стрiлятиме. Без цi © манюсiнько© шрубки. А чому скорострiл не стрiлить?
Чому вона кругла й нарiзблена?
I зовсiм тихо навкруги. Все занiмiло, все завмерло. Яка година? Нiхто
не зна , яка година. Чути по окопi номусь скрiзь питаються, яка година,
нiби це так важно. Сонце все вище й вище пiднiма ться. Над лiсом (а може
то й не лiс) з тамтого боку щось горить. Дим величезними валунами
пiднiма ться догори. Кажуть, що то лiс горить. I знов усi вi снi
повторюють, що то лiс горить. Дехто навiть спокiйно пiдводиться, байдуже
дивиться туди й пiдтверджу : - тай, це лiс горить.
Нарештi, зда ться, заснув. I я заснув, мiй скорострiл заснув i кожна
його шруба заснула. Мо© й сотня iнших ту поносих i брудних чобiт,
задершись догори, непорушне лежали здовж окопу.
I безперерви щось верзеться. Мертвi, янголи з трубами. Перед носом ма
бiла, як снiг, хустиночка й на нiй три кривавi знаки. I кожний знак
дивиться на мене, нiби живе око. Одвертаюся. В той час обнiмають мою
голову чи©сь нiжнi, теплi руки, обнiмають i горнуть до чогось мякого та
при много. I я знаю, що то Параня мене обнiма , знаю, хоч i не бачу ©©.
Починаю тягнутися до не©, бо вона якось далеко вiд мене. Пробую пiдняти
руки, Щоб, обняти ©©, але во©ни так тяжкi, що пiдняти ©х не маю сили.
Трачу надiю й опускаю руки.
Пiсля бачу якусь дуже велику кiмнату. Це власне й не кiмната. Це скорше
церква. Баня пiднята дуже високо й на нiй, нiби на небесному склепiнню,
сяють зорi. Вони горять, мигають. А навколо попiд стiнами вiд долiвки до
самого склепiння повно книг. Товстi, вязанi в шкурянi полiтурки, а на них
великi чорнi написi: "Вiйна".


Далi якiсь кольони, за ними вiдкриваються ще iншi залi. Обережно йду по
них. На стiнах бачу великi з повиколюваними очима портрети. Ага. Це-ж
музей. Так, так. Он i наплечники нашi, крiси, скорострiли, шоломи. Шукаю
людей. Скрiзь порожньо. Де-ж дiлися люди? Йду далi н знаходжу в кутку
тiльки одну якусь невиразну людину. Зда ться, бачив ©© десь.
- Ви хто? Як ваше iмя? - питаю. Виймаю записника й не чекаючи
вiдповiдi, записую: Бондар Нестор. А як ви пишетеся? Стор - не, чи Нестор?
Окремо, чи разом? А це, кажу, не ваш часом хрест? - Виймаю з кишенi хрест,
але зовсiм не такий, як бачив у нього, а iнший, чорний, залiзний i подаю
йому. Той мовчки протяга свою руку, а вона чорна, в багнi. Розчепiрив
пальцi, а з них багно капа . - Нi, кажу. В такiм разi лишiть цей хрест
краще тут. Вiн буде нам потрiбний. Ви-ж зна те, що скоро почнеться суд? На
цього хреста будуть присягати. Ви свiдок. - Вiн кива головою.
- А чи не зна те, хто тут прода оцi портрети? Оцi з попробиваними
очима?
Вiн огляда ться й тика пальцем в кут. Там бачу знов Параньку. Сто©ть,
усмiха ться i манить пальчиком до себе. - Переночуйте тут. Ляжте, заснiть.
Сюди, сюди!
Сiла сама, вiдiйшов до не©. Горне мене до себе. Волосся ©© русяве,
мяке. Очi великi й синi. Схиляюсь i кладу голову ©й на колiна.
- Але-ж нi! Я мушу йти. Так, Параню. Мушу йти. Мене чека iнша.
Почувши це Параня, нахиля ться до мене, тiсно трима в руках мою
голову, а в очах у не© великi свiтлi сльози стоять. I от одна сльозина
зрива ться й капа менi на нiс. Я аж здрiгнувся. Вона була гаряча, мов
топлена мiдь. У ту саме мить прокидаюся.
