Нараз в тих гадках вона зупиня ться. Нi. Нинi вона вже не годна Тетянi
зiлля дати. Вже пiзно, i Тетяни вдома нема. Хiба, може, завтра. Вже третiй
день, як вона, нещасна, лiсами блука , ба навiть десь аж в сусiднiм селi
©© бачили, де й ночувала. До того нинi обiцявся i батько прийти до не©, а
може, й зараз надiйде, тож не пiде з хати.
Так розгадувала Мавра, перекладаючи i перебираючи рiзне сво зiлля.
На всi гори, скiльки тут здiймаються, нема щасливiшо© вiд Маври. Вона
вiднайшла свого батька, якого вважала мертвим, i зна , що Гриць з
угорсько© границi, годованець Михайла Дончука, се ©©, вкрадений вiд не©,
©© син. Довiдавшись про те все, ©© бралося зразу божевiлля з радостi. Вона
бiдна, змарнована циганка, сама на цiлу гору, на цiлий лiс, вона мати
прекрасного хлопця, а ©© батько, Андронатi, живий. Був ось тут. Вiн
довiдався припадком вiд Гриця i Настки, що на Чабаницi живе
циганка-ворожка сама одна i зараз же вiдшукав ©©.
Господи боже! Плакала вона з горя, з злиднiв, з турботи i жалю, туги,
але плакала i з радостi, коли батько ступив в ©© хатину i вони пiзналися!
Вiн ледве пiзнав ©©, так вона постарiлася, а вона аж перелякалася довго©
бiло© його бороди i згорблених плечей. А вiдтак настало каяння. Вiн вже
був пiд ©© хатиною, тяжкою зимою. Впрошувався, вмолювався, а вона його не
пустила! А вже тодi були б вiднайшли себе, був би вiн, бiлоголовий, коло
не© зажив, нараз тяжкою зимою не вертав в Угорщину Мавра каялася, гiрко
плачучи. А вже тодi сповiщала ©й карта, що в ©© хату падуть два чоловiки.
Старий i молодий. З одним щастя, з другим горе.
- З вами щастя, тату, - говорила зразу, - з вами щастя, а з котрим би
горе?
- Був ще в не© хто з чоловiкiв? - питав старий. - Вiд часу, як вона
його не приймила? Було пам'ятати. Пригадай.
Вона гадала, роздумувала, аж i пригадала! Лиш один був пишний-препишний
хлопець на чорнiм конi. Йому вона i в карти кидала, долю вишукувала.
Остерiгала двох не любити i сповiщала далеку дорогу; щастя йому падало,
але губилось в дорозi, та се вона йому не казала. Вiн ©й добре заплатив...
При тiм ©© оповiданнi в старого Андронатi очi усмiхнулися чорним
блиском.
- Не питала вона, як вiн назива ться? - питався. Не питала. Лише знала
стiльки, що вiн викликав в ©© душi жаль, бо такий, як вiн, був лиш той,
котрого вона, грiшна, любила i через нього в сво горе попала. Молодий i
красний. Точнiсiнько так вiн виглядав.
Тодi розказав ©й старий батько, як поступив собi з нею, щоб ©й
врятувати життя, на яке Раду напосiвся. Тодi напо©в вiн всiх трунком,
заправленим зiллям, а за тим i ©© саму, щоб могти ©© винести. Слава богу,
йому все вдалося. А дитину мусив пiдкинути багачам, щоб не вбив ©© Раду,
далi, щоб коло хоро© в лiсi не загинула, i лiпшо© долi, як циганська,
зазнала... Про не©, Мавру, сподiвався, що вона не пропаде в свiтi, найде
притулок мiж добрими людьми, i вiн ©© колись вiднайде. До внука вiн не
признавався, щоб не пошкодити циганським походженням, а все лиш вiд часу
до часу навiдувався, щоб переконатися, як йому живеться. I переконався, що
в добру годину пiдкинув дитину, бо в добрих руках опинився хлопець. А
тепер вiн ©© на всю милiсть просить не признаватися ще до нього, доки не
вiддiлить йому його господар землi, не стане вiн газдою в сво©й власнiй
хатi. Його господарi - люди заможнi, гордi, могли б дiда i матiр з хати
викинути, а хлопця не надiлити землею. Нехай вона ще жде, нехай мовчить,
як i вiн, а все вийде на добре! Хлопцевi i ©м. Ось вiн скiльки рокiв
мовчав, як камiнь, i на добре вийшло. Гриць незабавки жениться, пiде на
сво , а його молода, добра бiлолиця дiвчина, заможна, обiцяла йому, що
вiзьмуть його, старого, до себе. Вiн ©й зробив одну прислугу i на ©© помiч
найбiльше числить. А як вiн коло них раз опреться, Гриць матерi сво©й не
випреться. Тепер нехай вона ще помовчить i хлопцевi щастя не псу . Вони на
весiлля пiдуть, здалека будуть, як бiднi, придивлятися; на весiлля вiн ©х
просив, а там... нехай жде. Прийде час, заговорять. Мавра опиралася.
Плакала, рвалася йти до сина. Але батько лаяв i кляв, ба навiть, по сво му
звича вi, з лютостi кiлька разiв ©© ударив. Аж тодi Мавра покорилася його
приказовi i з його радою погодилася...
Тепер лиш одно ©© щастя мутить, одно ©© гне додолу, давить. Велике горе
Тетяни, заподiяне ©© сином, i бiль добро© Iванихи Дубихи. Чому не любив
Гриць Тетяни до кiнця? До кiнця? - _питала вона в розпуцi майже сотню
разiв. Який оборот було би все взяло як для них обох, для ©© бiдно©
матерi, так i для не© само©! Чому, сину мiй, чому роздво©в так свою душу?
А ще й вона_ причинилася до Тетяниного горя, ворожачи йому, остерiгаючи
його... перед чорними очима!..
