Страница:
Остапович не дурно навiду ться до Якилини Павловсько© та до Олесi.
Iван Остапович довiдався од тiтки Якилини, що Олеся ви©здить додому в
свою ма тнiсть пiсля Великодня через тиждень.
"Треба буде починати дiло на Великоднi святки, треба буде заловiститись
Олесi, що я маю замiр сватати ©©, а то як за©де в свою ма тнiсть, в тi
полiськi пущi та нетрi, то трудно буде тодi добратись до не©. Треба на
Великдень починати та й кiнчати дiло, коли Бог поможе; ви©де з Ки ва, то й
забуде про мене", - думав Виговський, вертаючись з Ки ва до Чигирина.
А Олеся про його не забувала. Пiсля його при©зду до Ки ва вона тiльки й
думала про його, тiльки й розмови з тiткою було в не©, що про його.
- От-от Iван Остапович буде тебе, Олесю, сватати. От побачиш! Прилетить
сюди в двiр на татарському конi, вхопить на сiдло та й завезе до Чигирина
як полонянку! - смiялась тiтка.
- Побачимо! Але, цьоцю, менi отой Чигирин з козацьким табором зовсiм не
подоба ться. Якби менi жити в Ки вi, то я би з дорогою душею згодилась
вийти за Виговського, - говорила Олеся.
- От i не подоба ться! Ти ще й не була в тому Чигири©ii, а вiн тобi вже
й не подоба ться, - сказала тiтка.
- Якби я стала гетьманшею, то це менi припало б до серця. Я тодi була б
готова i в Чигиринi жити. А то бути жiнкою генерального писаря вiйська
Запорозького якось нiяково. Це ж навiть не те, що бути сенаторкою в
Варшавi.
- Ой же, мо серце, те саме, тiльки що будеш жити не в Варшавi, а в
Чигиринi, - обiзвалась тiтка.
- А я, цьоцю, люблю бiльш за все Варшаву, хоч я й не католичка. Мiсто
веселе, людне. Там i королiвський двiр, i сенатори, i магнати з усi ©
Польщi й Укра©ни: на що подивитись, чим себе розважити. Туди тягне мою
душу, а не до Чигирина, де повно козакiв та гармат, де тiльки й тхне
вiйськовим табором та порохом! - сказала Олеся i зiтхнула.
- й заманулось, щоб вона вийшла таки замiж за Виговського, але щоб вiк
свiй звiкувати з ним в Варшавi, а не в Чигиринi.
На Великоднi святки Iван Остапович одпросився в Богдана до Ки ва.
Другого дня пiшов вiн на службу в Михайлiвський монастир. Народу в церквi
була сила. Вiн ледве протовпився i став коло стiни. Недалечке од його в
притворi стояла Якилина Павловська, Олесi з нею не було.
"Чи не по©хала вже Олеся часом додому? - подумав Iван Остапович з
тривогою на серцi. - От тобi й опiзнився з сватанням! А коли то вона знов
прибуде до Ки ва? Коли то я знов побачусь з нею i поговорю? Ще прийдеться
©хати до не© на далеке Полiсся в якiсь Мокрани".
Виговський насилу достояв до кiнця служби i, хоч був богомiльний i
богобоязний, як усе тогочасне суспiльство, але вiн сливе не слухав i не
чув, що читали, що спiвали в церквi, про що Михайлiвський iгумен говорив з
кафедри в сво му казаннi. Олеся не виходила в його з думки, неначе й вона
стояла тут, в церквi, недалеко од його коло сво © тiтки, а вiн все дивився
на ©© височеньку тiлисту та рiвну постать, на ©© бiлу, як снiг, шию та
ясноволосу головку.
Служба скiнчилась. Натовп рушив з церкви. Виговський притулився до
колонцi ждав, доки не пройде проз його Якилина Павловська. Вiн не зводив
очей з ©© голови, закутано© поверх очiпка бiлою тонкою намiткою. Бiла
голова у густому натовпi неначе плила до колони, нiби ©© несла тиха вода в
рiчцi. Виговський пiдступив до Павловсько© i поздоровив ©© з святками.
Натовп ухопив його i понiс поплiч з Якилиною i незабаром винiс через
широкi дверi на цвинтар.
-- А де ж це Олена Богданiвна? - було його перше слово, як вони вийшли
з церкви. - Може, ви©хала в сво© Мокрани?
- Нi, нi, не ви©хала! - сказала Павловська i осмiхнулась. - В Олесi ще
зранку болiла голова, i вона зосталась дома.
Довгенько вони йшли мовчки. Було знать по очах Павловсько©, що вона
чогось ждала i через те мовчала, i Виговський щось думав i мовчав. Тiтка
ждала, що вiн от-от скаже про сво© думки та замiри сватати Олесю, ©й дуже
бажалось стати на цей раз свахою... i потайне бажання ©© здiйснилось.
- Цьоцю Якилино! - почав Виговський. - Менi дуже сподобалась ваша
шановна небога i я думаю заслати до не© старостiв. Поперед цього прошу
вас, допоможiть менi в цьому дiлi то порадою, то сво©ми словами, а потiм
скажете менi просто, чи можна мати яку надiю? Чи вийде Стеткевичiвна за
мене замiж?
Тiтка зрадiла, аж засмiялась, ©й припадав до вподоби такий жбних для
Олесi, а вона вже давненько ходила на розпитки в Ки вi до козакiв i
довiдалась од ©х, що уряд генерального писаря при гетьманi - високий уряд,
хоч магнати й багатi православнi пани нехтували козаками.
- Пане Йване! я певна, що Олесi ви до вподоби i що вона готова вийти за
вас замiж хоч i сьогоднi. Але в не©, бачите, багато усяко© високо© рiднi:
i князi Соломирецькi, i князi Любецькi, i князi Друцькi-Горськi, i
Огiнськi. Я постерiгаю, що вони спротивляться цьому, а найбiльше
спротивиться старий князь Василь Соломирецький та Христофор Стеткевич,
Олесин опiкун i нiби названий батько. Вiн чоловiк гордий, гоноровитий i
дуже не любить козаччини. Отут може бути задля вас притичина.
- Шкода! Ох, як шкода! - аж крикнув Iван Остапович.
- Але чи шкода, чи нi, дiло ще не починалось. А тим часом прошу
вступити до мо © хати попо©сти свяченого з мого столу. Там ми ще
побалака мо докладно про це дiло.
Вони увiйшли в свiтлицю Павловсько©. Коло столу, накритого бiлою
скатертиною i заставленого усяким свяченим, стояла Олеся. По свiтлицi
клубками вився дим ладану. Олеся ждала з церкви тiтки i накадила ладаном,
позасвiчувавши усi лампадки перед образами. В свiтлицi одгонилось важким
духом церкви од диму та лампадок. Олеся глянула на тiтку i засмiялась.
- От i наша слаба! Гарна слаба! Полiнувалась йти до церкви, - сказала
тiтка.
- Не думайте, цьоцю, так! Зранку в мене i справдi болiла голова, а
тепер вже перестала, - обiзвалась Олеся i почервонiла, глянувши на
Виговського.
- Христос воскрес! З празником будьте здоровi! - сказав Виговський,
скидаючи свiй кунтуш i переступаючи через порiг свiтлицi.
- Воiстину воскрес! Будьте й ви здоровi! I вас поздоровляю з
Великоднем! - промовила Олеся i стала така рожева на виду, як була рожева
©© сукня.
Виговський був убраний в новiсiнький оксамитовий жупан вишневого
кольору, обшитий золотими позументами. Цей вишневий жупан дуже приставав
йому до лиця. Вiн неначе покращав удво . Одлиски позументiв грали чудовими
золотистими сутiнками проти весняного сонця i сипали ясний свiт на
матово-бiлi щоки й високе чоло Виговського.
