Хлопцi, що з нами прийшли, обурилися. - Як! Що значить? Коли гуляти, то
всiм гуляти. Нате й весiлля. Цокани гостi в нас, не дамо ©х.
Це все в темних сiнях. Бачимо, один за другим смикнули Манiвчуки
надвiр. Чу мо, за стiною шепчуть i мабудь чарку пють. Видно Манiвчук
часту . Через хвилину з ревом протиснувся з двору до хати якийсь
легiниско. Здоровий. Реве, як бугай.
- Гей, хто тут зайвий з Угорщини, давай дорогу!
В наш город стрiля . Але .Павло нiби й не до нього. Легiнь улiз до
хати, реве, смика ться до Павла, нiби ненароком пхнув на нього дiвчину.
Павло терпiв, терпiв i раптом - брязь легiня в пику.
Удар був меткий i щирий, легiнь поточився й клякнув додолу. Навiть
скрикнути не встиг. За нього хтось на цiлу губу ревнув: гвавт! Цокани
розбиваються!
Захвилювався натовп. Манiвчуки ввiгналися до хати, за ними гурт легiнiв
Повiнню хлинули й нашi легiнi.
Павло вiдступив набiк, зцiпив пястуки, випнув груди. - Ану, кому життя
обридло! Пiдступай! - Лютий, увесь тремтить, обличчя - жар. Всi легiнi
самi вiд себе на два табори розсипалися. Ми не чекали нападу. Раз, раз!
Репiт, брязкiт битого посуду та вiкон. Оджоги, коцюби, макогони - все
пiшло в хiд. Згасло свiтло. Хтось вже через вiкно вилетiв i там на цiле
горло репету .
Хатнiй бiй йшов непомiтно, та хтось заревiв, нiби його душили. Блиснуло
знов свiтло й усi побачили старого Манiвчука в обiймах Павла. Мiцнi були
цi обiйми. Так умiють лише медведi обiймати. Вiд них усi кiсточки старого
трiщали.
- Так це тобi за батька. Раз! Раз! Раз! По черепi. В ту мить десь
взялася Марiйка. Вона нiби десь плигнула згори й хапнула Павла за руку.
- Павле! - скрикнула перелякано. - Будь добрим...
Це випало зненацька, мило, тепло, i рука Павла вiдразу заклякла.
Коротеньку мить подивилися одно одному в очi. Безодня жалю, лютi й любови
злилися в тих поглядах, Скривлене вiд лютi Павлове обличчя вiдразу, нiби
освiтив сонцем, прояснилося. Вiн пiдняв на руки старого свого ворога, -
гей, розступiться! - пiднiс до лiжка й бухнув його в подушки.
Пiсля швидкими, рiзкими кроками, розбивши ворохобний натовп, Павло
вийшов надвiр.
Бiй ущух одразу. Всiм стало нiяково. Ми вийшли за Павлом. Вiн стояв за
рогом хати й витерав чоло.
- Бiжи, Дми, по мого кожуха. Пiдемо, браття, домiв. Хай ©м чорт.
Голос змiнився. Тихий, лагiдний. Пiшов по кожух, довго його шукав, а
знайшовши, ми вiдразу вiдiйшли.
4
Йшли зовсiм мовчки. Почувалися безпечними. Нiхто за нами не йшов, нiхто
нiчим не погрожував. Пiсля нагнав нас Тулайдан.
- Пiду з вами, - каже вiн.
- Можеш - вiдповiв Юра.
- От вони всi тепер здивованi, - почав було Тулайдан, та нiхто з нас не
мав бажання розпочинати про це. Тулайдан замовк.
Нiч тиха, мiсячна, зоряна. Впала сильна роса й чути приморозок.
Спочатку йшли дорогою, пiсля звернули влiво й подалися вверх, пла м на
полонину Григорiвку.
- Ти що робив, Гнате? - порушив тишу Павло.
- Та-а-а, зна ш... - i Гнат махнув рукою. - Все до того адвоката ... по
дорозi й на весiлля зайшов.
- А адвоката нащо потрiбу ш? Судишся? - майже суворо допитував Павло.
- Та все з тим Розенкранцом. Хто його зна , що з того буде.
- Що, вигнав вас з хати? Як то те все до чорта сталося? - запитав Юра.
- Все неньо. Ходили, ходили до нього, часом випивши, прийдуть, хвалять
Йойну. Та раз приходять i хваляться. Так i так. Йойна домага ться нашого
грунту. Як то, схопився я. - Та хто його зна . Я в нього, кажуть, однi ©
зими на метрак малаю позичив. Обiцяв, що за мiсяць поверну. Минув мiсяць,
бик пропав. Треба було другого купити. Пане Йойно, пiдождiть ще пiв року.
Зароблю в бутинi, вiддам. - Ну, чому не пiдождати. Все одно вiдсотки
ростуть. За пiв року старий наш не змiг вiдсоткiв заплатити. Знову до
Йойни, знов просить. А за два роки Йойна нарахував, що i грунт i хата
пiшли до нього. Я вже тут сам узявся за дiло. Мене диву , як воно так
сталося.
- Ну, судився з ним? - пита Павло.
- Судився. Чорт би такi суди забрав. Жид на жидовi сидить i жидом
поганя . Попробуй з таким судом, звяжися. Судився. Два рази ставали. На
адвоката останн стягнули й усе марно. Тепер зима надходить i з хати
виганя .
От воно як.
Йшли поволi пiд гору. Вийшли на полонину. Тиша, шумить лiс i потоки.
Мiсяць великий, великий i тяжкий, повний. Свiтло його мiдяне якесь. Гори
олитi ним i стоять непорушно камянi велитнi. Пройшли полонину, зiйшли дещо
пла м у низ i вийшли на скелю Климпуш.
Звiдсiль видно Близницю, Драгобрат. На пiвнiч велично здiймаються
Синяк, Довга, Хомяк. В низу срiблиться в мiсячнiм сяйвi рiчка Лазещина,
видно стрiхи хат. Чотири довгi тiнi пiдiйшли на край скелi, i зупинилися.
Всiм хотiлося полюбуватися цi ю тишою, величнiстю - простором. Повiтря
чисте, пахуче. Груди високо пiдiймаються й утягають смолянi запахи. Коли б
крила, зiрвався б звiдси й полетiв би до зiр. Колись тут камiнь на
залiзницю добували, рвали його динамiтом i скочували в долину. А тепер
прiрва метрiв двiстi глибока лишилася. А далi лiс, лiс i лiс. Смереки, як
свiчi. Кожний куцак горить i кожна гiлочка тон виводить.
Юра перший перебив тишу. - Гарний, каже, наш край.
- Гарний та дурний, - флегматично дода Павло й спльову .
- То найкраще, кажу, коли б кожний починав вiд себе.
Павла зiрвало. - Брешеш, брате! Не туди стрiля ш. Те, що чоловiк дещо
гульне, дещо розправить кости, - дурне. Не станеш сидiти на запiчку й, як
стара баба, стогнати. Молодiсть молодiсть й кiнець.
I Павло почав розводити сво . Про мадярiв, жидiв. Ненавидiв ©х. Завжди,
коли впадав у поважний настрiй, одразу про це зачинав. Говорив пристрасно,
розмахував руками.
- Пора, казав вiя, правду перед очi поставити. Другi нас живцем
проковтнуть. Прошу тебе - Розенкранц. Що тут Розенкранц? Чорти його
знають, звiдки присунувся сюди, розставив свою павутину й смокче нашу
кервавицю. А скiльки тих Розенкранцiв налiзло до нас? Глянь на Ясiню. В
долинi, при дорозi, самий тобi Розенкранц. А наш гуцул, Бог зна, куди
залiз пiд небо й сидить, як воша голодна.
- Нiчого, махнув чомусь рукою Гнат. Колись i на нашiй вулицi буде
празник. Отодi ми й; Покажемо, хто ми й що ми. Кажуть, он вiйна буде. Ех,
коли б вiйна. Брязну все в землю й на вiйну.
- На яку вiйну! За кого пiдеш дертися? Ми русини, а там за горою такi
самi живуть. Такi ж дурнi й такi ж обдертi.
- Це вже, вмiшався я, вуйко Штефан тобi наговорили.
Павло глянув на мене таким поглядом, що я зацiпив губу.
- А що тобi до того, хто наговорив. Ти но менi анi мур; нi, то дiстанеш
i кiнець.
- Ти коли вiдходиш, Юро? - пита Тулайдан.