Жура i жаль про Тетяну не да ©й спати, не да ©й ©сти. Вона чи не на
все життя позбавлена. Хто зна , чи й прийде вже цiлком до давнього розуму
Тетянка! Хвилинами вона, зда ться, нiби при умi, оповiдала ©й Iваниха
Дубиха, а хвилями божеволi , не пiзна , не бачить нiкого, а все Гриця
згаду i лихо._ Який кiнець тому буде? Чому, боже, так тяжко людям до
щастя дiбратися? От хоч би тепер i ©й. Сина вiднайшла, а Тетяну - тратить.
Сама майже не зна , хто тепер ближчий ©© серцю. Вiн чи вона? Тепер одно
вiнча ться, а друге оста без долi, розбите...
Чому Тетяна ©й не звiрилася? Цiлком зараз спочатку? Чому так та©ла, щоб
мати не розвiдалася? Як тут тепер рятувати? Як усунути лихо? А тяжке лихо!
Мавра аж сплакала, згадавши молоду дiвчину чудову, та - збавлену власною
©© дитиною.
Вiдтак гiрко усмiхнулася. Ось як син в батька вдався! Двi душi в нiм.
До Настки горнувся, а ©© Тетяну любив. О, коби Тетяна була зараз з усiм
призйалася. Ба... Коби!_ Коби вона була тодi_ знала, що ©© син живе.
Тодi!!! Але батько... i нараз урвалися ©© думки. Вона _винувата. Вона,
однiсiнька вона. Батько ©©, ще коли впрошувався, молив, а вона не
впустила. Тодi вiн закляв. А вiн страшно кляв. Чи не закляв вiн тодi ©©
щастя, а прикликав горе?
Не винен тут нi Гриць, не винна нi Тетяна, а винен... винен... хто? -
пита себе Мавра i плаче. Грицю ти мiй, сину, чому так в батька вдався?
Чому не в матiр... i тут, як перше, думка ©© урвалася. Чи була вона, його
мати, лiпша?_ Вона ж мала чоловiка, а зрадила_ його. О, о, о! - застогнала
нараз i вдарила з жалю нараз п'ястуками до голови. "Грiх, грiх, грiх! -
ридало ©© серце. - Який страшний, великий, який без кiнця. Грiх_ винуватий
всьому, вiн один!.."
Але вона ще вряту Тетяну. Нехай буде, що буде. Тетяну вона вряту .
Коби лиш до недiлi, коби лиш по весiллi, вона вiзьметься до не©, приведе
назад до розуму, ладу. В недiлю рано-ранесенько пiд "Бiлий камiнь" пiде,
зiлля накопа , буде пробувати. Зразу самим зiллям потрохи усипляти, вiдтак
примiвками, вiдтак через сiм недiль мольбою до нового мiсяця, доки не
успоко©ться. А там... з часом вона Гриця забуде i за другого пiде.
Отак дума , передуму Мавра, перебираючи та впорядковуючи рiзне сво
зiлля, котре вже вiд чого, коли нараз чу .. щось застукало до ©© дверей.
Вона прокинулася.
Хто до не© о такiй пiзнiй годинi? Се вже далi пiвнiч. Вона ще не
лягала, бо батька вижидала. Пiшов по милостинi до недалекого мiстечка. А
вона тут за скорбними думками та всiм сво©м зiллям сном припiзнилася.
Чи не Тетяна се?
- Хто там? - по звичаю сво © осторожностi пита i надслуху .
- То - я! - вiдказу якийсь голос.
- Тетянка? - пита Мавра i надслуху знов, може, й вона, нещасна, лiсом
блукала i за свiтлом до не© добилася.
- Нi! То - я! - вiдказу знов той голос.
Мавра вiдчинила.
Перед нею станула дiвчина. Висока, молода, в лицi бiла-бiлiська, з
заплаканими очима.
Цiкаво придивля ться ©й Мавра, i ©© перейма при видi цi © дiвчини
прикре почуття.
- Тобi що, доньцю, о такiй пiзнiй годинi? - пита . - Тепер далi пiвнiч.
Але сiдай - ось тут. Тво© очi плачуть. Чи й серце плаче? В кого серце
хоре, нехай iде до Маври, - говорить, мов молитву, Мавра, а сама
блискучими сво©ми очима аж пронизу .
- О, рятуйте, мамцю! - кличе дiвчина з розпукою i пада на лаву.
- Мiй суджений хорий, може, i умре. Крiзь сон говорить, нiхто не
розумi . Ой мамцю, рятуйте! - i з тим заридала. Далi, зсунувшися додолу,
здiйма розпучливо руки вгору i молить. - Царю ти небесний - чим я
провинилася? Чому мене кара ш? Я ж не винувата. Я вiрно його любила, тiло,
душу дала, то... вона... вона!!_ - i, не докiнчивши, знову гiрко заридала.
- Цить же, доньцю, цить же, - вспокоювала Мавра i пiднiма дiвчину
догори. - Кажи, що твому судженому i чия ти дитина, а зможу, порятую, в
горi вас не лишу.
- Я, Настка, Грицева суджена! - кличе дiвчина з невимовним жалем i знов
здiйма , благаючи, руки до Маври вгору. - Йому починено._ Рано вiн
поснiдав, вiдтак впав у сон i так спить все i спить. Спить мертвецьким
сном. Зразу в снi ще згадував, що хтось там iшов, що вiн зараз прийде,_ а
далi вмовк...
- Грицева наречена? - скрикнула тут Мавра, а сама сiпа дiвчину, мов
божевiльна.
- Грицева. Я Грицева! Я його суджена, а в недiлю, мамцю, наше
весiлля...
- Грицю! - скричала Мавра страшним криком розпуки i зсунулася на землю.
- - Сину!!! Сину ти мiй, сину! _Ось уже гине, ось уже вiдходить; ледве що
найшла! Грицю, жди на свою матiр, вона вже йде. Жди, не гинь!! - Останнi
слова ©©, викликанi якоюсь нелюдською силою розказу[33] перемiнили ©© саму
нечувано. Вона зiрвалася на рiвнi ноги, вхопила клунок з сво©м зiллям,
пiрвала дiвчину за руку i обi погнали...
