Михайлович мiг пряжитись на всякому сонцi, що давало йому тим бiльшу
насолоду, чим дужче палило.
Достигали неосяжнi ниви. Неначе в глибокiй задумi, хилився налитий
колос. Щось обмiрковував дорогою Чикаленко. Його немолоде обличчя, з
невеличкими вусами, було замислене. Вiн мовчав.
Чикаленко був лiберальним паном, полюбляв бравiрувати сво©м
демократизмом i любов'ю до укра©нського селянства. Фiнансував ки©вську
газету "Рада" i був одним з ©© редакторiв. До ма тку на©здив не так часто,
бiльше жив у Ки вi. До того ж мав ще один ма ток на Херсонщинi.
В Ки вi мав знайомства серед iнтелiгенцi© рiзних вiдтiнкiв. Був одним з
органiзаторiв "Товариства допомоги науцi i штуцi" i любив, щоб говорили
про нього як про укра©нського мецената.
Тепер вiн хотiв показати Коцюбинському свого загадкового сусiда, про
якого вже й ранiш було мiж ниви немало розмов.
Помiщик Красовський, до якого вони ©хали, зустрiв гостей, стоячи на
ганку з довгою палицею в руках, без кашкета i пiджака. Вiн простягав ©м
руку, хоч гостi були ще крокiв за десять. Красовський був слiпий. Прозорий
погляд його вiдкритих очей був звернений кудись над головами людей, i
складалось враження, що Красовський бачить... Та це лише здавалося: три
роки тому вiн втратив зiр i - назавжди. Коцюбинському було непри мно
бачити слiпу людину, бо в нього самого в Чернiговi залишилась слiпа мати.
Всi тро пройшли до вiтальнi.
- Все по-старому? - питався Чикаленко. Тут вiн провадив розмову, а
Коцюбинський лиш зацiкавлено слухав.
- По-старому, як ранiш, дорогий.- I Красовський сумно хитав сивою
головою. Вiтер крiзь вiдкрите вiкно ворушив його розкiшну сиву чуприну, i
коли б не прозорi очi, вiн здавався б вродливим.
- Бiблiю чита те?
- Апокалiпсис,- виправив Чикаленка господар,- апокалiпсис слухаю
щоночi, дорогий мiй... Але - нещастя... Никифiр, лакей мiй... зовсiм
спився i вже не чита менi. Нового лакея знайшли, молодого,- цей чита
тепер, та вже не те... Никифiр сам вiрив у все, що читав. Вiн для себе
читав, а я слухав. А цей для мене чита - без розумiння i вiри... Нема в
нього, дорогий мiй, того почуття, що да насолоду вiд читання. Важко менi
тепер ночами... Перериваю читання i годинами сиджу мовчки, без слова i
руху...
Коцюбинський хотiв i далi слухати цi химери господаря, та Чикаленко
почав розповiдати про виконанi ним в Ки вi доручення Красовського. Сам
старий вiд того часу, як ослiп, не ви©здив з ма тку i взагалi не кидав
сво © садиби й на кiлька годин. Родина покинула його й ви©хала до столицi.
Нервовi люди боялись ночувати в одному будинку з ним. Його безсоннi ночi,
що минали за голосним читанням апокалiпсису, i його не зрозумiлi нiкому,
майже iстеричнi вигуки по ночах наводили жах на родичiв, i вони бували в
нього тiльки вдень. Вiн спав раз на добу - з ранку до обiду.
Принесли легко© закуски, фруктiв i охолодженого вина. Чикаленко
одночасно ©в, запивав вином i розповiдав безперестану. Було помiтно, що
Красовський слухав його з насолодою. Вродливе обличчя слiпого безперервно
реагувало на всi новини, що йому розповiдалися. Вiн, вiдповiдно до слiв
сво©х гостей, то всмiхався. то насторожувався i немов завмирав, то кивав
головою, стверджуючи почуте, розкривав захоплено рота i розтягав у сторони
за давньою-давньою звичкою сво© пишнi свiтлi вуса. При цьому очi його
немов дивились над головами присутнiх, на стiни, з яких давно вже родичi
познiмали й повивозили картини i там на вицвiлих шпалерах залишились лише
темнi тiнi та гвiздки. Взагалi за родичами попливло все багатство
Красовського, i в ма тку давно не лишилося золота, хiба що золотi рибки в
акварiумi на верандi...
Потiм, пiсля вина й закуски, Чикаленко, що таки неабияк розпарився вiд
сонця й подорожi, попросився вiдпочити i пiшов десь на канапу.
Коцюбинський зiйшов у сад, що здавався йому великим i привабливим.
Сад i справдi був цiкавий i - на великий подив Михайла Михайловича -
повен квiтiв, висаджених на добре впорядженi газони i просто понад
дорiжками. - Для кого зберiга ться i впорядкову ться цей чудовий куток? -
запитував себе Михайло Михайлович.I незабаром побачив старого садiвника,
що порався бiля грядок з квiтами. Коцюбинський пiшов просто до нього.
Старий працював у Красовських ще з молодих лiт. Коцюбинський довiдався,
що вiд пана наказ ретельно доглядати за садом, пильнувати дерев i
особливо квiтiв. За пановим наказом були збудованi великi теплi квiтники,
де розводилися незнанi в цих краях рослини. Пан хотiв, щоб про його квiти
була слава по всiх довколишнiх повiтах. Так пояснив панську примху
садiвник.
- А чи господар любив квiти i сад, коли мав зiр?
- Нi, пане,вiдповiв садiвник,- не любив нiколи. Та й найменшо©
прихильностi до них не мав. Навпаки. вiн не раз умовляв стару панi, яка
зараз у Петербурзi, щоб вона звiльнила мене з роботи, бо садiвник ©м,
мовляв, непотрiбний. Але панi не погоджувалась. А тепер пан виклика мене
щодня i розпиту ться про квiти. Вiн навiть пам'ята назви найцiкавiших
сортiв i часто дару ©х сво©м знайомим, що при©здять до нього, або
розсила iмениннi букети по сусiдах-помiщиках. У пана багато примх...
Але то були не примхи. Коцюбинський уже збагнув слiпого пана. Квiтами
вiн приваблював до себе людей, що ©х хотiв чути коло себе якнайчастiше.
Вiд гостей вiн довiдувався про все, що знали i про що чули вони.
Михайло Михайлович не сказав про сво© думки балакучому садiвниковi.
Почастувавши його цигарками, вiн запитав:
- А як вiн позбувся зору?
- Вiд переживань. Кожен на його мiсцi захворiв би. Коли в дев'ятсот
п'ятому пiшли непорядки по селах, почав народ бунтувати, то панову
економiю палили чотири рази. Двiчi мало не згорiв сам Красовський - його
врятувала челядь. Вчетверте, як пiдпалили стайнi з кровними орловськими
рисаками та комори з пшеницею, то вранцi пана одвезли до лiкарнi. Казали,
що вiн став несповна розуму. Та, мабуть, брехали: повернувся вiн при
розумi, та темний, до очей якась вода пiдпливла й заступила йому свiт. То
вже куди не возили - i по лiкарнях i по монастирях - не зарадило. Вiд тих
часiв i не спить вiн ночами. Кажуть люди, якi бiля нього прислужують, що
це вiн ма ток стереже...
Коцюбинський не мiг нiчого вiдповiсти. За давно виробленою звичкою вiн
уже в думках вникав у внутрiшнiй свiт старого дивака i, здавалося йому,
розумiв до кiнця цю людину. Тепер йому зрозумiло, чому не спить по ночах
Красовський: бо©ться, що прийдуть мужики i знову пiдпалять ма ток i
спалять його самого. Сидячи в крiслi i слухаючи апокалiпсис, вiн, певне,
прислуха ться до кожного звуку вночi, до кожного кроку поблизу, i жах
пройма його, коли вiн не розпiзна , кому належать несподiванi кроки...
