мо му дiдовi родовий герб, можна друкувати й "незатверджений". Я сам
зробив немало для укра©нсько© культури. I ви, Михаиле Михайловичу, перший
цьому свiдок.
Вiн прозоро натякав на те, що пiдтримував "Просвiту" грiшми.
Михайло Михайлович промовчав.
- Наша iнтелiгенцiя,- провадив сво © Хоменко,- не вмi цiнувати тих,
хто допомага рiднiй культурi. Нас оцiнить наш народ. До нацiонально©
культури вiн не дорiс, але ми створили нацiональну промисловiсть, ми дали
йому роботу й хлiб.
- рунда! - знову встряв до розмови Хоменкiв шуряк.- Мiй молодший
прикажчик одержу бiльше, нiж на тво©х тютюнових фабриках майстер. Я не
маю подяки вiд свого прикажчика, а ти вiд свого майстра... На них не треба
зважати. Вважайте тiльки на себе.
Що вам треба, те й робiть... Щождо того, щоб довести свiй рiд, то це
нiсенiтниця. От гiльдi© - це я цiню!.. Та побачивши, що його намагаються
не слухати, вiн з п'яною байдужiстю махнув рукою:
- А ч... ч...орт з вами!.. - i подався до гурту з пляшкою в однiй руцi
i келихом у другiй, розхлюпуючи з пляшки вино.
Тимчасом Сава Гаврилович розкривав сво© думки, з якими, певне, носився
давно:
- Народ! Наш бiдний народ! Пригаду те, Михаиле Михайловичу, рядки
Бориса Дмитровича:
Убогi© ниви, убогi© села,
Убогий, обшарпаний люд...
Дуже гiркi рядки, а правдивi... Та й справдi, що може дати земля
народовi? Злиднi - i бiльш нiчого. Народовi не потрiбна земля - вона
однаково ж веде його до вимирання. А врятувати народ хтось мусить!..
Тiльки не земля - вона вимага поту, щоб родити, i висиса з бiдного
народу всi сили. Народ мусить ненавидiти землю! Нехай помiщики люблять
землю - на нiй стоять ©х палаци. Вона да ©м багатство... Народ мусить iти
на фабрику... Тут його порятунок. У мене чорнороб живе краще, нiж заможний
селянин, ©й-бо... Не вiрите?
- А хто ж,запитав Коцюбинський,- буде постачати вам сировину?
Почувши про сировину, Хоменко знову згадав про десять вагонiв тютюну,
що вислизнули в нього з-пiд рук, i на душi в нього стало гiрко. Та це лише
на одну хвилину спинило його промову. I вiн вiдповiдав Коцюбинському:
- Хазя© й помiщики... А селянам браку земельки навiть на хлiб для
дiтей. З них нiякi постачальники для мене... Тiльки хазя©, тiльки
помiщики...
Коцюбинський, звичайно, не думав дискутувати. Це було зовсiм недоречно.
Все ж таки вiн не витримав i натякнув:
- Зда ться, на ваших фабриках були заворушення... i зовсiм недавно?..
- Страйк! - вигукнув з гордiстю Сава Гаврилович.- Справжнiй страйк, якi
бувають на кожному порядному пiдпри мствi...
В його голосi Коцюбинський почув ноту хвалькуватостi: Хоменко хотiв
скидатись на великого капiталiста. А проте не без пiдстав...
_- Ну, та ©хня не взяла! Моя взяла! А ©хня подумала, погедзькалася, та
й,- вiн оглянув я довкола, певне бажаючи сказати непристойнiсть, але
заради Михайла Михайловича втримався i тiльки зареготав.
Коцюбинський почував себе як на колючках, його починало захоплювати
полемiчне завзяття.
- Чия ж це - ©хня?
- Робочi...
- Народ, значить?..
- Нi, Михаиле Михайловичу, не сам народ, а призвiдцi, бунтарi...
Чоловiк собi чесно робить, одержу , що полага ться, i нiчого бiльш не
хоче, аби лиш була робота. Але тут приходить якийсь шибайголова й почина
йому теревенi розводити, як комар над вухом. Гуде та й гуде... Ну,
зрештою, чоловiк не камiнь: роздовба -таки його пройдисвiт... А потiм
страйк, бунт... А вiд цього менi збитки.
Коцюбинський вирiшив дошкулити йому.
- Слухайте, Саво Гавриловичу, але ж у подiбнiй ситуацi© ви користу теся
послугами полiцi©, яка придушу все передове, гуманне. Для цього вона й
iсну .
Хоменко замислився. Вiн мав талант пiдпри мця, вузький талант дiлка, а
в полiтичних питаннях часто. був безпорадний. Вiн пiдiймав пляшки з килима
i приглядався, чи залишилося в них вино. Знайшов мадеру i налив чарку.
Прополоскав собi зуби i проковтнув вино.
- Сьогоднiшня полiцiя,- сказав вiн,- це нашi найманцi. Ми ©м платимо,
вони нам роблять.
- Як це зрозумiти?
- А тут нема особливо© мудростi,- лукаво пiдморгнув вiн.- Дума те,
полiцмейстер менi за спасибi допомага ?.. Авжеж!.. Сподiвайтеся!.. Це
шахрай iз шахра©в такий, що iз рiдного батька злупить, а з мене й тим
паче. Кобила "Ластiвка", чистокровна англiчанка, вже на його стайнi... Це
- раз. Браслет золотий його дружинi на iменини - це два... Поки що цього
вистачить, навiть з авансом на майбутн ...
Обурений Коцюбинський пiдвiвся. Але Хоменко ,вхопив його за руку.
- Не поспiшайте. Ще рано. Ми ось по©демо зараз закiнчувати до мене.
- В мене сьогоднi браку часу. Я, мабуть, не по©ду...
- I не думайте тiкати... Я ше вам до ладу сво © справи не розповiв. Я
вам ще про професорiв розповiм, що беруть хабарi не гiрш за
полiцмейстера...
Вiн гарячкове вмовляв Коцюбинського, який в цю хвилину вирiшив: тiкати
звiдси й забути про цю останню свою слабкiсть... Але в його уявi на мить
постало прекрасне обличчя Григорiя Камищука - його голубi очi з iмлою,
бiлява чуприна, могутнi плечi... I Коцюбинський не втримався:
- У мене до вас, Саво Гавриловичу, була невеличка справа, прохання
навiть... Серед робiтникiв вашо© чернiгiвсько© фабрики, арештованих i
вiдданих пiд слiдство, один, якого я знаю,- Григорiй Камищук. З приводу
нього в мене до вас справа.
- Ну, ось, бачите, навiть справа, а ви тiка те... Хто ж у лiсi про
справи говорить?.. Це тiльки дома... Наше товариство не таке страшне, щоб
вiд нього тiкати вам.
Хоменко знав про популярнiсть письменника Коцюбинського не тiльки серед
укра©нських читацьких кiл, але й у Росi© i навiть за кордоном. Це його
примушувало ставитись до письменника з повагою. Вiн цiнив Коцюбинського,
хоч майже не був обiзнаний з його творчiстю. Хоменко розумiв, що коректнiй
вдачi письменника багато чого в цьому колi не подоба ться, i це вражало
гонор фабриканта: укра©нському письменниковi не по собi серед справжнiх
укра©нцiв!..
Вiн м'яко взяв за лiкоть свого гостя:
- Михаиле Михайловичу, може, вам Аркадiй, мiй шуряк, не до вподоби...
Купчисько!.. Вiн i менi не до серця. Ось повернемося додому i вкладемо
його - нехай собi дрихне. Ми на нього не зважа мо i ви не зважайте. В
тверезому станi його ще можна терпiти, а як вип' - реп'ях...
Недалеко з'явилась Розалiя Юхимiвна, яка щось шукала в травi, удаючи,
що не бачить чоловiка й Коцюбинського.
