У нього тепер час подумати i про свiй шлях. Невже i вiн був серед
цi © метушнi? I зда ться йому, що якось iнакше, не так, як iншi люди,
пройшов вiн сво©ми полонинами. Тиху Сiверянську вулицю в Чернiговi тiльки
зрiдка будили бурi. Та вiн, як досвiдчений метеоролог, завжди стежив за
циклоном, вивчав його силу й шляхи, завжди готовий сам пiти йому
назустрiч.
I ось раптом довколишнiй свiт немов уперше довiду ться про хворобу
одного з улюблених сво©х письменникiв.
В газетах друкуються вiдомостi про стан його здоров'я. Сила знайомих i
зовсiм не вiдомих йому людей, занепоко них хворобою свого письменника,
надсилають йому до клiнiки привiт i найкращi побажання. Вiн хоче i не може
вiдповiсти всiм.
Обмежу ться двома-трьома словами подяки. Але й так не ма можливостi
одписати на всi листи.
х, людей, що, схвильованi i засмученi, приходять до його лiжка,
далеко-далеко бiльше, нiж вiн уявляв. Невистача часу, щоб прийняти всiх i
потиснути ©х дружню руку.
Святами, коли люди мають вiльний день, у палатi Коцюбинського особливо
людно i шумно. Надворi пiзня осiнь, а палата кожного дня заквiтчу ться
прекрасними живими квiтами. х приносять багато. Ставлять на стiл, на
вiкна i просто долi. Палата нагаду оранжерею. Вiн любить квiти.
На столi росте гора книжок. Вiн нiколи не зможе ©х прочитати!.. Щодня -
мiж третьою i шостою - приходять друзi i дарують новi - в дорогих i
дешевих оправах, товстi i тонкi томи, сповненi людсько© мудростi чи ©дко©
жовчi, розпачу i безнадi©.
Вiн чита досхочу. Часу досить!.. Вiн чита над мiру i, жартуючи,
говорить, що в лiкарнi робиться день у день розумнiший. "Iнодi чудесно
отак розважитись... Прекраснi люди вiдвiдують мене щодня, приносять менi
все, що я люблю - квiти, книжки, самих себе. В вiкно загляда те ж сонце,
що й вас грi ,- i вiд того зда ться ще теплiше i ласкавiше",- дiлиться вiн
настро м з Олексi м Максимовичем на Капрi.
Спецiалiсти з хвороб серця - професор Образцов i його помiчник доцент
Стражеско - сумлiнно вiдвiдують хворого щодня. Вони стежать за
найнепомiтнiшими проявами його хвороби. Популярнiсть хворого пiдносить в
них почуття вiдповiдальностi. За хворим палати номер дев'ять установлений
особливий догляд. Вiн один ма окрему палату в тихому спокiйному кiнцi
коридора. Спецiально для нього готу ться дi тична страва. В пресi
друкуються повiдомлення про стан його здоров'я.
Коцюбинський намага ться не думати про те, що ця зворушлива увага i
широке визнання обминали його, коли вiн був дужим, квiтучим, i прийшли
запiзнено, до його лiжка.
Але тримати думки сво© цiлими днями пiд контролем волi важко. Страшно
вiдчувати наближення кiнця. В його планах i мрiях - велике, багате життя.
Адже вiн багата. чого ще не закiнчив. В уявi прозорiшають перспективи
третьо© частини "Fata morgana". Життя оправду його задум. Останнi, важко
пережитi ним роки розгорнули перед ним готову книгу життя. I вiн - тiльки
лiтописець, що запише на сво© сторiнки бачену правду. Десь блука його
Марко Гуща, забувши про самого себе, окрилений сво©ми iдеями, натхненний,
палкий.
"На островi" - не закiнчено!.. I нiхто, окрiм нього, не зна , чим
завершиться ця одiссея по чудових морях i землях невтомного чернiгiвського
мрiйника.
А в збудженiй уявi, в синьому гiрському туманi, вимальову ться повiсть
про казковi карпатськi полонини I вершини, про плем'я красенiв-легiнiв,
приречених на вимирання... Вiн вiддав цьому три лiта i, можливо, здоров'я,
i не зна тепер, чи випаде йому щастя завершити свiй задум.
Скiльки б вiн мiг дати людям!
Серед принесених книжок натрапля на Чарлза Дарвiна. Гортаючи знайомi
сторiнки, згаду давно прочитане, вивчене. I раптом руки його тремтять.
Вiн пiдводиться, Перемагаючи несподiвано збуджений пульс серця, вiн ще i
ще раз чита непомiченi ним колись, замолоду, слова великого мислителя i
великого знавця життя:
"Коли б менi довелося вдруге пережити сво життя, я б постановив собi
за правило читати поетичнi твори i слухати музику хоч раз на тиждень -
таким чином, частини мого мозку, тепер атрофованi, зберегли б свою
живучiсть. Втрата цих смакiв явля втрату певно© частки щастя".
Ось про що шкоду великий вчений на порозi сво © могили!.. Як же не
шкодувати за життям йому, людинi, що все сво життя i все сво щастя
бачить у поезi© i ось тут перекону ться, що досягла тiльки брами до
цього... I Коцюбинському зда ться: коли б не iснувала для нього поезiя,
вiн би не шкодував за життям.
А смерть щодня нагаду про себе. В листопадi помер Микола Лисенко.
Коцюбинський довiду ться про це того ж дня. Тут, у клiнiцi, його
iнформують про громадське життя швидше й повнiше, нiж де.
Чернiгiвський приятель Чиж тепер заради Коцюбинського часто при©здить
до Ки ва. Годинами пересиджу на Бiбiковському бульварi, щоб тiльки
дочекатись, коли почнеться година вiдвiдування хворих у клiнiцi. Цього
разу вiн не чека , а крадеться не помiчений нiким до свого друга зранку,
коли Михайло Михайлович ще тiльки закiнчу снiданок.
На обличчi Чижа вiн чита : щось трапилось... Вiн запитливо дивиться на
свого приятеля. Але той, як завжди, важко сiда в крiсло пiд стiною,
глибоко поринаючи в нього. Коцюбинський бо©ться, що вiн зараз розтягне
сво© довжелезнi вуса i за звичкою скаже якiсь маснi, непристойнi слова.
Тепер це було б не до речi. Але Чиж мовчить, похилившись. Щось перемогло
цю людину, i вона не в силi пiдняти очi на свого хворого друга, щоб
пошкодувати його i не смутити без потреби.
- Ну, що ж у нас трапилося, друже?
Та Чиж мовчить. Вiн бо©ться вразити Коцюбинського.
I той уже зна , що трапилось якесь страшне, велике нещастя. Сталася
якась катастрофа для ©х обох, для всiх близьких ©м людей. Все вмi
прочитати вiн на мовчазному обличчi свого друга... Ще зовсiм недавно
ховали Карпенка-Карого. Смерть косить найвидатнiшнх людей батькiвщини.
Десь у селi, з голоду й хвороби, замучений глитаями, загинув молодий
талант горя i селянських гiрких слiз - Архип Тесленко. Мучився хворобою,
день у день чекаючи кiнця, Iван Франко. Десь у пiвденних краях загибало,
не в силi перемогти свою недугу, трагiчне серце мужньо© Лесi Укра©нки. Хто
з них?
- Хто? - раптом тихо i суворо пита вiн,
- Микола Вiталiйович...
- Коли?
