Нечуй-Левицький I. Гетьман Iван Виговський

Паннiв зiбралось чимало. Усi вони були в квiтчастих дорогих жупанах: i
червоних, i блакитних, i рожевих. Блищали золотi дукачi та сережки,
блищали золотi позументи, манячили усякi стрiчки. Прогалина нiби цвiла
пишними квiтками. Панни грали й щебетали, неначе ластiвки. Було чимало мiж
ними гарних з лиця, але нi одна не сподобалась Зiньковi так, як Маринка.
Вона вглядiла Зiнька i почервонiла, ©© карi яснi очi стали ще яснiшi. Вона
стала веселiша й проворнiша, почала пустувати, прудше стала бiгати з
подругами, ганятись за ними, переганяти ©х, все вешталась, все бiгала, не
могла на мiсцi встояти.
- Чого це ти, Маринко, стала така прудка? - спитала в не© Христина,
скоса поглядаючи на Зiнька. - То ходила, неначе нежива, а тепер лiта ш,
неначе та птиця.
- Я й давно була прудка, тiльки стала оце прудкiша, щоб доконечне тебе
впiймати, - казала Маринка, а сама все скоса поглядала на ту грушу, пiд
котрою стояв широкоплечий Зiнько в чорнiй шапцi з червоним верхом, з-пiд
котро© вибивались русявi кучерi i лиснiли на сонцi.
- Навiщо ти, небоже, пiдпира ш грушу плечима? Чи бо©шся, щоб не впала
та не задавила панянок?- гукнув з ганку Тимiш Носач i насмiшкувато зирнув
на Зiнька. Вiн знав, що його небiж дуже несмiливий при дiвчатах.
Зiнько пiдвiв сво© яснi вiка, зирнув на дядька i осмiхнувся. Вiн
догадався, що дядько пiднiма його на смiх.
"Отже ж, старий дядько ще вивезе язиком, як на лопатi, перед паннами,
що я боюся паннiв, - подумав Зiнько. - Ой, коли б не ляпнув язиком! А в
дядька язик таки довгий, хоч на аршин мiряй. Ой ляпне, сором менi буде
перед... перед Маринкою, однi ю тiльки Маринкою".
Довгенько гуляли дiвчата в хрещика на широкiй прогалинi, вкритiй
зеленою густою травою. Довго наглядав над ними Зiнько i придивлявся, котра
з ©х найкраща, i бiльше за всiх сподобалась йому Маринка i височеньким
зростом, i тонким гнучким станом, до котрого нiби влип вишневий
оксамитовий корсет, i ясними карими очима, i тонкими, довгими, гострими на
кiнцях, як стрiлки, бровами.
Дiвчата потомились, розчервонiлись од бiганини i обсiли довгим рядком
схiдець ганку, неначе ластiвки гiлку вишнi. Тiльки Христина й Маринка не
сiли вiдпочивати i стали за гетьманшею поблизу од тi © грушi, де стояв
Зiнько. Зiнька брала охота заговорити з Маринкою. Сама Христина зачiпала
його, почала з ним розмову, але Маринка мовчала. В самого Зiнька язик
неначе прилип.
"I чого це на мене найшла така несмiливiсть? Чого це я неначе боюся
цi © молодо© дiвчини? - думав Зiнько, поглядаючи на Маринку. - Був я в
битвах, не лякався диких татар, не раз смiливо кидався з шаблею на
страшного дикого татарюгу, i смерть менi була не страшна... а тепер чогось
не смiю слова промовити до цi © молодо© шляхтянки. Що це зо мною сталося?
Мабуть, це од того, що поважна гетьманша сидить близько i погляда на
мене".
Тим часом надiйшли ще новi гостi. Прийшов Сомко, а з ним ще кiлька
молодих козакiв, синiв старих сотникiв. Дiвчата встали й розсипались по
прогалинi. Молодi козаки балакали з ними, жартували, а Зiнько все стояв
пiд грушею, неначе прилип до не© плечима, i не насмiлився приступити до
Маринки. От вона пройшла проз його дуже близько поруч з Христиною, трохи
не черкнулась об його жупан рукавом бiло© сорочки. Вiн думав промовити до
не© слово, а те слово неначе спинилось у його на кiнчику язика.
