В його серцi розiгралася туга. Туга широкою стру ю, i як вже нiхто
iнший про те не зна , то чорний кiнь його один певно зна . Вижидаючи ©©
отут лiсом нетерпливо, вiн iнодi i годину сто©ть, спертий на нiм,
задумавшись або виспiвуючи тужливу пiсню, або знов надслухуючи шелесту, що
заповiдав би ©© присутнiсть у лiсi, або виграва на сопiлцi. А вкiнцi,
знетерпеливившись, сiда на нього i жене скорим кроком куди-небудь на
розраду, а бодай до щебетливо©, слухняно© синьооко© Настки, котра вiдтак
все лагодить. Так i нинi.
Спершися на свого чорногривого друга, вiн дивиться острим оком, мов
яструб, на ту бiлу стежку, що простягалася з гори з зеленого густого лiсу
хилком проти нього.
"Прийде вона?" - дума .
Не знати.
А он сонечко вже хилиться з полудня чимраз нижче, а ©© ще нема.
Вже всiх яструбiв, що плавали чистим воздухом, перечислив, темний яр,
що ним гнав шумливий потiк, змiрив вздовж i вшир сво©м оком, виповнив
тужливими думками, а вона й нинi не прийшла.
"В лiс весною прийдеш?" - питав ©© тодi зимою.
"В лiс весною прийду".
"Як зазеленi ?.."
"Як зазеленi ", - вiдказала, усмiхаючись, i от як додержу слова! Вона
не то лиш що не приходить, але i не показувалася ще сього лiта, i вiр
дiвчатам! То не так, як його Настка: що забагнеш, вона вже зна , що
подума ш, вона вже скаже. От така та Настка, що вiн ©© голубить. Вона ж_
йому щира. Раз_ по правдi щира. А Туркиня?
Гриць затиска зуби з нетерпливостi i проклина "чортицю", що
пусто-дурно здурила тодi взимi, обiцяючись на весну, а сама от i в гадцi
не ма явитися.
Пiд час таких невеселих думок здiйма нараз його кiнь високо свою
голову, задивився чорними блискучими очима неповорушно в одну сторону
лiсу, насторчивши вуха, i мов жде. Майже цiлим туловищем сво©м жде...
Широкi, крилатi вiти смерек, десь недалеко них, роздiлюються гнучко i
без шелесту, i з-помежи них визира нараз дiвоча голова, пристро на двома
великими червоними маками, i знов зника . Кiнь жаха ться, а Гриць, не
помiтивши в задумi, що з його другом зайшло, кида ться за ним. Чого
злякався, сполохався? Побачив якого ведмедя? Чи, може, серну тонконогу, що
хотiла бiлу стежку перейти, сполохалася ©х видом i сховалася знов? Вiн
успоко©в полохливого коня, i знов настала попередня тишина. Знов нiщо не
руха ться. Ждуть.
Не руха ться справдi нiщо?
Нiщо.
Ба противно: десь щось руха ться. Якийсь час стояв кiнь спокiйно,
неповорушно, однак тепер почина наново непоко©тися. Вiдчувши десь щось
нiби чуже, вiн почав наслiдком сво © велико© полохливостi бистрим оком
роззиратися, пiднявши голову ще вище, як перше. Та вже не жаха ться так
сильно, як перше. Гриць прив'язав його до яко©сь смереки, а сам iде бiлою
стежкою вперед угору. Однак не уйшов дальше, як кiльканадцять крокiв
вперед себе, коли саме недалеко нього попри стежку розчиняються, як перше,
крила смерек, уступають мiсце дiвочiй пишно заквiтчанiй головi, а далi й
цiлiй високiй стрункiй статi Тетяни.
- Туркине, то ти?! - крикнув Гриць врадуваний.
- То я.
То я! То вона!_
I самi не знають, як се зложилося, що вже трима вiн ©© в сво©х обiймах
i що ©х уста, мов на приказ, самi з себе злучилися.
- Пусти! - домага ться вона строго i звiльня ться, збентежена, з його
рук, що нiби навiки взяли ©© в полон, iнший рух забули.
- Туркине! - повторю вiн, не тямлячись з радостi. - Я стiльки разiв
тут наждався вже на тебе, стiльки натужився за тобою, а ти аж тепер
прийшла.
- Аж тепер, - повторю , смiючись, а вiдтак дода : - Тому й пусти, - i
освободжу ться з його рук нетерпливо. - Я не йшла сама, - оправду ться
вiдтак квапно, - а йшла з одною жiнкою (нiколи не могла перемогти себе про
Мавру заговорити)... Цить, - дода потайно, пiвголосом, - вона ходить
часом сюди i пiд "Бiлий камiнь", i шука там якогось зiлля...
- Лиш тут най не йде! - перебива вiн ©© i притиска знов до грудей. -
Тут нехай не йде, бо зараз кину в яр. Нинi недiля, ти врештi прийшла...
дiждався тебе, моя зоре, тож нехай не йде.
Вона дивиться на нього, пiдсуваючи чорнi брови вгору, i, усмiхаючись,
пита :
- Ти, кажеш, ждав тут не раз вже на мене?
- Нинi четверту недiлю як жду.
- А я ходила по лiсах, та все заверталася з дороги назад, не могла
звернутися до тебе...
Вiн загляда ©й в очi, що нiколи не бачили зла i все дивляться просто
та щиро, всьому чудуються, вiрять...
- Зозуле ти! - каже, цiлуючи ©©, i тулить, голубить ©© раз по раз до
грудей. - Зозуле!
- Не могла, не могла, - впевня далi, - маму вдолинi я дурила, не
сказавши по правдi, чого йду в лiс, тому i сумлiння все здержувало...
- Любити,_ Туркине?
- Любити,_ Грицю.
- А он, бач, я можу.
- Любити i дурити?_
- _Дурити i любити! - вiдповiда , не надумуючись, i смi ться.
- А я все вагаюся...
- Бо не любиш щиро, як я.
- Грицю!!.
- Туркине!..
Вона обняла його за шию i мовчить.
- Туркине... ти любиш щиро?
Мовчанка...
Вiдтак:
- Може, Грицю...
- Зозуле!
Нараз пiдняла голову i знов дивиться просто з щирiстю в його очi.
- _Нiколи так не питай, - просить якось з наглим жалем.
- Коли ти завше така чудна до мене, - вiдказу вiн, оправдуючись.
- Нi, Грицю, нi... - впевня його i тулиться з неописаним довiр'ям i
чуттям до нього. - Якби ти знав...
- Що, дiвчино моя?
- Як тяжко дуже, дуже любити, а притiм ту любов перед матiр'ю... - i
урвала на хвилинку, а вiдтак докiнчила квапно, - та©ти.
- Чому та©ти? - пита вiн впрост. - Чи се соромно любити?
- Не пустять ходити в лiс, - дода вона. - Скажуть, щоб ти присилав
сватiв, а по лiсах не пустять сходитися. О... моя мати нiколи не пустить.
- Ов-ва! - потiша вiн ©© i смi ться.
- Так, так, Грицю, - повторю вона поважно, - мама моя не зна жартiв.
Проти хлопцiв вона строга - не вiрить ©м.
- А проте ©х i конем не об'©деш, - вiдказав вiн, знов смiючись.
- Легко тобi смiятися, - каже вона i дивиться йому в очi, вижидаючи.
- Легко, - каже вiн весело, - де вже не легко, коли Туркиня коло мене,
а прийде час, будуть i старости. Се© осенi певно що будуть. Оця зима була
така довга та тяжка, я стiльки за тобою натужився, а тепер же самим пишним
лiтом ще i "матерiв" лякатися? Зо мною ти не бiйся нiчого.
I кажучи сi слова гордо й певно, голубить ©© з непогамованою палкiстю.
- То дуже_ любиш? - пита вона i стара ться очима збагнути глибiнь то©
любовi з його очей, в котрих свою душу згубила.
- Нiкого ще так щиро не любив, як тебе. Казав вже тобi. Тебе одну на
свiтi._ Коби знала ти, Туркине...
- А коби ти знав, - перебива вона поважно, пiдсуваючи високо сво©
чорнi брови, i чомусь сказала ними бiльше, як попереднiми словами.
- Ти не зна ш, що в мене за серце, - впевня вiн знов i приголублю ©©
наново до себе.
- А я - Грицю... а я - о боже!.. - i не доказала.
- Люби, зозуле, люби, - молить вiн, - а я на руках занесу тебе до тво ©
хати.
