намагаючись не дати пролунати в залi жодному " ретичному" слову.
А хтось iз делегатiв вилiз на стiльця i, перекриваючи всiх сво©м басом,
горлав на всю залу: "Чорний ворон нiколи не почервонi ..."
Якийсь дiдусь намагався пiдтримати цей вигук сво©м хрипким "ура", але
його не почули...
I протягом усього з'©зду голос передових учених звучав кволо i потопав
у шумi збiговиська.
Коли органiзатори з'©зду спробували через мiсцеву укра©нську
iнтелiгенцiю влаштувати виступ видатних кобзарiв, то Коцюбинський та ще
дехто з кола ©х знайомих доклали всiх зусиль, щоб ця спроба зустрiла
бойкот. Спiвцi народу не повиннi були виступати перед цими людцями.
В цi днi Коцюбинський був знервований. Марина помiчала це й розумiла
причини. В статистичному бюро пiд час роботи вона поклала йому на стiл
записку: "Вгамуй сво© нерви й не хвилюйся: однаково ти безсилий боротися з
ними. А допомоги тобi нiхто не подасть..."
Так, треба було дiяти, боротися... Та вiн не знав, з ким i як.. В днi
загального приниження культурного Чернiгова вiн ходив пригнiчений i лютий.
Просвiтянськi "спiльники" вiдмовились слухати його порад. Бiльше того:
зiбралась група, яка пiднесла з'©здовi урочисту адресу i взяла активну
учасгь у засiданнях "археологiв". Розлютований Коцюбинський пiдняв у
"Просвiтi" бурю i назвав цих людей негiдниками, а з'©зд -
напiвхулiганським. його лайка на адресу з'©зду набула розголосу.
Слiд було чекати непри мностей. Та не до них було тепер.
Вiн викликав до себе в земство Чижа. Вони замкнулися в кабiяетi.
- Коли закiнчу ться це хамство?
- Кажуть, сьогоднi ввечерi,- вiдповiв, як завжди спокiйний, але готовий
до всього гострого i у©дливого, Чиж.
- На завтра я скликаю раду "Просвiти"... Я не хочу бiльше бруднити сво
iм'я спiвробiтництвом з друзями чорно© сотнi. Я ставлю сво ю метою
боротьбу з ними як i з тими просвiтянами, що хочуть повести нашу культуру
шляхом Грiнченка, Пчiлки i подiбних до них. I якщо ©х бiльшiсть у проводi
"Просвiти", то, щоб з ними боротися, треба спочатку покинути "Просвiту".
Чиж сидiв у сво©й улюбленiй позi - потонувши в глибокому крiслi. Вiн
поклав ногу на ногу, потягнув себе за вуса i поволi й глибокодумно
проказав:
- Я теж не хочу мати нiчого спiльного з цими людьми.
Пiсля служби вони обидва пiшли до "Просвiти" - треба було органiзувати
на завтра термiнове засiдання ради.
Ввечерi другого дня Коцюбинський, ретельний, як завжди, з'явився на
засiдання точно о восьмiй. Але ще нiкого не було. З'явився Чиж i вiдразу ж
поринув у крiсло, з якого тепер стирчали по сторонах тiльки гострi кiнцi
його вусiв. Коцюбинський чекав. Вiн опанував себе в такiй мiрi, що навiть
змiг сiсти за свою чергову роботу. Взагалi пiсля вчорашньо© розмови з
Чижем вiн почував себе мiцнiшим i рiшучiшим. Вiн знав, що дехто його
пiдтримуватиме.
Члени ради не сходились. Коцюбинський розумiв: усi знали, в якiй справi
©х кликано i, певне, вирiшили не приходити зовсiм. Проте, згодом прийшло
кiлька прихильникiв Коцюбинського i дехто з опозицi©. Прийшли Сулима й
Прокопенко, певне, з метою розвiдати, що робиться в "Просвiтi". Було ясно:
засiдання навмисне зiрвано. Бiльшiсть членiв ради, очевидно, була
зацiкавлена вiдкласти важливе засiдання на невизначений час.
I справдi, почав дехто говорити про те, щоб вiдкласти засiдання ради.
Михайло Михайлович обурився. Вiн говорив рiвним, але пiдкреслено гострим
тоном. У цьому тонi вiдчувалося велике обурення людини, що зважувалась не
спинятися нi перед чим.
- Якщо ©х бiльшiсть...- промовив вiн з виразом гидливостi на обличчi...
- Кого? - перервав, виступаючи наперед, Прокопенко.
- Тих, що разом з вами, пане, вiтали хулiганський з'©зд, тих, що хотiли
б посадити Укра©ну на чумацьку мажу, тих, що аплодують у залi суду
вихвостiвським дукам. Я не бажаю сидiти з ними отут, за цим громадським
столом...
В кiмнатi здiйнявся галас, якого ще нiколи з часу заснування "Просвiти"
тут не було. Галасували, вигукували образи на адресу голови товариства
Коцюбинського, сперечалися мiж собою.
Тiльки Чиж за весь час не прохопився жодним словом - все сидiв у крiслi
в тiй же позi, тяжко замислений i мовчазний. Якась думка чи здогад нiби
прикували його до крiсла.
Нiхто не намагався вгамувати десяток розпалених людей.
Серед вигукiв i галасу недругiв i друзiв Коцюбинський з пiдкресленим
споко м склав сво© папери до шухляди, замкнув ©©, поклав ключа на стiл i
мовчки, не поспiшаючи, вийшов.
Дома в передпоко© побачив чуже пальто i бриль. Його зустрiла сестра
Лiдiя.
- Чи це?
- Пана Василевського.
Коцюбинський мовчки й розгнiвано повернувся й пiшов з хати. Лiдiя
вийшла за ним. На ганку вона взяла його за руку.
- Ти йдеш? Незручно... В тебе гiсть.
- Це не в мене... Чого йому треба?
- Вiн при©хав запросити всiх нас i тебе до себе в ма ток на "Вовчу
гору".
- Лiдiя! - раптом лагiдним i тихим голосом промовив Михайло Михайлович.
Вiн любив свою хвору сестру.- Ти зна ш, менi надто непри мно зустрiчатися
з цим паном. Не до смаку менi його вдача, його життя, фiзiономiя,- все це
тiльки драту мене... Я знаю його понад двадцять лiт i не хочу його
приятельства... Я повернуся пiзнiше... Думаю, вiн довго не буде.
- Дозволь i менi пiти з тобою.
- Не слiд... Вiдпочивай. Менi треба походити самому.
Стукнувши хвiрткою, пiшов вiн до мiста, а потiм повернувся й поволi
рушив на Холоднi Яри, до порожнiхi закуткiв i безлюдно© Болдино© гори.
Уже кiлька рокiв вiн намагався не зустрiчатися з помiщиком
Василевським.
З ним познайомила його Вiра Iустинiвна ще до ©х одруження, в Ки вi, i
Василевський мав два ма тки - на Полтавщинi i бiля Чернiгова на хуторi
"Вовча гора", де якось гостювали на запрошення господаря й Коцюбинськi.
Вiн був уже лiтньою людиною, мав виплекане обличчя й носив широку м'яку
бороду. Скидався на переодягнутого попа. Вiн i справдi був дуже
релiгiйний, хоч i видумував, вiдповiдно до моди, всiлякi мотиви для сво ©
побожностi. Це, звичайно, не заважало його численним судовим суперечкам з
селянами за потрави, пiдпали, крадiжки. Особливо боявся вiн пiдпалу. Пiсля
дев'ятсот п'ятого року селяни майже кожного лiта пiсля жнив пробували
пускати пановi червоного пiвня.
Його святеннiсть була огидна Коцюбинському, i вiн не йшов нi на яке
зближення з Василевським, незважаючи на всi спроби дружини. Пiсля одного
випадку в гостинi у власника чернiгiвських тартакiв i махорково© фабрики
Хоменка Михайло Михайлович поклав собi уникати всяко© зустрiчi з
Василевським.
