Iшли в противну сторону вiд сво©х шатрiв, аж найшли вiдповiдне мiсце,
де були певнi, що воно i оподалiк вiд села, i... навiдуване людьми.
Недалеко млина недавно повдовiло© багачки Iванихи Дубихи, гетьте вiд
села, уклали Мавру пiд високою, розложистою смерекою i зоставили.
Смерека уважалася циганами святим деревом, що охороня вiд смертi i
товаришем цигана. Поки що була вона тепер одинокою охороною нещасливо©,
доки не змилосердиться над нею яка людська душа. Обiч сплячо© поставили
клунок з усiма ©© речами i червiнцями, що зiбрав товариш-цимбалiст з землi
i дарував тепер доньцi свого вiрного приятеля Андронатi.
Вiдтак пiшли.
Товариш вперед, щоб лягти назад на сво мiсце, не збудивши в нiкого
пiдозрiння, а Андронатi пiзнiше. Андронатi вернувся на хвильку самий до
доньки.
Ще спала... !
Поплакавши коло не© гiркими сльозами та промовивши над нею чарiвнi
якiсь слова, що мали охороняти ©© в дальшiм життi вiд зла, забрав ©©
бiлого сина i пiшов. Тулив його нiжним рухом до себе, водно промовляючи та
проклинаючи, щоб той ворог, що збаламутив його матiр, довiв до оцього
нещастя, не дiждав нiколи станути перед господа бога... а тинявся вiчно в
злиднях i журi... в голодi i холодi по свiтi. Щоб вiн сього не дiждав.
Куди нiс сиротину? - питав себе. Не знав ще. До якого батька-матерi?
Вiн ©х не зна , не бачив, не чув багато про них - а iде. Чи пiдкине в
щасливу годину? Доки життя його, вiн буде за дно ворога_ проклинати. А
його прокльони страшнi, ©х боялися всi. Вони справджувалися.
I йшов.
Iшов пiд гору вузькою стежкою, що розпочиналася недалеко млина Iванихи
Дубихи i обвивала по правiй сторонi Чабаницю, ховалася чимдалi в лiс, а
праворуч вела саме понад край глибокого яру-пропастi, якою гнав якийсь
шумливий потiк.
"Бiла" та стежка, як ©© звали люди в селi, то пнулася вгору, то
спускалася знов нижче, вiдповiдно до формацi© гори Чабаницi, i все
праворуч попри глибокий темний яр, що дiлив; впрочiм, Чабаницю вiд дальшо©
сусiдньо© скалисто© гори, звернено© до Чабаницi стрiмкою залiсненою
стiною, i ©© бiло© стежки.
Та бiла стежка тягнулася то густим лiсом Чабаницi, то знов гарними
левадами i царинками, а все оставалася однаково бiла i вузенька.
Врештi скiнчилася.
Скiнчившися, вона неначе прилягла, розплилася в якiйсь дорозi, що
тяглася впоперек звiдкись попри бiлу стежку i, вiдтинаючи ©© дальшу путь,
поглинула вузенький, мов рiка, потiк в себе. З сiрою дниною враз увiйшов
Андронатi в трет село вiд Чабаницi, що лежало вже недалеко одно© гори,
яка зносилася саме на угорськiй границi.
Не довго вiн так iшов, а все був вже весь зiпрiлий.
Сiв край лiсу на горi й розглянувся. Сонце саме заповiдало схiд, а
смереки дихали холодним запахом живицi. Поранок iшов до розсвiту, але
всюди панувала ще свята поранкова тиша.
Всюди ще сон.
Старий батько з бiлим внуком на руках шукав чогось гострим оком там,
внизу села.
Не мiг вiднайти, дарма що в нiм душа дрижала.
Там, в долинi, в селi пiд горою Чабаницею, недалеко бистро© рiки, в
лiсi, де лиш недалеко самiтний млин з рiкою враз гудить, покинув хору
доньку, мов звiрюку, щоб власнi люди не стратили, не покалiчили, а тут
держить ©© нещасного сина, щоб пiдкинути його чужому бездiтному багачевi в
долах, i от якось не щаститься.
Сива мряка, мов умисне, мов не хоче здiймитися з села, щоб вiдслонити
йому дорогу, якою ма iти, показати оселю заможнiшого газди. А день чимраз
розвидню ться, чимраз зроста .
Зiтхнув тяжко. От чого дожив. Що судилося чинити. Вчора розбив з жалю,
прощаючись з донькою пiснею, свою скрипку, лишив жiнку i пiшов. А як
поверне, хто зна , чи застане живу. Циганiв лиш циган зна - що в них
кипить, що в них ко©ться. От що значить циганське життя. Нинi тут, завтра
там, а позавтра, може, i мертвий. Йому пригадалася нараз казкова, вже
майже тисячолiтня легенда про причину вiчно© цигансько© мандрiвки i
злиднiв. Будучи ще в гиптi, вони не прийняли Марi© з Йосифом та божим
дитятком у себе на вiдпочинок, - i через те за кару тиняються, мандрують
споконвiку по свiтi. I чи скiнчиться коли оця кара господня? Вiдбудуть ©©?
- питався.
Усмiхнувся гiрко, мов у снi.
Правдоподiбно, доки плем'я циганське буде iснувати - вона не
скiнчиться...
А тепер його вчинок з донькою та з бiлою невинною дитиною ©©, чи не
кара се ще, не покута яка? Господи боже, змилосердися над грiшним народом
тво©м - вiн ка ться. В злиднях i покорi, в голодi i холодi ка ться вiн
тяжко.
Прошептавши сi слова, вiн жде.
Мряка висить над селом, не здiйма ться ще. Вона чи не спиня дитинi
вступ. Чи се заповiт, що i його судьба така туманна колись жде?
Сонце от вже туй-туй зiйде, туй-туй розжеврi ться, а туман не уступа .
Нараз... що се?
З противно© гори, вiддiлено© вiд нього лиш невеликою долиною,
обзива ться голос трембiти.
Так зрання?
Так. Се справдi голос гiрсько© трембiти, яка щось заповiда сумно i
протяжно, мов виразний жаль. Андронатi зда ться, що ©© голос всiм сво©м
смутком звалю ться на нього. Вокруги тихо - жодна деревина не рушить
вiтами, а голос трембiти за дно iшов верхами. Так, як вiн.
Андронатi не здержався i сплакав при звуках се© трембiти. Недобре
вiщував сей шум трембiти поранком. Андронатi глянув на сонце. А воно вже
висувалося з-за яко©сь гори, жеврiючи кров'ю, пишне, ослiплююче. Туман в
долинi рiдшав. Тодi вiн встав i спустився в долину. В долину, ще вдруге
подався, до гори. Там, не надто високо на горi, стояло пишне обiйстя, що
вже сво©м видом зраджувало багатство. Вокруг нього, як i досi лiсом, все
ще сон. Тодi вiн приступив нечутним кроком до призьби i поклав на не©
обережно бiлого сплячого внука.
Сам оглянувся.
Чи в добру годину поклав хлопця? Не знати.
Господи боже, дай, щоб в добру...
А далi... чи об'явить що долю дитини?
Нiщо не вiдповiло на його думку. Вокруги тихо i тихо. Нi шелесту, нi
руху, нi шуму. Сказано, сам сон ще дихав. Поранковi тумани здiймалися
знiжна вгору i все перед його оком закрили.
Коли вернув назад на свою дорогу, стрiнув на стежцi якогось чабана.
Вмить задержав його.
- Чому ще перед сходом сонця десь трембiта обзивалася? I не то, щоб
обзивалася, а ридала...
- Мабуть, якийсь багач помер. Бiдний не ма овець i полонин, то за ним
не буде трембiта жалiти, - вiдповiв чабан коротко i почав окриленим кроком
спускатися з гори.
- Го-ов!! - задержав його ще на хвилину Андронатi, вiдiйшовши вже
кiлька крокiв. Чабан станув неохоче:
- Чого вам?
- Чи се обiйстя... он то на невисокiй тiй горi, з стогами сiна близько
хати? - спитав, указуючи на газдiвство, де зоставив внука.
- Се... першого багача в нашiм селi. Не зна те?
- Нi. Я чужий.