- Сьогоднi... Газети ще не встигли оповiстити. Але Коцюбинський уже
вiдкинув ковдру. Тепер вiн сидить на лiжку, звiсивши босi ноги. Легкий
вiзочок iз снiданком вiдштовхнуто на середину палати. Чиж помiча , що ноги
Коцюбинського - набряклi, опухлi, хворобливо синього вiдтiнку. Вiн хоче
допомогти хворому взяти пантофлi, що стоять тут же, але, вражений, знову
сiда на стiлець... Коцюбинський беззвучно плаче. Сльози скочуються з його
запалених блискучо-чорних очей по схудлому, хворобливому обличчi. Вiн не
стриму ©х, не робить спроби, як бувало завжди, знайти десь у кишенi
хустку... Вiн нагаду зараз велику дитину, яку тяжко i незаслужено
скривдили. Вiн, ще пильно стежить, по чи©х трупах довкола нього ступа
смерть, в цю хвилину плаче по всiх, на чи© плечi ось зовсiм, зда ться,
недавно смерть поклала свою жахливу руку.
Коли клiнiчний фельдшер i Чиж заспокоюють хворого, вкладають його знову
в лiжко, вiн тiльки шепче:
- Втратити таку людину! Втратити таку людину© Втратити таку людину!..
Цей день важкий, на диво довгий. Вiдвiдувачi трохи розважають. Але у
вiкно видко клапоть сiрого, тужливого неба, i на серцi тужно i важко, i
зда ться, що друзi, -якi сидять поряд, у палатi, десь далеко-далеко,
звiдки глухо, немов тривожний шум натовпу, ледве чутно долiта ©х голос...
Мина кiлька днiв, i серед купки листiв вiн знаходить лист вiд
Горького. Як вчасно завжди приходять цi листи! З них вiн немов черпа для
себе нову життьову снагу в хвилини i днi розпачу та знесилення.
"Смерть Лисенка розумiю як величезну втрату, але, читаючи опис його
похорону, вiдчуваю якесь тремтiння радостi в серцi: як любить народ свою
людину! I ясно вiдчува ш, що народ зрозумiв велич ©© працi. Прекрасна i
смерть, коли вона веде за собою таке збуджене життя, такий полум'яний
розквiт почуття любовi до покiйного".
Так, народ зрозумiв велич його працi... Це найбiльша радiсть митця!
Вечорами, коли розiйдуться вiдвiдувачi i вiн вiдпочине вiд довгих,
часто хвилюючих розмов, раз у раз приходять до нього думи. Вони не можуть
не приходити, бо вiд розмов, вiд принесених йому новин залиша ться сила
вражень, розпалю ться прагнення взятися швидко за перо.
Вiн жадiбно збира вiдомостi про рiзнi подi©. Цей рiк багатий на них.
Пiсля квiтневих подiй на Ленi Росiя пiдiймалася знову, як пiсля кошмарного
сну. В Кронштадтi судили шiстдесят двох матросiв за участь у революцiйнiй
органiзацi©. В Туркестанi повстали сапери i скарано було п'ятнадцять
солдатiв, а понад сотню заслано на каторгу. Розгiн третьо© Державно© думи
i виборча кампанiя перед четвертою. Численнi страйки протесту в Петербурзi
проти позбавлення робiтникiв права участi у виборах, страйки по всiй Росi©
проти смертних присудiв севастопольським матросам. Пiдiймався голос
народу.
Ще до лiкарнi Коцюбинському пощастило прочитати один з номерiв
"Соцiал-демократа". Вiн пам'ята висловленi там думки: ленський розстрiл
став приводом для переходу революцiйного настрою мас у революцiйне
пiднесення.
В серце Михайла Михайловича закрада ться тривога. З часу, як повеснi
повернувся вiн з Капрi, вона не да йому спокою. Росiя знову виру , десь
гуркотять громи,- бути грозi... Тривога за свiй народ опанову його. Вiн
бачить: дехто з видатних землякiв не помiча нiчого, його поплiчники не
поспiшають... Вони прислухаються зовсiм не до того, чого прагне народ. На
його звернення мляво хитають головами. Вiн шука , що б можна було
придумати. I, зда ться, знаходить. Вiн уда ться до Горького, просить його
пояснити всiм,- широко, всенародно,- чого прагне передова росiйська
iнтелiгенцiя. Вiн хоче, щоб i всi переконались в тому, чого певен вiн.
Олексiй Максимович на далекiй чужинi стежить за кожним голосом, за
кожним словом з Росi©, йому й самому тривожно. I ось у вiдповiдь на
прохання Коцюбинського вiн пише до "Украинской жизни" статтю "О русской
интеллигенции в национальных вопросах". За не© вислуху лайку i iстеричнi
зойки великодержавних шовiнiстiв.
Самотнiй у палатi, вiн почува себе не самотнiм на свiтi. Йому лише
хочеться швидше одужати, щоб знову вирватись на волю, в свiт...
А тимчасом одужання його посува ться мляво. Головне - нiчого сталого.
То почува себе краще, то наста раптове погiршення. Лiки для серця
допомагають йому. Але ж не слiд привчати до них серце. Лiкарi починають
утримуватись вiд них.
Тодi бува дуже тяжко. Десятки хвороб мiцно вхопилися за органiзм
Коцюбинського. Вiн стражда вже не тiльки на складний порок серця з
мiокардитом. У нього болить горло, у нього рiзке порушення кровообiгу,
бiль за вухами, а вiд уживання каломелю не перестають болiти зуби i в ротi
все спухло, сочиться кров, рот - суцiльна рана... Професор раптом виявив у
нього плеврит з лiвого боку. Лiкують плеврит. Другого дня встановлюють ще
й розлиття жовчi. А можливо, i в шлунку якась iнфекцiя. Болить голова,
болить печiнка. Через бiль зубiв вiн не може ©сти. На довершення всього -
безсоння, що мучить його вже роками, що знайоме йому ще замолоду.
Його огляда Образцов. I Михайло Михайлович чу , як вiн говорить
лiкарям:
- Нарештi, зда ться, натяк на полiпшення...
Але хворий розумi : цi слова сказанi для того, щоб потiшити безнадiйно
хворого. I вiн дума : кепсько, якщо лiкар вжива таких засобiв. Iнодi йому
пiдпира в грудях, страшний бiль пронизу тiло. Вiн мета ться i кричить
вiд болю. Мина пiвгодини. Бiль припиня ться. Йому легша . Вiн лежить
розбитий, втомлений, без сну i думок.
Але мусить же прийти полегшення!.. I воно приходить. Знову вдаються до
серцевих лiкiв. Вiн немов поверта ться до життя. Бiль уже менше непоко©ть.
Потроху регулярно спить. Приходить кращий знавець серця доцент Стражеско.
Вiн слуха серце хворого, пульс... На його обличчi задоволення. Вiн
хвалить серце хворого i обiця Коцюбинському дозволити незабаром трохи
сидiти в лiжку.
А проте лiкарi не були впевненi в сталому полiпшеннi стану хворого. Не
було пiдстав розраховувати на тривале вiдновлення нормального кровообiгу.
Серцевi припадки завжди починалися несподiвано.
Та хворий уже бадьорiша . Все це йому набридло. Нишком вiд лiкарiв вiн
пiдводиться на лiжку i дозволя собi посидiти цiлих пiвгодини!.. В його
руках - записна книжка. Крила його фантазi© знову мiцнiшають.
Заходить вiдвiдати знайомий професор, i Михайло Михайлович виклада
йому глибокi, яскравi думки про людину, що самiтно вмира в госпiталi,
намага ться боротися з агонi ю i - головне - сама. Нiхто не приходить, щоб
©© розрадити, полегшити ©© конання. Це - вiн не про себе. Це фантазiя. Це
звичка людини постiйно думати, дивлячись на кiнчик свого пера.
Тепер вiн - як над мiру чутлива фотопластинка, що готова вiдбити все
довкола, навiть те, чого нiколи не побачить звичайне людське око. Але в
цих чотирьох стiнах нема вражень. Вiн почува себе бiдним на враження i
щиро призна ться в цьому сво©й Маринi.
