знаходиться вона в арештовцi. По©хали туди, викликали, взяли на сани й
вiдвезли. Все те видно для не© було такою несподiванкою, що вона не знала,
що ма робити. Цiлу дорогу мовчала.
При©хавши, одразу почав з нею розмову. Почав з того, що надiя, чи
краще малюсiнька можливiсть спасти "його" вiд смертi. Кiтi була змерзла
й змучена, але почувши цi слова, одразу ожила. Вона кинулася до мене й
почала швидко питати, чи я кажу правду. Пiдтвердив. Вона не вiрить. Це ж
не можливо. Як то так? Хто це зробить Невже це станеться? Боже! Вона
готова в огонь пiти, загинути найтяжчою смертю за того, хто це зробить.
- Це, Кiтi, чистий випадок i тут не нiчи© заслуги. Я не хочу смертi
вашого батька. Не можу ©© хотiти. Я лиш використовую останнi можливостi
уникнути ©©. I не мо© це заслуги. Навпаки. Це не заслуги, а щось гiрше. Я
порiшив використати навiть смерть вашого батька для добра сво © справи,
Уявля те ви собi це? Порiшив використати смерть вашого батька й пiслати
вас з однi ю нашою жiнкою на розвiдку до мадярiв. Ви падали передомною, ви
цiлували мо© руки. Я знаю, чому ви падали й нащо цiлували. Можете ви пiти
на це, щоб стати нашою розвiдчицею? Я вже наперед там сказав, що ви
можете, що ви станете нею. Я опирався на вашi слова, що якась вища сила,
що вона поставить "ваш винахiд" понад усе. I от тут тiльки одна маленька
можливiсть доказати, що та вища сила встанi нам допомогти бути сильними
по-вашому, так, як це вам уявлялося. Ну? Ви мовчите? Ви любите, докажiть,
що ви можете любити з найбiльшою жертвою й я тодi повiрю в любов.
- Почекайте... Дайте подумати... Тут щось розмина ться з мо ю любовю
- Нема часу. Нiч тiка , а нам необхiдно зараз висилати на розвiдку
людей Ви мусите йти з ними й вiддати нам усi вашi сили. Розумi те? Бачите,
якi ми жорстокi? Бачите, що й ми, гуцули, умi мо бути жорстокими, коли це
необхiдно. Ну?
- Трошки подумаю Чекайте... Дуже багато змiщалося. Смерть, смерть i
смерть... Де ж життя? Дмитрику! Мiй любий, мiй великий. Ви сто©те пере
домною й клевещете на себе. Правда? Ви хочете визволити мого батька.
Хочете, щоб доказати вашу силу. Правда? Вам зовсiм зайвi мо© послуги... Ви
й без них зробите сво дiло. Ви лише не хочете показати себе
мягкосердечним i видумали цю жорстоку запону перед нею. Ну, й що ж Ну, й
пiду. От i пiду й докажу вам i поможу вам не бути мягкосердечним, а таким
же твердосердечним, як я. Ми обидво жорстокi. Наша гра не легка й не
сентементальна. Я так це й розумiю. Я iду й стану вашою шпiонкою.
- Помиля теся, коли дума те, що тут кермують мною якiсь людськi
почування. Ми вас просто використову мо й усе.
- Не виправдуйтеся Я ж нiчого не думаю. Дайте менi кусничок паперу, я
напишу мамi Ви кажете, що вам потрiбно зараз висилати людей? До Рахова? А
батька завтра не повiсять? I мамi зашлете харчi? Вона вiзьме. Напишу, що
то я висилаю. Менi треба вiдпочити й набрати сили. Я вибилися... Треба
зрiвноважитися.
Я все пiдтвердив. Дав ©й папiр та й олiвця. Коли писала, сильно
тремтiла рука. Я нервово ходив по кiмнатi: пiсля сказав приготувати харчi
для ©© матерi й добрий снiданок для Кiтi. А тепер вона мусить прилягти й
заснути.
Вiдвiв ©© до сво © постелi, допомiг лягти, а сам пiшов до Павла.