Розбурханий i знервований страшними химерами Iоанна Богослова, ночами вiн
раз у раз зазна жаху i панiчно борса ться в сво му тiсному кабiнетi. I
так кожно© ночi в довгi роки, що минули, i майбутнiми, мабуть, недовгими
вже роками.
Вiн подякував садiвниковi, що з радiстю показав йому сво квiткове
царство, i пiшов поблукати садом. Думки про Красовського не покидали його.
Треба було трохи розвiятися. Коцюбинський вирiшив вийти з саду на поле,
оглянути мiсцевiсть. Але, на великий свiй подив, йому не пощастило вийти:
скрiзь був високий паркан з набитими вгорi цвяхами, що грiзно стирчали
вгору. Але ж мусила десь бути хвiртка...
Коцюбинський пiшов пiд парканом, шукаючи виходу. Вiн продирався крiзь
чагарник у глухому кутку саду i раптом почув притишене гарчання псiв.
Схоже було, що вони пожирали якусь ©жу i, давлячись шматками, глухо
гарчали. Михайло Михайлович хотiв повернути вбiк, але цiкавiсть перемогла.
Вiн пройшов ще кiлька крокiв уперед, до останнiх кущiв глоду i бузини.
Обережно .розгорнув руками густi гiлки i спинився вражений.
За кiлька крокiв перед ним, у невеличкiй по площi високiй загорожi,
стояв пан Красовський серед згра© великих зголоднiлих псiв. Лакей тримав
високо на плечi лозового кошика i подавав пановi шматки сирого м'яса i
кiстки. Красовський спритно намацував шматки i розкидав на рiзнi боки. З
десяток псiв, що кожен з них був не менший за середнього вовка,
пiдстрибували за шматком, гризлись i впиналися один одному в горлянку;
вiдскочивши вбiк, давились м'ясом i потiм знову скажено кидалися в гурт.
На пiднятому обличчi Красовського, осяяному сонцем, грала усмiшка.
Коцюбинський пустив з рук гiлки чагарника, i видовище зникло. Тiльки
глуха метушня i гарчання псiв переслiдували його.
Залишатися тут довше було важко. Вiн поспiшав. Треба було знайти
Чикаленка й тiкати, тiкати з цi © божевiльнi.
Бiля газонiв його спинив садiвник.
- Якщо, пане, залишитеся тут ночувати, то - щоб знали - уночi краще не
виходити з будинку...
- А то чому?
- В садибу випускають псiв... То гiрше за вовкiв...
- Розумiю... дякую...
I Михайло Михайлович пiшов до веранди. Але Чикаленка в домi не знайшов.
Той уже прокинувся i вийшов собi поблукати по садибi. Михайло Михайлович
трохи почекав його i поволi пiшов на розшуки.
Йому не пощастило: вiн знайшов Чикаленка, коли той розмовляв з
Красовським на лавi в саду,
- Спека минула, нам би слiд ©хати, - сказав Коцюбинський.
Чикаленко на знак згоди тiльки мовчки кивнув головою, щоб не спиняти
Красовського, що, певне, не почув Коцюбинського i говорив собi далi:
- Iоанн Богослов на островi Патмосi бачив чудеснi марева, в яких
повиннi ми вбачати божественне начало, руку провидiння, що пiдняла завiсу
над iсторi ю, по якiй дано людству плутатися тисячолiттями. Нiхто не зна
- сьогоднi, чи завтра, чи через тисячу лiт почнеться нова ера, яку в
апокалiпсисi i названо царством Христа. А перед цим буде вiк темноти i
бунтарства людського духу. Хто доведе, що вiк цей не розпочався... I в
чому сьогоднi наш порятунок? Розум людський сьогоднi неспокiйний i
борса ться мiж абсолютною покорою i сатанинським повстанням... Коли ж
ждати загибелi - вдень чи вночi, коли спить дух ста сорока чотирьох тисяч
людей, мiчених Христовою печаткою?.. Нiхто не зна , нiхто не скаже... -
Вiн на одну мить спинився.
Михайло Михайлович багатозначно глянув на Чикаленка, i вони, не чекаючи
кiнця мови Красовського, почали прощатись. Красовський стривожився,
заметушився, але затримувати не зважився.
- Надходить вечiр, пора, - промовив Михайло Михайлович i пошкодував, що
сказав: вiн помiтив, як раптом притих Красовський. При згадцi про вечiр з
обличчя його зникла усмiшка i на все ще пiднесене обличчя лягли тiнi суму
й покори.
Бiля фаетона Михайла Михайловича чекав садiвник з букетом чудових,
рiдких у цих краях квiтiв.
- Що це? - запитав Чикаленко.
- Це, - Коцюбинський хвилину подумав i з притиском на кожному словi
продовжував, - помiщика Красовського химера...
Але фаетон уже котився рiвною вкоченою дорогою, i вечiр перетинав ©м
шлях.
Обидва мовчали. Ще не розвiялись важкi враження сумно© гостини.
Хотiлося Михайловi Михайловичу висловити сво му приятелевi думку, що
все не покидала його: отже, помiщик Красовський уже не вiрить людям i тому
боронити сво життя довiря тiльки звiрам. Але не сказав цього
Коцюбинський, бо хоча Чикаленка в бурнi роки i не палили селяни, але хто
зна , як вiн зумiв тодi врятувати сво майно i життя.
З пiвдороги про©хали риссю, потiм конi пiшли повiльним кроком. Додому
було недалеко i не було потреби поспiшати. В темрявi обабiч дороги лиснiли
мовчазнi ниви, зрiдка кашляв кучер та часом кричав спросоння сполоханий
перепел.
Чикаленко всю дорогу над чимсь мiркував i, нарештi, промовив:
- Непоко©ть мене "Рада"...
- А що саме?
- Iнтриги навколо газети, недовiр'я до не©, нападки... Я розумiю -
партiйна боротьба! - але ж "Рада" нiколи не була вузькопартiйною газетою.
Ми да мо притулок усiм укра©нцям, та до нас iдуть далеко не всi, не всi
прагнуть спiвробiтництва з нами. А хiба публiка цього не вiдчува ? I вона
теж почина з недовiрою ставитись до нас, та ви й самi це зна те.
Коцюбинський слухав мовчки. Чикаленко продовжував:
- Та як iнакше публiцi дивитися на нас, коли найпопулярнiшi люди, в
авторитет яких вона вiрить, покидають нас, не хочуть працювати з нами...
В темрявi не було видно його обличчя, але Коцюбинському здавалось, що
воно злегка всмiха ться, запобiгливо i трохи по-лакейському, щоб схилити
його на свiй бiк. Натяк Чикаленка на "когось", хто кида ©х, Коцюбинський
вiдразу зрозумiв, та той i не думав особливо маскувати змiст сво©х думок.
- Ось i ви, Михаиле Михайловичу, покида те нас... Все обiця те i слова
свого не додержу те...
- Що я можу зробити?
- Багато, дуже багато. Коли б читач у нашiй газетi бачив ваше iм'я, вiн
з бiльшим довiр'ям ставився б до нас. Ви вперто не хочете нам нiчого
давати. Свого часу ми пропонували вам стати за редактора - ви
вiдмовились...
- Але ж мо редагування вашо© газети тiльки завдало б шкоди ©©
лояльностi. До того ж я не мiг покинути роботу в земствi, якщо ви
пам'ята те.
- Чудово пам'ятаю - це не так давно було. Ви поставили питання так:
коли статистичне бюро чернiгiвського земства, де ви працю те, буде
лiквiдоване, то ви тодi зможете погодитися на нашу пропозицiю... Коли ж цi
то не погодитесь... Статбюро при губернському земствi не було лiквiдоване,
i ми залишились без вас:.. Але ж, Михаиле Михайловичу, прошу вас не
гнiватися, хiба ж ви з належною пошаною поставились до нашо© пропозицi©,
коли вiдразу ж у сво©х умовах вiддали перевагу роботi в земствi, тiй
роботi, яка вам, судячи з ваших же слiв, давно вже остобiсiла. Та ми не
пам'ята мо про це... Зараз ми хочемо, щоб ви друкувались у нас, щоб люди
бачили, що ви не проти нас.