В цi днi в нього прокида ться до не© особлива, незвичайна нiжнiсть. Вiн
мрi про ©© при©зд до Ки ва... Хоч на одну годину побачити ©© в себе тут,
наговоритися, бо скiльки вже мiсяцiв вони не мали цього маленького щастя.
Але все це майже неможливо. I вiн пише ©й листи, часто, з трудом, лежачи в
лiжку. Листи до не© носить на пошту клiнiчний фельдшер Гурiй Микитович.
Для не©, для свого почуття вiн добира слова, якi не вживалися мiж ними за
всi вiсiм рокiв ©х дружби. Може, в цих листах - частина його творчого
почуття?..
I в них вiн уже не тяжко хвора, майже п'ятдесятирiчна людина, що
виборю собi в життя бодай рахованi днi. Вiн - нiжний, палкий друг i
коханець, щиро вiдданий сво©й подрузi.
I вiн спiшить закiнчити тут, у хвилини самотностi, свою лебедину поему
про сонце, море, кохання... Воля, казкове море, образ кохано© хвилюють,
зачаровують ув'язненого й закутого сонцепоклонника. Тяжко бути непевним
завтрашнього дня. А вiн не зна , чи пощастить закiнчити "На островi"...
Пароплав вiдплива i з ним - вона, незнайома красуня з очима-фiалками...
Женуть угору сво© передсмертнi стрiли агави, що немов спали перед цим
багато рокiв. Завтра розквiтнуть вони пишно, щоб потiм погаснути
назавжди... Кохана недосяжна, як недосяжне його щастя.
I коли друзi майже силомiць забирають в нього незакiнчений ще рукопис,
вiн, не вагаючись, допису : Ave, mare, morituri te salutant[3].
Вчора вперше засiдала нова Державна дума. Коцюбинський нетерпляче жде
години вiдвiдування хворих у клiнiцi. Про що говорять сьогоднi в Росi©?
Рiвно о третiй з'явля ться Чиж. Вiн приносить новi газети i коробку
мармеладу. Михайло Михайлович, нiяковiючi©, дяку .
- Ну, що чути в мiстi?
Чиж порина в крiсло i крутить рукою вус. В Коцюбинського добрий
настрiй, i вiн радо пробачить приятелевi його непристойний анекдот. Але не
встига Чиж розкрити рота, як до палати врива ться Граблянський.
- Як, ви вже тут?! - здивовано i розчаровано гука вiн до Чижа.
Вiн хотiв перший прийти до Коцюбинського. Поки Чиж вигаду для
Граблянського мiцну реплiку, той захоплено вигуку , вимахуючи газетами:
- Читали?.. Це ж майже наша перемога!.. Чиж насторожу ться. Його
дошкульний дотеп не злiта з уст. А Граблянський уже не зважа нi на що.
- Ви ж лише уявiть: нащадок святого Афанасiя Лубенського - голова
Державно© думи!.. Родзянки - старовиннi козацькi полковники!.. Василь
Iванович Родзянко, сотник хорольський, пiдписував чолобитну Павла
Полуботка, був наказним миргородським полковником. Був у шведському полонi
цiлих сiм лiт, за що й дiстав вiд Данила Апостола нагороду селами i
людьми. А Михайло Петрович Родзинко у вiйнах проти Наполеона був
ад'ютантом у Коновнiцина, потiм полковником гусарського принца Оранського
полку, був i командиром Лубенського гусарського полку, потiм дiстав чин
генерал-майора... Тепер Михайло Володимирович Родзянко - голова четверто©
Думи!..
- Але ж цей нащадок святого Афанасiя Лубенського був головою й третьо©
Думи... - нервуючись, спиня його красномовство Коцюбинський.
- Був, то що ж?.. Це ж один iз старовинних укра©нських родiв. Що ви
ма те на увазi?
- Просто я згадав, що третя Дума схвалила столипiнський закон про
вiдруби. Куркулi радiють... Навряд чи зробить що й тепер Родзянко для
народу. Хiба що схвалить новий закон, ще дошкульнiший за той...
Граблянський запаморочено дивиться па Коцюбинського, потiм поверта ться
до Чижа, але й на обличчi того не знаходить спiвчуття. Вiн одну мить дума
i знову раптом вигуку :
- О!.. Менi ж iще в десять мiсць треба встигнути сьогоднi. Коли я
встигну!.. Бувайте, бувайте... Вибачте, що не маю змоги залишатись
довше...
Вiн бiжить i зника за дверима.
- Старовинний укра©нський йолоп! - промовля нарештi Чиж i присува ться
з крiслом до Коцюбинського. що смi ться й хита головою.
- Який настрiй? - пита Коцюбинський.- Ма мо ж уже Думу, ма мо мало не
родича головою Думи...
- Народ хвилю ться. В Петербурзi демонстрацi© i страйки... Незабаром
будуть докладнi вiдомостi.
- А в Ки вi?
- Теж незадоволення й обурення... Тiльки "Киевлянин" захлина ться в
дифiрамбах. Революцiйний настрiй пiдiйма ться i тут. Вчора ввечерi в
кав'ярнi на Подолi я несподiвано зустрiв Камищука.
- Григорiя?.. - пiдхопився Михайло Михайлович.- Де? Коли? Ви його ще
побачите?..
- Чого вiн при©хав до Ки ва - не знаю... Вiн не сказав. Звичайно, його
вiдрядили сюди з якимось завданням. Не мiг я його розпитувати. Вiн каже,
що назрiвають великi подi©. Сам настро ний по-бойовому, когось чека ,
кудись ма ©хати... Все це - в секретi, все партiйнi завдання. Вiн мiг
говорити зi мною яких сiм-вiсiм хвилин. Допитувався про Надiю - чи не
дозволено було поховати ©© десь на кладовищi... Я розповiв йому про вас i
сказав, що ви зна те деякi подробицi про ©© страту. Вiн схопив мене за
руку i домiгся, щоб я влаштував йому зустрiч з вами. Вiн взагалi хоче
бачити вас...
Михайло Михайлович хвилю ться.
- Треба негайно... сьогоднi ж або завтра влаштувати нам побачення.
- Сьогоднi не можна: вiн тiльки ввечерi дзвонитиме менi до готелю, щоб
запитати про вашу згоду. Адже вiн живе нелегально, бачитися з ним може
бути й небезпечно.
- Нiсенiтниця... Хай приходить завтра в прийомнi години, а я вживу
заходiв, щоб до мене нiхто бiльше не приходив. Скiльки я вже думаю про
нього...
Але Григорiй Камищук не прийшов. Даремно цiлих три години нетерпляче
ждав його Михайло Михайлович. Чекання нервувало його, перевтомило.
Другого дня приходив Чиж. Вiн повiдомив, що Григорiй телефоном
зв'язався з ним i таки мав зустрiтися вчора з Коцюбинським.
При мнi звiстки чергуються з непри мними, добрий настрiй змiню ться на
сум, повiльне одужання затьмарю ться частим i рiзким погiршенням. А
загалом усе це до болю набридле, важке... Пора вже кидати палату. Давно
впала зима i, пiсля листопадового пiвмороку, кiмнату заповню м'яке
заспокоююче свiтло вiд снiгу надворi.
Марина повiдомила, що хоче при©хати на день до Ки ва, зустрiтися. I ось
його мрiя про зустрiч з нею немов здiйсню ться. Листовно умовились про
число. Доктор Рафi в дозволив для нього прийом гостя навiть не в години
загального вiдвiдування хворих. Про це були попередженi деякi службовцi
клiнiки. Всi знали, що до Коцюбинського хтось при©де.
В палатi стоять квiти. Марину жде приготовлений для не© подарунок. I
навiть бiльше - Стражеско обiцяв цими днями дозволити прогулянку вiзником
по мiсту. Значить, вiн буде з нею. Нехай хоч пiвгодини вони ©хатимуть по
мiсту, i свiжий снiг рипiтиме пiд полозками саней. Це нагада йому зимовi
чернiгiвськi вечори.
