степу. В цю хвилину сама думка про лiкування в далекiм чужiм краю
здавалась мiзерною. Все рiдне, дороге серцевi - далеко, а вiн би пригорнув
його до себе i... йому б полегшало... А як радiють вороги, що вiн десь
залетiв собi у вирiй...
Потiм Коцюбинський зайшов до сво © кiмнати i ще на порозi в темрявi
вiдчув знайомий дух чебрецю Це вiн удень знайшов за околицею один кущик,
припав до нього з радостi, потiм обережно зрiзав ножем, принiс i поклав на
стiл. Звiдки, ким занесений сюди був цей чебрець з його Укра©ни?
Вiн засвiтив свiтло, схопив уже зiв'яле, але ще бiльше запашне зiлля i
припав до нього.
Другого дня пароплавом з Неаполя при©хав чернiгiвець Якубович. Вiн
спинився в готелi i незабаром з'явився до Коцюбинського. Вiн не був
бажаним гостем. Вони були тiльки знайомi. З Вiрою Iустинiвною Якубович був
ближче знайомий ще з часiв ©© молодостi.
Знайомi, що при©здили на острiв розважатись, тiльки заважали
Коцюбинському працювати, вiдривали його вiд робочого стола i думок. I
нарештi його неабияк дратувала присутнiсть тут, на Капрi, його землякiв -
помiщикiв та багачiв. Вони не дають йому спокою сво©ми листами, ще тiльки
вирушаючи в подорож. Потiм при©здять сюди i домагаються зустрiчей i
прогулянок з ним. Вони не знають, де дiвати сво© мiльйони, а вiн тут
заощаджу навiть на листах, боячись перевищити встановлену вагу конверта,
щоб не кле©ти зайво© марки...
Але дружина в листах просила прийняти Якубовича i придiлити йому увагу.
Вiн i з собою привiз подiбного ж листа вiд не©.
I знову довелося водити земляка по острову, брати човна, оглядати
знаменитi гроти. Якубович усiм щиро захоплювався. А спостерiгаючи захiд
сонця, зворушений небаченою красою, мало не плакав. Коцюбинський
дивувався: вiн знав Якубовича як надто дiлову, заклопотану сво©ми справами
людину, далеку вiд будь-якого захоплення естетичним. I несподiвано такi
сентименти...
Сво© тривалi монологи Якубович неминуче кiнчав проханням познайомити
його з Горьким, на тiй, мовляв, пiдставi, що вiн без краю захоплений
творами великого письменника.
Михайло Михайлович заперечував проти цього знайомства. Вiн знав, що,
приймаючи багато людей удень, Горький часто примушений був над силу
працювати ночами. Та й не бачив у цьому знайомствi нiяко© потреби.
Якубович настоював. Розв'язалося просто й майже мимо ©х волi.
Гуляючи по садку. Горький побачив на балконi обох чернiгiвцiв i прийшов
до них. Якубович був захоплений. Розмовляли про Чернiгiв, яким Горький
цiкавився давно. Через пiвгодини Олексiй Максимович пiшов i запросив
Якубовича заходити.
Все ж деякi години залишалися Коцюбинському й для роботи. Кiлька днiв
тому закiнчив "Подарунок на iменини". Тепер приваблювали його образи
Кармелюка, Довбуша, але поки що бракувало матерiалу. Вирiшив улiтку ще раз
по©хати до Криворiвнi i потiм засiсти за народну геро©ку. Подiлився планом
з Олексi м Максимовичем i знайшов у нього гарячу пiдтримку.
- Це геро©чна iсторiя укра©нського народу. Ось ви, Михаиле Михайловичу,
i нагадайте про не© народовi... Адже геро© майже забутi.
Чудово© весняно© днини розкiшною яхтою раптом прибув Шаляпiн. Разом з
ним прибув мiльйонер Терещенко - директор петербурзько© iмператорсько©
опери. Вiн був киянин i давнiй знайомий Якубовича.
Весь гурт знайомих з Росi©, що були на островi, швидко зiйшовся в
Горького послухати Шаляпiна, що був тодi саме в розквiгi свого таланту i
слави. Вiн при©хав всього на один день - побачитися з Горьким, який був з
ним у близьких вiдносинах.
Терещенко жваво про щось розмовляв з Якубовичем, i Коцюбинський не без
iронi© подумав:
"Ще один земляк з Укра©ни i, звичайно, теж мiльйонер..."
Гурт людей зiйшовся чималий. Шаляпiн знайомив Горького з "Хованщиною",
що ©© сам пробував ставити. Постава ця потiм не користалася особливим
успiхом. Але спiвав сво© арi© Шаля©пiн чудесно. Не розходились до шосто©
години ранку.О сьомiй Шаляпiн попрощався. Вiн спiвав в Монте-Карло i мусив
поспiшати.
Михайло Михайлович пiзно вийшов на прогулянку. Вiн умовився зустрiтися
з Якубовичем, який уже певне, чекав його на знайомiй околицi мiста, бiля
кав'ярнi Моргано. Та недалеко од вiлли його раптом перестрiли знайомi
дами. Видно, вони чекали вже на нього, не наважившись чомусь цього разу
завiтати до його примiщення.
- Як вам не соромно, пане Коцюбинський... - залепетали обидвi.- Не
удавайте, що ви незнаете, в чому рiч, i що ви не виннi... Ми так
сподiвалися на вас i...
Вони й справдi були ображенi, що ©х не було запрошено послухати
Шаляпiна.
- Але ж вiн при©здив не до мене... Ми були зовсiм не знайомi. - Раптом
у нього промайнула щаслива думка.
- Шаляпiн - це не мiй гiсть, а ось на островi зараз один приятель,
чудовий мужчина,з ним можу вас познайомити в мiнiмальний термiн.
- Може, вiн теж щось на манiр емiгранта з Росi©, - сумно i наперед
розчаровано промовила одна з жiнок.
З емiгрантiв i справдi були для них далеко не повноцiннi компаньйони.
- Нi, навпаки... Вiн - капiталiст, мiй земляк... Не зна , куди дiвати
час i грошi, то й шука тiльки розваги.
Дам це зацiкавило. х легендарнi чоловiки все ще не при©здили i замiсть
грошей надсилали ©м телеграми. Перспектива подiбного знайомства була
приваблива.
Невеличка хитрiсть Коцюбинского вдалася йому цiлком. Якубович зовсiм
несподiвано зрадив свою чернiгiвську витриманiсть i цiлими днями
розважався з новими знайомими на велику радiсть свого земляка, що
зачинився в сво©й; кiмнатi i, немов здiйснюючи помсту багатим землякам за
зiпсованi йому днi, захоплено писав "Конi не виннi". Тепер йому частiше
щастило робити, як i ранiш, прогулянки вдвох з Олексi м Максимовичем.
Пiсля вiд'©зду Шаляпiна Горький був невеселий, i вiдразу, як тiльки
Михайло Михайлович висловився захоплено про знаменитого спiвака, Олексiй
Максимович, пихкаючи в задумi цигаркою в довгому мундштуцi, промовив:
- Рiдко ми з ним, з Шаляпiним, зустрiча мось. Останнi роки приглядаюся
я до нього пильно, пильно... i, признаюся, Михайле Михайловичу, з деякою
тривогою... Не догада тесь: боюся, чи не заберуть у нас наш народний
талант; за грошi, за панську ласку можуть забрати його, купити. Пiдняли
його, пригрiли... ось вiн i може забути за панською ласкою про те, хто
вiн... По натурi вiн бунтар, i в мистецтвi такий, а дивись - Шаляпiна
лихий понiс спiвати рiзним пройдисвiтам у Монте-Карло. А хiба не спiвав
вiн уже навколiшках "Боже, царя храни"... А який митець!.. Який бунтар вiн
проти гнилi i рутини в сво му мистецтвi!.. От i дума ш про те, яка ж
натура в ньому переможе...