Коцюбинський був Чикаленковим гостем, i з боку господаря було не зовсiм
тактовно викликати його на подiбнi розмови. Але не про це думав
Коцюбинський. його давно вже тривожило iнше. Вiн i справдi не бажав
виступати у "Радi" i в деяких ки©вських журналах. Але скрiзь тут працювали
люди, серед яких були й такi, що називали себе його товаришами. Вони
допомагали в його важкому життi, шанували в ньому визначного письменника.
З ними вiн був зв'язаний в минулому спiльною роботою. Зда ться, вони мали
право ставити перед ним такi запитання, якi ось поставленi допiру одним з
його знайомих.
Та треба було виправдуватись, i вiн вiдповiв:
- Але ж, розумi те, умови мого життя не дають менi змоги працювати...
Де ж узяти часу для творчо© працi?
Так писав вiн i в сво©х листах до цих людей. Але в Чикаленка, певне,
все було заздалегiдь обмiрковано.
- Часу, звичайно, вам браку - в цьому ми не сумнiва мось. Але ж за
останнi два роки ви детно написали i друкували в рiзних органах - вiд
галицьких до петербурзьких. Могли б написати й для нас, адже ми й
територiально ближчi до вас...
Але Коцюбинський мовчав, i тодi Чикаленко, боячися, щоб вiн не
образився i не сказав нiчого рiзкого, шо потiм негарно позначилось би на
©х стосунках, дипломатично перейшов на iншi теми.
Так i залишилась ця розмова недокiнч ною.
З долини раптом постала темна громада дерев i крiзь гущавину парку
виблиснули вогнi садиби.
Внизу долина, всiяна вогнями, потопа в пiснях. Тут не село, а просто
величезна долина, оточена горами й перелiсками. Посерединi, внизу,
криничка з каплицею. Це - "свята" криниця. А довкола - людний ярмарок, що
миготить i блима сотнями великих i малесеньких огнiв. Цi © темно© ночi
видно тiльки вогнi i чути гомiн та пiснi. Люди порозкладали багаття на
нiч, i кожне село сто©ть бiля сво©х вогнищ i спiва сво©х пiсень. Вся
долина немов змага ться.
А довкола - нi подиху вiтру, нi хмаринки.
Парубок-вiзник, що збира ться вести його з сво © власно© охоти на
ярмарок, теж на хвилину затих i теж дивиться вниз, огляда знайому йому
картину. Мовчать обидва.
Власне, вiн не дума чогось купувати на ярмарку. Йому нiчого не треба,
та й грошей нема . З пошти чомусь i досi нема повiдомлення про грошi.
Ярмарок цiкавить його сво©ми традицiями i народними звичаями, що ©х можна
побачити тiльки тут, на ярмарку, бiля криницi.
Та й зрештою треба було кудись по©хати. Бо пiсля при©зду до ма тку
Грiнченка, пiсля iсторi© з знайомим селянином i подорожi до слiпого пана,
вiдпочинок у Кононiвцi - не вiдпочинок; навiть польовi обходини втратили
свою принаднiсть. Так, немов нахмарило i ось-ось посi нудний дощ. Щоб не
нудьгувати в останнi днi, треба було кудись подорожувати. Славетний
ярмарок на Лубенщинi - це чудова нагода для розваги. I, зда ться, не
доведеться шкодувати.
- А то що? - схвильовано запиту вiн парубка, побачивши вдалинi
повiльну рiку вогнiв.
- То воли... ©х ведуть напувати, а на роги налiпили свiчок... Такий
звичай - цi © ночi воли з свiчками.
- Ходiмо, ходiмо...
I вони поспiшають вниз - мiж люди й вогнi. Та не так легко перейти
ярмарок, де вирують поночi людськi хвилi, перетинають путь пороги поснулих
ярмарчан i сплiтаються невгамовнi людськi течi©. Раз у раз натикаються на
людей. Iнодi ©х просять до гурту бiля вогнища. Якийсь дядько, що добре
поярмаркував, чiпля ться до Коцюбинського i не кида його, поки Михайло
Михайлович не погоджу ться пiд одною яткою випити разом з ним бодай меду,
якщо пан не охочий до горiлки.
Коцюбинський радi , що вiзник пiшов разом з ним до ярмарку, бо сам вiн,
певне, заплутався б тут поночi мiж людьми, волами, збiжжям i крихкими
гончарними виробами. Та й парубок сам по собi при мний - високий,
чорнявий, з глибокими, в тiнях, очима, ще й двома щипочками чорненьких
вусiв. Веселий на вдачу i говiркий. Михайло Михайлович уже почастував його
смородиновою з перцем...
В каплицi над криницею правлять позмiнне без перерви попи. Важко було
протовпитися всередину, та й не цього хочеться обом. Ледве визволилися з
натовпу молiльникiв i пiрнають знову в пiснi i вогнища.
Гурт змага ться в спiвах з гуртом, село з селом. А хто вiдбився вiд
сво©х, сидить собi сам пiд рядном, щоб теплiше, i теж курличе сво © -
годинами одно© А тi © ж...
Зда ться, цi © традицiйно© ночi люди моляться. Вони розклали священне
багаття i одчайдушними, безперервними пiснями забивають баки сво©м iдолам.
Воли повiльно повертають голови з свiчками на рогах -i море вогникiв
мерехтить i переплеску ться, як у казцi. I у всьому цьому могутня сила
незнайомо© простоти й щиростi.
Коцюбинський почува , що в ньому прокида ться давн забуте почуття, як
давно колись, у дитинствi.
Його провiдник часто вiта ться з людьми. У нього тут сила знайомих.
Люди з далеких-далеких сiл виявляються раптом його знайомими. Обiймаються,
цiлуються, частують один одного i знову цiлуються.
Добре, що не по©хав з ним Чикаленко. Вiн заважав би сво©ми розмовами...
А тут так добре, чудесно!.. Серед цi © простоти й сердечностi.
Бiля одного гурту Михайло Михайлович спиня ться. Вiн довго сто©ть тут i
слуха пiсень. Таких ще не доводилось чути.
Ось i весь гурт втиха i чути тiльки чистий тремтячий голос одно©
старо© жiнки:
Над морем глибоким
Сто©ть терем високий,
Ой, там сто©ть липа,
Золотом обвита.
А шовком перевита.
А в тiм теремi
Марусенька русу косу чеше.
Прийшов до не©
Батенько ©©:
- Вiдчини, донечко.
- Нi, не вiдчиню,
Буйного вiтру боюся,
Бо вiтер косу розмете,
сонце личенько спече.
Потiм вона стиха . А за хвилину гурт тихо розпочина ново©.
В тихiй задумi Михайло Михайлович iде далi. Пiснi його розчулили. Вiн
дума про те, що цi © ночi тут в освяченiй традицi ю долинi народ немовби
розкрив свою чисту, безневинну душу.
I не помiчають, як на сходi блiдне виднокруг i поволi, тихо в'януть
потомленi зiрки. Все блукають помiж гуртiв. Щоправда, парубок немов
пiдтоптався: трохи вiдста i почина сопiти вiд утоми. Отако©!.. Це через
численнi зустрiчi з знайомими ярмарчанами!.. Який кремезний козарлюга, а й
вiн таки начастувався: набiк точиться... А проте вiн хоче перемогти хмiль
i не вiдста . Тiльки робиться балакучiшим.
Вони йдуть до знайомо© ятки, щоб, нарештi, вiдпочити трохи перед
вiд'©здом.