Нараз вона пiдiйма свою заквiтчану голову i, мов вернула на хвилину з
другого свiту, незвичайно споважнiвши, пита :
- А як перестанеш любити?
- Туркине, моя зоре... хiба ж я се годен? Чому ти отак смутно пита ш?
- Бо, може, за мною ще й свиснеш, як перестанеш любити? - вiдказала. -
А я, Грицю, а я, - каже вона, i раптом шука охорони вiд чогось на його
грудях, - я... - i, не доказавши, замовкла, мов душу свою вiддала.
- Посвистував я, Туркине, - оправду ться вiн поважно, - посвистував я,
щоправда, i не за одною, але тебе полюбив я так щиро, що скорше поглузу ш
ти з мене, як прийде багатший, нiж я з тебе. Чи не так, Тетянко? Iваниху
Дубиху широко-далеко за багачку знають, а я - Гриць. Тiльки i його
багатства, що кiнь та щире серце. - I, сказавши се, поцiлував i притиснув
©© наново так щиро i палко до себе, що в тiм вона вже вмовкла...
- Iнодi зимою, - почала вiдтак вона по якiйсь хвилинi, - заким ти перед
нашою хатою станув, я мов з тягарем на душi ходила, все молилася, щоб його
господь вiдвернув вiд мене, а тим часом ти сам станув перед мене, Грицю! -
додала i обняла його шию. - I вiд то© днини, вiд то© години я вже не годна
була тебе забути...
- А мене туга погнала, - об'яснив весело. - Видержки не мав, осiдлав
коня i пiгнав до тебе. "Що буде, то буде, - думав. - Нехай хоч побачу,
нехай хоч погляну на тi очi, брови, що душу украли, серце упо©ли, спокiй
вiдiбрали, а самi сховалися".
- А мати допитувалася опiсля, - почала вона знов, - хто ти такий, вiдки
тебе знаю. А коли я мовчала, вона i собi замовкла, додаючи лиш оце слово:
"Уважай, Тетяно"._ Боюся я сво © матерi, Грицю, як вона мовчить, та проте
i не годна була забути тебе. Крiзь сон бачила на чорнiм конi, крiзь сон я
тужила. Вднину тугу працею укривала, а безсонними ночами спогадами
годувала. Iнакше не могла. Так зиму пережила...
- Хоч би i раз, хоч би i два був би я завернув до тебе, Туркине, -
обiзвався вiн, - та саме горда твоя мати з хати вiдiпхнула, але тепер не
забудь за мене. Не забудь любити, а побачиш згодом, вийде все на наше.
- Я не забула. От, чи не прибула? - пита i пiдсува допитливо чорнi
сво© брови.
- _Спасибi, дiвчино, моя пишна квiтко, люби лише вiрно i жди до осенi.
- А ти? - пита вона i тоне всею душею, сво©ми очима в його гарних
очах. - Чи прийдеш? Не забудеш? Другу не полюбиш?_
Вiн обiйма ©©.
- Тебе одну я люблю. На весь свiт одну._ В недiлю прийду знов, буду
тебе ждати. Вийди тут ось лiсом, зацвiти в нiм квiткою, я буду тут.
- Все лiсом? - пита вона, вагаючись пристати на те, i роздуму ...
- Все лiсом.
- А може, нi, - каже вона нараз бистро i, трутивши його вiд себе,
вiдверта ться живо.
- Туркине!
Вона не слуха - йде.
- Туркине!.. бiжиш до сво© матерi?_
- _Бiжу.
- Ов-ва!
Вона не обзива ться, iде.
Вiн погнав за нею.
- Тетянко! - блага , - бач, вже й загнiвалася. Вже скiнчила любити? А я
так довго_ ждав... застрiль мене, щоб не тужив бiльше за тобою... буде
тобi легше...
Вона оглянулася i стала. Через хвилю мовчить i морщить брови.
Вiн пожира ©© очима, вiдтак тягне ©© мовчки востанн на прощання до
сво©х грудей. Мовчки тоне вона в його любовi i словом не опира ться...
- Прийдеш знов? - шепче вiн пристрасно, благаючи, i всю душу вклада в
оце одно слово.
- Прийду.
- Пам'ятай!
Коли опинився знов коло свого коня, не мiг здержатися, щоб не
обiзватися ще хоч раз до не©.
- Лю-биш? - _погнав його голос допитливо пустим лiсом ©й навздогiн i
жде...
З-помIж струнких високих смерек, здавалося, а заразом нiби на противнiй
скелi, через яр, вiдбилося ясним вiдгомоном... "Любиш?"_
- Лю-блю! - _'кликнув молодий голос могуче, а долетiвши в глибiнь лiсу,
на хвилину станув. Вiдтак, мов молодий мандрiвник, добився чи не живiше
через лiс до його слуху. "Люблю"..._ А добившись на мiсце, тут навiки
вмер.
* * *
I ходить Тетяна чи не щонедiлi лiсом. Вгору бiжить легким кроком з
щастям в очах, щоб довго вiн не ждав... вдолину знов збiга , щоб не
опiзнитися, матiр не прогнiвити. А все про то мовчить... i все спiшиться.
Немов одна днина, збiга тиждень за тижнем, лiто розкошу , любов ©х
мiцнi ...
- Приходь, моя Туркине, любити не жалуй... - просить вiн щиро за кождий
раз, i доки попри бiлу стежку тягнеться лiс, iде вiн з нею враз. Все жаль
©© покидати... така йому мила, така гарна.
- Вертай вже назад, - упомина його iнодi, а сама ста йому в дорозi,
щоб далi не йшов.
- Жалу ш менi ще хвилини? - докоря вiн. - В мене стiльки щастя, що ти
одна на свiтi, а ти он яка! - _останн слово каже з гiрким докором.
- Я - Грицю? Я? - пита вона, пiдсуваючи зчудовано чорнi сво© брови, а
в ©© очах вже i жаль якийсь вражений розгорiвся.
- Ти - ти не любиш так, як я. Все вага шся. Все, як на роздорожжi
бува ш або як по вугля прибiга ш.
- Грицю, - вiдповiда вона, а далi вмовка . Прудка i вразлива,
здобува ться вона вражена аж по хвилi на вiдповiдь: - Я утопилася в тобi,
других вже не знаю, матiр свою обманюю... а ти..._ - i не доказу .
- Та все-таки вага шся, Туркине...
- Вагаюсь, чи вiрно ти_ любиш. О Грицю, - молить вона i глядить на
нього великими очима, - не обманюй мене! Сво серце сама я знаю, те серце
вже не в мо©х грудях - в тобi опинилося. Гадки, що я ©х колись-думала, за
тебе замiнила. Душа, що була колись моя, за тобою волiчеться. Не верне до
давнього вона нiколи. Не обмани_ мене.
- Та все-таки вага шся, Туркине...
© очi спалахнули.
- Ти кажеш, я не люблю щиро? О-о-о!.. - кликнула з жалем, i з тим
трутила його вiд себе, як у дитинствi тручала матiр свою, коли та не
сповнила ©© волi,
- _Заким снiг упаде, ти будеш в мо©й хатi, - вiдповiда вiн мiсто
всього, i горне, i голубить ©©, щоб жаль дарувала. - Не жалуй любити, -
дода знов, благаючи. - Тiльки й мого щастя, що ти одна на свiтi. Приходь
все, зозуле, не забувай мене. А як будуть лаяти, що ти блудиш лiсами,
скажи всiм в очi, що шука ш щастя.
- Як, Грицю? - пита вона i чуду ться.
- Що шука ш цвiт папоротi, - поясню вiн. - Не зна ш? Вiн да щастя.
- Не знаю, - вiдказу вона i знов диву ться його скорою видумкою.
- Цвiт папоротi, - об'ясня вiн ще раз. - Його треба довго, довго
шукати, а хто знайде, зна вiдтак все на свiтi i знайде сво щастя. От
таке кажи. Хто тобi заборонить того цвiту шукати? Може, твоя мати?
Смiйся!..
- Може... моя... мати, - вiдказу задумливо i вмовка .
- А заки снiг упаде, - повторю вiн, - будеш у мо©й хатi.
- А заки снiг упаде, - повторю вона i, не докiнчивши речення, мов ©й
блисла iнша думка, дода з жахом: - Лячно, Грицю, довго ждати..._
- _Чому би лячно, серце? - пита вiн. - Доки ти зо мною, нiчого вже не
бiйся. Тебе одну люблю, одна моя ти будеш, про iнше не журися.
