Страница:
Сибiр, де вiн i помер у Тобольську; величезнi ж його ма тностi й багатства
були подiленi мiж казною росiйсько© держави та скарбницею нового гетьмана.
Скинувши Самойловича, князь Голiцин тут же, у походi, бiля рiчки
Коломака, скликав 25 липня 1687 року козацьку раду, яка обрала гетьманом
генерального осавула Iвана Мазепу. Не можна сказати, щоб це робилося
"вiльними голосами". Мазепа не уславився ще нi як вояка, нi як добрий
товариш, вiн тiльки був дуже заможний та лукавий i, як згодом вiн сам
хвалився царевi Петру, дав за обрання на гетьманський уряд князю Голiцину
11.000 карбованцiв та добрi дарунки.
ЗРАДА МАЗЕПОЮ ВIЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО
Зi свого боку Мазепа, щоб догодити Голiцину й царевi Петру, в перший же
день свого гетьманування згодився на порушення вольностей запорозьких, а
саме на те, щоб на запорозьких землях, по рiчках Орелi й Самарi та на
устях Орчика й Берестово©, були побудованi фортецi, до яких Вiйсько
Запорозьке не смiло б доторкатися, та ще щоб до кiнця вiйни Росi© з Кримом
запорожцi не мали права торгувати з татарами й примирятися з ними.
Сповiщаючи 12 вересня кошового отамана Вiйська Запорозького Грицька
Сагайдачного про затвердження на гетьманський уряд Мазепи, царi Iоанн та
Петро подарували Запорозькому Вiйську прибутки з Переволочанського
перевозу.
Радiли козаки, що Самойловича не стало й, щоб жити з Мазепою у згодi,
послали йому привiтання з обранням i висловили йому бажання "багато лiт
гетьманувати на користь неньцi-Укра©нi i не херхелювати на згубу Вiйська
Запорозького, як почав було херхелювати зрадник Попович". .
Тiльки даремнi були надi© запорожцiв: Мазепа, хоч i був родом з
укра©нсько© шляхти, та освiту й виховання дiстав у Польщi, бо ще хлопцем
опинився на королiвському дворi, й хоч потiм близько стояв до Дорошенка,
та, проте, радий був служити всякому, на чийому боцi сила; i коли побачив,
що Самойлович сидить на гетьманствi мiцнiше за Дорошенка, вiн перейшов на
його бiк. Вихований далеко вiд простого люду, Мазепа не вмiв дбати про
його права й потреби, а разом iз тим залишався байдужий i до вольностей
Вiйська Запорозького.
Ще за Самойловича почалося загарбання укра©нських земель вiйськовою
старшиною та росiйськими во водами; за Мазепи ж це розтягання досягло
найбiльшо© сили.
Спочатку Мазепа роздавав вiльнi землi, далi - одiбранi вiд польських
магнатiв; коли ж не стало вже порожнiх грунтiв, вiн став роздавати
старшинi й тi надiли, на яких сидiли селяни, причому вони переходили в
пiдданство укра©нсько© вiйськово© старшини.
Росiйський уряд охоче затверджував таке роздiлення земель та
поневолення укра©нського селянства, бо це наближало лад Гетьманщини до
устрою Великороси й, до того ж, сiяло розбрат мiж укра©нською старшиною й
простим людом.
Згодом, коли вже й селянськi землi були подiленi мiж старшиною, дiйшла
черга й до козачих грунтiв; i для того, щоб оддати комусь ©х, то козаки,
якi жили на них, повертали в поспiльство, доводячи всiлякими кривдами, що
вони були не природженi козаки, а здобули козацтво сваволею. Таким чином,
гетьман разом iз старшиною сам собi копав яму, бо поспiльство, а почасти й
козаки, почали вважати i його й старшину за сво©х ворогiв i шукали
заступництва вiд сво © старшини в московських урядовцiв, яким це було дуже
бажане, бо зменшувало вплив укра©нсько© старшини на люднiсть.
