маври. Нiхто ©© не смi дiткнутися, позавтра
вечором уступиться з-помiж нас, а ти вiдповiда ш менi за не©. Я йду i
прийду. Позавтра ввечерi всi тут, як нинi, кругом зберiться - i ждiть,
Андронатi зi злом не верне. Тим часом радьте, хто збере золотi червонi за
Мавру з-помiж вас. Я йду...
I пiшов...
Третього вечора вернув.
Знов кружок циганiв в рiзних позах. Мiж ними Раду. Блiдий i
неспокiйний, як демон. Перед хвилею бився з старою матiр'ю хоро© сво ©
жiнки, що витрутила його з шатра Маври.
Нечувана рiч мiж циганами, щоб жiнка пiдiймала руку на чоловiка, та ще
i мати Маври! Зрадницi то©!
Але вiн ©х усiх навчить. Усiх. Старих i молодих. Зрадницю ще i
боронити? Та вiн ©© навчить. Стару i...
...Надiйшов мiж них, як он тут сидiли, Андронатi з скрипкою.
Скрипку вiддав товаришевi - цимбалiстовi, що прийшов враз з ним, а сам
вийняв велику банькувату пляшку з горiвкою i поставив в кружок мiж цигани.
- Пийте щиро, браття! - кликнув. - Пийте i не жалуйте. Нинi Андронатi
проща ться з сво ю Маврою, то затямте вечiр! Мавро! - крикнув i гримнув
п'ястуком в груди, - Мавро! - Аз раптового жалю в нього аж голос задрижав.
- Не годна ти, зозуле, ще мiж нас вступити... Та ти там не сама. Коло тебе
мати i всi жiнки вашi, мо© брати... Щоб не знала вона, що завтра ©©
послiдня днина мiж нами. Але Андронатi (говорив далi, звертаючись знов до
шатра), зозуле, з тобою перед сво©ми товаришами i тво©м чоловiком,
старшиною, проща ться, щоб затямили. - I його голос знову задрижав,
усувався. - До вогню докиньте смереччини, - гукнув, нiби додаючи тим
словом певностi голосовi, - щоб, розпалившись, грав на всю гору свiтлом,
палахкотiв, розказував: Мавра з циганами проща ться. Пийте i не жалуйте!
Жару роздувайте, полум'я змагайте[6], щоб далеко Мавринiй душi вже вiд
сьогоднi свiтило. Пийте, браття! Пийте, Андронатi-музика просить. Пийте,
не жалуйте. Хто зна , де опинимось незадовго... i чи Андронатi буде ще мiж
вами. Не стане Маври мiж вами... Не стане i Андронатi бiд... Все... як що
кому судилося, ©© доля гарно укладалася... пийте!!
I ходить Андронатi i просить... налива , а сам нiби забува собi
доливати. Лиш все сльози долонею з очей утира .
Раду лежав на землi, пiдперши голову на лiкоть, i, затявшись, не
обзивався, мов був сам один-однiський на мiсцi.
Вiн вихилив перший раз по раз горiвки, подано© йому Андронатi з
срiбного малого пугарика[7] що переходив з родини в родину, як рiч
незвичайно почитувана, i задумався тепер над Маврою. Був як не при умi. Що
йому тепер з не©? © серце брехливе. Як ©© брав... впевняла, що любила, а
пiзнiше зрадила його... Та ще й поза громадою. I вже вiн догаду ться з
ким... Там, в малiм угорськiм мiстi, недалеко пусти, куди вони часом
заходили... i де часто ©© батько скрипкою грошi заробляв, а вона ворожила
i спiвала до скрипки, а часом i гуляла... Там був один молодий боярин, що
за циганську музику грубi грошi сипав... а часом з другими на конi...
попри ©х шатра вихром в пусту гнав. З ним. Та вiн вже про не© не сто©ть.
Нехай, що вона й гарна, нехай, що найлiпше вмi ворожити - хоча така
молода - хоча й дочка славного мiж циганами Андронатi - йому вона вже не
жiнка. Кинув червоними золотими межи сво© люди, нехай зроблять з нею, що
схотять. Уб'ють або викинуть десь. Йому байдуже. Щоб лиш пiмста була, щоб
з очей пiшла. Жива чи мертва - байдуже. Iнакше - до доброго мiж ними не
прийде. А через не© вiн свою громаду не кине... щоб ©© не бачити. Значить,
вона_ мусить йому з очей уступитися. Яким способом?.. Все одно. Вона йому
вже байдужа. Хiба б... щоб ©© ще бив... а впрочiм, вона йому байдужа...
Байдужа? При тiй думцi його похмурий погляд, мов злодiй, нечайно
закрався на шатро, де була виновниця, i проникливе впивався в нього.
Байдужа?
Проклята! Зрадила. Його_ зрадила. Першого старшину мiж циганськими
громадами зрадила.
Вкруг нього люди пили i гомонiли. Про Мавру за дно i про нього. То
дналися в поглядах, то сперечалися. Тут i там мiшалися i жiнки. Вiн мусив
з ними пити, хоча в його душi щось гiрке горiло, мов руда висохла
смереччина, що, докидувана в огонь, трiщала...
Так i в його грудях горiло. Але при всiм мусив бути.
Востанн мусив все зробити. Для себе, для людей i Андронатi, якого люди
дуже шанували.
Нараз рух.
Андронатi впослiдн iде кругом i часту трунком, розлива , не щадить нi
краплi, майже кождому перелива - а вiдтак притяга скрипку.
Врештi ста на ноги.
