хвилею. Капрi ць смалить люльку i мугиче собi якийсь мотив. Нема й слiду
його чудового напруження. Леонтович чека . Михайло Михайлович витриму
достатню паузу i почина говорити про те, що укра©нському народовi браку
письменникiв...
А втiм, вони зовсiм не посварились i навiть не сперечалися. Леонтович
був багач i спадко мець мiльйонера. Але тут мова йшла не про капiтал, а
про художню якiсть, а вiн був на островi досить, щоб побачити, якою
повагою й авторитетом користу ться навiть мiж чужими людьми, серед яких
лiтератори з свiтовим iм'ям, його чернiгiвський земляк. Дискутувати вiн не
хотiв ще й тому, що боявся, щоб Коцюбинський не почав радити йому писати
про революцiйний рух, як це робить вiн сам. Вiн же заперечувати подiбних
порад не мiг би, але не мiг би й пристати на них, бо ж внаслiдок
заворушень на селi вiн уже не раз мав величезнi збитки, та й вiд
страйкарiв на цукроварнi зиск був не кращий... Бог з ним, з тим
революцiйним рухом... дасть бог, вiн ширитиметься тiльки в межах
лiтератури...
Потiм, уже на березi, в кав'ярнi над самим морем, пригубивши келих з
прохолодним напо м, Леонтович сказав:
- В Чернiговi зараз, певне, завiрюха... А потiм подумав i додав:
- Давно вам слiд покинути Чернiгiв... Ми б допомогли вам влаштуватися
добре в Ки вi...
Михайло Михайлович думав, що вiдповiсти, його врятували дами, знайомi
Леонтовича. Вони з'явилися бiля ©х стола, i Леонтович мусив запросити ©х
до компанi©. Розмова вмить пiшла в iншому напрямi. Дами скаржилися, що
©хнi чоловiки все частують ©х телеграмами з Росi© i вiдкладають через
рiзнi справи свiй при©зд.
Потiм хвалилися сво©м успiхом: всесвiтньовiдомий рибалка-красунь
Спадаро сьогоднi катав ©х на човнi i вони навiть матимуть його
фотографi©...
Довiдавшись, що Коцюбинський любить квiти, вони голосно зрадiли i
пообiцяли принести йому найкращих капрiйських квiтiв, чим мало не
перелякали Михайла Михайловича. Вiн сподiвався пiсля завтрашнього вiд'©зду
Леонтовича почати напiвзатворницьке життя в сво©й кiмнатi. Але все ж
Коцюбинський був задоволений з прогулянки. Був чудовий день, дами без
угаву цокотiли i немов становили бар' р мiж ним i Леоптовичем, який багато
про що хотiв би говорити з Коцюбинським, але при стороннiх людях не мiг. А
крiм того й безперестанку мусив вiдповiдати на запитання дам. Вiн трохи
нервувався, i одна з дам зауважила:
- Володимир Миколайович сьогоднi не в гуморi.
З прогулянки Михайло Михайлович повертався в пiднесеному настро©. Вiн
не мiг без смiху згадати знайомих дам Леонтовича, якому вони, самi про те
не знаючи, псували останнi години перебування на островi.
"Так тобi й треба,- думав собi Коцюбинський,- пильнуй сво©х акцiй та
ма ткiв i не пнися в громадськi дiячi i митцi..."
В той же день Коцюбинський написав листа дружинi i просив якнайшвидше
надiслати закладну Леонтовичу. В нього були давнi борги, яких вiн i досi
не спромiгся повернути.
Часто вечорами збиралися в Горького. Приходили Прахови, Бунiн з сво ю
вродливою дружиною, Ганнейзер, зрiдка П'ятницький. Звичайно, бували й
iншi, що часто при©здили сюди, щоб побачитися з Горьким, Одного разу
при©хала навiть цiла велика делегацiя вчителiв. Михайло Михайлович знайшов
серед них людей з Укра©ни. Цi люди добре знали його твори, але особисто
нiколи його не бачили i не сподiвались зустрiти свого улюбленого
письменника на Капрi.
Прибула новина - "Сашка Жигулев", роман Леонiда Андреева, модного i
винятково популярного письменника в тi роки. Вирiшили читати разом.
Сходилися в Горького у вiтальнi i читали по черзi. Але роман нiкому не
сподобався.
- Слабко... Погано, наспiх зроблено... - висловив думку Коцюбинський, -
Андреев продовжу давати недоноски.
З ним погодилися. Тут андр вщина нiколи не була в пошанi. Новi
оповiдання Бунiна, прочитанi автором, були при мнi. Сподобалася "Хорошая
жизнь".
Часто сходилось цiкаве коло лiтераторiв i читалися свiжi художнi твори.
Два вечори читав Олексiй Максимович, i Коцюбинський писав до дружини
захопленi вiдгуки про цi вечори. На острiв при©здила i лiтературна молодь.
Слухали й ©©. При©здили видатнi лiтератори, надходили газети, журнали i
всi книжковi новини. Часто пiзньо© ночi, коли небагато залишалося вже й до
свiтанку, Михайло Михайлович, хоч переживав часто безсоннi "нiчницi",
виходив у садок i бачив у вiкнах кабiнету Горького тьмяне зеленаве свiтло.
Олексiй Максимович перечитував гори газет, книжок i творiв, надiсланих
йому молодими авторами з усi © далеко© Росi©.
Острiв збирався святкувати рiздво. Знайомi посилали один одному
подарунки, квiти. В Горького, якого добре знали капрiйцi, всi столи були
заставленi подарунками - вином у великих i малих пляшках, фруктами,
квiтами, оксамитом мiсцевого гаптування, вишиваними ляльками, перснями,
пiдсвiчниками, серветками i т. п. Коцюбинський засумував за рiздвяними
укра©нськими ночами. Вiн теж одержав вiд якихось невiдомих людей чудовий
букет троянд i фiалок. Невiдомi люди поздоровляли його. Напередоднi рiздва
вночi на вiллi зiйшовся постiйний гурток знайомих. Пiшли гуляти по мiсту.
Михайло Михайлович писав про цю прогулянку сво©м близьким до Чернiгова:
"Нiч тиха, зоряна, тепла, святочна нiч. В костьолi повно людей, шiсть
ксьондзiв ревуть, органи грають опернi мотиви, а серед богомольно© публiки
в церквi бiгають маленькi собачки та вичiсують блiх. Вже як. ми йшли до
церкви, гори трiщали вiд петард, якi щохвилини вибухали вогнем. Тепер на
самому порозi церкви стрiляли петарди, i дим од них влiтав до церкви i
мiшався з димом кадильниць. По дванадцятiй служба в церквi скiнчилась, i
публiка висипала на площу... I тут тiльки почався справжнiй парад. Хлопцi
почали пускати петарди i всякi трiскучi вогнi. Летить така петарда в
повiтрi, трiска над головою i, окружившись вогнем, наче золотими
кучерями, пада на землю, крутиться i стрiля , наче з рушницi. Дiти бiжать
на вогонь, топчуть його ногами, лiзуть у саме пекло - а над ними летять
уже сотнi петард i стрiляють мiж публiкою так, що лякають жiнок, та й
чоловiки тiкають. Дим устила площу, вона вся в вогнях, дихати нiчим i
гвалт сто©ть неможливий. Вже не сотнi, а тисячi, може, петард вибухають у
повiтрi. А пiд ногами, серед вогню i диму, мелькають тiльки чорнi силуети
дiтей - зда ться, що то не забава, а справжня вiйна. Усi веселi, щасливi,
у мужчин в петельках квiтки, а дами з букетами. Збоку чу ш серед
неможливого гвалту якийсь безпорадний голос росiйського обивателя; "Ах,
боже мой! и ни одного городового".
