Це питання впало на мене надто несподiвано. Я мало не здрiгнув. Обличчя
залилося гарячою кровю. На щастя. вже темнiло й вона не завважила цього.
- Це менi тяжко сказати. Сам не знаю. Менi хочеться любити те, що дуже
менi далеке.
- й-богу, це ви вичитали з яко©сь книжки, - сказала вона. - Ви-ж
чита те книжки. Правда? Такi комiчнi люди, як ви, завжди читають книжки.
- Невже я комiчний?
- Не чiпляйтеся за слово. Я не те хотiла сказати. Я хотiла питати вас,
за що дiстали того. хрестика. А ви й мовчите. Обiцяли й мовчите. Це
негарно, пане Цокан. Цокан! Яке комiчне прiзвище. Ха-ха-ха! Цокан! Цо-кан.
©х кан, ду канст. Зна те нiмецьку мову? Перекладiть, я вас люблю. Я хотiла
це сказати однiй людинi i якось у мене не виходило. Часом зна ш, хочеш i
не можеш. Бувало й вам так?
Ви дуже дебелий. Мабуть ма те дуже сильнi руки. А ну покажiть менi вашу
руку. Згадала, що я колись знала хiромантiю. Мене навчив один старшина. О,
ваша рука, груба. Тепер нiчого не видно.
Я взяв ©© руку. Вiд не© до мого нутра полився сильний ток чогось
млосного. Вона так нiжно торкалася до мо © долонi, що здавалося я пiймав
метелика i тримаю його в кулацi.
- Ну, перекладайте. Чого-ж ви мовчите?
- По-нiмецьки буде: "©х габе зi герн".
- Як, як?
- х габе зi герн.
- А як ще?
- х габ' зi лiб.
- А ще одно.
- х лiбе зi.
- А вмi те вiдмiнювати? х лiбе, ду Лiст... Ду лiбст? Лiбст-ду? Як буде
справно? Ду лiбст, чи лiбст ду? А коли ви вiд©зджа те на фронт?
- Пiсля завтра.
- Пiсля завтра? Куди? Далеко?
- До Iталi©.
- А ви так i не сказали, як справнiще. А за хрестика також не
розказали. Завтра в шостiй ви розкажете менi. Добре? Добре? Комiчно, "©х
габ' зi лiб". Дивна нiмецька мова. Добранiч. Бiжу. Завтра тут! Добранiч!
З мiсця рванулася й побiгла. Я лишився й стояв на мiсцi. Стояв довго,
поки темнота не проковтнула ©©.
22
В шостiй був на тому саме мiсцi, де ми гуляли вчора. Година гарна,
тепла, лагiдна. Снiг змячав i набрався вогкостi. Кiтi ще не було.
Зупинився й розглядуюсь навколо.
Ось нашi вчорашнi слiди. Ми вторували тут справжню стежу. Це ©© слiди,
а це мо©.
Раптом на мене пада велика груда снiгу. Оглядаюся, нема нiкого. Що
таке? Снiг упав десь згори. Задераю голову й бачу, на зiгнутiй i
покрученiй ялицi, недалеко вiд того мiсця, де я стояв, сидить спокiйно
Кiтi. й дуже невигiдно, але сидить зовсiм тихо. Одягнута в сiрий
вiйськовий плащ, на ногах чобiтки з високими лякованими холявами. На
головi бiла вязана шапочка.
- Добрий вечiр, панночко! - кажу.
- Це ви? А я думала, що ви взагалi не прийдете. - Поволi незграбно
пруча ться й видно хоче злiзти. - Ви б хоч помогли менi злiзти.
- Плигайте просто на мене, як вивiрка, - кажу наставивши руки.
- Нiби то ви мене й удержали б. А що, як плигну?
- Ну, так плигайте.
- Тримайте! - i плигнула. Я пiймав ©© на лету й винiс на стежку.
- О, ви все таки дужий. Я важу... Ну, вгадайте. скiльки я важу?
- Мабуть кiль шiстьдесять.
- Ха-ха-ха! Порядна гуска важить бiльше. Шiстьдесять одно й тридцять
дека, без цього пла'ща. Це тяжкий плащ. Зна те, що я сьогоднi довiдалась?
У Росi© революцiя. Скинули царя й узагалi усе начальство. Цiкаво. Мама
плаче. Наша сiра кицька чогось об'©лася, чи що i здохла. Мама ©© дуже
любила. Я-ж не люблю котiв. А ви любите?
- Нiколи не мав нагоди подумати над цим.
- Це дивно. А коли ви сидiли там на полонинi в окопах. I там не думали
про це?
- Про це якраз нi.
- А про що?
- Про все. Багато передумалося. Було досить часу.
- А це цiкаво. Ну, про що ви думали? Ну, от сидите. Уявляю собi глибокi
землянки. Там душно, мокро й повно воякiв. Усi сiрi, дужi мужчини. Усi
бруднi й усi сердитi.
- Не всi сердитi. й дуже веселi. Деякi смiються навiть тодi, коли ©м
вiдривало кусень тiла. Одному куля пролетiла через кишки, а вiн смi ться.
Кiтi подумала. - А болить, каже вона. Цiкаво. Що мене в мужчин диву ,
це що вони такi терплячi й витривалi.
Я ще не бачила, щоб мужчина плакав. Отже ж ©х болить. Правда, болить?
Я усмiхнувся. - Розумi ться, болить. такi, що i плачуть. Скiльки я
бачив таких, що плачуть. Усе це залежить вiд духового стану людини. Були
такi, що при одному виглядi фронту плакали. А побули довший час,
загартувалися й зовсiм не звертали на це уваги.
- А ви були раненi?
- Хто-ж з тих, що були на фронтi, не ранений?
- Як це було? Розкажiть!
Почав оповiдати. Довго ходили по дорiжцi втоптанiй нашими ногами.
Оповiв ©й усе, що пережив i передумав. Коли скiнчив, пита :
- Ма те ви ту стрiчку, що вам дала Параня?
- Маю.
- Ма те тут?
- Так.
- Покажiть.
Виняв i показав. Подивилася i сказала: - Жовта й синя. Цiкаво.
Вiзьмiть. А розкажiть, за що вам дали хрестика. А це все таки сильно.
Велика церква, а в нiй повно образiв iз виколотими очима. Ви вмi те
оповiдати. Це мабуть iнак було. Не так сильно.
- Я зовсiм не вмiв оповiдати. Я й не вмiю. У мене це лиш iнодi бува .
Це треба настрою. Я мушу шукати слова й вирази. Я чую значно бiльше, нiж
можу висловити. Мене часто мучить страшна й разом велика думка. Ходжу,
ношуся з нею, а висловити не вмiю. Я ще був зовсiм малим i вже вiдчував
це. Це було i смiшно й разом прикро. I аж коли зустрiвся з Борисом, той
навчив мене багато говорити. Ах, коли б ви почули, як вiн чудесно говорив!
Я ще нiколи не чув, щоб хто вмiв так при мно, так розумно i так просто
говорити. А сам я ... Нi, я не вмiю. Менi браку чогось. Браку
спритностi, гнучкостi. Я ввесь сучковатий, грубий.
Пiсля почав оповiдати "про те, як заслужив хрестика". Кiтi уважно
слухала. Пiдчас розмови взяла мою руку й увесь час з нею бавилася.
- Дивний той Янчеюк - каже вона, коли скiнчив. - Не вже вiн так любив
Марiйку? Невже гуцул вмi так любити. А Марiйка. Цiкава б побачити ©©. Ця
пережила. А ви завтра ©дете? Невже ви завтра ©дете? От дивно. тут, а
завтра вже Бог зна де. По©дете, пiдете знов на фронт. Згине скоро снiг,
настане весна, а вас тут не буде. Всi будуть тут, а ви нi. Чи-ж не
комiчно?
I вона почала голосно смiятися. - Пригадала собi, як мама плакала за
кицькою. Ха-ха-ха! Ви ввесь суковатий. Ха-ха-ха! Це мене все так смiшить.