- Трояндо!.. Що ж це в нас робиться?.. - гукнув Сава Гаврилович.-
Михайло Михайлович хоче тiкати додому. Ми йому не до вподоби...
Вона, удаючи примхливу дiвчинку, пiдбiгла до них.
- Ай, ай... як вам не соромно, Михаиле Михайловичу!.. Невже нашi
женщини вам не до серця?.. Не пустимо, не пустимо нiзащо!..
Обравши зручну мить, вона прошептала чоловiковi:
- Яка тут кiшка пробiгла мiж вами?
- А бiс його розбере... Вiн не любить п'яних, делiкатний... Аркадiй тут
нiсенiтницю верзякав... Я перед ним сп'яна прохопився, що полiцмейстеру
хабара дав... Може, це його й шпигонуло?.. Треба затримати i якось
умовити, залагодити... А то ще, бува, де ляпне... Не обберешся бiди...
- Ти тюхтiй... - презирливо вiдповiла вона й пiшла до гурту, де вже був
i Михайло Михайлович.
Було помiтно, що Хоменко уникав розмови з Коцюбинським сам на сам. Вiн
мав час подумати i вже догадувався, в чому полягатиме прохання
Коцюбинського, тим бiльше, що вже знав, про кого йтиме мова.
Тодi, пересилюючи сво© почуття, Михайло Михайлович сказав:
- Саво Гавриловичу, а все ж таки, хоч зараз i не час, треба менi дещо
викласти вам.
- Е... е... гаразд... - промимрив той i раптом узяв рiшучий тон, - то
пiдемо до мого кабiнету.
Вони прийшли до розкiшно вбраного великого кабiнету. Видно, тут
порядкувала рука Розалi© Юхимiвни. Виконаний олiйними фарбами,
старовинний, схожий на iкону, портрет якогось Хоменкового прадiда, десяток
дрiбних фотографiй, серед яких був i маленький фотопортрет Хоменкового
кума - чернiгiвського полiцмейстера...
Хоменко майже лiг на канапi. Коцюбинський сiв оддалiк, бiля стола. Вiн
був утомлений i роздратований. Проте вiн умiв стримувати сво© почуття.
- Дiловий у вас настрiй, Михаиле Михайловичу...
- Нi, я просто користуюся з нагоди...
- Прошу, прошу... Я з радiстю... Коцюбинський вирiшив розрубати вузол
одним махом.
- Саво Гавриловичу, ви ма те повну змогу довести громадянству свою
гуманнiсть, примусити багатьох людей бути вам зобов'язаними, якщо вживете
заходiв до звiльнення з-пiд арешту вашого робiтника Григорiя Камищука.
- Як то?.. Нащо це?.. Як я можу?.. - перелякався Хоменко.
- Це потрiбно не вам, звичайно, i не менi... а йому, його батькам.
багато причин, щоб бачити його на волi... А головне - сама людина: таких,
як вiн, мало, ©х майже нема ...
- Але ж я не влада, не прокурор, я в цiй справi - нiщо...
- Нi, ви можете зробити багато. Не вiдмовляйтесь цим. Навряд вiдмовить
вам прокурор, якщо ви його про це попросите.
Коцюбинському раптом спало на думку, що вiн принижу себе цим
проханням. Справдi, нiколи йому ще не доводилось когось так просити. А тут
вiн прийшов до людини, до яко© не ма особливо© поваги, пересидiв з. нею
мало не цiлий день i тепер просить... Та вiн вiдразу ж вiдкинув цi думки:
вiн не для себе...
Тимчасом Сава Гаврилович, що завжди трохи повiльно мислив,
зорi нтувався:
- I до того, бачите, менi не треба, щоб якийсь пройдисвiт баламутив
менi людей.
- Ви можете не приймати його бiльше на свою фабрику.
Хоменко подзвонив. Прийшла служниця, i вiн наказав принести вина. Потiм
уважно прислухався до слiв Коцюбинського. Принесли вино. Вiн налив два
келихи.
- Прошу... За народним звича м, де сперечаються, там i п'ють.
- Не питиму. Це менi шкодить.
- Прошу - це легеньке...
- Не можу. Хоменко випив сам.
- За ваше здоров'я, Михаиле Михайловичу, вас я глибоко шаную i поважаю.
Щождо мо © гуманностi, яку, як ви сказали, треба довести, то хiба е такi
добрi люди, що не ймуть вiри в не©? Хiба мало я зробив людям хiба мало чим
менi зобов'язанi люди? Обража те ви мене, Михаиле Михайловичу...
Коцюбинський роздратовано здвигнув плечима. Хоменко помiтив це i раптом
перейшов на iнший тон. Вiн повеселiшав i намагався жартувати, але не
поступався.
- Ви не зна те цих людей. Та коли тiльки Камищук опиниться на свободi,
то хiба йому обов'язково треба працювати в мене, щоб зiпсувати менi
життя?.. Вся фабрика - його приятелi, така ж босота, як i вiн. Вони
зруйнують мо хазяйство, знищать мене. Та, зрештою, яка вам особисто з
цього користь? Не розумiю я вас... Не туди укра©нська iнтелiгенцiя мусить
вкладати свою енергiю... Вивести народ з темряви - ось першочергове
завдання.
Коцюбинський рвучко пiдвiвся.
- Одну чарочку... Це завезене: в Чернiговi таким не торгуюгь, - сказав
Хоменко.
Вiн випив сам i втерся рукавом. Коцюбинський сухо вiдрiзав:
- Нiяко© особисто© користi я цим не домагаюсь. Я тiльки знаю Камищука i
високо цiную цю молоду людину. Вiн повинен бути звiльнений. Не звiльните
ви, зробить хтось iнший. Та й взагалi треба перевiрити, чи винен вiн у
тому, що йому iнкримiну слiдча влада.
Останн вiн сказав, не маючи ще на увазi якихось конкретних даних,
майже випадково. Але на Хоменка саме цi його слова справили враження. Вiн
уважно подивився на Коцюбинського, немов хотiв розгадати його задум.
Потiм сказав:
- Ви щось ма те на увазi? Не вiрте людям, нiхто з них нiчого не зна .
Вiн навiть помiтно стривожився, чого не мiг не помiтити Коцюбинський.
Та через хвилину Хоменко вже переходив на веселий, жартiвливий тон.
- Ну, не будемо сваритись... Та й нема за що. Якийсь там Камищук,
пiдозрiла, авантюрна особа... Таким саме й мiсце у в'язницi. Прошу,
Михаиле Михайловичу,- вiн показав на повний келих i жадiбно, тремтячими
губами, як алкоголiк, випив сам, плеснувши зопалу вином собi на жилетку.
Але не помiтив цього i почав переходити на бравурний тон, наспiвуючи
навiть мотив, пiдслуханий ним у свого управителя. А управитель винiс цю
мелодiю з одного чернiгiвського борделя на мiськiй околицi.
Тепер Коцюбинський зневажав цю людину до кiнця.
Вiн жахався того, що сам, разом з просвiтянами, давав привiд цiй
тваринi вважати себе за мецената...
- Саво Гавриловичу, - промовив вiн, силуючи себе до стриманого тону, -
якщо ви в силу сво©х принципових мiркувань не хочете зробити цього, то я
прошу вас знову ж таки про це, але як про послугу особисто менi. Майте на
увазi, що для мене це ма величезну вагу. Це буде послуга, яко© не забуду
я нiколи.
Мотивчик борделя раптом припинився. Хоменко прислухався до слiв
Коцюбинського, граючись брелком вiд золотого годинника. Iнодi вiн залишав
брелок i поволi, смакуючи, тягнув з келиха вино. Потiм поставив на стiл
недопитий келих. Хвилину подумав i невiдомо для чого вийняв i почепив на
нiс окуляри, немов хотiв заховати сво© очi, якi не могли опиратися
глибокому, гiпнотизуючому поглядовi чорних, ясних очей Коцюбинського.
"Зараз вiн скаже якусь пiдлiсть", - подумав Михайло Михайлович.