Така забава трива цiлу годину. Трiщить площа, стрiляють гори, а зорi
над ними такi великi, наче ракети. Врештi з вузенько© вулички, з
склепiння, як з катакомби, показалася процесiя: цiлий ряд лiхтарень на
довгих палках, за ними йдуть "дзампаньяри" (пастухи з Абруцци) i грають
стару, як християнство, пастораль-новену на сво©х старовинних iнструментах
- козi i дерев'яних дудах. На ногах постоли, високо по нозi перев'язанi
ремiнням, чорнi плащi, голови без брилiв i сухi, суворi обличчя. За ними
маленький кучерявий хлопчик несе повний квiток кошичок, а в ньому лежить
гола дитинка - Христос, звичайна лялька. Над хлопчиком несуть круглий
гипетський парасоль з довгою бахромою, а далi з спiвом iде публiка.
Переходять через площу, серед диму i трiску петард, i щезають у церквi.
За пiвгодини з друго© вулички виходить ще одна, бiльша, процесiя, з
лiхтарями, свiчками, музикою й спiвом - i тiльки та рiзниця, що Христа
несе не хлопчик, а найстарiший на Капрi столяр, що гра роль Иосифа. Ну,
думаю, добрi порядки: тут цi © ночi дiва Марiя народила двiйню. Але ходжу
за процесi ю по вулицях, i менi весело. Дума ш: яка це все старовина,
старiша ще за самого Христа... Колись люди носили отак iдолiв, потiм
Христа. I почува ш себе одною з ланок великого кiльця людського життя".
Вдень на вiллу з'явилися музиканти: високий, сухий перукар, крамар,
рибалка й одноокий вiзник. Вони прийшли в гостi до Горького. Мелодi© ©х
квартету добру годину невгавали на вiллi. Пили вино, спiвали, потiм грали
й спiвали.
Новий рiк зустрiчали в Горького. Читали новi твори. О дванадцятiй
годинi пили шипуче вино й поздоровляли один одного. Олексiй Максимович
обiймав Коцюбинського й бажав йому нового року, повного щастя по вiнця.
Михайло Михайлович був зворушений. Вiн бажав бодай ще один раз при©хати
сюди, на цю гостинну вiллу, i не був певен, що йому пощастить... Раз у раз
бiльшого ремонту вимагало його серце, по-старому не розв'язанi залишалися
життьовi вузли i немов нiчого не яснiло в його чернiгiвськiй самотностi...
В кишенi лежав свiжий лист вiд Марини з такими ж побажаннями, якi чув
вiн допiру за столом. Вiд листа немов струмувало тепло i невидне для iнших
промiння.
Вранцi вiн писав ©й:
"Доброго ранку, моя люба. Цiлую. Я зараз побачив тебе так яскраво, до
iлюзi©. Ранок. Ти допiру встала i йдеш до ©дальнi в бiлiй ранковiй блузi.
Ти така свiжа, рожева вiд сну. Дивишся на мене тим особливим тво©м
поглядом, що так чару мене, i пiдставля ш обличчя для поцiлунку. Нам
весело. В менi так i спiва щастя.
Як я тебе люблю, який я щасливий, що ти моя, довгождана, дина, сильна
i хороша любов моя".
Такою вона була увi снi. Потiм вiн думав про ©© листи, то бадьорi,
повнi надiй, то пройнятi сумом I безпораднiстю. I розумiв одно: в не©
багато бажань i почуттiв, та мало сили i життьово© науки.
Часто Олексiй Максимович заходив до Коцюбинського, i вони разом iшли
гуляти по острову. Вiдвiдували знайомих, прогулювались човном по затоцi,
ходили берегом i збирали квiти. Iнодi в словах Михайла Михайловича, що був
здебiльшого веселий. Горький ловив вiдтiнок суму i пригнiченостi.
Якось, гуляючи на березi, вони дивились на рибалок. що метушилися бiля
волокiв. Михайло Михайлович був веселий i балакучий. Вiн навiть виглядав
здоровiшим i. здавалося, не мав на що скаржитися. Пiдiйшли ближче до
рибалок, що голосно гомонiли мiж собою. Здалеку, з другого гурту рибалок,
пролунав одинокий вигук, що повторився кiлька разiв. Коцюбинський перестав
розмовляти i почав прислухатися. Вигуки припинилися, а вiн все ще стояв на
мiсцi i чогось чекав. Потiм вони пiшли далi, але Коцюбинський мовчав i
щось обмiрко вував.
- Я знаю, Михайле Михайловичу,- промовив Горький,- ви почули в мовi
рибалок слово, що нагадало вам подiбне ж укра©нське слово, i тепер ви над
цим дума те...
- Так,вiдповiв той,- я це почув... Чудно... Воно нагадало менi про
укра©нський степ...
Потiм усю дорогу вiн бiльше мовчав i був зосереджений та замкнений.
Олексiй Максимович розумiв: його друг раптом засумував за сво ю
Укра©ною...
Тепер Олексiй Максимович ще частiше заходив до кiмнати Коцюбинського,
запрошував його до себе. Вони розповiдали один одному докладнi плани сво©х
творiв, над якими почали працювати.
Щоб розважити приятеля, Олексiй Максимович влаштував для нього велику
пескару - рибну ловлю на морi.
Вночi рибалки вивезли в затоку довгу - кiлометрiв: на шiсть - линву з
гачками i закинули ©© глибоко в воду. Раннiм ранком три величезнi баркаси
й з десятеро рибалок уже чекали бiля берега на Горького й Коцюбинського. З
ними прийшов ще дехто iз знайомих чоловiкiв, запрошених на пескару.
Вiдпливли на море до закинуто© линви. Михайло Михайлович, якого Горький ше
в попереднiй його при©зд на Капрi навчив ловити рибу, полюбив рибальство,
i тепер захоплено i нетерпляче метушився бiля кiнця линви, бажаючи швидше
©© пiдiймати.
Лише розвиднялось, i сонце ще не вставало з-за гiр
Море лежало спокiйне й покiрне. Ранкова прохолода бадьорила тiло.
Олексiй Максимович пiдiйшов до линви, торкнувся ©© рукою i, глянувши на
Коцюбинського i дужих рибалок, засмiявся. Всiм стало весело. Рибалки
почали перекидатися жартами.
Рушили, i жарти враз припинились. Не легкою справою було тягнути товсту
намоклу линву. Коцюбинський i Горький та все ©х товариство допомагали
рибалкам тягнути. Спочатку здiймали з гачкiв летючих риб, ©жакiв, морських
зiрок. Та ось витягли величезного, довшого за людину, морського вугра. Вiн
вигина ться гадюкою, нiяк не да ться в руки. його б'ють по головi залiзним
шворнем, вiн вмить в'яне й потрапля на купу риби в човнi. Дедалi
рiзноманiтнiша й багатша на форми i колiр з'явля ться на гачках риба,
Коцюбинський вражений багатством i дивовижнiстю ©© форм. Вiн швидше
втомлю ться, нiж устига ©© розглядiти. I навiть уже досвiдчений на
пескарi Олексiй Максимович з комiчною серйознiстю копа ться в риб'ячiй
купi i задумливо хита головою.
Цiлими годинами пiдiймають з дна довжелезну линву - i на поверхню
виринаюгь з морсько© безоднi невеличкi одчайдушнi акули, спалаху дивним
вогнем сво © луски риба-чорт, вугрi, летюча риба i сила iншо©, невiдомо©
багатьом присутнiм риби. Мина година за годиною, а линвi нема кiнця.