Усе залежить вiд духового стану людини. Це ви вичитали з яко©сь книжки. Це
ви напевно вичитали. А як по©дете, то напевно забудете мене. Мене зовсiм
легко забува ться. Не думайте нiколи й усе. Ха-ха-ха! I звiдки я взяла, що
ви будете за мене памятати? Ви страшно смiшний. А мене, зна те, болить
голова. Дуже болить. Тому я така дивна. Я хотiла сьогоднi зовсiм не те
сказати. Зовсiм не те. Але вже пiзно. В мене так часто бува , що я не те
скажу, що хочу. Часом це добре, але здебiльшого зле. А коли вiд'©дете ви,
все таки напишiть. Розумi те? Менi буде при мно мати й вiд вас листа. Я
дiстаю так багато листiв. Зо всiх сторiн, уявiть, зо всiх сторiн. У мене
цiла збiрка листiв.
- I хочете до не© долучити й мiй? - Це вирвалося в мене зовсiм
наперекiр мого бажання. Я-ж мiг ©© образити.
- А ви й ображатися вмi те. Це дуже гарно. Ну так бувайте... Менi вже
треба йти... Треба йти! Ну? Чого ви на мене так визвiрилися? Ви! Ви!
В не© тремтiв голос. Узяв ©© гарячу й мягеньку рученьку. "Моя рученька!
Моя мила рученька!" Взяв i пiднiс поволi до уст. Ручка затремтiла. Разом з
ручкою наближалася до мене й вона вся й я вiдчув дотик ©© грудей до мо ©
руки.
Мо© уста зовсiм скривилися. Пiдборiддя подалося вперед i кути рота
затремтiли. - Кiтi! - вирвалося з мо©х грудей. Це згучало, як клич, як
наказ. Вона злякалася, рванулася вперед. Мо© руки блискавично охопили ©©
пружнiй стан, а вуста в©лися в ©© уста...
Я заянчав, мов сильно ранений. Нараз занiмiло все навкруги, провалився
лiс i гори й ми дво огненних i хистких стояли в усесвiтi на зовсiм
маленькiм клаптику непевного грунту. А навкола безмежна темнота й
порожнеча.
23
- Куди ти, Кiтi?
- Боже мiй, мамусю! Ти завжди лише куди й куди? Вийду от. Мене болить
голова.
- У тебе, дитино, кожний день щось болить i все таки йдеш, iдеш. Iдеш,
йдеш i йдеш. Лазиш по тих горах. Там був фронт. Там стiльки валя ться
всяких бомб, усяких.....
- Маа-мо! Кричу й не можу тебе перекричати. Всяких, усяких! Нiчого там
не валя ться. Я хочу, я пiду. Мене болить голова й усе!
- Ну-ну-ну! Йди-йди! Я-ж не кричу.
У сiрiй, з вiйськового полотна, блюзi, в коротенькiй спiдничцi,
оперезана жовтим вiйськовим пояском, тонка, легка й рухлива Кiтi, виходить
з дому, поверта до залiзничного мосту й, навпростець, пiднiма ться на
полонину Григорiвка.
Ноги ©©, взутi в грубi з твердого юхту черевики, енергiйно й мужньо
топчуть мокрi вiд роси комердяки во нно© дороги, на котрiй видно ще слiди
гарматнiх колiс. Груди пiднiмаються й опускаються швидко, а биття серця
перешкоджа йти. Зупиня ться й слуха .
Владно запанувала весна. Мовчать напруженi смереки. Сонце страшне й
слiпуче вигналось у височiнь i жбурля об землю сво промiннi. Повiльно,
мов дами з часiв рококо, пливуть хмаринки, орамленi бездонньою синьотою.
Пробившися через гущавину старого пралiсу, Кiтi видрапу ться на скелю
Климпуш. Перед нею широчезнi простори. Над нею сонце й хмари, пiд нею
далеко в долинi рiчка, село, залiзниця, по котрiй без перерви повзуть
довжезнi потяги.
Нема бiльше вiйни. Вона вiдiйшла за гори. Звязали порванi залiзницi,
замовкли полонини.
Кiтi сiда на повалений стовбур, який тут багато рокiв, нiби навмисне
положений, щоб мiг на ньому вигiдно присiсти натомлений мандрiвник.
I тут щераз вийма листа. Тiльки тут читати такi листи. Тут, де можна
кричати, смiятися, ридати. Довго, довго мовчав, але не забув. О, вiн
сильно може мовчати, забути-ж нiколи.
I Кiтi чита : "Далека Кiтi!
Коли будеш читати цього листа, не дивуйся. Перший раз такого пишу. Коли
тужила за ним - даруй, за довгий час, коли байдужий - викинь. Пишу й думаю
над кожним словом. Слова мо©, мов каменi, тяжкi. Вони нетесанi, кладуться
кострубате, а хочуть висказати тобi ввесь мiй бiль, вiд того часу, як
вирвано мене з зальодинiлих наших гiр, де зародилася й розрослася моя
страшна любов. На Монтi Гропi в Альпах куля дум-дум розторощила кiстку
мо © право© ноги. Згадав тодi тебе й усмiхнувся. Бачив чорнi очi тво©
залитi слiзьми i коханням. Тепер лежу в лiкарнi. Зо мною ще двадцять
чотири жовтих, воскових облич, чекають черги на смерть. Я-ж бачу очi тво©
й любов, що бушу в них, го©ть рану мою. Лежу два мiсяцi. Нога моя довго
лежала на вазi життя й смертi, але тепер остаточно перемогло життя. Вона
лиша ться для мене, лиш трохи попсутою, вона буде мо ю, як i до цього
часу. Ось я вже зводжуся, можу. сидiти, думати й навiть, як бачиш, писати.
Кiтi! Що маю ще сказати? Тяжко дiбрати слова. Як любиш, - вiдчуй i
зрозумiй. До побачення! Дмитро.
Кiтi дочиту , руки спускаються на колiна i тримають листа. Очi довго
непорушне дивляться вперед, зовсiм непомiтно наливаються сльозами та
проливають ©х. I капають сльози, стiкають по щоках, по кешенях на грудях,
осипають руки й папiр. У тих очах через сльози вiдбився величний, синiй
простiр, потяги, хмари, зриви гарматнiх вибухiв i велитенська постать
людини з розторощеною ногою з усмiшкою на спраглих посинiлих устах.
Ну, чого-ж ти плачеш, Кiтi? Смiйся! "Далека Кiтi?... Менi хочеться
любити те, що дуже для мене далеке" ... Ну й чого-ж ти плачеш, Кiтi? Ти,
далека, недосяжна!
Кiтi всмiхнулася. Обернулася, глянула, навколо. Все спокiйне, байдуже.
Скрикнула. Нiодна гiлка не ворохнулася, нiодна комашка не прискорила сво ©
ходи. Все байдуже й спокiйне. Природо! Ти-ж чу ш болi мо©! Засумуй,
засмiйся, викрикни! Нi. Це так ©й байдуже. Це все так ма бути, мусить
бути!
Зрива ться i швидко, майже бiжить, вище на полонину. Там висока,
соковита трава. Нiодна корова не толочить ©© цього лiта. Виплетенi
плотиками закопи, колючi дроти, мiж ними цвитуть гiрськi фiялки.
Ще пахне скрiзь вiйною. В повiтрi лишилися вiдгуки квилення й вибухiв
гарматнiх стрiлен. Валяються речi залишенi вояками, мiсця, де вони сидiли.
Он скорострiльне гнiздо. Може й вiн тут був. Може оцi слiди його слiди.
Кiлька обiрваних будзикiв лежить на камiнi. Кiтi бере й кожний з них
обмацу . То-ж вони воювали, захищали ©© батькiвщину.
Пiсля бiжить дещо нижче. Тут могили. Довга черга чорних з бiлими
написами хрестiв. Чита написи:
"Герман Пацiгофер, райхсдойч. 18 Б.Р.М.Г.Аб.
"Адольф Брух, райхсд. Корпорал, 18 Б.Р.М.Г.Аб.
"Карл Бероут i т. д.
Звернула увагу на два чужi прiзвища. Як попали вони сюди?
"Кирило Остапенко, рус. оф.
"Нiколай Плю в, рус. сол.
Пiд усiми дата 24. сiчня, 1917.
Дещо вище рознесена землянка. Так, дума Кiтi. Це вони тут були. Дивно.
Тут ходив i вiн. Кiтi схилилася й помацала пучками пальцiв землю. Не
гаряча. Така як i скрiзь. Вирвала на мiсцi кiлька фiялок i взяла з собою.
Пiсля зробила з квiтiв маленького вiночка й положила його на братню
могилу. "Мир вам!" - прошептали ©© вуста.