- Михайла Дончука... - додав ще чабан.
- А дiти ма ?
- Анi одного. Та зате сотки овець i стадо коней. Там... - i, не
доповiвши словом в поспiху почате речення, чабан зробив лиш рукою рух, що
"в багача гаразд неабиякий...", i зник межи деревами.
Пiшов i Андронатi, не оглядаючись бiльше, утерши сльозу з очей, що
насилу втиснулася в очi.
Iшов морем живичного запаху, що розходився тут чистим ранiшнiм
воздухом. Смереки наче злiнивiли в нiм, наче з сонливостi всякий рух
забули.
Десь високо пiд небом кружляли самiтно плавким летом тут i там два
хижуни[8] роззираючися з висоти за здобиччю на днину.
Опинившися на хребтi гори, з яко© побачив угорську границю, згадав
Андронатi тепер i покиненi сво© шатра.
Що там дiялося?
Доброго, певно, нiчого.
Бачив в душi лють Раду.
Без бiйки або, може, i убивства, певно, не обiйшлося. А може, за всiх
вiдпокуту жiнка.
Але нi. © всi бояться. Вона страшна, могуча з сво ю силою чарiв. А
потiм i тим, що з жiнок в ©х громадi вона вiком найстарша, i через те
забезпечена вiд всяких нападiв ушануванням, яке вiдда ться циганами в
кождiй громадi найстаршiй жiнцi. Раду, певно, також, хоча i який мстивий
та скорий в учинках, не посмi ©й заподiяти лиха. Але, може, товариш його
потерпiв, як повернув у шатро мiж сплячих i збудив його. Йому одному Раду
не все довiряв, закидуючи, що вiн не Раду, а його,_ бiдного музиканта,
вважав за старшину. Та будь-що-будь, добре, що вже Мавра вирвана з його
рук. Хоч i яка ©© дальша доля мiж чужими жде, особливо спочатку, то хоч
остане при життi, не стане калiкою. А дитина ©© також, будь ©© батько i не
циганом, не буде вбита, мов звiрина. Знайдуть добрi люди, змилосердяться,
i нi мати, нi син не загинуть мiж ними. А з часом, якщо вiн, Андронатi, не
загине... вiднайде ©х, i вони прилучаться до iншо© громади. До того часу i
лють Раду остигне.
Бiдна Мавро! Яке буде тво пробудження в лiсi пiд смерекою?
"Мавро!" - кричала з болю душа, ридало серце батькове, i знов сльози
залляли його вид. Iшов далi майже навпомацки. Нiколи такого гiркого жалю
не зазнавав ще в сво©м життi, як сими днями. Волiла би була вона малою
вмерти, як в найкращих лiтах от таким способом осиротiти, змарнуватися.
"Через що?" - крикнув розпучливо, ударивши так само з дикого жалю в
долонi.
Коли взяв ©© грiх в сво© сiтi?
Вона ж не смiла чужого чоловiка i рукою дiткнутися, а вона грiшна...
Господи боже!.. Та ба! вiн вже зна коли; тодi, як стала ходити мiж пани
ворожити, i за його, Андронатi, скрипкою смутнi пiснi спiвати, а йому,
Раду, ненаситному на грошi, зносити вiд панiв за ворожбу i спiв золото.
Тодi знайшовся вовк на ©© красу i молодiсть - до чого дiйшло. А вiн,
бiдолашний? Куди йому вертати? Хiба пiде просто до пусти i прилучиться там
до яко© громади, прикликавши до себе й жiнку. Так. Iнакше нi. А колись...
за кiлька рокiв, може, примандру знов в оцi околицi i погляне, як
живеться внуковi в багача. За кiлька рокiв... а до того часу нехай ма
його господь в сво©й опiцi. Його i Мавру.
Довго, довго дивився ще музика бистрим оком по верхах залiснених гiр,
що мов з поранкових мряк поволi роздягалися, висуваючи один хребет по
другiм проти сонця, що, зiйшовши на сходi, жеврiло свiтлом, ослiплюючи
око.
Коли Мавра пробудилася рано, побачила над собою, замiсть закуреного i
лахмануватого шатра, зеленi вiти смереки i опам'яталася, що вона в лiсi. В
першiй хвилi не знала, що думати, побачивши себе самою, без сво©х людей,
без Раду, без матерi, батька, що досi не вiдступали вiд не©.
Почала кликати.
Але слабий ©© голос розходився лише слабим вiдгомоном по лiсi i не
прикликував нiкого.
Лежала якийсь час, вижидаючи матерi, i надслухувала.
Не йшла мати?
Нiхто не приходив.
Округ не© тишина i лиш широкий крилатий шум лiсу гойдався живичним
воздухом та десь-не-десь зачувався Шелест вивiрки[9], що дряпалася
блискавкою по смереках. Тут i там зазирало сонечко золотим ся вом крiзь
смерекове галуззя - i десь знов недалеко шумiла рiка, а враз з тим шумом
розходився i гук млина.
Отже, вона десь недалеко якогось млина.
Однак чому вона тут сама? Де дiлася ©© мати? Де дiлися вже шатра? Чому
вокруг не© не чути гомону ©© людей, не чути нi голосу батька, нi лайки i
приказiв Раду, нi дзвонення мiдяних кiтлiв, як ©х направляли, нiчого. Чому
се все так? Лиш тишина i тишина, i вона ось тут сама.
Що таке сталося?
Чи вона покинена? О господи боже!
Як се могло статися? Покинена й матiр'ю?
- Мамо, мамо! - почала з гарячковим переляком кликати, а ©© волосся
пiдносилося дубом. Справдi вона покинена? - Мамо!! - крикнула з невимовним
перестрахом i почала плакати. Плачучи вголос, мов мала дитина, кликала то
матiр, то батька наперемiну. А не дiждавшися нi батька, нi матерi,
змiнилася, раптом мов очi в ©© душi створились. - Се Раду робота, -
заплакала вона з неописаним жалем. Вiн ©© викинув з свого шатра i по©хав.
Забрав всiх, батька i матiр, забрав сво©х людей i, як той вiтер, сво©м
звича м вночi втiк. Се Раду робота. Вiн обiцяв помститися за "зраду", за
"бiлу" дитину I зробив, як сказав. - О-о-о! - заридала бiдна вголос,
заривши з розпуки пальцi в волосся, i аж заносилася з плачу.
Нараз перестала.
Блискавкою пригадалася ©й ©© дитина, i вона вмовкла. Пiднявшися насилу,
почала шукати около себе. Дитини не було. Був збиток всiх ©© речей,
найменшi ©© дрiбнички, але дитини не було. Напiвзiмлiла з остраху,
повалилася назад. Тепер зрозумiла. Було, як вгадала вiдразу. Раду викинув
©© - i, забравши всiх разом з дитиною i родичами, вiд'©хав потайки вночi.
Почала кричати, кликати. Всiх людей, яких лиш знала. Кликала по iменi.
Межи тим за дно i батька, i матiр, ба навiть i самого Раду. Та дарма.
Нiхто не з'являвся.
Округ не© повторялося одне i те саме. Шум сосен, тишина, самiтнiсть, -
а бiльше нiщо. Нiхто i нiщо.
На ©© чолi виступають великi краплi поту. А ©© голову пронизала, як
перше, одна страшна гадка. Тато, мама, Раду i всi покинули ©© за "зраду",
за ©© "бiлу" дитину. Покинули. Мов оце лахмiття, що обтулювало ©©,
викинули з-помiж себе i забралися. Заридала страшно вголос. Тепер вже все
зрозумiла i вiддалася нечуванiй розпуцi. Та тут же знов схаменулася. Але -
дитина!.._ Господи, боже милосердний, добрий, де дитина? Забрали? Вкрали?
Убили? Що з ©© дитиною зробили? З ©© дорогою дитиною?
Наново вибухла плачем.
Всею душею, всiм тiлом ридала.
Що тепер буде? Де ©© дитина? I в сотний раз перебира клунки обiч себе,
огляда ться круг себе, шука дитини - i нема ©©. Не може ©© нiде знайти.
Не поможе ©й вже плач, не поможе ридання, нiщо вже не поможе, Треба iнакше
шукати.
