вона хоче i вiдтепер зажити по ©хньому звичаю. Ось що.
- Та як се? - зчудувалася знов Iваниха Дубиха, що нiколи не зачувала
подiбно© думки з уст Маври.
- Та ось так, - була вiдповiдь. Тут вона одна лиш циганка на все село,
на всю гору Чабаницю, а зда ться, i поза Чабаницею, на всю околицю.
Iванисi Дубисi не треба бiльше ©© до Тетянки, бо Тетяна за два, за три
роки буде доросла i стане дiвочити - отже, ©й, Маврi, iншо© роботи треба,
як годиться справедливiй циганцi.
- Та яко© ж роботи? - спитала знов Iваниха Дубиха. Чи не береться вона
сама до роботи, яка ©й найбiльше по вподобi? Хто коли був годен
присилувати ©© до того, чого не хотiла або не хотiла робити. Лягала проти
сонця i вигрiвалася, щоб лиш не робити того, що не любила, або дитинi
казками голову набивала. А зимою лiзла на пiч, впевняючи всiх, що хора, -
то i хто ж коли силував ©© до чого?
- Се правда, - дала вона вiдповiдь неначе якось болiсно. Тут не
силувано ©© нiчим. Тому-то й вертала вона сюди завше назад, мов до сво ©
рiднi, дарма що тут не цигани. Але вiдтепер хоче вона вже проживати на
самотi. Геть сама. Он там, на Чабаницi. Там сто©ть порожнiй бурдей-колиба,
над самим яром-пропастю, що в нiм проживали iнодi за життя самого
господаря лiтом або зимою його чабани. Тепер та полонина, що до не©
належав колись бурдей, спродана, а бурдей, нiким не замешканий, все ще
належить до Iванихи Дубихи. Ту колибу просить вона вiд господинi для себе
i хоче туди назавше переселитися. А коли вже господиня вдоволить ©© волю i
не прогнiва ться, то вона скаже ©й по правдi, що хоче там займатись
ворожiнням. Там на Чабаницi рiзне-прерiзне чудотворне зiлля - лихе i добре
- як кому що треба, яким вона вже не одного не раз i тут, за плечима
господинi, на ноги поставила i добре вчинила. Там буде вона його збирати,
сушити, i кому чого треба, давати, спродавати, i так буде жити. Вона зна
дуже багато лiкiв i вмi ворожити так, як мало хто з циганiв - бо й цигани
не всi розумiються на зiллi i ворожбi або примiвках. Але ©© вчили ще
змалечку. Тато й мама. I тим вона i межи панами грошi заробляла... та
зносила Раду... бодай би його по всiм свiтi рознесло...
Заживши отак на Чабаницi, над яром, в колибi, вона все буде
навiдуватися до господинi-мамки i Тетянки. Не забуде ©х! й де вже забути!
I при тих словах заплакала. © тягне тепер до самоти, як давнiше до
мандрiвки. Вона все, що зна з лiкiв i ворожби, буде там на самотi мiж
людьми подавати. Туди будуть люди до не© заходити, а сюди соромляться.
Нехай знають колись люди, хто була Мавра. Мавра - донька славного музики
Андронатi, а жiнка самого Лукача Раду. Тут, в долах, в Iванихи Дубихи, де
до млина навiдуються рiзнi люди, вона не ма спокою. Та i глузували вони
собi з не©, глузували! Але там, знаючи ©© на Чабаницi в лiсi, в затишку
над яром, мужик ста перед ворожкою iнакше. Там вона панi. Вона керму
силою сво © примiвки, там вона його i на ноги поставить, як захоче. I,
говорячи оце, розреготалася Мавра до сво©х слiв дивним якимсь смiхом,
болючим, глузуючим i повним потайно© погорди - неначе перед нею стояв уже
селянин...
Iваниха Дубиха мовчала. Роздумувала над чимсь i застановлялася.
Роздумуючи над словами циганки, то i справдi слушнiсть була по сторонi
Маври. Нiяк було тримати навiки в сво©й хатi "пройдисвiта" - як називали
©© люди, тим бiльше, що вона займалася ворожбитством, примiвками i таким
iншим богопротивним дiлом... проти якого панотець не раз у церквi
виступав. До того ж увiйде дедалi i Тетянка в дiвочi лiта, зачнуть поважнi
люди навiдуватися до ©© хати... а тут живе в не© циганка-ворожка.
А знов противно[10]. Не дозволить вона Маврi колиби на Чабаницi, вона
готова з дитиною забратися кудись у свiт. Куди очi понесуть, може, якраз
назад мiж сво© люди. А тодi...
Та гадка найбiльше затривожила поважну Iваниху Дубиху i причинилася до
того, що вона пристала на просьбу циганки, дозволила ©й зажити в
колибi-бурде© на Чабаницi... i займатися там, чим захоче...
Трудно було означити, хто любив бiльше малу Тетянку, чи вона, мати, чи
циганка-сирота, позбавлена власно© дитини, родичiв i чоловiка, ба всього,
до чого була привикла - i прив'язалася всiм серцем, всею гарячою душею
сво ю до дитини сво © добро© опiкунки i кормительки.
На нiкого в свiтi не була би Iваниха Дубиха оставила свою Тетянку, лиш
на одну-однiську Мавру. Хто бачив безграничну невгасаючу любов циганки до
тi © дитини, яку, вибавивши змалку, уважала майже за свою, той i мiг
припускати, як оце Iваниха Дубиха, що вона могла би, з жалю за дитиною,
забрати ©© з собою i пiти кудись в свiт за очi. Тому й вагалася Iваниха в
душi опиратися цiлком просьбi Маври, яка доволi часто виконувала сво©
постановлення пiд тим чи iншим позором. А Тетянка гине, пропада за сво ю
чорною нянею. Змалечку вона заколисувала ©© сво©ми смутними, монотонними,
якимись незнаними нашим околицям спiвами до сну. Годувала бiльшеньку вже
прерiзними казками, яких також в селi нiхто не знав, не чув. I дiйшло
того, що дитина слухала наслiпо всiх приказiв чорно© приятельки сво ©, -
що б не наказала вона ©й, не зажадала вiд не©, куди б не послала, не
покликала ©©. Вона у всiм пiддавалася ©й, слухала всього, що походило вiд
не© - часто навiть проти волi само© Iванихи Дубихи.
Тепер, правда, Тетянцi вже дванадцятий рiк, але циганка все ма чи не
бiльший вплив на не© вiд само© матерi. Тому нехай Мавра iде з богом в лiс
над яр, як бажа , зажива там, як хоче, а мало-помалу вiдвикне й дитина
вiд не©, звернеться, пригорнеться всi ю душею до одно© сво © матерi, як i
повинно бути, чого вона в душi вже давно вижида .
Тому, може, стане Тетяна й послушнiша без Маври, а то, розпещена нею до
краю, не все пiдда ться бажанням i приказам поважно© матерi. Тетяна хоче
щось мати, а коли Iваниха не на все дозволя , вона летить, розжалiвшися,
до Маври i рида , захлипуючися гiркими сльозами. Тодi Мавра утира замiсть
всього бiлесеньке заплакане личко, i як вже не зараз, то бодай пiзнiше
вдоволить тайком дитину. Так у всiм i всюди. Поки що Тетяна великих бажань
не мала, але й тi не все було добре сповняти...
Мавра i сповiдниця i дорадниця дитини, i коли б не Iваниха зi сво©м
поважним тверезим розумом. Мавра перевернула би дитину зовсiм на свiй бiк.
Але Iваниха, хоч як пропадала за сво ю однiською дитиною, хоч як
обтяжена працею свого господарства, для Тетяни i Маври мала все сво© очi,
свiй час i глядiла проникливим зором на вiдносини мiж нянею й дитиною. Чи
на добре може вийти таке колись дiвчинi, як звикне у всiм знати лиш одну
свою волю?
Певно, що нi.
