Боговi. Вiн благатиме всеблагого, щоб той з великого свого милосердя
послав у ©х душi спокiй i владi покiрнiсть.
- Во iмя отця i сина i святого духа! Хто бажа вступити в ряди
народньо© мiлiцi©? Пiднiмiть руки. Мiлiцiя, то таке вiйсько, яке
хоронитиме вас всiх перед злими духами
Шепiт рознiсся над натовпом. До гори пiднялося кiлька рук.
"Мало" - подумав пастир. - Дайте мiсця. Ану виступiть сюди всi, хто
бажа взяти на себе важкий хрест народнього оборонця. Ми будемо бачити,
хто той хоробрий i вiрний син свого уряду й батькiвщини. Хай зна мо, бо
кожний з них одержить нагороду, яка йому належиться. Кожний дiстане хлiб i
грошi... О, вже бiльше Ану-ану! Хто ще, Налiво, налiво! - Натовп почав
ворушитись i робити перед трибуною мiсце. Зо всiх бокiв виступають молодi
легiнi та старi газди. Всi вони не встигли ще скинути сiро© вiйськово©
унiформи. Одна за одною вилучаються з натовпу тi унiформи та стають у
лаву. Ось уже одна лава набралася. Ось друга ста . Бабчинського очi не на
мiсцi. Вони швидко, швидко бiгають i горять. Йонаш тупцю , як медвiдь на
гарячiй блясi. Вiн хотiв би вилетiти на трибуну й у захватi випалити
кiлька сильних слiв. Хай ще говорить "баган". його не зрозумiють, вiн ще
потерпить. От будуються сiрi лави. Вони слухнянi та нiмi. За хлiб i грiш
бери й жени ©х, куди хочеш.
Вертливе й неспокiйне знаряддя - Пластун, опоений самозакоханiстю й
поблажливою усмiшкою пана Йонаша бiжить у натовп, гаса на спотикача,
кричить, форму муштру .
I от став перед трибуною мур нового вiйська. Кожухи, петеки, запаски,
вiдсунулися назад. Тепер розмова лише з вибранцями. Он як гордо стоять
вони й чекають.
Йонаш радить. Пiдшiпту сво© мiркування Розенкранц, Онде Блютрайх ледве
держить перед собою свого живота.
Вiн також не без дiла. Вiн пропону сво© послуги. Вiн доставить для
новоутвореного вiйська найлiпшi харчi й найдешевших цiнах. Вiн бо©ться,
щоб йому не перебили гешефту. То ж не даром скрiзь тиснеться отой великий
лiтик Розенкранц.
Але з рядiв новоутвореного вiйська зненацька виступа один сiрий
кусень. Хто то ? Ага. Це Цокан. Це Юра Цокан. Що вiн собi бажа ?
Вiн хоче промовити до народу. Але вiн не зверта ться до свого
начальства. Нi. Вiн круто по-вiйськовому зверта ться до маси. Так, так.
Вiн обернувся спиною до Бабчинського й до Йонаша, i до Блютрайха. Ось усi
виразно почули: - Чесна громадо! Дозвольте з цього приводу й менi сказати
кiлька слiв.
Шу-шу-шу! - побiгло понад натовпом. - Просимо, просимо! - загуло з
десяток одважнiщих голосiв. Начальство - пiп, лiсничий, нотар i гандлярi
переглянулися. I якого бiса вперло сюди отого Цокана! Чи-ж вони не знають,
що то за птиця Цокан. Хто його не зна , отого осоружного Цокана. Але хiба
можна не дозволити йому говорити? Хiба тепер такий час?
- Просимо, пане Цокан, - озвався з-заду Бабчинський. Вiн навiть "паном"
його обдарував.
А вiн - той пан, твердими мужнiми кроками входить на трибуну. Мiцний,
щiльно обтягнутий у сiрий вiйськовий плащ, з загорiлим бронзовим обличчям,
суворо дивився сво©ми сiрими очима вперед. В руцi у нього довга обмотана
чимсь тичка. Вичекавши хвилину, поки натовп втихомириться, вiн почав:
- Народе!
Це слово пронизало гостро мовчанку й, мов стрiла, промчало понад
головами слухачiв.
- Народе! - по короткiй перервi повторив Цокан ще раз. - Зiйшлися ми
тут, чеснi громадяне, перший раз, вiдколи стоять оцi нашi гори. Минали
довгi столiття, тисячелiття. Нашi пращурi та прапращурi жили тут, випасали
свою маржинку й тут умiрали. Ця земля хоронить i до страшного суду
хоронитиме ©х кости. Але вони вмiрали, западалися ©х могили й затерався по
них i слiд навiки. На ©х мiсце родилися iншi, якi так само до найменшо©
дрiбнички жили, як ©х дiди та батьки. Ми родилися й виросли по горах i
лiсах. Ми випасали маржинку, ми ©ли, спали, працювали по чужих бутинах,
нас використовував, хто хотiв, на нac дивилися, як на худобу, яка лише
потрiбна на те, щоб добре тягнула ярмо. До нас налiзло безлiч чужакiв -
хижих, ненаситних, якi скрiзь, де тiльки можна, де тiльки знайшлося краще
мiсце, посiдали й, як тi павуки, порозставляли на нас сво© сiточки.
Корчми, обман зробили те, що в короткому часi усi долини, усi береги рiк,
усi бутини, лiси й полонини опинилися в руках отих хижацьких заволок. Наш
народ вiдтиснуто назад, на високi грунi, на скелi, туди, де лише мох та
камiнь. Нас не стало видно нiде в низу. Ми сходили в долину хiба до працi,
до корчми i до церкви, а вiдбувши сво , мов дичина, верталися назад у сво©
нори. А тимчасом долинами ростуть палаци чужих панiв, множаться корчми та
прибувають усе новi згра© чужинцiв.
Щоб ми не могли прийти до себе й не зрозумiли свого положення, нашi
пани не дали нам нашо© школи. Нашi дiти роками ходили до того великого
будинку, що сто©ть он у Кевелевi тiльки для того, щоб навчитися кiлька
непотрiбних мадярських слiв. Ми ж лишалися темнi, невидющi, затурканi.
Мова, яко© силою навчали, не приносила нам нiяко© користi, бо нiде в свiтi
тi ю мовою не говорять. Нею говорить лише жменька мадярiв, а бiльше нiхто.
Навiть зайдiть до Ворохти й там уже нiхто не розумi ту мову. А задля не©
ми мусимо зрiкатися нашого знання, нашо© освiти.
Мiж начальством помiтний рух. Бабчинський нерву ться. Йонаш хоч i не
розумi , що той говорить, але бачить по обличчях слухачiв, що то зовсiм не
те, що говорили попереднi промовцi. - Зiгнати його, зiгнати! - шепче Йонаш
Бабчинському, але не втриму ться й сам вибiга на трибуну.
- Пане Цокан. Ви не про те говорите. Сьогоднiшнiй день утворений не для
того, щоб ви бунтували народ. - Сердито говорить по-мадярськи Йонаш.
Цокай байдуже i спокiйно зверта ться, до нього...
- Вас i всiх iнших ми не перебивали ... А чи я про те, чи не про те
говорю, це вже дозвольте менi знати. Громадо! - звернувся Цокан до людей.
- Тут менi кажуть, що я не про те, що треба, говорю. Маю я замовчати, чи
говорити далi?
- Далi, далi! - заревли тисячi голосiв. - Далi Цокан! Геть лiсничого!
Народ пiдбадьорений сво©ми голосами вирiвню ться. До них звернулися зо
словом. О, вони скажуть те слово. Вони розумiють i чують його. Ось воно
якраз тепер через Цокановi вуста на вiльний простiр з глибини грудей
вирвалося й бушу , мов буревiй.
I Цокан розказав про вiковiчнi кривди, болi, страждання. Цокан розповiв
про велику вiйну, на якiй впало безлiч наших людей за нiщо. Вiн сказав, що
нас русинiв не лише стiльки, скiльки в Угорщинi. Нас багато. Нас
мiльйони, десятки мiльйонiв. Вони живуть по рiзних державах, але всi вони
однаково говорять i всi одно© матери дiти. Всi вони вiками дерлися за чужi
справи, але настав великий суд над ©х гнобителями. Ось прийшла вiйна,
революцiя. Для нас зiйшло сонце свободи. Всi гнобленi народи беруться до
працi на сво©й нивi й що це саме треба робити i нам.
