ча м i положила ©© вiдпочинути. Зараз заснула камяним сном. Лежала на
постелi горiлиць, блiда, з опалими щоками, майже без дихання. Кiтi
метушилася коло не© й тяжкi болючi думи краяли ©© мозок.
Скоро пiчнеться наступ. Батько й Павло в небезпецi. Хто знае, чим
скiнчиться. Марiйка не переживе смертi Павла. Боже, Боже! Що робити? Коли
б зупинити боротьбу, вимiняти Павла, звiльнити батька. Краю мiй, любий,
болючо-коханий! Що чека тебе?!
Кiтi гасала по кiмнатi, не знала, за що взятися. Пiсля порiшила бiгти
до батька. Доб' ться вiд нього прохання, щоб звiльнили зараз Павла. Вiн
мусить просити тих, щоб звiльнили його. Мусить! Iнакше вона вмре на його
очах.
Добiгла до в'язницi, бiга , шукае доступу до арештованого, але це не
так легко. Тепер до в'язня нiкого не допуска ться. Куди, до кого вдатися,
щоб пустили? Всi на фронтi. Глянула на годинник - вiсiм. Побiгла на пошту
й сполучилася телефонiчно з польовим штабом, а через нього з Дмитром
Цоканом. Той сказав щоб пустили. Наслiдки взяв на свою вiдповiдальнiсть.
По короткому часi, Кiтi увiйшла знов до тi © кiмнатки, де перед
кiлькома мiсяцями мала бурхливу розмову з батьком. Усе те саме. Стiл,
стiльцi, тiльки обставини змiнилися.
Увели Йонаша. Блiдий, опалий, постарiлий. Спочатку нiби не пiзнав Кiтi.
Пiзнавши, зда ться, зрадiв i усмiхнувся.
- Це ти, Кiтi? Як сюди дiсталася?
- Це я, тату! Багато казати. Не можна гаяти нi хвилинки часу. Прийшла
до тебе в важливiшiй справi. Ходить про тво життя й життя ще одно©
людини. Все залежить, як поставишся до того ти.
I Кiтi швидко оповiда , як сто©ть справа. Вона вся горить. Щiчки
запалали червоною барвою. Очi блищать. Батько слуха байдуже,байдуже
дивиться на захоплену дочку й обличчя його не виявля найменшо© змiни.
Дослухавши,подумав i каже:
- Нi, дочко. Не бiйся за мене. Я, бач, зовсiм спокiйний. Я буду живий.
Люди, що пiдписують смертнi приговори й не виконують ©х, не встанi бути
небезпечними.
- Тату! Що ти кажеш? Це я купила цiною власного переконання,
невиконання такого присуду.
- Не приймаю, дочко, тако© жертви. Ти, моя дочка й ти ходила жебрати в
ворога помилування. Ти сво ю честю й ганьбою платиш за ласку збунтованого
мужика. Не хочу тi © ласки! Цiною власного життя... Хто вимага вiд тебе
цього?
- Батьку! Нема часу на розумування. Треба жити, для того, щоб боротися
за свободу.
- Не хвилюйся, дочко! Йди собi до сво©х приятелiв i скажи ©м, що можуть
робити зо мною, що ©м захочеться. Я готовий умерти, але вмерти без ганьби.
Я рiвно ж тiшуся, що смерть моя окупиться смертю одного ворога, а тому
нiколи не вийду з вязницi, поки мене не визволять переможнi нашi сили.
- Тату! Тату, що ти говориш? Що ти говориш? Ти вже не зна ш, що ти
говориш.
Йонаш устав. - Досить, дочко! I не благай, i не плач! Марно. Жертов
тво©х не потребую. Вертайся до них, падай на колiна, гризи землю,
благай... Мене ж бiльше не вблага ш. Не пiд такою планетою роджений. Мiй
закон, закон честi й сили. Я не попущу й не скорюся, бодай приходилося
розлучитися з життям. Краще вмерти свобiдним, нiж жити рабом.
Кiтi онiмiла. Кiтi не знаходить слiв. Встала, випросталася. Гострий,
повний жалю й обурення погляд. Батько не видержав i вiдвернув голову.
- Тату!... - через силу прошептала Кiтi. - Тату?! Ти направду не пiдеш
звiдсiль?
- Направду! - проговорив вiн з притиском.
- Ти хочеш умерти? - знов прошепотiла вона.
- Я хочу перемогти - сказав батько.
- Тату! Благаю тебе! Я хочу, щоб ти жив! Хочу, щоб ти жив! Ти мусиш
жити, мусиш! Не вiрю в смерть! Тату, не вiрю в смерть! Ти мусиш жити, для
не©, для нашо© батькiвщини!
Кiтi заридала. Батько непорушне, мов камяна статуя, стояв перед нею, що
ридала. - Нiкчемне, рознiжнiле поколiння! - прошепотiв вiн крiзь зуби. -
Не бути вам свобiдними! Воля купу ться залiзом...
- Нi! - викрикнула Кiтi. - I любовю! Йонаш обернувся й вийшов.
- Боже мiй! - дума Кiтi. - Вiн навiть не попращався зомною. Куди-ж
тепер? Що тепер? Бiгти! Бiгти на вiйну, вогонь. Зупинити ©©, бо в нiй
скона батько й його влада. Божевiльнi, безсилi раби з лицарськими словами
на устах. Загинете!
I вона бiгом побiгла до Кевелева. Вона прибiжить до Дмитра, молитиме
його не стрiляти. А може... А може... Божевiльна дiвчино! Куди бiжиш?
Дивися, он сонце зiйшло, хмари роздерлися, гори шпилi глянули назустрiч
слiпучому сонцю.
Промiнь з небес вдарив на землю, перелива ться й горить срiбна планета,
дерева спiвають гiмн, водоспади рвуть льодянi перешкоди й дзвонять, на
цiлий свiт дзвонять! Куди бiжиш, божевiльна дiвчино?!
Але Кiтi бiжить. Вона не чу закликiв сонця, гiр. Перед нею смерть,
жорстока й невблагана. Хто переможе?