- Люди! - гукнув. - Цимбали, сопiвки в руки, а хто зо мною, то i
скрипку. Мавро! - звернувся до шатра, де була дочка. - Мавро! прощайся з
Раду. Завтра о тiй порi не будеш нашою, - i потягнув смиком. Вiдтак,
схиливши голову низько над скрипкою, неначе учув там в нiй для себе
потайний окремий голос з ©© наказуючого нутра, i - заграв.
Сипав жалем.
Плакали скрипки, дзвенiли цимбали, дрижали сопiлки, а над всiма
царювала одна-однiська струнка Андронатово© скрипки. О, та скрипка! Зойком
кидалася, голосом блукаючи, сумом розливалася, мiж циганiв рвалася, а про
Мавру, Раду все оповiдала.
I знов жаль...
Мов нiжна бджiлка жалiлася, дрижала. Металася, впивалася, викликувала
тугу зi смутком i розпливалася горем.
Андронатi грав дойну.
- Мавро! - кричав розпучливо вiд часу до часу, не тямлячнсь з дикого
жалю та притупуючи ногою. - Мавро! - вiн грав, колихаючися всiм тiлом, мов
божевiльний. - Мавро! Твiй батько гра ... Андронатi гра впослiдн для
тебе мiж циганами; завтра, може, його вже не почу ш! Мавро!
Раду лежав, обернений лицем до землi, i вiддався лиш одному почуттю.
Зрадила його. Зрадила, i вiн не дiткнеться ©© бiльше, хiба що по-злому.
Уб' . Iнакше вiн не годен по сво©й вдачi. Не годен. Не годен. Голос
скрипки вчепився, здавалося, лиш його одного болем розрито© i пiмстою
спрагнено© душi, i, мов та оса, все наново впивався в не©, роз'ятрював.
"Бiлу дитину привела, чужого чоловiка, чужого мужчини". Зойком трiпоталася
скрипка, жалiли цимбали: "чужинця якогось..." I вiн в тих думках i з тим
почуттям жалю i завистi сходив неначе з розуму. "Бiлу якусь дитину... в
третiм роцi подружжя з ним... Мавро! Будь проклята за твою зраду, все горе
на твою голову!"
Мiсяць загорiв вповнi з-за високо© залiснено© гори i не рушався з
мiсця.
- Раду! - нiби добився нараз голос Маври до його, i скрипка Андронатi
опинилася розтрiскана коло його голови. - Раду! - Вiн стрепенувся, а
Андронатi повалився обiч його на землю.
- Мавро, Ма-в-ро! Ми проща мо тебе навiки на... вiки, - стогнав, а по
довгiй хвилi мовчанки просив: - Спiть, люди, спiть. Оцю нiч ще переспiть
коло не©, а завтра зробите, хто з вас хоче, самi з нею кiнець. Хто забрав
червiнцi, най бере i ©© душу або й ©© саму. Чи не так, Раду?
- Так, - вiдчувся сухо голос старшини.
- А вiдтак назад до пусти - широко©, безмежно© пусти.
- Ух-га, пуста! Ух-га! - ухкав диким голосом музика. - А сьогоднi ще
спiть. I з вами всiма старий Андронатi. - I сiвши, пiдiбгав ноги пiд себе,
зарив пальцi в волосся, заридав гiрко. Мусив з сво ю Маврою розлучатися,
виходу не було. Кара за зраду, особливо ж у жiнок, а тим бiльше у жiнок
старшин, мусила завше вiдбуватися. Сам найлiпше розумiв ©© проступок - i
се послiдня ©© нiч мiж ними, циганами. "Спiть, люди!.. - благав-молив. -
Спи, Раду. Адiть, все закаменiло. Як так вже судилося, так нехай i буде.
Мiсяць всьому свiдок; братик-мiсяць, що нас нiколи не покида . Спiть,
люди, спи, Мавро, спи, Раду, молодий осиротiлий отамане-раю. Ви мо© дiти.
Цитьте всi, нехай вона межи нас впослiдн добре пересниться. Спiть. Спи,
Мавро... спи, Раду. На нас ще лиш пуста жде... Широка, глуха пуста.
Цитьте... цитьте... спiть... Мавра... спить... цитьте... спiть..."
Утихло...
Спали.
Було коло першо© години се© ж ночi, як молода красна жiнка отамана
Раду, Мавра, уступалася йому з сво©м бiлим сином навiки з його шатра i
його дороги.
Цигани разом з Раду спали, мов убитi, i лиш два усунулися з-помiж них
котячими рухами. Був то старий Андронатi i його вiрний товариш
музикант-цимбалiст, що нiколи з ним не розлучався. Обидва вони змовилися
наперед не пити стiльки, що другi, а як всi поснуть, винести Мавру з шатра
враз з дитиною i тим способом вирвати ©© з рук Раду та охоронити вiд
смертi або щонайменше - вiд якого калiцтва. Постанови старшини мiж
циганами були iнодi страшнi, i тому вони порадилися мiж собою, не втягаючи
нiкого в тайну, винести скорше як за чотири днi Мавру з шатрiв та так
вирятувати ©© вiд лиха, смертi. А маючи ©© раз поза шатрами, вони вважали
©© врятованою. Мавра була мудра i хитра i, певно, дасть собi раду в життi,
заки знов коли стрiнуться. Дитину ©© пiдкине Андронатi бездiтному
багачевi... може, от там десь в однiм iз сiл за горою Чабаницею, i буде
все добре. Лiпше так, нiж загибати або бути покалiченою на весь вiк. Раду
любив iнодi калiцтвом метатись на сво©х ворогах, i того боявся старий
музика.
I наколи справдi всi заснули сильним сном вiд трунку, заправленого
Андронатi усипляючим зiллям, за котрим ходив вiн два днi по горах,
Андронатi i товариш винесли Мавру з дитиною з шатра.