Бiжить стара Мавра пiд гору i проти вiтру окриленим кроком, важко
вiддихуючи, стогнучи. Летить, здоганя Настка, i туй-туй паде. Лиш одно ©©
пiддержу , вiра в силу Маври, а коли б не те, вона б далi не годна.
- Йому починено, його затро но! - кричить в один голос до старо© Маври.
- Пiд вiкном найдено пляшку, а пастух наш бачив дiвочу постать, як летiла
лiсом, якась чорноброва..._
- _Тетяна! - кричить Мавра i сама ста . Мороз ©© перейма , i вона
хреститься. - Ось що грiх, що грiх! - _стогне i звiльня крок - далi вже
не годна...
Було в четвер рано, як на мiсцi стали, а коли стали, було вже по
всьому. Гриць вже перенiсся...
* * *
Коло Грицево© хати - сум i повага.
Посхилялись старi газди всi, що Гриця знали. Посхилялися в смутку i
мовчки ждали. Умлiва в хатi бiлолиця Настка, молодицi плачуть.
Товаришi-хлопцi походжують, утираючи сльози. А матерi, перешiптуючись,
хрестяться i моляться...
Перед хатою лише що скiнчилася тяжка, гiрка сцена. Циганка Мавра в
нечуванiй розпуцi кидалася вовчицею на старого батька. Вiн ©© сина, -
заводила, - вiд не© забрав, пiдкинув багачам, щоб зазнав лiпшо© долi, як
циганська, i ось яка доля постигла його в багатствi...
I нiхто не бачив досi такого ридання, такого поведення, як у бiдно©
циганки. Кидалася лицем до землi, роздирала на собi одiж, знiмала руки
розпучливою мольбою догори, а все промовляла. Спiваючи, ридаючи, за дно
розпачала - аж доки не ув'яла:
Старий Андронатi зразу боронився, а вiдтак умовк.
Зсунувшись з всею ваготою свойого старечого тiла на свiй жебрацький
костур - вiн мовчав. Сам не замiтив, як остаточно по голосiннi зболiло©
доньки заслухався в жалiбну гру трембiти, що неслась горою недалеко хати.
Вона йому нагадала сво©м смутком щось давно минуле.
Давно-давненько, дуже давно, вона також так смутком вигравала -
пригадав вiн собi.
Вiн тодi стояв рано зi сходом сонця високо на горi сього села i держав
бiлого внука на руках... Держачи отак, глядiв в сивiй ранiшнiй iмлi
.дитинi за долею. Iмла не здiймалася. Не бачив вiн тодi через iмлу сонця,
але воно було! В його внука була_ доля. Ждала лиш на нього, як те ранн
сонце за iмлою - чому не осягнув ©©?..
* * *
Мiж присутнiми в хатi й Iваниха Дубиха.
Дожида Тетяни. Може, хоч тут вона з'явиться. В домi ©© нiде не було; i
нiхто ©© не бачив. Ходить i ходить лiсами, людей уника .
Прибувши сюди, Iваниха Дубиха занiмiла. Нiхто вiд не© слова не почу .
Мов забула говорити. Лиш вiд часу до часу засува дрижачою рукою бiле
волосся назад пiд чорну свою хустку. Жде.
Може ж, дiждеться...
Люди ззираються на не©, перешiптуються, а ©й те байдуже. © очi не
плачуть, ©© уста стулилися, лиш душа чимраз кам'янi .
Та ось перед порогом шелест. © Тетяна? Нi. То Мавра появилася в хатi з
батьком, на сина вдивля ться. Нараз - що се? Сину божий! Знадвору попiд
вiкна доходить спiв, нерiвний, предивний. Iваниха Дубиха бiлi , хилиться;
сим разом се вже Тетяна.
Так. То вона.
Висока, худа, блiда, з розшарпаним волоссям, червоними маками
заквiтчана, з очима, що нiкого не бачать, то - вона._
Нiхто не руша ться.
Входить i, пiдсовуючи високо чорнi сво© брови, приклада палець до уст,
мов наказу мовчання, i обзива ться напiвспiвуче: "В недiлю рано я зiлля
копала, в понедiлок рано пополокала..._ цить, Мавро, - дода , прохаючи, -
в вiвторок,_ Мавро, - дода , прижмурюючи очi, мов нагаду собi щось, -
зiлля я варила, а в середу рано... - _нараз урива ... - цить, Мавро, -
просить з неописаною нiжнiстю в голосi i цiлковито блудними очима, - цить,
я лихо_ убила... тво©м зiллям,_ Мавро, з-пiд "Бiлого каменя". А вiн
переспиться._ Цить! А в недiлю весiлля. Цить! - i, вмовкши, вона жде
хвилинку, опустивши, мов з глибоко© утоми, голову аж низько назад -
затулю очi... Всi закаменiли.
Нi, не всi. Мавра мовчки з змi©ним безшелесним рухом одна наближу ться
до не©.
- Суко!_ - скричала нараз не сво©м голосом. - Ти мого сина_ стру©ла.
Ти, ти, ти! Гинь! - _i одним-однiським п'ястуком валить дiвчину додолу. Та
тут вже Iваниха Дубиха опинилася коло доньки.
- Стiй! - крикнула, що всi потрухлiли. - Мене_ ось добий. Вона вже
готова, а мене добий!_
Вiдтак, пiднiмаючи доньку на ноги, що судорожне за сво© цвiти
вхопилася, спитала побiлiлими устами:
- Доню моя люба, одна_ в мене в свiтi - ти_ Гриця стру©ла?
Тетяна усмiха ться.
- Цить, Мавро, - шепче, пiдсуваючи високо чорнi брови, - лихо в нiм_
сховалося... цить! Вже нiде лиха не буде...
- Доню! - молить ще раз мати з надлюдською якоюсь силою i тулить нiжно
доньку до себе, як малу дитину. - Ти? Скажи правду всiм, ти? Як господу
богу скажи...