Радiсне хвилювання пiдносить його. Вiн використову настрiй i пише
хорошi листи приятелям.
Призначений день зустрiчi зда ться йому святом. Вiн зна - по©зд
приходить об одинадцятiй ранку. Вона по©де до готелю i о дванадцятiй чи
трохи пiзнiше буде в нього.
Пiсля снiданку вiн мiня халат на свiй звичайний костюм i навiть
огляда себе в маленьке дзеркальце. Вiн зна : вигляда жахливо i не хоче
непри мно вразити Марину. Добре пошитий на нього костюм тепер незграбно
висить на плечах. Очi запали, обличчя занадто схудло. Вiн ще в листi до
Марини добре змалював себе, щоб потiм, при зустрiчi, ©© не вразити...
Тiльки б не трапилося серцевого припадку чи якогось раптового
погiршення. Тодi зустрiч не принесе йому радостi. Для не© вiн береже
настрiй i веселий вигляд.
На столi коректура. Треба швидше правити i одсилати. Але вiн не в силi
взятись за не©, не може примусити себе до цього. Збудженi думки не
пiдкоряються зараз його волi.
"Зачека !.." - дума вiн про коректуру.
Кожно© хвилини може постукати в дверi Марина. Вiн зустрiне ©© i буде
намагатися стримати сво хвилювання, щоб не пошкодити самопочуттю... Нi,
вiн не уявля , як це вона сидiтиме у нього в палатi... Та й яка вона
тепер? Пише, що схудла...
Михайло Михайлович смi ться сам з сво © сентиментальностi. Немов вiн
повернувся до сво © молодостi, навiть до дитинства, коли був закоханий у
значно старшу за себе дiвчину i по-дитячому сентиментально мрiяв про
зустрiч з нею...
Глянувши на годинник, вiн раптом стривожився. Минуло так багато часу.
Де ж вона могла бути? Чи не пiшла по крамницях шукати йому подарунок або
квiти?..
Вiн нервово ходить по палатi. Потiм ляга вiдпочити кiлька хвилин i
знову ходить нервовими, плутаними кроками.
До палати загляда чергова сестра.
- Що це ви одягнулися, як на весiлля?..
- Це так i ,- жарту вiн.- Ось подадуть санки, i я по©ду на весiлля...
Вiн смi ться, поки сестра сто©ть тут i незадоволено хита головою. Вона
не може збагнути: такий солiдний, такий хворий чоловiк i раптом одягнувся
й причепурився, як дiвчисько... А для чого?..
- Може, вам i дзеркало принести? - запиту незадоволено вона.
- Якщо ваша ласка... - розумiючи жарт, говорить Коцюбинський.- У мене,
щоправда, сво , але занадто маленьке, я увесь не можу в нього влiзти...
А менi хочеться поглянути на свою постать!..
I вiн випросту ться перед черговою сестрою на весь зрiст i доброзичливо
глумиться з не©. Тодi вона теж захоплю ться грою. Струшу завзято рудими
кучериками, що виглядають з-пiд косинки, i з штучною серйознiстю
промовля :
- А ви, пане, не позбавленi привабливостi... Молодiй панi просто не
встояти перед вами... Для безпеки вас треба тримати пiд замком.
- Щиро дякую, панi... - вiдповiда вiн i дивиться на годинник. Потiм,
наче зламаний, сiда в крiсло.
- Ми обо злегковажили сво©ми обов'язками,- говорить сестра.- Що з
вами?
- Нiчого. Раптом заболiла голова.
Вiн не говорить ©й, що його стурбував годинник. Вже пiзно. Треба лягати
в лiжко. Невже Марина не при©хала?
Вiн говорить сестрi, що ляже вiдпочивати. Вона йде i через кiлька
хвилин поверта ться з телеграмою. Михайло Михайлович хапа телеграму.
Марина повiдомля , що через раптову хворобу не може при©хати.
Тепер вiн з хвилюванням чекатиме вiд не© звiстки про ©© хворобу, адже
вiн не зна , що ©й сталося.
А таки вiн поволi одужу . В другiй половинi грудня в Ки вi розпочався
терапевтичний з'©зд i обом лiкарям - Образцову i Стражеско - невистача
часу: вони активнi учасники i органiзатори з'©зду. Заради Коцюбинського
Стражеско якось урива трохи часу й при©здить до клiнiки. Вiн задоволений
оглядом хворого i припису йому короткi прогулянки на повiтрi, звичайно,
вiзником i в добру годину.
Коцюбинський радi , як дитина: понад два мiсяцi вiн не виходив з
кiмнати... Останнiм часом його вже менше вiдвiдують знайомi: певне, набрид
усiм... Навiть дружина з Чернiгова пише мало, хоч вiн i просить ©© у
листах писати частiше i докладнiше. Вiн турбу ться за матiр - Ликеру
Максимiвну, просить дружину краще опалювати кiмнату матерi, щоб не
застудити ©©. Його турбу навiть те, щоб дiти, розпалюючи грубки - а перед
рiздвом особливо багато опалюють - не наробили випадково пожежi. Вiн
застерiга всiх вiд необережностi... Але дружина пише рiдко, i по
штемпелях на конвертi вiн помiча , що, написавши лист, вона не поспiша
вiднести його на пошту. Часто це псу йому настрiй, роздратову .
Бiля клiнiки сто©ть легковий вiзник. Служник поволi виводить
Коцюбинського. Доктор Рафi в пропонував провiдника на всякий випадок. Але
нащо провiдник? Вiзник ©де поволi, кроком. Швидка ©зда Коцюбинському
заборонена.
Коцюбинський ©де Володимирською, потiм ви©здить на Хрещатик, трохи
пiдiйма ться по Олександрiвськiй, до музею... Далеко не можна:
перебiльшить дозволений час прогулянки. Але надто вже прекрасна зима i
пречудовi дерева Царського саду в зимовому вбраннi... З радощiв вiн не
зна , на що дивитися. Його зiр ваблять дерева саду у густiй паморозi. Вiн
веселий i житт радiсний. Вiзник поволi ©де попiд самим тротуаром, i
Коцюбинський вдивля ться в обличчя людей. Вiн шука знайомих. Йому
хочеться подiлити з кимось свою радiсть.
Вiн знову на Хрещатику. З гиканням i свистом пролiтають повз нього
розкiшнi рисаки пiд кольоровими сiтками, проносяться авто i триколiснi
мотоциклетки, яких у Ки вi особливо багато.
Вiн одвик уже вiд свiжого зимнього повiтря i шуму. В нього злегка
паморочиться в головi. Але йому добре. Наступного разу вiн ви©де ранiш i
за©де до одно©-двох редакцiй. Треба й самому вiдвiдати знайомих.
Чудесно!.. Незабаром вiн покине лiкарню, поживе тижнiв зо два в Чернiговi
i знову на пiвдень... Треба по©хати до гипту. Лiкарi радять. До речi,
там, зда ться, зараз Леся Укра©нка. Побачити гипет!
А проте це зайвi мрi©: в нього навряд чи вистачить грошей по©хати на
Кавказ, до Сухума... Все ж там зима неважка буде для нього. Вiн вже встиг
недавно позичити в "Товариства допомоги" п'ятсот карбованцiв. Лiкування
кошту недешево. Отже, хiба що на Кавказ... Про гипет чи Капрi нема чого
й мрiяти.
В задумi вiн не помiча , що за ним стежить пара очей. Людина в простому
дешевому пальтi i смушковiй шапцi, зустрiвши вiзника з Коцюбинським,
раптом поверта за ним i непомiтно трима ться за кiлька крокiв.
