вiдносини на Верховинi", про "ненормальнi вза мновiдносини мiж мiсцевим
населенням i жидiвством", про "самозрозумiлий зрiст вiдпорности
населення", i т. д.
Але це був голос з провiнцi©. Переходовi, поступовi, соцiялiстичнi та
комунiстичнi органи, вбачали в тому лише "зрiст небезпечних
нацiоналiстичних тендендiй серед населення, а разом з тим, зрiст
антисемiтизму. Подiбнi явища, в iнтересi братського пролетарiяту всiх
кра©в, необхiдно поборювати в найрiшучiший спосiб".
- То зна те, - розважав Хомишин, сидячи над "гальбою" в корчмi. - то
краще жида не чiпай. - То, приплющував вiн сво© маленькi впалi окулярики -
такий народ... О то народ! Це вже повiрте менi. - i при цьому запивав сво
зауваження пивом. - Це зна те, сусiдо, - витераючи сво© рижi вусиська
картатою синьо© барви хустиною, - доля вашого брата нiд нiкого не
обходить. Хай тут, скажу вам сусiдо, тисячу гуцулiв передушить тиф, чи
голод, хай отакий Розенкранц висосе з чоловiка останню кров, i кого то
болить?
I Хомишин почухав праву щоку носа. Вiн бачить, що його фiлософiя
знаходить пасивне спiвчуття в спiврозмовникiв i гостей, залякався й,
нахилившися, майже шепотом диха в вухо сусiдовi: - а зачепи одного жида,
ооо... - i махнув pyкою. - Це вам, - знов нахилився до вуха, - такого
ляменту нароблять, що бий тебе сила Божа. Чоловiк краще плюне й вiдiйде.
Це вже повiрте менi...
- Ма те рехт, сусiде,- пошепки вiдповiда спiврозмовник i обидва
мiняють змiст розмови.
11
Час набрякав подiями, що клали тривалi помiтки на сторiнки iсторi©
Гуцулi©. Кольосальна по свойому розмiрi та й артистичностi революцiя
обняла Европу. Гори нашi, вбранi пошматованими лахами, опинилися
безпорядними й у необмежнiй сво©й на©вностi намагалися малпувати сусiднi
кра©ни. Днi проходили туго й обережно. Зливи й сердитi вiтри швидко
пiдштовхували зиму, а разом з нею i бiду. Населення корчилося, стискалося,
мов кулак, тиснулися до сво©х .одиноких захисникiв-гiр i напнято чогось
чекало.
Зараз по звiльненнi Павла, мiж ним, Юрою й ще кiлькома з наших
"верховодiв" вiдбулася нарада. Юра обкладав себе часописами, що ©х
приносили для нього з долини, читав i товмачив сво©м краянам Вiльсоновi
параграфи, говорив про нашу днiсть з тамтими братами за горами, про
необхiднiсть об днання... Вiн намагався переконати всiх, що коли ми
захочемо, то нiяка сила не встанi перешкодити нашому визволеннi. Вдаряючи
кулачиськом об стiл, вiн кликав на свiдкiв усiх богiв i заклинав гуцулiв
вступати всiх разом до сво © армi©, що дина принесе нам волю.
Справа одначе стояла не блискучо. Тисячолiття неволi поклала на душах
народу глибокий i сумний слiд. Та все-таки перемогло чудо, на очах
творилася легенда. Кувалися мечi визволення й помсти. Родилися й вилiтали
в пiднебесну височiнь гордi гасла боротьби, що безжалiсно на черепя
крушили рештки злочинно© пасивностi, а в огнi i муках формувалися новi
пiдстави будучого храму.
Бiгли по горах порванi хмари. Ступали по оголених шпилях величезнi босi
лапи сердитих i обережних небесних летунiв, ступали чуйно й м'яко, нiби
тигрицi дзвiнких джунглiв.
Ще день, ще два. Небо твердi . Хмари замерзають у фантастичнi гiганськi
крижини, що прудко летять, труться одна об одну й, розсипавши на бiльйони
кристаликiв, щиро посипають ними твердi, повнi камяних м'язiв постатi
Карпатських велетнiв.
Наша залога день-денно, як тiльки ранок вступав до касарнi, пiд звуком
сурми пiднiмалась i жила твердим вiйськовим життям. Дисциплiна, порядок,
чергова служба, телефони й розпорядженя. До мене сходилися всi нерви низу
й гiр. Коли впали снiги, все частiше i частiше в мо©й канцелярi©, на
головнiй вулицi, почали зявлятись суковатi гуцули, що вперто домагалися
харчiв. "Жiнки, ади, пухнуть з голоду, дiточки нчать, гейби з тебе
пичiнки вийма ".
Але хлiба не було. Хтось пустив поголоску, що Укра©на, що повстала за
горами, дуже багата на хлiб. Ходили чутки, що там гни пшениця, що там
картоплею свиней кормлять, що хлiб там щоденне ©дло найбiднiших людей.
Це оповiв Iван Щутка, що недавно при©хав з полону. Вiн був на Укра©нi й
привiз з собою кусень хлiба. Сусiди з околичних грунiв позбiгалися, бодай
подивитися на хлiб. А полонений розломав шмат хлiба на дрiбнi кусники й
роздал, мов проскурку, народовi.
- Там, газдове, того хлiба, що пси не ©дять. На Укра©нi, газдове, хлiб
сiють просто так собi... Вийшов на поле, зорав, вкинув зерно, а воно, ади,
за кус ч су i вiгналос в таку-оо стеблину.
Встав i показав рукою аж пiд стелю. - Там, чеснi газдове, земля така,
що масти нею хлiб, гей би маслом i ©ж. Там не те, що нашi гори.
Газди i газдинi слухали й дивувалися. Дрiбочки хлiба не ©ли одразу.
Обережно, мов святощi, несли в кулаках додому й вiддавали дiтям.
- На. Сесь укра©нський хлiб. Сесь дав ми Iван Щутка, а той був на
Укра©нi. ж, дiтинонько, ©ж, бiдо моя.
А коли знов посходилися до Щутки газди, вiн збива розчухране волосся i
каже: - то, чеснi газдове, тота Укра©на, що сорок мiльйон народу раху ,
виживлю , зна те, пiв свiту. А ось ми тутка гинемо. То кривда велика, бо
i ми укра©нцi, бо то i наш хлiб.
Газди слухають i кивають головами. м от курити кортить, та нема чого.
Щутка розiйшовся i горить. Вiн громи кидае, домага ться винного. Дайте
його сюди!
Дiйшли до того, що порiшили писати до Укра©ну скаргу. - Айно! Досить
чекати Ми також люде. Хай Щутка сiда . Вiн i свiту бiльше бачив i Укра©ну
зна . Пишiть, газдо Щутко!
Та чим напишеш? Ади, пальцем не нашкраба ш. Треба паперу i все iнше.
Газди нишпортять по тайстрах й кишенях, може там у кого шустка завалялася.
- Гей би на палiнку, - кпиться Юра Свиридчук. - Гей би випити
закортiло.
Зложилися i той саме Свиридчук, щоб не кпився, нiчно© години, мусить
iти до Ясiня й з-пiд землi видобути паперу.
Пiшов i видобув. Довго барився, газди чекали й лаяли. Не хватало
терпцю. Навiть говорити не було чого. Сидiли мовчки. Кожний думав над тим,
що писати. Кожний мiркував у душi тверде слово скарги. Гiрке, напо не
слiзьми й скороботою, слово душило кожного й треба якось умiти висловити
його. Укра©на ввижалася кожному Божим образом. Вона ©х вислуха й
допоможе. Вона пiшле ©м отого смачного хлiба. Одже ж там стiльки його.
- Ну, Юро, дорiкають Свиридчука, коли той вернувся.
- Тебе, сарако, агiй лиш по смерть посилати. Сiдайте, Iване Щутко.
Пишiть.
Iван сiда урочисто до столу, кладе перед собою цiлий бiлий, як снiг,
акруш паперу, насаджу нове блискуче перо й уважно слинить його. Другий
газда каламар вiдкоркову . Iван мача раз, обтира перо, мача другий раз,
довго примiря ться й великими друковими лiтерами пише:
"Скарга iд Велико© Укра©нi мармарошських русинiв-укра©нцiв".