Не гинути мала вона, молода i красна, одинока дитина його, як яка
звiрюка, але жити. Жити мiж добрими людьми ще дальше. Свiт широкий, бог
году всiх i ©© вигоду також. При Раду ©й оставатись годi, - вiн
пiмститься на нiй на цiле життя, наколи вона лише пiдiйметься на ноги. В
свого славного батька, семиградського отамана циганiв, сво ю злобою
вдався, лихий i мстивий, як смерть, дарма що красний, як мiсяць, i понад
свiй вiк мудрий.
Мавра, також упо на зiллям, спала, мов мертва, як ©© виносили, i не
чула нiчого. Лиш мiсяць бачив та зорi, що дiялось, бiльше нiхто.
Андронатi дзвонив зубами, як ©© виносили, з жалю угинався. Але лiпше
нести на ласку мiж чужi люди, як бачити вбитою або навiки покалiченою. Так
все ще побачить ©© колись у життi, пiзнiше або скорше вiднайде, але
калiкою бачити гiрше, як смерть.
Iшли Чабаницею попри гучливу рiку, що пiнилася i металася в сво©м
ложиську, диким розгоном розбиваючися вiд часу до часу об велетнi-каменi.
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
, - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------
Повiсть
Ой не ходи,_ Грицю, на вечорницi,_
Бо на вечорницях дiвки чарiвницi,_
Солому палять i зiлля варять,_
Тебе, Грицуню, здоровля позбавлять._
Тамта одная чорнобривая,_
То чарiвниця справедливая!_
I чарiвниця i зiлля зна ,_
Тебе, Грицуню, заздрiсне коха !_
В недiлю рано зiлля копала,_
У понедiлок пополокала,_
А у вiвторок зiлля варила,_
В середу рано Гриця отру©ла._
Прийшов же четвер - Гриценько умер,_
Прийшла п'ятниця - поховали Гриця;_
Сховали Гриця близько границi,_
Плакали за ним всi молодицi_
I хлопцi Гриця всi жалували,_
Чорнобривую всi проклинали;_
Нема й не буде другого Гриця,_
Що 'го зiгнала з свiту чарiвниця!_
В суботу рано мати доню била:_
"Нащо ти, суко, Гриця отру©ла?_
Не зналась того, що зiлля умi ?_
Що Гриць скона , нiм когут запi ?"_
"Ой мати, мати! Жаль ваги не ма - _
Най ся Грицуньо у двох не коха !_
Оце ж тобi, Грицю, за те заплата:_
Iз чотирьох дощок темная хата!"_
I
Се було давно. Через те не зна навiть нiхто назвати мiсцевiсть, де
склалася подiя, про яку розказу ться. Хiба те одно, що в горах.
Мов у кiтлi мiж горами, що здiймалися поважно вгору, ховалося доволi
велике село.
Лiси тих гiр - старi, непрогляднi...
В ногах одно© гори, названо© Чабаниця, до котро© i тулилося наше село,
бiгла гучна рiка. Шумна i прудка, гонила розпiнена почерез велике
неповоротке камiння. Рiка та окружля гору Чабаницю, неначеб хотiла ©©
обiймити. Немов i до тi ©-то рiки сходили з самого верху Чабаницi смереки
густими рядками, однi по других. Низько в долинi, вже над самою рiкою,
опинилися вони.
Стояли тут з розширеними зеленими крилами та шпилями, зверненими
догори, i шумiли... Не як в долинi здичiла рiка, голосним плескотом,
гамором i гуком, але вiдмiнно i на свiй окремий лад.
Спокiйно i тужливо, хвилюючись i крилато, заколисувало щось у воздусi
до сну, заливаючись притiм смутком. Рiвно i обережно, тут тихо, там
шепотом, а все в один голос, все шум i шум...
Тужливо рослося деревинi по верхах.
Куди б i не глянули, все одне i те саме. Все море зеленi, все
одностайна колисанка, все на одно змiню ться.
На он тiй горi_ пнулися смереки густими рядами завзято здолини вгору.
З тi ©_ знов збiгали, розiпнувши рамена, з розмахом вниз.
I так-то повсюди.
Хоч лiтом, хоч зимою, хоч погодою, хоч зливами, а все одностайнiсть.
Все одна пiсня, однаковий ©© ритм. Однакова заколисуванка, однаковий шум.
Недалеко рiки, злучаючись сво©м городом з горою Чабаницею,_ стояла з
обiйстям i млином сво©м хата далеко i широко знано© багачки, вдови Iванихи
Дубихи._
Шумiла рiка, гудiв млин, шумiли сосни, а все враз; хоч внiч, хоч вдень
- вони держались враз.
Зеленiли смереки, ослонюючи i окидуючи густою тiнню хату славно©
багачки, побожно© i строго© господинi Iванихи Дубихи.
В городi ©© пишалися цвiти, вiдколи вона лише вiддалася.
Пишалися в не© до пiзньо© осенi, бо в тiм вона вже за дiвочих лiт
кохалася. А повдовiвши та оставшись лиш з одною дитиною, зжилася з ними до
того, що ©© город, хоча i коло хати не дуже вже великий, був би ©й без
цвiтiв видався гiрше пустинi.
Найкраще, що пишалося в нiм, се були великi червонi зимуючi в землi
маки, яких в цiлiм селi нiхто, окрiм не©, не мав.
