Можливо, Вiра Iустинiвна довiдалась про Марину.
Рука з хусткою застигла на колiнi.
Тодi вiн не може зараз пiдiйти до не©. Вiн мусить насамперед
довiдатися, що ж, власне, тут сталося без нього.
Хтось увiйшов до хати. Няня... Привiталась. Вiн пiдвiв до не© обличчя.
- Ну, як тут без мене?.. Все гаразд?
Вона не засмiялась, як завжди, голосно й весело, а вiдповiла притишено,
знiяковiвши. Потiм, збагнувши певне, що його при©зду нiхто не помiтив,
вийшла в садок до господарiв, доповiсти.
Дружина увiйшла спокiйною, впевненою ходою й привiталася звичайно, як
завжди пiсля його недовго© вiдсутностi... Вона вже встигла приховати слiди
хвилювання.
Мати довго обiймала його, мовчки цiлувала i плакала. Вона безтямно
любила свого Мусiньку, так само... як i в дитинствi. Часто обiймала й
голубила його. Але на цей раз якось тривожнiше, нервовiше, так, немов саме
над ним, а не над кимось iншим громадились чорнi хмари.
I лише по кiлькох хвилинах, немов вiдiрвавшись вiд яко©сь болiсно©
думки, вона згадала про iнше:
- Мусiнько, ти бачився з ким було треба? Як перехвилювалась я за цi
днi... ©© невидющi очi немов дивилися на нього.
Михайловi Михайловичу стало легше. Мати самою сво ю присутнiстю якось
пiдтримувала в ньому сили, пiдбадьорювала.
Вiн розповiв, чого пощастило йому домогтися.
Листи вiд Марини приходили на земське статистичне бюро, де працював
Коцюбинський. Пiд час вiдпустки вона гостювала в сво©х родичiв у
Петербурзi. Листи вiд не© приходили часто, на його iм'я, з припискою
"особисто". Михайло Михайлович перечитував ©х по три або по чотири рази.
Потiм знищував.
Бувало, що листи не надходили п'ять чи шiсть днiв. Вiн непоко©вся,
нервувався. Вiн боявся, що з нею щось трапилось.
Коли Марина була в Чернiговi, вiн зустрiчався з нею часто. Коли ж вона
ви©здила, вiн потребував бодай листiв вiд не©... Марина була його другом,
щирим i вiдданим, таким, що зустрiчаються хiба тiльки один раз у життi.
Без зустрiчей з нею, без ©© листiв ставало йому важче жити. йому потрiбне
©© втiшне слово i дружня ласка. Був старший за Марину бiльш як на
п'ятнадцять рокiв, та коли вони бували разом, нiхто з них не вiдчував цi ©
рiзницi.
Коцюбинський в сво му життi бачив тiльки брехню, лукавство, пiдступ, i
щира, вiддана любов Марини немов переконувала його, що iснують правдивi
люди, якi щиро прагнуть його приязнi.
За чотири роки дружби вiн звик до Марини як до найближчо© людини,
друга, вiд якого не ховають нi та мниць, анi почуттiв. Хоча стороння
людина не збагнула б тут нiчого: йому сорок чотири, ©й - тiльки двадцять
вiсiм... До того ж у Коцюбинського четверо дiтей i, крiм дружини, на його
утриманнi сестра i слiпа мати.
Тим важче було ©м обом ховати вiд стороннiх очей свою любов у цьому
спокiйному, патрiархальному мiстi. Тим тяжче було ©м i гiрше. хнi мрi©, в
чаду i вогнi ©х почуттiв, здавалися обом здiйсненною реальнiстю, хоча,
можливо, обом ©м, немов малим дiтям, у цих мрiях бракувало тверезого,
реального мислення.
Пiд час останнього ви©зду Михайла Михайловича вiд не©, безперечно, були
листи. Завтра, коли вiн прийде на роботу, до бюро, вiн ©х одержить у
секретаря... I був тiсний його робочий кабiнет, була якась жорстоко
стримана Вiра Iустинiвпа. Була незвичайна, нестерпна якась тиша в усьому
примiщеннi, в усiй його господi... I Михайло Михайлович знову вдягнув
пальто - надворi хмарилося - i вийшов на вулицю. Перед цим тiльки запитав
дружину:
- Ти не пiдеш зi мною?
- Куди?
Але вона знала, що майже щовечора чоловiк робить прогулянку i пропону
©й при днатися. Часто вони виходять разом.
Тепер вона навiть не чекала його вiдповiдi i заклопотано зникла в
покоях.
Темно було i якось тривожно, певне, вiд. передгроззя.
Трохи зсутулившись - останнiм часом iнакше вiн уже не ходив -
Коцюбинський поволi рушив сво ю Сiверянською вулицею.
Можна було зайти до приятелiв. Але чи будуть йому щиро радi? У нього ж
заарештовано сестру!.. Про це нiяк не можуть наговоритись вороги i про це
ж тепер шепчуться приятелi. Можливо, його й самого зв'яжуть з яким-небудь
полiтичним процесом, якщо вважатимуть це за потрiбне. Вiн не пiде до них;
зрештою, вiн зустрiне ©х завтра на роботi або в "Просвiтi"... Марина ще не
при©хала. Що ж - вiн пiде до земства, розшука сторожа. В нього мають бути
листи.
Так, губернаторовi легко знайти факти проти, нього. Губернська
канцелярiя, безперечно, вже ма повiдомлення вiд жандармського управлiння
про арешт Ольги Коцюбинсько©, рiдно© сестри малоросiйського письменника i
неблагонадiйного громадського дiяча...
Тепер, звичайно, легко можуть бути знайденi причiпки до його роботи в
статбюро i легко буде начальству спровокувати потрiбнi конфлiкти... Тепер
можуть примусити завiдувача статбюро губернського земства Коцюбинського
подати заяву про звiльнення...
Посаду в Чернiговi знайти буде важко. Ви©хати звiдси?.. Але куди? Де
тепер знайдеш хоч трохи пристойну посаду? Леонтович пропону влаштувати
його через брата в Петербурзi, при якомусь мiнiстерствi. Нi, дуже
вдячний!.. На державну роботу бiльше вiн не пiде... А проте його ж ще не
звiльняють... Так просто... неспокiйнi думки. А добре було б покинути,
нарештi, Чернiгiв, утекти звiдси назавжди... Та щоб кудись на пiвдень, до
улюбленого моря i сонця!..
Йому пропонували ©хати до Ки ва на редакторську роботу. Чи варто мiняти
шило на швайку?.. Краще не ©хати...
Сторож земства сидiв коло сво © халупки. Пiзнавши Коцюбинського по його
високiй, трохи схиленiй постатi, сторож пiдвiвся назустрiч.
- Доброго вечора!.. Коцюбинський привiтався.
- Листи ?
- Був один... Я однiс вам додому, передав вашiй дружинi. Ще вчора
прийшов, та я не зумiв однести. А сьогоднi був час, то тiльки змiнився,
зразу й однiс. Один лист тiльки й був... В синенькiй бамажцi...
В Коцюбинського вистачило сили ласкаво подякувати не в мiру
послужливому сторожевi й пiти.
Вiн поволi рушив вулицею.
Ось тепер i ясно все... Руйнуеться те, куди до цьою часу нiхто
стороннiй не входив.
Вiн, можливо, й сам того не помiчаючи, сiв на ослонi бiля чи©хось ворiт
i потонув у вирi думок. Нiхто не проходив повз нього. Нiхто не помiчав
принишкло© в темному закутку постатi.
Поволi громадилися вгорi хмари. Стиха пiдкрадався теплий дрiбний дощик.
Самiтна людина на лавi бiля чужих ворiт сидiла, нахилившись, не
помiчаючи довкола нiчого,- болiсно думала, сумувала, шукала чогось,
неясного, темного для самого себе.
Коли вiн не повернувся до першо© години, в родинi стривожились. Няню
вiдряджено було до найближчих знайомих, у яких часто бував вечорами
Коцюбинський, але вона повернулась за пiвгодини i не довiдалась нiчого.