На якомусь родинному святi в Хоменкiв один гiсть, користаючись з
присутностi там Михайла Михайловича, почав розмову про укра©нську
лiтературу й про окремi твори Коцюбинського. Василевський i собi встряв у
розмову
- Я не бачу,- сказав вiн,- достатньо© рацi© в iснуваннi укра©нсько©
лiтератури. Мовою вона може бути близька тiльки мужиковi, та й то
вiдсталому. Але мужик не пiднявся до розумiння мистецтва й не скоро
розiв' вiн у собi високий смак. йому нiколи читати лiтературу. Отже, якщо
укра©нська лiтература ма пристосовуватися до низького смаку мужика, вона
нiколи не буде на рiвнi вропейсько© лiтератури...
Потiм трапилось те, чого Коцюбинський без сорому не може згадувати ще й
тепер. Несподiвано почала говорити Вiра Iустинiвна. Вона висловила думку,
яку найменше готовий був почути вiд не© ©© чоловiк.
- За винятком деяких оповiдань,- промовила вона,- твори Михайла
Михайловича не пiдходять для народу, вони написанi тiльки для укра©нсько©
iнтелiгенцi©...
Це було тим громом, що приголомшив його i прикував до мiсця, позбавивши
на хвилину руху i мови. Вiн вiдчув якусь жахливу катастрофу. Вiн лише
бачив, як iншi вдоволено дивились на його дружину, а Василевський
вибачався перед нею i запобiгливо пояснив, що вiн у сво©х словах зовсiм не
мав на увазi пана Коцюбинського.
Було гидко i важко. Чи слiд було сперечатися з цими людьми?..
Коцюбинський вийшов. У передпоко© попрощався з господарями i пiшов,
посилаючись на те, що раптом почав себе недобре почувати. Та й справдi вiн
був наче хворий. Так, виходить, цiлих пiвтора десятка лiт вiн не знав,
яко© думки його дружина про нього, про його народ i мету, за яку так
багато i гаряче говорили вони ще замолоду, його оганьблено прилюдно,
безжалiсно... Адже його дружинi вiрять: Вiра Iустинiвна Дейша ма давню
репутацiю громадсько© дiячки...
Тепер Василевський знову тут... Чого цi люди путаються навколо нього?..
В серединi вересня Коцюбинський одержав з ради "Просвiти" письмове
повiдомлення:
"Високоповажний Михаиле Михайловичу! Рада товариства "Просвiти" ма
честь сповiстити Вас, що вона одержала од пана чернiгiвського губернатора
наказ, в якому вiн сво ю властю виключа Вас з членiв товариства.
Рада".
Отже, вiн неблагонадiйний в полiтичному вiдношеннi, шкiдливого напрямку
особа!
Нiхто в радi не обурювався, нiхто не протестував проти губернаторово©
сваволi.
I лише тепер Коцюбинський зрозумiв, чому мiсяць тому не з'явилися члени
ради на останн скликане ним засiдання: вони волiли зачекати, коли
невгодний ©м голова ради буде усунутий i, певне, мали для цього якiсь
пiдстави.
Так завершилося тисячолiття богоспасенного мiста Чернiгова.
Напередоднi рiздва Коцюбинський при©хав до Ки ва. Другого дня зустрiв
на вулицi Чикаленка.
- Який гiсть! Який гiсть! - гукав той i затягнув Коцюбинського до себе
додому.
Чикаленко посадовив гостя на диван © сам сiв поруч Коцюбинський дiстав
цигарки. Вiн через хворi зуби раз у раз палив. Господар, не встаючи, подав
йому зi стола сiрники. I, поки той запалював, Чикаленко зосереджено
дивився на нього i якась думка промайнула на його обличчi. Але вiн не
сказав гостевi нiчого про те, що зараз подумав. Слiд було хоч би заради
чемностi говорити про справи, що близькi гостевi.
- Як здоров'я Вiри Iустинiвни?
- Дякую, добре... Вона одна серед нас не скаржиться на здоров'я. А
решта... Ви зна те, у нас у сiм'© кожно© зими хтось хворi обов'язково. Це
коли не рахувати постiйно хворих: мене, матерi, Лiди... Вiрi Iустинiвнi
завжди досить клопоту. А до того - в не© ще й служба. Покинути посаду вона
не може - не витрима мо.
Чикаленко примружив очi:
- Це тому, Михаиле Михайловичу, що ви в Чернiговi. Тут би вам було
легше... Принаймнi заробiтки тут кращi.
Коцюбинський не вiдповiв. Вiн поволi допалив цигарку i, не встаючи,
почав гасити ©© в фарфоровiй попiльничцi на столi. I, коли загасив,
вiдсунув попiльничку на середину стола i раптом промовив:
- Я вирiшив остаточно: влiтку по©ду на Капрi. На це менi треба п'ятсот
карбованцiв.
- Зараз?спитав Чикаленко.
- Нi, на лiто.
- Може, в Леонтовича. Вiн тепер у Ки вi. Михайло Михайлович пiдвiвся й
пiдiйшов до вiкна. За домом був садок. Гiлля вгиналося вiд снiгу. Ворона
сiла на каштан, i снiг сипався з гiлки вниз i ярiв на сонцi. Лахматий
собака, потопаючи в снiгу, стрибав пiд деревом i гавкав на ворону.
_ Коцюбинський одвернувся вiд вiкна. Пiсля сонця i снiгу кiмната
здалася йому темною.
Проводячи Коцюбинського, Чикаленко розповiв йому про те, що так раптово
спало йому на думку вранцi. Вони не поспiшали.
- Зна те, Михаиле Михайловичу, коли я думаю про чоловiка, що змiг би
принести замирення й згоду в нашi лави, я не знаходжу нiкого, окрiм вас.
- Але я одiрваний вiд цього повiтря. - Це якраз i потрiбно.
- Поганий з мене миротворець.
- Не кажiть. Тут потрiбний авторитет, а ви його ма те. Не приховаю вiд
вас, що покладаю великi надi© на цi днi вашого гостювання в Ки вi. Тут ви
не знатимете тi © матерiально© скрути, що завда вам стiльки клопоту в
Чернiговi. Ми знайдемо вам заробiток вдвiчi бiльший, нiж ви ма те в
земствi.
- Ви вимага те неможливого. - О, нi, Михаиле Михайловичу, ви не
врахову те свого авторитету.
- Ви помиля тесь: люди, яких ви ма те на увазi, особливо завзято
полемiзують зi мною.
- То дарма. Ви користа тесь авторитетом у читачiв, а саме це й
потрiбне.
Михайло Михайлович не вiдповiв. Вони попрощались i немов якусь
порожнечу понiс у серцi Коцюбинський, самiтно повертаючись до себе.
Пiсля деяких святкових вiзитiв Михайло Михайлович потрапив до одного
знайомого на ялинку. Знайомий нещодавно повернувся з тюрми, його
обвинувачували як учасника якогось заколоту, хоча ця людина могла тiльки
спiвчувати подiбним подiям, але далека була вiд активно© участi в них. В
тюрмi вiн був захворiв - тепер звiльнили на поруки.
Господар сам вiдчинив Михайловi Михайловичу дверi i довго обiймав його
у передпокою. Гостей було зовсiм мало. Микола Вiталiйович Лисенке сидiв
серед маленького гуртка, i побачивши Михайла Михайловича, пiдвiвся й
швидко пiшов йому назустрiч.
- Який я радий! - говорив вiн, обiймаючи Коцюбинського.- Я боявся що ви
не прийдете... А я хотiв узяти з вас слово, що ви не по©дете додому, не
побувавши в мене...
Володимир Леонтович розпитувався про здоров'я. Дружина Леонтовича -
дочка фiлософа Лес вича - цiкавилась Чернiговом. З сусiдньо© кiмнати теж
чути було знайомi голоси. Михайло Михайлович бачив, як вискочив звiдти
червоний, немов вiд ляпасiв, Чикаленко. Але треба було пiти й туди,
привiтатись. Та й цiкаво було, вiд кого це в такiй панiцi тiкав зовсiм не
боягуз Чикаленко.