В ту мить, як вона була пiд горою, здрiгнулася земля, гарматня сальва
пронеслася над горами, зареготали скорострiли. Огонь. Здвигнулись i
заговорили гори.
Кiтi злякалася, але не зупинила бiгу. Вперед, усе впред! Копа ться в
глибокому снiгу, пада , рветься, зводиться й бiжить далi. Дихання розрива
груди, очi залива гарячий пiт. Пiд ногами двигтить земля, впередi реве
страшна потвора, над головою рвуться шрапнелi.
Не видержить, впаде. Ще трохи сили. Де Дмитро, той найлiпший,
найсильнiший! Де вiн? Гей, зупинiться! Замовчiть гори! Не кричiть!
Кiтi бiжить, Кiтi рве, дряпа ться вперед. Снiг мягкий, глибокий, сонце
вирвалося з-за хмар, вдаря об бiлу поверхню й слiпить очi. Вона рветься
вперед, щоб вступити в бiй зо стихi ю, з горами. Вона любила, вона бажала
перемоги батькiвщинi, вона поклала на карту гри всi сили, всi скарби
розуму й серця. Коли ж нi, вона вiддасть себе, ляже пiд скорострiл
коханого й тодi кiнець. Вiн не переступить через ©© труп.
А гори ревуть, клекочуть. Гори палають огнем, дихають гнiвом. I нарештi
Кiтi на верху. Снiговi закови. Он скорострiльнi гнiзда. Кiлька
смертоносних машин завзято розсипають по горах сво© пекельнi реготи. Коло
них червонi, сердитi, з палаючими очима, люди. Он i Дмитро Так, це вiн.
Зiгнувся, припав до скорострiлу. Вiн сам власними руками розстрiлю ©©
батькiвщину.
- Дмитре! - крикнула вона. - Дмитре!
Але Дмитро не чу . Клекоче сердито скорострiл. Дуднить земля вiд
гарматнiх зривiв. Кiтi ще гука , пiдбiга зовсiм близько до нього, але в
той час по цiлому фронтi прокотилося гучне "славааа"! Скорострiли вривають
свiй клекiт. Працю гармата. Зо снiгу зводяться люде, безлiч людей i з
криком бiжать у долину.
В той час Кiтi пiдбiгла до Дмитра. Зобачивши ©©, вiн зiрвався й увесь
розчервонiлйй, захоплений крикнув: - Кiтi! Глянь! Там гори прокинулися!
Бачиш? Дивися, радiй! Ти не можеш цього зрозумiти, ти не вiдчува ш. Ти не
повiриш мо©м словам, але заклинаю тебе - почуй! Гори ж говорять!
Але Кiтi не чула його. Вона вперла зiр у роздяглий перед ними простiр,
на широку долину, що збiга до Тиси, що по нiй у безладдi тiкали мадярськi
вояки. У не© затуманилося в очах. Ноги тремтять i пiдгинаються. i - Кiтi,
ти плачеш? - гука Дмитро. - Бiжи до них! бiжи за ними!
- Славааа! - вирвалося з ©© уст, зiбрала рештки сил й схопивши Дмитра
за руку, рванулася вперед.
Скорострiльчики зiрвалися зо сво©х гнiзд i побiгли за Дмитром i Кiтi.
* * *
Минули роки. Стоячи над рiвною синьо-зелено© барви прозорою, як
кришталь, поверхнею гатi Апшинець, у менi родяться дивнi, неймовiрнi
спогади. Передомною великий, гострий, нiби кiнець стрiли, трикутник води.
Зправа й лiва, до самого краю берега, збiга амфiтеатром пишний лiс, а над
усiм в перспективi випнувся забутий сталевий шолом Чорно© Клеви.
У вiддалi направо, свавiльно й дико по вчовганих камяних яругах, убрана
в пiннi шати, спада легка, мов лань, рiчка. Гремить i виру розбита
прозора вода, струнко стоять густо-зеленi смереки, цвiтуть квiти й в ться
блакитний метелик.
Ми ви©хали на прогульку. Я, Кiтi, нашi спiльнi приятелi - маляр
Скобчевський i доктор права, а в дiйсностi торгiвець i спiвробiтник нашого
пiдпри мства, Сталь Роман. З нами великий пес-бернадин Льорд.
- Нi, дорогий приятелю. Звiдсiль, станьте тут... Так. Звiдсiль бiльш
рел фно виступають контури гори й верхи смерек вiдливають бурштином. Не
правда?
Мiй приятель згоджу ться, умощу мольберт, розклада барви, озброю ться
пал тою, пензлем i, скупчивши свою увагу в одну, що знаходиться на шпилi
Чорно© Клеви, точку, почина класти на полотно мазки.
Доктор Сталь розстелив на колiнах велику вiйськову мапу, зiгнувся над
нею й, з неменшою вiд Скобчевського увагою, зазначу на нiй точки. Кiтi в
бiлiй сорочцi та чорнiй спiдницi (мiй улюблений одяг) сiла на
розiстеленому килимку й розгорта книжку. Присiдаю до не© й слухаю ©©
мельодiйний голос:
... "i от я лицем в лице з Лiлi, - чита Кiтi. - Вона мовчки
придивля ться до мене, намагаючися пiймати те нове, що додали до мо©х рис
обличчя цi пятнадцать рокiв_. Але цього ©й не вдалось пiймати. Вона, як i
в колишнi часи, коли я вмiв так весело смiятися, вперто шукала розгадки в
мо©х очах i мо©х зубах, але тепер вона та©лась у мо©х втомлених повiках та
щiльно затиснутих устах...
Далi слова виховзають iз мо © уваги. Чую лише злитi згуки голосу й бачу
смутнi обриси ©© голiвки. Вона ще й досi носить прiзвище Йонаш, хоч,
здавалось би, варто його змiнити. На це сво© причини, що про них тут не
час розводитися. Дивне це дороге й незрозумiле менi сотворiння. Вона
лишилася кiлька рокiв тому сво © матерi, вiдрiклася вiд батька й
привязалася до мого гнiзда. Одначе прiзвища свого не забажала мiняти.