Лежу, як i лежав горiлиць. Надiмною зовсiм плиске небо. Сонце грi , а
хмари рiвнобiжне до землi вiдпливають валками в безвiсть, не торкаючись
обрiю. Дехто вже також прокинувся.
- Слухай, каже один. - Ти-ж ранений.
- Де? - питаю байдуже.
- Та он всю пику розчуквашило. Сиджу отак, дивлюся й бачу в тебе почала
кров iз носа капати. Збудити, чи нi? Ет, думаю, хай краще спить. Пiсля
збуджу.
Пiднiмаю руку. Дiйсно все обличчя, комiр i пазуха облитi кровю. Але
чому-ж не болить? Встав, покинув усе, що мав й пiшов. На пiвдорозi до
мiсця польово© лiкарнi впав. Мене пiдобрали.
Знов попав до того самого двора, де ми були ранiш на вiдпочинку. Пiсля
останнього бою з палацу зробили лiкарню. Лежу з завязаними очима в великiй
залi, де ще недавно лежали книжки. Нiчого не бачу. Ввесь час думаю
безконечнi думи.
Через пару днiв розшукав мене Борис. Я надзвичайно втiшився й мало не
вискочив з лiжка, щоб обняти його. Дав йому найденого в московського вояка
листа. Той прочитав i каже: - То вiн властиво й не москаль. Вiн такий саме
укра©нець, як i ми з тобою. Ось вiн пише до жiнки листа й просить, щоб не
журилася, бо ж усе одно скоро вернеться додому.
- Ага, вернеться, - кажу. - Треба б якось повiдомити його жiнку.
- От, бач, каже Борис. - I скiльки там, тi © ночi побили ми сво©х
людей. Безлiч. Шкода, що ми самi себе нищимо.
I вiн почина говорити зо мною про те все, про що вже нераз говорили.
Боже, думаю, як ця молода людина турбу ться тим усiм. Я не бачу його, але
чую й уявляю. Добрий, незабутнiй Борис. Вiн прочитав менi ще кiлька книжок
i дав пару на спомин.
На вiйнi розлучатися привикли, але розлучання з Борисом було тяжке. Не
бачив його, але довго, довго й мiцно тиснув його руку. Обiцяли, як будемо
живi, зустрiтися. На жаль, цього не сталося.



16

Марiйка видо©ла корову й iде з скiпцем до хати. В долинi на селi чути
крик i гармiдер. До двiрця вiд Зiмiру пiдiзджають довжелезнi товаровi
по©зди, деякi зупиняються, деякi ©дуть далi. Вулицею Ясiня суне довга
валка вiйськових возiв.
Марiйка дивиться згори й диву ться. I що воно там твориться? Снуються й
кричать люди. Ет... Однесла молоко до хати, процiдила й поставила одно
горнятко молока, щоб спарилося для дитини.
Дитина ©© ма вже два мiсяцi. Крихiтне, ржевеньке створiнячко
борса ться в пелюшках i кувека . Мати бере його, пригорта до лона, грi й
году грудьми. Дитя ссе, морга малюсiнькими усточками, а Марiйка довго,
довго дивиться, любу ться.
Надивившися, вiдрива погляд вiд дитини й прикову його до невеличкого
деревяного хрестика, рiзбленого невiдомо ким i коли. Вiн висить на цвяшку
по серединi передньо© стiни. - Ох, Боже, Боже! - вирива ться з ©© грудей.
Направо й налiво вiд хрестика навiшено багато образiв. Мiж ними також
один цiсаря Франца Йосипа й архикнязя. На грудях i в цiсаря, i в архикнязя
поналiплювано тiстом багато старих, потемнiлих свiтлин. мiж ними також
свiтлина ©© чоловiка Гриця.
Марiйка вста , лiвою рукою притриму дитину, спина ться до образiв i
вийма Грицькову свiтлину. Вернувшись на сво мiсце, вона довго, дивиться
то на свiтлину, то на дитя. Тяжко ©й у грудях. Чорнi думи тиснуться до
голови.
На дворi пiзна осiнь. Довгою чередою сiрих вайлуватих турiв, сунуть над
горами хмари. Лiси скутанi мряками.