Газди уважно слiдкують за кожною лiтерою й терпеливо мовчать. Iван
написав i прочитав написане в голос. Добре. Всi одобрили Саме так, рихтик,
правдиво.
"1) Ми потрiбу мо насам перет хлiба не ма ме. Лiса не ма мо також.
Написав i перечитав знов. - Правда! Саме так У лiсi живемо, а лiса не
дають.
2) Худобi пашi не ма ме не волам не коровам нидробли нийако© пашi
ходобi не ма ме хоч хто яку хвостяку лишив од вiйни.
3) Землi не ма ме орущойi де досiяти а дедокостити худобi сiна.
5) Священики нас дуже дерут што немож уже дихати.
6) Нема ме соли цим посолити ан запалити сiркачiв не ма ме.
7) Завтра голi будемо ходити незнайеме ци немайе ци закрито.
8) У нас по 100 нумера хат на грунi i повише автих хатах потри сини ан
отець и мати отипер би кожному дужеби треба земли
9) Потрiбу ме лiса 200 угрiв i потрiбу ме бiльше лiса.
10) Ан сим цасом хлiба нема мелаю бо не купиш i не заробиш а друге
забрали однас нiгде доробити. Присилайте нам як най скорше хлiба.
Наша рада досудила ми хоцеме ко вам ко Укра©нi бути i сим вас
поздоровляйеме от найстаршого донад меньшого".
Щутка дописав i ще раз на голос перечитав Пiд час цього було так тихо,
що чути, як сапають груди слухачiв. Вони зовсiм занiмiли i подiбнi на
куснi ледь обтесаних камяних фiгур От добре Файно! так якраз Нiколи не
сподiвалися, що Щутка так рихтик утне. Газди дивуються, пiдшморгують
носами, витирають долонями очi.
Пiсля всi один за одним, числом дванадцять i один пiдходили до столу й
з мукою й тремтiнням хто як мiг, ставили пiд скаргою пiдписи. Хто iмя сво
нашкрабав, хто тiльки хрестика замiсть себе посадив, але то все одно.
Скарга вийшла такою, як вони хотiли.
Передали скаргу Юрi. "Тотой вже знатиме куди з ньов. Тотой, ади, давно
про Укра©ну говорить".
Скарга ця принесла нам багато втiхи. Порiшили вислати пiсланцiв до
укра©нсько© влади. Скликали нараду, написали уповноваження й випровадили
на Укра©ну Павла i Пластуна.
З останнiм довго вели переговори, щоб вiн перейшов на нашу сторону.
Ввагався, не вiрив, але коли вложили на нього такi поважнi обовязки -
згодився. Павловi доручено пильно за ним слiдкувати.
По грунях швидко рознеслася чутка, що до Укра©ни пiслана послiв iз
скаргою. Дiйшли вони скоро й у додану, а в першу чергу до Розенкранцiв та
Бобчинських. Почали знов пiдозрiло поглядати на мене. Але для мене не було
тяжкою справою в скорiм часi вiдхилити всяке пiдозрiння. Я увiйшов у
найкращi зносини з комендантом залоги й мав його майже в руках.
I життя йшло сво©м чередом. Ходять потяги, дерчать телефони. У потягах
снують сюди й гуди вiйськовi люде - раненi, побитi, загинутi беззвiсно.
дуть зо всiх полонiв, - з Iталi©, з далекого Сибiру. Iдуть, брешуть на
рiзнi лади, оповiдають небувалi речi, вiрять у них i iнших заставляють
вiрити.
Скоро вернувся Павло i принiс радiснi новини. Йому обiцяли допомогу. Ми
ма мо працювати на мiсцi, але, в разi потреби, буде вислана потуга.
Пластун також змiнився до непiзнання. Вiн зобачив, що недалеко за горами
твориться й росте своя держава. Вiн побачив не лише селян, а й "панiв", що
говорили, урядували на мовi, що нею говорять гуцули. Вiн зробився зовсiм
нашою людиною.
Повстання пiдготовлялося досить швидко.
12
У мене було безлiч найрiзноманiтнiшо© працi. Часами мозок нахабно
вiдмовлявся послуху. Не було часу навiть якслiд помитися. Почуття
нервового напруження не покидало.
Кiтi довго давала про себе знати. Спочатку робив байдужого, далi
залаяв, але це нiчого не помагало. Йонаш погрубiв, надувся, нiби гумова
подушка. Ходив чогось сумрачний i навiть менше тручався до полiтики.
Одного разу спробував заговорити з ним про кошицьких вязнiв, але вiн
тiльки махнув рукою.
- Нi чорта, каже, з ними не станеться.
- Ви певнi вашо© думки?
- Це було б талановите iдiотство за якого-небудь хабарника вiшати
людей.
Цi слова обернули його в мо©х очах зовсiм другою стороною. Але все таки
ми на запевнення Йонаша не полягали. Вислали Павла до Кошиць, щоб вiн на
мiсцi довiдався, як вигляда вся та справа.
Одночасно ви©хав подруге за гори на цей раз Юра. З ним був також
Пластун. До Ворохти вiдправлено передову сторожу вiд нашо© залоги, що мала
б слiдкувати, чи не загрожу Ясiню яка небезпека зо сходу. У дiйсностi та
сторожа вислана мною з певних нашiй справi людей, що пiдготовляли грунт до
повстання.
Те, що Йонаш, останнiми часами, нiби охолов до полiтичних справ, це не
зовсiм виправдувалося, у дiйсностi виходило дещо iншого. Менi донесли, що
до його канцелярi©, що вiн ©© перенiс з сiльсько© хати до лiсово© управи,
часто заходить якийсь безрукий тип i приносить йому багато вiдомостей про
нашу роботу.
Бiльше того. Я дiстав вiдомостей, що Йонаш готу на мене напад, хоче
мене заарештувати й вiддати пiд вiйськовий суд за зраду вiйськових
та мниць. Ходило отже про вiдповiдну вiдсiч i викриття безрукого типу. У
мене мигнула навiть думка на Янчеюка. Хто зна , чи не найшли його тодi й
чи не вернули до життя. Можливо це вiн i . Хтось навiть казав, що Янчеюк
дiйсно пару разiв був у Ясiню, але менi не хотiлося вiрити, бо чому б вiн
ховався, нiби вовк.
I я не спав. Поробив заходи, щоб розвiяти кинуте на мене пiдозрiння.
Старанно виконував службу залоги, робив порядок, порадив полiпшити
комунiкацiю з центром, забезпечитися бодай одним броневим потягом. Усе ж
завершувалося доброю пянкою в Табака, що ©© головним геро м був комендант
залоги. Пiсля кожно© проведено© з ним ночi ми верталися найсердечнiшими
друзями й плювали на всiх Йо-нашiв з двадцять пятого поверху. На Рiздво
вiн ма прийти до нас на свято. Вже наперед я вказував на сво©
приготовления до того дня й комендант тiшився на той день, майже як
хлопчина.
А Кiтi не раз снилася менi. © прозора рука не раз лягала на мо© соннi
очi й вiдносила мене в кра©ну чарiвних насолод. Я шалiв. Зривався i гасав
по кiмнатi. Пiду до не©! Мушу бачити. Але приходив день, бiжуча праця
поривала в свiй вир i я поволi забував ©©.
Через тиждень поз'©жджалися Юра, Павло й Пластун. Почали обмiркувати
справу конгресу в Хустi, що на ньому ма бути проголошена злука Закарпаття
з Укра©нською Державою. Тимчасом вiдбулися установчi збори в Сиготi, де
однодушно присягнули пiд жовто-синiм прапором на вiрнiсть державi Ки ва.
Павло, заливаючись реготом, оповiдав про свою iнтервенцiю в кошицькому
судi.
- Зна ш, приходимо... Отой головатий, лисий... Пригаду ш, що голись
днав нас з Манiвчуком? Ми, значить, входимо, - добрийдень! - Добрий день!
Одразу пiзнав нас. Що скажуть молодцi? Так i так. Прийшли, мовляв у справi
наших хлопцiв... Ааа, у справi ваших землякiв? Знаю, знаю. Це, зна те,
погана справа. Шкода, шкода. То вони, значить, тiльки одного пригалушили?