Скориставшись пригнобленням народу на Гетьманщинi, король Ян Собеський
став закликати селян i козакiв з Лiвобережно© Укра©ни на Правобережну,
поновив там козаччину й надав права козацьких полковникiв: у Корсунi -
Iскрi, в Богуславi - Самусю, на Побужжi - Абазiну й у Фастовi - Палiю.
Колишнi виселенцi з Ки©вщини й Чигиринщини тисячами посунули тепер iз
Лiвобережжя, а найбiльше з полкiв Гадяцького, Лубенського й
Миргородського, назад на Правобережну Укра©ну й разом iз переселенцями з
Волинi й Подiлля враз залюднювали ситi й веселi грунти Ки©вщини. До року
1683-го Правобережна Укра©на вже добре заселилася, а козацтво набуло в нiй
чимало© сили. Польща втiшалася з того, та тiльки недовго, бо водночас iз
тим, як козацтво змiцнювалося, зростала й нехiть його бути пiд владою
Польщi.
На Запорожжi пiсля смертi Iвана Сiрка почався занепад. Млявi отамани,
скоряючись росiйському урядовi та Бахчисарайськiй згодi, дозволили туркам
збудувати на низу Днiпра дуже мiцнi фортецi, й, тепер одiрванi од моря,
запорожцi зовсiм забули про сво© колись славнi морськi походи. Вiйсько
Запорозьке не наважувалося воювати самостiйно, як виступав Сiрко, а ходило
в походи тiльки за наказом iз Москви, неначеб другорядне росiйське
вiйсько; коли ж у роцi 1687-му запорожцiв покликали воювати проти татар,
так як вони хочуть, i кошовий отаман Грицько Сагайдачний над осiнь того ж
року пiшов на Кизикермен i Аслам-город, то такий похiд мало додав
запорожцям слави; користi ж вони не мали зовсiм, а на початку сiчня 1688
року татари самi пiдступили до Сiчi й три днi добували ©©, хоч так само,
як i запорожцi, залишилися нi з чим.
Маючи на думцi гнати татар i вiддячити ©м за напад, Сагайдачний
звернувся до Мазепи, щоб той прислав на потугу бодай 1000 козакiв, але
гетьман хоч i обiцяв, та нiчим не допомiг, i новий похiд Сагайдачного не
вiдбувся.
Незадоволенi Мазепою за пригнiчення посполитого люду, запорожцi почали
пiдбурювати до повстання проти нього та старшини селян у Лубенському та
Миргородському полках. Мазепа зараз же надiслав про це свого доноса до
Москви й дiстав од росiйського уряду наказ збро ю приборкати запорожцiв.
Врештi до цього не дiйшло, бо напровеснi сiчовики самi вийшли з
Гетьманщини.
САМАРСЬКI РОСIЙСЬКI ГОРОДКИ
Занепад Запорожжя росiйський уряд вирiшив використати з тим, щоб
здiйснити умову з Мазепою, i звелiв йому, не гаючись, збудувати бiля устя
рiчки Самари, на пiвнiчному ©© березi, Новобогородську фортецю проти татар
i запорожцiв. Почувши про те, запорожцi захвилювалися й спочатку хотiли,
було, збро ю обороняти сво© вiковiчнi Самарськi лiси й пасiки i не
дозволяти московсько© будiвлi, та тiльки коли Мазепа прийшов до Самари з
20000 козацького вiйська та 10000 московських стрiльцiв, сiчовики
обмежилися тим, що послали царiвнi Софi© скаргу про порушення ©хнiх
вольностей i, зата©вши в сво му серцi образу, скорилися.