* * *
В оцiм-то селi, замкненiм горами, перебували одного разу, на превелике
зчудування мешканцiв, кiлька день цигани. Не поодиноко, якби хто, може,
думав, а цiлою громадою, що прибула нараз кiлькома возами. Пере©здячи
багато мiст i сiл, вертаючи в Угорщину, розложилися вони на кiлька день з
сво©ми шатрами саме тут, недалеко угорсько© границi, в сусiдствi гори
Чабаницi, трохи в вiддаленнi вiд самого села.
Мешканцi, хоч i не полохливi з вдачi, затривожилися чимало тими чорними
непрошеними гiстьми. Здавна оповiдано про них речi, якi не викликали
прихильностi до них. Вже сама легенда, що в'язалася з ними, хоч i не всiм
знана, буцiмто ©х предки не прийняли на вiдпочинок Марi©, що втiкала з
божим дитятком i Йосифом, чинила з них якихось ворогiв. До того було всiм
звiсно, що цигани мали в рiзних мiсцях гiр сво© тайнi кри©вки i сховки,
звiдки нападали ночами на подорожнiх, ограбовували та вбивали ©х,
збагачуючись так рiзним добром. Потiм так само загадочно, скоро i потайно,
як з'являлись, зникали. Куди, як i що, - нiхто докладно не знав. Прибувши,
запалювали ночами для повiдомлення громади про свою присутнiсть великi
огнi. Вiдтак по днинi розлазилися селами поодиноко. Тут - по милостиню,
там - розпитуючи, чи нема кiтлiв до поправки, там - збираючи по горах
чудотворне зiлля, там - ворожачи, там - виграваючи на скрипцi або цимбалах
за кусень хлiба або яку стару одежину... там - як сказано - нападали на
подорожнiх, а все з якимось поспiхом, все мов в перелетi.
З'являючись сим разом тут, в оцiм селi пiд горою Чабаницею, просили про
дозвiл задержатися з тиждень. Сього ©м вiдмовлено, скорочуючи побут
наполовину. В тих кiлькох днях ско©лася межи ними пригода, що не забулася
так скоро. Прибуло п'ять возiв, прикритих закуреним лахмiттям, будою, з
яких визирали вiдстрашаюче чорнi, пелехатi голови старих i молодих циганок
та дiтей.
Обiч i позад возiв, запряжених кiньми i вiслюками, iшли
цигани-чоловiки, роззираючися блискучим чорним оком цiкаво округ себе.
Як сказано, розложили сво© шатра недалеко села й рiки пiд горою
Чабаницею, а зараз з самого вечора розклали великий огонь.
Третьо© днини по ©х при©здi знявся в однiм з шатрiв гамiр, що не
втихомирявся два днi. Якраз третьо© ночi по ©х при©здi привела молода
Мавра, жiнка теперiшнього провiдника циганiв на iм'я Раду, на свiт сина.
Батько, побачивши, що дитина напрочуд бiла вдалася, накинувся на нещасливу
матiр з лайкою, погрозою i бiйкою за зраду. Стара мати нещасно©, задля
свого вiку вiдповiдно до звичаю найбiльше шанована мiж циганами, хоронила
©© диким криком i лайкою, кидаючись вихром мiж нею та Раду, коли тим часом
цигани-чоловiки ставали чи не всi по сторонi зрадженого мужа-старшини:
обезчестила цiлу громаду чисто© цигансько© кровi вже першим сином, бодай
би до рання не дочекала - гомонiли i проклинали водно за роз'яреним
батьком i проводирем, що кипiв з обиди i жажди за помстою, погрожуючи
за дно п'ястуком мiж циганами, котрi, зiбравшись коло шатра проступницi,
повторяли, мов з одних уст, слова свойого старшини: "Вже першим сином!.."
- Вiдки взяла ти ту бiлу собаку? - кидався вiд часу до часу Раду до
хоро©, що майже безпритомно лежала в подушках i лахмiттi на возi, тулячи
та ослонюючи немовля перед диким, блискучим та роз'яреним поглядом мужа,
то знов нiмiючи з остраху перед тим, що могло би кождо© хвилi наступити.
Волiла вмерти, як такого дожити. Волiла вмерти, та що з того! Не
отвирала нещасна уст анi на слово, умлiваючи з остраху...
А вiн сам, Раду, старший багато вiд не©, пристро ний[1] _в синiй якийсь
стрiй з великими срiбними гудзиками та калаталами, з посрiбленою грубою
палицею в руках, знаком, що вiн старшина оце© тут хоч невеличко© громади,
повторяв за дно одно й те саме:
- Вiдки взяла ти його? Але я тебе навчу, хто Раду, покажу, чия ти жiнка
була! - i сiпав бiдну за волосся, що аж стогнала. - Пожди - покажу. До
трьох день не стане тво©х костей пiд тим шатром, а оце прокляте (i
вказував притiм на дитину) кину аж за третю гору. Ти гадала вийти за мене
i вiдтак навести сором на мене i цiлу мою громаду? Гинь, суко, коли не
знала, яка твоя фортуна[2] i як ма поводитися жiнка рая[3]. Ади!! -
грозив. - Ади! якого сина по трьох роках подружжя привела! - i зареготав,
сплюнувши крiзь зуби. - Тiльки твого щастя, що лежиш оце ще межи нами, та
що батьком тво©м Андронатi,_ а мати найстарша вiком в громадi, а там - i
до трьох день я тебе не терпiв би в сво©м шатрi, хоча й так, - i, тупнувши
люто ногою та сплюнувши погiрдливо наново, вийшов з шатра...
Вона зарила сво© тонкi чорнi пальцi в волосся над низьким сво©м чолом i
посiпала його слабо. Заразом видобувся тяжкий стогiн болю i жаль з ©©
молодих грудей... а далi вмовкла, затулюючи болiсно очi, з яких спливали
гарячi сльози. Срiбнi великi монети, що були вплетенi в ©© чорне волосся,
зсунулися нараз самi по собi низько на чоло i надали ©© чорному, мов з
бронзи темному лицю предивну чарiвну окрасу...