Дуже шкода. I реготить каналiя. Ми одразу зрозумiли й смi мося також.
Пiсля каже: не бiйтеся. Ми тут подба мо. Тут ходять рiзнi людцi, що ©м
хотiлося б закусити вашими земляками, але я думаю, що нiчого й ©м для
цього дуже мало часу. Сподiвайтеся на Рiздво дома.
Це внесло мiж нас веселий настрiй Юра оповiв, як на двiрцi в Сигорi
якiсь типи хотiли його задержати та йому ледве вдалося виховзнути. Вiн
переконаний, що то робота Йонаша. - Але, брати, не довго вже ©м гуляти! А
як цапнемо, одразу на шибеницю. Пять дядькiв, суд, протокол, приговiр i
петелька. З ними треба рiшуче. Досить нашого брата сучi сини передушили.
Ми зробили помилку, що перший раз обiйшлися з ними так по-бабськи. Тепер
не втечуть. Кого на шибеницю, кого в заложники, а тодi поговоримо!
У великiй напiвтемнiй кiмнатi, на дубовому тяжкому бюрку горить лойова
свiчка, ©© кволе свiтло тремтить, то слабне, то збiльшу ться. Постатi
Цоканiв, що стоять i розважають серед хати, подiбнi на рухливi залiзнi
автомати. Рухаються, розмахують руками, курять, вибухають копицями диму й
по довгому часi потискають один одному руки, розходяться.
Залиша ться один. Вiн довго ще ходить, курить, дума часом навiть у
голос вирветься якась лайка. Пiсля вийма револьвера й, поклавши його пiд
подушку, вклада ться до вiдпочинку.
13
Кiтi поважно захворiла. Прибита мати билася, мов муха в павутинi.
Примочки, компреси, молитви, лiкарi - все дарма. Нiчого не помогло. Йонаш
натомiсць десь вискiпав i приволiк здоровенного псюру бернадина, привязав
його й нещасний вязень наповняв темнi лiсовi ночi сильними воями. Вiтер не
встанi заглушити його голосу. Вовки далеко обходили хату лiсничого й,
таким чином, пес цiлком виконував сво завдання.
Вертаючися пiзно вночi, лiсничий був певний, що не зустрiне коло свого
кубла тих сумрачних з перламутровими очима створiнь.
Але на Кiтi це вплинуло зле. Виття пса, вiтру, вовкiв, творили навколо
прикре й непривiтне середовище, ©й хотiлося сонця, спокою, ©й ввижався
стрункий, пахучий лiс, земля вкрита грубою верствою рудоватого моху,
прозорi великi краплi води, що застигли на розчервонiлому з чорними
вусиками обличчю.
З прибуттям пса мрi© ©© прибрали ще бiльш хворобливих форм. Здавалося,
що батько навмисне приволiк того пса, щоб вiн нарушував ©© спокiй. Вони
обидво не говорять. Цiлий мiсяць мiж ними вза мний бойкот. Нiхто тепер
так не почував сво © правоти, як Йонаш i, разом, нi одна душа не могла
бiльш, нiж Кiтi, бути переконаною, що причиною всiх нещасть нiхто iнший,
як и батько. Йонаш лютував, лаяв Цоканiв, посилав ©м як найбiльше в пельку
хол р i святочно обiцяв, що при першiй можливостi, скрутить хоч одному з
них карка.
- Слухай, - шепоче стара. - Дитина хворi . Вона вже навiть не плаче.
Вона дiстане сухоти. Що ти собi дума ш?
- Не я тому виною, - грубо вiдповiда вiн.
- Але ж вона вмре.
Вiдчепися - скрику вiн раптом. - Ви з мене вимотали нерви. Ви хочете
загнати передчасно мене в могилу! Що вона собi вбила в голову? Вона уявля
собi, що я якась ганчiрка, покидьок, з чим можна собi бавитися, як ©й лише
заманеться. Вона хоче, щоб я йшов до тих мужикiв, ставав перед ними
навколiшки й цiлував ©х постоли! А все, щоб задовольнити ©х примхи, щоб
звести ©© з любовником, щоб доконати свого! Але будь я проклятий, коли
мене ця химерна дiвчина поставить на колiна. Я ще ©м усiм покажу. Я ще ©©
коханця вперед, нiж з нею до шлюбу, пiшлю на шибеницю. Я вже маю проти
цього докази! Зрадник, ренегат, продажна сволота!
Зривався, гасав по хатi, лютував. Його обличчя корчилося тисячами
бридких грiмас, нiс набрякав, вуха вiддувалися. - Хай вмiра ! Хай вмiра !
- шеплять його здрiгаючi вуса. - Тут вiйна, боротьба! Тут батькiвщина в
небезпецi !
- Але ж i вона не менше тебе стражда за батькiвщину. Йонаш призирливо
стиска широкi качачi губи. Стара знизу сухими плечима, втера сльозу й
верта ться до дочки.
- Дитино, - шепче вона. - Кiтi моя люба! Ти зна ш, як менi боляче на це
все дивитися! З©ж хоч що-небудь... Кiтi лежить i нi одна ©© жилка не
ворушиться.
- Кiтi! Вiн божеволi . Що ти собi дума ш, дитино? Вiн увесь лють. Вiн
не спить ночами, а все десь гаса .
Кiтi поверта голову й кида на матiр байдужий погляд. - Вiн зробить
якийсь злочин...
- А все для того, - ледве чуйно говорить Кiтi, - щоб переломити мене.
Все на те, щоб зруйнувати цей край i вiддати його в руки ворогам. Знаю.
Вiн хоче забити Дмитра. Хай зробить це.
Дiвчина так висловила, що стара здрiгнулася.
- Кiтi! Боже мiй, Боже мiй! Що ти дума ш?
- Так, мамо, - спокiйно продовжу Кiтi. - Я зроблю також великий
злочин. Вiн тиран. Так, батькiвщина вимага жертов, але не тих, що вiн
дума . Вiн запер мене в оцi гори, обставив дикими лiсами, оточив вовками,
жахами, приволiк отого пса.
- Дитино! Ти несправедлива. Ти-ж любиш нашi дикi лiси!
Кiтi не вiдповiла на це.
... вiн хоче мо © смертi, вбива мою любов, глумиться й топче
найсвятiшi мо© почування. Вiн ... вiн ... - I ©й робиться шкода себе, уста
©© тремтять, витягаються у лiтеру о й на очах збiгають блискучi сльозинки.
- Боже мiй, Боже мiй! Защо пiслав ти менi, о, Всевишнiй, цi муки?
Великий всемогучий Боже! Зглянься надо мною, пiшли в мою хату хоч один
промiнчик сво © велико© ласки ... - молиться стара.
А Кiтi нiма. Вона лежить, дивиться сухо й безглуздо на стелю. До ©©
свiдомостi лише частинне доходять благання матерi. © серце наповнене
згустками трагiчно© любовi й не прийма до себе жалю й спiвчуття. Воно
пiде на все, переступить всi гряницi, злома найсвятiшi закони ...
Кiтi заплющу очi. I раптом, з яко©сь безоднi й темноти, до не© сягнули
чи©сь ридання. Вiдкрива очi й пiзна матiр, що рида .
Тодi Кiтi оберта ться й вста . - Це ти, мамо? Так. Це вона. - Кiтi
широко вiдчинила очi й дивиться на невеличку схилену постать коло свого
лiжка.
Тодi почина все розумiти. Скида з себе ковдру, спуска з лiжка нагi
нiжки, торка ться ними встеленого медвежою шкурою помосту й обнiма голову
матерi.
- Мамусю, - шепче Кiтi й гладить матiр хисткою рукою. - Мамусю! Не
треба. Не побивайся. Мамунечко, добра моя мамусю! Сердечна, щира, золота
мамо! Встань. Ну, встань, пiдведися. Глянь на мене. Дивися, мамусю, я вже
знов твоя Кiтi, твоя доня.
Мати тяжко пiдводить голову. На обличчi висять краплi слiз. Кiтi
обнiма ©© й пристрасно горне до сво©х грудей.