- Ну, тепер похристосу мося! - промовила тiтка i тричi поцiлувалась з
Iваном Остаповичем i, очевидячки, не без смаку. Iван Остапович пiдступив
до Олесi i похристосувався з нею. Олеся засоромилась, стала червона, як
калина, i очi спустила додолу, одначе не спротивилась i тричi поцiлувалась
з ним. Виговський, як добрий навиглядач, зауважив на це, як на добрий знак
для себе.
Вибiгли з кiмнати i двi дочки Павловсько©. Старша Маринка, вже
шiстнадцятилiтня тоненька дiвчина, була чорнявенька й гарна, як
намальована. I вони обидвi похристосувались з Виговським. Посiдали за стiл
i попо©ли свяченого. Тiтка велiла подавати страву. По обiдi тiтка вийшла з
свiтлицi нiби по господарству. Олеся й Iван Остапович зостались вдвох.
Iван Остапович сiв на канапi поруч з Олесею. Вона обернулась до його i
глянула йому просто в вiчi. Двi пари ясних темних, дуже схожих очей
стрiлися дуже близько. Олеся неначе прочитала, як у книзi, в його очах, що
думав Iван Остапович. Виговський по ©© очах вгадав одповiдь. Вiн заговорив
стиха, щоб його слова не доходили через дверi до друго© кiмнати.
- Олександро Богданiвно! Я за©здив коня, поспiшаючи до вас в Ки©в. Не
можу всидiти в Чигиринi без вас, i день i нiч все про вас думаю. I рано й
вечiр так i порива сюди мою душу, як тiльки гляну на пiвнiч од Чигирина,
на зеленi лiси та дiброви, бо знаю, що за тими дiбровами та гаями пробува
чарiвниця, що причарувала мене одразу сво©ми карими очима та високими
бровами. Час менi одружитись. Становище мо на Укра©нi високе. Шукав я мiж
нашими козачками дружини, та й.. i... й досi не знайшов. Не тако© пари
менi треба. Я вас одразу полюбив, як углядiв вас вперше. Чи приймете ви
мо©х старостiв, як я пришлю ©х сватати вас?
- Прийму... прийму! - сказала смiливо Олеся, анi запикнувшись. - Я рада
вийти за вас, бо полюбила вас одразу, як побачила вас вперше. Тiльки...
тiльки... Ох, будемо мати притичину! - промовила Олеся, зiтхнувши i
згорнувши руки. - Матимемо таку притичину, що я й сама не вiдома тому, що
вийде з вашого сватання.
- Чому так? - раптово спитав Виговський.
- Мiй опiкун, старий дядько, удовець Христофор Стеткевич, вiрою
кальвiн, i мо© родичi князiвського роду спротивляться i не видадуть мене
за вас, - тихо обiзвалася Олеся, спустивши очi додолу i задумавшись.
Рум'янець одразу погас на ©© бiлих щоках, а смуток впав сутiнком на рожевi
вiка, на пишнi уста.
Виговський замовк i сам задумався. Вiн догадувався, що притичина буде
немала i що за Олесю прийдеться войдуватись з ©© високою рiднею.
- Христофор Стеткевич, князь Любецький i його жiнка дуже не люблять
гетьмана Богдана й козаччини за те, що гетьман одiрвав Укра©ну од Польщi.
Вони встоюють за Польщу. I на козакiв, i на гетьмана вони злi, аж сичать.
А ви ж генеральний писар в гетьмана! - сказала Олеся.
- Але ж я сам шляхтич, хоч i пiшов на службу в козацьке вiйсько.
Правда, я з небагатих шляхтичiв, але кожний шляхтич шляхтичевi рiвня. Що
до того, що вашi родичi князi? Вони такi ж шляхтичi, як i я, а "шляхтич в
загродi рiвний во водi"! - сказав Виговський.
- От що, пане Йване! Пiдiть ви оце сьогоднi з цьоцею Якилиною до нашого
родича князя Любецького. Вiн в Ки вi од того часу, як вiйсько Богданове
вигнало католицьку шляхту з Укра©ни. Побалакайте з ним, спитайте й про
наше дiло. Що вiн вам скаже, те саме скаже вам i мiй опiкун Стеткевич, бо
вони великi приятелi i мають однi думки. Але вам все-таки треба буде
прибути до нас в Мокрани i поговорити з мо©м опiкуном Стеткевичем. А потiм
побачимо, що ма мо вчинити.
- Добре! Я попрошу паню Павловську, i ми по©демо до князя Любецького, -
сказав Виговський i поцiлував Олесю в руку.
Незабаром увiйшла в свiтлицю Павловська. Виговський розказав ©й про
свою розмову з Олесею. Тiтка була дуже рада, поздоровляла Олесю i на
радощах тричi поцiлувала ©©.
- Ну, пане Йване, пiдемо ж до князiв Любецьких! Побачимо, яко©-то вони
заспiвають, - говорила тiтка. - Знаю, що буде в нас битва за Олесю, але ми
таки вiзьмемо гору i одiб' мо Олесю. Без битви вже не обiйдеться. Це я
наперед знаю. Побачимо, як вони вас приймуть, що говоритиме вам, як
обiйдеться з вами цей Олесин дядько в первих, - говорила Павловська,
вдягаючись в жупан.
Виговський i Павловська хапком по©хали, неначе хапались, щоб не
опiзнитись на якесь свято або на якусь церемонiю.
Незабаром прибули вони до палацу князя Любецького. Старий палац стояв
на Старому Ки вi, над глибокою долиною, котра тяглася до Кожум'якiв. Палац
був збудований серед широкого двора. Гостра висока покрiвля з черепицi
почорнiла од негоди, непоновлена десятки рокiв. Тiльки мiсцями на покрiвлi
зеленiли широкi плями ясно-зеленого моху, неначе понашиванi на ганчiрках
ясно-зеленi оксамитовi латки. З боку палацу загиналась пристройка на два
поверхи, а за нею пiднiмалась чудна тонка невеличка башта з узькими
амбразурами, неначе голуб'ятня з дiрками; бiлi, але дуже задимленi димарi
виганялись високо над гострим дахом, неначе стовпи, натиканi без ладу в
чорну покрiвлю. Перед ганком палацу зеленiв широкий круг, засаджений
кущами. За домом чорнiв старий садок.
Виговський i Павловська увiйшли в довгенькi узькi сiнцi, бiльше схожi
на коридор з узькими вiкнами. Дверi збоку одчинились. З-за дверей
виглянула жiноча чудна головка з маленьким поморщеним лицем, схожим на
печену картоплю. Ця головка, завбiльшки з добрий запорозький кулак,
вирячила на ©х зачудованi очi, а потiм маленькi ручки одчинили скрипучi
дверi. Павловська й Виговський увiйшли в довгу старинну свiтлицю. В
свiтлицi нiкого не було. Стародавнi ясеновi стiльцi з високими без мiри
спинками, оббитi червоним, вже злинялим, сап'яном, стояли рядком попiд
стiнами; ручки стiльцiв були поробленi в формi гадюк, котрi позвiшували
наниз сво© довгi головки, а хвостами поприлипали до високих спинок. Довгi
килимки були розстеленi попiд стiльцями, тяглись стежкою через свiтлицю до
дверей. Килими полиняли, втратили лиск i фарби; один тiльки дорогий
квiтчастий нелинючий перський килим на софi звеселяв сумну темну свiтлицю.
Узькi, високi й зверху гострi вiкна пускали мало свiта в довгу свiтлицю, а
кругленькi шибочки з червоного й синього скла вгорi вiкон кидали в
свiтлицю темнуватi сутiнки, i в свiтлицi од ©х ставало нiби ще темнiше. В
домi було тихо. Нiгде не було чути нi найменшого гуку, навiть шелесту, як
в порожнiй стариннiй церквi. Виговському здалося, що вiн увiйшов в якусь
стародавню церкву; рядки образiв, котрими був заставлений увесь куток на
покутi, ще бiльше наводили на його таку думку. Виговський i Павловська
посiдали на твердих стiльцях i пообпирались лiктями на холоднi дерев'янi
гадюки.
