Вона хотiла крикнути товаришам, поки не ввiйшли до не© тюремники i не
затисли ©й рота подушкою. Але вони пройшли повз ©© дверi до сусiдньо©
камери Вона припала до вiчка i чула, як хтось iз доглядачiв глузливо
промовив, певне, зазирнувши до камери товаришiв:
- Сплять собi сном праведникiв. Вiн помилився: в ту ж мить Надiя почула
дужий вигук, що пролунав на весь коридор:
- Товаришi, нас забирають... Прощайте!
Тодi, забувши про все, Надiя вхопила ослiн i щосили почала гатити в
дверi. Загримiли всi камери. Заметушились доглядачi. Протест перекинувся
на iншi вiддiли, де сидiли полiтичнi. Вся тюрма клекотiла.
Один iз сторожiв увiрвався до камери Надi©. Вона вiдскочила вiд дверей,
розлютована, готова оборонятися Поламаний ослiн тримала в руках. Сторож
штурхнув ©© в груди i вона впала на лiжко. Вбiг ще хтось до камери. Надi©
накрили обличчя подушкою. Один давив подушкою, другий стрибнув на лiжко й
топтався на нiй ногами, поки вона не втратила притомнiсть. Але й без ©©
участi в'язниця бунтувала.
Надiя вже не чула метушнi в сусiднiй камерi, де взяли двох смертникiв.
Весняний ранок застав полiтичну в'язницю, що спiвала сво©х пiсень, не
залякана i не вгамована люттю тюремно© полiцi©.
Вдень побиту Надiю Загiрну забрали до карцера. На щастя, в ньому було
хоч i темно, але сухо.
Надiя боялась, що пiсля карцера ©й погiршать умови. Але через шiсть
днiв ©© знову повернули в ©© постiйну камеру. Розламаного ослона забрали,
але нового не принесли.
Тепер Надiя була чомусь певна, що незабаром туди повезуть i ©©.
Останнiй протест полiтичних був особливо могутнiй i про нього, певне,
вiдомо й прокуратурi. Значить, уживуть заходiв, щоб трохи розвантажити
вiддiли... Вона не боялась страти, але життя щодалi дужче нагадувало про
себе, i вона не могла легко вiд нього вiдмовитись.
Але забирали не ©©. Незабаром пiсля того зник "Соловей". Останнiми
днями вiн спiвав багато, з особливою упертiстю. Голос його швидко слабшав.
"Соловей" був хворий, i хвороба пiсля катування швидко прогресувала.
Проспiвавши з пiвгодини, вiн уже ледве мiг тягнути дальшi пiснi
слабеньким, майже нечутним у коридорi голосом. Але що слабше спiвав вiн,
тим сильнiш хвилювався цiлий корпус.
Його забрали вдень до контори i тримали там до ночi. Тюремникам
пощастило обдурити корпус, i вночi вони непомiтно вивезли його на страту.
Тепер уже вона завдавала собi муки самою думкою про неминучу i,
напевне, скору страту. Якось уночi - вона й сама не знала - увi снi чи
просто вона й не спала - промайнула в не© думка про втечу. Вона пiдвелась
i сiла на лiжку. Невже ранiше не спадало ©й це на думку? Пригаду : не раз
починала думати про це й кидала - в ©© умовах втеча була нездiйсненною
мрi ю. Але тепер здалася ©й досить реальною рiччю. Вона вже не думала про
сон. Нова iдея раптом опанувала ©© цiлком. Вона пригадала, як хтось
розповiдав ©й про втечу з цi © тюрми кiлька рокiв тому цiло© групи
полiтичних. Вона навiть знала, як вони це пiдготували. Зрештою, вона може
порадитися з товаришами за стiною, виробити план i здiйснити його. Хiба
мало тiкають з в'язницi?.. Нова iдея схвилювала ©©, хоч вона й до того
була неспокiйна, нервувалась.
Уявляла, як завтра вона простука товаришам свою iдею, як усi
заходяться навколо цього... Очевидно, ©м пощастить пiдкупити або намовити
когось iз в'язничних службовцiв, вiн зв'яже ©х з зовнiшнiм свiтом i
допоможе втекти.
Лише на свiтанку вона заспоко©лась i заснула.
Потiм вранцi прокинулась з якимось полегшенням на душi. I коли
розвiялась остаточно сонна втома, коли побачила обличчя першого ж
доглядача, вона раптом збагнула, що ©© нова iдея - просто химера, одна з
нездiйсненних мрiй, якi опановують людей iнодi вночi пiд впливом раптових
почуттiв i, можливо, хворобливого стану.
Пiд час прогулянки побачила травневе сонце, розпуклi бруньки на деревах
i навiть квiтки... Побачила вартових, доглядачiв, високi стiни
кам'яницi... А вона думала перемогти стiни i варту... Прогулянка тiльки
роз'ятрила ©© почуття. Вперше вона захотiла покинути двiр i повернутися до
камери ранiше визначеного часу... Доглядач здвигнув плечима i не
заперечував.
Швидко ввiйшла до камери. Мить постояла на мiсцi, поки не почула, як за
нею клацнув замок у дверях. Тодi рвучко кинулась на лiжко, накрила голову
подушкою, щоб нiхто не почув, не побачив, що вона вже не може стримати
сво©х почуттiв.
Коли б хтось з ©© знайомих з'явився перед нею, вiн не пiзнав би в нiй
сувору, без усмiшки в очах, завжди замкнену в собi пiдпiльницю.
Раптом почула: хтось вiдмикав дверi.
Ну, чого ще вiд не© хочуть? Хiба не досить того чого вже домоглися вiд
зламано©, понiвечено© людини?
Вона привела себе в порядок. Перед нею стояв доглядач, найменш
жорстокий з усiх тюремних виродкiв i садистiв.
- На побачення...
- На побачення?!. З ким?... Хто прийшов до мене?
Я нiкого не хочу бачити.
Вона i справдi думала не виходити нi до кого. Нiчого не могло полегшити
©й побачення з людьми...
- Не знаю, хто жде. Треба йти, Загiрна... Доглядач вимовив це якось
многозначно i по-сво му дружньо, з прихованим спiвчуттям. Вона пiшла за
ним.
- Куди? До загально©? - запитала дорогою.
- Начальник дозволив у канцелярi©. Вона знала, що кiмната для побачень
ремонту ться i тимчасово в нiй нiяких побачень не дозволялось.
Увiйшли до канцелярi©. Доглядач показав ©й на дверi до порожньо©
кiмнати. В кiмнатi, нервуючись i не вмiючи приховати сльози, чекала на не©
Марина. Незнане досi в життi почуття кинуло Надiю до не©. Коли сестри
припали одна до одно©, немов хотiли й померти разом, доглядач одiйшов у
дальнiй куток i одвернувся до загратованого вiкна.
Минули довгi першi хвилини зустрiчi без жодного запитання, без диного
слова - вони розумiли одна одну без слiв. Потiм Марина розповiла, як
довго, цiлий рiк, ©й вiдмовляли в побаченнi з сестрою. I лише вчора
помiчник прокурора, нарештi, повiдомив у Чернiгiв, що побачення
дозволя ться. Вона залишила хвору матiр i зразу при©хала...
Вона ледве не промовила: "поки не пiзно", але вчасно стрималась. Вони
стояли поряд, i Марина не випускала сестру з сво©х обiймiв. Вони могли
шептати одна однiй усе, бо доглядач, якому Марина ще перед цим встигла
передати асигнацiю, навмисно вiдiйшов далi i не прислухався до них.
Надiя розпитувала про Григорiя. Але Марина знала тiльки те, що вiн на
волi i що партiйна органiзацiя вiдрядила його на роботу в далеку якусь
губернiю, де вiн не рискував зустрiтися з людьми, що могли б його пiзнати.
