коли , мусить дiло його провадити, не поступатися й трохи... Михайловичу,
книжки я прочитав, а не вiддам зразу... Хай ще полежать. Тiльки ви не
сумнiвайтеся, я ©х нiкому... Сам читатиму. I поверну вам в порядку,
акуратно...
Вiн знав, що Коцюбинський любив, щоб його книжки мали охайний вигляд.
Камищук оглянувся довкола й притишеним голосом промовив:
- А ще обiцяли ви менi одну книжечку, Михаиле Михайловичу, про селян...
Якою дорогою йти сiльськiй бiднотi. Ще торiк обiцяли. Тiльки не
сумнiвайтесь нiкому не дам i нiкому не скажу, що брав у вас... Мабуть,
забули про обiцянку.
Але Коцюбинський не забув. Вiн i справдi обiцяв ще торiк Камищуковi
брошуру Ленiна "К деревенской бедноте". Цю брошуру, видану в Женевi,
подарував Коцюбинському в Ки вi в 1905 роцi один знайомий партiйний дiяч,
який прочитав перед тим першу частину "Fata morgana". Пiсля цi © брошури
Михайлу Михайловичу здавалося, наче хтось одсмикнув завiсу з картини його
села, i вiн побачив як нiколи ясно саме його гаряче серце, його прагнення
й мрi©. З того часу вiн почав стежити за судовим процесом вихвостiвських
селян, ви©здив на судовi сесi© до iнших мiст губернi©. Як усе це допомогло
йому!
Брошуру Ленiна вiн дав знайомим на село читати. Але тепер вона була
знову в нього.
- Гаразд,сказав вiн Камищуковi,- днiв через чотири я вам дам ©©
прочитати.
I подумав: "Та хiба ж можна було б не дати старому цю книжку".
Камищук скрутив помацки цигарку i навiть струсив долонею розсипану
махорку з колiн, хоч ©© уночi й не було видно.
- Михайловичу,- протягнув вiн майже пошепки.- Хочеться менi розказати
вам про сво дiло... Посидьте трохи... Нiкому не говорив я, боявся...
Коцюбинський повернувся до нього обличчям, i Камищук зовсiм тихо
промовив:
- Сина в мене, Григорiя, полiцiя забрала... Попервах держали в тюрмi в
Чернiговi, а це затребувано у Ки©в. У Лук'янiвськiй тепер. Трусили в хатi,
питалися про бомажки якiсь... Нiчого не знайшли. Вирядився у Ки©в -
передачу возив, клопотався, щоб пустили до Григорiя побачитись. Передачу
взяли, а до нього не пустили: слiдство iде провадять...
Камищук трохи помовчав i додав:
- Зiйшлося нас бiля тюрми, старих, сила-силенна... Багато тепер таких
батькiв у Рас ©...
- А на чи му заводi працював Григорiй останнiм часом? - запитав Михайло
Михайлович.
- Та у Хоменка ж.
Перед свiтанком вони пiшли вниз. Серце не вгамовувалося. Каюта
нагадувала тюрму, камеру-одиночку. Три кроки вперед, три назад... I
здавалося йому, то вiн теж в'язень, замкнений, забутий i нерозгаданий, бо
однi не хочуть збагнути його, а iншi про нього мало знають... Не вирватися
йому з сво © самотностi, як з тюрми. Горький... Але до нього тисячi,
тисячi верст!..
Чути, як стугонить шатунами машина. Продира ться вперед пароплав.
Покотом лежать довкола люди, стогнуть увi снi, стискують щелепи,
ворочаються, наче в муках.
Ясним ранком пришвартувався пароплав до чернiгiвсько© пристанi. Самiтно
зiйшов з пароплава Михайло Михайлович i пiшов, бувши не в силi
вiдмахнутися вiд сво©х нiчних дум.
Дома, в сво му кабiнетi, на робочому столi вiн знайшов запечатаний
лист. Коцюбинський розiрвав конверт i вийняв аркуш поштового паперу.
Радiсний i зворушений, прочитав:
"Дорогой Михаил Михайлович!
Скажу попросту - очень я доволен, что встретил Вас и большую симпатию
вызвали Вы в душе моей!
А. Пешков".
Але впорядкувати думки було важко, неможливо. Хто зна - може, вiн
належить до типу людей з природженим неспокiйним мисленням? Можливо, все
це вiд того, що вiн хворий на десяток хвороб i один мiсяць капрiйського
повiтря не надовго освiжив його. Вiн тiльки зна , що рiк у рiк йому важче.
I ось, коли прочитав листа вiд Горького, листа з далеко©-далеко©
далини, - здалося йому, що серед хмуро© грiзно© ночi хтось близький i
дорогий простягнув йому руку i привiтав, як брат.
Щодня приходив вiн до Олексiя Максимовича, i один одному щиро звiряли
вони сво© дiла i мрi©. Вiн певен: коли Горький простяга йому дружню руку
- значить, вiн вартий цього рукостискання. Це - винагорода йому за його
надто велику частку страждань. Вiн був там, дихав тим повiтрям тодi, коли
погляди найвидатнiших культурних людей звертались туди з надi ю i подякою.
Коцюбинський пригадав Франковi слова про Горького, i йому було радiсно,
що й знаменитий галичанин оцiнив i зрозумiв до кiнця капрiйського
вигнанця. Син коваля, галицький колос рiдного слова теж не побоявся
навколишньо© рутини, консерватизму i висловив сво поважне слово дружби й
приязнi до людини з серцем Данко i бунтiвливим почуттям буревiсника.
Але що треба робити?
Тепер вiн знав прекрасне, повноцiнна життя, i туга за ним часом
хвилювала його. Та вiн був безсилий покинути тихий Чернiгiв, город
сiверян, що ховався в лiсах i тванях осторонь великих дорiг.
Бiля будинку земства зустрiв Марину. Прозорий осiннiй ранок мiцно
бадьорив. Був добрий настрiй. Та вона боялася спiзнитись на роботу. В
мiстi починали ходити якiсь чутки про ©© сестру Надiю, а через це i на не©
починали позирати скоса в земствi, ©й не треба псувати собi репутацiю
хорошо© працiвницi.
Вона була рада, що бачить Михайла Михайловича в доброму настро©.
Сьогоднi вона не мала для нього нiчого радiсного. Останнiми днями ©©
сестра внесла в родину смуток i роздум. Це почалося з дня арешту Григорiя
Камищука. I тому, коли Коцюбинський запитав ©© про Надiю, вона розповiла
те, про що догадувалась.
- Зна ш, менi зда ться,- сказала вона,- що, окрiм пiдпiльно© роботи, в
Надi© й Камищука були й iншi зв'язки.
- Що з нею?
- Четвертий день не виходить з дому, уда хвору.
Я знаю, що вона зовсiм не хвора, i це ляка мене. В Надi© надто сувора
вдача. Так легко вона не поступиться перед припадком розпачу.
- Я знаю Надiю i не вiрю в ©© розпач,- вiдповiв Коцюбинський. -
Депресiя невластива таким людям. Можливо, просто якась думка надто владно
опанувала ©©.
- Ти ж зна ш, у нашiй родинi Надiя для всiх зда ться загадковою. I що
далi, то бiльше... Мати стражда через Надiю, бо вважа себе винною в ©©
вихованнi. Тепер Григорiя перевезли до ки©всько© тюрми, i Надiя теж
збира ться до Ки ва. I я певна: вона давно вже по©хала б, коли б не
остерiгалась: адже про не© рiзнi непевнi поголоски i, очевидно, вона пiд
негласним наглядом... Звичайно, ©й не слiд ©хати зразу вслiд за Григорi м.
- Добре, що вона не ви©хала. Я зустрiв старого Камищука, i вiн казав,
що Григорiя цими днями знову перевозять до Чернiгова. Так i перекажи Надi©
i передай ©й мiй привiт. Скажи, що я хочу з нею поговорити.
Марина вдячно подивилась в очi Михайловi Михайловичу.