Довгенько вони ждали, але нiхто не виходив до ©х. В кiмнатах не було
чути навiть найменшого шелесту. Дiм стояв, нiби пустка, в котрiй жила
одним-одна якась людина з малесенькою головкою та зморшкуватим лицем.
- Поганий для мене знак, отi гадючки! - промовив тихо Виговський i
торкнув рукою одну гадючу голову, а потiм другу.
- Нiчого те! Не вкусять, бо дерев'янi й холоднi як лiд, - зашепотiла
тiтка Якилина, осмiхаючись.
- Хоч не вкусять, так заморозять холодом, - сказав Виговський.
Незабаром дверi в кiмнату заскрипiли, неначе цiле лiто немазаний вiз.
Вийшла стара княгиня Любецька, убрана в темно-зелену оксамитову сукню,
поверх котро© був накинутий вишневий кунтуш. Сукня була дорога, але така
злиняла, що на фалдах стала руда, неначе фалди були посиланi зверху
табакою. Поспiшаючи до гостей, Любецька навертiла на голову довгий шматок
бiло© прозоро© тканини i зав'язала кiнцi на ши© нижче пiдборiддя. В цьому
iмпровiзованому тюрбанi вона була схожа на туркеню. Сивi пасма кiс
виглядали над вухами. Любецька була невеличка на зрiст з сухим лицем.
Тiльки чорнi очi блищали i свiтились завзятiстю.
Гостi встали i пiшли назустрiч княгинi. Виговський привiтався до
Любецько© i поцiлував ©© в руку. Любецька зирнула на рiвну, пишну фiгуру
Iвана Остаповича, i вид ©© повеселiшав. Очевидячки, вiн сподобався княгинi
i фiгурою, i красою.
- А ми вже бачились з вами, пане Виговський! -обiзвалась рiзким, зовсiм
не старечим голосом Любецька.
- Мав щастя стрiнутись з вами в панi Павловсько©, - сказав Виговський
веселим голосом. Вiн примiтив, що вчинив добре враження на стару княгиню.
- Сiдайте ж у нас! - промовила Любецька, сiдаючи на канапi.
Павловська сiла поруч з нею так проворно, неначе впала на канапу, аж
канапа заскрипiла. Виговський сiв на стiльцi.
Не встигли вони перекинутись кiлькома словами, як дверi знов скрипнули
так раптово, неначе хто рiзнув ножем по горлянцi. На дверях з'явився
старий князь Любецький. Вiн був невеликий на зрiст, кремезний дiд з сивою
довгою бородою. На головi вилися розкiшнi чорнi кучерi, неначе припалi
порохом. Старий оксамитовий вишневий жупан так злиняв i повитирався, що на
йому подекуди свiтились нитки. Князь кинув неспокiйними очима на
Виговського; здивованi й виряченi його очi неначе питали у Виговського:
"Чого ж оце ти до мене прийшов? Яке дiло ма ш до мене? Навiщо ж ти менi
здався?"
Павловська назвала на ймення Виговського. Князь привiтався з ним
гордовито i все дивився на його, вирячивши здоровi карi очi. Очi були
неласкавi, лице надуте, брови насупленi.
- Познайомившись з панею Павловською та з панною Оленою Стеткевичiвною,
навiть завiвши приятельство, я з щирим серцем бажаю познайомитись i з ©х
близькою рiднею, якою ви ©м доводитесь, - обiзвався Виговський.
"Навiщо менi це здалося?" - неначе говорили гострi князевi очi; одначе
князь ласкаво поклонився Виговському i промовив:
- Спасибi вам, пане генеральний писарю! спасибi за честь! Сiдайте ж в
мо©й господi! - сказав Любецький, i його очi стали веселiшi. У Виговського
стало легше на душi.
- Чи по дiлу прибув до Ки ва, пане генеральний писарю, чи на прощу?
- При©хав я до Ки ва на прощу, побував в Печерському монастирi i в
печерах, при©хав я i по дiлу, - сказав Виговський.
- А у нас в Ки вi сталася велика змiна: запанувала Москва, на©хали
московськi стрiльцi, десь узявся московський во вода, - почав говорити
князь.
- Така, князю, була умова Богдана з царем, щоб у Ки вi сидiв
московський во вода з стрiльцями, - знехотя обiзвався Виговський, - треба
було прийняти цих гостей.
- То-то й горенько... що цi гостi незабаром стануть в нас хазя©нами! -
сказав Любецький. - Не сподобались менi цi гостi За Польщi нам, шляхтичам,
i князям, навiть православним, було лiпше. Я сам православний i шкодую за
Польщею.
- Але, князю, змiнити дiла вже не можна. Новi порядки настали на
Укра©нi, - сказав Виговський.
- Новi, але для нас дуже недогоднi. Погане дiло вчинив Богдан, погане!
Бодай йому добра не було! - аж крикнув князь i, схопившись з мiсця, почав
ходити по свiтлицi.
- Князю, сядь! Не ходи! - промовила Любецька до чоловi ка.
- За Польщi нам було добре, - говорив князь, трохи не бiгаючи по
свiтлицi, - народ робив на нас панщину, платив нам податi як державцям, як
давнiм князям. Ми мали землi й лiсiв, скiльки хотiли. А тепер що? Хлопи
здебiльшого пiшли в козаки, пристали до Хмельницького, перестали робити
панщину. От я маю дво сiл на Полiссi, а з ©х тепер користi, як з цапа
молока. Я й не католик, й не поляк, сидiв я дома i не тiкав в Польщу, а
мо© хлопи десь розбiглись на степи, а тi, що зiстались, не послухають,
позабирали собi клаптi мо © землi, хапають в мене пiд носом, орють i сiють
для себе, а не для мене. А пани, що стали католиками, бояться вертатись в
сво© ма тностi, бо хлопи бунтуються проти ©х, виганяють з сiл. От i я, хоч
i князь, i грецько© вiри, а зубожiв зусiм. Не маю за вiщо полагодити свiй
палац, полагодити господарську справу. Ось бачте, як я обносився. Одежа на
менi аж свiтиться.
- Князю! сядь-бо та сиди! Не бiгай так швидко! - крикнула Любецька. -
Будеш потiм стогнати цiлу нiч... В князя слабiсть в ногах, йому не можна
так швидко ходити, а вiн таки ходить, - тихо промовила Любецька до
Виговського.
Виговський глянув на старе убрання на князевi. Врiвнi з князем
Виговський, убраний в новий оксамитовий кунтуш, обшитий золотими
позументами та шнурками, здавався багатирем.
- Але що ж, князю, ма мо робити, коли дiло вже сталося? Польща
догоджала шляхтi, але пригноблювала козакiв. От через це й все лихо
ско©лось, - несмiливо обiзвався Виговський.
- Нащо нам козаки? Не люблю я через це козакiв! - прохопився князь,
никаючи од кутка до кутка, - поганi вони люди, бо нако©ли нам лиха. Ми
понесли велику втрату, ми стали трохи не старцями! - вже не говорив, а
репетував князь i швендяв по свiтлицi так швидко, неначе йому хто насипав
приску за халяви.
- Князю! сядь, бо цiлу нiч кричатимеш та стогнатимеш! Знов буде тобi
судомити ноги. Ой Господи!
- Княгине! сиди собi, коли тобi незавiзно, а до мене не чiпляйся! -
одповiв з криком Любецький.
- Та годi вже, годi! Тiльки дурно себе тривожиш! - обiзвалась княгиня i
почала тихо розмовляти з Павловською.
Павловська трохи не на вухо сказала княгинi, що Виговський свата Олесю
Стеткевичiвну. Княгиня замовкла, надулась, неначе розсердилась на свою
родичку.
