зайдуть i скажуть: збiрайтесь! I що тодi? Тиждень добивався додому, а
тепер знов поволочуть тебе, хто зна де.
Гемно, як у чоботi. Сморiд також прибрав особливо© мiцi, бо нас i не
думали кудись виводити "до вiтру". Внесли вiдро й усе. Вже нiхто з нас не
говорить. Всi мовчать, мовчу з солiдарностi й я. Над нами, як i минуло©
ночi, безупинна метушня. Час тягнеться, як смола.
Аж чу мо, хтось до нас добера ться. За дверима кроки, гутiрка, брязкiт
ключiв. Ми переконанi, що йдуть по нас. Прощай Ясiня й революцiя' Дверi
вiдчиняються i смутний, виразом вiдчаяного песимiста, лiхтар дещо освiтив
нашу яскиню. Сидимо всi на землянiй вогкiй долiвцi i зовсiм не дума мо
вставати. Вдень я дещо закорхнув, а тепер збiрався знов i на тобi.
- Дмитро Цокан! - чую голос лiхтаря, чи тi © пики, що сторчала за ним.
Розчарування. По короткiй мовчанцi вiдповiдаю.
- Збiрайтесь i виходьте.
- Куди? Що?
- Виходьте й кiнець. Не будемо-ж вас виносити, - жарту пика.
Оглянувся на товаришiв. Шкода стало. Виведуть сучi коти i не вернешся.
- Ну, кажу, братва. Будьте здоровi. Видно мене там таки полюбили. Пiду
на зобачення ... Ет! ...
- А ти не йди, - каже Тулайдан.
- Не йди, - кидаються до мене решта. - Коли йти, то всiм. Одного не
дамо. Куди там серед ночi. Не дамо!..
Я встав. Що його робити? Пика й лiхтар настирливо сторчать у дверях. За
ними ще кiлька пик визирають, а з ними видно й крiси. Подумавши, кажу: не
пiду я, добродiю, сам. Чого ви хочете?...
- Но, но! Не морозь дурницi. Пiдемо, пiдемо, хлопе, i баста. - I по цих
словах до ями ввалилося з пятеро барчистих люда, зтероризували наших
бравнiнгами, пiдхопили мене й метеликом випурхнули "на свiт Божий".
Там темнота, хоч стрiляй у морду. Коло мене двох озбро них до зубiв.
Вийшли заднiми дверима i, пройшовшi короткими суточками, опинилися на
дорозi.
Тут чека запряжений фаетон. Конi направленi в сторону Лазещини. Коло
того ще дво озбро них.
У мене по спинi пробiг холодок. Поважно й урочисто пiдводять мене до
фа тону. Всiдаю. Коло мене вмощуються два озбро нi, запона спуска ться i
конi прудко рушають. Серце чiтко й нагальне тукотить. У головi бавляться в
перегони думи. Колеса возу стукотять i стрiбають по камiнцях. Вiйна.
Знайомi обличчя, батько, мати... Кiтi? Де ти , моя Кiтi?..
5
Передминулого дня, пiсля страшного вiча на площi лiсово© управи,
перелякана та зтурбована Кiтi припала до матерi, мiцно тиснула ©© суху,
теплу руку. - Ходiмо! Ходiм звiдсiль, мамочко! Ходiм скорiше!..
Вона тремтить, серденько стрiба в грудях, в очах пекучi жарини.
Дивиться на трибуну й бо©ться. Що за дивний i чужий ма там прапор. I
зненацька... Боже, Боже!.. Кiтi не хоче цього бачити, Кiтi клене свою
долю, яка допустила нещастя пережити цей мент. На трибунi обiймаются брати
Цокани й мiж ними також вiн. Невже-ж i вiн?.. Зрадник?..
На короткий мент занiмiла. У грудях давило й пiд горло тиснулися болючi
сучки. На обличчi збiгають рожевi плями, а в залитих слiзьми очах
зявляються i зникають гострi прудкi огники.
- Ходiм, мамусю, ходiм! Тiкаймо звiдсiль! Мама не зна , що з Кiтi.
Кiтi тiка , бо©ться? Кiтi тремтить за долю батька й матерi? Але-ж тi
лобуратi, похмурi дядьки нiчого не зроблять. Вони не осмiляться напасти.
Вони надто несмiлi. Але все таки дiйсно краще, як мога скорiше виборхатися
з цi © жахливо© юрби.
- Де батько?
Кiтi не слiдкувала за батьком. Вiн десь тут. Вiн дасть собi раду. Вiн
мужчина. Там тi на трибунi просять не чiпати нiкого. Хай iдуть собi, хай
розходяться. Батько може ще знайти багато можливостей доказати тим
мужикам, хто вiн . Може, коли захоче.
Так думала щупла Кiтi. Одночасно ©© щось тут тримало. Не хотiлося
вiдходити з цього мiсця, хоча вуста мимоволi все "ходiмо, ходiмо!"
Про©жджа жидiвський вiзник. Конi подiбнi на, старi вичовганi ключки.
Вони припнятi до брички ремiняками й вида ться бричка от-от попре ©х
назад.
Кiтi i мати сiдають, вiзник очайдушно заголосив, конi напнулися i
потягнули бричку за собою.
Прибувши додому Кiтi не могла найти собi мiсця. Вiдчай, що ввесь час
збiльшувався й дивний неусвiдомлений страх наповнював ©© ство. Знов, як i
того страшного вечора, коли вона перший раз побачила революцiю на стацi©
Зiмiрi, перед очима виступило огненно-кошмарне слово - "укра©нцi" Що вони
вiд нас хочуть? Чого ©м тут треба? Це правда, що тi потвори з якогось
небуття виходять i наводнюють собою всi кра©. Це правда, що пiвмiльйонна
©х армiя суне на захiд. Так. Це безперечно правда. Вони вже тут. Вона чу
©х. Тихi, спокiйнi русини. Так, так. Це укра©нцi ©х зiпсули. Але це-ж
неможливо, чу те? неможливо! Тисячi лiт тихi, спокiйнi русини й як же так.
Де взялися тi ворохобнi укра©нцi?
Це слово мучило, било ©©, стьогало ©© по обличчi. I не-вже з ними
"вiн"?
Уявивши постать Дмитра, його очi, його закоханi, мякi, теплi очi, не
могла повiрити, що й вiн належить до тих укра©нцiв. Це не можливо. Це сто
разiв неможливо! Це хтось покпився над нею. Дмитро мадяр, це ж так ясно.
Вiн вояк мадярсько© армi©, вiн носить нагороди тi © армi©© вiн так
хоробро захищав свою батькiвщину. Нi, нi! ... Такi люди не можуть i не
смiють бути укра©нцями. Укра©нцi - розбишаки, а в кращому разi, страшна
орда, що зтягнулася з безкра©х степiв пустельно© Азi© яко©сь Гобi i тепер
пре на Мадярщину, щоб ©© знищити. Гуцули також не укра©нцi. Гуцули тихi,
добрi, працьовитi й покiрнi люди. Вони хочуть бути завжди при Мадярщинi.
Правда, що вони не вмiють по-мадярськи, але ж вони навчаться. Вони хочуть
навчитися.
Вони розумiють, як при мно; розмовляти такою благородньою мовою, як
мадярська...
Прийшов вечiр, а батька нема. Темнюща нiч облягала одинокий, закинутий
серед хащавин i гiр острiвок Мадярщини. Навколо простягнулося жахливо
царство укра©нцiв i Кiтi ввижа ться, як вони величезними масами не
зустрiчаючи опору, переливаються через гребiнь Чорногори. Вони скрiзь. х
повно. Гори, лiси, в кожнiй гуцульськiй хатi - скрiзь укра©нцi. Може вони
зараз i до них увiйдуть. Що, як увiйдуть i заговорять сво ю собачою мовою,
брр!
Швидко спуска тяжкi непрозорi вiконнi занавiси. - Мамо, зачини в кухнi
-вiкно.
- Нащо, Кiтi?
- Прошу тебе. Нащо й нащо! Ввесь час нащо.
- Боже, яка ти нервова. Я вже зачиняю.
- Зачини добре й ходи до мене. Сядь. Скажи менi, мамусю! Цокани також
укра©нцi?
- О, Боже! Звiдки? Цокани звичайнi собi гуцули.