- Ти хочеш трохи втiшити ©©?
- Нi, я хочу допомогти визволити з тюрми Камищука.
- Не збагну... Як?
- Як - не знаю... Буду радитися з досвiдченими людьми.
Думка про звiльнення Григорiя Камищука виникла в нього вiдразу, як
тiльки вiн почув про його арешт. Тепер у нього вистигло остаточне рiшення:
вiн мусить взятися за цю справу сам. З часу, коли вiн уперше зустрiв
Григорiя на лiтературному вечорi в минулому роцi, вони бачилися часто.
Iнодi вiн разом з Надi ю заходив до Коцюбинського, вони розмовляли цiлими
годинами. Потiм набирали з його бiблiотеки книжок i ишли. Михайло
Михайлович знав, що його книжки читають вони не самi. Коцюбинський вiрив у
здiбностi Григорiя. Певен був, що тюрма не приглушить його молодого
революцiйного настрою, а запалить його ще дужче. Та допомоги вiн ще
потребу .
Увечерi Михайло Михайлович бачив у цiй справi адвоката Чижа.
- Денисе Захаровичу,- спитав Коцюбинський,- скажiть, хто ма право у
нас звiльняти злочинцiв? Чиж здивувався. .
- Хто ж - прокурор, суд, губернатор, сам цар. Багато людей можуть
робити це, але нiхто з них не бажа використовувати сво право.
- Ну, на них я не можу розраховувати: мiй протеже - полiтичний. Це
робiтник з махорково© фабрики Хоменка...
- Так, чудесно!- вигукнув Чиж - Це одоробло Хоменко може тут вам
зарадити краще, нiж прокурори й губернатори... За що взято робiтника?
- Його обвинувачують у пiдбурюваннi робiтникiв до страйку якраз тодi,
коли фабрика пiдрядилась постачати армi©... Ну, а ще закидають йому
поширення нелегально© лiтератури.
- Ах, так!.. Ну, то скажiть, у яких ви стосунках з Савою Гавриловичем
Хоменком? Не посварилися? Просвiтяни не думають iти цими днями до нього по
чек на двiстi карбованцiв для рiдно© культури?.. Це була б нагода...
- Покиньте глумитися...
- Тю-ю... Чортяка б ©х видавила!.. Я й забув, що ми вже з вами не в
"Просвiтi"...
Михайло Михайлович добре розумiв, що Чиж зовсiм не забув про це, а
просто не минув дрiбнесенько© нагоди поглумитися з немилих йому людей.
У Хоменка Михайло Михайлович був двiчi чи й бiльше без просвiтян, так
просто - запрошували в гостину з яко©сь урочисто© родинно© нагоди. Вiн
вiдразу ж у справi Григорiя розраховував удатися до Хоменка, але вирiшив
спочатку порадитися з сво©м приятелем, йому було вiдомо, що Хоменко за
панiбрата з губернським прокурором, губернатором, полiцмейстером... З
останнiм вiн навiть покумався.
- Хоменко все може,- несподiвано змiнив тон Чиж,- але, я певен, вiн
нiзащо не погодиться допомогти вам...
- Чому?
- А тому, що, певне, на його прохання й узяли цього робiтника. Хазя©н
захотiв позбутися небезпечного робiтника i легко цього домiгся. Я,
звичайно, не обстоюю, що все було саме так, як я говорю.
Незважаючи на подiбну дво©сту пораду Чижа, Михайло Михайлович проте
вирiшив-таки удатися до Хоменка i спробувати умовити його. Все ж була
маленька надiя на лiбералiзм Хоменка.
Дружина порадила Михайловi Михайловичу не йти до Хоменка додому, а
зустрiти його в суботу бiля монастиря, куди, звичайно, при©здить вiн на
сво©й бричцi разом з дружиною пити квас. Або в недiлю бiля церкви пiсля
обiднi. До церкви Михайло Михайлович давно не ходив i вирiшив спробувати
спочатку побачити знайомого фабриканта бiля монастиря, тим бiльше, що
любив робити в тому напрямку сво© прогулянки.
Йому пощастило. Ще не дiйшовши до монастиря, вiн зустрiв Хоменкову
бричку. Але самого господаря на нiй не було. На цей раз ©хала його молода
дружина, що сама й правила гарячим донським рисаком.
Вона здаля впiзнала помiтну постать Коцюбинського i на повнiй рисi
спинила бiля нього коня. Побачивши ©© саму й знаючи трохи вдачу цi ©
жiнки, Михайло Михайлович боявся, щоб ©й не спало часом на думку запросити
i його до себе в бричку. Вмить вiн навiть уявив собi подiбну прогулянку
чернiгiвськими вулицями... I ще швидше придумав причину, щоб вiдмовитись
Вiн, проте, й гадки не мав, що вродлива фабрикантша не раз вказувала
сво му неохайному, з химерами, чоловiковi на письменника Коцюбинського, як
на людину, з яко© треба брати приклад.
- Оце мужчина,- вигукувала вона в таких випадках до чоловiка,- завжди
одягнений, як гiсть iз столицi. Чепурний, в прекрасному, завжди новому
костюмi, з модним галстуком!.. А ти - вайло, ти зовсiм забува ш про себе,
певнiше - про мене... Вiд тебе завжди чути махорку за версту... Цим ти
зневажа ш мене, свою дружину. Адже я волiла б бачити тебе завжди
елегантною i статечною людиною. А ти зароста ш бородою, нiколи не мiня ш
сво © чесучево© блузи... Михайло. Михайлович кавалер, вiн навiть вуса
фарбу , бо так треба.
- Вiтаю, вiтаю! - гукала вона до Михайла Михайловича.
Вiн пiдiйшов.
- Що ж це ви, добродiю,- подаючи руку в лайковiй рукавичцi, напустилась
вона вiдразу на Коцюбинського,- забули про нас. Нещодавно приходили цi...
добродi© з "Просвiти" до Сави Гавриловича по грошi i вже без вас... Я
просто була обурена.
- Я давно не в "Просвiтi"... Ще з минулого року.
- I чудесно! Нема чого шкодувати... - Довгими тонкими пальцями вона
заправила пару неслухняних кучерiв пiд брилик.- Там самi тюхтi©, жодного
справжнього джентльмена. По совiстi вам скажу - набридли вже менi вишиванi
сорочки i стьожки...
- Ну, як ся ма Сава Гаврилович?
- О! У нього, як завжди, багато непри мностей. Ви бачите,- вона
показала на порожн мiсце в бричцi,- вiн навiть не ви©здить тепер на
прогулянки. Я сама...
- А що трапилось?
- А хто його розбере! То було iз поставками щось не в порядку. Тепер
залагодилось, так робiтники в наш важкий час забажали пiдвищення платнi.
Мало не застрайкували... Та добре, що Савi Гавриловичу заздалегiдь
доповiли про призвiдцiв... Ну, так вiн сам ©здив до губернатора i до
полiцмейстера... Запобiг катастрофi. Тепер спокiйнiше...
"Чи варто вдаватися до Хоменка?" - востанн запитував самого себе
Коцюбинський. Потiм iронiчно промовив:
- Значить, нiчого прикрого у вас тепер нема ?.. Адже все залагоджено?..
- О, якби ж то!.. Далеко не все! На Саву Гавриловича сиплються
прикростi, як iз торби.
I вона, трохи перехилившись у бiк до Михайла Михайловича, усмiхалась i
кокетувала, а про чоловiковi прикростi розповiдала з таким веселим
виглядом, немов рада була, що ©й про що розмовляти з добре знайомим
чоловiком.
- Уявiть собi, бiда прийшла звiдти, звiдки ©© аж нiяк не сподiвались...
Всiм вiдомо, що Сава Гаврилович походить з старовинного козацького роду. У
нього документи, якi до нього перейшли ще вiд дiда-прадiда. Вiн
листувався з якимось складачем укра©нських родословних спискiв, посилав
йому великi грошi на видання цих спискiв книжками i знiмав копi© з сво©х
документiв.