- Тут нам казали, що тепер буде все наше. Правдиво хтось ©м вiдповiв:
все наше, лише зверхнiсть мадярська. Як може бути все наше, коли ми самi в
неволi. Тепер вони так нам кажуть, бо Мадярщина розторощена. В Будапештi
революцiя й вони самi ще не знають, чи вдержаться. Але коли ми допоможемо
©м, коли вони знов окрiпнуть, тодi вони не захочуть з нами говорити. Вони
знов одберуть те, що дали й усе буде по-старому. Нам треба шукати не чужо©
зверхностi, а сво ©. Треба робити так, щоб ми здобули ту свою зверхнiсть i
закрiпили за собою. А де та наша зверхнiсть?
Тут Цокан швидко розвинув те, що тримав у руцi. Це був прапор з жовтою
i блакитньою барвою. Вiн розгорнув його i вказуючи на пiдняте полотнище
високим голосом проговорив: - Ось де наша зверхнiсть! Ця коругов, це наш
знак дностi i згоди. Це прапор будучо© нашо© велико© держави, яка
повстане коло Ки ва над Днiпром i до яко© ма мо належати ми. Я пiдношу цей
прапор перший раз i хай ма вiн над нами, поки сто©ть земля! Ми повиннi
йти за ним, горнутися пiд ним у тiснi лави борцiв i нас нiхто не переможе.
Слава нашiй будучiй державi! Слава нашому великому народовi!
Тиша. Здавилося все завмерло. I раптом якась сила прорива мертвечину i
зрива ться буревiй. Реве й бушу народня стихiя.Гордо сто©ть з прапором
Цокан. Тисячi рук пiднеслися до гори. Почали спiвати релiгiйнi пiснi,
багато молилися...
2
Наш потяг кволо, нiби во нний iнвалiд, штигiлькав пiд гору останнiй
перегiн вiд Квасiв до Ясiня. Цiлий тиждень у дорозi. Рана моя зажила й
нога залишилася при менi. Кiлька днiв не спав, мало ©в, але радiсть, яка
наповняла мене при виглядi рiдних мiсцевостей, так розбурхала, що втоми
зовсiм не вiдчувалося. Вже в Кевелевi, де потяг зупинився на кiлька
хвилин, до нас увiрвалася чутка, що в Ясiню якийсь бунт. Це нас усiх
ясiнцiв, якi ©хали разом зо мною, порядно зацiкавило. Дорогою ми багато
розмовляли на полiтичнi теми й усi досить добре розбiрались у заплутаних
подiях революцi©. Одначе те, ще дiялося в Ясiню, до деяко© мiри нас
дивувало.
Свисток. Ще пару хвилин i дома. Засапана машина зупиня ться й з не© на
всi боки висипа ться воячня. Крик, лайка. Зупиня якась мадярська варта. -
Документи!
- Геть до чортово© матерi! Як дам тобi документи, то перекинешся догори
ногами.
Натиснули, варта розiйшлася, а ми вперед. Кожний рветься додому. Але
вже здалека почули гармiдер. Бiжимо далi. Народ. Безлiч народу. Добiга мо
й собi, влива мося в його море. На трибунi Юра. Вiн трима жовто-синiй
прапор i гука "слава". У мене само собою вiдкрилися широко вуста й я
заревiв. Чути було, як ревiли мо© товаришi. Це захопило натовп i по хвилi
кричало, зда ться, само небо. Хотiлося рватися на трибуну до Юри й обняти
його на очах усього народу. Але зчинився такий рейвах i метушня, що
пробратися до нього не було нiяко© можливостi. Десь вирвався Павло й
перебрав вiд Юри прапор. Юра робить народовi якiсь знаки. Видно хоче
втихомирити. Але пiзно.
- Геть з мадярами! Вiшальникiв сюди! На шибеницю ! Кари ©м - Аж тепер
зрозумiв в чiм рiч. За трибуною збилася докупи чередка людей, якi дуже
вiдрiзняються вiд загалу. Мiж ними бачу Бабчинського, Йонаша, Розенкранца,
Блютрайха, й багато iнших. Дещо ззаду кiлька пань. Он струнка, суха, в
чорному йонашиха, а онде. Так. То Кiтi. Безперечно то вона.
Вона не бачить мене й добре. Вона, видно, перелякана, трима пiд руку
матiр i щось гука . А навкола бушу стихiя. Гремить буревiй народнього
гнiву, котять хвилi обурення й, мов непомiтнi трiсочки, залива кволих
переляканих чужинок.
Але Юра рiшуче взявся зупинити буревiй. Права його рука високо знялася
над головою. Волосся патла вiтер. Вiн гука й заклика до послуху й
порядку. Юрба, видно, почина поволi втихомирюватися. Юра пропону не
розходитися ще, а вибрати людей, якi розпочали б працю над органiзацi ю
сiльсько© самоуправи та утворення дiйсно народньо© мiлiцi©. А пiсля всi
мусять спокiйно розiйтися додому.
Згода, згода! Почалися вибори народнього комiтету. Це не тревало довго,
бо Юра лише назвав кандидатiв i народ пiд таким настро м не думав у чомусь
не згоджуватися. Всi одноголосно признали Цокана за свого проводиря, який
дба про гуцульськi справи. Розiйшлися з спiвом церковних пiсень.
Бабчинський i його компанiя розiйшлися також, ©х пропустили свобiдно.
Куди вони пiшли, це нiкого не цiкавило, хiба що Юру. Але вiн не мав часу.
Вiн уже збiрав вибраних членiв комiтету i закликав ©х до сiльсько© хати на
нараду. Тут тiльки я змiг пiдiйти до братiв i привiтатися з ними. Ми
цiлувалися, як на Великдень. У наших душах бушувала велика радiсть.
Хотiлося обняти цiлий свiт.
Додому не пiшов. Куди там у таку пору додому. Зайшов до ресторану
Романчука, перекусив i до сiльсько© хати. Там повно народу. Наради, наради
й наради. Юра мiж ними, як президент Сполучених Держав. Менi заявлено, що
я командант усi © полiцi© i що - раз-два, маю приняти це до вiдома.
Утворено комiтет народньо© оборони, до котрого увiйшли: Юра Цокан -
предсiдник, Павло Цокан. Гнат Тулайдан, Нiмчук, старший газда Клочур к
Василь й порiшили покликати також студента Пластуна, бо хоча вiн не з
народом, та все таки може в ньому заговорить народна кров. Той ма бути за
писаря. Я ж до комiтету не увiйшов. У мо©м розпорядженнi збройнi сили
новоутворено© влади.
Всi уряди - нотарство, пошта, залiзниця лишаються в такому-ж станi, як
були, а щоб не переривати нормального ходу урядування в сiльськiй хатi,
комiтет порiшив обрати собi постiйне мiсце осiдку в бувшому вiйськовому
кiнi, коло жидiвсько© синагоги.
Вирiшили також, що робити з рештками вiйськового майна, яке залишилося
на двiрцях Зiмiр i Ясiня. Все це мусить бути захоронено в цiлостi для
потреб народнього вiйська. Решту мадярсько© залоги, що лишилася ще в
касарнi, негайно обеззбро©ти i вислати до Мадярщину... Ухвалено також
негайно вислати делегатiв до укра©нського уряду та просити в нього
допомоги. Делегатами обрано Юру i, заочно, не питаючи його згоди, студента
Пластуна. А Йонаша, Бабчинського i кiлькох жидiв, якi сво©ми вчинками
задокументувалися незмирними ворогами народу, поки-що залишити. Для цього
буде утворено суд i все розбереться по закону. Для охорони народнього
комiтету, зараз же ма бути зорганiзовано вiддiл мiлiцi©, а одночасно
необхiдно вести пiдготовку мобiлiзацi© народнього вiйська.
Так згучали першi постанови Комiтету Народньо© Оборони.
Пiдчас обрад, до сiльсько© хати зайшов старий гуцул з Стебного. Кволий,
немiчний, почув, що зроблено якийсь комiтет i прийшов поскаржитися на
попа.