Нiч була лiтня, ясна, спокiйна, i темнi залiсненi гори здiймалися
велетами пiд небеса, а найвищi шпилi немов розпливалися в мiсячнiм ся вi i
прозорiй нiчнiй мряцi...
Раду станув мiж сво©ми циганами. Зiбралися лиш самi мужчини, лежали та
сидiли округ великого огню, курячи та гомонячи об тiм, що сталося... Тим
часом жiнки та дiвчата поралися оддалiк коло меншого другого огню,
готовлячи страву та займаючись дiтьми, годуючи та укладаючись з ними до
спочинку, розговорюючись не менше запальчиво над дальшою долею молодо© i
гарно© Маври, якiй завидували здавна срiбного та золотого намиста, яким
обдарував ©©, вибираючи ©© собi за жiнку, старшина Раду, i котра одинока
заробляла найбiльше грошей ворожiнням мiж простим народом i панами; вона
тепер, по трьох роках подружжя, привела тому свойому чоловiковi бiлого
сина з синiми очима!.._ Тьфу!!
Як сказано, Раду станув мiж сво©ми людьми i кинув ширококрисим
капелюхом об землю, не промовивши нi слова.
- Раду! - обiзвався тут старий Андронатi, батько молодо©
двадцятилiтньо© проступницi. - Раду, що хочеш зробити? Я знаю, що Мавра
винувата, що велить чинити наш звичай за зраду жiнки, та що, як не
укара мо ми ©© самi, ©© грiх чи може й не гiрше укара ©© сам. Укара хоч
зараз, а хоч в двадцять рокiв або й пiзнiше, а укарати мусить. Що хочеш
зробити? Мавра винувата. - I з тими словами схилився покiрно перед молодим
старшиною.
Раду не вiдповiв нiчого, але замiсть того розiрвав свiй синiй
спенцер[4] на грудях i здiймив тут з ши© малий мiшечок.
- Зробiть мiсце! - гукнув. - I майте бачнiсть!.. Цигани заворушились,
роблячи мовчки мiсце молодому провiдниковi та умощуючись кругом нього
цiкаво i послушно. Тим часом вiн, мов сам цар ночi, потрясав люто i гордо
головою, з яко© спадало довге чорне кучеряве волосся на плечi, як ознака
вiльно© людини. Далi сягнув рукою в мiшок i, набравши з нього повну жменю
блискучих червоних, кинув ©х, як перед тим сво©м капелюхом, до землi,
кликнувши:
- Оце перший раз тому...
А повторивши те саме вдруге, кликнув дальше:
- Оце раз другий тому... А оце й раз третiй_ тому, хто усуне менi за
два днi зрадницю з очей, а з нею i ©© бiлу собаку!..
...Мiж циганами зразу затихло, але недовго; потiм заворушилося, мов
бренькiт самих басових струн, а далi шелест листя...
Всi знали, що в них за зраду карано дуже тяжко, але таке не бувало ще
мiж ними нiколи, як се© ночi: таке нi.
Скiльки бiйок i розбо©в не лучалося мiж ними! Скiльки не лучалося, але
щоб оце сам рай станув i наказував усунути свою жiнку, платячи за те самим
чистим золотом, - мiж ними ще не бувало. Отаке могла лиш така завзята, iз
завистi збожеволiла голова, як Радова, придумати.
Не знали в першiй хвилi, що сказати i починати. Занадто несподiвано
захопила ©х оця дика постанова старшини. Тому мовчали зразу.
Та недовго тривала мовчанка мiж затривоженими циганами. Пiднявся знов
з-помiж них старий батько Андронатi, високий, тонкий, бородатий циган,
перший музика мiж ними, ба навiть i тепер зi скрипкою в руках.
- Пожди, Раду... - сказав, пiдiймаючи руку лукуватим рухом вгору. -
Пожди ти, Раду. Над нами всiма бог, а ми всi його дiти, i бiлi, i
цигани, Раду i Мавра. Ти на ©© долю...
Раду отворив диким прокльоном уста, перериваючи старому, але Андронатi
говорив далi:
- Ти, Раду, був один син у свого батька, старшини в Семиградi, а Мавра
одна дитина в мене, славного музики Андронатi з пусти[5] - i ви побралися.
I тому в мене ти те саме, що Мавра, а Мавра, що ти. Не дам я Мавру усунути
або стратити, як ти оце хочеш, хоча знаю, що нашi звича© велять за всяку
зраду чоловiчу чи жiночу гостро судити. Не дав би я i тебе збавити, якби
се хто хоч би i правно зажадав. Будемо Мавру iнакше судити, по-доброму,
людському. Даруй ©й лише ще днiв три мiж нами, оце просить в тебе для себе
батько Андронатi! - I, сказавши се, вклонився перед молодим ще старшиною.
- Зрадниця вона чiльна, бодай би до рання не дiждала! - вирвалося знов
дико з кипучих грудей роз'яреного мужа.
- Може, й не дочека , - обiзвався старий Андронатi. - Ти вже надто
наважився на ©© життя. Вiдай, вона вiдiйде навiки сама вiд нас, а золотi
дукачi тво© остануться тобi.
- Нехай iде, нехай iде! - пiднялося гомоном мiж циганами. - Сорому нам
наробила. Зараз першим сином, першою дитиною. А що далi буде? Надвiр з
нею, сама собi дорогу указала! - крикнув один голос з гурту. - Надвiр!