Коли зiйшла на долину, вечорiло. Вiдчувала сильний голод. По залiзницi,
майже без перерви, сунули на захiд навантаженi людьми потяги. Що це таке?
Кiнець вiйни?
Ось зовсiм помалу, сунеться довжелезний потяжисько. Зiбранi рiзнобарвнi
вагони - тягаровi, особовi. У них набито людей, якi кричать, вимахують
червоними хустками. В одному вагонi виспiвують по-мадярськи якусь незнану
пiсню.
- Ей, дiвчино! - гука до Кiтi вояк. - Ходи сюди! - i додав кiлька
поганих слiв. Кiтi оторопiла. Невже це був мадярський вояк? Не може бути.
То був якийсь хам.
Кiтi не йде додому, а бiжить за потягом. Потяг повзе зовсiм помалу й,
дотягнувши до Зiмiру, зупиня ться. З нього ро м висипа воячня. Крик,
спiви. На двiрцi вже багато воякiв, якi змiшуються з новоприбувшими й усi
разом нападають на вiйськовi склади одягiв i консерв, розбивають ©х i
починають швидко розбирати.
Тут же на перонi утворився мiтiнг. Чорний, вилицятий чоловяга, вилiз на
перекинуту бляшанку з бензини й, люто розкидаючи кулаками, реве:
"Товаришi вояки! Хай живе революцiя. Геть з цiсарями, з кровопийцями
народу! Всю владу в руки працюючих! Геть з вiйною! Досить пролили крови!
Пора взятися за працю!
Натовп воякiв в захопленнi. Ревуть, погрожують комусь кулаками. Над
двiрцем замаячив величезний, червоний прапор, а при входi на перон
вивiшено такий саме плакат з написом: "Хай живе революцiя!" Напис на двох
мовах. Мадярськiй i "гуцульськiй".
-Все це для Кiтi надзвичайно нове. Вона зовсiм розгубилася, замiшалася
в натовп, пха ться помiж вояками, не розумiючи, що сталося. От тобi й
славна мадярська армiя. От i вiйна до остаточно© перемоги. Що роблять усi
тi, що на верху? Де подiлися старшини? Чому тут самi рядовики?
У кутi, де була каса двiрця, розмахуючи кулаками, просторiку дебелий,
з довгими рудоватими вусами чоловяга. Вiн утiк з Галичини. Це бувший
жандарм, але тепер переодягнутий у вояцьке. Вiн щиро обурений i майже
одверто протесту .
- Зупинили потяг. Улiзли. Ви хто такi? - питаю. - Де ваш комендант? -
Як дам тобi, чу те, каже один, кольбою по головi, то побачиш, хто ми такi!
От i говори з ними. - Анархiя. Каже, офiцерiв i жандармiв шука мо. Забрали
мене й ледве втiк. Ми, каже, укра©нцi. Хто не з нами, той проти нас.
- Так, так, - загавкав хтось. - То укра©нцi. Вони не пускають потягiв
на Мадярщину. Ми ледве зiбрали якiсь старi вагони. У Коломи© двадцять пять
паротягiв i всi зiпсутi. Укра©нцi навмисне попсували, бо вони органiзують
армiю й хочуть наново вiйну починати. Кажуть, вiд Ки ва пiв мiльйону
вiйська рушило. Все тягне на захiд. Куди приходять - революцiя та
встановляють свою владу.
- Хай воюють, як ©м ще необридло. З мене вже досить. Хай про мене цiлий
свiт завойовують, матерi ©м чорт! - фiлософу старий вояк i набива
величезну люльку.
Кiтi чуб, бачить i нiчого не розумi . Що сталося? Побожеволiли люди.
Пiв мiльйону якихось укра©нцiв суне на захiд. Чого ©м тут треба? Вони ще й
сюди присунуть i тут зроблять свою владу. Боже мiй! Це було б
несправедливо й жорстоко.
Смерка , а Кiтi нiчого не ©ла. Вона зовсiм забула за ©жу. Не до того
тепер. На ©© очах валиться велика мадярська армiя й держава. Вона це чу й
бачить i нiчого не може зробити. Смеркало, а вояки не вiд©зджають.
Запалили смолоскипи й освiтили двiрець. З гiр насунуло багато гуцулiв.
Всi вони виголоднiлi, сухi. Хтось сказав, що роздають страву. Вояки
вказали на склади муки й консерв i за хвилину з них не лишилося нiчого.
Розпочалася сварка, бiйка. Деякi, дiставши щось, одразу сiдали тут i ©ли.
"Боже мiй! - жаха ться дiвчина. - Вони голоднi. Якi вони всi голоднi.
Революцiя, голод, укра©нцi. Люди! Отямтеся! Ви всi загинете! Ви станете
рабами сво©х шлункiв!''
Перелякана Кiтi бiжить додому. Чому все це на не© зробило таке сильне
враження? Вона навiть за Дмитра забула. Вона горить, шалi .
Як на те заста дома батька. Вiн, видно, щойно при©хав, мати радi й
закормлю його смачними стравами. Вона прибiгла, привiталася й почала
плакати.
- Кiтi! Що тобi?
- Ах, вона в мене завжди така, - журиться мати. Батько переконаний, що
вона плаче вiд зворушення зустрiччю. Намага ться втихомирити.
- Тату! Що сталося? Чого вертаються вояки?
- Революцiя, Кiтi. Вiйна скiнчилася. Всi армi© розходяться.
- Але-ж не всi - кричить Кiтi. - Не всi! Он ... I вона вже забула, як
вони звуться. Вони, тi здалека починають наново вiйну. Не всi скiнчили. Це
тiльки нашi покинули все, не видержали. Це тiльки нашим усе байдуже.
Батько лише усмiхнувся.
- Чого ти усмiха шся? Тату! А що буде з Мадярщиною?
- Нiчого. Тепер цiлий свiт збурився. Всiм набридла вiйна. Революцiю
роблять. Не видержали.
- Так нащо починали, коли не видержали? Почнуть, нароблять стiльки
лиха, перемордують, перекалiчать i пiсля не видержують.
- Вiд нас, дочко, це не залежить. Це виннi тi панове там на верхах. Але
Кiтi Ти не проймайся так.
Кiтi дрiбно засмiялася. - Не проймайся. Тепер не проймайся. Колись
скрiзь писали: - "Мадярськi жiнки! Цвiт i гордiсть наша! Всi сили на
фронт. Пiдбадьоруйте ваших мужiв!" А тепер не переймайся. Для чого стiльки
кричали? Нащо вiшали отих Гуцулiв?
- Що з нею? - пошепки пита Йонаш жiнку. - Може вона читала багато
романiв?
Йонашиха тiльки знизнула плечима, а Кiтi почула це Я зареготала.
- Ха-ха-ха! Так! Романи. Це ми з мамою цiлу цю зиму читали довгий
кривавий роман. Це я мучила ©© тут, тримала "на фронтi", усмiхалася
старшинам, зализувала ©х рани. Так. Це були чудовi романи. Нiколи не
забуду ©х. Вiр, тату, що я, дочка твоя, глибоко пронята тими романами й
ледве чи дасться мене вилiкувати.
Вона сильно рознервувалася, випила каву й вийшла надвiр. Навкола велика
ворохобна нiч.
* * *
А революцiя росте, розгоря ться. На осiнь рухнув зовсiм фронт. Вояцькi
маси захопили всi двiрцi, уряди. Заворушилися гори. Настав голод. Хлiба! -
чути загальний крик. Зтурбувалися ясiнськi володарi. Йонаш виде наради з
нотарем, iз Розенкранцом, з Бабчинським. Утворю ться комiтет "рятунку
батькiвщини". "Всi, як один муж, повиннi ми стати з Божим на устах словом,
перетяти наближаючiй гидрi дорогу!" - заявля Бабчинський. Розенкранц
пропону утворити вiддiл народно© охорони. Вiн мусить бути зложений з
мiсцевих людей, Йонаш подав голос, що треба поговорити з "самим народом".
Вiн пропону скликати в Ясiню велике всенародне вiче й пояснити людовi, що
й як треба шукати рятунку.
До комiтету "рятунку батькiвщини" увiйшли Йонаш, Бабчинський,
Розенкранц, мiсцевий нотар i студент Пластун к. Всi разом видали вiдозву
про скликання в Ясiню великого вiча. Скрiзь горами, вздовж Тиси й Лазещини
рознеслися чутки, що буде зiбрано "сам народ" на велику нараду.