Iнодi до бiло© кiмнати флiгеля приходили й сумнiви. Коцюбинський писав
листи дружинi про чудовi казки Горького, про новi його оповiдання, гiднi
високо© оцiнки, про сво безсилля й неспроможнiсть пiднятися на таку ж
височiнь.
Олексiй Максимович якось схвально вiдгукнувся про його твiр "Самотнiй".
Але Коцюбинський уже пережив настро© сво©х вiршiв у прозi. Вiн не
погодився з доброю оцiнкою ©х.
Прийшла перша книга "Современника". Коли Михайло Михайлович зайшов до
Горького, вiн повiв його до свого кабiнету i передав йому журнал.
Коцюбинський побачив переклад "Що записано в книгу життя?" i рецензiю на
другий том сво©х оповiдань у росiйському перекладi. Хвалили.
- А Марiя Федорiвна вже прочитала це ваше оповiдання й не нахвалиться.
I менi сподобалось. Добре, дуже добре, Михаиле Михайловичу. Укра©нцям
чого у вас вчитися, i треба вчитися на ваших оповiданнях... Бо дехто з
ваших землякiв-лiтераторiв занадто вже захопилися модною мiзерi ю на
зразок арцибашевщини або андр вщини.
Олексiй Максимович не назвав iмен. Певне, не хотiв про них згадувати.
Але Коцюбинський пам'ятав свою давню розмову з Горьким про Винниченковi
твори i його виступ проти Горького в пресi. Вiн був згоден. Не слiд було
видавати в перекладах Винниченкову розтлiнну бульварщину, що зводила
наклеп на революцiйний рух i людей, якi вiддавали йому життя. Але автор за
вiдмовлення Горького видавати ©© здiйняв у пресi шум. Це були прикрi i ще
не забутi спогади.
Вiн вислухав оцiнку свого оповiдання i хвилину думав. Потiм вiдповiв:
- Все це, Олексiю Максимовичу, не те, про що мрi ш... багато чого
розповiсти людям, сила образiв, якi треба пустити в люди, великi задуми
, а сили нема , i тому нiчого не виходить. Мо© задуми - це тiльки
бульбашки на водi. Не вда ться, не щастить менi... А мiж тим часто почуваю
я, що, певне, не довго менi ходити по землi з сво©ми думками й образами...
Коцюбинський схвилювався.
- Е-е... не гаразд це, Михаиле Михайловичу, ну, хто з нас може
похвалитися сво©м серцем, легенями i подiбними дрiбницями? А ось же,
дивiться, живемо, пишемо i довго ще жити будемо з вами, любий Михаиле
Михайловичу.
Якiсь сумнi думки опанували Коцюбинського, i Горький з властивою йому
проникливiстю вгадував ©х по очах свого друга. Треба було розважитися.
Прийшов Миролюбов, що цi днi гостював на Капрi. Всi тро пiшли
прогулятися.
В кафе, де раз у раз надвечiр сходилися iноземнi туристи, мiсцевий хор
спiвав сво©х нацiональних пiсень. Багато forestieri, залишивши десь у
Лондонi чи в Нью-Йорку свiй етикет, розважалися тут шумно i поводилися
вiльно.
- Смак, смак який у цих людей,- промовив до приятелiв Горький, почувши,
як одна детiкатна дама замовляла спiвцям давно набридлу легку пiсню, яка.
проте, була в модi.
Господар кафе сам знайшов для Горького та його товаришiв затишний
куточок.
Хор заспiвав замовлено© йому пiснi. Туристи були захопленi. Олексiй
Максимович заправив цигарку в мундштук i, коли стихли оплески захоплено©
публiки. продовжував свою думку:
- Цi кукишi[2] при©здять сюди по екзотику i просять екзотичних пiсень.
А пiсня ця зовсiм не мiсцева, ©© написав якийсь пройдисвiт десь у Парижi
чи в Лондонi. А мiсцевий хор мусить пiдроблятися пiд смак цi © публiки.
Проаналiзуйте слова пiснi i ви перекона теся. що моя правда.
Але нi Коцюбинський, нi Миролюбов не пам'ятали слiв.
- Ось я попрошу повторити, ви послуха те ще раз.- I Олексiй Максимович
сказав щось офiцiантовi. За хвилину той повернувся з вiдповiддю: спiваки,
що добре знали Горького, просили його залишитися пiсля офiцiального
закiнчення концерту - вони проспiвають йому кiлька пiсень по-справжньому,
а цi пiсеньки вони спiвають для форесть рiв i просять дозволити ©м не
повторяти ©х.
Горький пiднiс палець i повчально промовив:
- Бачите, ©м навiть соромно повторяти ©© перед нами.
Михайло Михайлович розповiв, що вiн зустрiвся з подiбним явищем навiть
у Константинополi, де спiваки-турки спiвали спецiальний репертуар для
туристiв, а сво© народнi скарби берегли для себе... Та й хто з туристiв
мiг би ©х зрозумiти!
- Кожен з народiв,продовжував вiн,- навiть той, у якого забрали свободу
й обернули його на раба, багатий сво ю поезi ю. В нiй його мрi©, з не© вiн
буде роздмухувати полум'я свого визволення. Мистецтво буде першим нарiжним
каменем його велико© майбутньо© культури. Це його святощi. I коли
при©здять чужинцi, щоб обернути душу народу на свою розвагу, щоб купити
його святощi, - народ ма моральне право приховати вiд них сво© скарби i
цим зберегти вiд приниження свою душу. I коли в iм'я цього доводиться
показувати чужинцям не справжнiй дiамант, а тiльки iмiтацiю, то хто ж може
засудити це?..
На стiл подали холодне шипуче вино й фрукти.
Невважаючи на те, що до туристського сезону залишалися ще цiлi мiсяцi,
на Капрi туристiв було вже немало. Ви©здили однi, з'являлися iншi, i
завжди можна було бачити на вулицях, в околицях бiля пам'яток старовини,
десь на горi Тiберiя з ру©нами його величного палацу, в чудових кутках
острова групи при©жджих людей, що шукали вражень. Скiльки енергi©
витрачали вони на ознайомлення з невiдомими досi для них мiсцями i речами!
А ввечерi, коли бiльшiсть з них приходила розважатися до кафе, для
спостережливо© сторонньо© людини ставало ясно, що все це люди без
будь-яко© мети в життi, нероби, що тiкали за десятки тисяч кiлометрiв вiд
нудоти свого нiкчемного iснування. Капрiйцi називали ©х форесть рами.
Горький iменував ©х "кукишами".
Коли пiсля концерту вони розiйшлися й кафе майже спорожнiло, хор
проспiвав для Горького кiлька кращих сво©х пiсень. Пiснi були чудеснi, i
виконавцiв немов хто пiдмiнив за кiлька хвилин. Нiхто з них трьох не
шкодував, що довелося довго чекати. Олексiй Максимович, зворушений, тиснув
руки спiвакам i дякував.
Спiвцi обiцяли вiдвiдати Горького на вiллi i поспiвати йому в iншiй
обстановцi.
З почуттям великого вдоволення гостi вийшли з кафе. Ясний i не холодний
вечiр бадьорив i вiдсвiжав обличчя. Над мiстом зринали i розсипалися вгорi
фейерверки. Це "кукишi" все ще розважалися.
Знову короткий сухий лист вiд дружини. Здавалося, вона бiльше
турбу ться не чоловiковим здоров'ям, а прийомом, який знайшов на островi
Якубович. Який уже раз вона просить вiддавати йому якнайбiльше уваги,
ввести його в коло сво©х знайомих! Адже, мовляв, на Якубовича можна
покластися. Не розумi цього Михайло Михайлович. I чому це всi земляки, що
при©здять на Капрi, неминуче з'являються до нього й претендують на його
час i увагу? А його делiкатнiсть заважа йому рiшуче вiдмовити людям у
сво©х послугах.
