Страница:
поцiлувалась з Маринкою. Маринка поцiлувала осавулиху в руки.
- Запрягай сину, конi, а я тим часом попрощаюсь з господарями та з
гiстьми, - сказала осавулиха.
Зiнько з неохотою попрощався з паннами, кинув ласкавими очима на
Маринку i насилу поволiк ноги по стежцi: йому так хотiлось зостатись з
Маринкою в садку, гуляти до смерку, гуляти нiч до самого сонця... "Ой
дiвчино моя мила! Оддав би за тебе усi битви, за твою красу, за тво© очi
оддав би свою козацьку славу!" - думав Зiнько, запрягаючи конi в вiз.
- Поклонiться ж од мене старому Демковi i скажiть, що я дуже, дуже
невдоволений, що вiн не прибув до мене. За нашим гетьманським столом без
Демка була велика дiрка. Скажiть йому, осавулихо, що я його жду в гостi,
бо такий гiсть завсiди буде для мене при мний, - говорив гетьман осавулисi
на прощаннi.
- Кланяйтесь вашому старому i од мене! - промовив пан Беньовський. -
Скажiть йому, що я не забув про його, що не забув про його i польський
польний гетьман Потоцький, i наш найяснiший король, що король готовий i
тепер показати свою ласку до його, - говорив на прощаннi Беньовський,
маючи на думцi притягти до згоди з Польщею стару козацьку партiю Лютая,
дуже ворожу до полякiв.
Гостi почали прощатись i роз'©жджались. Мiж ними не було нi одного
п'яного. Молода гетьманша викошкала з гетьманського двору козацьку гульню,
випивачку та п'янство.
- Не така я верталась колись од гетьмана Богдана, - говорила осавулиха
дорогою до сина. - Ця гетьманша i ©© гетьман чи скупi на вина та на меди,
чи не люблять п'яних.
Вже смерком Зiнько з матiр'ю при©хали додому. Старий Демко сидiв на
ганку i ждав ©х з вечерею.
- Ну, що ж? Добре вас вiтала гетьманша на сво©х шляхетських iменинах? -
спитав старий в жiнки.
- Було що ©сти, та не було чого пити, i принуки не було, - сказала
осавулиха. - Гетьманша привiталась до мене дуже ласкаво, посадила мене за
столом коло себе, але принуки до вина та меду не гурт-то було. Чарка
обiйшла кругом столу двiчi чи тричi, неначе сонна, та неначе лягла на
одпочинок на шляхетськi перини i бiльше не вставала до гостей. Лiнивi
чарки в цього гетьмана! Ой, лiнивi! Ой Господи! Як то мiня ться свiт! як
то мiняються люди! Ой-ой-ой!
- Я це знав добре i через те не по©хав до гетьмана, - сказав Демко.
- Що правда, то правда! - сказала Люта©ха. - Од гетьмана Iвана не
вийдеш п'яна... Кланявся тобi гетьман i запрошував до себе в гостi, навiть
сердився, що ти не при©хав сьогоднi до його в гостi.
- Нехай сердиться! недовго йому прийдеться гетьманувати, - сказав
понуро Демко.
- Ще й пан Беньовський велiв передати тобi поклiн i казав, що польний
гетьман Потоцький i досi ма до тебе ласку.
Демко кинув на ту ласку таку лайку, що аж осавулиха крутнула головою.
- А про Маринку скажу, що кращо© i добрiшо© невiстки я й не знайду. Я i
в гетьманську пекарню таки заглянула... Приходжу туди, аж там Маринка з
Христиною Стеткевичiвною розтягують коржi на плачинду. Маринка знала, що я
люблю плачинду, i сказала менi сама, що готувала ©© задля мене. З Маринки
вийде добра господиня: не цуратиметься вона просто© роботи, нездатна вона
валасатись без дiла.
- То це вона купила тебе за плачинду? А я звелю стулити для тебе двi
плачинди та й перекуплю тебе в Маринки, - сказав Демко. - Ой, хитрi ви усi
баби, i старi, й молодi.
- Жартуй, як хоч, а таки поблагослови Зiньковi до Маринки старостiв
слати, - сказала Ольга Люта©ха. - Наш Зiнько вже станiвний парубок, час
його оженити.
Зiнько впав батьковi в ноги i просив в його благословення слати
старостiв до Маринки.
- Ну, коли вже твоя мати хоче взяти собi невiстку-шляхтянку, то й я вже
не буду сперечатись i заступати тобi дорогу. Твоя мати нiколи нi в чому не
помилялась на сво му вiку. Дай, Боже, щоб вона i теперечки не помилилась.
Я тобi не ворог. Боже тобi благослови! - сказав старий i перехрестив сина.
Зiнько подякував i поцiлував батька в руку, щасливий та веселий. Нiколи
на сво му вiку не був вiн такий веселий, як того вечора.
- Але пам'ятай, Зiньку, що при Маринцi нам не можна буде нiчого
говорити про гетьмана Йвана та гетьманшу-шляхтянку, бо Маринка i нам не
ворог, але не ворог вона i гетьманшi. Коли б часом вона не переносила, як
сорока на хвостi, в гетьманський двiр того, що ми будемо говорити. Не
забувай, Зiньку, що я й ти - супротивники Польщi, а гетьмановi i його
Олесi тiльки й сниться, i привиджу ться Польща. Тепер, сину, ©ж борщ iз
грибами - держи язик за зубами! Через тебе, сину, i для тебе я мушу бути
на весiллi в домi тих, на котрих вважаю хоч не як на ворогiв, але як на
недоброхотiв для Укра©ни. Але... поживемо-побачимо, куди поверне
Виговський старого козацького воза: чи соб, чи цабе
Згасло небо на заходi. Нiч тиха й тепла вкрила землю. Висипали яснi
зорi i замигали, неначе живi очi. Спокiй запанував на хуторi. I стара
мати, i молодий Зiнько почували спокiй в серцi. Один Демко задумався, дуже
задумався, сидячи на ганку i згорнувши старi сухi руки на старих грудях.
Не те говорили йому яснi зорi, не те шепотiв йому листом старий садок, що
говорили зорi, що шепотiв старий садок молодому синовi.
Другого дня вранцi Демко сказав синовi:
- Запрягай, Зiньку, конi та ©дь до Ки ва до старо© Павловсько© та
спитай в не©, чи видасть вона за тебе свою дочку. Поки вона не
благословить тебе, нема чого до Маринки й старостiв слати i час дурно
гаяти.
- Ваша правда, тату, - сказав син, - без матерi шкода й заходу коло
цього дiла.
I другого дня старий осавул та його жiнка вирядили сина в дорогу.
Якилина Павловська привiтала Зiнька дуже радо, поблагословила йому
слати старостiв до Маринки i, не гаючи часу, сiла на вiз з Зiньком i
прибула до Чигирина. Другого дня пiсля при©зду додому Зiнько по©хав з
старостами в гетьманський двiр до Суботова, i Маринка подавала йому й
старостам рушники. Через два тижнi в гетьманському дворi в Суботовi
справляли Маринчине весiлля. Старий Демко мусив ©хати на весiлля до
нелюбого гетьмана, сидiв на весiллi надутий та насуплений. Гетьман, знаючи
норови старого козарлюги, часто частував Демка винами та медами, балакав з
ним весело, запобiгав в його, але не розважив старого осавула i не
пригорнув до себе його серця. Виговський знав, що старий Богданiв товариш
не спочува до Польщi, не спочува до з' днання Укра©ни з Польщею, i
догадувався, що Демко через те одверта ться i од його, i од його
гетьманського двору.