- О, се ти, Раду, зробив! - кличе вона, пiдносячи тонкi сво© руки
розпучливо вгору. - Се ти! Обiцяв убити, як собаку - i убив. Але було вже
i Мавру з дитиною убити. А то... - тут вона врива раптом i знов впада в
розпуку. Ри в волоссi руками, б' ться по грудях, термосить одiж на
собi... переста , надслуху , i знову нова розпука, знов те саме, але - все
дарма.
Дитини нема.
Округ не© лиш порозкидане, порозриване ©© лахмiття, густий лiс i шум
дерев.
Ослабши з ридання i розпуки, вона лягла i вмовкла. По ©© блiдiм худiм
лицi з-пiд затулених повiк сунуться гарячi сльози...
От i по всьому. Як обiцяв помститися, так i зробив. Дитину вбив, ©©
покинули, i мусить умерти. Сили встати i пiти за ними в не© нема, тож
мусить тут лежати i умирати або ждати, аж надiйде, може, хто лiсом. Може,
ще з ©© людей хто. Може, ©х силомiць вигнали з села... i вони лиш поки що
зоставили ©© тут, а пiзнiше прийдуть I знов заберуть.
Може... Але дитина? Дитина належить до не©.
Вона лежить i слуха ...
Округи тихо-тихесенько, лиш лiсовий шелест.
Десь нiби гурка недалеко млинське колесо... шумить якась рiка... але
господь зна , де те. Господь зна , де ще люди.
Вона почина знов плакати, знов кликати. Пробу встати, та бачить,
ледве вдержу ться на ногах. Вона ж ще хора. Господи боже, що ©й робити?
Зсува ться знов на землю, припада лицем до землi i заходиться з
божевiльного плачу, розпуки. Нiчого не чу , не зна , лиш один жаль i один
бiль. Вже почина i на тiлi палити з якогось внутрiшнього вогню.
Та що вже ©й по собi, в не© нема дитини. Дитини!_
Убили!!
й темнi в очах, в ухах дзвонить, потiм ста якось так слабо...
гаряче... глухо... гине.
Нараз хтось шарпа ©©, пiдносить.
- Не спиш вже, жiнко? Не спи!
Насилу розтулю очi, вдивля ться вперед себе, опам'ятову ться. Над нею
схилена висока постать яко©сь немолодо© жiнки, мабуть, яко©сь панi чи
щось, а коло не© якiсь люди: жiнки й чоловiки.
Жiнка чи панi в чорно заповитiй головi, сама блiда i худа, дивиться
милосердно на не© i говорить:
- Вставай i ходи зi мною. Будеш в мене. Ти хора. Лежала тут бiльше як
добу. Мо© люди запровадять тебе помалу до мо © хати.
Мавра все ще добре нiчого не розумi , але слуха i намага ться встати.
Цiкаво приглядалися присутнi, особливо жiнки, нещасливiй покиненiй, що
лежала, мов пiдстрiлена велика птаха, з чудовими, невимовне смутними, як
нiч чорними очима, а коло не© порозкидане лахмiття, якась одiж i мiж ними
тут i там золотi червонi. Сама вона, хоч молода i гарна, та тепер блiда, з
розбурканим довгим чорним волоссям, що розсипалося по плечах та грудях,
майже страшна.
- Де мо© люди - цигани? - пита слабим голосом з чужим виговором.
- Вiдай, покинули тебе, - поясню висока марна жiнка в чорнiй одежi, що
хоче нею заопiкуватися. - Вiдай, покинули тебе.
Мавра отворя широко очi, а коло уст задрижало плачем.
- Коли? - пита .
- Недавно, зда ться. Межи ними зчинилася бiйка за якусь крадiж, як
розказували, мiж тим поранено одного чоловiка - цимбалiста, а вiдтак,
роздiлившись по сво©х фiрах, вiд'©хали вночi, що й нiхто не бачив. Тебе
надибали ще вчора ввечерi люди, що прийшли нинi зранку до мого млина, але
я не могла сама скорше забрати тебе до себе, аж ось нинi. До того ти
спала. Страшним сном спала ти, як мертва. Що тобi було?
- Не знаю, - вiдказу Мавра i диву ться, роззираючися майже блудним
оком по чужих для не© людях, а далi, згадавши дитину, залива ться наново
гiркими сльозами. Плаче i пiдiйма , благаючи, до них руки i говорить щось
чужою незрозумiлою для людей мовою.
Та тут же перерива ©© Iваниха Дубиха, бо_ се вона сама була, i
пiдносить ©© з помiччю людей догори.
- Куди по©хали мо© люди? - пита хора.
Нiхто не знав. Зда ться, в Угорщину.
А де дiлася ©© дитина?
Також не знали. Вона мала дитину?_
Так. Сина. Бiлого._ Перша ©© дитина. Вона жiнка Раду, самого старшини
циганiв. Чи ©© люди забрали дитину з собою? Не знали. Не гадали нiчого.
Так само, як i не видiли. По бiйцi зараз вночi зникли...
То, може, убили ©© дитину?
Нi. Не знали.
О, певно, убили!
Нi. Не чули. Лиш чоловiка одного в бiйцi, чули, що старшина мало що не
вбив.
- О Раду! - вистогнала Мавра, заломлюючи руки, I розплакалася наново. -
Вiн, певно, i дитину вбив.
Нi. Не знали. Не знали i не припускали, щоб невинну дитину вбити.
- О Раду! - знов лиш зойкнула Мавра i розхлипалася вголос. - Вiн страх
який недобрий, розлютившись раз. - Вiдтак додала: - То хiба вiд не© дитину
вкрали i утiкли?
Може. Також не знали.
О, певно, що лиш так, коли зникли, неначеб ©х земля пожерла. То певно,
що вкрали. Вони все так робили... i по утратi сво © дитини вона Раду
пiзна .
- Може, - вiдповiли люди. Чи не бачив нiхто то© дитини?
Не бачив.
Бiла_ була.
Може. Не знали.
- Бiла, бiла_ була! - майже скричала.
Не знали.
Вона розплакалася ще бiльше, а люди безпомiчно мовчали. Мовчали, неначе
не хотiли зрадити яко©сь тайни, а може, й не хотiли казати, щоб не ранити
звiсткою серця нещасливо©, а може, просто не знали.
Завели молоду осиротiлу циганку крок за кроком в хату Iванихи Дубихи i
там вона остала.
* * *
Чому хотiв Раду Мавру вбити, а радше, на ©© думку, на нiй помстився,
вона призналася лиш Iванисi Дубисi, i Iваниха ©© задержала в себе.
В два мiсяцi по смертi чоловiка Iванихи Дубихи знайшлася в не©, хоч не
молода вже була, дитина, маленька Тетянка, i Мавра ©© догляда . Сама
Iваниха, повдовiвши, ма в господарствi i в млинi багато працi i клопотiв,
а коло однiсько© ©© дитини, над якою дрижить, яка становить тепер одиноке
©© щастя, треба ©й все когось мати. Мавра, обезсилена, не годна тяжко
робити, вiдшукувати людей сво©х теж тепер не в силi, тож нехай, - казала
циганцi, - остане в не©, доки хоче, а тут, де рiзнi люди приходять, може,
й за дитину свою що вчу , розвiда ться. А може, вернуть ще й ©© люди - по
не©, то тут, у млинi, вона найскорше зачу про те.
Мавра послухала. Зосталася.
Однак не довго видержала в тихiй вдовичинiй хатi пiд горою Чабаницею.
Сидiла, доки до сил не прийшла, але подужавши, кинулася в околицю сво ©
дитини шукати та розвiдуватися про людей сво©х. Ходила, блукала тижнями,
мiсяцями, мов голодна та вовчиця, а врештi вернула. Марна, блiда, без
краплi кровi в молодих устах, з понурими смутними очима, i знов зажила в
Iванихи Дубихи.
© люди зникли сво©м звича м, як пiд землю пропали, а по дитинi так
само, як i по них, не осталось слiду. Нiхто не знав нiчого. Не знав i не
чув.
I не плакала вже Мавра бiльше. Знала - нiщо не поможе.