До того ж Якубович щось особливо старанно бреше всiм на островi, що вiн
найближчий приятель Коцюбинського i що письменник, мовляв, постiйно
вда ться до нього за порадами тощо... Михайло Михайлович нiчого не
розумiв: адже вiн у Чернiговi жодного разу не приймав у себе Якубовича i
взагалi нiколи з ним поприятельському не розмовляв.
Але не встига вiн закiнчити сво © думки, як гучний стукiт у дверi
пiдiйма його з крiсла.
До кiмнати заходять - в котрий уже раз - все тi ж самi двi дами, що
нiяк не наважаться покинути острiв без чоловiкiв, а чоловiки нiяк не
зберуться при©хати.
Щоправда, дами симпатичнi i винятково лагiднi. Одна занадто мовчазна,
любить читати вiршi. Друга - щебетуха й добрячка. Вони принесли
Коцюбинському оригiнальний букет з перших розквiтлих гiлочок персикiв i
морелiв i закликають його йти гуляти. За квiти Михайло Михайлович дяку , а
вiд прогулянки вiдмовля ться.
- Нема часу, треба працювати... Але жiнки не зважають: вони чують вiд
нього подiбну вiдповiдь щоразу.
- Михаиле Михайловичу, - умовля одна з дам,- ми ж для вашо© користi, а
не для сво © розваги. Пан Якубович нас чекатиме по дорозi, пiдемо блукати,
може, захочемо по©хати на Анакапрi... Будемо шукати звiдти в сивiй
далечинi затканий iмлою Везувiй. Пан Якубович навiть уже знайшов чоловiка,
що нас в Анакапрi доставить, одного врея. Хоч вiн i не любить ©х, але ж
дешево...
Здивований Коцюбинський широко розкрив очi.
- Чому ви диву теся?
- Це так вам, - вiдповiв Коцюбинський, - пан Якубович розповiдав про
сво© погляди?
- Але що вам не до вподоби?
- Несподiване для мене юдофобство Якубовича... Балакуча дама пiдходила
до справи по-сво му.
- А пан Якубович людина смiлива й одверта, вiн нам багато говорив на цю
тему.
- Про що?
- Та все про те ж... Вiн вважа корисним обмеження вре©в у правах щодо
культури, житла, придбання нерухомо© власностi i тому подiбного. Вiн
розповiдав, що говорив про це й з паном П шковим... Просто висловив йому
щиро свiй погляд на речi... А ви з ним не згоднi?
Коцюбинський сидiв мовчки, наче вражений важкою звiсткою, пiдперши
рукою голову.
- Та що з вами? От бачите, а ви не шкоду те самого себе... Бо©теся й на
годину покинути свiй кабiнет.
- Менi треба бути незабаром у Горького...
- Ну, то ви б зразу й сказали... Хiба ми не розумi мо... Але обiцяйте
пiсля того якось присвятити й нам певний час... задля сво © ж користi.
Михайло Михайлович не заперечував. Дами, мило всмiхаючись, з шумними
обiцянками не забувати про нього, пiшли.
Коцюбинський довго ще сидiв у задумi. Вiн знав Якубовича i був певен,
що вiн даремно не буде розпатякувати. Коли й справдi вiн демонстрував у
Горького сво© чорносотеннi переконання, то з якою метою вiн це робив? Адже
вiн напевне знав, що за це до нього не поставляться тут прихильно.
Темне все було, незрозумiле... Можливо, навколо нього провадились якiсь
iнтриги, що ©х цупкi щупальцi досягали аж сюди, за моря...
По обiдi знову читали на балконi газети. Михайло Михайлович ждав, що
Горький обов'язково розповiсть йому про дурнi розмови Якубовича. Та вiн,
як i завжди, дiлився враженнями вiд свiжих газет з Росi© i нiчого не казав
про Якубовича. Коли Коцюбинський похвалився, що дiстав з дому листа з
родинною фотографi ю, Олексiй Максимович попросив показати, потiм заховав
картку до кишенi пiджака i рiшуче сказав:
- I не думайте вимагати - назад не поверну... I справдi не повернув,
залишив для себе, а дiтям Михайла Михайловича почав готувати подарунок до
дня ви©зду Коцюбинського з Капрi. А такий день швидко наближався.
Хотiлось Михайловi Михайловичу бодай останнiй мiсяць побувати на
самотi, без гостей. Хотiлось попрацювати. I справдi, один по одному гостi
на весну покидали Капрi. Якубович, який, мабуть, вiдчув холодне ставлення
до нього Коцюбинського, теж вирiшив ©хати ранiше, нiж передбачав. I,
нарештi, на велику радiсть Михайла Михайловича, по©хав, холодно
подякувавши за прийом. Одного вечора навiть обидвi знайомi дами з сльозами
на сво©х чудесних, лагiдних i щирих очах прийшли прощатися. Вони принесли
в його кiмнату останнiй букет i останню скаргу на сво©х мiфiчних
чоловiкiв, що так i не при©хали, ©х пароплав вiдходив рано-вранцi.
А весна була в буйному розквiтi. Цвiли морелi, абрикоси, черешнi. На
острiв наступала, як казково-барвиста вулканiчна лава, непереможна сила
квiтiв. Острiв потопав у невидимiй людському оку хмарi пахощiв. Було
неможливо залишатися в кiмнагi. Михайло Михайлович цiлими днями блукав по
острову, часто разом з Олексi м Максимовичем чи й цiлою родиною П шкових.
Вiн засмалився, поздоровшав. Мав прекрасний сонячний настрiй, тiльки
сумував за Укра©ною. Зустрiвши розквiтлi рожi, що виглядали з-за кам'яно©
стiни одного селянського двору, вiн голосно, але з сумною нотою в голосi,
привiтався:
- Здоровенькi були! I навiть зняв бриля. Мальви були укра©нськi.
- Заздрю, багато разiв вам заздрю, Михаиле Михайловичу,- промовляв
Горький,- незабаром будете в себе, на Укра©нi... Колись я ©© теж виходив
по всiх вiтрах... Залюбки i тепер би ходив по полтавських хуторах або в
степах катеринославських, херсонських, в Приазов'©... Чудесна ваша
Укра©на, я ©© люблю.
Коцюбинський раптом вирiшив розпитатися, з'ясувати, нарештi,
нез'ясоване вчасно питання.
- Олексiю Максимовичу, хочу у вас прямо спитати: яко© ви думки про пана
Якубовича, мого земляка?
- А що там говорити, - одмахнувся рукою Олексiй Максимович,- я сам
чоловiк поганий, погано й про людей думаю... Не до серця менi цей
Якубович. З самого першого разу, тiльки побачив - так i вирiшив: людина
мiзерних якостей. Справдилося. Вiн менi про вре©в нiсенiтницю верз, потiм
про росiйську iнтелiгенцiю... Мовляв, кожен росiйський iнтелiгент, хоч
трошки, хоч в мiнiмальнiй дозi шовiнiст... Чорт зна , що розпатякував.
Приятелем вашим рекоменду ться, а спитав я дещо про вашi книжки, то й
виявилося, то вiн не тiльки нiчого вашого не читав, але й до ладу не зна ,
що саме ви написали .. Розповiда менi про якусь вашу повiсть i - чую -
дурницi... "Що за повiсть?" - питаю. Вiн да назву, яко© у вас зроду не
було, а повiсть написав Франко i давно вже... От тобi, думаю, i
приятель... Не дай боже ©х мати... У мене теж подiбнi ...
I Олексiй Максимович, злегка всмiхаючись, розповiв про багатьох вiдомих
йому людей, що називали себе поклонниками його таланту, а його творiв
зовсiм не читали.
