авантури замiшанi люде, що стоять близько головного командування нашо©
залоги, що, дозволю собi сказати, вашими помiчниками.
- Пан лiсничий бажають висловити менi сво© твердження яснiше.
- Розумi ться. Смiю доложити, що тi ю особою, що працю в двох
напрямках, ваш заступник.
-Ха-ха-ха! Але; пане лiсничий! - заливаючися реготом i випускаючи хмари
диму, говорить сотник. - Та ж пан Цокан виявив себе в останнi часи
настiльки спритним....
- В органiзацi©... - перебива швидко Йонаш.
- Пардон. Я не докiнчив свого речення пане лiсничий.
Так, в органiзацi©, але нашо© залоги. Наша залога виглядае тепер цiлком
поважною вiйськовою формацi ю. Здiсциплинована, добре сiтуована, надiйна
i, що найголовнiше, склада ться з рiзноманiтного елементу ... У нас
мадяри, словаки, у нас русини. Все то зжилося, все то збите, все дiйсно, в
повному значеннi слова, неабияка мiлiтарна сила. Мiй заступник, пан
Цокан, найкращий приятель i довiрений в останнi часи докладно висвiтлив
менi всi фантастичнi чутки, про якесь там нiби повстання. Яке повстання?
Хто повстане? На кого повстане? Дозвольте. Вказу те на укра©нцiв. Укра©нцi
в останнiй час занятi власними справами. Вони мають большевикiв,
полякiв... Вони ведуть на три фронти боротьбу. х дипломатичне
представництво в Будапештi веде переговори з нашою владою, про постачання
нами для них збро©. Вони домагаються вiд нашо© влади признання ©х держави,
а при цьому, розумi ться, не може й бути мови про якесь там Закарпаття. Та
це ясно. Укра©на в цьому не заiнтересована. Мiсцеве населення виморене
вiйною й голодом, воно не ма нi людей, що його вели б, нi засобiв. Хто ж
тодi повстане? Пане лiсничий даруйте, прошу вас щиро, але вашi побоювання,
мабуть позбавленi рiчевостi. Смiю вас запевнити, що все буде гаразд i за
сво© слова готовий завжди вiдповiдати.
Йонаш почав помiтно хвилюватися. Вислухавши терпеливо до кiнця мову
сотника, лiсничий зауважив:
- А все таки вашi, пане сотнику, твердження не вiдповiдають дiйсностi.
Сотник витяга шию, виставивши вперед праве ухо. - Так. - продовжу
Йонаш. - Повстання готу ться i то на скоро. Воно розпiчнеться на
гуцульське Рiздво. Про це мусите негайно повiдомити центральну владу.
- Ха-ха-ха, хо-хо-хо! Тон ваш, пане лiсничий, набiра шорсткостi. На
Рiздво, кажете? Сьогоднi? Це тодi, коли я з паном Цоканом гоститиму в його
батькiв? Ще може скажете, що Цокан одночасно зо мною керуватиме тим
повстанням. Ха-ха-ха! Нi, нi-нi! Я, пане лiсничий, дуже зобовязаний вам за
вашi турботи, але...
- Пане сотнику! - зрива ться Йонаш. - Ви не орi нту теся в справах! Ви
сто©те далеко вiд дiйсностi. Завтра почина ться повстання! Ним
кермуватимуть Цокани! А як ваш заступник призначений комендантом Ясiня на
ваше мiсце. Доношу вам це i домагаюся вiд вас негайного повiдомленя влади
й зроблення вiдповiдних заходiв у справi оборони, а рiвночасно з натиском
домагаюся арешту Дмитра Цокана!
Вiн почервонiв. Очi заблищали. Сотник, закусивши губу стримував себе,
як мiг. Вiн намагався заховати поставу джентельмена до кiнця.
- Даремно, пане лiсничий, зволите хвилюватися. Я е комендантом залоги й
за все сам вiдповiдаю. Вношу пропозицiю, подати вашi мiркування
центральнiй владi вами особисто, а рiвно ж запропонувати ©й вашi послуги
на посаду коменданта Ясiня. Я охоче переступлю вам мо© обовязки й мiсце
Ну, а тепер до побачення Надiюся, що все буде гаразд Одночасно подбаю про
те, щоб вашi пророкування не стали дiйснiстю.