- Ще тиждень погуляю й доста.
- До гонведiв?
- Та нiби. Все одно куди.
- Ну, але скоро досвiдок. До дому! - каже Павло. Нинi вiн нами
командував i нiхто не думав перечити. Ми встали й пiшли. Тiльки постiльцi
по сирiй землi шелепають та сухi гiлки потрiскують.
Коли вилiзли на наш грунь, мiсяць зовсiм сповз i от-от упреться в
Близницю. Спiвали пiвнi. Наша хата, хлiви, обороги, цiла та деревяна сiра
садиба, облита сяйвом мiсяця, погрузла в глибокий сон.
Юра пошкрабався до хати, а ми з Павлом лишилися на оборозi. Тулайдана
лишили в низу на дорозi й вiн подався до Ясiня. Ми ж полягали, дещо
поприкривалися сiном i старими кожухами й лежимо. Лежу горiлиць. Мiсяць
просто в очi б , не спиться. Думи лiзуть, у головi шумить, соваюся. По
часi чую, що й Павло не спить, з боку на бiк перекочу ться й потиху
ла ться. Полежали з пiв години i чую:
- Дмитре?....
- Що хочеш? - вiдзиваюся.
- Не спиш?
- Не спиться, кажу. Думаю ввесь час про те весiлля. Невже вона тобi
того?..
- I я думаю про те, перебива Павло. I тут оповiв випадок у корчмi. -
Хотiлося менi, брате, отак свiт розбити. Отак би згрiбнув i розчавив.
Повернувся, пiдпер голову лiктами. Хвилину помовчав i почав знов: -
Зна ш, Дмитре. Може тобi смiх. Смiйся. Все одно. - Голос його злагiднiв. -
Вона, зна ш, так подивилася, так тобi подивилася. Лежу, зна ш, i бачу. Он
вони тi очi. Одно й друге бачу. Бачу нараз обидвое. Чорнi такi, огонь у
них i печуть. От який був пяний, усе забув, нiчого не чув, а як глянула,
все до чорта з голови вилетiло. Все, лиш очi ©© однi. "Будь, каже,
добрим". Ха-ха-ха!
Дивно, зовсiм не по-сво му засмiявся. Знов хвилину помовчав. Менi не
видно його обличчя. Мiсяць свiтив йому в потилицю. Стало чомусь шкода
його. Величезна постать. Грубий, загорiлий карк i та його, якась дитяча
мова. Яка вiн, думаю, дитина. Велика, сильна дитина. Пiсля вiн ще говорив.
Говорив довго й багато. Мрiяв i складав сво© пляни будучого. Також вiн
твердо порiшив, що переможе ©©, що не вiдпустить ©©, що вiн украде ©©,
завезе Бог зна куди, буде спускати дараби, день i нiч працювати, зробить
собi хату й там житиме з нею. Вiн був твердо твердо в цьому переконаний i
вiрив у сво© слова. Заснули аж на свiтанку.
Проспали довго. Сонце зiйшло й пiднялося. День гарний i святочний.
Батько зрана пiшов у Тису до церкви. Там сьогоднi празник-вiдпуст. Павло
йде туди аж пополуднi й Юра мабуть також. О, Юра не мабуть, а напевно
пiде. Вiн не пропустить цi © можливостi. Там вiн ма когось, за ким вiн
далеко пiде. Але Юра про це нiкому не скаже. Там мешка його невеличка
пухкенька жидiвочка Естерка. Жи вона в Тисi в брата й ши на машинi. О,
це чудесна Естерка, весела Естерка. Як вона "радо бавилася з руськими
легiнями", але "найфайнiший" з них Цокан. Ох. той Цокан! Це розумний
легiнь той Цокан. Вiн не такий, як iншi гуцули. Вона спiвала йому гарнi
пiснi, а який у не© голос. Цокан розумi той голос. Цокан любить його,
Цокан i ©© за той голос любить. Вона вийде з ним у лiс, далеко у лiс.
Нащо, щоб ©х усi бачили? Вони зовсiм не потребують, щоб ©х усi бачили.
Вони сядуть собi на камiнi великому. Естерка з моху вiночка зробить й
заквiтча ться. Себе й його. Обидвох заквiтча . А пiсля вона пiсню йому
заспiва :
"Ой, не ходи, Грицю
Та на вечеринцi.
Бо на вечерницях
Дiвки чарiвницi".
I iще Естерка заспiва йому: "Вiють вiтри, вiють буйнi". Де вона
навчилася таких гарних пiсень? Тут на Гуцульщинi таких не знають. Правда,
не знають?
О, Естерка була не лише в Ясiню. Естерка була й далi. Вона була й у
Коломи©, i в Дрогобичi, i, навiть, у самому Львовi. Ах, яке це велике
Мiсто Львiв, йдеш, йдеш i кiнця нема . Там i трамва© ходять. Юра ще не
бачив трамваю. Колись ще Юра зобачить. То. вiз, що сам ходить. Тягне
його лектрика, така сила.... Вона то не може розказати. То треба книги
великi вчити й там написано. I ще бачила у Львовi "кiятри". Пiшла раз,
узяла листочок, заплатила грошi й ©© впустили. Ой, то було красно! Ой,
коли б таке побачив Юра. Заля така велика. Свiтиться скрiзь i на стелi, i
на стiнах. Пiсля все гасне. I тодi почина сама вiд себе пiднiматися на
переднiй стiнi завiса. То вони тiльки так показують, що сама вiд себе. Там
ззаду хтось зтягае ©© за мотузок.
I як вiдкрили... Ой, й! Там тобi зявилася садиба, сад такий пишний
сад. I криниця там була, а якась дiвка йде з вiдрами по воду й так жалiсно
спiва . I Естерка спiвала Юрi ту пiсню, а Юра слухав i очей не зводив з
Естерки. О, яка вона та Естерка. Скiльки вона зна , скiльки бачила.
I якби не пiшов Юра на празник. Вiн ще вчора хотiв i а нiяково було. Не
хотiв Юра, щоб хтось з родини знав, що вiн з жидiвкою водиться. Надто не
хотiлося, щоб знав Павло. Не любить вiн того "кодла". Але Павло все одно
знав. I вiн знав i я знав. Тяжко в селi чогось не знати, чого не треба б
знати!
Батько вернувся з церкви i принiс свою "Недiлю". Павло побачив ©©,
сплюнув i подався, Бог зна куди. - А прочитайно, Дмитре, "Недiлю", - каже
старий. Береш i чита ш: "Велика Копаня украсила свою св. церков одним
прекрасним за 3,000 корон купленим звоном, которого голос на 3-4 селi
чути"....
Ого! - хита головою батько. - Тото тобi дзвiн! Нам би такого дзвона.
Пiсля чита мо про Зелену Верховину, що "вигляда як Юдея, бо мало де
такого села, де б жид за бирова не був".
З Верховини переходимо до культурно-освiтнiх справ. Чита мо, яких то
ма мо тепер непорядних учителiв. Колись це зовсiм iнакше було, бо хоч
"давнiй учитель був худобний, але вiру свою держал твердiше, у корчмi не
валявся так много та й битангов[3] не було так много як тепер".
- Правду каже новинка. Хто тепер вiри сво © трима ться. Тiльки вилiз за
порiг, та й уже "нем тудум". А по мадярськи то вiн, дубило його мамку,
"тудум". Бо там дарма грошики дають. Там не бутин. Там вiн тобi не тягне
колод? Там собi сiв коло столу, шкраб, шкраб пером i вже грошi. I як вiн
тобi вiру не зломить, батька старого не продасть i не забуде рiдно© мамки,
котра вчила його по-мужицьки, по-хлопському, по-звичайному, як i всi чеснi
люди говорять.
Менi все таки подобалися батьковi гуторки. Сто©ть серед хати, руки
довжелезнi, ноги високi. Мова сокирна. але чувся в iнiй розум, звичайний,
простий "людський" розум.
5
А Павло не видержав. Вимився, зачесався, чомусь ще гуглю накинув й
подався через гору до Ясiня. Але й там сьогоднi порожньо. Коло мосту
"Тридцятка", де звичайно вешта ться в свято юрба народу, сьогоднi лиш
кiлька дiдiв попiд жидiвськими крамницями на лавочках сидять i курять сво©
довгi люльки. Вся молодь у Тисi. Там сьогоднi гульня. Там напевно i
Марiйка.
