Страница:
шляхту, заведу школи, унiверситети, заведу просвiтнiсть, високо
пiднесеться моя рiдна Укра©на, як високо сто©ть вропа. Ох думи мо©, думи
золотi! Треба написати Олесi, нехай ©де до Чигирина! Нехай ©де з блиском,
з честю! Нехай в'©жджа в Чигирин з великим по©здом!"
Виговський зараз послав козака-верховця в Ки©в з листом до Олесi, в
котрому оповiстив ©©, що козаки вибрали його за гетьмана, i велiв ©й
прибути до Чигирина. Олеся аж нестямилась од радостi. Вона почувала себе
такою щасливою, що зразу поздоровшала, i незабаром щастя i радiсть
закрасили рум'янцями ©© лелiйно-бiлi щоки. Дiставши звiстку од гетьмана,
Олеся забажала побувати в князя Любецького та в панi Суходольсько©. Але
вона добре знала, що зусiм втеряла в них ласку пiсля того, як вийшла замiж
за Виговськога не послухавши ©х поради. Олеся послала до ©х тiтку Якилину
на розвiдки.
Тiтка Якилина другого дня вранцi побiгла до князя Любецького нiбито по
дiлу за свiй хутiр коло Ки ва, котрий вона оддала в посесiю Любецькому, i
при цiй нагодi розказала, що Виговський вибраний вже за гетьмана, i Олеся
тепер вже гетьманша.
Князь Любецький витрiщив з дива на Якилину сво© чорнi очi; Любецька теж
дивилась на Якилину з дивуванням. Обо вони не сподiвались, що Виговський
буде гетьманом, а Олеся гетьманшею. I князь, i княгиня тепер постерiгали,
що не вони, князi та сенатори, а Виговський та Олеся тепер найвищi особи
на Укра©нi. Обо вони стали ласкавiшi до Якилини Павловсько©, вiтали ©©
ласкаво, були ввiчливi до не© i просили, щоб Олеся прибула до ©х на обiд
другого дня. Вернувшись додому, Якилина Павловська розказала Олесi, як ©©
привiтно прийняли обо Любецькi. Олеся засмiялась.
- Тепер вони заспiвали iншо© й веселiшо©, заспiва iншо© i мiй старий
дядько Христофор Стеткевич, котрий колись ставав дибки проти мого шлюбу з
Виговським, - сказала Олеся.
Другого дня, прибравшись i причепурившись, Якилина й Олеся по©хали на
обiд до Любецьких. Там вони застали i Суходольську. I Любецькi, й
Суходольська стали неначе iншi люди. Зовсiм не тi, що були переднiше. Не
тiльки не було в ©х зневаги, але вони тупцяли коло Олесi, поздоровляли,
цiлували i не знали де й посадити. Олеся держала себе спокiйно, але ©© очi
виявляли ледве примiтну насмiшкуватiсть. За столом Олесю посадили на
першому мiсцi; Любецька сiла по один бiк вiд Олесi, а князь - по другий.
- Ну, тепер, моя кохана Олесю, хоч будеш замужем за козаком, але ти
перша особа на Укра©нi мiж усiма козачками, - говорив Любецький. - Тiльки
пам'ятай, серце Олесю, що ти тепер ма ш силу мiж козацькою старшиною,
можеш мати вплив на гетьмана i на козацьку старшину. Не забувай, що ти
родом шляхтянка й князiвна по матерi. Вже там як зна ш, хитро та мудро,
по-жiноцьки, встоюй за право шляхти як укра©нсько©, православно© й
католицько©, так i польсько©. Не забувай i про Польщу, бо хоч гетьман
Богдан i оддав Укра©ну Москвi, але Польща ще сто©ть, ще не впала i буде
сутнiти, доки суду-вiку. I нехай вона сто©ть i процвiта , бо ми звiдтiль
добули собi шляхетськi й панщаннi привiле© i вищу просвiтнiсть.
- Добре, добре, князю! - обiзвалась Олеся, хоч вона й почувала в душi,
що нездатна по сво©й вдачi втручуватись в полiтичнi справи i заправляти
ними, бо любила бiльше домове й сiм' ве життя.
- Намовляй i настренчуй, серце Олесю, Виговського, як тобi радить
князь, - додала й собi Любецька, подаючи Олесi кубок чудового меду пiсля
останньо© потрави.
Помирившись з Олесею за обiдом, Любецькi знов обцiлували Олесю i в
уста, i в щоки i розпрощались з нею.
- Тобi, серце Олесю, треба ще по©хати в Мокрани до опiкуна, попросити в
його вибачення. Все-таки вiн твiй опiкун i доводитися тобi дядьком, -
сказав Любецький на прощаннi.
- Думаю по©хати оце завтра, - сказала Олеся. I вона другого дня по©хала
в Мокрани з сво ю тiткою Якилйною та з ©© двома дочками.
При©хали вони в Мокрани. Старий Христофор не сподiвався ©х до себе в
гостi i був дуже здивований.
- Я думав, що ти, Олесю, вже давно живеш в Чигиринi, - промовив
Христофор ласкаво й привiтно.
- Нi, мiй дорогий дядьку! Я довго слабiла, а потiм завагонiла i
породила сина. Родиво було важке. В Чигиринi я ще й досi не була. Так
якось менi не поталанило в цьому, як i в сватаннi Виговського. Мiй гетьман
хоче, щоб я в'©хала в Чигирин з пишнiстю, вартою високо© особи, вартою
гетьманшi, - сказала Олеся.
- Ото вiн правду каже. Коли ти гетьманша, то повинна в'©хати в Чигирин
з парадом i з пишнiстю. Але ти не ма ш доброго екiпажа: твiй, ще
батькiвський, старий, старомодний. Бери нашу нову французьку, парадову
карету, бо парад для високо© особи ма велику вартiсть, i ©дь до Чигирина
з пишнiстю, а ти тепер висока особа.
Олеся поцiлувала Христофора в руку. Карета була помальована зеленою
фарбою i позолочена на рубчиках. В каретi було дво дверець з вiкнами.
- Окрiм того, - говорив старий Стеткевич, - не годиться тобi ©хати
самiй: треба, щоб за тобою тягся по©зд, як за королевою. Я не по©ду, бо я
старий, та й не думаю приставати до козацько© верстви, як пристав Юрiй
Немирич й iншi укра©нськi шляхтичi. Вiзьми з собою тiтку Якилину
Павловську та родичок: Лговську, Подарицьку й iнших. Нехай ©де з тобою i
оця Павлина. Це буде нiби твiй кортеж i двiрський штат.
- Ой яка я рада, що по©ду до Чигирина! - аж крикнула Павлина Рудницька.
- Ото надивлюсь на людей i побачу свiта!
Вона встала i поцiлувала в руку Христофора Стсткевича. В не© таки
майнула думка, що вона там знайде собi жениха мiж козаками.
- Та пам'ятай, Олесю, що ти шляхтянка! - говорив далi дядько. - Встоюй
перед Виговським, перед козацькою старшиною за шляхту, за ©© привiле©. Не
забувай i про Польщу. Ти любиш Польщу. Все, що наша давня шляхта добула
собi i в привiлеях, i в просвiтностi, все те прийшло до не© з Польщi. I
коли я дiстав просвiтнiсть, добувся розумом до вольних просвiтних
соцiнiанських i кальвiнських думок, то все те дiстав з вропи, але дiстав
через Польщу, бо Польща не зачиняла дверей для цього всього, а Москва
зачинить i нiякого свiта не пустить i з Польщi, i з-за границi; тодi
темрява вкри Укра©ну.
- Добре, дядю, добре! - сказала Олеся, але ©© думки вертiлись не коло
просвiтаостi вропи та Польщi, а коло французько© карети та уборiв. Вона
вже гадала в думцi, яку собi французьку сукню пошити для парадного в'©зду
в Чигирин, щоб вразити жiнок козацьких старшин, котрi вбирались в кунтушi,
в жупани, в плахти та в намiтки.