- Ну, i що з цього вийшло? - зацiкавився Михайло Михайлович.
- О, ви навiть не уявля те, якi несподiванi результати!.. Цей складач
просто якийсь аферист: копi© документiв надiслав Савi Гавриловичу назад,
грошей, звичайно, не повернув i в родословнi списки старовинних
укра©нських родiв нас не вписав... А хiба ми ма мо на це меншi права, нiж
Лизогуби чи Галагани?..
- Це прикро! - усмiхнувся Коцюбинський.
- Звичайно, прикро!.. I ми зна мо, чи©х рук це справа... Це Симиренки
очорнили нас, це вони писали до складача якiсь брехливi iсторi© про наш
рiд.
Помiтивши, що Михайло Михайлович зробив рух щоб попрощатись, вона
раптом схаменулася.
- Це добре, що я вас зустрiла: не треба буде посилати по вас.
- Справа якась?
- О! Ще й яка!.. - I вона несподiвано засмiялась на повнi легенi,
заслiплюючи чудесно-бiлими зубами.- Завтра вдень ми влаштову мо невеличку
гулянку. При©хала сестра Сави Гавриловича з чоловiком. Ми хочемо скликати
гурток знайомих i влаштувати останню вже в цьому роцi гулянку в лiсi.
Уявля те - тепер лiс чудовий, як нiколи! Звичайно, якщо не змiниться
погода. Тiльки не думайте вiдмовлятись, дуже вас про це прошу. Я так вас,
Михаиле Михайловичу, шаную, поважаю, а ви, негарний, забува те про нас:
- Нi, я просто зайнятий рiзною роботою... i хворий.
- А ви заходьте до нас частiш... По суботах... Вiд розваги люди
здоровiшають.
Коцюбинський подякував. Вiд запрошення на завтрашню гулянку не
вiдмовився. Отже тепер остаточно вирiшено - вiн говоритиме з Хоменком.
Сава Гаврилович повернувся додому з сво © фабрики роздратований i злий.
Оце тiльки що в конторi вiн довiдався, що в нього з-пiд носа вислизнули
десять вагонiв найкращо© махорки-саджанки, що заготовлена була в Прилуках,
у помiщика Парицького. Махорку перекупив Симиренкiв агент. Прогавили!.. I
чому?.. На два днi запiзнилися внести завдаток. А вже ж договорено було.
Сорти чудеснi - хмелiвка, цiна пiдходяща: Парицький поспiшав продати, бо в
нього обом закладним минав термiн, а, крiм того, були простроченi векселi,
i кредитори вже довiдались, що на складi в Прилуках у нього на тридцять
тисяч карбованцiв зашито© в рогожу махорки. Могли накласти арешт.
Парицький продешевив, бо поспiшав... i тут на тобi - вирвали з-пiд самого
носа. Як тут не розсердишся!..
А хто винен?.. Завозився був з страйкарями, потiм по©хав до Ки ва в
округ. Поки впрохав пiдполковника Савицького, щоб вiн прискорив аванс за
поставки, а час iде й iде... А цi хорти Симиренковi гасають по
Чернiгiвщинi й Полтавщинi i носом чують, де махрою... А може, вони ж i
Савицькому пiдсунули, щоб затримав на два днi аванс, бо знали, що в мене
всi грошi в дiлi, а позичати я не люблю: проценти з'©дають прибуток... А
чорти б ©х подушили... Другого такого випадку не трапиться... Ех, шкода!..
I вiн тикав парасолькою - завжди ©здив з парасолькою - свого кучера в
спину, щоб той поспiшав, бо коли не поспiша ш, то чиниш хазя©новi збитки.
Кучер здвигав плечима й попускав злегка вiжки: хвилину тому хазя©н лаяв за
те, що вiн немовби хоче з нього душу витрусити швидкою риссю, а тепер
докоря за повiльну ©зду...
Та як на злiсть i дома нема кому його розважити: обiдати його не
чекали... По обiдi всi кудись порозходились... Чорт батька зна що!..
Обiдати йому й не хотiлося. Вiн був на цегельнях, говорив з управителем
i потiм частував його трохи в ресторанi. Цеглу на новi корпуси йому
постачатимуть дешевше. От тiльки десять вагонiв махорки, що вислизнули
з-пiд рук, не дають спокою... Страйкарi виннi: через них вiн спiзнився на
два днi.
Вдома вiн трохи вiдпочив, а потiм замкнувся в сво му кабiнетi. Дiстав
розкiшне оправленого синього зошита i схилився над ним у роздумi. Це була
його кiлькарiчна робота - дослiдження пестливих форм в укра©нськiй мовi.
Вiн не раз нахвалявся знайомим укра©нцям, що давно пише роботу, яку колись
опублiку . Iнодi для гостей вiн навiть читав кiлька сторiнок, заздалегiдь
просячи пробачення: вiн, мовляв, не дослiдник, а так просто - коха ться в
багатствi рiдно© мови, тому й пише...
Минулого разу вiн не встиг закiнчити фразу: "Протилежно iншим мовам в
укра©нцiв кожна частина мови ма пестливi форми. Наприклад..." Далi фраза
обривалася. Сава Гаврилович, наче справжнiй учений, хвилину подумав,
почухав ручкою потилицю i крякнув, потiм дописав: "...спати, спатки,
спатусi, спатоньки..."
- А бодай ти провалився!.. - згадав вiн раптом уголос про Камищука.- Де
ти, така падлюка, взявся на мою голову?.. Це ж якi збитки! Десять вагонiв
першосортного корешка...
В цю хвилину до кабiнету залетiла дружина. Тримаючи хлист, яким
пiдганяла жеребця "Бунчука", i подаючи чоловiковi руки для поцiлунку, вона
радiсно гомонiла:
- Чудова прогулянка!.. Даремно ти не з'явився ранiше - по©хали б разом.
"Бунчук" усе пускався учвал, та я його здержувала... Чудовий кiнь!
Виключна погода! Завтра буде незрiвнянний пiкнiк... До речi, зустрiла
Михайла Михайловича й запросила його, адже ти не заперечу ш?.. Чудова
людина!.. Галантний кавалер, вропе ць, не рiвня тобi...
Сава Гаврилович хотiв ще раз поцiлувати дружину в руку, але вона
крутилась на мiсцi, i хлист, що був у ©© руцi, про©хався чоловiковi по
обличчi. Вiн удав, що не помiтив цього.
- Ти знову не встиг поголитися?
- Завтра, завтра, моя трояндо... Спецiально для пiкнiка поголюся. Щождо
Коцюбинського, то менi його теж треба побачити. в мене одна справа...
- Може, оцю статтю свою хочеш йому читати? Не раджу... Кому воно
цiкаве?.. А головне - ти фабрикант, капiталiст, i чи тобi личить братися
за якiсь там писання?..
Але Хоменко не погодився:
- Катерина II,- сказав вiн, помисливши хвилину,- була цариця, а дивись
- писала рiзнi твори... Потiм по паузi додав:
- Та справа не в Катеринi, а в тому, що Симиренковi пройдисвiти
вихопили в мене з-пiд носа десять вагонiв чистосортно© хмелiвки...
- Знову Симиренко!.. -вигукнула роздратовано жiнка.- Чого вiн
плута ться в тебе на дорозi?..
До кабiнету зайшла служниця взяти вiд господарки пальто, i та вийшла
переодягтися.
Коли гостi пiсля добро© закуски i особливо щедро© випивки почали
розходитися по лiсу, Михайло Михайлович вирiшив пiдiйти до Хоменка й
одвести його вiд iнших, щоб, кiнець кiнцем, якось у розмовi мiж iншим
викласти сво прохання. Можливо, йому пощастило б, коли б не Хоменкова
дружина Розалiя Юхимiвна.
- Михаиле Михайловичу, ви тут диний джентльмен i мусите провести мене
до води. Я хочу помити руки i трохи освiжити обличчя пiсля важких
обов'язкiв господарки.