- Давайте, дiвчата, грати в цiцi-баби! - гукнула проворна Христина.
- Давайте! Ми вже одпочили, - сказала Маринка. Почали вибирати
цiцi-бабу. Всi поклали пальцi на стiл перед гетьманшею. Христина
приказувала, тикаючи по кожному пальцi i промовляючи:
- Котилася торба з великого горба, а в тiй торбi кишн-паляниця, хто
впiйма , тому доведеться жмуриться.
Христинин палець спинився на Маринчиному пальбi. Маринцi зав'язали очi,
повели до грушi, пiд котрою стояв Зiнько, поставили ©© й звелiли, щоб вона
держалась рукою за грушу. Зiнько оступився од грушi на ступiнь. Усi панни
шелеснули, як птицi, на всi боки i поховались в садку по кущах. Христина
сховалась пiд стiл, за котрим сидiла гетьманша з Катериною.
"I чого це менi ця цiцi-баба з зав язаними очима наче страшна стала?
Така гарна i така страшна? Не насмiлюсь заговорити з нею та й годi, -
думав Зiнько, оглядаючи височеньку фiгурку Маринки. - Але вона тепер з
зав'язаними очима стала вже не така страшна... А дай, заговорю з нею..."
I справдi, пишнi очi дiвчини, зав язанi хусткою, не тривожили молодого
козака. Вiн став смiливiший.
- Ой довго тобi, панянко, прийдеться шукати паннiв! - заговорив таки
Зiнько до Маринки.
Маринка впiзнала його голос i почервонiла.
- Чому ж довго? Може, панни поховались в свiтлицях? - одповiдала
Маринка. - м не можна ховатись нiгде, тiльки в садку.
- Та вони то в садку, але дуже далеко позабiгали, - сказав Зiнько.
- А я ©х таки знайду, хiба вони пiрнуть пiд землю, то тодi не знайду, -
сказала Маринка.
Стало тихо, навiть старi гостi замовкли: то був знак; що вже всi
поховались. Маринка розв'язала хусточку i скинула ©© з очей. Нi однi ©
панни не видко було в садку.
- Нiкого не видко, неначе татари похапали паннiв, - несмiливо промовив
Зiнько до Маринки.
Маринка осмiхнулась i з-пiд ©© рожевих уст блиснули два рядки бiлих,
густих та рiвних, неначе пiдрiзаних зубiв. Червона неширока стрiчка вiнком
обвивала ©© голову та товстi чорнi коси на головi. Та червона стрiчка
незвичайно приставала ©й до лиця, надавала краси темним карим чималим
очам.
"Гарна, як калина в зеленому листi", - подумав Зiнько, почуваючи, що
його серце стривожилось i закидалось в грудях. Маринка все стояла коло
його; ©й не хотiлося бiгти в садок та шукати дiвчат в густих кущах. Вона
тупцяла на одному мiсцi, не одходила од Зiнька, неначе ждала од його
розмови.
"Чом це менi одпала охота шукати паннiв? Все б стояла та дивилась на
цього Зiнька. Якi в його тихi яснi очi! якi в його м'якi русявi кучерi! Як
менi хочеться погладити тi кучерi, м'якi та лиснючi, неначе шовк!"-думала
Маринка i все стояла поруч з Зiньком.
- Показати тобi, панно, на декотрi кущi... де сидять пташки? - спитав в
не© Зiнько.
Гетьманша посварилась на його пальцем i насупила брови: мовчи, мовляв,
не тво дiло!
Маринка побiгла в гущавину i почала шукати сво©х подруг. Довгенько вона
блукала в гущавинi i нiкого не знайшла. Вона повернулась до ганку,
вискочила по сходах на ганок i заглянула за густий лист винограду, котрий
гнiздом висiв на стовпах ганку, заглянула за спину обозного Тимоша Носача.