ЧАСТИНА ДРУГА. "Заговорять i Днiпро i гори"...
I
На гори лiг туман. Тяжкий мов вiки й мертвий, як скелi. Шпилi Говерлi,
П троса, Близницi, Величного, як храм, Туркула, могутнього Попа Iвана
гордо знялись у височiнь, сягнули хмар, продерли ©х оливяну масу й
виглядають далекого дорогого гостя - величне свiтило землi.
Над горами пливуть хмари. Невидимий великий жрець приносить жертву й
дим ©© поволi та урочисто зводиться до небес. Лiси, полонини, скелi, дикi
звори брязком хрусталевих вод, спiвають величнi гимни. Вiчна, мов
непомiрнiсть часу, земля твердо й непохитно трима свiй шлях незрозумiла й
урочиста.
Родиться день. Притихли й скулилися велитнi гори. Ущуха i вклада ться,
забiраючи за собою слiд великого сну, довга, тяжка нiч i шпиль Говерлi вже
вiта перший промiнь жагучого свiтила, що чiтко й владно взноситься в
порожнечу захланних просторiв.
По горах котиться туман, котиться й розта . Бренить роса, гра одинокою
струною кришталевий водопад, летить орел, серна стрiба по кущах, реве
заспаний медвiдь i дожива свiй скромний вiк остання полонинська квiточка.
I Нарештi туман розходиться. Зеленими прапорами замаяли зiмятi поверхнi
розлогих лiсiв. Контури гiр усе яркiше й яркiще висуваються на кiн i по
часi стають перед очима лавою велетенських постатей. Це, мабуть, на бiй
приготувалися. Виступили з небуття, з туману. Вийшли, наблизилися й
зупинилися в задумi несхованого гнiву.
Стрiлою взлетiло й засяло сонце.
З грунiв Бубне, Цапок, Верховинка, Лопушанка, зо всiх, усiх грунiв,
зворiв i гiр, зо всiх близьких i далеких околиць, суне народ. Чорнi,
тонконогi чоловiки. Ошубканi в кожухи, незграбнi ©х жiнки, легкi легiнi та
соромливi, безмовнi дiвчата. Все суне, збiга , сплива вниз. Усе цвiте й
барвi , смi ться до сонця, все, що вийшло з гiр, хащавин до долу "правди
послухати".
Йде народ правди послухати. Йде народ сказати сво слово, що сотнi лiт
було замкнуте в його устах i неодважувалося вирватись у свiт. Iде народ
урочисто, нiби процесiя, нiби на молитву.
На широкому майданi, що належить до управи державних лiсiв, де сто©ть
кiлька незграбних камяних будiвель, по серединi приготовлена трибуна. Вона
обмаяна зеленим вiттям ялини й обвiшена державними мадярськими прапорами.
Коло трибуни гурту ться верхiвка. Поважнi, надутi, з вiдкритими головами,
чекають i видно нервуються.
Навколо море народу, якого безупинно прибува . Кожухи й вишивки
мiшаються й переливають у соняшнiм сяйвi, як свiжi барви маляра на
полотнищi.
Тиша. Народ гомонить, але майже пошепки. Насупленi чола, брови, забитi
глибоко очi гуцулiв, застигли в вираз загадкового очiкування. Проходять
години.
Нарештi в повному одязi духовного пастиря, зявля ться Бабчинський i
почина правити Службу Божу. Народ вкляка навколiшки й гаряче шепче
молитви перед обличчям розпитого на хрестi, за котрим сто©ть Бабчинський.
Народ бе себе в груди великими чорними кулаками, молиться за сво© невiдомi
грiхи з сльозами у глибоких ямах очей.
А пiсля Бабчинський виходить на трибуну. Велика тиша скову тисячам
люду вуста, запера у грудях вiддих. Чути, як хмари проховзають у блакитi.
По вiдкритих головах гуцулiв топчеться вiтрець i кошля волосся.
- Любезнi во Христi братия - глухо з нутра почина Бабчинський. -
Нинiшнiй день для нас русинiв усе одно, що день воскресения. Наш народ, що
довгi вiки жи в оцих горах, працю , плека свою маржинку, нiколи не
займався такими справами, як справи державнi. Цебто, народ наш завжди був
занятий газдiвством, маржиною, жiнкою, дiтками, а владу, полiтику робив за
нього хтось iнший, хтось, хто турбувався цим i бажав вам усiм лише добра.
Згадався рознятий Христос, який казав вiддати "кесареве кесаревi, а
Боговi Боже". Пригадались упавшi з неба, янголи, яких прокляв Господь Бог
за непослух i якi поробилися на землi злими спокусителями людського роду,
i якi до наших днiв баламутять "почтивий" працюючий i молящiйся до Бога
люд. Пригадалася велика вiйна. "Перед нашими очима впали тисячi й тисячi
трупiв Всi вони були живi люди й усi вмерли. А чого вони вмерли? Дума те,
©х "розтерзала" ворожа граната? Нi, вони потрiбнi були на тамтовому свiтi
Боговi й вiн ©х забрав до себе".
Iменем розпятого Галiлея, кличе народ скоритися, каятись у сво©х
великих грiхах, бо прийде суд i тодi вiддiляться грiшнi вiд праведних.
I духовний пастир скiнчив. Мiж народом зiтхання, биття у груди кулакiв.
Тисячi тяжких зiдхунiв, тисячi, тисячi рук кладуть на себе знамення
хреста, тисячi слiз пада на сиру землю.
На трибуну плавною ходою вступа молодий, жвавий, пристойний студент
Пластун. Це син Пластун ка, нащадок славного прадiда, який боровся з
мадярами, пiдчас ©х повстання. Пружними, рiшучими кроками входить на
трибуну. На нiм барви мадярсько© держави.
- Громадо! Чеснi газдове! - дзвенить молодий голос.
- Iменем високо© мадярсько© влади, промовляю до вас угро-русинiв, щоб
вказати вам усе, що ма мо тепер дiяти. Превелебнiший наш пан-отець сказав
нам, який великий! ма мо нинi день. I дiйсно це великий день. Рушиться
старе життя, твориться нове. Цей день пророчить весну нашому народовi...
Дзвiнкi слова вириваються з уст молодого гарячого промовця. Гуцули
кивають головами i хрестяться. А Пластун обiця , що "нова мадярська влада
забезпечить нам наш добробут, наше спокiйне життя. Вона вiддасть у наше
володiння всi лiси й полонини. В наших руках, вiдтепер, буде уся влада.
Нашою мовою напишуть книги й будуть учити по них у школi. Все буде наше.
Все, що належить нам, буде наше".
I Пластун закiнчив. Останн зрозумiли гуцули. Зрозумiли й мовчать та
кивають головами. Пластуна здоровлять Йонаш, Бабчинський i вся чесна
братiя. Серед мертво© тишi вирива ться голосний селянський зiдхун i глухi
слова.
- Так, так. Усе наше, лише зверхнiсть мадярська.
Слова цi вирвались i замовкли. Але народ ©х почув. Почув i зрозумiв
по-свойому, по-хлопському. Нiодна з промов не зробила такого враження, як
цi останнi, непомiтнi слова. Почули це й Йонашi з Бабчинським, почули i
Пластуни. Мов на спокiйну поверхню води пада якийсь предмет i вiд нього
розбiгаються на всi боки круги, так розбiглася луна того випадкового
зiдхуна.
У думку кожного гуцула вдаря те слово. Воно ранить i розгражу
приспану його свiдомiсть i той почина на мiсцi тупати i хвилюватися. Юрба
ворушиться. Само собою на голови вкладаються кресанi. Урочистiсть розта i
зника .
Але на трибунi знов духовний пастир. У руках його хрест. - Покайтесь i
скорiтеся! Хрест пiднiма ться догори й народ утиха . З голiв сповзають
кресанi. Нехотя й поволi приходить тиша. Духовний пастир вказу , що для
охорони молодо© держави потрiбне хрестолюбиве во©нство. Приходять злi душi
та намовляють вас до непослуху. Мусимо боронитися. Мусите створити
вiйсько, яке б iз мечем хоронило нашi закони й порядок. Вiн заклика
добрих, "почтивих" легiнiв у ряди народньо© мiлiцi© й буде за них молитися
залилося гарячою кровю. На щастя. вже темнiло й вона не завважила цього.