Тетяна дивиться довго матерi в очi, мов пригаду собi щось, а далi,
тулячись з правдивою нiжнiстю дитини до грудей матерi та хапаючись знов,
як перше, судорожне за сво© цвiти, почина любо, пiвголосом, нiби
переказуючи тайну, нiжно спiвати:
Гей, на Iвана, гей, на Купала... гей, гей, гей!..
Красна дiвчина долi шукала - гей, гей, гей!..
Та вимовивши послiдн слово, вона вирива ться нараз несамовито з
обiймiв матерi i вилiта стрiлою з хати...
Мовчки... без словечка... повалилась Iваниха Дубиха додолу...
* * *
Поховали Гриця, розiйшлися люди.
- Ходiм, Мавро, - обiзвався вже по всiм старий Андронатi до сво ©
доньки. - Ходiм мiж циган. Тепер ми тут знов старцi...
- Ходiм, тату, - каже Мавра твердо, як камiнь, i подала старому довгий
костур в руки. - Тут вже мiй грiх скiнчився.
I пiшли.
Злегка лиш колишуться тi сосни i смереки, яких вони, iдучи не раз бiлою
стежкою, мимохiть дотикались злегка, i колишеться лiсовий шум в воздусi,
успокоюючи порванi струни в душах, доки не вийшли з лiсу; а коли його
оставили, вiн згубився цiлком, i над лiсом схилилася нiч...
* * *
Iваниха Дубиха перешукала з людьми чи не весь лiс i сховки, куди
заходила Тетяна, i не найшли ©©. Вона без слiду пропала. Настала вже чи не
сама пiвнiч, а Iваниха Дубиха лежить обезсилена на сво©й постелi - за дно
надслуху . © серце каже, що Тетяна верне; от-от уже пiвнiч. От-от чу
вона шелест. Тетяна верне сама, як не раз вже. От-от зазорi . I - коби вже
й зазорiло... А як вона верне, тодi забере ©© з собою в монастир i
вiддасть ©© господу богу. Господь один ©© зцiлить - скрiпить. Господь один
- а вiдтак нехай дi ться далi його божа воля...
В хатi тихо, мов у святинi, лиш дрiбне свiтло блима i часом приска
перед iконою пречисто© дiви, - Iваниха Дубиха жде, надслухуючи, i ©©
стуленi очi заливаються безустанно слiзьми.
От-от - знов якийсь шелест. Нi. То рiка. Вона не вмовка . Кiлька разiв
i збудиться вона з пiвсну, рiка все ©© дразнить, мов чогось домага ться.
Нараз... i тепер вона не помиля ться. Вона чу . Чу виразно, лиш не
зна розрiзнити - що се. Чи се бренькiт бджiл причува ться ©й, чи се нiжнi
струни, чи се ангельськi голоси? Не зна . Але вона чу i не помиля ться.
Попри ©© слух пересову ться легко, мов сонна мрiя, мов бренькiт бджiл,
мов шовк, що волiчеться по струнах - предивно нiжний, спiвучий голос, що
всю ©© душу мов у облаки небеснi здiйма :
Гей, на Iвана, гей, на Купала... гей, гей, гей!..
Красна дiвчина долi шукала - гей, гей, гей!..
Iваниха Дубиха прокинулась, зiрвалася. Господи боже, се Тетяна! Так. Се
був голос Тетяни. Вона чула виразно, що се був ©© любий голос. Вона шука
пiд вiкном дверей i спiва ...
Iваниха Дубиха вста як змога скоро, спiшить, хитаючись, до дверей,
розрива ©х i бачить.
Вона, мабуть, спала. Надворi ясний день, усмiха ться сонце i вказу все
ясно - лиш Тетяни нема. Iваниху Дубиху обняло зимним потом. Чи ©й спiв
Тетянин лиш приснився? Чи чула вона його справдi? Та тут заблисла ©й
страшна думка до голови, i вона спiшить до челядi...
Iдуть всi над рiку, шукають ще й там. Може, знайдуть хоч там слiди.
Пiшли...
Не довго iшли.
Там, де глибина царювала, де камiнь-велет спокiйно означав неповорушну
глибину рiки, де на дно ©© утонув колись Тетянин вiнок, стояв на поверхнi
блискучо© води, притулившись до каменя, один великий цвiт червоного маку.
Другий, припершись аж до берега рiки, ждав - i як той, i собi не
рухався...
Сто©ть Iваниха Дубиха i дивиться без слова на тi два цвiти, а з нею i
вся челядь.
Довго, довго дивиться вона на них - далi вiдверта ться...
Вiдвели Iваниху Дубиху.
Чернiвцi, в квiтнi 1908.
[1] Пристро ний - одягнений.
[2] Фортуна - щастя. (Прим. О. Кобилянсько©)_
[3] Р а й - отаман, циган-проводир. (Прим._ О. Кобилянсько©_)_
[4] Спенцер - одяг на зразок жилетки
[5] Пуста (пушта) - степ в Угорщинi.
[6] Полум'я змагайте - роздмухуйте полум'я
[7] П у г а р и к - чарочка.
[8] Х и ж у н - беркут.
[9] Вивiрка - бiлка.
[10] Противно - навпаки.
[11] Пiдхлiбство - облесливiсть.
[12] Бесаги - сакви, торба.
[13] Р а б i в н и к и - грабiжники.
[14] Туск - бiль, журба.
[15] Оногди - недавно.
[16] Найборше - найшвидше.
[17] Починщина - примана.
[18] Опустити - залишити.
[19] Розпачати - впадати в розпач, виявляти розпач.
[20] Господарка - господарство
[21] Розказувати - наказувати.
[22]Петльованець - годованець.
[23] Удовiднити - довести.
[24] Синку - так на Буковинi кличуть нiжно i хлопцiв, i дiвчат.
[25] Ноша - одяг.
[26] Розстрiлювати - розкидати.
[27] Надвечерi - нiч перед якимсь святом.
[28] Зрадити - тут: розкрити, показати.
[29] Збиточне - жартiвливо.
[30] Давно по словi - давно дали одне одному слово, домовилися про
одруження.
[31] Наборзi - нашвидку.
[32] Любко - коханець.