- Смiшнi, Михаиле Михайловичу, i порожнi люди... I вони йшли далi,
розглядаючи знайомi, немов вiдродженi весною мiсця.
Було чудесно на островi. I працювалося легко, i сил набиралося чимало.
Тепер уже менше турбували знайомi туристи земляки. Сезон ще не
розпочинався. А проте гостi не прибували. Якийсь укра©нець, з Ки ва,
раптом з'явився на островi i, звичайно, завiтав до Коцюбинського. Довелося
навiть зробити з ним кiлька прогулянок по острову.
Олексiй Максимович пiд час обiду жартував:
- Напевне, й цей ваш земляк, Михаиле Михайловичу, або великий помiщик,
або якийсь акцiонер, або просто багач. Скiльки ©х у вас, на Укра©нi...
- Можливо, - вiдповiв Михайло Михайлович. Вiн посоромився чомусь
признатися, що новий гiсть був i справдi мiльйонер, який перебував зиму в
гиптi i тепер, не поспiшаючи, повертався до Росi©.
Тепер Михайло Михайлович щодня багато гуляв. Цi прогулянки його
виснажували.
Iнодi його опановував якийсь особливий настрiй. Вiн поривався вперед i
його неможливо було спинити. В такi днi вiн робив пiшки важкi подорожi
вгору на Анакапрi, Монте-Тiберiо, на Пунта Трагара, до Тараглiонiв...
Вузенькими крутими страдетами видряпувався вгору на кiлька сот метрiв з
юнацькою вправнiстю, хоч i хапався потiм за груди.
Часто виймав невеличкий альбом i змальовував листки яко©сь рослини, що
правили колись за зразки для вiзерункiв античного iонiйського капiтеля,
або якийсь пейзаж.
Гостi роз'©хались. Лагодився в дорогу й Коцюбинський. Грошi з дому все
не надходили. Вiн турбувався й не знав, як улашту справу.
Олексiй Максимович ви©здив на кiлька днiв до сина.
Напередоднi вони вдвох багато ходили по острову. За обiдом не було, як
ранiше, нiкого з чужих.Гостi з Росi©, що були на островi, давно
роз'©хались.
- Ви, ось, ©дете,- говорив Коцюбинський Олексi вi Максимовичу, - через
кiлька днiв i я... Не вiрю я в передчуття, а просто маю сумнiв - чи
доведеться нам зустрiтися ще?
I ввечерi, коли вони знову вдвох блукали стежками понад морем, його не
покидала та ж сама думка:
- Серце, Олексiю Максимовичу, все життя держить мене в полонi... Я його
раб. Коли я бунтую, воно жорстоко мене кара . Та не можу я не бунтувати.
Мало менi того простору, що да воно. Буду й надалi бунтувати, хоч i певен
- мiй господар вичерпа сво терпiння i скара свого раба...
- У вас, Михаиле Михайловичу, просто тимчасово пiдупав настрiй... Пiд
впливом яких-небудь обставин... Скажу я вам по-дружньому: не вiрю я в
подiбну жорстокiсть вашого серця, ©дьте додому, перебудете лiто, а на зиму
при©здiть знову сюди, в свою бiлу, весняну кiмнату, i будемо з вами, як i
тепер, блукати по острову та розповiдати один одному сво© сюжети.
- Хотiлось би, не можна й висловити, як хотiлось би,- вiдповiдав
Коцюбинський.- Чотири мiсяцi капрiйського iснування, звичайно, пiдняли
мене... Зараз менi хоч у солдати - не забракують. А повернуся до Чернiгова
- i хто зна , як воно там буде. Завжди траплялось гiрше, нiж
передчувалося. Встигнути б закiнчити нову книгу... Три роки готуюся,
матерiал, як скарб, бережу... Хочу народних геро©в вiдтворити. Не може ж
того бути, щоб i цього менi не дано зробити...
Було пiзно. Вони повернули на вiллу.
Вранцi Михайло Михайлович проводив Горького до пароплава.
Перегукувались бiля берега рибалки. Кiлька пасажирiв, не поспiшаючи,
несли чемодани. Задимiв пароплав. А над усiм цим голубiло напрочуд ясне
капрiйське небо, гомонiло на березi птаство i линула запашна березнева
повiдь.
Треба було прощатися. Обнялися. Тричi поцiлувались. I ще раз обнялися,
наче прощались назавжди. Iдучи за носильником, Горький витирав очi.
Довго ще, стоячи на пристанi, бачив Михайло Михайлович чорного бриля в
пiднесенiй руцi Олексiя Максимовича. I, стискаючи в руках томик творiв,
подарований на прощання Горьким, Коцюбинський поволi пiшов до вiлли. Коли
очi його прояснiли, прочитав: "Михаил Михайлович, очень рад я, что
встретил Вас и очень полюбил славную Вашу душу".
I вже згори Михайло Михайлович ще раз оглянувся на море. Та за деревами
голубiло тiльки небо, в якому розтавала хмарина чорного диму з пароплава.
IX. ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТА ГОДИНА
"...з мого почерку ви перекона тесь,
що я досяг двадцять четверто© години".
Ромен Роллан. "Мiкель Анджело".
Вiдома унiверситетська клiнiка на Бiбiковському бульварi - ось куди
привела його нарештi жорстока доля, що поволi i рiшуче йшла по сво©й
спiральнiй путi ближче й ближче до кiнця.
Виснажений вкрай, з важким i гнiтючим почуттям, Коцюбинський ледве
знаходить сили переступити порiг знаменито© лiкарнi. Специфiчний дух
клiнiки зда ться йому в цю хвилину подихом невблаганного кiнця, апофеозом
страдницького шляху людини, що за цiле життя не зазнала щастя.
Може й не слiд було йому цього лiта пiсля Капрi ©здити в Карпати. Не по
силi для нього була ця подорож. А лiто в Криворiвнi випало жорстоке -
дощове, холодне. Це було небезпечно, i друзi вiдмовляли його вiд подорожi.
Але для ново© книги бракувало кiлькох спостережень. Ще кiлька рисок,
кiлька розмов з легiнями i "челядинкою", кiлька спiванок - i правда про
гори, полонини, як щире золото, зася пiд його пером!.. Не втримала
родина, не втримали друзi, а кохана, хоч i одмовляла, та знала його краще
за всiх - не одрадиш...
Холоднi дощi, тумани i високi полонини збавили йому сили, i - хто зна ?
- якби послухався вiн помiркованих, тверезих порад, то, може, i не
довелось би переступати в цей час порога клiнiки...
Наближався мiнливий жовтень. Окремi прозорi днi - як чудовi просвiти в
iнший свiт, в свiт руху, боротьби, любовi... Сонце за вiкном палати вабить
його, як розквiтлий соняшник з укра©нських полiв. I, подiбно соняшниковi,
Коцюбинський з лiжка поверта обличчя до промiння, неспроможний встати,
знесилений i блiдий сонцепоклонник. I в ньому знову прокида ться почуття,
що не вмирало в його серцi нiколи, хоч i засинало часто пiд вагою
житт вого тягару. "Серце спокiйнiше залюбки прийма дрiбнi радощi життя:
промiнь сонця в вiкнi, букет квiтiв на столi, занесений друзями, людську
ласкавiсть i увагу",- пише вiн до Марини.
А за вiкном уже мiниться настрiй природи. Немов на саме серце
насуваються важкi, повiльнi хмари. Шумить ва стiною Ботанiчний сад, i
проти вiкна хита ться ще не зовсiм оголене верховiття, скида вже
непотрiбнi йому оздоби. Мжичка запина свiт за вiкном. I десь у цiй мжичцi
метушаться його друзi i знайомi, хвилюються, сперечаються, прагнуть...