Олеся i Павлина зiбрали усяке сво добро в далеку дорогу. Вони думали
пробути недовгий час в Ки вi, щоб пошити собi нове убрання. Швидко потiм
вонл ви©хали до Ки ва.
Прибувши в Ки©в, Олеся покликала кравця Василькiвського, котрий вчився
кравцювати в Варшавi i вмiв шити моднi польськi убори. I Олеся, й Павлина,
i тiтка Якилина понабирали собi дорого© матерi© на сукнi. Кравець
заходився коло роботи. Олеся просила тiтку, щоб вона взяла з собою в
Чигирин i сво©х дочок, Маринку та невеличку ще Прiсю. Тiтка пристала на це
i почала й ©х прибирати та чепурити. Олесинi знайомi та далекi родички,
Лговська i Подарицька, запрошенi Олесею до Чигирина, теж заходились коло
вбирання. Княгиня Любецька та Суходольська не схотiли ©хати до Чигирина,
.скiльки ©х не благала Олеся. Тiльки Олесин дядько, князь Соломирецький
обiцяв ©хати з нею в Чигирин, бо мав сво© iнтереси: думав впрохати
гетьмана та старшину, щоб йому вернули села на Укра©нi коло Бара, звiдкiль
його вигнали козаки як католика.
Гетьман дав знати Олесi через верховця, котрого дня вона була повинна
ви©хати з Ки ва, щоб стрiнути ©© в Чигиринi, як високу особу. З по©здом
Олесi ви©хала i невiстка ©© Маруся Стеткевичева, жiнка брата ©© Юрiя,
котрому гетьман обiцяв полковницький уряд. Старий батько гетьмана встафiй
Виговський, що проживав в Ки вi, не по©хав з гетьманшею до Чигирина i
прибув перегодя, щоб жити при синовi.
В той час в Богдановому домi проживали Богданiв син Юрiй,
шiстнадцятилiтнiй хлопець, та третя Богданова жiнка Ганна, з роду
Золотаренкiв. Овдовiвши пiсля першого чоловiка Пилипа, вона вийшла замiж
за гетьмана Богдана. Розумна, поважна й хазяйновита, вона мала дуже
великий вплив на гетьмана Богдана, вивела при його дворi гулянки та
п'янство i була доброю, господинею в домi. Богдан поважав ©© й слухав.
Новий гетьман Виговський дав ©й для прожиття в палацi двi свiтлицi, а
Юрi вi - одну кiмнатку рядом з свiтлицями старо© гетьманшi, щоб вона
повсякчас мала спроможнiсть наглядати за молодим слабовитим i неслухняним
хлопцем.
Просторнi свiтлицi покiйника Богдана були розкiшно убранi й вимальованi
усякими арабесками. На дверях були намальованi картини з давньо© священно©
iсторi©. На поличках блищали рядки дорогого срiбного й золотого посуду:
полумискiв, блюд, усяких кубкiв та здорових пугарiв. Все в свiтлицях було
поновлено, вичищено, вибiлено. Свiтлицi прибирались, як iк Великодню,
неначе вони ждали ново© пишно© шляхтянки-гетьманшi.
Виговський дав знати листом Олесi, коли вона повинна була ви©здити з
Ки ва, щоб стрiнути з пошануванням ©© по©зд. Вiн просив стару гетьманшу
Ганну Хмельницьку та Богданових дочок од першо© жiнки, Катерину й Олену,
щоб вони стрiли нову гетьманшу в найбiльшiй свiтлицi з хлiбом та сiллю.
В самий день при©зду Ганна Хмельницька сидiла в сво©х покоях, убрана
по-празниковому. Висока на зрiст i трохи огрядна, вона й тепер була гарна
з лиця. На нiй було дороге, але темне убрання, темно-вишневий, з золотими
квiтками, кунтуш, та шовкова бiла намiтка, переткана срiбними нитками. На
ши© на золотому ланцюжку блищав золотий чималий хрест вiзантiйсько©
кучеряво© форми, обсипаний чималими брильянтами. Це був подарунок
покiйного гетьмана Богдана. Стара гетьманша ждала при©зду молодо©
Виговсько© i задумалась серед тишi, котра панувала в здоровому домi, нiби
завмершому пiсля смертi старого гетьмана. Ганнi Хмельницькiй було не до
вподоби, що Виговський вимагав од не© вчинити таку честь для ново©
гетьманшi, але вона мусила коритись, мусила згодитись.
"Ох Боже наш милостивий та милосердний! - думала Ганна, сидячи коло
стола, пiдперши щоку долонею. - Минула моя слава, як красне лiто, i тепер
я мушу чинити, що менi загаду новий гетьман. Дуже вже велику честь хоче
вiн оддати сво©й жiнцi-шляхтянцi. Як я прибула в Богданiв палац, мене
нiхто i не думав стрiчати з якимись церемонiями, а тепер я, така сама
гетьманша, як i Олеся, мушу прислужуватись, я, гетьманша, котро© слухав
сам Богдан, котру запрошував вiн обiдати вкупi з чужоземськими
посланцями... А колись я мала сво©х гайдукiв, сво©х паннiв, дiстала од
гетьмана право видавати гетьманськi унiверсали монастирям!.. До мене
писала листи польська королева, менi кланялись чужоземськi посланцi... А
тепер... Ох, минула моя слава, неначе листям поплила за водою".
I стара гетьманша пiдвела вгору сво© пишнi карi очi i зiтхнула
важко-важко, аж ©© широкi плечi та голова, заверчена срiблястою намiткою,
пiдвелась вгору.
Дверi рипнули. Ввiйшов Виговський, прибраний в новий червоний кунтуш,
ввесь блискучий, веселий, пишний. Вiн поклонився Ганнi i поцiлував ©© в
руку.
- Вже по©зд недалеко од Чигирина. Прошу вас, мамо, моя дорога
гетьманшо, йдiть до свiтлицi i будьте напоготовi з хлiбом та сiллю, та не
забудьте привiтати мою Олесю щирою привiтною промовою. Там вже вас ждуть
дочки Богдановi: Катерина Виговська та Олена Неча ва. Ви станьте посеред
свiтлицi, а Катерина й Олена нехай стануть коло вас по обидва боки, а
Юрась нехай стане побiч вас.
- Добре! зараз iду! - сказала Ганна, виходячи вкупi з Виговським до
парадово© свiтлицi, де сидiли на довгiй канапi, застеленiй розкiшним
перським килимом, Катерина й Олена.
Обидвi вони були убранi в дорогi убрання. - На Катеринi був дорогий
парчевий зелений з дрiбними золотими квiтками кунтуш, обшитий золотим
зубчутим позументом, та червона шовкова спiдниця, обтягнута золотою рiдкою
сiткою, неначе обсипана золотою ряскою; на ши© блищав пишний дорогий убiр
з чотирьох разкiв дрiбних червiнцiв, на котрому внизу висiли зубчастi
причiпки, облямованi кругом нiби розтягнутими золотими краплями. Олена
Неча ва, бiльш бiлява, нiж Катерина, убралась в яснiшi убори: на нiй був
оксамитовий кунтуш делiкатного, ясно-вишневого кольору i шовкова голуба
спiдниця, обтягнута срiбною сiткою. На ши© бiлiло шiсть разкiв чималих
перлiв i один разок добiрних брильянтiв -подарунок ©© батька гетьмана
Богдана. Щоб пiдiйти пiд новомодний смак ново© гетьманшi, i Катерина, i
Олена не завертiли голiв намiтками, а надiли парчевi золотi низенькi
очiпки, з-пiд котрих спускались хвилями на шию й на плечi довгi срiблястi
намiтки.
- Та покличте Юрася! Нехай вiн стане побiч вас, бо вiн, хоч i хлопець,
але все ж таки вiн син гетьмана Богдана, - сказав Виговський i вийшов в
двiр виряджати сотню козакiв, котра пiд проводом молодого сотника
Золотаренка, небожа Ганни Хмельницько©, мала вийти назустрiч по©здовi за
Чигирин на ки©вський шлях.