Михайло Михайлович i Олексiй Максимович поступаються мiсцем рибалкам I
стають осторонь, щоб трохи вiдпочити. I вчасно. В цю мить линва рветься, i
серед рибалок зчиня ться метушня. Пiймалось щось таке велике, що порвало й
снасть. Швидко сновига по водi човен i справа налагоджу ться. З великим
трудом на поверхню моря витягають велику, понад два метри, акулу. Вона
вирива ться, як скажена, i намага ться перекинути човен. Почина ться
боротьба. Рибалки смiливо накидаються на не©, б'ють ©© обухом i залiзом.
Приголомшити ©© не щастить. Вона б' ться в водi, i бризки спiненого моря
летять на людей у човнi. Акула важко диха широчезною пащекою з трьома
рядами зубiв, а ©© яскравозеленi очi свiтяться ненавистю до людей. Очi
привертають увагу Коцюбинського. Вони без зiниць, глибокi, свiтяться як
самоцвiти. Йому спада на думку, що жахливим сяйвом очей хижак примушу
свою жертву в темних глибинах моря застигати на мiсцi. Певне, вона важить
пудiв з десять, i сила ©© величезна. Десятеро рибалок не можуть з нею
впоратися. Все ж ©© обплутують канатом, прив'язують до човна, i знесилений
хижак пливе за човном.
Коцюбинський збоку дивиться на Горького. В Олексiя Максимовича збуджене
обличчя, вiн огляда ться на Коцюбинського i якось полегшено беззвучно
смi ться. I лише тепер помiча Михайло Михайлович, що вся ця коротка i
напружена боротьба пройшла серед цiлковитого мовчання, властивого тiльки
безмежнiй ненавистi.
Закiнчили витягати линву тiльки через шiсть годин. За©хали до печери в
скелях над морем. Втоми не вiдчувалося. Снiданок у печерi, з вином i
пiснями, з жартами i танцями рибалок. Олексiй Максимович жартома називав
сьогоднiшню пескару во нним походом, що закiнчився щасливо, i ворог
зв'язаний пливе за кормою переможцiв.
Тiльки надвечiр повернулись додому.
День залишив по собi в Михайла Михайловича яскравi, незабутнi враження.
Ввечерi за обiдом ©ли м'ясо акули i вугрiв. Прийшли ще знайомi. Знову
згадували пескару i чудесний день на морi. Розходились о дванадцятiй,
Михайло Михайлович дякував Горькому, а Олексiй Максимович, обiймаючи
приятеля за плечi, сво©м приваблюючим ласкавим баском говорив:
- Акулу не забули, Михаиле Михайловичу... Як виверталася, проклята...
Витягли, зв'язали...
Несказанно глибоке небо розкинулося над затокою i струмувало над нею
самоцвiтне, зоряне сяйво. Накинувши наопашки пальто, Михайло Михайлович
довго й самiтно ходив по садку вiлли. Цвiв мигдаль. Коцюбинський нахилив
до обличчя всiянi квiтами гiлки i довго не мiг вiдiрватися вiд них.
Потiм кiлька годин з насолодою працював за сво©м столом.
А з дому йому надходили листи, короткi i недоговоренi. Дiтей
Коцюбинський любив i завжди пiклувався за них, за слiпу непрацездатню
матiр i кволу улюблену сестру Лiдiю. Рiдко бувало, щоб у родинi хтось не
захворiв, особливо зимою. Вiн просив писати частiше i докладнiше про всiх.
З педантичною ретельнiстю вiн вчитувався в листи дружини. Щось було в них
неясне, наче приховане. Несподiвано вiн вiдкрив, що написанi до нього
листи по кiлька днiв не здавалися на пошту. Нервувало його й те, що
дружина в листах домагалася вiд нього докладного звiту про його знайомих i
про його розпорядок часу. З його листiв дружина була неза-доволена, часто
вважала ©х кумедними i, не вагаючись, глузувала з них у сво©х листах.
Михайло Михайлович був стриманий. Вiн знав, що Вiра Iустинiвна часто пише
сво му давньому приятелевi Василевському, але з делiкатностi в листах не
висловлював свого невдоволення з цього. Вiд'©жджаючи на Капрi, просив
тiльки, щоб не возила дiтей у свята в гостi на хутiр Василевського. Вiн не
хотiв, щоб вони були з ним знайомi.
Вiн знав, що його дружина була знайома з Василевським бiльш як двадцять
рокiв тому. Знав, що Василевський ще тодi був безiямно закоханий у Вiру
Iустинiвну, але не мав сили i змоги порвати свiй невдалий шлюб з дочкою
одного свого приятеля. Пiсля одруження Вiри Iустинiвни Василевський
немовби нiчим уже не виявляв сво©х почуттiв до не©. В нього були дiти,
ма тки, клопоти. Потiм щось змiнилося в ©х стосунках.
Коцюбинський не пам'ята , коли саме вперше вiн довiдався про ©х вза мне
листування. Вiн зневажав цього панка i жодного разу не поцiкавився змiстом
його листiв. Василевський мав ма ток недалеко вiд Чернiгова i, коли
при©здив до мiста, вiдвiдував родину Коцюбинських. Михайло Михайлович
майже нiколи не виходив пiд час вiзиту цi © людини з свого кабiнету. Тепер
- вiн був певен - Василевський частiше бува в Чернiговi i вiльнiше
почува себе в гостинi на Сiверянськiй, 3.
Невеселi думки. Прикро i жалко дiтей. Посилаючи листи, вiн починав i
закiнчував ©х звичайно трафаретом буденних листiв чоловiка до дружини.
Зате нещодавно вiн дiстав листа вiд гуртка чернiгiвських
юнакiв-семiнаристiв i вiдпочивав, читаючи рядки, сповненi любовi до нього.
Адже не забули!.. Це були тi, що завжди приходили до нього на його
лiтературнi "понедiлки". Але були й незнайомi пiдписи - це його новi, ще
незнайомi друзi.
Iван Бунiн пообiцяв читати свою нову повiсть "Суходол". В кiмнатi
Коцюбинського зiйшовся постiйний горьковський гурток. Бунiн читав довго,
майже без перерв. Жахлива повiсть вимирання й дегенерацi© цiлого класу,
колись повновладного i квiтучого, поставала в уявi всiх.
Потiм засперечалися. Не погоджувались, що для мужика панська садиба -
зруйнована чи квiтуча - рiдна, що любить вiн ©©, хоч вона й була його
безталанням.
- Не погоджуюсь я, Iване Олексiйовичу,- промовляв Горький, що був на
два роки старший за Бунiна,- не бувало того, щоб мужиковi була солодка
панська неволя. У вас усе це Русь, а вона не одна, не дина i не
iдилiчна... Та й загинула дворянська Русь зовсiм не тому, що в людях кров
була зiпсута, вироджувалася... Це тiльки було наслiдком, а не причиною...
Не погоджувався з автором i Коцюбинський, хоч i був пiд враженням
художньо написано© речi. Вiн i висловився так, як думав, i навiть для
пiдтвердження сво©х думок згадав про селянськi повстання, скерованi
насамперед проти панiв.
Бунiн не мiг нiчого заперечувати, але дворянська садиба була його
покинутим батькiвським вогнищем, i вiн не мiг i не хотiв перемагати свого
почуття до не©.
Другого дня на прогулянцi Олексiй Максимович запитав Коцюбинського:
- Не хвалився Iван Олексiйович - знайомий вiн з вашою "Fata morgana"?
- Не знаю.
- Треба йому обов'язково порадити прочитати.
- Нащо?
- А щоб примусити його вiдчути свiй "Суходол" принципiально iнакше,
зовсiм з iншо© точки зору...
- У нього зовсiм iнша доба. Нашi повiстi роздiля цiлих пiвстолiття.
- Е-е... Михаиле Михайловичу, це не мае значения... Адже Бунiн вiрить в
iснування якогось руського духу, властивого i помiщику, i холопу... А духи
- безсмертнi. Конче треба порекомендувати Iвановi Олексiйовичу - нехай
прочита ... До речi, там у вас й панич - Льольо, зовсiм несуходольський
тип, хоча кров у нього та сама, дворянська... Корисно було б для нього
ознайомитися.