Був це перший живий чоловiк, який звернувся до сво © влади. А що там
сталося? Так i так: 3 вiйни вернувся небiж. Щось му сi стало. Куля
застрягла у плуцах ци що - вмiра . Коби хоч вiсповiдавсi. А превелебний не
хочуть. Кажуть, не мають часу. Кажуть, що тепер най тотi сповiдають.
Он як! Павло, як сидiв, так i зiрвався. Величезний його кулачисько
тарахнув об стiл. - До чортового сина! Коли вiшали, то вiн мав час. А
тепер не ма . Хлопцi!
Стiй, Павле! - зупинив його Юра. - Не гарячися. Тут треба пiдходити до
всього розважно. В запалi можна наробити всяких непри мностей.
- Розважно, чортового сина! На гиляку пса старого й кiнець. Що тут
панькатися.
- Прошу тебе, Павле. Ми не якась банда, а зорганiзована народна влада.
Попа треба примусити, щоб вiн пiшов виконати сво© обовязки, а пiсля
утворити над ним суд. Суд ма займатися такими речами, а не ми.
- Поки до суду дiйде, то той чортяка втiче. А пiсля наробить вiн тобi
шелесту.
- Не втiче. Подба мо про те, щоб не втiк. Нашвидко пiслали людей за
Бабчинським. Повiв ©х Тулайдан. Кiлька цiкавих пiшли за ним, щось дернуло
й мене за всiми. Темнiло. Ворохобний день швидко тiкав. Нас пятеро, люда,
а по дорозi при дналося ще зо дво , швидкими кроками подалися через мiст
"Тридцятка" i звернули направо. Проходили вузенькими суточками, коло
Розенкранцового обiйстя. Звiдсiль веде стежка до кладки через Тису. Вояки
вишикувалися, попереду Тулайдан, а за ним решта. З самого заду шкандибаю
до смертi перетомлений я. Проходячи повз частокiл Розенкранца, побачили,
як швидко зачинялися i як заригльованi ворота, що ведуть на подвiря. Ми
зовсiм не мали намiру заходити туди, але Тулайдана це видно обурило.
- Ей, ти там, сучий пасинку, Бог би тя побив! Чого замика шся? Ану,
коли так... Хлопцi! До попа ще встигнемо. Ану вiдвiда мо цього. Цiкаво, як
нас вiтати буде.
- "От i на нашiй вулицi празник", - мигнула думка. Чомусь воскресла в
тямцi полонинська нiч, Григорiвка, мiсяць. Хлопцям подобалися Тулайдановi
намiри. В одну мить два з них сидiли на воротях i вступ на подвiря
отвертий. Забрязкали крiси. - Заходьте, заходьте! Просимо вiдвiдати нашу
господу. Пан Розенкранц Йойна, могутнiй володар усi © Гуцулi©, дома. Вiн
сидить у сво©й свiтлицi й нетерпляче чека на вашу гостину, - говорив
Тулайдан i, знаючи добре всi входи, попростував до поко©в Розенкранца. За
ним ринула решта.
О, яка шкода! Пан Йойна Розенкранц ви©хали ... А куди ви©хали? До
Квасiв. Дуже, дуже шкода. Але дома, молодший брат. Ну, слава Боговi. Нас i
молодший почасту .
Увiйшли i навiть кресанiв не скинули. Не до кресанiв тепер. Це не те,
що було. Колись зустрiвши на вулицi Йойну, самi кресанi летiли з хлопських
голiв.
- Ну, так значить, нас хочуть у цьому привiтливому домi почастувати
якоюсь стравою. Це гаразд. Хлопцi! Рихтуйте сво© черева. Тут вас, чортiв,
понапихають, як бочки. От i бачите. Пивце i мясо. Так, так. Мяса ми вже,
мабуть, давно не смакували. Дяку мо, панi Розенкранцова. А чого ж то ваш
брат такi гнiвливi? Анi не обернуться, не заговорять. Не подобаються
гостi? Ха-ха-ха! От дивак! Такi хлопи i не подобаються! Бачите, гей би
конi регочуть.
Розенкранц понуро сидить у кутi на заялозеному шкуряному крiслi й сам
до себе бурмоче. Видно лише, як пейси та борода ворушаться.
- Ей ти, хабарнику! - зрива ться раптом Тулайдан. - Чого там Боговi
докуча ш? Ходи сюди! Той мовчить. Хлопцi регочуть.
- Не чу . Оглух холера, - каже з спiвчуттям Тулайдан. - А не бiйся, як
людей оббiрав, останню худобину з хлiва тягнув, як селян паленкою обпоював
i виманював у них фальшивi пiдписи, тодi пес не був глухий. Нi, нi. Вiн
завжди був глухий. Вiн не чув, як плакали на снiгу викиненi ним з хати
дiти. Вiн не чув плачу матерей. Вiн завжди був глухий.
Встав Тулайдан, випростувався, взяв у руки крiс, як палицю й мiрився на
чорну постать в кутi. Перед нього бухнули на вколiшки двi жiнки.
- Кинь, Тулайдан, - проговорив котрийсь з нас. - Ходiмо вiдсiль.
Але Тулайдан махнув кулаком направо, одлетiла одна жiнка. Махнув
налiво, одлетiла друга. Гвалт, вереск. Хлопцi один за другим виходили
надвiр. Розенкранц раптом зрива ться i бiжить до дверей.
Тррру, карий! - хвата його за полу Тулайдан. - Не спiши, ще встигнеш.
Розенкранц почав рiзко i пронизливо верещати. Тулайданiв кулак пiднявся
догори й кiлька разiв упав на щось тверде. Раз, раз, раз! Хлопцi швидко
вибiгають надвiр, десь скавiчать жiнки.
-Я вибiг також. Був так утомлений, що не зовсiм вiддавав собi справу,
що ко©ться. В ту мить чути глухий пострiл i по хвилинi в цiлому будинку
згасло свiтло. З темноти виринула Тулайданова постать.
- Що? Що? - кинулися всi до нього.
- Нiчого. Ходiм. Зда ться пiдстрiлив - трохи нервово проговорив вiн i
швидко побiг вперед.
Витворився особливий настрiй. Нiчого говорити. Мiсток пiд ногами
вгина ться i рипить. Пiд ним реве й пiнить повна Тиса, а небо залите
чорнилом.
Ось i будинок Бабчинського. Високий, розлогий, у вiкнах нiодного
свiтла. Йдем до нього з острахом. Чу мо, що не варто б iти, щось не
пуска , але кожний соромиться свого чуття й уперто йде вперед. Довгий
знайомий частокiл. I тут, дума ш, частокiл. На стовбику настромлено якусь
непотрiбну бляшанку. Бемц! Котрийсь вдарив по нiй прикладом i наробив
галасу.
- Який там чорт!.. - сердиться Тулайдан. На подвiрю зустрiв нас лютий
псюра. Скрiзь темно, лише, зда ться, в кухнi свiтиться. Трах-трах-трах!
Вiдчиняй! Там попадя, син Бабчинського i служниця. Несподiванка. Робляться
великi очi. - Слава Iсусу Христу! Шука мо пана превелебного. Дуже
потрiбно.
- Пан превелебний у поко© й не мають тепер часу.
- Таак? Але ми все таки хотiли б ©х бачити.
- Кажемо вам, що не мають часу.
- Ми дуже перепрошу мо паню добродiйку, але в такiм разi змушенi самi
викликати пана превелебного. Мусимо потурбувати.
В ту мить, велика, тяжка постать Бабчинського зявля ться у дверях
кухнi.
- Що ви, легiнi, тут хочете? - спокiйний запит. Легiнi познiмали
кресанi. Та, пане превелебний... властиво ж... Тут у Стебнику, як зачули,
умiра мадярський вояк. Захищаючи вашу батькiвщину, вiн зда ться дiстав
кулю в легенi й тепер умiра . Кажуть, що ви, превелебний, вiдмовля теся
його висповiдати.
- Але-ж нi!.. Але-ж нi!.. Але-ж прошу вас... Хто вам таке сказав? Я
зараз, ось тiльки при©де пiдвода. Вони не можуть менi дати пiдводи. Не
можу також i йти. А яке вам до цього, мо© милi, дiло? Хто вас сюди послав?
Це ж, зда ться, скорiше моя, нiж ваша справа.