- Це менi тяжко сказати. Сам не знаю. Менi хочеться любити те, що дуже
менi далеке.
- й-богу, це ви вичитали з яко©сь книжки, - сказала вона. - Ви-ж
чита те книжки. Правда? Такi комiчнi люди, як ви, завжди читають книжки.
- Невже я комiчний?
- Не чiпляйтеся за слово. Я не те хотiла сказати. Я хотiла питати вас,
за що дiстали того. хрестика. А ви й мовчите. Обiцяли й мовчите. Це
негарно, пане Цокан. Цокан! Яке комiчне прiзвище. Ха-ха-ха! Цокан! Цо-кан.
©х кан, ду канст. Зна те нiмецьку мову? Перекладiть, я вас люблю. Я хотiла
це сказати однiй людинi i якось у мене не виходило. Часом зна ш, хочеш i
не можеш. Бувало й вам так?
Ви дуже дебелий. Мабуть ма те дуже сильнi руки. А ну покажiть менi вашу
руку. Згадала, що я колись знала хiромантiю. Мене навчив один старшина. О,
ваша рука, груба. Тепер нiчого не видно.
Я взяв ©© руку. Вiд не© до мого нутра полився сильний ток чогось
млосного. Вона так нiжно торкалася до мо © долонi, що здавалося я пiймав
метелика i тримаю його в кулацi.
- Ну, перекладайте. Чого-ж ви мовчите?
- По-нiмецьки буде: "©х габе зi герн".
- Як, як?
- х габе зi герн.
- А як ще?
- х габ' зi лiб.
- А ще одно.
- х лiбе зi.
- А вмi те вiдмiнювати? х лiбе, ду Лiст... Ду лiбст? Лiбст-ду? Як буде
справно? Ду лiбст, чи лiбст ду? А коли ви вiд©зджа те на фронт?
- Пiсля завтра.
- Пiсля завтра? Куди? Далеко?
- До Iталi©.
- А ви так i не сказали, як справнiще. А за хрестика також не
розказали. Завтра в шостiй ви розкажете менi. Добре? Добре? Комiчно, "©х
габ' зi лiб". Дивна нiмецька мова. Добранiч. Бiжу. Завтра тут! Добранiч!
З мiсця рванулася й побiгла. Я лишився й стояв на мiсцi. Стояв довго,
поки темнота не проковтнула ©©.
22
В шостiй був на тому саме мiсцi, де ми гуляли вчора. Година гарна,
тепла, лагiдна. Снiг змячав i набрався вогкостi. Кiтi ще не було.
Зупинився й розглядуюсь навколо.
Ось нашi вчорашнi слiди. Ми вторували тут справжню стежу. Це ©© слiди,
а це мо©.
Раптом на мене пада велика груда снiгу. Оглядаюся, нема нiкого. Що
таке? Снiг упав десь згори. Задераю голову й бачу, на зiгнутiй i
покрученiй ялицi, недалеко вiд того мiсця, де я стояв, сидить спокiйно
Кiтi. й дуже невигiдно, але сидить зовсiм тихо. Одягнута в сiрий
вiйськовий плащ, на ногах чобiтки з високими лякованими холявами. На
головi бiла вязана шапочка.
- Добрий вечiр, панночко! - кажу.
- Це ви? А я думала, що ви взагалi не прийдете. - Поволi незграбно
пруча ться й видно хоче злiзти. - Ви б хоч помогли менi злiзти.
- Плигайте просто на мене, як вивiрка, - кажу наставивши руки.
- Нiби то ви мене й удержали б. А що, як плигну?
- Ну, так плигайте.
- Тримайте! - i плигнула. Я пiймав ©© на лету й винiс на стежку.
- О, ви все таки дужий. Я важу... Ну, вгадайте. скiльки я важу?
- Мабуть кiль шiстьдесять.
- Ха-ха-ха! Порядна гуска важить бiльше. Шiстьдесять одно й тридцять
дека, без цього пла'ща. Це тяжкий плащ. Зна те, що я сьогоднi довiдалась?
У Росi© революцiя. Скинули царя й узагалi усе начальство. Цiкаво. Мама
плаче. Наша сiра кицька чогось об'©лася, чи що i здохла. Мама ©© дуже
любила. Я-ж не люблю котiв. А ви любите?
- Нiколи не мав нагоди подумати над цим.
- Це дивно. А коли ви сидiли там на полонинi в окопах. I там не думали
про це?
- Про це якраз нi.
- А про що?
- Про все. Багато передумалося. Було досить часу.
- А це цiкаво. Ну, про що ви думали? Ну, от сидите. Уявляю собi глибокi
землянки. Там душно, мокро й повно воякiв. Усi сiрi, дужi мужчини. Усi
бруднi й усi сердитi.
- Не всi сердитi. й дуже веселi. Деякi смiються навiть тодi, коли ©м
вiдривало кусень тiла. Одному куля пролетiла через кишки, а вiн смi ться.
Кiтi подумала. - А болить, каже вона. Цiкаво. Що мене в мужчин диву ,
це що вони такi терплячi й витривалi.
Я ще не бачила, щоб мужчина плакав. Отже ж ©х болить. Правда, болить?
Я усмiхнувся. - Розумi ться, болить. такi, що i плачуть. Скiльки я
бачив таких, що плачуть. Усе це залежить вiд духового стану людини. Були
такi, що при одному виглядi фронту плакали. А побули довший час,
загартувалися й зовсiм не звертали на це уваги.
- А ви були раненi?
- Хто-ж з тих, що були на фронтi, не ранений?
- Як це було? Розкажiть!
Почав оповiдати. Довго ходили по дорiжцi втоптанiй нашими ногами.
Оповiв ©й усе, що пережив i передумав. Коли скiнчив, пита :
- Ма те ви ту стрiчку, що вам дала Параня?
- Маю.
- Ма те тут?
- Так.
- Покажiть.
Виняв i показав. Подивилася i сказала: - Жовта й синя. Цiкаво.
Вiзьмiть. А розкажiть, за що вам дали хрестика. А це все таки сильно.
Велика церква, а в нiй повно образiв iз виколотими очима. Ви вмi те
оповiдати. Це мабуть iнак було. Не так сильно.
- Я зовсiм не вмiв оповiдати. Я й не вмiю. У мене це лиш iнодi бува .
Це треба настрою. Я мушу шукати слова й вирази. Я чую значно бiльше, нiж
можу висловити. Мене часто мучить страшна й разом велика думка. Ходжу,
ношуся з нею, а висловити не вмiю. Я ще був зовсiм малим i вже вiдчував
це. Це було i смiшно й разом прикро. I аж коли зустрiвся з Борисом, той
навчив мене багато говорити. Ах, коли б ви почули, як вiн чудесно говорив!
Я ще нiколи не чув, щоб хто вмiв так при мно, так розумно i так просто
говорити. А сам я ... Нi, я не вмiю. Менi браку чогось. Браку
спритностi, гнучкостi. Я ввесь сучковатий, грубий.
Пiсля почав оповiдати "про те, як заслужив хрестика". Кiтi уважно
слухала. Пiдчас розмови взяла мою руку й увесь час з нею бавилася.
- Дивний той Янчеюк - каже вона, коли скiнчив. - Не вже вiн так любив
Марiйку? Невже гуцул вмi так любити. А Марiйка. Цiкава б побачити ©©. Ця
пережила. А ви завтра ©дете? Невже ви завтра ©дете? От дивно. тут, а
завтра вже Бог зна де. По©дете, пiдете знов на фронт. Згине скоро снiг,
настане весна, а вас тут не буде. Всi будуть тут, а ви нi. Чи-ж не
комiчно?
I вона почала голосно смiятися. - Пригадала собi, як мама плакала за
кицькою. Ха-ха-ха! Ви ввесь суковатий. Ха-ха-ха! Це мене все так смiшить.