Кожен виборю собi право на свiй куток у широкому i вiльному свiтi.
здавалась мiзерною. Все рiдне, дороге серцевi - далеко, а вiн би пригорнув
його до себе i... йому б полегшало... А як радiють вороги, що вiн десь
залетiв собi у вирiй...
Потiм Коцюбинський зайшов до сво © кiмнати i ще на порозi в темрявi
вiдчув знайомий дух чебрецю Це вiн удень знайшов за околицею один кущик,
припав до нього з радостi, потiм обережно зрiзав ножем, принiс i поклав на
стiл. Звiдки, ким занесений сюди був цей чебрець з його Укра©ни?
Вiн засвiтив свiтло, схопив уже зiв'яле, але ще бiльше запашне зiлля i
припав до нього.
Другого дня пароплавом з Неаполя при©хав чернiгiвець Якубович. Вiн
спинився в готелi i незабаром з'явився до Коцюбинського. Вiн не був
бажаним гостем. Вони були тiльки знайомi. З Вiрою Iустинiвною Якубович був
ближче знайомий ще з часiв ©© молодостi.
Знайомi, що при©здили на острiв розважатись, тiльки заважали
Коцюбинському працювати, вiдривали його вiд робочого стола i думок. I
нарештi його неабияк дратувала присутнiсть тут, на Капрi, його землякiв -
помiщикiв та багачiв. Вони не дають йому спокою сво©ми листами, ще тiльки
вирушаючи в подорож. Потiм при©здять сюди i домагаються зустрiчей i
прогулянок з ним. Вони не знають, де дiвати сво© мiльйони, а вiн тут
заощаджу навiть на листах, боячись перевищити встановлену вагу конверта,
щоб не кле©ти зайво© марки...
Але дружина в листах просила прийняти Якубовича i придiлити йому увагу.
Вiн i з собою привiз подiбного ж листа вiд не©.
I знову довелося водити земляка по острову, брати човна, оглядати
знаменитi гроти. Якубович усiм щиро захоплювався. А спостерiгаючи захiд
сонця, зворушений небаченою красою, мало не плакав. Коцюбинський
дивувався: вiн знав Якубовича як надто дiлову, заклопотану сво©ми справами
людину, далеку вiд будь-якого захоплення естетичним. I несподiвано такi
сентименти...
Сво© тривалi монологи Якубович неминуче кiнчав проханням познайомити
його з Горьким, на тiй, мовляв, пiдставi, що вiн без краю захоплений
творами великого письменника.
Михайло Михайлович заперечував проти цього знайомства. Вiн знав, що,
приймаючи багато людей удень, Горький часто примушений був над силу
працювати ночами. Та й не бачив у цьому знайомствi нiяко© потреби.
Якубович настоював. Розв'язалося просто й майже мимо ©х волi.
Гуляючи по садку. Горький побачив на балконi обох чернiгiвцiв i прийшов
до них. Якубович був захоплений. Розмовляли про Чернiгiв, яким Горький
цiкавився давно. Через пiвгодини Олексiй Максимович пiшов i запросив
Якубовича заходити.
Все ж деякi години залишалися Коцюбинському й для роботи. Кiлька днiв
тому закiнчив "Подарунок на iменини". Тепер приваблювали його образи
Кармелюка, Довбуша, але поки що бракувало матерiалу. Вирiшив улiтку ще раз
по©хати до Криворiвнi i потiм засiсти за народну геро©ку. Подiлився планом
з Олексi м Максимовичем i знайшов у нього гарячу пiдтримку.
- Це геро©чна iсторiя укра©нського народу. Ось ви, Михаиле Михайловичу,
i нагадайте про не© народовi... Адже геро© майже забутi.
Чудово© весняно© днини розкiшною яхтою раптом прибув Шаляпiн. Разом з
ним прибув мiльйонер Терещенко - директор петербурзько© iмператорсько©
опери. Вiн був киянин i давнiй знайомий Якубовича.
Весь гурт знайомих з Росi©, що були на островi, швидко зiйшовся в
Горького послухати Шаляпiна, що був тодi саме в розквiгi свого таланту i
слави. Вiн при©хав всього на один день - побачитися з Горьким, який був з
ним у близьких вiдносинах.
Терещенко жваво про щось розмовляв з Якубовичем, i Коцюбинський не без
iронi© подумав:
"Ще один земляк з Укра©ни i, звичайно, теж мiльйонер..."
Гурт людей зiйшовся чималий. Шаляпiн знайомив Горького з "Хованщиною",
що ©© сам пробував ставити. Постава ця потiм не користалася особливим
успiхом. Але спiвав сво© арi© Шаля©пiн чудесно. Не розходились до шосто©
години ранку.О сьомiй Шаляпiн попрощався. Вiн спiвав в Монте-Карло i мусив
поспiшати.
Михайло Михайлович пiзно вийшов на прогулянку. Вiн умовився зустрiтися
з Якубовичем, який уже певне, чекав його на знайомiй околицi мiста, бiля
кав'ярнi Моргано. Та недалеко од вiлли його раптом перестрiли знайомi
дами. Видно, вони чекали вже на нього, не наважившись чомусь цього разу
завiтати до його примiщення.
- Як вам не соромно, пане Коцюбинський... - залепетали обидвi.- Не
удавайте, що ви незнаете, в чому рiч, i що ви не виннi... Ми так
сподiвалися на вас i...
Вони й справдi були ображенi, що ©х не було запрошено послухати
Шаляпiна.
- Але ж вiн при©здив не до мене... Ми були зовсiм не знайомi. - Раптом
у нього промайнула щаслива думка.
- Шаляпiн - це не мiй гiсть, а ось на островi зараз один приятель,
чудовий мужчина,з ним можу вас познайомити в мiнiмальний термiн.
- Може, вiн теж щось на манiр емiгранта з Росi©, - сумно i наперед
розчаровано промовила одна з жiнок.
З емiгрантiв i справдi були для них далеко не повноцiннi компаньйони.
- Нi, навпаки... Вiн - капiталiст, мiй земляк... Не зна , куди дiвати
час i грошi, то й шука тiльки розваги.
Дам це зацiкавило. х легендарнi чоловiки все ще не при©здили i замiсть
грошей надсилали ©м телеграми. Перспектива подiбного знайомства була
приваблива.
Невеличка хитрiсть Коцюбинского вдалася йому цiлком. Якубович зовсiм
несподiвано зрадив свою чернiгiвську витриманiсть i цiлими днями
розважався з новими знайомими на велику радiсть свого земляка, що
зачинився в сво©й; кiмнатi i, немов здiйснюючи помсту багатим землякам за
зiпсованi йому днi, захоплено писав "Конi не виннi". Тепер йому частiше
щастило робити, як i ранiш, прогулянки вдвох з Олексi м Максимовичем.
Пiсля вiд'©зду Шаляпiна Горький був невеселий, i вiдразу, як тiльки
Михайло Михайлович висловився захоплено про знаменитого спiвака, Олексiй
Максимович, пихкаючи в задумi цигаркою в довгому мундштуцi, промовив:
- Рiдко ми з ним, з Шаляпiним, зустрiча мось. Останнi роки приглядаюся
я до нього пильно, пильно... i, признаюся, Михайле Михайловичу, з деякою
тривогою... Не догада тесь: боюся, чи не заберуть у нас наш народний
талант; за грошi, за панську ласку можуть забрати його, купити. Пiдняли
його, пригрiли... ось вiн i може забути за панською ласкою про те, хто
вiн... По натурi вiн бунтар, i в мистецтвi такий, а дивись - Шаляпiна
лихий понiс спiвати рiзним пройдисвiтам у Монте-Карло. А хiба не спiвав
вiн уже навколiшках "Боже, царя храни"... А який митець!.. Який бунтар вiн
проти гнилi i рутини в сво му мистецтвi!.. От i дума ш про те, яка ж
натура в ньому переможе...