- Отам, панно, в мене за спиною, певно, знайдеш когось. А тут у мене в
кишенi ще одна панна сховалась, - жартував Носач, вдаривши себе по жупанi
збоку.
Зiньковi стало жаль Маринки. Вiн пiдморгнув раз до не©, а другий раз
пiд стiл. Маринка заглянула пiд стiл i зареготалась. Пiд столом почувся
Христинин регiт, дзвiнкий, як срiбний дзвоник, котрий дзвенiв десь неначе
за тонкою стiною. Гетьманша й Катерина Вигроська й собi засмiялись.
Засмiялись усi гостi. А Маринка тягла з-пiд стола за руку проворну
Христину. В той час з кущiв посипались дiвчата в квiтчастих уборах, неначе
райськi птицi вилiтали з-пiд зеленого гiлля. Пiднявся регiт на ввесь
садок. Христина розчервонiлась. Щоки в Маринки аж горiли.
- Це тобi хтось сказав, де я сховалась! Ти б сама зроду-звiку не
догадалась, де я сиджу. Я знаю, хто тобi сказав! - говорила i реготалась
Христина i моргнула одним оком на Зiнька.
Маринка опустила вi© на щоки, втупила очi в траву i засоромилась. В той
час вона була така гарна, що Зiнько не мiг одвести очей од ©© довгих
чорних вiй, котрi спадали кружками на ©© делiкатнi матово-бiлi щоки,
зарум'яненi рожевим прозорим одлиском. Зiнько ледве вдержав в персах важке
зiтхання.
"Загорiлось мо серце од тво©х очей, од тво © краси, та не знаю, що з
того вийде задля мене: чи щастя, чи одна мука", - подумав Зiнько.
Вiн пригадав, що Маринка - шляхтянка, не козачка; пригадав, що його
батько не любив шляхти, хоч би й сво ©, укра©нсько©, не то вже польсько©;
пригадав, що й мати його була неласкава до шляхти, i вiн вже неначе
передпочував тi докори, якi мали сказати йому батько й мати.
"Ой дiвчино мила! навiщо ти занапастила мо серце карими очима, чорними
бровами?" - подумав Зiнько i важко зiтхнув.
I поважний батько несподiвано неначе став перед ним на ввесь свiй
козацький високий зрiст i впiк його страшними неласкавими очима.
Надворi вечорiло. Зорi несмiливо виступали на ясному синьому небi,
неначе боялися пишного одлиску сонця, котрий одбивався сво©м замираючим
червоним свiтом на червоних хмарах, на оранжевому гарячому небi десь
далеко за лiсом. На садок впала гаряча iмла. Гетьманша встала i запросила
гостей, паннiв та козакiв до поко©в. Зiнько пiшов слiдком за паннами в
свiтлицю. Гетьман не виходив до гостей. Обозний Тимiш Носач, Зiнькiв
дядько з материно© руки, пiшов в поко© гетьмана. Там держали раду, як
прийняти московського посланця, що прибув з Москви з докорами од царя,
чому гетьман не дав знати в Москву про вибори його на гетьмана. В свiтлицi
накривали столи, готувались подавати вечерю. Панни розсипались по здоровiй
свiтлицi, неначе пташки по садку. Зiнько таки насмiлився приступити до
Маринки. "Ану, чи буде говорити з козаком ця шляхтянка, чи, може,
погорду , як горду козаками сама Виговська?"
- Чи ще не занудилась ти, Марино, тут, в Чигиринi? Не нудьгу ш за
домом, за матiр'ю? - спитав Зiнько.
- А чого менi скучати? Менi в Чигиринi веселiше, нiж дома, - промовила
Марина. - В нас рiдня все або не молода, або й зовсiм стара, або дуже
значна, що нехту вже нами, простiшими шляхтичами, хоч би й рiдними. Моя
мати не цура ться й простiших людей в Ки вi, але в нас мало бува в гостях
паннiв.
- А менi здавалось, що тобi в Чигиринi так весело, як в тюрмi, - сказав
Зiнько.