Князь пересердився, вгамувався й сiв; вiн втомився од гнiву й бiгання i
важко одсапував. Виговський задумав тепер приступити до дiла, хоч
примiчав, що князь неласкаве подивиться на його сватання.
- Я оце прийшов до вашо© княжо© милостi по великому дiлу задля мене. Я
думаю сватати панну Стеткевичiвну, вашу родичку. Вона ласкава до мене i
дала вже менi слово. Але вона сирота, а ваша милiсть доводитесь ©й
родичем. Чи згодитесь ви з княгинею видати за мене вашу небогу? - промовив
смiливо Виговський.
Князь швидко пiдвiв голову, аж кинувся, неначе хто кинув на його
стрiлою i влучив в груди.
- Ти хочеш женитись з Оленою Стеткевичiвною?
- Хочу, i хочу знати думки вашо© милостi про це велике задля мене дiло.
-Гм... гм... Не радив би я Олесi виходити замiж за козака. Я не люблю
козакiв! - знов, спахнувши, промовив князь. - Не буде од мене на це згоди.
Одначе... одначе... Олена ма ближчих родичiв i опiкунiв. Прошу, питайте в
©х!
- Але, князю, коли буде ласка вашо© милостi й згода, то все-таки й ваша
милiсть допомiг би менi в цьому дiлi. I ви, княгине, допомогли б менi, i
вас прошу про це дiло!
Княгиня перестала розмовляти з Павловською i надулась. Вона й не
глянула на Виговського, а тiльки поглядала на князя, неначе говорила: "I
як вiн насмiлився сватати родичку князiв i сенаторiв, цей козак з убогих
шляхтичiв з села Вигова?" Князь мовчав i тiльки крутив сво© довгi сивi
вуси. Усi замовкли. В свiтлицi стало тихо. Всiм було нiяково. Князь не мав
охоти говорити й мовчав, неначе був дуже зобиджений.
В той час дверi помалесеньку заскрипiли i далека княгинина родичка з
маленькою головкою внесла кубки i здорову пляшку старого меду. Князь
мовчки поставив кубки на стiл, мовчки налив ©х медом, випив сам i подав
кубок Виговському й Павловськiй. Всi пили мед i мовчали. Княгиня була нiби
сердита: гнiв свiтився в ©© очах. Вона дуже не любила козакiв, бо була
католичка.
Випивши кубок, Виговський встав i почав прощатись. Встала й Павловська,
невесела й задумана. Князь i княгиня розпрощались неласкаво, неначе
виганяли з свого дому Виговського.
- Погана справа для мене в цих князiв! - промовив Виговський до
Павловсько©, вийшовши з дому, - неласкавi до мене цi князi.
- дь, пане Йване Остаповичу, в Мокрани до Олесиного опiкуна, поговори
з ним. Може, з ним буде тобi лiпша справа.
Павловська з Виговським вернулись додому i ввiйшли в свiтлицю. Олеся
сидiла на канапi, пiдперши щоку долонею, i дуже задумалась. Вона сiла в
такiй позi, як тiтка з Виговським вийшли з дому, i сидiла непорушне, доки
вони вернулись. Олеся передпочувала, що скажуть князь Любецький i княгиня,
бо знала, як вони ненавидять гетьмана Богдана i козакiв. Багато дум
передумала вона, сидячи в тихiй свiтлицi. Вона щиро полюбила Виговського,
але догадувалась, що матиме багато клопоту, доки допровадиться дiло до
кiнця.
- Нi з чим вернулись? - тихо спитала Олеся в тiтки.
- Нi з чим! - сказала сумно тiтка. - Як заговорив Iван Остапович, що
хоче тебе сватати, князь i княгиня понадимались i говорити з нами не
схотiли. Князь набундючився, як iндик, бiга по свiтлицi та тiльки: бу-лу,
бу-лу, гу-лу! Мовчки випили ми по кубковi меду, мовчки й з свiтлицi
вийшли.
- Пане Виговський! прибудьте до нас в Мокрани i поговорiть з мо©м
старим дядьком Христофором! Може, вiн буде до вас ласкавiший за князя
Любецького. Але чи так, чи iнак, а я буду ваша, хоч би уся рiдня стала
менi на дорозi i ставила менi притичини! - сказала Олеся i гордо пiдвелася
з мiсця. - Не буду я слухати родичiв!
Виговський подякував i поцiлував Стеткевичiвну в руку, потiм
розпрощався i вийшов з свiтлицi.
- Не забувайте ж нас! - гукнула до Виговського через порiг Павловська.
III
Двiр покiйного Богдана Стеткевича стояв край невеличкого полiського
села Мокран, на ледве примiтному невеличкому пригорку, неначе вiн вилiз на
той горб, рятуючи себе од болота, котре з трьох бокiв суспiль облягало
Мокрани. З високою гострою зчорнiлою покрiвлею з двома узькими баштами,
котрi були приставленi на двох углах, з товстими стiнами i узенькими
вiкнами, мурований стародавнiй палац був схожий на теперiшню поганеньку
гуральню, задимлену, чорну й непривiтну. Поверх покрiвлi стримiли мурованi
високi й товстi димарi, прикритi зверху од дощу вимурованими шапками, в
котрих чорнiли з двох бокiв дiрки. Цi високi й широкi димарi здалеку були
схожi на високi улики, прикритi зверху книшами або якимись чудернацькими
паляницями. На чотирьох рогах палацу були поробленi мурованi зверху узькi,
внизу широкi пiдпiрки: здалеку здавалось, нiби палац, неначе черепаха,
розчепiрив сво© купецькi товстi нiжки i налагодився злiзти з пригорка, але
нiяк не мiг рушити з мiсця. Палац був кругом обкопаний глибоким ровом, а
на окопi стримiв гострий дубовий частокiл. За окопом лиснiли болота, котрi
подекуди зеленiли осокою та густими очеретами. В густiй осоцi подекуди
неначе тонули круглi кущi верболозу та вiльшини. За палацом розкинувся
розкiшний старий садок, в котрому подекуди стояли старi важкi дуби. Кругом
палацу за Мокранами на всi боки мрiли зеленi сосновi бори, неначе зелене ©
гладеньке море облягало кругом i палац, i село. I тiльки подекуди над
сизо-зеленими борами високо витикались гостроверхi старi-престарi ялини,
неначе дивились розкидчастими гiлками на те море борiв та старих дубових
лiсiв.
Олеся Стеткевичiвна при©хала з Ки ва в Мокрани i цiле лiто ждала в
гостi Виговського. Але вже й лiто минуло, а вiн не при©здив. Вже й жнива
минули, настала Перша Пречиста, а його не було. Олеся засумувала i не раз
в думцi нарiкала на чоловiкiв, що вони непевнi люди, не вмiють додержати
свого слова.
"Може, вiн знайшов iншу, кращу за мене i покохав ©©, а мене забув? -
думала не раз Олеся, ходячи по старому садку з сумною думою на чолi. - На
свiтi всього трапля ться. А може, вiн одкинувся од мене через те, що його
обидила моя рiдня, отi князi Любецькi. Вiн вищий урядом за тих мо©х
родичiв, князiв Любецьких та Соломирецьких. Вийшовши за його замiж, я була
б велика панi мiж козаками, вартнiша за зубожiлу княгиню Любецьку; тодi й
я високо пiдняла б голову i згорда дивилась на тих усiх князiв. Я ©м тодi
дам себе знати!" - марила Олеся, ходячи попiд старими яблунями, гордовито
пiднявши голову вгору i поглядаючи на яблунi, де рясно бiлiли й червонiли
на гiлках здоровi вже достигаючi яблука.
Настав вечiр. Олеся вернулась в свою кiмнату i, засвiтивши восковi
свiчки, взялась до роботи з сво ю вже немолодою родичкою по батьковi
Рудницькою.