Отак роздумувала Iваниха Дубиха - а врештi i обiзвалася:
- Не моя сила, Мавро, тебе при собi держати, як в тебе думки ось куди
линуть. Iди з богом на Чабаницю в колибу та i заживай там по душi. Сходи в
долину до мене по харч, поможи дещо в господарствi, а там i вертай. Але
знай, - додала строго i поважно, - дитину до тебе на гору саму не пущу.
Вона в мене одна. Вона в мене все. Схочеш побачити, зiйди - поглянь. А
саму не пущу.
- Бо©теся, що я вкраду ©© вам? - спитала гiрко Мавра, i ©© очi засiяли
самим смутком образи. - Не бiйтеся, i в мене вона все i всiм на сiм свiтi.
Я ©© вам не вкраду.
- Ти ©© любиш, Мавро, але й я ©© люблю. Дитина мiж нами за дно
хита ться. Ти ©© надто розпестила. Що я забороняю, то ти дозволя ш. То не
добре; i зна ш, задля того був не раз мiж нами гнiв, були сльози. Вона
хоча ще дитина, а вже iншо© волi не зна , як сво ©. Сьому треба кiнець
поставити. Пiд мо©ми очима воно ще сяк-так уходило, але, застрягши раз в
тебе на горi, скiльки менi з не© остане? Стiльки хiба, що буде називатися
мо ю донькою.
Мавра не вiдповiла зараз, лиш обтерла мовчки долонею очi i сплюнула.
- Ви-бо хочете, щоб у не© був уже такий розум, як у вас, - обiзвалася,
- побожний та строгий, що борони господи! А ©й ще що? Метелик, пташка, та
й стiльки. Най гра ться, най раду ться. Най смi ться, спiва , нехай добро
зазна ... поки може, i в мами в сонцi най купа ться...
- Я знаю, що вона ще дитина, - вiдмовляла Iваниха Дубиха з попередньою
повагою. - Але час вже тим перестати бути. Досi була вона твоя, Мавро, -
додала. - Ти годувала ©© казками, спiвами, забавками та всякою всячиною
набивала голову, буцiм вона чисто боярська дитина. А тепер нехай ,до працi
береться. Вона лiпше тямить тво© пiснi i казки, як молитви, що ©© вчу
щовечора i щоранку.
В Мавриних чорних пишних очах заблистiло гордо, i вона усмiхнулася. - Я
ж бо й оповiдала ©й найкращi казки, якi лиш знала, учила найкращих пiсень.
А що вона в мене те саме, що й боярська дитина - то правда. А може,
неправда, господине? - спитала. - А от, - каже, i все якось згорда, мов
про сво говорить, - чи© полонини найкращi на Чабаницi, як не Iванихи
Дубихи? Чий товар такий гладкий, угодований, як не Iванихи Дубихи? А сама
прекрасна, чорнобрива Тетянка, пристро на пишно, чи не в Iванихи Дубихи?
- Цить, цить, Мавро! - перебила Iваниха Дубиха, морщачи строго брови,
що не любила пiдхлiбства[11] нi в честь сво © особи, нi свого ма тку, бо
була скромна, побожна i корилася, як, може, нiхто навiть з убогих в селi,
господу богу, не забуваючи про нього та храм його святий.
- Цить, цить, - каже, - i знай: сходи з колиби, як кажу, коли зможеш, i
щоднини, похарчуй, пороби, що треба, попести Тетянку, а там i вертай. А в
недiлю, свято, як зможу, буду як не густо, то бодай хоч зрiдка з малою в
тебе.
- А як Тетяна виросте, буде вже на вiдданнi, тодi вже хай приходить,
коли сама захоче, - не втерпiла Мавра все-таки докинути.
- Як бог дасть, що так буде, то нехай iде. А тепер не лишу. Знай,
Мавро, - додала з чуттям, майже молячи, - не полонини на Чабаницi, млин
над водою ма ток_ мiй, а вона одна, вона_ мо щастя. Мушу стерегти...
- В дорозi до мене не стрiне ©© нiчого злого, - обiзвалася Мавра знов i
вже смiливiше, - перелетить бiлу стежку вiд млина до гори, до мене, мов
сама та пташка, а в долину пурхне i буде знов у вас.
Iваниха Дубиха усмiхнулася.
- Якось-то буде, Мавро, - сказала ласкаво, - якось-то буде.
Мавра задоволилася - i на тiм скiнчилося...
Чабаниця - висока гора, почасти покрита старинними лiсами, була одною з
тих, на якiй простягалися мiж лiсом найпишнiшi полонини декiлькох багачiв,
а мiж тим i багачки Iванихи Дубихи.
На нiй, особливо з-тi © сторони, по котрiй тяглася бiла стежка, де
зеленiли полонини багачки, саме недалеко ©© шпиля, висадила Чабаниця з
себе бiляву скалу, яку прозвали люди впрост "Бiлим каменем". З-пiд того
"Бiлого каменя" було видно всi сусiднi верхи i лiси, а мiж ними й одне
село, назване Третiвка, що лежало чи не на угорськiй вже границi, i було
справдi, як сусiдили села около себе, з ряду трет .
Зi схiдно© сторони Чабаницi, з яко© пiвгодини ходу вiд обiйстя i млина
Iванихи Дубихи, вибiгала в лiс бiла стежечка, що, як сказано ще повище,
обвивала гору Чабаницю i кiнчалася за ©© плечима, злучаючися з одною
широкою дорогою, що провадила в iншi села, а також в Третiвку...
Iдучи тi ю стежкою вiд млина Дубихи вгору лiсом, з одно© сторони попри
©© полонини, а з друго© попри глибоку пропасть, де журчав веселий потiк,
що нiколи не висихав, натрапляв мандрiвник трохи оподалiк вiд берега
пропастi, за кiлькома старими смереками колибу-бурдей Iванихи Дубихи.
Бiла стежка, що бiгла попри колибу, обперiзуючи пестливо Чабаницю саме
над яром, не конче спинялася около колиби. А колибi i байдуже було про
стежку, що могла iнодi i непрошеного для не© гостя-мандрiвника впровадити
до не©. Вона стояла, оперта з одно© сторони до якогось каменя, чи не ©©
великостi, що, здавалося, вiдломився зi шпилю Чабаницi вiд самого
головного "Бiлого каменя" i, скочуючись, опинився остаточно поза бiлою
стежкою над берегом пропастi, становлячи якусь опору для мало© колиби. Зi
схiдно© сторони зазирала колиба з-пiд смерек в саму пропасть з гучливим
потоком... а там далi почерез не© - i на сусiдню залiснену гору. Та ©©
майже не видно зразу з-пiд широких крислатих вiт старинних смерек лiсу.
Тим-то i припала вона циганцi Маврi так до душi... i збудила в нiй
думку... зажити в нiй на самотi i вiддатися цiлком ворожбицтву та лiченню
людей рiзним зiллям з гори Чабаницi.
В перших лiтах свого iснування хоронила колиба чабанiв багача Iвана
Дуба, що не лиш лiтом пробували тут, доглядаючи по пасовиськах i полонинi
товар i конi, але iнодi й зимою, коли сього вимагала господарська потреба.
По смертi Iвана Дуба стояла колиба кiлька лiт порожня i аж тепер дiждалася
нового мешканця в особi циганки Маври, якiй здавалося, що нiхто i нiщо не
замутить тут ©© спокою i вона зможе нестiсненно вiддаватися ворожiнню,
примiвкам i всьому iншому, що входило в обсяг циганки-ворожки.
* * *
Одно© прекрасно© лiтньо© днини спровадилася Мавра на Чабаницю.
Мала дванадцятилiтня Тетянка вiдпровадила ©© в товариствi Iванихи
Дубихи, нiби помагаючи переносити циганську обстанову i речi, яких,
впрочiм, було так мало, що по двох разах стануло вже все в хатинi над яром
на мiсцi.
Коли Тетянка вертала вiд Маври бiлою стежкою, плачучи, телiпалися в ©©
малих ушках золотi обручки-ковтки, пiвмiсяцi, якi Мавра випорола десь з
якогось старого лахмiття i вложила дитинi на пам'ятку вiд себе.