- Ах, звичайнi гуцули. У тебе все звичайнi гуцули. Вони зовсiм нiякi
звичайнi гуцули. Зна ш ти, мамусю, того Цокана, що колись був у нас i пив
каву? Тодi, за вiйни Хiба то звичайний гуцул? Вiн справжнiй мадяр. Хiба ти
не чула, як вiн говорить i не бачила, якi в нього на грудях нагороди? А
вона, звичайнi гуцули! Ех, Боже!
Кiтi це обурило. Вона вперто дума й намага ться довести нетямущiй
матерi, як та глибоко помиля ться.
- Хiба звичайнi гуцули могли б так розмовляти, як Дмитро Цокан? Вона ж
добре зна , що звичайний гуцул ледве потрапить на сво©й дикiй мовi звязати
дво путнiх слiв. Вони не потраплять висловити свого захоплення й жалю й
подiбнi до кращих пород малп. Он лист Дмитра... Нi, нi! I чого ти, мамусю,
так завжди на мене дивишся? От не люблю, коли хтось на мене так дивиться.
Я ненавиджу Дмитра Цокана. Чу ш? Ненавиджу! Вiн уже потрiбу книжки, пише
дикi листи, вiн оповiда про мистецтво. Ненавиджу! Задоволена? От i все.
Але як ти глибоко помиля шся, коли дума ш, що Цокани звичайнi гуцули.
Боже, як часом старшi люде можуть помилятися.
Мати виразно призна свою помилку, але Кiтi мучиться далi. Всi занавiси
опущенi. Всi вiконницi щiльно зачиненi. Вже горить у бiчнiй, навiшенiй
килимами кiмнатi, маленька лойова свiчечка, щоб бодай свiтло не прорвалося
назовнi.
За стiнами шумить i, гуде вiтер, чути вiчно знайомий вiддих лiсу й
гуготiння Студеного потоку.
Кiтi ляга на мякiй, укритiй килимом, канапi горiлиць. Чи хоче вона
©сти? Нi. Вона зовсiм не хоче ©сти. Вона ось полежить трохи з
позакладаними за потилицю руками. Не заважайте ©й. Стеля майже темна. Очi
пнуться, але не встанi пiймити одного образу. Все лiзе щось iнше, не те,
зовсiм не те.
- Д.М.И. - Дми. Т.Р.О! Он тi лiтери горять. От якi вони вогнянi, то
наближуються, то вiддаляються. Плющить очi. Нi, нi! Не нахиляйся так. Не
дихай. Чого ти так диха ш? Чу , як бракнуть ©© юнi груди, як солодко
болить коло серця. Мимоволi пружньо й сильно до болю напина ться, плющите
очi, та швидко дихаючи, стуля вуста. "Це ти? У мене шумить у головi. Який
гарячий, рожевий туман". У грудях пала вогонь, пече, топиться, як кусень
воску серце, а цiле тiло млi у дрiбному трепотiннi хвиль рожевого
гарячого туману.
Зненацька зрива ться та рвучко оберта ться на другий бiк. Коротенька
спiдничка щiльно обгорта ться й звязуе вище колiн ©© ноги. Обличчя
закопу ться в мяку плетяну полушку i, стримуючи ридання, вона мiцно та
пристрасно цiлу , тiсно обнiма подушку, горне до мокрих щiчок, смi ться i
плаче. Сльози котяться й сиплються дрiбними перлинами ...
У сусiднiй кiмнатi чути рейвах. Низький мужеський говiр i стукiт
пiдкованого взуття по помостi.
Кiтi миттю зрива ться, швидко витера хусточкою обличчя, оправля
зiмяту спiдничку. "Хто там? укра©нцi?" - мигнула думка.
Ага. Це батько. Це його голос. З розбурханим серцем вибiга до
передньо© кiмнати й бачить батька, худого, блiдого, виснаженого, оброслого
великою чорною щiтиною. Вiн сидить на небарвленому ослiнчику i з зусиллям
роззува великi вояцькi черевики. Двi грубi замащенi гетрi лежать на
помостi, а коло стола сидять два, подiбнi на них, вояки. У них крiси й при
поясi бомби. Сидять понуро та слухають, що говорить батько.
I чу Кiтi, що до села прибула потуга. Якась частина гонведiв, яка не
встигла ще демобiлiзуватися, спiшно прибула з Рахова. Про це подбав
Розенкранц, який одразу зрозумiв положення й подався до Рахова за
допомогою. Брата вбито. Дивно, як це так скоро сталося. Це безперечно
Цоканова робота. Чому було одразу не заарештувати того Юру Цокана. А тепер
лови вiтра в полi. Вiн ще укра©нцiв сюди наведе. Гуцули самi не потраплять
виступити зi збро ю. Вони лише можуть зiбратися бандою та вбити якого
жида. Зовсiм не сподiвався, що Дмитро Цокан одразу покаже себе таким
розбишакою. Що то значить. Вовк залишиться вовком, скiльки його не
привчай. I бiдного отця так потурбували.
- Але й попалися. Всiх, як баранiв накрили. Хай тепер попробують
бунтуватися. Ще й Юру приберемо. Павла вже припнули. Сидить у касарнях -
Закiнчу Йонаш.
Кiтi сто©ть, дивиться на них витрiщеними очима й нiчого не розумi .
Батько й вояки пють каву та ©дять. Вони, видно, дуже голоднi. Вона хоче ©х
щось запитати, але не може. Батько готу ться до спання, турбу ться, де
будуть спати вояки, вийма з задньо© кишенi штанiв револьвера, репету
ним, дмуха до середини i при тому говорить про польовий суд. - ©х так не
оговка ш. Тут треба енергiйно© руки. Там у Будапештi i не уявляють собi
тутешнього положення.
Бере свiчку й готу ться вiдiйти до спальнi. На Кiтi не зверта нiяко©
уваги.
- Тату, - каже вона й направля на батька прудкий зiр.
Йонаш оберта ться з свiчкою в руках. - Ну, чого,ще?
- Навiть не скажеш "добранiч"?
- Добранiч, Кiтi.
- Тату.
Вiн оберта ться ще раз. - Став i дивиться допитливо Вона дивиться на
нього також.
- Вже скоро друга година, Кiтi. Я втомлений до смертi, а ти мене тiльки
морочиш.
- Я ще тебе нiчим не морочила. Хотiла б морочити, але ти такий
сердитий. Iди, йди собi. Добранiч!
Подивився на не©, змiряв поглядом вiд голови до нiг i мовчки вiдiйшов
Вона вiдiйшла також. Мати у нiчному жупанi чекала на не© в ©© кiмнатцi.
- Тато страх сердитий. Йди до нього. Хочу бути сама. Там тi вояки Хай
там сплять. Добранiч, мамо!
Стара похитала головою, кинула кiлька турботливих несмiливих слiв i
вiдiйшла.
Тi © ночi, яка тягнулася так безконечно, Кiтi не заплющила очей. На
дворi шумiв вiтер, гримали вiконницi. У кiмнатi душно, тiсно. Кiтi
розбива перину, б ться рибою i тремтить. Страшно й боляче. У вухах суворi
слова батька. Навколо твориться щось, що бачиш i не розумi ш.
Одначе вона рiшуче мусить говорити з батьком. Зараз завтра рано. Але
при сходi сонця знесилена заснула. Спала довго й мiцно. Коли прокинулася,
нi батька, нi воякiв вже не було. Пригадала все вчорашн , мову батька,
польовий суд. Не кажучи нiкому нi слова, Кiтi нашвидко п каву й бiжить у
село. А це десять кiлометрiв.
6
У лiсовiй управi, де товклося безлiч рiзного люду, Кiтi не знайшла
батька. Казали, що вiн у Бабчинського. Побiгла до Бабчинського. Там плач i
скрегiт зубiв. Старий лежить з обмотаною ши ю. Дуже, дуже тiшиться, що
свiтла панночка навiдала його. Жiнка Бабчинського через плач оповiда : -
Прийшли. Всi червонi, як чорти. Присiкалися задармо. О, Боже! Ти мусиш
покарати ©х лютою карою. Подумати лишень. Як сто©ть свiт, як свiтить
сонце, такого ще не було на землi.
- I був з ними Дмитро Цокан? Як вiн себе поводив?
- Той, зда ться нiчого. Я його якось i не зауважила. Зрештою всi, всi
вони бандити. Гуцул буде завше гуцулом. Його треба, як пса, на привязi
тримати.
Кiтi морщиться. Кiтi була блiда, але тепер щiчки ©© знов горять. Але
нiчого. Вона хоробро себе трима . Вона схвильована, але хто тепер не
схвильований? Вона навiть розпиту про рiзнi дрiбницi, але крiм плачу i
проклонiв нiчого не довiдалася. А пана лiсничого тут не було. Вiя певно в
сiльськiй хатi. Там тепер важнi наради. Туди також i син Бабчинського
подався.