Усе залежить вiд духового стану людини. Це ви вичитали з яко©сь книжки. Це
ви напевно вичитали. А як по©дете, то напевно забудете мене. Мене зовсiм
легко забува ться. Не думайте нiколи й усе. Ха-ха-ха! I звiдки я взяла, що
ви будете за мене памятати? Ви страшно смiшний. А мене, зна те, болить
голова. Дуже болить. Тому я така дивна. Я хотiла сьогоднi зовсiм не те
сказати. Зовсiм не те. Але вже пiзно. В мене так часто бува , що я не те
скажу, що хочу. Часом це добре, але здебiльшого зле. А коли вiд'©дете ви,
все таки напишiть. Розумi те? Менi буде при мно мати й вiд вас листа. Я
дiстаю так багато листiв. Зо всiх сторiн, уявiть, зо всiх сторiн. У мене
цiла збiрка листiв.
- I хочете до не© долучити й мiй? - Це вирвалося в мене зовсiм
наперекiр мого бажання. Я-ж мiг ©© образити.
- А ви й ображатися вмi те. Це дуже гарно. Ну так бувайте... Менi вже
треба йти... Треба йти! Ну? Чого ви на мене так визвiрилися? Ви! Ви!
В не© тремтiв голос. Узяв ©© гарячу й мягеньку рученьку. "Моя рученька!
Моя мила рученька!" Взяв i пiднiс поволi до уст. Ручка затремтiла. Разом з
ручкою наближалася до мене й вона вся й я вiдчув дотик ©© грудей до мо ©
руки.
Мо© уста зовсiм скривилися. Пiдборiддя подалося вперед i кути рота
затремтiли. - Кiтi! - вирвалося з мо©х грудей. Це згучало, як клич, як
наказ. Вона злякалася, рванулася вперед. Мо© руки блискавично охопили ©©
пружнiй стан, а вуста в©лися в ©© уста...
Я заянчав, мов сильно ранений. Нараз занiмiло все навкруги, провалився
лiс i гори й ми дво огненних i хистких стояли в усесвiтi на зовсiм
маленькiм клаптику непевного грунту. А навкола безмежна темнота й
порожнеча.
23
- Куди ти, Кiтi?
- Боже мiй, мамусю! Ти завжди лише куди й куди? Вийду от. Мене болить
голова.
- У тебе, дитино, кожний день щось болить i все таки йдеш, iдеш. Iдеш,
йдеш i йдеш. Лазиш по тих горах. Там був фронт. Там стiльки валя ться
всяких бомб, усяких.....
- Маа-мо! Кричу й не можу тебе перекричати. Всяких, усяких! Нiчого там
не валя ться. Я хочу, я пiду. Мене болить голова й усе!
- Ну-ну-ну! Йди-йди! Я-ж не кричу.
У сiрiй, з вiйськового полотна, блюзi, в коротенькiй спiдничцi,
оперезана жовтим вiйськовим пояском, тонка, легка й рухлива Кiтi, виходить
з дому, поверта до залiзничного мосту й, навпростець, пiднiма ться на
полонину Григорiвка.
Ноги ©©, взутi в грубi з твердого юхту черевики, енергiйно й мужньо
топчуть мокрi вiд роси комердяки во нно© дороги, на котрiй видно ще слiди
гарматнiх колiс. Груди пiднiмаються й опускаються швидко, а биття серця
перешкоджа йти. Зупиня ться й слуха .
Владно запанувала весна. Мовчать напруженi смереки. Сонце страшне й
слiпуче вигналось у височiнь i жбурля об землю сво промiннi. Повiльно,
мов дами з часiв рококо, пливуть хмаринки, орамленi бездонньою синьотою.
Пробившися через гущавину старого пралiсу, Кiтi видрапу ться на скелю
Климпуш. Перед нею широчезнi простори. Над нею сонце й хмари, пiд нею
далеко в долинi рiчка, село, залiзниця, по котрiй без перерви повзуть
довжезнi потяги.
Нема бiльше вiйни. Вона вiдiйшла за гори. Звязали порванi залiзницi,
замовкли полонини.
Кiтi сiда на повалений стовбур, який тут багато рокiв, нiби навмисне
положений, щоб мiг на ньому вигiдно присiсти натомлений мандрiвник.
I тут щераз вийма листа. Тiльки тут читати такi листи. Тут, де можна
кричати, смiятися, ридати. Довго, довго мовчав, але не забув. О, вiн
сильно може мовчати, забути-ж нiколи.
I Кiтi чита : "Далека Кiтi!
Коли будеш читати цього листа, не дивуйся. Перший раз такого пишу. Коли
тужила за ним - даруй, за довгий час, коли байдужий - викинь. Пишу й думаю
над кожним словом. Слова мо©, мов каменi, тяжкi. Вони нетесанi, кладуться
кострубате, а хочуть висказати тобi ввесь мiй бiль, вiд того часу, як
вирвано мене з зальодинiлих наших гiр, де зародилася й розрослася моя
страшна любов. На Монтi Гропi в Альпах куля дум-дум розторощила кiстку
мо © право© ноги. Згадав тодi тебе й усмiхнувся. Бачив чорнi очi тво©
залитi слiзьми i коханням. Тепер лежу в лiкарнi. Зо мною ще двадцять
чотири жовтих, воскових облич, чекають черги на смерть. Я-ж бачу очi тво©
й любов, що бушу в них, го©ть рану мою. Лежу два мiсяцi. Нога моя довго
лежала на вазi життя й смертi, але тепер остаточно перемогло життя. Вона
лиша ться для мене, лиш трохи попсутою, вона буде мо ю, як i до цього
часу. Ось я вже зводжуся, можу. сидiти, думати й навiть, як бачиш, писати.
Кiтi! Що маю ще сказати? Тяжко дiбрати слова. Як любиш, - вiдчуй i
зрозумiй. До побачення! Дмитро.
Кiтi дочиту , руки спускаються на колiна i тримають листа. Очi довго
непорушне дивляться вперед, зовсiм непомiтно наливаються сльозами та
проливають ©х. I капають сльози, стiкають по щоках, по кешенях на грудях,
осипають руки й папiр. У тих очах через сльози вiдбився величний, синiй
простiр, потяги, хмари, зриви гарматнiх вибухiв i велитенська постать
людини з розторощеною ногою з усмiшкою на спраглих посинiлих устах.
Ну, чого-ж ти плачеш, Кiтi? Смiйся! "Далека Кiтi?... Менi хочеться
любити те, що дуже для мене далеке" ... Ну й чого-ж ти плачеш, Кiтi? Ти,
далека, недосяжна!
Кiтi всмiхнулася. Обернулася, глянула, навколо. Все спокiйне, байдуже.
Скрикнула. Нiодна гiлка не ворохнулася, нiодна комашка не прискорила сво ©
ходи. Все байдуже й спокiйне. Природо! Ти-ж чу ш болi мо©! Засумуй,
засмiйся, викрикни! Нi. Це так ©й байдуже. Це все так ма бути, мусить
бути!
Зрива ться i швидко, майже бiжить, вище на полонину. Там висока,
соковита трава. Нiодна корова не толочить ©© цього лiта. Виплетенi
плотиками закопи, колючi дроти, мiж ними цвитуть гiрськi фiялки.
Ще пахне скрiзь вiйною. В повiтрi лишилися вiдгуки квилення й вибухiв
гарматнiх стрiлен. Валяються речi залишенi вояками, мiсця, де вони сидiли.
Он скорострiльне гнiздо. Може й вiн тут був. Може оцi слiди його слiди.
Кiлька обiрваних будзикiв лежить на камiнi. Кiтi бере й кожний з них
обмацу . То-ж вони воювали, захищали ©© батькiвщину.
Пiсля бiжить дещо нижче. Тут могили. Довга черга чорних з бiлими
написами хрестiв. Чита написи:
"Герман Пацiгофер, райхсдойч. 18 Б.Р.М.Г.Аб.
"Адольф Брух, райхсд. Корпорал, 18 Б.Р.М.Г.Аб.
"Карл Бероут i т. д.
Звернула увагу на два чужi прiзвища. Як попали вони сюди?
"Кирило Остапенко, рус. оф.
"Нiколай Плю в, рус. сол.
Пiд усiми дата 24. сiчня, 1917.
Дещо вище рознесена землянка. Так, дума Кiтi. Це вони тут були. Дивно.
Тут ходив i вiн. Кiтi схилилася й помацала пучками пальцiв землю. Не
гаряча. Така як i скрiзь. Вирвала на мiсцi кiлька фiялок i взяла з собою.
Пiсля зробила з квiтiв маленького вiночка й положила його на братню
могилу. "Мир вам!" - прошептали ©© вуста.