Вiн хотiв при©хати до Ки ва, але органiзацiя не дозволила йому, бо це було
б йому тiльки на шкоду. Та вiн зна , що друзi Надi© i рiднi не припинили
сво©х клопотань про помилування.
Вони не встигли наговоритися. Доглядач почав виявляти сво нетерпiння.
Час побачення минув. I боячись, що доглядач обiрве ©© на пiвсловi, Надiя
призналася сестрi, тiльки ©й, як не хочеться розлучатися з життям, як
заздрить вона сво©м товаришам на волi i мучиться, не будучи певна, що ма
бодай кiлька днiв життя. Але вороги цього не побачать...
I коли вже сестри, примушенi доглядачем, через силу вiдiрвались одна
вiд одно©, Надiя хвилину мовчки дивилася в очi Маринi i любов до сестри
полегшила ©й горе... Потiм промовила:
- Будь хоч ти щаслива, люба моя... А як вiн - любить тебе?
Марина зрозумiла.
- Вiн теж при©хав сюди, зi мною, щоб бачити тебе. Йому не дозволили:
можна тiльки рiдним. Сьогоднi вiн жде, що я розповiм йому про тебе. Вiн
немало зробив, щоб полегшити нам нашi муки...
Доглядач рiшуче пiдiйшов до них, i сестри востанн упали одна однiй в
обiйми.
Свiт уявлявся ©й широким, просторим, з друзями, з постiйним прагненням
i надiями.
В цей день, пiсля зустрiчi з сестрою, вона вже не мала спокою, ©©
вабило життя, нехай жорстоке, важке, але принаймнi не в цiй кам'янiй
трунi, де повсякденно вона чека шибеницi. Несподiвано з'явилась Марина, i
вiдтепер ©© повсякденна туга за життям обернулась на муку, перетворилась
на божевiльне прагнення жити, що б там не було, жити... В не© так багато
друзiв, рiдних, знайомих - невже вони не знайдуть ©й порятунку?
Вже давно зайшла нiч, давно погасло свiтло в камерi. Та хiба вона може
спати в таку нiч?.. Вона металася вiд стiни до стiни в темнiй камерi,
пробувала лягти в лiжко i знову схоплювалась. Сидiти на лiжку здавалося ©й
мукою, i вона божевiльне металась по камерi. Розумiла, що довго так
тривати не може. ©й не-вистачить сили, яко© стало вже набагато менше, нiж
було ранiш. I тут ©© мука страшнiша, нiж у слизькому зашморгу. В не©
промайнула думка, що ©© навмисно стiльки тримають у в'язницi, щоб
знесилити, щоб домогтися ©© приниження перед катами.
Пiзно вночi в якомусь пiвснi вона блукала без взуття, в самих панчохах,
по камерi, натикалась на лiжко, стiл i нерозбiрливо шептала: "Каторжниця,
ка-торжниця, каторжниця..." Ще дiвчиною так ©© лаяла мати. Тепер ©й
ввижалося, що сам начальник в'язницi принiс ©й помилування вiд головного
вiйськового суду з замiною страти на довiчну каторгу, i вона, стискуючи
обома руками голову, як сновида, шептала: "Каторжниця... каторжниця..."
Нескоро пiсля опiвночi вона заснула тривожним сном з маренням i
стогоном. Увi снi марила все тим же... Здавалось, вона мрiяла... про
каторгу...
Незадовго до свiтанку хтось обережно повернув ключ у дверях. Замок
дзенькнув, i дверi вiдчинились. До камери увiйшли люди. Вона розплющила
очi i вмить пiдхопилась. Перед нею стояв той же доглядач, що водив ©©
вдень на побачення з сестрою. З ним було дво незнайомих чоловiкiв. Один з
них обережно наближався до не©. Доглядач спинив його:
- Не треба... Ця не опиратиметься...
I справдi, вона не опиралась. Одяглась i мовчки пiшла з камери. В
дверях оглянулась на стiни свого останнього холодного притулку, на заспанi
байдужi обличчя тюремникiв i раптом щосили вигукнула:
- Прощайте, товаришi!..
I немов за командою дружно вибухнула гуркотом i криком в'язниця.
Заметушились доглядачi. Протест перекинувся на iншi вiддiли. Вона знала:
нема сили, що змогла б приборкати орлиний клекiт збурено© в'язницi.
Поволi йшла сходами вниз. Гуркiт i крик навколо дужчав. © привели до
карети смертникiв у дворi тюрми. Вартовий вiдчинив в заднiй стiнi карети
дверi з подвiйними гратами. Вона не поспiшала. Сила протесту, яким
проводили товаришi Надiю на страту, немов пiдiймала й наснажувала ©©. Десь
у далекому корпусi заспiвали сумно© пiснi, присвячено© загиблим борцям.
Хтось пiдштовхнув ©©, але вона повернулась до вiкон в'язницi i на прощання
встигла махнути до вiкон рукою. Потiм рiшуче повернулася, пружно i легко
стала на залiзну приступку карети.
© впхнули в якийсь тiсний ящик, де не можна було стояти, а тiльки
сидiти, не повертаючись. Замкнули за нею дверцята всерединi карети.
Перегукнулись про щось вартовi з кiнними стражниками. Але карета не
рушала.
Надiя чула. як через кiлька хвилин ще когось упхнули в другий такий же
ящик. Потiм карета загуркотiла по бруку...
Мчали порожнiми вулицями ки©вських околиць, полем, знову вулицями.
Попереду й позаду ©хали на конях стражники. А в тiсному ящику карети -
аршин завдовжки, три четвертi впоперек - сидiла нерухомо Нядiя. Тепер було
все ясно. Не хвилювали нiякi iлюзi©. Кiнець. Вона думала про те що все ж
таки життя сво втратила вона не марно. Вона винна перед товаришами, що
порушила загальну дисциплiну i вирвалась сама назустрiч сво©й загибелi: та
невже за це в ©хнiм серцi не знайдеться для не© теплого почуття?..
Згадувала матiр, сестру i... дiвчину перед стратою, яку описано було в
прослуханому на вечорi в Чернiговi оповiданнi, дiвчину з золотим сяючим
волоссям над чолом.
Карета почала пiдiйматись на гору. Конi стишили трохи рись.
"Лиса гора,подумала Надiя.- Значить, при©хали". Вона дивувалася з себе:
нi крихти страху, нi слiду хвилювання.
"Скiльки про©хало цим шляхом, у цьому катафалку для живих!" - думала
Надiя.
Першим забрали з карети невiдомого ©й в'язня. Майже iнстинктивно Надiя
затисла собi вуха долонями. Вона боялася почути скиглiння... Але
засуджений тiльки стогнав. Минуло кiлька хвилин. Вони здавалися ©й
неймовiрно довгими. Думала: "Тiльки б швидше"...
Нарештi вивели й ©©. Недалеко вiд себе побачила групу людей, цивiльних
i вiйськових. На не© чекали. Серед них помiтила попа, одного жандармського
офiцера i кiлькох унтер-офiцерiв. Позад усiх, немов ховаючись вiд ©©
погляду, стояв знайомий помiчник прокурора. Вона пiзнала його, але не
спинила на ньому погляду. Вона шукала того, про кого знала ще в в'язницi,-
ки©вського ката Кругляка. Все було напоготовi. Бiля стола пiд шибеницею
нахилився до землi чоловiк. Коли вiн пiдвiвся, вона догадалася: це й був
кат. Середнього росту, з вусами i бородою, вiн мав вiйськову виправку i
жорстоко-байдуже обличчя. Це вiн ма торкнутися ©©, щоб накинути
зашморг... I раптом вона побачила постать одного старого в'язня, що
навколiшках цiлував простягнутий до нього хрест, i почула приглушенi,
одноманiтно вимовленi слова: "I аз, недостойний i рей, властiю его. мне
данной, прощаю i розр шаю..."