Тим часом дверi в першу свiтлицю, де сидiла Ганна з дочками Богдана,
неначе одчинив вихор. В свiтлицю влетiв Юрась, худенький, блiдуватий
хлопець з гострим носиком, з каламутними очима, i наробив галасу на всю
свiтлицю.
- Мамо! що це таке? що тут дi ться в палацi мого батька? - кричав
Юрась.
- А що ж тут дi ться, сину? Ми зiбрались оце стрiчати нову гетьманшу.
Та й ти, Юрасю, повинен стрiнути ©© отут в свiтлицi, вкупi з нами, -
обiзвалась до його Ганна Хмельницька.
- Що це таке? Що вони тут виробляють в мо©й господi? Що це тут витворя
Iван Остапович? - репетував Юрась на всю свiтлицю.
- А що ж вiн витворя ? - обiзвалась Олена Неча ва. - Стрiча нову
гетьманшу, Олену Богданiвну.
- Олену, Олену! На дiдька менi здалася та нова гетьманша! Ви зна те, де
тепер мо© конi?
- Нi, не зна мо. А де ж тво© конi? Певно, в станi, - промовила Ганна
Хмельницька, осмiхаючись на вередування свавiльного Юрася.
- Еге! в станi... в гарнiй станi! В хлiвi! Он де теперечки мо© конi! А
Виговського конi поставили в батьковiй станi. Я не знаю, що й далi буде! -
кричав Юрась. - Нехай би Iван Остапович запер мене в хлiв, то мене б не
брала така досада, як за мо© конi.
- Та не в хлiвi-бо, а в повiтцi тво© конi, - обiзвалась Ганна, - i
повiтка добра, не гiрша за станю. Невелика бiда, як тво© конi постоять час
в повiтцi.
- Невелика, невелика! А коли невелика, то чом же гетьман не поставив в
повiтцi сво© конi, та мо©? Хто тут господар в домi? Вiн, чи я? Я -
господар! Я - гетьман! А вiн забрав собi на гетьманську булаву i Суботiв,
викопав захованi батьком в землi грошi, цiлий мiльйон талярiв, i забрав
теж на булаву. Це гарно! Я - гетьман! Вiн мене ограбив! Заграбував велику
силу грошей мого батька. Викопав закопанi в замку в Гадячi мо©м батьком
грошi, цiлий мiльйон талярiв! Це не жарти! це розбiйництво!
- Та ти ж, сину, сам зрiкся гетьмансько© булави на який час, бо тобi
треба ©хати до Ки ва в академiю та кiнчати науки, - сказала Ганна.
- Навiщо менi ©хати до Ки ва? Я й дома скiнчу ©х з мо©ми вчителями. Я
до Ки ва не по©ду, поки мо© конi не поставлять в мо©й станi! - репетував
Хмельницький, i в його очах вже тремтiли сльози, а його руки дрижали.
Ганна Хмельницька схопилась з мiсця i кинулась до Юрася. Вона
зауважила, що вiн став дуже роздратований, i боялась, щоб на його не
найшла чорна хвороба i не кинула його об землю. Ганна почала його вмовляти
ласкавими словами i трохи заспоко©ла, обiцявши, що його конi знов
поставлять в станi на старому мiсцi, як тiльки скiнчиться в'©зд гетьманшi
та роз'©дуться гостi. Юрась заспоко©вся.
- Сiдай же, сину, коло нас та жди, бо й ти повинен стрiчати вкупi з
нами молоду гетьманшу, - сказала Ганна i посадовила Юрася поруч з собою на
канапi. Юрась втихомирився; його нервова слабiсть минула, i сльози одразу
висохли в очах. В дитячих лiтах вiн слабував на чорну хворобу; тепер та
слабiсть вже минула, але вiн був i тепер нервовим i вередливим хлопцем.
Катерина Виговська вийшла з свiтлицi, швидко вернулась i принесла
свiжий, тiльки що спечений хлiб. Вона поклала на здоровому срiбному блюдi
хлiб, а на хлiбi зверху - дрiбок солi.
Незабаром вступив в свiтлицю гетьман, кинув оком, чи все було гаразд,
окинув оком стiльцi з високими спинками, оббитi червоним сап'яном, ослони
й круглi циглики, обтягнутi червоним сукном та шовком, окинув [оком]
килими, розстеленi по свiтлицi, i промовив:
- Господи спострiчай! Дай, Боже, час добрий!
Тим часом в свiтлицю вскочив козак-вiстовець, котрий наглядав з вiкон
дзвiницi на поле, i промовив:
- Ясновельможний гетьмане! вже по©зд з'явився на шляху за верстов
п'ять-шiсть од Чигирина!
- Час менi ви©здити з козаками назустрiч мо©й гетьманшi! Прощавайте тим
часом! - промовив гетьман до Ганни Хмельницько© i прожогом вискочив у
двiр, де стояла сотня козакiв. Гетьман вирядив сотника з козаками з двору.
За козаками рушив оркестр, а за ними на пишному конi ви©хав гетьман з
декотрими полковниками. Сотня козакiв поскакала в поле. Оркестр став на
мосту зараз за мiстом. На мосту ждав сво © гетьманшi й гетьман з
старшиною.
Сила народу зiбралася коло мосту й загетьманським двором. Пiшла чутка,
що молода гетьманша - дочка князя, що вона ©де з великим по©здом в золотiй
каретi, а за нею ©дуть усе князi, шляхтичi та польськi сенатори, котрi
знов запанують на Укра©нi за нового гетьмана. Мiж простим народом
розповсюдилась чутка, що вкупi з гетьманшею на©дуть польськi пани i
привезуть з собою в золотiй каретi якусь страшну вiдьму, а та вiдьма знов
заведе панщину.
Незабаром за гетьманським двором заграли музики. Ганна Хмельницька,
Катерина й Олена кинулись до вiкон. У двiр увiйшов оркестр, i музики грали
голосного марша. За музиками ©хав Данило Виговський, а за ним тихо
котилась блискуча французька карета, в котрiй сидiла гетьманша, ©©
невiстка Маруся Стеткевичiвна i маленька Прiся, дочка Якилини Павловсько©.
На всiх конях над головами, на кракiвських високих хомутах, манячiли
червонi пояси i горiли, як жар, на сонцi. За гетьманшиною каретою котили в
двiр багатi й блискучi екiпажi, в котрих сидiли Павловська, Подарицька,
Рудницька, Лговська, якась родичка гетьмана, Виговська, й iншi багатенькi
шляхтянки, гетьманшинi знайомi. Павловська взяла з собою й свою гарну
дочку Маринцю. Христина, Марусина дочка, котру гетьманша любила за ©©
веселiсть та жвавiсть, сидiла в екiпажi з Павлиною Рудницькою. I перед
по©здом, i позад по©зда скакали на конях козаки, а позад усiх ©хали на
возах дворовi слуги гетьманшi: кондитер, пивничий i кравець
Василькiвський, котрий згодився ©хати до Чигирина за добрi грошi.
Гетьман i Данило Виговський висадили Олесю з карети. Сам гетьман
одчинив дверi в свiтлицю i провiв ©©, взявши пiд руку. Гетьманша була
убрана в розкiшну ясно-голубу сукню, в високий мiцно накрохмалений бiлий
як снiг комiр. На плечi вона накинула малиновий кунтуш. Молода гетьманша i
справдi вступила в господу Виговського, нiби яка королева. Козацькiй
старшинi ця пишнота не сподобалася. Полковники переглядались помiж себе й
осмiхались з-пiд усiв. Усi родички i гетьманшинi знайомi так само були
багато убранi то в пишнi жупани та кунтушi, то в французькi сукнi. Уся
свiтлиця сповнилась гiстьми.
Ганна Хмельницька виступила назустрiч гетьманшi i подала ©й хлiб та
сiль. Гетьманша взяла хлiб i не поцiлувала його.
- Поцiлуй же, гетьманшо, хлiб, бо в нас такий звичай, - тихо промовила
Хмельницька до Олесi.