- Еее, пане превелебний! Що там таке питати. Та й пiдводу тут нiколи
чекати, - пiднявши голос, каже Тулайдан i насадив кресаня. - Ми спiшимо.
Там вмiра вояк. Пiдсядьте лiпше, превелебний! - i пода Бабчинському
стiльця. Зирк, зирк! Що сталося? Навiженнi? Бiлi , червонi , знов бiлi .
Син виступив було вперед. Ми всi сто©мо й чека мо. Чого той хоче.
Не хвилюйтеся! Прошу не хвилюватися. - Звернувся до нас: - Хлопцi!
посадiть пана превелебного й допоможiть йому роззутися. А ви, паничу, i
ви, панi добродiйко, не хвилюйтеся. Пановi превелебному нiчого не
станеться Вони лиш пiдуть i висповiдають вмираючого.
Два дужi козарлюги не чекали на дозвiл. Вони посадили Бабчинського,
роззули. Забiлiли нiжки, затремтiли дучки.
- Ну, от вам тепер i пiдводи не треба. Буде зовсiм легенько. Пiдемо.
Бабчинський стояв. - Ах, лиши Тулайдан! - сказав котрийсь.
- Ходiм! - рiзко викрикнув Тулайдан i очi його налилися червоним. -
Раз, два! Марш! - скомандував по-мадярськи.
Нi, нi. Це вже не жарти. Це зовсiм не жарти. Бабчинський пiдводиться та
й iде. Йде до дверей, надвiр. Ось i вулиця. - Бiгом! - скомандував
Тулайдан i ми всi пострiбали берегом Тиси в нiчну пiтьму.
3
А з другого боку за Тисою коло пошти чути рейвах, крики, мигають
вогники. Ми ж бiжимо, квапимося до вмiраючого. Ми не зверта мо на нiщо
уваги. Думка працю сильно, але нiби одурманена чадом. Все одно було
пiзно. Ранений вояк помер без сповiдi.
Пуска мо самого Бабчинського й верта мося до села. По дорозi натрапили
на хату одного з учасникiв славетнього нашого гурту. - Зайдемо, хлопцi?
Вiдпочинемо.
- Зайдемо! - i зайшли. Посiдали на лавi колом. Десь взялися моторнi
дiвчата, горщик кислого молока. Дуже гарненька донька господаря Василинка.
- Ех, i донька! Певно неньова й мамчина! - шкирить Тулайдан зуби.
- Саме вiдгадав. Гейби пальцем в небо попав, - залива ться Василинка.
Тулайдан тягне молоко. - Пийте, козаки. Чули це слово?
Зареготали. Але в ту мить зненацька брязнули всi тахлi вiкон i
посипалися на долiвку. На ©х мiсце втикнулося до середини з тузин крiсових
цiвок. Одночасно вiдчинилися дверi i на порозi стали три цибатi мадяри.
- Руки вгору! Iменем закону ви арештованi! Тра-та-та!
- Цiвки крiсiв настовбурчилися просто на нас.
Чотирнадцять рук пiднялося вгору. До хати увiйшло ще кiлькох i
гарненько пiдiбрали нашу зброю. Я нiчого не мав, то i не було чого
пiдбирати.
- тут Цокан? - запитали одразу нашi добродi©. Прийшлося вiдгукнутися.
Виступили два i зправа i лiва я вiдчув дбайливу охорону.
По короткому часi ми опинилися в темнющому, як могила, льоху пiд
сiльською хатою. Темнота, що спочатку не могли навiть знати, хто з нас тут
. Почали перегукуватися. Василю? Чого? - ти тут? - Та чу ш же! -
Дмитре?
- Та , , не бiйся. А де Тулайдан? - У, - сквернословить той. - Нас,
видно, думають просто живцем до чорта пiслати.
Тиша. Над нами рейвах. Тупотять i шурають ногами, нiби танцюють.
Тулайдан зiдха . - Свинське, пробачте, положення, - чути його голос.
- Не важне, - вiдповiда темнота.
- Та не смердiть так, чорти, - бубонить з другого боку.
- Мовчи, мовчи там. Пив кисле молоко? Пив. Ну, так i нюхай.
А твоя сестра, Юро, дiйсно нiчого собi. Давай, пошвагру м.
- Ти-но, ади, буцигарню одсидь. А то поки вилiзеш, посивi ш. Мадяре
жартiв не люблять.
Три ночi не спав, але й четверто© не до спання. Обдумував усе, що
сталося, розпитував, з чого почалося. До чорта дивно, ©хав додому, а попав
чорт зна куди. Але нiчого не вдi ш. Сиди й чекай. Що то зробили з рештою
комiтетчикiв? Де Юра, Павло?
Метушня на горi не втиха . Час тягнеться без мiри, нудно й довго.
Раптом чути на горi крик. Впав пострiл, затупотiли ноги. Ми зiрвалися й
завмерли. Але по часi гармiдер втиха i знов як було. Що там дi ться?
Що там, чорт би ©х забрав, дi ться?
Ранок досягнув нашо© яскинi значно пiзнiше, як йому це належало
зробити. Скромне, загратоване на двi крихiтнi бруднi тахлi вiконечко,
закрилося ззовнi непрозорою повiкою неохоче пiддавалося напоровi соняшного
промiння. До всього й день, видно, неважний. Сiрий i, мабуть, нудний.
Осiнь там кладе чiтко сво© ознаки на перси стигло© землi, а вiтер, що
порою й до нас застука , щиро остуджував розжаренi коханням лiта гiрськi
чола.
4
Сто чортiв. Просто неймовiрне щось. Частокiл, ворота, чорний халат. Не
вiриться. I чого ми тут сидимо? Якого бiса ми тут сидимо? Ага, знов якiсь
шматки вчорашнього. Стрiба мо берiжком, а перед нами черевате людоподiбне
ство. Далi тi скаженi цiвки у вiкнi. Хто заплатить газдi за вибитi тахлi?
Вже давно ранок. Шлунки нашi громами обзиваються, а ©сти нiчого. Хлопцi
довго гуторили, пiсля затихли, сидять, сопуть, а вирази якiсь макогонячi.
Нарештi, десь коло обiду, почали викликати. Першим мене. Це знов таки
вказувало, що до мо © особи вони привязували найбiльше неоправдано© уваги.
Стiл. За столом люди й усе вiйськовi. Папiр, пера, чорнило, пишуча
машинка фiрми "Адлер". Це досить стара фiрма. У нашому полку були аж двi
такi машинцi. Коло машини сидить досить знайоме менi дiвча, ясiнсько©
прачки. Водо дивиться на мене перелякано. Всi решта виглядають також
досить дурнувато. Пики переборщено поважнi. Один, з перетятою верхньою
губою, якого я нiколи до того, анi пiсля того, в Ясiню не бачив. Навiть
монокля для невiдомих цiлей у лiве око вставив. Але вигляд його вiд того
анi на йоту не став поважнiщим. Дуля якась.
Довiдавшись мо iмя, прiзвище, роки й решту подробиць мо © бiографi©,
запитали, як я попав у ту банду.
Так i так. хав. Давно не був дома. Мiтiнг. Хто й що говорив не знаю,
але в революцiйному захопленнi i т. д. i т. д. словом, як бачите.
- Хм, хм... Так, так.
- До нiяко© вини не почуваюся. Хто вбив жида, не бачив.
- Не бачив?
- Не бачив.
- А нам зда ться бачив. Шкода, шкода. Прийдеться вам ще трохи посидiти.
Може побачите.
- Ну, що-ж. Сидiти, то сидiти. Хiба мало вже находився. Варто й
вiдпочинути.
Смiшок. Це так розтята губа хiхiка . Чорт з тобою. До побачення.
За мною Тулайдан. Цього продержали довше, а коли вернувся, вигляд мав
неважний. Пiдсiв до нього i почав пiдбадьорувати. Вiн сказав, що можливо
ще цi © ночi нас вивезуть до Сиготу. Це вже дещо гiрше.
Перебравши всiх, нам внесли якусь юшку й по кусневi кулешi. Зiли до
дрiбочки й сидимо далi. Де-ж у бiса нашi? Де Юра? Чому-ж вони не дадуть
нiчого про себе знати? Але хiба ми можемо подати щось про себе? От сидимо
й усе.