Михайло Михайлович розсунув порть ру i враз побачив енергiйний погляд
Ольги Косач, що розмовляла з молодим, елеганiно вдягнутим поетом. Вона на
хвилину повернулась до Коцюбинського i, скрививши невдоволено губи,
привiталась. Михайло Михайлович скористався з того, що вона взялася знову
до розмови з безпорадним перед нею поетом, вийшов до вiтальнi i при днався
до гуртка коло Лисенка. В цей час прийшов Микола Садовський, який вiдразу
попередив господаря, що зайшов ненадовго, бо ще мав бути в кiлькох мiсцях.
Веселий i темпераментний, вiн одразу опинився в центрi уваги всiх.
Говорили про останнi п' си Винниченка - "Щаблi життя" i "Мементо". З
властивою йому одвертiстю i смiливiстю Садовський сказав:
- Зараз я не можу виставляти його п си. Наша iнтелiгенцiя менi каси не
зробить, я мушу вважати й на смак iнших мо©х глядачiв, а вони люблять те
життя, якому можна вiрити, а не сумнiвнi вигадки в статевому питаннi...
Хтось заперечив, що це в Винниченка, мовляв, вплив найновiших
вропейських течiй.
- Це, звичайно, нове в лiтературi, але непотрiбне народовi,- промовив
Лисенко.- Заради народу ми повиннi вiдкинути подiбне писання.
В цей час увiйшла Ольга Косач. Вона чула останнi слова Лисенковi i,
видно, вже наготувала й собi кiлька ущипливих фраз, але господар
завбачливо попросив Лисенка до фортепiано. Микола Вiталiйович пообiцяв був
це ранiше i тому не вiдмовлявся. Всi повернулись до композитора. Тодi
Косач гукнула до себе молоду господарку i всiлася з нею на диван.
Коли Лисенко закiнчив кiлька нових сво©х творiв i пiдвiвся, Леонтович
гукнув Михайла Михайловича до. сусiдньо© кiмнати. Вже почали запрошувати
до вечерi. Леонтович розповiв Коцюбинському про "Товариство допомоги", яке
фiнансуватиме частково його дядько Симиренко. Ось через це товариство
Коцюбинський зможе дiстати потрiбну йому допомогу. Сам же Леонтович
почина будувати цукроварню i тому в сво му бюджетi мусить бути тимчасом
дуже обачним.
В дверях з'явилася господарка:
- Дуже вас прошу, панове!..
Ользi Косач, як старiй людинi, та ще жiнцi, пробачали багато, i вона
вiдчувала це i не була занадто стримана в розмовах, ©© посадовили за
столом мiж Михайлом Михайловичем i Садовським i пiсля чарки легкого вина,
коли присутнi тихо помiж себе перемовлялися, вона сказала Коцюбинському,
немов вела далi розпочату до вечерi розмову:
- А ще гiрше бути врейським адвокатом... Михайло Михайлович знiяковiло
здвигнув плечима, а Садовський, пораючись над половиною смаженого коропа в
сво©й тарiлцi, вже зрозумiв, на чий город вона закида , i всмiхався собi в
вуса.
- Не розумiю вас, панi Ольго...- вiдказав Коцюбинський.
Тодi вона показала курячим стегенцем в бiк Чикаленка:
- Дума те, чого вiн обороня в "Радi" наших вре©в? Тому, що вони дають
йому до газети рiзнi об'яви i добре за них платять.
Садовський поперхнувся рибою i артистично закашляв, але усмiшка не
зникла з його вродливого обличчя. Косач подивилась на нього i знову
повернулась до Коцюбинського.
- Кожнiй газетi об'яви дають прибуток, в цьому нема нiчого злочинного.
Менi вигiднiше так, а вам якось iнакше...- вiдповiв Чикаленко, натякаючи
на антисемiтськi виступи в журналi Ольги Косач - "Рiдному кра вi".
Коцюбинський сам написав кiлька творiв проти юдофобства. його прикро
вразили слова Пчiлки i зовсiм не задовольнила вiдповiдь Чикаленка.
Ображена Косач вiдсунула тарiлку © взяла серветку. Розмова робилась
тяжкою. Врятував Лисенко. Вiн раптом почав розповiдати про виклик до
канцелярi© губернатора в справах його музично© школи. Це було цiкаво, i
всi покинули сво© розмови. Потiм хтось попросив Садовського проспiвати.
Вiн погодився. Хитро глянув на похнюплену Косач i чудово проспiвав "Вот
мчится тройка почтовая".
З-за стола вставали задоволенi i веселi. I Коцюбинський, хоч i не забув
розмови з Ольгою Косач, був у хорошому настро©. Микола Вiталiйович
органiзував з чоловiчих i жiночих голосiв у сумiжнiй кiмнатi колядки.
Чикаленко з кiлькома гостями встав з-за стола i, вже стоячи,
переконував ©х:
- На дворянство нема чого покладати надi©. Укра©нi треба бiльше таких
капiталiстiв, як добродiй Володимир,- кивнув вiн у бiк Леонтовича.- Таких,
що активно пiдтримували б наш рух.
Михайло Михайлович пройшов повз них до сумiжно© кiмнати. На хвилину вiн
спинився бiля камiна i стежив неуважним поглядом за посивiлими жаринами.
Вiн не хотiв залишатись на самотi з сво©ми думками. Хтось торкнувся його
лiктя. Це був Садовський.
- Про що замислились? Коцюбинський зрадiв йому:
- Миколо Карповичу, дайте вiдповiдь на одне хитромудре запитання.
- Охоче.
- Що б ви зробили, коли б мали химерне завдання - помирити ©х?..
- Кого?
Коцюбинський повiв очима навколо.
Обличчя Саловського застигло в такому виразi подиву, що Коцюбинський не
витримав i голосно засмiявся.
- Це я пожартував... Ходiмо краще, Миколо Карповичу, до колядникiв.
Вони пiшли до гурту. Стежачи за рукою Лисенка, заспiвали разом з
iншими. I чудова колядка враз заполонила ©х.
III. ТИСЯЧОЛIТНIЙ ЧЕРНIГIВ
Тепер це згаду ться, як давно минуле. Хоч пiсля того не минуло й
чотирьох мiсяцiв.
На початку травня тисяча дев'ятсот дев'ятого року професор
Нобелiвського iнституту в Стокгольмi доктор Альфред I нсен, зробивши
подорож по Укра©нi, завiтав до Чернiгова. Професор цiкавився багатьма
давно забутими мiсцями. Був у Стародубi, був на Деснi бiля Мезина, у
Батуринi, в Полтавi. Вiн вивчав топографiю, збирав малюнки й фото,
знайомився з кра©ною. Професор писав монографiю про великого й грiзного
шведського короля Карла XII, що рiвно двiстi рокiв тому тiкав з Укра©ни на
Бендери пiсля поразки пiд Полтавою. Доктор I нсен з нагоди такого
славетного ювiлею вивчав шляхи, якими врятувався колись
король-завойовник...
Та сучасна батькiвщина I нсена мало знала свою давню знайому - далеку
Укра©ну. Професор поклав собi привезти до Швецi© не тiльки малюнки й
фотографi© нiмих вiкових свiдкiв минулих подiй, але й живе слово з ясних
укра©нських джерел. Вiн повiз з собою для перекладу твори письменника
Коцюбинського.
Коцюбинський готувався за кiлька днiв ©хати до вропи. Його твори були
вже там.