Вона одвернулась i побачила коло себе коменданта. Вiн питав:
- Священика приймете?
Вона не вiдповiла. Тiльки зробила ледве помiтний нетерплячий жест
плечима. Пiп, розмахуючи рукою з хрестом, поспiшав до не©.
- Могли б спокiйно собi ©хати спати панотче - сказав, одiйшовши вiд
дiвчини, комендант. Потiм, коли кат зробив рух до не©, вона сама пiдiйшла
до стовпа, скочила на стiл i дала зв'язати собi руки на спинi. Щось читав
присутнiй тут секретар вiйськового суду.
Надiя почекала, поки вiн закiнчив, i потiм голосно вигукнула:
- Вiшайте, боягузи!.. Скоро i вас будуть вiшати на лiхтарях!..
Огидливо здригнулась вiд дотику катово© руки. Перед нею немов пролинув
у повiтрi на одну блискавичну мить лагiдний образ Григорiя з вiдкинутою
назад бiлявою чуприною, з iмлистими, ваблячими очима, промайнула вузенька
смужка Десни i пролунав звiдкiлясь грудний голос Марини...
Чекаючи снiданку Коцюбинський перечитував ранковi газети. Приятель, у
якого вiн спинився, уже зник з дому в сво©х справах, незважаючи на раннiй
час. Михайло Михайлович подивився на годинник. Була одинадцята. О
дванадцятiй вiн мав зустрiтися з Мариною. Вчора вона розповiла йому про
свою зустрiч з сестрою в Лук'янiвськiй в'язницi, i вони вирiшили
домагатися негайно дозволу ше на одне побачення з Надi ю. Ввечерi до Ки ва
при©хав Чиж i взяв на себе виклопотати дозвiл. Помiчником прокурора
судово© палати був колишнiй, ще з унiверситету, його знайомий, i Чиж
пообiцяв Маринi рiвно о десятiй ранку вже бути в його приймальнiй.
Постукали в дверi. Несподiвано на порозi з'явився Чиж.
- Ну, як? - запитав Коцюбинський. Вiн чекав, що й на цей раз Чиж
вiдповiсть якимось брутальним дотепом на адресу судово© палати. Але той
мовчки поринув у крiсло, не розправляв сво©х вусiв, не нахмурював брiв.
Нижня щелепа в нього безпорадне одвисла, наче в хворого, а спiдня губа
тремтiла.
- Що трапилось? - I Михайло Михайлович звiвся з крiсла.
- Сьогоднi вранцi ©© повiшено...
Чиж витер хусткою вологi очi. Михайло Михайлович застиг на мiсцi. Вiн
не мiг вимовити й слова. Потiм мовчки пiдiйшов до стола i налив з карафи
склянку води.
- Звiдки ви взнали?
- У помiчника прокурора... Вiн менi, як знайомому, навiть признався, що
з обовязку сам був присутнiй при стратi. Зда ться, вiн ще й сам пiд
враженням...
- Вiн розповiдав вам про страту?
- Занадто мало... Казав, що з ешафота вона пообiцяла, що за не© ©х усiх
скоро вiшатимуть.
Першi хвилини Михайло Михайлович не мiг опанувати себе. Обидва сидiли
приголомшенi. Потiм Чиж схопився з крiсла.
- Чортовi собаки!.. Вони хоч iз шибеницi таки почули правду... Так i
буде - живуть, як пси, i подохнуть, як пси...
Марина ще не знала. Вирiшили привезти ©© сюди. Чиж по©хав по не©.
Михайло Михайлович залишився сам. Служниця покликала його снiдати. Вiн
з сумним виразом махнув рукою i вiдмовився. Ходив по кiмнатi, засунувши
руки в кишенi, i не знав, за що взятися. Потiм почув у передпоко© шум.
Хтось голосно питався про нього, i через мить перед ним у кiмнатi стояв
чернiгiвський фабрикант Хоменко. Було помiтно, що вiн перед цим добре i
весело поснiдав i був у прекрасному гуморi.
- А я вас шукаю, Михаиле Михайловичу, я шукаю... Як це до речi, що ви в
Ки вi... Нарештi довiдався i зразу до вас... Хотiв i шуряка з собою взяти,
але знаю, що ви його не любите ще з чернiгiвсько© зустрiчi... I справдi,
вiн такий... ну, просто антигромадський буржуй...
Чисто поголений, в новому, зовсiм неприпасовяному на нього костюмi, з
пучечком конвалiй у петельцi, Хоменко мав урочистий i упевнений вигляд.
Вiн безцеремонне вмостився за стiл i продовжував:
- При©хав до Киева у справах... Вiйськовий округ здав менi велике
замовлення. Тепер мо© фабрики працюватимуть у двi змiни. Солдатик без
махорочки кроку не ступить... Нехай собi Стамболi для панiв ароматнi сорти
постача , а Хоменко да мужиковi, народовi куриво... Хмелiвка - перший
сорт!.. Так ось: чому не використати нагоди?.. Захопив iз собою свiй
рукопис.
Вiн вийняв i поклав на стiл невеличкого зошита.
- Довго працював... Скiльки тут мого поту i труда! Як вам заголовок до
вподоби? Це вже остаточний:
"Про невичерпнi скарби пестливих форм в укра©нському язицi".
Укра©нському суспiльству буде корисна така праця.- Вiн пiдвiв голову i
побачив перед собою обличчя Коцюбинського, розпалене гнiвом.
- Пане,говорив, наче вiдрубував слова, той,- на бiса менi ваше
писання... Суспiльству легше дихатиметься, коли воно позбудеться ваших
послуг... Краще буде, коли ви i менi i всьому суспiльству дасте спокiй.
Блiдий, переляканий фабрикант позадкував з кiмнати, тримаючи поперед
себе обома тремтячими руками свiй зошит.
VI. ПОЛОНИНИ
З Ки ва вiн повернувся, конденсуючи в сво му настро© темнi враження вiд
рiшучих лiкарських дiагнозiв, вiд жахливо© загибелi Надi© Загiрно©, вiд
обивательських сварок i морального розгардiяшу в таборi знайомих дiячiв.
Вiн майже радiв, що прожив життя не серед них, а на одшибi, чернiгiвським
затворником. До всього цього домiшувалось непри мне враження вiд критики.
Деякi укра©нськi критики, пишучи про нього, свiдомо перекручували змiст
його творiв. Давно вийшли переклади оповiдань росiйською мовою, проте й
досi критика обмежувалась хоч i схвальними, але поверховими, загальними
зауваженнями. Лише Горький захоплювався його творами i щиро висловлював
сво© враження авторовi особисто пiд час перебування його на Капрi та в
листах. Вiн радив поспiшати з дальшим виданням його творiв у росiйських
перекладах.
Чикаленко, прочитавши рукопис друго© частини "Fata morgana", говорив
авторовi, що такi типи, як Марко Гуща, справлять тяжке враження на ©х
спiльного друга Володимира Леонтовича, бо його ма ток в дев'ятсот п'ятому
роцi i пiзнiше селяни громили не раз i тому картина розправи селян з
панами навряд чи буде йому до вподоби. Про сво враження вiд друго©
частини повiстi вiн не сказав нiчого певного, та Михайло Михайлович
розумiв. що й Чикаленковi, власнику двох ма ткiв на Укра©нi, не буде
при мно вiд його повiстi. Чого ж вони хочуть вiд нього? Може, писання для
©х доброго панського самопочуття?
Треба було забути на якийсь час про все.
В Ки вi вiн залишив прохання про допомогу в п'ятсот карбованцiв для
лiкування. Треба було ©хати на пiвдень, куди наполегливо вiдряджали його
ки©вськi лiкарi. I, не чекаючи вiдповiдi, вiн вирiшив узяти тривалу
вiдпустку i, хоч би там що, ©хати. Iншого виходу не було.
Але примхлива доля, здавалось, раптом поклала змилуватись над ним.