- На осiнь заповiдаються старости, - жалу ться вона i, шукаючи поради,
бере його за шию.
- Вiдки старости? - скипiв вiн.
- Не казали ще звiдки, лиш мати натяка , вже, мабуть, хоче мене сього
року вiддати.
- Нехай натяка . А я он в тебе перший. Вiд усiх ти вiдвернися.
- Я вже й так вiдвернулася, - вiдказу вона. - Тебе одного знаю, а якби
силували, розкажу матерi правду. Ти ж багатирський_ син. За тебе мати
дасть.
- За мене мати дасть... хоча... - каже вiн непевним голосом i не
доказу .
- Хоча? - пита вона, i чомусь в нiй серце млi... - любиш другу?_
Вiн жахнувся, а вiдтак додав з поспiхом:
- Нi, другу - нi, Тетяно, але... по правдi, я...
- Що, Грицю? - перебива вона з переляканими очима.
- Я, - докiнчу вiн i вiддихнув легше, - я, по правдi, не багатирський
син, а бiдний сирота. Я годованець - пiдкинена дитина...
- Пiдкинена дитина? - чуду ться вона. - Як то?..
- Пiдкинена дитина, годованець; а мо© господарi - не рiднi мо© родичi.
- Грицю! - каже вона i нiби боронить щось сво©м голосом. - Ти ж сам
казав... мiй батько багатир... о... не... - i не докiнчила.
- Я казав i кажу: мiй батько багатир i, може, дасть колись i весь
ма ток. Вiн дiтей сво©х не ма - лиш мене. А як пiдеш ти за мене, вiн,
певно, добру пайку дасть... а колись, може, i все. Один я в нього в хатi,
батьком його i зву. Та поки що я бiдний - тебе одну лиш маю... люби хоч
бiдного! Не покидай, Тетянко!
- Грицю! - каже вона з неописаною щирiстю. - Я перемовлю маму; хоча
вона i строга, але вона_ мене любить. Чу ш, Грицю, любить - _волю нашу
зробить. Вона_ нас не розлучить...
- То добре, зозуле, - каже вiн успоко ний i ще дода : - але ще мовчи,
лiтом все приходь, а заки снiг упаде - будеш в мо©й хатi.
Тетяна слуха його, однак нараз ста близько коло нього i тоне з широко
розтуленими очима в його гарних голубих очах.
- Грицю! - каже. - Я люблю тебе, сам зна ш, як нiкого на свiтi, але...
- i, пiднявши високо сво© брови, наказу щось ними.
- Не журися нiчим, моя Туркине, - каже вiн, не звертаючи уваги на вираз
©© лиця, лиш любу ться нею. - Не журися нiчим. Ти моя._
- _Твоя, - повторю , виймаючи нараз чомусь спiшно червонi маки з
волосся, i кида йому ©х пiд ноги. - На, ма ш, - каже. - А тепер iди. Я
надто припiзнюся. А он сонце за горою червонi , заходячи, розстрiлю вже
промiння по небесах; мати буде знов лаяти, що дурно волочуся.
- Не бiйся, - каже вiн. - Я пiду. - I з тим бере ©© востанн за стан. -
Але прийдеш знов лiсом? - пита , як за кождий раз, i ©х погляди злучаються
востанн в якесь одно полум'я, що лиш сама любов його творить. - Приходь,
моя квiтко, обзивайся лiсом...
- Обiзвуся знов лiсом...
- Лиш вiн i я зна мо Туркиню...
- _А моя мати, Грицю? - пита вона нараз. - Бог нас не поблагословить,
що ми ©© обманю мо. Вона добра i любить мене... а я... - i, урвавши та
кивнувши головою, вiдходить. Одначе, вiдiйшовши ледве кiлька крокiв, ста
i за хвилю гука пiвголосом:
- Грицю!.. Грицю!.. Вiн опиня ться коло не©.
- Грицю! - каже вона, i ©© уста викривляються якось гiрко.
- Що там? - пита вiн i усмiха ться мило сво©ми щирими очима. - Забула
ще раз сказати, що любиш? - спитав. - Так ось скажи ще раз, я послухаю...
- Коли побачимось,_ Грицю? - спитала... i пiдсунула допитливо чорнi
сво© брови.
- Я ще сам не знаю; та побачимось..._ ти ж прийдеш!_
- _Я прийду... - i з тими словами завернула направду © зникла в лiсi.
За нею замкнулись вiти, подрижавши трохи...
Гриць не вiдходить ще зараз з мiсця, пора ться коло коня, пiдiйма
червонi ©© цвiти, i чудно ста йому на серцi. "От здобув собi Туркиню, -
перетяга ться думка його душею... - Здобув"._
"Я прийду", - повторю вiн в гадцi ©© слова i задуму ться над ними.
Чудно якось так вимовила те слово. "Я_ прийду..." i смутна вiдiйшла.
Нараз прокинувся, слуха ... щось нiби ©© голос пролетiв он там у правiй
сторонi лiсу. Вiн напружив слух - жде, а округ нього все, зда ться, з ним
враз слуха ... жде...
"Не забудь!" - добива ться до нього ©© голос.
"Не забудь!" - упомина ться й собi вiдгомiн лiсом i десь завмира .
Гриць не обзива ться. Замiсть того вiн сiв на коня i вiд'©хав.
* * *
- Мавро!
- Що там, доньцю? Зайшла врештi i до старо© Маври? А то за сво©м
коханням вже i за не© забула.
Тетяна обiйма стару няню, тулить до себе i просить:
- Прости, Мавро, що не заходила. Не було як забiгати до тебе. Вдома все
в роботi, а недiля...
- А недiля? - пита циганка i блищить вигребуще чорними очима на молоду
дiвчину перед собою. - А недiля?
- Як недiля, Мавро! - вiдказу Тетяна i вiдверта ться вiд старо©. Але
тут же i в тiй хвилi знов подобрiла.
- Мавро, - дода далi, - ти зна ш, я люблю Гриця.
- Ти оповiдала, доньцю, - вiдказу циганка i все стереже дiвчину очима,
- оповiдала.
- I вiн мене любить.
- А також так щиро, як ти його?
- Мавро! - кликнула нараз з докором Тетяна i вiдверта ться чогось
уражена вiд старо© жiнки, що остала спокiйна. - Я тобi не буду нiчого
бiльше казати. Ти за дно як не вiриш, то безпечно поглузу ш. Що б i не
сказала я, ти нiчого не вiриш! Сором, Мавро...
- Бог з тобою, донько! - успокою Мавра покiрно. - Та я його на очi не
видiла, а не то...
- Не видiла, не видiла! - повторю люто Тетяна. - А все тво©м голосом
гонить невiра i ненависть. Все не вiриш. Я знаю. Ти цiлому свiтовi вже не
вiриш. А хоч я добре тямлю, що ти про себе оповiдала, що перебула через
зраду - то йому одному,_ Мавро, йому одному на всiм свiтi - я вiрю. Вiн
мене щиро любить, Мавро... О! ти не зна ш!
- Я вiрю, доньцю, що тебе любить, - вiдказу Мавра твердо. - Хто тебе,
зоре моя красна та як ангел добра, не любив би? Кого на свiтi любити, як
не таких, як ти? Га-й, га-й! - заспiвала нараз, мов на хижуна, i
заколихалася цiлим сво©м тiлом. - Га-й, га-й!
Тетяна подобрiла.
- Заки снiг упаде, казав, Мавро, буду в його хатi.
- Слава богу! - вiдповiда стара, вже потрохи iншим голосом i зiтха
легше. - Кваптеся, бо як прийде осiнь, мати прийме других старостiв.
Казала менi оногди, що хоче тебе се© осенi вже конче вiддати, а сама пiде
в монастир.
- О, мама все сво ! - каже Тетяна. - Найбiльше, вiдай, чого вона бажа
в життi, то пiти на старiсть у монастир.
- Може, й добре робить, доньцю.
- Та за кого й там вже стiльки молитися? Вона вже доста й так
молиться... щонедiлi, свята...
- _Може, i за тво щастя, - вiдповiда стара. - Тебе одну лиш ма . А
вiдколи твiй батько помер, з котрим так добре жила, як вона i люди
розказують, то ©© тягне в монастир. А за тво щастя хто буде молитися,
доньцю, як не вона? Зна ш, вона рада тобi неба прихилити.