- От i вибачайте менi, бо я не знала про цей звичай, - тихо обiзвалась
Олеся, - в шляхтичiв нема цього звичаю.
- А ми, по нашому старому звичаю, стрiча мо тебе з хлiбом-сiллю. Пошли
тобi. Боже, на новому мiсцi щастя та вiк довгий, щоб ти була здорова, як
вода, багата, як земля, i довго процвiтала, як квiтка. Дай, Боже, щоб ви з
Iваном Остаповичем панували довго, жили в щастi та в добрi i дiждали
онукiв та правнукiв та ще гетьманували, поки й вашого вiку!
- Спасибi! спасибi! - промовила Олеся. Катерина приступила до Олесi,
взяла з ©© рук хлiб та сiль, поклала на дорогому блюдi i поставила блюдо
на стiл. Ганна Хмельнiiцька почала вiтатись з молодою гетьманшею: вона
поклала обидвi руки на Олесинi плечi i поцiлувалась з нею тричi, потiм
вони обидвi, в знак обопiльно© поваги, як обидвi гетьманшi, поцiлували
одна другу в плече. Привiтавшись з старою гетьманшею, Олеся Виговська
привiталась з Богдановими дочками так само, як i з Ганною.
- А це Юрась, менший син покiйного гетьмана, - сказала Ганна.
- Не Юрась-бо, мамо, а Юрiй! - обiзвався насуплений Юрась.
Олеся осмiхнулась i тричi поцiлувала Юрася.
- Я з Катериною Виговською давненько вже знайома: ми познайомилися в
Ки вi i таки частенько бували одна в друго© в гостях. А от тепер ми вже й
рiдня, - сказала Олеся, обертаючись до Катерини.
- О, я цьому дуже рада! Нам буде не скучно в Чигиринi, буде менi з ким
i поговорити, i розважити себе, - обiзвалась весела й говорюча Катерина.
Гетьман почав рекомендувати Ганнi Хмельницькiй Олесиних родичок. Ганна
привiталась з ними дуже привiтно i щиро.
- Прошу i тебе, гетьманшо, i всiх тво©х гостей сiдати в нашiй господi!
- просила Ганна Хмельницька.
Молода гетьманша сiла на турецькiй софi на першому мiсцi. Родички
посiдали поруч з нею. Виговський попросив козацьку старшину сiдати.
Полковники й сотники посiдали на стiльцях та на довгих ослонах проти
гетьманшi. За козацькою старшиною слiдком натовпилось в поко© чимало
усакого пароду, мiщан та простих козакiв. Домашня прислуга заглядала в
дверi. Усi чудувались з невиданих уборiв ново© гетььманшi. I козакам, i
мiщанам не сподобався пишний при©зд гетьманшi та ©© родичок в дорогих
блискучих екiпажах; не сподобались i кракiвськi хомути з причепленими на
них червоними широкими поясами. Вся ця розкiшна обстава при©зду ново©
гетьманшi була схожа на обставу по©здiв укра©нських католицьких панiв та
польських дiдичiв, котрих козаки тiльки що вигнали з Укра©ни.
- 3 молодою гетьманшею на©хала шляхта провославна. Чого лоброго,
слiдком за цi ю шляхтою на©де до гетьмана в Чигирин i польська шляхта, -
гомонiли козаки й хлопи, оглядаючи з усiх бокiв блискучi екiпажi,
кракiвськi хомути та дорогогу блискучу упряж на конях.
Гетьман звелiв сотниковi Золотаренковi зачинити дверi i випровадити з
свiтлицi зайвий натовп мiщан та козакiв.
Як же тобi, панi, показався наш Чигирин? Зда ться, ти оце вперше в
Чигиринi? - спитала Хмельницька в гетьманщi.
- Пiсля Ки ва вiн менi зда ться дуже простим. Менi не сподобалось, що в
Чигиринi дуже багато вiйська, дуже багато козакiв. На яку улицю не
поверни, скрiзь козаки та козаки, нееначе я опинилась десь в вiйськовому
таборi, - промовила Олеся.
- Бо Чигирин - вiйськове козацьке мiсто. А ти, гетьманшо, певно, не
любиш козакiв? - спитала в Олесi Олена Неча ва.
- Нi, не те, що не люблю... але де багато вiйська, там жити недобре,
неспокiйно: скрiзь брязкають шаблi та гримлять литаври, як у Ки вi коло
свято© Софi©, де тепер оселились московськi стрiльцi. Я, бачте,
шляхетського роду i таки до козакiв не звикла, - сказала Олеся.
- Нiчого те, нiчого! - обiзвався гетьман Виговський. - Поживеш в
Чигиринi, то звикнеш. А от весною, як потеплiша надворi, пере©демо на
життя в Суботiв, в палац гетьмана Богдана, просторний та свiтлий. А там
сади, як рай, там пасiки в садках, куди не повернись. Там тобi буде
спокiйно жити: я знаю, що ти любиш спокiй та тишу.
- От там так гарно, як в раю! Я до тебе, гетьманшо, буду частенько
навiдуватись в Суботiв, - промовила Катерина.
- Навiдуйся, серце Катерино, до мене i в Чигиринi, бо в новому мiсцi,
мiж новими задля мене людьми, я буду нiби на далекiй чужинi, - сказала
Олеся до сво © давньо© знайомо© Катерини, котру вона любила за ©© веселу
вдачу i за природжену розмовнiсть.
Тим часом розмова мiж старою i молодою гетьманшею якось не йшла. Було
зразу знать, що вони одна другiй не припали до вподоби. Козацька старшина
гомонiла помiж собою стиха, поглядаючи скоса на нову гетьманшу. Родички
Олесинi мовчали i розглядали свiтлицю та обставу. Одна Катерина провадила
розмову з Олесею, як давня знайома. В свiтлицi почало стихати; видко було,
що гостi були притомленi пiсля далеко© дороги. Молода i проворна Христина,
Олесина небога, без сорому казка, позiхнула, а потiм встала з стiльця,
потягла аа руку з собою Маринцю, i вони вдвох пiшли кругом свiтлицi,
оглядаючи химерно посплiтуванi малюнки на стiнах та дорогу зброю, що була
порозвiшувана по кутках. Весела Христина, не зважаючи на поважну старшину,
почала бiгати i навiть пустувати. Маруся Стеткевичева спробувала спиняти
свою дочку, але Христина про не© й вухом не вела i пiдбивала на пустощi й
Маринку; здiймала з стiн рушницi та шаблi i подавала Маринцi, котра не
знала, що робити з тими рушницями та шаблями, i вертiла ©х у руках.
Гетьманша насилу впинила Христину i звелiла паннам не зачiпати того, що до
©х не належиться. Христина надулась i сiла. Маринка сiла поруч з нею, i
вони почали тихо балакати про молодих сотникiв, котрi сидiли проти ©х.
Тим часом вiстовець дав знати, що ©де посланець од короля -
Беньовський, котрого гетьман сподiвався до себе на днях. Гетьман вислав
йому назустрiч двох полковникiв, а сам з старшиною вийшов на ганок i ждав
його. При©хав незабаром i Беньовський з двома панами. Виговський щиро
привiтався з ним i запросив до свiтлицi. Незабаром в свiтлицю вступив
Казимир Беньовський, давнiй приятель гетьмана Виговського, тепер посланець
з Варшави у польського короля. Вiн ввiйшов в свiтлицю тихою, поважною
ходою, i Виговський знов привiтався з ним, обнявся навхрест i тричi
поцiлувався. З цього гарячого i радiсного привiтання можна було зауважити,
що гетьман i пан Беньовський вже давненько, ще за живоття гетьмана
Богдана, були в великому приятельствi. Не пота©лось це ©х, очевидячки,
давн приятельство i од козацько© старшини, i од Олесi.
Виговський взяв за руку Беньовського i повiв до Олесi:
- Моя дорога гетьманшо! Це ясновельможний пан Казимир Беньовський,
волинський каштелян i посланець од його милостi найяснiшого короля.