Коли зiйшла на долину, вечорiло. Вiдчувала сильний голод. По залiзницi,
майже без перерви, сунули на захiд навантаженi людьми потяги. Що це таке?
Кiнець вiйни?
Ось зовсiм помалу, сунеться довжелезний потяжисько. Зiбранi рiзнобарвнi
вагони - тягаровi, особовi. У них набито людей, якi кричать, вимахують
червоними хустками. В одному вагонi виспiвують по-мадярськи якусь незнану
пiсню.
- Ей, дiвчино! - гука до Кiтi вояк. - Ходи сюди! - i додав кiлька
поганих слiв. Кiтi оторопiла. Невже це був мадярський вояк? Не може бути.
То був якийсь хам.
Кiтi не йде додому, а бiжить за потягом. Потяг повзе зовсiм помалу й,
дотягнувши до Зiмiру, зупиня ться. З нього ро м висипа воячня. Крик,
спiви. На двiрцi вже багато воякiв, якi змiшуються з новоприбувшими й усi
разом нападають на вiйськовi склади одягiв i консерв, розбивають ©х i
починають швидко розбирати.
Тут же на перонi утворився мiтiнг. Чорний, вилицятий чоловяга, вилiз на
перекинуту бляшанку з бензини й, люто розкидаючи кулаками, реве:
"Товаришi вояки! Хай живе революцiя. Геть з цiсарями, з кровопийцями
народу! Всю владу в руки працюючих! Геть з вiйною! Досить пролили крови!
Пора взятися за працю!
Натовп воякiв в захопленнi. Ревуть, погрожують комусь кулаками. Над
двiрцем замаячив величезний, червоний прапор, а при входi на перон
вивiшено такий саме плакат з написом: "Хай живе революцiя!" Напис на двох
мовах. Мадярськiй i "гуцульськiй".
-Все це для Кiтi надзвичайно нове. Вона зовсiм розгубилася, замiшалася
в натовп, пха ться помiж вояками, не розумiючи, що сталося. От тобi й
славна мадярська армiя. От i вiйна до остаточно© перемоги. Що роблять усi
тi, що на верху? Де подiлися старшини? Чому тут самi рядовики?
У кутi, де була каса двiрця, розмахуючи кулаками, просторiку дебелий,
з довгими рудоватими вусами чоловяга. Вiн утiк з Галичини. Це бувший
жандарм, але тепер переодягнутий у вояцьке. Вiн щиро обурений i майже
одверто протесту .
- Зупинили потяг. Улiзли. Ви хто такi? - питаю. - Де ваш комендант? -
Як дам тобi, чу те, каже один, кольбою по головi, то побачиш, хто ми такi!
От i говори з ними. - Анархiя. Каже, офiцерiв i жандармiв шука мо. Забрали
мене й ледве втiк. Ми, каже, укра©нцi. Хто не з нами, той проти нас.
- Так, так, - загавкав хтось. - То укра©нцi. Вони не пускають потягiв
на Мадярщину. Ми ледве зiбрали якiсь старi вагони. У Коломи© двадцять пять
паротягiв i всi зiпсутi. Укра©нцi навмисне попсували, бо вони органiзують
армiю й хочуть наново вiйну починати. Кажуть, вiд Ки ва пiв мiльйону
вiйська рушило. Все тягне на захiд. Куди приходять - революцiя та
встановляють свою владу.
- Хай воюють, як ©м ще необридло. З мене вже досить. Хай про мене цiлий
свiт завойовують, матерi ©м чорт! - фiлософу старий вояк i набива
величезну люльку.
Кiтi чуб, бачить i нiчого не розумi . Що сталося? Побожеволiли люди.
Пiв мiльйону якихось укра©нцiв суне на захiд. Чого ©м тут треба? Вони ще й
сюди присунуть i тут зроблять свою владу. Боже мiй! Це було б
несправедливо й жорстоко.
Смерка , а Кiтi нiчого не ©ла. Вона зовсiм забула за ©жу. Не до того
тепер. На ©© очах валиться велика мадярська армiя й держава. Вона це чу й
бачить i нiчого не може зробити. Смеркало, а вояки не вiд©зджають.
Запалили смолоскипи й освiтили двiрець. З гiр насунуло багато гуцулiв.
Всi вони виголоднiлi, сухi. Хтось сказав, що роздають страву. Вояки
вказали на склади муки й консерв i за хвилину з них не лишилося нiчого.
Розпочалася сварка, бiйка. Деякi, дiставши щось, одразу сiдали тут i ©ли.
"Боже мiй! - жаха ться дiвчина. - Вони голоднi. Якi вони всi голоднi.
Революцiя, голод, укра©нцi. Люди! Отямтеся! Ви всi загинете! Ви станете
рабами сво©х шлункiв!''
Перелякана Кiтi бiжить додому. Чому все це на не© зробило таке сильне
враження? Вона навiть за Дмитра забула. Вона горить, шалi .
Як на те заста дома батька. Вiн, видно, щойно при©хав, мати радi й
закормлю його смачними стравами. Вона прибiгла, привiталася й почала
плакати.
- Кiтi! Що тобi?
- Ах, вона в мене завжди така, - журиться мати. Батько переконаний, що
вона плаче вiд зворушення зустрiччю. Намага ться втихомирити.
- Тату! Що сталося? Чого вертаються вояки?
- Революцiя, Кiтi. Вiйна скiнчилася. Всi армi© розходяться.
- Але-ж не всi - кричить Кiтi. - Не всi! Он ... I вона вже забула, як
вони звуться. Вони, тi здалека починають наново вiйну. Не всi скiнчили. Це
тiльки нашi покинули все, не видержали. Це тiльки нашим усе байдуже.
Батько лише усмiхнувся.
- Чого ти усмiха шся? Тату! А що буде з Мадярщиною?
- Нiчого. Тепер цiлий свiт збурився. Всiм набридла вiйна. Революцiю
роблять. Не видержали.
- Так нащо починали, коли не видержали? Почнуть, нароблять стiльки
лиха, перемордують, перекалiчать i пiсля не видержують.
- Вiд нас, дочко, це не залежить. Це виннi тi панове там на верхах. Але
Кiтi Ти не проймайся так.
Кiтi дрiбно засмiялася. - Не проймайся. Тепер не проймайся. Колись
скрiзь писали: - "Мадярськi жiнки! Цвiт i гордiсть наша! Всi сили на
фронт. Пiдбадьоруйте ваших мужiв!" А тепер не переймайся. Для чого стiльки
кричали? Нащо вiшали отих Гуцулiв?
- Що з нею? - пошепки пита Йонаш жiнку. - Може вона читала багато
романiв?
Йонашиха тiльки знизнула плечима, а Кiтi почула це Я зареготала.
- Ха-ха-ха! Так! Романи. Це ми з мамою цiлу цю зиму читали довгий
кривавий роман. Це я мучила ©© тут, тримала "на фронтi", усмiхалася
старшинам, зализувала ©х рани. Так. Це були чудовi романи. Нiколи не
забуду ©х. Вiр, тату, що я, дочка твоя, глибоко пронята тими романами й
ледве чи дасться мене вилiкувати.
Вона сильно рознервувалася, випила каву й вийшла надвiр. Навкола велика
ворохобна нiч.
* * *
А революцiя росте, розгоря ться. На осiнь рухнув зовсiм фронт. Вояцькi
маси захопили всi двiрцi, уряди. Заворушилися гори. Настав голод. Хлiба! -
чути загальний крик. Зтурбувалися ясiнськi володарi. Йонаш виде наради з
нотарем, iз Розенкранцом, з Бабчинським. Утворю ться комiтет "рятунку
батькiвщини". "Всi, як один муж, повиннi ми стати з Божим на устах словом,
перетяти наближаючiй гидрi дорогу!" - заявля Бабчинський. Розенкранц
пропону утворити вiддiл народно© охорони. Вiн мусить бути зложений з
мiсцевих людей, Йонаш подав голос, що треба поговорити з "самим народом".
Вiн пропону скликати в Ясiню велике всенародне вiче й пояснити людовi, що
й як треба шукати рятунку.
До комiтету "рятунку батькiвщини" увiйшли Йонаш, Бабчинський,
Розенкранц, мiсцевий нотар i студент Пластун к. Всi разом видали вiдозву
про скликання в Ясiню великого вiча. Скрiзь горами, вздовж Тиси й Лазещини
рознеслися чутки, що буде зiбрано "сам народ" на велику нараду.