- Се правда, - вiдповiда Тетяна поважно i вмовка . Вiдтак, надумавшись
хвилину, дода : - Вона одна, ти, Мавро, друга, а вiн_ третiй любить мене
щиро i по правдi.
- Правду кажеш, доньцю, - притаку Мавра. - Добрий чоловiк - то для
жiнки все одно що тато й мама.
- А не правда, Мавро? - обзива ться Тетяна, i ©© очi заяснiли самим
щирим щастям.
- Правда.
- Коби ти менi його хоч раз показала, донько, - потяга Мавра, - не
ховай вже його так, як золотий червiнець.
Тетяна усмiхнулася весело.
- Побачиш його, Мавро, побачиш, красний такий, Мавро, що... о, о, о!
- Як ти? - пита стара.
- Високий, вус чорний, а сам бiлий та синьоокий. А все ©здить на
чорнiм, як вуголь, конi. Тодi вiн вже найкращий. На нiм вiн летить, як
вихор. О, Мавро, - красний!
Мавра слуха , i ©© думки летять кудись в минулiсть.
- Такий i вiн_ був, - каже вiдтак нiби бiльше до себе. - Високий, як то
кажуть, як дуб, бiлолиций, синьоокий, а конем перелiтав попри нашi шатра,
як сам вiтер у пусту. Такий i вiн_ був. А все посвистував. Пан був,
Тетянко!
- Про кого ти кажеш, Мавро? - пита дiвчина, що була в цiй хвилi всею
душею коло свого Гриця.
- Про того, синку[24] через котрого змарнувала я свою долю, стратила
батька, матiр, Раду, а вкiнцi i дитину. Через котрого я тепер
сама-однiська на цiлу гору, на цiлий лiс, на весь свiт. Коби були менi
хоча дитину оставили, - говорила жалiсно, - був би менi свiт свiтом, а так
що я маю? О Раду, Раду! - зажалувалася гiрко. - Чи вже не було iншо© кари
для мене, як викинути мене з-помiж себе? Лiпше було таки на мiсцi вбити,
як обiцяв. Було покинути, пiти самому далi, а тато, мама були б назад до
себе забрали, а так... - I забiдкалася, як кождим разом, коли про те
говорила - по сво му циганському звича вi, загойдавшись цiлим тiлом i
майже заспiвавши з жалю та огiрчення.
- Цить вже, Мавро, цить, - потiша Тетяна, - та не жалуй стiльки. Воно
вже й так на нiщо не здасться. Дитинка, мабуть, у бога, там жде на тебе,
колись повiта , i, може, лiпше для не© так.
- Повiта , повiта , - вiдказу жалiсним голосом Мавра, та тут же
опам'яту ться i почина нараз iншим голосом: - Вже був би дорослим
парубком, десь, може, в службi заробляв на себе i на маму. I було би йому
добре, i було би мамi добре. А так що? Га-й, га-й! - пожалiлася знов. -
Га-й, га-й!
- Може, й заробля де, Мавро, хто його зна , - каже спокiйно Тетяна. -
Так вже бог дав. По правдi, Мавро, ти свого Раду зрадила, а з того вийшло
все горе.
- Зрадила, бо була молода, дурна i повiрила, - обзива ться Мавра вже
спокiйно. - Задивилася на бiле панське лице, нециганськi очi, панську
ношу[25], а господь за те i покарав. Держись свого, каже i кара . Будь
воно зле, будь добре, а на грiх не вийде.
Дiвчина слухала мовчки, задивившись нiби кудись, хоча перед нею були
лиш низенькi стiни старо© низько© хатини i бiльше нiщо.
- Гриць_ не пан, - каже вiдтак, вимовляючи певно i твердо iм'я милого
перед старою. - Гриць не пан, хоч також бiлолиций i синьоокий i на конi
©здить, як вiтер. I ми любимося, - i сказавши се, вста i проща ться з
Маврою. - Приходь, Мавро, до нас, як мене подеколи в недiлю в тебе не
буде.
- Га-й! га-й! - вiдказу Мавра. - Я прийду. А ти, хоч i не прийдеш в
недiлю, то приходь i в робiтну днинку, та сповiсти бабу, коли ©й на тво
весiлля лагодитися та на хлопця подивитися.
- Незабавки, Мавро, незабавки, - обзива ться Тетяна i виходить.
- А не виходь до нього щонедiлi в лiс, - остерiга , випроваджуючи ©©
геть аж поза хату. - А як пiдеш, то вiзьми i мене з собою, - жарту з
чудним поглядом Мавра. - Нехай i на стару няню сво © любки раз погляне.
Вона ж йому_ на щастя от яку зорю ясну та красну викохала. Казками
вигодувала, серцем випестила, очима зберегла, то най ©й хоч тепер словом
ласкавим подяку .
- Подяку , Мавро, подяку , - вiдказу Тетяна щиро i поважно. - Вiн
добрий i щирий, докона шся сама, як побачиш, як вiн мене по-щирому любить,
коли менi не вiриш.
Тетяна, вiддалена вже на кiлька крокiв вiд хати, огляда ться нараз
раптом позад себе. Чи се ©й причулося, що Мавра, вiдвернувшись перше вiд
не©, захохоталася до себе? Чи справдi воно так було?
Нi.
Мавра саме в тiй хвилi переступала порiг сво © хати i зникла в нiй, мов
в ямi.
Нi. Хiба причулося... та як вже так погано!
Тетяна, мов холодною водою обiлляна, з неописано прикрим почуттям
упокорення i пониження верта зiв'ялим кроком назад.
Вже стiльки разiв постановляла собi не говорити Маврi нiчого про Гриця,
про ©х любов, i завше переможе любов i щирiсть до то© старо© чортицi, вона
зраджу ться, говорить.
Зате верта , от хоч би й нинi, знов з затро ною душею додому, iз
зболiлим серцем, з жалем недовiр'я в душi до нього, доки його знов не
побачить, доки вiн знов сво©ми ясними, як небо голубими та щирими очима не
роз'яснить ©© посмутнiлу душу, не успоко©ть i вона знов не повiрить.
"Грицю! - кличе ©© щире, тепле серце i рветься чистою неподiленою
любов'ю. - Грицю, чи не так? Ти любиш?"
"Га-й, га-й! - прочува ться ©й в душi остерiгаючий голос старо©
циганки, мов вiдганяв би якогось хижака... прошиба ©© душу гострим жалем.
- Га-й, га-й!"
Тетяна розплакалася...
Вернувши додому, кида ться мовчки в тихiй свiтлицi перед iкону пресв.
богородицi, як одного разу, рiк тому назад, ломить судорожно руки,
притискаючи ©х розпучливо до грудей i чола, повторю за дно:
- Господи, чому менi смутно? Чому менi смутно? Смутно менi, о боже!..
Кiлька рокiв тому назад розказував одного разу старий бiлоголовий
мандрiвник, перепочиваючи кiлька день у богомiльно© i милосердно© Iванихи
Дубихи, молодим ровесницям Тетяни, якi зiбралися в не©, що був або, може,
й сть ще мiж укра©нським дiвоцтвом звичай в надвечiр'я Iвана Купала
ворожити та про свою будучнiсть у русалок довiдуватися.
- Як? Чим? - допитувалися молодi дiвчата цiкаво в старого мандрiвника.
Докладно вiн сього не зна , не з то© вiн околицi, але дещо осталося ще
йому в пам'ятi, i вiн переповiсть. Пiзнiм вечором перед Iваном Купалом
плавають дiвчата по водi човном або, коли бояться, щоб русалки ©х не
заманили з-пiд води на дно до себе, в русалку не обернули, проходжуються
понад берегом i спiвають рiзнi тужливi, любовнi, гарнi й приманчивi пiснi.
Дiвчата на той вечiр пристро нi пишно, мають на головi гарнi вiнки i,
спiваючи отак в човнах по водi або над берегом, кидають ©х з голови на
воду. Кинувши вiнки в воду, ждуть, спiваючи, i роззируються, куди донесе
вода вiнок або викине на берег, як що кому суджено. Часом люблять русалки
розстрiлювати[26] пiд водою свавiльною рукою вiнки - се знак, що або вона,
або милий до року згине, або обо розiйдуться. Часами задержу ться вiнок з
то© сторони рiчки, звiдки суджений прибуде. А все прикликуваний, заманений
русалками, ©х мiццю i силою, все з вдячностi, що в вечiр Iвана Купала
дiвоцтво ©х згаду , пристрою ться в ©х честь пишно i оживля ©х, до води
iнший про те не зна , то чорний кiнь його один певно зна . Вижидаючи ©©
отут лiсом нетерпливо, вiн iнодi i годину сто©ть, спертий на нiм,
задумавшись або виспiвуючи тужливу пiсню, або знов надслухуючи шелесту, що
заповiдав би ©© присутнiсть у лiсi, або виграва на сопiлцi. А вкiнцi,
знетерпеливившись, сiда на нього i жене скорим кроком куди-небудь на
розраду, а бодай до щебетливо©, слухняно© синьооко© Настки, котра вiдтак
все лагодить. Так i нинi.