Мрiя про Капрi мала нарештi стати радiсною реальнiстю. Вже одержано
аванс за "Дебют" i позику в касi вза модопомоги при статбюро. Нарештi,
нiщо не перешкодить вимрiянiй подорожi. Володимировi Галактiоновичу
Короленку був надiсланий лист з проханням написати кiлька рядкiв Горькому
на Капрi про самотнього чернiгiвського письменника. Вiдповiдь не
забарилась. Володимир Галактiонович виконав прохання, але запевняв, що
потреби в рекомендацi© нема : Горький з радiстю його прийме й без того.
I ось, нарештi, вiн вибрався в далеку подорож i, покинувши микола©вське
пекло, вже не вiдчував довкола себе здавна знайомо© мерзотностi i немов
оживав духовно i фiзично у нових умовах.
Та щасливий мiсяць минув швидко, як i все лiто. Залишилися тiльки
спогади про небесну затоку в золотому кiльцi буйно встеленого розквiтлим
дроком берега, тиша i пахощi казкового острова, запальнi розмови i дорогi
образи товаришiв на "Villa Serafina".
Зда ться, вiн на один швидкоплинний мiсяць знайшов був на земнiй кулi
куток, якого прагнув усе життя.
Зда ться, давно це було... Тепер ось метушливий пароплав покинув Днiпро
i намага ться перемогти швидку течiю Десни та прозорий вересневий туман.
Коротке осiнн пальто не захищало вiд зустрiчного вiтру. Довелось
покинути палубу i споглядання ще зелених розкiшних берегiв Десни.
Щоправда, раннi вересневi сутiнi вже повивали луки й перелiски
напiвпрозорою тканиною сизого туману, але ж вiд того ще прекраснiшi й
химернiшi громадилися обабiч улюбленi береги Чернiгiвщини.
Михайло Михайлович по схiдцях зiйшов з палуби.
В "третьому класi" просто на пiдлозi лежали, як побитi, сотнi селян - з
клунками, кошиками й незадоволеними скаргами до ки©вських канцелярiй,
тюрем, селянського банку... Гуркотiла машина, хропли люди, в повiтрi стояв
важкий дух. "Сонна Чернiгiвщина",- з гiркою усмiшкою подумав вiн i почав
лавiрувати мiж головами, клунками, старими дiрявими чобiтьми й новими
личаками.
Салон був майже порожнiй. Лише з дальнього краю стола, повитi
цигарковим димом, як сво ю брехнею, сидiли два чернiгiвськi панки. Трохи й
знайомi обидва, Дожовувалася вечеря i розпочиналась дорожня дискусiя. Це
була небезпека. Для дискусi© ©м ось як потрiбний був хтось третiй...
Коцюбинський не хотiв, щоб запросили його. Повернувся в дверях i пiшов до
сво © порожньо© непривiтно© каюти.
Добре було б заснути. Та це мрiя. Зда ться, починалась "нiчниця", коли
нiяк не вгамову ться збуджене серце, коли браку повiтря i не зiмкнуться й
на хвилину очi.
Пробув кiлька днiв у Ки вi. З лiкарями треба було порадитись, з друзями
говорити. З лiкарями коротко: лiкарня або ж сухий i спокiйний пiвдень. А
ось друзi, земляки, спiльники...
В каютi теж була задуха. Не зарадив i вiдкритий iлюмiнатор.
Так от - про друзiв. "Кидайте свiй Чернiгiв, пере©здiть до Ки ва. Ви
серед нас будете перший! I дорога ширша, i злиднiв позбудетесь, i...
Укра©нi нашiй буде од вас бiльша користь..." Печальники за Укра©ну!..
Дiячi!.. Проповiдники вiдродження народу! Один пише порнографiчнi
книжки... Другий хоче свою Укра©ну посадити на чумацькi мажi... А третi -
певне, теж в iм'я народу - копирсаються на вропейському смiтнику,
збирають модернi недо©дки та не нахваляться витонченим смаком сво ©
"фiлософi©"... А тимчасом Терещенки й Симиренки женуть народ на буряки,
везуть черкаських грабарiв за тисячi верст, щоб тi заробляли ©м мiльйони,
вгамовують страйкарiв з допомогою полiцi© i жертвують сво©й iнтелiгенцi©
карбованця на книжечку для народу...
Машина стугонить невтомно. Хлюпощуться колеса в деснянськiй каламутнiй
хвилi. Спить народ у третьому класi покотом, один на одному, пiдклавши пiд
голови юхтовi чоботи.
Серед кого бути першим? Де?.. Нехай вiн буде тiльки всього на
Сiверянськiй вулицi в сво му Чернiговi, нехай буде, як i ранiш, завжди
самотнiй.
Тiснi каюти на пароплавi. Три кроки до iлюмiнатора, три назад. Серцю
браку повiтря. А! Та бiс iз ним, з тим вогким холодом... Все ж краще, нiж
тiснота й задуха.
I Коцюбинський вихоплю ться з каюти i схiдцями знову поспiша на
порожню цi © пiзньо© доби палубу. Вже не видно й туману. Рiчка як утоптана
стежка серед густо© темряви.
Ось тепер можна трохи й походити. На палубi - хоч би людина. Вiтер
немовби послабшав. Все ж трохи холодно, i коротке осiнн пальто не грi .
Михайло Михайлович ходить на переднiй палубi - вiд димаря до носа, де на
щоглi висить блiдий, заспаний лiхтар. На берегах не видно нiчого, i
Коцюбинський тепер дивиться просто перед себе... Але як ще далеко до
ранку, а спати йому цi © ночi, напевне, не пощастить.
Пароплав проплива повз якесь село. Плещуться бiля пароплава окремi
хвилi пiзньо© парубоцько© пiснi. Потiм нiч робиться ще чорнiша, густiша -
зда ться, пароплав загруза в мороцi.
Раптом збоку хтось промовля :
- Михайловичу!..
З несподiванки Коцюбинський рiзко оберта ться на голос. Як це вiн не
помiтив вiдразу: адже ж тут, бiля нього, на порожньому ящику сидить якась
людина. Коцюбинський нахиля ться, пригляда ться до обличчя.
- Що - не впiзнали? Та це ж я, Камищук...
- А-а... Це ви... Пiзнав,- полегшено вiдповiда Михайло Михайлович.-
Чого це ви не пiшли вниз? Холодно ж.
I вiн раптом сiда поруч старого Камищука. Той трохи вiдсува ться, щоб
звiльнити мiсце, i поверта сво заховане до половини в широку бороду
обличчя до Коцюбинського.
- А менi не холодно - яз собою кобеняка взяв. Хочете, трохи i вас
прикрию од вiтру.
З старого сторожа i рибалки був добрий спiвбесiдник.
- То у яких же справах ©здили до Ки ва? - питався Михайло Михайлович.
Але старий не вiдповiдав. Вiн мовчав кiлька хвилин, щось обмiрковуючи.
Потiм запитав сам, i помiтно було, що це сво запитання вiн пiдготував
давно:
- Все збираюся спитати вас про Горького. Коцюбинський не здивувався.
Вiн часто давав Камищуковi сво© книжки i пам'ятав, що в старого тепер його
збiрники "Знание", де вперше надрукована "Мати" Горького. Вiн розповiв про
свою зустрiч з великим письменником на Капрi, розповiв, як там працю
Горький.
- А скажiть, Михайловичу... по неграмотностi докучаю вам сво©ми
балачками... Горький з самого життя списав Павла i стару Нилiвну, чи
просто вигадав?
- З життя сормовських робiтникiв...
Камищук раптом полегшено зiтхнув i жвавим, радiсним голосом почав
висловлювати думки, що хвилювали його, видно, ранiше.
- Значить, тiльки назвав iнакше, щоб люди, бува, не пiзнали... Бо за
такi дiла вдасть не милу ... Я так i думав, що все описано так, як було,
та все ж, по неграмотностi, сумнiвався... А що, мовляв, коли вигадано?
Мати Павлова, бачте яка, думку синову людям понесла, побачила, де правда,
а де розбiй, i ©й радiсно було за сина муку прийняти... Михайловичу, та це
ж iз само© жизнi нашо©... Сина закували, значить, мати чи там... батько,
А хтось iз делегатiв вилiз на стiльця i, перекриваючи всiх сво©м басом,
горлав на всю залу: "Чорний ворон нiколи не почервонi ..."