Незабаром вiн одержав при мну новину. Його повiдомили, що укра©нське
"Товариство допомоги науцi i штуцi" призначило йому двi тисячi постiйного
щорiчного утримання. Вiн прочитав лист про це, i гiрке почуття образи
пiдкотило йому пiд груди: це була запiзнена допомога, заслужена давно, ще
тодi, коли вiн був повний снаги i здоров'я... Певне, схаменулися приятелi
з "Товариства", що вiдомий всiй Росi© письменник примушений просити в них
на лiкування, примушений важкою, згубною для нього працею заробляти собi
на хлiб, певне, ворухнулося в них сумлiння...
Та все ж почуття образи незабаром вже не так болiло йому, i в похмурiй
свiдомостi його промайнули радiснi думки. Це ж тепер, бодай i пiзно, зможе
вiн покинути остогидлу роботу, що за десятки рокiв виссала з нього силу, i
вiддатися тiльки сво©м новелам i повiстям...
Треба було швидше розповiсти новину Маринi. Вони пiшли за околицю
мiста, де край рясного занедбаного кладовища, на галявинi, було ©х
облюбоване постiйне мiсце. Нiхто з стороннiх тут не зустрiчався, нiхто не
заважав ©х довгим захопленим розмовам. За кладовищем починились хлiба, а
за ними, на горi - Тро©цький монастир. Тут було чудово.
Михайло Михайлович розповiв свою новину i вперше пiсля Ки ва ©х обличчя
в цей чудовий передвечiрнiй час були радiснi i безхмарнi.
- Працювати стiльки рокiв,- говорив Михайло Михайлович,-i не створити
нiчого значного, нiчого, що задовольняло б тебе, вiдповiдало б тво©м
художнiм вимогам i смакам - адже це жахливо, адже в цьому цiла драма...
I вiн уголос мрiяв про те. що тепер увесь порине в роботу i, можливо,
йому пощастить здiйснити сво© давнi творчi задуми. У нього було стiльки
незакiнченого!. А хiба мiг вiн його закiнчити?.. Тепер, може, тепер...
коли б тiльки здоров'я... Вiн розповiдав про задум щодо третьо© частини
"Fata morgana" i про великий роман, який вiн колись напише...
Марина слухала уважно, радiла разом з ним i сама радила йому швидше
©хати з Чернiгова - десь лiкуватись i працювати.
Вона розповiла Коцюбинському, що й сама вирiшила змiнити тепер сво
життя. Та й хiба може все залишитися по-старому?.. Коли б могла вона
знайти людину, що навчила б ©© мститися за свою сестру i за всiх невiдомих
©й сестер! Вона покинула б затишнi чернiгiвськi вулицi i пiшла б за нею.
Потiм, уже дома, згадуючи цю зустрiч з Мариною, вiн думав про те, що
вона тiльки для нього радiла його новинi i ховала свiй сум, який не
покидав ©© пiсля смертi сестри. I йому теж було сумно.я Вiд того, що вiн з
примхи долi робився тепер вiльнiший, необтяжений злиднями, свiт не мiнявся
- вiн залишався такий же безвiдрадний, нудний i немов непристосований для
людей.
Це знов був хвильовий напад журби. Слiд було швидше лагодитись у дорогу
- до ясного пiвденного моря, диких вершин пiд прозорим, невимовне голубим
небом.
... I ось воно, благодiйне, цiлюще море, до якого не один поет приходив
повiдати про свiй бiль i знаходив тут забуття всього, що виповнювало десь
тяжкою су тою його життя.
На свiтанку, ще з-за моря не пiдводилось сонце, став пароплав бiля
Алупки. Довкола стелився ранковий аромат садiв. Наче пiд одшлiфованим
склом спокiйно вiдпочивало море. Знайомi мiсця радiсно схвилювали
Коцюбинського, i йому здалося, що вiн знайшов те, чого шукав - пустельнi
скелi, сонце i море.
Вже кiлька день вiн з дружиною й дiтьми в Сiме©зi. Селище прича©лось
бiля самого моря пiд горою "Кiшкою", що й справдi по-котячому розкинула
свiй вигинистий хребет, лягла головою до моря i неначе пильну на здобич.
А бiля самого берега, немов переслiдувана, вскочила в море скеля "Дiва", в
розпачi пiдняла голову, вiдкинула назад волосся; в останню хвилину життя
вона ще блага про рятунок... Та сто©ть позаду кам'яний "Монах" i сво©м
суворим споко м немов позбавля i© всяко© надi©...
Михайло Михайлович засмалився, почорнiв... Цiлими днями вiн бува на
сонцi. Вiн не був тут давно, ще з днiв сво © молодостi. Тодi вiн був
молодою людиною, дужою i повною бажання працювати для загального добра...
Тут вiн знайшов тодi таке ж молоде i запальне товариство, що, так як i
вiн, кепсько знало життя, не знало, якими шляхами вийдуть люди до цього
загального добра. I тодi ж, серед гурту тако© ж молодi, тiльки не тут, а
на Укра©нi, знайшов вiн собi дружину. Так розпочалося ©х родинне буття.
З того часу немовби минуло цiле життя. Упливло за водою його здоров'я,
порозгублювалися десь товаришi. Минуло й родинне щастя.
Вiн був тут. Вона на Укра©нi, в Ки вi. Вiн при©здив у зимовi мiсяцi на
Укра©ну. П'ятнадцять рокiв тому з'©хались у Чернiговi. Одружилися.
Незабаром по тому вiн зробився "чернiгiвським затворником"... Минула
молодiсть.
I ось вiн знову тут, з нею, з дiтьми - ©хнiми дiтьми. Вони ходять з
ним, нова мiсцевiсть виклика в них багато запитань. Вони не дають йому
спокою, не дозволяють побути на самотi з сво©ми думами. А йому про що
думати...
Знову поста перед ним сувора i мовчазна Надiя Загiрна. Марина
розповiла йому все про сестру - вiд початку ©© ув'язнення й до останнього
дня перед стратою. Розповiла все так, як чула вiд само© Надi©. I доля цi ©
дiвчини хвилю його. Вона врятувала Григорiя, якого заплутав Хоменко... Це
добре, що вiн нагнав тодi Хоменка вiд себе... Як тiльки вiн додержував з
ним стiльки рокiв знайомства? Справдi - стiльки рокiв!.. Вiн уже зовсiм
неясно пригаду , як його познайомили з Хоменком в Ки вi на одному з
засiдань "Братства тарасiвцiв"... Вiн уже не пам'ята , був Хоменко в
"Братствi" чи нi... Але грошi на агiтацiю "Братства" давав вiн, Хоменко...
Iнодi, коли дружина сама поведе кудись дiтей, вiн самотньо лежить на
пляжi i йому спада на думку iнше: щось з давнього його минулого - робота
на фiлоксерi, або спiвробiтництво в газетi "Волынь" - i чомусь усе, усе
неминуче закiнчу ться одним - сумними спогадами про Надiю Загiрну, немов
мiж усiм найважливiшим, що пережив вiн у життi, i Надi ю iснував якийсь
непомiтний зв'язок.
Тут вiн не мiг працювати. Навiть його записна книжка майже не
розкривалась. Невже його перестала вже вабити розкiшна довколишня
природа?.. Адже тодi, в мо лодостi, вперше потрапивши сюди, вiн напочатку
цiлi днi, зачарований морем i горами, ходив, як учадiлий, не маючи сили
примусити себе до роботи... Тепер якiсь думки вирують у його головi - i в
них вiн увесь...
Тодi вiн знову написав до Львова Володимиру Гнатюковi, щоб вiн швидше
ви©здив на Гуцульщину, куди тепер ще дужче рвався й сам. Гнатюк мав
найняти для нього в Криворiвнi хату. Тимчасом, поки не було вiд приятеля
вiдповiдi, вiн нудився тут майже так само, як i в Чернiговi.