I справдi.
- Михаиле Михайловичу,- спокiйним, дiловим тоном вимовив той. Таким
тоном вiн розмовляв з людьми, що приходили сюди до нього просити
вiдстрочення векселiв.- Михаиле Михайловичу,- повторив вiн, не поспiшаючи
i забувши про свою жартiвливу манеру, - бувають такi справи, в яких
вiдмовля ш навiть друзям. Адже ви, певне, не зна те, якими словами
паплюжив мене цей пройдисвiт в останнiй день свого перебування на фабрицi,
перестрiвши мене бiля контори...
- Звичайно, не знаю...
- То ж то бо й ... Одверто вам сказати - я боюся його...
- Вiн ви©де з Чернiгова.
- У цього бунтаря сто пар рук i нiг... Менi вiн не забуде, де б вiн не
був. До таких людей треба застосовувати найсуворiшi заходи, ©х треба
знищувати - це найкраще, найбезпечнiше...
- Така ваша остання вiдповiдь?
- Остання... Та й ви на мо му мiсцi зробили б так точнiсiнько.
- Помиля теся, пане, - гостро вимовив Коцюбинський i вийшов з кабiнету.
Вiн пiшов не до гостей, а зiйшов униз. За одними, нещiльно причиненими
дверима вiн почув знайомий притишений шепiт:
- Спробуйте на вагу - це справжнi перли... Ну, вiзьмiть же, спробуйте,
ви бо©тесь торкнутися...
Далi вiн не чув - був уже далеко. В однiй порожнiй кiмнатi вiн посидiв
трохи, щоб заспоко©тись. Але через хвилину зiрвався й швидко пiшов до
передпокою.
Коли вiн надягав сво пальто, до нього вийшла розпалена i втомлена
Розалiя Юхимiвна. Вона навмисне щiльно зачинила за собою дверi, крiзь якi
чути було вигуки гостей з вiтальнi. Гостей значно збiльшилося, i серед
численних голосiв Коцюбинський пiзнав голоси Сулими i Прокопенка, що п'яно
гукали щось один на одного. Хоменкова дружина вдивлялася йому в очi.
- Боже мiй, Михаиле Михайловичу, щось трапилося!.. Я знаю. Не втiкайте!
Ну, я вас прошу. Скажiть, чим образив вас мiй чоловiк?..
Але Михайло Михайлович мовчки, з нервовою поспiшнiстю продовжував
одягатися. Жiнка та мниче зашептала:
- Але ж про мене ви не погано© думки?.. Адже так? Я не помиляюся? Ви,
певне, зрозумiли мене?.. Ну, говорiть же...
Вона простягла йому руку на прощання, але Коцюбинський не поцiлував ©©,
як звичайно, а нервово потиснув i, широко ступаючи, швидко вийшов на
вулицю. Розалiя Юхимiвна сумувала вслiд:
- Боже мiй!.. диний джентльмен...
За хвилину Михайло Михайлович розшукав вiзника, i, поки його шкапа
трусила найповiльнiшою риссю по кривих вулицях вже померклого осiннього
мiста, вiн гiрко думав про себе:
"Так, так i треба тобi, безталанний чудiй! Куди ти посунувся з сво©ми
безглуздими замiрами, до кого? i через це тобi гiдно втерли носа...
Землячки! Тi, що люблять свiй народ, як хазя© зоологiчного саду сво©х
звiрiв - у клiтцi, за гратами... Про що ж було просити ©х?.. Про
великодушнiсть?"
- Стоп! - несподiвано гукнув вiн вiзниковi.- Повертай на Денисiвський
завулок.. Зна ш? Ну, от... До адвоката Чижа...
- Зна мо!.. - бадьоро вiдгукнувся вiзник, i шкапа його немовби вийшла з
сво © повiльно© i точно©, як маятник годинника, рисi i якось боком пiшла
вчвал.
Для справи Григорiя Камищука адвокат Чиж робив багато. Вiн дав свою
згоду обороняти його на судi, ознайомився з матерiалами слiдства, що
досить швидко закiнчилося, i знайшов у показах свiдкiв декiлька неув'язок,
на яких збирався провалити обвинувачення.
Камищука обвинувачувано в тому, що вiн пiд час мiтингу страйкарiв на
фабрицi увiйшов до кабiнету управителя i нiбито намагався побити його за
те, що той хотiв телефоном викликати полiцiю. А потiм загрожував
управителевi револьвером i нахвалявся, що висадить в повiтря всю фабрику,
якщо хазя©н не погодиться на вимоги робiтникiв.
Довiдавшись про суть обвинувачення Камищука, Михайло Михайлович
пригадав свою розмову з Хоменком, i в нього виникла пiдозра, що той
пiдставив найнятих свiдкiв i, певне, сам вигадав iсторiю з загрозами
управителевi. Адже недаремно вiн так пiдозрiло збентежився, коли почув
тодi, пiд час ©х розмови в кабiнетi, сумнiви в правдивостi обвинувачення
Камищука.
Чижевi пощастило. Обвинувачення виставляло двох свiдкiв: приймальника
Гарбузова i артiльника Старостенка, якi заявляли, що вони були в кабiнетi
управителя в службових справах, коли туди вскочив Камищук i намагався
побити управителя, але вони оборонили його. Тодi Камищук нiбито загрожував
усiм револьвером.
Чиж установив, що артiльник Старостенко саме в цей час був у пивницi
Белова на другому кiнцi мiста. Там вiн зняв бешкет, i городовик Панасенко
склав на нього протокол. Копiю цього протоколу адвокат уже мав у сво му
портфелi. Щождо Гарбузова, то справа з ним розв'язувалася так само
несподiвано для обвинувачення. З приводу його свiдчень Чиж радився з
деякими приятелями Камищука, що були на волi, i тi сказали, що справа, в
якiй цей Гарбузов немовби приходив до управителя, взагалi не могла
iснувати. © було вигадано занадто невмiло, без розрахунку на те, що в цих
матерiалах копа ться досвiдчений оборонець. Таким чином встановлювалось,
що свiдки були пiдставнi...
Сво© заперечення до справи Чиж зберiгав у та мницi. Вiн готував
несподiваний удар по обвинуваченню. Знав про це тiльки Коцюбинський, що
багато в чому допомагав сво му друговi.
Зовсiм загадковою була поведiнка Надi© Загiрно©, вiд яко© теж не треба
було ховати деталi оборони, оскiльки вона могла б багато чим допомогти.
Михайло Михайлович викликав ©© запискою через Марину i довго ждав ©© в
умовленому мiсцi. Вона запiзнилась, просила вибачення, згадала про якусь
важливу свою справу, призначену теж на цей час. Але яка була справа - не
сказала.
Вона мовчки вислухала Коцюбинського. З усiма його доказами неповинностi
Григорiя погоджувалась, але вигляд ©© вiд того не веселiшав. Нарештi вона
просто сказала, що не вiрить у реальнiсть звiльнення Григорiя таким
методом. Потiм рiшуче заявила, що Чижевi не пощастить виправдати Григорiя.
Але скiльки не намагався Михайло Михайлович довiдатись про ©© мотиви, вона
нiчого йому про це не сказала. Вiн зрозумiв, що вона не хотiла чи не могла
висловитись перед ним конкретнiше. Так i залишилась недоговореною ©х
розмова.
Цi днi Коцюбинський ледве знаходив сили працювати в статбюро. Його
мозок працював зовсiм в iншому напрямку. Тимчасово покинув вiн i писати.
Треба було закiнчувати другу частину "Fata morgana". Пiсля перебування на
Капрi вiн з запалом продовжував повiсть. Горький надавав великого значення
цьому творовi i навiть дав деякi поради щодо дальшого розгортання i
висвiтлення подiй у повiстi. Але в цi днi Коцюбинський не мiг опанувати
сво©х думок.