Горький якось незадоволено махнув рукою, похитав головою, прицмокнув
сам до себе i довго мовчав.
Йшли кам'янистою стежкою над самим морем. Вiд сонця аж до ©х нiг
простягся мерехтливий сонячний шлях. Вiн пересувався разом з ними, немов
сонце кликало до себе.
Потiм вiдпочивали серед купи розкиданого камiння. Тихо говорив Горький.
Михайло Михайлович мовчки дивився на пiвдень. Звiдти, з сонячно© Африки,
сироко приносив спеку i думки про кра©ну бiлих пiскiв i чорних людей.
Хвиля плеще в скелi Pikola Marina[1] i лащиться бiля його нiг. Вiн дума
про те, що, може, ця хвиля мила ноги араба i тепер шумить тут, вiтаючи
його.
VIII. ВИРIЙ
В такiй тiснотi Коцюбинському ще не доводилось бувати. Садiвник
улаштував сво весiлля в кав'ярнi До двох невеликих, з високим, у
старовинному дусi. склепiнням кiмнат натовпилося сила народу. У садiвника
було багато знайомих i родичiв. Стiни i стелi оздобленi прапорцями i
клечанням. Прекраснi квiти, яких для свого весiлля не пошкодував садiвник,
в'яли вiд задухи й диму. За столами не на всiх вистачало мiсця, i багато
людей стояло за спинами iнших. Прачка поруч Михайла Михайловича не
витримала тiсноти i сiла йому на колiно. Вiн зашарiвся, знiяковiв i
спробував був поворухнутись, щоб поступитися мiсцем, але прачка не пустила
його.
- Нiчого, нiчого, - умовляла вона, - хоч i тiсно, зате весело...
Коцюбинський, не знаючи, що робити, подивився на Олексiя Максимовича,
що сидiв проти нього не в кращих умовах, i зробив безпорадний жест.
А довкола й справдi було весело. Спiвав соло лакей iз синематографа,
потiм спiвали гуртом - i не погано. За спиною Коцюбинського старий вiзник
танцював з дружиною. Для танцiв не було мiсця. Але завзятий танцюрист
звiльнив для себе клаптик, щоб можна було зробити бодай три кроки, i
показував сво мистецтво. Народ пiдбадьорював його вигуками й оплесками.
Двi мандолiни i скрипка невгавали.
Старий селянин обносив гостей вермутом. На пiдносi повнi чарки. За ним
ходила дiвчина з повною сулi ю. Найперше селянин пiдiйшов до Горького.
Олексiй Максимович не вiдмовився, хоча взагалi нiколи не пив цього вина.
А прачка на колiнi в Коцюбинського, далебi, почувала себе не кепсько й
щебетала собi про молодого та молоду, ©© червонi руки миготiли перед очима
Михайла Михайловича. Сусiди жваво реагували на ©© мову, i спочатку
Коцюбинський сидiв приголомшений пiд перехресним вогнем балачок. Потiм
почав прислухатися. Iталiйську мову вiн розумiв, а люди його цiкавили. Вiн
глянув на Горького: того теж обсiли капрiйцi, i вiн, захоплений розмовою,
вiдповiдаючи сусiдам, нахилявся то в один, то в другий бiк.
Якась стара - не менше як дев'яносто лiт - жiнка раз у раз поривалася
танцювати тарантелу. Поволi перебирала ногами в старих капцях, плескала в
долонi i все викликала танцюристiв. © не слухали, але стара мала вперту
вдачу i таки, нарештi, витягла в коло сухого-пресухого кравця й перекупку
помаранчiв. Потiм до них при дналися ще, i почалася, нарештi, тарантела. I
всi раптом покидали сво© балачки й оточили танцюристiв. Навiть прачка не
втрималася i пурхнула з колiна Коцюбинського до танцю, вiд чого вiн
неабияк зрадiв. Побоюючись ©© нальоту знову, вiн устав з-за стола й
заховався в натовпi.
Стара жiнка не переставала пританцьовувати й смiшила всiх. Та й усi, що
танцювали, були трохи кумеднi в сво©х вропейських костюмах, якi зовсiм не
личили до ©х танцю.
Хтось злегка пiдштовхнув Коцюбинського. Вiн оглянувся. Олексiй
Максимович стояв за ним i показував на двох хлопцiв в нацiональних
капрiйських костюмах, що ввiйшли в коло i приготувались танцювати. Олексiй
Максимович захоплено милувався з високих, струнких юнакiв. Та сама стара
жiнка, що викликала людей танцювати, тепер повигонила ©х з кола. В коло ще
ввiйшли капрiйцi в сво му мальовничому вбраннi, i почалася справжня
старовинна тарантела, яку Коцюбинському довелося бачити пiд час свого
вiдвiдування острова всього раз чи два.
I музика немов змiнилася, i екзальтований натовп неначе застиг.
Миготiли перед очима то в блискавичному, то в спокiйному ритмi пломенистi
пiвденнi шовки, i то завмирав, то клекотав народ. Зворушений цим справжнiм
мистецтвом, Коцюбинський оглянувся, щоб подiлитися радiстю, на Горького.
Олексiй Максимович забув про все i, вражений, дивився на танок, його очi
блищали i у високо пiднесенiй руцi ледве курилася забута цигарка в
мундштуцi.
Потiм, коли пiсля танку вони вдвох покинули кав'ярню i поночi блукали
стежками, поволi спускаючись до вiлли, то довго не могли розпочати
розмови. Сяяло нiчне пiвденне небо, ледве чутно пахли розквiтлi дерева, i
все це наче обминало ©х зiр i чуття. Обидва мовчки сумували за сво ю
батькiвщиною.
Продовжуючи сво© думки, Олексiй Максимович промовив:
- Не знаю, чи скоро менi можна буде повернутися... Вам я заздрю,
Михаиле Михайловичу... Ви як перелiтний птах - вам скрiзь можна.
Вiн схвилювався, i Михайло Михайлович не вмiв його заспоко©ти. Вiн
радив Горькому написати до знайомих: може, вони зумiють домогтися у
впливових осiб, що йому гарантують безпеку в Росi©.
Олексiй Максимович безнадiйно махнув рукою, вглядаючись кудись далеко в
темряву.
- Нiчого не вийде... Адже я сам за себе нiкому не дам гарантi©. Я
державний злочинець... Боровся проти всяко© мерзоти на Русi i буду
боротися. Я непримиренний. Куди менi повертатися! Тiльки друзiв сво©х
пiдведу... Я пiдлягаю арештовi i судовi - значить, одсиджуйся, де можеш...
А важко, дорогий Михаиле Михайловичу, жахливо проживати сво життя у
вигнаннi, коли любиш над усе свою кра©ну i свiй народ...
На цьому Коцюбинський попрощався з Горьким у саду бiля вiлли. Як
завжди, пiшов трохи походити чищеними стежками. Було недосить тепло, щоб
ходити в пiджаку, без пальта. Вiн тремтiв. Починався вiтер - трамонтана.
Можна було застудитись. Вiн не думав про це.
В будинку Горького на другому поверсi засвiтилося величезне вiкно. Вiн
знав: Олексiй Максимович чита в сво му кабiнетi. Вiн теж не спатиме до
ранку, але чи працюватиме вiн, як завжди?.. Певне, теж мiря кiмнату з
кутка в куток.
Одяг бiльше не захищав вiд пронизливо© трамонтани. Але вiн уперто ходив
пiд деревами, поспiшаючи, немов боявся кудись запiзнитися. Здавалось йому,
що вже рiк чи й бiльше вiн не бачив друзiв, не дихав повiтрям укра©нського
його чудового напруження. Леонтович чека . Михайло Михайлович витриму
достатню паузу i почина говорити про те, що укра©нському народовi браку
письменникiв...