"Ой, стане менi ворогом, i, може, лютим ворогом цей старий дiдуган!
Коли б вiн не вчинив менi навпiсля яко© капостi!" - думав гетьман, подаючи
Демковi чарку за чаркою то старого меду, то вина, щоб пiдiйти пiд смак
старого козака, котрий звик до гульнi та випивачок при дворi старого
гетьмана Богдана.
Гетьманша, одначе, справила для Маринки не бучне весiлля. Гостей
запросила небагато. Гетьманша не звiлiла виставляти на столи багато
горiлки, медiв та вина. Гостi встали з-за столiв тверезiсiнькi. Демковi
тiльки трохи зашумiло в головi. Як тiльки почало смеркатись надворi,
осавулиха попросила, щоб гетьманша дозволила скривати молоду. Свiтилки та
свашки винесли на вiку дiжi парчевий очiпок та дорогу бiлу намiтку.
Маринцi завертiли голову намiткою. Конi стояли вже позапряганi. Час було
перевозити молоду, а од Суботова до Чигирина було неблизько. Молодих
посадили на один вiз, старi сiли на другий. Гостi вийшли ©х проводжати.
Сам гетьман почастував на дорогу Демка, i його жiнку, й молодих. Гостi й
господар випили "до колiс". Демко й стара Демчиха запросили гетьмана,
гетьманшу i гостей до себе на обiд на другий день. Конi рушили i полетiли
з двору, неначе ©м хто приставив крила. Зiнько гнав конi що було сили,
неначе хотiв як можна швидше наздогнати в дорозi свою долю.
Другого дня прибули на хутiр до осавула Виговський, гетьманша, Якилина
Павловська, брат осавулихи Тимiш Носач i ще кiлька значних гостей.
При©хала й стара гетьманша Ганна Хмельницька. Значнi гостi вже застали в
Демковiй свiтлицi i на ганку чимало козакiв, осавулових родичiв та
знайомих з давньо© козацько© старшини, котрi вже покинули козакування i
одпочивали на старостi лiт по сво©х хуторах, левадах та садках. Демчиха
звелiла накривати столи на причiлку хати в садку, бо свiтлиця була
невелика й тiсна. За довгими столами посiдали гостi. Демко викотив з льоху
старо© горiлки. Демчиха заставила стiл здоровими бутлями з горiлкою та
старим медом. Демко не жалував горiлки та медiв i часто частував гостей.
Чарка ходила кругом так швидко, неначе ©© хто поганяв батогом. Гетьман пив
мало, i то бiльше для людського ока. Гетьманша випила тiльки пiвкухлика
меду i сидiла мовчки. Катерина Вйговська i тут говорила i за себе, i за
гетьманшу. Козачки, родички Демковi, сидiли мовчки i тiльки поглядали
скоса на гетьманшу. Гетьманша все мовчала.
- Горда наша гетьманша! не хоче з нами говорити, навiть не дивиться на
нас, - шепотiли козачки одна до друго©. - Горда, бо шляхтянка; нехту
нами, козачками, а гетьман добрий та ласкавий: говорить з усiма.
Ганну Хмельницьку посадили за столом поруч з гетьманшею, але стара
гетьманша й слова не промовила до молодо© гетьманшi i все говорила з
сво©ми пасербицями, Катериною та Оленою.
З початку обiду усi сидiли за столом тихо; усiм було нiяково говорити
голосно за столом, де сидiла гетьманша-шляхтянка. Але, випивши по шостiй
та по сьомiй чарцi, старi козаки забули про гетьманшу i заговорили
голосно.
Пiднявся веселий гомiн, пiшла розмова весела й смiлива. В кiнцi обiду
багато козакiв було п'яненьких. Старi козаки кружляли мед здоровими
кухлями. Чарка все частiше ходила кругом, аж бiгала, неначе стала
навiжена. Гетьманшi не подобалося це частування, не подобався той гомiн та
крик п'яних козакiв. Вона була рада, як обiд скiнчився i декотрi гостi
встали з-за стола. Музики посiдали на ослонi i зараз вдарили метелицi.
Молодшi козаки та козачки не втерпiли i пiшли в танець. Земля застугонiла
пiд козацькими пiдкiвками. Закаблуки рвали траву цiлими кущами. Трава
летiла вгору i в одну мить протоптане мiсце зачорнiло, неначе вбитий
довбнею тiк. Старi полковники та козаки сидiли за столом i дивились на
танцi. I не в одного з них дрижали жижки до танцiв пiд червоними
сап'янцями. Не один з них згадав лiта молодi.
- Та й танцюють же палко, нема де правди дiти! Ото танцюють! ото
працюють! Неначе в битвi б'ються з татарами, - промовив Демко.
Гетьманша трохи посидiла, подивилась на танцi i попросила осавулиху
подавати варенуху в свiтлицю. Вона встала i пiшла в свiтлицю. За
гетьманшею пiшла Якилина Павловська, дочка Богдана Катерина Виговська,
Олена Неча ва, осавулиха та ще кiлька старих козачок. Решта гостей i
гетьман зостались за столом, щоб допивати горiлку та меди. Напившись
варенухи, гетьманша й гетьман попрощались з Демком та Ольгою, попрощались
з гiстьми i ви©хали з двору. Гостi сидiли за столами i пили, доки не
смерклось надворi.
Маринчина мати ще три днi пробула в Демка; ще три днi збиралася до
Демково© хати рiдня та близькi товаришi-козаки. Ще три днi гуло одгуком
весiлля в Демковiй хатi, в Демковому садку.
Четвертого дня гостi розiйшлися. В Демковому хуторi настала тиша.
Маринцi все здавалось, що вона в гостях в осавула на хуторi, що вона ще
трохи погостю i швидко ви©де з Зiньком до матерi в Ки©в. Четвертого дня
вранцi Маринчина мати ви©хала в Суботiв до гетьманшi. Маринка заплакала,
прощаючись з матiр'ю. Аж тепер, на прощаннi з матiр'ю несподiвано спало ©й
на думку, що вона зоста ться з старим осавулом, котрий не любить шляхти,
не любить гетьмана й гетьманшi. Вона забула на той час i про Зiнька, i про
ласкаву до не© осавулиху, i в ©© думках все з'являлась здорова постать
старого свекра, його неласкавий вид, насупленi товстi брови, ©й чогось
здалося, що вона зоста ться на хуторi тiльки з одним старим осавулою, i
сльози рiчкою полились з ©© очей.
- Не плач, дочко! Звикнеш до нового мiсця. I я колись плакала, як мене
привезли сюди, в хутiр, а тепер, хвалить Бога, звикла i вiк свiй iзжила в
цьому хуторi i люблю тепер цю оселю, як оселю рiдного батька. Те буде i з
тобою. Ой Господи милостивий! Така вже наша жiноча доля. Не там доводиться
вiк вiкувати й помирати, де ми родились та дiвували. Ой Господи наш
милосердний! - говорила осавулиха i сама не зоглядiлась, як i собi
заплакала i тiльки завдала Маринцi жалю.
Старий батько увiйшов у свiтлицю i кинув оком на Маринку та свою жiнку.
- А чого це ви розревлися, неначе на похоронi? I стара чогось пролива
сльози? - сказав осавула. - Чи не надумала оце ти, стара, мене кидати на
старостi лiт? Ти, Маринко, не дуже вважай на свекрушинi сльози та
зiтхання. Твоя свекруха ладна щогодини зiтхати та щодня сльози лити, чи
там за курчатами, чи за каченятами, чи за телям, а то й за чортма-чим.