Павлина Рудницька, пристаркувата панна, доводилась ©© батьковi сестрою
Iван Остапович довiдався од тiтки Якилини, що Олеся ви©здить додому в
свою ма тнiсть пiсля Великодня через тиждень.
"Треба буде починати дiло на Великоднi святки, треба буде заловiститись
Олесi, що я маю замiр сватати ©©, а то як за©де в свою ма тнiсть, в тi
полiськi пущi та нетрi, то трудно буде тодi добратись до не©. Треба на
Великдень починати та й кiнчати дiло, коли Бог поможе; ви©де з Ки ва, то й
забуде про мене", - думав Виговський, вертаючись з Ки ва до Чигирина.
А Олеся про його не забувала. Пiсля його при©зду до Ки ва вона тiльки й
думала про його, тiльки й розмови з тiткою було в не©, що про його.
- От-от Iван Остапович буде тебе, Олесю, сватати. От побачиш! Прилетить
сюди в двiр на татарському конi, вхопить на сiдло та й завезе до Чигирина
як полонянку! - смiялась тiтка.
- Побачимо! Але, цьоцю, менi отой Чигирин з козацьким табором зовсiм не
подоба ться. Якби менi жити в Ки вi, то я би з дорогою душею згодилась
вийти за Виговського, - говорила Олеся.
- От i не подоба ться! Ти ще й не була в тому Чигири©ii, а вiн тобi вже
й не подоба ться, - сказала тiтка.
- Якби я стала гетьманшею, то це менi припало б до серця. Я тодi була б
готова i в Чигиринi жити. А то бути жiнкою генерального писаря вiйська
Запорозького якось нiяково. Це ж навiть не те, що бути сенаторкою в
Варшавi.
- Ой же, мо серце, те саме, тiльки що будеш жити не в Варшавi, а в
Чигиринi, - обiзвалась тiтка.
- А я, цьоцю, люблю бiльш за все Варшаву, хоч я й не католичка. Мiсто
веселе, людне. Там i королiвський двiр, i сенатори, i магнати з усi ©
Польщi й Укра©ни: на що подивитись, чим себе розважити. Туди тягне мою
душу, а не до Чигирина, де повно козакiв та гармат, де тiльки й тхне
вiйськовим табором та порохом! - сказала Олеся i зiтхнула.
- й заманулось, щоб вона вийшла таки замiж за Виговського, але щоб вiк
свiй звiкувати з ним в Варшавi, а не в Чигиринi.
На Великоднi святки Iван Остапович одпросився в Богдана до Ки ва.
Другого дня пiшов вiн на службу в Михайлiвський монастир. Народу в церквi
була сила. Вiн ледве протовпився i став коло стiни. Недалечке од його в
притворi стояла Якилина Павловська, Олесi з нею не було.
"Чи не по©хала вже Олеся часом додому? - подумав Iван Остапович з
тривогою на серцi. - От тобi й опiзнився з сватанням! А коли то вона знов
прибуде до Ки ва? Коли то я знов побачусь з нею i поговорю? Ще прийдеться
©хати до не© на далеке Полiсся в якiсь Мокрани".
Виговський насилу достояв до кiнця служби i, хоч був богомiльний i
богобоязний, як усе тогочасне суспiльство, але вiн сливе не слухав i не
чув, що читали, що спiвали в церквi, про що Михайлiвський iгумен говорив з
кафедри в сво му казаннi. Олеся не виходила в його з думки, неначе й вона
стояла тут, в церквi, недалеко од його коло сво © тiтки, а вiн все дивився
на ©© височеньку тiлисту та рiвну постать, на ©© бiлу, як снiг, шию та
ясноволосу головку.
Служба скiнчилась. Натовп рушив з церкви. Виговський притулився до
колонцi ждав, доки не пройде проз його Якилина Павловська. Вiн не зводив
очей з ©© голови, закутано© поверх очiпка бiлою тонкою намiткою. Бiла
голова у густому натовпi неначе плила до колони, нiби ©© несла тиха вода в
рiчцi. Виговський пiдступив до Павловсько© i поздоровив ©© з святками.
Натовп ухопив його i понiс поплiч з Якилиною i незабаром винiс через
широкi дверi на цвинтар.
-- А де ж це Олена Богданiвна? - було його перше слово, як вони вийшли
з церкви. - Може, ви©хала в сво© Мокрани?
- Нi, нi, не ви©хала! - сказала Павловська i осмiхнулась. - В Олесi ще
зранку болiла голова, i вона зосталась дома.
Довгенько вони йшли мовчки. Було знать по очах Павловсько©, що вона
чогось ждала i через те мовчала, i Виговський щось думав i мовчав. Тiтка
ждала, що вiн от-от скаже про сво© думки та замiри сватати Олесю, ©й дуже
бажалось стати на цей раз свахою... i потайне бажання ©© здiйснилось.
- Цьоцю Якилино! - почав Виговський. - Менi дуже сподобалась ваша
шановна небога i я думаю заслати до не© старостiв. Поперед цього прошу
вас, допоможiть менi в цьому дiлi то порадою, то сво©ми словами, а потiм
скажете менi просто, чи можна мати яку надiю? Чи вийде Стеткевичiвна за
мене замiж?
Тiтка зрадiла, аж засмiялась, ©й припадав до вподоби такий жбних для
Олесi, а вона вже давненько ходила на розпитки в Ки вi до козакiв i
довiдалась од ©х, що уряд генерального писаря при гетьманi - високий уряд,
хоч магнати й багатi православнi пани нехтували козаками.
- Пане Йване! я певна, що Олесi ви до вподоби i що вона готова вийти за
вас замiж хоч i сьогоднi. Але в не©, бачите, багато усяко© високо© рiднi:
i князi Соломирецькi, i князi Любецькi, i князi Друцькi-Горськi, i
Огiнськi. Я постерiгаю, що вони спротивляться цьому, а найбiльше
спротивиться старий князь Василь Соломирецький та Христофор Стеткевич,
Олесин опiкун i нiби названий батько. Вiн чоловiк гордий, гоноровитий i
дуже не любить козаччини. Отут може бути задля вас притичина.
- Шкода! Ох, як шкода! - аж крикнув Iван Остапович.
- Але чи шкода, чи нi, дiло ще не починалось. А тим часом прошу
вступити до мо © хати попо©сти свяченого з мого столу. Там ми ще
побалака мо докладно про це дiло.
Вони увiйшли в свiтлицю Павловсько©. Коло столу, накритого бiлою
скатертиною i заставленого усяким свяченим, стояла Олеся. По свiтлицi
клубками вився дим ладану. Олеся ждала з церкви тiтки i накадила ладаном,
позасвiчувавши усi лампадки перед образами. В свiтлицi одгонилось важким
духом церкви од диму та лампадок. Олеся глянула на тiтку i засмiялась.
- От i наша слаба! Гарна слаба! Полiнувалась йти до церкви, - сказала
тiтка.
- Не думайте, цьоцю, так! Зранку в мене i справдi болiла голова, а
тепер вже перестала, - обiзвалась Олеся i почервонiла, глянувши на
Виговського.
- Христос воскрес! З празником будьте здоровi! - сказав Виговський,
скидаючи свiй кунтуш i переступаючи через порiг свiтлицi.
- Воiстину воскрес! Будьте й ви здоровi! I вас поздоровляю з
Великоднем! - промовила Олеся i стала така рожева на виду, як була рожева
©© сукня.
Виговський був убраний в новiсiнький оксамитовий жупан вишневого
кольору, обшитий золотими позументами. Цей вишневий жупан дуже приставав
йому до лиця. Вiн неначе покращав удво . Одлиски позументiв грали чудовими
золотистими сутiнками проти весняного сонця i сипали ясний свiт на
матово-бiлi щоки й високе чоло Виговського.