Прибувши цим часом до Чигирина, його ясновельможнiсть хоче поздоровити
пiднесеться моя рiдна Укра©на, як високо сто©ть вропа. Ох думи мо©, думи
золотi! Треба написати Олесi, нехай ©де до Чигирина! Нехай ©де з блиском,
з честю! Нехай в'©жджа в Чигирин з великим по©здом!"
Виговський зараз послав козака-верховця в Ки©в з листом до Олесi, в
котрому оповiстив ©©, що козаки вибрали його за гетьмана, i велiв ©й
прибути до Чигирина. Олеся аж нестямилась од радостi. Вона почувала себе
такою щасливою, що зразу поздоровшала, i незабаром щастя i радiсть
закрасили рум'янцями ©© лелiйно-бiлi щоки. Дiставши звiстку од гетьмана,
Олеся забажала побувати в князя Любецького та в панi Суходольсько©. Але
вона добре знала, що зусiм втеряла в них ласку пiсля того, як вийшла замiж
за Виговськога не послухавши ©х поради. Олеся послала до ©х тiтку Якилину
на розвiдки.
Тiтка Якилина другого дня вранцi побiгла до князя Любецького нiбито по
дiлу за свiй хутiр коло Ки ва, котрий вона оддала в посесiю Любецькому, i
при цiй нагодi розказала, що Виговський вибраний вже за гетьмана, i Олеся
тепер вже гетьманша.
Князь Любецький витрiщив з дива на Якилину сво© чорнi очi; Любецька теж
дивилась на Якилину з дивуванням. Обо вони не сподiвались, що Виговський
буде гетьманом, а Олеся гетьманшею. I князь, i княгиня тепер постерiгали,
що не вони, князi та сенатори, а Виговський та Олеся тепер найвищi особи
на Укра©нi. Обо вони стали ласкавiшi до Якилини Павловсько©, вiтали ©©
ласкаво, були ввiчливi до не© i просили, щоб Олеся прибула до ©х на обiд
другого дня. Вернувшись додому, Якилина Павловська розказала Олесi, як ©©
привiтно прийняли обо Любецькi. Олеся засмiялась.
- Тепер вони заспiвали iншо© й веселiшо©, заспiва iншо© i мiй старий
дядько Христофор Стеткевич, котрий колись ставав дибки проти мого шлюбу з
Виговським, - сказала Олеся.
Другого дня, прибравшись i причепурившись, Якилина й Олеся по©хали на
обiд до Любецьких. Там вони застали i Суходольську. I Любецькi, й
Суходольська стали неначе iншi люди. Зовсiм не тi, що були переднiше. Не
тiльки не було в ©х зневаги, але вони тупцяли коло Олесi, поздоровляли,
цiлували i не знали де й посадити. Олеся держала себе спокiйно, але ©© очi
виявляли ледве примiтну насмiшкуватiсть. За столом Олесю посадили на
першому мiсцi; Любецька сiла по один бiк вiд Олесi, а князь - по другий.
- Ну, тепер, моя кохана Олесю, хоч будеш замужем за козаком, але ти
перша особа на Укра©нi мiж усiма козачками, - говорив Любецький. - Тiльки
пам'ятай, серце Олесю, що ти тепер ма ш силу мiж козацькою старшиною,
можеш мати вплив на гетьмана i на козацьку старшину. Не забувай, що ти
родом шляхтянка й князiвна по матерi. Вже там як зна ш, хитро та мудро,
по-жiноцьки, встоюй за право шляхти як укра©нсько©, православно© й
католицько©, так i польсько©. Не забувай i про Польщу, бо хоч гетьман
Богдан i оддав Укра©ну Москвi, але Польща ще сто©ть, ще не впала i буде
сутнiти, доки суду-вiку. I нехай вона сто©ть i процвiта , бо ми звiдтiль
добули собi шляхетськi й панщаннi привiле© i вищу просвiтнiсть.
- Добре, добре, князю! - обiзвалась Олеся, хоч вона й почувала в душi,
що нездатна по сво©й вдачi втручуватись в полiтичнi справи i заправляти
ними, бо любила бiльше домове й сiм' ве життя.
- Намовляй i настренчуй, серце Олесю, Виговського, як тобi радить
князь, - додала й собi Любецька, подаючи Олесi кубок чудового меду пiсля
останньо© потрави.
Помирившись з Олесею за обiдом, Любецькi знов обцiлували Олесю i в
уста, i в щоки i розпрощались з нею.
- Тобi, серце Олесю, треба ще по©хати в Мокрани до опiкуна, попросити в
його вибачення. Все-таки вiн твiй опiкун i доводитися тобi дядьком, -
сказав Любецький на прощаннi.
- Думаю по©хати оце завтра, - сказала Олеся. I вона другого дня по©хала
в Мокрани з сво ю тiткою Якилйною та з ©© двома дочками.
При©хали вони в Мокрани. Старий Христофор не сподiвався ©х до себе в
гостi i був дуже здивований.
- Я думав, що ти, Олесю, вже давно живеш в Чигиринi, - промовив
Христофор ласкаво й привiтно.
- Нi, мiй дорогий дядьку! Я довго слабiла, а потiм завагонiла i
породила сина. Родиво було важке. В Чигиринi я ще й досi не була. Так
якось менi не поталанило в цьому, як i в сватаннi Виговського. Мiй гетьман
хоче, щоб я в'©хала в Чигирин з пишнiстю, вартою високо© особи, вартою
гетьманшi, - сказала Олеся.
- Ото вiн правду каже. Коли ти гетьманша, то повинна в'©хати в Чигирин
з парадом i з пишнiстю. Але ти не ма ш доброго екiпажа: твiй, ще
батькiвський, старий, старомодний. Бери нашу нову французьку, парадову
карету, бо парад для високо© особи ма велику вартiсть, i ©дь до Чигирина
з пишнiстю, а ти тепер висока особа.
Олеся поцiлувала Христофора в руку. Карета була помальована зеленою
фарбою i позолочена на рубчиках. В каретi було дво дверець з вiкнами.
- Окрiм того, - говорив старий Стеткевич, - не годиться тобi ©хати
самiй: треба, щоб за тобою тягся по©зд, як за королевою. Я не по©ду, бо я
старий, та й не думаю приставати до козацько© верстви, як пристав Юрiй
Немирич й iншi укра©нськi шляхтичi. Вiзьми з собою тiтку Якилину
Павловську та родичок: Лговську, Подарицьку й iнших. Нехай ©де з тобою i
оця Павлина. Це буде нiби твiй кортеж i двiрський штат.
- Ой яка я рада, що по©ду до Чигирина! - аж крикнула Павлина Рудницька.
- Ото надивлюсь на людей i побачу свiта!
Вона встала i поцiлувала в руку Христофора Стсткевича. В не© таки
майнула думка, що вона там знайде собi жениха мiж козаками.
- Та пам'ятай, Олесю, що ти шляхтянка! - говорив далi дядько. - Встоюй
перед Виговським, перед козацькою старшиною за шляхту, за ©© привiле©. Не
забувай i про Польщу. Ти любиш Польщу. Все, що наша давня шляхта добула
собi i в привiлеях, i в просвiтностi, все те прийшло до не© з Польщi. I
коли я дiстав просвiтнiсть, добувся розумом до вольних просвiтних
соцiнiанських i кальвiнських думок, то все те дiстав з вропи, але дiстав
через Польщу, бо Польща не зачиняла дверей для цього всього, а Москва
зачинить i нiякого свiта не пустить i з Польщi, i з-за границi; тодi
темрява вкри Укра©ну.
- Добре, дядю, добре! - сказала Олеся, але ©© думки вертiлись не коло
просвiтаостi вропи та Польщi, а коло французько© карети та уборiв. Вона
вже гадала в думцi, яку собi французьку сукню пошити для парадного в'©зду
в Чигирин, щоб вразити жiнок козацьких старшин, котрi вбирались в кунтушi,
в жупани, в плахти та в намiтки.