Нараз чу Марiйка нiби грiм. Раз, другий. Стрiляють з гармат. Вона вже
зна добре цi згуки. Кладе дитину й вибiга надвiр. З долини йде захекана
приспанка Зуська.
- Агiй, Зусько! Що там сталося? Ади стрiляють, чи що?
- А Господь ©х святий знають. Кажуть, москалi знов йдуть, - пiдтираючи
запаскою носа, каже Зуська.
- Боже, Боженьку! I знов тоте нещастя сунеться до нас!
Що тут робити? Вона зовсiм сама одна з маленьким немовлям. Куди
кинутися, що почати? Коли б хоч Павло прибув.
Павло знов служив при штабi полку звязковим. Востанн стояв з полком у
Ворохтi й час-вiд-часу навiдувався до Марiйки. Коня мав доброго, махне на
сiдло й раз-два в Ясiню. Всi знали, що Марiйка жи з ним як з чоловiком.
Знав це й Манiвчук, але нiчого не мiг подiяти, його два брати пiшли також
на вiйну, а сам нiчого не вдi проти Павла.
Кватирував Павло в знайомих i жив добре. Вiйна мало дошкуляла йому.
Добре ©в, випивав. Коли зненацька наперли на Ворохту москалi, Павло сидiв
у себе на кватирi i чекав на курча, яке пiдсмажувала йому господиня. Кiнь
його стояв осiдланий пiд повiткою й ©в сiно. Павло мав ©хати до Ясiня. Зо
всiх бокiв чути стрiлянину, але це продовжу ться вiд самого раня й нiхто
не звертав на це уваги. Великий вiддiл москалiв з двох бокiв натискав на
Ворохту й австрiйська артилерiя почала крити по них з гармат.
I раптом вбiга сусiдчин хлопець i кричить: - Москалi! Павло як сидiв,
зрива ться й прожогом з хати. Хата на грунику, перед нею повiтка, а з обох
бокiв по обороговi. Павло вибiг за оборiг i глянув в долину. Дорогою в
сторону Ясiня вростiч, на вiйськових возах, вiд©зджа якась австрiйцька
частина. З другого боку, в кiльометровому вiд утiкаючих вiддаленнi, коло
сенаторiйних будiвель, де стояв штаб його полку, видно як бiгають якiсь
люди. Павло одразу пiзнав москалiв.
До ста чортiв зо всякими курчатами. Тiкати. Дорога до Ясiня майже
вiдтята. хати вiд хати вниз, зiначить лiзти пiд кулю якомунебудь
москаликовi. Чим скорiше через гору. Миттю гнузда коня, плига на сiдло,
вганя в боки свого карого остроги й з копита зрива в чвал.
I тiльки, що встиг ви©хати з подвiря, як вiд сусiднього оборогу впало
кiлька стрiлiв. Кулi просвистали над його головою. Пригнувся, осторожить
коня, той робить кiлька сильних стрiбкiв i за пару хвилин смереки закрили
його вiд зору ворога.
Низом чвалувала московська кiннота. З протилежного боку зарататакав
скорострiл. Йому вiдповiв другий. З полонини Григорiвка й Кугул вiдкрився
сильний скорострiльний i гарматний огонь. Над Павлом зо cтогоном пролетiло
кiлька бiльших гарматнiх стрiлен в напрямку Ворохти.
Кiнь рве вперед. Пла© нерiвнi, покрученi, в багатьох мiсцях
позавалюванi буреломом. Кiнь стрiбае через все що попадеться на дорозi.
Почина темнiти. Ще осилити один груник вiн на Бубньому. А там вже
легко й до Ясiня. Кiнь увесь у милi. Скорострiли рататакають зо всiх
грунiв. Московськi гарматнi стрiльна пролiтають над вершником i трiскають
десь на Бубньому. Здовж гряницi в приготовлених ще вiд минулого року
окопах засiли австрiйцi. Росiяне атакують ©х позицi©, але безуспiшно.
Павло пересiк лiнiю окопiв, в©хав до Стебницького звору i вже
свобiднiше дочвалав просто до Ясiня.