А втiм, вони зовсiм не посварились i навiть не сперечалися. Леонтович
був багач i спадко мець мiльйонера. Але тут мова йшла не про капiтал, а
про художню якiсть, а вiн був на островi досить, щоб побачити, якою
повагою й авторитетом користу ться навiть мiж чужими людьми, серед яких
лiтератори з свiтовим iм'ям, його чернiгiвський земляк. Дискутувати вiн не
хотiв ще й тому, що боявся, щоб Коцюбинський не почав радити йому писати
про революцiйний рух, як це робить вiн сам. Вiн же заперечувати подiбних
порад не мiг би, але не мiг би й пристати на них, бо ж внаслiдок
заворушень на селi вiн уже не раз мав величезнi збитки, та й вiд
страйкарiв на цукроварнi зиск був не кращий... Бог з ним, з тим
революцiйним рухом... дасть бог, вiн ширитиметься тiльки в межах
лiтератури...
Потiм, уже на березi, в кав'ярнi над самим морем, пригубивши келих з
прохолодним напо м, Леонтович сказав:
- В Чернiговi зараз, певне, завiрюха... А потiм подумав i додав:
- Давно вам слiд покинути Чернiгiв... Ми б допомогли вам влаштуватися
добре в Ки вi...
Михайло Михайлович думав, що вiдповiсти, його врятували дами, знайомi
Леонтовича. Вони з'явилися бiля ©х стола, i Леонтович мусив запросити ©х
до компанi©. Розмова вмить пiшла в iншому напрямi. Дами скаржилися, що
©хнi чоловiки все частують ©х телеграмами з Росi© i вiдкладають через
рiзнi справи свiй при©зд.
Потiм хвалилися сво©м успiхом: всесвiтньовiдомий рибалка-красунь
Спадаро сьогоднi катав ©х на човнi i вони навiть матимуть його
фотографi©...
Довiдавшись, що Коцюбинський любить квiти, вони голосно зрадiли i
пообiцяли принести йому найкращих капрiйських квiтiв, чим мало не
перелякали Михайла Михайловича. Вiн сподiвався пiсля завтрашнього вiд'©зду
Леонтовича почати напiвзатворницьке життя в сво©й кiмнатi. Але все ж
Коцюбинський був задоволений з прогулянки. Був чудовий день, дами без
угаву цокотiли i немов становили бар' р мiж ним i Леоптовичем, який багато
про що хотiв би говорити з Коцюбинським, але при стороннiх людях не мiг. А
крiм того й безперестанку мусив вiдповiдати на запитання дам. Вiн трохи
нервувався, i одна з дам зауважила:
- Володимир Миколайович сьогоднi не в гуморi.
З прогулянки Михайло Михайлович повертався в пiднесеному настро©. Вiн
не мiг без смiху згадати знайомих дам Леонтовича, якому вони, самi про те
не знаючи, псували останнi години перебування на островi.
"Так тобi й треба,- думав собi Коцюбинський,- пильнуй сво©х акцiй та
ма ткiв i не пнися в громадськi дiячi i митцi..."
В той же день Коцюбинський написав листа дружинi i просив якнайшвидше
надiслати закладну Леонтовичу. В нього були давнi борги, яких вiн i досi
не спромiгся повернути.
Часто вечорами збиралися в Горького. Приходили Прахови, Бунiн з сво ю
вродливою дружиною, Ганнейзер, зрiдка П'ятницький. Звичайно, бували й
iншi, що часто при©здили сюди, щоб побачитися з Горьким, Одного разу
при©хала навiть цiла велика делегацiя вчителiв. Михайло Михайлович знайшов
серед них людей з Укра©ни. Цi люди добре знали його твори, але особисто
нiколи його не бачили i не сподiвались зустрiти свого улюбленого
письменника на Капрi.
Прибула новина - "Сашка Жигулев", роман Леонiда Андреева, модного i
винятково популярного письменника в тi роки. Вирiшили читати разом.
Сходилися в Горького у вiтальнi i читали по черзi. Але роман нiкому не
сподобався.
- Слабко... Погано, наспiх зроблено... - висловив думку Коцюбинський, -
Андреев продовжу давати недоноски.
З ним погодилися. Тут андр вщина нiколи не була в пошанi. Новi
оповiдання Бунiна, прочитанi автором, були при мнi. Сподобалася "Хорошая
жизнь".
Часто сходилось цiкаве коло лiтераторiв i читалися свiжi художнi твори.
Два вечори читав Олексiй Максимович, i Коцюбинський писав до дружини
захопленi вiдгуки про цi вечори. На острiв при©здила i лiтературна молодь.
Слухали й ©©. При©здили видатнi лiтератори, надходили газети, журнали i
всi книжковi новини. Часто пiзньо© ночi, коли небагато залишалося вже й до
свiтанку, Михайло Михайлович, хоч переживав часто безсоннi "нiчницi",
виходив у садок i бачив у вiкнах кабiнету Горького тьмяне зеленаве свiтло.
Олексiй Максимович перечитував гори газет, книжок i творiв, надiсланих
йому молодими авторами з усi © далеко© Росi©.
Острiв збирався святкувати рiздво. Знайомi посилали один одному
подарунки, квiти. В Горького, якого добре знали капрiйцi, всi столи були
заставленi подарунками - вином у великих i малих пляшках, фруктами,
квiтами, оксамитом мiсцевого гаптування, вишиваними ляльками, перснями,
пiдсвiчниками, серветками i т. п. Коцюбинський засумував за рiздвяними
укра©нськими ночами. Вiн теж одержав вiд якихось невiдомих людей чудовий
букет троянд i фiалок. Невiдомi люди поздоровляли його. Напередоднi рiздва
вночi на вiллi зiйшовся постiйний гурток знайомих. Пiшли гуляти по мiсту.
Михайло Михайлович писав про цю прогулянку сво©м близьким до Чернiгова:
"Нiч тиха, зоряна, тепла, святочна нiч. В костьолi повно людей, шiсть
ксьондзiв ревуть, органи грають опернi мотиви, а серед богомольно© публiки
в церквi бiгають маленькi собачки та вичiсують блiх. Вже як. ми йшли до
церкви, гори трiщали вiд петард, якi щохвилини вибухали вогнем. Тепер на
самому порозi церкви стрiляли петарди, i дим од них влiтав до церкви i
мiшався з димом кадильниць. По дванадцятiй служба в церквi скiнчилась, i
публiка висипала на площу... I тут тiльки почався справжнiй парад. Хлопцi
почали пускати петарди i всякi трiскучi вогнi. Летить така петарда в
повiтрi, трiска над головою i, окружившись вогнем, наче золотими
кучерями, пада на землю, крутиться i стрiля , наче з рушницi. Дiти бiжать
на вогонь, топчуть його ногами, лiзуть у саме пекло - а над ними летять
уже сотнi петард i стрiляють мiж публiкою так, що лякають жiнок, та й
чоловiки тiкають. Дим устила площу, вона вся в вогнях, дихати нiчим i
гвалт сто©ть неможливий. Вже не сотнi, а тисячi, може, петард вибухають у
повiтрi. А пiд ногами, серед вогню i диму, мелькають тiльки чорнi силуети
дiтей - зда ться, що то не забава, а справжня вiйна. Усi веселi, щасливi,
у мужчин в петельках квiтки, а дами з букетами. Збоку чу ш серед
неможливого гвалту якийсь безпорадний голос росiйського обивателя; "Ах,
боже мой! и ни одного городового".