- Носи ©х, доньцю, i не скидай нiколи... - говорила-примовляла Мавра
поважно, вкладаючи ©х дитинi в уха. - Золото хоронить вiд зла i притяга
друге золото. Малою дiстала я ©х вiд сво © матерi, що здобула собi ©х десь
далеко, далеко в свiтi славним ворожiнням сво©м. Носи ©х, а будеш в них
красна i пишна, як сама туркиня._
- _Як сама туркиня, - _повторило так само поважно дiвчатко, пiддаючись
спокiйно операцi© чорно© приятельки та прислухуючись з увагою кождому ©©
слову.
Вiдтак, обiцяючи собi обопiльно забiгати як змога "частенько" до себе,
розсталися.
- Приходи до мене, Мавро, бо я без тебе умру! - наказувала Тетянка ще
раз при вiдходi.
- Прийду, доньцю... прийду! - прирiкала свято Мавра, утираючи мовчки
сльози з очей, що сунулися ©й по худiм лицю з жалю за дитиною.
- Щоднини, - наказувало знов дiвчатко.
- То, може, вже й нi, - чулося у вiдповiдь, - бодай спочатку нi. Бо
люди, побачивши мене так часто у вас, глузували б, що "дверми (сказали б)
вiдiйшла циганка, а вiкном назад вернула..." Але не журися, доньцю. Мавра
Тетянку любить i вона ©© не забуде - прийде.
I справдi, вона держить слова. Вiдвiду , як приобiцяла. Хоча i не
щоденно, але й не зрiдка. Лиш зимою гiрко. Мати доню не пуска , та раз-два
на тиждень приходить Мавра до не©. А наповнивши собi бесаги[12] тим, чим
обдарить Iваниха Дубиха, i напестивши та налюбувавшися доволi Тетянкою,
вона верта вдоволена назад до сво © хати.
А Тетянка, що вже потрохи вiдвикла вiд Маври, зверта ться назад,
усмiхаючися вогкими очима до матерi, i тулиться до не©...
Хутко звикла Мавра до сво © романтично© оселi i не жалу свого
переселення.
За сiльськими людьми вона не тужить, бо допекли ©й в долах доволi, чи
не на всi часи. А жiнки й молодицi, що потрiбували поради i лiкiв чи
примiвок вiд знахарки-ворожки, знаходили i вiдвiдували ©© й тут. I жодне,
що тут появиться, не приходить з порожнiми руками.
Одна принесе муки, друга молока, хлiба, третя одробину свiтла, дехто
грошенят на тютюн, а кожде чимось обдарить, жодне впорожнi не прийде. I
добре ©й живеться, Мавра не зна великих злиднiв, ©й багато не треба.
А Тетяна що рiк, то бiльша i краща, прибiга також погiдними ранками до
давньо© сво © приятельки - i не скучно Маврi.
Лiтом збира вона гриби, малини, ягоди, носить в мiсто на продаж, i все
капне щось i за те. В п'ятницю i суботу спуска ться в сусiднi села або й
мiста межи багачi по милостиню i нiколи не верта з порожнiми торбами.
Вечором розклада сво© здобутки на лаву i стiл, що ще по пастухах
остали, i раду ться ними. Ранками збiга за деякою товариною Iванихи
Дубихи дозирати - i живеться ©й не согiрше. Сказано: ©й багато не треба. А
зимою знов днi короткi, ночi довгi - i хутко переживаються. Весною i
лiтом, аж до пiзньо© осенi ходить ще i по зiлля, яким мiж людьми тайком
торгу , ворожить... I от як труча ворожка Мавра сво© днi на горi
Чабаницi, в лiсi навперед себе...
* * *
Iнакше живеться Iванисi Дубисi та Тетянi в долинi коло млина. Iваниха
пода ться пiд вагою господарських клопотiв, а Тетяна вироста ,
розвива ться в прекрасну справдiшню лiсову русалку.
й вже двадцятий рiк.
Висока, гнучка та бiлолиця. Особливо одним впада вона кождому в очi,
хоч би кому. Се сво©м блiдавим лицем i чорними густими бровами, що
лукувато здiймаються, зцiпившися над носом, над чорними задумчивими очима.
Вигляда , мов якась пишна боярська дитина, що диву ться мовчки всьому
на сiм свiтi.
Переходить хто попри не© з людей, задивиться на молоде прегарне лице з
високо пiдсуненими чорними бровами, що надають лицю виразу глибокого
зчудування, - задержиться мимоволi на хвильку i любу ться нею.
А вона нiчого.
Вiдповiсть з зачудованим поглядом мовчки згори (бо ж ростом в матiр
вдалася) - вiдтак, засоромившись бог зна чого, усмiха ться. I яка ж
чудова вона тодi, коли усмiха ться. Скiльки м'якостi душi i серця, скiльки
тепла зраджу мимоволi усмiх тих молодих невинних уст. Попри те й душа ©©
чиста, бiла, мов голуб, i нiчогiсiнько злого не зна . Яке зло знала би
молода Тетянка, коли, окрiм лiсу, млина, сво © хати з святими iконами i
старо© нянi Маври, нiчого iншого не зна . Та, зда ться, нiхто не знався
так добре на красi молодо© Тетяни, як сама ©© поважна мати. Глядить iнодi
на не© i мовчки в душi молиться до не©. I не лиш до то© ©© тiлесно© краси,
але й до душевно© доброти то© одиноко© сво © дитини. Нiхто-бо ©© справдi
не зна , не розумi так добре, як сама мати. Яка працьовита, чесна, яка
милосердна вдалася вона ©й. Господи, змилосердися лиш над нею та дай добру
долю!
й iнодi лячно за долю то© дитини, над якою дрижить, i на яку молодi
люди чигають, мов справдiшнi хижуни. Вона бачить, як вони за нею
спозирають, бiгають, окружаючи ©© зразу здалека, мов тi рабiвники[13]. А
мiж ними й гарнi, й багачi, та Iваниха жде все ще на щось лiпше,
гiднiше. Сама вже не зна , на кого ще жде, i через те захову ©©
iнстинктивно для якогось нiби ангела-царевича, що ма ще десь-звiдкись
прибути i забрати ©© вiд матерi пiд свою щиру опiку.
Звiдки мав би вiн прибути?
Не зна .
© серце ще не вiщу .
З долу, з ©© села - нi. Бо тут в долинi вона зна вже всiх._ Вже й
кiлька разiв старостiв виправляла. Не до вподоби були ©м. Нi матерi, нi
доньцi. Але, може, он там з-за то© гори, куди хова ться рiка,
потужнiвши... то, може, i сплавами вiн колись над'©де.
Може...
Тому треба стерегти та доглядати Тетянку, щоб не подалася за нерiвною
собi парою.
Догляда i пестить Iваниха Дубиха дiвчину, дрижить i молиться о добру
долю для не©.
Вона прийде.
Тетянка добра, милосердна i робуча - чому б i не надiлив ©© за те
господь доброю долею?
Для добрих зло© нема.
Живе Тетяна спбкiйно в матерi, мов цвiтка в зiльнику. Не бачить i не
чу багато. Особливо ж не бачить нiколи лиха. Не бачить навiть краси
сво ©, що всiх мов те сонце, слiпить; хiба як над чистою водою похилиться
- побачить себе. А там...
Сказано - не бачить i не чу нiкого.
В село до дiвчат-ровесниць мати лиш рiдко коли пуска . Вони - вiддалiк
вiд ©© обiйстя i млина, i ©й лячно про не©. Одну ©© лиш ма , як одну душу,
одне серце в грудях, тому всього бо©ться. Хто богом суджений, сам
навернеться до млина. Вiн пишним гуком сво©м не одного приводить. Вiн як
окремий який свiт, - а Тетянка його бояриня. Хто б не зацiкавився нею, не
поглянув на не©?
Лиш одного не спиня тепер мати Тетянi. В однiм не стiсня ©© нiколи. А
то - заходити до ворожки Маври над яр, коли б не захотiла, i гуляти лiсом.
Iдучи вгору лiсом, спiва Тетянка повною груддю, нiби вiдда , що в душi
дзвенить. Воно ясне, сильне, природне i чисте. Сказано - краса з першо©,
божесько© руки.