Iнодi до бiло© кiмнати флiгеля приходили й сумнiви. Коцюбинський писав
листи дружинi про чудовi казки Горького, про новi його оповiдання, гiднi
високо© оцiнки, про сво безсилля й неспроможнiсть пiднятися на таку ж
височiнь.
Олексiй Максимович якось схвально вiдгукнувся про його твiр "Самотнiй".
Але Коцюбинський уже пережив настро© сво©х вiршiв у прозi. Вiн не
погодився з доброю оцiнкою ©х.
Прийшла перша книга "Современника". Коли Михайло Михайлович зайшов до
Горького, вiн повiв його до свого кабiнету i передав йому журнал.
Коцюбинський побачив переклад "Що записано в книгу життя?" i рецензiю на
другий том сво©х оповiдань у росiйському перекладi. Хвалили.
- А Марiя Федорiвна вже прочитала це ваше оповiдання й не нахвалиться.
I менi сподобалось. Добре, дуже добре, Михаиле Михайловичу. Укра©нцям
чого у вас вчитися, i треба вчитися на ваших оповiданнях... Бо дехто з
ваших землякiв-лiтераторiв занадто вже захопилися модною мiзерi ю на
зразок арцибашевщини або андр вщини.
Олексiй Максимович не назвав iмен. Певне, не хотiв про них згадувати.
Але Коцюбинський пам'ятав свою давню розмову з Горьким про Винниченковi
твори i його виступ проти Горького в пресi. Вiн був згоден. Не слiд було
видавати в перекладах Винниченкову розтлiнну бульварщину, що зводила
наклеп на революцiйний рух i людей, якi вiддавали йому життя. Але автор за
вiдмовлення Горького видавати ©© здiйняв у пресi шум. Це були прикрi i ще
не забутi спогади.
Вiн вислухав оцiнку свого оповiдання i хвилину думав. Потiм вiдповiв:
- Все це, Олексiю Максимовичу, не те, про що мрi ш... багато чого
розповiсти людям, сила образiв, якi треба пустити в люди, великi задуми
, а сили нема , i тому нiчого не виходить. Мо© задуми - це тiльки
бульбашки на водi. Не вда ться, не щастить менi... А мiж тим часто почуваю
я, що, певне, не довго менi ходити по землi з сво©ми думками й образами...
Коцюбинський схвилювався.
- Е-е... не гаразд це, Михаиле Михайловичу, ну, хто з нас може
похвалитися сво©м серцем, легенями i подiбними дрiбницями? А ось же,
дивiться, живемо, пишемо i довго ще жити будемо з вами, любий Михаиле
Михайловичу.
Якiсь сумнi думки опанували Коцюбинського, i Горький з властивою йому
проникливiстю вгадував ©х по очах свого друга. Треба було розважитися.
Прийшов Миролюбов, що цi днi гостював на Капрi. Всi тро пiшли
прогулятися.
В кафе, де раз у раз надвечiр сходилися iноземнi туристи, мiсцевий хор
спiвав сво©х нацiональних пiсень. Багато forestieri, залишивши десь у
Лондонi чи в Нью-Йорку свiй етикет, розважалися тут шумно i поводилися
вiльно.
- Смак, смак який у цих людей,- промовив до приятелiв Горький, почувши,
як одна детiкатна дама замовляла спiвцям давно набридлу легку пiсню, яка.
проте, була в модi.
Господар кафе сам знайшов для Горького та його товаришiв затишний
куточок.
Хор заспiвав замовлено© йому пiснi. Туристи були захопленi. Олексiй
Максимович заправив цигарку в мундштук i, коли стихли оплески захоплено©
публiки. продовжував свою думку:
- Цi кукишi[2] при©здять сюди по екзотику i просять екзотичних пiсень.
А пiсня ця зовсiм не мiсцева, ©© написав якийсь пройдисвiт десь у Парижi
чи в Лондонi. А мiсцевий хор мусить пiдроблятися пiд смак цi © публiки.
Проаналiзуйте слова пiснi i ви перекона теся. що моя правда.
Але нi Коцюбинський, нi Миролюбов не пам'ятали слiв.
- Ось я попрошу повторити, ви послуха те ще раз.- I Олексiй Максимович
сказав щось офiцiантовi. За хвилину той повернувся з вiдповiддю: спiваки,
що добре знали Горького, просили його залишитися пiсля офiцiального
закiнчення концерту - вони проспiвають йому кiлька пiсень по-справжньому,
а цi пiсеньки вони спiвають для форесть рiв i просять дозволити ©м не
повторяти ©х.
Горький пiднiс палець i повчально промовив:
- Бачите, ©м навiть соромно повторяти ©© перед нами.
Михайло Михайлович розповiв, що вiн зустрiвся з подiбним явищем навiть
у Константинополi, де спiваки-турки спiвали спецiальний репертуар для
туристiв, а сво© народнi скарби берегли для себе... Та й хто з туристiв
мiг би ©х зрозумiти!
- Кожен з народiв,продовжував вiн,- навiть той, у якого забрали свободу
й обернули його на раба, багатий сво ю поезi ю. В нiй його мрi©, з не© вiн
буде роздмухувати полум'я свого визволення. Мистецтво буде першим нарiжним
каменем його велико© майбутньо© культури. Це його святощi. I коли
при©здять чужинцi, щоб обернути душу народу на свою розвагу, щоб купити
його святощi, - народ ма моральне право приховати вiд них сво© скарби i
цим зберегти вiд приниження свою душу. I коли в iм'я цього доводиться
показувати чужинцям не справжнiй дiамант, а тiльки iмiтацiю, то хто ж може
засудити це?..
На стiл подали холодне шипуче вино й фрукти.
Невважаючи на те, що до туристського сезону залишалися ще цiлi мiсяцi,
на Капрi туристiв було вже немало. Ви©здили однi, з'являлися iншi, i
завжди можна було бачити на вулицях, в околицях бiля пам'яток старовини,
десь на горi Тiберiя з ру©нами його величного палацу, в чудових кутках
острова групи при©жджих людей, що шукали вражень. Скiльки енергi©
витрачали вони на ознайомлення з невiдомими досi для них мiсцями i речами!
А ввечерi, коли бiльшiсть з них приходила розважатися до кафе, для
спостережливо© сторонньо© людини ставало ясно, що все це люди без
будь-яко© мети в життi, нероби, що тiкали за десятки тисяч кiлометрiв вiд
нудоти свого нiкчемного iснування. Капрiйцi називали ©х форесть рами.
Горький iменував ©х "кукишами".
Коли пiсля концерту вони розiйшлися й кафе майже спорожнiло, хор
проспiвав для Горького кiлька кращих сво©х пiсень. Пiснi були чудеснi, i
виконавцiв немов хто пiдмiнив за кiлька хвилин. Нiхто з них трьох не
шкодував, що довелося довго чекати. Олексiй Максимович, зворушений, тиснув
руки спiвакам i дякував.
Спiвцi обiцяли вiдвiдати Горького на вiллi i поспiвати йому в iншiй
обстановцi.
З почуттям великого вдоволення гостi вийшли з кафе. Ясний i не холодний
вечiр бадьорив i вiдсвiжав обличчя. Над мiстом зринали i розсипалися вгорi
фейерверки. Це "кукишi" все ще розважалися.
Знову короткий сухий лист вiд дружини. Здавалося, вона бiльше
турбу ться не чоловiковим здоров'ям, а прийомом, який знайшов на островi
Якубович. Який уже раз вона просить вiддавати йому якнайбiльше уваги,
ввести його в коло сво©х знайомих! Адже, мовляв, на Якубовича можна
покластися. Не розумi цього Михайло Михайлович. I чому це всi земляки, що
при©здять на Капрi, неминуче з'являються до нього й претендують на його
час i увагу? А його делiкатнiсть заважа йому рiшуче вiдмовити людям у
сво©х послугах.