Там порожньо. Нiкого нема дома, лише на канапi лежить одягнута Марiйка
й спить. Спала так мiцно, що навiть мiй грюкiт у дверi не розбудив ©©. Але
дверi не були замкненi й я ввiйшов сам до середини. Сiв напроти Марiйки й
дивився на ©© блiдовате, гарне, змучене личко. Що дiйсно сталося з тi ©
полохливо©, кволо© гуцулочки. © шкуряна куртка, кобур, високi чоботи.
Хiба це та сама Марiйка? Та гуцулка? Русинка? Та соромлива, тиха й
боязька? Нi, це вже не вона. Це жiнка ново© раси, сильно© й незнано©. Вона
вiднайдена й виявлена свiтовi. Це Укра©нка.
Увiгнався Павло. Засикав на нього, вказуючи на Марiйку. - Нiчого. Вона
може спати й пiд гарматню стрiлянину. Призвича©лася.
Все гаразд. Йонаш покищо живе. Йому це буде повiдомлено до раня. Ледь
свiт, нашi розвiдчицi мають вийти Твоя готова?
- Вiдпочива .
- Хай вiдпочива . Не капризиться паненя?
- Нiколи. Бiда навчить ворожить.
- Ма ш рацiю.
- Тепер вони пiзнають, що гуцул i укра©нець це одно й те саме. Ми ©м
докажемо, що значить бути укра©нцем. Я, чорт бери, аж тепер пiзнав присмак
того слова. Гордiсть, повага себе, мета! От коли гори заговорять нашою
мовою, мовою дужих i свiдомих дiтей великого народу. Прекрасно це!
Розкiшно, брате! Ну, але нема часу. Пiдемо до тебе. Мушу зазнайомитися з
панночкою.
Менi хотiлося якнайбiльше протягнути час, щоб Кiтi вiдпочинула.
Запропонував i собi годинку заснути. Павло не погоджувався, але врештi
решт мусiв. Ми вже навiть не встанi говорити.
Кiтi почувши, що ма йти з Марiйкою, зрадiла. - Я вже так давно хотiла
пiзнати цю геро©ню нашого роману. Це ж, Дмитре, роман. Колись менi так
сказав тато.



23

На всiх двiрцях снували безконечнi черги вагонiв. Велетенськi паротяги,
рухаючи стальовими лiктями, поважно, мов цирковi слонi, проходжувалися по
рейках. Горять зiркатi очi, з нiздрiв прудко вилiта сердите дихання. Коло
вагонiв у нiчному морозному туманi безупинно снують сiрi постатi. Праця
клекоче. Сотнi тяжких нiг гупонять по замерзлому помостi. У касарнях рух i
напруженiсть. Ще не зiйшло сонце, а згуки сурми просiкли морозяне повiтря.
Бiжать вояки, одягаються, чистяться, готуються до виступу. На площi
каменем втоптано замерзлий снiг. Вiйсько стислими лавами виступило в
напрямку Кевелева.
У годинi вiсiмнадцятiй дижурний штабу висила телефонограму:- Гальо!
Тут Ясiня. Наше вiйсько розпочало во ннi операцi©. Бойова лiнiя
Близниця-Менчiль. Мета - опанувати Рахiв. Сили ворога значно переважають
нашi. Позицi© закрiпленi мiцно.
"Гальо, гальо! Агенцiя "Ройтер". Укра©нцi розпочали наступ на сходi
Мармарощини. Вони стремлять опанувати Раховом i Мармарошським Сиготом до
гряниць етнографiчно© Мадярщини".
"Алло! Слушайте! Всем редакцiям i сав там! Агентура преси сав тов
"Оста". Петлюровскi банди вазабнавляют нападенi на прал тарят В нгрi©.
Бедняцкое нас л нi сьол i гарадской прал тарят аказивают упорния
сапратiвл нiя хiщнiческiм планам бандiтов".
-----------------------------_
Ще не вернулися нашi розвiдчицi, як мадяри рухнули проти наших застав
сво© рахiвськi вiйськовi вiддiли. Прийшлося кинути на фронт усе, що могло
носити й володiти вiйськовою збро ю. Я з коменданта зробився командуючим
скорострiльною "бригадою".