Надходить вечiр, а за ним нiч. Сидимо. Чека мо, що кожно© хвилини
послав у ©х душi спокiй i владi покiрнiсть.
- Во iмя отця i сина i святого духа! Хто бажа вступити в ряди
народньо© мiлiцi©? Пiднiмiть руки. Мiлiцiя, то таке вiйсько, яке
хоронитиме вас всiх перед злими духами
Шепiт рознiсся над натовпом. До гори пiднялося кiлька рук.
"Мало" - подумав пастир. - Дайте мiсця. Ану виступiть сюди всi, хто
бажа взяти на себе важкий хрест народнього оборонця. Ми будемо бачити,
хто той хоробрий i вiрний син свого уряду й батькiвщини. Хай зна мо, бо
кожний з них одержить нагороду, яка йому належиться. Кожний дiстане хлiб i
грошi... О, вже бiльше Ану-ану! Хто ще, Налiво, налiво! - Натовп почав
ворушитись i робити перед трибуною мiсце. Зо всiх бокiв виступають молодi
легiнi та старi газди. Всi вони не встигли ще скинути сiро© вiйськово©
унiформи. Одна за одною вилучаються з натовпу тi унiформи та стають у
лаву. Ось уже одна лава набралася. Ось друга ста . Бабчинського очi не на
мiсцi. Вони швидко, швидко бiгають i горять. Йонаш тупцю , як медвiдь на
гарячiй блясi. Вiн хотiв би вилетiти на трибуну й у захватi випалити
кiлька сильних слiв. Хай ще говорить "баган". його не зрозумiють, вiн ще
потерпить. От будуються сiрi лави. Вони слухнянi та нiмi. За хлiб i грiш
бери й жени ©х, куди хочеш.
Вертливе й неспокiйне знаряддя - Пластун, опоений самозакоханiстю й
поблажливою усмiшкою пана Йонаша бiжить у натовп, гаса на спотикача,
кричить, форму муштру .
I от став перед трибуною мур нового вiйська. Кожухи, петеки, запаски,
вiдсунулися назад. Тепер розмова лише з вибранцями. Он як гордо стоять
вони й чекають.
Йонаш радить. Пiдшiпту сво© мiркування Розенкранц, Онде Блютрайх ледве
держить перед собою свого живота.
Вiн також не без дiла. Вiн пропону сво© послуги. Вiн доставить для
новоутвореного вiйська найлiпшi харчi й найдешевших цiнах. Вiн бо©ться,
щоб йому не перебили гешефту. То ж не даром скрiзь тиснеться отой великий
лiтик Розенкранц.
Але з рядiв новоутвореного вiйська зненацька виступа один сiрий
кусень. Хто то ? Ага. Це Цокан. Це Юра Цокан. Що вiн собi бажа ?
Вiн хоче промовити до народу. Але вiн не зверта ться до свого
начальства. Нi. Вiн круто по-вiйськовому зверта ться до маси. Так, так.
Вiн обернувся спиною до Бабчинського й до Йонаша, i до Блютрайха. Ось усi
виразно почули: - Чесна громадо! Дозвольте з цього приводу й менi сказати
кiлька слiв.
Шу-шу-шу! - побiгло понад натовпом. - Просимо, просимо! - загуло з
десяток одважнiщих голосiв. Начальство - пiп, лiсничий, нотар i гандлярi
переглянулися. I якого бiса вперло сюди отого Цокана! Чи-ж вони не знають,
що то за птиця Цокан. Хто його не зна , отого осоружного Цокана. Але хiба
можна не дозволити йому говорити? Хiба тепер такий час?
- Просимо, пане Цокан, - озвався з-заду Бабчинський. Вiн навiть "паном"
його обдарував.
А вiн - той пан, твердими мужнiми кроками входить на трибуну. Мiцний,
щiльно обтягнутий у сiрий вiйськовий плащ, з загорiлим бронзовим обличчям,
суворо дивився сво©ми сiрими очима вперед. В руцi у нього довга обмотана
чимсь тичка. Вичекавши хвилину, поки натовп втихомириться, вiн почав:
- Народе!
Це слово пронизало гостро мовчанку й, мов стрiла, промчало понад
головами слухачiв.
- Народе! - по короткiй перервi повторив Цокан ще раз. - Зiйшлися ми
тут, чеснi громадяне, перший раз, вiдколи стоять оцi нашi гори. Минали
довгi столiття, тисячелiття. Нашi пращурi та прапращурi жили тут, випасали
свою маржинку й тут умiрали. Ця земля хоронить i до страшного суду
хоронитиме ©х кости. Але вони вмiрали, западалися ©х могили й затерався по
них i слiд навiки. На ©х мiсце родилися iншi, якi так само до найменшо©
дрiбнички жили, як ©х дiди та батьки. Ми родилися й виросли по горах i
лiсах. Ми випасали маржинку, ми ©ли, спали, працювали по чужих бутинах,
нас використовував, хто хотiв, на нac дивилися, як на худобу, яка лише
потрiбна на те, щоб добре тягнула ярмо. До нас налiзло безлiч чужакiв -
хижих, ненаситних, якi скрiзь, де тiльки можна, де тiльки знайшлося краще
мiсце, посiдали й, як тi павуки, порозставляли на нас сво© сiточки.
Корчми, обман зробили те, що в короткому часi усi долини, усi береги рiк,
усi бутини, лiси й полонини опинилися в руках отих хижацьких заволок. Наш
народ вiдтиснуто назад, на високi грунi, на скелi, туди, де лише мох та
камiнь. Нас не стало видно нiде в низу. Ми сходили в долину хiба до працi,
до корчми i до церкви, а вiдбувши сво , мов дичина, верталися назад у сво©
нори. А тимчасом долинами ростуть палаци чужих панiв, множаться корчми та
прибувають усе новi згра© чужинцiв.
Щоб ми не могли прийти до себе й не зрозумiли свого положення, нашi
пани не дали нам нашо© школи. Нашi дiти роками ходили до того великого
будинку, що сто©ть он у Кевелевi тiльки для того, щоб навчитися кiлька
непотрiбних мадярських слiв. Ми ж лишалися темнi, невидющi, затурканi.
Мова, яко© силою навчали, не приносила нам нiяко© користi, бо нiде в свiтi
тi ю мовою не говорять. Нею говорить лише жменька мадярiв, а бiльше нiхто.
Навiть зайдiть до Ворохти й там уже нiхто не розумi ту мову. А задля не©
ми мусимо зрiкатися нашого знання, нашо© освiти.
Мiж начальством помiтний рух. Бабчинський нерву ться. Йонаш хоч i не
розумi , що той говорить, але бачить по обличчях слухачiв, що то зовсiм не
те, що говорили попереднi промовцi. - Зiгнати його, зiгнати! - шепче Йонаш
Бабчинському, але не втриму ться й сам вибiга на трибуну.
- Пане Цокан. Ви не про те говорите. Сьогоднiшнiй день утворений не для
того, щоб ви бунтували народ. - Сердито говорить по-мадярськи Йонаш.
Цокай байдуже i спокiйно зверта ться, до нього...
- Вас i всiх iнших ми не перебивали ... А чи я про те, чи не про те
говорю, це вже дозвольте менi знати. Громадо! - звернувся Цокан до людей.
- Тут менi кажуть, що я не про те, що треба, говорю. Маю я замовчати, чи
говорити далi?
- Далi, далi! - заревли тисячi голосiв. - Далi Цокан! Геть лiсничого!
Народ пiдбадьорений сво©ми голосами вирiвню ться. До них звернулися зо
словом. О, вони скажуть те слово. Вони розумiють i чують його. Ось воно
якраз тепер через Цокановi вуста на вiльний простiр з глибини грудей
вирвалося й бушу , мов буревiй.
I Цокан розказав про вiковiчнi кривди, болi, страждання. Цокан розповiв
про велику вiйну, на якiй впало безлiч наших людей за нiщо. Вiн сказав, що
нас русинiв не лише стiльки, скiльки в Угорщинi. Нас багато. Нас
мiльйони, десятки мiльйонiв. Вони живуть по рiзних державах, але всi вони
однаково говорять i всi одно© матери дiти. Всi вони вiками дерлися за чужi
справи, але настав великий суд над ©х гнобителями. Ось прийшла вiйна,
революцiя. Для нас зiйшло сонце свободи. Всi гнобленi народи беруться до
працi на сво©й нивi й що це саме треба робити i нам.