- Мамусю, мамусечко! Я тебе дуже, дуже люблю. Ти щира, ти не ма ш злого
в серцi. Ти вiльна вiд великого грiху. Ти можеш ясними й чистими очима
дивиться в обличчя правди. I я щаслива, що маю таку маму. Щаслива, що маю
коло себе хоч одну душу, що ©й можу геть усе, до диного слова, сказати. А
сказати хочеться багато. Безлiч хочеться сказати, тiльки соромно, матусю.
Соромно все сказати. Дума ш, що будуть про тебе зле думати, що не
зрозумiють тебе. Дума ш, що ти станеш менчою в очах людей. Воно не треба
цього соромитися. Боже! Коли б я мала сили сказати всю правду й не
соромитися. Мамусю! Навчи мене тих слiв, що ними можна сказати правду.
Очi ©© заблищали слiзьми радостi. Вона ще бiльше горнеться до матерi.
Чу , що ©й ста лекше, що внутрi ©© розта щось те тяжке, згусле.
- Мамусю! Не думай, що я така зла. Я добра, але й я ображена. Подумай,
мамусенько, як менi тяжко. Подумай, в який я час росла й виховувалася.
Гiмназiя, початок вiйни, вiйна. До всього; ось це нещастя. Я нiколи не
зазнала вiдрадно© хвилинки. Пригадую школу. Тяжкi, касарнянi мури. Сухi,
мов пергамент, чернечi обличчя вихователiв. Вiчне переслiдуванiй жахливою
системою виховання. Ми не мали права сказати слова одверто. Ми вели вiчно
боротьбу за мову. Виплекувано в нас штучний, хвальшивий, надутий
псевдо-аристократизм, зроблено з нас дурних провiнцiялок з комiчними
поняттями й уподобаннями. Ми голоднi на культуру, на культуру глибоку,
безпосередню, що ©© мають в собi хоч би отi гнобленi вiками гуцули.
Мамусю. Я не кажу дурниць. Коли ти лишень трошки вдума шся в мо© слова i
пiзна ш суть живучостi гуцульсько© душi, ти не будеш звати мене дурненькою
дитиною.
Нашi всi отi Бабчинськi, Пластуни, все оте покалiчене духовенство без
нiяких духовних потреб, все то, мамусю, й наше горе, наша кара, защо ми
сьогоднi несемо вiдповiдальнiсть. Всi вони раби й дикуни, що носять
краватки й живуть у кiмнатах з мiщанськими оздобами, що мають претенсiю на
аристократизм. Уяви ввесь комiзм людей, що, не знаючи чужо© мови, калiчать
©©, щоб тiльки уявити себе чимсь, що на його думку аристократичним I я,
мамусю, аж тепер починаю розумiти це зло. До цього часу менi здавалося, що
то дрiбниця, що так i ма бути.
I нарештi, мамусю... Дай менi силу сказати останню правду. Нарештi я
покохала. Не знаю, чому якраз покохала його. Не знаю... Можливо, мамусю,
вiн i не... Нi, я цього не можу сказати. Вiн жива з нервами й душею
людина. Вiн аристократ вiд природи, вiн культурнiший вiд iнших.
I як же тепер? Що менi робити Вiдректися його, стати на сторону батька.
Зректися само© себе й пiти до них, до Розенкранцiв, Бабчинських? Нi,
мамусю. Я не можу йти до них. Я не можу бути зрадницею того, кого вибрало
мое серце. А разом з тим я не хочу й зраджувати сво©й батькiвщинi. Що ж
робити?
Не плач, мамусю. Я дiйсно жорстока дочка. Я роблю лихо й хочу, щоб ти
спокiйно на нього дивилася. Але все таки не плач. Дай тебе поцiлую. Ну, ще
раз. Боже, мамусю, якi солонi тво© уста й щоки. Поцiлуй i мене. Ще раз.
мiцнiше. Менi так легко тепер. Я чую навiть бiльше в собi сили. Боже,
Боже! Коли б менi побачити його. Нi, нi! Краще не бачити. Я не переконаю
його. Цi твердi камянi мужчини. Вiн не послуха мене. Ах, мамо, мамо! Все
котиться до долу.
I Кiтi горнеться до матерi.
Ах, мамусю, як хочу його бачити, чути коло себе! Що я дала б, щоб
тiльки його мати тут. Я вiднайшла б знов життя, а так нема сили. Нема
сили, що втихомирила б кхання. Нема розуму, що мiг би мудрими чинами
оминути вiйну, революцiю й любов. Я в цьому переконалася.
От ти часто кажеш - подумай, подумай. I я думаю, маю безконечно. I що
далi думаю, то бiльше заплутуюся, менше знаю, що робити. Часом вже гада ш:
- ну, я зроблю так i так. Це буде розумно, а за хвилину робиш i сiм щось
протилежне, зовсiм нерозумне. А може то й розумне, мамо. Може так i треба.
Я от i тепер, я розважаю, як людина, що все розумi , але чому ж не можу
зробити, щоб все сталося добре. Чому не встанi не тiльки примирити батька
й Дмитра. Мадяршину й укра©нцiв, жидiв i гуцулiв, а навiть не встанi й
себе примирити. Чому, мамо? Можеш мене осудити. Осуди. Осуди гостро, але
тодi осуди все. Зроби, мамо, гостру цензуру й викинь з життя непри мнi
мiсця. I коли ти дума ш, що вiд цього щось краща , викинь усе. Забудь, що
сказала тобi, пропусти повз тво© вуха, не думай про це. Я ж думаю, що вiд
цього нiчого не покраща .
Кiтi раптом замовка . Подумавши, нiби чогось злякалася. - Боже! Я так
багато говорила! Я ще нiколи так багато й так поважно не говорила. Даруй,
мамусю!
Зо всiх куткiв кiмнати вилазить вечiр; Вiкна поволi гаснуть.
14
Сотник мадярсько© армi© Артур Шульман, комендант ясiнсько© вiйськово©
залоги, по довгих i впертих домаганнях Йонаша, нарештi, приняв останнього
дня довшо© розмови, що торка ться справ "нашо© провiнцi©". Розмова
вiдбува ться у головнiй кватирi, при Церковнiй вулицi недалеко вiд двiрця.
Рiвно в шостiй вечора сотник вернувся зо служби, передягнувся, закурив
i сiв. В ту саме хвилину повiдомляють пре при©зд Йонаша.
Сотник покашлю , вста . Пiдходить до завiшеного вiкна. З надвору чути
брязкiт балабонiв. Йонаш прибув санками. Пара хвилин i Йонаш роздяга в
почекальнi свого тяжкого з лисячим комiром кожуха, витира хусточкою мокре
вiд снiжинок розчервонiле обличчя, носа, очi й пружнiми кроками входить до
кiмнати сотника.
- Сердечне поважання, пане сотнику! - Вiта з низьким елегантним
уклоном Йонаш коменданта.
- Вiтаю,- пане лiсничий! Дозвольте запропонувати мiсце й цигарку. Щиро
прошу вас.
- Дуже вдячний. Вибачайте, що змушений забiрати вам ваш дорогоцiнний
час - сiдаючи говорить Йонаш. - Я дозволив собi потурбувати вас в однiй
важливiй справi, що безпосередньо торка ться нас з вами, в розумiннi
дальнiшого перебування нас у цiй кра©нi, як ©© господарiв.
- Радо вислухаю в цiй справi вашi мiркування - витираючи сiрника,
ввiчливо дода сотник.
- Вони, пане сотнику, не складнi. Вони зводяться до того, що в
дальнiшому нам з вами загрожують непри мнi ускладнення, що можуть принести
нам не мало прикрих хвилин.
- Пан лiсничий, розумi ться, опiрають сво© мiркування на якихсь
конкретних доказах?
- Дозволю задовольнити запит пана сотника. Одна довiрена менi особа, що
ввесь час докладно iнформу мене про стан рiчей, в останнiх днях
повiдомля , що серед населення краю зростають небезпечнi тенденцi©.
Доходить до того, що населення намiря потурбувати нас повстанням.
- Що? - витрiща очi сотник.