Мороз починав спадати й над вечiр випав нагальний, лапатий снiг. Пiд
Тисою, в лiску, звичайна колиба заховала наш польовий штаб. Передова лiнiя
за Кевелевом на грунi Буковинка, в тому мiсцi, де вiн сходиться з Тисою.
Над самою прiрвою, що з не©. видно чудовий, убраний льодовими френдзлями
водоспад Труфанець, розмiстилася моя бригада. Безупинно верга густий
снiг. Дерева обтяженi ним i гнуться до долу. Спочатку бавилися в
перестрiлку, але коли стемнiло, пройшов наказ застановити вогонь.
Втихло по обох сторонах. Снiг далi густо засипа гори. По лiнi© фронту
стоять вартовi, вперто змагаючись iз снiговою навалою. У пiвкiльометровому
вiд передньо© лiнi© вiддаленнi, маневру наш iмпровiзований броневий
потяг.
Тиша. Скорострiльна частина, вкопавшись у снiгових завалах пiд вiттям
величезних смерек, напружено чека наказу. Вiти смерек набiрають снiговi
нарости, гнуться, стрясають, нiби попiл цигарки, i набiрають знов.
Набряклi чеканням люди й ©х машини занiмiли. Мене покликали до штабу.
Передаю команду заступниковi, зтрушую з себе купу снiгу й вiддаляюся в
темноту. Йду вниз навмання без стежки, глибокою снiговою цiлиною. Навкруги
нi одного вогнику, нi диного згуку. Передомною сiра, непрозора порожнеча.
Кожний ступ, ступ у невiдоме. Вида ться - протягнеш ногу, ступиш i полетиш
у прiрву темноти. Але ступа ш i чу ш спертя, борха шся, груди хвилюються,
нiздрi втягають вогке повiтря, на чолi зявляються теплi крапельки, що,
змiшавшися з холодними на щоках, стiкають по обличчi вниз. Зда ться, йдеш
по днi океану зо сплющеними очима й мiцно затиснутими устами. Холодна
солоновата вода лиша на устах свiй присмак, а ноги борхаються у зачiпних
поплутаних водорослинах.
Нарештi перед самим носом, вигулькнули з темноти смереки. Обтяженi
снiгом, подiбнi на китайськi пагоди. Мiж вiтами мигнув огник. Наткнувся на
варту. Хто там? - Вiдгукнувся гаслом i пiшов далi. Опинився коло дверей
колиби.
У штабi повiдомили, що маю йти в долину, до Кевелевсько© школи. Там на
мене чекають. Хто чека , невiдомо. Знов борхаюся снiгом, знов бреду
глибоким океаном i за деякий час опинився коло школи. В одному вiкнi, вiд
вулицi свiтиться. Входжу на подвiря й стукаю.



24

У просторiй, неупорядкованiй кiмнатi застаю Павла й... Кiтi. Останню не
сподiвався тут стрiнути. Обидво зхвильованi. Кiтi смертельно втомлена.
Павло гаса по кiмнатi й розкидаючи здоровезними кулаками, верещить: -
- Чорти! Дияволи проклятi! Грiм ©х розторощи на Мiсцi!
- Що сталося?
- Що сталося? Марiйку пiймали й затримали. Он хай панночка оповiсть.
Знов та каналiя Янчеюк заплiвся. Хам, патинок! Пiймаю - задушу, як вошу. I
якого чорта ти не зачавив його тодi на Григорiвнi? Грiх зробив.
- Але я нiчого не второпаю. Ти не хвилюйся, а розкажи виразно.
- Не хвилюйся! Там пiймали ©© й мордують. Напевно мордують. Попадеш у
руки хамовi, не проси милосердя. Кiтi оповiла, як сталося. Вони обидвi
були в Раховi, йшли мiстом i ©х затримала варта. Марiйка не назвала свого
справжнього прiзвища. Завели ©© на вартiвню i почали перевiряти документи,
в Марiйки не було нiяких, а сказала, що потрiбувала в Раховi дещо
накупити. Лишили зачекати. Ма прийти якась людина, що зна ясiнських
людей. Марiйка затурбувалася. По деякiм часi привели ту людину, Марiйка
страшенно зблiдла, а людина глянула на не© страшним поглядом i заверещала:
заберiть ©©. Це шпiонка. Це Цоканова любка. Ну, розумi ться Марiйку
забрали, а Кiтi пiслали назад сказати, що як не випустять Йонаша, то
Марiйку повiсять, а також мадяри хочуть вести переговори з укра©нцями.