Давно вклали дiтей. Давно пiшла додому сусiдка, що приходила в якiйсь
побутовiй справi та й засидiлася. Вiра Iустинiвна металась по хатi, в
розпачi, не знаючи до чого докласти рук. Вона ще не продумала всього, що
мала сказати чоловiковi з приводу несподiвано прочитаного листа Марини. А
тепер ще ця тривога, викликана його дивною вiдсутнiстю. Адже вiд його
серця всього можна сподiватися.
В сво©й опочивальнi мовчки плакала мати.
I хоч його чекали, все ж для всiх несподiвано стукнула хвiртка, не
стримана його кволою рукою. Михайло Михайлович увiйшов, млявий i,
здавалося, ще бiльше схилений. Не дивився нi на кого. Няня мовчки зняла з
нього пальто. Вiн увiйшов вiдразу до свого кабiнету i попросив чаю.
Коли Вiра Iустинiвна, що знову встигла вже приборкати свою кволiсть,
ввiйшла з холодним виразом обличчя до кабiнету, несучи чай, вона побачила
чоловiка, що вже лежав на лiжку майже непритомний. Вона не вiдчула, що
гарячий чай ошпарив ©й руку.
- Лiкаря! - гукнула, виглянувши в передпокiй. . Няня нап'яла на голову
вiд дощу велику шаль i зникла. Безпорадно й поквапливо обмацуючи стiни,
поспiшала до кабiнету мати.
- Серце, серце... - шептала вона переляканим голосом.
Серце тримало його в сво му полонi, як здобич. Його серце тримало в
полонi всiх рiдних i близьких йому людей.
Незважаючи на серцевий припадок уночi, вранцi другого дня Коцюбинський
пiшов на роботу до статбюро Вiн знав,- увечерi Вiра Iустинiвна напевне
викличе його на розмову, без яко©, звичайно, не обiйтися. Вранцi вона не
хотiла нервувати його, щоб не виснажувати перед службою. Вона дiяла тiльки
пiсля того, коли все холодно обмiрковувала до кiнця. Нiколи Вiра
Iустинiвна не поспiшала дiяти.
Головне, Михайло Михайлович не уявляв, чого, власне, домагатиметься вiд
нього дружина. Вiн не боявся передбачувано© розмови, але все ж мала бути
непри мна година, яко© не обминути, i йому важко було примусити себе на
час забути про це. Допомогли спiвробiтники. Хоча Коцюбинського тiльки три
днi не було на роботi, але все ж бiльшiсть iз них пiдходили до нього,
питалися про здоров'я, про справи, пробували навiть жартувати. I
Коцюбинський не вiдразу збагнув, що всi вони хочуть його розважити. Хоч
нiхто ©м не говорив, у яких справах ©здив вiн до Ки ва, але вони все точно
знали. В Чернiговi неможливо було сховати не тiльки сво©х справ, але й
сво©х думок.
Пiсля роботи Михайло Михайлович був на короткому засiданнi в земствi.
Вiн мiг би й не ходити туди. Та вiн i не бував нiколи на подiбних нарадах,
де його присутнiсть не була обов'язкова. I всi знали, що Коцюбинський
навiть зневажа подiбнi справи. Але на цей раз пiшов на засiдання i просто
налякав сво ю присутнiстю урядовця, що там головував. А дехто подумав
собi, що "хохлацький" письменник, певне, зле себе почува пiсля арешту
родички i вирiшив зайвою ретельнiстю на роботi змiцнити сво© особистi
позицi© в земствi.
Але й пiсля цього Коцюбинський не пiшов додому. Вiн давно не був у
"Просвiтi". А тимчасом, хоч би й формально, вiн очолював ©©.
Його запал до роботи в "Просвiтi" давно минув. Власне, голова
"Просвiти" залишався таким же ретельним i енергiйним у сво©й громадськiй
роботi поза "Просвiтою", але до "Просвiти" давно прохолов, Його не питали
за причини. Вважали, що Коцюбинський - замкнений у собi, що в нього нема
i не може бути близьких друзiв. I навiть не дивувались, коли вiн ще рокiв
зо два тому перестав ходи ти на та мнi засiдання Чернiгiвсько© громади. Не
дивувались: адже всiм вiдомо, що Михайло Михайлович - людина замкнена. I
нiхто нiколи не нама©ався розгадати його, та добре й робили.
В "Просвiтi" не було дностi. Утворювались групи. Розходження мiж ними
загострювались. Коцюбинський давно втратив смак до просвiтянсько© роботи,
яка завдяки обставинам та людям, що впрягалися до не©, обернулася не на
те, чого бажав вiн. Вiн мав гострий i витончений нюх i вiдчував дух гнилi
там, де iншi нiчого подiбного не чули. Потрiбно було дуже небагато, щоб
Коцюбинський нарештi рiзко переступив якусь межу й почав зневажати i свою
роботу i сво©х колег, якi iменували себе його приятелями, але не уявляли,
чим, власне, живе й дише та людина, до яко© вони навiть пiдлещуюiься.
Справ назбиралося чимало. Майже нiхто з керiвникiв останнiм часом не
виявляв особливого бажання просувати справи "Просвiти". Коцюбинський довго
сидiв над ними. Багато було чорно© технiчно© роботи, яку могла б зробити й
секретарка. Але апарату не було, бо не було грошей у "Просвiтi", а
громадська свiдомiсть членiв не пiдказувала ©м обов'язку виконувати й
технiчну роботу.
Михайло Михайлович сидiв тут кiлька годин, забувши навiть, що вiн ще й
не обiдав. Бiблiотекарка, в яко© цього дня майже не було вiдвiдувачiв,
принесла йому чай i бiсквiти. Вiн помiшував чай, не дивлячись на склянку,
i пив. Погляд його не вiдривався вiд купки паперiв.
Та вiдмахнутися вiд думки, про неминучу непри мну розмову з дружиною
йому не пощастило. Тодi Михайло Михайлович рiзко пiдвiвся i рiшуче пiшов
додому. Проте вiн ще не вирiшив, якi пояснення даватиме дружинi.
Тiльки починало темнiти, i Коцюбинський змiг недалеко попереду впiзнати
матiр Марини, що йшла назустрiч. Вiн зрадiв. Вiн ма змогу спинити ©©,
почати розмову i якось непомiтно розпитатися про Марину, бо що довше ©© не
було в Чернiговi, то бiльше вiн думав про не©.
Раптом вiн помiтив, як, пiзнавши його здаля, бабуся поспiшно перейшла
на другий бiк вулицi i, поки Коцюбинський змiг щось зрозумiти, зникла за
рогом. Цей дрiбний iнцидент приголомшив його. В чому ж рiч? Невже й цiй
старiй теж вiдомо все?
А далi йому вже здавалося, що й усi зустрiчнi - вiдомi й невiдомi йому
люди - позирають на нього скоса, лукаво, в думках глузуючи з нього.
Вiн згадав, як позаминулого року все було зовсiм. уже близько до
розв'язки. Було вирiшено, що вiн розiйдеться з дружиною i разом з Мариною
ви©де з Чернiгова, щоб нiколи сюди не повертатись. Пiсля тривалого
вмовляння Марина нарештi на це погодилась. Треба ж було, кiнець кiнцем,
прийти до чогось певного... I вона зважилася. Але в найбiльш зручний
момент ©м не стало тодi рiшучостi. Була одна перешкода, що зруйнувала ©х
плани: треба було шукати нову посаду. Коцюбинський написав сво му
приятелевi до Катеринодара. Та лист не застав адресата: той ви©хав
лiкуватися за кордон. Задум лишився невиконаним...
Та вiн i не мiг бути здiйсненим. I Марина i сам Коцюбинський були
певнi, хоч i не признавалися в цьому навiть самим собi, що ©х плани -
химера, зовсiм нереальна вигадка.