Така вже в не© кисла вдача, неначе вона все носить кислицi в пазусi та все
©х кушту . А коли ти вдалася в свою свекруху, то ви вдвох, боронь. Боже,
ще затопите мiй хутiр сво©ми сльозами.
Маринка втямила нiби в неласкавому голосi свого свекра потайнi жарти i
разом перестала плакати. Але вона все боялась свого свекра, одникувала од
його, боялась зоставатись сама з ним в хатi. Старий свекор чогось
нагадував ©й здорового степового орла, од котрого вона ховалась пiд крила
то добро© свекрухи, то свого коханого Зiнька. Вона примiтила, що Демко все
погляда на не© скоса, все неначе не йме ©й вiри, все неначе дише на не©
важким козацьким духом... "Ой, коли б не заклював мене на смерть цей
страшний степовий орел, цей осавул!" - думала бiдна Маринка, поглядаючи на
старого осавула, на його довгi вуса, неначе жменi пом'ятих конопель,
висмикнутих з його здоровецько© голови, неначе з повiсма.
- Годi вже вам пхикати та сльози лити, а то ще в свiтлицi од ваших слiз
стане повiддя. Йдiть лучше до пекарнi та готуйте обiд, бо вже час
наставляти борщ, - говорив старий осавул.
Осавулиха з Маринкою пiшла до пекарнi i заходились варити обiд.
Впоравшись коло печi, вони накрили стiл. Усi посiдали за стiл обiдати.
Наймичка подала борщ. Борщ вийшов не дуже смачний. Осавул насупився.
Зiнько виголодався i мотав, не розбираючи, чи добрий був борщ, чи
недобрий.
- А котра варила борщ? чи стара, чи молода? Щось борщ не дуже смачний,
не козацький, а нiби шляхетський, солоденький, - сказав старий осавул, не
то жартiвливим, не то докiрливим голосом.
- Та це я варила, - обiзвалась осавулиха, - Маринка тiльки накладала в
горщок закришки та м'яса.
- Чи через сльози та кислицi, чи через весiлля не вдався тобi борщ? -
чiплявся старий до жiнки.
Зiнько мовчав. Мовчала й Маринка. Не огризалась i стара мати. Смутнi
Маринчинi очi стали ще сумнiшi: ©й все здавалось, що вона сiла за стiл
обiдати з ворогами.
- Привикай тепер, Маринко, до простих козацьких звича©в, до просто©
©жi, до просто© страви. Часом моя стара спартолить таку потраву, що
зветься жеримовчки. Ти, певно, не ©ла тако© козацько© потрави. Привикай i
до просто© роботи, бо ми люди небагатi й простi i не любимо посиденьки та
походеньки справляти, як бува в панiв, - обiзвався старий, уплiтаючи на
всi заставки шматки печенi, котрi вiн брав з полумиска - дерев'яною
здоровою ложкою з загнутим держалном, схожим на карлючку.
- Я, тату, звикла до роботи в сво © матерi, бо й мама робить усяку
роботу, i менi загадувала робити усяку роботу, - несмiливо обiзвалась
Маринка.
- Ото й добре!
Маринка спустила вiка на очi i поклала ложку на стiл:
жа не йшла ©й на думку од докорiв старого свекра.
Старий осавул перестав гримати, як побачив, що Маринка i не дума
панiти i береться до роботи вкупi з старою свекрухою та з наймичкою. Але
вiн все поглядав на Маринку скоса, все кидав навмання жартами проти
Маринки, хоч Маринка силкувалась робити усяку догоду старому свекровi.
Вона почувала в тих жартах докiр, але мовчала. Тiльки як родився в Маринки
син Ярема, старий зовсiм оговтався, звик до невiстки-шляхтянки i перестав
кидати докорами на Маринку.
VIII
Тим часом до гетьмана Виговського все частiше та частiше при©здили
польський посланець Казимир Беньовський, дiдич православно© вiри, Юрiй
Немирич та iншi укра©нськi православнi пани. Гетьман, задумавши оддати
Укра©ну Польщi, боявся, що не всi козаки пристануть на те, й не йняв вiри
козакам. Вiн набрав в Чигиринський полк нiмцiв, волохiв, православних
дрiбних убогих шляхтичiв i козакiв, прихильних до Польщi. Зiнька вiн не
перевiв в iнший полк тiльки через те, що за ним була гетьманшина сестра в
первих. Гармати i нiмецьку пiхоту в Чигиринському полку гетьман доручив
нiмцевi Даниловi Олiвенберговi. Недалеко вiд Чигирина за Чорним лiсом
стояло напоготовi найняте татарське вiйсько. Гетьман не дуже йняв вiри
сво©м козакам i обставив свiй гетьманський двiр найнятими чужинцями для
сво © оборони. Старий Лютай знав про новi гетьманськi порядки, про
гетьманськi замiри i тiльки хитав з досади головою. Зiнько нарiкав на тi
новi порядки голосно й прилюдно, не вважаючи на те, що його жiнка була
гетьманшина родичка в первих. Незабаром пiсля того, 16 сентября 1658 року,
гетьман скликав козацьку раду в Гадячi. Пан Беньовський при©хав на раду,
сказав пишну промову i вговорив прихильникiв Польщi прилучити Укра©ну до
Польщi. Простi козаки мало розумiли кучеряву та премудру промову пана
Беньовського. Переяславський полковник Павло Тетеря виложив змiст i тямку
тi © промови в народних простих примовках та в приказках.
- Отой всю правду сказав! Згода! згода! згода! - закричали козаки,
показуючи пальцями на Тетерю.
Гетьман i полковники пiдписали ту Гадяцьку умову i постановили послати
посланцiв в Варшаву на сейм i просити, щоб король знов прийняв Укра©ну пiд
свою державу. На радi постановили, що козаки пристають до полякiв як рiвнi
до рiвних; козацька старшина повинна була дiстати шляхетське польське
право; Укра©на повинна була стати великим князiвством, а Виговський -
гетьманом i руським великим князем.
Вернувшись до Чигирина, гетьман вирядив в Варшаву посланцiв. В квiтнi
1659 року польськi сеймовi посланцi з'©хались до Варшави на сейм. На цьому
сеймi повинно було статись велике дiло для Польщi. Король був готовий
прийняти в пiдданство козацьке вiйсько i всю Укра©ну, i сейм був повинен
роздивитись i розiбрати пункти Гадяцько© умови, постановлено© Казимиром
Беньовським та влашевським з гетьманом Виговським та козаками ще 1658
року в мiсяцi сентябрi. Сейм розпочався. Король Ян-Казимiр i польськi
магнати та сеймовi посланцi ждали козацьких посланцiв з великою
нетерплячкою, а вони загаялись i не при©здили.
Варшава заспоко©лась i неначе повеселiшала пiсля важких во н з козаками
за гетьмана Богдана. Новий гетьман Укра©ни Iван Виговський знов вертав
Укра©ну польському королевi. Ця радiсна звiстка пiшла по Варшавi, по всiй
Польщi. Магнати з'©хались до Варшави, давали на радощах пишнi бенкети,
гуляли по тiсних варшавських улицях то верхами на чудових баских конях, то
в стародавнiх високих каретах, запряжених в простяж.