Iде вона по бiлiй вузькiй стежчинi все вгору, тут i там схиляючись за
тужливо похиленим дзвiнком-цвiткою - мiж хвилюючим шумом смерек, i все
попри сво© та сусiднi полонини. I ©й тут добре.
А стара Мавра! гай, гай, хто так умi сторожити над дiвчиною, як сама
вона! А ©© вже всi бояться - хоча б лиш для страшних очей, що одним ©х
полиском - зна покарати. То нiхто i словом не торкнувся би Тетяни.
Сама ж Iваниха Дубиха, строга i богомiльна, щонедiлi i свята ходить з
донькою сво ю удвiйцi до храму божого, а зимою ©здять...
* * *
Молодий Гриць, годованець багача Михайла Дончука в Третiвцi, недалеко
угорсько© границi, дiзнався доволi рано про те, що вiн не рiдна його
дитина, а чужа, пiдкинена, яку знайдено колись в лахмiттi на призьбi. Хоча
його господарi, чи, як вiн ©х звав, батько-мати його, i добре держать, i
гарно зодягають, то господиня, розлютившись iнодi, заклене йому на добре.
I в таких власне хвилях зачува , що вiн "пройдисвiтське насiння", що в
"циганськiм", закуренiм лахмiттi опинилося на "гризоту" та журу добрим
людям пiд ©х спокiйною стрiхою.
При таких нагодах переймав Гриця такий жаль i туск[14] до всього
тутейшого гiрського свiту, що був би йшов, куди очi несли, щоб лиш не чути
i не бачити тут нiчого. Та не лиш тодi прокида ться в нiм якась чудна туга
в серцi до далечини... i iншого свiту. Нi. То нещасне почуття не да йому
i в мирних хвилях спокою. Не да оставатися довго на однiм мiсцi, через
що, головно, i набрався вiн вiд господарiв якнайбiльше лайки, а часом i
бiйки. Заставляють його iнодi доглядати вiвцi; вiн догляда день, два або
й чотири добре i щиро. А далi нi з сього нi з того покине все стадо i
поволiчеться в цiлком противне мiсце, де нема нi доволi пашi, нi води.
Або знов пристане до чабанiв з товаром, або до парубкiв з кiньми... i тут
повторю ться те саме, доки i не приволiчеться, нiби наситившись тою
вiдмiною мiсць, додому.
Одного разу, вже як сiмнадцятилiтнiй хлопець, вiн вибрав собi
щонайкращого коня господаря i давай об'©жджати чогось сусiднi села. Що
нашукалися, нажурилися господарi за хлопцем - вiн пропав без слiду, мов у
воду впав. Аж сьомого дня знайшов його господар спокiйного пiд стогом коло
коней без капелюха на головi, коли витесував довгу парубоцьку сопiлку.
- А ти, опришку, куди уганяв цiлий тиждень на конi? - накинувся на
нього господар, вхопивши його за густу чорну чуприну та потермосавши нею
по щиростi.
- Я об'©здив сусiднi села, - вiдповiв Гриць з найбiльшим супоко м,
освобождаючи так само свою гарну голову з деспотичних рук
господаря-батька, - розпитував за скрипкою.
- За скрипкою? - крикнув господар i аж витрiщив очi з чуда. - То я тебе
до скрипок викохав i держу? Та найдорожчого коня до про©здок тримаю?
Чекай, непотрiбе безголовий, чекай! - гукав на все горло. - Ади, чого вже
не придумав в сво©й головi - скрипки! Тьфу!!
- Коневi не сталося нiчого, - вiдказав Гриць спокiйно. Я коня доглядав
i пильнував. А дивiть, вiн он аж виблискуеться до сонця, такий ситий i
годований. А менi треба скрипки, до того i захопила мене охота подивитися
в сусiдн село. Скучно, татку, на однiм мiсцi сидiти, тому я по©хав. А
роботу не таку вже страшну я залишив, самi зна те, тому й по©хав. Коли
робота пекуча, я не киваюсь, а коли нема, я тодi ©ду. От що!
Господаревi, нiби з зачудування, аж мову вiдiбрало. Рука знов
пiднялася, щоб опинитися, як передше, на головi хлопця, але не годен був.
Гриць поглянув на нього такими вже чудно сумними, а заразом щирими очима,
що вiн лише сплюнув i, заклявши щось пiд вусом, вiдiйшов.
Гриць усмiхнувся, вiдгорнувши пишне волосся з чола, що шовком зсунулося
при торганнi, i взявся далi до сво © роботи. Батько знов сво , - думав
вiн, - а вiн_ сво . Вiн хотiв собi конче роздобути скрипку, повчитися на
нiй грати, щоб, доглядаючи iнодi худобу чи вiвцi верхами, не було так
тужно i сумно на самотi, щоб не гнало з мiсця на мiсце; i от таки не
успiв. Та зате вiн витеше собi тепер сопiлку, i як загра на нiй, всi
дiвчата на танцях стануть округ нього i будуть слухати та раз плакати, раз
самi гуляти. Гей! га! - усмiхнувся Гриць на саму таку принадну думку. Гей!
га! Що йому господар...
Але господиня-мати, розвiдавшись, куди i пощо гуляв вiн на найкращiм
конi сiм день, прибралася до нього iнакше, хоч вже як його любила i при
доброму настро© ласкава була, однак, розлютившись, що раз загадала - не
дарувала.
- Пройдисвiте! - накинулася на нього, коли увiйшов у хату, i не
надумуючись довго, вдарила його широкою долонею по щоцi.
- Пройдисвiте! - гукала по сво©й скорiй вдачi. - Гада ш, час божий на
те, щоб його пусто-дурно на конi прогайновувати? Попам'ята ш ти ту
по©здку, - кричала, розмахуючись вдруге укарати хлопця. - Попам'ята ш! -
Та не вспiла се по раз другий вчинити. З хлопцем зробилася така змiна, що
вона здержалася.
Мов гадюкою вколений сам боярин якийсь, опинився Гриць близько коло не©
i, стиснувши, нiби клiщами, ©© руку, процiдив:
- Я не пройдисвiт, - говорив зi зворушення i обиди погаслим голосом, -
я не пройдисвiт. Я ваш син. А коли випира теся того, що лиш вихованець, то
не безчестiть. Хлiб ваш дурно не ©м; як знаю, вiдробляю. А що не роблю
стiльки, скiльки вам захочу ться, то дайте менi спокiй. Я собi пiду вiд
вас i не верну. На мо мiсце приймiть собi наймита, i буде вам лiпше. Менi
не все хочеться робити, тому й не роблю. I робити не буду. Розумi те? А
пам'ятайте, я не наймит ваш!! Що у вас з'©в, то вже i вiдробив. - I,
луснувши з неописаною погордою i гнiвом дверми, вийшов. В його рухах i
голосi було стiльки приказуючого i гордого, що господиня вмовкла i
побiлiла. - Тьфу! - сплюнула I хрестилася. - А се що таке? Кого я маю в
хатi? Приймака, боярина чи поповича? Ади який гонор мамi вiддав, дверми
пiд носом, мов жидовi, луснув, i вiн не "пройдисвiт", його не
"безчестiть". Михайле, ви чули? - кликнула в другу хату до господаря,
звiдки й без того висунулася висока, тепер в низьких дверях похилена
постать самого господаря.
- Та чую, - вiдказав вiн. - Та що ж?
- Що? - кричала жiнка, - ви ще пита те, що? Адiть, за ваш хлiб-сiль
який гонор вiддав.
- Та не дразни-бо його вже стiльки тим "пройдисвiтом" та
"пройдисвiтом". Ти бачиш, вiн вже такий вдався на мiсцi довго не висидить.
То i що з ним вдi ш? Убити його за те не уб'ю.
- Я його привчу! - вiдкрикувала господиня.
- Ба нi, не привчиш. Я вже без тебе пробував. По-злому - i стiльки на
добре не виходить. Знай, тепер вiн знов кiлька день на очi не покажеться.
Чорт зна , що в нiм за вдача, але вже такий.