Тут страшний рух i тiснота. У кiлька валок безупинно тягнуть у сторону
Кевелева. Навантаженi до останньо© можливостi самоходи, не встанi пробити
собi дорогу i мусять поволi повзти разом а пiдводами.. На двiрцях Зiмiр,
Лазещина, Ясiня, багато паротягiв, порожнiх i повних вантажних i особових
вагонiв. По грунях, лiсах i полонинах, серед темноти i холоду, розсипано
безлiч зворохобленого люду. Мирне населення Стебного, Чорно© Тиси й
Репегова пiд обстрiлом.
Павло якнайшвидше розпиту ться, де штаб. Виявля ться, що лиша ться
тут i займа будiвлi лiсово© управи. Штаб дивiзi© вiдтягнувся до Квасiв.
Туди вiд'©хало також багато таборiв i деякi кiннi частини.
Перше, про що турбувався Павло - Марiйка. Що вона тепер робить сама з
дитиною. Ще чого доброго захоче тiкати, а куди пiде серед ночi та холоду.
Зовсiм нiкуди тiкати. Раз штаб залиша ться, значить надiя, що далi не
вiдступлять.
I Павло не дрiма . Швидким орлом злiта на коня, вганя в здухвини
остроги й просто в брiд через Тису, не тримаючись дороги, мчить на гору до
Марiйки.
Застав ©© ще дома. Розiпялася над дитиною, звязувала в клунок якiсь
речi та старанно виплакувала. Павло був для не© янголом пiсланим з неба.
Лишила клунки, кинулася до нього й заголосила ще сильнiще.
- Не реви. Досить ревнi. Розкидай до бiса дрантя та вари вечерю.
Москаля затримали.... Ну, а що робить наш пацюк? Верещить? Ну, гаразд.
Вари, що там ма ш, бо я голодний, як чорт. Вари, а я ще за©ду до сво©х. У
них там мабуть теж непереливки. А пiсля вернуся знов.
Обняв Марiйку, влiпив ©й твердий вояцький поцiлунок, вийшов, махнув на
коня i копита карого зачвакали в розквашенiй дощами землi.



17

Частина пiхоти, в якiй Гриць Янчеюк, як пiдстаршина, провадив один рiй,
поквапом вiдступала з Яблоницi в напрямку Ясiня. Люди вже три днi не
дiстали тепло© страви й навiть не бачили сво © кухнi. Пiдкормлювалися, хто
чим мiг. Безустаннi дощi, холод, драпання з гори на гору. Вояки
виснажилися до останнього. Сам ройовий, стративший половину людей, ледве
трима ться на ногах. До всьоro дiстав легке ранення в палець.
Досягнувши Григорiвки й користаючись панiкою та темнотою ночi, порiшив
махнути додому. Тут же до чорта, всього подати рукою, а дома бiльше року
не був. Мокрий, ранений, вимордований, порiшив забiгти хоч на годину
попо©сти та переодягнутися.
Але чи донесуть ноги? Вони зовсiм вiдмовляються служити, а до Ясiня
кiльометрiв пятнадцять ходи. Три добрих годинi. Одначе було не було.
Жiнка, тепло, страва. Йде! Вiн зна добре дорогу. Нiч для нього не
страшна.
Вiдпустку нема в кого брати. Закинув на плечi торбу, крiс i гайда. Ноги
гнуться вiд перевтоми. Тiло, нiби поло мане. Одначе напружив усi зусилля,
розiмняв кости i помчав. В долину не йшов, а летiв. Камiння, поваленi
стовбурi. Прийшлося пару разiв заорати носом. Розбитий палець щемить,
повязка на ньому злетiла й загубилася, вiн замотав його якоюсь, знайденою
в кешенi, брудною ганчiркою.


Коли вибiг на шлях, на щастя трапився тягарник. Пiдчепився ззаду i за
двадцять хвилин був в Ясiню. Ох, село, рiдне село. Так вже давно тебе не
бачив! Але тепер нiчого тут не побачиш. Темнота, повно воякiв. На вулицi
Содома й Гомора. Пейсатi мешканцi неймовiрно галасують i, забравщи сво
майно на пiдводи, ви©зджають.
Але Гриць нема .часу до цього придивлятися, йому ще дiстатися на один
груник i вiн доми, коло. жiнки, в теплi. Переходить мiст, перед ним стежка
догори. Ох, i крута вона клята сьогоднi. Ну, витримайте ще Нiженьки! Ще
хвилинку сили, ще одну! Далi, вперед. Не можна далi. Ста , вiдсапу . Ще
мент, ще хвилинку, ще одно зусилля.