Тимчасом Горький вимагав поспiшити з перекладом на росiйську мову
першо© книжки творiв. Михайло Михайлович мусив сам домовитися з сво©м
перекладачем. Перекладач поспiшав i часом допускав помилок. Коцюбинський
перевiряв його роботу. А це вимагало часу i настрою. Амфiтеатров, з яким
познайомив Коцюбинського Горький у себе на вiллi, теж вимагав оповiдань
для нового петербурзького журналу. Пропонував друкувати Коцюбинського
навiть не перекладаючи на росiйську мову. Налагоджувалась справа перекладу
його творiв у Празi. Деякi берлiнськi i паризькi видавництва теж удавалися
до нього з подiбними запитами. Нарештi, добрi вiдомостi були з Стокгольма
вiд професора I нсена - переклади з Коцюбинського на шведську мову мали
незабаром вийти з друку. Зростала його популярнiсть у Росi© i за кордоном.
Здавалося, пiсля ви©зду на Капрi в життi його розпочалася нова епоха, коли
з Сiверянсько© вулицi напiвзабутого Чернiгова вiдкриваються перед ним
найширшi перспективи.
Тимчасом декому з знайомих стало вiдомо, певне вiд Хоменка, що
Коцюбинський втруча ться в майбутнiй процес Камищука. Поголоска
варiювалася на рiзнi лади i в зовсiм невпiзнаному переказi доходила до
Коцюбинського. Можна було чекати нових прикростей. Визволення Григорiя
набирало для Михайла Михайловича напряму важливо©, принципово© справи.
Через не© вiн не звернув особливо© уваги на повiдомлення ки©вського
цензора про заборону його збiрки "З глибини".
Часто до нього приходив старий Камищук. Приносив прочитану книжку,
розгортав ©© з газетного паперу й повертав Коцюбинському. Потiм просив
нову, яку тут же акуратно загортав у папiр, щоб не забруднити, перекидався
кiлькома словами з господарем i йшов, незважаючи на запрошення залишитись
на чай або просто поговорити. Вiн шанував чужий час.
Минула осiнь. Вогкiсть, осiння мжичка i повна вiдсутнiсть сонця цiлими
тижнями завдавали Коцюбинському, що хворiв ще й на легенi, важко© муки.
Але треба було дiяти. За ним уже була репутацiя громадського дiяча,
який не бо©ться протестувати проти беззаконня, який уже не раз пiдносив
голос проти людей, що мали в сво©х руках немалу владу. Деякi чернiгiвськi
iнтелiгенти пошепки розповiдали один одному про те, що оцей ©хнiй
чернiгiвець Коцюбинський в одному з сво©х нових творiв назвав пса
прiзвищем всiй Росi© вiдомого з недавнiх подiй грiзного мiнiстра
Трепова... Отже, не бо©ться!..
Нарештi вiдбувся суд над Григорi м. До зали суду не пустили нiкого з
стороннiх. Не пустили й Коцюбинського. Мiсцевий обвинувач був хворий i
обвинувачення пiдтримував при©жджий. Вiн чомусь поспiшав i процес мав
закiнчитись того ж дня ввечерi.
Коцюбинський не виходив з дому, чекаючи на Чижа, який мав просто з
процесу при©хати й розповiсти про наслiдки. Чекання перейшло далеко за
пiвнiч. Нарештi. по грудках замерзло© вулицi прогуркотiв вiзник. Спинився
бiля ворiт. Через хвилину Чиж сидiв у кабiнетi i просив чарку коньяку або
чаю, бо й замерз, i намучився, i... не знав, що сказати приятелевi.
- Ну, ну... кажiть же!.. - стояв, нетерпеливо чекаючи наслiдкiв суду,
Коцюбинський.
- Виправданий?
- Виправданий...
- Де вiн?
Чиж зовсiм пiрнув у крiсло i мовчки, похмуро вiдповiв:
- Де? У тюрмi, звичайно...
- Його не звiльнили?
- I не звiльнять...
- Як то? Нiколи?
- Пiсля каторги...
Михайло Михайлович вражений став перед Чижем.
- Так у чому ж рiч?
- В мо©й i вашiй, Михаиле Михайловичу, на©вностi. Ми з вами були
на©внi, як дiти, i, не знаючи Камищука, взялися його визволяти. А на судi
його виправдали в справi замаху на управителя Хоменково© фабрики, але
незабаром його судитимуть в iншiй справi, про яку ми з вами не подумали.
Григорiя обвинувачують у революцiннiй дiяльностi, в органiзацi© робiтничих
майовок i збройному опорi полiцi© пiд час розгону однi © з майовок.
- Але ж це може бути тiльки наклеп...
Чиж похитав головою.
- Нi, - промовив вiн, - я був у нього в тюрмi пiсля суду. Пропонував
сво© послуги для нового процесу... З цього вони можуть зробити все, що
забажають... Збройний опiр - це довiчне заслання чи й каторга.
Чиж знову хвилину подумав i якимось iншим, зовсiм змiненим, енергiйним
голосом людини, що раптом чимсь захоплена, заговорив:
- Ми з вами мало зна мо цих людей... Григорiй ваш друг, ви думали, що
ви, як психолог, письменник i друг, зна те його краще, нiж вiн сам себе
зна ... Ви не знали, що вiн досвiдчений пiдпiльник, який навчився тримати
в сво©х руках i самого себе i людей - гурт, масу... Адже вiн з вибачливою
усмiшкою зустрiв мою пропозицiю обороняти його. "Як хочете,- вiдповiв
вiн,- боюся, що вам не пощастить... Вiд заслання мене не вряту нiщо..."
Ви розумi те, Михаиле Михайловичу, так говорити може не просто собi
робiтник махорково© фабрики. Вiн сказав менi, що виступатиме на судi з
останнiм словом, в якому обвинувачуватиме весь державний устрiй i
закликатиме до його повалення... Розумi те?.. Вiн хоче дiяти так, як
поводяться на судi видатнi революцiонери! I вiн це зможе, не
сумнiвайтеся!..
Для Коцюбинського це було нове. Вiн знав багатьох людей, засуджених
царизмом, знав ©х життя i уявляв ©х долю. I все ж близькiсть Камищуково©
долi до долi подiбних людей була несподiвана для нього. Тепер вiн розумiв,
чому Надiя Загiрна не подiляла його оптимiзму перед процесом Григорiя:
адже вона, напевне, знала все i, звичайно, про все, вiдоме ©й, не мала
права розповiдати нiкому, в тому числi i йому, ©хньому друговi. Мiж ним i
цими його друзями iснувала якась межа, яко© вiн поки що не в силi
переступити. Ця межа не заважала ©х дружбi, але все ж вона роздiляла ©х...
IV. ПРИСУД
Слiдство в новiй справi Григорiя Камищука затяглося надовго.
Департамент полiцi© розраховував на ряд голосних процесiв i шукав пiдстав,
щоб по днати окремi незначнi справи в невелике число значних полiтичних
справ. Царизм докладав усiх сил, щоб показати громадянству свою, насправдi
занадто пiдупаду, мiць.
Чиж пробував ознайомитися з приступними для оборонцiв матерiалами i
прийшов до висновку, що хоча Григорiй у наступному процесi i не гратиме
першорядно© ролi, але напевно дiстане заслання, а можливо й каторгу.
Особливо беручи до уваги те, що вiн уперто обiцяв поводитися на судi
зухвало i при кожнiй нагодi громити царський суд. Вiн просто не радив
адвокатовi брати на себе його оборону i хотiв боронитися сам.
Минула зима В тяжкому чеканнi проходила весна. Нарештi в останнiх
числах травня стало вiдомо, що суд вiдбудеться через кiлька днiв у Ки вi.
Чиж довiдався про це i зайшов до статбюро повiдомити Марину. Вона була
схвильована звiсткою i ледве змогла працювати до кiнця дня. Михайла
Михайловича в мiстi не було. Вiн дiстав через хворiсть два мiсяцi
вiдпустки, ви©хав до Ки ва роздобувати по рiзних редакцiях грошi на
зробив немало для укра©нсько© культури. I ви, Михаиле Михайловичу, перший
цьому свiдок.