Було й iнше, про що думав i чого боявся Коцюбинський,- протекцiя
друзiв. Адже довелось би знову вдаватися до рiзних впливових приятелiв i
знайомих за протекцi ю, а може i за допомогою грiшми. Але якщо вiн
п'ятнадцять рокiв тому йшов на це, то не може ж вiн ставати на цей шлях
тепер... Як набридло йому почувати себе завжди зобов'язаним перед людьми,
в ставленнi до яких - його до них i ©х до нього - було надто мало
сердечного.
Iснувала ще одна, найважливiша причина, про яку, природно. Коцюбинський
не наважувався розповiсти навiть Маринi.
Вiн жив сво ю Укра©ною, безталанною Укра©ною Воликiв, Маланок,
Гафiйок... Образи ©х хвилювали його, i для них вiн зберiгав ту решту сил,
що залишалась йому пiсля насущних турбот. А його маленька родинна подiя,
можливо, нiкому не потрiбна, вимагала вiд нього колосальних зусиль,
величезного напруження волi. Чи ж мiг вiн, людина бездоганного сумлiння,
заради свого особистого маленького щастя забути про сво© мрi©, чи бодай
хоч трохи вiдiйти вiд них?..
Ось чого не мiг вiн розповiсти Маринi, хоч вона й зрозумiла б його i,
певне, погодилась би з його думками.
Так i не знайшло ©х особисте щастя свого затишного кутка.
Михайло Михайлович ще закiнчував свiй пiзнiй обiд, коли несподiвано
прийшов адвокат Чиж. Коцюбинський зрадiв i, не закiнчивши обiду, повiв
гостя до свого кабiнету, бо той попередив, що прийшов у справi, з яко© й
хотiв би розпочати розмову.
Маленький, жвавий Чиж раптом пiрнув у глибоке крiсло i немов заховався
у ньому. Невеличким зростом, чорною чуприною, блискучо-темними очима й
великими, розкинутими чорними вусами вiн чомусь нагадував сердитого
чорного жучка, що заховався десь у куток i тiльки ворушить довгими вусами.
Вiн блиснув очима i промовив баском, що нiяк не пасував до худенько© i
мiзерно© постатi:
- Набiгався за цiлий день... не вибрав хвилини заскочити ранiше...
- Де ви набира теся ото© енергi©!..
Чиж поважно розтягнув обома руками вуса i засмiявся. Вiн був цинiчною
людиною i звик кидатися вульгарними висловами. Михайло Михайлович чекав i
зараз цього. Вiн хоч i не полюбляв вульгарно© мови, але Чижа любив i все
йому пробачав. I справдi, адвокат у задумi зиркнув одним оком на кiнчик
свого вуса, наморщив чоло i швидко промовив:
- Мо© клi нти силомiць роблять зi мною те, що вони звикли робити з
норовистою кобилою, коля та не везе, а тiльки хвица ться.
Коцюбинський ледве помiтно всмiхнувся. Чиж йому подобався.
- Вигада те отаке... Берегли б краще здоров'я.
- Марна трата часу й грошей: здоров'я не вбережеш... Нам з вами клiмат
тут непiдходящий.
Михайло Михайлович зрозумiв його натяк i вiдповiв:
- Клiмат скрiзь один... полiцмейстер i губернатор скрiзь...
Вiн пiдхопився й почав мiряти кабiнет з кутка в куток.
Принесли солодке вино, привезене якось Михайлом Михайловичем з
Петербурга.
Чиж не чекав запрошення, а пiдсунув пiднос до себе й налив два келишки.
Потiм утер вуса i змiнив, тему розмови.
- Зна те, Михаиле Михайловичу, знову чорт зна що громадиться на нашому
горизонтi. Просто - свинство якесь...
Коцюбинський спинився бiля адвоката й мовчки дивився на нього.
- Звичайно, не догаду тесь...
- Ви про що?
- Та все про той же археологiчний з'©зд у Чернiговi.
- Ну, ми ж про нього давно зна мо... Цiкаво...
- А, звичайно, цiкаво... - iронiзував Чиж.
- Менi незрозумiле...
- Ясно все тут, Михаиле Михайловичу. Тисячолiтнiй ювiлей Чернiгова
хочуть використати чорносотенцi для сво © трибуни... Я маю з Петербурга
вiдомостi. Головуватиме на з'©здi графиня Уварова. Нам не дозволять
використати для сво © агiтацi© цей з'©зд?.. Чекають Савенка - певне, на
помiч Уваровiй. I недаремно чернiгiвськi православнi пси вже пiдвели свiй
писок i урчать...
- Загрожують... Кому?
- А що ви дума те: у такiй ситуацi© вiд наукового з'©зду до врейського
погрому - один крок...
- Але ж будуть на з'©здi i справжнi чеснi вченi?
- Звичайно, будуть,- погодився Чиж,- але вони не насмiляться пiднести
свiй голос...
Коцюбинський спинився бiля крiсла, де сидiв Чиж. Печать втоми, що
сковувала допiру його обличчя, зникла. Гнiвно блищали очi. Вiн нахилився
до приятеля. Вп'явся в нього поглядом. Дихав схвильовано.
Треба пiдготуватись. Не можна мовчати... Ганьба!..
- Ви ж голова "Просвiти"... От i скликайте раду, вирiшуйте, думайте,
думайте - може, до чогось i договоритеся... Адже й ми брали участь у
пiдготовцi з'©зду, значить, ма мо якесь право виступити на ньому з сво©м
словом.
Михайло Михайлович гнiвно махнув рукою поперед себе, немов рубнув
шаблею:
- На цей раз треба без ради, без "Просвiти"... Самим треба братися...
Чиж засмiявся злим, лукавим смiхом:
- А просвiтяни?.. Нехай готують Уваровiй привiтальну адресу?.. Так?..
- Самим!.. Без "Просвiти"... -енергiйно заперечив Коцюбинський. - У
"Просвiтi", дорогий, не тiльки ми з вами. ще люди - i вони пiдтримають
цей чорносотенський з'©зд, бо не бачать причини, чому ©м сваритися з тими,
що здiйснюватимуть провiд на з'©здi. Але все-таки я покину "Просвiту",
якщо тiльки здiйметься хоча один голос за послугування з'©зду.
Чиж уже зацiкавлено дивився на Коцюбинського. Здавалось, вiн милувався
з нього - енергiйного i гнiвного. В смiливому й цинiчному поглядi цi ©
маленько© людини, що потопала в крiслi, немов свiтилась велика влада i
сила.
- Так нам i треба,- промовив вiн. - Щоб не були тюхтiями... I вас
губернатор укоська , тiльки-но ви насмiлитесь голову звести. Наказ
полiцмейстеру - i все... А вже той постара ться... Вiн нiколи не забуде
того бешкету, що ви нещодавно вчинили йому в його ж кабiнетi з приводу
заборони лекцi© про вертеп. Вiн вам пригада ... Та й взагалi краще вам не
рипатись. Закiнчуйте "Fata morgana", i це буде найдошкульнiша ваша
вiдповiдь ©м. Губернатор i так ледве терпить вас у земствi. Йому потрiбна
малесенька причiпка. Один ви нiчого не вдi те... Я й прийшов попередити:
не виступайте публiчно проти з'©зду археологiв... Це - полiтичний з'©зд.
Це - змiцнення православiя i Миколи II. Дума те, ©х цiкавить старовина
чернiгiвських церков i монастирiв?.. Начхати ©м на старовину й науку. Вони
вознесуть тисячолiтню старовину, щоб разом вознести православi i царя.
Скажiть проти них слово публiчно - i чернiгiвськi купчики перегризуть вам
горло, як вовки.
Та Коцюбинський уже сидiв проти Чижа в крiслi, тримаючись за чоло,
немов здержував втому, що намагалася покласти на нього свою блiду тiнь.
Вiн сидiв пiдкошений одним помахом чи ©сь невидимо© шаблюки. Потухали очi
i немов загострювались лiнi© обличчя. Мовчав. Iз ночi крiзь вiдчиненi
вiкна струмував мiшаний рiзкий дух безлiчi його улюблених квiтiв.