[33] Р о з к а з - наказ.
зiлля дати. Вже пiзно, i Тетяни вдома нема. Хiба, може, завтра. Вже третiй
день, як вона, нещасна, лiсами блука , ба навiть десь аж в сусiднiм селi
©© бачили, де й ночувала. До того нинi обiцявся i батько прийти до не©, а
може, й зараз надiйде, тож не пiде з хати.
Так розгадувала Мавра, перекладаючи i перебираючи рiзне сво зiлля.
На всi гори, скiльки тут здiймаються, нема щасливiшо© вiд Маври. Вона
вiднайшла свого батька, якого вважала мертвим, i зна , що Гриць з
угорсько© границi, годованець Михайла Дончука, се ©©, вкрадений вiд не©,
©© син. Довiдавшись про те все, ©© бралося зразу божевiлля з радостi. Вона
бiдна, змарнована циганка, сама на цiлу гору, на цiлий лiс, вона мати
прекрасного хлопця, а ©© батько, Андронатi, живий. Був ось тут. Вiн
довiдався припадком вiд Гриця i Настки, що на Чабаницi живе
циганка-ворожка сама одна i зараз же вiдшукав ©©.
Господи боже! Плакала вона з горя, з злиднiв, з турботи i жалю, туги,
але плакала i з радостi, коли батько ступив в ©© хатину i вони пiзналися!
Вiн ледве пiзнав ©©, так вона постарiлася, а вона аж перелякалася довго©
бiло© його бороди i згорблених плечей. А вiдтак настало каяння. Вiн вже
був пiд ©© хатиною, тяжкою зимою. Впрошувався, вмолювався, а вона його не
пустила! А вже тодi були б вiднайшли себе, був би вiн, бiлоголовий, коло
не© зажив, нараз тяжкою зимою не вертав в Угорщину Мавра каялася, гiрко
плачучи. А вже тодi сповiщала ©й карта, що в ©© хату падуть два чоловiки.
Старий i молодий. З одним щастя, з другим горе.
- З вами щастя, тату, - говорила зразу, - з вами щастя, а з котрим би
горе?
- Був ще в не© хто з чоловiкiв? - питав старий. - Вiд часу, як вона
його не приймила? Було пам'ятати. Пригадай.
Вона гадала, роздумувала, аж i пригадала! Лиш один був пишний-препишний
хлопець на чорнiм конi. Йому вона i в карти кидала, долю вишукувала.
Остерiгала двох не любити i сповiщала далеку дорогу; щастя йому падало,
але губилось в дорозi, та се вона йому не казала. Вiн ©й добре заплатив...
При тiм ©© оповiданнi в старого Андронатi очi усмiхнулися чорним
блиском.
- Не питала вона, як вiн назива ться? - питався. Не питала. Лише знала
стiльки, що вiн викликав в ©© душi жаль, бо такий, як вiн, був лиш той,
котрого вона, грiшна, любила i через нього в сво горе попала. Молодий i
красний. Точнiсiнько так вiн виглядав.
Тодi розказав ©й старий батько, як поступив собi з нею, щоб ©й
врятувати життя, на яке Раду напосiвся. Тодi напо©в вiн всiх трунком,
заправленим зiллям, а за тим i ©© саму, щоб могти ©© винести. Слава богу,
йому все вдалося. А дитину мусив пiдкинути багачам, щоб не вбив ©© Раду,
далi, щоб коло хоро© в лiсi не загинула, i лiпшо© долi, як циганська,
зазнала... Про не©, Мавру, сподiвався, що вона не пропаде в свiтi, найде
притулок мiж добрими людьми, i вiн ©© колись вiднайде. До внука вiн не
признавався, щоб не пошкодити циганським походженням, а все лиш вiд часу
до часу навiдувався, щоб переконатися, як йому живеться. I переконався, що
в добру годину пiдкинув дитину, бо в добрих руках опинився хлопець. А
тепер вiн ©© на всю милiсть просить не признаватися ще до нього, доки не
вiддiлить йому його господар землi, не стане вiн газдою в сво©й власнiй
хатi. Його господарi - люди заможнi, гордi, могли б дiда i матiр з хати
викинути, а хлопця не надiлити землею. Нехай вона ще жде, нехай мовчить,
як i вiн, а все вийде на добре! Хлопцевi i ©м. Ось вiн скiльки рокiв
мовчав, як камiнь, i на добре вийшло. Гриць незабавки жениться, пiде на
сво , а його молода, добра бiлолиця дiвчина, заможна, обiцяла йому, що
вiзьмуть його, старого, до себе. Вiн ©й зробив одну прислугу i на ©© помiч
найбiльше числить. А як вiн коло них раз опреться, Гриць матерi сво©й не
випреться. Тепер нехай вона ще помовчить i хлопцевi щастя не псу . Вони на
весiлля пiдуть, здалека будуть, як бiднi, придивлятися; на весiлля вiн ©х
просив, а там... нехай жде. Прийде час, заговорять. Мавра опиралася.
Плакала, рвалася йти до сина. Але батько лаяв i кляв, ба навiть, по сво му
звича вi, з лютостi кiлька разiв ©© ударив. Аж тодi Мавра покорилася його
приказовi i з його радою погодилася...
Тепер лиш одно ©© щастя мутить, одно ©© гне додолу, давить. Велике горе
Тетяни, заподiяне ©© сином, i бiль добро© Iванихи Дубихи. Чому не любив
Гриць Тетяни до кiнця? До кiнця? - _питала вона в розпуцi майже сотню
разiв. Який оборот було би все взяло як для них обох, для ©© бiдно©
матерi, так i для не© само©! Чому, сину мiй, чому роздво©в так свою душу?
А ще й вона_ причинилася до Тетяниного горя, ворожачи йому, остерiгаючи
його... перед чорними очима!..