затисли ©й рота подушкою. Але вони пройшли повз ©© дверi до сусiдньо©
камери Вона припала до вiчка i чула, як хтось iз доглядачiв глузливо
промовив, певне, зазирнувши до камери товаришiв:
- Сплять собi сном праведникiв. Вiн помилився: в ту ж мить Надiя почула
дужий вигук, що пролунав на весь коридор:
- Товаришi, нас забирають... Прощайте!
Тодi, забувши про все, Надiя вхопила ослiн i щосили почала гатити в
дверi. Загримiли всi камери. Заметушились доглядачi. Протест перекинувся
на iншi вiддiли, де сидiли полiтичнi. Вся тюрма клекотiла.
Один iз сторожiв увiрвався до камери Надi©. Вона вiдскочила вiд дверей,
розлютована, готова оборонятися Поламаний ослiн тримала в руках. Сторож
штурхнув ©© в груди i вона впала на лiжко. Вбiг ще хтось до камери. Надi©
накрили обличчя подушкою. Один давив подушкою, другий стрибнув на лiжко й
топтався на нiй ногами, поки вона не втратила притомнiсть. Але й без ©©
участi в'язниця бунтувала.
Надiя вже не чула метушнi в сусiднiй камерi, де взяли двох смертникiв.
Весняний ранок застав полiтичну в'язницю, що спiвала сво©х пiсень, не
залякана i не вгамована люттю тюремно© полiцi©.
Вдень побиту Надiю Загiрну забрали до карцера. На щастя, в ньому було
хоч i темно, але сухо.
Надiя боялась, що пiсля карцера ©й погiршать умови. Але через шiсть
днiв ©© знову повернули в ©© постiйну камеру. Розламаного ослона забрали,
але нового не принесли.
Тепер Надiя була чомусь певна, що незабаром туди повезуть i ©©.
Останнiй протест полiтичних був особливо могутнiй i про нього, певне,
вiдомо й прокуратурi. Значить, уживуть заходiв, щоб трохи розвантажити
вiддiли... Вона не боялась страти, але життя щодалi дужче нагадувало про
себе, i вона не могла легко вiд нього вiдмовитись.
Але забирали не ©©. Незабаром пiсля того зник "Соловей". Останнiми
днями вiн спiвав багато, з особливою упертiстю. Голос його швидко слабшав.
"Соловей" був хворий, i хвороба пiсля катування швидко прогресувала.
Проспiвавши з пiвгодини, вiн уже ледве мiг тягнути дальшi пiснi
слабеньким, майже нечутним у коридорi голосом. Але що слабше спiвав вiн,
тим сильнiш хвилювався цiлий корпус.
Його забрали вдень до контори i тримали там до ночi. Тюремникам
пощастило обдурити корпус, i вночi вони непомiтно вивезли його на страту.
Тепер уже вона завдавала собi муки самою думкою про неминучу i,
напевне, скору страту. Якось уночi - вона й сама не знала - увi снi чи
просто вона й не спала - промайнула в не© думка про втечу. Вона пiдвелась
i сiла на лiжку. Невже ранiше не спадало ©й це на думку? Пригаду : не раз
починала думати про це й кидала - в ©© умовах втеча була нездiйсненною
мрi ю. Але тепер здалася ©й досить реальною рiччю. Вона вже не думала про
сон. Нова iдея раптом опанувала ©© цiлком. Вона пригадала, як хтось
розповiдав ©й про втечу з цi © тюрми кiлька рокiв тому цiло© групи
полiтичних. Вона навiть знала, як вони це пiдготували. Зрештою, вона може
порадитися з товаришами за стiною, виробити план i здiйснити його. Хiба
мало тiкають з в'язницi?.. Нова iдея схвилювала ©©, хоч вона й до того
була неспокiйна, нервувалась.
Уявляла, як завтра вона простука товаришам свою iдею, як усi
заходяться навколо цього... Очевидно, ©м пощастить пiдкупити або намовити
когось iз в'язничних службовцiв, вiн зв'яже ©х з зовнiшнiм свiтом i
допоможе втекти.
Лише на свiтанку вона заспоко©лась i заснула.
Потiм вранцi прокинулась з якимось полегшенням на душi. I коли
розвiялась остаточно сонна втома, коли побачила обличчя першого ж
доглядача, вона раптом збагнула, що ©© нова iдея - просто химера, одна з
нездiйсненних мрiй, якi опановують людей iнодi вночi пiд впливом раптових
почуттiв i, можливо, хворобливого стану.
Пiд час прогулянки побачила травневе сонце, розпуклi бруньки на деревах
i навiть квiтки... Побачила вартових, доглядачiв, високi стiни
кам'яницi... А вона думала перемогти стiни i варту... Прогулянка тiльки
роз'ятрила ©© почуття. Вперше вона захотiла покинути двiр i повернутися до
камери ранiше визначеного часу... Доглядач здвигнув плечима i не
заперечував.
Швидко ввiйшла до камери. Мить постояла на мiсцi, поки не почула, як за
нею клацнув замок у дверях. Тодi рвучко кинулась на лiжко, накрила голову
подушкою, щоб нiхто не почув, не побачив, що вона вже не може стримати
сво©х почуттiв.
Коли б хтось з ©© знайомих з'явився перед нею, вiн не пiзнав би в нiй
сувору, без усмiшки в очах, завжди замкнену в собi пiдпiльницю.
Раптом почула: хтось вiдмикав дверi.
Ну, чого ще вiд не© хочуть? Хiба не досить того чого вже домоглися вiд
зламано©, понiвечено© людини?
Вона привела себе в порядок. Перед нею стояв доглядач, найменш
жорстокий з усiх тюремних виродкiв i садистiв.
- На побачення...
- На побачення?!. З ким?... Хто прийшов до мене?
Я нiкого не хочу бачити.
Вона i справдi думала не виходити нi до кого. Нiчого не могло полегшити
©й побачення з людьми...
- Не знаю, хто жде. Треба йти, Загiрна... Доглядач вимовив це якось
многозначно i по-сво му дружньо, з прихованим спiвчуттям. Вона пiшла за
ним.
- Куди? До загально©? - запитала дорогою.
- Начальник дозволив у канцелярi©. Вона знала, що кiмната для побачень
ремонту ться i тимчасово в нiй нiяких побачень не дозволялось.
Увiйшли до канцелярi©. Доглядач показав ©й на дверi до порожньо©
кiмнати. В кiмнатi, нервуючись i не вмiючи приховати сльози, чекала на не©
Марина. Незнане досi в життi почуття кинуло Надiю до не©. Коли сестри
припали одна до одно©, немов хотiли й померти разом, доглядач одiйшов у
дальнiй куток i одвернувся до загратованого вiкна.
Минули довгi першi хвилини зустрiчi без жодного запитання, без диного
слова - вони розумiли одна одну без слiв. Потiм Марина розповiла, як
довго, цiлий рiк, ©й вiдмовляли в побаченнi з сестрою. I лише вчора
помiчник прокурора, нарештi, повiдомив у Чернiгiв, що побачення
дозволя ться. Вона залишила хвору матiр i зразу при©хала...
Вона ледве не промовила: "поки не пiзно", але вчасно стрималась. Вони
стояли поряд, i Марина не випускала сестру з сво©х обiймiв. Вони могли
шептати одна однiй усе, бо доглядач, якому Марина ще перед цим встигла
передати асигнацiю, навмисно вiдiйшов далi i не прислухався до них.
Надiя розпитувала про Григорiя. Але Марина знала тiльки те, що вiн на
волi i що партiйна органiзацiя вiдрядила його на роботу в далеку якусь
губернiю, де вiн не рискував зустрiтися з людьми, що могли б його пiзнати.