Ось вiн уже бачить рiдну хатину. Бачить у ©© вiкнi свiтло. Марiйка не
спить. Хiба-ж можна тако© ночi спати? Десь, видно, метушиться бiдна. Он як
свiтло мига .


I ось вiн на рiдному подвiрю. Став, вiддихнув, зняв шапку. Ноги
тремтять, пiдгинаються, очi залива пiт. Йде до хати. Але, що то за кiнь
сто©ть коло повiтки? Пiдходить. Величезний, осiдланий, вiйськовий
конисько. Не добра думка мигнула в нього. Замiсць до дверей, пiдiйшов до
вiкна, приложив бiдачисько мокре чоло до тахлi й дивиться. Дивиться й чу ,
як почина буритися кров. Обтира долонею чоло, очi, а долоня в кровi й
брудi.
Так. Вiн не помилився. Вiн виразно бачив його, свого ворога. Це вiн
там, дужий, здоровий. Лють страшна прокинулася, так би розбив все
навкруги. За плечима в нього крiс, але вiн не встанi зняти його. Нарештi
Гриць бачить, як Павло обняв Марiйку, поцiлував i виходить. А вона нiчого.
Вона ще видно радi . Гриць прича©вся за рогом хати. Ось Павло вийшов, сiв
на коня. Кiнь, видно втомлений, тяжко затупав копитами й зник у темнотi.
Марiйка весело вернулася до хати й зараз до дитини. Воно спить. Хай
спить. Дяка Боговi й усiм святим, що не треба нiкуди тiкати. Згадала, що
треба варити. Отже-ж вiн скоро вернеться. Обернулася до порога й
остовпiла.
На порозi в орамленню дверей сто©ть обiдрана, окривавлена постать. Вона
пiзнала ©© й рiзко викрикнула. Обличчя Марiйки зблiдло, очi сильно
побiльшилися.
А Гриць, як стояв на порозi, так i не пiшов далi. Поволi сiв у
вiдчинених навстежiнь дверях, поставив перед собою крiс i дико дивиться на
Марiйку. Зазираючи в вiкно, вiн не бачив колиски з дитиною. Але тепер
зобачив. Спочатку зовсiм остовпiв i коли б Марiйка не так перелякалася,
могла б спокiйно взяти дитину й вийти з нею геть. Але вiд переляку в не©
не стало духу. В ногах почула сильну слабiсть, не видержала погляду Гриця
й почала кричати.
На полонинах Бубне, Кукул клекоче гарматня стрiлянина. Чорну масу ночi
безнастанно крають пекельнi стрiльна, якi з сатанською силою рвуть скелi й
розсипають навкруги сво© демонськi спiви. Гори горять! Гори стогнуть та
палають.
За годину вернувся Павло. Вiз з собою харчi й теплий одяг для Марiйки
та дитини. Пiд©зджаючи до хати - дивувався, що невидно свiтла. Погнав
коня, в©хав на двiр, зплигнув i до хати. Сiннi i хатнi дверi навстежiнь.
Всi вiкна вибитi. У хатi гробова тиша.
- Марiйко! - гукнув Павло. Нiхто не вiдповiв.
- Марiйко! - сильнiше гукнув. Тиша. Що ?
- Марiйко! - кричав щосили й швидко засвiтив бензинову запальничку.
Блиснув огонь. Перед очима ру©на. Швидко шука лямпу, але не находить. Пiд
ногами щось плута ться. Нагнувся - дитина! Мороз пiшов поза шкурою. Схопив
диття, а воно майже голе й ще тепле. Притулив до вуха, слуха . Зда ться
жи . Швидко, похапцем огорнув його, чим мiг, поклав на лавi. Тут саме й
побачив Марiйку. Розпатлана, майже гола, лежала мiж побитим столом, лiжком
i посудою. Здавалося, що сюди влетiла граната i розторощила кожну рiч
окремо. Павло пiдняв Марiйку. Була непритомна.
Цiлу нiч били гармати й цiлу нiч здрiгалася й тремтiла земля.



18

Я знов на фронтi. Грудень - сiчень. Окопи нашi на половинi Григорiвка.