Спорудження Новобогородсько© фортецi почалося в березнi 1688 року, й,
поки воно тяглося, на Сiчi вiдбулося кiлька бурхливих рад, i на однiй iз
них Грицька Сагайдачного було скинуто з кошевства, а на його мiсце обрано
вдруге Хвилона Лихопоя; та тiльки й той протримався недовго, бо восени
того ж року замiсть нього запорожцi поставили кошовим Iвана Гусака, що
перед тим уславився, хоч i дрiбними, та щасливими сутичками з татарами.
У серпнi 1688 року Новобогородська фортеця була збудована, i там засiла
московська залога з комендантом Косоговим; бiля окопiв було розташовано
посад кiлькiстю в 1000 родин. Тi новопоселенцi разом iз московськими
людьми захопили всi запорозькi пасiки, що мiстилися по лiсах над Самарою;
вирубували лiси й чинили запорожцям, а найбiльше запорозькому Самарському
монастиревi всякi шкоди, й через те запорожцi завжди вважали будiвництво
Новобогородсько© фортецi тяжкою й найбiльшою собi кривдою й образою, але,
не маючи сили стати на перешкодi, раз у раз дорiкали Мазепi за те, що
допустив до того.
КОШЕВСТВО ГУСАКА
По веснi року 1689-го росiйський уряд спорядив новий похiд на Крим. Сто
двадцять тисяч московського вiйська, сполучившись iз козацькими полками
гетьмана Мазепи, посунуло лiвим берегом Днiпра на Запорожжя i, при днавши
до себе ще й Вiйсько Запорозьке з кошовим отаманом Iваном Гусаком,
попростувало через степи на Крим. Незважаючи на величезну, як на тодi,
силу, що мав пiд сво ю рукою князь Голiцин, цей похiд так само скiнчився
нiчим, як i перший. Пiдступивши 20 травня пiд Перекоп, Голiцин не
наважився його штурмувати; простоявши пiд фортецею кiлька днiв, повiв усе
вiйсько назад.
Наблизившись у червнi до рiчки Самари, Голiцин почув, нiбито
ченцi-запорожцi iз Самарсько-Микола©вського монастиря нарiкають на
московський уряд за те, що вiн захопив бiля Новобогородсько© фортецi
запорозькi землi й лiси, й пiдмовляють запорожцiв до змагання. Щоб
покарати ченцiв, вiн звелiв оточити монастир i вчинив у ньому погром -
стрiльцi грабували монастир, а ченцiв били рiзками, мордували, як хотiли,
i врештi порозганяли по лiсах.
Дiзнавшись про погром свого монастиря, запорожцi захвилювалися, й
кошовий Гусак намагався заступитися за ченцiв, та Голiцин не звернув на
його прохання нiяко© уваги; Мазепа ж i пальцем не поворушив в оборону
святого для запорожцiв i всi © Укра©ни мiсця.
Управившись iз запорозьким монастирем, Голiцин нагледiв на Самарi, вище
Богородсько© фортецi, в урочищi Сорок Байракiв, ще одне мiсце, придатне
пiд фортецю, i впродовж мiсяця збудував там другий городок на залогу в 500
стрiльцiв i назвав його Новосергi©вським.
Пiд впливом образи й кривди з боку Голiцина i, вважаючи на те, що
московське вiйсько, роздратувавши татар, покинуло Запорожжя без оборони,
Iван Гусак одразу ж пiсля невдалих походiв Голiцина увiйшов у зносини з
ханом i замирився з татарами без вiдома росiйського уряду, як самостiйна
держава, забезпечивши собi при тому всi землi на правому боцi Днiпра, аж
до лиманiв Днiпровського та Бузького.
Згода запорожцiв iз татарами розлютила Мазепу, й вiн зараз же припинив
забезпечення Запорожжя борошном, зерном i всiляким припасом; московський
уряд затримав ©хн жалування. Сiчовики у тi часи ще мало сiяли хлiба, й
через те Вiйську Запорозькому довелося дуже скрутно - не було вiдкiля
взяти борошна, й козаки ©ли саму тiльки рибу. У тiй пригодi кошовий отаман
Iван Гусак, обмiркувавши становище Запорожжя на радi, послав до польського
короля посланцiв iз листом, у якому Вiйсько Запорозьке скаржилося на те,
що Московський уряд порушу його давнi вольностi й хоче обернути козакiв
невольниками бояр. Разом iз тим запорожцi просили короля прийняти ©х пiд
свою державу, як було ще за ©хнiх батькiв та дiдiв.