Якийсь дiдусь намагався пiдтримати цей вигук сво©м хрипким "ура", але
його не почули...
I протягом усього з'©зду голос передових учених звучав кволо i потопав
у шумi збiговиська.
Коли органiзатори з'©зду спробували через мiсцеву укра©нську
iнтелiгенцiю влаштувати виступ видатних кобзарiв, то Коцюбинський та ще
дехто з кола ©х знайомих доклали всiх зусиль, щоб ця спроба зустрiла
бойкот. Спiвцi народу не повиннi були виступати перед цими людцями.
В цi днi Коцюбинський був знервований. Марина помiчала це й розумiла
причини. В статистичному бюро пiд час роботи вона поклала йому на стiл
записку: "Вгамуй сво© нерви й не хвилюйся: однаково ти безсилий боротися з
ними. А допомоги тобi нiхто не подасть..."
Так, треба було дiяти, боротися... Та вiн не знав, з ким i як.. В днi
загального приниження культурного Чернiгова вiн ходив пригнiчений i лютий.
Просвiтянськi "спiльники" вiдмовились слухати його порад. Бiльше того:
зiбралась група, яка пiднесла з'©здовi урочисту адресу i взяла активну
учасгь у засiданнях "археологiв". Розлютований Коцюбинський пiдняв у
"Просвiтi" бурю i назвав цих людей негiдниками, а з'©зд -
напiвхулiганським. його лайка на адресу з'©зду набула розголосу.
Слiд було чекати непри мностей. Та не до них було тепер.
Вiн викликав до себе в земство Чижа. Вони замкнулися в кабiяетi.
- Коли закiнчу ться це хамство?
- Кажуть, сьогоднi ввечерi,- вiдповiв, як завжди спокiйний, але готовий
до всього гострого i у©дливого, Чиж.
- На завтра я скликаю раду "Просвiти"... Я не хочу бiльше бруднити сво
iм'я спiвробiтництвом з друзями чорно© сотнi. Я ставлю сво ю метою
боротьбу з ними як i з тими просвiтянами, що хочуть повести нашу культуру
шляхом Грiнченка, Пчiлки i подiбних до них. I якщо ©х бiльшiсть у проводi
"Просвiти", то, щоб з ними боротися, треба спочатку покинути "Просвiту".
Чиж сидiв у сво©й улюбленiй позi - потонувши в глибокому крiслi. Вiн
поклав ногу на ногу, потягнув себе за вуса i поволi й глибокодумно
проказав:
- Я теж не хочу мати нiчого спiльного з цими людьми.
Пiсля служби вони обидва пiшли до "Просвiти" - треба було органiзувати
на завтра термiнове засiдання ради.
Ввечерi другого дня Коцюбинський, ретельний, як завжди, з'явився на
засiдання точно о восьмiй. Але ще нiкого не було. З'явився Чиж i вiдразу ж
поринув у крiсло, з якого тепер стирчали по сторонах тiльки гострi кiнцi
його вусiв. Коцюбинський чекав. Вiн опанував себе в такiй мiрi, що навiть
змiг сiсти за свою чергову роботу. Взагалi пiсля вчорашньо© розмови з
Чижем вiн почував себе мiцнiшим i рiшучiшим. Вiн знав, що дехто його
пiдтримуватиме.
Члени ради не сходились. Коцюбинський розумiв: усi знали, в якiй справi
©х кликано i, певне, вирiшили не приходити зовсiм. Проте, згодом прийшло
кiлька прихильникiв Коцюбинського i дехто з опозицi©. Прийшли Сулима й
Прокопенко, певне, з метою розвiдати, що робиться в "Просвiтi". Було ясно:
засiдання навмисне зiрвано. Бiльшiсть членiв ради, очевидно, була
зацiкавлена вiдкласти важливе засiдання на невизначений час.
I справдi, почав дехто говорити про те, щоб вiдкласти засiдання ради.
Михайло Михайлович обурився. Вiн говорив рiвним, але пiдкреслено гострим
тоном. У цьому тонi вiдчувалося велике обурення людини, що зважувалась не
спинятися нi перед чим.
- Якщо ©х бiльшiсть...- промовив вiн з виразом гидливостi на обличчi...
- Кого? - перервав, виступаючи наперед, Прокопенко.
- Тих, що разом з вами, пане, вiтали хулiганський з'©зд, тих, що хотiли
б посадити Укра©ну на чумацьку мажу, тих, що аплодують у залi суду
вихвостiвським дукам. Я не бажаю сидiти з ними отут, за цим громадським
столом...
В кiмнатi здiйнявся галас, якого ще нiколи з часу заснування "Просвiти"
тут не було. Галасували, вигукували образи на адресу голови товариства
Коцюбинського, сперечалися мiж собою.
Тiльки Чиж за весь час не прохопився жодним словом - все сидiв у крiслi
в тiй же позi, тяжко замислений i мовчазний. Якась думка чи здогад нiби
прикували його до крiсла.
Нiхто не намагався вгамувати десяток розпалених людей.
Серед вигукiв i галасу недругiв i друзiв Коцюбинський з пiдкресленим
споко м склав сво© папери до шухляди, замкнув ©©, поклав ключа на стiл i
мовчки, не поспiшаючи, вийшов.
Дома в передпоко© побачив чуже пальто i бриль. Його зустрiла сестра
Лiдiя.
- Чи це?
- Пана Василевського.
Коцюбинський мовчки й розгнiвано повернувся й пiшов з хати. Лiдiя
вийшла за ним. На ганку вона взяла його за руку.
- Ти йдеш? Незручно... В тебе гiсть.
- Це не в мене... Чого йому треба?
- Вiн при©хав запросити всiх нас i тебе до себе в ма ток на "Вовчу
гору".
- Лiдiя! - раптом лагiдним i тихим голосом промовив Михайло Михайлович.
Вiн любив свою хвору сестру.- Ти зна ш, менi надто непри мно зустрiчатися
з цим паном. Не до смаку менi його вдача, його життя, фiзiономiя,- все це
тiльки драту мене... Я знаю його понад двадцять лiт i не хочу його
приятельства... Я повернуся пiзнiше... Думаю, вiн довго не буде.
- Дозволь i менi пiти з тобою.
- Не слiд... Вiдпочивай. Менi треба походити самому.
Стукнувши хвiрткою, пiшов вiн до мiста, а потiм повернувся й поволi
рушив на Холоднi Яри, до порожнiхi закуткiв i безлюдно© Болдино© гори.
Уже кiлька рокiв вiн намагався не зустрiчатися з помiщиком
Василевським.
З ним познайомила його Вiра Iустинiвна ще до ©х одруження, в Ки вi, i
Василевський мав два ма тки - на Полтавщинi i бiля Чернiгова на хуторi
"Вовча гора", де якось гостювали на запрошення господаря й Коцюбинськi.
Вiн був уже лiтньою людиною, мав виплекане обличчя й носив широку м'яку
бороду. Скидався на переодягнутого попа. Вiн i справдi був дуже
релiгiйний, хоч i видумував, вiдповiдно до моди, всiлякi мотиви для сво ©
побожностi. Це, звичайно, не заважало його численним судовим суперечкам з
селянами за потрави, пiдпали, крадiжки. Особливо боявся вiн пiдпалу. Пiсля
дев'ятсот п'ятого року селяни майже кожного лiта пiсля жнив пробували
пускати пановi червоного пiвня.
Його святеннiсть була огидна Коцюбинському, i вiн не йшов нi на яке
зближення з Василевським, незважаючи на всi спроби дружини. Пiсля одного
випадку в гостинi у власника чернiгiвських тартакiв i махорково© фабрики
Хоменка Михайло Михайлович поклав собi уникати всяко© зустрiчi з
Василевським.