Така забава трива цiлу годину. Трiщить площа, стрiляють гори, а зорi
над ними такi великi, наче ракети. Врештi з вузенько© вулички, з
склепiння, як з катакомби, показалася процесiя: цiлий ряд лiхтарень на
довгих палках, за ними йдуть "дзампаньяри" (пастухи з Абруцци) i грають
стару, як християнство, пастораль-новену на сво©х старовинних iнструментах
- козi i дерев'яних дудах. На ногах постоли, високо по нозi перев'язанi
ремiнням, чорнi плащi, голови без брилiв i сухi, суворi обличчя. За ними
маленький кучерявий хлопчик несе повний квiток кошичок, а в ньому лежить
гола дитинка - Христос, звичайна лялька. Над хлопчиком несуть круглий
гипетський парасоль з довгою бахромою, а далi з спiвом iде публiка.
Переходять через площу, серед диму i трiску петард, i щезають у церквi.
За пiвгодини з друго© вулички виходить ще одна, бiльша, процесiя, з
лiхтарями, свiчками, музикою й спiвом - i тiльки та рiзниця, що Христа
несе не хлопчик, а найстарiший на Капрi столяр, що гра роль Иосифа. Ну,
думаю, добрi порядки: тут цi © ночi дiва Марiя народила двiйню. Але ходжу
за процесi ю по вулицях, i менi весело. Дума ш: яка це все старовина,
старiша ще за самого Христа... Колись люди носили отак iдолiв, потiм
Христа. I почува ш себе одною з ланок великого кiльця людського життя".
Вдень на вiллу з'явилися музиканти: високий, сухий перукар, крамар,
рибалка й одноокий вiзник. Вони прийшли в гостi до Горького. Мелодi© ©х
квартету добру годину невгавали на вiллi. Пили вино, спiвали, потiм грали
й спiвали.
Новий рiк зустрiчали в Горького. Читали новi твори. О дванадцятiй
годинi пили шипуче вино й поздоровляли один одного. Олексiй Максимович
обiймав Коцюбинського й бажав йому нового року, повного щастя по вiнця.
Михайло Михайлович був зворушений. Вiн бажав бодай ще один раз при©хати
сюди, на цю гостинну вiллу, i не був певен, що йому пощастить... Раз у раз
бiльшого ремонту вимагало його серце, по-старому не розв'язанi залишалися
життьовi вузли i немов нiчого не яснiло в його чернiгiвськiй самотностi...
В кишенi лежав свiжий лист вiд Марини з такими ж побажаннями, якi чув
вiн допiру за столом. Вiд листа немов струмувало тепло i невидне для iнших
промiння.
Вранцi вiн писав ©й:
"Доброго ранку, моя люба. Цiлую. Я зараз побачив тебе так яскраво, до
iлюзi©. Ранок. Ти допiру встала i йдеш до ©дальнi в бiлiй ранковiй блузi.
Ти така свiжа, рожева вiд сну. Дивишся на мене тим особливим тво©м
поглядом, що так чару мене, i пiдставля ш обличчя для поцiлунку. Нам
весело. В менi так i спiва щастя.
Як я тебе люблю, який я щасливий, що ти моя, довгождана, дина, сильна
i хороша любов моя".
Такою вона була увi снi. Потiм вiн думав про ©© листи, то бадьорi,
повнi надiй, то пройнятi сумом I безпораднiстю. I розумiв одно: в не©
багато бажань i почуттiв, та мало сили i життьово© науки.
Часто Олексiй Максимович заходив до Коцюбинського, i вони разом iшли
гуляти по острову. Вiдвiдували знайомих, прогулювались човном по затоцi,
ходили берегом i збирали квiти. Iнодi в словах Михайла Михайловича, що був
здебiльшого веселий. Горький ловив вiдтiнок суму i пригнiченостi.
Якось, гуляючи на березi, вони дивились на рибалок. що метушилися бiля
волокiв. Михайло Михайлович був веселий i балакучий. Вiн навiть виглядав
здоровiшим i. здавалося, не мав на що скаржитися. Пiдiйшли ближче до
рибалок, що голосно гомонiли мiж собою. Здалеку, з другого гурту рибалок,
пролунав одинокий вигук, що повторився кiлька разiв. Коцюбинський перестав
розмовляти i почав прислухатися. Вигуки припинилися, а вiн все ще стояв на
мiсцi i чогось чекав. Потiм вони пiшли далi, але Коцюбинський мовчав i
щось обмiрко вував.
- Я знаю, Михайле Михайловичу,- промовив Горький,- ви почули в мовi
рибалок слово, що нагадало вам подiбне ж укра©нське слово, i тепер ви над
цим дума те...
- Так,вiдповiв той,- я це почув... Чудно... Воно нагадало менi про
укра©нський степ...
Потiм усю дорогу вiн бiльше мовчав i був зосереджений та замкнений.
Олексiй Максимович розумiв: його друг раптом засумував за сво ю
Укра©ною...
Тепер Олексiй Максимович ще частiше заходив до кiмнати Коцюбинського,
запрошував його до себе. Вони розповiдали один одному докладнi плани сво©х
творiв, над якими почали працювати.
Щоб розважити приятеля, Олексiй Максимович влаштував для нього велику
пескару - рибну ловлю на морi.
Вночi рибалки вивезли в затоку довгу - кiлометрiв: на шiсть - линву з
гачками i закинули ©© глибоко в воду. Раннiм ранком три величезнi баркаси
й з десятеро рибалок уже чекали бiля берега на Горького й Коцюбинського. З
ними прийшов ще дехто iз знайомих чоловiкiв, запрошених на пескару.
Вiдпливли на море до закинуто© линви. Михайло Михайлович, якого Горький ше
в попереднiй його при©зд на Капрi навчив ловити рибу, полюбив рибальство,
i тепер захоплено i нетерпляче метушився бiля кiнця линви, бажаючи швидше
©© пiдiймати.
Лише розвиднялось, i сонце ще не вставало з-за гiр
Море лежало спокiйне й покiрне. Ранкова прохолода бадьорила тiло.
Олексiй Максимович пiдiйшов до линви, торкнувся ©© рукою i, глянувши на
Коцюбинського i дужих рибалок, засмiявся. Всiм стало весело. Рибалки
почали перекидатися жартами.
Рушили, i жарти враз припинились. Не легкою справою було тягнути товсту
намоклу линву. Коцюбинський i Горький та все ©х товариство допомагали
рибалкам тягнути. Спочатку здiймали з гачкiв летючих риб, ©жакiв, морських
зiрок. Та ось витягли величезного, довшого за людину, морського вугра. Вiн
вигина ться гадюкою, нiяк не да ться в руки. його б'ють по головi залiзним
шворнем, вiн вмить в'яне й потрапля на купу риби в човнi. Дедалi
рiзноманiтнiша й багатша на форми i колiр з'явля ться на гачках риба,
Коцюбинський вражений багатством i дивовижнiстю ©© форм. Вiн швидше
втомлю ться, нiж устига ©© розглядiти. I навiть уже досвiдчений на
пескарi Олексiй Максимович з комiчною серйознiстю копа ться в риб'ячiй
купi i задумливо хита головою.
Цiлими годинами пiдiймають з дна довжелезну линву - i на поверхню
виринаюгь з морсько© безоднi невеличкi одчайдушнi акули, спалаху дивним
вогнем сво © луски риба-чорт, вугрi, летюча риба i сила iншо©, невiдомо©
багатьом присутнiм риби. Мина година за годиною, а линвi нема кiнця.
Михайло Михайлович i Олексiй Максимович поступаються мiсцем рибалкам I
стають осторонь, щоб трохи вiдпочити. I вчасно. В цю мить линва рветься, i
серед рибалок зчиня ться метушня. Пiймалось щось таке велике, що порвало й
снасть. Швидко сновига по водi човен i справа налагоджу ться. З великим
трудом на поверхню моря витягають велику, понад два метри, акулу. Вона
вирива ться, як скажена, i намага ться перекинути човен. Почина ться
боротьба. Рибалки смiливо накидаються на не©, б'ють ©© обухом i залiзом.