Король не наважився виконати бажання запорожцiв, боячись вiйни з
Росi ю, але з великою пошаною привiтав i виряджав запорозьких послiв.
Довiдавшись про зносини кошового Гусака з польським королем, Мазепа
через сво©х посланцiв вимагав од запорожцiв, щоб тi скинули Гусака з
кошевства, та тiльки вони любили свого молодого й рухливого отамана й
залишили суворий наказ без жодно© уваги.
Добрi стосунки запорожцiв iз татарами тривали недовго. Користуючись
безпекою з боку Запорожжя, татари почали грабувати Правобережну Укра©ну, й
запорожцi не стерпiли того й послали полк козакiв на помiч коронному
польському гетьману Яблоновському проти татар, а наприкiнцi року 1690-го
самi стали нападати на степовi татарськi кочовища.
ГУСАК ТА ПЕТРИК
На початку року 1691-го на Сiч прибився Петро Iваненко, прозваний на
Сiчi Петриком. Вiн мав добру освiту й, пробувши чимало рокiв старшим
канцеляристом генерально© вiйськово© канцелярi© на Гетьманщинi, одружився
з небогою генерального писаря Кочубея. Захопившись iз малих лiт
оповiданнями й народними думами про боротьбу давнiх козацьких гетьманiв за
волю Укра©ни й розумiючи тогочасне ©© становище, той Петрик прийшов до
думки, що Мазепа, разом iз московськими во водами, ведуть укра©нський люд
до ще гiршого поневолення, нiж було до повстання Богдана Хмельницького, i
зважився пiдняти укра©нський простий народ проти сво©х новоявлених панiв,
а водночас i проти росiйських урядовцiв, що багато укра©нських земель
порозбирали у свою власнiсть, разом iз людьми.
Мазепа, почувши про такi замiри, став вимагати, щоб запорожцi видали
йому зайду, але на те не згодились нi рада козацька, нi сам кошовий отаман
Iван Гусак; навпаки, запорожцi охоче слухали запальнi промови Петрика про
занепад та недолю Укра©ни й невдовзi обрали його вiйськовим писарем.
Мазепа не наважився вiдверто сваритися з Кошем через Петрика й у всьому
догоджав запорожцям, посилаючи на Сiч борошно, залiзо й iншi потрiбнi
припаси, а сам тим часом писав до Москви доноси про те, що запорожцi
хочуть зрадити царя, бо не видають зрадника Петрика.
Петрик тим часом справдi умовляв кошового отамана Гусака пiдняти вiйну
проти Мазепи. Мiж iншим, вiн казав Гусаковi таке: "Хоч шiсть тисяч iз
собою орди вiзьми за Днiпро, так я горло сво ставлю, коли тобi не
поклониться вся Укра©на. Гетьман зразу в Москву втече, бо там вся його
душа, а в Укра©нi тiльки його тiнь! Невже нам не поможуть нашi брати,
котрих сердюки, рандарi та дуки, що ©м царi ма тностi пороздавали, мало
живцем не ©дять? Та вони тiльки почують, що ти з вiйськом руша ш iз Сiчi,
то самi тих чортових панiв подавлять, а ми вже прийдемо на готове!"
Од таких промов Петрика помiж запорожцями пiшло замiшання, та тiльки
кошовий i вiйськова старшина не дуже-то сприятливо ставилися до його
замiрiв, i Гусак, хоч у кожному листi дорiкав Мазепi за роздачу старшинi
земель, за поневолення люду, за одкупи та за спорудження Самарських
городкiв, а тим часом усе не втрачував надi©, що росiйський уряд сам
лагiдно задовольнить бажання укра©нського люду й запорожцiв щодо
повернення на Укра©нi давнього ладу й самоврядування.