Йонаш остаточно схвильований. Вiн тремтить, от-от не витрима , вибухне
й засипле коменданта сво©м гнiвом. Не помiтивши подано© комендантом руки,
вiн швидко вирива ться в дверi, накида кожуха й через пару хвилин
балабончики сповiстили його вiд©зд.
Сотник Шульман, ображений до глибини душi неможливим поводженням
Йонаша, обурений, не ходив, а гасав по кiмнатi. Вiн не розумi , як мадяр
може себе так поводити. Вiн ще покаже тiй поганi, хто вiн такий i нiколи
не дозволить всякому лiсничому втручатися в вiйськовi справи. Вiн ще
викличе його перед суд чести за образу мадярського старшини. - Дивися,
хам! Бач, яка морда Б в голову якусь нiсенiтницю, злий на Цокана за свою
зiдiотiлу дочку й дума , що це вже пiдстава для того, щоб робити менi
скандали. Нi! Вiн тут мусить рiшуче виступити Вiн не яка-небудь ганчiрка,
вiн аристократ i старшина Вiн мусить зараз жадати вiд лiсничого
сатисфакцi©. I комендант пiдходить до телефону, бере слухавку, дзвонить,
- Гальо, гальо! - Телефон мовчить. - Гальо! - кричить комендант i
нервово шарпа апарат. Але невинний механiзм заскреготав i знов мовчить
далi.
- Гальо! Що там? Сучi сини, капустянi голови, подубiли? Гальо!.. - нi
одного згуку. - Гальо! Гальо! Гальо! Тут комендант, сотник Артур Шульман!
Що там, занiмiли?! - репету , мов навiжений, сотник, але апарат зовсiм на
те не реагу . - Що за чорт? Скандал! Вiчно оте попсуття. Ех, живеш у тiй
чортячий норi й хай тут земля провалиться, нiяка холера не буде про це
знати. Браш, Браш! Де ти залiз, мордо, корово обдрiпана! - репету на
свого джуру сотник.
З вузеньких дверей сусiдно© темно© й холодно© кiмнатки, що сполучувала
сотникове мешкання з кухнею, в напiв вiдхиленi дверi, висунулася надута,
червона ипка Браша.
Шульман пiдбiга до нього, пха ногою дверi, хвата Браша за чуба й
витаску його на середину кiмнати. - Що за чортяка тобi в пельку, моду
собi завiв показувати тiльки з-за дверей свою огидлу пику. Сюди, йолупе,
ма ш виходити! Сюди! Розумi ш? Ма ш вийти аж до мене, стати вiддалi трьох
крокiв, стулити копита й слухати. Капу ш?
- Так , пане сотнику! - випина черево Браш.
- Струнко! - команду Шульман. - Копита, копита, осле! Ноги тво© дiйсно
iдеальна гидота Хто повставляв тобi такi кривуляки?
- Не можу знати, пане сотнику!
- А зна ш, що ти повинен знати?
- Нi. Не знаю, пане сотнику!
- А що, коли б тебе поставили в коноплi Розумi ш?
- Так , пане сотнику.
- То ти мiг би бути розкiшним страхопудом. Гудзикiв нема, пояс
розлiзся. Носа втри... Стiй, не тепер. Скомандую вiльно. Так слухай.
Негайно менi бiжи до старшинського клюбу...
- Так , пане сотнику!
Ну. Там ти зустрiнеш панiв старшин Шровбу i Водiчку. Бiжи й скажи ©м,
щоб вони в десять годин вечора були в мене. Та скажи обовязково. Стiй. А
коли б ©х не було у головнiй залi, запитай у кельнера. Вони звичайно в тiй
маленькiй кiмнатцi грають в карти. А коли б ©х там не було, гони до
панночок Крайзрiв. Зна ш, де вони живуть? Нi. Ну, розумi ться. Коло
сiльсько© хати, за мостом. Але вони можуть i у Крайзрiв не бути. Сьогоднi
субота й ©х може чорт зна куди занести... Так ти забiжи до Боршi©в, до
Бабчинського, до Яруса, словом, до самого люципера, але мусиш ©х знайти.