Жура i жаль про Тетяну не да ©й спати, не да ©й ©сти. Вона чи не на
все життя позбавлена. Хто зна , чи й прийде вже цiлком до давнього розуму
Тетянка! Хвилинами вона, зда ться, нiби при умi, оповiдала ©й Iваниха
Дубиха, а хвилями божеволi , не пiзна , не бачить нiкого, а все Гриця
згаду i лихо._ Який кiнець тому буде? Чому, боже, так тяжко людям до
щастя дiбратися? От хоч би тепер i ©й. Сина вiднайшла, а Тетяну - тратить.
Сама майже не зна , хто тепер ближчий ©© серцю. Вiн чи вона? Тепер одно
вiнча ться, а друге оста без долi, розбите...
Чому Тетяна ©й не звiрилася? Цiлком зараз спочатку? Чому так та©ла, щоб
мати не розвiдалася? Як тут тепер рятувати? Як усунути лихо? А тяжке лихо!
Мавра аж сплакала, згадавши молоду дiвчину чудову, та - збавлену власною
©© дитиною.
Вiдтак гiрко усмiхнулася. Ось як син в батька вдався! Двi душi в нiм.
До Настки горнувся, а ©© Тетяну любив. О, коби Тетяна була зараз з усiм
призйалася. Ба... Коби!_ Коби вона була тодi_ знала, що ©© син живе.
Тодi!!! Але батько... i нараз урвалися ©© думки. Вона _винувата. Вона,
однiсiнька вона. Батько ©©, ще коли впрошувався, молив, а вона не
впустила. Тодi вiн закляв. А вiн страшно кляв. Чи не закляв вiн тодi ©©
щастя, а прикликав горе?
Не винен тут нi Гриць, не винна нi Тетяна, а винен... винен... хто? -
пита себе Мавра i плаче. Грицю ти мiй, сину, чому так в батька вдався?
Чому не в матiр... i тут, як перше, думка ©© урвалася. Чи була вона, його
мати, лiпша?_ Вона ж мала чоловiка, а зрадила_ його. О, о, о! - застогнала
нараз i вдарила з жалю нараз п'ястуками до голови. "Грiх, грiх, грiх! -
ридало ©© серце. - Який страшний, великий, який без кiнця. Грiх_ винуватий
всьому, вiн один!.."
Але вона ще вряту Тетяну. Нехай буде, що буде. Тетяну вона вряту .
Коби лиш до недiлi, коби лиш по весiллi, вона вiзьметься до не©, приведе
назад до розуму, ладу. В недiлю рано-ранесенько пiд "Бiлий камiнь" пiде,
зiлля накопа , буде пробувати. Зразу самим зiллям потрохи усипляти, вiдтак
примiвками, вiдтак через сiм недiль мольбою до нового мiсяця, доки не
успоко©ться. А там... з часом вона Гриця забуде i за другого пiде.
Отак дума , передуму Мавра, перебираючи та впорядковуючи рiзне сво
зiлля, котре вже вiд чого, коли нараз чу .. щось застукало до ©© дверей.
Вона прокинулася.
Хто до не© о такiй пiзнiй годинi? Се вже далi пiвнiч. Вона ще не
лягала, бо батька вижидала. Пiшов по милостинi до недалекого мiстечка. А
вона тут за скорбними думками та всiм сво©м зiллям сном припiзнилася.
Чи не Тетяна се?
- Хто там? - по звичаю сво © осторожностi пита i надслуху .
- То - я! - вiдказу якийсь голос.
- Тетянка? - пита Мавра i надслуху знов, може, й вона, нещасна, лiсом
блукала i за свiтлом до не© добилася.
- Нi! То - я! - вiдказу знов той голос.
Мавра вiдчинила.
Перед нею станула дiвчина. Висока, молода, в лицi бiла-бiлiська, з
заплаканими очима.
Цiкаво придивля ться ©й Мавра, i ©© перейма при видi цi © дiвчини
прикре почуття.
- Тобi що, доньцю, о такiй пiзнiй годинi? - пита . - Тепер далi пiвнiч.
Але сiдай - ось тут. Тво© очi плачуть. Чи й серце плаче? В кого серце
хоре, нехай iде до Маври, - говорить, мов молитву, Мавра, а сама
блискучими сво©ми очима аж пронизу .
- О, рятуйте, мамцю! - кличе дiвчина з розпукою i пада на лаву.
- Мiй суджений хорий, може, i умре. Крiзь сон говорить, нiхто не
розумi . Ой мамцю, рятуйте! - i з тим заридала. Далi, зсунувшися додолу,
здiйма розпучливо руки вгору i молить. - Царю ти небесний - чим я
провинилася? Чому мене кара ш? Я ж не винувата. Я вiрно його любила, тiло,
душу дала, то... вона... вона!!_ - i, не докiнчивши, знову гiрко заридала.
- Цить же, доньцю, цить же, - вспокоювала Мавра i пiднiма дiвчину
догори. - Кажи, що твому судженому i чия ти дитина, а зможу, порятую, в
горi вас не лишу.
- Я, Настка, Грицева суджена! - кличе дiвчина з невимовним жалем i знов
здiйма , благаючи, руки до Маври вгору. - Йому починено._ Рано вiн
поснiдав, вiдтак впав у сон i так спить все i спить. Спить мертвецьким
сном. Зразу в снi ще згадував, що хтось там iшов, що вiн зараз прийде,_ а
далi вмовк...
- Грицева наречена? - скрикнула тут Мавра, а сама сiпа дiвчину, мов
божевiльна.
- Грицева. Я Грицева! Я його суджена, а в недiлю, мамцю, наше
весiлля...
- Грицю! - скричала Мавра страшним криком розпуки i зсунулася на землю.
- - Сину!!! Сину ти мiй, сину! _Ось уже гине, ось уже вiдходить; ледве що
найшла! Грицю, жди на свою матiр, вона вже йде. Жди, не гинь!! - Останнi
слова ©©, викликанi якоюсь нелюдською силою розказу[33] перемiнили ©© саму
нечувано. Вона зiрвалася на рiвнi ноги, вхопила клунок з сво©м зiллям,
пiрвала дiвчину за руку i обi погнали...