- Вiд родичiв "пройдисвiтiв" - кажу вам, - вчепилася господиня знов
- Та як се? - зчудувалася знов Iваниха Дубиха, що нiколи не зачувала
подiбно© думки з уст Маври.
- Та ось так, - була вiдповiдь. Тут вона одна лиш циганка на все село,
на всю гору Чабаницю, а зда ться, i поза Чабаницею, на всю околицю.
Iванисi Дубисi не треба бiльше ©© до Тетянки, бо Тетяна за два, за три
роки буде доросла i стане дiвочити - отже, ©й, Маврi, iншо© роботи треба,
як годиться справедливiй циганцi.
- Та яко© ж роботи? - спитала знов Iваниха Дубиха. Чи не береться вона
сама до роботи, яка ©й найбiльше по вподобi? Хто коли був годен
присилувати ©© до того, чого не хотiла або не хотiла робити. Лягала проти
сонця i вигрiвалася, щоб лиш не робити того, що не любила, або дитинi
казками голову набивала. А зимою лiзла на пiч, впевняючи всiх, що хора, -
то i хто ж коли силував ©© до чого?
- Се правда, - дала вона вiдповiдь неначе якось болiсно. Тут не
силувано ©© нiчим. Тому-то й вертала вона сюди завше назад, мов до сво ©
рiднi, дарма що тут не цигани. Але вiдтепер хоче вона вже проживати на
самотi. Геть сама. Он там, на Чабаницi. Там сто©ть порожнiй бурдей-колиба,
над самим яром-пропастю, що в нiм проживали iнодi за життя самого
господаря лiтом або зимою його чабани. Тепер та полонина, що до не©
належав колись бурдей, спродана, а бурдей, нiким не замешканий, все ще
належить до Iванихи Дубихи. Ту колибу просить вона вiд господинi для себе
i хоче туди назавше переселитися. А коли вже господиня вдоволить ©© волю i
не прогнiва ться, то вона скаже ©й по правдi, що хоче там займатись
ворожiнням. Там на Чабаницi рiзне-прерiзне чудотворне зiлля - лихе i добре
- як кому що треба, яким вона вже не одного не раз i тут, за плечима
господинi, на ноги поставила i добре вчинила. Там буде вона його збирати,
сушити, i кому чого треба, давати, спродавати, i так буде жити. Вона зна
дуже багато лiкiв i вмi ворожити так, як мало хто з циганiв - бо й цигани
не всi розумiються на зiллi i ворожбi або примiвках. Але ©© вчили ще
змалечку. Тато й мама. I тим вона i межи панами грошi заробляла... та
зносила Раду... бодай би його по всiм свiтi рознесло...
Заживши отак на Чабаницi, над яром, в колибi, вона все буде
навiдуватися до господинi-мамки i Тетянки. Не забуде ©х! й де вже забути!
I при тих словах заплакала. © тягне тепер до самоти, як давнiше до
мандрiвки. Вона все, що зна з лiкiв i ворожби, буде там на самотi мiж
людьми подавати. Туди будуть люди до не© заходити, а сюди соромляться.
Нехай знають колись люди, хто була Мавра. Мавра - донька славного музики
Андронатi, а жiнка самого Лукача Раду. Тут, в долах, в Iванихи Дубихи, де
до млина навiдуються рiзнi люди, вона не ма спокою. Та i глузували вони
собi з не©, глузували! Але там, знаючи ©© на Чабаницi в лiсi, в затишку
над яром, мужик ста перед ворожкою iнакше. Там вона панi. Вона керму
силою сво © примiвки, там вона його i на ноги поставить, як захоче. I,
говорячи оце, розреготалася Мавра до сво©х слiв дивним якимсь смiхом,
болючим, глузуючим i повним потайно© погорди - неначе перед нею стояв уже
селянин...
Iваниха Дубиха мовчала. Роздумувала над чимсь i застановлялася.
Роздумуючи над словами циганки, то i справдi слушнiсть була по сторонi
Маври. Нiяк було тримати навiки в сво©й хатi "пройдисвiта" - як називали
©© люди, тим бiльше, що вона займалася ворожбитством, примiвками i таким
iншим богопротивним дiлом... проти якого панотець не раз у церквi
виступав. До того ж увiйде дедалi i Тетянка в дiвочi лiта, зачнуть поважнi
люди навiдуватися до ©© хати... а тут живе в не© циганка-ворожка.
А знов противно[10]. Не дозволить вона Маврi колиби на Чабаницi, вона
готова з дитиною забратися кудись у свiт. Куди очi понесуть, може, якраз
назад мiж сво© люди. А тодi...
Та гадка найбiльше затривожила поважну Iваниху Дубиху i причинилася до
того, що вона пристала на просьбу циганки, дозволила ©й зажити в
колибi-бурде© на Чабаницi... i займатися там, чим захоче...
Трудно було означити, хто любив бiльше малу Тетянку, чи вона, мати, чи
циганка-сирота, позбавлена власно© дитини, родичiв i чоловiка, ба всього,
до чого була привикла - i прив'язалася всiм серцем, всею гарячою душею
сво ю до дитини сво © добро© опiкунки i кормительки.
На нiкого в свiтi не була би Iваниха Дубиха оставила свою Тетянку, лиш
на одну-однiську Мавру. Хто бачив безграничну невгасаючу любов циганки до
тi © дитини, яку, вибавивши змалку, уважала майже за свою, той i мiг
припускати, як оце Iваниха Дубиха, що вона могла би, з жалю за дитиною,
забрати ©© з собою i пiти кудись в свiт за очi. Тому й вагалася Iваниха в
душi опиратися цiлком просьбi Маври, яка доволi часто виконувала сво©
постановлення пiд тим чи iншим позором. А Тетянка гине, пропада за сво ю
чорною нянею. Змалечку вона заколисувала ©© сво©ми смутними, монотонними,
якимись незнаними нашим околицям спiвами до сну. Годувала бiльшеньку вже
прерiзними казками, яких також в селi нiхто не знав, не чув. I дiйшло
того, що дитина слухала наслiпо всiх приказiв чорно© приятельки сво ©, -
що б не наказала вона ©й, не зажадала вiд не©, куди б не послала, не
покликала ©©. Вона у всiм пiддавалася ©й, слухала всього, що походило вiд
не© - часто навiть проти волi само© Iванихи Дубихи.
Тепер, правда, Тетянцi вже дванадцятий рiк, але циганка все ма чи не
бiльший вплив на не© вiд само© матерi. Тому нехай Мавра iде з богом в лiс
над яр, як бажа , зажива там, як хоче, а мало-помалу вiдвикне й дитина
вiд не©, звернеться, пригорнеться всi ю душею до одно© сво © матерi, як i
повинно бути, чого вона в душi вже давно вижида .
Тому, може, стане Тетяна й послушнiша без Маври, а то, розпещена нею до
краю, не все пiдда ться бажанням i приказам поважно© матерi. Тетяна хоче
щось мати, а коли Iваниха не на все дозволя , вона летить, розжалiвшися,
до Маври i рида , захлипуючися гiркими сльозами. Тодi Мавра утира замiсть
всього бiлесеньке заплакане личко, i як вже не зараз, то бодай пiзнiше
вдоволить тайком дитину. Так у всiм i всюди. Поки що Тетяна великих бажань
не мала, але й тi не все було добре сповняти...
Мавра i сповiдниця i дорадниця дитини, i коли б не Iваниха зi сво©м
поважним тверезим розумом. Мавра перевернула би дитину зовсiм на свiй бiк.
Але Iваниха, хоч як пропадала за сво ю однiською дитиною, хоч як
обтяжена працею свого господарства, для Тетяни i Маври мала все сво© очi,
свiй час i глядiла проникливим зором на вiдносини мiж нянею й дитиною. Чи
на добре може вийти таке колись дiвчинi, як звикне у всiм знати лиш одну
свою волю?
Певно, що нi.
Отак роздумувала Iваниха Дубиха - а врештi i обiзвалася:
- Не моя сила, Мавро, тебе при собi держати, як в тебе думки ось куди
линуть. Iди з богом на Чабаницю в колибу та i заживай там по душi. Сходи в
долину до мене по харч, поможи дещо в господарствi, а там i вертай. Але
знай, - додала строго i поважно, - дитину до тебе на гору саму не пущу.