Довгими зимовими вечорами, вона сидить перед голосномовником
радiоапарату, щонебудь робить i слуха передачi з Будапешту. Iншо©, навiть
музики, радiопередачi, не хоче знати. Вона й до сьогоднi переконана, що
все найкраще в свiтi мадярське, що цiлий свiт, то Мадярщина, що
укра©нська мова, мова мужикiв, а ввесь мадярський народ, - графи та
принци.
Вона смi ться зо свого переконання, але це не мiня справи. Смiх ©©
гiркий i зломаний. Переконавшися раз, вона не в станi змiнитися, одначе
вона надзвичайно мила, неймовiрно приваблива й жар ©© неспокiйного серця
нiколи не Згаса . Пiд монотоннi згуки ©© читання в мене вирина безлiч
спогадiв. Хочеться багато розважати, хоч знаю, що це зайво й не практично.
Але всетаки перебрати в памятi подi© минулого, згадати людей, що кровю
писали суворi сторiнки недавнього минулого, варто й необхiдно.
Варто згадати Павла. Вiн мало, мало не став жертвою нашо© перемоги, але
пiсля далося врятувати. Його вимiняли за Йонаша, що вiн й пiсля приходу до
нас румунiв, не перестав робити нам прикростi. Кiтi змагалася, боролася з
ним, аж поки не прийшло в них до остаточного розриву. I батько i дочка
по-свойому мають рацiю, але по-мойому не мають ©© обидво .
Павло з Марiйкою Одружилися, одначе подi©, пережитi тi ю жiнкою, не
лишилися безслiдними. Нервiв ©© не да ться привести до спокою, не
дивлячися на дбайливе до цього вiдношення всiх членiв нашо© родини. Вона
спричиня Павловi чимало турбот i життя того подружжя зовсiм не iдилiйне.
Воно часто нагаду гiрку цибулю, що вiд не© мимохiть течуть сльози, але
енергiя Павла перемага все. Вона безконечна.
Юра одружився також i то не хочеться вiрити з ким... Одружився з
Паранею й причиною того був я. По вiйнi зацiкавився нею, вiднайшов,
познайомив ©© з Юрою й той негайно увiв ©© в наш дiм.
Пiсля звiльнення нашо© кра©ни вiд румунiв, та пiсля катастрофи
визвольних укра©нських змагань, до нас запрошено чехiв.
Життя почало входити в нормальнi рямцi. Ожили грунi, заворушилися жиди
й творили далi свою пасожитську роботу. Гуцул забився знов у цiлину.
Мадяри, як панували, так i панують, тiльки пiд змiненою вивiскою
москвофiлiв. Все по-старому.
Одначе дещо й змiнилося. Ми не пiшли слiдами батькiв, залишили сво
пастирське заняття, а взялися до пiдпри мства. По часi в нас забелькотало
перше немовля народнього промислу - наш тартачок, що здоров росте,
розвива ться й, не дивлячись, що пожера щоденно кiлька сотень кубiв наших
лiсiв, усе таки оплачу ться його годувати.
Я-ж в останнi часи веду дике для наших обставин життя. Обложившися
книгами, часописами, узбро©вши вуха слухавками, а очi окулярами, цiлi днi
проводжу за столом для писання. Брати кпляться й сердяться, але це не
мiня справи. Йонаш пiсля поразки Мадярщини впав у дитинство. Змiнився,
спохмурнiв, уявив себе "русским" i одно, що його трима при життi, це те,
що край цей не став укра©нський, а тому рано, чи пiзно, може знов стати
мадярським... Бо "цi", на його думку, не вдержаться. Вiн разом зо старим
Бабчинським (що також щасливо перемандрував до того саме табору) та й з
росiйсько-мадярським словником, компонують дописи до "русских" часописiв.
Вони, наприклад, доносять: "не памята ться на то, что провал нi м
масовим у наших русских школах учебнiков на настоящом лiтiратурном язiкi,
не будiм iмiти нiякой науки, а что само важно, что в дн шньом свiтi,
корда i роботництво уже стримиться унеможливити конкуренцiю образованием
на основi папiря (школьного свiдiтельства) станеться неможливим".- Це
Йонаш.
Натомiсць Бабчинський рече: "под©жджаючий автомобiль укра©нскi
школьни дiтi камнями обкидувают i таким способом огрожают жiвот
сообщающимся у ньом людей".
А з цього приводу Хомишин що йому недавно упоко©лася "його", через що
вiн з подвiйною пильнiстю вчаща до корчми), сидячи за "гальбою" й
схилившися до вуха сусiда, розважа : - То зна те, сусiде, тотi мадяри
хитрi!
- Ооо!... - многозначуче кива головою сусiд, не розумiючи навiть, що
той мае на думцi.
- Тото кожний ади, що був заклятим мадяром тепер став "русским".
- Айно, айно, - кива лисиною сусiд, вiд чого аж зайчик по стелi, нiби
вiд дзеркала, бiга .
- Бо, - продовжу Хомишин, - прийде час... - i тут зовсiм нахилявся до
вуха сусiда.
- Та набезiвно... - морга очима сусiд.
- Бо ж "цi" не видержать...
- Де там ...
Сусiди нiколи не мали в таких справах двох думок, хiбащо в смаку пива.
Один упевня , то найкраще окоцiмське, другий - пiдгорянське. Так i пили.
Хомишин смакував сво окоцiмське, натомiсць сусiд з насолодою тягнув
пiдгорянське, хоч те i друге, химерний корчмар наливав ©м з одно© бочки.
Спомини пливуть далi. Пригадую Iвана Щутку. Його ''маржинка" ходить
тепер по полонинi Григорiвка. Коли виходить з бербеницями по молоко,
завжди пройдеться, здовж окопiв i, притримуючи правою рукою "пiпу",
похиту головою:
- Айно. Билисi...