Дiвчина бiжить до сiльсько© хати. Там повно воякiв. У великiй пiвтемнiй
з одним вiкном передпокiйнiй кiмнатi пай нотар, пiднотар, пара пейсатих
громадян i кiлька обнизаних збро ю воякiв.
Нотар зiгнувся, мов лоза. - Цiлую руцi, милостивiй панунцi! Чим ма мо
щастя вам служити?
- Де мiй батько?
Нотар зрива ться, пiдводить ©© до дверей i вiдчиня . Кiтi входить до
велико©, набито© людом, кiмнати.
Довгий i широкий стiл. Навколо сiрi вiйськовi мундури. Засiдання. Он
сидить зiгнутий студент Пластун i уважно пише.
Кiтi хоче говорити з батьком. Той не ма на це часу. Кiтi домага ться.
Вона мусить з ним говорити. Ма дуже важливу справу.
- Ну, так вiн до ©© послуг. Але раз, два. Прошу.
- Нi, вона може з ним тiльки на самотi говорити.
- Дитино. Не може вiн у такий гарячий час вiдриватися вiд працi. Це вже
його нерву .
Але Кiтi сто©ть вперто на свойому. Це просто щось незрозумiле. - Прошу,
вельмишановних панiв, вибачити й кiлька хвилин продовжувати засiдання без
мене. Головування переда ться заступниковi.
- Сюди, - показу невеличкi бiчнi дверi. Увiйшли. У кiмнатцi столик,
канапа й два стiльцi. - Прошу занято мiсце, - енергiйно вказу на стiлець.
- Але швидко. Не маю часу.
- Сiдай i ти, тату, i не роби комедiй. Я до тебе по важливiй справi. Де
сидять увязненi люде? - сказала енергiйно i зненацька.
- Ця справа тебе не торка ться. I якщо ти тiльки задля цього прийшла,
то краще було не турбуватися.
- Тату! - зрива ться Кiтi. - Я не дозволю говорити зо мною таким тоном.
Справа ця мене обходить i то близько, бо мiж ними той, якого я кохаю! -
випалю Кiтi. Вона навiть сама злякалася свого признання. Зовсiм не мала
на думцi цього робити, але це сталося якось само собою.
Йонаш, почувши таке, зробив веселу й посмiшливу мiну.
- Ти вже кривиш уста в усмiшку. Тобi це усмiшка. Ти скажеш, що вони
бандити, злочинцi. Тату! Слухай! Прошу тебе вислухати мене, а тодi вже
смiйся. Тату! Батькiвщина в небезпецi. Пiд ногами горить земля. Ми мусимо
рятувати себе. Ми мусимо шукати пiд собою твердого грунту, а не плавати по
крижинах розбурханого моря. Ви дума те, що тiльки силою, кулаком змусите
цей народ до покори. Але ви помиля теся. Тисячi лiт володiли мадяре цим
кра м i за цей час не тiльки для себе нiчого не зискали, а... Вчора мав
нагоду сам на власнi очi пересвiдчитися. Ти дума ш, що тут винен Цокан.
Вiн лишень утримав розбурхане море, щоб вас зовсiм не проковтнуло. Тут
виннi тво© i тво©х спiвробiтникiв вчинки. Ось хто тут винен.
- Кiтi! - грiзно викрикнув Йонаш. - Ти не смi ш цього казати батьковi.
- Смiю й мушу! Це правда. Ти не хочеш ©© чути, але це правда. Ти не
хочеш ще й тому, що я твоя дочка i кажу тобi те, що ти повинен сам знати.
Ти сказав учора увязнити молодих хлопцiв i сьогоднi вже говориш про
польовий суд. Ти забув, що сам ледь вискочив з-пiд того суду. Ти забув, що
кара та може ще повергнутись i вергнутися на тебе самого. Ти забув, що не
гуцул ворог, а ворог за горою i вiн кожно© хвилини може зявитися сюди.
Треба з ним боротися. I то боротися не так, як ти. Треба боротися силою. А
де та сила? Розенкранц? Блютрайх? Бабчинський? Цi павуки? Цi хижаки, якi
тiльки хоробрi тодi, коли ©х жертва лежить перед ними звязана? Вони
виною, що народ кида ться сьогоднi на нас. Вони ожебрачили його, зробили з
нього безличну худобу, а тепер дивуються, що та худоба, почувши в собi
трошечки сили, йде й убива ©х. Нi, не тi бандити, що ти дума ш. Шукай ©х
деiнде. I знай, батьку, що коли ти даси на розстрiл чи шибеницю хоч одного
з них, я виступлю й убю твого Розенкранца, а. тодi бери й мене на суд
разом з тими бандитами.
Виговорила це й замовкла. Груди ©© хвилювалися. Очi все ще вибухали
вогнем
- Ти збожеволiла, дочко! - проговорив спокiйно Йонаш.
Пiдчас мови Кiтi вiн увесь час мiняв барву обличчя. У ньому щось
варилося. Кiтi голосно засмiялася. - Збожеволiла! Так. Я збожеволiла.
Тiльки ти не збожеволiв, коли озбро©в проти себе весь народ. Сором,
батьку! Ганьба! Дивися, щоб не прийшлося тобi цього спокутувати й то
гiрко.
- Ти хочеш мене вчити! Гаразд, - видушу вiн через свою лють. Вiн
закурю цигарку. Помiтно тремтить рука. Намага ться тримати себе.
- Ну, та як-же по твойому?
- По мойому - вже пiзно. Ти вже нiчого не можеш робити. Тебе тут
ненавидять, бояться й разом чигають на тво життя. Тут треба здобути собi
iнших, нiж ти ма ш, людей. Тутешнiх, отих звичайних гуцулiв, проводирiв
народу треба нам здобути i запрягти ©х до нашого воза. Це, мiсцевi люде
мусять боронити Мадярщину.
- Тiльки чекай на них - каже Йонаш. - Ти дай ©м тiльки змогу й через
двадцять чотири годинi будуть тут укра©нцi.
- Розумi ться. А що-ж ти дума ш? Дума ш, що та горстка збунтованих
воякiв без гуцулiв загородить ©м дорогу? Треба яко мога швидше рятувати
положення. Треба перетягнути на нашу сторону гуцульських проводирiв.
Цоканiв мусимо за нами мати.
- Ааа, он воно...
- Не акай, а краще думай. Цокани тепер опанували масами, ©х голосу
послухають. За ними пiдуть усi. Все одно ти з Розенкранцом нiчого не
вдi ш. I коли ти будеш проти Цоканiв, це значить проти всiх гуцулiв.
Батьку! Випусти Дмитра Цокана.
- Хо-хо-хо - залива ться Йонаш. Вiн морщить чоло, заклада ногу на
ногу. - Ти, дочко, аж надто турбу шся долею цього парубка. Знай, але, що
його народнiй комiтет вибрав командантом укра©нсько© залоги Ясiня.
- Укра©нсько©? - Кiтiнi очi збiльшилися.
- Розумi ться.
- Думала гуцульсько©.
- Так. Але вони виступають разом з укра©нцями та звуть себе цим iмям.
Вони мають укра©нський прапор i ведуть переговори з укра©нською владою про
прилучення цiлого нашого Пiдкарпаття до Укра©ни.
Кiтi задумалася. Батько уважно слiдкував за змiнами виразу ©© обличчя.
Подумавши хвилину, вона повiльнiше оберта ться до батька й лагiдним тоном
пита :
- А що ти дума ш з ними робити? Йонаш вiдповiв не одразу. Вiн нiби
думав над чимсь iншим. Мiцно стуленi уста, очi впертi в одно мiсце
- Це з ким? Ааа, з тими? - пiднiс до уст цигарку й затягнувся димом. -
Те, що скаже суд. Думаю, що суд знатиме це краще вiд нас з тобою. -
Проговорив вiн
- Але-ж тепер ти ма ш право над ними у сво©х руках
- Я видам ©х судовi.
- У ги добре обдумав цей крок'? - вона пiдступила ближче до батька. Той
сидячи вiдхилився назад
- А все таки, батьку, памятай за себе. Я також за тим, щоб карати
зрадникiв батькiвщини, але коли це коханий i навiть, коли рiдний батько.
Але ...
- Ну?