Вона в мене одна. Вона в мене все. Схочеш побачити, зiйди - поглянь. А
саму не пущу.
- Бо©теся, що я вкраду ©© вам? - спитала гiрко Мавра, i ©© очi засiяли
самим смутком образи. - Не бiйтеся, i в мене вона все i всiм на сiм свiтi.
Я ©© вам не вкраду.
- Ти ©© любиш, Мавро, але й я ©© люблю. Дитина мiж нами за дно
хита ться. Ти ©© надто розпестила. Що я забороняю, то ти дозволя ш. То не
добре; i зна ш, задля того був не раз мiж нами гнiв, були сльози. Вона
хоча ще дитина, а вже iншо© волi не зна , як сво ©. Сьому треба кiнець
поставити. Пiд мо©ми очима воно ще сяк-так уходило, але, застрягши раз в
тебе на горi, скiльки менi з не© остане? Стiльки хiба, що буде називатися
мо ю донькою.
Мавра не вiдповiла зараз, лиш обтерла мовчки долонею очi i сплюнула.
- Ви-бо хочете, щоб у не© був уже такий розум, як у вас, - обiзвалася,
- побожний та строгий, що борони господи! А ©й ще що? Метелик, пташка, та
й стiльки. Най гра ться, най раду ться. Най смi ться, спiва , нехай добро
зазна ... поки може, i в мами в сонцi най купа ться...
- Я знаю, що вона ще дитина, - вiдмовляла Iваниха Дубиха з попередньою
повагою. - Але час вже тим перестати бути. Досi була вона твоя, Мавро, -
додала. - Ти годувала ©© казками, спiвами, забавками та всякою всячиною
набивала голову, буцiм вона чисто боярська дитина. А тепер нехай ,до працi
береться. Вона лiпше тямить тво© пiснi i казки, як молитви, що ©© вчу
щовечора i щоранку.
В Мавриних чорних пишних очах заблистiло гордо, i вона усмiхнулася. - Я
ж бо й оповiдала ©й найкращi казки, якi лиш знала, учила найкращих пiсень.
А що вона в мене те саме, що й боярська дитина - то правда. А може,
неправда, господине? - спитала. - А от, - каже, i все якось згорда, мов
про сво говорить, - чи© полонини найкращi на Чабаницi, як не Iванихи
Дубихи? Чий товар такий гладкий, угодований, як не Iванихи Дубихи? А сама
прекрасна, чорнобрива Тетянка, пристро на пишно, чи не в Iванихи Дубихи?
- Цить, цить, Мавро! - перебила Iваниха Дубиха, морщачи строго брови,
що не любила пiдхлiбства[11] нi в честь сво © особи, нi свого ма тку, бо
була скромна, побожна i корилася, як, може, нiхто навiть з убогих в селi,
господу богу, не забуваючи про нього та храм його святий.
- Цить, цить, - каже, - i знай: сходи з колиби, як кажу, коли зможеш, i
щоднини, похарчуй, пороби, що треба, попести Тетянку, а там i вертай. А в
недiлю, свято, як зможу, буду як не густо, то бодай хоч зрiдка з малою в
тебе.
- А як Тетяна виросте, буде вже на вiдданнi, тодi вже хай приходить,
коли сама захоче, - не втерпiла Мавра все-таки докинути.
- Як бог дасть, що так буде, то нехай iде. А тепер не лишу. Знай,
Мавро, - додала з чуттям, майже молячи, - не полонини на Чабаницi, млин
над водою ма ток_ мiй, а вона одна, вона_ мо щастя. Мушу стерегти...
- В дорозi до мене не стрiне ©© нiчого злого, - обiзвалася Мавра знов i
вже смiливiше, - перелетить бiлу стежку вiд млина до гори, до мене, мов
сама та пташка, а в долину пурхне i буде знов у вас.
Iваниха Дубиха усмiхнулася.
- Якось-то буде, Мавро, - сказала ласкаво, - якось-то буде.
Мавра задоволилася - i на тiм скiнчилося...
Чабаниця - висока гора, почасти покрита старинними лiсами, була одною з
тих, на якiй простягалися мiж лiсом найпишнiшi полонини декiлькох багачiв,
а мiж тим i багачки Iванихи Дубихи.
На нiй, особливо з-тi © сторони, по котрiй тяглася бiла стежка, де
зеленiли полонини багачки, саме недалеко ©© шпиля, висадила Чабаниця з
себе бiляву скалу, яку прозвали люди впрост "Бiлим каменем". З-пiд того
"Бiлого каменя" було видно всi сусiднi верхи i лiси, а мiж ними й одне
село, назване Третiвка, що лежало чи не на угорськiй вже границi, i було
справдi, як сусiдили села около себе, з ряду трет .
Зi схiдно© сторони Чабаницi, з яко© пiвгодини ходу вiд обiйстя i млина
Iванихи Дубихи, вибiгала в лiс бiла стежечка, що, як сказано ще повище,
обвивала гору Чабаницю i кiнчалася за ©© плечима, злучаючися з одною
широкою дорогою, що провадила в iншi села, а також в Третiвку...
Iдучи тi ю стежкою вiд млина Дубихи вгору лiсом, з одно© сторони попри
©© полонини, а з друго© попри глибоку пропасть, де журчав веселий потiк,
що нiколи не висихав, натрапляв мандрiвник трохи оподалiк вiд берега
пропастi, за кiлькома старими смереками колибу-бурдей Iванихи Дубихи.
Бiла стежка, що бiгла попри колибу, обперiзуючи пестливо Чабаницю саме
над яром, не конче спинялася около колиби. А колибi i байдуже було про
стежку, що могла iнодi i непрошеного для не© гостя-мандрiвника впровадити
до не©. Вона стояла, оперта з одно© сторони до якогось каменя, чи не ©©
великостi, що, здавалося, вiдломився зi шпилю Чабаницi вiд самого
головного "Бiлого каменя" i, скочуючись, опинився остаточно поза бiлою
стежкою над берегом пропастi, становлячи якусь опору для мало© колиби. Зi
схiдно© сторони зазирала колиба з-пiд смерек в саму пропасть з гучливим
потоком... а там далi почерез не© - i на сусiдню залiснену гору. Та ©©
майже не видно зразу з-пiд широких крислатих вiт старинних смерек лiсу.
Тим-то i припала вона циганцi Маврi так до душi... i збудила в нiй
думку... зажити в нiй на самотi i вiддатися цiлком ворожбицтву та лiченню
людей рiзним зiллям з гори Чабаницi.
В перших лiтах свого iснування хоронила колиба чабанiв багача Iвана
Дуба, що не лиш лiтом пробували тут, доглядаючи по пасовиськах i полонинi
товар i конi, але iнодi й зимою, коли сього вимагала господарська потреба.
По смертi Iвана Дуба стояла колиба кiлька лiт порожня i аж тепер дiждалася
нового мешканця в особi циганки Маври, якiй здавалося, що нiхто i нiщо не
замутить тут ©© спокою i вона зможе нестiсненно вiддаватися ворожiнню,
примiвкам i всьому iншому, що входило в обсяг циганки-ворожки.
* * *
Одно© прекрасно© лiтньо© днини спровадилася Мавра на Чабаницю.
Мала дванадцятилiтня Тетянка вiдпровадила ©© в товариствi Iванихи
Дубихи, нiби помагаючи переносити циганську обстанову i речi, яких,
впрочiм, було так мало, що по двох разах стануло вже все в хатинi над яром
на мiсцi.
Коли Тетянка вертала вiд Маври бiлою стежкою, плачучи, телiпалися в ©©
малих ушках золотi обручки-ковтки, пiвмiсяцi, якi Мавра випорола десь з
якогось старого лахмiття i вложила дитинi на пам'ятку вiд себе.