- Тут нам казали, що тепер буде все наше. Правдиво хтось ©м вiдповiв:
все наше, лише зверхнiсть мадярська. Як може бути все наше, коли ми самi в
неволi. Тепер вони так нам кажуть, бо Мадярщина розторощена. В Будапештi
революцiя й вони самi ще не знають, чи вдержаться. Але коли ми допоможемо
©м, коли вони знов окрiпнуть, тодi вони не захочуть з нами говорити. Вони
знов одберуть те, що дали й усе буде по-старому. Нам треба шукати не чужо©
зверхностi, а сво ©. Треба робити так, щоб ми здобули ту свою зверхнiсть i
закрiпили за собою. А де та наша зверхнiсть?
Тут Цокан швидко розвинув те, що тримав у руцi. Це був прапор з жовтою
i блакитньою барвою. Вiн розгорнув його i вказуючи на пiдняте полотнище
високим голосом проговорив: - Ось де наша зверхнiсть! Ця коругов, це наш
знак дностi i згоди. Це прапор будучо© нашо© велико© держави, яка
повстане коло Ки ва над Днiпром i до яко© ма мо належати ми. Я пiдношу цей
прапор перший раз i хай ма вiн над нами, поки сто©ть земля! Ми повиннi
йти за ним, горнутися пiд ним у тiснi лави борцiв i нас нiхто не переможе.
Слава нашiй будучiй державi! Слава нашому великому народовi!
Тиша. Здавилося все завмерло. I раптом якась сила прорива мертвечину i
зрива ться буревiй. Реве й бушу народня стихiя.Гордо сто©ть з прапором
Цокан. Тисячi рук пiднеслися до гори. Почали спiвати релiгiйнi пiснi,
багато молилися...
2
Наш потяг кволо, нiби во нний iнвалiд, штигiлькав пiд гору останнiй
перегiн вiд Квасiв до Ясiня. Цiлий тиждень у дорозi. Рана моя зажила й
нога залишилася при менi. Кiлька днiв не спав, мало ©в, але радiсть, яка
наповняла мене при виглядi рiдних мiсцевостей, так розбурхала, що втоми
зовсiм не вiдчувалося. Вже в Кевелевi, де потяг зупинився на кiлька
хвилин, до нас увiрвалася чутка, що в Ясiню якийсь бунт. Це нас усiх
ясiнцiв, якi ©хали разом зо мною, порядно зацiкавило. Дорогою ми багато
розмовляли на полiтичнi теми й усi досить добре розбiрались у заплутаних
подiях революцi©. Одначе те, ще дiялося в Ясiню, до деяко© мiри нас
дивувало.
Свисток. Ще пару хвилин i дома. Засапана машина зупиня ться й з не© на
всi боки висипа ться воячня. Крик, лайка. Зупиня якась мадярська варта. -
Документи!
- Геть до чортово© матерi! Як дам тобi документи, то перекинешся догори
ногами.
Натиснули, варта розiйшлася, а ми вперед. Кожний рветься додому. Але
вже здалека почули гармiдер. Бiжимо далi. Народ. Безлiч народу. Добiга мо
й собi, влива мося в його море. На трибунi Юра. Вiн трима жовто-синiй
прапор i гука "слава". У мене само собою вiдкрилися широко вуста й я
заревiв. Чути було, як ревiли мо© товаришi. Це захопило натовп i по хвилi
кричало, зда ться, само небо. Хотiлося рватися на трибуну до Юри й обняти
його на очах усього народу. Але зчинився такий рейвах i метушня, що
пробратися до нього не було нiяко© можливостi. Десь вирвався Павло й
перебрав вiд Юри прапор. Юра робить народовi якiсь знаки. Видно хоче
втихомирити. Але пiзно.
- Геть з мадярами! Вiшальникiв сюди! На шибеницю ! Кари ©м - Аж тепер
зрозумiв в чiм рiч. За трибуною збилася докупи чередка людей, якi дуже
вiдрiзняються вiд загалу. Мiж ними бачу Бабчинського, Йонаша, Розенкранца,
Блютрайха, й багато iнших. Дещо ззаду кiлька пань. Он струнка, суха, в
чорному йонашиха, а онде. Так. То Кiтi. Безперечно то вона.
Вона не бачить мене й добре. Вона, видно, перелякана, трима пiд руку
матiр i щось гука . А навкола бушу стихiя. Гремить буревiй народнього
гнiву, котять хвилi обурення й, мов непомiтнi трiсочки, залива кволих
переляканих чужинок.
Але Юра рiшуче взявся зупинити буревiй. Права його рука високо знялася
над головою. Волосся патла вiтер. Вiн гука й заклика до послуху й
порядку. Юрба, видно, почина поволi втихомирюватися. Юра пропону не
розходитися ще, а вибрати людей, якi розпочали б працю над органiзацi ю
сiльсько© самоуправи та утворення дiйсно народньо© мiлiцi©. А пiсля всi
мусять спокiйно розiйтися додому.
Згода, згода! Почалися вибори народнього комiтету. Це не тревало довго,
бо Юра лише назвав кандидатiв i народ пiд таким настро м не думав у чомусь
не згоджуватися. Всi одноголосно признали Цокана за свого проводиря, який
дба про гуцульськi справи. Розiйшлися з спiвом церковних пiсень.
Бабчинський i його компанiя розiйшлися також, ©х пропустили свобiдно.
Куди вони пiшли, це нiкого не цiкавило, хiба що Юру. Але вiн не мав часу.
Вiн уже збiрав вибраних членiв комiтету i закликав ©х до сiльсько© хати на
нараду. Тут тiльки я змiг пiдiйти до братiв i привiтатися з ними. Ми
цiлувалися, як на Великдень. У наших душах бушувала велика радiсть.
Хотiлося обняти цiлий свiт.
Додому не пiшов. Куди там у таку пору додому. Зайшов до ресторану
Романчука, перекусив i до сiльсько© хати. Там повно народу. Наради, наради
й наради. Юра мiж ними, як президент Сполучених Держав. Менi заявлено, що
я командант усi © полiцi© i що - раз-два, маю приняти це до вiдома.
Утворено комiтет народньо© оборони, до котрого увiйшли: Юра Цокан -
предсiдник, Павло Цокан. Гнат Тулайдан, Нiмчук, старший газда Клочур к
Василь й порiшили покликати також студента Пластуна, бо хоча вiн не з
народом, та все таки може в ньому заговорить народна кров. Той ма бути за
писаря. Я ж до комiтету не увiйшов. У мо©м розпорядженнi збройнi сили
новоутворено© влади.
Всi уряди - нотарство, пошта, залiзниця лишаються в такому-ж станi, як
були, а щоб не переривати нормального ходу урядування в сiльськiй хатi,
комiтет порiшив обрати собi постiйне мiсце осiдку в бувшому вiйськовому
кiнi, коло жидiвсько© синагоги.
Вирiшили також, що робити з рештками вiйськового майна, яке залишилося
на двiрцях Зiмiр i Ясiня. Все це мусить бути захоронено в цiлостi для
потреб народнього вiйська. Решту мадярсько© залоги, що лишилася ще в
касарнi, негайно обеззбро©ти i вислати до Мадярщину... Ухвалено також
негайно вислати делегатiв до укра©нського уряду та просити в нього
допомоги. Делегатами обрано Юру i, заочно, не питаючи його згоди, студента
Пластуна. А Йонаша, Бабчинського i кiлькох жидiв, якi сво©ми вчинками
задокументувалися незмирними ворогами народу, поки-що залишити. Для цього
буде утворено суд i все розбереться по закону. Для охорони народнього
комiтету, зараз же ма бути зорганiзовано вiддiл мiлiцi©, а одночасно
необхiдно вести пiдготовку мобiлiзацi© народнього вiйська.
Так згучали першi постанови Комiтету Народньо© Оборони.
Пiдчас обрад, до сiльсько© хати зайшов старий гуцул з Стебного. Кволий,
немiчний, почув, що зроблено якийсь комiтет i прийшов поскаржитися на
попа.