- Але тут справа дещо iнша. Послухай, батьку. Те, що молодий Цокан
призначений командантом укра©нсько© залоги. Ах, лиши ту твою мiну. Це мене
направду турбу . В цьому кри ться глибока для нас небезпека. Гуцули, як
там вони не настро нi, а за смерть свого команданта завжди зумiють так чи
iнак помститися. Я думаю пуститися тут на хитрощi. Слухай.
- Ну, слухаю, - коротко й неповажно кида Йонаш
- Ах, коли б ти тiльки не вважав мене за таку дитину. Коли б ти хоч на
хвилинку мiг поважно зо мною розмовляти. Признаюся. Я покохала Дмитра
Цокана. Покохала, бо вiн на мою думку заслуговував цього.
- Коли твоя думка грала таку ролю у твойому закоханнi, то добре було б,
щоб вона допомогла тобi стати розумною.
- Ти все сво .
- Як i ти.
- Вiн був хоробрий i вiрний вояк нашо© армi©. Вiн вiд природи шляхетний
та розумний. Зрештою серце не розбiра ться в тому, хто вiн i що вiн. Воно
загоря ться i горить. I коли б його тепер розстрiляли чи повiсили - знай,
я того не пережию. Думай собi, як хоч, роби, що хоч. Я чомусь вiрю, що вiн
тут не винен, а разом, менi зда ться, що його можна буде перетягнути
назад до нас. Вiн мене також любить. Це я знаю й можу це доказати. Я хочу
з ним поговорити одна на самотi. Хочу бачити його, хочу запитатися, що з
ним сталося. Зрештою ти й сам добре зна ш, як потрiбнi нам такi люде, такi
Цокани, Пластуни!... Це наша опора тут. I коли вдасться менi затягнути
його до нас, уяви собi, яку дiстанемо потугу. По-перше, розiб мо братiв
Цоканiв, по-друге командант укра©нсько© залоги буде нашим командантом Це
все чиста монета в нашу кишеню По-трет , я зможу бути з ним також чинною в
нашiй боротьбi. Ми, батьку, повели б ©© iншими шляхами. Ми не шукали б
спiльникiв мiж Блютройхами i Розенкранцами. Тату! Ну?
Вислухавши Кiтi, Йонаш сказав: - Це все гарне, але менi не подоба ться.
- Чому? Ну, чому, тату? - швидко пита вона.
Все то не реальне. А зрештою, як би ти думала це перевести?
- Улаштуй менi побачення з Цоканом.
- Ха-ха-ха! Це так. Допоможи донцi зустрiтися з ©© любим, та ще й з
тво©м ворогом. Це гарно.
- Але ж, тату! Тут справа поважнiща. Вiн мо©м коханим, але не в тiм
рiч. Ти не роби з себе не розумiючого справи. Ти кажи менi: хочеш
допомогти менi, чи не хочеш? Кажи! Тату! Кажи, а я зараз же пiду, кажи!
А-а-а, ти мовчиш, ти дума ш, тобi прикро. Ну, тату, кажи!
Йонаш зрива ться i швидко ходить по кiмнатi, робить широкi кроки,
заложивши руки в кишенi. Кiтi також бiжить за ним.
- Тату! Ну, чого ж ти мовчиш? Чому не скажеш? Тату; Коли ти любиш мене,
коли любиш батькiвщину, за котру стражда ш, зроби менi це! Зроби, благаю
тебе! Зроби, ради мене, сво © дино© дочки.
Йонаш зупинився. - Стiй, каже. Дай подумати. Ти вимага ш вiд мене дуже
багато. Ти зробила поганий вибiр. Ти мусiла б обережнiше, але добре. Знай,
що роблю це тiльки для тебе. Тут комiсiя вирiшила ©х всiх вiдправити ще
нинi до Сиготу. Але я змiню. Вже досить пiзно. Ти втомлена та й я також.
Йди додому й чекай його коло десято© години вечора в себе. Ну, задоволена?
Бiльше не муч мене. Йди, Кiтi, геть. Маю ще безлiч працi. Хвилина тепер
дуже гаряча. До побачення, Кiтi! Я можливо не прийду цi © ночi додому.
Занятий. Скажи матерi хай не турбу ться. До побачення! Виходь собi цими
дверми.
Кiтi пiдiйшла до батька, взяла його руку, подивилася чуло й щиро в його
очi. Зiр батька й дочки зустрiвся. Вона бачила в тих великих чорних очах
багато болючого. Вона не видержу й ©©, такi ж чорнi й такi ж великi очi
наливаються сльозами.
Не треба, Кiтi! Бiжи, бiжи! До побачення. Кiтi мiцно цiлу його i
швидко виходить.
7
Була третя година. За двi годинi стемнi . Досить далеко додому, але ©©
несла якась велика сила й не вiдчувала втоми. У головi хаос. Вона ще не
обiдала й зовсiм не думала про це.
За пiвтори години вона дома. Мати зустрiла ©© з докорами та
приготованим обiдом. Але Кiтi не квапиться ©сти. Вона що-хвилини позира
на годинник. Боже, той осоружний годинник. Щойно показу пять. Кiтi бiжить
надвiр, пiд лiс до молодого' смеречняку. Свiже повiтря освiжило ©© чоло, а
запал смерек наповнив груди. Ста , мов укопана, на краю лiса, вслуха ться
в тихий його шум, вдивля ться в холодне бузове небо й довгу рожеву смужку
над грунем Цапок. Десь там зайшло сонце. Десь там, де розляглася могутня
Чорна Клева, стрункi, мов свiчi, смереки, бiжать у далечiнь i там, збiгши
пiд гору, зникають.
Кiтi хочеться впасти навколiшки й цiлим ством, повною душею молитися.
Вона чу , що наближа ться якась особлива для не© хвилина. Вона зна , що це
останнiй день ©© бурхливого дiвоцтва. Вона приготувала себе цiлу, для
чогось, що покладе глибоку рису мiж учора й завтра. Що перенесе ©© на
другу половину життьово© дороги.
Сонце гасло. На землю швидко напина ться пiтьма. Гори нiмо, але
велично, нiби колонни, що пiдпирають склепiння велитенського храму, стоять
певнi сво © могутностi. Лiси шумлять, як i завжди. У сторону Галичини
промчав потяг. Тепер це бува рiдко.
Кiтi йде додому. Темно. Приходить до матерi, пестисься, цiлу ©©,
обiйма . Мати здивована, втiшена. Вона не розумi , що з дочкою. Що з
Кiтi? Що з Кiтi? Що ©й сталося? Може вона чого потребу ? Мама-ж любить
©©. Мама все для не© зробить.
Кiтi шепче матерi про все, що дума . Згадала Дмитра. Вiн буде сьогоднi
в них, увечерi, у десятiй годинi. Хай мамуся не ляка ться. Вона-ж розумна
доня. Ма з ним дуже важливу розмову. Тато зна про це.
- Зна ? Тато зна ?
- Зна .
- А татко буде дома?
- Нi, татко не буде дома. Вiн дуже занятий. Татко, мабуть, узагалi не
при©де нанiч додому. Переказував не турбуватися.
Мати щось дума . Уста тiсно, як i завжди, затисненi. Руки обнiмають
дочку, а погляд скерований невiдомо куди.
- Куди ти, мамо, дивишся? Що тобi?
- Нiчого, нiчого, дитино. Я так собi. Я лиш так... Вiн, кажеш, при©де?
Кiтi без слiв, як котеня, горнеться до матерi, зазира у вiчi i
дивиться довго й благаючо. "Не бiйся", казали ©© очi. I мати чу ©х мову,
чу й розумi . Але все таки щось ©й тут не подоба ться.
- Ну, ну, - хита вона головою. - Роби, як зна ш. Ти для мене все. Але
дивися.
- Ми, що пережили з тобою вiйну... Мамо, невже ти ще бо©шся за мене?
Добранiч, i не бiйся. Йди i спи спокiйно. Добранiч, мамо!
Кiтi йде до сво © кiмнати, вiдчиня шафу, вийма рiзнi одяги й огляда
©х. Скiльки ©х зiбралося. Боже, як багато. Ось новi, тут старi. Ось тi,
якi носила ще дитиною. Вони зложенi вже в паперовiй скринцi й до них нiхто
не доторка ться. Хай собi лежать. Це тi, що, носила пiдлiтком. Це шкiльнi.
А це теперiшнi - мiцнi, суворi, во ннi.
Деякий час вага ться, щоб ©й одягнути. Перебiра - все гарне, все
личить, але все таки, що його одягнути? I раптом ©й приходить особлива
тепер знов поволочуть тебе, хто зна де.