Грязюка на тiсних улицях вже протряхла, але в вибоях i ямах стояло
багно. Тiснi й вузенькi улицi кишiли людьми, натовпом жидiв, котрi
понавозили свого краму пiд час на©зду панiв на сейм. По всiх улицях,
закутках i переулках сновигали екiпажi магнатiв та сеймових посланцiв,
котрi попривозили до Варшави сво©х жiнок та дочок для розваги. Скрiзь
мигали високi, аж пiд самiсiнькi жидiвськi стрiхи, старомоднi екiпажi, де
на козлах стримiли погоничi в кракiвських жупанах з широкими викладчастими
комiрами, обшитими золотими взорцями та мережками. Чудовi конi, запряженi
в простяж, в кракiвських хомутах, з червоними шарфами, причепленими
зверху, басували по улицях, як навiженi. В екiпажах сидiли убранi магнати,
©х жiнки та дочки. На панiях та паннах вперемiшку манячiли то польськi
оксамитовi червонi та жовтi кунтушi, облямованi бiлим горноста м, то моднi
заграничнi сукнi. Сивi парики на магнатах та магнатках були перетасованi з
оксамитовими колоритними шапками чудернацьких фасонiв, часом вигаданих
фантазi ю варшавських панiв та панiй. Конi катали, як скаженi. Весняне
сонце грало на дорогих колоритних уборах панiв, на блискучих кракiвських
хомутах, на блискучiй упряжi, облитiй срiблом. Все це жваве, колоритне,
блискуче, сновигаюче по улицях, весь цей ворушливий блискучий розкiшшю
на©зд ставав в великий контраст з задимленими домками та халупками, з
плесами багна по улицях, з смердючою гряззю та гно м. Всi улицi були схожi
на тропiчнi плеса та болота з смердючою гнилою водою, на котрих манячiли
пречудовi квiтки рожевого та бiлого латаття, препишних квiток вiкторi© та
колоритних лелiй.
Аж у ма© прибули до Варшави гетьманськi посланцi з Укра©ни. З
генерально© старшини прибув генеральний обозний Тимiш Носач, генеральний
писар Груша, миргородський полковник Лiсницький. Од кожного козацького
полку гетьман прислав по два сотника. З посланцями по©хало багато охочих
людей з козацько© старшини. Усiх посланцiв набралося двiстi душ. Юрiй
Немирич, дiдич православно© вiри, ки©вський каштелян, котрий по©хав за
депутата од Ки ва, та Прокiп Верещага, як депутат од Чернiгова, були на
чолi козацького посланництва.
"Козацькi посланцi вже прибули! Вже при©хали! -загомонiли скрiзь по
Варшавi. - Слава Богу! Таки дiждались! Знов настане мир мiж Польщею та
Укра©ною!" - говорили польськi пани, углядiвши, як козацькi посланцi
в'©хали в Варшаву довгими рядками на баских степових конях.
Червонi козацькi кармазини, червонi високi верхи шапок заманячiли по
варшавських улицях. Баскi степовi конi помiшались з чудернацькими
екiпажами. Незвичнi до мiського гаму й натовпу, дикi степовi конi ставали
дибки, iржали, як скаженi, вищиряли зуби i лякали панiй та панянок,
про©жджаючих по улицях. Червонi кармазини та шапки зарябiли й заманячiли
мiж чорними жидiвськими кафтанами та шабасковими соболевими шапками.
Натовп висипався на улицi, щоб подивитись на козацьких гостей, котрих вже
давно не було видко в Варшавi. Варшава зашумiла на радощах, заворушилась,
ждучи добрих наслiдкiв для Польщi, од при©зду ще не так давно страшних
ворогiв Польщi, котрi тепер самi горнулись до Польщi, запобiгали ласки в
польського короля.
Висипали на улицю й вигнанi Богданом утiкачi з Укра©ни - покатоличенi й
споляченi укра©нськi пани, котрi повтiкали з сво©х ма тностей до Варшави i
боялись вертати на Укра©ну. Вони збiднiли, зубожiли, обносились i
проживали нужденне, не маючи часом шматка насущного хлiба. В обстрiпаних,
в злинялих жупанах та кунтушах цi укра©нськi недоляшки стрiли козакiв
криками ненавистi. Вони показували кулаки козакам, котрi шугали на конях
по тiсних улицях.
- Душогуби! Льотри! проклятi схизматики! лиходi©! бодай вам добра не
було! - виривались прокльони слiдком за козаками з натовпу. - Ви нас
скривдили! Бодай вашому гетьмановi Богдановi земля лягла залiзом на
домовину! Проклятi! ви нас скривдили, нас, дiтей Укра©ни, укра©нського
роду, укра©нсько© кровi!
Але цi крики сполячених утiкачiв, панiв з Укра©ни, не долiтали навiть
до червоних козацьких шапок, ©х приголомшували й заглушували крики
радiснi, крики привiту козакам, що знов повернулись до пiдданства
польському королевi.
Король назначив день для прийняття козацьких посланцiв. В сенаторськiй
просторнiй залi зiбралися усi сенатори й сеймовi посланцi. Для короля був
поставлений трон на височеньких сходах пiд червоним оксамитовим
балдахiном, перевитим посерединi золотими шнурками. Прибув i архi пископ
прiмас гнiзненський. Усi посланцi й магнати стали двома рядами по обидва
боки зали i ждали короля. Незабаром рознiсся по залi голос герольда:
"Найяснiший король Ян-Казимiр ©де!" Усi в залi заворушились i подалися до
порога. Прiмас з хрестом в руках пiшов до порога помiж рядами панiв i
встрiв короля в дверях. Сенатори й сеймовi посланцi низенько уклонилися
королевi. Лицемiрна покiрливiсть виявлялась на обличчях магнатiв, котрi
вважали себе трохи не за рiвню королевi i котрi в себе вдома, в сво©х
ма тностях i на провiнцiальних сеймах i справдi виступали як маленькi
самостiйнi королi. Гетьман Богдан продражнив ©х за свавiльнiсть
"короленятами".
Король, ще молодий, але тiлистий, поставний та здоровий, повагом
вступив в залу i попростував мiж двома рядами панiв до трону. Пани рушили
слiдком за ним i стали по обидва боки трону. Прiмас став на чолi магнатiв
по праву руку од короля. День був весняний, сонячний. В вiкна по обидва
боки трону сипалось майське промiння i обсипало ясним свiтом багатi
оксамитовi та шовковi кунтушi, лиснiло на золотих шнурках та позументах,
переливалось чудовими м'якими сутiнками на шовкових та оксамитових
складках кунтушiв. Увесь збiр, блискучий та пишний, аж сяв колоритними
фарбами, сяв радiсними очима, веселим обличчям.
Увiйшли козацькi посланцi i гуртом стали серед зали. Засяли червонi
кармазини та червонi сап'янцi, неначе серед пiстрявого гурту магнатiв в
залi схопилось червоне полум'я. Тiльки чорноволосi козацькi голови, чорнi
чуби на головах, здоровi вуси та блискучi темнi очi чорнiли поверх
червоного полум'я кармазинiв. Посланцi поклонились королевi. Король згорда
повiв вниз очима i ледве схилив свою низько обстрижену голову, тiльки
здоровецькi вуси трохи схилились вниз i натякали, що король поклонився -
не чолом, а вусами.
Перед держав Юрiй Немирич, чоловiк вчений i славний оратор того часу.
Вiн спинився посеред зали, виступив трохи з натовпу i висловив латинською
мовою пишну промову, в котрiй вихваляв Польщу, як вольну державу на ввесь
свiт, i просив короля знов прийняти в сво пiдданство усю Укра©ну,
одрiзнену од Польщi гетьманом Богданом. Пiсля коротенького риторичного
вступу Немирич промовив:
- Ми з'явля мось в теперiшнiй день перед престолом королiвсько©
величностi, перед збором всi © Речi Посполито© як посланцi найяснiшого й
найшляхетнiшого гетьмана усього вiйська Запорозького i разом з тим усього
укра©нського народу, щоб признати перед лицем усього свiта на потомнi вiки
- Запрягай сину, конi, а я тим часом попрощаюсь з господарями та з
гiстьми, - сказала осавулиха.