Павло зайшов до корчми й замiсць пива, вихилив одну за одною двi чарки
горiлки без закуски й подався до Тиси. Йшов, землi не чув. Йому здавалося,
що там уже давно всi зiбралися й тiльки на нього чекають. Вiн навмисне
спiзнився й зовсiм1 iз цього задоволений. Широкими, твердими кроками
ступав, посвистував, крисань на бiк. Уже здалека чути музику й гармiдер.
Над Тисою невеличкий майданчик. Там тепер утоптана трава, там
порозсiдалися на колодах легiнi, там дiвчата позаквiтчуванi, купчаться,
мов вiвцi в спеку, i чекають на танець.
Коло церкви розсiлися торгiвцi. Дешевi бляшанi хрестики, образки, губнi
гармонiки, свистуни, серця.
Павло намiрився просто до музик. "Вона" напевно там. Не помилився. До
нього вiдразу пiдiйшли кiлька хлопцiв. - Ну, що? Як? Погуляв у Ворохтi?
- А який вам бiс уже так скоро все поросказував? - Павло сплюнув. Не
любив говорити про такi речi. Став собi, гугля на опашки, руки на грудях
зложив i дивиться на музики. Там йде безконечна гуцулка. Легiнi крутять
дiвчатами, аж курява йде. Коломийки не вмовкають. Он i Марiйка. Червона,
очицi горять. Воно безупинно витанцьову з якимсь легiнем, який тримав
себе, мов молодий пiвник. Пiдiйшов Тулайдан.
- Не бачив ти Юри? - пита Павло так собi, щоб щось сказати. Вiн добре
зна , де оберта ться Юра. Напевно з тою чортовою Рухлею.
- Зрана тут був. Повертiвся, повертiвся й десь зник - каже Тулайдан.
- А не зна ш, що то за пiвник он там коло Марiйки вертиться?
- Та ти хiба не зна ш? Та це ж Гриць Янчеюк. Недавно з гонведiв
прийшов. Живе пiд Цапком. По мадярськи чеше хоч би мадяр.
- Видно одразу. Коли б так звернув йому щелепи, то ©х може зацiпило б.
Не подобався Павловi той Янчеюк вiд постолiв до кресанi. Стояв i
дивився. Гурт легiнiв коло нього, пiдбурюють до танцю. Але вiн не виявляв
звичайного зацiкавлення танцем. Витяг i закурив люльку, яку тiльки в
особливих умовах курив, попакував прудко димом i зпiд лоба слiдкував за
танцюючими. Стояв так з пiв години. Його нiхто не пiзна . Всi дивуються.
Що сталося з Павлом ? Яка муха його вкусила? Побачив одного з тих, якому
програвся й був винен, покликав, виняв грошi й прилюдно заплатив. Мовляв,
дивiться собi й думайте, що хочете. Ще й у голос додав: - так, ти сучий
пасинку, порядно тодi мене обiбрав. Але по-друге я тобi покажу, як грають.
- "Ой, сучий сину, догра шся ти менi!" - Це вiдносилося до того
"пiвника". Бач, пнеться цурупалок огидний. Танцюй, голубе, танцюй! Пика
твоя аж надто тендiтна. Як за©ду ... Ех, як за©ду, розсипляться тi тво©
скалозуби.
Довго вибирав, кого б йому брати. Он химерне, соромливе дiвча. Раз-два,
взяв i закрутився. А дiвча нiчого. Торкнувся легiнь i запалив. Моторно
лiта , дрiбочуть ноженята, синi очицi мигають, горять, гаснуть i
загоряються знов. Вона бо©ться чогось. Хiба з нею легiнь танцю ? Павло
Цокан? Ах, нiколи думати, так мало часу думати. Музики грають i вертиться
в очах стiльки барв. Рука його вже пече, вже пропiка через рукав. Ух, i
танець
Вечiр. Павло втира пiт. Маленька дiвчинка не може бiльше. Марiйка
регоче так голосно. От вона й на нього глянула, а "пiвник" заступив.
Чекай, пiвнику!..
- Пiду додому.
- Що? Ага, ти додому. Чекай, проведу. Почекай ще трошки.
Дiвча почека на нього. Василинка пiшла, Оленка пiшла, а вона не пiшла
з ними. Соромно, але рада. Жи на грунi. Вилiзти на грунь i вже дома.
Павло, мов камiнь, повчить. - Ну, то ходiм. Чорт з нею! - Взяв у долоню
маленьку пiтну ручку й повiв, як дитину. Мовчить Павло. Тяжкi клятi
постоли. Дiвча коло нього несе сво серце трiвожне, залякане. Трiпоче
воно, на уста нi одно слово не йде. I чого вiн мовчить? Говорун, гуляка, а
тепер ягня якесь.
I от пiднiмаються вони пiд гору. Ступ за ступом уперед, далi. Все ширше
й ширше розбiга ться простiр, не дивлячись на вечiрн смеркання. Он уже
лiс. Ще чути з долини скрипку. Як вона бiдна охрипла. Там ще, мабуть,
тупають ноги Марiйки. А впередi лiс. Стоять стрункi смереки, шумлять сво©м
вiчним однотонним шумом. Як там самiтно й затишно. Павло зненацька
прокинувся. Квилення скрипки замовкло. Вiн круто звернув у напрямку лiсу,
туди, де мякий мох убiра шум води, мов вата.
Чи бiляве, хрустке дiвчатко перечило? Нi. Воно також любило ходити по
моховi. Ступиш i мяко торкнеться нога землi. Сядеш собi й слухай досхочу
як шумлять смереки та ялини.
Зайшли. Павло сiв. Дiвча сто©ть, посмiха ться. Усмiшки тi © не бачить
Павло, бо темно, але хоч би й не темно. Вiн сiв, обличчя закрив руками й
задумався. Хтось перед ним сто©ть. Хiба вiн зна , хто то перед ним сто©ть?
Видаються рожевi щiчки, двое чорних очей. Он одно, он друге. Вони
дивляться на нього з жалем i любовю.
- Оленко, - зненацька| обрива вiн тишу. - Йди, слухай, додому.
Оленка здрiгнулася. .Чого вона ма так скоро йти додому? "I неньо в
бутинi, i мамка не скоро вернуться".
- Йди, йди, Оленко. Вiн хоче тут посидiти. Вiн трохи собi тут посидить.
Колись зайде до не©, а тепер йди.
Не хочучи, поволi, Оленка пiшла. Пiшла, оглянулася раз, другий. Аж
страшно. Вiн сидить i не дивиться за нею. А обличчя закрив руками, зовсiм
закрив. Щоб вiн собi що не зробив. Може напився.
Павло довго таки посидiв. Стало темно. Зiйшли зорi. Знов упала роса й
чути приморозок. Смереки потиху шумлять, але вин того не чу . Йому при мно
тут сидiти. Вiн сам, йому нiхто не перешкоджа любуватися тими чарiвними
глибокими очима. Пiсля встав i пiшов у низ.
I сталося так, що йдучи пла м, який веде до рiчки Тиси коло
Струкiвсько© церкви, Павло зустрiв Янч юка. Той, видно, провiв Марiйку й
вертався додому. Принаймнi так здавалося Павловi, що вiн провiв ©©. Пiзнав
його здалека й спочатку думав минути та пiти собi геть. Але стежка, якою
йшли, досить вузька й з обох сторiн огороджена. Зустрiлися й Павло зовсiм
близько вiдчув свого ворога. Щось сильнiше, нiж вiн сам, сiпнуло його. Вiн
раптом переступив дорогу.
- Агiй! Кудою йдеш ? - викрикнув Павло.
- Чи не видиш, що стежкою? - усмiха ться той. Хiба вiн зна , чого той
пяний хоче.
Павло блиснув очима й щiльно пiдступив. - Зна ш, каже, мене?
- Ще б нi.
- Ну, так зарубай собi на носi, що коли не лишиш тоту дiвку, з якою
днесь танцював, так бiльше сюдою не будеш ходити. Ноги перебю й усi ребра
потрощу. Так затям!
Тут уже Янчеюк дещо зрозумiв. - Ади який! А Ти що тут таке? - пiдняв
той пiвнячу голову.
- Так увидиш що, коли до того часу не повилазять. Я тобi зовсiм важно
кажу. Затям!... - Погрожуючи кулаком, вiн пiшов швидко вниз.
6
Гори. Що на свiтi краще вiд наших могутнiх, веселих гiр. Так веселих.