Розумi ш? Нiякого чорта ти не розумi ш Бачу по пицi. А тепер кругом марш
Але раз-два
Браш пiсля тако© парнi бомбою вилетiв на вулицю, а задоволений, що
зiгнав злiсть, сотник Шульман вигiдно вмощу ться у глибокому фотелi й
закурю .
Заложивши ногу на ногу й випускаючи тонкими струмочками димок, сотник
усмiха ться й дума як то вiн заговорить з Йонашем i що то вiн вiдповiсть.
Вiн його, чортового медведя, навчить, як поводитися зо старшинами. Вiн
його, як ковбасу, удво зiгне. Вiн йому докаже, хто тут комендант, а хто
лiсничий.
У кiмнатi ясно свiтиться лямпа, на дворi темно, мiсяць ще не зiйшов.
Сотник докурю , розважливо кладе до полiльницi решту й вслуху ться до
гармiдеру, що дблiта з вулицi.
- Ага. Це гаразд. Той мiшок одразу ©х цапнув... Ну розкiшно. - Вста ,
обтяга ться i натяга на обличчя вираз жартiвливо© поважностi.
Гармiдер збiльшу ться. Чути, вiдчиняються сiннi дверi, затупотiло в
передпоко©в "Роздягаються" - дума сотник. Iз розставленими обiймами
готу ться зустрiти сво©х приятелiв i тiльки хильнулися дверi, сотник
викрику : - ааа! Друзi...
Решта слiв застрягло в горлi. Вiн остовпiв. Очi баранячим рогом
пролiзли на верх, а руки мимохiть пiднялися догори й так задубiли. Перед
ним, замiсць приятелiв, стали двi потужнi постатi з револьверами,
направленими в, його груди.
Не голосно, але впливово, попрохали вони пiдняти його "руки в гору" й
"iменем повстанчого комiтету" дозволили потурбувати його арештом. Сталося
все так несподiвано й швидко, що вiн навiть не встиг сказати слова.
Одягнувся й вийшли надвiр.
Там звичайна зимова передрiздвяна тиша. На груниках прищулилися й
мовчали хатки гуцулiв. Рiдко в якiй свiтиться вiкно.
Сотника посаджено в санки i вiдвезено в напрямку сiльсько© хати. Там
десь i Браш шука сво©х Шровбу i Водiчку.



15

Розлютований Йонаш, вийшовши вiд коменданта, кида ться в санки й
прожогом з мiсця пустив конi в чвал. Нiчого не вдi ш. Небезпека неминуча.
Мусить, якнайскорiше додому, полагодити деякi справи й на цiлу нiч до
Рахова.
- Швидше, швидше! - жене вiн вiзника. Вiн по©де, вияснить, докаже. Вiн
доб ться негайно© змiни коменданта, бо цей надутий пяниця зовсiм нiкуди не
годиться. I який чорт зробив його комендантом? Його просто слiд би на
шибиницю. Цей зрадливий пес пiдшився, обдурив!.. А все-сам винен. Це все
кара за мякотiлiсть. Заскиглила та коза, а тепер роби, що зна ш.
Темно по горах лягло. Заснiженi груди землi цiпiнiють у стисках морозу.
А мiсяць все ще не зiйшов.
Прудко бiжать молодi коники, а легкi саночки ледь торкаються гладенько©
колi© дороги. На затоках шурнуть у бiк i далi. Мигають придорожнi стовби,
жидiвськi хати... Земля бренить, тiка . Бiжать рiчка, лiс, гора. Нарештi
при©хав. Але невстиг вiн злiзти з саней, як назустрiч йому виступило
кiлька людей зо збро ю. - Iменем i т. д. ви арештованi! - Йонаш не чу цих
слiв. Рука блискавично сягнула кишенi i не встигли вояки пiдбiгти, як
тарахнув пострiл.
Один з озбро них людей скрику й одразу кляка . Кiлька легiнiв
накинулося на лiсничого. Розпочалася боротьба, сапання, стогiн, храпiння.
Через пять хвилин зо скрученими назад руками його вiдвезено тими самими
саньми, що ними при©хав.