- Мене пiв'ярмарку зна , все хорошi знайомi,- хвалиться парубок.- У
повiтi куди не за©ду, в село чи хутiр, так усi до себе тягнуть... Тiльки б
душа хотiла гуляти!.. Нiхто для мене нiчого не шкоду . Ну, i я, сказать,
для народу в силах багато зробити... В городi коли хто бува , з якою
просьбою, абощо, то вже я йому завжди знайду людину, яка в усьому
зарадить... Ночувати до мене ©здять. Кожно© ночi хтось бува ... I не
родичi, не приятелi, а просто хорошi люди, знайомi... вип' мо,
набалака мося...
У ятцi Коцюбинському приготовлено дерев'яний тапчан. Парубок ставить
один бiля одного два ослони i розташову ться на них. Поки Михайло
Михайлович, зворушений усiм тим, що бачив i чув, вороча ться i не спить,
парубок продовжу розповiдати:
- На селi я бажаний гiсть у дядькiв. А в мiстi - вони мо© гостi.
Навезуть ото менi гостинця всякого.,
Але менi воно без дiла. Я без нужди живу. У мене все е i нiчого менi не
треба...
За тонкою стiною з шалiвки хазя©н стиха ла ться з жiнкою. Власне, в
його лайцi нема нiчого злого: просто в нього така звичка, щоб трохи щодня
лаяти жiнку й чути вiд не© лагiдну вiдповiдь.
Надворi добре розвидня ться, хоч до сходу сонця ще далеко. Ярмарковий
нiчний гамiр не вгамову ться. Але вiн не заважа . При мна втома опанову
м'язи, все тiло, легка дрiмота повива мозок.
- Все в мене , i живу я добре, бо маю голову на плечах добру, а не
тiльки конi, щоб звощикувати... Мене один приятель одрекомендував, i тепер
я маю ще вигiднiшу роботу, хоч не кидаю й iзвозу...
"Ну, ну, цiкаво, що вiн там ще вмi робити?" А очi склепилися, при мно
так, i не хочеться ворушити жодним м'язом.
- Одрекомендував мене знайомий - i зразу на вiсiмнадцять карбованцiв у
мiсяць. А пiсля одного дiла десятку набавили. Двадцять вiсiм карбованцiв -
це ж заробiток!..
"Так, так... Яка ж пак у нього робота? Цiкаво, але нехай закiнчу ...
Пора..."
- Та й роботи, власне, нiяко©... Щита ться, що я в полiцi© роблю, вродi
як тайним агентом, щоб полiтику вислiджувати... Ну, яка ж це робота!..
Наслуха шся чого вiд людей, а потiм iдеш i слово в слово перекажеш... I за
це - цiлих двадцять вiсiм карбованцiв!.. Хiба не повезло!..
"Що вiн верзе?.. Тайним агентом? Шпигуном?.. I навiть жалування
дiста ?!"
Михайло Михайлович зводиться на лiкоть: може, раптом приверзлося? А
парубок, уже засинаючи, ледве ворушить язиком:
- На екс-про-прi-i-ацiю пiдбив п'ятьох м...молодчикiв... Пошту
грабували. Ну, й зловили... всю кумпанiю. Сам начальник отдiл нiя
викликав... руку тиснув i благодарность. "Молодець... Герой..." Просив
студентiв i революцiонерiв у повiтi вислiджувати.
Останнiх слiв Коцюбинський не слуха . Вiн пiдхоплю ться з тапчана й
поспiшно взува ться. Потiм iде за ванькир до хазя©на й розрахову ться.
Здивований господар не встига навiть нiчого розпитатися.
Коцюбинський покида ятку. На хвилину спиня ться.
Рожевi на сходi небо. Ярмарок гомонить. Але пiснi стихли i вогнi
погасли. Легким ранковим вiтром змело, як прозорий туман, чарiвну казку
цi © ночi.
Вiн застiба пальто на всi гудзики i швидким кроком iде серед людського
гурту.
Через два днi швидкий по©зд забрав його з кононiвських ланiв i лук.
Прощайте, сонячнi ниви, васильковi стежки i жайворонковi дифiрамби
сонцю... I вiрнi супутники щоденних дитячо-казкових подорожей серед полiв
- бiлi пухнастi пси!..
Мiсто жде, щоб знову обплутати його в залiзнi пута обов'язку.
Вчорашнiй по©зд повiз туди лист. Лист до його чулого друга. "Подаруй
менi п'ятницю вранцi..." I пiдпис:
"Твiй комiк..."
II. ТИХА СIВЕРЯНСЬКА ВУЛИЦЯ
Одхилив дверi й увiйшов до порожнього передпокою. Довкола панувала
тривожна тиша.
Але хтось же мусив бути вдома!.. Зрештою, куди могла пiти мати?
Михайло Михайлович поставив долi невеличкий чемодан i, в мороцi
передпокою намацавши гачок, повiсив пальто.
Дома хтось мусив бути. Але нiхто не виходив зустрiти його, як це було
завжди, з радiсними вигуками, смiхом i поцiлунками. Щоправда, вiн ви©здив
усього на якихось три днi, але всi ж знали, яка справа примусила його до
подорожi... Повиннi були б чекати...
Може, не дiстали його телеграми?.. Але ж ©м вiдомо, коли приходять
пароплави до Чернiгова, i хiба не слiд ждати його щодня, кожно© години й
хвилини?..
А-а... як це йому не спало на думку вiдразу?.. Всi, напевне, в садку.
Хто ж у таку спеку сидiтиме в хатi. А дiти, можливо, десь на вулицi.
I Михайло Михайлович стомлено сiв у крiсло i, невесело й гiрко думаючи
про щось, механiчно почав витирати поголену голову. Часом рука його з
хусткою спинялась на мить, потiм поволi й нерiшуче рухалась далi
Чотири днi тому заарештовано сестру Ольгу i вiдразу перевезено до
Ки ва. Вночi прийшла полiцiя. Вiн ще працював у себе в кабiнетi i сам
вiдчинив ©м дверi. Знайомий околоточний надзиратель Нестеренко промимрив
вибачення, потiм об'явив про мету свого приходу i налагодився був робити
трус. Але Михайло Михайлович обурився, запротестував, i Нестеренко
обмежився лише про людське око - з ним було дво городовикiв - поверховим
оглядом чемоданiв Ольги Михайлiвни, що гостювала вже кiлька днiв у брата.
Готуючись iти з полiцi ю, Ольга Михайлiвна була цiлком спокiйна i навiть
iронiзувала з околоточного. Вона теж була пiд постiйним наглядом полiцi© i
подiбнi ситуацi© були ©й не впервину. Звичайно, не знайшли нiчого. Але в
родинi наробили переполоху.
Ясно, полiцiя керувалась бiльше пiдозрою. Навряд чи були в ©©
розпорядженнi серйознi матерiали. Та все ж Ольгу треба було рятувати.
Треба було знайти потрiбних людей, умовляти, просити... Доводилось знову
бути зобов'язаним перед людьми, з якими хотiлось би не переходити межi
офiцiальних стосункiв чи випадкового знайомства.
Але добре те, що всi цi прикростi вже позаду.
Михайло Михайлович пiдвiвся. Треба було вийти в садок, розшукати
дружину, матiр...
Вiн нахилився до вiкна i раптом побачив у садку, бiля клумби з
красолями, на ослонi Вiру Iустинiвну й матiр. Не чути було, про що вони
розмовляли. Дружина поклала на плече матерi голову i, певне, плакала.
"Що сталося?"
Адже не тому плаче дружина, що заарештовано Ольгу Михайлiвну. Вона не
плакала навiть тодi, чотири днi тому, i втiшала iнших.
"Що ж сталося?"
I вже вiд самих дверей на веранду Коцюбинський повернувся до кiмнати i
знову сiв у крiсло, в здогадах похиливши голову.