Вiн прозоро натякав на те, що пiдтримував "Просвiту" грiшми.
Михайло Михайлович промовчав.
- Наша iнтелiгенцiя,- провадив сво © Хоменко,- не вмi цiнувати тих,
хто допомага рiднiй культурi. Нас оцiнить наш народ. До нацiонально©
культури вiн не дорiс, але ми створили нацiональну промисловiсть, ми дали
йому роботу й хлiб.
- рунда! - знову встряв до розмови Хоменкiв шуряк.- Мiй молодший
прикажчик одержу бiльше, нiж на тво©х тютюнових фабриках майстер. Я не
маю подяки вiд свого прикажчика, а ти вiд свого майстра... На них не треба
зважати. Вважайте тiльки на себе.
Що вам треба, те й робiть... Щождо того, щоб довести свiй рiд, то це
нiсенiтниця. От гiльдi© - це я цiню!.. Та побачивши, що його намагаються
не слухати, вiн з п'яною байдужiстю махнув рукою:
- А ч... ч...орт з вами!.. - i подався до гурту з пляшкою в однiй руцi
i келихом у другiй, розхлюпуючи з пляшки вино.
Тимчасом Сава Гаврилович розкривав сво© думки, з якими, певне, носився
давно:
- Народ! Наш бiдний народ! Пригаду те, Михаиле Михайловичу, рядки
Бориса Дмитровича:
Убогi© ниви, убогi© села,
Убогий, обшарпаний люд...
Дуже гiркi рядки, а правдивi... Та й справдi, що може дати земля
народовi? Злиднi - i бiльш нiчого. Народовi не потрiбна земля - вона
однаково ж веде його до вимирання. А врятувати народ хтось мусить!..
Тiльки не земля - вона вимага поту, щоб родити, i висиса з бiдного
народу всi сили. Народ мусить ненавидiти землю! Нехай помiщики люблять
землю - на нiй стоять ©х палаци. Вона да ©м багатство... Народ мусить iти
на фабрику... Тут його порятунок. У мене чорнороб живе краще, нiж заможний
селянин, ©й-бо... Не вiрите?
- А хто ж,запитав Коцюбинський,- буде постачати вам сировину?
Почувши про сировину, Хоменко знову згадав про десять вагонiв тютюну,
що вислизнули в нього з-пiд рук, i на душi в нього стало гiрко. Та це лише
на одну хвилину спинило його промову. I вiн вiдповiдав Коцюбинському:
- Хазя© й помiщики... А селянам браку земельки навiть на хлiб для
дiтей. З них нiякi постачальники для мене... Тiльки хазя©, тiльки
помiщики...
Коцюбинський, звичайно, не думав дискутувати. Це було зовсiм недоречно.
Все ж таки вiн не витримав i натякнув:
- Зда ться, на ваших фабриках були заворушення... i зовсiм недавно?..
- Страйк! - вигукнув з гордiстю Сава Гаврилович.- Справжнiй страйк, якi
бувають на кожному порядному пiдпри мствi...
В його голосi Коцюбинський почув ноту хвалькуватостi: Хоменко хотiв
скидатись на великого капiталiста. А проте не без пiдстав...
_- Ну, та ©хня не взяла! Моя взяла! А ©хня подумала, погедзькалася, та
й,- вiн оглянув я довкола, певне бажаючи сказати непристойнiсть, але
заради Михайла Михайловича втримався i тiльки зареготав.
Коцюбинський почував себе як на колючках, його починало захоплювати
полемiчне завзяття.
- Чия ж це - ©хня?
- Робочi...
- Народ, значить?..
- Нi, Михаиле Михайловичу, не сам народ, а призвiдцi, бунтарi...
Чоловiк собi чесно робить, одержу , що полага ться, i нiчого бiльш не
хоче, аби лиш була робота. Але тут приходить якийсь шибайголова й почина
йому теревенi розводити, як комар над вухом. Гуде та й гуде... Ну,
зрештою, чоловiк не камiнь: роздовба -таки його пройдисвiт... А потiм
страйк, бунт... А вiд цього менi збитки.
Коцюбинський вирiшив дошкулити йому.
- Слухайте, Саво Гавриловичу, але ж у подiбнiй ситуацi© ви користу теся
послугами полiцi©, яка придушу все передове, гуманне. Для цього вона й
iсну .
Хоменко замислився. Вiн мав талант пiдпри мця, вузький талант дiлка, а
в полiтичних питаннях часто. був безпорадний. Вiн пiдiймав пляшки з килима
i приглядався, чи залишилося в них вино. Знайшов мадеру i налив чарку.
Прополоскав собi зуби i проковтнув вино.
- Сьогоднiшня полiцiя,- сказав вiн,- це нашi найманцi. Ми ©м платимо,
вони нам роблять.
- Як це зрозумiти?
- А тут нема особливо© мудростi,- лукаво пiдморгнув вiн.- Дума те,
полiцмейстер менi за спасибi допомага ?.. Авжеж!.. Сподiвайтеся!.. Це
шахрай iз шахра©в такий, що iз рiдного батька злупить, а з мене й тим
паче. Кобила "Ластiвка", чистокровна англiчанка, вже на його стайнi... Це
- раз. Браслет золотий його дружинi на iменини - це два... Поки що цього
вистачить, навiть з авансом на майбутн ...
Обурений Коцюбинський пiдвiвся. Але Хоменко ,вхопив його за руку.
- Не поспiшайте. Ще рано. Ми ось по©демо зараз закiнчувати до мене.
- В мене сьогоднi браку часу. Я, мабуть, не по©ду...
- I не думайте тiкати... Я ше вам до ладу сво © справи не розповiв. Я
вам ще про професорiв розповiм, що беруть хабарi не гiрш за
полiцмейстера...
Вiн гарячкове вмовляв Коцюбинського, який в цю хвилину вирiшив: тiкати
звiдси й забути про цю останню свою слабкiсть... Але в його уявi на мить
постало прекрасне обличчя Григорiя Камищука - його голубi очi з iмлою,
бiлява чуприна, могутнi плечi... I Коцюбинський не втримався:
- У мене до вас, Саво Гавриловичу, була невеличка справа, прохання
навiть... Серед робiтникiв вашо© чернiгiвсько© фабрики, арештованих i
вiдданих пiд слiдство, один, якого я знаю,- Григорiй Камищук. З приводу
нього в мене до вас справа.
- Ну, ось, бачите, навiть справа, а ви тiка те... Хто ж у лiсi про
справи говорить?.. Це тiльки дома... Наше товариство не таке страшне, щоб
вiд нього тiкати вам.
Хоменко знав про популярнiсть письменника Коцюбинського не тiльки серед
укра©нських читацьких кiл, але й у Росi© i навiть за кордоном. Це його
примушувало ставитись до письменника з повагою. Вiн цiнив Коцюбинського,
хоч майже не був обiзнаний з його творчiстю. Хоменко розумiв, що коректнiй
вдачi письменника багато чого в цьому колi не подоба ться, i це вражало
гонор фабриканта: укра©нському письменниковi не по собi серед справжнiх
укра©нцiв!..
Вiн м'яко взяв за лiкоть свого гостя:
- Михаиле Михайловичу, може, вам Аркадiй, мiй шуряк, не до вподоби...
Купчисько!.. Вiн i менi не до серця. Ось повернемося додому i вкладемо
його - нехай собi дрихне. Ми на нього не зважа мо i ви не зважайте. В
тверезому станi його ще можна терпiти, а як вип' - реп'ях...
Недалеко з'явилась Розалiя Юхимiвна, яка щось шукала в травi, удаючи,
що не бачить чоловiка й Коцюбинського.
- Трояндо!.. Що ж це в нас робиться?.. - гукнув Сава Гаврилович.-
Михайло Михайлович хоче тiкати додому. Ми йому не до вподоби...