Олеся i Павлина зiбрали усяке сво добро в далеку дорогу. Вони думали
пробути недовгий час в Ки вi, щоб пошити собi нове убрання. Швидко потiм
вонл ви©хали до Ки ва.
Прибувши в Ки©в, Олеся покликала кравця Василькiвського, котрий вчився
кравцювати в Варшавi i вмiв шити моднi польськi убори. I Олеся, й Павлина,
i тiтка Якилина понабирали собi дорого© матерi© на сукнi. Кравець
заходився коло роботи. Олеся просила тiтку, щоб вона взяла з собою в
Чигирин i сво©х дочок, Маринку та невеличку ще Прiсю. Тiтка пристала на це
i почала й ©х прибирати та чепурити. Олесинi знайомi та далекi родички,
Лговська i Подарицька, запрошенi Олесею до Чигирина, теж заходились коло
вбирання. Княгиня Любецька та Суходольська не схотiли ©хати до Чигирина,
.скiльки ©х не благала Олеся. Тiльки Олесин дядько, князь Соломирецький
обiцяв ©хати з нею в Чигирин, бо мав сво© iнтереси: думав впрохати
гетьмана та старшину, щоб йому вернули села на Укра©нi коло Бара, звiдкiль
його вигнали козаки як католика.
Гетьман дав знати Олесi через верховця, котрого дня вона була повинна
ви©хати з Ки ва, щоб стрiнути ©© в Чигиринi, як високу особу. З по©здом
Олесi ви©хала i невiстка ©© Маруся Стеткевичева, жiнка брата ©© Юрiя,
котрому гетьман обiцяв полковницький уряд. Старий батько гетьмана встафiй
Виговський, що проживав в Ки вi, не по©хав з гетьманшею до Чигирина i
прибув перегодя, щоб жити при синовi.
В той час в Богдановому домi проживали Богданiв син Юрiй,
шiстнадцятилiтнiй хлопець, та третя Богданова жiнка Ганна, з роду
Золотаренкiв. Овдовiвши пiсля першого чоловiка Пилипа, вона вийшла замiж
за гетьмана Богдана. Розумна, поважна й хазяйновита, вона мала дуже
великий вплив на гетьмана Богдана, вивела при його дворi гулянки та
п'янство i була доброю, господинею в домi. Богдан поважав ©© й слухав.
Новий гетьман Виговський дав ©й для прожиття в палацi двi свiтлицi, а
Юрi вi - одну кiмнатку рядом з свiтлицями старо© гетьманшi, щоб вона
повсякчас мала спроможнiсть наглядати за молодим слабовитим i неслухняним
хлопцем.
Просторнi свiтлицi покiйника Богдана були розкiшно убранi й вимальованi
усякими арабесками. На дверях були намальованi картини з давньо© священно©
iсторi©. На поличках блищали рядки дорогого срiбного й золотого посуду:
полумискiв, блюд, усяких кубкiв та здорових пугарiв. Все в свiтлицях було
поновлено, вичищено, вибiлено. Свiтлицi прибирались, як iк Великодню,
неначе вони ждали ново© пишно© шляхтянки-гетьманшi.
Виговський дав знати листом Олесi, коли вона повинна була ви©здити з
Ки ва, щоб стрiнути з пошануванням ©© по©зд. Вiн просив стару гетьманшу
Ганну Хмельницьку та Богданових дочок од першо© жiнки, Катерину й Олену,
щоб вони стрiли нову гетьманшу в найбiльшiй свiтлицi з хлiбом та сiллю.
В самий день при©зду Ганна Хмельницька сидiла в сво©х покоях, убрана
по-празниковому. Висока на зрiст i трохи огрядна, вона й тепер була гарна
з лиця. На нiй було дороге, але темне убрання, темно-вишневий, з золотими
квiтками, кунтуш, та шовкова бiла намiтка, переткана срiбними нитками. На
ши© на золотому ланцюжку блищав золотий чималий хрест вiзантiйсько©
кучеряво© форми, обсипаний чималими брильянтами. Це був подарунок
покiйного гетьмана Богдана. Стара гетьманша ждала при©зду молодо©
Виговсько© i задумалась серед тишi, котра панувала в здоровому домi, нiби
завмершому пiсля смертi старого гетьмана. Ганнi Хмельницькiй було не до
вподоби, що Виговський вимагав од не© вчинити таку честь для ново©
гетьманшi, але вона мусила коритись, мусила згодитись.
"Ох Боже наш милостивий та милосердний! - думала Ганна, сидячи коло
стола, пiдперши щоку долонею. - Минула моя слава, як красне лiто, i тепер
я мушу чинити, що менi загаду новий гетьман. Дуже вже велику честь хоче
вiн оддати сво©й жiнцi-шляхтянцi. Як я прибула в Богданiв палац, мене
нiхто i не думав стрiчати з якимись церемонiями, а тепер я, така сама
гетьманша, як i Олеся, мушу прислужуватись, я, гетьманша, котро© слухав
сам Богдан, котру запрошував вiн обiдати вкупi з чужоземськими
посланцями... А колись я мала сво©х гайдукiв, сво©х паннiв, дiстала од
гетьмана право видавати гетьманськi унiверсали монастирям!.. До мене
писала листи польська королева, менi кланялись чужоземськi посланцi... А
тепер... Ох, минула моя слава, неначе листям поплила за водою".
I стара гетьманша пiдвела вгору сво© пишнi карi очi i зiтхнула
важко-важко, аж ©© широкi плечi та голова, заверчена срiблястою намiткою,
пiдвелась вгору.
Дверi рипнули. Ввiйшов Виговський, прибраний в новий червоний кунтуш,
ввесь блискучий, веселий, пишний. Вiн поклонився Ганнi i поцiлував ©© в
руку.
- Вже по©зд недалеко од Чигирина. Прошу вас, мамо, моя дорога
гетьманшо, йдiть до свiтлицi i будьте напоготовi з хлiбом та сiллю, та не
забудьте привiтати мою Олесю щирою привiтною промовою. Там вже вас ждуть
дочки Богдановi: Катерина Виговська та Олена Неча ва. Ви станьте посеред
свiтлицi, а Катерина й Олена нехай стануть коло вас по обидва боки, а
Юрась нехай стане побiч вас.
- Добре! зараз iду! - сказала Ганна, виходячи вкупi з Виговським до
парадово© свiтлицi, де сидiли на довгiй канапi, застеленiй розкiшним
перським килимом, Катерина й Олена.
Обидвi вони були убранi в дорогi убрання. - На Катеринi був дорогий
парчевий зелений з дрiбними золотими квiтками кунтуш, обшитий золотим
зубчутим позументом, та червона шовкова спiдниця, обтягнута золотою рiдкою
сiткою, неначе обсипана золотою ряскою; на ши© блищав пишний дорогий убiр
з чотирьох разкiв дрiбних червiнцiв, на котрому внизу висiли зубчастi
причiпки, облямованi кругом нiби розтягнутими золотими краплями. Олена
Неча ва, бiльш бiлява, нiж Катерина, убралась в яснiшi убори: на нiй був
оксамитовий кунтуш делiкатного, ясно-вишневого кольору i шовкова голуба
спiдниця, обтягнута срiбною сiткою. На ши© бiлiло шiсть разкiв чималих
перлiв i один разок добiрних брильянтiв -подарунок ©© батька гетьмана
Богдана. Щоб пiдiйти пiд новомодний смак ново© гетьманшi, i Катерина, i
Олена не завертiли голiв намiтками, а надiли парчевi золотi низенькi
очiпки, з-пiд котрих спускались хвилями на шию й на плечi довгi срiблястi
намiтки.
- Та покличте Юрася! Нехай вiн стане побiч вас, бо вiн, хоч i хлопець,
але все ж таки вiн син гетьмана Богдана, - сказав Виговський i вийшов в
двiр виряджати сотню козакiв, котра пiд проводом молодого сотника
Золотаренка, небожа Ганни Хмельницько©, мала вийти назустрiч по©здовi за
Чигирин на ки©вський шлях.