Очунявся в льоху пiд сiльською хатою. Спочатку не мiг усвiдомити, що
сталося й де вiн . Низенька, темна нора. Пахне щурами й ще чорт зна чим.
Два тапчани, пiд вiконечком столик i на нiм ледь жи тендiтний промiньчик
лойово© свiчки.


Одначе вiн тут не сам. На одному з тапчанiв, скулившися на подобу щура,
якась постать. При входi Йонаш зовсiм не помiтив ©©. I аж пiзнiше не мiг
вийти з дива, пiзнавши в постатi пана сотника. Вираз, що прикрив обличчя
обох знайомих, не пiдда ться означеннi. Сотник не витримав перший, прудко
зiрвався й ревнув: - Не смiйте скалити зуби!
Йонаш швидко вiдступив, схилився на нари i замовк. Настала мертва,
гробова тиша. Чути, як зверху вiдбиваються чи©сь байдужi кроки.
Цок-цок-цок-цок. Чотири туди, чотири назад.



16

Пiсля розмови з матiрю, Кiтi дещо поправилася. Повеселiшала, приняла
страву й не лежала на лiжку. Вона все думала. Видно, снувала якiсь плани.
Хотiлося ще раз лояльно вступити в боротьбу з обставинами. Нераз хотiлося
зiрватися в простiр i демоном летiти над горами, лiсами, туманами; злетiти
темно© ночi до страшного, забороненого мiсця й там вiддатись у владу
жорстокого грiха.
Часами кликала матiр, душила ©© в обiймах, великi чорнi очi благали
чогось, чого мати безсила дати ©й. Вiдривалася, тiкала, плакала або
спiвала, часами зривалася серед ночi й готова була кудись вiдiйти.
- Це божевiлля, мамусю! - шепчуть и уста, а руки обнiмають когось, хоч
коло не© зовсiм нема мамусi. Навколо нiч, лiс, ви пес, свiтить мiсяць i
виблиску срiбло снiгово© габи.
Ранок, день, самота. Надходить вечiр. Пригадала, що сьогоднi у гуцулiв
Свят-вечiр. По груниках у деяких мiсцях яркiше свiтяться вiконичка,
теплiше натопленi хатки. У такий вечiр сходиться гуцульська родина, довго
молиться перед невиразними, мов часописна iлюстрацiя, образами, пiсля
сiда за стiл i ©сть святу вечерю.
Кiтi задумала вийти пройтися. Надягнула щось теплiшого й вийшла.
Почина смеркати. Тихо й поволi запада нiч. Кiтi зупинилася й слуха . I
що далi вона вслухалося, то ставало ©й при мнiше, легче на душi. Тако©
урочисто© тишi вона, здавалося, не переживала ще. Непорушне й струнко
стоять стiною смереки. Бiла поверхня землi ледь помiтно диха , нiби груди
заснуло© людини.
Кiтi робиться надзвичайно при мно. Болi, буревiйнi пристрастi, уляглися
спокiйно на днi ©© нутра, скулилися й замовкли. То ж у цю нiч народився
Вiн, той великий, що сказав: "прийдiте до мене всi страждающi i
обремененнi". Кiтi зна , що в не© сьогоднi нема свята, але ©й чомусь
зда ться, що свято те якраз сьогоднi. Вiн тут, у гуцулiв народився. Так.
Безперечно Вiн тут народився, цi © ночi.
Боже мiй, Боже мiй! - шепче Кiтi. - Як страшно при мно, що чу ш
радiсть, що ма ш спокiй у душi. ©й забажалося тепер любити всiх, обняти,
гноблених i гнаних.
Он на грунику сто©ть хатка. Вiдколи Кiтi тут жи , щодня бачить ту
хатинку, але ще нiколи не була у нiй. Вона лиш зна , що там жи старив
глухий, з довгим сiрим волоссям, дiд Штефан. У нього дочка, а в дочки
дво безбатченкiв дiвчаток.
I ©й заманулося пiти туди. Пiшла. Пiшла просто без стежки, борхаючись у
глибокому снiгу. Штефана бачила вона не раз, як той з довгою в зубах
люлькою, у старому засмальцованому, побережницькому одязi з сокирою на
голому тiлi пiд поясом, просту до лiса. Кiтi зна , чого вiн туди просту .