Тим часом полк охочих запорожцiв, пiд проводом Юська, ходив проти татар
на помiч фастiвському полковнику Семену Палiю й, напавши на орду, що
верталася з нiмецько© вiйни через Куяльницький пересип, чимало захопив
татар у бранцi й вiдбив у ворогiв багато здобичi.
Не дiждавшись од кошового Гусака згоди на участь Вiйська Запорозького у
вiйнi з Росi ю, Петрик залишив Сiч i по©хав через Кизикермен у Крим до
хана, взявши iз собою 60 козакiв, що захопилися його мрiями про визволення
укра©нського посполитого люду од поневолення. Вiн мав думку робити так, як
Богдан Хмельницький, себто: стати до спiлки з татарами i наблизитися з
ордою до Сiчi, щоб легше умовити Вiйсько Запорозьке подати йому допомогу.
Його жвавiсть та запальнiсть вплинули на хана, й 11 квiтня 1692 року хан,
з одного боку, i Петрик од iменi Вiйська Запорозького, з другого, склали
умову, за якою хан мав допомогти Петриковi одiбрати Гетьманщину й
Слобожанщину вiд Московсько© держави до сво©х рук; Петрик же за те мав
перевести схiднi слобiдськi полки на спустошене Правобережжя з тим, щоб
одчинити татарам Муравськi шляхи до само© Московщини. Запорозьке Вiйсько,
вiд iменi якого Петрик пiдписував умову, за свою участь у вiйнi мало
здобути собi владу на землi захiдних слобiдських полкiв: Охтирського та
Сумського.
Склавши таку умову з ханом, Петрик послав кiлька листiв до Запорозького
коша, вмовляючи Вiйсько Запорозьке пристати до нього. Тi листи щоразу
читали на радах, й вони викликали мiж запорожцями розгубленiсть. Голова
сiчова пiдтримувала замiри Петрика, маючи гадку погрiти руки бiля ма ткiв
укра©нсько© старшини, що вже звалася панами; старшина ж Вiйська
Запорозького, пам'ятаючи ру©ну Правобережно© Укра©ни i страхаючись, що
боротьба у спiлцi з татарами проти Росi© може призвести до тако© ж недолi
й Лiвобережжя, не згоджувалась ставати на бiк Петрика.
Найбiльший вплив на запорожцiв зробив лист, написаний Петриком 22
червня 1692 року, де вiн, мiж iншим, писав: "Не один раз казав я вам,
панове-молодцi, яка небезпека загрожу нашiй Укра©нi i до якого занепаду
iде вона через сусiднiх державцiв: наче лютi леви, роззявивши пащi, хочуть
вони проковтнути нас щомитi й поробити сво©ми невольниками. Не дивно, що
так чинить i король польський - ми здавна були його пiдданцями, та за
Хмельницького, з допомогою орди, визволилися з неволi та ще й таку вчинили
йому шкоду, що й досi вiн нiяк не вичуха ться, й досi намага ться, щоб
знову укра©нський народ взяти в пiдданство i помститися нам за ту образу.
Хан кримський за те ворогу з нами, що ми, пробуваючи поблизу, споконвiку
на степах i на морi чинили йому лихо в людях i в здобичi, як i зараз
чинимо; а от дивно, що московськi царi, не збро ю нас придбавши, перевели
наш край Чигиринський на лiвобiчну сторону, обсадились з усiх бокiв нашим
людом, так що, звiдкiля б прийшли вороги, та всi нашi оселi попаливши, а
людей у неволю побравши, повертаються назад. Московщина ж за ними, як за
мурами, цiла i, не задовольняючись тим, намага ться усiх нас повернути в
холопи й невольники".