Приголомшити ©© не щастить. Вона б' ться в водi, i бризки спiненого моря
летять на людей у човнi. Акула важко диха широчезною пащекою з трьома
рядами зубiв, а ©© яскравозеленi очi свiтяться ненавистю до людей. Очi
привертають увагу Коцюбинського. Вони без зiниць, глибокi, свiтяться як
самоцвiти. Йому спада на думку, що жахливим сяйвом очей хижак примушу
свою жертву в темних глибинах моря застигати на мiсцi. Певне, вона важить
пудiв з десять, i сила ©© величезна. Десятеро рибалок не можуть з нею
впоратися. Все ж ©© обплутують канатом, прив'язують до човна, i знесилений
хижак пливе за човном.
Коцюбинський збоку дивиться на Горького. В Олексiя Максимовича збуджене
обличчя, вiн огляда ться на Коцюбинського i якось полегшено беззвучно
смi ться. I лише тепер помiча Михайло Михайлович, що вся ця коротка i
напружена боротьба пройшла серед цiлковитого мовчання, властивого тiльки
безмежнiй ненавистi.
Закiнчили витягати линву тiльки через шiсть годин. За©хали до печери в
скелях над морем. Втоми не вiдчувалося. Снiданок у печерi, з вином i
пiснями, з жартами i танцями рибалок. Олексiй Максимович жартома називав
сьогоднiшню пескару во нним походом, що закiнчився щасливо, i ворог
зв'язаний пливе за кормою переможцiв.
Тiльки надвечiр повернулись додому.
День залишив по собi в Михайла Михайловича яскравi, незабутнi враження.
Ввечерi за обiдом ©ли м'ясо акули i вугрiв. Прийшли ще знайомi. Знову
згадували пескару i чудесний день на морi. Розходились о дванадцятiй,
Михайло Михайлович дякував Горькому, а Олексiй Максимович, обiймаючи
приятеля за плечi, сво©м приваблюючим ласкавим баском говорив:
- Акулу не забули, Михаиле Михайловичу... Як виверталася, проклята...
Витягли, зв'язали...
Несказанно глибоке небо розкинулося над затокою i струмувало над нею
самоцвiтне, зоряне сяйво. Накинувши наопашки пальто, Михайло Михайлович
довго й самiтно ходив по садку вiлли. Цвiв мигдаль. Коцюбинський нахилив
до обличчя всiянi квiтами гiлки i довго не мiг вiдiрватися вiд них.
Потiм кiлька годин з насолодою працював за сво©м столом.
А з дому йому надходили листи, короткi i недоговоренi. Дiтей
Коцюбинський любив i завжди пiклувався за них, за слiпу непрацездатню
матiр i кволу улюблену сестру Лiдiю. Рiдко бувало, щоб у родинi хтось не
захворiв, особливо зимою. Вiн просив писати частiше i докладнiше про всiх.
З педантичною ретельнiстю вiн вчитувався в листи дружини. Щось було в них
неясне, наче приховане. Несподiвано вiн вiдкрив, що написанi до нього
листи по кiлька днiв не здавалися на пошту. Нервувало його й те, що
дружина в листах домагалася вiд нього докладного звiту про його знайомих i
про його розпорядок часу. З його листiв дружина була неза-доволена, часто
вважала ©х кумедними i, не вагаючись, глузувала з них у сво©х листах.
Михайло Михайлович був стриманий. Вiн знав, що Вiра Iустинiвна часто пише
сво му давньому приятелевi Василевському, але з делiкатностi в листах не
висловлював свого невдоволення з цього. Вiд'©жджаючи на Капрi, просив
тiльки, щоб не возила дiтей у свята в гостi на хутiр Василевського. Вiн не
хотiв, щоб вони були з ним знайомi.
Вiн знав, що його дружина була знайома з Василевським бiльш як двадцять
рокiв тому. Знав, що Василевський ще тодi був безiямно закоханий у Вiру
Iустинiвну, але не мав сили i змоги порвати свiй невдалий шлюб з дочкою
одного свого приятеля. Пiсля одруження Вiри Iустинiвни Василевський
немовби нiчим уже не виявляв сво©х почуттiв до не©. В нього були дiти,
ма тки, клопоти. Потiм щось змiнилося в ©х стосунках.
Коцюбинський не пам'ята , коли саме вперше вiн довiдався про ©х вза мне
листування. Вiн зневажав цього панка i жодного разу не поцiкавився змiстом
його листiв. Василевський мав ма ток недалеко вiд Чернiгова i, коли
при©здив до мiста, вiдвiдував родину Коцюбинських. Михайло Михайлович
майже нiколи не виходив пiд час вiзиту цi © людини з свого кабiнету. Тепер
- вiн був певен - Василевський частiше бува в Чернiговi i вiльнiше
почува себе в гостинi на Сiверянськiй, 3.
Невеселi думки. Прикро i жалко дiтей. Посилаючи листи, вiн починав i
закiнчував ©х звичайно трафаретом буденних листiв чоловiка до дружини.
Зате нещодавно вiн дiстав листа вiд гуртка чернiгiвських
юнакiв-семiнаристiв i вiдпочивав, читаючи рядки, сповненi любовi до нього.
Адже не забули!.. Це були тi, що завжди приходили до нього на його
лiтературнi "понедiлки". Але були й незнайомi пiдписи - це його новi, ще
незнайомi друзi.
Iван Бунiн пообiцяв читати свою нову повiсть "Суходол". В кiмнатi
Коцюбинського зiйшовся постiйний горьковський гурток. Бунiн читав довго,
майже без перерв. Жахлива повiсть вимирання й дегенерацi© цiлого класу,
колись повновладного i квiтучого, поставала в уявi всiх.
Потiм засперечалися. Не погоджувались, що для мужика панська садиба -
зруйнована чи квiтуча - рiдна, що любить вiн ©©, хоч вона й була його
безталанням.
- Не погоджуюсь я, Iване Олексiйовичу,- промовляв Горький, що був на
два роки старший за Бунiна,- не бувало того, щоб мужиковi була солодка
панська неволя. У вас усе це Русь, а вона не одна, не дина i не
iдилiчна... Та й загинула дворянська Русь зовсiм не тому, що в людях кров
була зiпсута, вироджувалася... Це тiльки було наслiдком, а не причиною...
Не погоджувався з автором i Коцюбинський, хоч i був пiд враженням
художньо написано© речi. Вiн i висловився так, як думав, i навiть для
пiдтвердження сво©х думок згадав про селянськi повстання, скерованi
насамперед проти панiв.
Бунiн не мiг нiчого заперечувати, але дворянська садиба була його
покинутим батькiвським вогнищем, i вiн не мiг i не хотiв перемагати свого
почуття до не©.
Другого дня на прогулянцi Олексiй Максимович запитав Коцюбинського:
- Не хвалився Iван Олексiйович - знайомий вiн з вашою "Fata morgana"?
- Не знаю.
- Треба йому обов'язково порадити прочитати.
- Нащо?
- А щоб примусити його вiдчути свiй "Суходол" принципiально iнакше,
зовсiм з iншо© точки зору...
- У нього зовсiм iнша доба. Нашi повiстi роздiля цiлих пiвстолiття.
- Е-е... Михаиле Михайловичу, це не мае значения... Адже Бунiн вiрить в
iснування якогось руського духу, властивого i помiщику, i холопу... А духи
- безсмертнi. Конче треба порекомендувати Iвановi Олексiйовичу - нехай
прочита ... До речi, там у вас й панич - Льольо, зовсiм несуходольський
тип, хоча кров у нього та сама, дворянська... Корисно було б для нього
ознайомитися.