I пiдходить до погряничного бiлого камня, сiда на нiм i очi зверта на
схiд. Там безконечно далеко хвилю горами земля, по полонинах пасеться
маржина, бряжчать колоколи й чути здалека трембiту. Довгою стрiчкою здовж
гiрського гребiня, через Григорiвку, Кукул i аж на Говерлю, бiжать
гряничнi, бiлi палi. Щутка дивиться й мiрку . Що мiрку Щутка - сказати
тяжко, але насупленi брови, дубовий, гiркий погляд, глибокi зморщки коло
широких уст, - служать гуцуловi ознакою гнiву. Це особливий гнiв. Гнiв, що
набiра ться роками, десятилiттями й може вдержатися вiд вибуху. Коли ж
вибухне, - навiть горам моторошно стане. Щутка жу пiпу й мiрку . На
полонинi помiж поплутаними iржавими колючими дротам, спокiйно ходять до
всього байдужi корiвки. Де-не-де маячать могили. Чорнi ©х хрести опускають
у зневiррю рамена, написи вилиняли й iмена, що та©лися в них, вiдiйшли в
небуття.
Малий Тулайдан, брат Гната, сидить пiд колибою й награ , замiсць
коломийки, бурхливого гопака. Ця рiч йому неймовiрно подоба ться, а
навчився ©© вiд пастухiв iз Кишача. На крисанi в нього забруджена й
вилиняла стрiчка з жовто© й синьо© барви, а в колибi над мiсцем, де спить,
висить закопчена до непiзнання картинка. Придивившися добре, можна
розпiзнати риси Тараса Шевченка. Пучечок свiжих квiтiв телiпа ться на
гвiздку картини.
Одного разу в Ужгородi зустрiв Артура Шульмана. Пяниця й живе на
"хлiбах" у яко©сь сiмдесятилiтньо© красунi "довiреним". Скрiзь i всюди,
вицокуючи по-вiйськовому закаблуками, рекоменду ться: - капiтен.
Зовсiм що iншого Браш, що його життьова хвиля прибила також до столицi
цi © кра©ни. Великою проблемою була для нього його народнiсть, що ©© мiняв
тiльки тричi. Тепер зiстановився на державнiй. I вигiднiше й поважнiше.
Вiн добре одружився, неймовiрно збiльшив свою ширину, дiстав мiсце
воротаря в мiськiй, "з мiсцевою мовою навчання", гiмназi©, дочекався
парочку пухкеньких, з ямочками на щiчках i пiдборiддю, близнючкiв i
тероризу державною мовою директора й увесь педагогiчний персонал.
Директор у розпачi, професори розводять руками й говорять "по-мiсцевому",
приклавши до уст пальця. Страшне й безнадiйне становище...
Думи мо© перебива доктор Сталь. Пiдсову ться до мене зо сво ю мапою й
почина виясняти мудрi проекти сво©х прийдучих пiдпри мств. Слухаю,
пiдтакую. По часi закортiло пройтися, встав i йду до лiсу.
- Куди? - пита Кiтi. Чорнi ©© очi мякi, мов шовк i теплi, мов вiдблиск
сонця.
- Пройдуся - кажу. - Надто привабливий вечiр.
Пiшов. Вода гатi вiдлива зеленi тiнi дерев, контури гори й барву
заходячого рожевого сонця. Де-не-де на ©© сильнiй поверхнi зявляються й
швидко розбiгаються до берегiв концентричнi круги. Це рибки випливають i
цiлують повiтря.
Пiхнявся до лiсу. Схил гори вкрито густою верствою мякого моху.
Напружено, але спокiйно стоять стрункi ялини. х верхи смiються ще сонцем,
що владно осiдлало Чорну Клеву. Хруснула десь гiлка, крикнув готур, зпiд
вивертня зiрвалася й пострiбала до гори серна.
Забута, зруйнована колиба. Делi, що з них зложенi ©© стiни, погнили,
обросли мохом i маленькими деревцями. Це рештки вiйни. Тут стояв якийсь
штаб.
Зупинився. Абсолютна тиша. Робиться моторошно. Злободеннi справи й
цiлий бiг нашого життя на хвильку тратить свою привабу. Думи крають час i
простiр, перевертають камянi сторiнки минувшини й зазирають туди, де
писано все лiтерами крови й огню.
Очi ж шлють гляд за глядом до шпилiв гiр, що вгрузли в саме нутро
планети й лежать ось, нiби забутi на бойовищi шоломи якихсь велитенських
во©нiв. У хмарах, у стрiльнiй блакитi грузнуть ма статно ©х верховища. На
них лiг знак сонця, круглий, урваний, а над ними золотом кутий, троякий
знак сильних, знак вiчно бажаючих перемоги.
Перед ним - ген до стiп соняшного трону того мiсця, де воно
благословля день, хильнувся та й свавiльно розлiгся навкруги лудяний
сонцем простiр. Там, на його ланах, у хвалдах його габи, у хвилях розкоту
- степy, пралiсу, моря родилось i приняло металеву твердiсть. Якесь
особливе слово... I проникло воно в глибини, у височi, вiдпяло далечiнь,
загрiлось у буревi© душ i сердець небувалим полумьям, досягло камяних
гiрських уст...
I встали гори i промовили.
I вже здавалось, столiття - десятки сивих сивих столiть царювала тут
велика тиша, що сторожко вслухалась у безконечнi колисковi пiснi струнких
смерек... I, здавалось,усi руки, всi уста, всi серця гiрського племенi -
це камiнь, це гранiт, безмовний, безбарвний, холодний... Здавалось очi
його залитi шклом, що на ньому стояла роса вiчних туманiв, що нiколи,
нiколи не мiняли сво © жорстоко-безнадiйно© барви.
Але слово, що громом,стогоном виривалося з камяного нутра потужних
велитнiв, нараз зтрясае самi основи царства вiкового спокою. Здрiгнулвсь i
жадiбно затрiпотала сама земля. Вона уздрiла свого Творця в безмежних
висотах неба, що дихав зливою сонця, натхнений страшною силою чину. Вона
ожила.
1932 - 33. Ясiня - Прага.
(Кiнець)
[1] На Гуцульщинi коли кличуть, то скорочують iмена.
[2] Басурканя - вiдьма.
[3] Волоцюг
[4] Ти чого тут сидиш?