- Так, пане сотнику. I що головне, то дозволю зауважити, до цi ©
населенням i жидiвством", про "самозрозумiлий зрiст вiдпорности
населення", i т. д.
Але це був голос з провiнцi©. Переходовi, поступовi, соцiялiстичнi та
комунiстичнi органи, вбачали в тому лише "зрiст небезпечних
нацiоналiстичних тендендiй серед населення, а разом з тим, зрiст
антисемiтизму. Подiбнi явища, в iнтересi братського пролетарiяту всiх
кра©в, необхiдно поборювати в найрiшучiший спосiб".
- То зна те, - розважав Хомишин, сидячи над "гальбою" в корчмi. - то
краще жида не чiпай. - То, приплющував вiн сво© маленькi впалi окулярики -
такий народ... О то народ! Це вже повiрте менi. - i при цьому запивав сво
зауваження пивом. - Це зна те, сусiдо, - витераючи сво© рижi вусиська
картатою синьо© барви хустиною, - доля вашого брата нiд нiкого не
обходить. Хай тут, скажу вам сусiдо, тисячу гуцулiв передушить тиф, чи
голод, хай отакий Розенкранц висосе з чоловiка останню кров, i кого то
болить?
I Хомишин почухав праву щоку носа. Вiн бачить, що його фiлософiя
знаходить пасивне спiвчуття в спiврозмовникiв i гостей, залякався й,
нахилившися, майже шепотом диха в вухо сусiдовi: - а зачепи одного жида,
ооо... - i махнув pyкою. - Це вам, - знов нахилився до вуха, - такого
ляменту нароблять, що бий тебе сила Божа. Чоловiк краще плюне й вiдiйде.
Це вже повiрте менi...
- Ма те рехт, сусiде,- пошепки вiдповiда спiврозмовник i обидва
мiняють змiст розмови.
11
Час набрякав подiями, що клали тривалi помiтки на сторiнки iсторi©
Гуцулi©. Кольосальна по свойому розмiрi та й артистичностi революцiя
обняла Европу. Гори нашi, вбранi пошматованими лахами, опинилися
безпорядними й у необмежнiй сво©й на©вностi намагалися малпувати сусiднi
кра©ни. Днi проходили туго й обережно. Зливи й сердитi вiтри швидко
пiдштовхували зиму, а разом з нею i бiду. Населення корчилося, стискалося,
мов кулак, тиснулися до сво©х .одиноких захисникiв-гiр i напнято чогось
чекало.
Зараз по звiльненнi Павла, мiж ним, Юрою й ще кiлькома з наших
"верховодiв" вiдбулася нарада. Юра обкладав себе часописами, що ©х
приносили для нього з долини, читав i товмачив сво©м краянам Вiльсоновi
параграфи, говорив про нашу днiсть з тамтими братами за горами, про
необхiднiсть об днання... Вiн намагався переконати всiх, що коли ми
захочемо, то нiяка сила не встанi перешкодити нашому визволеннi. Вдаряючи
кулачиськом об стiл, вiн кликав на свiдкiв усiх богiв i заклинав гуцулiв
вступати всiх разом до сво © армi©, що дина принесе нам волю.
Справа одначе стояла не блискучо. Тисячолiття неволi поклала на душах
народу глибокий i сумний слiд. Та все-таки перемогло чудо, на очах
творилася легенда. Кувалися мечi визволення й помсти. Родилися й вилiтали
в пiднебесну височiнь гордi гасла боротьби, що безжалiсно на черепя
крушили рештки злочинно© пасивностi, а в огнi i муках формувалися новi
пiдстави будучого храму.
Бiгли по горах порванi хмари. Ступали по оголених шпилях величезнi босi
лапи сердитих i обережних небесних летунiв, ступали чуйно й м'яко, нiби
тигрицi дзвiнких джунглiв.
Ще день, ще два. Небо твердi . Хмари замерзають у фантастичнi гiганськi
крижини, що прудко летять, труться одна об одну й, розсипавши на бiльйони
кристаликiв, щиро посипають ними твердi, повнi камяних м'язiв постатi
Карпатських велетнiв.
Наша залога день-денно, як тiльки ранок вступав до касарнi, пiд звуком
сурми пiднiмалась i жила твердим вiйськовим життям. Дисциплiна, порядок,
чергова служба, телефони й розпорядженя. До мене сходилися всi нерви низу
й гiр. Коли впали снiги, все частiше i частiше в мо©й канцелярi©, на
головнiй вулицi, почали зявлятись суковатi гуцули, що вперто домагалися
харчiв. "Жiнки, ади, пухнуть з голоду, дiточки нчать, гейби з тебе
пичiнки вийма ".
Але хлiба не було. Хтось пустив поголоску, що Укра©на, що повстала за
горами, дуже багата на хлiб. Ходили чутки, що там гни пшениця, що там
картоплею свиней кормлять, що хлiб там щоденне ©дло найбiднiших людей.
Це оповiв Iван Щутка, що недавно при©хав з полону. Вiн був на Укра©нi й
привiз з собою кусень хлiба. Сусiди з околичних грунiв позбiгалися, бодай
подивитися на хлiб. А полонений розломав шмат хлiба на дрiбнi кусники й
роздал, мов проскурку, народовi.
- Там, газдове, того хлiба, що пси не ©дять. На Укра©нi, газдове, хлiб
сiють просто так собi... Вийшов на поле, зорав, вкинув зерно, а воно, ади,
за кус ч су i вiгналос в таку-оо стеблину.
Встав i показав рукою аж пiд стелю. - Там, чеснi газдове, земля така,
що масти нею хлiб, гей би маслом i ©ж. Там не те, що нашi гори.
Газди i газдинi слухали й дивувалися. Дрiбочки хлiба не ©ли одразу.
Обережно, мов святощi, несли в кулаках додому й вiддавали дiтям.
- На. Сесь укра©нський хлiб. Сесь дав ми Iван Щутка, а той був на
Укра©нi. ж, дiтинонько, ©ж, бiдо моя.
А коли знов посходилися до Щутки газди, вiн збива розчухране волосся i
каже: - то, чеснi газдове, тота Укра©на, що сорок мiльйон народу раху ,
виживлю , зна те, пiв свiту. А ось ми тутка гинемо. То кривда велика, бо
i ми укра©нцi, бо то i наш хлiб.
Газди слухають i кивають головами. м от курити кортить, та нема чого.
Щутка розiйшовся i горить. Вiн громи кидае, домага ться винного. Дайте
його сюди!
Дiйшли до того, що порiшили писати до Укра©ну скаргу. - Айно! Досить
чекати Ми також люде. Хай Щутка сiда . Вiн i свiту бiльше бачив i Укра©ну
зна . Пишiть, газдо Щутко!
Та чим напишеш? Ади, пальцем не нашкраба ш. Треба паперу i все iнше.
Газди нишпортять по тайстрах й кишенях, може там у кого шустка завалялася.
- Гей би на палiнку, - кпиться Юра Свиридчук. - Гей би випити
закортiло.
Зложилися i той саме Свиридчук, щоб не кпився, нiчно© години, мусить
iти до Ясiня й з-пiд землi видобути паперу.
Пiшов i видобув. Довго барився, газди чекали й лаяли. Не хватало
терпцю. Навiть говорити не було чого. Сидiли мовчки. Кожний думав над тим,
що писати. Кожний мiркував у душi тверде слово скарги. Гiрке, напо не
слiзьми й скороботою, слово душило кожного й треба якось умiти висловити
його. Укра©на ввижалася кожному Божим образом. Вона ©х вислуха й
допоможе. Вона пiшле ©м отого смачного хлiба. Одже ж там стiльки його.
- Ну, Юро, дорiкають Свиридчука, коли той вернувся.
- Тебе, сарако, агiй лиш по смерть посилати. Сiдайте, Iване Щутко.
Пишiть.
Iван сiда урочисто до столу, кладе перед собою цiлий бiлий, як снiг,
акруш паперу, насаджу нове блискуче перо й уважно слинить його. Другий
газда каламар вiдкоркову . Iван мача раз, обтира перо, мача другий раз,
довго примiря ться й великими друковими лiтерами пише:
"Скарга iд Велико© Укра©нi мармарошських русинiв-укра©нцiв".