Коцюбинський не мiг вiдмовитись.
- Саво! Савонаролочко!.. - гукнула вона до чоловiка, що був далеко
бiльше напiдпитку, нiж дружина й iншi гостi,- я забираю з собою Михайла
Михайловича до рiчки.
"Савонаролочка" байдуже махнув рукою. Розалiя Юхимiвна поводилась не
по-жiночому смiливо. Спираючись на руку Коцюбинського, вона злегка
штовхнула його вниз до берега з пiсково© кручi.
- Який ви неповороткий!..
Вона засмiялась. Потiм взяла з ридикюля малесеньку хусточку, змочила
кiнчик ©© в Деснi i витерла собi обличчя, вiд чого воно ще дужче зайнялося
рум'янцями. Помила руки, напудрувалася i все промовляла:
- Я жiнка освiчена i не дуже соромлюся чоловiкiв.
Потiм попросила Михайла Михайловича одвернутися, поки вона поправить
собi панчохи.
Вiд мiцного вина в Михайла Михайловича трохи несвiжа була голова.
Розалiя Юхимiвна пiдхопила його пiд руку й запропонувала пройтися понад
берегом. Далi пiднялися на пiскову кучугуру й зайшли до лiсу.
Довкола й справдi була чудова рання осiнь, що п'янила як давн ,
вишумоване вино, хвилювала i немов вимагала: спинися, лови хвилину, як
лист кленовий, що пада до тво©х нiг.
Дружина Хоменка, здавалося, божеволiла. Вона бiгала мiж деревами, трохи
над мiру пiдiймаючи сукню, нахилялася за чудовим кленовим листям, i
Коцюбинський бачив ©© стрункi ноги в дорогих ажурних панчохах та груди, що
прагнули на волю з-пiд тугого одягу. Вона збирала листя в букет, кидала
його i збирала новий... Пробувала кокетливо наспiвувати якiсь мотиви,
перестрибувала з одного на другий, замовкала, потiм щебетала знову... Без
кiнця... Одночасне встигала закидати Коцюбинського цiлим дощем запитань i
сво©х же вiдповiдей на них...
Михайло Михайлович був трохи спантеличений. Вони вiдбились вiд iнших.
Треба було повертатись i шукати Хоменка. Коли Розалiя Юхимiвна чула про
це, вона хапала його пiд руку i смiялась божевiльним визивним смiхом.
Вони йшли далi.
- Я знаю,гукала вона,- ви бо©тесь мене... Або засуджу те... Що? Не
засуджу те?.. Прекрасно! Дякую... Нашi провiнцiали, що зроду й не бачили
вропейсько© жiнки, не дарували б менi сьогоднiшньо© поведiнки. Але ж ви
були на заходi, ви повиннi спiвчувати менi i зрозумiти, що в цiй отру нiй
махоркою атмосферi свiтськiй жiнцi можна знудьгуватися, якщо не
збожеволiти...
I раптом настрiй ©© мiнявся так само, як i мотиви пiсень, i поведiнка.
Потiм знову несподiвано вона покидала хандру й починала кокетувати.
- Подобаються вам мо© перли?
- Так.
- Це чоловiк подарував менi в день iменин. Вона спинила Коцюбинського
i, демонструючи перед ним разок перлiв на сво©й гарнiй ши©, тягнулася до
нього обличчям.
- Нi, ви спробуйте на вагу - справжнi... Сава Гаврилович для мене
нiчого не шкоду ... Що? Ви бо©теся торкнутися цi © цяцьки на ши© вродливо©
жiнки?.. Соромтеся, вропе ць...
Вона тягнулася до нього, вимагаючи спробувати перли на вагу.
Коцюбинського обдавало тонким запахом ©© духiв, слiпили ©© разючо-бiлi,
виплеканi зуби, напiвзаплющенi очi манили. Вона вже говорила зниженим,
змовницьким, похiтливо-тремтячим голосом. Вже мало мiркувала над сво©ми
словами i лепетала, вкладаючи в слова не думки, а тiльки сво хвилююче
почуття.
- Ну, вiзьмiть же, спробуйте, переконайтеся, що справжнi... Вiзьмiть...
Спробуйте... Ну, я вас прощу, бачите, прошу... Вимагаю!.. Це треба...
I Коцюбинський не вiдчував вiдсутностi смислу в ©© божевiльнiй мовi...
Вiн хотiв, щоб зрештою кiнчити з цим, злегка торкнутися до низки ©©
перлiв. Та вона схопила, забувши про все, його руки й закинула собi за
шию, вмить сама обняла його за шию й немов прилипла до нього, ©© майже
заплющенi, скаламученi очi i вiдкритi пристраснi губи ламали опiр. Вона
повисла на його ши©. Вiн одiрвався вiд не© i набрав повiтря в груди. Потiм
пiдняв кашкет та ©© ридикюль з землi. Пiшов. Вона вмить наздогнала його i
взяла пiд руку. Важко дихали ©© затиснутi в корсет груди. Вона задихалась.
Коли Хоменко й дехто з гостей обернулися, почувши кроки, то побачили
Коцюбинського з ридикюлем в руках i Розалiю Юхимiвну, що безтурботно
наспiвувала собi i збирала кiльканадцятий букет вогняного кленового листя.
- Савонаролочко, ось i ми!.. - защебетала вона ще здаля до чоловiка.
- Тепер, моя трояндо, я заберу вiд тебе Михайла Михайловича. У мене до
нього справа. Ти не заперечу ш?
Вона про щось думала мить, потiм перекусила надво корiнець листка i
мовчки здвигнула плечима. Хмiль ©© пройшов.
Михайло Михайлович був радий. Вiн мав аж двi вигоди: позбувся
небезпечно© жiночо© компанi© i залишався з Хоменком сам на сам.
Та склалося iнакше.
До них причепився зовсiм п'яний чоловiк Хоменково© сестри, власник
оптового магазина в Ки вi, його кругле, як повний мiсяць, обличчя
вилискувало вiд поту. Вiн уже встиг набриднути всiм гостям сво©ми
розмовами i збирався причепитися до вiдомого письменника Коцюбинського.
Хоменко був завжди заклопотаним дiлком i мало зважав на свою
зовнiшнiсть. Новий дорогий костюм, що вибирала йому дружина, висiв, як
лантух. Галстук висмикнувся з-пiд жилетки i безпорадно метлявся в повiтрi.
Вiн не помiчав нiчого.
Всi тро сидiли долi, на килимi. Перед ними на серветцi стояло вино,
бокали i бiсквiти. Пив Хоменкiв шуряк i зрiдка сам господар, що,
проковтнувши чарку, тут же визнавав сам:
- П'яний капiталiст - винятково вульгарне явище...
- У лiсi... - додавав шуряк,- а в пристойному ресторанi - навпаки...
- Образу, Михаиле Михайловичу, ношу я в серцi На нашу iнтелiгенцiю.
Вiн виймав з рiзних кишень то одну, то другу хустку i витирав собi чоло
й широку лисину.
- Образу... i немалу!..
- Це з укра©нським гербовником?
- Ви вже зна те?
- Менi Розалiя Юхимiвна розповiла.
- Копiйчана справа,- вставив сво Хоменкiв шуряк,- не варто звертати
уваги... Я б за цю справу не дав п'ятака.
На нього зовсiм не зважали.
- Копi© i фотографi© документiв та портретiв, що я надсилав, менi
повернуто з припискою: "Не можуть бути використанi". А чому? Що я -
вискочив, як Пилип з конопель?.. Нi. Хоменки при Богданi були в сотниках.
А одного Зиновiй-Богдан надсилав до Туреччини дипломатом. А в князя
Паскевича-Ерiванського правою рукою хто був? Хоменко... Та, зрештою, в
мене цiла гора документiв! Менi кажуть: подавайте в сенат, геральдiю...