Не заговорив вiн i тодi, коли Чиж почав прощатись i зник, роз'ятривши
йому серце. Коцюбинський сидiв, пiдперши долонею обважнiлу голову.
Не мiг вiн вiдразу змiркувати, куди вдатися, в кого просити допомоги.
На чернiгiвцiв надiявся мало. Вони звикли до ганьби, ©м не вперше. В
кращому разi заховаються собi по норах полохливо i не висунуть носа.
Принаймнi не заважатимуть. Вдатися до киян?.. Ет!.. Ось нещодавно довелося
збирати кошти на користь хворого Франка. Хворiв поет, колос, що мiг колись
пiдiймати на сво© плечi бiльше, нiж цiле його поколiння... Ну, й що ж?..
Зiбрали... пiвсотнi... Соромно було вiдсилати.
Коли ж настане хоч яка-небудь радiсть? Коли ж усмiхнеться доля рiдному
кра вi?..
Тихо розчинилися дверi. Вiн не оглядався; по ходi пiзнав дружину i не
пiдняв голови. Наче не бачив i не чув ©© крокiв.
I вона сiла в крiсло, де кiлька хвилин тому сидiв адвокат Чиж. В ©©
руцi шелестiв невеличкий зеленуватий аркушик паперу. Це був лист Марини.
Другого дня Коцюбинський написав листа в Петербург. Важко було
зрозумiти цей лист. I Марина, що звикла прислухатись до кожно© змiни
самопочуття в свого друга, збагнула тiльки те, що в Михайла Михайловича
трапився якийсь сiмейний iнцидент, щось несподiване i прикре. I що не
тiльки епiзод з ©© листом, але й iншi якiсь подi© громадилися над його
головою. Але якi - вона не знала.
Маринi вiдомо було, що Михайло Михайлович знищу пiсля прочитання всi
©© листи й записки, i нiколи не сподiвалась вона, що Вiра Iустинiвна
дiзна ться про них. Це було несподiвано i важко схвилювало ©©.
Вона раз у раз виймала з конверта лист i знову читала його вiд початку
до останнього рядка. I пiдпис був уже не той, яким закiнчував вiн ранiше
всi листи. Повне iм'я i прiзвище - це звучало холодно, майже офiцiально.
Вiн писав про свiй обов'язок перед родиною, яка зв'язу його й яку вiн не
в правi покинути. У нього було четверо дiтей, i Марина сама не уявляла, як
це вiн би зважився ©х покинути. Вона сама, коли б це сталось, мабуть,
осудила б його.
Коцюбинський писав, що нi вiн, нi вона по-справжньому нiколи не вiрили
в можливiсть ©х одруження, хоч i мрiяли про це. Вiн був одвертий з нею i
не приховав того, що дружина i мати вимагали вiд нього обiцянки нiколи не
кидати родини, i вiн не змiг опиратися ©х вимогам. Щождо ©х дальших
вза мин, то вiн звiрявся на Марину: як вона скаже, так i буде. Тепер, коли
цiлком ясно, що перспектива ©© вза мин з ним нiколи не завершиться так, як
вони колись мрiяли, тiльки ©й, Маринi, нада ться право визначити надалi ©х
вiдносини. Вiн пiдкориться ©© слову.
I коли вiдчуття несподiваного удару минуло, вона прийшла до висновку,
що лист його промовля тiльки за те, що Михайло Михайлович вкрай
дезорi нтований, розгублений i, можливо, хворий. Мiж рядками його листа
вона вiдчула розгубленiсть i зламану волю ©© друга, сильно© i благородно©
людини.
Марина твердо вирiшила, при©хавши, сказати Коцюбинському про сво
бажання припинити ©х iнтимнi стосунки. Коли ж для цього ©й доведеться пiти
з посади в земствi, щоб не зустрiчатися з ним щодня, вона, не думаючи,
зважиться й на це. ©й було тяжко.
Пора було повертатись до Чернiгова, вiдпустка незабаром минала. Але
Марина навмисне затрималася в Петербурзi ще на кiлька днiв, щоб у
чернiгiвськiй атмосферi встиг розвiятися задушливий дим вiд цього
конфлiкту в родинi Коцюбинських.
Вона мала рацiю. Минуло кiлька днiв, i в родинi Коцюбинських розвiялась
нервознiсть i схвильованiсть, викликанi останнiми подiями. Вiра Iустинiвна
трохи заспоко©лась, переконавшись, що Михайло Михайлович не замислив
нiчого страшного, його роман з Мариною Загiрною, на ©© думку, був
звичайнiсiньким флiртом, i нiяка, мовляв, розумна i обачна, з тверезим
розумом дружина не робитиме з цього страшно© родинно© драми.
Щождо Михайла Михайловича, то вiн цi днi ходив мовчазний i бiльше
замкнений в собi, нiж до того. Помiтно було, що вся ця iсторiя кепсько
вплинула на його й без того понiвечене здоров'я. Останнiм часом вiн
зробився бiльш сутулий, схуд на обличчi. Тiльки, як i ранiше, блистiли
його чорнi оксамитовi очi i рiзко вимальовувались на матовому обличчi
невеличкi, трохи закрученi вгору вуса. Вiн зазнав v життi стiльки всiляких
прикростей, що навчився терпiти, навчився переборювати й не такi життьовi
труднощi.
I ось нарештi за дверима однi © з кiмнат статбюро вiн раптом почув
знайомий, грудний голос Марини. Коцюбинський в радiснiй тривозi пiдвiв
голову. В його кабiнетi не було нiкого. Вiн швидко i рвучко вiдчинив дверi
до кiмнати спiвробiтникiв. Але бiля Загiрно© стояли iншi службовцi, з
якими вона вiталась пiсля вiдпустки. Марина безтурботно i весело щось
розповiдала. I Михайло Михайлович заховав у собi свою радiсть. Вiн теж
привiтався до не©, запитав, як ©й вiдпочивалося, i пройшов далi, хоч йому
й не було потреби туди йти.
Того дня вiн непомiтно поклав на ©© стiл листа. Вiн написав ©й: "Люба
моя! Не зважай на листи, якi ти одержала останнiми днями вiд мене. Я дуже
багато пережив останнiм часом. Зда ться, всi бiди, якi судилося менi
зустрiти в сво му життi, збiглися до мене саме тепер. Хмари громадяться на
нашому горизонтi. I невiдомо як i невiдомо де можна було б вкритися вiд
них.
Чи ж уявля ш ти, що значить в такий лихий час втратити близьку людину,
яку любиш i цiну ш над усе, в яко© знаходиш заспоко ння i розраду?
Я зараз не маю сили тверезо все обмiркувати. Почуваю - мало що розумiю
в усьому, що сталося. Знаю тiльки, що менi боляче, безконечно боляче i
тяжко. Часом - усе байдуже. Якась апатiя i тупий бiль. Бiль загострю ться,
коли думаю про тебе. Бажав би дуже, щоб ти менше страждала i в мо©й
провинi перед тобою знайшла бодай маленьку втiху. Гнiвайся на мене, але я
й зараз у ставленнi до тебе такий же, який був завжди..."
Але й Маринi було нелегко. Коли Михайло Михайлович привiтався й пiшов,
i вона глянула вслiд йому, то була вражена його виглядом. Здавалося, вiн
зазнав важко© тривало© хвороби. Пiшла до свого стола й низько нахилилась
над паперами, щоб нiхто з подруг не бачив ©© обличчя.
Крiзь останнi листи Коцюбинського, як крiзь новi великi вiкна, линуло
свiтло на ©х вза мини. I ясно ©й тепер, що мрi© ©© не здiйсняться нiколи i
не можуть здiйснитись. Що не ©хня воля тут вирiшу .
I в тисячу разiв краще спинитися, сказати самим собi: годi. Треба мати
здоровий глузд i не дурити самих себе дитячими мрiями.