Запрошують пiсланцiв i хочуть обмiнятися домаганнями.
Павло сказав: - Висила ться двох пiсланцiв. Мене й ще одного поручника.
Я ©ду. Заложниками лиша ться пан Йонаш i його родина. Памятайте собi це,
панночко. Боротьбу на фронтi тим часом застановлено.
Павло вийшов i залишив нас з Кiтi. Вона була остаточно знесилена.
Хотiла менi щось оповiдати й не могла. Поклав ©© на якийсь тапчан i по
можливостi теплiше прикрив. Зараз заснула. Я ж деякий час сидiв над нею й
дивився на ©© блiде, виснажене обличчя.
Серед темно© ночi ви©хали з Кевелева два вершники й почвалали здовж
Тиси в напрямку Рахова. Конi розбивають глибокi снiговi насипи та рвуть
уперед. Це по©хали на переговори пiсланцi.
-------------------------_
А Марiйку пiсля вiдходу Кiтi, зачинили в малюсiнькiй холоднiй кiмнатцi
невiдомо якого будинку. Один стiлець, кiлька потрощених ослонiв, стiл, а
на столi лойова свiчка.
До вечора нiхто ©© не турбував. Настала нiч. Спочатку не могла
втихомиритися, бiгала, диким звiрем, по клiтцi i душила розбурхане серце,
що мало не вилетiло з грудей. Образ людини з перекривленими устами не
давав ©й спокою. Кожно© хвилини вiн мiг знов зявитися перед нею й почати
сво© смертельнi жарти, ©й пригадалася страшна нiч, коли наступали москалi
й коли вона стратила свою дитину.
Але вiд того часу змiнилося багато. Марiйка змiнилася, окрiпла й тепер
вона буде змагатися за свою свободу. Пригадала Павла, цiлу справу, що за
не© вони змагаються й ясно усвiдомила положення. Вона ж воячка. Вона перша
з жiнок Гуцулi© надягнула на себе зброю й нарiвнi з чоловiками стала до
лави борцiв за оборону краю й народу.
Вiд свiдомостi цього ©й полегчало. Так! - дума . - Я ж знала куди йду.
Тепер соромно бути боягузом. - I Марiйка вже спокiйнiше ходила по кiмнатi,
обдумуючи, що ма казати, як будуть допитувати.
Обмежений простiр дозволяв ©й робити сюди й туди три кроки. Час
тягнеться неймовiрно довго. На дворi така жахлива, темна нiч. Верга снiг.
Роздумуючи над сво©м горем, не зчулася, як вiдчинилися сiннi дверi й за
пару хвилин вiдчула коло себе страшну, слизьку потвору, що вiд ©© одного
вигляду по ©© тiлi заголосило морозом. Не помилилася в передчуваннi. До
не© зайшов Янчеюк. Одягнутий в унiформу мадярського пiдстаршини, на пасi
кобур револьвера. Правий його порожнiй рукав у кишенi.
Зацiпивши зуби, Марiйка зблiдла й занiмiла. Подiбна на мармурову
статую. Вiн увiйшов й мовчки зупинився коло дверей. Деякий хас вперто одно
на одного дивилися й мовчали. Глибока тиша.
Першим порушив тишу вiн. - Ну - процiдив крiзь зуби. - Що-ж? Попалася?
Що будем тепер говорити?
Марiйка мовчить.
- Мовчиш? Що ж дiйсно казати На розвiдочку пiслав коханий, що? На
шибеницю пiслав? Це гарно. Ну, нiчого. Попадеться ще й вiн. I вiн не мине
наших рук. Попадеться. Так, так... Попадеться й вiн, i цiла та ваша банда.