На якомусь родинному святi в Хоменкiв один гiсть, користаючись з
присутностi там Михайла Михайловича, почав розмову про укра©нську
лiтературу й про окремi твори Коцюбинського. Василевський i собi встряв у
розмову
- Я не бачу,- сказав вiн,- достатньо© рацi© в iснуваннi укра©нсько©
лiтератури. Мовою вона може бути близька тiльки мужиковi, та й то
вiдсталому. Але мужик не пiднявся до розумiння мистецтва й не скоро
розiв' вiн у собi високий смак. йому нiколи читати лiтературу. Отже, якщо
укра©нська лiтература ма пристосовуватися до низького смаку мужика, вона
нiколи не буде на рiвнi вропейсько© лiтератури...
Потiм трапилось те, чого Коцюбинський без сорому не може згадувати ще й
тепер. Несподiвано почала говорити Вiра Iустинiвна. Вона висловила думку,
яку найменше готовий був почути вiд не© ©© чоловiк.
- За винятком деяких оповiдань,- промовила вона,- твори Михайла
Михайловича не пiдходять для народу, вони написанi тiльки для укра©нсько©
iнтелiгенцi©...
Це було тим громом, що приголомшив його i прикував до мiсця, позбавивши
на хвилину руху i мови. Вiн вiдчув якусь жахливу катастрофу. Вiн лише
бачив, як iншi вдоволено дивились на його дружину, а Василевський
вибачався перед нею i запобiгливо пояснив, що вiн у сво©х словах зовсiм не
мав на увазi пана Коцюбинського.
Було гидко i важко. Чи слiд було сперечатися з цими людьми?..
Коцюбинський вийшов. У передпоко© попрощався з господарями i пiшов,
посилаючись на те, що раптом почав себе недобре почувати. Та й справдi вiн
був наче хворий. Так, виходить, цiлих пiвтора десятка лiт вiн не знав,
яко© думки його дружина про нього, про його народ i мету, за яку так
багато i гаряче говорили вони ще замолоду, його оганьблено прилюдно,
безжалiсно... Адже його дружинi вiрять: Вiра Iустинiвна Дейша ма давню
репутацiю громадсько© дiячки...
Тепер Василевський знову тут... Чого цi люди путаються навколо нього?..
В серединi вересня Коцюбинський одержав з ради "Просвiти" письмове
повiдомлення:
"Високоповажний Михаиле Михайловичу! Рада товариства "Просвiти" ма
честь сповiстити Вас, що вона одержала од пана чернiгiвського губернатора
наказ, в якому вiн сво ю властю виключа Вас з членiв товариства.
Рада".
Отже, вiн неблагонадiйний в полiтичному вiдношеннi, шкiдливого напрямку
особа!
Нiхто в радi не обурювався, нiхто не протестував проти губернаторово©
сваволi.
I лише тепер Коцюбинський зрозумiв, чому мiсяць тому не з'явилися члени
ради на останн скликане ним засiдання: вони волiли зачекати, коли
невгодний ©м голова ради буде усунутий i, певне, мали для цього якiсь
пiдстави.
Так завершилося тисячолiття богоспасенного мiста Чернiгова.
Напередоднi рiздва Коцюбинський при©хав до Ки ва. Другого дня зустрiв
на вулицi Чикаленка.
- Який гiсть! Який гiсть! - гукав той i затягнув Коцюбинського до себе
додому.
Чикаленко посадовив гостя на диван © сам сiв поруч Коцюбинський дiстав
цигарки. Вiн через хворi зуби раз у раз палив. Господар, не встаючи, подав
йому зi стола сiрники. I, поки той запалював, Чикаленко зосереджено
дивився на нього i якась думка промайнула на його обличчi. Але вiн не
сказав гостевi нiчого про те, що зараз подумав. Слiд було хоч би заради
чемностi говорити про справи, що близькi гостевi.
- Як здоров'я Вiри Iустинiвни?
- Дякую, добре... Вона одна серед нас не скаржиться на здоров'я. А
решта... Ви зна те, у нас у сiм'© кожно© зими хтось хворi обов'язково. Це
коли не рахувати постiйно хворих: мене, матерi, Лiди... Вiрi Iустинiвнi
завжди досить клопоту. А до того - в не© ще й служба. Покинути посаду вона
не може - не витрима мо.
Чикаленко примружив очi:
- Це тому, Михаиле Михайловичу, що ви в Чернiговi. Тут би вам було
легше... Принаймнi заробiтки тут кращi.
Коцюбинський не вiдповiв. Вiн поволi допалив цигарку i, не встаючи,
почав гасити ©© в фарфоровiй попiльничцi на столi. I, коли загасив,
вiдсунув попiльничку на середину стола i раптом промовив:
- Я вирiшив остаточно: влiтку по©ду на Капрi. На це менi треба п'ятсот
карбованцiв.
- Зараз?спитав Чикаленко.
- Нi, на лiто.
- Може, в Леонтовича. Вiн тепер у Ки вi. Михайло Михайлович пiдвiвся й
пiдiйшов до вiкна. За домом був садок. Гiлля вгиналося вiд снiгу. Ворона
сiла на каштан, i снiг сипався з гiлки вниз i ярiв на сонцi. Лахматий
собака, потопаючи в снiгу, стрибав пiд деревом i гавкав на ворону.
_ Коцюбинський одвернувся вiд вiкна. Пiсля сонця i снiгу кiмната
здалася йому темною.
Проводячи Коцюбинського, Чикаленко розповiв йому про те, що так раптово
спало йому на думку вранцi. Вони не поспiшали.
- Зна те, Михаиле Михайловичу, коли я думаю про чоловiка, що змiг би
принести замирення й згоду в нашi лави, я не знаходжу нiкого, окрiм вас.
- Але я одiрваний вiд цього повiтря. - Це якраз i потрiбно.
- Поганий з мене миротворець.
- Не кажiть. Тут потрiбний авторитет, а ви його ма те. Не приховаю вiд
вас, що покладаю великi надi© на цi днi вашого гостювання в Ки вi. Тут ви
не знатимете тi © матерiально© скрути, що завда вам стiльки клопоту в
Чернiговi. Ми знайдемо вам заробiток вдвiчi бiльший, нiж ви ма те в
земствi.
- Ви вимага те неможливого. - О, нi, Михаиле Михайловичу, ви не
врахову те свого авторитету.
- Ви помиля тесь: люди, яких ви ма те на увазi, особливо завзято
полемiзують зi мною.
- То дарма. Ви користа тесь авторитетом у читачiв, а саме це й
потрiбне.
Михайло Михайлович не вiдповiв. Вони попрощались i немов якусь
порожнечу понiс у серцi Коцюбинський, самiтно повертаючись до себе.
Пiсля деяких святкових вiзитiв Михайло Михайлович потрапив до одного
знайомого на ялинку. Знайомий нещодавно повернувся з тюрми, його
обвинувачували як учасника якогось заколоту, хоча ця людина могла тiльки
спiвчувати подiбним подiям, але далека була вiд активно© участi в них. В
тюрмi вiн був захворiв - тепер звiльнили на поруки.
Господар сам вiдчинив Михайловi Михайловичу дверi i довго обiймав його
у передпокою. Гостей було зовсiм мало. Микола Вiталiйович Лисенке сидiв
серед маленького гуртка, i побачивши Михайла Михайловича, пiдвiвся й
швидко пiшов йому назустрiч.
- Який я радий! - говорив вiн, обiймаючи Коцюбинського.- Я боявся що ви
не прийдете... А я хотiв узяти з вас слово, що ви не по©дете додому, не
побувавши в мене...
Володимир Леонтович розпитувався про здоров'я. Дружина Леонтовича -
дочка фiлософа Лес вича - цiкавилась Чернiговом. З сусiдньо© кiмнати теж
чути було знайомi голоси. Михайло Михайлович бачив, як вискочив звiдти
червоний, немов вiд ляпасiв, Чикаленко. Але треба було пiти й туди,
привiтатись. Та й цiкаво було, вiд кого це в такiй панiцi тiкав зовсiм не
боягуз Чикаленко.