Бiжить стара Мавра пiд гору i проти вiтру окриленим кроком, важко
вiддихуючи, стогнучи. Летить, здоганя Настка, i туй-туй паде. Лиш одно ©©
пiддержу , вiра в силу Маври, а коли б не те, вона б далi не годна.
- Йому починено, його затро но! - кричить в один голос до старо© Маври.
- Пiд вiкном найдено пляшку, а пастух наш бачив дiвочу постать, як летiла
лiсом, якась чорноброва..._
- _Тетяна! - кричить Мавра i сама ста . Мороз ©© перейма , i вона
хреститься. - Ось що грiх, що грiх! - _стогне i звiльня крок - далi вже
не годна...
Було в четвер рано, як на мiсцi стали, а коли стали, було вже по
всьому. Гриць вже перенiсся...
* * *
Коло Грицево© хати - сум i повага.
Посхилялись старi газди всi, що Гриця знали. Посхилялися в смутку i
мовчки ждали. Умлiва в хатi бiлолиця Настка, молодицi плачуть.
Товаришi-хлопцi походжують, утираючи сльози. А матерi, перешiптуючись,
хрестяться i моляться...
Перед хатою лише що скiнчилася тяжка, гiрка сцена. Циганка Мавра в
нечуванiй розпуцi кидалася вовчицею на старого батька. Вiн ©© сина, -
заводила, - вiд не© забрав, пiдкинув багачам, щоб зазнав лiпшо© долi, як
циганська, i ось яка доля постигла його в багатствi...
I нiхто не бачив досi такого ридання, такого поведення, як у бiдно©
циганки. Кидалася лицем до землi, роздирала на собi одiж, знiмала руки
розпучливою мольбою догори, а все промовляла. Спiваючи, ридаючи, за дно
розпачала - аж доки не ув'яла:
Старий Андронатi зразу боронився, а вiдтак умовк.
Зсунувшись з всею ваготою свойого старечого тiла на свiй жебрацький
костур - вiн мовчав. Сам не замiтив, як остаточно по голосiннi зболiло©
доньки заслухався в жалiбну гру трембiти, що неслась горою недалеко хати.
Вона йому нагадала сво©м смутком щось давно минуле.
Давно-давненько, дуже давно, вона також так смутком вигравала -
пригадав вiн собi.
Вiн тодi стояв рано зi сходом сонця високо на горi сього села i держав
бiлого внука на руках... Держачи отак, глядiв в сивiй ранiшнiй iмлi
.дитинi за долею. Iмла не здiймалася. Не бачив вiн тодi через iмлу сонця,
але воно було! В його внука була_ доля. Ждала лиш на нього, як те ранн
сонце за iмлою - чому не осягнув ©©?..
* * *
Мiж присутнiми в хатi й Iваниха Дубиха.
Дожида Тетяни. Може, хоч тут вона з'явиться. В домi ©© нiде не було; i
нiхто ©© не бачив. Ходить i ходить лiсами, людей уника .
Прибувши сюди, Iваниха Дубиха занiмiла. Нiхто вiд не© слова не почу .
Мов забула говорити. Лиш вiд часу до часу засува дрижачою рукою бiле
волосся назад пiд чорну свою хустку. Жде.
Може ж, дiждеться...
Люди ззираються на не©, перешiптуються, а ©й те байдуже. © очi не
плачуть, ©© уста стулилися, лиш душа чимраз кам'янi .
Та ось перед порогом шелест. © Тетяна? Нi. То Мавра появилася в хатi з
батьком, на сина вдивля ться. Нараз - що се? Сину божий! Знадвору попiд
вiкна доходить спiв, нерiвний, предивний. Iваниха Дубиха бiлi , хилиться;
сим разом се вже Тетяна.
Так. То вона.
Висока, худа, блiда, з розшарпаним волоссям, червоними маками
заквiтчана, з очима, що нiкого не бачать, то - вона._
Нiхто не руша ться.
Входить i, пiдсовуючи високо чорнi сво© брови, приклада палець до уст,
мов наказу мовчання, i обзива ться напiвспiвуче: "В недiлю рано я зiлля
копала, в понедiлок рано пополокала..._ цить, Мавро, - дода , прохаючи, -
в вiвторок,_ Мавро, - дода , прижмурюючи очi, мов нагаду собi щось, -
зiлля я варила, а в середу рано... - _нараз урива ... - цить, Мавро, -
просить з неописаною нiжнiстю в голосi i цiлковито блудними очима, - цить,
я лихо_ убила... тво©м зiллям,_ Мавро, з-пiд "Бiлого каменя". А вiн
переспиться._ Цить! А в недiлю весiлля. Цить! - i, вмовкши, вона жде
хвилинку, опустивши, мов з глибоко© утоми, голову аж низько назад -
затулю очi... Всi закаменiли.
Нi, не всi. Мавра мовчки з змi©ним безшелесним рухом одна наближу ться
до не©.
- Суко!_ - скричала нараз не сво©м голосом. - Ти мого сина_ стру©ла.
Ти, ти, ти! Гинь! - _i одним-однiським п'ястуком валить дiвчину додолу. Та
тут вже Iваниха Дубиха опинилася коло доньки.
- Стiй! - крикнула, що всi потрухлiли. - Мене_ ось добий. Вона вже
готова, а мене добий!_
Вiдтак, пiднiмаючи доньку на ноги, що судорожне за сво© цвiти
вхопилася, спитала побiлiлими устами:
- Доню моя люба, одна_ в мене в свiтi - ти_ Гриця стру©ла?
Тетяна усмiха ться.
- Цить, Мавро, - шепче, пiдсуваючи високо чорнi брови, - лихо в нiм_
сховалося... цить! Вже нiде лиха не буде...
- Доню! - молить ще раз мати з надлюдською якоюсь силою i тулить нiжно
доньку до себе, як малу дитину. - Ти? Скажи правду всiм, ти? Як господу
богу скажи...