Рука з хусткою застигла на колiнi.
Тодi вiн не може зараз пiдiйти до не©. Вiн мусить насамперед
довiдатися, що ж, власне, тут сталося без нього.
Хтось увiйшов до хати. Няня... Привiталась. Вiн пiдвiв до не© обличчя.
- Ну, як тут без мене?.. Все гаразд?
Вона не засмiялась, як завжди, голосно й весело, а вiдповiла притишено,
знiяковiвши. Потiм, збагнувши певне, що його при©зду нiхто не помiтив,
вийшла в садок до господарiв, доповiсти.
Дружина увiйшла спокiйною, впевненою ходою й привiталася звичайно, як
завжди пiсля його недовго© вiдсутностi... Вона вже встигла приховати слiди
хвилювання.
Мати довго обiймала його, мовчки цiлувала i плакала. Вона безтямно
любила свого Мусiньку, так само... як i в дитинствi. Часто обiймала й
голубила його. Але на цей раз якось тривожнiше, нервовiше, так, немов саме
над ним, а не над кимось iншим громадились чорнi хмари.
I лише по кiлькох хвилинах, немов вiдiрвавшись вiд яко©сь болiсно©
думки, вона згадала про iнше:
- Мусiнько, ти бачився з ким було треба? Як перехвилювалась я за цi
днi... ©© невидющi очi немов дивилися на нього.
Михайловi Михайловичу стало легше. Мати самою сво ю присутнiстю якось
пiдтримувала в ньому сили, пiдбадьорювала.
Вiн розповiв, чого пощастило йому домогтися.
Листи вiд Марини приходили на земське статистичне бюро, де працював
Коцюбинський. Пiд час вiдпустки вона гостювала в сво©х родичiв у
Петербурзi. Листи вiд не© приходили часто, на його iм'я, з припискою
"особисто". Михайло Михайлович перечитував ©х по три або по чотири рази.
Потiм знищував.
Бувало, що листи не надходили п'ять чи шiсть днiв. Вiн непоко©вся,
нервувався. Вiн боявся, що з нею щось трапилось.
Коли Марина була в Чернiговi, вiн зустрiчався з нею часто. Коли ж вона
ви©здила, вiн потребував бодай листiв вiд не©... Марина була його другом,
щирим i вiдданим, таким, що зустрiчаються хiба тiльки один раз у життi.
Без зустрiчей з нею, без ©© листiв ставало йому важче жити. йому потрiбне
©© втiшне слово i дружня ласка. Був старший за Марину бiльш як на
п'ятнадцять рокiв, та коли вони бували разом, нiхто з них не вiдчував цi ©
рiзницi.
Коцюбинський в сво му життi бачив тiльки брехню, лукавство, пiдступ, i
щира, вiддана любов Марини немов переконувала його, що iснують правдивi
люди, якi щиро прагнуть його приязнi.
За чотири роки дружби вiн звик до Марини як до найближчо© людини,
друга, вiд якого не ховають нi та мниць, анi почуттiв. Хоча стороння
людина не збагнула б тут нiчого: йому сорок чотири, ©й - тiльки двадцять
вiсiм... До того ж у Коцюбинського четверо дiтей i, крiм дружини, на його
утриманнi сестра i слiпа мати.
Тим важче було ©м обом ховати вiд стороннiх очей свою любов у цьому
спокiйному, патрiархальному мiстi. Тим тяжче було ©м i гiрше. хнi мрi©, в
чаду i вогнi ©х почуттiв, здавалися обом здiйсненною реальнiстю, хоча,
можливо, обом ©м, немов малим дiтям, у цих мрiях бракувало тверезого,
реального мислення.
Пiд час останнього ви©зду Михайла Михайловича вiд не©, безперечно, були
листи. Завтра, коли вiн прийде на роботу, до бюро, вiн ©х одержить у
секретаря... I був тiсний його робочий кабiнет, була якась жорстоко
стримана Вiра Iустинiвпа. Була незвичайна, нестерпна якась тиша в усьому
примiщеннi, в усiй його господi... I Михайло Михайлович знову вдягнув
пальто - надворi хмарилося - i вийшов на вулицю. Перед цим тiльки запитав
дружину:
- Ти не пiдеш зi мною?
- Куди?
Але вона знала, що майже щовечора чоловiк робить прогулянку i пропону
©й при днатися. Часто вони виходять разом.
Тепер вона навiть не чекала його вiдповiдi i заклопотано зникла в
покоях.
Темно було i якось тривожно, певне, вiд. передгроззя.
Трохи зсутулившись - останнiм часом iнакше вiн уже не ходив -
Коцюбинський поволi рушив сво ю Сiверянською вулицею.
Можна було зайти до приятелiв. Але чи будуть йому щиро радi? У нього ж
заарештовано сестру!.. Про це нiяк не можуть наговоритись вороги i про це
ж тепер шепчуться приятелi. Можливо, його й самого зв'яжуть з яким-небудь
полiтичним процесом, якщо вважатимуть це за потрiбне. Вiн не пiде до них;
зрештою, вiн зустрiне ©х завтра на роботi або в "Просвiтi"... Марина ще не
при©хала. Що ж - вiн пiде до земства, розшука сторожа. В нього мають бути
листи.
Так, губернаторовi легко знайти факти проти, нього. Губернська
канцелярiя, безперечно, вже ма повiдомлення вiд жандармського управлiння
про арешт Ольги Коцюбинсько©, рiдно© сестри малоросiйського письменника i
неблагонадiйного громадського дiяча...
Тепер, звичайно, легко можуть бути знайденi причiпки до його роботи в
статбюро i легко буде начальству спровокувати потрiбнi конфлiкти... Тепер
можуть примусити завiдувача статбюро губернського земства Коцюбинського
подати заяву про звiльнення...
Посаду в Чернiговi знайти буде важко. Ви©хати звiдси?.. Але куди? Де
тепер знайдеш хоч трохи пристойну посаду? Леонтович пропону влаштувати
його через брата в Петербурзi, при якомусь мiнiстерствi. Нi, дуже
вдячний!.. На державну роботу бiльше вiн не пiде... А проте його ж ще не
звiльняють... Так просто... неспокiйнi думки. А добре було б покинути,
нарештi, Чернiгiв, утекти звiдси назавжди... Та щоб кудись на пiвдень, до
улюбленого моря i сонця!..
Йому пропонували ©хати до Ки ва на редакторську роботу. Чи варто мiняти
шило на швайку?.. Краще не ©хати...
Сторож земства сидiв коло сво © халупки. Пiзнавши Коцюбинського по його
високiй, трохи схиленiй постатi, сторож пiдвiвся назустрiч.
- Доброго вечора!.. Коцюбинський привiтався.
- Листи ?
- Був один... Я однiс вам додому, передав вашiй дружинi. Ще вчора
прийшов, та я не зумiв однести. А сьогоднi був час, то тiльки змiнився,
зразу й однiс. Один лист тiльки й був... В синенькiй бамажцi...
В Коцюбинського вистачило сили ласкаво подякувати не в мiру
послужливому сторожевi й пiти.
Вiн поволi рушив вулицею.
Ось тепер i ясно все... Руйнуеться те, куди до цьою часу нiхто
стороннiй не входив.
Вiн, можливо, й сам того не помiчаючи, сiв на ослонi бiля чи©хось ворiт
i потонув у вирi думок. Нiхто не проходив повз нього. Нiхто не помiчав
принишкло© в темному закутку постатi.
Поволi громадилися вгорi хмари. Стиха пiдкрадався теплий дрiбний дощик.
Самiтна людина на лавi бiля чужих ворiт сидiла, нахилившись, не
помiчаючи довкола нiчого,- болiсно думала, сумувала, шукала чогось,
неясного, темного для самого себе.
Коли вiн не повернувся до першо© години, в родинi стривожились. Няню
вiдряджено було до найближчих знайомих, у яких часто бував вечорами
Коцюбинський, але вона повернулась за пiвгодини i не довiдалась нiчого.