Далi в тому ж листi нагаду ться, що росiйський уряд для того вiдда
народ панам у неволю, щоб люд укра©нський змужичiв (стратив культуру),
"щоб тодi легше було осадити нас сво©ми во водами й городами, якi уже й
збудував на Самарi". Щоб врятувати Укра©ну, Петрик радив пiднятися всiм
проти московцiв i при днатись до нього тодi, як вiн iтиме з ордою добувати
Укра©ну.
У червнi замiри Петрика почали здiйснюватися. Кримський хан вийшов iз
великою ордою в Чорну долину i, вручивши там урочисто Петриковi
гетьманськi клейноди, проголосив його гетьманом Укра©ни. Але наступного ж
дня посипалися розчарування. Перш за все хановi не можна було виступати з
усi ю ордою на Гетьманщину, бо за наказом султана мав воювати з нiмцями
проти Угорщини; на Укра©ну ж Калгою-Салтаном та Петриком вiн вiдрядив
всього 20 000 вершникiв. Це поставило нового гетьмана в безнадiйне
становище, бо Мазепа повсякчас мiг кинути проти татар 50000 козакiв, не
кажучи вже про вiйсько росiйське. Але Петрик пiшов разом iз
Калгою-Салтаном понад схiдним берегом Днiпра й зупинився проти Сiчi
Запорозько© в Кам'яному Затонi.
Тим часом у Сiчi сталися змiни. Ще восени 1691 року один жвавий козак,
на прiзвище Матвi ць, пiдмовив кiлька десяткiв товариства пливти з ним за
Чорне море до iмеретинського царя на службу й потай захопив для сво ©
справи одного вiйськового байдака. Довiдавшись про те, кошовий отаман Iван
Гусак звелiв заарештувати зухвальця й привести до нього, а той пiд час
розмови з кошовим зчепився битися. Вiйськовий суд засудив Матвiйця за його
вчинки до смертно© кари, i йому стяли голову. Проте сiчова голота дуже
любила смiливця, й коли до Сiчi вернулося товариство з лугiв та степiв i
дiзналося про його страту, то почало нарiкати на Гусака за те, що звiв
доброго козака, i, врештi, в 1692 роцi обрало на кошевство ватага Федька.
Той Федько невдовзi виказав свою недотепнiсть у керуваннi справами й,
коли на Сiчi виникло замiшання й навiть заколот мiж козаками з приводу
листiв Петрика, то вiн не змiг вгамувати товариство й дати вiйську якийсь
лад. Через те, коли Петрик уже наближався до Сiчi, Федька скинули з
кошевства, i сiчова рада обрала знову Iвана Гусака.
Гусак був круто© та вперто© вдачi й, коли Петрик, стоячи з татарами у
Кам'яному Затонi, прислав до нього посланця з листом, у якому необачно
вимагав од кошового, щоб той прибув за Днiпро зустрiти Калгу-Салтана iз
хлiбом-сiллю, то Гусак власноручно побив посланця, а Петриковi звелiв
переказати, що "нiколи Салтан, ворог святого хреста, не дiжде, щоб вiн,
Гусак, його iз хлiбом зустрiчав". То тодi Петрик переказав, що ма та мнi
листи од гетьмана Мазепи, якi може показати тiльки самому Гусаку, й
кошовий отаман, взявши iз собою кiлькох курiнних отаманiв та 600 козакiв,
пере©хав 17 липня байдаками на один з островiв Днiпра бiля Кам'яного
Затону й, не довiряючи татарам, передав Салтановi, щоб той вислав
заручникiв i, тiльки дiставши ©х, рушив з отаманами у татарський табiр.
У наметi Калги-Салтана пiсля тривало© розмови Петрик признався, що
нiяких листiв од гетьмана вiн не ма , а що склав iз ханом умову "сво©м
розумом пiд впливом жалю через утиски й нестерпучi кривди на посполитий
укра©нський люд".