Виплакала сльози. Лиш очей сво©х чудових, що сипали смутком, не
пiдводила нiколи смiливо на людей. Соромно було. Чоловiк, родичi i сво©
люди викинули з-помiж себе, мов собаку, чужим людям на посмiховисько, а ©й
самiй на горе.
Та й що могло ще гiрше бути?
Осталась, як здавалося, на все у багачки Iванихи Дубихи i доглядала ©©
дитини. А що потрiбувала поживи для розбудженого раз материнського чуття,
тож стала чи не другою матiр'ю для мало© Тетянки, бо з часом стала Тетянка
нiби ©© власною дитиною, i вона заспоко©лася, призабула власну свою
дитину.
Так жила, доглядаючи, розпадаючися над чужою дитиною, аж до хвилини, в
якiй не прокинулася в нiй туга i привичка ©© чудного люду - змiняти вiд
часу до часу мiсцевiсть свого побуту, - забаглося предивною тугою
поволiктися кудись в дальший свiт.
Тодi прощалася з дитиною, заливаючися гiркими сльозами, а Iванисi
кланяючись, з руками, зложеними покiрно на грудях, низько до нiг, цiлувала
©© колiна i руки i йшла. Iваниха Дубиха, що звикла до не©, полюбила ©© за
любов i щирiсть для сво © дитини, гнiвалася на не©... хоча вiдповiдно до
сво © поважно© вдачi не словами, а очима i мовчанкою, i не пускала. Як
сказано, вона любила осиротiлу циганку, а по-друге, була ©й i вдячна за
правдиво материнський догляд за дитиною.
- I куди тобi йти самiй однiй в далекий незнаний свiт? - докоряла. -
Збожеволiла? Не гнiвиш ти бога, покидаючи отак . легко хлiб-сiль,
прив'язаних до себе людей i дитину? Пощо i чого пiдеш... i яким шляхом? Чи
не кара господня се вдруге над тобою?
- Нi, - вiдказувала сумно циганка. Вона мусить iти в свiт. ©й горить
земля пiд ногами, ©© спокiй неначе в незнану далечину вiд не© полинув i
тепер за дно приманю до себе. Вона мусить змiнити мiсце - оправдувалася.
Може, здиба батька-матiр, розвiда ться тепер про них, може, кого хоч
одного з сво©х тодiшнiх людей побачить, зустрiне. Може, щаслива година
злучить ©© по роках з дитиною, з батьком-матiр'ю, а може, стрiнеться iз
самим Раду... Вона зна , куди, коли цигани мандрують з Угорщини або
Молдави, а коли вертають. Зна ©х знаки, якi лишають по собi для других по
деревах, камiнню при дорозi i т. п.
Вона мусить iти, щось не да ©й спокою. Не пiде - занедужа з туги,
суму... Чу , що хора з того, мусить iти... чого ©й сидiти?
Пiде.
- За Раду хоче, щоб побив добре? - пита сухо Iваниха Дубиха i проника
циганку, яка мовчки слуха , очима.
- Та нехай, не боюся. А не найду, не стрiну нiкого, вернуся. Окрiм вас,
панi (так звала Iваниху Дубиху, що все в чорному ходила), не маю нiкого в
свiтi.
- А дитину як лиша ш? - пита Iваниха i вказу на малу Тетянку, що таки
вешта ться i собi поважно мiж обома жiнками, мов розумi , що ©© пiстунка
вiдходить чи не назавше вiд не©.
- Ой! - зойкнула Мавра, розридавшись вголос. - Ой, не обтяжайте ще
гiрше бiдне серце Маврине.
Одначе успоко©вшись по недовгiм часi, iшла. Люди, бачачи ©© на вiдходi
з торбами, переповненими якимсь зiллям та лахмiттям, смiялися вслiд за
нею.
- А он, - ругалися, - Мавра йде вже знов у свiт. Iде шукати
цигана-пару, ©© одно© замало в селi. У вдовицi обгорнув ©© сум.
Вона вiд'©далася гiркими прокльонами, сиплючи при тiм iскрами погорди з
чудових сво©х чорних i сумних очей, i йшла.
Вертаючи по кiлькох мiсяцях, а iнодi i по роцi, по таких мандрiвках
нараз пiд Чабаницю, втомлена i розчарована, ридала неповздержно з утiхи,
побачивши пiдрослу пiд ©© неприсутнiсть Тетянку, яка тiшилася нею бiльше,
якби самою матiр'ю. А Iванисi Дубисi падала знов до нiг, як при вiдходi,
i, цiлуючи ©© колiна, молила:
- Приймiть мене знов до Тетянки, славна господине! Менi було вас
слухати, а не свого циганського розуму. Набiдилася лише мiж чужими,
набралася лайок, упокорень, ругань i знов повернула, не подибавши нiкого.
Нi батька-матерi, нi про дитину не чула, нi про сво©х людей не
розвiдалася, нi про самого Раду - лише стiльки, що межи чужими людьми
чудотворним зiллям торгувала... i то тут, то там поворожила... i от
гостинця вам та душечцi сво©й принесла. - При тих словах ставила
якi-небудь звичайнi лакiтки, якi любила сама пристрасно ©сти, перед
поважну Iваниху Дубиху i ©© малу доньку.
В кiлька рокiв по послiднiй мандрiвцi в свiт, саме як Тетянцi йшло на
дванадцятий рiк, станула Мавра одного разу перед Iваниху Дубиху з просьбою
дозволити ©й вiдокремитися вiд не© i замешкати деiнде.
Iваниха Дубиха зчудувалася.
- Ви добрi для мене, мамцю-господине, - поясняла. - Ви i ваша голубка
дорога, але сiльськi люди... вже надто допiкають, глузують тут в вашiм
млинi з мене. - I з тими словами розплакалася на добре.
- Як-то глузують? - спитала Iваниха, знаючи добре, що з бiдно©
нещасливо© глузували iнодi селяни, особливо чужi в млинi.
- Та як же, не зна те, мабуть, i самi? - вiдказувала роздразнено Мавра,
закурюючи свою люльку та пакаючи з не© голосно, причiм набирала вiдваги
опиратися iнодi навiть i самiй Iванисi Дубисi. - Все, котрий зайде, -
мовляла, - на ваше обiйстя, поглузу з мене. "А ще довго будеш, - кажуть
примiвками, - муку в млинi молоти? Довго ще чорними очима колеса
обертати?" Побий ©х сила божа, - закляла. - Або знов, що найгiрше жаль, бо
се вже за вас i за мою доньку. "Обсипу ш ти добре, - питають, - хату
Дубихи циганським зiллям, щоб багачi навiдувалися до ©© доньки вже
вiдтепер? Вона вже нiвроку, ади - пiдроста ". А другий каже: "Та де, -
каже, - пiдсипу . Якби сього вмiла, сама й собi б наворожила, аби при©хав
чорний з шатра, бодай на старiй мiтлi, i засватав, бо ади, вже посивiла,
дарма що очима свiтить, як чорний кiт з-пiд печi".
- От таке, господине-мамцю, зачуваю я сотки разiв вiд людей - i чим
рiк, то все бiльше. Не годна вже бiльше... А й вам неслава, що таке
верзуть про ту, що живе в вашiй хатi, що вашу Тетянку вибавила й дозира .
Нехай я уступлюся з хати, вони самi замовкнуть.
Iваниха розсердилася. Вона не довiряла цiлком циганцi, про яку знала,
що в не© був хитрий розум i язик на мiсцi i вона вiдтинала кождому, хто
посмiв ©© прикрим словом подразнити, гiрше, як оса.
- Я тобi не вiрю, Мавро, - говорила, бажаючи тим способом вивiдатися
правдиву причину постанови пiстунки сво © дитини. - Не вiрю я, Мавро. В
тебе iнша причина, що хочеш нас покинути. Мене i мою дитину. Лiпше скажи
правду i не крути. Ти, мабуть, змовилася з деякими циганами пiд час тво©х
мандрiвок i хочеш вертати назад в Угорщину. Чи не так?
Мавра заперечила. Не до сво©х людей вона хотiла. Як не вiднайшла досi
батька-матерi, дитини, ба навiть i чоловiка-ворога та iнших людей -
вiдтепер не найде, i ©й вже байдуже. Вона не до сво©х людей хоче, що
викинули ©©, молоду, як звiрюку з-помiж себе, знiвечили долю, - а спокою
де були певнi, що воно i оподалiк вiд села, i... навiдуване людьми.