Це пiвтора тисячi метрiв над рiвнем моря. Придiлили мене до нiмецько©
частини, як знавця терему. Бо©в нема, але дошкульно допiка природа.
Хуртовини й морози лютують без кiнця. Рана моя лишилася спомином i нiс
заховав свою патрiярхальнiсть. Глибоко вдячний небу за його велику ласку
до мого носа й, якщо вiн не вiдмерзне на наших рiдних полонинах, то ця
чудесна оздоба мого обличчя краситиме меме до смертi. Доречi в дужках
зауважу, що вiн прислужився до пiдвищення мого вiйськового рангу. Я вже
"гер корпораль".
Щоденний порядок такий: рано гiрка кава й кiлька десяткiв росiйських
"чамайданiв". Вони кожного ранку видно звикли марнувати тi дорогi
стрiльна. Все одно бiльше двох-трьох не забють. Полудень - обiд: змерзла
юшка, змерзлi бараболi, змерзла яловичина, а на десерт знов "чамайдани".
Це, щоб розiгрiтися. Огню-ж на переднiй лiнi© не вiльно розводити, бо
вночi блищить, а вдень димить. Диву шся нераз i кленеш, чому той вогонь
якраз блискучим i димливим створено. До вечора те саме, що й до полудня,
цебто - нiчого. Якщо дасться попасти в землянку, то знищиш сотню-другу
вошей, а нi, то й того заняття позбавлений. Сидиш i дума ш.
Сонця, або не видно, або холодне, як душа ката. Заходить криваво й люто
залива жорстокими барвами залединiлi шпилi гiр. Сам чорт не видумав би
кращого видовища, коли над срiбною землею жахкотить велетенська кривава
пляма, шпурляючи на вас промiнi, вiд котрих замерза мiзок i душа.
Сьогоднi ввалю до нас "райхсдойче" Пацiгофер i заявля : - моя думка це
перпетуум мобiле. Ну, хоч би ©©, нарештi, чорт забрав. Сидиш - дума ш.
Ляжеш, не спиш, а дума ш. Домерза ш, а всетаки дума ш. Це перон би його
трiснув (вiн з Горiшнього Шлеську) нiщо як прокляття. Величезну помилку
зробив Бог, удмухнувши нам ту душу "безсмертну й розумну". I на якого бiса
вона нам здалася? Тиранить тебе й мовчи. А я до того Божого твору, якого
звемо людиною, додав би поправку. Десь на животi, коло пупа, приробив би
непомiтний гудзик, щоб регулювати ту прокляту думку. Хочеш, дума ш, не
хочеш - клiпс-кляпс i сидиш собi спокiйно, як фараонська мумiя.
- А як би ти тодi додумався вiдкрити знова те тво мобiле? - спокiйно
пита хтось з кута землянки.
- Дуже просто. Це мусiв би бути автомат. Накрутив, скажемо, на пiв
години й сидиш, лупа ш очима.
- Ну, от ти так сидиш i лупа ш, а тут зненацька на голову "чамайдан".
- I чорт з ним. Хай гатить. Принаймнi зна ш, що без думки був.
- Це так ти гада ш, а от я й не годжуся з тобою. Без думки й вошу не
вб ш.
- А зна ш. Карл, - перебива того довгий вояк, що сидить коло
"душогрiйки" i лата штани. - Брух пiймав у себе пятьсот пятьдесять двi
вошi. Думаю, що в цiлому Вiднi не знайдеш бiльше.
- От диво, мурчить спокiйно Карл. Я сам маю ©х мiльйон. Вони вже менi
прожерли матню, а тепер комiра дожерають.
- Так тво© ще сумлiннi, докида Брух. Вони хоч комiра та матню жеруть,
а от мо© мене самого гризуть, як чорти.
- Кращо© матнi вiд тебе не знайдеш й на Марсi. Не дивуйся, що й вошi
ласують.
Дехто регоче. На цьому розмова вичерпу ться. У землянцi пiтьма, сморiд,
чугунна "душогрiйка" розчервонiлася й пече. По стiнах тече земляний пiт.


На дворi люту хуртовина. Рiзкий-же норд-вест стриже вiд Синяка й
Хомяка. Все пiд снiгом, все мертве. Оббитi сухi ялицi брязкотять i
висвистують пруттям. Часами не можна розiбрати, чи то вiтер гуде, чи
летить стрiльне.