Незважаючи на умовляння Петрика, Iван Гусак, знаючи добре, як татари
плюндрують укра©нськi землi, не згодився йти разом iз бусурманами воювати
свiй рiдний край, а щоб не роздратувати татар, посилався на те, що Вiйсько
Запорозьке розiйшлося по лугах i степах, i через те вiн не може з
невеликим товариством розв'язувати таку справу, як вiйна з Москвою.
Повернувшись на Сiч, Гусак усе-таки скликав раду й, розповiвши про
заходи Петрика, спитав, як гада товариство. Запорожцi пiсля того
запитання розбилися на два натовпи: менший, разом iз старшиною, стояв на
тому, що не годиться виступати у спiлцi з бусурманами проти православних
людей; бiльший же натовп, головним чином голота, вигукував, що Петрик -
розумна голова, навча на добре i що треба йти визволяти Гетьманщину вiд
Мазепи-зрадника, вiд москалiв та сво©х панiв.
Тодi Гусак поклав булаву на стiл i сказав: "Нехай же хто iнший веде
вiйсько проти сво©х братiв, а я не поведу". З тим вiн покинув раду i пiшов
до свого куреня, а слiдом за ним склала сво© клейноди й уся вiйськова
старшина.
Весь день i всю нiч вiйськовi клейноди лежали серед майдану на столi, а
запорожцi гомонiли й сперечалися. Та мiж голотою не знайшлося нiкого, хто
б наважився взяти владу до сво©х рук, i ранком прихильники Петрика послали
просити стару старшину, щоб забрала сво© клейноди назад. Гусак згодився
повернути собi булаву, але рiшуче вiдмовився вести вiйсько на Укра©ну в
спiлцi з татарами.
Таким чином до Петрика могли прилучитися тiльки охочi козаки, й за
тиждень таких набралося з пiвтисячi.
Пiсля того Калга-Салтан та Петрик рушили з вiйськом на рiчку Московку,
а далi - на Татарку, що впадала в Днiпро бiля Кодацького порога, й нарештi
перейшли за рiчку Самару. Вiдтiля Петрик послав листа в пiвденнi мiста
Укра©ни, вмовляючи людей взятися до збро©, при днатися до нього i боротися
за свою волю.
31 липня Петрик iз запорожцями та ватагою татар атакував
Новобогородську фортецю. Козаки вдерлися у нижн мiсто, запалили двi башти
та кiлька будинкiв, але коли з горiшнього мiста на них почали бити з
гармат, вони одiйшли геть.
Не добувши Новобогородсько© фортецi, Петрик попрямував далi до рiчки
Орелi й до пiвденних мiст Гетьманщини. Китай-город i Царичанка зустрiли
його хлiбом-сiллю, а проте приставати до нього нiхто не хотiв. Укра©нський
люд за 45 рокiв боротьби знемiгся й бажав хоч i пiдневiльного, аби
спокiйного життя. Лишившись пiсля "згону" з Правобережжя без осель,
худоби, збiжжя й хлiба, вiн тепер тiльки почав усе те набувати й боявся
знову, через змагання за волю, все те втратити.
Не розумiючи, вiд чого та байдужiсть укра©нського люду, Петрик не
втрачав надi©, що його ще можливо пiдняти, й пiдступив з вiйськом до
Маячки, але там уже було кiлька козацьких полкiв гетьмана Мазепи, а слiдом
мав пiдiйти з полками i вiн сам та ще й московське вiйсько. Довiдавшись
про те, татари одразу ж повернули назад i перейшли за Самару, аж на
Татарку, а слiдом за ними мусив вiдступити й Петрик. Iз табору бiля рiчки
Татарки гетьмана покинули майже всi запорожцi, й бiля нього лишилося ©х
ледве кiлька десяткiв. З ними вiн i пiшов разом iз татарами до Криму.