Горький якось незадоволено махнув рукою, похитав головою, прицмокнув
сам до себе i довго мовчав.
Йшли кам'янистою стежкою над самим морем. Вiд сонця аж до ©х нiг
простягся мерехтливий сонячний шлях. Вiн пересувався разом з ними, немов
сонце кликало до себе.
Потiм вiдпочивали серед купи розкиданого камiння. Тихо говорив Горький.
Михайло Михайлович мовчки дивився на пiвдень. Звiдти, з сонячно© Африки,
сироко приносив спеку i думки про кра©ну бiлих пiскiв i чорних людей.
Хвиля плеще в скелi Pikola Marina[1] i лащиться бiля його нiг. Вiн дума
про те, що, може, ця хвиля мила ноги араба i тепер шумить тут, вiтаючи
його.
VIII. ВИРIЙ
В такiй тiснотi Коцюбинському ще не доводилось бувати. Садiвник
улаштував сво весiлля в кав'ярнi До двох невеликих, з високим, у
старовинному дусi. склепiнням кiмнат натовпилося сила народу. У садiвника
було багато знайомих i родичiв. Стiни i стелi оздобленi прапорцями i
клечанням. Прекраснi квiти, яких для свого весiлля не пошкодував садiвник,
в'яли вiд задухи й диму. За столами не на всiх вистачало мiсця, i багато
людей стояло за спинами iнших. Прачка поруч Михайла Михайловича не
витримала тiсноти i сiла йому на колiно. Вiн зашарiвся, знiяковiв i
спробував був поворухнутись, щоб поступитися мiсцем, але прачка не пустила
його.
- Нiчого, нiчого, - умовляла вона, - хоч i тiсно, зате весело...
Коцюбинський, не знаючи, що робити, подивився на Олексiя Максимовича,
що сидiв проти нього не в кращих умовах, i зробив безпорадний жест.
А довкола й справдi було весело. Спiвав соло лакей iз синематографа,
потiм спiвали гуртом - i не погано. За спиною Коцюбинського старий вiзник
танцював з дружиною. Для танцiв не було мiсця. Але завзятий танцюрист
звiльнив для себе клаптик, щоб можна було зробити бодай три кроки, i
показував сво мистецтво. Народ пiдбадьорював його вигуками й оплесками.
Двi мандолiни i скрипка невгавали.
Старий селянин обносив гостей вермутом. На пiдносi повнi чарки. За ним
ходила дiвчина з повною сулi ю. Найперше селянин пiдiйшов до Горького.
Олексiй Максимович не вiдмовився, хоча взагалi нiколи не пив цього вина.
А прачка на колiнi в Коцюбинського, далебi, почувала себе не кепсько й
щебетала собi про молодого та молоду, ©© червонi руки миготiли перед очима
Михайла Михайловича. Сусiди жваво реагували на ©© мову, i спочатку
Коцюбинський сидiв приголомшений пiд перехресним вогнем балачок. Потiм
почав прислухатися. Iталiйську мову вiн розумiв, а люди його цiкавили. Вiн
глянув на Горького: того теж обсiли капрiйцi, i вiн, захоплений розмовою,
вiдповiдаючи сусiдам, нахилявся то в один, то в другий бiк.
Якась стара - не менше як дев'яносто лiт - жiнка раз у раз поривалася
танцювати тарантелу. Поволi перебирала ногами в старих капцях, плескала в
долонi i все викликала танцюристiв. © не слухали, але стара мала вперту
вдачу i таки, нарештi, витягла в коло сухого-пресухого кравця й перекупку
помаранчiв. Потiм до них при дналися ще, i почалася, нарештi, тарантела. I
всi раптом покидали сво© балачки й оточили танцюристiв. Навiть прачка не
втрималася i пурхнула з колiна Коцюбинського до танцю, вiд чого вiн
неабияк зрадiв. Побоюючись ©© нальоту знову, вiн устав з-за стола й
заховався в натовпi.
Стара жiнка не переставала пританцьовувати й смiшила всiх. Та й усi, що
танцювали, були трохи кумеднi в сво©х вропейських костюмах, якi зовсiм не
личили до ©х танцю.
Хтось злегка пiдштовхнув Коцюбинського. Вiн оглянувся. Олексiй
Максимович стояв за ним i показував на двох хлопцiв в нацiональних
капрiйських костюмах, що ввiйшли в коло i приготувались танцювати. Олексiй
Максимович захоплено милувався з високих, струнких юнакiв. Та сама стара
жiнка, що викликала людей танцювати, тепер повигонила ©х з кола. В коло ще
ввiйшли капрiйцi в сво му мальовничому вбраннi, i почалася справжня
старовинна тарантела, яку Коцюбинському довелося бачити пiд час свого
вiдвiдування острова всього раз чи два.
I музика немов змiнилася, i екзальтований натовп неначе застиг.
Миготiли перед очима то в блискавичному, то в спокiйному ритмi пломенистi
пiвденнi шовки, i то завмирав, то клекотав народ. Зворушений цим справжнiм
мистецтвом, Коцюбинський оглянувся, щоб подiлитися радiстю, на Горького.
Олексiй Максимович забув про все i, вражений, дивився на танок, його очi
блищали i у високо пiднесенiй руцi ледве курилася забута цигарка в
мундштуцi.
Потiм, коли пiсля танку вони вдвох покинули кав'ярню i поночi блукали
стежками, поволi спускаючись до вiлли, то довго не могли розпочати
розмови. Сяяло нiчне пiвденне небо, ледве чутно пахли розквiтлi дерева, i
все це наче обминало ©х зiр i чуття. Обидва мовчки сумували за сво ю
батькiвщиною.
Продовжуючи сво© думки, Олексiй Максимович промовив:
- Не знаю, чи скоро менi можна буде повернутися... Вам я заздрю,
Михаиле Михайловичу... Ви як перелiтний птах - вам скрiзь можна.
Вiн схвилювався, i Михайло Михайлович не вмiв його заспоко©ти. Вiн
радив Горькому написати до знайомих: може, вони зумiють домогтися у
впливових осiб, що йому гарантують безпеку в Росi©.
Олексiй Максимович безнадiйно махнув рукою, вглядаючись кудись далеко в
темряву.
- Нiчого не вийде... Адже я сам за себе нiкому не дам гарантi©. Я
державний злочинець... Боровся проти всяко© мерзоти на Русi i буду
боротися. Я непримиренний. Куди менi повертатися! Тiльки друзiв сво©х
пiдведу... Я пiдлягаю арештовi i судовi - значить, одсиджуйся, де можеш...
А важко, дорогий Михаиле Михайловичу, жахливо проживати сво життя у
вигнаннi, коли любиш над усе свою кра©ну i свiй народ...
На цьому Коцюбинський попрощався з Горьким у саду бiля вiлли. Як
завжди, пiшов трохи походити чищеними стежками. Було недосить тепло, щоб
ходити в пiджаку, без пальта. Вiн тремтiв. Починався вiтер - трамонтана.
Можна було застудитись. Вiн не думав про це.
В будинку Горького на другому поверсi засвiтилося величезне вiкно. Вiн
знав: Олексiй Максимович чита в сво му кабiнетi. Вiн теж не спатиме до
ранку, але чи працюватиме вiн, як завжди?.. Певне, теж мiря кiмнату з
кутка в куток.
Одяг бiльше не захищав вiд пронизливо© трамонтани. Але вiн уперто ходив
пiд деревами, поспiшаючи, немов боявся кудись запiзнитися. Здавалось йому,
що вже рiк чи й бiльше вiн не бачив друзiв, не дихав повiтрям укра©нського