Зiнько з неохотою попрощався з паннами, кинув ласкавими очима на
Маринку i насилу поволiк ноги по стежцi: йому так хотiлось зостатись з
Маринкою в садку, гуляти до смерку, гуляти нiч до самого сонця... "Ой
дiвчино моя мила! Оддав би за тебе усi битви, за твою красу, за тво© очi
оддав би свою козацьку славу!" - думав Зiнько, запрягаючи конi в вiз.
- Поклонiться ж од мене старому Демковi i скажiть, що я дуже, дуже
невдоволений, що вiн не прибув до мене. За нашим гетьманським столом без
Демка була велика дiрка. Скажiть йому, осавулихо, що я його жду в гостi,
бо такий гiсть завсiди буде для мене при мний, - говорив гетьман осавулисi
на прощаннi.
- Кланяйтесь вашому старому i од мене! - промовив пан Беньовський. -
Скажiть йому, що я не забув про його, що не забув про його i польський
польний гетьман Потоцький, i наш найяснiший король, що король готовий i
тепер показати свою ласку до його, - говорив на прощаннi Беньовський,
маючи на думцi притягти до згоди з Польщею стару козацьку партiю Лютая,
дуже ворожу до полякiв.
Гостi почали прощатись i роз'©жджались. Мiж ними не було нi одного
п'яного. Молода гетьманша викошкала з гетьманського двору козацьку гульню,
випивачку та п'янство.
- Не така я верталась колись од гетьмана Богдана, - говорила осавулиха
дорогою до сина. - Ця гетьманша i ©© гетьман чи скупi на вина та на меди,
чи не люблять п'яних.
Вже смерком Зiнько з матiр'ю при©хали додому. Старий Демко сидiв на
ганку i ждав ©х з вечерею.
- Ну, що ж? Добре вас вiтала гетьманша на сво©х шляхетських iменинах? -
спитав старий в жiнки.
- Було що ©сти, та не було чого пити, i принуки не було, - сказала
осавулиха. - Гетьманша привiталась до мене дуже ласкаво, посадила мене за
столом коло себе, але принуки до вина та меду не гурт-то було. Чарка
обiйшла кругом столу двiчi чи тричi, неначе сонна, та неначе лягла на
одпочинок на шляхетськi перини i бiльше не вставала до гостей. Лiнивi
чарки в цього гетьмана! Ой, лiнивi! Ой Господи! Як то мiня ться свiт! як
то мiняються люди! Ой-ой-ой!
- Я це знав добре i через те не по©хав до гетьмана, - сказав Демко.
- Що правда, то правда! - сказала Люта©ха. - Од гетьмана Iвана не
вийдеш п'яна... Кланявся тобi гетьман i запрошував до себе в гостi, навiть
сердився, що ти не при©хав сьогоднi до його в гостi.
- Нехай сердиться! недовго йому прийдеться гетьманувати, - сказав
понуро Демко.
- Ще й пан Беньовський велiв передати тобi поклiн i казав, що польний
гетьман Потоцький i досi ма до тебе ласку.
Демко кинув на ту ласку таку лайку, що аж осавулиха крутнула головою.
- А про Маринку скажу, що кращо© i добрiшо© невiстки я й не знайду. Я i
в гетьманську пекарню таки заглянула... Приходжу туди, аж там Маринка з
Христиною Стеткевичiвною розтягують коржi на плачинду. Маринка знала, що я
люблю плачинду, i сказала менi сама, що готувала ©© задля мене. З Маринки
вийде добра господиня: не цуратиметься вона просто© роботи, нездатна вона
валасатись без дiла.
- То це вона купила тебе за плачинду? А я звелю стулити для тебе двi
плачинди та й перекуплю тебе в Маринки, - сказав Демко. - Ой, хитрi ви усi
баби, i старi, й молодi.
- Жартуй, як хоч, а таки поблагослови Зiньковi до Маринки старостiв
слати, - сказала Ольга Люта©ха. - Наш Зiнько вже станiвний парубок, час
його оженити.
Зiнько впав батьковi в ноги i просив в його благословення слати
старостiв до Маринки.
- Ну, коли вже твоя мати хоче взяти собi невiстку-шляхтянку, то й я вже
не буду сперечатись i заступати тобi дорогу. Твоя мати нiколи нi в чому не
помилялась на сво му вiку. Дай, Боже, щоб вона i теперечки не помилилась.
Я тобi не ворог. Боже тобi благослови! - сказав старий i перехрестив сина.
Зiнько подякував i поцiлував батька в руку, щасливий та веселий. Нiколи
на сво му вiку не був вiн такий веселий, як того вечора.
- Але пам'ятай, Зiньку, що при Маринцi нам не можна буде нiчого
говорити про гетьмана Йвана та гетьманшу-шляхтянку, бо Маринка i нам не
ворог, але не ворог вона i гетьманшi. Коли б часом вона не переносила, як
сорока на хвостi, в гетьманський двiр того, що ми будемо говорити. Не
забувай, Зiньку, що я й ти - супротивники Польщi, а гетьмановi i його
Олесi тiльки й сниться, i привиджу ться Польща. Тепер, сину, ©ж борщ iз
грибами - держи язик за зубами! Через тебе, сину, i для тебе я мушу бути
на весiллi в домi тих, на котрих вважаю хоч не як на ворогiв, але як на
недоброхотiв для Укра©ни. Але... поживемо-побачимо, куди поверне
Виговський старого козацького воза: чи соб, чи цабе
Згасло небо на заходi. Нiч тиха й тепла вкрила землю. Висипали яснi
зорi i замигали, неначе живi очi. Спокiй запанував на хуторi. I стара
мати, i молодий Зiнько почували спокiй в серцi. Один Демко задумався, дуже
задумався, сидячи на ганку i згорнувши старi сухi руки на старих грудях.
Не те говорили йому яснi зорi, не те шепотiв йому листом старий садок, що
говорили зорi, що шепотiв старий садок молодому синовi.
Другого дня вранцi Демко сказав синовi:
- Запрягай, Зiньку, конi та ©дь до Ки ва до старо© Павловсько© та
спитай в не©, чи видасть вона за тебе свою дочку. Поки вона не
благословить тебе, нема чого до Маринки й старостiв слати i час дурно
гаяти.
- Ваша правда, тату, - сказав син, - без матерi шкода й заходу коло
цього дiла.
I другого дня старий осавул та його жiнка вирядили сина в дорогу.
Якилина Павловська привiтала Зiнька дуже радо, поблагословила йому
слати старостiв до Маринки i, не гаючи часу, сiла на вiз з Зiньком i
прибула до Чигирина. Другого дня пiсля при©зду додому Зiнько по©хав з
старостами в гетьманський двiр до Суботова, i Маринка подавала йому й
старостам рушники. Через два тижнi в гетьманському дворi в Суботовi
справляли Маринчине весiлля. Старий Демко мусив ©хати на весiлля до
нелюбого гетьмана, сидiв на весiллi надутий та насуплений. Гетьман, знаючи
норови старого козарлюги, часто частував Демка винами та медами, балакав з
ним весело, запобiгав в його, але не розважив старого осавула i не
пригорнув до себе його серця. Виговський знав, що старий Богданiв товариш
не спочува до Польщi, не спочува до з' днання Укра©ни з Польщею, i
догадувався, що Демко через те одверта ться i од його, i од його
гетьманського двору.
"Ой, стане менi ворогом, i, може, лютим ворогом цей старий дiдуган!