Вiн хотiв при©хати до Ки ва, але органiзацiя не дозволила йому, бо це було
б йому тiльки на шкоду. Та вiн зна , що друзi Надi© i рiднi не припинили
сво©х клопотань про помилування.
Вони не встигли наговоритися. Доглядач почав виявляти сво нетерпiння.
Час побачення минув. I боячись, що доглядач обiрве ©© на пiвсловi, Надiя
призналася сестрi, тiльки ©й, як не хочеться розлучатися з життям, як
заздрить вона сво©м товаришам на волi i мучиться, не будучи певна, що ма
бодай кiлька днiв життя. Але вороги цього не побачать...
I коли вже сестри, примушенi доглядачем, через силу вiдiрвались одна
вiд одно©, Надiя хвилину мовчки дивилася в очi Маринi i любов до сестри
полегшила ©й горе... Потiм промовила:
- Будь хоч ти щаслива, люба моя... А як вiн - любить тебе?
Марина зрозумiла.
- Вiн теж при©хав сюди, зi мною, щоб бачити тебе. Йому не дозволили:
можна тiльки рiдним. Сьогоднi вiн жде, що я розповiм йому про тебе. Вiн
немало зробив, щоб полегшити нам нашi муки...
Доглядач рiшуче пiдiйшов до них, i сестри востанн упали одна однiй в
обiйми.
Свiт уявлявся ©й широким, просторим, з друзями, з постiйним прагненням
i надiями.
В цей день, пiсля зустрiчi з сестрою, вона вже не мала спокою, ©©
вабило життя, нехай жорстоке, важке, але принаймнi не в цiй кам'янiй
трунi, де повсякденно вона чека шибеницi. Несподiвано з'явилась Марина, i
вiдтепер ©© повсякденна туга за життям обернулась на муку, перетворилась
на божевiльне прагнення жити, що б там не було, жити... В не© так багато
друзiв, рiдних, знайомих - невже вони не знайдуть ©й порятунку?
Вже давно зайшла нiч, давно погасло свiтло в камерi. Та хiба вона може
спати в таку нiч?.. Вона металася вiд стiни до стiни в темнiй камерi,
пробувала лягти в лiжко i знову схоплювалась. Сидiти на лiжку здавалося ©й
мукою, i вона божевiльне металась по камерi. Розумiла, що довго так
тривати не може. ©й не-вистачить сили, яко© стало вже набагато менше, нiж
було ранiш. I тут ©© мука страшнiша, нiж у слизькому зашморгу. В не©
промайнула думка, що ©© навмисно стiльки тримають у в'язницi, щоб
знесилити, щоб домогтися ©© приниження перед катами.
Пiзно вночi в якомусь пiвснi вона блукала без взуття, в самих панчохах,
по камерi, натикалась на лiжко, стiл i нерозбiрливо шептала: "Каторжниця,
ка-торжниця, каторжниця..." Ще дiвчиною так ©© лаяла мати. Тепер ©й
ввижалося, що сам начальник в'язницi принiс ©й помилування вiд головного
вiйськового суду з замiною страти на довiчну каторгу, i вона, стискуючи
обома руками голову, як сновида, шептала: "Каторжниця... каторжниця..."
Нескоро пiсля опiвночi вона заснула тривожним сном з маренням i
стогоном. Увi снi марила все тим же... Здавалось, вона мрiяла... про
каторгу...
Незадовго до свiтанку хтось обережно повернув ключ у дверях. Замок
дзенькнув, i дверi вiдчинились. До камери увiйшли люди. Вона розплющила
очi i вмить пiдхопилась. Перед нею стояв той же доглядач, що водив ©©
вдень на побачення з сестрою. З ним було дво незнайомих чоловiкiв. Один з
них обережно наближався до не©. Доглядач спинив його:
- Не треба... Ця не опиратиметься...
I справдi, вона не опиралась. Одяглась i мовчки пiшла з камери. В
дверях оглянулась на стiни свого останнього холодного притулку, на заспанi
байдужi обличчя тюремникiв i раптом щосили вигукнула:
- Прощайте, товаришi!..
I немов за командою дружно вибухнула гуркотом i криком в'язниця.
Заметушились доглядачi. Протест перекинувся на iншi вiддiли. Вона знала:
нема сили, що змогла б приборкати орлиний клекiт збурено© в'язницi.
Поволi йшла сходами вниз. Гуркiт i крик навколо дужчав. © привели до
карети смертникiв у дворi тюрми. Вартовий вiдчинив в заднiй стiнi карети
дверi з подвiйними гратами. Вона не поспiшала. Сила протесту, яким
проводили товаришi Надiю на страту, немов пiдiймала й наснажувала ©©. Десь
у далекому корпусi заспiвали сумно© пiснi, присвячено© загиблим борцям.
Хтось пiдштовхнув ©©, але вона повернулась до вiкон в'язницi i на прощання
встигла махнути до вiкон рукою. Потiм рiшуче повернулася, пружно i легко
стала на залiзну приступку карети.
© впхнули в якийсь тiсний ящик, де не можна було стояти, а тiльки
сидiти, не повертаючись. Замкнули за нею дверцята всерединi карети.
Перегукнулись про щось вартовi з кiнними стражниками. Але карета не
рушала.
Надiя чула. як через кiлька хвилин ще когось упхнули в другий такий же
ящик. Потiм карета загуркотiла по бруку...
Мчали порожнiми вулицями ки©вських околиць, полем, знову вулицями.
Попереду й позаду ©хали на конях стражники. А в тiсному ящику карети -
аршин завдовжки, три четвертi впоперек - сидiла нерухомо Нядiя. Тепер було
все ясно. Не хвилювали нiякi iлюзi©. Кiнець. Вона думала про те що все ж
таки життя сво втратила вона не марно. Вона винна перед товаришами, що
порушила загальну дисциплiну i вирвалась сама назустрiч сво©й загибелi: та
невже за це в ©хнiм серцi не знайдеться для не© теплого почуття?..
Згадувала матiр, сестру i... дiвчину перед стратою, яку описано було в
прослуханому на вечорi в Чернiговi оповiданнi, дiвчину з золотим сяючим
волоссям над чолом.
Карета почала пiдiйматись на гору. Конi стишили трохи рись.
"Лиса гора,подумала Надiя.- Значить, при©хали". Вона дивувалася з себе:
нi крихти страху, нi слiду хвилювання.
"Скiльки про©хало цим шляхом, у цьому катафалку для живих!" - думала
Надiя.
Першим забрали з карети невiдомого ©й в'язня. Майже iнстинктивно Надiя
затисла собi вуха долонями. Вона боялася почути скиглiння... Але
засуджений тiльки стогнав. Минуло кiлька хвилин. Вони здавалися ©й
неймовiрно довгими. Думала: "Тiльки б швидше"...
Нарештi вивели й ©©. Недалеко вiд себе побачила групу людей, цивiльних
i вiйськових. На не© чекали. Серед них помiтила попа, одного жандармського
офiцера i кiлькох унтер-офiцерiв. Позад усiх, немов ховаючись вiд ©©
погляду, стояв знайомий помiчник прокурора. Вона пiзнала його, але не
спинила на ньому погляду. Вона шукала того, про кого знала ще в в'язницi,-
ки©вського ката Кругляка. Все було напоготовi. Бiля стола пiд шибеницею
нахилився до землi чоловiк. Коли вiн пiдвiвся, вона догадалася: це й був
кат. Середнього росту, з вусами i бородою, вiн мав вiйськову виправку i
жорстоко-байдуже обличчя. Це вiн ма торкнутися ©©, щоб накинути
зашморг... I раптом вона побачила постать одного старого в'язня, що
навколiшках цiлував простягнутий до нього хрест, i почула приглушенi,
одноманiтно вимовленi слова: "I аз, недостойний i рей, властiю его. мне
данной, прощаю i розр шаю..."
Вона одвернулась i побачила коло себе коменданта. Вiн питав:
- Священика приймете?