У горах нема смутку. Гори багатi чарами краси, дивовижнiстю будови й
невичерпанiстю стилю. Все тут на мiсцi й необхiдне. Все так , як повинно
бути. Але гори завжди на©внi. Цi потужнi, незграбнi велетнi даються легко
на обман. Приходять дикi шахра© та зловживають ©х невинною довiрливiстю.
Говерля. Oт сто©ть вона, цариця наших гiр, задумана в вiчнiсть. Я люблю
тебе, наша розкiшна горо. Нема часу, коли б ти не була гарною. I тепер,
над осiнь, ти приваблю ш мене. Я не маю сьогоднi нiяко© працi. Сьогоднi
свято. Я вже перечитав батьковi його "Недiлю" й можу йти, куди лиш бачать
очi. Юра й Павло пiшли до Тиси на вiдпуст, але я не пiду туди. Це я ще
вчора собi сказав. Менi при мно вийти собi з дому, зовсiм одному й перейти
грунем до Лазещини. Дехто казав би, що там при много, куди ти завжди
ходиш? А я кажу. Менi при мно там те, що непри мне тобi. "Кожному городу
нрав i права"!
Я йду собi поволi та вслухуюся в оточення. Я любуюся горами й менi
цього нiхто не може заборонити. Я переходжу до Лазещини й зайду до сестри
Василини. Вона завжди спита мене:- що роблять мамка? - А хiба ти не
зна ш, що вони роблять?
- Але я маю право спитати тебе, що вони роблять. А чого ти так часто
туди ходиш?
- Куди?
- А туди за мiст. Там тебе завжди люди бачать. Сядеш i сидиш.
- Бо там гарне мiсце на землi. А я люблю гарнi мiсця.
- Ой, дивися менi з тими мiсцями. Колись тебе пани зацькують псами.
- Ет, нiчого ти не тямиш! - I я йшов собi геть. Йшов через огород до
залiзницi, пiсля залiзничним пасмом до мосту. Тут розкiшний високий
залiзний мiст. Он потяг ©де. Засвистав i по©хав далi. Дим направо й налiво
стелиться, а часом лише направо, або налiво. Сонце б на скелю Климпуш. Ще
минуло© ночi ми там були. Правда, що гарно там? Так, там дуже гарно. Я ще
колись пiду туди вночi. Але й тут у низу гарно. Он молоденький смеречняк.
Там он пень той, де "сядеш i сидиш". Яке кому дiло, де я сяду й сиджу?
Де хочу, там i сяду й нiкого не стану питати. Звiдсiль такий вигляд на
лiс, на скелю. В низу загорода й садок.... Там ще до цього часу й геть до
самого снiгу цвiтуть червонi та жовтi квiти. I хата гарна там сто©ть.
Тако© хати в Лазещинi нема бiльше. Сад i хата й квiти тягнули мене. Хiба
я не знаю, що там жие Йонаш, великий пан лiсничий. Вiн ма чотири гончi
пси й ходить на лови. Часом до нього ще якiсь при©дуть пани. Всi вони
веселi, гарно вбранi. Ходять тодi по саду паничi й панянки. Часом грають i
спiвають. Ходить там i Йонашова донька. Це ще маленька дiвчинка в куцому
бiлому вбрана.
"Сядеш i сидиш". Я й тодi так само сiв собi й сидiв. Сонце тодi так
само заходило. Хто винен, що я вертався собi з полонини, був утомлений i
сiв посидiти. З того гарного в долинi будиночку доносилася музика. Грали
на грамофонi. Рiдко коли послуха ш у нас грамофона, ну я й сiв послухати.
Це так зненацька сталося. Вона цiла бiленька вийшла з смеречняка, та
просто до мене. Вся, кажу, бiла. I убранячко бiле й панчiшки, i черевички.
Очi лиш дуже чорнi й чорне волосся, та рожева стрiчка, якою пiдперезалася.
Занiмiлий i задубiлий, хiба я знаю нащо тодi був подiбний Якесь звiря, чи
що....
- Minek ulsz te itten?[4] - запитала по мадярськи.
- Nem tudum[5]. He розумiю.
Дивлюся на не©. Оглянула мене, обмацала, торкнулася мо © руки. Глянув я
на свою руку, на ©©, злякався й швидко заховав свою. Моя, як кусень цегли,
а ©© нiби з хрусталю рожевого. Також ©й подобався мiй кожух. Обмацала,
оглянула, щось говорила. Зрозумiв з того тiльки останн :
- Так ти не зна ш по-мадярськи?
- Знаю "нем ту дум".
- Усмiхнулася й каже: то дуже мало. Навчися. Всi поряднi люди говорять
по-мадярськи. Як звешся? "Як звешся" було по-нашому.
- Ага, Цокан! - i далi щось белькотала, так що зо всього я лиш пару
разiв зрозумiв Цокан. Пiсля вона ще раз торкнулася мо © лаби, усмiхнулася
й зникла.
Лишилася усмiшка та запах. Довго ще сидiв. Думав, ще вернеться, але нi.
Встав i забрав з собою усмiшку й запах. Чого менi тодi так легко йшлося,
не знаю. Я нiс пишно усмiшку й запах, нiс i собi усмiхався. Лiг спати, а
усмiшка й запах коло мене. I я нераз, дурний i соромливий, лiтав пiд
хмарами, де сяючi озера горять у сяйвi рожевого свiтла, а по них плавають
дiяментовi палаци. Мене несуть до них конi з огненими гривами, а я цiлому
свiтовi усмiхаюся. Ох, який я був дурний!
I цього дня й багато минулих, нераз приходив до того пеньочка, щоб
посидiти. Але вона вже бiльше не вийшла. Одначе чому б менi не прийти сюди
й не посидiти. Це менi вiльно робити, я цим нiкому не перешкоджаю. От я
собi сиджу й дивлюся в низ. Там брешуть собаки, снують люди. Часом почую
знайомий вальс грамофону. Досить щось мучить, але не скаржуся. Я, зрештою,
як i кожний гуцул, не вмiю скаржитися. Для мене все добре. От щось менi
здумалося, пiднiмаюся та йду в лiс. Тихо тут i урочисто. Нi в однiй церквi
не чую тако© побожностi. От на колiна впаду й почну молитися. Пiд ногами
вiчне мокрий мох. У нього грузнуть ноги й пахне чимсь гострим. Поваленi
буреломом погнилi колоди, нагадують трупи. Колись це, мабуть, були люди.
Вони обернулися в дерева, а опiсля в трупи.
Одного разу, зда ться, пiймав ©©. Падав дощ i вiтер зухвало розгойдував
ганебно тонкi хоч i високi смереки. З рушницею йшов лiсничий, а коло нього
два пси. I була з ним також якась, невисока, тонка, загорнена в чорний
блискучий дощовик, особа, обличчя яко© не бачив. Але я рiшуче був
переконаний, що то вона й то була вона. Дуже скоро знов стратив ©©. Це
смiшно. Вона по©хала до школи, а я дурень, чорт зна чого, лазив по тих
лiсах.
7
За тиждень по Пречистiй Юра, вiдiйшов до вiйська. Погода скоро
змiнилася. Небо затягнулося й загусло. Полилися дощi. Я все ще ходив у
Лазещину, а Павло до Ясiня. Час повз безконечно. Мамка плакала за Юрою.
Ночi довгi й бурхливi. Дещо краще було, як ходили до бутину. Натягнешся за
день, приволочишся поночi додому й спиш камяним сном.
Ходили зрiдка й на вечерницi. Дмитриха-вдовиця, чоловiка котро© забило
в бутинi дерево, боялася сама, - "чоловiк ходить", скликала до себе
дiвчат... Приходили, приносили вовну, микали, пряли, спiвали пiснi.
Приходили й легiнi.
Пару разiв, не дивлячись на далеку дорогу, приходила й Марiйка. Павло
рвав i метав, бо якраз у тi вечорi був деiнде. Три рази перед Рiздвом
приходила й три рази прогавив. Лютував, але дарма. Пiсля вже кожний день
заходив, але Манiвчук спостерiг, куди бiга донька, й поклав тому край.
Глибоко ненавидiв вiн Цоканiв. Краще смерть, нiж вiддати доньку за ворога.
Перед Рiздвом рознеслася чутка, що Марiйка засватана. Ось лише пiст
мине й до шлюбу. Павло, як стояв (почув це вперше в бутинi) з сокирою, так
нею рубнув, що по самий обух ввiгналася в колоду, аж скалки бризнули.
- Що тобi сокира винна, чоловiче? - кпить Нiмчук, який йому ту чутку
передав. Цей сто©ть, набива люльку й посмiшки подивля ться на Павла.