- Носи ©х, доньцю, i не скидай нiколи... - говорила-примовляла Мавра
поважно, вкладаючи ©х дитинi в уха. - Золото хоронить вiд зла i притяга
друге золото. Малою дiстала я ©х вiд сво © матерi, що здобула собi ©х десь
далеко, далеко в свiтi славним ворожiнням сво©м. Носи ©х, а будеш в них
красна i пишна, як сама туркиня._
- _Як сама туркиня, - _повторило так само поважно дiвчатко, пiддаючись
спокiйно операцi© чорно© приятельки та прислухуючись з увагою кождому ©©
слову.
Вiдтак, обiцяючи собi обопiльно забiгати як змога "частенько" до себе,
розсталися.
- Приходи до мене, Мавро, бо я без тебе умру! - наказувала Тетянка ще
раз при вiдходi.
- Прийду, доньцю... прийду! - прирiкала свято Мавра, утираючи мовчки
сльози з очей, що сунулися ©й по худiм лицю з жалю за дитиною.
- Щоднини, - наказувало знов дiвчатко.
- То, може, вже й нi, - чулося у вiдповiдь, - бодай спочатку нi. Бо
люди, побачивши мене так часто у вас, глузували б, що "дверми (сказали б)
вiдiйшла циганка, а вiкном назад вернула..." Але не журися, доньцю. Мавра
Тетянку любить i вона ©© не забуде - прийде.
I справдi, вона держить слова. Вiдвiду , як приобiцяла. Хоча i не
щоденно, але й не зрiдка. Лиш зимою гiрко. Мати доню не пуска , та раз-два
на тиждень приходить Мавра до не©. А наповнивши собi бесаги[12] тим, чим
обдарить Iваниха Дубиха, i напестивши та налюбувавшися доволi Тетянкою,
вона верта вдоволена назад до сво © хати.
А Тетянка, що вже потрохи вiдвикла вiд Маври, зверта ться назад,
усмiхаючися вогкими очима до матерi, i тулиться до не©...
Хутко звикла Мавра до сво © романтично© оселi i не жалу свого
переселення.
За сiльськими людьми вона не тужить, бо допекли ©й в долах доволi, чи
не на всi часи. А жiнки й молодицi, що потрiбували поради i лiкiв чи
примiвок вiд знахарки-ворожки, знаходили i вiдвiдували ©© й тут. I жодне,
що тут появиться, не приходить з порожнiми руками.
Одна принесе муки, друга молока, хлiба, третя одробину свiтла, дехто
грошенят на тютюн, а кожде чимось обдарить, жодне впорожнi не прийде. I
добре ©й живеться, Мавра не зна великих злиднiв, ©й багато не треба.
А Тетяна що рiк, то бiльша i краща, прибiга також погiдними ранками до
давньо© сво © приятельки - i не скучно Маврi.
Лiтом збира вона гриби, малини, ягоди, носить в мiсто на продаж, i все
капне щось i за те. В п'ятницю i суботу спуска ться в сусiднi села або й
мiста межи багачi по милостиню i нiколи не верта з порожнiми торбами.
Вечором розклада сво© здобутки на лаву i стiл, що ще по пастухах
остали, i раду ться ними. Ранками збiга за деякою товариною Iванихи
Дубихи дозирати - i живеться ©й не согiрше. Сказано: ©й багато не треба. А
зимою знов днi короткi, ночi довгi - i хутко переживаються. Весною i
лiтом, аж до пiзньо© осенi ходить ще i по зiлля, яким мiж людьми тайком
торгу , ворожить... I от як труча ворожка Мавра сво© днi на горi
Чабаницi, в лiсi навперед себе...
* * *
Iнакше живеться Iванисi Дубисi та Тетянi в долинi коло млина. Iваниха
пода ться пiд вагою господарських клопотiв, а Тетяна вироста ,
розвива ться в прекрасну справдiшню лiсову русалку.
й вже двадцятий рiк.
Висока, гнучка та бiлолиця. Особливо одним впада вона кождому в очi,
хоч би кому. Се сво©м блiдавим лицем i чорними густими бровами, що
лукувато здiймаються, зцiпившися над носом, над чорними задумчивими очима.
Вигляда , мов якась пишна боярська дитина, що диву ться мовчки всьому
на сiм свiтi.
Переходить хто попри не© з людей, задивиться на молоде прегарне лице з
високо пiдсуненими чорними бровами, що надають лицю виразу глибокого
зчудування, - задержиться мимоволi на хвильку i любу ться нею.
А вона нiчого.
Вiдповiсть з зачудованим поглядом мовчки згори (бо ж ростом в матiр
вдалася) - вiдтак, засоромившись бог зна чого, усмiха ться. I яка ж
чудова вона тодi, коли усмiха ться. Скiльки м'якостi душi i серця, скiльки
тепла зраджу мимоволi усмiх тих молодих невинних уст. Попри те й душа ©©
чиста, бiла, мов голуб, i нiчогiсiнько злого не зна . Яке зло знала би
молода Тетянка, коли, окрiм лiсу, млина, сво © хати з святими iконами i
старо© нянi Маври, нiчого iншого не зна . Та, зда ться, нiхто не знався
так добре на красi молодо© Тетяни, як сама ©© поважна мати. Глядить iнодi
на не© i мовчки в душi молиться до не©. I не лиш до то© ©© тiлесно© краси,
але й до душевно© доброти то© одиноко© сво © дитини. Нiхто-бо ©© справдi
не зна , не розумi так добре, як сама мати. Яка працьовита, чесна, яка
милосердна вдалася вона ©й. Господи, змилосердися лиш над нею та дай добру
долю!
й iнодi лячно за долю то© дитини, над якою дрижить, i на яку молодi
люди чигають, мов справдiшнi хижуни. Вона бачить, як вони за нею
спозирають, бiгають, окружаючи ©© зразу здалека, мов тi рабiвники[13]. А
мiж ними й гарнi, й багачi, та Iваниха жде все ще на щось лiпше,
гiднiше. Сама вже не зна , на кого ще жде, i через те захову ©©
iнстинктивно для якогось нiби ангела-царевича, що ма ще десь-звiдкись
прибути i забрати ©© вiд матерi пiд свою щиру опiку.
Звiдки мав би вiн прибути?
Не зна .
© серце ще не вiщу .
З долу, з ©© села - нi. Бо тут в долинi вона зна вже всiх._ Вже й
кiлька разiв старостiв виправляла. Не до вподоби були ©м. Нi матерi, нi
доньцi. Але, може, он там з-за то© гори, куди хова ться рiка,
потужнiвши... то, може, i сплавами вiн колись над'©де.
Може...
Тому треба стерегти та доглядати Тетянку, щоб не подалася за нерiвною
собi парою.
Догляда i пестить Iваниха Дубиха дiвчину, дрижить i молиться о добру
долю для не©.
Вона прийде.
Тетянка добра, милосердна i робуча - чому б i не надiлив ©© за те
господь доброю долею?
Для добрих зло© нема.
Живе Тетяна спбкiйно в матерi, мов цвiтка в зiльнику. Не бачить i не
чу багато. Особливо ж не бачить нiколи лиха. Не бачить навiть краси
сво ©, що всiх мов те сонце, слiпить; хiба як над чистою водою похилиться
- побачить себе. А там...
Сказано - не бачить i не чу нiкого.
В село до дiвчат-ровесниць мати лиш рiдко коли пуска . Вони - вiддалiк
вiд ©© обiйстя i млина, i ©й лячно про не©. Одну ©© лиш ма , як одну душу,
одне серце в грудях, тому всього бо©ться. Хто богом суджений, сам
навернеться до млина. Вiн пишним гуком сво©м не одного приводить. Вiн як
окремий який свiт, - а Тетянка його бояриня. Хто б не зацiкавився нею, не
поглянув на не©?
Лиш одного не спиня тепер мати Тетянi. В однiм не стiсня ©© нiколи. А
то - заходити до ворожки Маври над яр, коли б не захотiла, i гуляти лiсом.
Iдучи вгору лiсом, спiва Тетянка повною груддю, нiби вiдда , що в душi
дзвенить. Воно ясне, сильне, природне i чисте. Сказано - краса з першо©,
божесько© руки.