Дверi землянки вiдчиняються й до середини ввалю ться купа снiгу.
Виявля ться вояк. Бiдачисько застряг у вузьких дверях, а холод валуном
котить.
- Випхнiть ту чортову корову! - кричить той, що сидить без сорочки
найближче дверей.
- Ей, ти, поросний! Зачиняй дверi!
Вояк усову ться i роздивля ться, кому ма голоситися. Натрапив на
Бруха. - Та-та-та! голошу слухняно, що наша розвiдка пiймала двох русiв.
Один з них старшина.
- Що-ж, ти нам зо всiх Карпат принiс снiг? - каже Брух. - А де-ж тi
руси?
- Там, - махнув вояк рукою на дверi.
- Там ... Де там? В... ? - сердито додав мiцне слiвце.
- Коло передньо© землянки.
- Ну, так i кажи. А то там. Йди, тащи ©х сюди.
Вояк знова довго виходить. Один з наших зрива ться, випиха його
колiном i зачиня дверi.
В той час запiпiкав телефон. - Гальо! Захiднiй вiдтинок Григорiвки. -
Капораль Брух. Так, прошу, гер лойтинант! Найкраще капораль Цокан. Так,
гер лойтинант! Ще раз. Дякую! Тро людей? Наказ, гер лойтинант! Явол!
Брух виключа слухавку.
- Що там, Брух, оскверня ш мо iмя?
- Вчора, сучi коти москалi, обстрiляли з далекосягло© Ясiня й зiрвали
там потяг з набоями. Наша "ковбаса", яка до цього часу сторчала над Тисою,
також зникла. Готують наступ i видно хочуть зiрвати позицiю - Говерля. Там
найслабше мiсце. Ти береш три лицарi й мчиш на Говерлю. бо з тамтими нема
нiякого звязку. Ма ш звести ©х у низ, iнакше, чого доброго, ©х зiрвуть.
- В якiй годинi маю вийти?
- В шостiй.,
- А тепер?
- За десять чотири.
- Дадуть якусь вечерю? Принаймнi б щось поряднiшого.
- Вечерю принесуть за годину. Гуляш - подвiйна порцiя, сир i кава.
Людей можеш собi вибрати.
Всi зацiкавилися полоненими. Тi, що сидiли без сорочок, одягнулися й
позащiпалися. Старшина ж чужий прийде. Принаймнi буде розрада. Всi
задоволенi.
По часi приводять. У чоботях, у довгих сiрих плащах, у сiрих з кляпами
вовняних шапках. Один високий, дужий, оброслий досить порядно бородою.
Другий маленький, борiдка цапком, рижоватий. У першого видно на
нараменнику одну зiрку. "Прапорщик", чи щось таке.
- Гутентаг, - вiта ться "прапорщик" по-нiмецьки.
- Вiлькоммен, - вiдповiда йому Брух. Брух сьогоднi офiцiйна особа -
дижурний. Ми-ж усi мовчимо.
- Iх ферштеге етвас дойч, - одразу заявля полонений.
- Нун гут! - кива головою Брух. - Бiтте, немен зi пляц! - i показав на
обрiзок колоди коло грубки. Полонений старшина такий високий, що йому наша
землянка низька й мусить нахилятися. На запрошення Бруха сiда . На ньому
багато снiгу, який коло печi почина швидко розтавати. Вода стiка по
плащi, чоботях. На долiвцi повста калюжа. Це видно непоко©ть нашого
гостя.
- Вогер зiнд зi? - пита Брух.
- Iх бiн авс Полтава. Абер iх габе гiр дiзе швайнерай - i показу
знiяковiло на долiвку.
Ми усмiха мося. Це "швайнерай" вiн так кумедно виговорив, що ми всi
дiстали гарний, разом приятельський до нього настрiй. Вiн почина нас
цiкавити. Другий сто©ть коло дверей i розгублено посмiха ться. Обличчя
його добряцьке, на©вне. Вiн видно хотiв би також щось сказати, але нiчого
не розумi по-нiмецьки.
- Дас махт нiхтс. Во iст дiзе Полтава? - каже знов Брух.