Гемно, як у чоботi. Сморiд також прибрав особливо© мiцi, бо нас i не
думали кудись виводити "до вiтру". Внесли вiдро й усе. Вже нiхто з нас не
говорить. Всi мовчать, мовчу з солiдарностi й я. Над нами, як i минуло©
ночi, безупинна метушня. Час тягнеться, як смола.
Аж чу мо, хтось до нас добера ться. За дверима кроки, гутiрка, брязкiт
ключiв. Ми переконанi, що йдуть по нас. Прощай Ясiня й революцiя' Дверi
вiдчиняються i смутний, виразом вiдчаяного песимiста, лiхтар дещо освiтив
нашу яскиню. Сидимо всi на землянiй вогкiй долiвцi i зовсiм не дума мо
вставати. Вдень я дещо закорхнув, а тепер збiрався знов i на тобi.
- Дмитро Цокан! - чую голос лiхтаря, чи тi © пики, що сторчала за ним.
Розчарування. По короткiй мовчанцi вiдповiдаю.
- Збiрайтесь i виходьте.
- Куди? Що?
- Виходьте й кiнець. Не будемо-ж вас виносити, - жарту пика.
Оглянувся на товаришiв. Шкода стало. Виведуть сучi коти i не вернешся.
- Ну, кажу, братва. Будьте здоровi. Видно мене там таки полюбили. Пiду
на зобачення ... Ет! ...
- А ти не йди, - каже Тулайдан.
- Не йди, - кидаються до мене решта. - Коли йти, то всiм. Одного не
дамо. Куди там серед ночi. Не дамо!..
Я встав. Що його робити? Пика й лiхтар настирливо сторчать у дверях. За
ними ще кiлька пик визирають, а з ними видно й крiси. Подумавши, кажу: не
пiду я, добродiю, сам. Чого ви хочете?...
- Но, но! Не морозь дурницi. Пiдемо, пiдемо, хлопе, i баста. - I по цих
словах до ями ввалилося з пятеро барчистих люда, зтероризували наших
бравнiнгами, пiдхопили мене й метеликом випурхнули "на свiт Божий".
Там темнота, хоч стрiляй у морду. Коло мене двох озбро них до зубiв.
Вийшли заднiми дверима i, пройшовшi короткими суточками, опинилися на
дорозi.
Тут чека запряжений фаетон. Конi направленi в сторону Лазещини. Коло
того ще дво озбро них.
У мене по спинi пробiг холодок. Поважно й урочисто пiдводять мене до
фа тону. Всiдаю. Коло мене вмощуються два озбро нi, запона спуска ться i
конi прудко рушають. Серце чiтко й нагальне тукотить. У головi бавляться в
перегони думи. Колеса возу стукотять i стрiбають по камiнцях. Вiйна.
Знайомi обличчя, батько, мати... Кiтi? Де ти , моя Кiтi?..
5
Передминулого дня, пiсля страшного вiча на площi лiсово© управи,
перелякана та зтурбована Кiтi припала до матерi, мiцно тиснула ©© суху,
теплу руку. - Ходiмо! Ходiм звiдсiль, мамочко! Ходiм скорiше!..
Вона тремтить, серденько стрiба в грудях, в очах пекучi жарини.
Дивиться на трибуну й бо©ться. Що за дивний i чужий ма там прапор. I
зненацька... Боже, Боже!.. Кiтi не хоче цього бачити, Кiтi клене свою
долю, яка допустила нещастя пережити цей мент. На трибунi обiймаются брати
Цокани й мiж ними також вiн. Невже-ж i вiн?.. Зрадник?..
На короткий мент занiмiла. У грудях давило й пiд горло тиснулися болючi
сучки. На обличчi збiгають рожевi плями, а в залитих слiзьми очах
зявляються i зникають гострi прудкi огники.
- Ходiм, мамусю, ходiм! Тiкаймо звiдсiль! Мама не зна , що з Кiтi.
Кiтi тiка , бо©ться? Кiтi тремтить за долю батька й матерi? Але-ж тi
лобуратi, похмурi дядьки нiчого не зроблять. Вони не осмiляться напасти.
Вони надто несмiлi. Але все таки дiйсно краще, як мога скорiше виборхатися
з цi © жахливо© юрби.
- Де батько?
Кiтi не слiдкувала за батьком. Вiн десь тут. Вiн дасть собi раду. Вiн
мужчина. Там тi на трибунi просять не чiпати нiкого. Хай iдуть собi, хай
розходяться. Батько може ще знайти багато можливостей доказати тим
мужикам, хто вiн . Може, коли захоче.
Так думала щупла Кiтi. Одночасно ©© щось тут тримало. Не хотiлося
вiдходити з цього мiсця, хоча вуста мимоволi все "ходiмо, ходiмо!"
Про©жджа жидiвський вiзник. Конi подiбнi на, старi вичовганi ключки.
Вони припнятi до брички ремiняками й вида ться бричка от-от попре ©х
назад.
Кiтi i мати сiдають, вiзник очайдушно заголосив, конi напнулися i
потягнули бричку за собою.
Прибувши додому Кiтi не могла найти собi мiсця. Вiдчай, що ввесь час
збiльшувався й дивний неусвiдомлений страх наповнював ©© ство. Знов, як i
того страшного вечора, коли вона перший раз побачила революцiю на стацi©
Зiмiрi, перед очима виступило огненно-кошмарне слово - "укра©нцi" Що вони
вiд нас хочуть? Чого ©м тут треба? Це правда, що тi потвори з якогось
небуття виходять i наводнюють собою всi кра©. Це правда, що пiвмiльйонна
©х армiя суне на захiд. Так. Це безперечно правда. Вони вже тут. Вона чу
©х. Тихi, спокiйнi русини. Так, так. Це укра©нцi ©х зiпсули. Але це-ж
неможливо, чу те? неможливо! Тисячi лiт тихi, спокiйнi русини й як же так.
Де взялися тi ворохобнi укра©нцi?
Це слово мучило, било ©©, стьогало ©© по обличчi. I не-вже з ними
"вiн"?
Уявивши постать Дмитра, його очi, його закоханi, мякi, теплi очi, не
могла повiрити, що й вiн належить до тих укра©нцiв. Це не можливо. Це сто
разiв неможливо! Це хтось покпився над нею. Дмитро мадяр, це ж так ясно.
Вiн вояк мадярсько© армi©, вiн носить нагороди тi © армi©© вiн так
хоробро захищав свою батькiвщину. Нi, нi! ... Такi люди не можуть i не
смiють бути укра©нцями. Укра©нцi - розбишаки, а в кращому разi, страшна
орда, що зтягнулася з безкра©х степiв пустельно© Азi© яко©сь Гобi i тепер
пре на Мадярщину, щоб ©© знищити. Гуцули також не укра©нцi. Гуцули тихi,
добрi, працьовитi й покiрнi люди. Вони хочуть бути завжди при Мадярщинi.
Правда, що вони не вмiють по-мадярськи, але ж вони навчаться. Вони хочуть
навчитися.
Вони розумiють, як при мно; розмовляти такою благородньою мовою, як
мадярська...
Прийшов вечiр, а батька нема. Темнюща нiч облягала одинокий, закинутий
серед хащавин i гiр острiвок Мадярщини. Навколо простягнулося жахливо
царство укра©нцiв i Кiтi ввижа ться, як вони величезними масами не
зустрiчаючи опору, переливаються через гребiнь Чорногори. Вони скрiзь. х
повно. Гори, лiси, в кожнiй гуцульськiй хатi - скрiзь укра©нцi. Може вони
зараз i до них увiйдуть. Що, як увiйдуть i заговорять сво ю собачою мовою,
брр!
Швидко спуска тяжкi непрозорi вiконнi занавiси. - Мамо, зачини в кухнi
-вiкно.
- Нащо, Кiтi?
- Прошу тебе. Нащо й нащо! Ввесь час нащо.
- Боже, яка ти нервова. Я вже зачиняю.
- Зачини добре й ходи до мене. Сядь. Скажи менi, мамусю! Цокани також
укра©нцi?
- О, Боже! Звiдки? Цокани звичайнi собi гуцули.
- Ах, звичайнi гуцули. У тебе все звичайнi гуцули. Вони зовсiм нiякi
звичайнi гуцули. Зна ш ти, мамусю, того Цокана, що колись був у нас i пив
каву? Тодi, за вiйни Хiба то звичайний гуцул? Вiн справжнiй мадяр. Хiба ти
не чула, як вiн говорить i не бачила, якi в нього на грудях нагороди? А
вона, звичайнi гуцули! Ех, Боже!