- От i вигадав! Я в такiй тюрмi готова сидiти хоч i десять рокiв або й
довше, - сказала Маринка i зареготалась.
- Що ж тут в нас гарного, що так тебе принаджу до Чигирина? - спитав
Зiнько.
- А он! - сказала Маринка i показала рукою на паннiв. - Глянь, скiльки
в мене веселих подруг! Хвалити Бога, з ким i погуляти, i розважити себе.
Та й вашi козаки все веселi: все жартують i старi, й молодi, неначе ©м i
лиха нема. Хоч вони все в битвах та в битвах десь по степах, але видко, що
про смерть ©м байдуже, неначе ©© й на свiтi нема. Якби надi мною лiтала
смерть трохи не щодня, менi було б не до жартiв.
- Ми, Маринко, звикли до битв. А як свистять над головою кулi, то це
все одно, що гудуть над головою джмелi або бджоли, - сказав Зiнько.
-- Цур ©м, таким джмелям та бджолам! Я не охоча до такого гудiння.
- О, не говори так, Марино! Той свист куль для нас все одно, що музики
для дiвчат. Аж жижки чогось задрижать, як почу ш той свист; аж кров
закипить, а серце так ходором i ходить, неначе ти напився старого меду або
доброго вина; на душi весело, й кида шся в битву, неначе йдеш на якийсь
веселий бенкет; як зачу ш свист куль, зараз так би й кинувся в битву на
ворогiв i рубав би ©х, i кришив, як черствий хлiб, i шаткував би татарву,
як капусту.
Зiнько запалився, згадуючи битви з татарами. Очi в його засвiтились,
вiн махав руками, неначе в його i справдi в руках була шабля, неначе вiн
углядiв перед собою татарву i був напоготовi кинутись в битву i шаткувати
ворогiв, як капусту. Марина замилувалась, дивлячись на смiливий вид
козака, ловлячи матовий блиск в його синiх очах, котрий ставав все
гострiший. Зiнько дуже сподобався Маринцi в той час.
"Ой, який вiн, мабуть, гарний в той час, як в його руках свистить
шабля, як вiн кида ться в битву на ворога! Яка смiливiсть в його очах!
Який огонь заблищав в його ясному поглядi!" - подумала Маринка i тiльки
тепер догадалась, чому Чигирин був для не© такий веселий та принадний.
Молода дiвчина тепер почувала, що i Чигирин, i гетьманський палац стали
для не© ще принаднiшi, ще веселiшi. - Тут би я хотiла жити i не ви©здити з
цього Чигирина... Не хочеться менi вертатись додому... Тут би я й вiк
звiкувала, дивлячись на... Зiньковi яснi очi, стоячи з ним вкупi!" -
думала Маринка, задивляючись на Зiнька.
Перед вечерею вийшла з сво©х поко©в i стара гетьманиiа, Ганна
Хмельницька. Вона якось неохоче привiталась до молодо© гетьманшi, зараз
одiйшла од не© i сiла за столом оддалеки. Мiж двома гетьманшами, мiж двома
господинями в палацi вже починалась незгода то за те, то за друге, то за
слуг, то за господарськi справи.
За столом Маринка сидiла мiж паннами далеченьке од Зiнька, але вiн
примiтив, що Маринка не зводила з його очей, все дивилась на його,
розчервонiлась, все балакала з подругами та смiялась, неначе впилася
мiцним медом. В не© очi блищали, вона все кидала очима на молодого козака.
Зiнько почував, що на його сипались iскри з тих ясних очей i западали десь
глибоко в душу, в його серце. Вiн був тепер певний, що Маринка його
любить, i йому забажалось признатися, що й вiн ©© любить. Але де сказати,
коли в свiтлицi повно гостей?
"Ой який гарний цей молодий бiлявий козак! Гарний вiн i з тихими очима,
гарний i з сердитим поглядом, гарний, як смi ться, гарний, як i
сердиться", - думала Маринка, не зводячи цiлий вечiр очей з молодого
козака.