Вони пiдiймаються Фундукле©вською. Назустрiч, униз, мчить чудовий рисак
пiд сiткою, вiзник у передку трима ться, як князь... Коцюбинський встига
цi © метушнi? I зда ться йому, що якось iнакше, не так, як iншi люди,
пройшов вiн сво©ми полонинами. Тиху Сiверянську вулицю в Чернiговi тiльки
зрiдка будили бурi. Та вiн, як досвiдчений метеоролог, завжди стежив за
циклоном, вивчав його силу й шляхи, завжди готовий сам пiти йому
назустрiч.
I ось раптом довколишнiй свiт немов уперше довiду ться про хворобу
одного з улюблених сво©х письменникiв.
В газетах друкуються вiдомостi про стан його здоров'я. Сила знайомих i
зовсiм не вiдомих йому людей, занепоко них хворобою свого письменника,
надсилають йому до клiнiки привiт i найкращi побажання. Вiн хоче i не може
вiдповiсти всiм.
Обмежу ться двома-трьома словами подяки. Але й так не ма можливостi
одписати на всi листи.
х, людей, що, схвильованi i засмученi, приходять до його лiжка,
далеко-далеко бiльше, нiж вiн уявляв. Невистача часу, щоб прийняти всiх i
потиснути ©х дружню руку.
Святами, коли люди мають вiльний день, у палатi Коцюбинського особливо
людно i шумно. Надворi пiзня осiнь, а палата кожного дня заквiтчу ться
прекрасними живими квiтами. х приносять багато. Ставлять на стiл, на
вiкна i просто долi. Палата нагаду оранжерею. Вiн любить квiти.
На столi росте гора книжок. Вiн нiколи не зможе ©х прочитати!.. Щодня -
мiж третьою i шостою - приходять друзi i дарують новi - в дорогих i
дешевих оправах, товстi i тонкi томи, сповненi людсько© мудростi чи ©дко©
жовчi, розпачу i безнадi©.
Вiн чита досхочу. Часу досить!.. Вiн чита над мiру i, жартуючи,
говорить, що в лiкарнi робиться день у день розумнiший. "Iнодi чудесно
отак розважитись... Прекраснi люди вiдвiдують мене щодня, приносять менi
все, що я люблю - квiти, книжки, самих себе. В вiкно загляда те ж сонце,
що й вас грi ,- i вiд того зда ться ще теплiше i ласкавiше",- дiлиться вiн
настро м з Олексi м Максимовичем на Капрi.
Спецiалiсти з хвороб серця - професор Образцов i його помiчник доцент
Стражеско - сумлiнно вiдвiдують хворого щодня. Вони стежать за
найнепомiтнiшими проявами його хвороби. Популярнiсть хворого пiдносить в
них почуття вiдповiдальностi. За хворим палати номер дев'ять установлений
особливий догляд. Вiн один ма окрему палату в тихому спокiйному кiнцi
коридора. Спецiально для нього готу ться дi тична страва. В пресi
друкуються повiдомлення про стан його здоров'я.
Коцюбинський намага ться не думати про те, що ця зворушлива увага i
широке визнання обминали його, коли вiн був дужим, квiтучим, i прийшли
запiзнено, до його лiжка.
Але тримати думки сво© цiлими днями пiд контролем волi важко. Страшно
вiдчувати наближення кiнця. В його планах i мрiях - велике, багате життя.
Адже вiн багата. чого ще не закiнчив. В уявi прозорiшають перспективи
третьо© частини "Fata morgana". Життя оправду його задум. Останнi, важко
пережитi ним роки розгорнули перед ним готову книгу життя. I вiн - тiльки
лiтописець, що запише на сво© сторiнки бачену правду. Десь блука його
Марко Гуща, забувши про самого себе, окрилений сво©ми iдеями, натхненний,
палкий.
"На островi" - не закiнчено!.. I нiхто, окрiм нього, не зна , чим
завершиться ця одiссея по чудових морях i землях невтомного чернiгiвського
мрiйника.
А в збудженiй уявi, в синьому гiрському туманi, вимальову ться повiсть
про казковi карпатськi полонини I вершини, про плем'я красенiв-легiнiв,
приречених на вимирання... Вiн вiддав цьому три лiта i, можливо, здоров'я,
i не зна тепер, чи випаде йому щастя завершити свiй задум.
Скiльки б вiн мiг дати людям!
Серед принесених книжок натрапля на Чарлза Дарвiна. Гортаючи знайомi
сторiнки, згаду давно прочитане, вивчене. I раптом руки його тремтять.
Вiн пiдводиться, Перемагаючи несподiвано збуджений пульс серця, вiн ще i
ще раз чита непомiченi ним колись, замолоду, слова великого мислителя i
великого знавця життя:
"Коли б менi довелося вдруге пережити сво життя, я б постановив собi
за правило читати поетичнi твори i слухати музику хоч раз на тиждень -
таким чином, частини мого мозку, тепер атрофованi, зберегли б свою
живучiсть. Втрата цих смакiв явля втрату певно© частки щастя".
Ось про що шкоду великий вчений на порозi сво © могили!.. Як же не
шкодувати за життям йому, людинi, що все сво життя i все сво щастя
бачить у поезi© i ось тут перекону ться, що досягла тiльки брами до
цього... I Коцюбинському зда ться: коли б не iснувала для нього поезiя,
вiн би не шкодував за життям.
А смерть щодня нагаду про себе. В листопадi помер Микола Лисенко.
Коцюбинський довiду ться про це того ж дня. Тут, у клiнiцi, його
iнформують про громадське життя швидше й повнiше, нiж де.
Чернiгiвський приятель Чиж тепер заради Коцюбинського часто при©здить
до Ки ва. Годинами пересиджу на Бiбiковському бульварi, щоб тiльки
дочекатись, коли почнеться година вiдвiдування хворих у клiнiцi. Цього
разу вiн не чека , а крадеться не помiчений нiким до свого друга зранку,
коли Михайло Михайлович ще тiльки закiнчу снiданок.
На обличчi Чижа вiн чита : щось трапилось... Вiн запитливо дивиться на
свого приятеля. Але той, як завжди, важко сiда в крiсло пiд стiною,
глибоко поринаючи в нього. Коцюбинський бо©ться, що вiн зараз розтягне
сво© довжелезнi вуса i за звичкою скаже якiсь маснi, непристойнi слова.
Тепер це було б не до речi. Але Чиж мовчить, похилившись. Щось перемогло
цю людину, i вона не в силi пiдняти очi на свого хворого друга, щоб
пошкодувати його i не смутити без потреби.
- Ну, що ж у нас трапилося, друже?
Та Чиж мовчить. Вiн бо©ться вразити Коцюбинського.
I той уже зна , що трапилось якесь страшне, велике нещастя. Сталася
якась катастрофа для ©х обох, для всiх близьких ©м людей. Все вмi
прочитати вiн на мовчазному обличчi свого друга... Ще зовсiм недавно
ховали Карпенка-Карого. Смерть косить найвидатнiшнх людей батькiвщини.
Десь у селi, з голоду й хвороби, замучений глитаями, загинув молодий
талант горя i селянських гiрких слiз - Архип Тесленко. Мучився хворобою,
день у день чекаючи кiнця, Iван Франко. Десь у пiвденних краях загибало,
не в силi перемогти свою недугу, трагiчне серце мужньо© Лесi Укра©нки. Хто
з них?
- Хто? - раптом тихо i суворо пита вiн,
- Микола Вiталiйович...
- Коли?