А там вам, голубята, вже давно шибенички готуються. Зачека мо, зачека мо.
Ще потiшимося, як то ви будете бомбатися на мотузах, ха-ха-ха! Скоро,
скоро це свято настане.
- А ти все мовчиш? Не чу ш? А я хотiв би з тобою поговорити. Все таки
про що, нi? Жили ж i ми колись. Батька забула, чоловiка забула й пiшла з
коханком. I не соромилася? I могла молитися Боговi? Так, так. Любов... I я
мав ©©... Мав i болiв нею, йшов на страту, виставляв себе пiд кулi ворожi
- не взяли. А дiйсно, як то воно дивно сталося. Давно, давно не бачився з
тобою й не забув. Уяви, не забув. Тебе бачив увi снi, в обiймах ворога,
закипав люттю й серце мо зпопелiло. Порожньо там... Так, порожньо. А
тепер поклав туди камiнь тяжкий. Можеш смiятися. Я ходив також i до Ясiня
й у Лопушанцi був. Твого любчика бачив i хотiв його пiдстрiлити. Пiсля
роздумав. Все одно не втече, а для мене мало пiдстрiлити. Я витягну з
нього жили й виссу всю кров, а тодi почуюся задоволений. Так, так, голубко
зрадлива! Тепер от хоч трохи дочекався. I гарно менi. Це Бог мене послухав
i пiслав тебе руками мого ворога до мене. I я дякую Боговi. Дякую
сердечно. Хай хоч раз побуду з тобою та гарненько погуторю, та згадаю
минуле й нашу любов згадаю. Але ти мовчиш мiцнiше камiня. Ти подiбна тепер
на скелю. Що ти дума ш? Скажи!
Перерва. Янчеюк тяжко сапа . Марiйка нiма й непорушна.
- Хе-хе-хе! Вперта Манiвчукова дочка! Нiчого. До рання досить часу.
Надума шся й заговориш. Часом i камiння й скелi говорять. Треба лишень за
них взятися. Я ж нiкуди не спiшу. Думаю, що там ваших уже розiгнали
батогами, а твiй коханчик чека шибеницi. А я тим часом сяду, посиджу й
полюбуюся тобою ... А де ж твiй байстрючок? Гегнув?
- Цить, гаде! - вирвалося в Марiйки. - Не смiй про це! - ©© очi раптом
загорiлися й, здавалося, сипнули блискавками.
- Хе-хе-хе! Хе-хе-хе! От i заговорила. А що, а що! Правда заговорила,
хай i з гадом, хай... Але що? Скажеш не заговорила? I ще заговориш... Ще
напевно заговориш, це вже можу твердити, що так. А яка ти гарна зробилася.
I горда така. Це вiн так навчив. Це пiсля...
Марiйка кинулася раптом до нього, вiн вихопив з кишень руки й аж тепер
вона помiтила, що з право© його кишенi виховзнув, замiсць руки, лишень
рукав. Це на хвилину затримало ©©, зупинилася й гостро дивилась у його
сiрi очi. Вiн швидко прийшов до себе й дрiбно захiхiкав. Вона повернулася
й хотiла вiдiйти на сво мiсце, але в ту мить, вiн швидко зрива ться й
кида ться на не© з-заду.


Марiйка вiдчула тiснi кiстянi обiйми й на правiй щоцi гострий бiль.
Зуби його втялися в ©© тiло й при тому вiн дико, божевiльне заянчав.
Марiйка метнулася, вирвала з зубiв щоку й намага ться визволитися з
обiймiв. Почалося вперле борюкання, викрики. Нарештi Марiйка вирива ться й
бiжить до дверей. Але дверi замкнутi. В той час Янчеюк знов напада на не©
й намага ться повалити ©© до землi. Марiйка робiть сильний рух,
вирива ться з його руки й напада caма. Обидвi руцi ©© впялися в його
горло.
В той час вона ошалiла. Скажена лють, а з нею й сила наповнили ©©
iстоту. Почувся здушений крик, харчання, але це ще пiдсичувало ©© лють.