Тим часом дверi в першу свiтлицю, де сидiла Ганна з дочками Богдана,
неначе одчинив вихор. В свiтлицю влетiв Юрась, худенький, блiдуватий
хлопець з гострим носиком, з каламутними очима, i наробив галасу на всю
свiтлицю.
- Мамо! що це таке? що тут дi ться в палацi мого батька? - кричав
Юрась.
- А що ж тут дi ться, сину? Ми зiбрались оце стрiчати нову гетьманшу.
Та й ти, Юрасю, повинен стрiнути ©© отут в свiтлицi, вкупi з нами, -
обiзвалась до його Ганна Хмельницька.
- Що це таке? Що вони тут виробляють в мо©й господi? Що це тут витворя
Iван Остапович? - репетував Юрась на всю свiтлицю.
- А що ж вiн витворя ? - обiзвалась Олена Неча ва. - Стрiча нову
гетьманшу, Олену Богданiвну.
- Олену, Олену! На дiдька менi здалася та нова гетьманша! Ви зна те, де
тепер мо© конi?
- Нi, не зна мо. А де ж тво© конi? Певно, в станi, - промовила Ганна
Хмельницька, осмiхаючись на вередування свавiльного Юрася.
- Еге! в станi... в гарнiй станi! В хлiвi! Он де теперечки мо© конi! А
Виговського конi поставили в батьковiй станi. Я не знаю, що й далi буде! -
кричав Юрась. - Нехай би Iван Остапович запер мене в хлiв, то мене б не
брала така досада, як за мо© конi.
- Та не в хлiвi-бо, а в повiтцi тво© конi, - обiзвалась Ганна, - i
повiтка добра, не гiрша за станю. Невелика бiда, як тво© конi постоять час
в повiтцi.
- Невелика, невелика! А коли невелика, то чом же гетьман не поставив в
повiтцi сво© конi, та мо©? Хто тут господар в домi? Вiн, чи я? Я -
господар! Я - гетьман! А вiн забрав собi на гетьманську булаву i Суботiв,
викопав захованi батьком в землi грошi, цiлий мiльйон талярiв, i забрав
теж на булаву. Це гарно! Я - гетьман! Вiн мене ограбив! Заграбував велику
силу грошей мого батька. Викопав закопанi в замку в Гадячi мо©м батьком
грошi, цiлий мiльйон талярiв! Це не жарти! це розбiйництво!
- Та ти ж, сину, сам зрiкся гетьмансько© булави на який час, бо тобi
треба ©хати до Ки ва в академiю та кiнчати науки, - сказала Ганна.
- Навiщо менi ©хати до Ки ва? Я й дома скiнчу ©х з мо©ми вчителями. Я
до Ки ва не по©ду, поки мо© конi не поставлять в мо©й станi! - репетував
Хмельницький, i в його очах вже тремтiли сльози, а його руки дрижали.
Ганна Хмельницька схопилась з мiсця i кинулась до Юрася. Вона
зауважила, що вiн став дуже роздратований, i боялась, щоб на його не
найшла чорна хвороба i не кинула його об землю. Ганна почала його вмовляти
ласкавими словами i трохи заспоко©ла, обiцявши, що його конi знов
поставлять в станi на старому мiсцi, як тiльки скiнчиться в'©зд гетьманшi
та роз'©дуться гостi. Юрась заспоко©вся.
- Сiдай же, сину, коло нас та жди, бо й ти повинен стрiчати вкупi з
нами молоду гетьманшу, - сказала Ганна i посадовила Юрася поруч з собою на
канапi. Юрась втихомирився; його нервова слабiсть минула, i сльози одразу
висохли в очах. В дитячих лiтах вiн слабував на чорну хворобу; тепер та
слабiсть вже минула, але вiн був i тепер нервовим i вередливим хлопцем.
Катерина Виговська вийшла з свiтлицi, швидко вернулась i принесла
свiжий, тiльки що спечений хлiб. Вона поклала на здоровому срiбному блюдi
хлiб, а на хлiбi зверху - дрiбок солi.
Незабаром вступив в свiтлицю гетьман, кинув оком, чи все було гаразд,
окинув оком стiльцi з високими спинками, оббитi червоним сап'яном, ослони
й круглi циглики, обтягнутi червоним сукном та шовком, окинув [оком]
килими, розстеленi по свiтлицi, i промовив:
- Господи спострiчай! Дай, Боже, час добрий!
Тим часом в свiтлицю вскочив козак-вiстовець, котрий наглядав з вiкон
дзвiницi на поле, i промовив:
- Ясновельможний гетьмане! вже по©зд з'явився на шляху за верстов
п'ять-шiсть од Чигирина!
- Час менi ви©здити з козаками назустрiч мо©й гетьманшi! Прощавайте тим
часом! - промовив гетьман до Ганни Хмельницько© i прожогом вискочив у
двiр, де стояла сотня козакiв. Гетьман вирядив сотника з козаками з двору.
За козаками рушив оркестр, а за ними на пишному конi ви©хав гетьман з
декотрими полковниками. Сотня козакiв поскакала в поле. Оркестр став на
мосту зараз за мiстом. На мосту ждав сво © гетьманшi й гетьман з
старшиною.
Сила народу зiбралася коло мосту й загетьманським двором. Пiшла чутка,
що молода гетьманша - дочка князя, що вона ©де з великим по©здом в золотiй
каретi, а за нею ©дуть усе князi, шляхтичi та польськi сенатори, котрi
знов запанують на Укра©нi за нового гетьмана. Мiж простим народом
розповсюдилась чутка, що вкупi з гетьманшею на©дуть польськi пани i
привезуть з собою в золотiй каретi якусь страшну вiдьму, а та вiдьма знов
заведе панщину.
Незабаром за гетьманським двором заграли музики. Ганна Хмельницька,
Катерина й Олена кинулись до вiкон. У двiр увiйшов оркестр, i музики грали
голосного марша. За музиками ©хав Данило Виговський, а за ним тихо
котилась блискуча французька карета, в котрiй сидiла гетьманша, ©©
невiстка Маруся Стеткевичiвна i маленька Прiся, дочка Якилини Павловсько©.
На всiх конях над головами, на кракiвських високих хомутах, манячiли
червонi пояси i горiли, як жар, на сонцi. За гетьманшиною каретою котили в
двiр багатi й блискучi екiпажi, в котрих сидiли Павловська, Подарицька,
Рудницька, Лговська, якась родичка гетьмана, Виговська, й iншi багатенькi
шляхтянки, гетьманшинi знайомi. Павловська взяла з собою й свою гарну
дочку Маринцю. Христина, Марусина дочка, котру гетьманша любила за ©©
веселiсть та жвавiсть, сидiла в екiпажi з Павлиною Рудницькою. I перед
по©здом, i позад по©зда скакали на конях козаки, а позад усiх ©хали на
возах дворовi слуги гетьманшi: кондитер, пивничий i кравець
Василькiвський, котрий згодився ©хати до Чигирина за добрi грошi.
Гетьман i Данило Виговський висадили Олесю з карети. Сам гетьман
одчинив дверi в свiтлицю i провiв ©©, взявши пiд руку. Гетьманша була
убрана в розкiшну ясно-голубу сукню, в високий мiцно накрохмалений бiлий
як снiг комiр. На плечi вона накинула малиновий кунтуш. Молода гетьманша i
справдi вступила в господу Виговського, нiби яка королева. Козацькiй
старшинi ця пишнота не сподобалася. Полковники переглядались помiж себе й
осмiхались з-пiд усiв. Усi родички i гетьманшинi знайомi так само були
багато убранi то в пишнi жупани та кунтушi, то в французькi сукнi. Уся
свiтлиця сповнилась гiстьми.
Ганна Хмельницька виступила назустрiч гетьманшi i подала ©й хлiб та
сiль. Гетьманша взяла хлiб i не поцiлувала його.
- Поцiлуй же, гетьманшо, хлiб, бо в нас такий звичай, - тихо промовила
Хмельницька до Олесi.