Михайло Михайлович розсунув порть ру i враз побачив енергiйний погляд
Ольги Косач, що розмовляла з молодим, елеганiно вдягнутим поетом. Вона на
хвилину повернулась до Коцюбинського i, скрививши невдоволено губи,
привiталась. Михайло Михайлович скористався з того, що вона взялася знову
до розмови з безпорадним перед нею поетом, вийшов до вiтальнi i при днався
до гуртка коло Лисенка. В цей час прийшов Микола Садовський, який вiдразу
попередив господаря, що зайшов ненадовго, бо ще мав бути в кiлькох мiсцях.
Веселий i темпераментний, вiн одразу опинився в центрi уваги всiх.
Говорили про останнi п' си Винниченка - "Щаблi життя" i "Мементо". З
властивою йому одвертiстю i смiливiстю Садовський сказав:
- Зараз я не можу виставляти його п си. Наша iнтелiгенцiя менi каси не
зробить, я мушу вважати й на смак iнших мо©х глядачiв, а вони люблять те
життя, якому можна вiрити, а не сумнiвнi вигадки в статевому питаннi...
Хтось заперечив, що це в Винниченка, мовляв, вплив найновiших
вропейських течiй.
- Це, звичайно, нове в лiтературi, але непотрiбне народовi,- промовив
Лисенко.- Заради народу ми повиннi вiдкинути подiбне писання.
В цей час увiйшла Ольга Косач. Вона чула останнi слова Лисенковi i,
видно, вже наготувала й собi кiлька ущипливих фраз, але господар
завбачливо попросив Лисенка до фортепiано. Микола Вiталiйович пообiцяв був
це ранiше i тому не вiдмовлявся. Всi повернулись до композитора. Тодi
Косач гукнула до себе молоду господарку i всiлася з нею на диван.
Коли Лисенко закiнчив кiлька нових сво©х творiв i пiдвiвся, Леонтович
гукнув Михайла Михайловича до. сусiдньо© кiмнати. Вже почали запрошувати
до вечерi. Леонтович розповiв Коцюбинському про "Товариство допомоги", яке
фiнансуватиме частково його дядько Симиренко. Ось через це товариство
Коцюбинський зможе дiстати потрiбну йому допомогу. Сам же Леонтович
почина будувати цукроварню i тому в сво му бюджетi мусить бути тимчасом
дуже обачним.
В дверях з'явилася господарка:
- Дуже вас прошу, панове!..
Ользi Косач, як старiй людинi, та ще жiнцi, пробачали багато, i вона
вiдчувала це i не була занадто стримана в розмовах, ©© посадовили за
столом мiж Михайлом Михайловичем i Садовським i пiсля чарки легкого вина,
коли присутнi тихо помiж себе перемовлялися, вона сказала Коцюбинському,
немов вела далi розпочату до вечерi розмову:
- А ще гiрше бути врейським адвокатом... Михайло Михайлович знiяковiло
здвигнув плечима, а Садовський, пораючись над половиною смаженого коропа в
сво©й тарiлцi, вже зрозумiв, на чий город вона закида , i всмiхався собi в
вуса.
- Не розумiю вас, панi Ольго...- вiдказав Коцюбинський.
Тодi вона показала курячим стегенцем в бiк Чикаленка:
- Дума те, чого вiн обороня в "Радi" наших вре©в? Тому, що вони дають
йому до газети рiзнi об'яви i добре за них платять.
Садовський поперхнувся рибою i артистично закашляв, але усмiшка не
зникла з його вродливого обличчя. Косач подивилась на нього i знову
повернулась до Коцюбинського.
- Кожнiй газетi об'яви дають прибуток, в цьому нема нiчого злочинного.
Менi вигiднiше так, а вам якось iнакше...- вiдповiв Чикаленко, натякаючи
на антисемiтськi виступи в журналi Ольги Косач - "Рiдному кра вi".
Коцюбинський сам написав кiлька творiв проти юдофобства. його прикро
вразили слова Пчiлки i зовсiм не задовольнила вiдповiдь Чикаленка.
Ображена Косач вiдсунула тарiлку © взяла серветку. Розмова робилась
тяжкою. Врятував Лисенко. Вiн раптом почав розповiдати про виклик до
канцелярi© губернатора в справах його музично© школи. Це було цiкаво, i
всi покинули сво© розмови. Потiм хтось попросив Садовського проспiвати.
Вiн погодився. Хитро глянув на похнюплену Косач i чудово проспiвав "Вот
мчится тройка почтовая".
З-за стола вставали задоволенi i веселi. I Коцюбинський, хоч i не забув
розмови з Ольгою Косач, був у хорошому настро©. Микола Вiталiйович
органiзував з чоловiчих i жiночих голосiв у сумiжнiй кiмнатi колядки.
Чикаленко з кiлькома гостями встав з-за стола i, вже стоячи,
переконував ©х:
- На дворянство нема чого покладати надi©. Укра©нi треба бiльше таких
капiталiстiв, як добродiй Володимир,- кивнув вiн у бiк Леонтовича.- Таких,
що активно пiдтримували б наш рух.
Михайло Михайлович пройшов повз них до сумiжно© кiмнати. На хвилину вiн
спинився бiля камiна i стежив неуважним поглядом за посивiлими жаринами.
Вiн не хотiв залишатись на самотi з сво©ми думками. Хтось торкнувся його
лiктя. Це був Садовський.
- Про що замислились? Коцюбинський зрадiв йому:
- Миколо Карповичу, дайте вiдповiдь на одне хитромудре запитання.
- Охоче.
- Що б ви зробили, коли б мали химерне завдання - помирити ©х?..
- Кого?
Коцюбинський повiв очима навколо.
Обличчя Саловського застигло в такому виразi подиву, що Коцюбинський не
витримав i голосно засмiявся.
- Це я пожартував... Ходiмо краще, Миколо Карповичу, до колядникiв.
Вони пiшли до гурту. Стежачи за рукою Лисенка, заспiвали разом з
iншими. I чудова колядка враз заполонила ©х.
III. ТИСЯЧОЛIТНIЙ ЧЕРНIГIВ
Тепер це згаду ться, як давно минуле. Хоч пiсля того не минуло й
чотирьох мiсяцiв.
На початку травня тисяча дев'ятсот дев'ятого року професор
Нобелiвського iнституту в Стокгольмi доктор Альфред I нсен, зробивши
подорож по Укра©нi, завiтав до Чернiгова. Професор цiкавився багатьма
давно забутими мiсцями. Був у Стародубi, був на Деснi бiля Мезина, у
Батуринi, в Полтавi. Вiн вивчав топографiю, збирав малюнки й фото,
знайомився з кра©ною. Професор писав монографiю про великого й грiзного
шведського короля Карла XII, що рiвно двiстi рокiв тому тiкав з Укра©ни на
Бендери пiсля поразки пiд Полтавою. Доктор I нсен з нагоди такого
славетного ювiлею вивчав шляхи, якими врятувався колись
король-завойовник...
Та сучасна батькiвщина I нсена мало знала свою давню знайому - далеку
Укра©ну. Професор поклав собi привезти до Швецi© не тiльки малюнки й
фотографi© нiмих вiкових свiдкiв минулих подiй, але й живе слово з ясних
укра©нських джерел. Вiн повiз з собою для перекладу твори письменника
Коцюбинського.
Коцюбинський готувався за кiлька днiв ©хати до вропи. Його твори були
вже там.
Мрiя про Капрi мала нарештi стати радiсною реальнiстю. Вже одержано
аванс за "Дебют" i позику в касi вза модопомоги при статбюро. Нарештi,
нiщо не перешкодить вимрiянiй подорожi. Володимировi Галактiоновичу
Короленку був надiсланий лист з проханням написати кiлька рядкiв Горькому
на Капрi про самотнього чернiгiвського письменника. Вiдповiдь не
забарилась. Володимир Галактiонович виконав прохання, але запевняв, що
потреби в рекомендацi© нема : Горький з радiстю його прийме й без того.