Був це перший живий чоловiк, який звернувся до сво © влади. А що там
сталося? Так i так: 3 вiйни вернувся небiж. Щось му сi стало. Куля
застрягла у плуцах ци що - вмiра . Коби хоч вiсповiдавсi. А превелебний не
хочуть. Кажуть, не мають часу. Кажуть, що тепер най тотi сповiдають.
Он як! Павло, як сидiв, так i зiрвався. Величезний його кулачисько
тарахнув об стiл. - До чортового сина! Коли вiшали, то вiн мав час. А
тепер не ма . Хлопцi!
Стiй, Павле! - зупинив його Юра. - Не гарячися. Тут треба пiдходити до
всього розважно. В запалi можна наробити всяких непри мностей.
- Розважно, чортового сина! На гиляку пса старого й кiнець. Що тут
панькатися.
- Прошу тебе, Павле. Ми не якась банда, а зорганiзована народна влада.
Попа треба примусити, щоб вiн пiшов виконати сво© обовязки, а пiсля
утворити над ним суд. Суд ма займатися такими речами, а не ми.
- Поки до суду дiйде, то той чортяка втiче. А пiсля наробить вiн тобi
шелесту.
- Не втiче. Подба мо про те, щоб не втiк. Нашвидко пiслали людей за
Бабчинським. Повiв ©х Тулайдан. Кiлька цiкавих пiшли за ним, щось дернуло
й мене за всiми. Темнiло. Ворохобний день швидко тiкав. Нас пятеро, люда,
а по дорозi при дналося ще зо дво , швидкими кроками подалися через мiст
"Тридцятка" i звернули направо. Проходили вузенькими суточками, коло
Розенкранцового обiйстя. Звiдсiль веде стежка до кладки через Тису. Вояки
вишикувалися, попереду Тулайдан, а за ним решта. З самого заду шкандибаю
до смертi перетомлений я. Проходячи повз частокiл Розенкранца, побачили,
як швидко зачинялися i як заригльованi ворота, що ведуть на подвiря. Ми
зовсiм не мали намiру заходити туди, але Тулайдана це видно обурило.
- Ей, ти там, сучий пасинку, Бог би тя побив! Чого замика шся? Ану,
коли так... Хлопцi! До попа ще встигнемо. Ану вiдвiда мо цього. Цiкаво, як
нас вiтати буде.
- "От i на нашiй вулицi празник", - мигнула думка. Чомусь воскресла в
тямцi полонинська нiч, Григорiвка, мiсяць. Хлопцям подобалися Тулайдановi
намiри. В одну мить два з них сидiли на воротях i вступ на подвiря
отвертий. Забрязкали крiси. - Заходьте, заходьте! Просимо вiдвiдати нашу
господу. Пан Розенкранц Йойна, могутнiй володар усi © Гуцулi©, дома. Вiн
сидить у сво©й свiтлицi й нетерпляче чека на вашу гостину, - говорив
Тулайдан i, знаючи добре всi входи, попростував до поко©в Розенкранца. За
ним ринула решта.
О, яка шкода! Пан Йойна Розенкранц ви©хали ... А куди ви©хали? До
Квасiв. Дуже, дуже шкода. Але дома, молодший брат. Ну, слава Боговi. Нас i
молодший почасту .
Увiйшли i навiть кресанiв не скинули. Не до кресанiв тепер. Це не те,
що було. Колись зустрiвши на вулицi Йойну, самi кресанi летiли з хлопських
голiв.
- Ну, так значить, нас хочуть у цьому привiтливому домi почастувати
якоюсь стравою. Це гаразд. Хлопцi! Рихтуйте сво© черева. Тут вас, чортiв,
понапихають, як бочки. От i бачите. Пивце i мясо. Так, так. Мяса ми вже,
мабуть, давно не смакували. Дяку мо, панi Розенкранцова. А чого ж то ваш
брат такi гнiвливi? Анi не обернуться, не заговорять. Не подобаються
гостi? Ха-ха-ха! От дивак! Такi хлопи i не подобаються! Бачите, гей би
конi регочуть.
Розенкранц понуро сидить у кутi на заялозеному шкуряному крiслi й сам
до себе бурмоче. Видно лише, як пейси та борода ворушаться.
- Ей ти, хабарнику! - зрива ться раптом Тулайдан. - Чого там Боговi
докуча ш? Ходи сюди! Той мовчить. Хлопцi регочуть.
- Не чу . Оглух холера, - каже з спiвчуттям Тулайдан. - А не бiйся, як
людей оббiрав, останню худобину з хлiва тягнув, як селян паленкою обпоював
i виманював у них фальшивi пiдписи, тодi пес не був глухий. Нi, нi. Вiн
завжди був глухий. Вiн не чув, як плакали на снiгу викиненi ним з хати
дiти. Вiн не чув плачу матерей. Вiн завжди був глухий.
Встав Тулайдан, випростувався, взяв у руки крiс, як палицю й мiрився на
чорну постать в кутi. Перед нього бухнули на вколiшки двi жiнки.
- Кинь, Тулайдан, - проговорив котрийсь з нас. - Ходiмо вiдсiль.
Але Тулайдан махнув кулаком направо, одлетiла одна жiнка. Махнув
налiво, одлетiла друга. Гвалт, вереск. Хлопцi один за другим виходили
надвiр. Розенкранц раптом зрива ться i бiжить до дверей.
Тррру, карий! - хвата його за полу Тулайдан. - Не спiши, ще встигнеш.
Розенкранц почав рiзко i пронизливо верещати. Тулайданiв кулак пiднявся
догори й кiлька разiв упав на щось тверде. Раз, раз, раз! Хлопцi швидко
вибiгають надвiр, десь скавiчать жiнки.
-Я вибiг також. Був так утомлений, що не зовсiм вiддавав собi справу,
що ко©ться. В ту мить чути глухий пострiл i по хвилинi в цiлому будинку
згасло свiтло. З темноти виринула Тулайданова постать.
- Що? Що? - кинулися всi до нього.
- Нiчого. Ходiм. Зда ться пiдстрiлив - трохи нервово проговорив вiн i
швидко побiг вперед.
Витворився особливий настрiй. Нiчого говорити. Мiсток пiд ногами
вгина ться i рипить. Пiд ним реве й пiнить повна Тиса, а небо залите
чорнилом.
Ось i будинок Бабчинського. Високий, розлогий, у вiкнах нiодного
свiтла. Йдем до нього з острахом. Чу мо, що не варто б iти, щось не
пуска , але кожний соромиться свого чуття й уперто йде вперед. Довгий
знайомий частокiл. I тут, дума ш, частокiл. На стовбику настромлено якусь
непотрiбну бляшанку. Бемц! Котрийсь вдарив по нiй прикладом i наробив
галасу.
- Який там чорт!.. - сердиться Тулайдан. На подвiрю зустрiв нас лютий
псюра. Скрiзь темно, лише, зда ться, в кухнi свiтиться. Трах-трах-трах!
Вiдчиняй! Там попадя, син Бабчинського i служниця. Несподiванка. Робляться
великi очi. - Слава Iсусу Христу! Шука мо пана превелебного. Дуже
потрiбно.
- Пан превелебний у поко© й не мають тепер часу.
- Таак? Але ми все таки хотiли б ©х бачити.
- Кажемо вам, що не мають часу.
- Ми дуже перепрошу мо паню добродiйку, але в такiм разi змушенi самi
викликати пана превелебного. Мусимо потурбувати.
В ту мить, велика, тяжка постать Бабчинського зявля ться у дверях
кухнi.
- Що ви, легiнi, тут хочете? - спокiйний запит. Легiнi познiмали
кресанi. Та, пане превелебний... властиво ж... Тут у Стебнику, як зачули,
умiра мадярський вояк. Захищаючи вашу батькiвщину, вiн зда ться дiстав
кулю в легенi й тепер умiра . Кажуть, що ви, превелебний, вiдмовля теся
його висповiдати.
- Але-ж нi!.. Але-ж нi!.. Але-ж прошу вас... Хто вам таке сказав? Я
зараз, ось тiльки при©де пiдвода. Вони не можуть менi дати пiдводи. Не
можу також i йти. А яке вам до цього, мо© милi, дiло? Хто вас сюди послав?
Це ж, зда ться, скорiше моя, нiж ваша справа.
- Еее, пане превелебний! Що там таке питати. Та й пiдводу тут нiколи
чекати, - пiднявши голос, каже Тулайдан i насадив кресаня. - Ми спiшимо.