насолоду, чим дужче палило.
Достигали неосяжнi ниви. Неначе в глибокiй задумi, хилився налитий
колос. Щось обмiрковував дорогою Чикаленко. Його немолоде обличчя, з
невеличкими вусами, було замислене. Вiн мовчав.
Чикаленко був лiберальним паном, полюбляв бравiрувати сво©м
демократизмом i любов'ю до укра©нського селянства. Фiнансував ки©вську
газету "Рада" i був одним з ©© редакторiв. До ма тку на©здив не так часто,
бiльше жив у Ки вi. До того ж мав ще один ма ток на Херсонщинi.
В Ки вi мав знайомства серед iнтелiгенцi© рiзних вiдтiнкiв. Був одним з
органiзаторiв "Товариства допомоги науцi i штуцi" i любив, щоб говорили
про нього як про укра©нського мецената.
Тепер вiн хотiв показати Коцюбинському свого загадкового сусiда, про
якого вже й ранiш було мiж ниви немало розмов.
Помiщик Красовський, до якого вони ©хали, зустрiв гостей, стоячи на
ганку з довгою палицею в руках, без кашкета i пiджака. Вiн простягав ©м
руку, хоч гостi були ще крокiв за десять. Красовський був слiпий. Прозорий
погляд його вiдкритих очей був звернений кудись над головами людей, i
складалось враження, що Красовський бачить... Та це лише здавалося: три
роки тому вiн втратив зiр i - назавжди. Коцюбинському було непри мно
бачити слiпу людину, бо в нього самого в Чернiговi залишилась слiпа мати.
Всi тро пройшли до вiтальнi.
- Все по-старому? - питався Чикаленко. Тут вiн провадив розмову, а
Коцюбинський лиш зацiкавлено слухав.
- По-старому, як ранiш, дорогий.- I Красовський сумно хитав сивою
головою. Вiтер крiзь вiдкрите вiкно ворушив його розкiшну сиву чуприну, i
коли б не прозорi очi, вiн здавався б вродливим.
- Бiблiю чита те?
- Апокалiпсис,- виправив Чикаленка господар,- апокалiпсис слухаю
щоночi, дорогий мiй... Але - нещастя... Никифiр, лакей мiй... зовсiм
спився i вже не чита менi. Нового лакея знайшли, молодого,- цей чита
тепер, та вже не те... Никифiр сам вiрив у все, що читав. Вiн для себе
читав, а я слухав. А цей для мене чита - без розумiння i вiри... Нема в
нього, дорогий мiй, того почуття, що да насолоду вiд читання. Важко менi
тепер ночами... Перериваю читання i годинами сиджу мовчки, без слова i
руху...
Коцюбинський хотiв i далi слухати цi химери господаря, та Чикаленко
почав розповiдати про виконанi ним в Ки вi доручення Красовського. Сам
старий вiд того часу, як ослiп, не ви©здив з ма тку i взагалi не кидав
сво © садиби й на кiлька годин. Родина покинула його й ви©хала до столицi.
Нервовi люди боялись ночувати в одному будинку з ним. Його безсоннi ночi,
що минали за голосним читанням апокалiпсису, i його не зрозумiлi нiкому,
майже iстеричнi вигуки по ночах наводили жах на родичiв, i вони бували в
нього тiльки вдень. Вiн спав раз на добу - з ранку до обiду.
Принесли легко© закуски, фруктiв i охолодженого вина. Чикаленко
одночасно ©в, запивав вином i розповiдав безперестану. Було помiтно, що
Красовський слухав його з насолодою. Вродливе обличчя слiпого безперервно
реагувало на всi новини, що йому розповiдалися. Вiн, вiдповiдно до слiв
сво©х гостей, то всмiхався. то насторожувався i немов завмирав, то кивав
головою, стверджуючи почуте, розкривав захоплено рота i розтягав у сторони
за давньою-давньою звичкою сво© пишнi свiтлi вуса. При цьому очi його
немов дивились над головами присутнiх, на стiни, з яких давно вже родичi
познiмали й повивозили картини i там на вицвiлих шпалерах залишились лише
темнi тiнi та гвiздки. Взагалi за родичами попливло все багатство
Красовського, i в ма тку давно не лишилося золота, хiба що золотi рибки в
акварiумi на верандi...
Потiм, пiсля вина й закуски, Чикаленко, що таки неабияк розпарився вiд
сонця й подорожi, попросився вiдпочити i пiшов десь на канапу.
Коцюбинський зiйшов у сад, що здавався йому великим i привабливим.
Сад i справдi був цiкавий i - на великий подив Михайла Михайловича -
повен квiтiв, висаджених на добре впорядженi газони i просто понад
дорiжками. - Для кого зберiга ться i впорядкову ться цей чудовий куток? -
запитував себе Михайло Михайлович.I незабаром побачив старого садiвника,
що порався бiля грядок з квiтами. Коцюбинський пiшов просто до нього.
Старий працював у Красовських ще з молодих лiт. Коцюбинський довiдався,
що вiд пана наказ ретельно доглядати за садом, пильнувати дерев i
особливо квiтiв. За пановим наказом були збудованi великi теплi квiтники,
де розводилися незнанi в цих краях рослини. Пан хотiв, щоб про його квiти
була слава по всiх довколишнiх повiтах. Так пояснив панську примху
садiвник.
- А чи господар любив квiти i сад, коли мав зiр?
- Нi, пане,вiдповiв садiвник,- не любив нiколи. Та й найменшо©
прихильностi до них не мав. Навпаки. вiн не раз умовляв стару панi, яка
зараз у Петербурзi, щоб вона звiльнила мене з роботи, бо садiвник ©м,
мовляв, непотрiбний. Але панi не погоджувалась. А тепер пан виклика мене
щодня i розпиту ться про квiти. Вiн навiть пам'ята назви найцiкавiших
сортiв i часто дару ©х сво©м знайомим, що при©здять до нього, або
розсила iмениннi букети по сусiдах-помiщиках. У пана багато примх...
Але то були не примхи. Коцюбинський уже збагнув слiпого пана. Квiтами
вiн приваблював до себе людей, що ©х хотiв чути коло себе якнайчастiше.
Вiд гостей вiн довiдувався про все, що знали i про що чули вони.
Михайло Михайлович не сказав про сво© думки балакучому садiвниковi.
Почастувавши його цигарками, вiн запитав:
- А як вiн позбувся зору?
- Вiд переживань. Кожен на його мiсцi захворiв би. Коли в дев'ятсот
п'ятому пiшли непорядки по селах, почав народ бунтувати, то панову
економiю палили чотири рази. Двiчi мало не згорiв сам Красовський - його
врятувала челядь. Вчетверте, як пiдпалили стайнi з кровними орловськими
рисаками та комори з пшеницею, то вранцi пана одвезли до лiкарнi. Казали,
що вiн став несповна розуму. Та, мабуть, брехали: повернувся вiн при
розумi, та темний, до очей якась вода пiдпливла й заступила йому свiт. То
вже куди не возили - i по лiкарнях i по монастирях - не зарадило. Вiд тих
часiв i не спить вiн ночами. Кажуть люди, якi бiля нього прислужують, що
це вiн ма ток стереже...
Коцюбинський не мiг нiчого вiдповiсти. За давно виробленою звичкою вiн
уже в думках вникав у внутрiшнiй свiт старого дивака i, здавалося йому,
розумiв до кiнця цю людину. Тепер йому зрозумiло, чому не спить по ночах
Красовський: бо©ться, що прийдуть мужики i знову пiдпалять ма ток i
спалять його самого. Сидячи в крiслi i слухаючи апокалiпсис, вiн, певне,
прислуха ться до кожного звуку вночi, до кожного кроку поблизу, i жах
пройма його, коли вiн не розпiзна , кому належать несподiванi кроки...