Кiтi це обурило. Вона вперто дума й намага ться довести нетямущiй
матерi, як та глибоко помиля ться.
- Хiба звичайнi гуцули могли б так розмовляти, як Дмитро Цокан? Вона ж
добре зна , що звичайний гуцул ледве потрапить на сво©й дикiй мовi звязати
дво путнiх слiв. Вони не потраплять висловити свого захоплення й жалю й
подiбнi до кращих пород малп. Он лист Дмитра... Нi, нi! I чого ти, мамусю,
так завжди на мене дивишся? От не люблю, коли хтось на мене так дивиться.
Я ненавиджу Дмитра Цокана. Чу ш? Ненавиджу! Вiн уже потрiбу книжки, пише
дикi листи, вiн оповiда про мистецтво. Ненавиджу! Задоволена? От i все.
Але як ти глибоко помиля шся, коли дума ш, що Цокани звичайнi гуцули.
Боже, як часом старшi люде можуть помилятися.
Мати виразно призна свою помилку, але Кiтi мучиться далi. Всi занавiси
опущенi. Всi вiконницi щiльно зачиненi. Вже горить у бiчнiй, навiшенiй
килимами кiмнатi, маленька лойова свiчечка, щоб бодай свiтло не прорвалося
назовнi.
За стiнами шумить i, гуде вiтер, чути вiчно знайомий вiддих лiсу й
гуготiння Студеного потоку.
Кiтi ляга на мякiй, укритiй килимом, канапi горiлиць. Чи хоче вона
©сти? Нi. Вона зовсiм не хоче ©сти. Вона ось полежить трохи з
позакладаними за потилицю руками. Не заважайте ©й. Стеля майже темна. Очi
пнуться, але не встанi пiймити одного образу. Все лiзе щось iнше, не те,
зовсiм не те.
- Д.М.И. - Дми. Т.Р.О! Он тi лiтери горять. От якi вони вогнянi, то
наближуються, то вiддаляються. Плющить очi. Нi, нi! Не нахиляйся так. Не
дихай. Чого ти так диха ш? Чу , як бракнуть ©© юнi груди, як солодко
болить коло серця. Мимоволi пружньо й сильно до болю напина ться, плющите
очi, та швидко дихаючи, стуля вуста. "Це ти? У мене шумить у головi. Який
гарячий, рожевий туман". У грудях пала вогонь, пече, топиться, як кусень
воску серце, а цiле тiло млi у дрiбному трепотiннi хвиль рожевого
гарячого туману.
Зненацька зрива ться та рвучко оберта ться на другий бiк. Коротенька
спiдничка щiльно обгорта ться й звязуе вище колiн ©© ноги. Обличчя
закопу ться в мяку плетяну полушку i, стримуючи ридання, вона мiцно та
пристрасно цiлу , тiсно обнiма подушку, горне до мокрих щiчок, смi ться i
плаче. Сльози котяться й сиплються дрiбними перлинами ...
У сусiднiй кiмнатi чути рейвах. Низький мужеський говiр i стукiт
пiдкованого взуття по помостi.
Кiтi миттю зрива ться, швидко витера хусточкою обличчя, оправля
зiмяту спiдничку. "Хто там? укра©нцi?" - мигнула думка.
Ага. Це батько. Це його голос. З розбурханим серцем вибiга до
передньо© кiмнати й бачить батька, худого, блiдого, виснаженого, оброслого
великою чорною щiтиною. Вiн сидить на небарвленому ослiнчику i з зусиллям
роззува великi вояцькi черевики. Двi грубi замащенi гетрi лежать на
помостi, а коло стола сидять два, подiбнi на них, вояки. У них крiси й при
поясi бомби. Сидять понуро та слухають, що говорить батько.
I чу Кiтi, що до села прибула потуга. Якась частина гонведiв, яка не
встигла ще демобiлiзуватися, спiшно прибула з Рахова. Про це подбав
Розенкранц, який одразу зрозумiв положення й подався до Рахова за
допомогою. Брата вбито. Дивно, як це так скоро сталося. Це безперечно
Цоканова робота. Чому було одразу не заарештувати того Юру Цокана. А тепер
лови вiтра в полi. Вiн ще укра©нцiв сюди наведе. Гуцули самi не потраплять
виступити зi збро ю. Вони лише можуть зiбратися бандою та вбити якого
жида. Зовсiм не сподiвався, що Дмитро Цокан одразу покаже себе таким
розбишакою. Що то значить. Вовк залишиться вовком, скiльки його не
привчай. I бiдного отця так потурбували.
- Але й попалися. Всiх, як баранiв накрили. Хай тепер попробують
бунтуватися. Ще й Юру приберемо. Павла вже припнули. Сидить у касарнях -
Закiнчу Йонаш.
Кiтi сто©ть, дивиться на них витрiщеними очима й нiчого не розумi .
Батько й вояки пють каву та ©дять. Вони, видно, дуже голоднi. Вона хоче ©х
щось запитати, але не може. Батько готу ться до спання, турбу ться, де
будуть спати вояки, вийма з задньо© кишенi штанiв револьвера, репету
ним, дмуха до середини i при тому говорить про польовий суд. - ©х так не
оговка ш. Тут треба енергiйно© руки. Там у Будапештi i не уявляють собi
тутешнього положення.
Бере свiчку й готу ться вiдiйти до спальнi. На Кiтi не зверта нiяко©
уваги.
- Тату, - каже вона й направля на батька прудкий зiр.
Йонаш оберта ться з свiчкою в руках. - Ну, чого,ще?
- Навiть не скажеш "добранiч"?
- Добранiч, Кiтi.
- Тату.
Вiн оберта ться ще раз. - Став i дивиться допитливо Вона дивиться на
нього також.
- Вже скоро друга година, Кiтi. Я втомлений до смертi, а ти мене тiльки
морочиш.
- Я ще тебе нiчим не морочила. Хотiла б морочити, але ти такий
сердитий. Iди, йди собi. Добранiч!
Подивився на не©, змiряв поглядом вiд голови до нiг i мовчки вiдiйшов
Вона вiдiйшла також. Мати у нiчному жупанi чекала на не© в ©© кiмнатцi.
- Тато страх сердитий. Йди до нього. Хочу бути сама. Там тi вояки Хай
там сплять. Добранiч, мамо!
Стара похитала головою, кинула кiлька турботливих несмiливих слiв i
вiдiйшла.
Тi © ночi, яка тягнулася так безконечно, Кiтi не заплющила очей. На
дворi шумiв вiтер, гримали вiконницi. У кiмнатi душно, тiсно. Кiтi
розбива перину, б ться рибою i тремтить. Страшно й боляче. У вухах суворi
слова батька. Навколо твориться щось, що бачиш i не розумi ш.
Одначе вона рiшуче мусить говорити з батьком. Зараз завтра рано. Але
при сходi сонця знесилена заснула. Спала довго й мiцно. Коли прокинулася,
нi батька, нi воякiв вже не було. Пригадала все вчорашн , мову батька,
польовий суд. Не кажучи нiкому нi слова, Кiтi нашвидко п каву й бiжить у
село. А це десять кiлометрiв.
6
У лiсовiй управi, де товклося безлiч рiзного люду, Кiтi не знайшла
батька. Казали, що вiн у Бабчинського. Побiгла до Бабчинського. Там плач i
скрегiт зубiв. Старий лежить з обмотаною ши ю. Дуже, дуже тiшиться, що
свiтла панночка навiдала його. Жiнка Бабчинського через плач оповiда : -
Прийшли. Всi червонi, як чорти. Присiкалися задармо. О, Боже! Ти мусиш
покарати ©х лютою карою. Подумати лишень. Як сто©ть свiт, як свiтить
сонце, такого ще не було на землi.
- I був з ними Дмитро Цокан? Як вiн себе поводив?
- Той, зда ться нiчого. Я його якось i не зауважила. Зрештою всi, всi
вони бандити. Гуцул буде завше гуцулом. Його треба, як пса, на привязi
тримати.
Кiтi морщиться. Кiтi була блiда, але тепер щiчки ©© знов горять. Але
нiчого. Вона хоробро себе трима . Вона схвильована, але хто тепер не
схвильований? Вона навiть розпиту про рiзнi дрiбницi, але крiм плачу i
проклонiв нiчого не довiдалася. А пана лiсничого тут не було. Вiя певно в
сiльськiй хатi. Там тепер важнi наради. Туди також i син Бабчинського
подався.