Газди уважно слiдкують за кожною лiтерою й терпеливо мовчать. Iван
написав i прочитав написане в голос. Добре. Всi одобрили Саме так, рихтик,
правдиво.
"1) Ми потрiбу мо насам перет хлiба не ма ме. Лiса не ма мо також.
Написав i перечитав знов. - Правда! Саме так У лiсi живемо, а лiса не
дають.
2) Худобi пашi не ма ме не волам не коровам нидробли нийако© пашi
ходобi не ма ме хоч хто яку хвостяку лишив од вiйни.
3) Землi не ма ме орущойi де досiяти а дедокостити худобi сiна.
5) Священики нас дуже дерут што немож уже дихати.
6) Нема ме соли цим посолити ан запалити сiркачiв не ма ме.
7) Завтра голi будемо ходити незнайеме ци немайе ци закрито.
8) У нас по 100 нумера хат на грунi i повише автих хатах потри сини ан
отець и мати отипер би кожному дужеби треба земли
9) Потрiбу ме лiса 200 угрiв i потрiбу ме бiльше лiса.
10) Ан сим цасом хлiба нема мелаю бо не купиш i не заробиш а друге
забрали однас нiгде доробити. Присилайте нам як най скорше хлiба.
Наша рада досудила ми хоцеме ко вам ко Укра©нi бути i сим вас
поздоровляйеме от найстаршого донад меньшого".
Щутка дописав i ще раз на голос перечитав Пiд час цього було так тихо,
що чути, як сапають груди слухачiв. Вони зовсiм занiмiли i подiбнi на
куснi ледь обтесаних камяних фiгур От добре Файно! так якраз Нiколи не
сподiвалися, що Щутка так рихтик утне. Газди дивуються, пiдшморгують
носами, витирають долонями очi.
Пiсля всi один за одним, числом дванадцять i один пiдходили до столу й
з мукою й тремтiнням хто як мiг, ставили пiд скаргою пiдписи. Хто iмя сво
нашкрабав, хто тiльки хрестика замiсть себе посадив, але то все одно.
Скарга вийшла такою, як вони хотiли.
Передали скаргу Юрi. "Тотой вже знатиме куди з ньов. Тотой, ади, давно
про Укра©ну говорить".
Скарга ця принесла нам багато втiхи. Порiшили вислати пiсланцiв до
укра©нсько© влади. Скликали нараду, написали уповноваження й випровадили
на Укра©ну Павла i Пластуна.
З останнiм довго вели переговори, щоб вiн перейшов на нашу сторону.
Ввагався, не вiрив, але коли вложили на нього такi поважнi обовязки -
згодився. Павловi доручено пильно за ним слiдкувати.
По грунях швидко рознеслася чутка, що до Укра©ни пiслана послiв iз
скаргою. Дiйшли вони скоро й у додану, а в першу чергу до Розенкранцiв та
Бобчинських. Почали знов пiдозрiло поглядати на мене. Але для мене не було
тяжкою справою в скорiм часi вiдхилити всяке пiдозрiння. Я увiйшов у
найкращi зносини з комендантом залоги й мав його майже в руках.
I життя йшло сво©м чередом. Ходять потяги, дерчать телефони. У потягах
снують сюди й гуди вiйськовi люде - раненi, побитi, загинутi беззвiсно.
дуть зо всiх полонiв, - з Iталi©, з далекого Сибiру. Iдуть, брешуть на
рiзнi лади, оповiдають небувалi речi, вiрять у них i iнших заставляють
вiрити.
Скоро вернувся Павло i принiс радiснi новини. Йому обiцяли допомогу. Ми
ма мо працювати на мiсцi, але, в разi потреби, буде вислана потуга.
Пластун також змiнився до непiзнання. Вiн зобачив, що недалеко за горами
твориться й росте своя держава. Вiн побачив не лише селян, а й "панiв", що
говорили, урядували на мовi, що нею говорять гуцули. Вiн зробився зовсiм
нашою людиною.
Повстання пiдготовлялося досить швидко.
12
У мене було безлiч найрiзноманiтнiшо© працi. Часами мозок нахабно
вiдмовлявся послуху. Не було часу навiть якслiд помитися. Почуття
нервового напруження не покидало.
Кiтi довго давала про себе знати. Спочатку робив байдужого, далi
залаяв, але це нiчого не помагало. Йонаш погрубiв, надувся, нiби гумова
подушка. Ходив чогось сумрачний i навiть менше тручався до полiтики.
Одного разу спробував заговорити з ним про кошицьких вязнiв, але вiн
тiльки махнув рукою.
- Нi чорта, каже, з ними не станеться.
- Ви певнi вашо© думки?
- Це було б талановите iдiотство за якого-небудь хабарника вiшати
людей.
Цi слова обернули його в мо©х очах зовсiм другою стороною. Але все таки
ми на запевнення Йонаша не полягали. Вислали Павла до Кошиць, щоб вiн на
мiсцi довiдався, як вигляда вся та справа.
Одночасно ви©хав подруге за гори на цей раз Юра. З ним був також
Пластун. До Ворохти вiдправлено передову сторожу вiд нашо© залоги, що мала
б слiдкувати, чи не загрожу Ясiню яка небезпека зо сходу. У дiйсностi та
сторожа вислана мною з певних нашiй справi людей, що пiдготовляли грунт до
повстання.
Те, що Йонаш, останнiми часами, нiби охолов до полiтичних справ, це не
зовсiм виправдувалося, у дiйсностi виходило дещо iншого. Менi донесли, що
до його канцелярi©, що вiн ©© перенiс з сiльсько© хати до лiсово© управи,
часто заходить якийсь безрукий тип i приносить йому багато вiдомостей про
нашу роботу.
Бiльше того. Я дiстав вiдомостей, що Йонаш готу на мене напад, хоче
мене заарештувати й вiддати пiд вiйськовий суд за зраду вiйськових
та мниць. Ходило отже про вiдповiдну вiдсiч i викриття безрукого типу. У
мене мигнула навiть думка на Янчеюка. Хто зна , чи не найшли його тодi й
чи не вернули до життя. Можливо це вiн i . Хтось навiть казав, що Янчеюк
дiйсно пару разiв був у Ясiню, але менi не хотiлося вiрити, бо чому б вiн
ховався, нiби вовк.
I я не спав. Поробив заходи, щоб розвiяти кинуте на мене пiдозрiння.
Старанно виконував службу залоги, робив порядок, порадив полiпшити
комунiкацiю з центром, забезпечитися бодай одним броневим потягом. Усе ж
завершувалося доброю пянкою в Табака, що ©© головним геро м був комендант
залоги. Пiсля кожно© проведено© з ним ночi ми верталися найсердечнiшими
друзями й плювали на всiх Йо-нашiв з двадцять пятого поверху. На Рiздво
вiн ма прийти до нас на свято. Вже наперед я вказував на сво©
приготовления до того дня й комендант тiшився на той день, майже як
хлопчина.
А Кiтi не раз снилася менi. © прозора рука не раз лягала на мо© соннi
очi й вiдносила мене в кра©ну чарiвних насолод. Я шалiв. Зривався i гасав
по кiмнатi. Пiду до не©! Мушу бачити. Але приходив день, бiжуча праця
поривала в свiй вир i я поволi забував ©©.
Через тиждень поз'©жджалися Юра, Павло й Пластун. Почали обмiркувати
справу конгресу в Хустi, що на ньому ма бути проголошена злука Закарпаття
з Укра©нською Державою. Тимчасом вiдбулися установчi збори в Сиготi, де
однодушно присягнули пiд жовто-синiм прапором на вiрнiсть державi Ки ва.
Павло, заливаючись реготом, оповiдав про свою iнтервенцiю в кошицькому
судi.
- Зна ш, приходимо... Отой головатий, лисий... Пригаду ш, що голись
днав нас з Манiвчуком? Ми, значить, входимо, - добрийдень! - Добрий день!
Одразу пiзнав нас. Що скажуть молодцi? Так i так. Прийшли, мовляв у справi
наших хлопцiв... Ааа, у справi ваших землякiв? Знаю, знаю. Це, зна те,
погана справа. Шкода, шкода. То вони, значить, тiльки одного пригалушили?