Розбурханий i знервований страшними химерами Iоанна Богослова, ночами вiн
раз у раз зазна жаху i панiчно борса ться в сво му тiсному кабiнетi. I
так кожно© ночi в довгi роки, що минули, i майбутнiми, мабуть, недовгими
вже роками.
Вiн подякував садiвниковi, що з радiстю показав йому сво квiткове
царство, i пiшов поблукати садом. Думки про Красовського не покидали його.
Треба було трохи розвiятися. Коцюбинський вирiшив вийти з саду на поле,
оглянути мiсцевiсть. Але, на великий свiй подив, йому не пощастило вийти:
скрiзь був високий паркан з набитими вгорi цвяхами, що грiзно стирчали
вгору. Але ж мусила десь бути хвiртка...
Коцюбинський пiшов пiд парканом, шукаючи виходу. Вiн продирався крiзь
чагарник у глухому кутку саду i раптом почув притишене гарчання псiв.
Схоже було, що вони пожирали якусь ©жу i, давлячись шматками, глухо
гарчали. Михайло Михайлович хотiв повернути вбiк, але цiкавiсть перемогла.
Вiн пройшов ще кiлька крокiв уперед, до останнiх кущiв глоду i бузини.
Обережно .розгорнув руками густi гiлки i спинився вражений.
За кiлька крокiв перед ним, у невеличкiй по площi високiй загорожi,
стояв пан Красовський серед згра© великих зголоднiлих псiв. Лакей тримав
високо на плечi лозового кошика i подавав пановi шматки сирого м'яса i
кiстки. Красовський спритно намацував шматки i розкидав на рiзнi боки. З
десяток псiв, що кожен з них був не менший за середнього вовка,
пiдстрибували за шматком, гризлись i впиналися один одному в горлянку;
вiдскочивши вбiк, давились м'ясом i потiм знову скажено кидалися в гурт.
На пiднятому обличчi Красовського, осяяному сонцем, грала усмiшка.
Коцюбинський пустив з рук гiлки чагарника, i видовище зникло. Тiльки
глуха метушня i гарчання псiв переслiдували його.
Залишатися тут довше було важко. Вiн поспiшав. Треба було знайти
Чикаленка й тiкати, тiкати з цi © божевiльнi.
Бiля газонiв його спинив садiвник.
- Якщо, пане, залишитеся тут ночувати, то - щоб знали - уночi краще не
виходити з будинку...
- А то чому?
- В садибу випускають псiв... То гiрше за вовкiв...
- Розумiю... дякую...
I Михайло Михайлович пiшов до веранди. Але Чикаленка в домi не знайшов.
Той уже прокинувся i вийшов собi поблукати по садибi. Михайло Михайлович
трохи почекав його i поволi пiшов на розшуки.
Йому не пощастило: вiн знайшов Чикаленка, коли той розмовляв з
Красовським на лавi в саду,
- Спека минула, нам би слiд ©хати, - сказав Коцюбинський.
Чикаленко на знак згоди тiльки мовчки кивнув головою, щоб не спиняти
Красовського, що, певне, не почув Коцюбинського i говорив собi далi:
- Iоанн Богослов на островi Патмосi бачив чудеснi марева, в яких
повиннi ми вбачати божественне начало, руку провидiння, що пiдняла завiсу
над iсторi ю, по якiй дано людству плутатися тисячолiттями. Нiхто не зна
- сьогоднi, чи завтра, чи через тисячу лiт почнеться нова ера, яку в
апокалiпсисi i названо царством Христа. А перед цим буде вiк темноти i
бунтарства людського духу. Хто доведе, що вiк цей не розпочався... I в
чому сьогоднi наш порятунок? Розум людський сьогоднi неспокiйний i
борса ться мiж абсолютною покорою i сатанинським повстанням... Коли ж
ждати загибелi - вдень чи вночi, коли спить дух ста сорока чотирьох тисяч
людей, мiчених Христовою печаткою?.. Нiхто не зна , нiхто не скаже... -
Вiн на одну мить спинився.
Михайло Михайлович багатозначно глянув на Чикаленка, i вони, не чекаючи
кiнця мови Красовського, почали прощатись. Красовський стривожився,
заметушився, але затримувати не зважився.
- Надходить вечiр, пора, - промовив Михайло Михайлович i пошкодував, що
сказав: вiн помiтив, як раптом притих Красовський. При згадцi про вечiр з
обличчя його зникла усмiшка i на все ще пiднесене обличчя лягли тiнi суму
й покори.
Бiля фаетона Михайла Михайловича чекав садiвник з букетом чудових,
рiдких у цих краях квiтiв.
- Що це? - запитав Чикаленко.
- Це, - Коцюбинський хвилину подумав i з притиском на кожному словi
продовжував, - помiщика Красовського химера...
Але фаетон уже котився рiвною вкоченою дорогою, i вечiр перетинав ©м
шлях.
Обидва мовчали. Ще не розвiялись важкi враження сумно© гостини.
Хотiлося Михайловi Михайловичу висловити сво му приятелевi думку, що
все не покидала його: отже, помiщик Красовський уже не вiрить людям i тому
боронити сво життя довiря тiльки звiрам. Але не сказав цього
Коцюбинський, бо хоча Чикаленка в бурнi роки i не палили селяни, але хто
зна , як вiн зумiв тодi врятувати сво майно i життя.
З пiвдороги про©хали риссю, потiм конi пiшли повiльним кроком. Додому
було недалеко i не було потреби поспiшати. В темрявi обабiч дороги лиснiли
мовчазнi ниви, зрiдка кашляв кучер та часом кричав спросоння сполоханий
перепел.
Чикаленко всю дорогу над чимсь мiркував i, нарештi, промовив:
- Непоко©ть мене "Рада"...
- А що саме?
- Iнтриги навколо газети, недовiр'я до не©, нападки... Я розумiю -
партiйна боротьба! - але ж "Рада" нiколи не була вузькопартiйною газетою.
Ми да мо притулок усiм укра©нцям, та до нас iдуть далеко не всi, не всi
прагнуть спiвробiтництва з нами. А хiба публiка цього не вiдчува ? I вона
теж почина з недовiрою ставитись до нас, та ви й самi це зна те.
Коцюбинський слухав мовчки. Чикаленко продовжував:
- Та як iнакше публiцi дивитися на нас, коли найпопулярнiшi люди, в
авторитет яких вона вiрить, покидають нас, не хочуть працювати з нами...
В темрявi не було видно його обличчя, але Коцюбинському здавалось, що
воно злегка всмiха ться, запобiгливо i трохи по-лакейському, щоб схилити
його на свiй бiк. Натяк Чикаленка на "когось", хто кида ©х, Коцюбинський
вiдразу зрозумiв, та той i не думав особливо маскувати змiст сво©х думок.
- Ось i ви, Михаиле Михайловичу, покида те нас... Все обiця те i слова
свого не додержу те...
- Що я можу зробити?
- Багато, дуже багато. Коли б читач у нашiй газетi бачив ваше iм'я, вiн
з бiльшим довiр'ям ставився б до нас. Ви вперто не хочете нам нiчого
давати. Свого часу ми пропонували вам стати за редактора - ви
вiдмовились...
- Але ж мо редагування вашо© газети тiльки завдало б шкоди ©©
лояльностi. До того ж я не мiг покинути роботу в земствi, якщо ви
пам'ята те.
- Чудово пам'ятаю - це не так давно було. Ви поставили питання так:
коли статистичне бюро чернiгiвського земства, де ви працю те, буде
лiквiдоване, то ви тодi зможете погодитися на нашу пропозицiю... Коли ж цi
то не погодитесь... Статбюро при губернському земствi не було лiквiдоване,
i ми залишились без вас:.. Але ж, Михаиле Михайловичу, прошу вас не
гнiватися, хiба ж ви з належною пошаною поставились до нашо© пропозицi©,
коли вiдразу ж у сво©х умовах вiддали перевагу роботi в земствi, тiй
роботi, яка вам, судячи з ваших же слiв, давно вже остобiсiла. Та ми не
пам'ята мо про це... Зараз ми хочемо, щоб ви друкувались у нас, щоб люди
бачили, що ви не проти нас.