Спершися на свого чорногривого друга, вiн дивиться острим оком, мов
яструб, на ту бiлу стежку, що простягалася з гори з зеленого густого лiсу
хилком проти нього.
"Прийде вона?" - дума .
Не знати.
А он сонечко вже хилиться з полудня чимраз нижче, а ©© ще нема.
Вже всiх яструбiв, що плавали чистим воздухом, перечислив, темний яр,
що ним гнав шумливий потiк, змiрив вздовж i вшир сво©м оком, виповнив
тужливими думками, а вона й нинi не прийшла.
"В лiс весною прийдеш?" - питав ©© тодi зимою.
"В лiс весною прийду".
"Як зазеленi ?.."
"Як зазеленi ", - вiдказала, усмiхаючись, i от як додержу слова! Вона
не то лиш що не приходить, але i не показувалася ще сього лiта, i вiр
дiвчатам! То не так, як його Настка: що забагнеш, вона вже зна , що
подума ш, вона вже скаже. От така та Настка, що вiн ©© голубить. Вона ж_
йому щира. Раз_ по правдi щира. А Туркиня?
Гриць затиска зуби з нетерпливостi i проклина "чортицю", що
пусто-дурно здурила тодi взимi, обiцяючись на весну, а сама от i в гадцi
не ма явитися.
Пiд час таких невеселих думок здiйма нараз його кiнь високо свою
голову, задивився чорними блискучими очима неповорушно в одну сторону
лiсу, насторчивши вуха, i мов жде. Майже цiлим туловищем сво©м жде...
Широкi, крилатi вiти смерек, десь недалеко них, роздiлюються гнучко i
без шелесту, i з-помежи них визира нараз дiвоча голова, пристро на двома
великими червоними маками, i знов зника . Кiнь жаха ться, а Гриць, не
помiтивши в задумi, що з його другом зайшло, кида ться за ним. Чого
злякався, сполохався? Побачив якого ведмедя? Чи, може, серну тонконогу, що
хотiла бiлу стежку перейти, сполохалася ©х видом i сховалася знов? Вiн
успоко©в полохливого коня, i знов настала попередня тишина. Знов нiщо не
руха ться. Ждуть.
Не руха ться справдi нiщо?
Нiщо.
Ба противно: десь щось руха ться. Якийсь час стояв кiнь спокiйно,
неповорушно, однак тепер почина наново непоко©тися. Вiдчувши десь щось
нiби чуже, вiн почав наслiдком сво © велико© полохливостi бистрим оком
роззиратися, пiднявши голову ще вище, як перше. Та вже не жаха ться так
сильно, як перше. Гриць прив'язав його до яко©сь смереки, а сам iде бiлою
стежкою вперед угору. Однак не уйшов дальше, як кiльканадцять крокiв
вперед себе, коли саме недалеко нього попри стежку розчиняються, як перше,
крила смерек, уступають мiсце дiвочiй пишно заквiтчанiй головi, а далi й
цiлiй високiй стрункiй статi Тетяни.
- Туркине, то ти?! - крикнув Гриць врадуваний.
- То я.
То я! То вона!_
I самi не знають, як се зложилося, що вже трима вiн ©© в сво©х обiймах
i що ©х уста, мов на приказ, самi з себе злучилися.
- Пусти! - домага ться вона строго i звiльня ться, збентежена, з його
рук, що нiби навiки взяли ©© в полон, iнший рух забули.
- Туркине! - повторю вiн, не тямлячись з радостi. - Я стiльки разiв
тут наждався вже на тебе, стiльки натужився за тобою, а ти аж тепер
прийшла.
- Аж тепер, - повторю , смiючись, а вiдтак дода : - Тому й пусти, - i
освободжу ться з його рук нетерпливо. - Я не йшла сама, - оправду ться
вiдтак квапно, - а йшла з одною жiнкою (нiколи не могла перемогти себе про
Мавру заговорити)... Цить, - дода потайно, пiвголосом, - вона ходить
часом сюди i пiд "Бiлий камiнь", i шука там якогось зiлля...
- Лиш тут най не йде! - перебива вiн ©© i притиска знов до грудей. -
Тут нехай не йде, бо зараз кину в яр. Нинi недiля, ти врештi прийшла...
дiждався тебе, моя зоре, тож нехай не йде.
Вона дивиться на нього, пiдсуваючи чорнi брови вгору, i, усмiхаючись,
пита :
- Ти, кажеш, ждав тут не раз вже на мене?
- Нинi четверту недiлю як жду.
- А я ходила по лiсах, та все заверталася з дороги назад, не могла
звернутися до тебе...
Вiн загляда ©й в очi, що нiколи не бачили зла i все дивляться просто
та щиро, всьому чудуються, вiрять...
- Зозуле ти! - каже, цiлуючи ©©, i тулить, голубить ©© раз по раз до
грудей. - Зозуле!
- Не могла, не могла, - впевня далi, - маму вдолинi я дурила, не
сказавши по правдi, чого йду в лiс, тому i сумлiння все здержувало...
- Любити,_ Туркине?
- Любити,_ Грицю.
- А он, бач, я можу.
- Любити i дурити?_
- _Дурити i любити! - вiдповiда , не надумуючись, i смi ться.
- А я все вагаюся...
- Бо не любиш щиро, як я.
- Грицю!!.
- Туркине!..
Вона обняла його за шию i мовчить.
- Туркине... ти любиш щиро?
Мовчанка...
Вiдтак:
- Може, Грицю...
- Зозуле!
Нараз пiдняла голову i знов дивиться просто з щирiстю в його очi.
- _Нiколи так не питай, - просить якось з наглим жалем.
- Коли ти завше така чудна до мене, - вiдказу вiн, оправдуючись.
- Нi, Грицю, нi... - впевня його i тулиться з неописаним довiр'ям i
чуттям до нього. - Якби ти знав...
- Що, дiвчино моя?
- Як тяжко дуже, дуже любити, а притiм ту любов перед матiр'ю... - i
урвала на хвилинку, а вiдтак докiнчила квапно, - та©ти.
- Чому та©ти? - пита вiн впрост. - Чи се соромно любити?
- Не пустять ходити в лiс, - дода вона. - Скажуть, щоб ти присилав
сватiв, а по лiсах не пустять сходитися. О... моя мати нiколи не пустить.
- Ов-ва! - потiша вiн ©© i смi ться.
- Так, так, Грицю, - повторю вона поважно, - мама моя не зна жартiв.
Проти хлопцiв вона строга - не вiрить ©м.
- А проте ©х i конем не об'©деш, - вiдказав вiн, знов смiючись.
- Легко тобi смiятися, - каже вона i дивиться йому в очi, вижидаючи.
- Легко, - каже вiн весело, - де вже не легко, коли Туркиня коло мене,
а прийде час, будуть i старости. Се© осенi певно що будуть. Оця зима була
така довга та тяжка, я стiльки за тобою натужився, а тепер же самим пишним
лiтом ще i "матерiв" лякатися? Зо мною ти не бiйся нiчого.
I кажучи сi слова гордо й певно, голубить ©© з непогамованою палкiстю.
- То дуже_ любиш? - пита вона i стара ться очима збагнути глибiнь то©
любовi з його очей, в котрих свою душу згубила.
- Нiкого ще так щиро не любив, як тебе. Казав вже тобi. Тебе одну на
свiтi._ Коби знала ти, Туркине...
- А коби ти знав, - перебива вона поважно, пiдсуваючи високо сво©
чорнi брови, i чомусь сказала ними бiльше, як попереднiми словами.
- Ти не зна ш, що в мене за серце, - впевня вiн знов i приголублю ©©
наново до себе.
- А я - Грицю... а я - о боже!.. - i не доказала.
- Люби, зозуле, люби, - молить вiн, - а я на руках занесу тебе до тво ©
хати.