Дiвчина бiжить до сiльсько© хати. Там повно воякiв. У великiй пiвтемнiй
з одним вiкном передпокiйнiй кiмнатi пай нотар, пiднотар, пара пейсатих
громадян i кiлька обнизаних збро ю воякiв.
Нотар зiгнувся, мов лоза. - Цiлую руцi, милостивiй панунцi! Чим ма мо
щастя вам служити?
- Де мiй батько?
Нотар зрива ться, пiдводить ©© до дверей i вiдчиня . Кiтi входить до
велико©, набито© людом, кiмнати.
Довгий i широкий стiл. Навколо сiрi вiйськовi мундури. Засiдання. Он
сидить зiгнутий студент Пластун i уважно пише.
Кiтi хоче говорити з батьком. Той не ма на це часу. Кiтi домага ться.
Вона мусить з ним говорити. Ма дуже важливу справу.
- Ну, так вiн до ©© послуг. Але раз, два. Прошу.
- Нi, вона може з ним тiльки на самотi говорити.
- Дитино. Не може вiн у такий гарячий час вiдриватися вiд працi. Це вже
його нерву .
Але Кiтi сто©ть вперто на свойому. Це просто щось незрозумiле. - Прошу,
вельмишановних панiв, вибачити й кiлька хвилин продовжувати засiдання без
мене. Головування переда ться заступниковi.
- Сюди, - показу невеличкi бiчнi дверi. Увiйшли. У кiмнатцi столик,
канапа й два стiльцi. - Прошу занято мiсце, - енергiйно вказу на стiлець.
- Але швидко. Не маю часу.
- Сiдай i ти, тату, i не роби комедiй. Я до тебе по важливiй справi. Де
сидять увязненi люде? - сказала енергiйно i зненацька.
- Ця справа тебе не торка ться. I якщо ти тiльки задля цього прийшла,
то краще було не турбуватися.
- Тату! - зрива ться Кiтi. - Я не дозволю говорити зо мною таким тоном.
Справа ця мене обходить i то близько, бо мiж ними той, якого я кохаю! -
випалю Кiтi. Вона навiть сама злякалася свого признання. Зовсiм не мала
на думцi цього робити, але це сталося якось само собою.
Йонаш, почувши таке, зробив веселу й посмiшливу мiну.
- Ти вже кривиш уста в усмiшку. Тобi це усмiшка. Ти скажеш, що вони
бандити, злочинцi. Тату! Слухай! Прошу тебе вислухати мене, а тодi вже
смiйся. Тату! Батькiвщина в небезпецi. Пiд ногами горить земля. Ми мусимо
рятувати себе. Ми мусимо шукати пiд собою твердого грунту, а не плавати по
крижинах розбурханого моря. Ви дума те, що тiльки силою, кулаком змусите
цей народ до покори. Але ви помиля теся. Тисячi лiт володiли мадяре цим
кра м i за цей час не тiльки для себе нiчого не зискали, а... Вчора мав
нагоду сам на власнi очi пересвiдчитися. Ти дума ш, що тут винен Цокан.
Вiн лишень утримав розбурхане море, щоб вас зовсiм не проковтнуло. Тут
виннi тво© i тво©х спiвробiтникiв вчинки. Ось хто тут винен.
- Кiтi! - грiзно викрикнув Йонаш. - Ти не смi ш цього казати батьковi.
- Смiю й мушу! Це правда. Ти не хочеш ©© чути, але це правда. Ти не
хочеш ще й тому, що я твоя дочка i кажу тобi те, що ти повинен сам знати.
Ти сказав учора увязнити молодих хлопцiв i сьогоднi вже говориш про
польовий суд. Ти забув, що сам ледь вискочив з-пiд того суду. Ти забув, що
кара та може ще повергнутись i вергнутися на тебе самого. Ти забув, що не
гуцул ворог, а ворог за горою i вiн кожно© хвилини може зявитися сюди.
Треба з ним боротися. I то боротися не так, як ти. Треба боротися силою. А
де та сила? Розенкранц? Блютрайх? Бабчинський? Цi павуки? Цi хижаки, якi
тiльки хоробрi тодi, коли ©х жертва лежить перед ними звязана? Вони
виною, що народ кида ться сьогоднi на нас. Вони ожебрачили його, зробили з
нього безличну худобу, а тепер дивуються, що та худоба, почувши в собi
трошечки сили, йде й убива ©х. Нi, не тi бандити, що ти дума ш. Шукай ©х
деiнде. I знай, батьку, що коли ти даси на розстрiл чи шибеницю хоч одного
з них, я виступлю й убю твого Розенкранца, а. тодi бери й мене на суд
разом з тими бандитами.
Виговорила це й замовкла. Груди ©© хвилювалися. Очi все ще вибухали
вогнем
- Ти збожеволiла, дочко! - проговорив спокiйно Йонаш.
Пiдчас мови Кiтi вiн увесь час мiняв барву обличчя. У ньому щось
варилося. Кiтi голосно засмiялася. - Збожеволiла! Так. Я збожеволiла.
Тiльки ти не збожеволiв, коли озбро©в проти себе весь народ. Сором,
батьку! Ганьба! Дивися, щоб не прийшлося тобi цього спокутувати й то
гiрко.
- Ти хочеш мене вчити! Гаразд, - видушу вiн через свою лють. Вiн
закурю цигарку. Помiтно тремтить рука. Намага ться тримати себе.
- Ну, та як-же по твойому?
- По мойому - вже пiзно. Ти вже нiчого не можеш робити. Тебе тут
ненавидять, бояться й разом чигають на тво життя. Тут треба здобути собi
iнших, нiж ти ма ш, людей. Тутешнiх, отих звичайних гуцулiв, проводирiв
народу треба нам здобути i запрягти ©х до нашого воза. Це, мiсцевi люде
мусять боронити Мадярщину.
- Тiльки чекай на них - каже Йонаш. - Ти дай ©м тiльки змогу й через
двадцять чотири годинi будуть тут укра©нцi.
- Розумi ться. А що-ж ти дума ш? Дума ш, що та горстка збунтованих
воякiв без гуцулiв загородить ©м дорогу? Треба яко мога швидше рятувати
положення. Треба перетягнути на нашу сторону гуцульських проводирiв.
Цоканiв мусимо за нами мати.
- Ааа, он воно...
- Не акай, а краще думай. Цокани тепер опанували масами, ©х голосу
послухають. За ними пiдуть усi. Все одно ти з Розенкранцом нiчого не
вдi ш. I коли ти будеш проти Цоканiв, це значить проти всiх гуцулiв.
Батьку! Випусти Дмитра Цокана.
- Хо-хо-хо - залива ться Йонаш. Вiн морщить чоло, заклада ногу на
ногу. - Ти, дочко, аж надто турбу шся долею цього парубка. Знай, але, що
його народнiй комiтет вибрав командантом укра©нсько© залоги Ясiня.
- Укра©нсько©? - Кiтiнi очi збiльшилися.
- Розумi ться.
- Думала гуцульсько©.
- Так. Але вони виступають разом з укра©нцями та звуть себе цим iмям.
Вони мають укра©нський прапор i ведуть переговори з укра©нською владою про
прилучення цiлого нашого Пiдкарпаття до Укра©ни.
Кiтi задумалася. Батько уважно слiдкував за змiнами виразу ©© обличчя.
Подумавши хвилину, вона повiльнiше оберта ться до батька й лагiдним тоном
пита :
- А що ти дума ш з ними робити? Йонаш вiдповiв не одразу. Вiн нiби
думав над чимсь iншим. Мiцно стуленi уста, очi впертi в одно мiсце
- Це з ким? Ааа, з тими? - пiднiс до уст цигарку й затягнувся димом. -
Те, що скаже суд. Думаю, що суд знатиме це краще вiд нас з тобою. -
Проговорив вiн
- Але-ж тепер ти ма ш право над ними у сво©х руках
- Я видам ©х судовi.
- У ги добре обдумав цей крок'? - вона пiдступила ближче до батька. Той
сидячи вiдхилився назад
- А все таки, батьку, памятай за себе. Я також за тим, щоб карати
зрадникiв батькiвщини, але коли це коханий i навiть, коли рiдний батько.
Але ...
- Ну?