ЧАСТИНА ДРУГА. "Заговорять i Днiпро i гори"...
I
На гори лiг туман. Тяжкий мов вiки й мертвий, як скелi. Шпилi Говерлi,
П троса, Близницi, Величного, як храм, Туркула, могутнього Попа Iвана
гордо знялись у височiнь, сягнули хмар, продерли ©х оливяну масу й
виглядають далекого дорогого гостя - величне свiтило землi.
Над горами пливуть хмари. Невидимий великий жрець приносить жертву й
дим ©© поволi та урочисто зводиться до небес. Лiси, полонини, скелi, дикi
звори брязком хрусталевих вод, спiвають величнi гимни. Вiчна, мов
непомiрнiсть часу, земля твердо й непохитно трима свiй шлях незрозумiла й
урочиста.
Родиться день. Притихли й скулилися велитнi гори. Ущуха i вклада ться,
забiраючи за собою слiд великого сну, довга, тяжка нiч i шпиль Говерлi вже
вiта перший промiнь жагучого свiтила, що чiтко й владно взноситься в
порожнечу захланних просторiв.
По горах котиться туман, котиться й розта . Бренить роса, гра одинокою
струною кришталевий водопад, летить орел, серна стрiба по кущах, реве
заспаний медвiдь i дожива свiй скромний вiк остання полонинська квiточка.
I Нарештi туман розходиться. Зеленими прапорами замаяли зiмятi поверхнi
розлогих лiсiв. Контури гiр усе яркiше й яркiще висуваються на кiн i по
часi стають перед очима лавою велетенських постатей. Це, мабуть, на бiй
приготувалися. Виступили з небуття, з туману. Вийшли, наблизилися й
зупинилися в задумi несхованого гнiву.
Стрiлою взлетiло й засяло сонце.
З грунiв Бубне, Цапок, Верховинка, Лопушанка, зо всiх, усiх грунiв,
зворiв i гiр, зо всiх близьких i далеких околиць, суне народ. Чорнi,
тонконогi чоловiки. Ошубканi в кожухи, незграбнi ©х жiнки, легкi легiнi та
соромливi, безмовнi дiвчата. Все суне, збiга , сплива вниз. Усе цвiте й
барвi , смi ться до сонця, все, що вийшло з гiр, хащавин до долу "правди
послухати".
Йде народ правди послухати. Йде народ сказати сво слово, що сотнi лiт
було замкнуте в його устах i неодважувалося вирватись у свiт. Iде народ
урочисто, нiби процесiя, нiби на молитву.
На широкому майданi, що належить до управи державних лiсiв, де сто©ть
кiлька незграбних камяних будiвель, по серединi приготовлена трибуна. Вона
обмаяна зеленим вiттям ялини й обвiшена державними мадярськими прапорами.
Коло трибуни гурту ться верхiвка. Поважнi, надутi, з вiдкритими головами,
чекають i видно нервуються.
Навколо море народу, якого безупинно прибува . Кожухи й вишивки
мiшаються й переливають у соняшнiм сяйвi, як свiжi барви маляра на
полотнищi.
Тиша. Народ гомонить, але майже пошепки. Насупленi чола, брови, забитi
глибоко очi гуцулiв, застигли в вираз загадкового очiкування. Проходять
години.
Нарештi в повному одязi духовного пастиря, зявля ться Бабчинський i
почина правити Службу Божу. Народ вкляка навколiшки й гаряче шепче
молитви перед обличчям розпитого на хрестi, за котрим сто©ть Бабчинський.
Народ бе себе в груди великими чорними кулаками, молиться за сво© невiдомi
грiхи з сльозами у глибоких ямах очей.
А пiсля Бабчинський виходить на трибуну. Велика тиша скову тисячам
люду вуста, запера у грудях вiддих. Чути, як хмари проховзають у блакитi.
По вiдкритих головах гуцулiв топчеться вiтрець i кошля волосся.
- Любезнi во Христi братия - глухо з нутра почина Бабчинський. -
Нинiшнiй день для нас русинiв усе одно, що день воскресения. Наш народ, що
довгi вiки жи в оцих горах, працю , плека свою маржинку, нiколи не
займався такими справами, як справи державнi. Цебто, народ наш завжди був
занятий газдiвством, маржиною, жiнкою, дiтками, а владу, полiтику робив за
нього хтось iнший, хтось, хто турбувався цим i бажав вам усiм лише добра.
Згадався рознятий Христос, який казав вiддати "кесареве кесаревi, а
Боговi Боже". Пригадались упавшi з неба, янголи, яких прокляв Господь Бог
за непослух i якi поробилися на землi злими спокусителями людського роду,
i якi до наших днiв баламутять "почтивий" працюючий i молящiйся до Бога
люд. Пригадалася велика вiйна. "Перед нашими очима впали тисячi й тисячi
трупiв Всi вони були живi люди й усi вмерли. А чого вони вмерли? Дума те,
©х "розтерзала" ворожа граната? Нi, вони потрiбнi були на тамтовому свiтi
Боговi й вiн ©х забрав до себе".
Iменем розпятого Галiлея, кличе народ скоритися, каятись у сво©х
великих грiхах, бо прийде суд i тодi вiддiляться грiшнi вiд праведних.
I духовний пастир скiнчив. Мiж народом зiтхання, биття у груди кулакiв.
Тисячi тяжких зiдхунiв, тисячi, тисячi рук кладуть на себе знамення
хреста, тисячi слiз пада на сиру землю.
На трибуну плавною ходою вступа молодий, жвавий, пристойний студент
Пластун. Це син Пластун ка, нащадок славного прадiда, який боровся з
мадярами, пiдчас ©х повстання. Пружними, рiшучими кроками входить на
трибуну. На нiм барви мадярсько© держави.
- Громадо! Чеснi газдове! - дзвенить молодий голос.
- Iменем високо© мадярсько© влади, промовляю до вас угро-русинiв, щоб
вказати вам усе, що ма мо тепер дiяти. Превелебнiший наш пан-отець сказав
нам, який великий! ма мо нинi день. I дiйсно це великий день. Рушиться
старе життя, твориться нове. Цей день пророчить весну нашому народовi...
Дзвiнкi слова вириваються з уст молодого гарячого промовця. Гуцули
кивають головами i хрестяться. А Пластун обiця , що "нова мадярська влада
забезпечить нам наш добробут, наше спокiйне життя. Вона вiддасть у наше
володiння всi лiси й полонини. В наших руках, вiдтепер, буде уся влада.
Нашою мовою напишуть книги й будуть учити по них у школi. Все буде наше.
Все, що належить нам, буде наше".
I Пластун закiнчив. Останн зрозумiли гуцули. Зрозумiли й мовчать та
кивають головами. Пластуна здоровлять Йонаш, Бабчинський i вся чесна
братiя. Серед мертво© тишi вирива ться голосний селянський зiдхун i глухi
слова.
- Так, так. Усе наше, лише зверхнiсть мадярська.
Слова цi вирвались i замовкли. Але народ ©х почув. Почув i зрозумiв
по-свойому, по-хлопському. Нiодна з промов не зробила такого враження, як
цi останнi, непомiтнi слова. Почули це й Йонашi з Бабчинським, почули i
Пластуни. Мов на спокiйну поверхню води пада якийсь предмет i вiд нього
розбiгаються на всi боки круги, так розбiглася луна того випадкового
зiдхуна.
У думку кожного гуцула вдаря те слово. Воно ранить i розгражу
приспану його свiдомiсть i той почина на мiсцi тупати i хвилюватися. Юрба
ворушиться. Само собою на голови вкладаються кресанi. Урочистiсть розта i
зника .
Але на трибунi знов духовний пастир. У руках його хрест. - Покайтесь i
скорiтеся! Хрест пiднiма ться догори й народ утиха . З голiв сповзають
кресанi. Нехотя й поволi приходить тиша. Духовний пастир вказу , що для
охорони молодо© держави потрiбне хрестолюбиве во©нство. Приходять злi душi
та намовляють вас до непослуху. Мусимо боронитися. Мусите створити
вiйсько, яке б iз мечем хоронило нашi закони й порядок. Вiн заклика
добрих, "почтивих" легiнiв у ряди народньо© мiлiцi© й буде за них молитися