Вона, удаючи примхливу дiвчинку, пiдбiгла до них.
- Ай, ай... як вам не соромно, Михаиле Михайловичу!.. Невже нашi
женщини вам не до серця?.. Не пустимо, не пустимо нiзащо!..
Обравши зручну мить, вона прошептала чоловiковi:
- Яка тут кiшка пробiгла мiж вами?
- А бiс його розбере... Вiн не любить п'яних, делiкатний... Аркадiй тут
нiсенiтницю верзякав... Я перед ним сп'яна прохопився, що полiцмейстеру
хабара дав... Може, це його й шпигонуло?.. Треба затримати i якось
умовити, залагодити... А то ще, бува, де ляпне... Не обберешся бiди...
- Ти тюхтiй... - презирливо вiдповiла вона й пiшла до гурту, де вже був
i Михайло Михайлович.
Було помiтно, що Хоменко уникав розмови з Коцюбинським сам на сам. Вiн
мав час подумати i вже догадувався, в чому полягатиме прохання
Коцюбинського, тим бiльше, що вже знав, про кого йтиме мова.
Тодi, пересилюючи сво© почуття, Михайло Михайлович сказав:
- Саво Гавриловичу, а все ж таки, хоч зараз i не час, треба менi дещо
викласти вам.
- Е... е... гаразд... - промимрив той i раптом узяв рiшучий тон, - то
пiдемо до мого кабiнету.
Вони прийшли до розкiшно вбраного великого кабiнету. Видно, тут
порядкувала рука Розалi© Юхимiвни. Виконаний олiйними фарбами,
старовинний, схожий на iкону, портрет якогось Хоменкового прадiда, десяток
дрiбних фотографiй, серед яких був i маленький фотопортрет Хоменкового
кума - чернiгiвського полiцмейстера...
Хоменко майже лiг на канапi. Коцюбинський сiв оддалiк, бiля стола. Вiн
був утомлений i роздратований. Проте вiн умiв стримувати сво© почуття.
- Дiловий у вас настрiй, Михаиле Михайловичу...
- Нi, я просто користуюся з нагоди...
- Прошу, прошу... Я з радiстю... Коцюбинський вирiшив розрубати вузол
одним махом.
- Саво Гавриловичу, ви ма те повну змогу довести громадянству свою
гуманнiсть, примусити багатьох людей бути вам зобов'язаними, якщо вживете
заходiв до звiльнення з-пiд арешту вашого робiтника Григорiя Камищука.
- Як то?.. Нащо це?.. Як я можу?.. - перелякався Хоменко.
- Це потрiбно не вам, звичайно, i не менi... а йому, його батькам.
багато причин, щоб бачити його на волi... А головне - сама людина: таких,
як вiн, мало, ©х майже нема ...
- Але ж я не влада, не прокурор, я в цiй справi - нiщо...
- Нi, ви можете зробити багато. Не вiдмовляйтесь цим. Навряд вiдмовить
вам прокурор, якщо ви його про це попросите.
Коцюбинському раптом спало на думку, що вiн принижу себе цим
проханням. Справдi, нiколи йому ще не доводилось когось так просити. А тут
вiн прийшов до людини, до яко© не ма особливо© поваги, пересидiв з. нею
мало не цiлий день i тепер просить... Та вiн вiдразу ж вiдкинув цi думки:
вiн не для себе...
Тимчасом Сава Гаврилович, що завжди трохи повiльно мислив,
зорi нтувався:
- I до того, бачите, менi не треба, щоб якийсь пройдисвiт баламутив
менi людей.
- Ви можете не приймати його бiльше на свою фабрику.
Хоменко подзвонив. Прийшла служниця, i вiн наказав принести вина. Потiм
уважно прислухався до слiв Коцюбинського. Принесли вино. Вiн налив два
келихи.
- Прошу... За народним звича м, де сперечаються, там i п'ють.
- Не питиму. Це менi шкодить.
- Прошу - це легеньке...
- Не можу. Хоменко випив сам.
- За ваше здоров'я, Михаиле Михайловичу, вас я глибоко шаную i поважаю.
Щождо мо © гуманностi, яку, як ви сказали, треба довести, то хiба е такi
добрi люди, що не ймуть вiри в не©? Хiба мало я зробив людям хiба мало чим
менi зобов'язанi люди? Обража те ви мене, Михаиле Михайловичу...
Коцюбинський роздратовано здвигнув плечима. Хоменко помiтив це i раптом
перейшов на iнший тон. Вiн повеселiшав i намагався жартувати, але не
поступався.
- Ви не зна те цих людей. Та коли тiльки Камищук опиниться на свободi,
то хiба йому обов'язково треба працювати в мене, щоб зiпсувати менi
життя?.. Вся фабрика - його приятелi, така ж босота, як i вiн. Вони
зруйнують мо хазяйство, знищать мене. Та, зрештою, яка вам особисто з
цього користь? Не розумiю я вас... Не туди укра©нська iнтелiгенцiя мусить
вкладати свою енергiю... Вивести народ з темряви - ось першочергове
завдання.
Коцюбинський рвучко пiдвiвся.
- Одну чарочку... Це завезене: в Чернiговi таким не торгуюгь, - сказав
Хоменко.
Вiн випив сам i втерся рукавом. Коцюбинський сухо вiдрiзав:
- Нiяко© особисто© користi я цим не домагаюсь. Я тiльки знаю Камищука i
високо цiную цю молоду людину. Вiн повинен бути звiльнений. Не звiльните
ви, зробить хтось iнший. Та й взагалi треба перевiрити, чи винен вiн у
тому, що йому iнкримiну слiдча влада.
Останн вiн сказав, не маючи ще на увазi якихось конкретних даних,
майже випадково. Але на Хоменка саме цi його слова справили враження. Вiн
уважно подивився на Коцюбинського, немов хотiв розгадати його задум.
Потiм сказав:
- Ви щось ма те на увазi? Не вiрте людям, нiхто з них нiчого не зна .
Вiн навiть помiтно стривожився, чого не мiг не помiтити Коцюбинський.
Та через хвилину Хоменко вже переходив на веселий, жартiвливий тон.
- Ну, не будемо сваритись... Та й нема за що. Якийсь там Камищук,
пiдозрiла, авантюрна особа... Таким саме й мiсце у в'язницi. Прошу,
Михаиле Михайловичу,- вiн показав на повний келих i жадiбно, тремтячими
губами, як алкоголiк, випив сам, плеснувши зопалу вином собi на жилетку.
Але не помiтив цього i почав переходити на бравурний тон, наспiвуючи
навiть мотив, пiдслуханий ним у свого управителя. А управитель винiс цю
мелодiю з одного чернiгiвського борделя на мiськiй околицi.
Тепер Коцюбинський зневажав цю людину до кiнця.
Вiн жахався того, що сам, разом з просвiтянами, давав привiд цiй
тваринi вважати себе за мецената...
- Саво Гавриловичу, - промовив вiн, силуючи себе до стриманого тону, -
якщо ви в силу сво©х принципових мiркувань не хочете зробити цього, то я
прошу вас знову ж таки про це, але як про послугу особисто менi. Майте на
увазi, що для мене це ма величезну вагу. Це буде послуга, яко© не забуду
я нiколи.
Мотивчик борделя раптом припинився. Хоменко прислухався до слiв
Коцюбинського, граючись брелком вiд золотого годинника. Iнодi вiн залишав
брелок i поволi, смакуючи, тягнув з келиха вино. Потiм поставив на стiл
недопитий келих. Хвилину подумав i невiдомо для чого вийняв i почепив на
нiс окуляри, немов хотiв заховати сво© очi, якi не могли опиратися
глибокому, гiпнотизуючому поглядовi чорних, ясних очей Коцюбинського.
"Зараз вiн скаже якусь пiдлiсть", - подумав Михайло Михайлович.
I справдi.