Нараз вона пiдiйма свою заквiтчану голову i, мов вернула на хвилину з
другого свiту, незвичайно споважнiвши, пита :
- А як перестанеш любити?
- Туркине, моя зоре... хiба ж я се годен? Чому ти отак смутно пита ш?
- Бо, може, за мною ще й свиснеш, як перестанеш любити? - вiдказала. -
А я, Грицю, а я, - каже вона, i раптом шука охорони вiд чогось на його
грудях, - я... - i, не доказавши, замовкла, мов душу свою вiддала.
- Посвистував я, Туркине, - оправду ться вiн поважно, - посвистував я,
щоправда, i не за одною, але тебе полюбив я так щиро, що скорше поглузу ш
ти з мене, як прийде багатший, нiж я з тебе. Чи не так, Тетянко? Iваниху
Дубиху широко-далеко за багачку знають, а я - Гриць. Тiльки i його
багатства, що кiнь та щире серце. - I, сказавши се, поцiлував i притиснув
©© наново так щиро i палко до себе, що в тiм вона вже вмовкла...
- Iнодi зимою, - почала вiдтак вона по якiйсь хвилинi, - заким ти перед
нашою хатою станув, я мов з тягарем на душi ходила, все молилася, щоб його
господь вiдвернув вiд мене, а тим часом ти сам станув перед мене, Грицю! -
додала i обняла його шию. - I вiд то© днини, вiд то© години я вже не годна
була тебе забути...
- А мене туга погнала, - об'яснив весело. - Видержки не мав, осiдлав
коня i пiгнав до тебе. "Що буде, то буде, - думав. - Нехай хоч побачу,
нехай хоч погляну на тi очi, брови, що душу украли, серце упо©ли, спокiй
вiдiбрали, а самi сховалися".
- А мати допитувалася опiсля, - почала вона знов, - хто ти такий, вiдки
тебе знаю. А коли я мовчала, вона i собi замовкла, додаючи лиш оце слово:
"Уважай, Тетяно"._ Боюся я сво © матерi, Грицю, як вона мовчить, та проте
i не годна була забути тебе. Крiзь сон бачила на чорнiм конi, крiзь сон я
тужила. Вднину тугу працею укривала, а безсонними ночами спогадами
годувала. Iнакше не могла. Так зиму пережила...
- Хоч би i раз, хоч би i два був би я завернув до тебе, Туркине, -
обiзвався вiн, - та саме горда твоя мати з хати вiдiпхнула, але тепер не
забудь за мене. Не забудь любити, а побачиш згодом, вийде все на наше.
- Я не забула. От, чи не прибула? - пита i пiдсува допитливо чорнi
сво© брови.
- _Спасибi, дiвчино, моя пишна квiтко, люби лише вiрно i жди до осенi.
- А ти? - пита вона i тоне всею душею, сво©ми очима в його гарних
очах. - Чи прийдеш? Не забудеш? Другу не полюбиш?_
Вiн обiйма ©©.
- Тебе одну я люблю. На весь свiт одну._ В недiлю прийду знов, буду
тебе ждати. Вийди тут ось лiсом, зацвiти в нiм квiткою, я буду тут.
- Все лiсом? - пита вона, вагаючись пристати на те, i роздуму ...
- Все лiсом.
- А може, нi, - каже вона нараз бистро i, трутивши його вiд себе,
вiдверта ться живо.
- Туркине!
Вона не слуха - йде.
- Туркине!.. бiжиш до сво© матерi?_
- _Бiжу.
- Ов-ва!
Вона не обзива ться, iде.
Вiн погнав за нею.
- Тетянко! - блага , - бач, вже й загнiвалася. Вже скiнчила любити? А я
так довго_ ждав... застрiль мене, щоб не тужив бiльше за тобою... буде
тобi легше...
Вона оглянулася i стала. Через хвилю мовчить i морщить брови.
Вiн пожира ©© очима, вiдтак тягне ©© мовчки востанн на прощання до
сво©х грудей. Мовчки тоне вона в його любовi i словом не опира ться...
- Прийдеш знов? - шепче вiн пристрасно, благаючи, i всю душу вклада в
оце одно слово.
- Прийду.
- Пам'ятай!
Коли опинився знов коло свого коня, не мiг здержатися, щоб не
обiзватися ще хоч раз до не©.
- Лю-биш? - _погнав його голос допитливо пустим лiсом ©й навздогiн i
жде...
З-помIж струнких високих смерек, здавалося, а заразом нiби на противнiй
скелi, через яр, вiдбилося ясним вiдгомоном... "Любиш?"_
- Лю-блю! - _'кликнув молодий голос могуче, а долетiвши в глибiнь лiсу,
на хвилину станув. Вiдтак, мов молодий мандрiвник, добився чи не живiше
через лiс до його слуху. "Люблю"..._ А добившись на мiсце, тут навiки
вмер.
* * *
I ходить Тетяна чи не щонедiлi лiсом. Вгору бiжить легким кроком з
щастям в очах, щоб довго вiн не ждав... вдолину знов збiга , щоб не
опiзнитися, матiр не прогнiвити. А все про то мовчить... i все спiшиться.
Немов одна днина, збiга тиждень за тижнем, лiто розкошу , любов ©х
мiцнi ...
- Приходь, моя Туркине, любити не жалуй... - просить вiн щиро за кождий
раз, i доки попри бiлу стежку тягнеться лiс, iде вiн з нею враз. Все жаль
©© покидати... така йому мила, така гарна.
- Вертай вже назад, - упомина його iнодi, а сама ста йому в дорозi,
щоб далi не йшов.
- Жалу ш менi ще хвилини? - докоря вiн. - В мене стiльки щастя, що ти
одна на свiтi, а ти он яка! - _останн слово каже з гiрким докором.
- Я - Грицю? Я? - пита вона, пiдсуваючи зчудовано чорнi сво© брови, а
в ©© очах вже i жаль якийсь вражений розгорiвся.
- Ти - ти не любиш так, як я. Все вага шся. Все, як на роздорожжi
бува ш або як по вугля прибiга ш.
- Грицю, - вiдповiда вона, а далi вмовка . Прудка i вразлива,
здобува ться вона вражена аж по хвилi на вiдповiдь: - Я утопилася в тобi,
других вже не знаю, матiр свою обманюю... а ти..._ - i не доказу .
- Та все-таки вага шся, Туркине...
- Вагаюсь, чи вiрно ти_ любиш. О Грицю, - молить вона i глядить на
нього великими очима, - не обманюй мене! Сво серце сама я знаю, те серце
вже не в мо©х грудях - в тобi опинилося. Гадки, що я ©х колись-думала, за
тебе замiнила. Душа, що була колись моя, за тобою волiчеться. Не верне до
давнього вона нiколи. Не обмани_ мене.
- Та все-таки вага шся, Туркине...
© очi спалахнули.
- Ти кажеш, я не люблю щиро? О-о-о!.. - кликнула з жалем, i з тим
трутила його вiд себе, як у дитинствi тручала матiр свою, коли та не
сповнила ©© волi,
- _Заким снiг упаде, ти будеш в мо©й хатi, - вiдповiда вiн мiсто
всього, i горне, i голубить ©©, щоб жаль дарувала. - Не жалуй любити, -
дода знов, благаючи. - Тiльки й мого щастя, що ти одна на свiтi. Приходь
все, зозуле, не забувай мене. А як будуть лаяти, що ти блудиш лiсами,
скажи всiм в очi, що шука ш щастя.
- Як, Грицю? - пита вона i чуду ться.
- Що шука ш цвiт папоротi, - поясню вiн. - Не зна ш? Вiн да щастя.
- Не знаю, - вiдказу вона i знов диву ться його скорою видумкою.
- Цвiт папоротi, - об'ясня вiн ще раз. - Його треба довго, довго
шукати, а хто знайде, зна вiдтак все на свiтi i знайде сво щастя. От
таке кажи. Хто тобi заборонить того цвiту шукати? Може, твоя мати?
Смiйся!..
- Може... моя... мати, - вiдказу задумливо i вмовка .
- А заки снiг упаде, - повторю вiн, - будеш у мо©й хатi.
- А заки снiг упаде, - повторю вона i, не докiнчивши речення, мов ©й
блисла iнша думка, дода з жахом: - Лячно, Грицю, довго ждати..._
- _Чому би лячно, серце? - пита вiн. - Доки ти зо мною, нiчого вже не
бiйся. Тебе одну люблю, одна моя ти будеш, про iнше не журися.