Iде вона по бiлiй вузькiй стежчинi все вгору, тут i там схиляючись за
тужливо похиленим дзвiнком-цвiткою - мiж хвилюючим шумом смерек, i все
попри сво© та сусiднi полонини. I ©й тут добре.
А стара Мавра! гай, гай, хто так умi сторожити над дiвчиною, як сама
вона! А ©© вже всi бояться - хоча б лиш для страшних очей, що одним ©х
полиском - зна покарати. То нiхто i словом не торкнувся би Тетяни.
Сама ж Iваниха Дубиха, строга i богомiльна, щонедiлi i свята ходить з
донькою сво ю удвiйцi до храму божого, а зимою ©здять...
* * *
Молодий Гриць, годованець багача Михайла Дончука в Третiвцi, недалеко
угорсько© границi, дiзнався доволi рано про те, що вiн не рiдна його
дитина, а чужа, пiдкинена, яку знайдено колись в лахмiттi на призьбi. Хоча
його господарi, чи, як вiн ©х звав, батько-мати його, i добре держать, i
гарно зодягають, то господиня, розлютившись iнодi, заклене йому на добре.
I в таких власне хвилях зачува , що вiн "пройдисвiтське насiння", що в
"циганськiм", закуренiм лахмiттi опинилося на "гризоту" та журу добрим
людям пiд ©х спокiйною стрiхою.
При таких нагодах переймав Гриця такий жаль i туск[14] до всього
тутейшого гiрського свiту, що був би йшов, куди очi несли, щоб лиш не чути
i не бачити тут нiчого. Та не лиш тодi прокида ться в нiм якась чудна туга
в серцi до далечини... i iншого свiту. Нi. То нещасне почуття не да йому
i в мирних хвилях спокою. Не да оставатися довго на однiм мiсцi, через
що, головно, i набрався вiн вiд господарiв якнайбiльше лайки, а часом i
бiйки. Заставляють його iнодi доглядати вiвцi; вiн догляда день, два або
й чотири добре i щиро. А далi нi з сього нi з того покине все стадо i
поволiчеться в цiлком противне мiсце, де нема нi доволi пашi, нi води.
Або знов пристане до чабанiв з товаром, або до парубкiв з кiньми... i тут
повторю ться те саме, доки i не приволiчеться, нiби наситившись тою
вiдмiною мiсць, додому.
Одного разу, вже як сiмнадцятилiтнiй хлопець, вiн вибрав собi
щонайкращого коня господаря i давай об'©жджати чогось сусiднi села. Що
нашукалися, нажурилися господарi за хлопцем - вiн пропав без слiду, мов у
воду впав. Аж сьомого дня знайшов його господар спокiйного пiд стогом коло
коней без капелюха на головi, коли витесував довгу парубоцьку сопiлку.
- А ти, опришку, куди уганяв цiлий тиждень на конi? - накинувся на
нього господар, вхопивши його за густу чорну чуприну та потермосавши нею
по щиростi.
- Я об'©здив сусiднi села, - вiдповiв Гриць з найбiльшим супоко м,
освобождаючи так само свою гарну голову з деспотичних рук
господаря-батька, - розпитував за скрипкою.
- За скрипкою? - крикнув господар i аж витрiщив очi з чуда. - То я тебе
до скрипок викохав i держу? Та найдорожчого коня до про©здок тримаю?
Чекай, непотрiбе безголовий, чекай! - гукав на все горло. - Ади, чого вже
не придумав в сво©й головi - скрипки! Тьфу!!
- Коневi не сталося нiчого, - вiдказав Гриць спокiйно. Я коня доглядав
i пильнував. А дивiть, вiн он аж виблискуеться до сонця, такий ситий i
годований. А менi треба скрипки, до того i захопила мене охота подивитися
в сусiдн село. Скучно, татку, на однiм мiсцi сидiти, тому я по©хав. А
роботу не таку вже страшну я залишив, самi зна те, тому й по©хав. Коли
робота пекуча, я не киваюсь, а коли нема, я тодi ©ду. От що!
Господаревi, нiби з зачудування, аж мову вiдiбрало. Рука знов
пiднялася, щоб опинитися, як передше, на головi хлопця, але не годен був.
Гриць поглянув на нього такими вже чудно сумними, а заразом щирими очима,
що вiн лише сплюнув i, заклявши щось пiд вусом, вiдiйшов.
Гриць усмiхнувся, вiдгорнувши пишне волосся з чола, що шовком зсунулося
при торганнi, i взявся далi до сво © роботи. Батько знов сво , - думав
вiн, - а вiн_ сво . Вiн хотiв собi конче роздобути скрипку, повчитися на
нiй грати, щоб, доглядаючи iнодi худобу чи вiвцi верхами, не було так
тужно i сумно на самотi, щоб не гнало з мiсця на мiсце; i от таки не
успiв. Та зате вiн витеше собi тепер сопiлку, i як загра на нiй, всi
дiвчата на танцях стануть округ нього i будуть слухати та раз плакати, раз
самi гуляти. Гей! га! - усмiхнувся Гриць на саму таку принадну думку. Гей!
га! Що йому господар...
Але господиня-мати, розвiдавшись, куди i пощо гуляв вiн на найкращiм
конi сiм день, прибралася до нього iнакше, хоч вже як його любила i при
доброму настро© ласкава була, однак, розлютившись, що раз загадала - не
дарувала.
- Пройдисвiте! - накинулася на нього, коли увiйшов у хату, i не
надумуючись довго, вдарила його широкою долонею по щоцi.
- Пройдисвiте! - гукала по сво©й скорiй вдачi. - Гада ш, час божий на
те, щоб його пусто-дурно на конi прогайновувати? Попам'ята ш ти ту
по©здку, - кричала, розмахуючись вдруге укарати хлопця. - Попам'ята ш! -
Та не вспiла се по раз другий вчинити. З хлопцем зробилася така змiна, що
вона здержалася.
Мов гадюкою вколений сам боярин якийсь, опинився Гриць близько коло не©
i, стиснувши, нiби клiщами, ©© руку, процiдив:
- Я не пройдисвiт, - говорив зi зворушення i обиди погаслим голосом, -
я не пройдисвiт. Я ваш син. А коли випира теся того, що лиш вихованець, то
не безчестiть. Хлiб ваш дурно не ©м; як знаю, вiдробляю. А що не роблю
стiльки, скiльки вам захочу ться, то дайте менi спокiй. Я собi пiду вiд
вас i не верну. На мо мiсце приймiть собi наймита, i буде вам лiпше. Менi
не все хочеться робити, тому й не роблю. I робити не буду. Розумi те? А
пам'ятайте, я не наймит ваш!! Що у вас з'©в, то вже i вiдробив. - I,
луснувши з неописаною погордою i гнiвом дверми, вийшов. В його рухах i
голосi було стiльки приказуючого i гордого, що господиня вмовкла i
побiлiла. - Тьфу! - сплюнула I хрестилася. - А се що таке? Кого я маю в
хатi? Приймака, боярина чи поповича? Ади який гонор мамi вiддав, дверми
пiд носом, мов жидовi, луснув, i вiн не "пройдисвiт", його не
"безчестiть". Михайле, ви чули? - кликнула в другу хату до господаря,
звiдки й без того висунулася висока, тепер в низьких дверях похилена
постать самого господаря.
- Та чую, - вiдказав вiн. - Та що ж?
- Що? - кричала жiнка, - ви ще пита те, що? Адiть, за ваш хлiб-сiль
який гонор вiддав.
- Та не дразни-бо його вже стiльки тим "пройдисвiтом" та
"пройдисвiтом". Ти бачиш, вiн вже такий вдався на мiсцi довго не висидить.
То i що з ним вдi ш? Убити його за те не уб'ю.
- Я його привчу! - вiдкрикувала господиня.
- Ба нi, не привчиш. Я вже без тебе пробував. По-злому - i стiльки на
добре не виходить. Знай, тепер вiн знов кiлька день на очi не покажеться.
Чорт зна , що в нiм за вдача, але вже такий.
- Вiд родичiв "пройдисвiтiв" - кажу вам, - вчепилася господиня знов