Давно вклали дiтей. Давно пiшла додому сусiдка, що приходила в якiйсь
побутовiй справi та й засидiлася. Вiра Iустинiвна металась по хатi, в
розпачi, не знаючи до чого докласти рук. Вона ще не продумала всього, що
мала сказати чоловiковi з приводу несподiвано прочитаного листа Марини. А
тепер ще ця тривога, викликана його дивною вiдсутнiстю. Адже вiд його
серця всього можна сподiватися.
В сво©й опочивальнi мовчки плакала мати.
I хоч його чекали, все ж для всiх несподiвано стукнула хвiртка, не
стримана його кволою рукою. Михайло Михайлович увiйшов, млявий i,
здавалося, ще бiльше схилений. Не дивився нi на кого. Няня мовчки зняла з
нього пальто. Вiн увiйшов вiдразу до свого кабiнету i попросив чаю.
Коли Вiра Iустинiвна, що знову встигла вже приборкати свою кволiсть,
ввiйшла з холодним виразом обличчя до кабiнету, несучи чай, вона побачила
чоловiка, що вже лежав на лiжку майже непритомний. Вона не вiдчула, що
гарячий чай ошпарив ©й руку.
- Лiкаря! - гукнула, виглянувши в передпокiй. . Няня нап'яла на голову
вiд дощу велику шаль i зникла. Безпорадно й поквапливо обмацуючи стiни,
поспiшала до кабiнету мати.
- Серце, серце... - шептала вона переляканим голосом.
Серце тримало його в сво му полонi, як здобич. Його серце тримало в
полонi всiх рiдних i близьких йому людей.
Незважаючи на серцевий припадок уночi, вранцi другого дня Коцюбинський
пiшов на роботу до статбюро Вiн знав,- увечерi Вiра Iустинiвна напевне
викличе його на розмову, без яко©, звичайно, не обiйтися. Вранцi вона не
хотiла нервувати його, щоб не виснажувати перед службою. Вона дiяла тiльки
пiсля того, коли все холодно обмiрковувала до кiнця. Нiколи Вiра
Iустинiвна не поспiшала дiяти.
Головне, Михайло Михайлович не уявляв, чого, власне, домагатиметься вiд
нього дружина. Вiн не боявся передбачувано© розмови, але все ж мала бути
непри мна година, яко© не обминути, i йому важко було примусити себе на
час забути про це. Допомогли спiвробiтники. Хоча Коцюбинського тiльки три
днi не було на роботi, але все ж бiльшiсть iз них пiдходили до нього,
питалися про здоров'я, про справи, пробували навiть жартувати. I
Коцюбинський не вiдразу збагнув, що всi вони хочуть його розважити. Хоч
нiхто ©м не говорив, у яких справах ©здив вiн до Ки ва, але вони все точно
знали. В Чернiговi неможливо було сховати не тiльки сво©х справ, але й
сво©х думок.
Пiсля роботи Михайло Михайлович був на короткому засiданнi в земствi.
Вiн мiг би й не ходити туди. Та вiн i не бував нiколи на подiбних нарадах,
де його присутнiсть не була обов'язкова. I всi знали, що Коцюбинський
навiть зневажа подiбнi справи. Але на цей раз пiшов на засiдання i просто
налякав сво ю присутнiстю урядовця, що там головував. А дехто подумав
собi, що "хохлацький" письменник, певне, зле себе почува пiсля арешту
родички i вирiшив зайвою ретельнiстю на роботi змiцнити сво© особистi
позицi© в земствi.
Але й пiсля цього Коцюбинський не пiшов додому. Вiн давно не був у
"Просвiтi". А тимчасом, хоч би й формально, вiн очолював ©©.
Його запал до роботи в "Просвiтi" давно минув. Власне, голова
"Просвiти" залишався таким же ретельним i енергiйним у сво©й громадськiй
роботi поза "Просвiтою", але до "Просвiти" давно прохолов, Його не питали
за причини. Вважали, що Коцюбинський - замкнений у собi, що в нього нема
i не може бути близьких друзiв. I навiть не дивувались, коли вiн ще рокiв
зо два тому перестав ходи ти на та мнi засiдання Чернiгiвсько© громади. Не
дивувались: адже всiм вiдомо, що Михайло Михайлович - людина замкнена. I
нiхто нiколи не нама©ався розгадати його, та добре й робили.
В "Просвiтi" не було дностi. Утворювались групи. Розходження мiж ними
загострювались. Коцюбинський давно втратив смак до просвiтянсько© роботи,
яка завдяки обставинам та людям, що впрягалися до не©, обернулася не на
те, чого бажав вiн. Вiн мав гострий i витончений нюх i вiдчував дух гнилi
там, де iншi нiчого подiбного не чули. Потрiбно було дуже небагато, щоб
Коцюбинський нарештi рiзко переступив якусь межу й почав зневажати i свою
роботу i сво©х колег, якi iменували себе його приятелями, але не уявляли,
чим, власне, живе й дише та людина, до яко© вони навiть пiдлещуюiься.
Справ назбиралося чимало. Майже нiхто з керiвникiв останнiм часом не
виявляв особливого бажання просувати справи "Просвiти". Коцюбинський довго
сидiв над ними. Багато було чорно© технiчно© роботи, яку могла б зробити й
секретарка. Але апарату не було, бо не було грошей у "Просвiтi", а
громадська свiдомiсть членiв не пiдказувала ©м обов'язку виконувати й
технiчну роботу.
Михайло Михайлович сидiв тут кiлька годин, забувши навiть, що вiн ще й
не обiдав. Бiблiотекарка, в яко© цього дня майже не було вiдвiдувачiв,
принесла йому чай i бiсквiти. Вiн помiшував чай, не дивлячись на склянку,
i пив. Погляд його не вiдривався вiд купки паперiв.
Та вiдмахнутися вiд думки, про неминучу непри мну розмову з дружиною
йому не пощастило. Тодi Михайло Михайлович рiзко пiдвiвся i рiшуче пiшов
додому. Проте вiн ще не вирiшив, якi пояснення даватиме дружинi.
Тiльки починало темнiти, i Коцюбинський змiг недалеко попереду впiзнати
матiр Марини, що йшла назустрiч. Вiн зрадiв. Вiн ма змогу спинити ©©,
почати розмову i якось непомiтно розпитатися про Марину, бо що довше ©© не
було в Чернiговi, то бiльше вiн думав про не©.
Раптом вiн помiтив, як, пiзнавши його здаля, бабуся поспiшно перейшла
на другий бiк вулицi i, поки Коцюбинський змiг щось зрозумiти, зникла за
рогом. Цей дрiбний iнцидент приголомшив його. В чому ж рiч? Невже й цiй
старiй теж вiдомо все?
А далi йому вже здавалося, що й усi зустрiчнi - вiдомi й невiдомi йому
люди - позирають на нього скоса, лукаво, в думках глузуючи з нього.
Вiн згадав, як позаминулого року все було зовсiм. уже близько до
розв'язки. Було вирiшено, що вiн розiйдеться з дружиною i разом з Мариною
ви©де з Чернiгова, щоб нiколи сюди не повертатись. Пiсля тривалого
вмовляння Марина нарештi на це погодилась. Треба ж було, кiнець кiнцем,
прийти до чогось певного... I вона зважилася. Але в найбiльш зручний
момент ©м не стало тодi рiшучостi. Була одна перешкода, що зруйнувала ©х
плани: треба було шукати нову посаду. Коцюбинський написав сво му
приятелевi до Катеринодара. Та лист не застав адресата: той ви©хав
лiкуватися за кордон. Задум лишився невиконаним...
Та вiн i не мiг бути здiйсненим. I Марина i сам Коцюбинський були
певнi, хоч i не признавалися в цьому навiть самим собi, що ©х плани -
химера, зовсiм нереальна вигадка.