Нащо це менi? Хiба славний укра©нський рiд - не рiд дворянський?.. Я не за
цим обстоюю. Хоменки зробили для Укра©ни багато. А що сенат не затвердив
книжки я прочитав, а не вiддам зразу... Хай ще полежать. Тiльки ви не
сумнiвайтеся, я ©х нiкому... Сам читатиму. I поверну вам в порядку,
акуратно...
Вiн знав, що Коцюбинський любив, щоб його книжки мали охайний вигляд.
Камищук оглянувся довкола й притишеним голосом промовив:
- А ще обiцяли ви менi одну книжечку, Михаиле Михайловичу, про селян...
Якою дорогою йти сiльськiй бiднотi. Ще торiк обiцяли. Тiльки не
сумнiвайтесь нiкому не дам i нiкому не скажу, що брав у вас... Мабуть,
забули про обiцянку.
Але Коцюбинський не забув. Вiн i справдi обiцяв ще торiк Камищуковi
брошуру Ленiна "К деревенской бедноте". Цю брошуру, видану в Женевi,
подарував Коцюбинському в Ки вi в 1905 роцi один знайомий партiйний дiяч,
який прочитав перед тим першу частину "Fata morgana". Пiсля цi © брошури
Михайлу Михайловичу здавалося, наче хтось одсмикнув завiсу з картини його
села, i вiн побачив як нiколи ясно саме його гаряче серце, його прагнення
й мрi©. З того часу вiн почав стежити за судовим процесом вихвостiвських
селян, ви©здив на судовi сесi© до iнших мiст губернi©. Як усе це допомогло
йому!
Брошуру Ленiна вiн дав знайомим на село читати. Але тепер вона була
знову в нього.
- Гаразд,сказав вiн Камищуковi,- днiв через чотири я вам дам ©©
прочитати.
I подумав: "Та хiба ж можна було б не дати старому цю книжку".
Камищук скрутив помацки цигарку i навiть струсив долонею розсипану
махорку з колiн, хоч ©© уночi й не було видно.
- Михайловичу,- протягнув вiн майже пошепки.- Хочеться менi розказати
вам про сво дiло... Посидьте трохи... Нiкому не говорив я, боявся...
Коцюбинський повернувся до нього обличчям, i Камищук зовсiм тихо
промовив:
- Сина в мене, Григорiя, полiцiя забрала... Попервах держали в тюрмi в
Чернiговi, а це затребувано у Ки©в. У Лук'янiвськiй тепер. Трусили в хатi,
питалися про бомажки якiсь... Нiчого не знайшли. Вирядився у Ки©в -
передачу возив, клопотався, щоб пустили до Григорiя побачитись. Передачу
взяли, а до нього не пустили: слiдство iде провадять...
Камищук трохи помовчав i додав:
- Зiйшлося нас бiля тюрми, старих, сила-силенна... Багато тепер таких
батькiв у Рас ©...
- А на чи му заводi працював Григорiй останнiм часом? - запитав Михайло
Михайлович.
- Та у Хоменка ж.
Перед свiтанком вони пiшли вниз. Серце не вгамовувалося. Каюта
нагадувала тюрму, камеру-одиночку. Три кроки вперед, три назад... I
здавалося йому, то вiн теж в'язень, замкнений, забутий i нерозгаданий, бо
однi не хочуть збагнути його, а iншi про нього мало знають... Не вирватися
йому з сво © самотностi, як з тюрми. Горький... Але до нього тисячi,
тисячi верст!..
Чути, як стугонить шатунами машина. Продира ться вперед пароплав.
Покотом лежать довкола люди, стогнуть увi снi, стискують щелепи,
ворочаються, наче в муках.
Ясним ранком пришвартувався пароплав до чернiгiвсько© пристанi. Самiтно
зiйшов з пароплава Михайло Михайлович i пiшов, бувши не в силi
вiдмахнутися вiд сво©х нiчних дум.
Дома, в сво му кабiнетi, на робочому столi вiн знайшов запечатаний
лист. Коцюбинський розiрвав конверт i вийняв аркуш поштового паперу.
Радiсний i зворушений, прочитав:
"Дорогой Михаил Михайлович!
Скажу попросту - очень я доволен, что встретил Вас и большую симпатию
вызвали Вы в душе моей!
А. Пешков".
Але впорядкувати думки було важко, неможливо. Хто зна - може, вiн
належить до типу людей з природженим неспокiйним мисленням? Можливо, все
це вiд того, що вiн хворий на десяток хвороб i один мiсяць капрiйського
повiтря не надовго освiжив його. Вiн тiльки зна , що рiк у рiк йому важче.
I ось, коли прочитав листа вiд Горького, листа з далеко©-далеко©
далини, - здалося йому, що серед хмуро© грiзно© ночi хтось близький i
дорогий простягнув йому руку i привiтав, як брат.
Щодня приходив вiн до Олексiя Максимовича, i один одному щиро звiряли
вони сво© дiла i мрi©. Вiн певен: коли Горький простяга йому дружню руку
- значить, вiн вартий цього рукостискання. Це - винагорода йому за його
надто велику частку страждань. Вiн був там, дихав тим повiтрям тодi, коли
погляди найвидатнiших культурних людей звертались туди з надi ю i подякою.
Коцюбинський пригадав Франковi слова про Горького, i йому було радiсно,
що й знаменитий галичанин оцiнив i зрозумiв до кiнця капрiйського
вигнанця. Син коваля, галицький колос рiдного слова теж не побоявся
навколишньо© рутини, консерватизму i висловив сво поважне слово дружби й
приязнi до людини з серцем Данко i бунтiвливим почуттям буревiсника.
Але що треба робити?
Тепер вiн знав прекрасне, повноцiнна життя, i туга за ним часом
хвилювала його. Та вiн був безсилий покинути тихий Чернiгiв, город
сiверян, що ховався в лiсах i тванях осторонь великих дорiг.
Бiля будинку земства зустрiв Марину. Прозорий осiннiй ранок мiцно
бадьорив. Був добрий настрiй. Та вона боялася спiзнитись на роботу. В
мiстi починали ходити якiсь чутки про ©© сестру Надiю, а через це i на не©
починали позирати скоса в земствi, ©й не треба псувати собi репутацiю
хорошо© працiвницi.
Вона була рада, що бачить Михайла Михайловича в доброму настро©.
Сьогоднi вона не мала для нього нiчого радiсного. Останнiми днями ©©
сестра внесла в родину смуток i роздум. Це почалося з дня арешту Григорiя
Камищука. I тому, коли Коцюбинський запитав ©© про Надiю, вона розповiла
те, про що догадувалась.
- Зна ш, менi зда ться,- сказала вона,- що, окрiм пiдпiльно© роботи, в
Надi© й Камищука були й iншi зв'язки.
- Що з нею?
- Четвертий день не виходить з дому, уда хвору.
Я знаю, що вона зовсiм не хвора, i це ляка мене. В Надi© надто сувора
вдача. Так легко вона не поступиться перед припадком розпачу.
- Я знаю Надiю i не вiрю в ©© розпач,- вiдповiв Коцюбинський. -
Депресiя невластива таким людям. Можливо, просто якась думка надто владно
опанувала ©©.
- Ти ж зна ш, у нашiй родинi Надiя для всiх зда ться загадковою. I що
далi, то бiльше... Мати стражда через Надiю, бо вважа себе винною в ©©
вихованнi. Тепер Григорiя перевезли до ки©всько© тюрми, i Надiя теж
збира ться до Ки ва. I я певна: вона давно вже по©хала б, коли б не
остерiгалась: адже про не© рiзнi непевнi поголоски i, очевидно, вона пiд
негласним наглядом... Звичайно, ©й не слiд ©хати зразу вслiд за Григорi м.
- Добре, що вона не ви©хала. Я зустрiв старого Камищука, i вiн казав,
що Григорiя цими днями знову перевозять до Чернiгова. Так i перекажи Надi©
i передай ©й мiй привiт. Скажи, що я хочу з нею поговорити.
Марина вдячно подивилась в очi Михайловi Михайловичу.
- Ти хочеш трохи втiшити ©©?