Вiн йде геть високо на гору, залазить у хащу, довго сперто кашля ,
озира ться навколо i почина цюкати сво ю загрiтою сокирчиною суху
смеречинку.
По довгому часi смеречинка пiддасться йому, тихо схилиться до землi, а
Штефан дбайливо очищу ©© вiд галуззя. Пiсля вийма з-за пазухи мотузочка
"шпаргу", робить петельку, зашморгу нею смеречинку й волоче ©©, мов
муравлик, до себе. I це вiн робить майже щодня. Що там дi ться далi з тi ю
смеречиною, Кiтi не зна . Ось тепер вона якраз зайде й подивиться.
I от вона вже на грунику. Серед снiгу, нiби загублена, хатинка. Навколо
нiяко© загороди, анi оборогу. Лише невеличка, мало втоптана, стежечка,
пiдбiга до широкого, пiд порогом камiня i зника в прорiзi квадратових
дверей.
Кiтi пха тi дверi. Зо скреготом западають вони в нутро сiней. Там
мокро, темно i пахне гно м. Направо хлiвчик, налiво дверцята до хати.
Увiйшла Через них i зупинилася коло порога. Ледь промовила привiтання,
розгубилася, не зна , де ступити. Зправа величезна пiч i в нiй пала
огонь. Свiтло з печi освiтлю хатинку. Свiжо нарубанi полiнця лежать
купкою коло печi.
За пiччю, прикрита темними дрантинами, постiль. У лiвому передньому
кутi притаковився кривий столик, вiд нього аж до дверей вузенька пiд
стiною лавиця
У хатi сувора тиша. Запах, нiби у натопленому льоху. На постелi, з
мисочкою на колiнах, сидить сумрачна, закутана в хустку, жiнка й голосно
сьорба деревяною ложкою якусь страву. Коло столу з люлькою в беззубому
ротi сидить Штефан i тяжко, голосно сапа . Час вiд часу вийма вiн люльку,
довго кашля , харка на долiвку i знов курить. Долiвка земляна, мокра, з
витоптаною по серединi ямою. На печi, у пiрванiй вишитiй сорочинi, сухе
дiвчатко.
Замiсць очей, - глибокi темнi зiрки, на голiвцi жменя сiна.
Кiтiне прибуття не було тут особливо бажаним. Жiнка, що сьорбала
страву, муркнула i майже не подивилася. Штефан звiвся на ноги,
розкаракувато зробив кiлька дибкiв i хрипким, ледь чуйним голосом,
прошепотiв:
Вiта мо вас, кн гинько! Що вони собi баж ють? Св тичко наше увидiти?
Бiду нашу? Сiдайте, кн гинько. Радi ми, ади, хоч таке щ ст чко Бог св тий
дарував. Один раз таке св тичко, один раз Христос народивсi i мир словом
загрiв. Сидить отак людина, гей би камiнь божий, руки ламле, голову
сушить... - Сильний зрив кашлю перетяв його мову. Хапнувся рукою за груди,
ноги затремтiли i вiн швидко вiдiйшов напомацки до лави.
- Хай вiбачать, - вiдкашлявшись, продовжу старий. - Сiв м. Не годен на
ногах вдержатисi. Ото к зарiже, к зач вить, к ш рпне тобов... Люфт
ма мо добрий, але хлiба нема. Водов самов не вiд ржисi в тiлi душа. Голод,
кн гинько, то решток усього. Всяке горе переживе чоловiк. Запалив пiпу,
сiв i думай. А голод i не закуриш i не задума ш... Анi святов водов не
закропиш. От св тичко Бог дав... Агiй, Олено! Мо'би кн гинцi, гостi нашiй
у такий час, дещо повiч рiти... Пiшов м нинi до Ясiн , принiс, ади, жменю
мелаю. Ох, т жко, т жко!


I старий замовк, головою похиту . Оленка перестала сьорбати i протяга
Кiтi свою мисочку.
- Вiдкоштуйте, кн гинько, нашого. Нич бiльше не ма мо.