I ось, нарештi, вiн вибрався в далеку подорож i, покинувши микола©вське
пекло, вже не вiдчував довкола себе здавна знайомо© мерзотностi i немов
оживав духовно i фiзично у нових умовах.
Та щасливий мiсяць минув швидко, як i все лiто. Залишилися тiльки
спогади про небесну затоку в золотому кiльцi буйно встеленого розквiтлим
дроком берега, тиша i пахощi казкового острова, запальнi розмови i дорогi
образи товаришiв на "Villa Serafina".
Зда ться, вiн на один швидкоплинний мiсяць знайшов був на земнiй кулi
куток, якого прагнув усе життя.
Зда ться, давно це було... Тепер ось метушливий пароплав покинув Днiпро
i намага ться перемогти швидку течiю Десни та прозорий вересневий туман.
Коротке осiнн пальто не захищало вiд зустрiчного вiтру. Довелось
покинути палубу i споглядання ще зелених розкiшних берегiв Десни.
Щоправда, раннi вересневi сутiнi вже повивали луки й перелiски
напiвпрозорою тканиною сизого туману, але ж вiд того ще прекраснiшi й
химернiшi громадилися обабiч улюбленi береги Чернiгiвщини.
Михайло Михайлович по схiдцях зiйшов з палуби.
В "третьому класi" просто на пiдлозi лежали, як побитi, сотнi селян - з
клунками, кошиками й незадоволеними скаргами до ки©вських канцелярiй,
тюрем, селянського банку... Гуркотiла машина, хропли люди, в повiтрi стояв
важкий дух. "Сонна Чернiгiвщина",- з гiркою усмiшкою подумав вiн i почав
лавiрувати мiж головами, клунками, старими дiрявими чобiтьми й новими
личаками.
Салон був майже порожнiй. Лише з дальнього краю стола, повитi
цигарковим димом, як сво ю брехнею, сидiли два чернiгiвськi панки. Трохи й
знайомi обидва, Дожовувалася вечеря i розпочиналась дорожня дискусiя. Це
була небезпека. Для дискусi© ©м ось як потрiбний був хтось третiй...
Коцюбинський не хотiв, щоб запросили його. Повернувся в дверях i пiшов до
сво © порожньо© непривiтно© каюти.
Добре було б заснути. Та це мрiя. Зда ться, починалась "нiчниця", коли
нiяк не вгамову ться збуджене серце, коли браку повiтря i не зiмкнуться й
на хвилину очi.
Пробув кiлька днiв у Ки вi. З лiкарями треба було порадитись, з друзями
говорити. З лiкарями коротко: лiкарня або ж сухий i спокiйний пiвдень. А
ось друзi, земляки, спiльники...
В каютi теж була задуха. Не зарадив i вiдкритий iлюмiнатор.
Так от - про друзiв. "Кидайте свiй Чернiгiв, пере©здiть до Ки ва. Ви
серед нас будете перший! I дорога ширша, i злиднiв позбудетесь, i...
Укра©нi нашiй буде од вас бiльша користь..." Печальники за Укра©ну!..
Дiячi!.. Проповiдники вiдродження народу! Один пише порнографiчнi
книжки... Другий хоче свою Укра©ну посадити на чумацькi мажi... А третi -
певне, теж в iм'я народу - копирсаються на вропейському смiтнику,
збирають модернi недо©дки та не нахваляться витонченим смаком сво ©
"фiлософi©"... А тимчасом Терещенки й Симиренки женуть народ на буряки,
везуть черкаських грабарiв за тисячi верст, щоб тi заробляли ©м мiльйони,
вгамовують страйкарiв з допомогою полiцi© i жертвують сво©й iнтелiгенцi©
карбованця на книжечку для народу...
Машина стугонить невтомно. Хлюпощуться колеса в деснянськiй каламутнiй
хвилi. Спить народ у третьому класi покотом, один на одному, пiдклавши пiд
голови юхтовi чоботи.
Серед кого бути першим? Де?.. Нехай вiн буде тiльки всього на
Сiверянськiй вулицi в сво му Чернiговi, нехай буде, як i ранiш, завжди
самотнiй.
Тiснi каюти на пароплавi. Три кроки до iлюмiнатора, три назад. Серцю
браку повiтря. А! Та бiс iз ним, з тим вогким холодом... Все ж краще, нiж
тiснота й задуха.
I Коцюбинський вихоплю ться з каюти i схiдцями знову поспiша на
порожню цi © пiзньо© доби палубу. Вже не видно й туману. Рiчка як утоптана
стежка серед густо© темряви.
Ось тепер можна трохи й походити. На палубi - хоч би людина. Вiтер
немовби послабшав. Все ж трохи холодно, i коротке осiнн пальто не грi .
Михайло Михайлович ходить на переднiй палубi - вiд димаря до носа, де на
щоглi висить блiдий, заспаний лiхтар. На берегах не видно нiчого, i
Коцюбинський тепер дивиться просто перед себе... Але як ще далеко до
ранку, а спати йому цi © ночi, напевне, не пощастить.
Пароплав проплива повз якесь село. Плещуться бiля пароплава окремi
хвилi пiзньо© парубоцько© пiснi. Потiм нiч робиться ще чорнiша, густiша -
зда ться, пароплав загруза в мороцi.
Раптом збоку хтось промовля :
- Михайловичу!..
З несподiванки Коцюбинський рiзко оберта ться на голос. Як це вiн не
помiтив вiдразу: адже ж тут, бiля нього, на порожньому ящику сидить якась
людина. Коцюбинський нахиля ться, пригляда ться до обличчя.
- Що - не впiзнали? Та це ж я, Камищук...
- А-а... Це ви... Пiзнав,- полегшено вiдповiда Михайло Михайлович.-
Чого це ви не пiшли вниз? Холодно ж.
I вiн раптом сiда поруч старого Камищука. Той трохи вiдсува ться, щоб
звiльнити мiсце, i поверта сво заховане до половини в широку бороду
обличчя до Коцюбинського.
- А менi не холодно - яз собою кобеняка взяв. Хочете, трохи i вас
прикрию од вiтру.
З старого сторожа i рибалки був добрий спiвбесiдник.
- То у яких же справах ©здили до Ки ва? - питався Михайло Михайлович.
Але старий не вiдповiдав. Вiн мовчав кiлька хвилин, щось обмiрковуючи.
Потiм запитав сам, i помiтно було, що це сво запитання вiн пiдготував
давно:
- Все збираюся спитати вас про Горького. Коцюбинський не здивувався.
Вiн часто давав Камищуковi сво© книжки i пам'ятав, що в старого тепер його
збiрники "Знание", де вперше надрукована "Мати" Горького. Вiн розповiв про
свою зустрiч з великим письменником на Капрi, розповiв, як там працю
Горький.
- А скажiть, Михайловичу... по неграмотностi докучаю вам сво©ми
балачками... Горький з самого життя списав Павла i стару Нилiвну, чи
просто вигадав?
- З життя сормовських робiтникiв...
Камищук раптом полегшено зiтхнув i жвавим, радiсним голосом почав
висловлювати думки, що хвилювали його, видно, ранiше.
- Значить, тiльки назвав iнакше, щоб люди, бува, не пiзнали... Бо за
такi дiла вдасть не милу ... Я так i думав, що все описано так, як було,
та все ж, по неграмотностi, сумнiвався... А що, мовляв, коли вигадано?
Мати Павлова, бачте яка, думку синову людям понесла, побачила, де правда,
а де розбiй, i ©й радiсно було за сина муку прийняти... Михайловичу, та це
ж iз само© жизнi нашо©... Сина закували, значить, мати чи там... батько,