Вона, мов тигриця, обняла сво©ми пазурами його шию й виразно вiдчувала, як
бони все глибше i глибше внизаються в тiло ©© жертви. Чу пiд грудьми
бiль, бiль неймовiрний, але зацiпивши зуби, не видала з себе нi одного
згуку. На чолi виступив рясно пiт I цюрками збiгав по обличчi. Очi палали
й заливалися розжареною кровю.


Але бiль пiд грудьми почина меншати. Вiн сильно захарчав i почав
хилитися до долу. По короткову часi ноги його пiдломалися й вона не
втримала його тягару. Випустила з рук i вiн з грюкотом шелепнув на помiст.
Перелякалася. Вiдчула нiто якiсь кроки, нiто чи©сь слова. Миттю
оглянулася, побачила, що навколо порожньо, знов кинулся на свою жертву.
Пустила його, коли той перестав дихати й коли почали холонути його пальцi.
Його обличчя посинiло, очi вилiзли на верх. Кинула все й швидко шука
ключа вiд дверей. Ключ був у його кишенi, вийма й тремтячими руками
швидко, швидко вiдмика дверi сво © вязницi.


- Ах, коли б там за дверима нiкого не було. Нi, за дверима нiкого не
було. Янчеюк не бажав свiдкiв. Вiн вправиться й сам. Марiйка виходить у
сiни, причиня зовсiм легенько дверi, але ©й зда ться, що вони кричать на
цiле Ацетечко. Причиня й замика на ключ. Пiсля вiдчинила й другi дверi.
Це вже вона на дворi. Де вартовий? Вартовий здалека в темнотi походжу й
дума щось. Почувши легкий грюкiт, запитав по-мадярськи:- Це ви, пане
четарю?
Марiйка нiчого не сказала, а швидко тiнню попiд стiною проховзнула в
невеличкi суточки й, почувши себе за хатою, пустилася стрiмголов бiгти,
зовсiм не знаючи куди. Бiгла вуличкою, звернулася на якесь подвiря,
перестрiбнула через плiт, один, другий i побачила, що далi почина ться
стрiмка гора. Зовсiм темно, верга снiг. У мiстечку тиша.
Марiйка постояла, вiдсапнулася й подерлася на гору. Там вона вiльна.



25

Розсiкаючи темноту ночi й снiгову навалу, в напрямку Райова мчать два
вершники. Снiг засипае очi й залiплю уста. Конi гарячi, мов огонь, рвуть
вперед, перестрибують глибокi снiговi вали. Лiворуч шумить Тиса, з гiр з
грюкотом падають лявiни.
Павло не ©де, а летить. Швидше, вперд! Острожить коня, вiн хропе й
кулею мчить. Минули мадярську заставу, зустрiли передовi роз'©зди й далi.
Пiзно в ночi прибули Рахова. Перше, що найважнiше для Павла - Марiйка. Вiн
готовий "перегалушити" за не© всю мадярню. Одразу почав домагатися
побачення з нею, заявивши гострий протест проти ©© арешту. Вона вже не
смi пiти до мiста купити собi на сорочку. Це чорт зна що. Довго
сварився, довго дирчали телефони й аж нарештi прибiг до штабу якийсь
переляканий старшина й заявив, що Марiйки нема й що в ©© арештнiй кiмнатцi
знайдено труп Янчеюка. Зчинився розрух.
Павло спочатку не повiрив, домагався вияснення справи, але його повели
до кiмнати, де сидiла Марiйка й показали трупа.
Дивлячись на скорчену, з висолопленим язиком i очима, постать
покiйника, навiть Павловi стало нiяково. Постояв, подивився й подумав, що
мусiла пережити та жiнка, коли була змушена на такий вчинок. Бiдна
Марiйка. Куди вона пiшла? Де знайде притулок? У грудях Павла купчиться й
тисне сильний жаль. Треба кудись бiгти, шукати. Треба кричати в нiчну
порожнечу. Але навкола розжарена атмосфера надзвичайних подiй i обовязок
покладений на нього вищим хотiнням стриму особистi бажання й пориви.