Було й iнше, про що думав i чого боявся Коцюбинський,- протекцiя
друзiв. Адже довелось би знову вдаватися до рiзних впливових приятелiв i
знайомих за протекцi ю, а може i за допомогою грiшми. Але якщо вiн
п'ятнадцять рокiв тому йшов на це, то не може ж вiн ставати на цей шлях
тепер... Як набридло йому почувати себе завжди зобов'язаним перед людьми,
в ставленнi до яких - його до них i ©х до нього - було надто мало
сердечного.
Iснувала ще одна, найважливiша причина, про яку, природно. Коцюбинський
не наважувався розповiсти навiть Маринi.
Вiн жив сво ю Укра©ною, безталанною Укра©ною Воликiв, Маланок,
Гафiйок... Образи ©х хвилювали його, i для них вiн зберiгав ту решту сил,
що залишалась йому пiсля насущних турбот. А його маленька родинна подiя,
можливо, нiкому не потрiбна, вимагала вiд нього колосальних зусиль,
величезного напруження волi. Чи ж мiг вiн, людина бездоганного сумлiння,
заради свого особистого маленького щастя забути про сво© мрi©, чи бодай
хоч трохи вiдiйти вiд них?..
Ось чого не мiг вiн розповiсти Маринi, хоч вона й зрозумiла б його i,
певне, погодилась би з його думками.
Так i не знайшло ©х особисте щастя свого затишного кутка.
Михайло Михайлович ще закiнчував свiй пiзнiй обiд, коли несподiвано
прийшов адвокат Чиж. Коцюбинський зрадiв i, не закiнчивши обiду, повiв
гостя до свого кабiнету, бо той попередив, що прийшов у справi, з яко© й
хотiв би розпочати розмову.
Маленький, жвавий Чиж раптом пiрнув у глибоке крiсло i немов заховався
у ньому. Невеличким зростом, чорною чуприною, блискучо-темними очима й
великими, розкинутими чорними вусами вiн чомусь нагадував сердитого
чорного жучка, що заховався десь у куток i тiльки ворушить довгими вусами.
Вiн блиснув очима i промовив баском, що нiяк не пасував до худенько© i
мiзерно© постатi:
- Набiгався за цiлий день... не вибрав хвилини заскочити ранiше...
- Де ви набира теся ото© енергi©!..
Чиж поважно розтягнув обома руками вуса i засмiявся. Вiн був цинiчною
людиною i звик кидатися вульгарними висловами. Михайло Михайлович чекав i
зараз цього. Вiн хоч i не полюбляв вульгарно© мови, але Чижа любив i все
йому пробачав. I справдi, адвокат у задумi зиркнув одним оком на кiнчик
свого вуса, наморщив чоло i швидко промовив:
- Мо© клi нти силомiць роблять зi мною те, що вони звикли робити з
норовистою кобилою, коля та не везе, а тiльки хвица ться.
Коцюбинський ледве помiтно всмiхнувся. Чиж йому подобався.
- Вигада те отаке... Берегли б краще здоров'я.
- Марна трата часу й грошей: здоров'я не вбережеш... Нам з вами клiмат
тут непiдходящий.
Михайло Михайлович зрозумiв його натяк i вiдповiв:
- Клiмат скрiзь один... полiцмейстер i губернатор скрiзь...
Вiн пiдхопився й почав мiряти кабiнет з кутка в куток.
Принесли солодке вино, привезене якось Михайлом Михайловичем з
Петербурга.
Чиж не чекав запрошення, а пiдсунув пiднос до себе й налив два келишки.
Потiм утер вуса i змiнив, тему розмови.
- Зна те, Михаиле Михайловичу, знову чорт зна що громадиться на нашому
горизонтi. Просто - свинство якесь...
Коцюбинський спинився бiля адвоката й мовчки дивився на нього.
- Звичайно, не догаду тесь...
- Ви про що?
- Та все про той же археологiчний з'©зд у Чернiговi.
- Ну, ми ж про нього давно зна мо... Цiкаво...
- А, звичайно, цiкаво... - iронiзував Чиж.
- Менi незрозумiле...
- Ясно все тут, Михаиле Михайловичу. Тисячолiтнiй ювiлей Чернiгова
хочуть використати чорносотенцi для сво © трибуни... Я маю з Петербурга
вiдомостi. Головуватиме на з'©здi графиня Уварова. Нам не дозволять
використати для сво © агiтацi© цей з'©зд?.. Чекають Савенка - певне, на
помiч Уваровiй. I недаремно чернiгiвськi православнi пси вже пiдвели свiй
писок i урчать...
- Загрожують... Кому?
- А що ви дума те: у такiй ситуацi© вiд наукового з'©зду до врейського
погрому - один крок...
- Але ж будуть на з'©здi i справжнi чеснi вченi?
- Звичайно, будуть,- погодився Чиж,- але вони не насмiляться пiднести
свiй голос...
Коцюбинський спинився бiля крiсла, де сидiв Чиж. Печать втоми, що
сковувала допiру його обличчя, зникла. Гнiвно блищали очi. Вiн нахилився
до приятеля. Вп'явся в нього поглядом. Дихав схвильовано.
Треба пiдготуватись. Не можна мовчати... Ганьба!..
- Ви ж голова "Просвiти"... От i скликайте раду, вирiшуйте, думайте,
думайте - може, до чогось i договоритеся... Адже й ми брали участь у
пiдготовцi з'©зду, значить, ма мо якесь право виступити на ньому з сво©м
словом.
Михайло Михайлович гнiвно махнув рукою поперед себе, немов рубнув
шаблею:
- На цей раз треба без ради, без "Просвiти"... Самим треба братися...
Чиж засмiявся злим, лукавим смiхом:
- А просвiтяни?.. Нехай готують Уваровiй привiтальну адресу?.. Так?..
- Самим!.. Без "Просвiти"... -енергiйно заперечив Коцюбинський. - У
"Просвiтi", дорогий, не тiльки ми з вами. ще люди - i вони пiдтримають
цей чорносотенський з'©зд, бо не бачать причини, чому ©м сваритися з тими,
що здiйснюватимуть провiд на з'©здi. Але все-таки я покину "Просвiту",
якщо тiльки здiйметься хоча один голос за послугування з'©зду.
Чиж уже зацiкавлено дивився на Коцюбинського. Здавалось, вiн милувався
з нього - енергiйного i гнiвного. В смiливому й цинiчному поглядi цi ©
маленько© людини, що потопала в крiслi, немов свiтилась велика влада i
сила.
- Так нам i треба,- промовив вiн. - Щоб не були тюхтiями... I вас
губернатор укоська , тiльки-но ви насмiлитесь голову звести. Наказ
полiцмейстеру - i все... А вже той постара ться... Вiн нiколи не забуде
того бешкету, що ви нещодавно вчинили йому в його ж кабiнетi з приводу
заборони лекцi© про вертеп. Вiн вам пригада ... Та й взагалi краще вам не
рипатись. Закiнчуйте "Fata morgana", i це буде найдошкульнiша ваша
вiдповiдь ©м. Губернатор i так ледве терпить вас у земствi. Йому потрiбна
малесенька причiпка. Один ви нiчого не вдi те... Я й прийшов попередити:
не виступайте публiчно проти з'©зду археологiв... Це - полiтичний з'©зд.
Це - змiцнення православiя i Миколи II. Дума те, ©х цiкавить старовина
чернiгiвських церков i монастирiв?.. Начхати ©м на старовину й науку. Вони
вознесуть тисячолiтню старовину, щоб разом вознести православi i царя.
Скажiть проти них слово публiчно - i чернiгiвськi купчики перегризуть вам
горло, як вовки.
Та Коцюбинський уже сидiв проти Чижа в крiслi, тримаючись за чоло,
немов здержував втому, що намагалася покласти на нього свою блiду тiнь.
Вiн сидiв пiдкошений одним помахом чи ©сь невидимо© шаблюки. Потухали очi
i немов загострювались лiнi© обличчя. Мовчав. Iз ночi крiзь вiдчиненi
вiкна струмував мiшаний рiзкий дух безлiчi його улюблених квiтiв.