Пiсля вечерi гетьманша встала i почала походжати по свiтлицi тихою
ходою, неначе вона гуляла. Ганна Хмельницька скоса поглядала на не© i все
ждала, що молода гетьманша сяде поруч з нею i ласкаво побалака . Але
Виговська все ходила i навiть не глянула на Ганну: вона все наглядала за
Зiньком, придивлялась до його i зiтхнула легенько.
"Мiж цим козаком та Маринкою почина ться любов, - подумала Виговська, -
але Маринка шляхетського роду, а Зiнько i його батько з простих козакiв.
Ой коли б те кохання мiж ними не стало причиною лиха для бiдно© Маринки!
Вийде те саме, що було зо мною та з Iваном Остаповичем, коли моя рiдня
хотiла нас розлучити... А Зiнько - хлопець гарний та кучерявий, i на вдачу
моторний та добрий. Батько його, хоч з простих козакiв, але заможний
чоловiк... Добре було б, якби Маринку одружили з Зiньком, але ж його
батько - страшний козарлюга!" - I Виговська поважно приступила до молодих
козакiв, що стояли купкою в кутку i промовила:
- Оце ми на днях ви©здимо до Суботова. Прошу вас, молодi козаки, не
забувати нас i навiдуватись до нас в Суботiв. В Суботовi в нас не будете
нудитись. Мiсце гарне й веселе, а я хлiба й солi, й мiцних медiв не
пожалiю для вас. I ти, Зiньку, не забувай нас, прибувай до нас в гостi, не
жалуй свого коня вороного, не за©здиш його, Суботi в недалеко од Чигирина.
Я буду рада гостям кожного часу. Не забувайте про мо© iменини.
- Спасибi вам, ясновельможна гетьманшо! Коли дозволите, то ми ладнi
за©здити не одного коня вороного, а до вас в Суботiв прибудем, - промовив
Зiнько i поцiлував гетьманшу в руку.
Iншi молодшi козаки й сотники так само подякували гетьманшi i
поцiлували ©© в руку.
Зiнько приступив до Маринки, котра сидiла серед подруг. Йому здавалось,
що Маринка мiж ними, як те сонце, краще й пишнiше за всi зорi, за ясний
мiсяць. Йому так забажалось промовити до не© одне словечко, що вiн ©©
любить, що вiн без не© жити не може, але кругом не© вилися молодi панни,
як тi бджоли. Зiнько одiйшов мовчки. "Нехай вже iншим разом, лiпшим часом
скажу я Маринцi те одне словечко, а тепер не можна. Нехай вже в
Суботовi..." - думав Зiнько i оступився од Маринки.
Вже пiзньо© доби вернувся Зiнько додому. В домi всi спали. Зiнько одвiв
коня в станю, а сам пiшов спати в клуню на сiно. Другого дня вранцi мати
спитала в Зiнька, де вiн був, де вiн загаявся до пiзньо© доби.
- Був я, мамо, в гетьмана в гостях. Гетьманша була привiтна до мене,
казала, щоб я й iншi молодi козаки, що були в не© в гостях, прибували в
Суботiв в гостi на ©© iменини, - сказав син.
- А молода шляхтянка, Маринка Павловська, була привiтна до тебе, чи не
дуже? - спитала мати.
- I Маринка була привiтна до мене, привiтнiша за всiх паннiв. З усiх
паннiв вона найбiльше говорила зо мною.
- Гляди, лишень, сину, щоб ви з нею не договорились до чогось...
- А як договоримось? - сказав син i осмiхнувся. - Чим же вона не гарна?
- Та вона гарна, ще й дуже гарна. Я не раз бачила ©© в Ганни
Хмельницько© на обiдi. Але що з того, що вона гарна? Вона шляхтянка, i за
тебе замiж не пiде. Вона, певно, горду нами, козаками, як i вся наша
православна шляхта. Та, сказати по правдi, менi не хотiлось би мати
невiстку-шляхтянку.
- Чом так, мамо? - аж крикнув син.