- На осiнь заповiдаються старости, - жалу ться вона i, шукаючи поради,
бере його за шию.
- Вiдки старости? - скипiв вiн.
- Не казали ще звiдки, лиш мати натяка , вже, мабуть, хоче мене сього
року вiддати.
- Нехай натяка . А я он в тебе перший. Вiд усiх ти вiдвернися.
- Я вже й так вiдвернулася, - вiдказу вона. - Тебе одного знаю, а якби
силували, розкажу матерi правду. Ти ж багатирський_ син. За тебе мати
дасть.
- За мене мати дасть... хоча... - каже вiн непевним голосом i не
доказу .
- Хоча? - пита вона, i чомусь в нiй серце млi... - любиш другу?_
Вiн жахнувся, а вiдтак додав з поспiхом:
- Нi, другу - нi, Тетяно, але... по правдi, я...
- Що, Грицю? - перебива вона з переляканими очима.
- Я, - докiнчу вiн i вiддихнув легше, - я, по правдi, не багатирський
син, а бiдний сирота. Я годованець - пiдкинена дитина...
- Пiдкинена дитина? - чуду ться вона. - Як то?..
- Пiдкинена дитина, годованець; а мо© господарi - не рiднi мо© родичi.
- Грицю! - каже вона i нiби боронить щось сво©м голосом. - Ти ж сам
казав... мiй батько багатир... о... не... - i не докiнчила.
- Я казав i кажу: мiй батько багатир i, може, дасть колись i весь
ма ток. Вiн дiтей сво©х не ма - лиш мене. А як пiдеш ти за мене, вiн,
певно, добру пайку дасть... а колись, може, i все. Один я в нього в хатi,
батьком його i зву. Та поки що я бiдний - тебе одну лиш маю... люби хоч
бiдного! Не покидай, Тетянко!
- Грицю! - каже вона з неописаною щирiстю. - Я перемовлю маму; хоча
вона i строга, але вона_ мене любить. Чу ш, Грицю, любить - _волю нашу
зробить. Вона_ нас не розлучить...
- То добре, зозуле, - каже вiн успоко ний i ще дода : - але ще мовчи,
лiтом все приходь, а заки снiг упаде - будеш в мо©й хатi.
Тетяна слуха його, однак нараз ста близько коло нього i тоне з широко
розтуленими очима в його гарних голубих очах.
- Грицю! - каже. - Я люблю тебе, сам зна ш, як нiкого на свiтi, але...
- i, пiднявши високо сво© брови, наказу щось ними.
- Не журися нiчим, моя Туркине, - каже вiн, не звертаючи уваги на вираз
©© лиця, лиш любу ться нею. - Не журися нiчим. Ти моя._
- _Твоя, - повторю , виймаючи нараз чомусь спiшно червонi маки з
волосся, i кида йому ©х пiд ноги. - На, ма ш, - каже. - А тепер iди. Я
надто припiзнюся. А он сонце за горою червонi , заходячи, розстрiлю вже
промiння по небесах; мати буде знов лаяти, що дурно волочуся.
- Не бiйся, - каже вiн. - Я пiду. - I з тим бере ©© востанн за стан. -
Але прийдеш знов лiсом? - пита , як за кождий раз, i ©х погляди злучаються
востанн в якесь одно полум'я, що лиш сама любов його творить. - Приходь,
моя квiтко, обзивайся лiсом...
- Обiзвуся знов лiсом...
- Лиш вiн i я зна мо Туркиню...
- _А моя мати, Грицю? - пита вона нараз. - Бог нас не поблагословить,
що ми ©© обманю мо. Вона добра i любить мене... а я... - i, урвавши та
кивнувши головою, вiдходить. Одначе, вiдiйшовши ледве кiлька крокiв, ста
i за хвилю гука пiвголосом:
- Грицю!.. Грицю!.. Вiн опиня ться коло не©.
- Грицю! - каже вона, i ©© уста викривляються якось гiрко.
- Що там? - пита вiн i усмiха ться мило сво©ми щирими очима. - Забула
ще раз сказати, що любиш? - спитав. - Так ось скажи ще раз, я послухаю...
- Коли побачимось,_ Грицю? - спитала... i пiдсунула допитливо чорнi
сво© брови.
- Я ще сам не знаю; та побачимось..._ ти ж прийдеш!_
- _Я прийду... - i з тими словами завернула направду © зникла в лiсi.
За нею замкнулись вiти, подрижавши трохи...
Гриць не вiдходить ще зараз з мiсця, пора ться коло коня, пiдiйма
червонi ©© цвiти, i чудно ста йому на серцi. "От здобув собi Туркиню, -
перетяга ться думка його душею... - Здобув"._
"Я прийду", - повторю вiн в гадцi ©© слова i задуму ться над ними.
Чудно якось так вимовила те слово. "Я_ прийду..." i смутна вiдiйшла.
Нараз прокинувся, слуха ... щось нiби ©© голос пролетiв он там у правiй
сторонi лiсу. Вiн напружив слух - жде, а округ нього все, зда ться, з ним
враз слуха ... жде...
"Не забудь!" - добива ться до нього ©© голос.
"Не забудь!" - упомина ться й собi вiдгомiн лiсом i десь завмира .
Гриць не обзива ться. Замiсть того вiн сiв на коня i вiд'©хав.
* * *
- Мавро!
- Що там, доньцю? Зайшла врештi i до старо© Маври? А то за сво©м
коханням вже i за не© забула.
Тетяна обiйма стару няню, тулить до себе i просить:
- Прости, Мавро, що не заходила. Не було як забiгати до тебе. Вдома все
в роботi, а недiля...
- А недiля? - пита циганка i блищить вигребуще чорними очима на молоду
дiвчину перед собою. - А недiля?
- Як недiля, Мавро! - вiдказу Тетяна i вiдверта ться вiд старо©. Але
тут же i в тiй хвилi знов подобрiла.
- Мавро, - дода далi, - ти зна ш, я люблю Гриця.
- Ти оповiдала, доньцю, - вiдказу циганка i все стереже дiвчину очима,
- оповiдала.
- I вiн мене любить.
- А також так щиро, як ти його?
- Мавро! - кликнула нараз з докором Тетяна i вiдверта ться чогось
уражена вiд старо© жiнки, що остала спокiйна. - Я тобi не буду нiчого
бiльше казати. Ти за дно як не вiриш, то безпечно поглузу ш. Що б i не
сказала я, ти нiчого не вiриш! Сором, Мавро...
- Бог з тобою, донько! - успокою Мавра покiрно. - Та я його на очi не
видiла, а не то...
- Не видiла, не видiла! - повторю люто Тетяна. - А все тво©м голосом
гонить невiра i ненависть. Все не вiриш. Я знаю. Ти цiлому свiтовi вже не
вiриш. А хоч я добре тямлю, що ти про себе оповiдала, що перебула через
зраду - то йому одному,_ Мавро, йому одному на всiм свiтi - я вiрю. Вiн
мене щиро любить, Мавро... О! ти не зна ш!
- Я вiрю, доньцю, що тебе любить, - вiдказу Мавра твердо. - Хто тебе,
зоре моя красна та як ангел добра, не любив би? Кого на свiтi любити, як
не таких, як ти? Га-й, га-й! - заспiвала нараз, мов на хижуна, i
заколихалася цiлим сво©м тiлом. - Га-й, га-й!
Тетяна подобрiла.
- Заки снiг упаде, казав, Мавро, буду в його хатi.
- Слава богу! - вiдповiда стара, вже потрохи iншим голосом i зiтха
легше. - Кваптеся, бо як прийде осiнь, мати прийме других старостiв.
Казала менi оногди, що хоче тебе се© осенi вже конче вiддати, а сама пiде
в монастир.
- О, мама все сво ! - каже Тетяна. - Найбiльше, вiдай, чого вона бажа
в життi, то пiти на старiсть у монастир.
- Може, й добре робить, доньцю.
- Та за кого й там вже стiльки молитися? Вона вже доста й так
молиться... щонедiлi, свята...
- _Може, i за тво щастя, - вiдповiда стара. - Тебе одну лиш ма . А
вiдколи твiй батько помер, з котрим так добре жила, як вона i люди
розказують, то ©© тягне в монастир. А за тво щастя хто буде молитися,
доньцю, як не вона? Зна ш, вона рада тобi неба прихилити.