Не заговорив вiн i тодi, коли Чиж почав прощатись i зник, роз'ятривши
йому серце. Коцюбинський сидiв, пiдперши долонею обважнiлу голову.
Не мiг вiн вiдразу змiркувати, куди вдатися, в кого просити допомоги.
На чернiгiвцiв надiявся мало. Вони звикли до ганьби, ©м не вперше. В
кращому разi заховаються собi по норах полохливо i не висунуть носа.
Принаймнi не заважатимуть. Вдатися до киян?.. Ет!.. Ось нещодавно довелося
збирати кошти на користь хворого Франка. Хворiв поет, колос, що мiг колись
пiдiймати на сво© плечi бiльше, нiж цiле його поколiння... Ну, й що ж?..
Зiбрали... пiвсотнi... Соромно було вiдсилати.
Коли ж настане хоч яка-небудь радiсть? Коли ж усмiхнеться доля рiдному
кра вi?..
Тихо розчинилися дверi. Вiн не оглядався; по ходi пiзнав дружину i не
пiдняв голови. Наче не бачив i не чув ©© крокiв.
I вона сiла в крiсло, де кiлька хвилин тому сидiв адвокат Чиж. В ©©
руцi шелестiв невеличкий зеленуватий аркушик паперу. Це був лист Марини.
Другого дня Коцюбинський написав листа в Петербург. Важко було
зрозумiти цей лист. I Марина, що звикла прислухатись до кожно© змiни
самопочуття в свого друга, збагнула тiльки те, що в Михайла Михайловича
трапився якийсь сiмейний iнцидент, щось несподiване i прикре. I що не
тiльки епiзод з ©© листом, але й iншi якiсь подi© громадилися над його
головою. Але якi - вона не знала.
Маринi вiдомо було, що Михайло Михайлович знищу пiсля прочитання всi
©© листи й записки, i нiколи не сподiвалась вона, що Вiра Iустинiвна
дiзна ться про них. Це було несподiвано i важко схвилювало ©©.
Вона раз у раз виймала з конверта лист i знову читала його вiд початку
до останнього рядка. I пiдпис був уже не той, яким закiнчував вiн ранiше
всi листи. Повне iм'я i прiзвище - це звучало холодно, майже офiцiально.
Вiн писав про свiй обов'язок перед родиною, яка зв'язу його й яку вiн не
в правi покинути. У нього було четверо дiтей, i Марина сама не уявляла, як
це вiн би зважився ©х покинути. Вона сама, коли б це сталось, мабуть,
осудила б його.
Коцюбинський писав, що нi вiн, нi вона по-справжньому нiколи не вiрили
в можливiсть ©х одруження, хоч i мрiяли про це. Вiн був одвертий з нею i
не приховав того, що дружина i мати вимагали вiд нього обiцянки нiколи не
кидати родини, i вiн не змiг опиратися ©х вимогам. Щождо ©х дальших
вза мин, то вiн звiрявся на Марину: як вона скаже, так i буде. Тепер, коли
цiлком ясно, що перспектива ©© вза мин з ним нiколи не завершиться так, як
вони колись мрiяли, тiльки ©й, Маринi, нада ться право визначити надалi ©х
вiдносини. Вiн пiдкориться ©© слову.
I коли вiдчуття несподiваного удару минуло, вона прийшла до висновку,
що лист його промовля тiльки за те, що Михайло Михайлович вкрай
дезорi нтований, розгублений i, можливо, хворий. Мiж рядками його листа
вона вiдчула розгубленiсть i зламану волю ©© друга, сильно© i благородно©
людини.
Марина твердо вирiшила, при©хавши, сказати Коцюбинському про сво
бажання припинити ©х iнтимнi стосунки. Коли ж для цього ©й доведеться пiти
з посади в земствi, щоб не зустрiчатися з ним щодня, вона, не думаючи,
зважиться й на це. ©й було тяжко.
Пора було повертатись до Чернiгова, вiдпустка незабаром минала. Але
Марина навмисне затрималася в Петербурзi ще на кiлька днiв, щоб у
чернiгiвськiй атмосферi встиг розвiятися задушливий дим вiд цього
конфлiкту в родинi Коцюбинських.
Вона мала рацiю. Минуло кiлька днiв, i в родинi Коцюбинських розвiялась
нервознiсть i схвильованiсть, викликанi останнiми подiями. Вiра Iустинiвна
трохи заспоко©лась, переконавшись, що Михайло Михайлович не замислив
нiчого страшного, його роман з Мариною Загiрною, на ©© думку, був
звичайнiсiньким флiртом, i нiяка, мовляв, розумна i обачна, з тверезим
розумом дружина не робитиме з цього страшно© родинно© драми.
Щождо Михайла Михайловича, то вiн цi днi ходив мовчазний i бiльше
замкнений в собi, нiж до того. Помiтно було, що вся ця iсторiя кепсько
вплинула на його й без того понiвечене здоров'я. Останнiм часом вiн
зробився бiльш сутулий, схуд на обличчi. Тiльки, як i ранiше, блистiли
його чорнi оксамитовi очi i рiзко вимальовувались на матовому обличчi
невеличкi, трохи закрученi вгору вуса. Вiн зазнав v життi стiльки всiляких
прикростей, що навчився терпiти, навчився переборювати й не такi життьовi
труднощi.
I ось нарештi за дверима однi © з кiмнат статбюро вiн раптом почув
знайомий, грудний голос Марини. Коцюбинський в радiснiй тривозi пiдвiв
голову. В його кабiнетi не було нiкого. Вiн швидко i рвучко вiдчинив дверi
до кiмнати спiвробiтникiв. Але бiля Загiрно© стояли iншi службовцi, з
якими вона вiталась пiсля вiдпустки. Марина безтурботно i весело щось
розповiдала. I Михайло Михайлович заховав у собi свою радiсть. Вiн теж
привiтався до не©, запитав, як ©й вiдпочивалося, i пройшов далi, хоч йому
й не було потреби туди йти.
Того дня вiн непомiтно поклав на ©© стiл листа. Вiн написав ©й: "Люба
моя! Не зважай на листи, якi ти одержала останнiми днями вiд мене. Я дуже
багато пережив останнiм часом. Зда ться, всi бiди, якi судилося менi
зустрiти в сво му життi, збiглися до мене саме тепер. Хмари громадяться на
нашому горизонтi. I невiдомо як i невiдомо де можна було б вкритися вiд
них.
Чи ж уявля ш ти, що значить в такий лихий час втратити близьку людину,
яку любиш i цiну ш над усе, в яко© знаходиш заспоко ння i розраду?
Я зараз не маю сили тверезо все обмiркувати. Почуваю - мало що розумiю
в усьому, що сталося. Знаю тiльки, що менi боляче, безконечно боляче i
тяжко. Часом - усе байдуже. Якась апатiя i тупий бiль. Бiль загострю ться,
коли думаю про тебе. Бажав би дуже, щоб ти менше страждала i в мо©й
провинi перед тобою знайшла бодай маленьку втiху. Гнiвайся на мене, але я
й зараз у ставленнi до тебе такий же, який був завжди..."
Але й Маринi було нелегко. Коли Михайло Михайлович привiтався й пiшов,
i вона глянула вслiд йому, то була вражена його виглядом. Здавалося, вiн
зазнав важко© тривало© хвороби. Пiшла до свого стола й низько нахилилась
над паперами, щоб нiхто з подруг не бачив ©© обличчя.
Крiзь останнi листи Коцюбинського, як крiзь новi великi вiкна, линуло
свiтло на ©х вза мини. I ясно ©й тепер, що мрi© ©© не здiйсняться нiколи i
не можуть здiйснитись. Що не ©хня воля тут вирiшу .
I в тисячу разiв краще спинитися, сказати самим собi: годi. Треба мати
здоровий глузд i не дурити самих себе дитячими мрiями.