- Нi, вбити, щоб i з другим таке не зробила! - сичав Раду. - Вбити!
- За три днi не стане Маври мiж вами, - обiзвався знов Андронатi. - ©©
доля порiшена вже самою дитиною, яку ви розшарпали б на куснi, коли б
Мавра й остала мiж нами. Кожде б ©© било. А так... вона уступиться з-помiж
вас i Раду з-перед очей.
- Сам уб' ш? - обiзвався вдруге один голос з гурту, голос товариша
Андронатi - цимбалiста.
- Сам.
- То бери золотi!
- Нi, вам ©х лишаю. Годуйтеся ви ними. Ви всi молодшi вiд мене. Менi ©х
не треба. Мавра вiднинi так, як не моя вже. Менi ©х не треба. Свого хлiба
для себе i для сво © жiнки я найду. - I висунув гордим рухом скрипку
вперед себе, погрозивши п'ястуком до молодшого вiд себе старшини.
- А щеня тво © доньки? - спитав той, випрямовуючись гордо та блиснувши
ненависним оком на неустрашимого тестя. - Менi його не треба. Уб'ю,
затопчу, як гадя!..
- Ним не журися. Я беру його на себе. Воно... - нараз вiн тут урвав.
Мiж ними, нiби мара, виринула з котрогось шатра стара мати Маври. Страшна,
пелехата, з намистом срiбнякiв на грудях, що замерехтiли в мiсячнiм ся вi.
Виринувши, вона кинулась вiдразу до нiг Раду i Андронатi.
- Простiть Маврi, як згрiшила, не губiть молодо©, бийте, побивайте, але
жити дайте! - заголосила розпучливим голосом, розпростерши, благаючи,
рамена. - О Мавро, Мавро, що ти нако©ла? Що тебе постигло? Яким вiтром
ворожим обвiяло? З котро© сторони? В долах чи в горах? Мавро, доню моя...
серце мо ... Мавро! - кричала не сво©м голосом. - А я тебе, доню, в
мiсячнiм свiтлi зiллячком змивала, для тебе чи не кождо© ночi добро© долi
благала. Дрiбною дитиною я тебе медом годувала, вiд злих очей... доки не
вiддалася... як вiд огню... зберiгала. А прийшов лихий час i з ним твiй
ворог... i ось що... ой, рятуйте, змилуйтеся... хоч кiлька день менi ©©
дайте... хоч до пусти... дозвольте довести, потiм вбивайте та й враз зо
мною... - i бухнула головою до землi.
- Уступися, стара! - кликнув Андронатi. - Чого тут прилiзла?.. Щоб
побили? Вже забула? Не числи багато на свою сиву голову. Геть, кажу,
звiдси. Геть з-помiж чоловiкiв, не видиш - рада? Тепер Раду i люди судять.
Скажи послiдн слово, поки я сво _ скажу! - звернувся знов до старшини. -
Позволь Маврi хоч з чотири днi межи нами прожити, та щоб настiльки
пiднялася, аби ©© батько востанн мiж вами всiма ©й заграв. Мiж вами...
попрощав. Вiдтак... хоч... прости, хоч роби, що твоя воля, начальнику. - I
тут, як недавно, з покорою знов схилився.
- Не прощу я Маврi, я ©© бiльше на очi бачити не хочу. Життя мiж нами
не буде! - обiзвався завзято Раду. - Сама завинила...
- Сама... сама... - - пiшов пiвголосний пiдлесливий гомiн вiд циганiв.
- Сама, одна вона!
- Се тво послiдн слово, Раду? - спитав Андронатi, а стара мати
заголосила наново, заривши руки в сиве волосся.
- Послiдн .
I знов повторив те саме, що вперше, кинувши жменю червоних золотих об
землю.
- Се перший раз тому...
- Се другий раз тому...
- Се третiй раз тому, хто увiльнить мене яким-будь способом за чотири
днi вiд проклято© зрадницi. Чули мо слово?
- Чули.
Пiднявся тепер на тi слова з свого мiсця музика Андронатi. Пiднявся i
глянув дивним оком округ себе. Страшний огонь горiв в тих чорних блискучих
очах.
Посунув скрипку пiд паху i сказав:
- Я йду. Позавтра ввечерi верну. Будемо знов разом. Будьте здоровi.
А до жiнки, що з жалю на землi неначе з розуму сходила, нахилившись,
гукнув:
- Чого божеволi ш? Iди до Маври. Нiхто ©© не смi дiткнутися, позавтра
вечором уступиться з-помiж нас, а ти вiдповiда ш менi за не©. Я йду i
прийду. Позавтра ввечерi всi тут, як нинi, кругом зберiться - i ждiть,
Андронатi зi злом не верне. Тим часом радьте, хто збере золотi червонi за
Мавру з-помiж вас. Я йду...
I пiшов...
Третього вечора вернув.
Знов кружок циганiв в рiзних позах. Мiж ними Раду. Блiдий i
неспокiйний, як демон. Перед хвилею бився з старою матiр'ю хоро© сво ©
жiнки, що витрутила його з шатра Маври.
Нечувана рiч мiж циганами, щоб жiнка пiдiймала руку на чоловiка, та ще
i мати Маври! Зрадницi то©!
Але вiн ©х усiх навчить. Усiх. Старих i молодих. Зрадницю ще i
боронити? Та вiн ©© навчить. Стару i...
...Надiйшов мiж них, як он тут сидiли, Андронатi з скрипкою.
Скрипку вiддав товаришевi - цимбалiстовi, що прийшов враз з ним, а сам
вийняв велику банькувату пляшку з горiвкою i поставив в кружок мiж цигани.