Коли б вiн не вчинив менi навпiсля яко© капостi!" - думав гетьман, подаючи
Демковi чарку за чаркою то старого меду, то вина, щоб пiдiйти пiд смак
старого козака, котрий звик до гульнi та випивачок при дворi старого
гетьмана Богдана.
Гетьманша, одначе, справила для Маринки не бучне весiлля. Гостей
запросила небагато. Гетьманша не звiлiла виставляти на столи багато
горiлки, медiв та вина. Гостi встали з-за столiв тверезiсiнькi. Демковi
тiльки трохи зашумiло в головi. Як тiльки почало смеркатись надворi,
осавулиха попросила, щоб гетьманша дозволила скривати молоду. Свiтилки та
свашки винесли на вiку дiжi парчевий очiпок та дорогу бiлу намiтку.
Маринцi завертiли голову намiткою. Конi стояли вже позапряганi. Час було
перевозити молоду, а од Суботова до Чигирина було неблизько. Молодих
посадили на один вiз, старi сiли на другий. Гостi вийшли ©х проводжати.
Сам гетьман почастував на дорогу Демка, i його жiнку, й молодих. Гостi й
господар випили "до колiс". Демко й стара Демчиха запросили гетьмана,
гетьманшу i гостей до себе на обiд на другий день. Конi рушили i полетiли
з двору, неначе ©м хто приставив крила. Зiнько гнав конi що було сили,
неначе хотiв як можна швидше наздогнати в дорозi свою долю.
Другого дня прибули на хутiр до осавула Виговський, гетьманша, Якилина
Павловська, брат осавулихи Тимiш Носач i ще кiлька значних гостей.
При©хала й стара гетьманша Ганна Хмельницька. Значнi гостi вже застали в
Демковiй свiтлицi i на ганку чимало козакiв, осавулових родичiв та
знайомих з давньо© козацько© старшини, котрi вже покинули козакування i
одпочивали на старостi лiт по сво©х хуторах, левадах та садках. Демчиха
звелiла накривати столи на причiлку хати в садку, бо свiтлиця була
невелика й тiсна. За довгими столами посiдали гостi. Демко викотив з льоху
старо© горiлки. Демчиха заставила стiл здоровими бутлями з горiлкою та
старим медом. Демко не жалував горiлки та медiв i часто частував гостей.
Чарка ходила кругом так швидко, неначе ©© хто поганяв батогом. Гетьман пив
мало, i то бiльше для людського ока. Гетьманша випила тiльки пiвкухлика
меду i сидiла мовчки. Катерина Вйговська i тут говорила i за себе, i за
гетьманшу. Козачки, родички Демковi, сидiли мовчки i тiльки поглядали
скоса на гетьманшу. Гетьманша все мовчала.
- Горда наша гетьманша! не хоче з нами говорити, навiть не дивиться на
нас, - шепотiли козачки одна до друго©. - Горда, бо шляхтянка; нехту
нами, козачками, а гетьман добрий та ласкавий: говорить з усiма.
Ганну Хмельницьку посадили за столом поруч з гетьманшею, але стара
гетьманша й слова не промовила до молодо© гетьманшi i все говорила з
сво©ми пасербицями, Катериною та Оленою.
З початку обiду усi сидiли за столом тихо; усiм було нiяково говорити
голосно за столом, де сидiла гетьманша-шляхтянка. Але, випивши по шостiй
та по сьомiй чарцi, старi козаки забули про гетьманшу i заговорили
голосно.
Пiднявся веселий гомiн, пiшла розмова весела й смiлива. В кiнцi обiду
багато козакiв було п'яненьких. Старi козаки кружляли мед здоровими
кухлями. Чарка все частiше ходила кругом, аж бiгала, неначе стала
навiжена. Гетьманшi не подобалося це частування, не подобався той гомiн та
крик п'яних козакiв. Вона була рада, як обiд скiнчився i декотрi гостi
встали з-за стола. Музики посiдали на ослонi i зараз вдарили метелицi.
Молодшi козаки та козачки не втерпiли i пiшли в танець. Земля застугонiла
пiд козацькими пiдкiвками. Закаблуки рвали траву цiлими кущами. Трава
летiла вгору i в одну мить протоптане мiсце зачорнiло, неначе вбитий
довбнею тiк. Старi полковники та козаки сидiли за столом i дивились на
танцi. I не в одного з них дрижали жижки до танцiв пiд червоними
сап'янцями. Не один з них згадав лiта молодi.
- Та й танцюють же палко, нема де правди дiти! Ото танцюють! ото
працюють! Неначе в битвi б'ються з татарами, - промовив Демко.
Гетьманша трохи посидiла, подивилась на танцi i попросила осавулиху
подавати варенуху в свiтлицю. Вона встала i пiшла в свiтлицю. За
гетьманшею пiшла Якилина Павловська, дочка Богдана Катерина Виговська,
Олена Неча ва, осавулиха та ще кiлька старих козачок. Решта гостей i
гетьман зостались за столом, щоб допивати горiлку та меди. Напившись
варенухи, гетьманша й гетьман попрощались з Демком та Ольгою, попрощались
з гiстьми i ви©хали з двору. Гостi сидiли за столами i пили, доки не
смерклось надворi.
Маринчина мати ще три днi пробула в Демка; ще три днi збиралася до
Демково© хати рiдня та близькi товаришi-козаки. Ще три днi гуло одгуком
весiлля в Демковiй хатi, в Демковому садку.
Четвертого дня гостi розiйшлися. В Демковому хуторi настала тиша.
Маринцi все здавалось, що вона в гостях в осавула на хуторi, що вона ще
трохи погостю i швидко ви©де з Зiньком до матерi в Ки©в. Четвертого дня
вранцi Маринчина мати ви©хала в Суботiв до гетьманшi. Маринка заплакала,
прощаючись з матiр'ю. Аж тепер, на прощаннi з матiр'ю несподiвано спало ©й
на думку, що вона зоста ться з старим осавулом, котрий не любить шляхти,
не любить гетьмана й гетьманшi. Вона забула на той час i про Зiнька, i про
ласкаву до не© осавулиху, i в ©© думках все з'являлась здорова постать
старого свекра, його неласкавий вид, насупленi товстi брови, ©й чогось
здалося, що вона зоста ться на хуторi тiльки з одним старим осавулою, i
сльози рiчкою полились з ©© очей.
- Не плач, дочко! Звикнеш до нового мiсця. I я колись плакала, як мене
привезли сюди, в хутiр, а тепер, хвалить Бога, звикла i вiк свiй iзжила в
цьому хуторi i люблю тепер цю оселю, як оселю рiдного батька. Те буде i з
тобою. Ой Господи милостивий! Така вже наша жiноча доля. Не там доводиться
вiк вiкувати й помирати, де ми родились та дiвували. Ой Господи наш
милосердний! - говорила осавулиха i сама не зоглядiлась, як i собi
заплакала i тiльки завдала Маринцi жалю.
Старий батько увiйшов у свiтлицю i кинув оком на Маринку та свою жiнку.
- А чого це ви розревлися, неначе на похоронi? I стара чогось пролива
сльози? - сказав осавула. - Чи не надумала оце ти, стара, мене кидати на
старостi лiт? Ти, Маринко, не дуже вважай на свекрушинi сльози та
зiтхання. Твоя свекруха ладна щогодини зiтхати та щодня сльози лити, чи
там за курчатами, чи за каченятами, чи за телям, а то й за чортма-чим.