Впередi невiдоме, за плечима - фронт, боротьба. Хто переможе? Якi
наслiдки? Павло вiдправля ться до мадярського штабу. Не дивлячися на пiзню
нiчну пору, там гармiдер i метушня. Безлiч вiйськових сну перед очима.
Думи Павла дво©лися. Однi переслiдували Марiйку, що страшною цiною добула
собi свободу й можливо десь замерза в снiгу, другi торкалися справи
громадсько©, загальнон. Батькiвщина в небезпецi. Раз на столiття
трапляються такi подi©. Раз на столiття гноблений народ узяв у власнi руки
свою долю й вiд нього самого залежить ©© вирiшення. Перед його очима в
муках i страданнi родиться те, за чим пiдсвiдомо тисячi рокiв тужить цей
бiдний гiрський люд i Павло з подвiйним болем переживав те народження.
Кожний його нерв тремтiв, кожня думка виривалася з напруженням.
Любов - лиш вона одна всеобiймаюча й усесильна здiбна пiрвати людину до
подiбного чину.
О, яка радiсть носити на плечах тягарi любови! Яка невимовна радiсть
любити, вiрити й шалено бажати перемоги!
Павло особливо чiтко вiдчував i переживав подiбне. Перед ним горiла
певна й досяжна мета. Чин, напруження, хвилину витревалостi й ти могутнiй,
гордий переможець певно й смiливо ставиш свою стопу на груди конаючого
тирана. Дзвонити в дзвони! Спiвати гимни! Здвигати памятники до небес, i,
вперто, ступ за ступом, нести вперед свою любов жагучу, творити там життя,
де панувала смерть.
Павло горiв, напружено думав i твердими кроками ходив по почекальнi
мадярського штабу. На дворi виру густа холодна нiч i в ©© неспокiйних
струмах наростають величнi подi©. В повiтрi чу ться напруження й
непевнiсть. Страшний потвор здiйнявся й занiмiв над горами й чека
короткого наказу, щоб реготом сво©м заставити промовить гори.
Обидва пiсланцi чекали, поки ©х покличуть на переговори. Але це тривало
надто довго. Видно, що цi не особливо квапляться, мають ще час i майже не
звертають на сво©х гостей уваги. Це сердило Павла. Вiн вже каявся, що
згодився йти на тi переговори й вiдчував наперед, що то лиш комедiя й що з
не© нiчого путнього не вийде. Можливо вони потребують виграти час i коли б
не справа з Марiйкою, Павло ледве чи залишився б тут чекати далi.
Нарештi тонкий з гострим носиком чоловiчок з друкованим листом паперу в
руках, пiдiйшов до пiсланцiв: - Так, панове, скажiть, чого ви бажа те? -
проговорив вiн мадярщиною.
Поручник, що прибув з Павлом, зовсiм його не зрозумiв, а Павло скипiв
вiд злостi й майже крикнув: - Даруйте! Ми собi нiчого вiд вас не бажа мо й
готовi зараз вiдiйти. Ви, зда ться, покликали нас на якiсь переговори?
Той усмiхнувся. - Ви, каже, мене не зрозумiли. Маю на думцi, що бажа те
й чого добива теся ото ю авантурою, що ©© зчинили на наших землях. Це,
зда ться, вiдноситься виключно до вас, пане Цокан. Чого з вами прибув i
цей чужий пан? Ви зда ться з-за гiр? - звернувся вiн до поручника.
- По-перше - гостро заявив Павло - ми не прийшли сюди з вами розводити
жарти, по-друге, цей пан зовсiм не розумi вашо© мови й можете з ним
говорити через мене, але тоном, що ним належиться говорити не з
авантуристами, а висланими людьми з табору, ваших военних противникiв.
Iнакше ми ухиля мося вiд будьяких з вами розмов. Ми цього не потребу мо.
Гостроносий чоловiчок поблажливо посмiхнувся. - Добродiю Цокан - заявив
вiн десь звисока, не дивлячися на свiй куций зрiст - не можна вважати
во нними противниками сво©х власних збунтованих горожан. Ця земля тисячу,
лiт належала Мадярщинi й хто б на нiй не мешкав, належить виключно
мадярському народовi. Але даруйте. Мушу закликати пана управителя жупи, що
тут якраз перебува
Чоловiчок вiдiйшов.