- Се правда, - вiдповiда Тетяна поважно i вмовка . Вiдтак, надумавшись
хвилину, дода : - Вона одна, ти, Мавро, друга, а вiн_ третiй любить мене
щиро i по правдi.
- Правду кажеш, доньцю, - притаку Мавра. - Добрий чоловiк - то для
жiнки все одно що тато й мама.
- А не правда, Мавро? - обзива ться Тетяна, i ©© очi заяснiли самим
щирим щастям.
- Правда.
- Коби ти менi його хоч раз показала, донько, - потяга Мавра, - не
ховай вже його так, як золотий червiнець.
Тетяна усмiхнулася весело.
- Побачиш його, Мавро, побачиш, красний такий, Мавро, що... о, о, о!
- Як ти? - пита стара.
- Високий, вус чорний, а сам бiлий та синьоокий. А все ©здить на
чорнiм, як вуголь, конi. Тодi вiн вже найкращий. На нiм вiн летить, як
вихор. О, Мавро, - красний!
Мавра слуха , i ©© думки летять кудись в минулiсть.
- Такий i вiн_ був, - каже вiдтак нiби бiльше до себе. - Високий, як то
кажуть, як дуб, бiлолиций, синьоокий, а конем перелiтав попри нашi шатра,
як сам вiтер у пусту. Такий i вiн_ був. А все посвистував. Пан був,
Тетянко!
- Про кого ти кажеш, Мавро? - пита дiвчина, що була в цiй хвилi всею
душею коло свого Гриця.
- Про того, синку[24] через котрого змарнувала я свою долю, стратила
батька, матiр, Раду, а вкiнцi i дитину. Через котрого я тепер
сама-однiська на цiлу гору, на цiлий лiс, на весь свiт. Коби були менi
хоча дитину оставили, - говорила жалiсно, - був би менi свiт свiтом, а так
що я маю? О Раду, Раду! - зажалувалася гiрко. - Чи вже не було iншо© кари
для мене, як викинути мене з-помiж себе? Лiпше було таки на мiсцi вбити,
як обiцяв. Було покинути, пiти самому далi, а тато, мама були б назад до
себе забрали, а так... - I забiдкалася, як кождим разом, коли про те
говорила - по сво му циганському звича вi, загойдавшись цiлим тiлом i
майже заспiвавши з жалю та огiрчення.
- Цить вже, Мавро, цить, - потiша Тетяна, - та не жалуй стiльки. Воно
вже й так на нiщо не здасться. Дитинка, мабуть, у бога, там жде на тебе,
колись повiта , i, може, лiпше для не© так.
- Повiта , повiта , - вiдказу жалiсним голосом Мавра, та тут же
опам'яту ться i почина нараз iншим голосом: - Вже був би дорослим
парубком, десь, може, в службi заробляв на себе i на маму. I було би йому
добре, i було би мамi добре. А так що? Га-й, га-й! - пожалiлася знов. -
Га-й, га-й!
- Може, й заробля де, Мавро, хто його зна , - каже спокiйно Тетяна. -
Так вже бог дав. По правдi, Мавро, ти свого Раду зрадила, а з того вийшло
все горе.
- Зрадила, бо була молода, дурна i повiрила, - обзива ться Мавра вже
спокiйно. - Задивилася на бiле панське лице, нециганськi очi, панську
ношу[25], а господь за те i покарав. Держись свого, каже i кара . Будь
воно зле, будь добре, а на грiх не вийде.
Дiвчина слухала мовчки, задивившись нiби кудись, хоча перед нею були
лиш низенькi стiни старо© низько© хатини i бiльше нiщо.
- Гриць_ не пан, - каже вiдтак, вимовляючи певно i твердо iм'я милого
перед старою. - Гриць не пан, хоч також бiлолиций i синьоокий i на конi
©здить, як вiтер. I ми любимося, - i сказавши се, вста i проща ться з
Маврою. - Приходь, Мавро, до нас, як мене подеколи в недiлю в тебе не
буде.
- Га-й! га-й! - вiдказу Мавра. - Я прийду. А ти, хоч i не прийдеш в
недiлю, то приходь i в робiтну днинку, та сповiсти бабу, коли ©й на тво
весiлля лагодитися та на хлопця подивитися.
- Незабавки, Мавро, незабавки, - обзива ться Тетяна i виходить.
- А не виходь до нього щонедiлi в лiс, - остерiга , випроваджуючи ©©
геть аж поза хату. - А як пiдеш, то вiзьми i мене з собою, - жарту з
чудним поглядом Мавра. - Нехай i на стару няню сво © любки раз погляне.
Вона ж йому_ на щастя от яку зорю ясну та красну викохала. Казками
вигодувала, серцем випестила, очима зберегла, то най ©й хоч тепер словом
ласкавим подяку .
- Подяку , Мавро, подяку , - вiдказу Тетяна щиро i поважно. - Вiн
добрий i щирий, докона шся сама, як побачиш, як вiн мене по-щирому любить,
коли менi не вiриш.
Тетяна, вiддалена вже на кiлька крокiв вiд хати, огляда ться нараз
раптом позад себе. Чи се ©й причулося, що Мавра, вiдвернувшись перше вiд
не©, захохоталася до себе? Чи справдi воно так було?
Нi.
Мавра саме в тiй хвилi переступала порiг сво © хати i зникла в нiй, мов
в ямi.
Нi. Хiба причулося... та як вже так погано!
Тетяна, мов холодною водою обiлляна, з неописано прикрим почуттям
упокорення i пониження верта зiв'ялим кроком назад.
Вже стiльки разiв постановляла собi не говорити Маврi нiчого про Гриця,
про ©х любов, i завше переможе любов i щирiсть до то© старо© чортицi, вона
зраджу ться, говорить.
Зате верта , от хоч би й нинi, знов з затро ною душею додому, iз
зболiлим серцем, з жалем недовiр'я в душi до нього, доки його знов не
побачить, доки вiн знов сво©ми ясними, як небо голубими та щирими очима не
роз'яснить ©© посмутнiлу душу, не успоко©ть i вона знов не повiрить.
"Грицю! - кличе ©© щире, тепле серце i рветься чистою неподiленою
любов'ю. - Грицю, чи не так? Ти любиш?"
"Га-й, га-й! - прочува ться ©й в душi остерiгаючий голос старо©
циганки, мов вiдганяв би якогось хижака... прошиба ©© душу гострим жалем.
- Га-й, га-й!"
Тетяна розплакалася...
Вернувши додому, кида ться мовчки в тихiй свiтлицi перед iкону пресв.
богородицi, як одного разу, рiк тому назад, ломить судорожно руки,
притискаючи ©х розпучливо до грудей i чола, повторю за дно:
- Господи, чому менi смутно? Чому менi смутно? Смутно менi, о боже!..
Кiлька рокiв тому назад розказував одного разу старий бiлоголовий
мандрiвник, перепочиваючи кiлька день у богомiльно© i милосердно© Iванихи
Дубихи, молодим ровесницям Тетяни, якi зiбралися в не©, що був або, може,
й сть ще мiж укра©нським дiвоцтвом звичай в надвечiр'я Iвана Купала
ворожити та про свою будучнiсть у русалок довiдуватися.
- Як? Чим? - допитувалися молодi дiвчата цiкаво в старого мандрiвника.
Докладно вiн сього не зна , не з то© вiн околицi, але дещо осталося ще
йому в пам'ятi, i вiн переповiсть. Пiзнiм вечором перед Iваном Купалом
плавають дiвчата по водi човном або, коли бояться, щоб русалки ©х не
заманили з-пiд води на дно до себе, в русалку не обернули, проходжуються
понад берегом i спiвають рiзнi тужливi, любовнi, гарнi й приманчивi пiснi.
Дiвчата на той вечiр пристро нi пишно, мають на головi гарнi вiнки i,
спiваючи отак в човнах по водi або над берегом, кидають ©х з голови на
воду. Кинувши вiнки в воду, ждуть, спiваючи, i роззируються, куди донесе
вода вiнок або викине на берег, як що кому суджено. Часом люблять русалки
розстрiлювати[26] пiд водою свавiльною рукою вiнки - се знак, що або вона,
або милий до року згине, або обо розiйдуться. Часами задержу ться вiнок з
то© сторони рiчки, звiдки суджений прибуде. А все прикликуваний, заманений
русалками, ©х мiццю i силою, все з вдячностi, що в вечiр Iвана Купала
дiвоцтво ©х згаду , пристрою ться в ©х честь пишно i оживля ©х, до води