- От i вибачайте менi, бо я не знала про цей звичай, - тихо обiзвалась
Олеся, - в шляхтичiв нема цього звичаю.
- А ми, по нашому старому звичаю, стрiча мо тебе з хлiбом-сiллю. Пошли
тобi. Боже, на новому мiсцi щастя та вiк довгий, щоб ти була здорова, як
вода, багата, як земля, i довго процвiтала, як квiтка. Дай, Боже, щоб ви з
Iваном Остаповичем панували довго, жили в щастi та в добрi i дiждали
онукiв та правнукiв та ще гетьманували, поки й вашого вiку!
- Спасибi! спасибi! - промовила Олеся. Катерина приступила до Олесi,
взяла з ©© рук хлiб та сiль, поклала на дорогому блюдi i поставила блюдо
на стiл. Ганна Хмельнiiцька почала вiтатись з молодою гетьманшею: вона
поклала обидвi руки на Олесинi плечi i поцiлувалась з нею тричi, потiм
вони обидвi, в знак обопiльно© поваги, як обидвi гетьманшi, поцiлували
одна другу в плече. Привiтавшись з старою гетьманшею, Олеся Виговська
привiталась з Богдановими дочками так само, як i з Ганною.
- А це Юрась, менший син покiйного гетьмана, - сказала Ганна.
- Не Юрась-бо, мамо, а Юрiй! - обiзвався насуплений Юрась.
Олеся осмiхнулась i тричi поцiлувала Юрася.
- Я з Катериною Виговською давненько вже знайома: ми познайомилися в
Ки вi i таки частенько бували одна в друго© в гостях. А от тепер ми вже й
рiдня, - сказала Олеся, обертаючись до Катерини.
- О, я цьому дуже рада! Нам буде не скучно в Чигиринi, буде менi з ким
i поговорити, i розважити себе, - обiзвалась весела й говорюча Катерина.
Гетьман почав рекомендувати Ганнi Хмельницькiй Олесиних родичок. Ганна
привiталась з ними дуже привiтно i щиро.
- Прошу i тебе, гетьманшо, i всiх тво©х гостей сiдати в нашiй господi!
- просила Ганна Хмельницька.
Молода гетьманша сiла на турецькiй софi на першому мiсцi. Родички
посiдали поруч з нею. Виговський попросив козацьку старшину сiдати.
Полковники й сотники посiдали на стiльцях та на довгих ослонах проти
гетьманшi. За козацькою старшиною слiдком натовпилось в поко© чимало
усакого пароду, мiщан та простих козакiв. Домашня прислуга заглядала в
дверi. Усi чудувались з невиданих уборiв ново© гетььманшi. I козакам, i
мiщанам не сподобався пишний при©зд гетьманшi та ©© родичок в дорогих
блискучих екiпажах; не сподобались i кракiвськi хомути з причепленими на
них червоними широкими поясами. Вся ця розкiшна обстава при©зду ново©
гетьманшi була схожа на обставу по©здiв укра©нських католицьких панiв та
польських дiдичiв, котрих козаки тiльки що вигнали з Укра©ни.
- 3 молодою гетьманшею на©хала шляхта провославна. Чого лоброго,
слiдком за цi ю шляхтою на©де до гетьмана в Чигирин i польська шляхта, -
гомонiли козаки й хлопи, оглядаючи з усiх бокiв блискучi екiпажi,
кракiвськi хомути та дорогогу блискучу упряж на конях.
Гетьман звелiв сотниковi Золотаренковi зачинити дверi i випровадити з
свiтлицi зайвий натовп мiщан та козакiв.
Як же тобi, панi, показався наш Чигирин? Зда ться, ти оце вперше в
Чигиринi? - спитала Хмельницька в гетьманщi.
- Пiсля Ки ва вiн менi зда ться дуже простим. Менi не сподобалось, що в
Чигиринi дуже багато вiйська, дуже багато козакiв. На яку улицю не
поверни, скрiзь козаки та козаки, нееначе я опинилась десь в вiйськовому
таборi, - промовила Олеся.
- Бо Чигирин - вiйськове козацьке мiсто. А ти, гетьманшо, певно, не
любиш козакiв? - спитала в Олесi Олена Неча ва.
- Нi, не те, що не люблю... але де багато вiйська, там жити недобре,
неспокiйно: скрiзь брязкають шаблi та гримлять литаври, як у Ки вi коло
свято© Софi©, де тепер оселились московськi стрiльцi. Я, бачте,
шляхетського роду i таки до козакiв не звикла, - сказала Олеся.
- Нiчого те, нiчого! - обiзвався гетьман Виговський. - Поживеш в
Чигиринi, то звикнеш. А от весною, як потеплiша надворi, пере©демо на
життя в Суботiв, в палац гетьмана Богдана, просторний та свiтлий. А там
сади, як рай, там пасiки в садках, куди не повернись. Там тобi буде
спокiйно жити: я знаю, що ти любиш спокiй та тишу.
- От там так гарно, як в раю! Я до тебе, гетьманшо, буду частенько
навiдуватись в Суботiв, - промовила Катерина.
- Навiдуйся, серце Катерино, до мене i в Чигиринi, бо в новому мiсцi,
мiж новими задля мене людьми, я буду нiби на далекiй чужинi, - сказала
Олеся до сво © давньо© знайомо© Катерини, котру вона любила за ©© веселу
вдачу i за природжену розмовнiсть.
Тим часом розмова мiж старою i молодою гетьманшею якось не йшла. Було
зразу знать, що вони одна другiй не припали до вподоби. Козацька старшина
гомонiла помiж собою стиха, поглядаючи скоса на нову гетьманшу. Родички
Олесинi мовчали i розглядали свiтлицю та обставу. Одна Катерина провадила
розмову з Олесею, як давня знайома. В свiтлицi почало стихати; видко було,
що гостi були притомленi пiсля далеко© дороги. Молода i проворна Христина,
Олесина небога, без сорому казка, позiхнула, а потiм встала з стiльця,
потягла аа руку з собою Маринцю, i вони вдвох пiшли кругом свiтлицi,
оглядаючи химерно посплiтуванi малюнки на стiнах та дорогу зброю, що була
порозвiшувана по кутках. Весела Христина, не зважаючи на поважну старшину,
почала бiгати i навiть пустувати. Маруся Стеткевичева спробувала спиняти
свою дочку, але Христина про не© й вухом не вела i пiдбивала на пустощi й
Маринку; здiймала з стiн рушницi та шаблi i подавала Маринцi, котра не
знала, що робити з тими рушницями та шаблями, i вертiла ©х у руках.
Гетьманша насилу впинила Христину i звелiла паннам не зачiпати того, що до
©х не належиться. Христина надулась i сiла. Маринка сiла поруч з нею, i
вони почали тихо балакати про молодих сотникiв, котрi сидiли проти ©х.
Тим часом вiстовець дав знати, що ©де посланець од короля -
Беньовський, котрого гетьман сподiвався до себе на днях. Гетьман вислав
йому назустрiч двох полковникiв, а сам з старшиною вийшов на ганок i ждав
його. При©хав незабаром i Беньовський з двома панами. Виговський щиро
привiтався з ним i запросив до свiтлицi. Незабаром в свiтлицю вступив
Казимир Беньовський, давнiй приятель гетьмана Виговського, тепер посланець
з Варшави у польського короля. Вiн ввiйшов в свiтлицю тихою, поважною
ходою, i Виговський знов привiтався з ним, обнявся навхрест i тричi
поцiлувався. З цього гарячого i радiсного привiтання можна було зауважити,
що гетьман i пан Беньовський вже давненько, ще за живоття гетьмана
Богдана, були в великому приятельствi. Не пота©лось це ©х, очевидячки,
давн приятельство i од козацько© старшини, i од Олесi.
Виговський взяв за руку Беньовського i повiв до Олесi:
- Моя дорога гетьманшо! Це ясновельможний пан Казимир Беньовський,
волинський каштелян i посланець од його милостi найяснiшого короля.
Прибувши цим часом до Чигирина, його ясновельможнiсть хоче поздоровити