- А тим, що i наша православна шляхта спанiла, набралась пансько© пихи
од польсько© шляхти. Шляхтянка-невiстка буде нехтувати мною, простою
козачкою, буде нехтувати тво©м старим батьком, хоч вiн був козацьким
осавулом, бо вся шляхта пнеться вгору i задира носа перед козаками, хоч
би козаки були й багатi, й значнi.
- Мамо! Це ще вилами писано по водi, чи буде Маринка пишатись та
нехтувати вами. Вона не з багато© шляхти, - сказав син.
- Та вона, Зiньку, за тебе й не пiде, а коли б i захотiлася вийти за
тебе замiж, то гетьманша за тебе й не оддасть ©©. Дурнiсенько ти топчеш до
не© стежку та томиш свого коня вороного. Гарна вечiрня зiрка на небi, та
ти ©© не дiстанеш: не для тебе вона свiтить, а для когось iншого. Не
приставиш же ти драбини на небо, щоб зняти ясну зорю, - обiзвався батько з
кiмнати.
- Я, тату, постерiгаю, що воно не так. Гетьманша до мене дуже добра й
ласкава, - обiзвався син. - Зда ться, сама ясновельможна гетьманша
приставля менi драбину до неба.
-Так, так! говори до гори, а гора мовчить! - крикнув старий Лютай з
кiмнати. - Гепнеш ти з драбини та об сиру землю! А хоч i дiстанеш ту зорю,
то попечеш руки i будеiй хукати на пальцi цiлий вiк.
- Ой сину, i не думай собi, i в голови не покладай брати шляхтянку. Ми
хоч заможнi, але не багатирi якi Я сама не цураюся усяко© роботи, як бува
в господарствi багато дiла. А Маринка - панi: вона не схоче робити просто©
господарсько© роботи. Шляхтянки звикли панiти, а не господарювати.
Зроду-звiку не прийму я шляхтянки за невiстку. Цур, пек ©м, тим панiям!
Ще, може, буде Маринка й кепкувати та смiятись з нас. Ой Господи! ох! ох!
Що ж то буде? Ой, не доведи тебе, сину, до цього. Мати Божа печерська й
поча©вська! Маринка буде кепкувати з мене.
- А може, й не буде? Звiдкiль, мамо, вам знати про це? - сказав син вже
з невдоволенням.
- Отже ж, мати чи не каже правду, - сказав батько i вийшов з люлькою в
ротi з кiмнати в свiтлицю i сiв коло стола на ослонi, вкритому килимом. -
I менi не хотiлось би брати в свою хату невiстку-шляхтянку. Не хотiлось би
менi й родатись з гетьманшею та й з гетьманом. Кажуть, що нова гетьманша
не дуже-то любить Укра©ну, а Польщу дуже любить. I гетьман тягне туди ж,
до Польщi, - сказав батько.
- А я не тягну до Польщi, а все-таки оженився б з Маринкою, якби вона
за мене пiшла, - несмiливо обiзвався син до батька. - Маринка сама по
собi, а гетьманша сама по собi.
- Але ж кажуть, що яблучко недалеко одкочу ться од яблунi. А Маринка з
тi © ж яблуньки, що й гетьманша Виговська. Не дурно оце твоя мати вже так
важко зiтха ще заздалегiдь, може, за рiк, може, й за два почала вона
важко зiтхати та охати. Це погана прикмета! - сказав батько вже поважно й
насупився.
Зiнько примiтив, що батько почина сердитись, замовк, вийшов на ганок,
сiв на лавi i задумався. Вiн постерiгав, що матиме багато клопоту, як
тiльки Маринка згодиться вийти за його замiж, що йому треба сподiватись
велико© притичини од старих. Зiнько зiтхнув й сперся лiктем об гратки
ганку i втопив очi в небо, в той бiк, де був Суботiв.
Надвечiр другого дня Зiнько сiв на лавцi в ганку i засумував. Маринка
ви©хала з гетьманшею з Чигирина, i Чигирин став йому немилий.