- Ми тут зовсiм зайвi. Це свинство! Бачу, що з ворогом добра розмова
лише гарматами. Це ясно. Додому!
В той саме мент викотилося з дверей бочкоподiбне людське сотворiння з
англiйською люлькою в зубах. Воно рiвнож висловлювалося виключно
по-мадярськи, але дещо iнше нiж його попередник.
Сюсюкаючи, бочкоподiбне створiння заявило, що ма намiр розмовляти лише
з чужим старшиною. Рiвно ж воно заявило, що з Укра©ною вже ведуться окремi
переговори й що цi тут майже зайвi. - Тепер ще говорю до вас, як свого. -
I тикнуло на Павла грубим коротким пальцем.
- Нiколи не вважав себе вашим - заявив Павло.
- Ну, про це пiзнiше - перебива бочкоподiбний панок.- Не маю на
фiлософiю часу. Моя думка - ввесь той ваш карнавал уважаю за бунт.
Розумi те? Наказую негайно розпустити ту вашу банду, повернути все
пограбоване державне майно й видати в руки справедливостi проводирiв.
Iнакше буде зле. До побачення!
I бочечка обернулася, рухнулася вперед i вiднеслася. Павло не мiг вiд
лютi проговорити слова. Старшина пiсланник не розумiв нiчого й стояв, як
приголомшений.
- Додому! - крикнув Павло. - До бою! Залiза ©м, чортам, не слiв.
I обидва пiсланцi направилися до вiдходу. Але в ту мить з дверей
виступило дво озбро них людей, що заявили, що Павла Цокана затримують i
арештують.
Павло скипiв i мацнув за пiстоля, але проти нього виставлено двi
крiсовi цiвки й скомандувано, негайно вiдложити зброю. Павло здався, а
поручника виведено й вiдiслано назад до Ясiня. При вiдходi йому заявили,
що Цокан лиша ться заложником за арештованого в Ясiню Йонаша й лише тодi
видадуть його, як тi випустять арештованого. Павло, прощаючися, сказав:
- Йдiть i скажiть на мене не зважати. Приготуйтеся й вдарте, але вдарте
так, щоб чортам у пеклi стало весело. До побачення! Передайте усiм
привiти, а коли б прибула Марiйка, хай не журиться. Докажу, що потраплю не
гiрше вiд не© розрахуватися з боржниками!
Старшина мчав назад до свого вiйська й нiс гаряче переконання, що
тiльки збро ю й залiзом говорять iз тими, що носять iмя - ворог.



26

Вiстка, що принiс iз собою пiсланець, блискавично рознеслася по цiлому
фронтi. Все збурилося й забажало помсти. По цiлому фронтi пробiг гострий
наказ, щоб то не було, добути Рахiв. Павловi слова передавалися з уст до
уст, бурили й пiдбадьорували.Камянiли затиснутi уста, затискалося й
обкипало люттю серце. Вперед, вперед! Перемога чи смерть! Нема звороту
назад. Помсти! Нас розсудять залiзо й гармати, кровю напишемо договори й
печать смертi ворога закрiпить ©х! Все на фронт! Усе, що живе й може нести
зброю!
З Ясiня швидко прибували новi рештки сил,закрiплялися наскоро позицi©,
творився новий броневик. Вояки чистять зброю, клацають сердито замками й
зубами, гармати наводять на цiль.
У десять годин вiдкрива ться вогонь.
Кiтi вiдвiдала матiр i вернулася до Ясiня.Сiрий, набряклий туманом
ранок. По небi сунуть величезнi загони хмар, спадають вiд тягару на гори,
чiпляються шпилiв i з бо м прокладають шлях вперед.
Гуцул з далеко© Косiвсько© Поляни привiз конем знеможену Марiйку.
Продерлися дикими плаями, високими горами, кудою в зимову пору не ходить
нi одна людська нога. Марiйка ледве жила й немогла зовсiм говорити.
Кiтi перша почала розтерати хворiй пограбiлi руки, напувати гарячим