Недалеко млина недавно повдовiло© багачки Iванихи Дубихи, гетьте вiд
села, уклали Мавру пiд високою, розложистою смерекою i зоставили.
Смерека уважалася циганами святим деревом, що охороня вiд смертi i
товаришем цигана. Поки що була вона тепер одинокою охороною нещасливо©,
доки не змилосердиться над нею яка людська душа. Обiч сплячо© поставили
клунок з усiма ©© речами i червiнцями, що зiбрав товариш-цимбалiст з землi
i дарував тепер доньцi свого вiрного приятеля Андронатi.
Вiдтак пiшли.
Товариш вперед, щоб лягти назад на сво мiсце, не збудивши в нiкого
пiдозрiння, а Андронатi пiзнiше. Андронатi вернувся на хвильку самий до
доньки.
Ще спала... !
Поплакавши коло не© гiркими сльозами та промовивши над нею чарiвнi
якiсь слова, що мали охороняти ©© в дальшiм життi вiд зла, забрав ©©
бiлого сина i пiшов. Тулив його нiжним рухом до себе, водно промовляючи та
проклинаючи, щоб той ворог, що збаламутив його матiр, довiв до оцього
нещастя, не дiждав нiколи станути перед господа бога... а тинявся вiчно в
злиднях i журi... в голодi i холодi по свiтi. Щоб вiн сього не дiждав.
Куди нiс сиротину? - питав себе. Не знав ще. До якого батька-матерi?
Вiн ©х не зна , не бачив, не чув багато про них - а iде. Чи пiдкине в
щасливу годину? Доки життя його, вiн буде за дно ворога_ проклинати. А
його прокльони страшнi, ©х боялися всi. Вони справджувалися.
I йшов.
Iшов пiд гору вузькою стежкою, що розпочиналася недалеко млина Iванихи
Дубихи i обвивала по правiй сторонi Чабаницю, ховалася чимдалi в лiс, а
праворуч вела саме понад край глибокого яру-пропастi, якою гнав якийсь
шумливий потiк.
"Бiла" та стежка, як ©© звали люди в селi, то пнулася вгору, то
спускалася знов нижче, вiдповiдно до формацi© гори Чабаницi, i все
праворуч попри глибокий темний яр, що дiлив; впрочiм, Чабаницю вiд дальшо©
сусiдньо© скалисто© гори, звернено© до Чабаницi стрiмкою залiсненою
стiною, i ©© бiло© стежки.
Та бiла стежка тягнулася то густим лiсом Чабаницi, то знов гарними
левадами i царинками, а все оставалася однаково бiла i вузенька.
Врештi скiнчилася.
Скiнчившися, вона неначе прилягла, розплилася в якiйсь дорозi, що
тяглася впоперек звiдкись попри бiлу стежку i, вiдтинаючи ©© дальшу путь,
поглинула вузенький, мов рiка, потiк в себе. З сiрою дниною враз увiйшов
Андронатi в трет село вiд Чабаницi, що лежало вже недалеко одно© гори,
яка зносилася саме на угорськiй границi.
Не довго вiн так iшов, а все був вже весь зiпрiлий.
Сiв край лiсу на горi й розглянувся. Сонце саме заповiдало схiд, а
смереки дихали холодним запахом живицi. Поранок iшов до розсвiту, але
всюди панувала ще свята поранкова тиша.
Всюди ще сон.
Старий батько з бiлим внуком на руках шукав чогось гострим оком там,
внизу села.
Не мiг вiднайти, дарма що в нiм душа дрижала.
Там, в долинi, в селi пiд горою Чабаницею, недалеко бистро© рiки, в
лiсi, де лиш недалеко самiтний млин з рiкою враз гудить, покинув хору
доньку, мов звiрюку, щоб власнi люди не стратили, не покалiчили, а тут
держить ©© нещасного сина, щоб пiдкинути його чужому бездiтному багачевi в
долах, i от якось не щаститься.
Сива мряка, мов умисне, мов не хоче здiймитися з села, щоб вiдслонити
йому дорогу, якою ма iти, показати оселю заможнiшого газди. А день чимраз
розвидню ться, чимраз зроста .
Зiтхнув тяжко. От чого дожив. Що судилося чинити. Вчора розбив з жалю,
прощаючись з донькою пiснею, свою скрипку, лишив жiнку i пiшов. А як
поверне, хто зна , чи застане живу. Циганiв лиш циган зна - що в них
кипить, що в них ко©ться. От що значить циганське життя. Нинi тут, завтра
там, а позавтра, може, i мертвий. Йому пригадалася нараз казкова, вже
майже тисячолiтня легенда про причину вiчно© цигансько© мандрiвки i
злиднiв. Будучи ще в гиптi, вони не прийняли Марi© з Йосифом та божим
дитятком у себе на вiдпочинок, - i через те за кару тиняються, мандрують
споконвiку по свiтi. I чи скiнчиться коли оця кара господня? Вiдбудуть ©©?
- питався.
Усмiхнувся гiрко, мов у снi.
Правдоподiбно, доки плем'я циганське буде iснувати - вона не
скiнчиться...
А тепер його вчинок з донькою та з бiлою невинною дитиною ©©, чи не
кара се ще, не покута яка? Господи боже, змилосердися над грiшним народом
тво©м - вiн ка ться. В злиднях i покорi, в голодi i холодi ка ться вiн
тяжко.
Прошептавши сi слова, вiн жде.
Мряка висить над селом, не здiйма ться ще. Вона чи не спиня дитинi
вступ. Чи се заповiт, що i його судьба така туманна колись жде?
Сонце от вже туй-туй зiйде, туй-туй розжеврi ться, а туман не уступа .
Нараз... що се?
З противно© гори, вiддiлено© вiд нього лиш невеликою долиною,
обзива ться голос трембiти.
Так зрання?
Так. Се справдi голос гiрсько© трембiти, яка щось заповiда сумно i
протяжно, мов виразний жаль. Андронатi зда ться, що ©© голос всiм сво©м
смутком звалю ться на нього. Вокруги тихо - жодна деревина не рушить
вiтами, а голос трембiти за дно iшов верхами. Так, як вiн.
Андронатi не здержався i сплакав при звуках се© трембiти. Недобре
вiщував сей шум трембiти поранком. Андронатi глянув на сонце. А воно вже
висувалося з-за яко©сь гори, жеврiючи кров'ю, пишне, ослiплююче. Туман в
долинi рiдшав. Тодi вiн встав i спустився в долину. В долину, ще вдруге
подався, до гори. Там, не надто високо на горi, стояло пишне обiйстя, що
вже сво©м видом зраджувало багатство. Вокруг нього, як i досi лiсом, все
ще сон. Тодi вiн приступив нечутним кроком до призьби i поклав на не©
обережно бiлого сплячого внука.
Сам оглянувся.
Чи в добру годину поклав хлопця? Не знати.
Господи боже, дай, щоб в добру...
А далi... чи об'явить що долю дитини?
Нiщо не вiдповiло на його думку. Вокруги тихо i тихо. Нi шелесту, нi
руху, нi шуму. Сказано, сам сон ще дихав. Поранковi тумани здiймалися
знiжна вгору i все перед його оком закрили.
Коли вернув назад на свою дорогу, стрiнув на стежцi якогось чабана.
Вмить задержав його.
- Чому ще перед сходом сонця десь трембiта обзивалася? I не то, щоб
обзивалася, а ридала...
- Мабуть, якийсь багач помер. Бiдний не ма овець i полонин, то за ним
не буде трембiта жалiти, - вiдповiв чабан коротко i почав окриленим кроком
спускатися з гори.
- Го-ов!! - задержав його ще на хвилину Андронатi, вiдiйшовши вже
кiлька крокiв. Чабан станув неохоче:
- Чого вам?
- Чи се обiйстя... он то на невисокiй тiй горi, з стогами сiна близько
хати? - спитав, указуючи на газдiвство, де зоставив внука.
- Се... першого багача в нашiм селi. Не зна те?
- Нi. Я чужий.
- Михайла Дончука... - додав ще чабан.
- А дiти ма ?