"Ой, тягне мене, порива мою душу туди, за гори, де ти пробува ш, мо
серце миле! Буду тебе любити, буду тебе сватати, хоч би менi заборонив
батько й мати. Не життя менi на цьому свiтi без тебе в парi! - думав
молодий козак. - Осiдлаю коня, по©ду в Чигирин, може, гетьманша з Маринкою
ще не ви©хали з Чигирина", - подумав Зiнько.
I вiн осiдлав коня, побiг в Чигирин, об'©хав гетьманський палац,
заглянув в подвiр я, заглянув в садок, кинув оком на зелену прогалину в
садку, де Маринка грала в хрещика з подругами, але скрiзь було пусто;
нiгде не було видко й душi. Зiньковi здалося, що без Маринки все замерло,
все вимерло в гетьманськiй оселi.
"Скрiзь, скрiзь пусто, скрiзь мертвота, неначе в гетьманськiй оселi усi
вимерли. Тiльки слiди тво© живi й милi для мене, мо серце!" - подумав
Зiнько, вертаючись додому з засмученою душею.
Щовечора сидiв Зiнько на ганку задуманий та засмучений. Щовечора неначе
якась сила тягла його в той бiк за горою, де був Суботiв. Мати знала, чого
син сидить задуманий, i мовчала, щоб не вразити його серця. Вона думала,
що син посуму , посуму та й забуде про Марннку.
- Отже ж, пропаде хлопець нi за що, нi про що! Ой Господи! яка напасть
на мою дитину! - говорила Люта©ха до Демка.
- Цур дурно© навiсно©! Пропаде... Ще що вигадай! Щоб козак та пропав од
баби? Де це ти чула про таке диво! чи в Туреччинi, чи в Польщi? Я щось не
чув, щоб який дурень та пропав через ваше жiноче кодло. А коли який козак
i пропав через це, то вiн, певно, поперед того на©вся собачо© блекоти та й
здурiв, а потiм вже й пропав! - кепкував старий Демко.
"Порива до тебе, молода дiвчино, мою душу щовечора. Знаю, що батько й
мати не схотять приймати тебе в свою хату за невiстку, а все-таки я тебе
люблю, хочу тебе любити i любитиму, доки й мого вiку. Осiдлаю коня, побiжу
в Суботiв смерком... Може, де тебе вгляджу в оселi, в садку. Хоч гляну на
тебе здалеку, розпитаю про тебе, то менi буде легше", - думав Зiнько,
поглядаючи на гори, на лiси.
Надвечiр вiн осiдлав коня i поскакав до Суботова. Вже лягома до©хав до
села. Гетьманський палац стояв край широкого майдану на невисокому
пригорку. По один бiк майдану мрiла на вищому пригорку проти ясно© смужки
неба одна церква, по другий бiк неначе тонула в темрявi друга церква на
шпилi. Зiнько при©хав до гетьманського двору, оглядiв подвiр'я. Скрiзь
було тихо. В палацi вже погасло свiтло, очевидячки, там вже спали. Зiнько
повернув коня поза частоколом i пустив його тихою ходою. Вiн заглянув у
садок. Свiтло свiтилося в одному вiкнi з самого краю палацу.
"Чи не в не© свiтиться свiтло? I що вона робить тепер? i про що дума ?
Як менi хочеться побачити ©©, знати ©© думки! Перелiзти б через частокiл
та хоч заглянути в вiконце..." - подумав Зiнько, але вiн здалеку примiтив,
що те вiконце було заслонене заленуватою завiсою.
Зiнько об'©хав садок навкруги, з болячою душею повернув коня назад до
Чигирина i торкнув його пiд боки острогами. Кiнь-неначе знявся з мiсця, як
птиця, i полетiв по битому шляху. Зiньковi стало легше на серцi од
швидкого руху. Свiже вогке повiтря прохолодило його гаряче лице.
"Ой, коли б тi гетьманшинi iменини швидше, а то моя душа занидi од
довгого ждання!" - думав Зiнько, вже свiтом вертаючись в батькiвський
двiр.