Кiтi злякалася. Стало боляче й нiяково. Не зна , що сказати. Голiвка,
що ввесь час злякано визирала з печi, сховалася. Натомiсць з-пiд постелi
виглянуло кiлька ягнячих голiвок. Повисаджували писочки через драбинку й
хрупають сiно. Кiтi зобачила це й зрадiла.
- Дiдусю! Газдинько! Дякую вам. Я не голодна - ©й було тяжко говорити,
бо знала мало слiв. Вона. запитала, чи зна старий, хто вона, попросила
молитися за свого батька й, пообiцявши принести щось з дому, вийшла й
швидко, швидко побiгла додому. Вона в той час зовсiм забула за себе.
Думала тiльки за тих людей, що ©х щойно бачила. Хочеться забрати з дому
все й вiднести тим людям. Ах, яка вона нерозумна. Вона ж могла вже давно
пiти до тих людей, познайомитися з ними, допомогти ©м. Скiльки це принесло
б ©й задоволення.
Але тепер Кiтi прибiжить додому, кинеться до мами, розкаже ©й все i
вони обидвi допоможуть тим бiдачиськам. Але прибiгши до сiней, почула у
кiмнатах великий рейвах. Кiтi вiдчиня дверi, i назустрiч ©й виступають
озбро нi люди, що заявляють ©й, що вона арештована. За що?
Але Кiтi не ма часу на роздумування. В той саме час ©© погляд впав на
раненого вояка, що лежав на бiлiй, заплямованiй кровю, постелi. Одразу ©й
здавалося, що то батько, кинулася до нього, але груба рука зупинила ©© й
вiдкинула геть.
Кiтi отямилася у темнiй, холоднiй кiмнатi. Що сталося? Вона бажа
вияснити положення й почина грюкати у дверi.
- Кi-тi! - почула вона слабий голос матерi.
- Мамо! Де ти, мамо? - Кiтi кинулася в сторону голосу i знайшла матiр.
Вона лежала на канапi й тремтiла.
- Мамусю! Тобi холодно! Що сталося? Що, мамо, сталося? Хто там ранений?
Ой, Боже, Боже! Де тато?
Мати оповiда через плач ... i його вiдвезли, - кiнча вона.
- Куди? Куди його вiдвезли?
Хiба мати зна , куди його вiдвезли? Може вже не живе.
Кiтi кида ться до дверей, грима ; кричить. Дверi несподiвано
вiдчиняються i Кiтi сто©ть з розгубленим поглядом перед суворими,
озбро ними людьми. Вона просить, щоб пустили ©© до раненого. Вона допоможе
йому, завяже рани. Вона це вмi робити. За вiйну навчилася всього.
Озбро нi люде дозволяють. Кiтi пiдходить до раненого й жаха ться. Той
умiра . Це вона виразно пiзна . - Люди! Вiн умре, вiн умре! Рятунку! Дайте
щось! Чого ви сто©те?! Вiн умiра !
Кiтi не зна сама, що дiяти. Вона чу наближення чогось такого
страшного, проти чого безсиле все на свiтi. Вона пiдходить до вмiраючого,
покiрно схиля тйся i дивиться на його зблiдлi уста. По них ще пробiгали
останнi ознаки життя. Очi ще дивляться, але зовсiм поволi замикаються,
меншають. Кiтi голосно чита молитву, i сльози сиплються з ©© очей.



17

Над миром сто©ть незмiрно велична нiч. Зорi - окремi мирi - вiчностi -
говорять з неуявних висот про велич буття.
Яблонецьким перевозом, розрiзуючи величезнi снiговi замети, ви©хав з
Ворохти паротяг - розчищувач. Сопе, дмуха i кра снiгову цiлину. Сипле
направо й налiво снiг, лиша за собою свобiдну дорогу. По нiй ма пройти
потяг, наладований хлiбом, для гуцулiв. Тi ще не знають про це. Не зна
також i Щутка, що писав свою болючу скаргу. Але довжелезний потяг сто©ть
уже у Ворохтi й тiльки чека , поки прочистять дорогу й поки дiстане
вiдомостi, що Ясiня здалася.
В той час працювали повстанцi. У сiм годин зiбралися на кiнцi, що його
зараз тут охрестили iмям "Свобода", i вирушили звiдсiль у трьох напрямках.