- Анi одного. Та зате сотки овець i стадо коней. Там... - i, не
доповiвши словом в поспiху почате речення, чабан зробив лиш рукою рух, що
"в багача гаразд неабиякий...", i зник межи деревами.
Пiшов i Андронатi, не оглядаючись бiльше, утерши сльозу з очей, що
насилу втиснулася в очi.
Iшов морем живичного запаху, що розходився тут чистим ранiшнiм
воздухом. Смереки наче злiнивiли в нiм, наче з сонливостi всякий рух
забули.
Десь високо пiд небом кружляли самiтно плавким летом тут i там два
хижуни[8] роззираючися з висоти за здобиччю на днину.
Опинившися на хребтi гори, з яко© побачив угорську границю, згадав
Андронатi тепер i покиненi сво© шатра.
Що там дiялося?
Доброго, певно, нiчого.
Бачив в душi лють Раду.
Без бiйки або, може, i убивства, певно, не обiйшлося. А може, за всiх
вiдпокуту жiнка.
Але нi. © всi бояться. Вона страшна, могуча з сво ю силою чарiв. А
потiм i тим, що з жiнок в ©х громадi вона вiком найстарша, i через те
забезпечена вiд всяких нападiв ушануванням, яке вiдда ться циганами в
кождiй громадi найстаршiй жiнцi. Раду, певно, також, хоча i який мстивий
та скорий в учинках, не посмi ©й заподiяти лиха. Але, може, товариш його
потерпiв, як повернув у шатро мiж сплячих i збудив його. Йому одному Раду
не все довiряв, закидуючи, що вiн не Раду, а його,_ бiдного музиканта,
вважав за старшину. Та будь-що-будь, добре, що вже Мавра вирвана з його
рук. Хоч i яка ©© дальша доля мiж чужими жде, особливо спочатку, то хоч
остане при життi, не стане калiкою. А дитина ©© також, будь ©© батько i не
циганом, не буде вбита, мов звiрина. Знайдуть добрi люди, змилосердяться,
i нi мати, нi син не загинуть мiж ними. А з часом, якщо вiн, Андронатi, не
загине... вiднайде ©х, i вони прилучаться до iншо© громади. До того часу i
лють Раду остигне.
Бiдна Мавро! Яке буде тво пробудження в лiсi пiд смерекою?
"Мавро!" - кричала з болю душа, ридало серце батькове, i знов сльози
залляли його вид. Iшов далi майже навпомацки. Нiколи такого гiркого жалю
не зазнавав ще в сво©м життi, як сими днями. Волiла би була вона малою
вмерти, як в найкращих лiтах от таким способом осиротiти, змарнуватися.
"Через що?" - крикнув розпучливо, ударивши так само з дикого жалю в
долонi.
Коли взяв ©© грiх в сво© сiтi?
Вона ж не смiла чужого чоловiка i рукою дiткнутися, а вона грiшна...
Господи боже!.. Та ба! вiн вже зна коли; тодi, як стала ходити мiж пани
ворожити, i за його, Андронатi, скрипкою смутнi пiснi спiвати, а йому,
Раду, ненаситному на грошi, зносити вiд панiв за ворожбу i спiв золото.
Тодi знайшовся вовк на ©© красу i молодiсть - до чого дiйшло. А вiн,
бiдолашний? Куди йому вертати? Хiба пiде просто до пусти i прилучиться там
до яко© громади, прикликавши до себе й жiнку. Так. Iнакше нi. А колись...
за кiлька рокiв, може, примандру знов в оцi околицi i погляне, як
живеться внуковi в багача. За кiлька рокiв... а до того часу нехай ма
його господь в сво©й опiцi. Його i Мавру.
Довго, довго дивився ще музика бистрим оком по верхах залiснених гiр,
що мов з поранкових мряк поволi роздягалися, висуваючи один хребет по
другiм проти сонця, що, зiйшовши на сходi, жеврiло свiтлом, ослiплюючи
око.
Коли Мавра пробудилася рано, побачила над собою, замiсть закуреного i
лахмануватого шатра, зеленi вiти смереки i опам'яталася, що вона в лiсi. В
першiй хвилi не знала, що думати, побачивши себе самою, без сво©х людей,
без Раду, без матерi, батька, що досi не вiдступали вiд не©.
Почала кликати.
Але слабий ©© голос розходився лише слабим вiдгомоном по лiсi i не
прикликував нiкого.
Лежала якийсь час, вижидаючи матерi, i надслухувала.
Не йшла мати?
Нiхто не приходив.
Округ не© тишина i лиш широкий крилатий шум лiсу гойдався живичним
воздухом та десь-не-десь зачувався Шелест вивiрки[9], що дряпалася
блискавкою по смереках. Тут i там зазирало сонечко золотим ся вом крiзь
смерекове галуззя - i десь знов недалеко шумiла рiка, а враз з тим шумом
розходився i гук млина.
Отже, вона десь недалеко якогось млина.
Однак чому вона тут сама? Де дiлася ©© мати? Де дiлися вже шатра? Чому
вокруг не© не чути гомону ©© людей, не чути нi голосу батька, нi лайки i
приказiв Раду, нi дзвонення мiдяних кiтлiв, як ©х направляли, нiчого. Чому
се все так? Лиш тишина i тишина, i вона ось тут сама.
Що таке сталося?
Чи вона покинена? О господи боже!
Як се могло статися? Покинена й матiр'ю?
- Мамо, мамо! - почала з гарячковим переляком кликати, а ©© волосся
пiдносилося дубом. Справдi вона покинена? - Мамо!! - крикнула з невимовним
перестрахом i почала плакати. Плачучи вголос, мов мала дитина, кликала то
матiр, то батька наперемiну. А не дiждавшися нi батька, нi матерi,
змiнилася, раптом мов очi в ©© душi створились. - Се Раду робота, -
заплакала вона з неописаним жалем. Вiн ©© викинув з свого шатра i по©хав.
Забрав всiх, батька i матiр, забрав сво©х людей i, як той вiтер, сво©м
звича м вночi втiк. Се Раду робота. Вiн обiцяв помститися за "зраду", за
"бiлу" дитину I зробив, як сказав. - О-о-о! - заридала бiдна вголос,
заривши з розпуки пальцi в волосся, i аж заносилася з плачу.
Нараз перестала.
Блискавкою пригадалася ©й ©© дитина, i вона вмовкла. Пiднявшися насилу,
почала шукати около себе. Дитини не було. Був збиток всiх ©© речей,
найменшi ©© дрiбнички, але дитини не було. Напiвзiмлiла з остраху,
повалилася назад. Тепер зрозумiла. Було, як вгадала вiдразу. Раду викинув
©© - i, забравши всiх разом з дитиною i родичами, вiд'©хав потайки вночi.
Почала кричати, кликати. Всiх людей, яких лиш знала. Кликала по iменi.
Межи тим за дно i батька, i матiр, ба навiть i самого Раду. Та дарма.
Нiхто не з'являвся.
Округ не© повторялося одне i те саме. Шум сосен, тишина, самiтнiсть, -
а бiльше нiщо. Нiхто i нiщо.
На ©© чолi виступають великi краплi поту. А ©© голову пронизала, як
перше, одна страшна гадка. Тато, мама, Раду i всi покинули ©© за "зраду",
за ©© "бiлу" дитину. Покинули. Мов оце лахмiття, що обтулювало ©©,
викинули з-помiж себе i забралися. Заридала страшно вголос. Тепер вже все
зрозумiла i вiддалася нечуванiй розпуцi. Та тут же знов схаменулася. Але -
дитина!.._ Господи, боже милосердний, добрий, де дитина? Забрали? Вкрали?
Убили? Що з ©© дитиною зробили? З ©© дорогою дитиною?
Наново вибухла плачем.
Всею душею, всiм тiлом ридала.
Що тепер буде? Де ©© дитина? I в сотний раз перебира клунки обiч себе,
огляда ться круг себе, шука дитини - i нема ©©. Не може ©© нiде знайти.
Не поможе ©й вже плач, не поможе ридання, нiщо вже не поможе, Треба iнакше
шукати.