Там вмiра вояк. Пiдсядьте лiпше, превелебний! - i пода Бабчинському
стiльця. Зирк, зирк! Що сталося? Навiженнi? Бiлi , червонi , знов бiлi .
Син виступив було вперед. Ми всi сто©мо й чека мо. Чого той хоче.
Не хвилюйтеся! Прошу не хвилюватися. - Звернувся до нас: - Хлопцi!
посадiть пана превелебного й допоможiть йому роззутися. А ви, паничу, i
ви, панi добродiйко, не хвилюйтеся. Пановi превелебному нiчого не
станеться Вони лиш пiдуть i висповiдають вмираючого.
Два дужi козарлюги не чекали на дозвiл. Вони посадили Бабчинського,
роззули. Забiлiли нiжки, затремтiли дучки.
- Ну, от вам тепер i пiдводи не треба. Буде зовсiм легенько. Пiдемо.
Бабчинський стояв. - Ах, лиши Тулайдан! - сказав котрийсь.
- Ходiм! - рiзко викрикнув Тулайдан i очi його налилися червоним. -
Раз, два! Марш! - скомандував по-мадярськи.
Нi, нi. Це вже не жарти. Це зовсiм не жарти. Бабчинський пiдводиться та
й iде. Йде до дверей, надвiр. Ось i вулиця. - Бiгом! - скомандував
Тулайдан i ми всi пострiбали берегом Тиси в нiчну пiтьму.
3
А з другого боку за Тисою коло пошти чути рейвах, крики, мигають
вогники. Ми ж бiжимо, квапимося до вмiраючого. Ми не зверта мо на нiщо
уваги. Думка працю сильно, але нiби одурманена чадом. Все одно було
пiзно. Ранений вояк помер без сповiдi.
Пуска мо самого Бабчинського й верта мося до села. По дорозi натрапили
на хату одного з учасникiв славетнього нашого гурту. - Зайдемо, хлопцi?
Вiдпочинемо.
- Зайдемо! - i зайшли. Посiдали на лавi колом. Десь взялися моторнi
дiвчата, горщик кислого молока. Дуже гарненька донька господаря Василинка.
- Ех, i донька! Певно неньова й мамчина! - шкирить Тулайдан зуби.
- Саме вiдгадав. Гейби пальцем в небо попав, - залива ться Василинка.
Тулайдан тягне молоко. - Пийте, козаки. Чули це слово?
Зареготали. Але в ту мить зненацька брязнули всi тахлi вiкон i
посипалися на долiвку. На ©х мiсце втикнулося до середини з тузин крiсових
цiвок. Одночасно вiдчинилися дверi i на порозi стали три цибатi мадяри.
- Руки вгору! Iменем закону ви арештованi! Тра-та-та!
- Цiвки крiсiв настовбурчилися просто на нас.
Чотирнадцять рук пiднялося вгору. До хати увiйшло ще кiлькох i
гарненько пiдiбрали нашу зброю. Я нiчого не мав, то i не було чого
пiдбирати.
- тут Цокан? - запитали одразу нашi добродi©. Прийшлося вiдгукнутися.
Виступили два i зправа i лiва я вiдчув дбайливу охорону.
По короткому часi ми опинилися в темнющому, як могила, льоху пiд
сiльською хатою. Темнота, що спочатку не могли навiть знати, хто з нас тут
. Почали перегукуватися. Василю? Чого? - ти тут? - Та чу ш же! -
Дмитре?
- Та , , не бiйся. А де Тулайдан? - У, - сквернословить той. - Нас,
видно, думають просто живцем до чорта пiслати.
Тиша. Над нами рейвах. Тупотять i шурають ногами, нiби танцюють.
Тулайдан зiдха . - Свинське, пробачте, положення, - чути його голос.
- Не важне, - вiдповiда темнота.
- Та не смердiть так, чорти, - бубонить з другого боку.
- Мовчи, мовчи там. Пив кисле молоко? Пив. Ну, так i нюхай.
А твоя сестра, Юро, дiйсно нiчого собi. Давай, пошвагру м.
- Ти-но, ади, буцигарню одсидь. А то поки вилiзеш, посивi ш. Мадяре
жартiв не люблять.
Три ночi не спав, але й четверто© не до спання. Обдумував усе, що
сталося, розпитував, з чого почалося. До чорта дивно, ©хав додому, а попав
чорт зна куди. Але нiчого не вдi ш. Сиди й чекай. Що то зробили з рештою
комiтетчикiв? Де Юра, Павло?
Метушня на горi не втиха . Час тягнеться без мiри, нудно й довго.
Раптом чути на горi крик. Впав пострiл, затупотiли ноги. Ми зiрвалися й
завмерли. Але по часi гармiдер втиха i знов як було. Що там дi ться?
Що там, чорт би ©х забрав, дi ться?
Ранок досягнув нашо© яскинi значно пiзнiше, як йому це належало
зробити. Скромне, загратоване на двi крихiтнi бруднi тахлi вiконечко,
закрилося ззовнi непрозорою повiкою неохоче пiддавалося напоровi соняшного
промiння. До всього й день, видно, неважний. Сiрий i, мабуть, нудний.
Осiнь там кладе чiтко сво© ознаки на перси стигло© землi, а вiтер, що
порою й до нас застука , щиро остуджував розжаренi коханням лiта гiрськi
чола.
4
Сто чортiв. Просто неймовiрне щось. Частокiл, ворота, чорний халат. Не
вiриться. I чого ми тут сидимо? Якого бiса ми тут сидимо? Ага, знов якiсь
шматки вчорашнього. Стрiба мо берiжком, а перед нами черевате людоподiбне
ство. Далi тi скаженi цiвки у вiкнi. Хто заплатить газдi за вибитi тахлi?
Вже давно ранок. Шлунки нашi громами обзиваються, а ©сти нiчого. Хлопцi
довго гуторили, пiсля затихли, сидять, сопуть, а вирази якiсь макогонячi.
Нарештi, десь коло обiду, почали викликати. Першим мене. Це знов таки
вказувало, що до мо © особи вони привязували найбiльше неоправдано© уваги.
Стiл. За столом люди й усе вiйськовi. Папiр, пера, чорнило, пишуча
машинка фiрми "Адлер". Це досить стара фiрма. У нашому полку були аж двi
такi машинцi. Коло машини сидить досить знайоме менi дiвча, ясiнсько©
прачки. Водо дивиться на мене перелякано. Всi решта виглядають також
досить дурнувато. Пики переборщено поважнi. Один, з перетятою верхньою
губою, якого я нiколи до того, анi пiсля того, в Ясiню не бачив. Навiть
монокля для невiдомих цiлей у лiве око вставив. Але вигляд його вiд того
анi на йоту не став поважнiщим. Дуля якась.
Довiдавшись мо iмя, прiзвище, роки й решту подробиць мо © бiографi©,
запитали, як я попав у ту банду.
Так i так. хав. Давно не був дома. Мiтiнг. Хто й що говорив не знаю,
але в революцiйному захопленнi i т. д. i т. д. словом, як бачите.
- Хм, хм... Так, так.
- До нiяко© вини не почуваюся. Хто вбив жида, не бачив.
- Не бачив?
- Не бачив.
- А нам зда ться бачив. Шкода, шкода. Прийдеться вам ще трохи посидiти.
Може побачите.
- Ну, що-ж. Сидiти, то сидiти. Хiба мало вже находився. Варто й
вiдпочинути.
Смiшок. Це так розтята губа хiхiка . Чорт з тобою. До побачення.
За мною Тулайдан. Цього продержали довше, а коли вернувся, вигляд мав
неважний. Пiдсiв до нього i почав пiдбадьорувати. Вiн сказав, що можливо
ще цi © ночi нас вивезуть до Сиготу. Це вже дещо гiрше.
Перебравши всiх, нам внесли якусь юшку й по кусневi кулешi. Зiли до
дрiбочки й сидимо далi. Де-ж у бiса нашi? Де Юра? Чому-ж вони не дадуть
нiчого про себе знати? Але хiба ми можемо подати щось про себе? От сидимо
й усе.
Надходить вечiр, а за ним нiч. Сидимо. Чека мо, що кожно© хвилини