всiм гуляти. Нате й весiлля. Цокани гостi в нас, не дамо ©х.
Це все в темних сiнях. Бачимо, один за другим смикнули Манiвчуки
надвiр. Чу мо, за стiною шепчуть i мабудь чарку пють. Видно Манiвчук
часту . Через хвилину з ревом протиснувся з двору до хати якийсь
легiниско. Здоровий. Реве, як бугай.
- Гей, хто тут зайвий з Угорщини, давай дорогу!
В наш город стрiля . Але .Павло нiби й не до нього. Легiнь улiз до
хати, реве, смика ться до Павла, нiби ненароком пхнув на нього дiвчину.
Павло терпiв, терпiв i раптом - брязь легiня в пику.
Удар був меткий i щирий, легiнь поточився й клякнув додолу. Навiть
скрикнути не встиг. За нього хтось на цiлу губу ревнув: гвавт! Цокани
розбиваються!
Захвилювався натовп. Манiвчуки ввiгналися до хати, за ними гурт легiнiв
Повiнню хлинули й нашi легiнi.
Павло вiдступив набiк, зцiпив пястуки, випнув груди. - Ану, кому життя
обридло! Пiдступай! - Лютий, увесь тремтить, обличчя - жар. Всi легiнi
самi вiд себе на два табори розсипалися. Ми не чекали нападу. Раз, раз!
Репiт, брязкiт битого посуду та вiкон. Оджоги, коцюби, макогони - все
пiшло в хiд. Згасло свiтло. Хтось вже через вiкно вилетiв i там на цiле
горло репету .
Хатнiй бiй йшов непомiтно, та хтось заревiв, нiби його душили. Блиснуло
знов свiтло й усi побачили старого Манiвчука в обiймах Павла. Мiцнi були
цi обiйми. Так умiють лише медведi обiймати. Вiд них усi кiсточки старого
трiщали.
- Так це тобi за батька. Раз! Раз! Раз! По черепi. В ту мить десь
взялася Марiйка. Вона нiби десь плигнула згори й хапнула Павла за руку.
- Павле! - скрикнула перелякано. - Будь добрим...
Це випало зненацька, мило, тепло, i рука Павла вiдразу заклякла.
Коротеньку мить подивилися одно одному в очi. Безодня жалю, лютi й любови
злилися в тих поглядах, Скривлене вiд лютi Павлове обличчя вiдразу, нiби
освiтив сонцем, прояснилося. Вiн пiдняв на руки старого свого ворога, -
гей, розступiться! - пiднiс до лiжка й бухнув його в подушки.
Пiсля швидкими, рiзкими кроками, розбивши ворохобний натовп, Павло
вийшов надвiр.
Бiй ущух одразу. Всiм стало нiяково. Ми вийшли за Павлом. Вiн стояв за
рогом хати й витерав чоло.
- Бiжи, Дми, по мого кожуха. Пiдемо, браття, домiв. Хай ©м чорт.
Голос змiнився. Тихий, лагiдний. Пiшов по кожух, довго його шукав, а
знайшовши, ми вiдразу вiдiйшли.
4
Йшли зовсiм мовчки. Почувалися безпечними. Нiхто за нами не йшов, нiхто
нiчим не погрожував. Пiсля нагнав нас Тулайдан.
- Пiду з вами, - каже вiн.
- Можеш - вiдповiв Юра.
- От вони всi тепер здивованi, - почав було Тулайдан, та нiхто з нас не
мав бажання розпочинати про це. Тулайдан замовк.
Нiч тиха, мiсячна, зоряна. Впала сильна роса й чути приморозок.
Спочатку йшли дорогою, пiсля звернули влiво й подалися вверх, пла м на
полонину Григорiвку.
- Ти що робив, Гнате? - порушив тишу Павло.
- Та-а-а, зна ш... - i Гнат махнув рукою. - Все до того адвоката ... по
дорозi й на весiлля зайшов.
- А адвоката нащо потрiбу ш? Судишся? - майже суворо допитував Павло.
- Та все з тим Розенкранцом. Хто його зна , що з того буде.
- Що, вигнав вас з хати? Як то те все до чорта сталося? - запитав Юра.
- Все неньо. Ходили, ходили до нього, часом випивши, прийдуть, хвалять
Йойну. Та раз приходять i хваляться. Так i так. Йойна домага ться нашого
грунту. Як то, схопився я. - Та хто його зна . Я в нього, кажуть, однi ©
зими на метрак малаю позичив. Обiцяв, що за мiсяць поверну. Минув мiсяць,
бик пропав. Треба було другого купити. Пане Йойно, пiдождiть ще пiв року.
Зароблю в бутинi, вiддам. - Ну, чому не пiдождати. Все одно вiдсотки
ростуть. За пiв року старий наш не змiг вiдсоткiв заплатити. Знову до
Йойни, знов просить. А за два роки Йойна нарахував, що i грунт i хата
пiшли до нього. Я вже тут сам узявся за дiло. Мене диву , як воно так
сталося.
- Ну, судився з ним? - пита Павло.
- Судився. Чорт би такi суди забрав. Жид на жидовi сидить i жидом
поганя . Попробуй з таким судом, звяжися. Судився. Два рази ставали. На
адвоката останн стягнули й усе марно. Тепер зима надходить i з хати
виганя .
От воно як.
Йшли поволi пiд гору. Вийшли на полонину. Тиша, шумить лiс i потоки.
Мiсяць великий, великий i тяжкий, повний. Свiтло його мiдяне якесь. Гори
олитi ним i стоять непорушно камянi велитнi. Пройшли полонину, зiйшли дещо
пла м у низ i вийшли на скелю Климпуш.
Звiдсiль видно Близницю, Драгобрат. На пiвнiч велично здiймаються
Синяк, Довга, Хомяк. В низу срiблиться в мiсячнiм сяйвi рiчка Лазещина,
видно стрiхи хат. Чотири довгi тiнi пiдiйшли на край скелi, i зупинилися.
Всiм хотiлося полюбуватися цi ю тишою, величнiстю - простором. Повiтря
чисте, пахуче. Груди високо пiдiймаються й утягають смолянi запахи. Коли б
крила, зiрвався б звiдси й полетiв би до зiр. Колись тут камiнь на
залiзницю добували, рвали його динамiтом i скочували в долину. А тепер
прiрва метрiв двiстi глибока лишилася. А далi лiс, лiс i лiс. Смереки, як
свiчi. Кожний куцак горить i кожна гiлочка тон виводить.
Юра перший перебив тишу. - Гарний, каже, наш край.
- Гарний та дурний, - флегматично дода Павло й спльову .
- То найкраще, кажу, коли б кожний починав вiд себе.
Павла зiрвало. - Брешеш, брате! Не туди стрiля ш. Те, що чоловiк дещо
гульне, дещо розправить кости, - дурне. Не станеш сидiти на запiчку й, як
стара баба, стогнати. Молодiсть молодiсть й кiнець.
I Павло почав розводити сво . Про мадярiв, жидiв. Ненавидiв ©х. Завжди,
коли впадав у поважний настрiй, одразу про це зачинав. Говорив пристрасно,
розмахував руками.
- Пора, казав вiя, правду перед очi поставити. Другi нас живцем
проковтнуть. Прошу тебе - Розенкранц. Що тут Розенкранц? Чорти його
знають, звiдки присунувся сюди, розставив свою павутину й смокче нашу
кервавицю. А скiльки тих Розенкранцiв налiзло до нас? Глянь на Ясiню. В
долинi, при дорозi, самий тобi Розенкранц. А наш гуцул, Бог зна, куди
залiз пiд небо й сидить, як воша голодна.
- Нiчого, махнув чомусь рукою Гнат. Колись i на нашiй вулицi буде
празник. Отодi ми й; Покажемо, хто ми й що ми. Кажуть, он вiйна буде. Ех,
коли б вiйна. Брязну все в землю й на вiйну.
- На яку вiйну! За кого пiдеш дертися? Ми русини, а там за горою такi
самi живуть. Такi ж дурнi й такi ж обдертi.
- Це вже, вмiшався я, вуйко Штефан тобi наговорили.
Павло глянув на мене таким поглядом, що я зацiпив губу.
- А що тобi до того, хто наговорив. Ти но менi анi мур; нi, то дiстанеш
i кiнець.
- Ти коли вiдходиш, Юро? - пита Тулайдан.
- Ще тиждень погуляю й доста.
- До гонведiв?