Така вже в не© кисла вдача, неначе вона все носить кислицi в пазусi та все
©х кушту . А коли ти вдалася в свою свекруху, то ви вдвох, боронь. Боже,
ще затопите мiй хутiр сво©ми сльозами.
Маринка втямила нiби в неласкавому голосi свого свекра потайнi жарти i
разом перестала плакати. Але вона все боялась свого свекра, одникувала од
його, боялась зоставатись сама з ним в хатi. Старий свекор чогось
нагадував ©й здорового степового орла, од котрого вона ховалась пiд крила
то добро© свекрухи, то свого коханого Зiнька. Вона примiтила, що Демко все
погляда на не© скоса, все неначе не йме ©й вiри, все неначе дише на не©
важким козацьким духом... "Ой, коли б не заклював мене на смерть цей
страшний степовий орел, цей осавул!" - думала бiдна Маринка, поглядаючи на
старого осавула, на його довгi вуса, неначе жменi пом'ятих конопель,
висмикнутих з його здоровецько© голови, неначе з повiсма.
- Годi вже вам пхикати та сльози лити, а то ще в свiтлицi од ваших слiз
стане повiддя. Йдiть лучше до пекарнi та готуйте обiд, бо вже час
наставляти борщ, - говорив старий осавул.
Осавулиха з Маринкою пiшла до пекарнi i заходились варити обiд.
Впоравшись коло печi, вони накрили стiл. Усi посiдали за стiл обiдати.
Наймичка подала борщ. Борщ вийшов не дуже смачний. Осавул насупився.
Зiнько виголодався i мотав, не розбираючи, чи добрий був борщ, чи
недобрий.
- А котра варила борщ? чи стара, чи молода? Щось борщ не дуже смачний,
не козацький, а нiби шляхетський, солоденький, - сказав старий осавул, не
то жартiвливим, не то докiрливим голосом.
- Та це я варила, - обiзвалась осавулиха, - Маринка тiльки накладала в
горщок закришки та м'яса.
- Чи через сльози та кислицi, чи через весiлля не вдався тобi борщ? -
чiплявся старий до жiнки.
Зiнько мовчав. Мовчала й Маринка. Не огризалась i стара мати. Смутнi
Маринчинi очi стали ще сумнiшi: ©й все здавалось, що вона сiла за стiл
обiдати з ворогами.
- Привикай тепер, Маринко, до простих козацьких звича©в, до просто©
©жi, до просто© страви. Часом моя стара спартолить таку потраву, що
зветься жеримовчки. Ти, певно, не ©ла тако© козацько© потрави. Привикай i
до просто© роботи, бо ми люди небагатi й простi i не любимо посиденьки та
походеньки справляти, як бува в панiв, - обiзвався старий, уплiтаючи на
всi заставки шматки печенi, котрi вiн брав з полумиска - дерев'яною
здоровою ложкою з загнутим держалном, схожим на карлючку.
- Я, тату, звикла до роботи в сво © матерi, бо й мама робить усяку
роботу, i менi загадувала робити усяку роботу, - несмiливо обiзвалась
Маринка.
- Ото й добре!
Маринка спустила вiка на очi i поклала ложку на стiл:
жа не йшла ©й на думку од докорiв старого свекра.
Старий осавул перестав гримати, як побачив, що Маринка i не дума
панiти i береться до роботи вкупi з старою свекрухою та з наймичкою. Але
вiн все поглядав на Маринку скоса, все кидав навмання жартами проти
Маринки, хоч Маринка силкувалась робити усяку догоду старому свекровi.
Вона почувала в тих жартах докiр, але мовчала. Тiльки як родився в Маринки
син Ярема, старий зовсiм оговтався, звик до невiстки-шляхтянки i перестав
кидати докорами на Маринку.
VIII
Тим часом до гетьмана Виговського все частiше та частiше при©здили
польський посланець Казимир Беньовський, дiдич православно© вiри, Юрiй
Немирич та iншi укра©нськi православнi пани. Гетьман, задумавши оддати
Укра©ну Польщi, боявся, що не всi козаки пристануть на те, й не йняв вiри
козакам. Вiн набрав в Чигиринський полк нiмцiв, волохiв, православних
дрiбних убогих шляхтичiв i козакiв, прихильних до Польщi. Зiнька вiн не
перевiв в iнший полк тiльки через те, що за ним була гетьманшина сестра в
первих. Гармати i нiмецьку пiхоту в Чигиринському полку гетьман доручив
нiмцевi Даниловi Олiвенберговi. Недалеко вiд Чигирина за Чорним лiсом
стояло напоготовi найняте татарське вiйсько. Гетьман не дуже йняв вiри
сво©м козакам i обставив свiй гетьманський двiр найнятими чужинцями для
сво © оборони. Старий Лютай знав про новi гетьманськi порядки, про
гетьманськi замiри i тiльки хитав з досади головою. Зiнько нарiкав на тi
новi порядки голосно й прилюдно, не вважаючи на те, що його жiнка була
гетьманшина родичка в первих. Незабаром пiсля того, 16 сентября 1658 року,
гетьман скликав козацьку раду в Гадячi. Пан Беньовський при©хав на раду,
сказав пишну промову i вговорив прихильникiв Польщi прилучити Укра©ну до
Польщi. Простi козаки мало розумiли кучеряву та премудру промову пана
Беньовського. Переяславський полковник Павло Тетеря виложив змiст i тямку
тi © промови в народних простих примовках та в приказках.
- Отой всю правду сказав! Згода! згода! згода! - закричали козаки,
показуючи пальцями на Тетерю.
Гетьман i полковники пiдписали ту Гадяцьку умову i постановили послати
посланцiв в Варшаву на сейм i просити, щоб король знов прийняв Укра©ну пiд
свою державу. На радi постановили, що козаки пристають до полякiв як рiвнi
до рiвних; козацька старшина повинна була дiстати шляхетське польське
право; Укра©на повинна була стати великим князiвством, а Виговський -
гетьманом i руським великим князем.
Вернувшись до Чигирина, гетьман вирядив в Варшаву посланцiв. В квiтнi
1659 року польськi сеймовi посланцi з'©хались до Варшави на сейм. На цьому
сеймi повинно було статись велике дiло для Польщi. Король був готовий
прийняти в пiдданство козацьке вiйсько i всю Укра©ну, i сейм був повинен
роздивитись i розiбрати пункти Гадяцько© умови, постановлено© Казимиром
Беньовським та влашевським з гетьманом Виговським та козаками ще 1658
року в мiсяцi сентябрi. Сейм розпочався. Король Ян-Казимiр i польськi
магнати та сеймовi посланцi ждали козацьких посланцiв з великою
нетерплячкою, а вони загаялись i не при©здили.
Варшава заспоко©лась i неначе повеселiшала пiсля важких во н з козаками
за гетьмана Богдана. Новий гетьман Укра©ни Iван Виговський знов вертав
Укра©ну польському королевi. Ця радiсна звiстка пiшла по Варшавi, по всiй
Польщi. Магнати з'©хались до Варшави, давали на радощах пишнi бенкети,
гуляли по тiсних варшавських улицях то верхами на чудових баских конях, то
в стародавнiх високих каретах, запряжених в простяж.