[5] Не розумiю
постелi горiлиць, блiда, з опалими щоками, майже без дихання. Кiтi
метушилася коло не© й тяжкi болючi думи краяли ©© мозок.
Скоро пiчнеться наступ. Батько й Павло в небезпецi. Хто знае, чим
скiнчиться. Марiйка не переживе смертi Павла. Боже, Боже! Що робити? Коли
б зупинити боротьбу, вимiняти Павла, звiльнити батька. Краю мiй, любий,
болючо-коханий! Що чека тебе?!
Кiтi гасала по кiмнатi, не знала, за що взятися. Пiсля порiшила бiгти
до батька. Доб' ться вiд нього прохання, щоб звiльнили зараз Павла. Вiн
мусить просити тих, щоб звiльнили його. Мусить! Iнакше вона вмре на його
очах.
Добiгла до в'язницi, бiга , шукае доступу до арештованого, але це не
так легко. Тепер до в'язня нiкого не допуска ться. Куди, до кого вдатися,
щоб пустили? Всi на фронтi. Глянула на годинник - вiсiм. Побiгла на пошту
й сполучилася телефонiчно з польовим штабом, а через нього з Дмитром
Цоканом. Той сказав щоб пустили. Наслiдки взяв на свою вiдповiдальнiсть.
По короткому часi, Кiтi увiйшла знов до тi © кiмнатки, де перед
кiлькома мiсяцями мала бурхливу розмову з батьком. Усе те саме. Стiл,
стiльцi, тiльки обставини змiнилися.
Увели Йонаша. Блiдий, опалий, постарiлий. Спочатку нiби не пiзнав Кiтi.
Пiзнавши, зда ться, зрадiв i усмiхнувся.
- Це ти, Кiтi? Як сюди дiсталася?
- Це я, тату! Багато казати. Не можна гаяти нi хвилинки часу. Прийшла
до тебе в важливiшiй справi. Ходить про тво життя й життя ще одно©
людини. Все залежить, як поставишся до того ти.
I Кiтi швидко оповiда , як сто©ть справа. Вона вся горить. Щiчки
запалали червоною барвою. Очi блищать. Батько слуха байдуже,байдуже
дивиться на захоплену дочку й обличчя його не виявля найменшо© змiни.
Дослухавши,подумав i каже:
- Нi, дочко. Не бiйся за мене. Я, бач, зовсiм спокiйний. Я буду живий.
Люди, що пiдписують смертнi приговори й не виконують ©х, не встанi бути
небезпечними.
- Тату! Що ти кажеш? Це я купила цiною власного переконання,
невиконання такого присуду.
- Не приймаю, дочко, тако© жертви. Ти, моя дочка й ти ходила жебрати в
ворога помилування. Ти сво ю честю й ганьбою платиш за ласку збунтованого
мужика. Не хочу тi © ласки! Цiною власного життя... Хто вимага вiд тебе
цього?
- Батьку! Нема часу на розумування. Треба жити, для того, щоб боротися
за свободу.
- Не хвилюйся, дочко! Йди собi до сво©х приятелiв i скажи ©м, що можуть
робити зо мною, що ©м захочеться. Я готовий умерти, але вмерти без ганьби.
Я рiвно ж тiшуся, що смерть моя окупиться смертю одного ворога, а тому
нiколи не вийду з вязницi, поки мене не визволять переможнi нашi сили.
- Тату! Тату, що ти говориш? Що ти говориш? Ти вже не зна ш, що ти
говориш.
Йонаш устав. - Досить, дочко! I не благай, i не плач! Марно. Жертов
тво©х не потребую. Вертайся до них, падай на колiна, гризи землю,
благай... Мене ж бiльше не вблага ш. Не пiд такою планетою роджений. Мiй
закон, закон честi й сили. Я не попущу й не скорюся, бодай приходилося
розлучитися з життям. Краще вмерти свобiдним, нiж жити рабом.
Кiтi онiмiла. Кiтi не знаходить слiв. Встала, випросталася. Гострий,
повний жалю й обурення погляд. Батько не видержав i вiдвернув голову.
- Тату!... - через силу прошептала Кiтi. - Тату?! Ти направду не пiдеш
звiдсiль?
- Направду! - проговорив вiн з притиском.
- Ти хочеш умерти? - знов прошепотiла вона.
- Я хочу перемогти - сказав батько.
- Тату! Благаю тебе! Я хочу, щоб ти жив! Хочу, щоб ти жив! Ти мусиш
жити, мусиш! Не вiрю в смерть! Тату, не вiрю в смерть! Ти мусиш жити, для
не©, для нашо© батькiвщини!
Кiтi заридала. Батько непорушне, мов камяна статуя, стояв перед нею, що
ридала. - Нiкчемне, рознiжнiле поколiння! - прошепотiв вiн крiзь зуби. -
Не бути вам свобiдними! Воля купу ться залiзом...
- Нi! - викрикнула Кiтi. - I любовю! Йонаш обернувся й вийшов.
- Боже мiй! - дума Кiтi. - Вiн навiть не попращався зомною. Куди-ж
тепер? Що тепер? Бiгти! Бiгти на вiйну, вогонь. Зупинити ©©, бо в нiй
скона батько й його влада. Божевiльнi, безсилi раби з лицарськими словами
на устах. Загинете!
I вона бiгом побiгла до Кевелева. Вона прибiжить до Дмитра, молитиме
його не стрiляти. А може... А може... Божевiльна дiвчино! Куди бiжиш?
Дивися, он сонце зiйшло, хмари роздерлися, гори шпилi глянули назустрiч
слiпучому сонцю.
Промiнь з небес вдарив на землю, перелива ться й горить срiбна планета,
дерева спiвають гiмн, водоспади рвуть льодянi перешкоди й дзвонять, на
цiлий свiт дзвонять! Куди бiжиш, божевiльна дiвчино?!
Але Кiтi бiжить. Вона не чу закликiв сонця, гiр. Перед нею смерть,
жорстока й невблагана. Хто переможе?