- Та нiби. Все одно куди.
- Ну, але скоро досвiдок. До дому! - каже Павло. Нинi вiн нами
командував i нiхто не думав перечити. Ми встали й пiшли. Тiльки постiльцi
по сирiй землi шелепають та сухi гiлки потрiскують.
Коли вилiзли на наш грунь, мiсяць зовсiм сповз i от-от упреться в
Близницю. Спiвали пiвнi. Наша хата, хлiви, обороги, цiла та деревяна сiра
садиба, облита сяйвом мiсяця, погрузла в глибокий сон.
Юра пошкрабався до хати, а ми з Павлом лишилися на оборозi. Тулайдана
лишили в низу на дорозi й вiн подався до Ясiня. Ми ж полягали, дещо
поприкривалися сiном i старими кожухами й лежимо. Лежу горiлиць. Мiсяць
просто в очi б , не спиться. Думи лiзуть, у головi шумить, соваюся. По
часi чую, що й Павло не спить, з боку на бiк перекочу ться й потиху
ла ться. Полежали з пiв години i чую:
- Дмитре?....
- Що хочеш? - вiдзиваюся.
- Не спиш?
- Не спиться, кажу. Думаю ввесь час про те весiлля. Невже вона тобi
того?..
- I я думаю про те, перебива Павло. I тут оповiв випадок у корчмi. -
Хотiлося менi, брате, отак свiт розбити. Отак би згрiбнув i розчавив.
Повернувся, пiдпер голову лiктами. Хвилину помовчав i почав знов: -
Зна ш, Дмитре. Може тобi смiх. Смiйся. Все одно. - Голос його злагiднiв. -
Вона, зна ш, так подивилася, так тобi подивилася. Лежу, зна ш, i бачу. Он
вони тi очi. Одно й друге бачу. Бачу нараз обидвое. Чорнi такi, огонь у
них i печуть. От який був пяний, усе забув, нiчого не чув, а як глянула,
все до чорта з голови вилетiло. Все, лиш очi ©© однi. "Будь, каже,
добрим". Ха-ха-ха!
Дивно, зовсiм не по-сво му засмiявся. Знов хвилину помовчав. Менi не
видно його обличчя. Мiсяць свiтив йому в потилицю. Стало чомусь шкода
його. Величезна постать. Грубий, загорiлий карк i та його, якась дитяча
мова. Яка вiн, думаю, дитина. Велика, сильна дитина. Пiсля вiн ще говорив.
Говорив довго й багато. Мрiяв i складав сво© пляни будучого. Також вiн
твердо порiшив, що переможе ©©, що не вiдпустить ©©, що вiн украде ©©,
завезе Бог зна куди, буде спускати дараби, день i нiч працювати, зробить
собi хату й там житиме з нею. Вiн був твердо твердо в цьому переконаний i
вiрив у сво© слова. Заснули аж на свiтанку.
Проспали довго. Сонце зiйшло й пiднялося. День гарний i святочний.
Батько зрана пiшов у Тису до церкви. Там сьогоднi празник-вiдпуст. Павло
йде туди аж пополуднi й Юра мабуть також. О, Юра не мабуть, а напевно
пiде. Вiн не пропустить цi © можливостi. Там вiн ма когось, за ким вiн
далеко пiде. Але Юра про це нiкому не скаже. Там мешка його невеличка
пухкенька жидiвочка Естерка. Жи вона в Тисi в брата й ши на машинi. О,
це чудесна Естерка, весела Естерка. Як вона "радо бавилася з руськими
легiнями", але "найфайнiший" з них Цокан. Ох. той Цокан! Це розумний
легiнь той Цокан. Вiн не такий, як iншi гуцули. Вона спiвала йому гарнi
пiснi, а який у не© голос. Цокан розумi той голос. Цокан любить його,
Цокан i ©© за той голос любить. Вона вийде з ним у лiс, далеко у лiс.
Нащо, щоб ©х усi бачили? Вони зовсiм не потребують, щоб ©х усi бачили.
Вони сядуть собi на камiнi великому. Естерка з моху вiночка зробить й
заквiтча ться. Себе й його. Обидвох заквiтча . А пiсля вона пiсню йому
заспiва :
"Ой, не ходи, Грицю
Та на вечеринцi.
Бо на вечерницях
Дiвки чарiвницi".
I iще Естерка заспiва йому: "Вiють вiтри, вiють буйнi". Де вона
навчилася таких гарних пiсень? Тут на Гуцульщинi таких не знають. Правда,
не знають?
О, Естерка була не лише в Ясiню. Естерка була й далi. Вона була й у
Коломи©, i в Дрогобичi, i, навiть, у самому Львовi. Ах, яке це велике
Мiсто Львiв, йдеш, йдеш i кiнця нема . Там i трамва© ходять. Юра ще не
бачив трамваю. Колись ще Юра зобачить. То. вiз, що сам ходить. Тягне
його лектрика, така сила.... Вона то не може розказати. То треба книги
великi вчити й там написано. I ще бачила у Львовi "кiятри". Пiшла раз,
узяла листочок, заплатила грошi й ©© впустили. Ой, то було красно! Ой,
коли б таке побачив Юра. Заля така велика. Свiтиться скрiзь i на стелi, i
на стiнах. Пiсля все гасне. I тодi почина сама вiд себе пiднiматися на
переднiй стiнi завiса. То вони тiльки так показують, що сама вiд себе. Там
ззаду хтось зтягае ©© за мотузок.
I як вiдкрили... Ой, й! Там тобi зявилася садиба, сад такий пишний
сад. I криниця там була, а якась дiвка йде з вiдрами по воду й так жалiсно
спiва . I Естерка спiвала Юрi ту пiсню, а Юра слухав i очей не зводив з
Естерки. О, яка вона та Естерка. Скiльки вона зна , скiльки бачила.
I якби не пiшов Юра на празник. Вiн ще вчора хотiв i а нiяково було. Не
хотiв Юра, щоб хтось з родини знав, що вiн з жидiвкою водиться. Надто не
хотiлося, щоб знав Павло. Не любить вiн того "кодла". Але Павло все одно
знав. I вiн знав i я знав. Тяжко в селi чогось не знати, чого не треба б
знати!
Батько вернувся з церкви i принiс свою "Недiлю". Павло побачив ©©,
сплюнув i подався, Бог зна куди. - А прочитайно, Дмитре, "Недiлю", - каже
старий. Береш i чита ш: "Велика Копаня украсила свою св. церков одним
прекрасним за 3,000 корон купленим звоном, которого голос на 3-4 селi
чути"....
Ого! - хита головою батько. - Тото тобi дзвiн! Нам би такого дзвона.
Пiсля чита мо про Зелену Верховину, що "вигляда як Юдея, бо мало де
такого села, де б жид за бирова не був".
З Верховини переходимо до культурно-освiтнiх справ. Чита мо, яких то
ма мо тепер непорядних учителiв. Колись це зовсiм iнакше було, бо хоч
"давнiй учитель був худобний, але вiру свою держал твердiше, у корчмi не
валявся так много та й битангов[3] не було так много як тепер".
- Правду каже новинка. Хто тепер вiри сво © трима ться. Тiльки вилiз за
порiг, та й уже "нем тудум". А по мадярськи то вiн, дубило його мамку,
"тудум". Бо там дарма грошики дають. Там не бутин. Там вiн тобi не тягне
колод? Там собi сiв коло столу, шкраб, шкраб пером i вже грошi. I як вiн
тобi вiру не зломить, батька старого не продасть i не забуде рiдно© мамки,
котра вчила його по-мужицьки, по-хлопському, по-звичайному, як i всi чеснi
люди говорять.
Менi все таки подобалися батьковi гуторки. Сто©ть серед хати, руки
довжелезнi, ноги високi. Мова сокирна. але чувся в iнiй розум, звичайний,
простий "людський" розум.
5
А Павло не видержав. Вимився, зачесався, чомусь ще гуглю накинув й
подався через гору до Ясiня. Але й там сьогоднi порожньо. Коло мосту
"Тридцятка", де звичайно вешта ться в свято юрба народу, сьогоднi лиш
кiлька дiдiв попiд жидiвськими крамницями на лавочках сидять i курять сво©
довгi люльки. Вся молодь у Тисi. Там сьогоднi гульня. Там напевно i
Марiйка.