- Сьогоднi... Газети ще не встигли оповiстити. Але Коцюбинський уже
вiдкинув ковдру. Тепер вiн сидить на лiжку, звiсивши босi ноги. Легкий
вiзочок iз снiданком вiдштовхнуто на середину палати. Чиж помiча , що ноги
Коцюбинського - набряклi, опухлi, хворобливо синього вiдтiнку. Вiн хоче
допомогти хворому взяти пантофлi, що стоять тут же, але, вражений, знову
сiда на стiлець... Коцюбинський беззвучно плаче. Сльози скочуються з його
запалених блискучо-чорних очей по схудлому, хворобливому обличчi. Вiн не
стриму ©х, не робить спроби, як бувало завжди, знайти десь у кишенi
хустку... Вiн нагаду зараз велику дитину, яку тяжко i незаслужено
скривдили. Вiн, ще пильно стежить, по чи©х трупах довкола нього ступа
смерть, в цю хвилину плаче по всiх, на чи© плечi ось зовсiм, зда ться,
недавно смерть поклала свою жахливу руку.
Коли клiнiчний фельдшер i Чиж заспокоюють хворого, вкладають його знову
в лiжко, вiн тiльки шепче:
- Втратити таку людину! Втратити таку людину© Втратити таку людину!..
Цей день важкий, на диво довгий. Вiдвiдувачi трохи розважають. Але у
вiкно видко клапоть сiрого, тужливого неба, i на серцi тужно i важко, i
зда ться, що друзi, -якi сидять поряд, у палатi, десь далеко-далеко,
звiдки глухо, немов тривожний шум натовпу, ледве чутно долiта ©х голос...
Мина кiлька днiв, i серед купки листiв вiн знаходить лист вiд
Горького. Як вчасно завжди приходять цi листи! З них вiн немов черпа для
себе нову життьову снагу в хвилини i днi розпачу та знесилення.
"Смерть Лисенка розумiю як величезну втрату, але, читаючи опис його
похорону, вiдчуваю якесь тремтiння радостi в серцi: як любить народ свою
людину! I ясно вiдчува ш, що народ зрозумiв велич ©© працi. Прекрасна i
смерть, коли вона веде за собою таке збуджене життя, такий полум'яний
розквiт почуття любовi до покiйного".
Так, народ зрозумiв велич його працi... Це найбiльша радiсть митця!
Вечорами, коли розiйдуться вiдвiдувачi i вiн вiдпочине вiд довгих,
часто хвилюючих розмов, раз у раз приходять до нього думи. Вони не можуть
не приходити, бо вiд розмов, вiд принесених йому новин залиша ться сила
вражень, розпалю ться прагнення взятися швидко за перо.
Вiн жадiбно збира вiдомостi про рiзнi подi©. Цей рiк багатий на них.
Пiсля квiтневих подiй на Ленi Росiя пiдiймалася знову, як пiсля кошмарного
сну. В Кронштадтi судили шiстдесят двох матросiв за участь у революцiйнiй
органiзацi©. В Туркестанi повстали сапери i скарано було п'ятнадцять
солдатiв, а понад сотню заслано на каторгу. Розгiн третьо© Державно© думи
i виборча кампанiя перед четвертою. Численнi страйки протесту в Петербурзi
проти позбавлення робiтникiв права участi у виборах, страйки по всiй Росi©
проти смертних присудiв севастопольським матросам. Пiдiймався голос
народу.
Ще до лiкарнi Коцюбинському пощастило прочитати один з номерiв
"Соцiал-демократа". Вiн пам'ята висловленi там думки: ленський розстрiл
став приводом для переходу революцiйного настрою мас у революцiйне
пiднесення.
В серце Михайла Михайловича закрада ться тривога. З часу, як повеснi
повернувся вiн з Капрi, вона не да йому спокою. Росiя знову виру , десь
гуркотять громи,- бути грозi... Тривога за свiй народ опанову його. Вiн
бачить: дехто з видатних землякiв не помiча нiчого, його поплiчники не
поспiшають... Вони прислухаються зовсiм не до того, чого прагне народ. На
його звернення мляво хитають головами. Вiн шука , що б можна було
придумати. I, зда ться, знаходить. Вiн уда ться до Горького, просить його
пояснити всiм,- широко, всенародно,- чого прагне передова росiйська
iнтелiгенцiя. Вiн хоче, щоб i всi переконались в тому, чого певен вiн.
Олексiй Максимович на далекiй чужинi стежить за кожним голосом, за
кожним словом з Росi©, йому й самому тривожно. I ось у вiдповiдь на
прохання Коцюбинського вiн пише до "Украинской жизни" статтю "О русской
интеллигенции в национальных вопросах". За не© вислуху лайку i iстеричнi
зойки великодержавних шовiнiстiв.
Самотнiй у палатi, вiн почува себе не самотнiм на свiтi. Йому лише
хочеться швидше одужати, щоб знову вирватись на волю, в свiт...
А тимчасом одужання його посува ться мляво. Головне - нiчого сталого.
То почува себе краще, то наста раптове погiршення. Лiки для серця
допомагають йому. Але ж не слiд привчати до них серце. Лiкарi починають
утримуватись вiд них.
Тодi бува дуже тяжко. Десятки хвороб мiцно вхопилися за органiзм
Коцюбинського. Вiн стражда вже не тiльки на складний порок серця з
мiокардитом. У нього болить горло, у нього рiзке порушення кровообiгу,
бiль за вухами, а вiд уживання каломелю не перестають болiти зуби i в ротi
все спухло, сочиться кров, рот - суцiльна рана... Професор раптом виявив у
нього плеврит з лiвого боку. Лiкують плеврит. Другого дня встановлюють ще
й розлиття жовчi. А можливо, i в шлунку якась iнфекцiя. Болить голова,
болить печiнка. Через бiль зубiв вiн не може ©сти. На довершення всього -
безсоння, що мучить його вже роками, що знайоме йому ще замолоду.
Його огляда Образцов. I Михайло Михайлович чу , як вiн говорить
лiкарям:
- Нарештi, зда ться, натяк на полiпшення...
Але хворий розумi : цi слова сказанi для того, щоб потiшити безнадiйно
хворого. I вiн дума : кепсько, якщо лiкар вжива таких засобiв. Iнодi йому
пiдпира в грудях, страшний бiль пронизу тiло. Вiн мета ться i кричить
вiд болю. Мина пiвгодини. Бiль припиня ться. Йому легша . Вiн лежить
розбитий, втомлений, без сну i думок.
Але мусить же прийти полегшення!.. I воно приходить. Знову вдаються до
серцевих лiкiв. Вiн немов поверта ться до життя. Бiль уже менше непоко©ть.
Потроху регулярно спить. Приходить кращий знавець серця доцент Стражеско.
Вiн слуха серце хворого, пульс... На його обличчi задоволення. Вiн
хвалить серце хворого i обiця Коцюбинському дозволити незабаром трохи
сидiти в лiжку.
А проте лiкарi не були впевненi в сталому полiпшеннi стану хворого. Не
було пiдстав розраховувати на тривале вiдновлення нормального кровообiгу.
Серцевi припадки завжди починалися несподiвано.
Та хворий уже бадьорiша . Все це йому набридло. Нишком вiд лiкарiв вiн
пiдводиться на лiжку i дозволя собi посидiти цiлих пiвгодини!.. В його
руках - записна книжка. Крила його фантазi© знову мiцнiшають.
Заходить вiдвiдати знайомий професор, i Михайло Михайлович виклада
йому глибокi, яскравi думки про людину, що самiтно вмира в госпiталi,
намага ться боротися з агонi ю i - головне - сама. Нiхто не приходить, щоб
©© розрадити, полегшити ©© конання. Це - вiн не про себе. Це фантазiя. Це
звичка людини постiйно думати, дивлячись на кiнчик свого пера.
Тепер вiн - як над мiру чутлива фотопластинка, що готова вiдбити все
довкола, навiть те, чого нiколи не побачить звичайне людське око. Але в
цих чотирьох стiнах нема вражень. Вiн почува себе бiдним на враження i
щиро призна ться в цьому сво©й Маринi.