В ту мить, як вона була пiд горою, здрiгнулася земля, гарматня сальва
пронеслася над горами, зареготали скорострiли. Огонь. Здвигнулись i
заговорили гори.
Кiтi злякалася, але не зупинила бiгу. Вперед, усе впред! Копа ться в
глибокому снiгу, пада , рветься, зводиться й бiжить далi. Дихання розрива
груди, очi залива гарячий пiт. Пiд ногами двигтить земля, впередi реве
страшна потвора, над головою рвуться шрапнелi.
Не видержить, впаде. Ще трохи сили. Де Дмитро, той найлiпший,
найсильнiший! Де вiн? Гей, зупинiться! Замовчiть гори! Не кричiть!
Кiтi бiжить, Кiтi рве, дряпа ться вперед. Снiг мягкий, глибокий, сонце
вирвалося з-за хмар, вдаря об бiлу поверхню й слiпить очi. Вона рветься
вперед, щоб вступити в бiй зо стихi ю, з горами. Вона любила, вона бажала
перемоги батькiвщинi, вона поклала на карту гри всi сили, всi скарби
розуму й серця. Коли ж нi, вона вiддасть себе, ляже пiд скорострiл
коханого й тодi кiнець. Вiн не переступить через ©© труп.
А гори ревуть, клекочуть. Гори палають огнем, дихають гнiвом. I нарештi
Кiтi на верху. Снiговi закови. Он скорострiльнi гнiзда. Кiлька
смертоносних машин завзято розсипають по горах сво© пекельнi реготи. Коло
них червонi, сердитi, з палаючими очима, люди. Он i Дмитро Так, це вiн.
Зiгнувся, припав до скорострiлу. Вiн сам власними руками розстрiлю ©©
батькiвщину.
- Дмитре! - крикнула вона. - Дмитре!
Але Дмитро не чу . Клекоче сердито скорострiл. Дуднить земля вiд
гарматнiх зривiв. Кiтi ще гука , пiдбiга зовсiм близько до нього, але в
той час по цiлому фронтi прокотилося гучне "славааа"! Скорострiли вривають
свiй клекiт. Працю гармата. Зо снiгу зводяться люде, безлiч людей i з
криком бiжать у долину.
В той час Кiтi пiдбiгла до Дмитра. Зобачивши ©©, вiн зiрвався й увесь
розчервонiлйй, захоплений крикнув: - Кiтi! Глянь! Там гори прокинулися!
Бачиш? Дивися, радiй! Ти не можеш цього зрозумiти, ти не вiдчува ш. Ти не
повiриш мо©м словам, але заклинаю тебе - почуй! Гори ж говорять!
Але Кiтi не чула його. Вона вперла зiр у роздяглий перед ними простiр,
на широку долину, що збiга до Тиси, що по нiй у безладдi тiкали мадярськi
вояки. У не© затуманилося в очах. Ноги тремтять i пiдгинаються. i - Кiтi,
ти плачеш? - гука Дмитро. - Бiжи до них! бiжи за ними!
- Славааа! - вирвалося з ©© уст, зiбрала рештки сил й схопивши Дмитра
за руку, рванулася вперед.
Скорострiльчики зiрвалися зо сво©х гнiзд i побiгли за Дмитром i Кiтi.
* * *
Минули роки. Стоячи над рiвною синьо-зелено© барви прозорою, як
кришталь, поверхнею гатi Апшинець, у менi родяться дивнi, неймовiрнi
спогади. Передомною великий, гострий, нiби кiнець стрiли, трикутник води.
Зправа й лiва, до самого краю берега, збiга амфiтеатром пишний лiс, а над
усiм в перспективi випнувся забутий сталевий шолом Чорно© Клеви.
У вiддалi направо, свавiльно й дико по вчовганих камяних яругах, убрана
в пiннi шати, спада легка, мов лань, рiчка. Гремить i виру розбита
прозора вода, струнко стоять густо-зеленi смереки, цвiтуть квiти й в ться
блакитний метелик.
Ми ви©хали на прогульку. Я, Кiтi, нашi спiльнi приятелi - маляр
Скобчевський i доктор права, а в дiйсностi торгiвець i спiвробiтник нашого
пiдпри мства, Сталь Роман. З нами великий пес-бернадин Льорд.
- Нi, дорогий приятелю. Звiдсiль, станьте тут... Так. Звiдсiль бiльш
рел фно виступають контури гори й верхи смерек вiдливають бурштином. Не
правда?
Мiй приятель згоджу ться, умощу мольберт, розклада барви, озброю ться
пал тою, пензлем i, скупчивши свою увагу в одну, що знаходиться на шпилi
Чорно© Клеви, точку, почина класти на полотно мазки.
Доктор Сталь розстелив на колiнах велику вiйськову мапу, зiгнувся над
нею й, з неменшою вiд Скобчевського увагою, зазначу на нiй точки. Кiтi в
бiлiй сорочцi та чорнiй спiдницi (мiй улюблений одяг) сiла на
розiстеленому килимку й розгорта книжку. Присiдаю до не© й слухаю ©©
мельодiйний голос:
... "i от я лицем в лице з Лiлi, - чита Кiтi. - Вона мовчки
придивля ться до мене, намагаючися пiймати те нове, що додали до мо©х рис
обличчя цi пятнадцать рокiв_. Але цього ©й не вдалось пiймати. Вона, як i
в колишнi часи, коли я вмiв так весело смiятися, вперто шукала розгадки в
мо©х очах i мо©х зубах, але тепер вона та©лась у мо©х втомлених повiках та
щiльно затиснутих устах...
Далi слова виховзають iз мо © уваги. Чую лише злитi згуки голосу й бачу
смутнi обриси ©© голiвки. Вона ще й досi носить прiзвище Йонаш, хоч,
здавалось би, варто його змiнити. На це сво© причини, що про них тут не
час розводитися. Дивне це дороге й незрозумiле менi сотворiння. Вона
лишилася кiлька рокiв тому сво © матерi, вiдрiклася вiд батька й
привязалася до мого гнiзда. Одначе прiзвища свого не забажала мiняти.