- Нi, я хочу допомогти визволити з тюрми Камищука.
- Не збагну... Як?
- Як - не знаю... Буду радитися з досвiдченими людьми.
Думка про звiльнення Григорiя Камищука виникла в нього вiдразу, як
тiльки вiн почув про його арешт. Тепер у нього вистигло остаточне рiшення:
вiн мусить взятися за цю справу сам. З часу, коли вiн уперше зустрiв
Григорiя на лiтературному вечорi в минулому роцi, вони бачилися часто.
Iнодi вiн разом з Надi ю заходив до Коцюбинського, вони розмовляли цiлими
годинами. Потiм набирали з його бiблiотеки книжок i ишли. Михайло
Михайлович знав, що його книжки читають вони не самi. Коцюбинський вiрив у
здiбностi Григорiя. Певен був, що тюрма не приглушить його молодого
революцiйного настрою, а запалить його ще дужче. Та допомоги вiн ще
потребу .
Увечерi Михайло Михайлович бачив у цiй справi адвоката Чижа.
- Денисе Захаровичу,- спитав Коцюбинський,- скажiть, хто ма право у
нас звiльняти злочинцiв? Чиж здивувався. .
- Хто ж - прокурор, суд, губернатор, сам цар. Багато людей можуть
робити це, але нiхто з них не бажа використовувати сво право.
- Ну, на них я не можу розраховувати: мiй протеже - полiтичний. Це
робiтник з махорково© фабрики Хоменка...
- Так, чудесно!- вигукнув Чиж - Це одоробло Хоменко може тут вам
зарадити краще, нiж прокурори й губернатори... За що взято робiтника?
- Його обвинувачують у пiдбурюваннi робiтникiв до страйку якраз тодi,
коли фабрика пiдрядилась постачати армi©... Ну, а ще закидають йому
поширення нелегально© лiтератури.
- Ах, так!.. Ну, то скажiть, у яких ви стосунках з Савою Гавриловичем
Хоменком? Не посварилися? Просвiтяни не думають iти цими днями до нього по
чек на двiстi карбованцiв для рiдно© культури?.. Це була б нагода...
- Покиньте глумитися...
- Тю-ю... Чортяка б ©х видавила!.. Я й забув, що ми вже з вами не в
"Просвiтi"...
Михайло Михайлович добре розумiв, що Чиж зовсiм не забув про це, а
просто не минув дрiбнесенько© нагоди поглумитися з немилих йому людей.
У Хоменка Михайло Михайлович був двiчi чи й бiльше без просвiтян, так
просто - запрошували в гостину з яко©сь урочисто© родинно© нагоди. Вiн
вiдразу ж у справi Григорiя розраховував удатися до Хоменка, але вирiшив
спочатку порадитися з сво©м приятелем, йому було вiдомо, що Хоменко за
панiбрата з губернським прокурором, губернатором, полiцмейстером... З
останнiм вiн навiть покумався.
- Хоменко все може,- несподiвано змiнив тон Чиж,- але, я певен, вiн
нiзащо не погодиться допомогти вам...
- Чому?
- А тому, що, певне, на його прохання й узяли цього робiтника. Хазя©н
захотiв позбутися небезпечного робiтника i легко цього домiгся. Я,
звичайно, не обстоюю, що все було саме так, як я говорю.
Незважаючи на подiбну дво©сту пораду Чижа, Михайло Михайлович проте
вирiшив-таки удатися до Хоменка i спробувати умовити його. Все ж була
маленька надiя на лiбералiзм Хоменка.
Дружина порадила Михайловi Михайловичу не йти до Хоменка додому, а
зустрiти його в суботу бiля монастиря, куди, звичайно, при©здить вiн на
сво©й бричцi разом з дружиною пити квас. Або в недiлю бiля церкви пiсля
обiднi. До церкви Михайло Михайлович давно не ходив i вирiшив спробувати
спочатку побачити знайомого фабриканта бiля монастиря, тим бiльше, що
любив робити в тому напрямку сво© прогулянки.
Йому пощастило. Ще не дiйшовши до монастиря, вiн зустрiв Хоменкову
бричку. Але самого господаря на нiй не було. На цей раз ©хала його молода
дружина, що сама й правила гарячим донським рисаком.
Вона здаля впiзнала помiтну постать Коцюбинського i на повнiй рисi
спинила бiля нього коня. Побачивши ©© саму й знаючи трохи вдачу цi ©
жiнки, Михайло Михайлович боявся, щоб ©й не спало часом на думку запросити
i його до себе в бричку. Вмить вiн навiть уявив собi подiбну прогулянку
чернiгiвськими вулицями... I ще швидше придумав причину, щоб вiдмовитись
Вiн, проте, й гадки не мав, що вродлива фабрикантша не раз вказувала
сво му неохайному, з химерами, чоловiковi на письменника Коцюбинського, як
на людину, з яко© треба брати приклад.
- Оце мужчина,- вигукувала вона в таких випадках до чоловiка,- завжди
одягнений, як гiсть iз столицi. Чепурний, в прекрасному, завжди новому
костюмi, з модним галстуком!.. А ти - вайло, ти зовсiм забува ш про себе,
певнiше - про мене... Вiд тебе завжди чути махорку за версту... Цим ти
зневажа ш мене, свою дружину. Адже я волiла б бачити тебе завжди
елегантною i статечною людиною. А ти зароста ш бородою, нiколи не мiня ш
сво © чесучево© блузи... Михайло. Михайлович кавалер, вiн навiть вуса
фарбу , бо так треба.
- Вiтаю, вiтаю! - гукала вона до Михайла Михайловича.
Вiн пiдiйшов.
- Що ж це ви, добродiю,- подаючи руку в лайковiй рукавичцi, напустилась
вона вiдразу на Коцюбинського,- забули про нас. Нещодавно приходили цi...
добродi© з "Просвiти" до Сави Гавриловича по грошi i вже без вас... Я
просто була обурена.
- Я давно не в "Просвiтi"... Ще з минулого року.
- I чудесно! Нема чого шкодувати... - Довгими тонкими пальцями вона
заправила пару неслухняних кучерiв пiд брилик.- Там самi тюхтi©, жодного
справжнього джентльмена. По совiстi вам скажу - набридли вже менi вишиванi
сорочки i стьожки...
- Ну, як ся ма Сава Гаврилович?
- О! У нього, як завжди, багато непри мностей. Ви бачите,- вона
показала на порожн мiсце в бричцi,- вiн навiть не ви©здить тепер на
прогулянки. Я сама...
- А що трапилось?
- А хто його розбере! То було iз поставками щось не в порядку. Тепер
залагодилось, так робiтники в наш важкий час забажали пiдвищення платнi.
Мало не застрайкували... Та добре, що Савi Гавриловичу заздалегiдь
доповiли про призвiдцiв... Ну, так вiн сам ©здив до губернатора i до
полiцмейстера... Запобiг катастрофi. Тепер спокiйнiше...
"Чи варто вдаватися до Хоменка?" - востанн запитував самого себе
Коцюбинський. Потiм iронiчно промовив:
- Значить, нiчого прикрого у вас тепер нема ?.. Адже все залагоджено?..
- О, якби ж то!.. Далеко не все! На Саву Гавриловича сиплються
прикростi, як iз торби.
I вона, трохи перехилившись у бiк до Михайла Михайловича, усмiхалась i
кокетувала, а про чоловiковi прикростi розповiдала з таким веселим
виглядом, немов рада була, що ©й про що розмовляти з добре знайомим
чоловiком.
- Уявiть собi, бiда прийшла звiдти, звiдки ©© аж нiяк не сподiвались...
Всiм вiдомо, що Сава Гаврилович походить з старовинного козацького роду. У
нього документи, якi до нього перейшли ще вiд дiда-прадiда. Вiн
листувався з якимось складачем укра©нських родословних спискiв, посилав
йому великi грошi на видання цих спискiв книжками i знiмав копi© з сво©х
документiв.