Коцюбинський був Чикаленковим гостем, i з боку господаря було не зовсiм
тактовно викликати його на подiбнi розмови. Але не про це думав
Коцюбинський. його давно вже тривожило iнше. Вiн i справдi не бажав
виступати у "Радi" i в деяких ки©вських журналах. Але скрiзь тут працювали
люди, серед яких були й такi, що називали себе його товаришами. Вони
допомагали в його важкому життi, шанували в ньому визначного письменника.
З ними вiн був зв'язаний в минулому спiльною роботою. Зда ться, вони мали
право ставити перед ним такi запитання, якi ось поставленi допiру одним з
його знайомих.
Та треба було виправдуватись, i вiн вiдповiв:
- Але ж, розумi те, умови мого життя не дають менi змоги працювати...
Де ж узяти часу для творчо© працi?
Так писав вiн i в сво©х листах до цих людей. Але в Чикаленка, певне,
все було заздалегiдь обмiрковано.
- Часу, звичайно, вам браку - в цьому ми не сумнiва мось. Але ж за
останнi два роки ви детно написали i друкували в рiзних органах - вiд
галицьких до петербурзьких. Могли б написати й для нас, адже ми й
територiально ближчi до вас...
Але Коцюбинський мовчав, i тодi Чикаленко, боячися, щоб вiн не
образився i не сказав нiчого рiзкого, шо потiм негарно позначилось би на
©х стосунках, дипломатично перейшов на iншi теми.
Так i залишилась ця розмова недокiнч ною.
З долини раптом постала темна громада дерев i крiзь гущавину парку
виблиснули вогнi садиби.
Внизу долина, всiяна вогнями, потопа в пiснях. Тут не село, а просто
величезна долина, оточена горами й перелiсками. Посерединi, внизу,
криничка з каплицею. Це - "свята" криниця. А довкола - людний ярмарок, що
миготить i блима сотнями великих i малесеньких огнiв. Цi © темно© ночi
видно тiльки вогнi i чути гомiн та пiснi. Люди порозкладали багаття на
нiч, i кожне село сто©ть бiля сво©х вогнищ i спiва сво©х пiсень. Вся
долина немов змага ться.
А довкола - нi подиху вiтру, нi хмаринки.
Парубок-вiзник, що збира ться вести його з сво © власно© охоти на
ярмарок, теж на хвилину затих i теж дивиться вниз, огляда знайому йому
картину. Мовчать обидва.
Власне, вiн не дума чогось купувати на ярмарку. Йому нiчого не треба,
та й грошей нема . З пошти чомусь i досi нема повiдомлення про грошi.
Ярмарок цiкавить його сво©ми традицiями i народними звичаями, що ©х можна
побачити тiльки тут, на ярмарку, бiля криницi.
Та й зрештою треба було кудись по©хати. Бо пiсля при©зду до ма тку
Грiнченка, пiсля iсторi© з знайомим селянином i подорожi до слiпого пана,
вiдпочинок у Кононiвцi - не вiдпочинок; навiть польовi обходини втратили
свою принаднiсть. Так, немов нахмарило i ось-ось посi нудний дощ. Щоб не
нудьгувати в останнi днi, треба було кудись подорожувати. Славетний
ярмарок на Лубенщинi - це чудова нагода для розваги. I, зда ться, не
доведеться шкодувати.
- А то що? - схвильовано запиту вiн парубка, побачивши вдалинi
повiльну рiку вогнiв.
- То воли... ©х ведуть напувати, а на роги налiпили свiчок... Такий
звичай - цi © ночi воли з свiчками.
- Ходiмо, ходiмо...
I вони поспiшають вниз - мiж люди й вогнi. Та не так легко перейти
ярмарок, де вирують поночi людськi хвилi, перетинають путь пороги поснулих
ярмарчан i сплiтаються невгамовнi людськi течi©. Раз у раз натикаються на
людей. Iнодi ©х просять до гурту бiля вогнища. Якийсь дядько, що добре
поярмаркував, чiпля ться до Коцюбинського i не кида його, поки Михайло
Михайлович не погоджу ться пiд одною яткою випити разом з ним бодай меду,
якщо пан не охочий до горiлки.
Коцюбинський радi , що вiзник пiшов разом з ним до ярмарку, бо сам вiн,
певне, заплутався б тут поночi мiж людьми, волами, збiжжям i крихкими
гончарними виробами. Та й парубок сам по собi при мний - високий,
чорнявий, з глибокими, в тiнях, очима, ще й двома щипочками чорненьких
вусiв. Веселий на вдачу i говiркий. Михайло Михайлович уже почастував його
смородиновою з перцем...
В каплицi над криницею правлять позмiнне без перерви попи. Важко було
протовпитися всередину, та й не цього хочеться обом. Ледве визволилися з
натовпу молiльникiв i пiрнають знову в пiснi i вогнища.
Гурт змага ться в спiвах з гуртом, село з селом. А хто вiдбився вiд
сво©х, сидить собi сам пiд рядном, щоб теплiше, i теж курличе сво © -
годинами одно© А тi © ж...
Зда ться, цi © традицiйно© ночi люди моляться. Вони розклали священне
багаття i одчайдушними, безперервними пiснями забивають баки сво©м iдолам.
Воли повiльно повертають голови з свiчками на рогах -i море вогникiв
мерехтить i переплеску ться, як у казцi. I у всьому цьому могутня сила
незнайомо© простоти й щиростi.
Коцюбинський почува , що в ньому прокида ться давн забуте почуття, як
давно колись, у дитинствi.
Його провiдник часто вiта ться з людьми. У нього тут сила знайомих.
Люди з далеких-далеких сiл виявляються раптом його знайомими. Обiймаються,
цiлуються, частують один одного i знову цiлуються.
Добре, що не по©хав з ним Чикаленко. Вiн заважав би сво©ми розмовами...
А тут так добре, чудесно!.. Серед цi © простоти й сердечностi.
Бiля одного гурту Михайло Михайлович спиня ться. Вiн довго сто©ть тут i
слуха пiсень. Таких ще не доводилось чути.
Ось i весь гурт втиха i чути тiльки чистий тремтячий голос одно©
старо© жiнки:
Над морем глибоким
Сто©ть терем високий,
Ой, там сто©ть липа,
Золотом обвита.
А шовком перевита.
А в тiм теремi
Марусенька русу косу чеше.
Прийшов до не©
Батенько ©©:
- Вiдчини, донечко.
- Нi, не вiдчиню,
Буйного вiтру боюся,
Бо вiтер косу розмете,
сонце личенько спече.
Потiм вона стиха . А за хвилину гурт тихо розпочина ново©.
В тихiй задумi Михайло Михайлович iде далi. Пiснi його розчулили. Вiн
дума про те, що цi © ночi тут в освяченiй традицi ю долинi народ немовби
розкрив свою чисту, безневинну душу.
I не помiчають, як на сходi блiдне виднокруг i поволi, тихо в'януть
потомленi зiрки. Все блукають помiж гуртiв. Щоправда, парубок немов
пiдтоптався: трохи вiдста i почина сопiти вiд утоми. Отако©!.. Це через
численнi зустрiчi з знайомими ярмарчанами!.. Який кремезний козарлюга, а й
вiн таки начастувався: набiк точиться... А проте вiн хоче перемогти хмiль
i не вiдста . Тiльки робиться балакучiшим.
Вони йдуть до знайомо© ятки, щоб, нарештi, вiдпочити трохи перед
вiд'©здом.