В цi днi в нього прокида ться до не© особлива, незвичайна нiжнiсть. Вiн
мрi про ©© при©зд до Ки ва... Хоч на одну годину побачити ©© в себе тут,
наговоритися, бо скiльки вже мiсяцiв вони не мали цього маленького щастя.
Але все це майже неможливо. I вiн пише ©й листи, часто, з трудом, лежачи в
лiжку. Листи до не© носить на пошту клiнiчний фельдшер Гурiй Микитович.
Для не©, для свого почуття вiн добира слова, якi не вживалися мiж ними за
всi вiсiм рокiв ©х дружби. Може, в цих листах - частина його творчого
почуття?..
I в них вiн уже не тяжко хвора, майже п'ятдесятирiчна людина, що
виборю собi в життя бодай рахованi днi. Вiн - нiжний, палкий друг i
коханець, щиро вiдданий сво©й подрузi.
I вiн спiшить закiнчити тут, у хвилини самотностi, свою лебедину поему
про сонце, море, кохання... Воля, казкове море, образ кохано© хвилюють,
зачаровують ув'язненого й закутого сонцепоклонника. Тяжко бути непевним
завтрашнього дня. А вiн не зна , чи пощастить закiнчити "На островi"...
Пароплав вiдплива i з ним - вона, незнайома красуня з очима-фiалками...
Женуть угору сво© передсмертнi стрiли агави, що немов спали перед цим
багато рокiв. Завтра розквiтнуть вони пишно, щоб потiм погаснути
назавжди... Кохана недосяжна, як недосяжне його щастя.
I коли друзi майже силомiць забирають в нього незакiнчений ще рукопис,
вiн, не вагаючись, допису : Ave, mare, morituri te salutant[3].
Вчора вперше засiдала нова Державна дума. Коцюбинський нетерпляче жде
години вiдвiдування хворих у клiнiцi. Про що говорять сьогоднi в Росi©?
Рiвно о третiй з'явля ться Чиж. Вiн приносить новi газети i коробку
мармеладу. Михайло Михайлович, нiяковiючi©, дяку .
- Ну, що чути в мiстi?
Чиж порина в крiсло i крутить рукою вус. В Коцюбинського добрий
настрiй, i вiн радо пробачить приятелевi його непристойний анекдот. Але не
встига Чиж розкрити рота, як до палати врива ться Граблянський.
- Як, ви вже тут?! - здивовано i розчаровано гука вiн до Чижа.
Вiн хотiв перший прийти до Коцюбинського. Поки Чиж вигаду для
Граблянського мiцну реплiку, той захоплено вигуку , вимахуючи газетами:
- Читали?.. Це ж майже наша перемога!.. Чиж насторожу ться. Його
дошкульний дотеп не злiта з уст. А Граблянський уже не зважа нi на що.
- Ви ж лише уявiть: нащадок святого Афанасiя Лубенського - голова
Державно© думи!.. Родзянки - старовиннi козацькi полковники!.. Василь
Iванович Родзянко, сотник хорольський, пiдписував чолобитну Павла
Полуботка, був наказним миргородським полковником. Був у шведському полонi
цiлих сiм лiт, за що й дiстав вiд Данила Апостола нагороду селами i
людьми. А Михайло Петрович Родзинко у вiйнах проти Наполеона був
ад'ютантом у Коновнiцина, потiм полковником гусарського принца Оранського
полку, був i командиром Лубенського гусарського полку, потiм дiстав чин
генерал-майора... Тепер Михайло Володимирович Родзянко - голова четверто©
Думи!..
- Але ж цей нащадок святого Афанасiя Лубенського був головою й третьо©
Думи... - нервуючись, спиня його красномовство Коцюбинський.
- Був, то що ж?.. Це ж один iз старовинних укра©нських родiв. Що ви
ма те на увазi?
- Просто я згадав, що третя Дума схвалила столипiнський закон про
вiдруби. Куркулi радiють... Навряд чи зробить що й тепер Родзянко для
народу. Хiба що схвалить новий закон, ще дошкульнiший за той...
Граблянський запаморочено дивиться па Коцюбинського, потiм поверта ться
до Чижа, але й на обличчi того не знаходить спiвчуття. Вiн одну мить дума
i знову раптом вигуку :
- О!.. Менi ж iще в десять мiсць треба встигнути сьогоднi. Коли я
встигну!.. Бувайте, бувайте... Вибачте, що не маю змоги залишатись
довше...
Вiн бiжить i зника за дверима.
- Старовинний укра©нський йолоп! - промовля нарештi Чиж i присува ться
з крiслом до Коцюбинського. що смi ться й хита головою.
- Який настрiй? - пита Коцюбинський.- Ма мо ж уже Думу, ма мо мало не
родича головою Думи...
- Народ хвилю ться. В Петербурзi демонстрацi© i страйки... Незабаром
будуть докладнi вiдомостi.
- А в Ки вi?
- Теж незадоволення й обурення... Тiльки "Киевлянин" захлина ться в
дифiрамбах. Революцiйний настрiй пiдiйма ться i тут. Вчора ввечерi в
кав'ярнi на Подолi я несподiвано зустрiв Камищука.
- Григорiя?.. - пiдхопився Михайло Михайлович.- Де? Коли? Ви його ще
побачите?..
- Чого вiн при©хав до Ки ва - не знаю... Вiн не сказав. Звичайно, його
вiдрядили сюди з якимось завданням. Не мiг я його розпитувати. Вiн каже,
що назрiвають великi подi©. Сам настро ний по-бойовому, когось чека ,
кудись ма ©хати... Все це - в секретi, все партiйнi завдання. Вiн мiг
говорити зi мною яких сiм-вiсiм хвилин. Допитувався про Надiю - чи не
дозволено було поховати ©© десь на кладовищi... Я розповiв йому про вас i
сказав, що ви зна те деякi подробицi про ©© страту. Вiн схопив мене за
руку i домiгся, щоб я влаштував йому зустрiч з вами. Вiн взагалi хоче
бачити вас...
Михайло Михайлович хвилю ться.
- Треба негайно... сьогоднi ж або завтра влаштувати нам побачення.
- Сьогоднi не можна: вiн тiльки ввечерi дзвонитиме менi до готелю, щоб
запитати про вашу згоду. Адже вiн живе нелегально, бачитися з ним може
бути й небезпечно.
- Нiсенiтниця... Хай приходить завтра в прийомнi години, а я вживу
заходiв, щоб до мене нiхто бiльше не приходив. Скiльки я вже думаю про
нього...
Але Григорiй Камищук не прийшов. Даремно цiлих три години нетерпляче
ждав його Михайло Михайлович. Чекання нервувало його, перевтомило.
Другого дня приходив Чиж. Вiн повiдомив, що Григорiй телефоном
зв'язався з ним i таки мав зустрiтися вчора з Коцюбинським.
При мнi звiстки чергуються з непри мними, добрий настрiй змiню ться на
сум, повiльне одужання затьмарю ться частим i рiзким погiршенням. А
загалом усе це до болю набридле, важке... Пора вже кидати палату. Давно
впала зима i, пiсля листопадового пiвмороку, кiмнату заповню м'яке
заспокоююче свiтло вiд снiгу надворi.
Марина повiдомила, що хоче при©хати на день до Ки ва, зустрiтися. I ось
його мрiя про зустрiч з нею немов здiйсню ться. Листовно умовились про
число. Доктор Рафi в дозволив для нього прийом гостя навiть не в години
загального вiдвiдування хворих. Про це були попередженi деякi службовцi
клiнiки. Всi знали, що до Коцюбинського хтось при©де.
В палатi стоять квiти. Марину жде приготовлений для не© подарунок. I
навiть бiльше - Стражеско обiцяв цими днями дозволити прогулянку вiзником
по мiсту. Значить, вiн буде з нею. Нехай хоч пiвгодини вони ©хатимуть по
мiсту, i свiжий снiг рипiтиме пiд полозками саней. Це нагада йому зимовi
чернiгiвськi вечори.