- Ну, i що з цього вийшло? - зацiкавився Михайло Михайлович.
- О, ви навiть не уявля те, якi несподiванi результати!.. Цей складач
просто якийсь аферист: копi© документiв надiслав Савi Гавриловичу назад,
грошей, звичайно, не повернув i в родословнi списки старовинних
укра©нських родiв нас не вписав... А хiба ми ма мо на це меншi права, нiж
Лизогуби чи Галагани?..
- Це прикро! - усмiхнувся Коцюбинський.
- Звичайно, прикро!.. I ми зна мо, чи©х рук це справа... Це Симиренки
очорнили нас, це вони писали до складача якiсь брехливi iсторi© про наш
рiд.
Помiтивши, що Михайло Михайлович зробив рух щоб попрощатись, вона
раптом схаменулася.
- Це добре, що я вас зустрiла: не треба буде посилати по вас.
- Справа якась?
- О! Ще й яка!.. - I вона несподiвано засмiялась на повнi легенi,
заслiплюючи чудесно-бiлими зубами.- Завтра вдень ми влаштову мо невеличку
гулянку. При©хала сестра Сави Гавриловича з чоловiком. Ми хочемо скликати
гурток знайомих i влаштувати останню вже в цьому роцi гулянку в лiсi.
Уявля те - тепер лiс чудовий, як нiколи! Звичайно, якщо не змiниться
погода. Тiльки не думайте вiдмовлятись, дуже вас про це прошу. Я так вас,
Михаиле Михайловичу, шаную, поважаю, а ви, негарний, забува те про нас:
- Нi, я просто зайнятий рiзною роботою... i хворий.
- А ви заходьте до нас частiш... По суботах... Вiд розваги люди
здоровiшають.
Коцюбинський подякував. Вiд запрошення на завтрашню гулянку не
вiдмовився. Отже тепер остаточно вирiшено - вiн говоритиме з Хоменком.
Сава Гаврилович повернувся додому з сво © фабрики роздратований i злий.
Оце тiльки що в конторi вiн довiдався, що в нього з-пiд носа вислизнули
десять вагонiв найкращо© махорки-саджанки, що заготовлена була в Прилуках,
у помiщика Парицького. Махорку перекупив Симиренкiв агент. Прогавили!.. I
чому?.. На два днi запiзнилися внести завдаток. А вже ж договорено було.
Сорти чудеснi - хмелiвка, цiна пiдходяща: Парицький поспiшав продати, бо в
нього обом закладним минав термiн, а, крiм того, були простроченi векселi,
i кредитори вже довiдались, що на складi в Прилуках у нього на тридцять
тисяч карбованцiв зашито© в рогожу махорки. Могли накласти арешт.
Парицький продешевив, бо поспiшав... i тут на тобi - вирвали з-пiд самого
носа. Як тут не розсердишся!..
А хто винен?.. Завозився був з страйкарями, потiм по©хав до Ки ва в
округ. Поки впрохав пiдполковника Савицького, щоб вiн прискорив аванс за
поставки, а час iде й iде... А цi хорти Симиренковi гасають по
Чернiгiвщинi й Полтавщинi i носом чують, де махрою... А може, вони ж i
Савицькому пiдсунули, щоб затримав на два днi аванс, бо знали, що в мене
всi грошi в дiлi, а позичати я не люблю: проценти з'©дають прибуток... А
чорти б ©х подушили... Другого такого випадку не трапиться... Ех, шкода!..
I вiн тикав парасолькою - завжди ©здив з парасолькою - свого кучера в
спину, щоб той поспiшав, бо коли не поспiша ш, то чиниш хазя©новi збитки.
Кучер здвигав плечима й попускав злегка вiжки: хвилину тому хазя©н лаяв за
те, що вiн немовби хоче з нього душу витрусити швидкою риссю, а тепер
докоря за повiльну ©зду...
Та як на злiсть i дома нема кому його розважити: обiдати його не
чекали... По обiдi всi кудись порозходились... Чорт батька зна що!..
Обiдати йому й не хотiлося. Вiн був на цегельнях, говорив з управителем
i потiм частував його трохи в ресторанi. Цеглу на новi корпуси йому
постачатимуть дешевше. От тiльки десять вагонiв махорки, що вислизнули
з-пiд рук, не дають спокою... Страйкарi виннi: через них вiн спiзнився на
два днi.
Вдома вiн трохи вiдпочив, а потiм замкнувся в сво му кабiнетi. Дiстав
розкiшне оправленого синього зошита i схилився над ним у роздумi. Це була
його кiлькарiчна робота - дослiдження пестливих форм в укра©нськiй мовi.
Вiн не раз нахвалявся знайомим укра©нцям, що давно пише роботу, яку колись
опублiку . Iнодi для гостей вiн навiть читав кiлька сторiнок, заздалегiдь
просячи пробачення: вiн, мовляв, не дослiдник, а так просто - коха ться в
багатствi рiдно© мови, тому й пише...
Минулого разу вiн не встиг закiнчити фразу: "Протилежно iншим мовам в
укра©нцiв кожна частина мови ма пестливi форми. Наприклад..." Далi фраза
обривалася. Сава Гаврилович, наче справжнiй учений, хвилину подумав,
почухав ручкою потилицю i крякнув, потiм дописав: "...спати, спатки,
спатусi, спатоньки..."
- А бодай ти провалився!.. - згадав вiн раптом уголос про Камищука.- Де
ти, така падлюка, взявся на мою голову?.. Це ж якi збитки! Десять вагонiв
першосортного корешка...
В цю хвилину до кабiнету залетiла дружина. Тримаючи хлист, яким
пiдганяла жеребця "Бунчука", i подаючи чоловiковi руки для поцiлунку, вона
радiсно гомонiла:
- Чудова прогулянка!.. Даремно ти не з'явився ранiше - по©хали б разом.
"Бунчук" усе пускався учвал, та я його здержувала... Чудовий кiнь!
Виключна погода! Завтра буде незрiвнянний пiкнiк... До речi, зустрiла
Михайла Михайловича й запросила його, адже ти не заперечу ш?.. Чудова
людина!.. Галантний кавалер, вропе ць, не рiвня тобi...
Сава Гаврилович хотiв ще раз поцiлувати дружину в руку, але вона
крутилась на мiсцi, i хлист, що був у ©© руцi, про©хався чоловiковi по
обличчi. Вiн удав, що не помiтив цього.
- Ти знову не встиг поголитися?
- Завтра, завтра, моя трояндо... Спецiально для пiкнiка поголюся. Щождо
Коцюбинського, то менi його теж треба побачити. в мене одна справа...
- Може, оцю статтю свою хочеш йому читати? Не раджу... Кому воно
цiкаве?.. А головне - ти фабрикант, капiталiст, i чи тобi личить братися
за якiсь там писання?..
Але Хоменко не погодився:
- Катерина II,- сказав вiн, помисливши хвилину,- була цариця, а дивись
- писала рiзнi твори... Потiм по паузi додав:
- Та справа не в Катеринi, а в тому, що Симиренковi пройдисвiти
вихопили в мене з-пiд носа десять вагонiв чистосортно© хмелiвки...
- Знову Симиренко!.. -вигукнула роздратовано жiнка.- Чого вiн
плута ться в тебе на дорозi?..
До кабiнету зайшла служниця взяти вiд господарки пальто, i та вийшла
переодягтися.
Коли гостi пiсля добро© закуски i особливо щедро© випивки почали
розходитися по лiсу, Михайло Михайлович вирiшив пiдiйти до Хоменка й
одвести його вiд iнших, щоб, кiнець кiнцем, якось у розмовi мiж iншим
викласти сво прохання. Можливо, йому пощастило б, коли б не Хоменкова
дружина Розалiя Юхимiвна.
- Михаиле Михайловичу, ви тут диний джентльмен i мусите провести мене
до води. Я хочу помити руки i трохи освiжити обличчя пiсля важких
обов'язкiв господарки.
Коцюбинський не мiг вiдмовитись.