Довгими зимовими вечорами, вона сидить перед голосномовником
радiоапарату, щонебудь робить i слуха передачi з Будапешту. Iншо©, навiть
музики, радiопередачi, не хоче знати. Вона й до сьогоднi переконана, що
все найкраще в свiтi мадярське, що цiлий свiт, то Мадярщина, що
укра©нська мова, мова мужикiв, а ввесь мадярський народ, - графи та
принци.
Вона смi ться зо свого переконання, але це не мiня справи. Смiх ©©
гiркий i зломаний. Переконавшися раз, вона не в станi змiнитися, одначе
вона надзвичайно мила, неймовiрно приваблива й жар ©© неспокiйного серця
нiколи не Згаса . Пiд монотоннi згуки ©© читання в мене вирина безлiч
спогадiв. Хочеться багато розважати, хоч знаю, що це зайво й не практично.
Але всетаки перебрати в памятi подi© минулого, згадати людей, що кровю
писали суворi сторiнки недавнього минулого, варто й необхiдно.
Варто згадати Павла. Вiн мало, мало не став жертвою нашо© перемоги, але
пiсля далося врятувати. Його вимiняли за Йонаша, що вiн й пiсля приходу до
нас румунiв, не перестав робити нам прикростi. Кiтi змагалася, боролася з
ним, аж поки не прийшло в них до остаточного розриву. I батько i дочка
по-свойому мають рацiю, але по-мойому не мають ©© обидво .
Павло з Марiйкою Одружилися, одначе подi©, пережитi тi ю жiнкою, не
лишилися безслiдними. Нервiв ©© не да ться привести до спокою, не
дивлячися на дбайливе до цього вiдношення всiх членiв нашо© родини. Вона
спричиня Павловi чимало турбот i життя того подружжя зовсiм не iдилiйне.
Воно часто нагаду гiрку цибулю, що вiд не© мимохiть течуть сльози, але
енергiя Павла перемага все. Вона безконечна.
Юра одружився також i то не хочеться вiрити з ким... Одружився з
Паранею й причиною того був я. По вiйнi зацiкавився нею, вiднайшов,
познайомив ©© з Юрою й той негайно увiв ©© в наш дiм.
Пiсля звiльнення нашо© кра©ни вiд румунiв, та пiсля катастрофи
визвольних укра©нських змагань, до нас запрошено чехiв.
Життя почало входити в нормальнi рямцi. Ожили грунi, заворушилися жиди
й творили далi свою пасожитську роботу. Гуцул забився знов у цiлину.
Мадяри, як панували, так i панують, тiльки пiд змiненою вивiскою
москвофiлiв. Все по-старому.
Одначе дещо й змiнилося. Ми не пiшли слiдами батькiв, залишили сво
пастирське заняття, а взялися до пiдпри мства. По часi в нас забелькотало
перше немовля народнього промислу - наш тартачок, що здоров росте,
розвива ться й, не дивлячись, що пожера щоденно кiлька сотень кубiв наших
лiсiв, усе таки оплачу ться його годувати.
Я-ж в останнi часи веду дике для наших обставин життя. Обложившися
книгами, часописами, узбро©вши вуха слухавками, а очi окулярами, цiлi днi
проводжу за столом для писання. Брати кпляться й сердяться, але це не
мiня справи. Йонаш пiсля поразки Мадярщини впав у дитинство. Змiнився,
спохмурнiв, уявив себе "русским" i одно, що його трима при життi, це те,
що край цей не став укра©нський, а тому рано, чи пiзно, може знов стати
мадярським... Бо "цi", на його думку, не вдержаться. Вiн разом зо старим
Бабчинським (що також щасливо перемандрував до того саме табору) та й з
росiйсько-мадярським словником, компонують дописи до "русских" часописiв.
Вони, наприклад, доносять: "не памята ться на то, что провал нi м
масовим у наших русских школах учебнiков на настоящом лiтiратурном язiкi,
не будiм iмiти нiякой науки, а что само важно, что в дн шньом свiтi,
корда i роботництво уже стримиться унеможливити конкуренцiю образованием
на основi папiря (школьного свiдiтельства) станеться неможливим".- Це
Йонаш.
Натомiсць Бабчинський рече: "под©жджаючий автомобiль укра©нскi
школьни дiтi камнями обкидувают i таким способом огрожают жiвот
сообщающимся у ньом людей".
А з цього приводу Хомишин що йому недавно упоко©лася "його", через що
вiн з подвiйною пильнiстю вчаща до корчми), сидячи за "гальбою" й
схилившися до вуха сусiда, розважа : - То зна те, сусiде, тотi мадяри
хитрi!
- Ооо!... - многозначуче кива головою сусiд, не розумiючи навiть, що
той мае на думцi.
- Тото кожний ади, що був заклятим мадяром тепер став "русским".
- Айно, айно, - кива лисиною сусiд, вiд чого аж зайчик по стелi, нiби
вiд дзеркала, бiга .
- Бо, - продовжу Хомишин, - прийде час... - i тут зовсiм нахилявся до
вуха сусiда.
- Та набезiвно... - морга очима сусiд.
- Бо ж "цi" не видержать...
- Де там ...
Сусiди нiколи не мали в таких справах двох думок, хiбащо в смаку пива.
Один упевня , то найкраще окоцiмське, другий - пiдгорянське. Так i пили.
Хомишин смакував сво окоцiмське, натомiсць сусiд з насолодою тягнув
пiдгорянське, хоч те i друге, химерний корчмар наливав ©м з одно© бочки.
Спомини пливуть далi. Пригадую Iвана Щутку. Його ''маржинка" ходить
тепер по полонинi Григорiвка. Коли виходить з бербеницями по молоко,
завжди пройдеться, здовж окопiв i, притримуючи правою рукою "пiпу",
похиту головою:
- Айно. Билисi...