- Але тут справа дещо iнша. Послухай, батьку. Те, що молодий Цокан
призначений командантом укра©нсько© залоги. Ах, лиши ту твою мiну. Це мене
направду турбу . В цьому кри ться глибока для нас небезпека. Гуцули, як
там вони не настро нi, а за смерть свого команданта завжди зумiють так чи
iнак помститися. Я думаю пуститися тут на хитрощi. Слухай.
- Ну, слухаю, - коротко й неповажно кида Йонаш
- Ах, коли б ти тiльки не вважав мене за таку дитину. Коли б ти хоч на
хвилинку мiг поважно зо мною розмовляти. Признаюся. Я покохала Дмитра
Цокана. Покохала, бо вiн на мою думку заслуговував цього.
- Коли твоя думка грала таку ролю у твойому закоханнi, то добре було б,
щоб вона допомогла тобi стати розумною.
- Ти все сво .
- Як i ти.
- Вiн був хоробрий i вiрний вояк нашо© армi©. Вiн вiд природи шляхетний
та розумний. Зрештою серце не розбiра ться в тому, хто вiн i що вiн. Воно
загоря ться i горить. I коли б його тепер розстрiляли чи повiсили - знай,
я того не пережию. Думай собi, як хоч, роби, що хоч. Я чомусь вiрю, що вiн
тут не винен, а разом, менi зда ться, що його можна буде перетягнути
назад до нас. Вiн мене також любить. Це я знаю й можу це доказати. Я хочу
з ним поговорити одна на самотi. Хочу бачити його, хочу запитатися, що з
ним сталося. Зрештою ти й сам добре зна ш, як потрiбнi нам такi люде, такi
Цокани, Пластуни!... Це наша опора тут. I коли вдасться менi затягнути
його до нас, уяви собi, яку дiстанемо потугу. По-перше, розiб мо братiв
Цоканiв, по-друге командант укра©нсько© залоги буде нашим командантом Це
все чиста монета в нашу кишеню По-трет , я зможу бути з ним також чинною в
нашiй боротьбi. Ми, батьку, повели б ©© iншими шляхами. Ми не шукали б
спiльникiв мiж Блютройхами i Розенкранцами. Тату! Ну?
Вислухавши Кiтi, Йонаш сказав: - Це все гарне, але менi не подоба ться.
- Чому? Ну, чому, тату? - швидко пита вона.
Все то не реальне. А зрештою, як би ти думала це перевести?
- Улаштуй менi побачення з Цоканом.
- Ха-ха-ха! Це так. Допоможи донцi зустрiтися з ©© любим, та ще й з
тво©м ворогом. Це гарно.
- Але ж, тату! Тут справа поважнiща. Вiн мо©м коханим, але не в тiм
рiч. Ти не роби з себе не розумiючого справи. Ти кажи менi: хочеш
допомогти менi, чи не хочеш? Кажи! Тату! Кажи, а я зараз же пiду, кажи!
А-а-а, ти мовчиш, ти дума ш, тобi прикро. Ну, тату, кажи!
Йонаш зрива ться i швидко ходить по кiмнатi, робить широкi кроки,
заложивши руки в кишенi. Кiтi також бiжить за ним.
- Тату! Ну, чого ж ти мовчиш? Чому не скажеш? Тату; Коли ти любиш мене,
коли любиш батькiвщину, за котру стражда ш, зроби менi це! Зроби, благаю
тебе! Зроби, ради мене, сво © дино© дочки.
Йонаш зупинився. - Стiй, каже. Дай подумати. Ти вимага ш вiд мене дуже
багато. Ти зробила поганий вибiр. Ти мусiла б обережнiше, але добре. Знай,
що роблю це тiльки для тебе. Тут комiсiя вирiшила ©х всiх вiдправити ще
нинi до Сиготу. Але я змiню. Вже досить пiзно. Ти втомлена та й я також.
Йди додому й чекай його коло десято© години вечора в себе. Ну, задоволена?
Бiльше не муч мене. Йди, Кiтi, геть. Маю ще безлiч працi. Хвилина тепер
дуже гаряча. До побачення, Кiтi! Я можливо не прийду цi © ночi додому.
Занятий. Скажи матерi хай не турбу ться. До побачення! Виходь собi цими
дверми.
Кiтi пiдiйшла до батька, взяла його руку, подивилася чуло й щиро в його
очi. Зiр батька й дочки зустрiвся. Вона бачила в тих великих чорних очах
багато болючого. Вона не видержу й ©©, такi ж чорнi й такi ж великi очi
наливаються сльозами.
Не треба, Кiтi! Бiжи, бiжи! До побачення. Кiтi мiцно цiлу його i
швидко виходить.
7
Була третя година. За двi годинi стемнi . Досить далеко додому, але ©©
несла якась велика сила й не вiдчувала втоми. У головi хаос. Вона ще не
обiдала й зовсiм не думала про це.
За пiвтори години вона дома. Мати зустрiла ©© з докорами та
приготованим обiдом. Але Кiтi не квапиться ©сти. Вона що-хвилини позира
на годинник. Боже, той осоружний годинник. Щойно показу пять. Кiтi бiжить
надвiр, пiд лiс до молодого' смеречняку. Свiже повiтря освiжило ©© чоло, а
запал смерек наповнив груди. Ста , мов укопана, на краю лiса, вслуха ться
в тихий його шум, вдивля ться в холодне бузове небо й довгу рожеву смужку
над грунем Цапок. Десь там зайшло сонце. Десь там, де розляглася могутня
Чорна Клева, стрункi, мов свiчi, смереки, бiжать у далечiнь i там, збiгши
пiд гору, зникають.
Кiтi хочеться впасти навколiшки й цiлим ством, повною душею молитися.
Вона чу , що наближа ться якась особлива для не© хвилина. Вона зна , що це
останнiй день ©© бурхливого дiвоцтва. Вона приготувала себе цiлу, для
чогось, що покладе глибоку рису мiж учора й завтра. Що перенесе ©© на
другу половину життьово© дороги.
Сонце гасло. На землю швидко напина ться пiтьма. Гори нiмо, але
велично, нiби колонни, що пiдпирають склепiння велитенського храму, стоять
певнi сво © могутностi. Лiси шумлять, як i завжди. У сторону Галичини
промчав потяг. Тепер це бува рiдко.
Кiтi йде додому. Темно. Приходить до матерi, пестисься, цiлу ©©,
обiйма . Мати здивована, втiшена. Вона не розумi , що з дочкою. Що з
Кiтi? Що з Кiтi? Що ©й сталося? Може вона чого потребу ? Мама-ж любить
©©. Мама все для не© зробить.
Кiтi шепче матерi про все, що дума . Згадала Дмитра. Вiн буде сьогоднi
в них, увечерi, у десятiй годинi. Хай мамуся не ляка ться. Вона-ж розумна
доня. Ма з ним дуже важливу розмову. Тато зна про це.
- Зна ? Тато зна ?
- Зна .
- А татко буде дома?
- Нi, татко не буде дома. Вiн дуже занятий. Татко, мабуть, узагалi не
при©де нанiч додому. Переказував не турбуватися.
Мати щось дума . Уста тiсно, як i завжди, затисненi. Руки обнiмають
дочку, а погляд скерований невiдомо куди.
- Куди ти, мамо, дивишся? Що тобi?
- Нiчого, нiчого, дитино. Я так собi. Я лиш так... Вiн, кажеш, при©де?
Кiтi без слiв, як котеня, горнеться до матерi, зазира у вiчi i
дивиться довго й благаючо. "Не бiйся", казали ©© очi. I мати чу ©х мову,
чу й розумi . Але все таки щось ©й тут не подоба ться.
- Ну, ну, - хита вона головою. - Роби, як зна ш. Ти для мене все. Але
дивися.
- Ми, що пережили з тобою вiйну... Мамо, невже ти ще бо©шся за мене?
Добранiч, i не бiйся. Йди i спи спокiйно. Добранiч, мамо!
Кiтi йде до сво © кiмнати, вiдчиня шафу, вийма рiзнi одяги й огляда
©х. Скiльки ©х зiбралося. Боже, як багато. Ось новi, тут старi. Ось тi,
якi носила ще дитиною. Вони зложенi вже в паперовiй скринцi й до них нiхто
не доторка ться. Хай собi лежать. Це тi, що, носила пiдлiтком. Це шкiльнi.
А це теперiшнi - мiцнi, суворi, во ннi.
Деякий час вага ться, щоб ©й одягнути. Перебiра - все гарне, все
личить, але все таки, що його одягнути? I раптом ©й приходить особлива