"Прапорщик" смiлi . - Iн дер Укра©но, гiнтер дем Ки©в - вiдповiда вiн.
Сидить зiгнутий. Обидвi великi з грубими пальцями долонi обпер об мокрi
колiна. Поли плаща починають сильно парувати. Розкида ©х i грi колiна.
- Так ви укра©нець? - питаю його по-укра©нськи. Вiн зрадiв i вiдразу
по-нiмецьки вiдповiв: Яволь. ©х бiн укра©нер ...
- Значить, земляк? Дуже при мно! Вiтаю! - i я назвав сво iмя.
Москалик, що ввесь час стояв мовчки й силився щось проговорити, також
прояснiв, затупав i схиливши на бiк голову, солоденько заспiвав:
- Ну, каже Пацiгофер. - I в нас до бiса чита ться. Узвертаючися до мене
i вимовляючи к майже як х.
Я не цiлком його зрозумiв i чомусь по-мадярськи вiдповiдаю: - нем
тудум.
-.Н мтуду? Не слихiвал таковой. Вероятна у австрiйця i губ рнiния.
- Замовчи ти ж ... морожена! - грубо крикнув на москалика "прапорщик".
Той одначе не образився й не змiнив свого солодкого виразу. Сто©ть, очима
клiпа та витера ©х кулаками. Я засмiявся.
- Вас гат ер гезагт? - допитуються нiмцi. Старшина поясню й усi щиро
регочуть. Москалик тупа .
- Так что, вашь - бродь, разговор слишу хахлацкiй. Дай, думаю, спрашу.
Вiнават.
- На що ви на нього кричите? - питаю старшину. У нього вираз такий
при мний.
- Ах, коли б ©х чорт забрав з ©х виразами. Обридли вже. Осточортiли.
Цiла та Рас я, провались вона мiльйон разiв, повна отаких ослiв i тягають
©х по цiлому свiтi та й нас з ними чiпають.
- Чому ж у вас така ненависть до Росi©?
- То, брат, не ненависть. Це просто правда. Вас спокуша його вираз,
але коли б пожили в тiй Рас ©, то скоро пiзнали б, що за тим виразом
кри ться. От сто©ть тобi така ослятина й усмiха тiуся, душа "на распашку",
а дай ножа так усадить у тво© ребра й далi усмiхатисьме.
Я пригадав виколотi очi на портретi Шевченка. Москалик дивиться на мене
й усмiха ться. Чи зрозумiв вiн що з тi © розмови.
Старшина, оказу ться, був свiдомим укра©нцем i не бажав воювати за
Росiю. Вiн ще досить довго говорив про росiйськi вiдносини й порядки,
пророкував поразку Росi© й революцiю. Росiяне, казав, не видержать. Вони
не здiбнi видержати довготривалого напруження. Вони схильнi до слiпого
послуху й до такого ж слiпого бунту.
Обсяг його знання був, по мойому, величезний. Вiн легко називав безлiч
вiдомих iмен, цитував ©х. Говорив то по-укра©нськи, то по-нiмецьки. Це нас
усiх здивувало, а старшина пояснив, що у них iнтелiгенцiя багато чита , бо
неначитаний уважа ться за неосвiченого.
- Ну, каже Пацiгофер. I в нас до бiса чита ться. У нас, наприклад,
одного вiршопльотства рiк-рiчно цiлi вагони друку ться. По-мойому, все то
найзвичайнiша нiсенiтниця. Я ще розумiю, який небудь Гете, Шiл р... Але
решта смiття й тiльки дурно ним у школi голови забивають. Думаю, що
росiяне нiчого бiльше й, не мають у головi, як ту поетичну полову. Тому й
дурнi. От австрiйцi молодцi! За цiле життя прочитав двi-три дозволених
Францом Йосипом брошурцi й ма досить. Це по-мойому.
- Я б з вами дещо не погодився, - делiкатно зауважив старшина.
- Це як вам хочеться. Я кажу правду. Людина не потрiбу всього того, що
понадумувано. Це ©© тiльки обтяжу . Мiзок мусить бути легкий i рухливий.
Не мусить лише думати, а й чинити.
- Тут ма те рацiю, - каже полонений.
- Як i скрiзь, - пiдхоплю Пацiгофер, пiдбадьорений сво©м