Радiсне хвилювання пiдносить його. Вiн використову настрiй i пише
хорошi листи приятелям.
Призначений день зустрiчi зда ться йому святом. Вiн зна - по©зд
приходить об одинадцятiй ранку. Вона по©де до готелю i о дванадцятiй чи
трохи пiзнiше буде в нього.
Пiсля снiданку вiн мiня халат на свiй звичайний костюм i навiть
огляда себе в маленьке дзеркальце. Вiн зна : вигляда жахливо i не хоче
непри мно вразити Марину. Добре пошитий на нього костюм тепер незграбно
висить на плечах. Очi запали, обличчя занадто схудло. Вiн ще в листi до
Марини добре змалював себе, щоб потiм, при зустрiчi, ©© не вразити...
Тiльки б не трапилося серцевого припадку чи якогось раптового
погiршення. Тодi зустрiч не принесе йому радостi. Для не© вiн береже
настрiй i веселий вигляд.
На столi коректура. Треба швидше правити i одсилати. Але вiн не в силi
взятись за не©, не може примусити себе до цього. Збудженi думки не
пiдкоряються зараз його волi.
"Зачека !.." - дума вiн про коректуру.
Кожно© хвилини може постукати в дверi Марина. Вiн зустрiне ©© i буде
намагатися стримати сво хвилювання, щоб не пошкодити самопочуттю... Нi,
вiн не уявля , як це вона сидiтиме у нього в палатi... Та й яка вона
тепер? Пише, що схудла...
Михайло Михайлович смi ться сам з сво © сентиментальностi. Немов вiн
повернувся до сво © молодостi, навiть до дитинства, коли був закоханий у
значно старшу за себе дiвчину i по-дитячому сентиментально мрiяв про
зустрiч з нею...
Глянувши на годинник, вiн раптом стривожився. Минуло так багато часу.
Де ж вона могла бути? Чи не пiшла по крамницях шукати йому подарунок або
квiти?..
Вiн нервово ходить по палатi. Потiм ляга вiдпочити кiлька хвилин i
знову ходить нервовими, плутаними кроками.
До палати загляда чергова сестра.
- Що це ви одягнулися, як на весiлля?..
- Це так i ,- жарту вiн.- Ось подадуть санки, i я по©ду на весiлля...
Вiн смi ться, поки сестра сто©ть тут i незадоволено хита головою. Вона
не може збагнути: такий солiдний, такий хворий чоловiк i раптом одягнувся
й причепурився, як дiвчисько... А для чого?..
- Може, вам i дзеркало принести? - запиту незадоволено вона.
- Якщо ваша ласка... - розумiючи жарт, говорить Коцюбинський.- У мене,
щоправда, сво , але занадто маленьке, я увесь не можу в нього влiзти...
А менi хочеться поглянути на свою постать!..
I вiн випросту ться перед черговою сестрою на весь зрiст i доброзичливо
глумиться з не©. Тодi вона теж захоплю ться грою. Струшу завзято рудими
кучериками, що виглядають з-пiд косинки, i з штучною серйознiстю
промовля :
- А ви, пане, не позбавленi привабливостi... Молодiй панi просто не
встояти перед вами... Для безпеки вас треба тримати пiд замком.
- Щиро дякую, панi... - вiдповiда вiн i дивиться на годинник. Потiм,
наче зламаний, сiда в крiсло.
- Ми обо злегковажили сво©ми обов'язками,- говорить сестра.- Що з
вами?
- Нiчого. Раптом заболiла голова.
Вiн не говорить ©й, що його стурбував годинник. Вже пiзно. Треба лягати
в лiжко. Невже Марина не при©хала?
Вiн говорить сестрi, що ляже вiдпочивати. Вона йде i через кiлька
хвилин поверта ться з телеграмою. Михайло Михайлович хапа телеграму.
Марина повiдомля , що через раптову хворобу не може при©хати.
Тепер вiн з хвилюванням чекатиме вiд не© звiстки про ©© хворобу, адже
вiн не зна , що ©й сталося.
А таки вiн поволi одужу . В другiй половинi грудня в Ки вi розпочався
терапевтичний з'©зд i обом лiкарям - Образцову i Стражеско - невистача
часу: вони активнi учасники i органiзатори з'©зду. Заради Коцюбинського
Стражеско якось урива трохи часу й при©здить до клiнiки. Вiн задоволений
оглядом хворого i припису йому короткi прогулянки на повiтрi, звичайно,
вiзником i в добру годину.
Коцюбинський радi , як дитина: понад два мiсяцi вiн не виходив з
кiмнати... Останнiм часом його вже менше вiдвiдують знайомi: певне, набрид
усiм... Навiть дружина з Чернiгова пише мало, хоч вiн i просить ©© у
листах писати частiше i докладнiше. Вiн турбу ться за матiр - Ликеру
Максимiвну, просить дружину краще опалювати кiмнату матерi, щоб не
застудити ©©. Його турбу навiть те, щоб дiти, розпалюючи грубки - а перед
рiздвом особливо багато опалюють - не наробили випадково пожежi. Вiн
застерiга всiх вiд необережностi... Але дружина пише рiдко, i по
штемпелях на конвертi вiн помiча , що, написавши лист, вона не поспiша
вiднести його на пошту. Часто це псу йому настрiй, роздратову .
Бiля клiнiки сто©ть легковий вiзник. Служник поволi виводить
Коцюбинського. Доктор Рафi в пропонував провiдника на всякий випадок. Але
нащо провiдник? Вiзник ©де поволi, кроком. Швидка ©зда Коцюбинському
заборонена.
Коцюбинський ©де Володимирською, потiм ви©здить на Хрещатик, трохи
пiдiйма ться по Олександрiвськiй, до музею... Далеко не можна:
перебiльшить дозволений час прогулянки. Але надто вже прекрасна зима i
пречудовi дерева Царського саду в зимовому вбраннi... З радощiв вiн не
зна , на що дивитися. Його зiр ваблять дерева саду у густiй паморозi. Вiн
веселий i житт радiсний. Вiзник поволi ©де попiд самим тротуаром, i
Коцюбинський вдивля ться в обличчя людей. Вiн шука знайомих. Йому
хочеться подiлити з кимось свою радiсть.
Вiн знову на Хрещатику. З гиканням i свистом пролiтають повз нього
розкiшнi рисаки пiд кольоровими сiтками, проносяться авто i триколiснi
мотоциклетки, яких у Ки вi особливо багато.
Вiн одвик уже вiд свiжого зимнього повiтря i шуму. В нього злегка
паморочиться в головi. Але йому добре. Наступного разу вiн ви©де ранiш i
за©де до одно©-двох редакцiй. Треба й самому вiдвiдати знайомих.
Чудесно!.. Незабаром вiн покине лiкарню, поживе тижнiв зо два в Чернiговi
i знову на пiвдень... Треба по©хати до гипту. Лiкарi радять. До речi,
там, зда ться, зараз Леся Укра©нка. Побачити гипет!
А проте це зайвi мрi©: в нього навряд чи вистачить грошей по©хати на
Кавказ, до Сухума... Все ж там зима неважка буде для нього. Вiн вже встиг
недавно позичити в "Товариства допомоги" п'ятсот карбованцiв. Лiкування
кошту недешево. Отже, хiба що на Кавказ... Про гипет чи Капрi нема чого
й мрiяти.
В задумi вiн не помiча , що за ним стежить пара очей. Людина в простому
дешевому пальтi i смушковiй шапцi, зустрiвши вiзника з Коцюбинським,
раптом поверта за ним i непомiтно трима ться за кiлька крокiв.
Вони пiдiймаються Фундукле©вською. Назустрiч, униз, мчить чудовий рисак
пiд сiткою, вiзник у передку трима ться, як князь... Коцюбинський встига