Вона не вiдповiла. Тiльки зробила ледве помiтний нетерплячий жест
плечима. Пiп, розмахуючи рукою з хрестом, поспiшав до не©.
- Могли б спокiйно собi ©хати спати панотче - сказав, одiйшовши вiд
дiвчини, комендант. Потiм, коли кат зробив рух до не©, вона сама пiдiйшла
до стовпа, скочила на стiл i дала зв'язати собi руки на спинi. Щось читав
присутнiй тут секретар вiйськового суду.
Надiя почекала, поки вiн закiнчив, i потiм голосно вигукнула:
- Вiшайте, боягузи!.. Скоро i вас будуть вiшати на лiхтарях!..
Огидливо здригнулась вiд дотику катово© руки. Перед нею немов пролинув
у повiтрi на одну блискавичну мить лагiдний образ Григорiя з вiдкинутою
назад бiлявою чуприною, з iмлистими, ваблячими очима, промайнула вузенька
смужка Десни i пролунав звiдкiлясь грудний голос Марини...
Чекаючи снiданку Коцюбинський перечитував ранковi газети. Приятель, у
якого вiн спинився, уже зник з дому в сво©х справах, незважаючи на раннiй
час. Михайло Михайлович подивився на годинник. Була одинадцята. О
дванадцятiй вiн мав зустрiтися з Мариною. Вчора вона розповiла йому про
свою зустрiч з сестрою в Лук'янiвськiй в'язницi, i вони вирiшили
домагатися негайно дозволу ше на одне побачення з Надi ю. Ввечерi до Ки ва
при©хав Чиж i взяв на себе виклопотати дозвiл. Помiчником прокурора
судово© палати був колишнiй, ще з унiверситету, його знайомий, i Чиж
пообiцяв Маринi рiвно о десятiй ранку вже бути в його приймальнiй.
Постукали в дверi. Несподiвано на порозi з'явився Чиж.
- Ну, як? - запитав Коцюбинський. Вiн чекав, що й на цей раз Чиж
вiдповiсть якимось брутальним дотепом на адресу судово© палати. Але той
мовчки поринув у крiсло, не розправляв сво©х вусiв, не нахмурював брiв.
Нижня щелепа в нього безпорадне одвисла, наче в хворого, а спiдня губа
тремтiла.
- Що трапилось? - I Михайло Михайлович звiвся з крiсла.
- Сьогоднi вранцi ©© повiшено...
Чиж витер хусткою вологi очi. Михайло Михайлович застиг на мiсцi. Вiн
не мiг вимовити й слова. Потiм мовчки пiдiйшов до стола i налив з карафи
склянку води.
- Звiдки ви взнали?
- У помiчника прокурора... Вiн менi, як знайомому, навiть признався, що
з обовязку сам був присутнiй при стратi. Зда ться, вiн ще й сам пiд
враженням...
- Вiн розповiдав вам про страту?
- Занадто мало... Казав, що з ешафота вона пообiцяла, що за не© ©х усiх
скоро вiшатимуть.
Першi хвилини Михайло Михайлович не мiг опанувати себе. Обидва сидiли
приголомшенi. Потiм Чиж схопився з крiсла.
- Чортовi собаки!.. Вони хоч iз шибеницi таки почули правду... Так i
буде - живуть, як пси, i подохнуть, як пси...
Марина ще не знала. Вирiшили привезти ©© сюди. Чиж по©хав по не©.
Михайло Михайлович залишився сам. Служниця покликала його снiдати. Вiн
з сумним виразом махнув рукою i вiдмовився. Ходив по кiмнатi, засунувши
руки в кишенi, i не знав, за що взятися. Потiм почув у передпоко© шум.
Хтось голосно питався про нього, i через мить перед ним у кiмнатi стояв
чернiгiвський фабрикант Хоменко. Було помiтно, що вiн перед цим добре i
весело поснiдав i був у прекрасному гуморi.
- А я вас шукаю, Михаиле Михайловичу, я шукаю... Як це до речi, що ви в
Ки вi... Нарештi довiдався i зразу до вас... Хотiв i шуряка з собою взяти,
але знаю, що ви його не любите ще з чернiгiвсько© зустрiчi... I справдi,
вiн такий... ну, просто антигромадський буржуй...
Чисто поголений, в новому, зовсiм неприпасовяному на нього костюмi, з
пучечком конвалiй у петельцi, Хоменко мав урочистий i упевнений вигляд.
Вiн безцеремонне вмостився за стiл i продовжував:
- При©хав до Киева у справах... Вiйськовий округ здав менi велике
замовлення. Тепер мо© фабрики працюватимуть у двi змiни. Солдатик без
махорочки кроку не ступить... Нехай собi Стамболi для панiв ароматнi сорти
постача , а Хоменко да мужиковi, народовi куриво... Хмелiвка - перший
сорт!.. Так ось: чому не використати нагоди?.. Захопив iз собою свiй
рукопис.
Вiн вийняв i поклав на стiл невеличкого зошита.
- Довго працював... Скiльки тут мого поту i труда! Як вам заголовок до
вподоби? Це вже остаточний:
"Про невичерпнi скарби пестливих форм в укра©нському язицi".
Укра©нському суспiльству буде корисна така праця.- Вiн пiдвiв голову i
побачив перед собою обличчя Коцюбинського, розпалене гнiвом.
- Пане,говорив, наче вiдрубував слова, той,- на бiса менi ваше
писання... Суспiльству легше дихатиметься, коли воно позбудеться ваших
послуг... Краще буде, коли ви i менi i всьому суспiльству дасте спокiй.
Блiдий, переляканий фабрикант позадкував з кiмнати, тримаючи поперед
себе обома тремтячими руками свiй зошит.
VI. ПОЛОНИНИ
З Ки ва вiн повернувся, конденсуючи в сво му настро© темнi враження вiд
рiшучих лiкарських дiагнозiв, вiд жахливо© загибелi Надi© Загiрно©, вiд
обивательських сварок i морального розгардiяшу в таборi знайомих дiячiв.
Вiн майже радiв, що прожив життя не серед них, а на одшибi, чернiгiвським
затворником. До всього цього домiшувалось непри мне враження вiд критики.
Деякi укра©нськi критики, пишучи про нього, свiдомо перекручували змiст
його творiв. Давно вийшли переклади оповiдань росiйською мовою, проте й
досi критика обмежувалась хоч i схвальними, але поверховими, загальними
зауваженнями. Лише Горький захоплювався його творами i щиро висловлював
сво© враження авторовi особисто пiд час перебування його на Капрi та в
листах. Вiн радив поспiшати з дальшим виданням його творiв у росiйських
перекладах.
Чикаленко, прочитавши рукопис друго© частини "Fata morgana", говорив
авторовi, що такi типи, як Марко Гуща, справлять тяжке враження на ©х
спiльного друга Володимира Леонтовича, бо його ма ток в дев'ятсот п'ятому
роцi i пiзнiше селяни громили не раз i тому картина розправи селян з
панами навряд чи буде йому до вподоби. Про сво враження вiд друго©
частини повiстi вiн не сказав нiчого певного, та Михайло Михайлович
розумiв. що й Чикаленковi, власнику двох ма ткiв на Укра©нi, не буде
при мно вiд його повiстi. Чого ж вони хочуть вiд нього? Може, писання для
©х доброго панського самопочуття?
Треба було забути на якийсь час про все.
В Ки вi вiн залишив прохання про допомогу в п'ятсот карбованцiв для
лiкування. Треба було ©хати на пiвдень, куди наполегливо вiдряджали його
ки©вськi лiкарi. I, не чекаючи вiдповiдi, вiн вирiшив узяти тривалу
вiдпустку i, хоч би там що, ©хати. Iншого виходу не було.
Але примхлива доля, здавалось, раптом поклала змилуватись над ним.