- Ну, тепер похристосу мося! - промовила тiтка i тричi поцiлувалась з
Iваном Остаповичем i, очевидячки, не без смаку. Iван Остапович пiдступив
до Олесi i похристосувався з нею. Олеся засоромилась, стала червона, як
калина, i очi спустила додолу, одначе не спротивилась i тричi поцiлувалась
з ним. Виговський, як добрий навиглядач, зауважив на це, як на добрий знак
для себе.
Вибiгли з кiмнати i двi дочки Павловсько©. Старша Маринка, вже
шiстнадцятилiтня тоненька дiвчина, була чорнявенька й гарна, як
намальована. I вони обидвi похристосувались з Виговським. Посiдали за стiл
i попо©ли свяченого. Тiтка велiла подавати страву. По обiдi тiтка вийшла з
свiтлицi нiби по господарству. Олеся й Iван Остапович зостались вдвох.
Iван Остапович сiв на канапi поруч з Олесею. Вона обернулась до його i
глянула йому просто в вiчi. Двi пари ясних темних, дуже схожих очей
стрiлися дуже близько. Олеся неначе прочитала, як у книзi, в його очах, що
думав Iван Остапович. Виговський по ©© очах вгадав одповiдь. Вiн заговорив
стиха, щоб його слова не доходили через дверi до друго© кiмнати.
- Олександро Богданiвно! Я за©здив коня, поспiшаючи до вас в Ки©в. Не
можу всидiти в Чигиринi без вас, i день i нiч все про вас думаю. I рано й
вечiр так i порива сюди мою душу, як тiльки гляну на пiвнiч од Чигирина,
на зеленi лiси та дiброви, бо знаю, що за тими дiбровами та гаями пробува
чарiвниця, що причарувала мене одразу сво©ми карими очима та високими
бровами. Час менi одружитись. Становище мо на Укра©нi високе. Шукав я мiж
нашими козачками дружини, та й.. i... й досi не знайшов. Не тако© пари
менi треба. Я вас одразу полюбив, як углядiв вас вперше. Чи приймете ви
мо©х старостiв, як я пришлю ©х сватати вас?
- Прийму... прийму! - сказала смiливо Олеся, анi запикнувшись. - Я рада
вийти за вас, бо полюбила вас одразу, як побачила вас вперше. Тiльки...
тiльки... Ох, будемо мати притичину! - промовила Олеся, зiтхнувши i
згорнувши руки. - Матимемо таку притичину, що я й сама не вiдома тому, що
вийде з вашого сватання.
- Чому так? - раптово спитав Виговський.
- Мiй опiкун, старий дядько, удовець Христофор Стеткевич, вiрою
кальвiн, i мо© родичi князiвського роду спротивляться i не видадуть мене
за вас, - тихо обiзвалася Олеся, спустивши очi додолу i задумавшись.
Рум'янець одразу погас на ©© бiлих щоках, а смуток впав сутiнком на рожевi
вiка, на пишнi уста.
Виговський замовк i сам задумався. Вiн догадувався, що притичина буде
немала i що за Олесю прийдеться войдуватись з ©© високою рiднею.
- Христофор Стеткевич, князь Любецький i його жiнка дуже не люблять
гетьмана Богдана й козаччини за те, що гетьман одiрвав Укра©ну од Польщi.
Вони встоюють за Польщу. I на козакiв, i на гетьмана вони злi, аж сичать.
А ви ж генеральний писар в гетьмана! - сказала Олеся.
- Але ж я сам шляхтич, хоч i пiшов на службу в козацьке вiйсько.
Правда, я з небагатих шляхтичiв, але кожний шляхтич шляхтичевi рiвня. Що
до того, що вашi родичi князi? Вони такi ж шляхтичi, як i я, а "шляхтич в
загродi рiвний во водi"! - сказав Виговський.
- От що, пане Йване! Пiдiть ви оце сьогоднi з цьоцею Якилиною до нашого
родича князя Любецького. Вiн в Ки вi од того часу, як вiйсько Богданове
вигнало католицьку шляхту з Укра©ни. Побалакайте з ним, спитайте й про
наше дiло. Що вiн вам скаже, те саме скаже вам i мiй опiкун Стеткевич, бо
вони великi приятелi i мають однi думки. Але вам все-таки треба буде
прибути до нас в Мокрани i поговорити з мо©м опiкуном Стеткевичем. А потiм
побачимо, що ма мо вчинити.
- Добре! Я попрошу паню Павловську, i ми по©демо до князя Любецького, -
сказав Виговський i поцiлував Олесю в руку.
Незабаром увiйшла в свiтлицю Павловська. Виговський розказав ©й про
свою розмову з Олесею. Тiтка була дуже рада, поздоровляла Олесю i на
радощах тричi поцiлувала ©©.
- Ну, пане Йване, пiдемо ж до князiв Любецьких! Побачимо, яко©-то вони
заспiвають, - говорила тiтка. - Знаю, що буде в нас битва за Олесю, але ми
таки вiзьмемо гору i одiб' мо Олесю. Без битви вже не обiйдеться. Це я
наперед знаю. Побачимо, як вони вас приймуть, що говоритиме вам, як
обiйдеться з вами цей Олесин дядько в первих, - говорила Павловська,
вдягаючись в жупан.
Виговський i Павловська хапком по©хали, неначе хапались, щоб не
опiзнитись на якесь свято або на якусь церемонiю.
Незабаром прибули вони до палацу князя Любецького. Старий палац стояв
на Старому Ки вi, над глибокою долиною, котра тяглася до Кожум'якiв. Палац
був збудований серед широкого двора. Гостра висока покрiвля з черепицi
почорнiла од негоди, непоновлена десятки рокiв. Тiльки мiсцями на покрiвлi
зеленiли широкi плями ясно-зеленого моху, неначе понашиванi на ганчiрках
ясно-зеленi оксамитовi латки. З боку палацу загиналась пристройка на два
поверхи, а за нею пiднiмалась чудна тонка невеличка башта з узькими
амбразурами, неначе голуб'ятня з дiрками; бiлi, але дуже задимленi димарi
виганялись високо над гострим дахом, неначе стовпи, натиканi без ладу в
чорну покрiвлю. Перед ганком палацу зеленiв широкий круг, засаджений
кущами. За домом чорнiв старий садок.
Виговський i Павловська увiйшли в довгенькi узькi сiнцi, бiльше схожi
на коридор з узькими вiкнами. Дверi збоку одчинились. З-за дверей
виглянула жiноча чудна головка з маленьким поморщеним лицем, схожим на
печену картоплю. Ця головка, завбiльшки з добрий запорозький кулак,
вирячила на ©х зачудованi очi, а потiм маленькi ручки одчинили скрипучi
дверi. Павловська й Виговський увiйшли в довгу старинну свiтлицю. В
свiтлицi нiкого не було. Стародавнi ясеновi стiльцi з високими без мiри
спинками, оббитi червоним, вже злинялим, сап'яном, стояли рядком попiд
стiнами; ручки стiльцiв були поробленi в формi гадюк, котрi позвiшували
наниз сво© довгi головки, а хвостами поприлипали до високих спинок. Довгi
килимки були розстеленi попiд стiльцями, тяглись стежкою через свiтлицю до
дверей. Килими полиняли, втратили лиск i фарби; один тiльки дорогий
квiтчастий нелинючий перський килим на софi звеселяв сумну темну свiтлицю.
Узькi, високi й зверху гострi вiкна пускали мало свiта в довгу свiтлицю, а
кругленькi шибочки з червоного й синього скла вгорi вiкон кидали в
свiтлицю темнуватi сутiнки, i в свiтлицi од ©х ставало нiби ще темнiше. В
домi було тихо. Нiгде не було чути нi найменшого гуку, навiть шелесту, як
в порожнiй стариннiй церквi. Виговському здалося, що вiн увiйшов в якусь
стародавню церкву; рядки образiв, котрими був заставлений увесь куток на
покутi, ще бiльше наводили на його таку думку. Виговський i Павловська
посiдали на твердих стiльцях i пообпирались лiктями на холоднi дерев'янi
гадюки.