- Пийте щиро, браття! - кликнув. - Пийте i не жалуйте. Нинi Андронатi
проща ться з сво ю Маврою, то затямте вечiр! Мавро! - крикнув i гримнув
п'ястуком в груди, - Мавро! - Аз раптового жалю в нього аж голос задрижав.
- Не годна ти, зозуле, ще мiж нас вступити... Та ти там не сама. Коло тебе
мати i всi жiнки вашi, мо© брати... Щоб не знала вона, що завтра ©©
послiдня днина мiж нами. Але Андронатi (говорив далi, звертаючись знов до
шатра), зозуле, з тобою перед сво©ми товаришами i тво©м чоловiком,
старшиною, проща ться, щоб затямили. - I його голос знову задрижав,
усувався. - До вогню докиньте смереччини, - гукнув, нiби додаючи тим
словом певностi голосовi, - щоб, розпалившись, грав на всю гору свiтлом,
палахкотiв, розказував: Мавра з циганами проща ться. Пийте i не жалуйте!
Жару роздувайте, полум'я змагайте[6], щоб далеко Мавринiй душi вже вiд
сьогоднi свiтило. Пийте, браття! Пийте, Андронатi-музика просить. Пийте,
не жалуйте. Хто зна , де опинимось незадовго... i чи Андронатi буде ще мiж
вами. Не стане Маври мiж вами... Не стане i Андронатi бiд... Все... як що
кому судилося, ©© доля гарно укладалася... пийте!!
I ходить Андронатi i просить... налива , а сам нiби забува собi
доливати. Лиш все сльози долонею з очей утира .
Раду лежав на землi, пiдперши голову на лiкоть, i, затявшись, не
обзивався, мов був сам один-однiський на мiсцi.
Вiн вихилив перший раз по раз горiвки, подано© йому Андронатi з
срiбного малого пугарика[7] що переходив з родини в родину, як рiч
незвичайно почитувана, i задумався тепер над Маврою. Був як не при умi. Що
йому тепер з не©? © серце брехливе. Як ©© брав... впевняла, що любила, а
пiзнiше зрадила його... Та ще й поза громадою. I вже вiн догаду ться з
ким... Там, в малiм угорськiм мiстi, недалеко пусти, куди вони часом
заходили... i де часто ©© батько скрипкою грошi заробляв, а вона ворожила
i спiвала до скрипки, а часом i гуляла... Там був один молодий боярин, що
за циганську музику грубi грошi сипав... а часом з другими на конi...
попри ©х шатра вихром в пусту гнав. З ним. Та вiн вже про не© не сто©ть.
Нехай, що вона й гарна, нехай, що найлiпше вмi ворожити - хоча така
молода - хоча й дочка славного мiж циганами Андронатi - йому вона вже не
жiнка. Кинув червоними золотими межи сво© люди, нехай зроблять з нею, що
схотять. Уб'ють або викинуть десь. Йому байдуже. Щоб лиш пiмста була, щоб
з очей пiшла. Жива чи мертва - байдуже. Iнакше - до доброго мiж ними не
прийде. А через не© вiн свою громаду не кине... щоб ©© не бачити. Значить,
вона_ мусить йому з очей уступитися. Яким способом?.. Все одно. Вона йому
вже байдужа. Хiба б... щоб ©© ще бив... а впрочiм, вона йому байдужа...
Байдужа? При тiй думцi його похмурий погляд, мов злодiй, нечайно
закрався на шатро, де була виновниця, i проникливе впивався в нього.
Байдужа?
Проклята! Зрадила. Його_ зрадила. Першого старшину мiж циганськими
громадами зрадила.
Вкруг нього люди пили i гомонiли. Про Мавру за дно i про нього. То
дналися в поглядах, то сперечалися. Тут i там мiшалися i жiнки. Вiн мусив
з ними пити, хоча в його душi щось гiрке горiло, мов руда висохла
смереччина, що, докидувана в огонь, трiщала...
Так i в його грудях горiло. Але при всiм мусив бути.
Востанн мусив все зробити. Для себе, для людей i Андронатi, якого люди
дуже шанували.
Нараз рух.
Андронатi впослiдн iде кругом i часту трунком, розлива , не щадить нi
краплi, майже кождому перелива - а вiдтак притяга скрипку.
Врештi ста на ноги.
- Люди! - гукнув. - Цимбали, сопiвки в руки, а хто зо мною, то i
скрипку. Мавро! - звернувся до шатра, де була дочка. - Мавро! прощайся з
Раду. Завтра о тiй порi не будеш нашою, - i потягнув смиком. Вiдтак,
схиливши голову низько над скрипкою, неначе учув там в нiй для себе
потайний окремий голос з ©© наказуючого нутра, i - заграв.
Сипав жалем.
Плакали скрипки, дзвенiли цимбали, дрижали сопiлки, а над всiма
царювала одна-однiська струнка Андронатово© скрипки. О, та скрипка! Зойком
кидалася, голосом блукаючи, сумом розливалася, мiж циганiв рвалася, а про
Мавру, Раду все оповiдала.
I знов жаль...
Мов нiжна бджiлка жалiлася, дрижала. Металася, впивалася, викликувала
тугу зi смутком i розпливалася горем.
Андронатi грав дойну.
- Мавро! - кричав розпучливо вiд часу до часу, не тямлячнсь з дикого
жалю та притупуючи ногою. - Мавро! - вiн грав, колихаючися всiм тiлом, мов
божевiльний. - Мавро! Твiй батько гра ... Андронатi гра впослiдн для
тебе мiж циганами; завтра, може, його вже не почу ш! Мавро!
Раду лежав, обернений лицем до землi, i вiддався лиш одному почуттю.