Незабаром вiн одержав при мну новину. Його повiдомили, що укра©нське
"Товариство допомоги науцi i штуцi" призначило йому двi тисячi постiйного
щорiчного утримання. Вiн прочитав лист про це, i гiрке почуття образи
пiдкотило йому пiд груди: це була запiзнена допомога, заслужена давно, ще
тодi, коли вiн був повний снаги i здоров'я... Певне, схаменулися приятелi
з "Товариства", що вiдомий всiй Росi© письменник примушений просити в них
на лiкування, примушений важкою, згубною для нього працею заробляти собi
на хлiб, певне, ворухнулося в них сумлiння...
Та все ж почуття образи незабаром вже не так болiло йому, i в похмурiй
свiдомостi його промайнули радiснi думки. Це ж тепер, бодай i пiзно, зможе
вiн покинути остогидлу роботу, що за десятки рокiв виссала з нього силу, i
вiддатися тiльки сво©м новелам i повiстям...
Треба було швидше розповiсти новину Маринi. Вони пiшли за околицю
мiста, де край рясного занедбаного кладовища, на галявинi, було ©х
облюбоване постiйне мiсце. Нiхто з стороннiх тут не зустрiчався, нiхто не
заважав ©х довгим захопленим розмовам. За кладовищем починились хлiба, а
за ними, на горi - Тро©цький монастир. Тут було чудово.
Михайло Михайлович розповiв свою новину i вперше пiсля Ки ва ©х обличчя
в цей чудовий передвечiрнiй час були радiснi i безхмарнi.
- Працювати стiльки рокiв,- говорив Михайло Михайлович,-i не створити
нiчого значного, нiчого, що задовольняло б тебе, вiдповiдало б тво©м
художнiм вимогам i смакам - адже це жахливо, адже в цьому цiла драма...
I вiн уголос мрiяв про те. що тепер увесь порине в роботу i, можливо,
йому пощастить здiйснити сво© давнi творчi задуми. У нього було стiльки
незакiнченого!. А хiба мiг вiн його закiнчити?.. Тепер, може, тепер...
коли б тiльки здоров'я... Вiн розповiдав про задум щодо третьо© частини
"Fata morgana" i про великий роман, який вiн колись напише...
Марина слухала уважно, радiла разом з ним i сама радила йому швидше
©хати з Чернiгова - десь лiкуватись i працювати.
Вона розповiла Коцюбинському, що й сама вирiшила змiнити тепер сво
життя. Та й хiба може все залишитися по-старому?.. Коли б могла вона
знайти людину, що навчила б ©© мститися за свою сестру i за всiх невiдомих
©й сестер! Вона покинула б затишнi чернiгiвськi вулицi i пiшла б за нею.
Потiм, уже дома, згадуючи цю зустрiч з Мариною, вiн думав про те, що
вона тiльки для нього радiла його новинi i ховала свiй сум, який не
покидав ©© пiсля смертi сестри. I йому теж було сумно.я Вiд того, що вiн з
примхи долi робився тепер вiльнiший, необтяжений злиднями, свiт не мiнявся
- вiн залишався такий же безвiдрадний, нудний i немов непристосований для
людей.
Це знов був хвильовий напад журби. Слiд було швидше лагодитись у дорогу
- до ясного пiвденного моря, диких вершин пiд прозорим, невимовне голубим
небом.
... I ось воно, благодiйне, цiлюще море, до якого не один поет приходив
повiдати про свiй бiль i знаходив тут забуття всього, що виповнювало десь
тяжкою су тою його життя.
На свiтанку, ще з-за моря не пiдводилось сонце, став пароплав бiля
Алупки. Довкола стелився ранковий аромат садiв. Наче пiд одшлiфованим
склом спокiйно вiдпочивало море. Знайомi мiсця радiсно схвилювали
Коцюбинського, i йому здалося, що вiн знайшов те, чого шукав - пустельнi
скелi, сонце i море.
Вже кiлька день вiн з дружиною й дiтьми в Сiме©зi. Селище прича©лось
бiля самого моря пiд горою "Кiшкою", що й справдi по-котячому розкинула
свiй вигинистий хребет, лягла головою до моря i неначе пильну на здобич.
А бiля самого берега, немов переслiдувана, вскочила в море скеля "Дiва", в
розпачi пiдняла голову, вiдкинула назад волосся; в останню хвилину життя
вона ще блага про рятунок... Та сто©ть позаду кам'яний "Монах" i сво©м
суворим споко м немов позбавля i© всяко© надi©...
Михайло Михайлович засмалився, почорнiв... Цiлими днями вiн бува на
сонцi. Вiн не був тут давно, ще з днiв сво © молодостi. Тодi вiн був
молодою людиною, дужою i повною бажання працювати для загального добра...
Тут вiн знайшов тодi таке ж молоде i запальне товариство, що, так як i
вiн, кепсько знало життя, не знало, якими шляхами вийдуть люди до цього
загального добра. I тодi ж, серед гурту тако© ж молодi, тiльки не тут, а
на Укра©нi, знайшов вiн собi дружину. Так розпочалося ©х родинне буття.
З того часу немовби минуло цiле життя. Упливло за водою його здоров'я,
порозгублювалися десь товаришi. Минуло й родинне щастя.
Вiн був тут. Вона на Укра©нi, в Ки вi. Вiн при©здив у зимовi мiсяцi на
Укра©ну. П'ятнадцять рокiв тому з'©хались у Чернiговi. Одружилися.
Незабаром по тому вiн зробився "чернiгiвським затворником"... Минула
молодiсть.
I ось вiн знову тут, з нею, з дiтьми - ©хнiми дiтьми. Вони ходять з
ним, нова мiсцевiсть виклика в них багато запитань. Вони не дають йому
спокою, не дозволяють побути на самотi з сво©ми думами. А йому про що
думати...
Знову поста перед ним сувора i мовчазна Надiя Загiрна. Марина
розповiла йому все про сестру - вiд початку ©© ув'язнення й до останнього
дня перед стратою. Розповiла все так, як чула вiд само© Надi©. I доля цi ©
дiвчини хвилю його. Вона врятувала Григорiя, якого заплутав Хоменко... Це
добре, що вiн нагнав тодi Хоменка вiд себе... Як тiльки вiн додержував з
ним стiльки рокiв знайомства? Справдi - стiльки рокiв!.. Вiн уже зовсiм
неясно пригаду , як його познайомили з Хоменком в Ки вi на одному з
засiдань "Братства тарасiвцiв"... Вiн уже не пам'ята , був Хоменко в
"Братствi" чи нi... Але грошi на агiтацiю "Братства" давав вiн, Хоменко...
Iнодi, коли дружина сама поведе кудись дiтей, вiн самотньо лежить на
пляжi i йому спада на думку iнше: щось з давнього його минулого - робота
на фiлоксерi, або спiвробiтництво в газетi "Волынь" - i чомусь усе, усе
неминуче закiнчу ться одним - сумними спогадами про Надiю Загiрну, немов
мiж усiм найважливiшим, що пережив вiн у життi, i Надi ю iснував якийсь
непомiтний зв'язок.
Тут вiн не мiг працювати. Навiть його записна книжка майже не
розкривалась. Невже його перестала вже вабити розкiшна довколишня
природа?.. Адже тодi, в мо лодостi, вперше потрапивши сюди, вiн напочатку
цiлi днi, зачарований морем i горами, ходив, як учадiлий, не маючи сили
примусити себе до роботи... Тепер якiсь думки вирують у його головi - i в
них вiн увесь...
Тодi вiн знову написав до Львова Володимиру Гнатюковi, щоб вiн швидше
ви©здив на Гуцульщину, куди тепер ще дужче рвався й сам. Гнатюк мав
найняти для нього в Криворiвнi хату. Тимчасом, поки не було вiд приятеля
вiдповiдi, вiн нудився тут майже так само, як i в Чернiговi.