Грязюка на тiсних улицях вже протряхла, але в вибоях i ямах стояло
багно. Тiснi й вузенькi улицi кишiли людьми, натовпом жидiв, котрi
понавозили свого краму пiд час на©зду панiв на сейм. По всiх улицях,
закутках i переулках сновигали екiпажi магнатiв та сеймових посланцiв,
котрi попривозили до Варшави сво©х жiнок та дочок для розваги. Скрiзь
мигали високi, аж пiд самiсiнькi жидiвськi стрiхи, старомоднi екiпажi, де
на козлах стримiли погоничi в кракiвських жупанах з широкими викладчастими
комiрами, обшитими золотими взорцями та мережками. Чудовi конi, запряженi
в простяж, в кракiвських хомутах, з червоними шарфами, причепленими
зверху, басували по улицях, як навiженi. В екiпажах сидiли убранi магнати,
©х жiнки та дочки. На панiях та паннах вперемiшку манячiли то польськi
оксамитовi червонi та жовтi кунтушi, облямованi бiлим горноста м, то моднi
заграничнi сукнi. Сивi парики на магнатах та магнатках були перетасованi з
оксамитовими колоритними шапками чудернацьких фасонiв, часом вигаданих
фантазi ю варшавських панiв та панiй. Конi катали, як скаженi. Весняне
сонце грало на дорогих колоритних уборах панiв, на блискучих кракiвських
хомутах, на блискучiй упряжi, облитiй срiблом. Все це жваве, колоритне,
блискуче, сновигаюче по улицях, весь цей ворушливий блискучий розкiшшю
на©зд ставав в великий контраст з задимленими домками та халупками, з
плесами багна по улицях, з смердючою гряззю та гно м. Всi улицi були схожi
на тропiчнi плеса та болота з смердючою гнилою водою, на котрих манячiли
пречудовi квiтки рожевого та бiлого латаття, препишних квiток вiкторi© та
колоритних лелiй.
Аж у ма© прибули до Варшави гетьманськi посланцi з Укра©ни. З
генерально© старшини прибув генеральний обозний Тимiш Носач, генеральний
писар Груша, миргородський полковник Лiсницький. Од кожного козацького
полку гетьман прислав по два сотника. З посланцями по©хало багато охочих
людей з козацько© старшини. Усiх посланцiв набралося двiстi душ. Юрiй
Немирич, дiдич православно© вiри, ки©вський каштелян, котрий по©хав за
депутата од Ки ва, та Прокiп Верещага, як депутат од Чернiгова, були на
чолi козацького посланництва.
"Козацькi посланцi вже прибули! Вже при©хали! -загомонiли скрiзь по
Варшавi. - Слава Богу! Таки дiждались! Знов настане мир мiж Польщею та
Укра©ною!" - говорили польськi пани, углядiвши, як козацькi посланцi
в'©хали в Варшаву довгими рядками на баских степових конях.
Червонi козацькi кармазини, червонi високi верхи шапок заманячiли по
варшавських улицях. Баскi степовi конi помiшались з чудернацькими
екiпажами. Незвичнi до мiського гаму й натовпу, дикi степовi конi ставали
дибки, iржали, як скаженi, вищиряли зуби i лякали панiй та панянок,
про©жджаючих по улицях. Червонi кармазини та шапки зарябiли й заманячiли
мiж чорними жидiвськими кафтанами та шабасковими соболевими шапками.
Натовп висипався на улицi, щоб подивитись на козацьких гостей, котрих вже
давно не було видко в Варшавi. Варшава зашумiла на радощах, заворушилась,
ждучи добрих наслiдкiв для Польщi, од при©зду ще не так давно страшних
ворогiв Польщi, котрi тепер самi горнулись до Польщi, запобiгали ласки в
польського короля.
Висипали на улицю й вигнанi Богданом утiкачi з Укра©ни - покатоличенi й
споляченi укра©нськi пани, котрi повтiкали з сво©х ма тностей до Варшави i
боялись вертати на Укра©ну. Вони збiднiли, зубожiли, обносились i
проживали нужденне, не маючи часом шматка насущного хлiба. В обстрiпаних,
в злинялих жупанах та кунтушах цi укра©нськi недоляшки стрiли козакiв
криками ненавистi. Вони показували кулаки козакам, котрi шугали на конях
по тiсних улицях.
- Душогуби! Льотри! проклятi схизматики! лиходi©! бодай вам добра не
було! - виривались прокльони слiдком за козаками з натовпу. - Ви нас
скривдили! Бодай вашому гетьмановi Богдановi земля лягла залiзом на
домовину! Проклятi! ви нас скривдили, нас, дiтей Укра©ни, укра©нського
роду, укра©нсько© кровi!
Але цi крики сполячених утiкачiв, панiв з Укра©ни, не долiтали навiть
до червоних козацьких шапок, ©х приголомшували й заглушували крики
радiснi, крики привiту козакам, що знов повернулись до пiдданства
польському королевi.
Король назначив день для прийняття козацьких посланцiв. В сенаторськiй
просторнiй залi зiбралися усi сенатори й сеймовi посланцi. Для короля був
поставлений трон на височеньких сходах пiд червоним оксамитовим
балдахiном, перевитим посерединi золотими шнурками. Прибув i архi пископ
прiмас гнiзненський. Усi посланцi й магнати стали двома рядами по обидва
боки зали i ждали короля. Незабаром рознiсся по залi голос герольда:
"Найяснiший король Ян-Казимiр ©де!" Усi в залi заворушились i подалися до
порога. Прiмас з хрестом в руках пiшов до порога помiж рядами панiв i
встрiв короля в дверях. Сенатори й сеймовi посланцi низенько уклонилися
королевi. Лицемiрна покiрливiсть виявлялась на обличчях магнатiв, котрi
вважали себе трохи не за рiвню королевi i котрi в себе вдома, в сво©х
ма тностях i на провiнцiальних сеймах i справдi виступали як маленькi
самостiйнi королi. Гетьман Богдан продражнив ©х за свавiльнiсть
"короленятами".
Король, ще молодий, але тiлистий, поставний та здоровий, повагом
вступив в залу i попростував мiж двома рядами панiв до трону. Пани рушили
слiдком за ним i стали по обидва боки трону. Прiмас став на чолi магнатiв
по праву руку од короля. День був весняний, сонячний. В вiкна по обидва
боки трону сипалось майське промiння i обсипало ясним свiтом багатi
оксамитовi та шовковi кунтушi, лиснiло на золотих шнурках та позументах,
переливалось чудовими м'якими сутiнками на шовкових та оксамитових
складках кунтушiв. Увесь збiр, блискучий та пишний, аж сяв колоритними
фарбами, сяв радiсними очима, веселим обличчям.
Увiйшли козацькi посланцi i гуртом стали серед зали. Засяли червонi
кармазини та червонi сап'янцi, неначе серед пiстрявого гурту магнатiв в
залi схопилось червоне полум'я. Тiльки чорноволосi козацькi голови, чорнi
чуби на головах, здоровi вуси та блискучi темнi очi чорнiли поверх
червоного полум'я кармазинiв. Посланцi поклонились королевi. Король згорда
повiв вниз очима i ледве схилив свою низько обстрижену голову, тiльки
здоровецькi вуси трохи схилились вниз i натякали, що король поклонився -
не чолом, а вусами.
Перед держав Юрiй Немирич, чоловiк вчений i славний оратор того часу.
Вiн спинився посеред зали, виступив трохи з натовпу i висловив латинською
мовою пишну промову, в котрiй вихваляв Польщу, як вольну державу на ввесь
свiт, i просив короля знов прийняти в сво пiдданство усю Укра©ну,
одрiзнену од Польщi гетьманом Богданом. Пiсля коротенького риторичного
вступу Немирич промовив:
- Ми з'явля мось в теперiшнiй день перед престолом королiвсько©
величностi, перед збором всi © Речi Посполито© як посланцi найяснiшого й
найшляхетнiшого гетьмана усього вiйська Запорозького i разом з тим усього
укра©нського народу, щоб признати перед лицем усього свiта на потомнi вiки