Дуже шкода. I реготить каналiя. Ми одразу зрозумiли й смi мося також.
Пiсля каже: не бiйтеся. Ми тут подба мо. Тут ходять рiзнi людцi, що ©м
хотiлося б закусити вашими земляками, але я думаю, що нiчого й ©м для
цього дуже мало часу. Сподiвайтеся на Рiздво дома.
Це внесло мiж нас веселий настрiй Юра оповiв, як на двiрцi в Сигорi
якiсь типи хотiли його задержати та йому ледве вдалося виховзнути. Вiн
переконаний, що то робота Йонаша. - Але, брати, не довго вже ©м гуляти! А
як цапнемо, одразу на шибеницю. Пять дядькiв, суд, протокол, приговiр i
петелька. З ними треба рiшуче. Досить нашого брата сучi сини передушили.
Ми зробили помилку, що перший раз обiйшлися з ними так по-бабськи. Тепер
не втечуть. Кого на шибеницю, кого в заложники, а тодi поговоримо!
У великiй напiвтемнiй кiмнатi, на дубовому тяжкому бюрку горить лойова
свiчка, ©© кволе свiтло тремтить, то слабне, то збiльшу ться. Постатi
Цоканiв, що стоять i розважають серед хати, подiбнi на рухливi залiзнi
автомати. Рухаються, розмахують руками, курять, вибухають копицями диму й
по довгому часi потискають один одному руки, розходяться.
Залиша ться один. Вiн довго ще ходить, курить, дума часом навiть у
голос вирветься якась лайка. Пiсля вийма револьвера й, поклавши його пiд
подушку, вклада ться до вiдпочинку.
13
Кiтi поважно захворiла. Прибита мати билася, мов муха в павутинi.
Примочки, компреси, молитви, лiкарi - все дарма. Нiчого не помогло. Йонаш
натомiсць десь вискiпав i приволiк здоровенного псюру бернадина, привязав
його й нещасний вязень наповняв темнi лiсовi ночi сильними воями. Вiтер не
встанi заглушити його голосу. Вовки далеко обходили хату лiсничого й,
таким чином, пес цiлком виконував сво завдання.
Вертаючися пiзно вночi, лiсничий був певний, що не зустрiне коло свого
кубла тих сумрачних з перламутровими очима створiнь.
Але на Кiтi це вплинуло зле. Виття пса, вiтру, вовкiв, творили навколо
прикре й непривiтне середовище, ©й хотiлося сонця, спокою, ©й ввижався
стрункий, пахучий лiс, земля вкрита грубою верствою рудоватого моху,
прозорi великi краплi води, що застигли на розчервонiлому з чорними
вусиками обличчю.
З прибуттям пса мрi© ©© прибрали ще бiльш хворобливих форм. Здавалося,
що батько навмисне приволiк того пса, щоб вiн нарушував ©© спокiй. Вони
обидво не говорять. Цiлий мiсяць мiж ними вза мний бойкот. Нiхто тепер
так не почував сво © правоти, як Йонаш i, разом, нi одна душа не могла
бiльш, нiж Кiтi, бути переконаною, що причиною всiх нещасть нiхто iнший,
як и батько. Йонаш лютував, лаяв Цоканiв, посилав ©м як найбiльше в пельку
хол р i святочно обiцяв, що при першiй можливостi, скрутить хоч одному з
них карка.
- Слухай, - шепоче стара. - Дитина хворi . Вона вже навiть не плаче.
Вона дiстане сухоти. Що ти собi дума ш?
- Не я тому виною, - грубо вiдповiда вiн.
- Але ж вона вмре.
Вiдчепися - скрику вiн раптом. - Ви з мене вимотали нерви. Ви хочете
загнати передчасно мене в могилу! Що вона собi вбила в голову? Вона уявля
собi, що я якась ганчiрка, покидьок, з чим можна собi бавитися, як ©й лише
заманеться. Вона хоче, щоб я йшов до тих мужикiв, ставав перед ними
навколiшки й цiлував ©х постоли! А все, щоб задовольнити ©х примхи, щоб
звести ©© з любовником, щоб доконати свого! Але будь я проклятий, коли
мене ця химерна дiвчина поставить на колiна. Я ще ©м усiм покажу. Я ще ©©
коханця вперед, нiж з нею до шлюбу, пiшлю на шибеницю. Я вже маю проти
цього докази! Зрадник, ренегат, продажна сволота!
Зривався, гасав по хатi, лютував. Його обличчя корчилося тисячами
бридких грiмас, нiс набрякав, вуха вiддувалися. - Хай вмiра ! Хай вмiра !
- шеплять його здрiгаючi вуса. - Тут вiйна, боротьба! Тут батькiвщина в
небезпецi !
- Але ж i вона не менше тебе стражда за батькiвщину. Йонаш призирливо
стиска широкi качачi губи. Стара знизу сухими плечима, втера сльозу й
верта ться до дочки.
- Дитино, - шепче вона. - Кiтi моя люба! Ти зна ш, як менi боляче на це
все дивитися! З©ж хоч що-небудь... Кiтi лежить i нi одна ©© жилка не
ворушиться.
- Кiтi! Вiн божеволi . Що ти собi дума ш, дитино? Вiн увесь лють. Вiн
не спить ночами, а все десь гаса .
Кiтi поверта голову й кида на матiр байдужий погляд. - Вiн зробить
якийсь злочин...
- А все для того, - ледве чуйно говорить Кiтi, - щоб переломити мене.
Все на те, щоб зруйнувати цей край i вiддати його в руки ворогам. Знаю.
Вiн хоче забити Дмитра. Хай зробить це.
Дiвчина так висловила, що стара здрiгнулася.
- Кiтi! Боже мiй, Боже мiй! Що ти дума ш?
- Так, мамо, - спокiйно продовжу Кiтi. - Я зроблю також великий
злочин. Вiн тиран. Так, батькiвщина вимага жертов, але не тих, що вiн
дума . Вiн запер мене в оцi гори, обставив дикими лiсами, оточив вовками,
жахами, приволiк отого пса.
- Дитино! Ти несправедлива. Ти-ж любиш нашi дикi лiси!
Кiтi не вiдповiла на це.
... вiн хоче мо © смертi, вбива мою любов, глумиться й топче
найсвятiшi мо© почування. Вiн ... вiн ... - I ©й робиться шкода себе, уста
©© тремтять, витягаються у лiтеру о й на очах збiгають блискучi сльозинки.
- Боже мiй, Боже мiй! Защо пiслав ти менi, о, Всевишнiй, цi муки?
Великий всемогучий Боже! Зглянься надо мною, пiшли в мою хату хоч один
промiнчик сво © велико© ласки ... - молиться стара.
А Кiтi нiма. Вона лежить, дивиться сухо й безглуздо на стелю. До ©©
свiдомостi лише частинне доходять благання матерi. © серце наповнене
згустками трагiчно© любовi й не прийма до себе жалю й спiвчуття. Воно
пiде на все, переступить всi гряницi, злома найсвятiшi закони ...
Кiтi заплющу очi. I раптом, з яко©сь безоднi й темноти, до не© сягнули
чи©сь ридання. Вiдкрива очi й пiзна матiр, що рида .
Тодi Кiтi оберта ться й вста . - Це ти, мамо? Так. Це вона. - Кiтi
широко вiдчинила очi й дивиться на невеличку схилену постать коло свого
лiжка.
Тодi почина все розумiти. Скида з себе ковдру, спуска з лiжка нагi
нiжки, торка ться ними встеленого медвежою шкурою помосту й обнiма голову
матерi.
- Мамусю, - шепче Кiтi й гладить матiр хисткою рукою. - Мамусю! Не
треба. Не побивайся. Мамунечко, добра моя мамусю! Сердечна, щира, золота
мамо! Встань. Ну, встань, пiдведися. Глянь на мене. Дивися, мамусю, я вже
знов твоя Кiтi, твоя доня.
Мати тяжко пiдводить голову. На обличчi висять краплi слiз. Кiтi
обнiма ©© й пристрасно горне до сво©х грудей.