Павло зайшов до корчми й замiсць пива, вихилив одну за одною двi чарки
горiлки без закуски й подався до Тиси. Йшов, землi не чув. Йому здавалося,
що там уже давно всi зiбралися й тiльки на нього чекають. Вiн навмисне
спiзнився й зовсiм1 iз цього задоволений. Широкими, твердими кроками
ступав, посвистував, крисань на бiк. Уже здалека чути музику й гармiдер.
Над Тисою невеличкий майданчик. Там тепер утоптана трава, там
порозсiдалися на колодах легiнi, там дiвчата позаквiтчуванi, купчаться,
мов вiвцi в спеку, i чекають на танець.
Коло церкви розсiлися торгiвцi. Дешевi бляшанi хрестики, образки, губнi
гармонiки, свистуни, серця.
Павло намiрився просто до музик. "Вона" напевно там. Не помилився. До
нього вiдразу пiдiйшли кiлька хлопцiв. - Ну, що? Як? Погуляв у Ворохтi?
- А який вам бiс уже так скоро все поросказував? - Павло сплюнув. Не
любив говорити про такi речi. Став собi, гугля на опашки, руки на грудях
зложив i дивиться на музики. Там йде безконечна гуцулка. Легiнi крутять
дiвчатами, аж курява йде. Коломийки не вмовкають. Он i Марiйка. Червона,
очицi горять. Воно безупинно витанцьову з якимсь легiнем, який тримав
себе, мов молодий пiвник. Пiдiйшов Тулайдан.
- Не бачив ти Юри? - пита Павло так собi, щоб щось сказати. Вiн добре
зна , де оберта ться Юра. Напевно з тою чортовою Рухлею.
- Зрана тут був. Повертiвся, повертiвся й десь зник - каже Тулайдан.
- А не зна ш, що то за пiвник он там коло Марiйки вертиться?
- Та ти хiба не зна ш? Та це ж Гриць Янчеюк. Недавно з гонведiв
прийшов. Живе пiд Цапком. По мадярськи чеше хоч би мадяр.
- Видно одразу. Коли б так звернув йому щелепи, то ©х може зацiпило б.
Не подобався Павловi той Янчеюк вiд постолiв до кресанi. Стояв i
дивився. Гурт легiнiв коло нього, пiдбурюють до танцю. Але вiн не виявляв
звичайного зацiкавлення танцем. Витяг i закурив люльку, яку тiльки в
особливих умовах курив, попакував прудко димом i зпiд лоба слiдкував за
танцюючими. Стояв так з пiв години. Його нiхто не пiзна . Всi дивуються.
Що сталося з Павлом ? Яка муха його вкусила? Побачив одного з тих, якому
програвся й був винен, покликав, виняв грошi й прилюдно заплатив. Мовляв,
дивiться собi й думайте, що хочете. Ще й у голос додав: - так, ти сучий
пасинку, порядно тодi мене обiбрав. Але по-друге я тобi покажу, як грають.
- "Ой, сучий сину, догра шся ти менi!" - Це вiдносилося до того
"пiвника". Бач, пнеться цурупалок огидний. Танцюй, голубе, танцюй! Пика
твоя аж надто тендiтна. Як за©ду ... Ех, як за©ду, розсипляться тi тво©
скалозуби.
Довго вибирав, кого б йому брати. Он химерне, соромливе дiвча. Раз-два,
взяв i закрутився. А дiвча нiчого. Торкнувся легiнь i запалив. Моторно
лiта , дрiбочуть ноженята, синi очицi мигають, горять, гаснуть i
загоряються знов. Вона бо©ться чогось. Хiба з нею легiнь танцю ? Павло
Цокан? Ах, нiколи думати, так мало часу думати. Музики грають i вертиться
в очах стiльки барв. Рука його вже пече, вже пропiка через рукав. Ух, i
танець
Вечiр. Павло втира пiт. Маленька дiвчинка не може бiльше. Марiйка
регоче так голосно. От вона й на нього глянула, а "пiвник" заступив.
Чекай, пiвнику!..
- Пiду додому.
- Що? Ага, ти додому. Чекай, проведу. Почекай ще трошки.
Дiвча почека на нього. Василинка пiшла, Оленка пiшла, а вона не пiшла
з ними. Соромно, але рада. Жи на грунi. Вилiзти на грунь i вже дома.
Павло, мов камiнь, повчить. - Ну, то ходiм. Чорт з нею! - Взяв у долоню
маленьку пiтну ручку й повiв, як дитину. Мовчить Павло. Тяжкi клятi
постоли. Дiвча коло нього несе сво серце трiвожне, залякане. Трiпоче
воно, на уста нi одно слово не йде. I чого вiн мовчить? Говорун, гуляка, а
тепер ягня якесь.
I от пiднiмаються вони пiд гору. Ступ за ступом уперед, далi. Все ширше
й ширше розбiга ться простiр, не дивлячись на вечiрн смеркання. Он уже
лiс. Ще чути з долини скрипку. Як вона бiдна охрипла. Там ще, мабуть,
тупають ноги Марiйки. А впередi лiс. Стоять стрункi смереки, шумлять сво©м
вiчним однотонним шумом. Як там самiтно й затишно. Павло зненацька
прокинувся. Квилення скрипки замовкло. Вiн круто звернув у напрямку лiсу,
туди, де мякий мох убiра шум води, мов вата.
Чи бiляве, хрустке дiвчатко перечило? Нi. Воно також любило ходити по
моховi. Ступиш i мяко торкнеться нога землi. Сядеш собi й слухай досхочу
як шумлять смереки та ялини.
Зайшли. Павло сiв. Дiвча сто©ть, посмiха ться. Усмiшки тi © не бачить
Павло, бо темно, але хоч би й не темно. Вiн сiв, обличчя закрив руками й
задумався. Хтось перед ним сто©ть. Хiба вiн зна , хто то перед ним сто©ть?
Видаються рожевi щiчки, двое чорних очей. Он одно, он друге. Вони
дивляться на нього з жалем i любовю.
- Оленко, - зненацька| обрива вiн тишу. - Йди, слухай, додому.
Оленка здрiгнулася. .Чого вона ма так скоро йти додому? "I неньо в
бутинi, i мамка не скоро вернуться".
- Йди, йди, Оленко. Вiн хоче тут посидiти. Вiн трохи собi тут посидить.
Колись зайде до не©, а тепер йди.
Не хочучи, поволi, Оленка пiшла. Пiшла, оглянулася раз, другий. Аж
страшно. Вiн сидить i не дивиться за нею. А обличчя закрив руками, зовсiм
закрив. Щоб вiн собi що не зробив. Може напився.
Павло довго таки посидiв. Стало темно. Зiйшли зорi. Знов упала роса й
чути приморозок. Смереки потиху шумлять, але вин того не чу . Йому при мно
тут сидiти. Вiн сам, йому нiхто не перешкоджа любуватися тими чарiвними
глибокими очима. Пiсля встав i пiшов у низ.
I сталося так, що йдучи пла м, який веде до рiчки Тиси коло
Струкiвсько© церкви, Павло зустрiв Янч юка. Той, видно, провiв Марiйку й
вертався додому. Принаймнi так здавалося Павловi, що вiн провiв ©©. Пiзнав
його здалека й спочатку думав минути та пiти собi геть. Але стежка, якою
йшли, досить вузька й з обох сторiн огороджена. Зустрiлися й Павло зовсiм
близько вiдчув свого ворога. Щось сильнiше, нiж вiн сам, сiпнуло його. Вiн
раптом переступив дорогу.
- Агiй! Кудою йдеш ? - викрикнув Павло.
- Чи не видиш, що стежкою? - усмiха ться той. Хiба вiн зна , чого той
пяний хоче.
Павло блиснув очима й щiльно пiдступив. - Зна ш, каже, мене?
- Ще б нi.
- Ну, так зарубай собi на носi, що коли не лишиш тоту дiвку, з якою
днесь танцював, так бiльше сюдою не будеш ходити. Ноги перебю й усi ребра
потрощу. Так затям!
Тут уже Янчеюк дещо зрозумiв. - Ади який! А Ти що тут таке? - пiдняв
той пiвнячу голову.
- Так увидиш що, коли до того часу не повилазять. Я тобi зовсiм важно
кажу. Затям!... - Погрожуючи кулаком, вiн пiшов швидко вниз.
6
Гори. Що на свiтi краще вiд наших могутнiх, веселих гiр. Так веселих.
У горах нема смутку. Гори багатi чарами краси, дивовижнiстю будови й
невичерпанiстю стилю. Все тут на мiсцi й необхiдне. Все так , як повинно
бути. Але гори завжди на©внi. Цi потужнi, незграбнi велетнi даються легко
на обман. Приходять дикi шахра© та зловживають ©х невинною довiрливiстю.