Тетяна дивиться довго матерi в очi, мов пригаду собi щось, а далi,
тулячись з правдивою нiжнiстю дитини до грудей матерi та хапаючись знов,
як перше, судорожне за сво© цвiти, почина любо, пiвголосом, нiби
переказуючи тайну, нiжно спiвати:
Гей, на Iвана, гей, на Купала... гей, гей, гей!..
Красна дiвчина долi шукала - гей, гей, гей!..
Та вимовивши послiдн слово, вона вирива ться нараз несамовито з
обiймiв матерi i вилiта стрiлою з хати...
Мовчки... без словечка... повалилась Iваниха Дубиха додолу...
* * *
Поховали Гриця, розiйшлися люди.
- Ходiм, Мавро, - обiзвався вже по всiм старий Андронатi до сво ©
доньки. - Ходiм мiж циган. Тепер ми тут знов старцi...
- Ходiм, тату, - каже Мавра твердо, як камiнь, i подала старому довгий
костур в руки. - Тут вже мiй грiх скiнчився.
I пiшли.
Злегка лиш колишуться тi сосни i смереки, яких вони, iдучи не раз бiлою
стежкою, мимохiть дотикались злегка, i колишеться лiсовий шум в воздусi,
успокоюючи порванi струни в душах, доки не вийшли з лiсу; а коли його
оставили, вiн згубився цiлком, i над лiсом схилилася нiч...
* * *
Iваниха Дубиха перешукала з людьми чи не весь лiс i сховки, куди
заходила Тетяна, i не найшли ©©. Вона без слiду пропала. Настала вже чи не
сама пiвнiч, а Iваниха Дубиха лежить обезсилена на сво©й постелi - за дно
надслуху . © серце каже, що Тетяна верне; от-от уже пiвнiч. От-от чу
вона шелест. Тетяна верне сама, як не раз вже. От-от зазорi . I - коби вже
й зазорiло... А як вона верне, тодi забере ©© з собою в монастир i
вiддасть ©© господу богу. Господь один ©© зцiлить - скрiпить. Господь один
- а вiдтак нехай дi ться далi його божа воля...
В хатi тихо, мов у святинi, лиш дрiбне свiтло блима i часом приска
перед iконою пречисто© дiви, - Iваниха Дубиха жде, надслухуючи, i ©©
стуленi очi заливаються безустанно слiзьми.
От-от - знов якийсь шелест. Нi. То рiка. Вона не вмовка . Кiлька разiв
i збудиться вона з пiвсну, рiка все ©© дразнить, мов чогось домага ться.
Нараз... i тепер вона не помиля ться. Вона чу . Чу виразно, лиш не
зна розрiзнити - що се. Чи се бренькiт бджiл причува ться ©й, чи се нiжнi
струни, чи се ангельськi голоси? Не зна . Але вона чу i не помиля ться.
Попри ©© слух пересову ться легко, мов сонна мрiя, мов бренькiт бджiл,
мов шовк, що волiчеться по струнах - предивно нiжний, спiвучий голос, що
всю ©© душу мов у облаки небеснi здiйма :
Гей, на Iвана, гей, на Купала... гей, гей, гей!..
Красна дiвчина долi шукала - гей, гей, гей!..
Iваниха Дубиха прокинулась, зiрвалася. Господи боже, се Тетяна! Так. Се
був голос Тетяни. Вона чула виразно, що се був ©© любий голос. Вона шука
пiд вiкном дверей i спiва ...
Iваниха Дубиха вста як змога скоро, спiшить, хитаючись, до дверей,
розрива ©х i бачить.
Вона, мабуть, спала. Надворi ясний день, усмiха ться сонце i вказу все
ясно - лиш Тетяни нема. Iваниху Дубиху обняло зимним потом. Чи ©й спiв
Тетянин лиш приснився? Чи чула вона його справдi? Та тут заблисла ©й
страшна думка до голови, i вона спiшить до челядi...
Iдуть всi над рiку, шукають ще й там. Може, знайдуть хоч там слiди.
Пiшли...
Не довго iшли.
Там, де глибина царювала, де камiнь-велет спокiйно означав неповорушну
глибину рiки, де на дно ©© утонув колись Тетянин вiнок, стояв на поверхнi
блискучо© води, притулившись до каменя, один великий цвiт червоного маку.
Другий, припершись аж до берега рiки, ждав - i як той, i собi не
рухався...
Сто©ть Iваниха Дубиха i дивиться без слова на тi два цвiти, а з нею i
вся челядь.
Довго, довго дивиться вона на них - далi вiдверта ться...
Вiдвели Iваниху Дубиху.
Чернiвцi, в квiтнi 1908.
[1] Пристро ний - одягнений.
[2] Фортуна - щастя. (Прим. О. Кобилянсько©)_
[3] Р а й - отаман, циган-проводир. (Прим._ О. Кобилянсько©_)_
[4] Спенцер - одяг на зразок жилетки
[5] Пуста (пушта) - степ в Угорщинi.
[6] Полум'я змагайте - роздмухуйте полум'я
[7] П у г а р и к - чарочка.
[8] Х и ж у н - беркут.
[9] Вивiрка - бiлка.
[10] Противно - навпаки.
[11] Пiдхлiбство - облесливiсть.
[12] Бесаги - сакви, торба.
[13] Р а б i в н и к и - грабiжники.
[14] Туск - бiль, журба.
[15] Оногди - недавно.
[16] Найборше - найшвидше.
[17] Починщина - примана.
[18] Опустити - залишити.
[19] Розпачати - впадати в розпач, виявляти розпач.
[20] Господарка - господарство
[21] Розказувати - наказувати.
[22]Петльованець - годованець.
[23] Удовiднити - довести.
[24] Синку - так на Буковинi кличуть нiжно i хлопцiв, i дiвчат.
[25] Ноша - одяг.
[26] Розстрiлювати - розкидати.
[27] Надвечерi - нiч перед якимсь святом.
[28] Зрадити - тут: розкрити, показати.
[29] Збиточне - жартiвливо.
[30] Давно по словi - давно дали одне одному слово, домовилися про
одруження.
[31] Наборзi - нашвидку.
[32] Любко - коханець.
[33] Р о з к а з - наказ.