Залога здалася без бою. Всi спали i нiчого не сподiвалися. Уночi прибула
потуга й по всiх вулицях завешталися озбро нi чужi люди. Ясiня мертво
мовчала. Вiкна жидiвських i мадярських хат щiльно позакриванi вiконницями.
У такий час, замучений, засапаний Браш гасав по вулицi й шукав Шровбу i
Водiчку. Обганяв Ясiня, вертiвся по вулицi, мов навiжений i зовсiм не
знав, що далi дiяти. Пригноблений i знищений, бiжить всетаки додому.
Бiжить бiгом. Пiт лл з нього струмками. Бiжить i дума , що то вiн скаже
свому суворому пановi. Вiн чув уже страшнi прокляття сотника i щоки
починали свербiти прикрим передчуттям. На вулицi порожньо, але цього Браш
не зауважу . В той час з кiнця над Ясiням вилетiла пiд небо величезна
огняна гадина. Браш зовсiм не знав, що то гасло повстанцiв. Це ще бiльше
його зтурбувало. Бiжить, землi не чу . I раптом, коло церкви до нього
вибiгають якiсь люди й погрожують йому збро ю.
- Куди чвала ш? - гримнув над ним голос i не встиг Браш отямитися, як
тяжеча тверда рука пiймала його за комiра й тягне невiдомо куди.
- Пусти! - кричить Браш. - Я бiжу до пана сотника!
- Аа, до сотника. Ми от тобi покажемо сотника. I через пять хвилин,
замiсць у сотника, Браш опинився в касарнях. Тут справжня Содома й Гомора.
У темних, ледь освiчених, коридорах ходять сильно озброен чужi люди.
Знадвору касарня оточена також вiйськом.Кiлька воякiв витягають з касарен
скорострiли й виносять крiси. На залях сидять стурбованi вояки залоги й не
розумiють, що сталося.
До однi © з таких заль впхнули спiтнiлого i очучвiлого Браша. Його
одразу пiзнали i почали жартувати. Йому троха нiяково, дивно, але досить
при мно. Пригадав свого сотника, Шровбу й Водiчку i тяжко зiтхнув.Погляд
його шука чогось, на чому б мiг примiстити свое натомлене тiло. Коло
дверей помiтив якогось стiльця i осiв на нього.
- От i сидимо - дума вiн у голос. Але не встиг ще докiнчити думки, як
стiлець пiд ним делiкатно вибачився i згорнувся в нiжках на подобу
нiпонського святого.
Браш, стративши опору, похитнувся, вiдчаяно вимахнув руками i, зробивши
в повiтрi гiперболiчну криву, розтягнувся на помостi встигши все таки, мов
кiт, попасти черевом до низу.
На залi стало весело. Зiрвався дружнiй регiт. А Браш не регоче.
Постогнуючи, поволi зводиться на власнi коротенькi нiжки й соромливо
диву ться, чого ©м так смiшно?



18

- То дiточки, коли ми минулого року на Укра©нi зустрiчали це св тичко,
- просторiку Iван Щутка, сидячи в натопленiй хатi мiж сво ю родиною. -
От, так було. Це вам, дiточки, стiл. О-отакий стiл. Довгий, ади дверi,
широкий ци i влiз би у нашу хижу. А на столi пашнi насипано. I застелено
все чистим настiльником. I от приходить сама вечеря, та й почали ми ©сти.
Господи Боже! ©си, ©си i кiнця нема . Станеш, подивишся, що тiльки
лиша ться й знов ©си. А господиня все тобi носить i носить, сипле й сипле.
То тобi риба якась у тiстi i олi© запечена, то вареники. Це там так пироги
звуть, добрi, а смачнi, ©си i ще хочеться. А якi там паляницi печуть, а
якi млинцi. У нас того зовсiм не знають. А тiсто бiле, пухке. Вiзьмеш i
нiяково в руцi тримати. Зда ться пiна, зда ться розтане в пальцях. Ех, -
закiнчу , махнувши з жалем рукою Щутка. - Все то минулося. Коби то й нам,
дiтки, туди!
Дiтки слухають, жмурять очi в щонайкращих мiсцях i не вiриться ©м.