- Михаиле Михайловичу,- спокiйним, дiловим тоном вимовив той. Таким
тоном вiн розмовляв з людьми, що приходили сюди до нього просити
вiдстрочення векселiв.- Михаиле Михайловичу,- повторив вiн, не поспiшаючи
i забувши про свою жартiвливу манеру, - бувають такi справи, в яких
вiдмовля ш навiть друзям. Адже ви, певне, не зна те, якими словами
паплюжив мене цей пройдисвiт в останнiй день свого перебування на фабрицi,
перестрiвши мене бiля контори...
- Звичайно, не знаю...
- То ж то бо й ... Одверто вам сказати - я боюся його...
- Вiн ви©де з Чернiгова.
- У цього бунтаря сто пар рук i нiг... Менi вiн не забуде, де б вiн не
був. До таких людей треба застосовувати найсуворiшi заходи, ©х треба
знищувати - це найкраще, найбезпечнiше...
- Така ваша остання вiдповiдь?
- Остання... Та й ви на мо му мiсцi зробили б так точнiсiнько.
- Помиля теся, пане, - гостро вимовив Коцюбинський i вийшов з кабiнету.
Вiн пiшов не до гостей, а зiйшов униз. За одними, нещiльно причиненими
дверима вiн почув знайомий притишений шепiт:
- Спробуйте на вагу - це справжнi перли... Ну, вiзьмiть же, спробуйте,
ви бо©тесь торкнутися...
Далi вiн не чув - був уже далеко. В однiй порожнiй кiмнатi вiн посидiв
трохи, щоб заспоко©тись. Але через хвилину зiрвався й швидко пiшов до
передпокою.
Коли вiн надягав сво пальто, до нього вийшла розпалена i втомлена
Розалiя Юхимiвна. Вона навмисне щiльно зачинила за собою дверi, крiзь якi
чути було вигуки гостей з вiтальнi. Гостей значно збiльшилося, i серед
численних голосiв Коцюбинський пiзнав голоси Сулими i Прокопенка, що п'яно
гукали щось один на одного. Хоменкова дружина вдивлялася йому в очi.
- Боже мiй, Михаиле Михайловичу, щось трапилося!.. Я знаю. Не втiкайте!
Ну, я вас прошу. Скажiть, чим образив вас мiй чоловiк?..
Але Михайло Михайлович мовчки, з нервовою поспiшнiстю продовжував
одягатися. Жiнка та мниче зашептала:
- Але ж про мене ви не погано© думки?.. Адже так? Я не помиляюся? Ви,
певне, зрозумiли мене?.. Ну, говорiть же...
Вона простягла йому руку на прощання, але Коцюбинський не поцiлував ©©,
як звичайно, а нервово потиснув i, широко ступаючи, швидко вийшов на
вулицю. Розалiя Юхимiвна сумувала вслiд:
- Боже мiй!.. диний джентльмен...
За хвилину Михайло Михайлович розшукав вiзника, i, поки його шкапа
трусила найповiльнiшою риссю по кривих вулицях вже померклого осiннього
мiста, вiн гiрко думав про себе:
"Так, так i треба тобi, безталанний чудiй! Куди ти посунувся з сво©ми
безглуздими замiрами, до кого? i через це тобi гiдно втерли носа...
Землячки! Тi, що люблять свiй народ, як хазя© зоологiчного саду сво©х
звiрiв - у клiтцi, за гратами... Про що ж було просити ©х?.. Про
великодушнiсть?"
- Стоп! - несподiвано гукнув вiн вiзниковi.- Повертай на Денисiвський
завулок.. Зна ш? Ну, от... До адвоката Чижа...
- Зна мо!.. - бадьоро вiдгукнувся вiзник, i шкапа його немовби вийшла з
сво © повiльно© i точно©, як маятник годинника, рисi i якось боком пiшла
вчвал.
Для справи Григорiя Камищука адвокат Чиж робив багато. Вiн дав свою
згоду обороняти його на судi, ознайомився з матерiалами слiдства, що
досить швидко закiнчилося, i знайшов у показах свiдкiв декiлька неув'язок,
на яких збирався провалити обвинувачення.
Камищука обвинувачувано в тому, що вiн пiд час мiтингу страйкарiв на
фабрицi увiйшов до кабiнету управителя i нiбито намагався побити його за
те, що той хотiв телефоном викликати полiцiю. А потiм загрожував
управителевi револьвером i нахвалявся, що висадить в повiтря всю фабрику,
якщо хазя©н не погодиться на вимоги робiтникiв.
Довiдавшись про суть обвинувачення Камищука, Михайло Михайлович
пригадав свою розмову з Хоменком, i в нього виникла пiдозра, що той
пiдставив найнятих свiдкiв i, певне, сам вигадав iсторiю з загрозами
управителевi. Адже недаремно вiн так пiдозрiло збентежився, коли почув
тодi, пiд час ©х розмови в кабiнетi, сумнiви в правдивостi обвинувачення
Камищука.
Чижевi пощастило. Обвинувачення виставляло двох свiдкiв: приймальника
Гарбузова i артiльника Старостенка, якi заявляли, що вони були в кабiнетi
управителя в службових справах, коли туди вскочив Камищук i намагався
побити управителя, але вони оборонили його. Тодi Камищук нiбито загрожував
усiм револьвером.
Чиж установив, що артiльник Старостенко саме в цей час був у пивницi
Белова на другому кiнцi мiста. Там вiн зняв бешкет, i городовик Панасенко
склав на нього протокол. Копiю цього протоколу адвокат уже мав у сво му
портфелi. Щождо Гарбузова, то справа з ним розв'язувалася так само
несподiвано для обвинувачення. З приводу його свiдчень Чиж радився з
деякими приятелями Камищука, що були на волi, i тi сказали, що справа, в
якiй цей Гарбузов немовби приходив до управителя, взагалi не могла
iснувати. © було вигадано занадто невмiло, без розрахунку на те, що в цих
матерiалах копа ться досвiдчений оборонець. Таким чином встановлювалось,
що свiдки були пiдставнi...
Сво© заперечення до справи Чиж зберiгав у та мницi. Вiн готував
несподiваний удар по обвинуваченню. Знав про це тiльки Коцюбинський, що
багато в чому допомагав сво му друговi.
Зовсiм загадковою була поведiнка Надi© Загiрно©, вiд яко© теж не треба
було ховати деталi оборони, оскiльки вона могла б багато чим допомогти.
Михайло Михайлович викликав ©© запискою через Марину i довго ждав ©© в
умовленому мiсцi. Вона запiзнилась, просила вибачення, згадала про якусь
важливу свою справу, призначену теж на цей час. Але яка була справа - не
сказала.
Вона мовчки вислухала Коцюбинського. З усiма його доказами неповинностi
Григорiя погоджувалась, але вигляд ©© вiд того не веселiшав. Нарештi вона
просто сказала, що не вiрить у реальнiсть звiльнення Григорiя таким
методом. Потiм рiшуче заявила, що Чижевi не пощастить виправдати Григорiя.
Але скiльки не намагався Михайло Михайлович довiдатись про ©© мотиви, вона
нiчого йому про це не сказала. Вiн зрозумiв, що вона не хотiла чи не могла
висловитись перед ним конкретнiше. Так i залишилась недоговореною ©х
розмова.
Цi днi Коцюбинський ледве знаходив сили працювати в статбюро. Його
мозок працював зовсiм в iншому напрямку. Тимчасово покинув вiн i писати.
Треба було закiнчувати другу частину "Fata morgana". Пiсля перебування на
Капрi вiн з запалом продовжував повiсть. Горький надавав великого значення
цьому творовi i навiть дав деякi поради щодо дальшого розгортання i
висвiтлення подiй у повiстi. Але в цi днi Коцюбинський не мiг опанувати
сво©х думок.