- О, се ти, Раду, зробив! - кличе вона, пiдносячи тонкi сво© руки
розпучливо вгору. - Се ти! Обiцяв убити, як собаку - i убив. Але було вже
i Мавру з дитиною убити. А то... - тут вона врива раптом i знов впада в
розпуку. Ри в волоссi руками, б' ться по грудях, термосить одiж на
собi... переста , надслуху , i знову нова розпука, знов те саме, але - все
дарма.
Дитини нема.
Округ не© лиш порозкидане, порозриване ©© лахмiття, густий лiс i шум
дерев.
Ослабши з ридання i розпуки, вона лягла i вмовкла. По ©© блiдiм худiм
лицi з-пiд затулених повiк сунуться гарячi сльози...
От i по всьому. Як обiцяв помститися, так i зробив. Дитину вбив, ©©
покинули, i мусить умерти. Сили встати i пiти за ними в не© нема, тож
мусить тут лежати i умирати або ждати, аж надiйде, може, хто лiсом. Може,
ще з ©© людей хто. Може, ©х силомiць вигнали з села... i вони лиш поки що
зоставили ©© тут, а пiзнiше прийдуть I знов заберуть.
Може... Але дитина? Дитина належить до не©.
Вона лежить i слуха ...
Округи тихо-тихесенько, лиш лiсовий шелест.
Десь нiби гурка недалеко млинське колесо... шумить якась рiка... але
господь зна , де те. Господь зна , де ще люди.
Вона почина знов плакати, знов кликати. Пробу встати, та бачить,
ледве вдержу ться на ногах. Вона ж ще хора. Господи боже, що ©й робити?
Зсува ться знов на землю, припада лицем до землi i заходиться з
божевiльного плачу, розпуки. Нiчого не чу , не зна , лиш один жаль i один
бiль. Вже почина i на тiлi палити з якогось внутрiшнього вогню.
Та що вже ©й по собi, в не© нема дитини. Дитини!_
Убили!!
й темнi в очах, в ухах дзвонить, потiм ста якось так слабо...
гаряче... глухо... гине.
Нараз хтось шарпа ©©, пiдносить.
- Не спиш вже, жiнко? Не спи!
Насилу розтулю очi, вдивля ться вперед себе, опам'ятову ться. Над нею
схилена висока постать яко©сь немолодо© жiнки, мабуть, яко©сь панi чи
щось, а коло не© якiсь люди: жiнки й чоловiки.
Жiнка чи панi в чорно заповитiй головi, сама блiда i худа, дивиться
милосердно на не© i говорить:
- Вставай i ходи зi мною. Будеш в мене. Ти хора. Лежала тут бiльше як
добу. Мо© люди запровадять тебе помалу до мо © хати.
Мавра все ще добре нiчого не розумi , але слуха i намага ться встати.
Цiкаво приглядалися присутнi, особливо жiнки, нещасливiй покиненiй, що
лежала, мов пiдстрiлена велика птаха, з чудовими, невимовне смутними, як
нiч чорними очима, а коло не© порозкидане лахмiття, якась одiж i мiж ними
тут i там золотi червонi. Сама вона, хоч молода i гарна, та тепер блiда, з
розбурканим довгим чорним волоссям, що розсипалося по плечах та грудях,
майже страшна.
- Де мо© люди - цигани? - пита слабим голосом з чужим виговором.
- Вiдай, покинули тебе, - поясню висока марна жiнка в чорнiй одежi, що
хоче нею заопiкуватися. - Вiдай, покинули тебе.
Мавра отворя широко очi, а коло уст задрижало плачем.
- Коли? - пита .
- Недавно, зда ться. Межи ними зчинилася бiйка за якусь крадiж, як
розказували, мiж тим поранено одного чоловiка - цимбалiста, а вiдтак,
роздiлившись по сво©х фiрах, вiд'©хали вночi, що й нiхто не бачив. Тебе
надибали ще вчора ввечерi люди, що прийшли нинi зранку до мого млина, але
я не могла сама скорше забрати тебе до себе, аж ось нинi. До того ти
спала. Страшним сном спала ти, як мертва. Що тобi було?
- Не знаю, - вiдказу Мавра i диву ться, роззираючися майже блудним
оком по чужих для не© людях, а далi, згадавши дитину, залива ться наново
гiркими сльозами. Плаче i пiдiйма , благаючи, до них руки i говорить щось
чужою незрозумiлою для людей мовою.
Та тут же перерива ©© Iваниха Дубиха, бо_ се вона сама була, i
пiдносить ©© з помiччю людей догори.
- Куди по©хали мо© люди? - пита хора.
Нiхто не знав. Зда ться, в Угорщину.
А де дiлася ©© дитина?
Також не знали. Вона мала дитину?_
Так. Сина. Бiлого._ Перша ©© дитина. Вона жiнка Раду, самого старшини
циганiв. Чи ©© люди забрали дитину з собою? Не знали. Не гадали нiчого.
Так само, як i не видiли. По бiйцi зараз вночi зникли...
То, може, убили ©© дитину?
Нi. Не знали.
О, певно, убили!
Нi. Не чули. Лиш чоловiка одного в бiйцi, чули, що старшина мало що не
вбив.
- О Раду! - вистогнала Мавра, заломлюючи руки, I розплакалася наново. -
Вiн, певно, i дитину вбив.
Нi. Не знали. Не знали i не припускали, щоб невинну дитину вбити.
- О Раду! - знов лиш зойкнула Мавра i розхлипалася вголос. - Вiн страх
який недобрий, розлютившись раз. - Вiдтак додала: - То хiба вiд не© дитину
вкрали i утiкли?
Може. Також не знали.
О, певно, що лиш так, коли зникли, неначеб ©х земля пожерла. То певно,
що вкрали. Вони все так робили... i по утратi сво © дитини вона Раду
пiзна .
- Може, - вiдповiли люди. Чи не бачив нiхто то© дитини?
Не бачив.
Бiла_ була.
Може. Не знали.
- Бiла, бiла_ була! - майже скричала.
Не знали.
Вона розплакалася ще бiльше, а люди безпомiчно мовчали. Мовчали, неначе
не хотiли зрадити яко©сь тайни, а може, й не хотiли казати, щоб не ранити
звiсткою серця нещасливо©, а може, просто не знали.
Завели молоду осиротiлу циганку крок за кроком в хату Iванихи Дубихи i
там вона остала.
* * *
Чому хотiв Раду Мавру вбити, а радше, на ©© думку, на нiй помстився,
вона призналася лиш Iванисi Дубисi, i Iваниха ©© задержала в себе.
В два мiсяцi по смертi чоловiка Iванихи Дубихи знайшлася в не©, хоч не
молода вже була, дитина, маленька Тетянка, i Мавра ©© догляда . Сама
Iваниха, повдовiвши, ма в господарствi i в млинi багато працi i клопотiв,
а коло однiсько© ©© дитини, над якою дрижить, яка становить тепер одиноке
©© щастя, треба ©й все когось мати. Мавра, обезсилена, не годна тяжко
робити, вiдшукувати людей сво©х теж тепер не в силi, тож нехай, - казала
циганцi, - остане в не©, доки хоче, а тут, де рiзнi люди приходять, може,
й за дитину свою що вчу , розвiда ться. А може, вернуть ще й ©© люди - по
не©, то тут, у млинi, вона найскорше зачу про те.
Мавра послухала. Зосталася.
Однак не довго видержала в тихiй вдовичинiй хатi пiд горою Чабаницею.
Сидiла, доки до сил не прийшла, але подужавши, кинулася в околицю сво ©
дитини шукати та розвiдуватися про людей сво©х. Ходила, блукала тижнями,
мiсяцями, мов голодна та вовчиця, а врештi вернула. Марна, блiда, без
краплi кровi в молодих устах, з понурими смутними очима, i знов зажила в
Iванихи Дубихи.
© люди зникли сво©м звича м, як пiд землю пропали, а по дитинi так
само, як i по них, не осталось слiду. Нiхто не знав нiчого. Не знав i не
чув.
I не плакала вже Мавра бiльше. Знала - нiщо не поможе.
Виплакала сльози. Лиш очей сво©х чудових, що сипали смутком, не
пiдводила нiколи смiливо на людей. Соромно було. Чоловiк, родичi i сво©
люди викинули з-помiж себе, мов собаку, чужим людям на посмiховисько, а ©й
самiй на горе.