Через тиждень старий Демко Лютай послав Зiнька верхом в степи, де один
старий козак держав воли на випасi, i звелiв йому прикупити двi пари
молодих волiв до плуга. З Зiньком по©хав верхом один наймит-парубок, щоб
пригнати додому тi воли. Дорога в степи до випасу йшла недалечко од
Суботова.
Купивши двi пари волiв, Зiнько звелiв наймитовi гнати воли додому, а
сам збочив з просто© дороги i завернув до Суботова. Вже смерком вiн
вглядiв верхи суботiвських церков i в його серце защемiло. Кiнь летiв, як
стрiла, неначе постерiгав думки свого хазя©на. От i верхи гетьманського
палацу мрiють в темрявi, як в туманi! От i садок за домом вирiзу ться на
небi, неначе густi, чорнi хмари облягли палац з трьох бокiв!
"Як не вгляджу ©© де-небудь, то за©ду до гетьманшi в гостi, вступлю
смiливо в ©© поко©в, i, може, побачу Маринку... Гетьман живе на другiй
половинi палацу, то, може, й не бачитиме мене... Хоч я син осавула, але
простий козак, а в гетьмана все-таки високi пороги для простого козака..."
Зiнько об'©хав двiр. В дворi не видко було нi живо© душi. Вiн пустив
коня поза садком, об'©хав садок, заглянув через частокiл: на прогалинах, в
квiтниках нiкого не було, тiльки квiтки пахли з садка, аж дух забивало.
Зiнько повернув коня назад i, похнюпившись, ©хав тихою ходою та все
заглядав у садок. Коло однi © прогалини кiнь сам спинився, неначе
спiткнувся. Зiнько вглядiв, що стежкою йшла якась панна тихо-тихо, неначе
посовувалась по червонуватому пiску, котрим була посилана стежка. Вiн
придивився, впiзнав тонкий, гнучкий стан i височеньку постать: то гуляла
по садку Маринка.
- Хто то такий? - крикнула Маринка через частокiл. - Чого тобi тут
треба?
Зiнько впiзнав Маринчин голос.
- Це я, Маринко, Зiнько Лютай, коли не забула про мене, - обiзвався
Зiнько з-за частоколу. Маринка наблизилась до частоколу.
- Добривечiр тобi. Марино! I не думав, не гадав тебе побачити, а от i
трапилось, що я таки тебе побачив, - промовив тихо Зiнько.
- Це ти так пiзно при©хав до нас в гостi? Чого ж ти так опiзнився? -
спитала Маринка так само тихо, але Зiнько почув, що ©© голос дрижав.
- Я не в гостi при©хав, але за©хав, вертаючись з степу, з випасу, де я
купив для батька двi пари волiв. Вертаючись з степу, я зумисне заскочив до
Суботова, щоб де-небудь вглядiти тебе. Отже, i вглядiв! Неначе сам Бог з
неба погодив менi i вивiв тебе в садок. Мiй кiнь сам спинився от на цьому
самому мiсцi, неначе впiзнав тебе. Про що ти думала, Марино, ходячи по
садочку тако© пiзньо© доби?
- Про тебе думала, - обiзвалась щира Маринка. Цi слова вирвались в не©
несамохiть. Вона почувала, що спахнула, мов огнем; i почервонiла.
- А я думав про тебе, об'©жджаючи кругом садок. Мо© думи неначе
викликали тебе в садок в цей пiзнiй час; думав я, чи не вгляджу тебе, чи
не побачу хоч твого слiду, бо я тебе, Марино, люблю так, як нiкого на
свiтi не любив. Я не вперше отут об'©жджаю оселю та заглядаю в садок... Я
за©здив би коня, за©здив би й не одного, аби тiльки вловити погляд твiй,
ясний та милий, аби тiльки подивитися на тебе, подивитись на тво© очi i
знов вернутись додому.
- I не ©здь сюди, i не муч надаремно коня, бо з того нiчого не буде,
нiчого не вийде. Гетьманша вже заздрiва , що ти мене коха ш, але вона оце
якось недавно говорила про мене й про тебе з Катериною Виговською,