- Саво! Савонаролочко!.. - гукнула вона до чоловiка, що був далеко
бiльше напiдпитку, нiж дружина й iншi гостi,- я забираю з собою Михайла
Михайловича до рiчки.
"Савонаролочка" байдуже махнув рукою. Розалiя Юхимiвна поводилась не
по-жiночому смiливо. Спираючись на руку Коцюбинського, вона злегка
штовхнула його вниз до берега з пiсково© кручi.
- Який ви неповороткий!..
Вона засмiялась. Потiм взяла з ридикюля малесеньку хусточку, змочила
кiнчик ©© в Деснi i витерла собi обличчя, вiд чого воно ще дужче зайнялося
рум'янцями. Помила руки, напудрувалася i все промовляла:
- Я жiнка освiчена i не дуже соромлюся чоловiкiв.
Потiм попросила Михайла Михайловича одвернутися, поки вона поправить
собi панчохи.
Вiд мiцного вина в Михайла Михайловича трохи несвiжа була голова.
Розалiя Юхимiвна пiдхопила його пiд руку й запропонувала пройтися понад
берегом. Далi пiднялися на пiскову кучугуру й зайшли до лiсу.
Довкола й справдi була чудова рання осiнь, що п'янила як давн ,
вишумоване вино, хвилювала i немов вимагала: спинися, лови хвилину, як
лист кленовий, що пада до тво©х нiг.
Дружина Хоменка, здавалося, божеволiла. Вона бiгала мiж деревами, трохи
над мiру пiдiймаючи сукню, нахилялася за чудовим кленовим листям, i
Коцюбинський бачив ©© стрункi ноги в дорогих ажурних панчохах та груди, що
прагнули на волю з-пiд тугого одягу. Вона збирала листя в букет, кидала
його i збирала новий... Пробувала кокетливо наспiвувати якiсь мотиви,
перестрибувала з одного на другий, замовкала, потiм щебетала знову... Без
кiнця... Одночасне встигала закидати Коцюбинського цiлим дощем запитань i
сво©х же вiдповiдей на них...
Михайло Михайлович був трохи спантеличений. Вони вiдбились вiд iнших.
Треба було повертатись i шукати Хоменка. Коли Розалiя Юхимiвна чула про
це, вона хапала його пiд руку i смiялась божевiльним визивним смiхом.
Вони йшли далi.
- Я знаю,гукала вона,- ви бо©тесь мене... Або засуджу те... Що? Не
засуджу те?.. Прекрасно! Дякую... Нашi провiнцiали, що зроду й не бачили
вропейсько© жiнки, не дарували б менi сьогоднiшньо© поведiнки. Але ж ви
були на заходi, ви повиннi спiвчувати менi i зрозумiти, що в цiй отру нiй
махоркою атмосферi свiтськiй жiнцi можна знудьгуватися, якщо не
збожеволiти...
I раптом настрiй ©© мiнявся так само, як i мотиви пiсень, i поведiнка.
Потiм знову несподiвано вона покидала хандру й починала кокетувати.
- Подобаються вам мо© перли?
- Так.
- Це чоловiк подарував менi в день iменин. Вона спинила Коцюбинського
i, демонструючи перед ним разок перлiв на сво©й гарнiй ши©, тягнулася до
нього обличчям.
- Нi, ви спробуйте на вагу - справжнi... Сава Гаврилович для мене
нiчого не шкоду ... Що? Ви бо©теся торкнутися цi © цяцьки на ши© вродливо©
жiнки?.. Соромтеся, вропе ць...
Вона тягнулася до нього, вимагаючи спробувати перли на вагу.
Коцюбинського обдавало тонким запахом ©© духiв, слiпили ©© разючо-бiлi,
виплеканi зуби, напiвзаплющенi очi манили. Вона вже говорила зниженим,
змовницьким, похiтливо-тремтячим голосом. Вже мало мiркувала над сво©ми
словами i лепетала, вкладаючи в слова не думки, а тiльки сво хвилююче
почуття.
- Ну, вiзьмiть же, спробуйте, переконайтеся, що справжнi... Вiзьмiть...
Спробуйте... Ну, я вас прощу, бачите, прошу... Вимагаю!.. Це треба...
I Коцюбинський не вiдчував вiдсутностi смислу в ©© божевiльнiй мовi...
Вiн хотiв, щоб зрештою кiнчити з цим, злегка торкнутися до низки ©©
перлiв. Та вона схопила, забувши про все, його руки й закинула собi за
шию, вмить сама обняла його за шию й немов прилипла до нього, ©© майже
заплющенi, скаламученi очi i вiдкритi пристраснi губи ламали опiр. Вона
повисла на його ши©. Вiн одiрвався вiд не© i набрав повiтря в груди. Потiм
пiдняв кашкет та ©© ридикюль з землi. Пiшов. Вона вмить наздогнала його i
взяла пiд руку. Важко дихали ©© затиснутi в корсет груди. Вона задихалась.
Коли Хоменко й дехто з гостей обернулися, почувши кроки, то побачили
Коцюбинського з ридикюлем в руках i Розалiю Юхимiвну, що безтурботно
наспiвувала собi i збирала кiльканадцятий букет вогняного кленового листя.
- Савонаролочко, ось i ми!.. - защебетала вона ще здаля до чоловiка.
- Тепер, моя трояндо, я заберу вiд тебе Михайла Михайловича. У мене до
нього справа. Ти не заперечу ш?
Вона про щось думала мить, потiм перекусила надво корiнець листка i
мовчки здвигнула плечима. Хмiль ©© пройшов.
Михайло Михайлович був радий. Вiн мав аж двi вигоди: позбувся
небезпечно© жiночо© компанi© i залишався з Хоменком сам на сам.
Та склалося iнакше.
До них причепився зовсiм п'яний чоловiк Хоменково© сестри, власник
оптового магазина в Ки вi, його кругле, як повний мiсяць, обличчя
вилискувало вiд поту. Вiн уже встиг набриднути всiм гостям сво©ми
розмовами i збирався причепитися до вiдомого письменника Коцюбинського.
Хоменко був завжди заклопотаним дiлком i мало зважав на свою
зовнiшнiсть. Новий дорогий костюм, що вибирала йому дружина, висiв, як
лантух. Галстук висмикнувся з-пiд жилетки i безпорадно метлявся в повiтрi.
Вiн не помiчав нiчого.
Всi тро сидiли долi, на килимi. Перед ними на серветцi стояло вино,
бокали i бiсквiти. Пив Хоменкiв шуряк i зрiдка сам господар, що,
проковтнувши чарку, тут же визнавав сам:
- П'яний капiталiст - винятково вульгарне явище...
- У лiсi... - додавав шуряк,- а в пристойному ресторанi - навпаки...
- Образу, Михаиле Михайловичу, ношу я в серцi На нашу iнтелiгенцiю.
Вiн виймав з рiзних кишень то одну, то другу хустку i витирав собi чоло
й широку лисину.
- Образу... i немалу!..
- Це з укра©нським гербовником?
- Ви вже зна те?
- Менi Розалiя Юхимiвна розповiла.
- Копiйчана справа,- вставив сво Хоменкiв шуряк,- не варто звертати
уваги... Я б за цю справу не дав п'ятака.
На нього зовсiм не зважали.
- Копi© i фотографi© документiв та портретiв, що я надсилав, менi
повернуто з припискою: "Не можуть бути використанi". А чому? Що я -
вискочив, як Пилип з конопель?.. Нi. Хоменки при Богданi були в сотниках.
А одного Зиновiй-Богдан надсилав до Туреччини дипломатом. А в князя
Паскевича-Ерiванського правою рукою хто був? Хоменко... Та, зрештою, в
мене цiла гора документiв! Менi кажуть: подавайте в сенат, геральдiю...
Нащо це менi? Хiба славний укра©нський рiд - не рiд дворянський?.. Я не за
цим обстоюю. Хоменки зробили для Укра©ни багато. А що сенат не затвердив