- Мене пiв'ярмарку зна , все хорошi знайомi,- хвалиться парубок.- У
повiтi куди не за©ду, в село чи хутiр, так усi до себе тягнуть... Тiльки б
душа хотiла гуляти!.. Нiхто для мене нiчого не шкоду . Ну, i я, сказать,
для народу в силах багато зробити... В городi коли хто бува , з якою
просьбою, абощо, то вже я йому завжди знайду людину, яка в усьому
зарадить... Ночувати до мене ©здять. Кожно© ночi хтось бува ... I не
родичi, не приятелi, а просто хорошi люди, знайомi... вип' мо,
набалака мося...
У ятцi Коцюбинському приготовлено дерев'яний тапчан. Парубок ставить
один бiля одного два ослони i розташову ться на них. Поки Михайло
Михайлович, зворушений усiм тим, що бачив i чув, вороча ться i не спить,
парубок продовжу розповiдати:
- На селi я бажаний гiсть у дядькiв. А в мiстi - вони мо© гостi.
Навезуть ото менi гостинця всякого.,
Але менi воно без дiла. Я без нужди живу. У мене все е i нiчого менi не
треба...
За тонкою стiною з шалiвки хазя©н стиха ла ться з жiнкою. Власне, в
його лайцi нема нiчого злого: просто в нього така звичка, щоб трохи щодня
лаяти жiнку й чути вiд не© лагiдну вiдповiдь.
Надворi добре розвидня ться, хоч до сходу сонця ще далеко. Ярмарковий
нiчний гамiр не вгамову ться. Але вiн не заважа . При мна втома опанову
м'язи, все тiло, легка дрiмота повива мозок.
- Все в мене , i живу я добре, бо маю голову на плечах добру, а не
тiльки конi, щоб звощикувати... Мене один приятель одрекомендував, i тепер
я маю ще вигiднiшу роботу, хоч не кидаю й iзвозу...
"Ну, ну, цiкаво, що вiн там ще вмi робити?" А очi склепилися, при мно
так, i не хочеться ворушити жодним м'язом.
- Одрекомендував мене знайомий - i зразу на вiсiмнадцять карбованцiв у
мiсяць. А пiсля одного дiла десятку набавили. Двадцять вiсiм карбованцiв -
це ж заробiток!..
"Так, так... Яка ж пак у нього робота? Цiкаво, але нехай закiнчу ...
Пора..."
- Та й роботи, власне, нiяко©... Щита ться, що я в полiцi© роблю, вродi
як тайним агентом, щоб полiтику вислiджувати... Ну, яка ж це робота!..
Наслуха шся чого вiд людей, а потiм iдеш i слово в слово перекажеш... I за
це - цiлих двадцять вiсiм карбованцiв!.. Хiба не повезло!..
"Що вiн верзе?.. Тайним агентом? Шпигуном?.. I навiть жалування
дiста ?!"
Михайло Михайлович зводиться на лiкоть: може, раптом приверзлося? А
парубок, уже засинаючи, ледве ворушить язиком:
- На екс-про-прi-i-ацiю пiдбив п'ятьох м...молодчикiв... Пошту
грабували. Ну, й зловили... всю кумпанiю. Сам начальник отдiл нiя
викликав... руку тиснув i благодарность. "Молодець... Герой..." Просив
студентiв i революцiонерiв у повiтi вислiджувати.
Останнiх слiв Коцюбинський не слуха . Вiн пiдхоплю ться з тапчана й
поспiшно взува ться. Потiм iде за ванькир до хазя©на й розрахову ться.
Здивований господар не встига навiть нiчого розпитатися.
Коцюбинський покида ятку. На хвилину спиня ться.
Рожевi на сходi небо. Ярмарок гомонить. Але пiснi стихли i вогнi
погасли. Легким ранковим вiтром змело, як прозорий туман, чарiвну казку
цi © ночi.
Вiн застiба пальто на всi гудзики i швидким кроком iде серед людського
гурту.
Через два днi швидкий по©зд забрав його з кононiвських ланiв i лук.
Прощайте, сонячнi ниви, васильковi стежки i жайворонковi дифiрамби
сонцю... I вiрнi супутники щоденних дитячо-казкових подорожей серед полiв
- бiлi пухнастi пси!..
Мiсто жде, щоб знову обплутати його в залiзнi пута обов'язку.
Вчорашнiй по©зд повiз туди лист. Лист до його чулого друга. "Подаруй
менi п'ятницю вранцi..." I пiдпис:
"Твiй комiк..."
II. ТИХА СIВЕРЯНСЬКА ВУЛИЦЯ
Одхилив дверi й увiйшов до порожнього передпокою. Довкола панувала
тривожна тиша.
Але хтось же мусив бути вдома!.. Зрештою, куди могла пiти мати?
Михайло Михайлович поставив долi невеличкий чемодан i, в мороцi
передпокою намацавши гачок, повiсив пальто.
Дома хтось мусив бути. Але нiхто не виходив зустрiти його, як це було
завжди, з радiсними вигуками, смiхом i поцiлунками. Щоправда, вiн ви©здив
усього на якихось три днi, але всi ж знали, яка справа примусила його до
подорожi... Повиннi були б чекати...
Може, не дiстали його телеграми?.. Але ж ©м вiдомо, коли приходять
пароплави до Чернiгова, i хiба не слiд ждати його щодня, кожно© години й
хвилини?..
А-а... як це йому не спало на думку вiдразу?.. Всi, напевне, в садку.
Хто ж у таку спеку сидiтиме в хатi. А дiти, можливо, десь на вулицi.
I Михайло Михайлович стомлено сiв у крiсло i, невесело й гiрко думаючи
про щось, механiчно почав витирати поголену голову. Часом рука його з
хусткою спинялась на мить, потiм поволi й нерiшуче рухалась далi
Чотири днi тому заарештовано сестру Ольгу i вiдразу перевезено до
Ки ва. Вночi прийшла полiцiя. Вiн ще працював у себе в кабiнетi i сам
вiдчинив ©м дверi. Знайомий околоточний надзиратель Нестеренко промимрив
вибачення, потiм об'явив про мету свого приходу i налагодився був робити
трус. Але Михайло Михайлович обурився, запротестував, i Нестеренко
обмежився лише про людське око - з ним було дво городовикiв - поверховим
оглядом чемоданiв Ольги Михайлiвни, що гостювала вже кiлька днiв у брата.
Готуючись iти з полiцi ю, Ольга Михайлiвна була цiлком спокiйна i навiть
iронiзувала з околоточного. Вона теж була пiд постiйним наглядом полiцi© i
подiбнi ситуацi© були ©й не впервину. Звичайно, не знайшли нiчого. Але в
родинi наробили переполоху.
Ясно, полiцiя керувалась бiльше пiдозрою. Навряд чи були в ©©
розпорядженнi серйознi матерiали. Та все ж Ольгу треба було рятувати.
Треба було знайти потрiбних людей, умовляти, просити... Доводилось знову
бути зобов'язаним перед людьми, з якими хотiлось би не переходити межi
офiцiальних стосункiв чи випадкового знайомства.
Але добре те, що всi цi прикростi вже позаду.
Михайло Михайлович пiдвiвся. Треба було вийти в садок, розшукати
дружину, матiр...
Вiн нахилився до вiкна i раптом побачив у садку, бiля клумби з
красолями, на ослонi Вiру Iустинiвну й матiр. Не чути було, про що вони
розмовляли. Дружина поклала на плече матерi голову i, певне, плакала.
"Що сталося?"
Адже не тому плаче дружина, що заарештовано Ольгу Михайлiвну. Вона не
плакала навiть тодi, чотири днi тому, i втiшала iнших.
"Що ж сталося?"
I вже вiд самих дверей на веранду Коцюбинський повернувся до кiмнати i
знову сiв у крiсло, в здогадах похиливши голову.