Зрадила його. Зрадила, i вiн не дiткнеться ©© бiльше, хiба що по-злому.
Уб' . Iнакше вiн не годен по сво©й вдачi. Не годен. Не годен. Голос
скрипки вчепився, здавалося, лиш його одного болем розрито© i пiмстою
спрагнено© душi, i, мов та оса, все наново впивався в не©, роз'ятрював.
"Бiлу дитину привела, чужого чоловiка, чужого мужчини". Зойком трiпоталася
скрипка, жалiли цимбали: "чужинця якогось..." I вiн в тих думках i з тим
почуттям жалю i завистi сходив неначе з розуму. "Бiлу якусь дитину... в
третiм роцi подружжя з ним... Мавро! Будь проклята за твою зраду, все горе
на твою голову!"
Мiсяць загорiв вповнi з-за високо© залiснено© гори i не рушався з
мiсця.
- Раду! - нiби добився нараз голос Маври до його, i скрипка Андронатi
опинилася розтрiскана коло його голови. - Раду! - Вiн стрепенувся, а
Андронатi повалився обiч його на землю.
- Мавро, Ма-в-ро! Ми проща мо тебе навiки на... вiки, - стогнав, а по
довгiй хвилi мовчанки просив: - Спiть, люди, спiть. Оцю нiч ще переспiть
коло не©, а завтра зробите, хто з вас хоче, самi з нею кiнець. Хто забрав
червiнцi, най бере i ©© душу або й ©© саму. Чи не так, Раду?
- Так, - вiдчувся сухо голос старшини.
- А вiдтак назад до пусти - широко©, безмежно© пусти.
- Ух-га, пуста! Ух-га! - ухкав диким голосом музика. - А сьогоднi ще
спiть. I з вами всiма старий Андронатi. - I сiвши, пiдiбгав ноги пiд себе,
зарив пальцi в волосся, заридав гiрко. Мусив з сво ю Маврою розлучатися,
виходу не було. Кара за зраду, особливо ж у жiнок, а тим бiльше у жiнок
старшин, мусила завше вiдбуватися. Сам найлiпше розумiв ©© проступок - i
се послiдня ©© нiч мiж ними, циганами. "Спiть, люди!.. - благав-молив. -
Спи, Раду. Адiть, все закаменiло. Як так вже судилося, так нехай i буде.
Мiсяць всьому свiдок; братик-мiсяць, що нас нiколи не покида . Спiть,
люди, спи, Мавро, спи, Раду, молодий осиротiлий отамане-раю. Ви мо© дiти.
Цитьте всi, нехай вона межи нас впослiдн добре пересниться. Спiть. Спи,
Мавро... спи, Раду. На нас ще лиш пуста жде... Широка, глуха пуста.
Цитьте... цитьте... спiть... Мавра... спить... цитьте... спiть..."
Утихло...
Спали.
Було коло першо© години се© ж ночi, як молода красна жiнка отамана
Раду, Мавра, уступалася йому з сво©м бiлим сином навiки з його шатра i
його дороги.
Цигани разом з Раду спали, мов убитi, i лиш два усунулися з-помiж них
котячими рухами. Був то старий Андронатi i його вiрний товариш
музикант-цимбалiст, що нiколи з ним не розлучався. Обидва вони змовилися
наперед не пити стiльки, що другi, а як всi поснуть, винести Мавру з шатра
враз з дитиною i тим способом вирвати ©© з рук Раду та охоронити вiд
смертi або щонайменше - вiд якого калiцтва. Постанови старшини мiж
циганами були iнодi страшнi, i тому вони порадилися мiж собою, не втягаючи
нiкого в тайну, винести скорше як за чотири днi Мавру з шатрiв та так
вирятувати ©© вiд лиха, смертi. А маючи ©© раз поза шатрами, вони вважали
©© врятованою. Мавра була мудра i хитра i, певно, дасть собi раду в життi,
заки знов коли стрiнуться. Дитину ©© пiдкине Андронатi бездiтному
багачевi... може, от там десь в однiм iз сiл за горою Чабаницею, i буде
все добре. Лiпше так, нiж загибати або бути покалiченою на весь вiк. Раду
любив iнодi калiцтвом метатись на сво©х ворогах, i того боявся старий
музика.
I наколи справдi всi заснули сильним сном вiд трунку, заправленого
Андронатi усипляючим зiллям, за котрим ходив вiн два днi по горах,
Андронатi i товариш винесли Мавру з дитиною з шатра.
Не гинути мала вона, молода i красна, одинока дитина його, як яка
звiрюка, але жити. Жити мiж добрими людьми ще дальше. Свiт широкий, бог
году всiх i ©© вигоду також. При Раду ©й оставатись годi, - вiн
пiмститься на нiй на цiле життя, наколи вона лише пiдiйметься на ноги. В
свого славного батька, семиградського отамана циганiв, сво ю злобою
вдався, лихий i мстивий, як смерть, дарма що красний, як мiсяць, i понад
свiй вiк мудрий.
Мавра, також упо на зiллям, спала, мов мертва, як ©© виносили, i не
чула нiчого. Лиш мiсяць бачив та зорi, що дiялось, бiльше нiхто.
Андронатi дзвонив зубами, як ©© виносили, з жалю угинався. Але лiпше
нести на ласку мiж чужi люди, як бачити вбитою або навiки покалiченою. Так
все ще побачить ©© колись у життi, пiзнiше або скорше вiднайде, але
калiкою бачити гiрше, як смерть.
Iшли Чабаницею попри гучливу рiку, що пiнилася i металася в сво©м
ложиську, диким розгоном розбиваючися вiд часу до часу об велетнi-каменi.