- Мамусю, мамусечко! Я тебе дуже, дуже люблю. Ти щира, ти не ма ш злого
в серцi. Ти вiльна вiд великого грiху. Ти можеш ясними й чистими очима
дивиться в обличчя правди. I я щаслива, що маю таку маму. Щаслива, що маю
коло себе хоч одну душу, що ©й можу геть усе, до диного слова, сказати. А
сказати хочеться багато. Безлiч хочеться сказати, тiльки соромно, матусю.
Соромно все сказати. Дума ш, що будуть про тебе зле думати, що не
зрозумiють тебе. Дума ш, що ти станеш менчою в очах людей. Воно не треба
цього соромитися. Боже! Коли б я мала сили сказати всю правду й не
соромитися. Мамусю! Навчи мене тих слiв, що ними можна сказати правду.
Очi ©© заблищали слiзьми радостi. Вона ще бiльше горнеться до матерi.
Чу , що ©й ста лекше, що внутрi ©© розта щось те тяжке, згусле.
- Мамусю! Не думай, що я така зла. Я добра, але й я ображена. Подумай,
мамусенько, як менi тяжко. Подумай, в який я час росла й виховувалася.
Гiмназiя, початок вiйни, вiйна. До всього; ось це нещастя. Я нiколи не
зазнала вiдрадно© хвилинки. Пригадую школу. Тяжкi, касарнянi мури. Сухi,
мов пергамент, чернечi обличчя вихователiв. Вiчне переслiдуванiй жахливою
системою виховання. Ми не мали права сказати слова одверто. Ми вели вiчно
боротьбу за мову. Виплекувано в нас штучний, хвальшивий, надутий
псевдо-аристократизм, зроблено з нас дурних провiнцiялок з комiчними
поняттями й уподобаннями. Ми голоднi на культуру, на культуру глибоку,
безпосередню, що ©© мають в собi хоч би отi гнобленi вiками гуцули.
Мамусю. Я не кажу дурниць. Коли ти лишень трошки вдума шся в мо© слова i
пiзна ш суть живучостi гуцульсько© душi, ти не будеш звати мене дурненькою
дитиною.
Нашi всi отi Бабчинськi, Пластуни, все оте покалiчене духовенство без
нiяких духовних потреб, все то, мамусю, й наше горе, наша кара, защо ми
сьогоднi несемо вiдповiдальнiсть. Всi вони раби й дикуни, що носять
краватки й живуть у кiмнатах з мiщанськими оздобами, що мають претенсiю на
аристократизм. Уяви ввесь комiзм людей, що, не знаючи чужо© мови, калiчать
©©, щоб тiльки уявити себе чимсь, що на його думку аристократичним I я,
мамусю, аж тепер починаю розумiти це зло. До цього часу менi здавалося, що
то дрiбниця, що так i ма бути.
I нарештi, мамусю... Дай менi силу сказати останню правду. Нарештi я
покохала. Не знаю, чому якраз покохала його. Не знаю... Можливо, мамусю,
вiн i не... Нi, я цього не можу сказати. Вiн жива з нервами й душею
людина. Вiн аристократ вiд природи, вiн культурнiший вiд iнших.
I як же тепер? Що менi робити Вiдректися його, стати на сторону батька.
Зректися само© себе й пiти до них, до Розенкранцiв, Бабчинських? Нi,
мамусю. Я не можу йти до них. Я не можу бути зрадницею того, кого вибрало
мое серце. А разом з тим я не хочу й зраджувати сво©й батькiвщинi. Що ж
робити?
Не плач, мамусю. Я дiйсно жорстока дочка. Я роблю лихо й хочу, щоб ти
спокiйно на нього дивилася. Але все таки не плач. Дай тебе поцiлую. Ну, ще
раз. Боже, мамусю, якi солонi тво© уста й щоки. Поцiлуй i мене. Ще раз.
мiцнiше. Менi так легко тепер. Я чую навiть бiльше в собi сили. Боже,
Боже! Коли б менi побачити його. Нi, нi! Краще не бачити. Я не переконаю
його. Цi твердi камянi мужчини. Вiн не послуха мене. Ах, мамо, мамо! Все
котиться до долу.
I Кiтi горнеться до матерi.
Ах, мамусю, як хочу його бачити, чути коло себе! Що я дала б, щоб
тiльки його мати тут. Я вiднайшла б знов життя, а так нема сили. Нема
сили, що втихомирила б кхання. Нема розуму, що мiг би мудрими чинами
оминути вiйну, революцiю й любов. Я в цьому переконалася.
От ти часто кажеш - подумай, подумай. I я думаю, маю безконечно. I що
далi думаю, то бiльше заплутуюся, менше знаю, що робити. Часом вже гада ш:
- ну, я зроблю так i так. Це буде розумно, а за хвилину робиш i сiм щось
протилежне, зовсiм нерозумне. А може то й розумне, мамо. Може так i треба.
Я от i тепер, я розважаю, як людина, що все розумi , але чому ж не можу
зробити, щоб все сталося добре. Чому не встанi не тiльки примирити батька
й Дмитра. Мадяршину й укра©нцiв, жидiв i гуцулiв, а навiть не встанi й
себе примирити. Чому, мамо? Можеш мене осудити. Осуди. Осуди гостро, але
тодi осуди все. Зроби, мамо, гостру цензуру й викинь з життя непри мнi
мiсця. I коли ти дума ш, що вiд цього щось краща , викинь усе. Забудь, що
сказала тобi, пропусти повз тво© вуха, не думай про це. Я ж думаю, що вiд
цього нiчого не покраща .
Кiтi раптом замовка . Подумавши, нiби чогось злякалася. - Боже! Я так
багато говорила! Я ще нiколи так багато й так поважно не говорила. Даруй,
мамусю!
Зо всiх куткiв кiмнати вилазить вечiр; Вiкна поволi гаснуть.
14
Сотник мадярсько© армi© Артур Шульман, комендант ясiнсько© вiйськово©
залоги, по довгих i впертих домаганнях Йонаша, нарештi, приняв останнього
дня довшо© розмови, що торка ться справ "нашо© провiнцi©". Розмова
вiдбува ться у головнiй кватирi, при Церковнiй вулицi недалеко вiд двiрця.
Рiвно в шостiй вечора сотник вернувся зо служби, передягнувся, закурив
i сiв. В ту саме хвилину повiдомляють пре при©зд Йонаша.
Сотник покашлю , вста . Пiдходить до завiшеного вiкна. З надвору чути
брязкiт балабонiв. Йонаш прибув санками. Пара хвилин i Йонаш роздяга в
почекальнi свого тяжкого з лисячим комiром кожуха, витира хусточкою мокре
вiд снiжинок розчервонiле обличчя, носа, очi й пружнiми кроками входить до
кiмнати сотника.
- Сердечне поважання, пане сотнику! - Вiта з низьким елегантним
уклоном Йонаш коменданта.
- Вiтаю,- пане лiсничий! Дозвольте запропонувати мiсце й цигарку. Щиро
прошу вас.
- Дуже вдячний. Вибачайте, що змушений забiрати вам ваш дорогоцiнний
час - сiдаючи говорить Йонаш. - Я дозволив собi потурбувати вас в однiй
важливiй справi, що безпосередньо торка ться нас з вами, в розумiннi
дальнiшого перебування нас у цiй кра©нi, як ©© господарiв.
- Радо вислухаю в цiй справi вашi мiркування - витираючи сiрника,
ввiчливо дода сотник.
- Вони, пане сотнику, не складнi. Вони зводяться до того, що в
дальнiшому нам з вами загрожують непри мнi ускладнення, що можуть принести
нам не мало прикрих хвилин.
- Пан лiсничий, розумi ться, опiрають сво© мiркування на якихсь
конкретних доказах?
- Дозволю задовольнити запит пана сотника. Одна довiрена менi особа, що
ввесь час докладно iнформу мене про стан рiчей, в останнiх днях
повiдомля , що серед населення краю зростають небезпечнi тенденцi©.
Доходить до того, що населення намiря потурбувати нас повстанням.
- Що? - витрiща очi сотник.
- Так, пане сотнику. I що головне, то дозволю зауважити, до цi ©