Говерля. Oт сто©ть вона, цариця наших гiр, задумана в вiчнiсть. Я люблю
тебе, наша розкiшна горо. Нема часу, коли б ти не була гарною. I тепер,
над осiнь, ти приваблю ш мене. Я не маю сьогоднi нiяко© працi. Сьогоднi
свято. Я вже перечитав батьковi його "Недiлю" й можу йти, куди лиш бачать
очi. Юра й Павло пiшли до Тиси на вiдпуст, але я не пiду туди. Це я ще
вчора собi сказав. Менi при мно вийти собi з дому, зовсiм одному й перейти
грунем до Лазещини. Дехто казав би, що там при много, куди ти завжди
ходиш? А я кажу. Менi при мно там те, що непри мне тобi. "Кожному городу
нрав i права"!
Я йду собi поволi та вслухуюся в оточення. Я любуюся горами й менi
цього нiхто не може заборонити. Я переходжу до Лазещини й зайду до сестри
Василини. Вона завжди спита мене:- що роблять мамка? - А хiба ти не
зна ш, що вони роблять?
- Але я маю право спитати тебе, що вони роблять. А чого ти так часто
туди ходиш?
- Куди?
- А туди за мiст. Там тебе завжди люди бачать. Сядеш i сидиш.
- Бо там гарне мiсце на землi. А я люблю гарнi мiсця.
- Ой, дивися менi з тими мiсцями. Колись тебе пани зацькують псами.
- Ет, нiчого ти не тямиш! - I я йшов собi геть. Йшов через огород до
залiзницi, пiсля залiзничним пасмом до мосту. Тут розкiшний високий
залiзний мiст. Он потяг ©де. Засвистав i по©хав далi. Дим направо й налiво
стелиться, а часом лише направо, або налiво. Сонце б на скелю Климпуш. Ще
минуло© ночi ми там були. Правда, що гарно там? Так, там дуже гарно. Я ще
колись пiду туди вночi. Але й тут у низу гарно. Он молоденький смеречняк.
Там он пень той, де "сядеш i сидиш". Яке кому дiло, де я сяду й сиджу?
Де хочу, там i сяду й нiкого не стану питати. Звiдсiль такий вигляд на
лiс, на скелю. В низу загорода й садок.... Там ще до цього часу й геть до
самого снiгу цвiтуть червонi та жовтi квiти. I хата гарна там сто©ть.
Тако© хати в Лазещинi нема бiльше. Сад i хата й квiти тягнули мене. Хiба
я не знаю, що там жие Йонаш, великий пан лiсничий. Вiн ма чотири гончi
пси й ходить на лови. Часом до нього ще якiсь при©дуть пани. Всi вони
веселi, гарно вбранi. Ходять тодi по саду паничi й панянки. Часом грають i
спiвають. Ходить там i Йонашова донька. Це ще маленька дiвчинка в куцому
бiлому вбрана.
"Сядеш i сидиш". Я й тодi так само сiв собi й сидiв. Сонце тодi так
само заходило. Хто винен, що я вертався собi з полонини, був утомлений i
сiв посидiти. З того гарного в долинi будиночку доносилася музика. Грали
на грамофонi. Рiдко коли послуха ш у нас грамофона, ну я й сiв послухати.
Це так зненацька сталося. Вона цiла бiленька вийшла з смеречняка, та
просто до мене. Вся, кажу, бiла. I убранячко бiле й панчiшки, i черевички.
Очi лиш дуже чорнi й чорне волосся, та рожева стрiчка, якою пiдперезалася.
Занiмiлий i задубiлий, хiба я знаю нащо тодi був подiбний Якесь звiря, чи
що....
- Minek ulsz te itten?[4] - запитала по мадярськи.
- Nem tudum[5]. He розумiю.
Дивлюся на не©. Оглянула мене, обмацала, торкнулася мо © руки. Глянув я
на свою руку, на ©©, злякався й швидко заховав свою. Моя, як кусень цегли,
а ©© нiби з хрусталю рожевого. Також ©й подобався мiй кожух. Обмацала,
оглянула, щось говорила. Зрозумiв з того тiльки останн :
- Так ти не зна ш по-мадярськи?
- Знаю "нем ту дум".
- Усмiхнулася й каже: то дуже мало. Навчися. Всi поряднi люди говорять
по-мадярськи. Як звешся? "Як звешся" було по-нашому.
- Ага, Цокан! - i далi щось белькотала, так що зо всього я лиш пару
разiв зрозумiв Цокан. Пiсля вона ще раз торкнулася мо © лаби, усмiхнулася
й зникла.
Лишилася усмiшка та запах. Довго ще сидiв. Думав, ще вернеться, але нi.
Встав i забрав з собою усмiшку й запах. Чого менi тодi так легко йшлося,
не знаю. Я нiс пишно усмiшку й запах, нiс i собi усмiхався. Лiг спати, а
усмiшка й запах коло мене. I я нераз, дурний i соромливий, лiтав пiд
хмарами, де сяючi озера горять у сяйвi рожевого свiтла, а по них плавають
дiяментовi палаци. Мене несуть до них конi з огненими гривами, а я цiлому
свiтовi усмiхаюся. Ох, який я був дурний!
I цього дня й багато минулих, нераз приходив до того пеньочка, щоб
посидiти. Але вона вже бiльше не вийшла. Одначе чому б менi не прийти сюди
й не посидiти. Це менi вiльно робити, я цим нiкому не перешкоджаю. От я
собi сиджу й дивлюся в низ. Там брешуть собаки, снують люди. Часом почую
знайомий вальс грамофону. Досить щось мучить, але не скаржуся. Я, зрештою,
як i кожний гуцул, не вмiю скаржитися. Для мене все добре. От щось менi
здумалося, пiднiмаюся та йду в лiс. Тихо тут i урочисто. Нi в однiй церквi
не чую тако© побожностi. От на колiна впаду й почну молитися. Пiд ногами
вiчне мокрий мох. У нього грузнуть ноги й пахне чимсь гострим. Поваленi
буреломом погнилi колоди, нагадують трупи. Колись це, мабуть, були люди.
Вони обернулися в дерева, а опiсля в трупи.
Одного разу, зда ться, пiймав ©©. Падав дощ i вiтер зухвало розгойдував
ганебно тонкi хоч i високi смереки. З рушницею йшов лiсничий, а коло нього
два пси. I була з ним також якась, невисока, тонка, загорнена в чорний
блискучий дощовик, особа, обличчя яко© не бачив. Але я рiшуче був
переконаний, що то вона й то була вона. Дуже скоро знов стратив ©©. Це
смiшно. Вона по©хала до школи, а я дурень, чорт зна чого, лазив по тих
лiсах.
7
За тиждень по Пречистiй Юра, вiдiйшов до вiйська. Погода скоро
змiнилася. Небо затягнулося й загусло. Полилися дощi. Я все ще ходив у
Лазещину, а Павло до Ясiня. Час повз безконечно. Мамка плакала за Юрою.
Ночi довгi й бурхливi. Дещо краще було, як ходили до бутину. Натягнешся за
день, приволочишся поночi додому й спиш камяним сном.
Ходили зрiдка й на вечерницi. Дмитриха-вдовиця, чоловiка котро© забило
в бутинi дерево, боялася сама, - "чоловiк ходить", скликала до себе
дiвчат... Приходили, приносили вовну, микали, пряли, спiвали пiснi.
Приходили й легiнi.
Пару разiв, не дивлячись на далеку дорогу, приходила й Марiйка. Павло
рвав i метав, бо якраз у тi вечорi був деiнде. Три рази перед Рiздвом
приходила й три рази прогавив. Лютував, але дарма. Пiсля вже кожний день
заходив, але Манiвчук спостерiг, куди бiга донька, й поклав тому край.
Глибоко ненавидiв вiн Цоканiв. Краще смерть, нiж вiддати доньку за ворога.
Перед Рiздвом рознеслася чутка, що Марiйка засватана. Ось лише пiст
мине й до шлюбу. Павло, як стояв (почув це вперше в бутинi) з сокирою, так
нею рубнув, що по самий обух ввiгналася в колоду, аж скалки бризнули.
- Що тобi сокира винна, чоловiче? - кпить Нiмчук, який йому ту чутку
передав. Цей сто©ть, набива люльку й посмiшки подивля ться на Павла.