I пiдходить до погряничного бiлого камня, сiда на нiм i очi зверта на
схiд. Там безконечно далеко хвилю горами земля, по полонинах пасеться
маржина, бряжчать колоколи й чути здалека трембiту. Довгою стрiчкою здовж
гiрського гребiня, через Григорiвку, Кукул i аж на Говерлю, бiжать
гряничнi, бiлi палi. Щутка дивиться й мiрку . Що мiрку Щутка - сказати
тяжко, але насупленi брови, дубовий, гiркий погляд, глибокi зморщки коло
широких уст, - служать гуцуловi ознакою гнiву. Це особливий гнiв. Гнiв, що
набiра ться роками, десятилiттями й може вдержатися вiд вибуху. Коли ж
вибухне, - навiть горам моторошно стане. Щутка жу пiпу й мiрку . На
полонинi помiж поплутаними iржавими колючими дротам, спокiйно ходять до
всього байдужi корiвки. Де-не-де маячать могили. Чорнi ©х хрести опускають
у зневiррю рамена, написи вилиняли й iмена, що та©лися в них, вiдiйшли в
небуття.
Малий Тулайдан, брат Гната, сидить пiд колибою й награ , замiсць
коломийки, бурхливого гопака. Ця рiч йому неймовiрно подоба ться, а
навчився ©© вiд пастухiв iз Кишача. На крисанi в нього забруджена й
вилиняла стрiчка з жовто© й синьо© барви, а в колибi над мiсцем, де спить,
висить закопчена до непiзнання картинка. Придивившися добре, можна
розпiзнати риси Тараса Шевченка. Пучечок свiжих квiтiв телiпа ться на
гвiздку картини.
Одного разу в Ужгородi зустрiв Артура Шульмана. Пяниця й живе на
"хлiбах" у яко©сь сiмдесятилiтньо© красунi "довiреним". Скрiзь i всюди,
вицокуючи по-вiйськовому закаблуками, рекоменду ться: - капiтен.
Зовсiм що iншого Браш, що його життьова хвиля прибила також до столицi
цi © кра©ни. Великою проблемою була для нього його народнiсть, що ©© мiняв
тiльки тричi. Тепер зiстановився на державнiй. I вигiднiше й поважнiше.
Вiн добре одружився, неймовiрно збiльшив свою ширину, дiстав мiсце
воротаря в мiськiй, "з мiсцевою мовою навчання", гiмназi©, дочекався
парочку пухкеньких, з ямочками на щiчках i пiдборiддю, близнючкiв i
тероризу державною мовою директора й увесь педагогiчний персонал.
Директор у розпачi, професори розводять руками й говорять "по-мiсцевому",
приклавши до уст пальця. Страшне й безнадiйне становище...
Думи мо© перебива доктор Сталь. Пiдсову ться до мене зо сво ю мапою й
почина виясняти мудрi проекти сво©х прийдучих пiдпри мств. Слухаю,
пiдтакую. По часi закортiло пройтися, встав i йду до лiсу.
- Куди? - пита Кiтi. Чорнi ©© очi мякi, мов шовк i теплi, мов вiдблиск
сонця.
- Пройдуся - кажу. - Надто привабливий вечiр.
Пiшов. Вода гатi вiдлива зеленi тiнi дерев, контури гори й барву
заходячого рожевого сонця. Де-не-де на ©© сильнiй поверхнi зявляються й
швидко розбiгаються до берегiв концентричнi круги. Це рибки випливають i
цiлують повiтря.
Пiхнявся до лiсу. Схил гори вкрито густою верствою мякого моху.
Напружено, але спокiйно стоять стрункi ялини. х верхи смiються ще сонцем,
що владно осiдлало Чорну Клеву. Хруснула десь гiлка, крикнув готур, зпiд
вивертня зiрвалася й пострiбала до гори серна.
Забута, зруйнована колиба. Делi, що з них зложенi ©© стiни, погнили,
обросли мохом i маленькими деревцями. Це рештки вiйни. Тут стояв якийсь
штаб.
Зупинився. Абсолютна тиша. Робиться моторошно. Злободеннi справи й
цiлий бiг нашого життя на хвильку тратить свою привабу. Думи крають час i
простiр, перевертають камянi сторiнки минувшини й зазирають туди, де
писано все лiтерами крови й огню.
Очi ж шлють гляд за глядом до шпилiв гiр, що вгрузли в саме нутро
планети й лежать ось, нiби забутi на бойовищi шоломи якихсь велитенських
во©нiв. У хмарах, у стрiльнiй блакитi грузнуть ма статно ©х верховища. На
них лiг знак сонця, круглий, урваний, а над ними золотом кутий, троякий
знак сильних, знак вiчно бажаючих перемоги.
Перед ним - ген до стiп соняшного трону того мiсця, де воно
благословля день, хильнувся та й свавiльно розлiгся навкруги лудяний
сонцем простiр. Там, на його ланах, у хвалдах його габи, у хвилях розкоту
- степy, пралiсу, моря родилось i приняло металеву твердiсть. Якесь
особливе слово... I проникло воно в глибини, у височi, вiдпяло далечiнь,
загрiлось у буревi© душ i сердець небувалим полумьям, досягло камяних
гiрських уст...
I встали гори i промовили.
I вже здавалось, столiття - десятки сивих сивих столiть царювала тут
велика тиша, що сторожко вслухалась у безконечнi колисковi пiснi струнких
смерек... I, здавалось,усi руки, всi уста, всi серця гiрського племенi -
це камiнь, це гранiт, безмовний, безбарвний, холодний... Здавалось очi
його залитi шклом, що на ньому стояла роса вiчних туманiв, що нiколи,
нiколи не мiняли сво © жорстоко-безнадiйно© барви.
Але слово, що громом,стогоном виривалося з камяного нутра потужних
велитнiв, нараз зтрясае самi основи царства вiкового спокою. Здрiгнулвсь i
жадiбно затрiпотала сама земля. Вона уздрiла свого Творця в безмежних
висотах неба, що дихав зливою сонця, натхнений страшною силою чину. Вона
ожила.
1932 - 33. Ясiня - Прага.
(Кiнець)
[1] На Гуцульщинi коли кличуть, то скорочують iмена.
[2] Басурканя - вiдьма.
[3] Волоцюг
[4] Ти чого тут сидиш?
[5] Не розумiю