До того ж Якубович щось особливо старанно бреше всiм на островi, що вiн
найближчий приятель Коцюбинського i що письменник, мовляв, постiйно
вда ться до нього за порадами тощо... Михайло Михайлович нiчого не
розумiв: адже вiн у Чернiговi жодного разу не приймав у себе Якубовича i
взагалi нiколи з ним поприятельському не розмовляв.
Але не встига вiн закiнчити сво © думки, як гучний стукiт у дверi
пiдiйма його з крiсла.
До кiмнати заходять - в котрий уже раз - все тi ж самi двi дами, що
нiяк не наважаться покинути острiв без чоловiкiв, а чоловiки нiяк не
зберуться при©хати.
Щоправда, дами симпатичнi i винятково лагiднi. Одна занадто мовчазна,
любить читати вiршi. Друга - щебетуха й добрячка. Вони принесли
Коцюбинському оригiнальний букет з перших розквiтлих гiлочок персикiв i
морелiв i закликають його йти гуляти. За квiти Михайло Михайлович дяку , а
вiд прогулянки вiдмовля ться.
- Нема часу, треба працювати... Але жiнки не зважають: вони чують вiд
нього подiбну вiдповiдь щоразу.
- Михаиле Михайловичу, - умовля одна з дам,- ми ж для вашо© користi, а
не для сво © розваги. Пан Якубович нас чекатиме по дорозi, пiдемо блукати,
може, захочемо по©хати на Анакапрi... Будемо шукати звiдти в сивiй
далечинi затканий iмлою Везувiй. Пан Якубович навiть уже знайшов чоловiка,
що нас в Анакапрi доставить, одного врея. Хоч вiн i не любить ©х, але ж
дешево...
Здивований Коцюбинський широко розкрив очi.
- Чому ви диву теся?
- Це так вам, - вiдповiв Коцюбинський, - пан Якубович розповiдав про
сво© погляди?
- Але що вам не до вподоби?
- Несподiване для мене юдофобство Якубовича... Балакуча дама пiдходила
до справи по-сво му.
- А пан Якубович людина смiлива й одверта, вiн нам багато говорив на цю
тему.
- Про що?
- Та все про те ж... Вiн вважа корисним обмеження вре©в у правах щодо
культури, житла, придбання нерухомо© власностi i тому подiбного. Вiн
розповiдав, що говорив про це й з паном П шковим... Просто висловив йому
щиро свiй погляд на речi... А ви з ним не згоднi?
Коцюбинський сидiв мовчки, наче вражений важкою звiсткою, пiдперши
рукою голову.
- Та що з вами? От бачите, а ви не шкоду те самого себе... Бо©теся й на
годину покинути свiй кабiнет.
- Менi треба бути незабаром у Горького...
- Ну, то ви б зразу й сказали... Хiба ми не розумi мо... Але обiцяйте
пiсля того якось присвятити й нам певний час... задля сво © ж користi.
Михайло Михайлович не заперечував. Дами, мило всмiхаючись, з шумними
обiцянками не забувати про нього, пiшли.
Коцюбинський довго ще сидiв у задумi. Вiн знав Якубовича i був певен,
що вiн даремно не буде розпатякувати. Коли й справдi вiн демонстрував у
Горького сво© чорносотеннi переконання, то з якою метою вiн це робив? Адже
вiн напевне знав, що за це до нього не поставляться тут прихильно.
Темне все було, незрозумiле... Можливо, навколо нього провадились якiсь
iнтриги, що ©х цупкi щупальцi досягали аж сюди, за моря...
По обiдi знову читали на балконi газети. Михайло Михайлович ждав, що
Горький обов'язково розповiсть йому про дурнi розмови Якубовича. Та вiн,
як i завжди, дiлився враженнями вiд свiжих газет з Росi© i нiчого не казав
про Якубовича. Коли Коцюбинський похвалився, що дiстав з дому листа з
родинною фотографi ю, Олексiй Максимович попросив показати, потiм заховав
картку до кишенi пiджака i рiшуче сказав:
- I не думайте вимагати - назад не поверну... I справдi не повернув,
залишив для себе, а дiтям Михайла Михайловича почав готувати подарунок до
дня ви©зду Коцюбинського з Капрi. А такий день швидко наближався.
Хотiлось Михайловi Михайловичу бодай останнiй мiсяць побувати на
самотi, без гостей. Хотiлось попрацювати. I справдi, один по одному гостi
на весну покидали Капрi. Якубович, який, мабуть, вiдчув холодне ставлення
до нього Коцюбинського, теж вирiшив ©хати ранiше, нiж передбачав. I,
нарештi, на велику радiсть Михайла Михайловича, по©хав, холодно
подякувавши за прийом. Одного вечора навiть обидвi знайомi дами з сльозами
на сво©х чудесних, лагiдних i щирих очах прийшли прощатися. Вони принесли
в його кiмнату останнiй букет i останню скаргу на сво©х мiфiчних
чоловiкiв, що так i не при©хали, ©х пароплав вiдходив рано-вранцi.
А весна була в буйному розквiтi. Цвiли морелi, абрикоси, черешнi. На
острiв наступала, як казково-барвиста вулканiчна лава, непереможна сила
квiтiв. Острiв потопав у невидимiй людському оку хмарi пахощiв. Було
неможливо залишатися в кiмнагi. Михайло Михайлович цiлими днями блукав по
острову, часто разом з Олексi м Максимовичем чи й цiлою родиною П шкових.
Вiн засмалився, поздоровшав. Мав прекрасний сонячний настрiй, тiльки
сумував за Укра©ною. Зустрiвши розквiтлi рожi, що виглядали з-за кам'яно©
стiни одного селянського двору, вiн голосно, але з сумною нотою в голосi,
привiтався:
- Здоровенькi були! I навiть зняв бриля. Мальви були укра©нськi.
- Заздрю, багато разiв вам заздрю, Михаиле Михайловичу,- промовляв
Горький,- незабаром будете в себе, на Укра©нi... Колись я ©© теж виходив
по всiх вiтрах... Залюбки i тепер би ходив по полтавських хуторах або в
степах катеринославських, херсонських, в Приазов'©... Чудесна ваша
Укра©на, я ©© люблю.
Коцюбинський раптом вирiшив розпитатися, з'ясувати, нарештi,
нез'ясоване вчасно питання.
- Олексiю Максимовичу, хочу у вас прямо спитати: яко© ви думки про пана
Якубовича, мого земляка?
- А що там говорити, - одмахнувся рукою Олексiй Максимович,- я сам
чоловiк поганий, погано й про людей думаю... Не до серця менi цей
Якубович. З самого першого разу, тiльки побачив - так i вирiшив: людина
мiзерних якостей. Справдилося. Вiн менi про вре©в нiсенiтницю верз, потiм
про росiйську iнтелiгенцiю... Мовляв, кожен росiйський iнтелiгент, хоч
трошки, хоч в мiнiмальнiй дозi шовiнiст... Чорт зна , що розпатякував.
Приятелем вашим рекоменду ться, а спитав я дещо про вашi книжки, то й
виявилося, то вiн не тiльки нiчого вашого не читав, але й до ладу не зна ,
що саме ви написали .. Розповiда менi про якусь вашу повiсть i - чую -
дурницi... "Що за повiсть?" - питаю. Вiн да назву, яко© у вас зроду не
було, а повiсть написав Франко i давно вже... От тобi, думаю, i
приятель... Не дай боже ©х мати... У мене теж подiбнi ...
I Олексiй Максимович, злегка всмiхаючись, розповiв про багатьох вiдомих
йому людей, що називали себе поклонниками його таланту, а його творiв
зовсiм не читали.