Довгенько вони ждали, але нiхто не виходив до ©х. В кiмнатах не було
чути навiть найменшого шелесту. Дiм стояв, нiби пустка, в котрiй жила
одним-одна якась людина з малесенькою головкою та зморшкуватим лицем.
- Поганий для мене знак, отi гадючки! - промовив тихо Виговський i
торкнув рукою одну гадючу голову, а потiм другу.
- Нiчого те! Не вкусять, бо дерев'янi й холоднi як лiд, - зашепотiла
тiтка Якилина, осмiхаючись.
- Хоч не вкусять, так заморозять холодом, - сказав Виговський.
Незабаром дверi в кiмнату заскрипiли, неначе цiле лiто немазаний вiз.
Вийшла стара княгиня Любецька, убрана в темно-зелену оксамитову сукню,
поверх котро© був накинутий вишневий кунтуш. Сукня була дорога, але така
злиняла, що на фалдах стала руда, неначе фалди були посиланi зверху
табакою. Поспiшаючи до гостей, Любецька навертiла на голову довгий шматок
бiло© прозоро© тканини i зав'язала кiнцi на ши© нижче пiдборiддя. В цьому
iмпровiзованому тюрбанi вона була схожа на туркеню. Сивi пасма кiс
виглядали над вухами. Любецька була невеличка на зрiст з сухим лицем.
Тiльки чорнi очi блищали i свiтились завзятiстю.
Гостi встали i пiшли назустрiч княгинi. Виговський привiтався до
Любецько© i поцiлував ©© в руку. Любецька зирнула на рiвну, пишну фiгуру
Iвана Остаповича, i вид ©© повеселiшав. Очевидячки, вiн сподобався княгинi
i фiгурою, i красою.
- А ми вже бачились з вами, пане Виговський! -обiзвалась рiзким, зовсiм
не старечим голосом Любецька.
- Мав щастя стрiнутись з вами в панi Павловсько©, - сказав Виговський
веселим голосом. Вiн примiтив, що вчинив добре враження на стару княгиню.
- Сiдайте ж у нас! - промовила Любецька, сiдаючи на канапi.
Павловська сiла поруч з нею так проворно, неначе впала на канапу, аж
канапа заскрипiла. Виговський сiв на стiльцi.
Не встигли вони перекинутись кiлькома словами, як дверi знов скрипнули
так раптово, неначе хто рiзнув ножем по горлянцi. На дверях з'явився
старий князь Любецький. Вiн був невеликий на зрiст, кремезний дiд з сивою
довгою бородою. На головi вилися розкiшнi чорнi кучерi, неначе припалi
порохом. Старий оксамитовий вишневий жупан так злиняв i повитирався, що на
йому подекуди свiтились нитки. Князь кинув неспокiйними очима на
Виговського; здивованi й виряченi його очi неначе питали у Виговського:
"Чого ж оце ти до мене прийшов? Яке дiло ма ш до мене? Навiщо ж ти менi
здався?"
Павловська назвала на ймення Виговського. Князь привiтався з ним
гордовито i все дивився на його, вирячивши здоровi карi очi. Очi були
неласкавi, лице надуте, брови насупленi.
- Познайомившись з панею Павловською та з панною Оленою Стеткевичiвною,
навiть завiвши приятельство, я з щирим серцем бажаю познайомитись i з ©х
близькою рiднею, якою ви ©м доводитесь, - обiзвався Виговський.
"Навiщо менi це здалося?" - неначе говорили гострi князевi очi; одначе
князь ласкаво поклонився Виговському i промовив:
- Спасибi вам, пане генеральний писарю! спасибi за честь! Сiдайте ж в
мо©й господi! - сказав Любецький, i його очi стали веселiшi. У Виговського
стало легше на душi.
- Чи по дiлу прибув до Ки ва, пане генеральний писарю, чи на прощу?
- При©хав я до Ки ва на прощу, побував в Печерському монастирi i в
печерах, при©хав я i по дiлу, - сказав Виговський.
- А у нас в Ки вi сталася велика змiна: запанувала Москва, на©хали
московськi стрiльцi, десь узявся московський во вода, - почав говорити
князь.
- Така, князю, була умова Богдана з царем, щоб у Ки вi сидiв
московський во вода з стрiльцями, - знехотя обiзвався Виговський, - треба
було прийняти цих гостей.
- То-то й горенько... що цi гостi незабаром стануть в нас хазя©нами! -
сказав Любецький. - Не сподобались менi цi гостi За Польщi нам, шляхтичам,
i князям, навiть православним, було лiпше. Я сам православний i шкодую за
Польщею.
- Але, князю, змiнити дiла вже не можна. Новi порядки настали на
Укра©нi, - сказав Виговський.
- Новi, але для нас дуже недогоднi. Погане дiло вчинив Богдан, погане!
Бодай йому добра не було! - аж крикнув князь i, схопившись з мiсця, почав
ходити по свiтлицi.
- Князю, сядь! Не ходи! - промовила Любецька до чоловi ка.
- За Польщi нам було добре, - говорив князь, трохи не бiгаючи по
свiтлицi, - народ робив на нас панщину, платив нам податi як державцям, як
давнiм князям. Ми мали землi й лiсiв, скiльки хотiли. А тепер що? Хлопи
здебiльшого пiшли в козаки, пристали до Хмельницького, перестали робити
панщину. От я маю дво сiл на Полiссi, а з ©х тепер користi, як з цапа
молока. Я й не католик, й не поляк, сидiв я дома i не тiкав в Польщу, а
мо© хлопи десь розбiглись на степи, а тi, що зiстались, не послухають,
позабирали собi клаптi мо © землi, хапають в мене пiд носом, орють i сiють
для себе, а не для мене. А пани, що стали католиками, бояться вертатись в
сво© ма тностi, бо хлопи бунтуються проти ©х, виганяють з сiл. От i я, хоч
i князь, i грецько© вiри, а зубожiв зусiм. Не маю за вiщо полагодити свiй
палац, полагодити господарську справу. Ось бачте, як я обносився. Одежа на
менi аж свiтиться.
- Князю! сядь-бо та сиди! Не бiгай так швидко! - крикнула Любецька. -
Будеш потiм стогнати цiлу нiч... В князя слабiсть в ногах, йому не можна
так швидко ходити, а вiн таки ходить, - тихо промовила Любецька до
Виговського.
Виговський глянув на старе убрання на князевi. Врiвнi з князем
Виговський, убраний в новий оксамитовий кунтуш, обшитий золотими
позументами та шнурками, здавався багатирем.
- Але що ж, князю, ма мо робити, коли дiло вже сталося? Польща
догоджала шляхтi, але пригноблювала козакiв. От через це й все лихо
ско©лось, - несмiливо обiзвався Виговський.
- Нащо нам козаки? Не люблю я через це козакiв! - прохопився князь,
никаючи од кутка до кутка, - поганi вони люди, бо нако©ли нам лиха. Ми
понесли велику втрату, ми стали трохи не старцями! - вже не говорив, а
репетував князь i швендяв по свiтлицi так швидко, неначе йому хто насипав
приску за халяви.
- Князю! сядь, бо цiлу нiч кричатимеш та стогнатимеш! Знов буде тобi
судомити ноги. Ой Господи!
- Княгине! сиди собi, коли тобi незавiзно, а до мене не чiпляйся! -
одповiв з криком Любецький.
- Та годi вже, годi! Тiльки дурно себе тривожиш! - обiзвалась княгиня i
почала тихо розмовляти з Павловською.
Павловська трохи не на вухо сказала княгинi, що Виговський свата Олесю
Стеткевичiвну. Княгиня замовкла, надулась, неначе розсердилась на свою
родичку.