Та й що могло ще гiрше бути?
Осталась, як здавалося, на все у багачки Iванихи Дубихи i доглядала ©©
дитини. А що потрiбувала поживи для розбудженого раз материнського чуття,
тож стала чи не другою матiр'ю для мало© Тетянки, бо з часом стала Тетянка
нiби ©© власною дитиною, i вона заспоко©лася, призабула власну свою
дитину.
Так жила, доглядаючи, розпадаючися над чужою дитиною, аж до хвилини, в
якiй не прокинулася в нiй туга i привичка ©© чудного люду - змiняти вiд
часу до часу мiсцевiсть свого побуту, - забаглося предивною тугою
поволiктися кудись в дальший свiт.
Тодi прощалася з дитиною, заливаючися гiркими сльозами, а Iванисi
кланяючись, з руками, зложеними покiрно на грудях, низько до нiг, цiлувала
©© колiна i руки i йшла. Iваниха Дубиха, що звикла до не©, полюбила ©© за
любов i щирiсть для сво © дитини, гнiвалася на не©... хоча вiдповiдно до
сво © поважно© вдачi не словами, а очима i мовчанкою, i не пускала. Як
сказано, вона любила осиротiлу циганку, а по-друге, була ©й i вдячна за
правдиво материнський догляд за дитиною.
- I куди тобi йти самiй однiй в далекий незнаний свiт? - докоряла. -
Збожеволiла? Не гнiвиш ти бога, покидаючи отак . легко хлiб-сiль,
прив'язаних до себе людей i дитину? Пощо i чого пiдеш... i яким шляхом? Чи
не кара господня се вдруге над тобою?
- Нi, - вiдказувала сумно циганка. Вона мусить iти в свiт. ©й горить
земля пiд ногами, ©© спокiй неначе в незнану далечину вiд не© полинув i
тепер за дно приманю до себе. Вона мусить змiнити мiсце - оправдувалася.
Може, здиба батька-матiр, розвiда ться тепер про них, може, кого хоч
одного з сво©х тодiшнiх людей побачить, зустрiне. Може, щаслива година
злучить ©© по роках з дитиною, з батьком-матiр'ю, а може, стрiнеться iз
самим Раду... Вона зна , куди, коли цигани мандрують з Угорщини або
Молдави, а коли вертають. Зна ©х знаки, якi лишають по собi для других по
деревах, камiнню при дорозi i т. п.
Вона мусить iти, щось не да ©й спокою. Не пiде - занедужа з туги,
суму... Чу , що хора з того, мусить iти... чого ©й сидiти?
Пiде.
- За Раду хоче, щоб побив добре? - пита сухо Iваниха Дубиха i проника
циганку, яка мовчки слуха , очима.
- Та нехай, не боюся. А не найду, не стрiну нiкого, вернуся. Окрiм вас,
панi (так звала Iваниху Дубиху, що все в чорному ходила), не маю нiкого в
свiтi.
- А дитину як лиша ш? - пита Iваниха i вказу на малу Тетянку, що таки
вешта ться i собi поважно мiж обома жiнками, мов розумi , що ©© пiстунка
вiдходить чи не назавше вiд не©.
- Ой! - зойкнула Мавра, розридавшись вголос. - Ой, не обтяжайте ще
гiрше бiдне серце Маврине.
Одначе успоко©вшись по недовгiм часi, iшла. Люди, бачачи ©© на вiдходi
з торбами, переповненими якимсь зiллям та лахмiттям, смiялися вслiд за
нею.
- А он, - ругалися, - Мавра йде вже знов у свiт. Iде шукати
цигана-пару, ©© одно© замало в селi. У вдовицi обгорнув ©© сум.
Вона вiд'©далася гiркими прокльонами, сиплючи при тiм iскрами погорди з
чудових сво©х чорних i сумних очей, i йшла.
Вертаючи по кiлькох мiсяцях, а iнодi i по роцi, по таких мандрiвках
нараз пiд Чабаницю, втомлена i розчарована, ридала неповздержно з утiхи,
побачивши пiдрослу пiд ©© неприсутнiсть Тетянку, яка тiшилася нею бiльше,
якби самою матiр'ю. А Iванисi Дубисi падала знов до нiг, як при вiдходi,
i, цiлуючи ©© колiна, молила:
- Приймiть мене знов до Тетянки, славна господине! Менi було вас
слухати, а не свого циганського розуму. Набiдилася лише мiж чужими,
набралася лайок, упокорень, ругань i знов повернула, не подибавши нiкого.
Нi батька-матерi, нi про дитину не чула, нi про сво©х людей не
розвiдалася, нi про самого Раду - лише стiльки, що межи чужими людьми
чудотворним зiллям торгувала... i то тут, то там поворожила... i от
гостинця вам та душечцi сво©й принесла. - При тих словах ставила
якi-небудь звичайнi лакiтки, якi любила сама пристрасно ©сти, перед
поважну Iваниху Дубиху i ©© малу доньку.
В кiлька рокiв по послiднiй мандрiвцi в свiт, саме як Тетянцi йшло на
дванадцятий рiк, станула Мавра одного разу перед Iваниху Дубиху з просьбою
дозволити ©й вiдокремитися вiд не© i замешкати деiнде.
Iваниха Дубиха зчудувалася.
- Ви добрi для мене, мамцю-господине, - поясняла. - Ви i ваша голубка
дорога, але сiльськi люди... вже надто допiкають, глузують тут в вашiм
млинi з мене. - I з тими словами розплакалася на добре.
- Як-то глузують? - спитала Iваниха, знаючи добре, що з бiдно©
нещасливо© глузували iнодi селяни, особливо чужi в млинi.
- Та як же, не зна те, мабуть, i самi? - вiдказувала роздразнено Мавра,
закурюючи свою люльку та пакаючи з не© голосно, причiм набирала вiдваги
опиратися iнодi навiть i самiй Iванисi Дубисi. - Все, котрий зайде, -
мовляла, - на ваше обiйстя, поглузу з мене. "А ще довго будеш, - кажуть
примiвками, - муку в млинi молоти? Довго ще чорними очима колеса
обертати?" Побий ©х сила божа, - закляла. - Або знов, що найгiрше жаль, бо
се вже за вас i за мою доньку. "Обсипу ш ти добре, - питають, - хату
Дубихи циганським зiллям, щоб багачi навiдувалися до ©© доньки вже
вiдтепер? Вона вже нiвроку, ади - пiдроста ". А другий каже: "Та де, -
каже, - пiдсипу . Якби сього вмiла, сама й собi б наворожила, аби при©хав
чорний з шатра, бодай на старiй мiтлi, i засватав, бо ади, вже посивiла,
дарма що очима свiтить, як чорний кiт з-пiд печi".
- От таке, господине-мамцю, зачуваю я сотки разiв вiд людей - i чим
рiк, то все бiльше. Не годна вже бiльше... А й вам неслава, що таке
верзуть про ту, що живе в вашiй хатi, що вашу Тетянку вибавила й дозира .
Нехай я уступлюся з хати, вони самi замовкнуть.
Iваниха розсердилася. Вона не довiряла цiлком циганцi, про яку знала,
що в не© був хитрий розум i язик на мiсцi i вона вiдтинала кождому, хто
посмiв ©© прикрим словом подразнити, гiрше, як оса.
- Я тобi не вiрю, Мавро, - говорила, бажаючи тим способом вивiдатися
правдиву причину постанови пiстунки сво © дитини. - Не вiрю я, Мавро. В
тебе iнша причина, що хочеш нас покинути. Мене i мою дитину. Лiпше скажи
правду i не крути. Ти, мабуть, змовилася з деякими циганами пiд час тво©х
мандрiвок i хочеш вертати назад в Угорщину. Чи не так?
Мавра заперечила. Не до сво©х людей вона хотiла. Як не вiднайшла досi
батька-матерi, дитини, ба навiть i чоловiка-ворога та iнших людей -
вiдтепер не найде, i ©й вже байдуже. Вона не до сво©х людей хоче, що
викинули ©©, молоду, як звiрюку з-помiж себе, знiвечили долю, - а спокою