- Смiшнi, Михаиле Михайловичу, i порожнi люди... I вони йшли далi,
розглядаючи знайомi, немов вiдродженi весною мiсця.
Було чудесно на островi. I працювалося легко, i сил набиралося чимало.
Тепер уже менше турбували знайомi туристи земляки. Сезон ще не
розпочинався. А проте гостi не прибували. Якийсь укра©нець, з Ки ва,
раптом з'явився на островi i, звичайно, завiтав до Коцюбинського. Довелося
навiть зробити з ним кiлька прогулянок по острову.
Олексiй Максимович пiд час обiду жартував:
- Напевне, й цей ваш земляк, Михаиле Михайловичу, або великий помiщик,
або якийсь акцiонер, або просто багач. Скiльки ©х у вас, на Укра©нi...
- Можливо, - вiдповiв Михайло Михайлович. Вiн посоромився чомусь
признатися, що новий гiсть був i справдi мiльйонер, який перебував зиму в
гиптi i тепер, не поспiшаючи, повертався до Росi©.
Тепер Михайло Михайлович щодня багато гуляв. Цi прогулянки його
виснажували.
Iнодi його опановував якийсь особливий настрiй. Вiн поривався вперед i
його неможливо було спинити. В такi днi вiн робив пiшки важкi подорожi
вгору на Анакапрi, Монте-Тiберiо, на Пунта Трагара, до Тараглiонiв...
Вузенькими крутими страдетами видряпувався вгору на кiлька сот метрiв з
юнацькою вправнiстю, хоч i хапався потiм за груди.
Часто виймав невеличкий альбом i змальовував листки яко©сь рослини, що
правили колись за зразки для вiзерункiв античного iонiйського капiтеля,
або якийсь пейзаж.
Гостi роз'©хались. Лагодився в дорогу й Коцюбинський. Грошi з дому все
не надходили. Вiн турбувався й не знав, як улашту справу.
Олексiй Максимович ви©здив на кiлька днiв до сина.
Напередоднi вони вдвох багато ходили по острову. За обiдом не було, як
ранiше, нiкого з чужих.Гостi з Росi©, що були на островi, давно
роз'©хались.
- Ви, ось, ©дете,- говорив Коцюбинський Олексi вi Максимовичу, - через
кiлька днiв i я... Не вiрю я в передчуття, а просто маю сумнiв - чи
доведеться нам зустрiтися ще?
I ввечерi, коли вони знову вдвох блукали стежками понад морем, його не
покидала та ж сама думка:
- Серце, Олексiю Максимовичу, все життя держить мене в полонi... Я його
раб. Коли я бунтую, воно жорстоко мене кара . Та не можу я не бунтувати.
Мало менi того простору, що да воно. Буду й надалi бунтувати, хоч i певен
- мiй господар вичерпа сво терпiння i скара свого раба...
- У вас, Михаиле Михайловичу, просто тимчасово пiдупав настрiй... Пiд
впливом яких-небудь обставин... Скажу я вам по-дружньому: не вiрю я в
подiбну жорстокiсть вашого серця, ©дьте додому, перебудете лiто, а на зиму
при©здiть знову сюди, в свою бiлу, весняну кiмнату, i будемо з вами, як i
тепер, блукати по острову та розповiдати один одному сво© сюжети.
- Хотiлось би, не можна й висловити, як хотiлось би,- вiдповiдав
Коцюбинський.- Чотири мiсяцi капрiйського iснування, звичайно, пiдняли
мене... Зараз менi хоч у солдати - не забракують. А повернуся до Чернiгова
- i хто зна , як воно там буде. Завжди траплялось гiрше, нiж
передчувалося. Встигнути б закiнчити нову книгу... Три роки готуюся,
матерiал, як скарб, бережу... Хочу народних геро©в вiдтворити. Не може ж
того бути, щоб i цього менi не дано зробити...
Було пiзно. Вони повернули на вiллу.
Вранцi Михайло Михайлович проводив Горького до пароплава.
Перегукувались бiля берега рибалки. Кiлька пасажирiв, не поспiшаючи,
несли чемодани. Задимiв пароплав. А над усiм цим голубiло напрочуд ясне
капрiйське небо, гомонiло на березi птаство i линула запашна березнева
повiдь.
Треба було прощатися. Обнялися. Тричi поцiлувались. I ще раз обнялися,
наче прощались назавжди. Iдучи за носильником, Горький витирав очi.
Довго ще, стоячи на пристанi, бачив Михайло Михайлович чорного бриля в
пiднесенiй руцi Олексiя Максимовича. I, стискаючи в руках томик творiв,
подарований на прощання Горьким, Коцюбинський поволi пiшов до вiлли. Коли
очi його прояснiли, прочитав: "Михаил Михайлович, очень рад я, что
встретил Вас и очень полюбил славную Вашу душу".
I вже згори Михайло Михайлович ще раз оглянувся на море. Та за деревами
голубiло тiльки небо, в якому розтавала хмарина чорного диму з пароплава.
IX. ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТА ГОДИНА
"...з мого почерку ви перекона тесь,
що я досяг двадцять четверто© години".
Ромен Роллан. "Мiкель Анджело".
Вiдома унiверситетська клiнiка на Бiбiковському бульварi - ось куди
привела його нарештi жорстока доля, що поволi i рiшуче йшла по сво©й
спiральнiй путi ближче й ближче до кiнця.
Виснажений вкрай, з важким i гнiтючим почуттям, Коцюбинський ледве
знаходить сили переступити порiг знаменито© лiкарнi. Специфiчний дух
клiнiки зда ться йому в цю хвилину подихом невблаганного кiнця, апофеозом
страдницького шляху людини, що за цiле життя не зазнала щастя.
Може й не слiд було йому цього лiта пiсля Капрi ©здити в Карпати. Не по
силi для нього була ця подорож. А лiто в Криворiвнi випало жорстоке -
дощове, холодне. Це було небезпечно, i друзi вiдмовляли його вiд подорожi.
Але для ново© книги бракувало кiлькох спостережень. Ще кiлька рисок,
кiлька розмов з легiнями i "челядинкою", кiлька спiванок - i правда про
гори, полонини, як щире золото, зася пiд його пером!.. Не втримала
родина, не втримали друзi, а кохана, хоч i одмовляла, та знала його краще
за всiх - не одрадиш...
Холоднi дощi, тумани i високi полонини збавили йому сили, i - хто зна ?
- якби послухався вiн помiркованих, тверезих порад, то, може, i не
довелось би переступати в цей час порога клiнiки...
Наближався мiнливий жовтень. Окремi прозорi днi - як чудовi просвiти в
iнший свiт, в свiт руху, боротьби, любовi... Сонце за вiкном палати вабить
його, як розквiтлий соняшник з укра©нських полiв. I, подiбно соняшниковi,
Коцюбинський з лiжка поверта обличчя до промiння, неспроможний встати,
знесилений i блiдий сонцепоклонник. I в ньому знову прокида ться почуття,
що не вмирало в його серцi нiколи, хоч i засинало часто пiд вагою
житт вого тягару. "Серце спокiйнiше залюбки прийма дрiбнi радощi життя:
промiнь сонця в вiкнi, букет квiтiв на столi, занесений друзями, людську
ласкавiсть i увагу",- пише вiн до Марини.
А за вiкном уже мiниться настрiй природи. Немов на саме серце
насуваються важкi, повiльнi хмари. Шумить ва стiною Ботанiчний сад, i
проти вiкна хита ться ще не зовсiм оголене верховiття, скида вже
непотрiбнi йому оздоби. Мжичка запина свiт за вiкном. I десь у цiй мжичцi
метушаться його друзi i знайомi, хвилюються, сперечаються, прагнуть...
Кожен виборю собi право на свiй куток у широкому i вiльному свiтi.