Князь пересердився, вгамувався й сiв; вiн втомився од гнiву й бiгання i
важко одсапував. Виговський задумав тепер приступити до дiла, хоч
примiчав, що князь неласкаве подивиться на його сватання.
- Я оце прийшов до вашо© княжо© милостi по великому дiлу задля мене. Я
думаю сватати панну Стеткевичiвну, вашу родичку. Вона ласкава до мене i
дала вже менi слово. Але вона сирота, а ваша милiсть доводитесь ©й
родичем. Чи згодитесь ви з княгинею видати за мене вашу небогу? - промовив
смiливо Виговський.
Князь швидко пiдвiв голову, аж кинувся, неначе хто кинув на його
стрiлою i влучив в груди.
- Ти хочеш женитись з Оленою Стеткевичiвною?
- Хочу, i хочу знати думки вашо© милостi про це велике задля мене дiло.
-Гм... гм... Не радив би я Олесi виходити замiж за козака. Я не люблю
козакiв! - знов, спахнувши, промовив князь. - Не буде од мене на це згоди.
Одначе... одначе... Олена ма ближчих родичiв i опiкунiв. Прошу, питайте в
©х!
- Але, князю, коли буде ласка вашо© милостi й згода, то все-таки й ваша
милiсть допомiг би менi в цьому дiлi. I ви, княгине, допомогли б менi, i
вас прошу про це дiло!
Княгиня перестала розмовляти з Павловською i надулась. Вона й не
глянула на Виговського, а тiльки поглядала на князя, неначе говорила: "I
як вiн насмiлився сватати родичку князiв i сенаторiв, цей козак з убогих
шляхтичiв з села Вигова?" Князь мовчав i тiльки крутив сво© довгi сивi
вуси. Усi замовкли. В свiтлицi стало тихо. Всiм було нiяково. Князь не мав
охоти говорити й мовчав, неначе був дуже зобиджений.
В той час дверi помалесеньку заскрипiли i далека княгинина родичка з
маленькою головкою внесла кубки i здорову пляшку старого меду. Князь
мовчки поставив кубки на стiл, мовчки налив ©х медом, випив сам i подав
кубок Виговському й Павловськiй. Всi пили мед i мовчали. Княгиня була нiби
сердита: гнiв свiтився в ©© очах. Вона дуже не любила козакiв, бо була
католичка.
Випивши кубок, Виговський встав i почав прощатись. Встала й Павловська,
невесела й задумана. Князь i княгиня розпрощались неласкаво, неначе
виганяли з свого дому Виговського.
- Погана справа для мене в цих князiв! - промовив Виговський до
Павловсько©, вийшовши з дому, - неласкавi до мене цi князi.
- дь, пане Йване Остаповичу, в Мокрани до Олесиного опiкуна, поговори
з ним. Може, з ним буде тобi лiпша справа.
Павловська з Виговським вернулись додому i ввiйшли в свiтлицю. Олеся
сидiла на канапi, пiдперши щоку долонею, i дуже задумалась. Вона сiла в
такiй позi, як тiтка з Виговським вийшли з дому, i сидiла непорушне, доки
вони вернулись. Олеся передпочувала, що скажуть князь Любецький i княгиня,
бо знала, як вони ненавидять гетьмана Богдана i козакiв. Багато дум
передумала вона, сидячи в тихiй свiтлицi. Вона щиро полюбила Виговського,
але догадувалась, що матиме багато клопоту, доки допровадиться дiло до
кiнця.
- Нi з чим вернулись? - тихо спитала Олеся в тiтки.
- Нi з чим! - сказала сумно тiтка. - Як заговорив Iван Остапович, що
хоче тебе сватати, князь i княгиня понадимались i говорити з нами не
схотiли. Князь набундючився, як iндик, бiга по свiтлицi та тiльки: бу-лу,
бу-лу, гу-лу! Мовчки випили ми по кубковi меду, мовчки й з свiтлицi
вийшли.
- Пане Виговський! прибудьте до нас в Мокрани i поговорiть з мо©м
старим дядьком Христофором! Може, вiн буде до вас ласкавiший за князя
Любецького. Але чи так, чи iнак, а я буду ваша, хоч би уся рiдня стала
менi на дорозi i ставила менi притичини! - сказала Олеся i гордо пiдвелася
з мiсця. - Не буду я слухати родичiв!
Виговський подякував i поцiлував Стеткевичiвну в руку, потiм
розпрощався i вийшов з свiтлицi.
- Не забувайте ж нас! - гукнула до Виговського через порiг Павловська.
III
Двiр покiйного Богдана Стеткевича стояв край невеличкого полiського
села Мокран, на ледве примiтному невеличкому пригорку, неначе вiн вилiз на
той горб, рятуючи себе од болота, котре з трьох бокiв суспiль облягало
Мокрани. З високою гострою зчорнiлою покрiвлею з двома узькими баштами,
котрi були приставленi на двох углах, з товстими стiнами i узенькими
вiкнами, мурований стародавнiй палац був схожий на теперiшню поганеньку
гуральню, задимлену, чорну й непривiтну. Поверх покрiвлi стримiли мурованi
високi й товстi димарi, прикритi зверху од дощу вимурованими шапками, в
котрих чорнiли з двох бокiв дiрки. Цi високi й широкi димарi здалеку були
схожi на високi улики, прикритi зверху книшами або якимись чудернацькими
паляницями. На чотирьох рогах палацу були поробленi мурованi зверху узькi,
внизу широкi пiдпiрки: здалеку здавалось, нiби палац, неначе черепаха,
розчепiрив сво© купецькi товстi нiжки i налагодився злiзти з пригорка, але
нiяк не мiг рушити з мiсця. Палац був кругом обкопаний глибоким ровом, а
на окопi стримiв гострий дубовий частокiл. За окопом лиснiли болота, котрi
подекуди зеленiли осокою та густими очеретами. В густiй осоцi подекуди
неначе тонули круглi кущi верболозу та вiльшини. За палацом розкинувся
розкiшний старий садок, в котрому подекуди стояли старi важкi дуби. Кругом
палацу за Мокранами на всi боки мрiли зеленi сосновi бори, неначе зелене ©
гладеньке море облягало кругом i палац, i село. I тiльки подекуди над
сизо-зеленими борами високо витикались гостроверхi старi-престарi ялини,
неначе дивились розкидчастими гiлками на те море борiв та старих дубових
лiсiв.
Олеся Стеткевичiвна при©хала з Ки ва в Мокрани i цiле лiто ждала в
гостi Виговського. Але вже й лiто минуло, а вiн не при©здив. Вже й жнива
минули, настала Перша Пречиста, а його не було. Олеся засумувала i не раз
в думцi нарiкала на чоловiкiв, що вони непевнi люди, не вмiють додержати
свого слова.
"Може, вiн знайшов iншу, кращу за мене i покохав ©©, а мене забув? -
думала не раз Олеся, ходячи по старому садку з сумною думою на чолi. - На
свiтi всього трапля ться. А може, вiн одкинувся од мене через те, що його
обидила моя рiдня, отi князi Любецькi. Вiн вищий урядом за тих мо©х
родичiв, князiв Любецьких та Соломирецьких. Вийшовши за його замiж, я була
б велика панi мiж козаками, вартнiша за зубожiлу княгиню Любецьку; тодi й
я високо пiдняла б голову i згорда дивилась на тих усiх князiв. Я ©м тодi
дам себе знати!" - марила Олеся, ходячи попiд старими яблунями, гордовито
пiднявши голову вгору i поглядаючи на яблунi, де рясно бiлiли й червонiли
на гiлках здоровi вже достигаючi яблука.
Настав вечiр. Олеся вернулась в свою кiмнату i, засвiтивши восковi
свiчки, взялась до роботи з сво ю вже немолодою родичкою по батьковi
Рудницькою.
Павлина Рудницька, пристаркувата панна, доводилась ©© батьковi сестрою