Боже, скiльки ©жi: си, ©си й ще лиша ться. Маленький Василько, що
пригорнувся до зажурено© мамки, дума , дума i каже: - Мамко! Завтла я з
Дусевим
Юлою такоз пiду на Укла©ну.
- Ей, сину! То далеко й що ти, бiдо, там робитимеш?
- Сцо лобитиму? ©стиму. Я так мамко, хоцу ©сти...
Так дузе хоцу ...
У мамки щось тисне у горлi. Вона горне дитину до грудей, а на очах самi
збiгають сльози.
Тук-тук-тук! - застукав хтось у вiкно. Щутка глянув туди й нашорошився.
Тук-тук-тук! - застукало сильнiше. Щутка вста , пiдходить до вiкна й
дивиться в темноту.
- Агiй! Хто там?
- Куме Iване!- бубонить за вiкном голос.- А вийдiть но сюди.
- Та зайдiть, куме...
- Нема часу. Вийдiть.
Щутка накида безрукавого кожуха й виходить.
- Куме! При©хали ... - та мничо шепче кум.
- Хто при©хав
- Та з Укра©ни. Хлiб привезли...
- Хлiб? Таки почули нас?
- Видно почули. Вд гайтесi, куме, а бiжiт до Зiмiру, а я пiду всiх
повiдомлю. От радость яка! I кум бiжить далi. Вiд хати до хати, вiд вiкна
до вiкна розiйшлася чутка -
"при©хали!"
З грунiв висипав народ. Мороз, свято, зiйшов холодний мiсяць. По схилах
бiлих гiр, мов нiчнi привиди, вста народ i поволi, тихо сповза в долину.
Багато тисяч народу застав ранок на Змiрiвському двiрцi. Скрегоче лютий
мороз. Дихання з уст парою вилiта , Втопчуючи снiг, маса сiрого люду,
вперто чека . Довжелезний покритий iнейом з велитенською на чолi
льокомотивою, потяг сто©ть i чека також. На вагонах скрiзь написи :
Укра©на; Укра©на, Укра©на. - Далеко взад бiжить те слово i десь там зника
в сiрому морозяному туманi.
Коло вагонiв спокiйно проходжають вояки в шоломах. У них крiси з
наложеними багнетами, вони мабуть не чують морозу.
Утворили комiсiю, що ма роздати хлiб. Треба пiдрахувати людей, щоб
усiм вистарчило його. Всi пруться наперед, кожний бо©ться, що йому не
вистане. Вiйськовi мусять енергiйно приводити людей до порядку. Роздача
продовжувалася аж до полудня слiдуючого дня, а люде вперто чекали,
вiдходили та прибували новi.

* * *

Але найбiльший рух у Цоканiв. Ясiня добули легко, але чи пiде так i
далi? Буде бiй. Вiдобiдавши всi три брати збiраються до великого дiла.
- Благословiт, неню, благословiт, мамко! Йдемо...
- Хай вас Бог благословить! - моляться старi, моляться зо сльозами.
Серця ©х повнi радощiв, а разом i страху. Хто зна , як то воно буде.
- Сини мо©, сини мо©! Кров моя, радiсть моя! Йдiт, орлята коханi, йдiт!
Може так треба, а я буду молити ся з а вас! - голосить стара мати.
В той час увiйшла з друго© хати Марiйка. - I мене, мамко, благословiт!
Оглянулася стара, а перед нею не Марiйка, а вояк. Шкуряна куртка,
штани, револьвер. Це все Павло припас.
- Марiйко! Дитино! А ти ж куди? Усмiха ться Марiйка. -Туди, де й усi,
мамко! Пiду з Павлом.
- Це, мамко, коли вже зовсiм перевертати свiт, то до останнього, - каже
Павло: - I баби най покажуть сво . Видите, який козак. Позiр!
Марiйка зробила позiр.
- Ну, дочко, най i тебе Бог благословить!
- Ех, коли б не кривий, - зненацька вирива ться в старого Цокана. -
Бодай того... - i тут згадав, що при Марiйцi нiяково батька лаяти, махнув
рукою i замовк.
- Ви вже, неню, не потрiбу те цим журитися. Сокотiт дому, вiвцi,
корови, а ми вже там самi раду дамо, - кажу старому, але мо© слова для