Тимчасом Горький вимагав поспiшити з перекладом на росiйську мову
першо© книжки творiв. Михайло Михайлович мусив сам домовитися з сво©м
перекладачем. Перекладач поспiшав i часом допускав помилок. Коцюбинський
перевiряв його роботу. А це вимагало часу i настрою. Амфiтеатров, з яким
познайомив Коцюбинського Горький у себе на вiллi, теж вимагав оповiдань
для нового петербурзького журналу. Пропонував друкувати Коцюбинського
навiть не перекладаючи на росiйську мову. Налагоджувалась справа перекладу
його творiв у Празi. Деякi берлiнськi i паризькi видавництва теж удавалися
до нього з подiбними запитами. Нарештi, добрi вiдомостi були з Стокгольма
вiд професора I нсена - переклади з Коцюбинського на шведську мову мали
незабаром вийти з друку. Зростала його популярнiсть у Росi© i за кордоном.
Здавалося, пiсля ви©зду на Капрi в життi його розпочалася нова епоха, коли
з Сiверянсько© вулицi напiвзабутого Чернiгова вiдкриваються перед ним
найширшi перспективи.
Тимчасом декому з знайомих стало вiдомо, певне вiд Хоменка, що
Коцюбинський втруча ться в майбутнiй процес Камищука. Поголоска
варiювалася на рiзнi лади i в зовсiм невпiзнаному переказi доходила до
Коцюбинського. Можна було чекати нових прикростей. Визволення Григорiя
набирало для Михайла Михайловича напряму важливо©, принципово© справи.
Через не© вiн не звернув особливо© уваги на повiдомлення ки©вського
цензора про заборону його збiрки "З глибини".
Часто до нього приходив старий Камищук. Приносив прочитану книжку,
розгортав ©© з газетного паперу й повертав Коцюбинському. Потiм просив
нову, яку тут же акуратно загортав у папiр, щоб не забруднити, перекидався
кiлькома словами з господарем i йшов, незважаючи на запрошення залишитись
на чай або просто поговорити. Вiн шанував чужий час.
Минула осiнь. Вогкiсть, осiння мжичка i повна вiдсутнiсть сонця цiлими
тижнями завдавали Коцюбинському, що хворiв ще й на легенi, важко© муки.
Але треба було дiяти. За ним уже була репутацiя громадського дiяча,
який не бо©ться протестувати проти беззаконня, який уже не раз пiдносив
голос проти людей, що мали в сво©х руках немалу владу. Деякi чернiгiвськi
iнтелiгенти пошепки розповiдали один одному про те, що оцей ©хнiй
чернiгiвець Коцюбинський в одному з сво©х нових творiв назвав пса
прiзвищем всiй Росi© вiдомого з недавнiх подiй грiзного мiнiстра
Трепова... Отже, не бо©ться!..
Нарештi вiдбувся суд над Григорi м. До зали суду не пустили нiкого з
стороннiх. Не пустили й Коцюбинського. Мiсцевий обвинувач був хворий i
обвинувачення пiдтримував при©жджий. Вiн чомусь поспiшав i процес мав
закiнчитись того ж дня ввечерi.
Коцюбинський не виходив з дому, чекаючи на Чижа, який мав просто з
процесу при©хати й розповiсти про наслiдки. Чекання перейшло далеко за
пiвнiч. Нарештi. по грудках замерзло© вулицi прогуркотiв вiзник. Спинився
бiля ворiт. Через хвилину Чиж сидiв у кабiнетi i просив чарку коньяку або
чаю, бо й замерз, i намучився, i... не знав, що сказати приятелевi.
- Ну, ну... кажiть же!.. - стояв, нетерпеливо чекаючи наслiдкiв суду,
Коцюбинський.
- Виправданий?
- Виправданий...
- Де вiн?
Чиж зовсiм пiрнув у крiсло i мовчки, похмуро вiдповiв:
- Де? У тюрмi, звичайно...
- Його не звiльнили?
- I не звiльнять...
- Як то? Нiколи?
- Пiсля каторги...
Михайло Михайлович вражений став перед Чижем.
- Так у чому ж рiч?
- В мо©й i вашiй, Михаиле Михайловичу, на©вностi. Ми з вами були
на©внi, як дiти, i, не знаючи Камищука, взялися його визволяти. А на судi
його виправдали в справi замаху на управителя Хоменково© фабрики, але
незабаром його судитимуть в iншiй справi, про яку ми з вами не подумали.
Григорiя обвинувачують у революцiннiй дiяльностi, в органiзацi© робiтничих
майовок i збройному опорi полiцi© пiд час розгону однi © з майовок.
- Але ж це може бути тiльки наклеп...
Чиж похитав головою.
- Нi, - промовив вiн, - я був у нього в тюрмi пiсля суду. Пропонував
сво© послуги для нового процесу... З цього вони можуть зробити все, що
забажають... Збройний опiр - це довiчне заслання чи й каторга.
Чиж знову хвилину подумав i якимось iншим, зовсiм змiненим, енергiйним
голосом людини, що раптом чимсь захоплена, заговорив:
- Ми з вами мало зна мо цих людей... Григорiй ваш друг, ви думали, що
ви, як психолог, письменник i друг, зна те його краще, нiж вiн сам себе
зна ... Ви не знали, що вiн досвiдчений пiдпiльник, який навчився тримати
в сво©х руках i самого себе i людей - гурт, масу... Адже вiн з вибачливою
усмiшкою зустрiв мою пропозицiю обороняти його. "Як хочете,- вiдповiв
вiн,- боюся, що вам не пощастить... Вiд заслання мене не вряту нiщо..."
Ви розумi те, Михаиле Михайловичу, так говорити може не просто собi
робiтник махорково© фабрики. Вiн сказав менi, що виступатиме на судi з
останнiм словом, в якому обвинувачуватиме весь державний устрiй i
закликатиме до його повалення... Розумi те?.. Вiн хоче дiяти так, як
поводяться на судi видатнi революцiонери! I вiн це зможе, не
сумнiвайтеся!..
Для Коцюбинського це було нове. Вiн знав багатьох людей, засуджених
царизмом, знав ©х життя i уявляв ©х долю. I все ж близькiсть Камищуково©
долi до долi подiбних людей була несподiвана для нього. Тепер вiн розумiв,
чому Надiя Загiрна не подiляла його оптимiзму перед процесом Григорiя:
адже вона, напевне, знала все i, звичайно, про все, вiдоме ©й, не мала
права розповiдати нiкому, в тому числi i йому, ©хньому друговi. Мiж ним i
цими його друзями iснувала якась межа, яко© вiн поки що не в силi
переступити. Ця межа не заважала ©х дружбi, але все ж вона роздiляла ©х...
IV. ПРИСУД
Слiдство в новiй справi Григорiя Камищука затяглося надовго.
Департамент полiцi© розраховував на ряд голосних процесiв i шукав пiдстав,
щоб по днати окремi незначнi справи в невелике число значних полiтичних
справ. Царизм докладав усiх сил, щоб показати громадянству свою, насправдi
занадто пiдупаду, мiць.
Чиж пробував ознайомитися з приступними для оборонцiв матерiалами i
прийшов до висновку, що хоча Григорiй у наступному процесi i не гратиме
першорядно© ролi, але напевно дiстане заслання, а можливо й каторгу.
Особливо беручи до уваги те, що вiн уперто обiцяв поводитися на судi
зухвало i при кожнiй нагодi громити царський суд. Вiн просто не радив
адвокатовi брати на себе його оборону i хотiв боронитися сам.
Минула зима В тяжкому чеканнi проходила весна. Нарештi в останнiх
числах травня стало вiдомо, що суд вiдбудеться через кiлька днiв у Ки вi.
Чиж довiдався про це i зайшов до статбюро повiдомити Марину. Вона була
схвильована звiсткою i ледве змогла працювати до кiнця дня. Михайла
Михайловича в мiстi не було. Вiн дiстав через хворiсть два мiсяцi
вiдпустки, ви©хав до Ки ва роздобувати по рiзних редакцiях грошi на