Перша невдача не засмутила Петрика, й на початку року 1693-го вiн iз
Нуреддин-султаном та ордою в 40 000 татар знову вирушив iз Криму й,
наблизившись до Сiчi, почав засилати на Кiш листи й пiдмовляти запорожцiв
прилучитися до нього.
Кошовим отаманом Вiйська Запорозького на той час став Василь Кузьменко.
Обрання його, замiсть Гусака, було дуже бурхливе, та ледве Сiч трохи
заспоко©лася, як до Коша прибув колишнiй кошовий отаман Федько з великою
ватагою прихильникiв Петрика. По днавшись iз сiчовою голотою, вони зчинили
на Сiчi заколот, розгромили декiлька куренiв, скинули з кошевства
Кузьменка за те, що вiн не хотiв прилучатися до Петрика й татар, i навiть
вбили декого iз старшини, але не змогли взяти влади до сво©х рук, i за
кiлька днiв партiя помiркованих козакiв розiгнала петрикових прихильникiв
й знову посадила на кошевство Василя Кузьменка.
Через перемогу на Сiчi помiркованих Вiйсько Запорозьке й на цей раз не
прилучилося до Петрика, за винятком поодиноких козакiв. Не пiдбуривши
запорожцiв до вiйни, татари пiшли з Петриком на Переволочну, а далi - на
Кишеньку, та не здобувши нi того, нi того мiста, попрямували на Полтаву,
захоплюючи на шляхах поодиноких людей в неволю. Не вдiявши нiчого й бiля
Полтави й почувши, що наближа ться козацьке вiйсько, татари посунули на
Коломак, а звiдтiля на пiвдень, у степи.
Таким чином другий похiд Петрика проти Мазепи обернувся на звичайний
наскок татар на Укра©ну за ясиром i завдав людям чимало лиха та шкоди;
зрештою одвернувся од Петрика й люд на Гетьманщинi та запорожцi.
Коли прийшла звiстка, що татари захопили на Гетьманщинi людей у неволю,
на Сiчi 3 травня вiдбулася бурхлива рада, й запорожцi вiдiбрали булаву у
Кузьменка й передали ©© знову Iвановi Гусаку. Як ворог бусурманiв, вiн
зараз же почав лаштуватися до походу на татар, але партiя, прихильна до
замiрiв Петрика i до згоди з ханом, скликала свою раду, й вона бiльшiстю
ухвалила не воювати з татарами. Iван Гусак не захотiв пiсля того бути
кошовим i поклав булаву, а товариство обрало отаманом Семена Рубана.
Решта року 1693-го та рiк 1694-й минули на Запорожжi в дрiбних,
звичайних зачiпках iз татарами. Запорожцi не наважувалися розпочинати
вiйну з ними без помочi з боку укра©нських козакiв i закликали до походу
Мазепу, але той вiдмовлявся тим, що без царського наказу вiн виступати не
смi ; росiйський же уряд був у тi роки заклопотаний бунтами стрiльцiв i не
встрявав у вiйну.
НЕЗАДОВОЛЕННЯ ЗАПОРОЖЦIВ МАЗЕПОЮ
Взагалi вза мини запорожцiв i Мазепи чим далi все гiршали, й мало не в
кожному листi до гетьмана запорожцi дорiкали йому за те, що: 1) на Самарi,
одвiчнiй запорозькiй землi, побудованi мiста, обсадженi московськими
людьми; 2) тi люди вирубали запорозькi лiси; 3) на Орелi сидить
московський во вода з ратними людьми, тодi як за умовою з Богданом
Хмельницьким вiн мав бути тiльки в Ки вi; 4) московський уряд без вiдома
козакiв та вiйськового суду бере й засила в Сибiр козацьку укра©нську
старшину, полковникiв i навiть гетьманiв; 5) московський цар раз у раз
вимага , щоб запорожцi воювали проти татар i туркiв, а коли запорожцям
були подiленi мiж казною росiйсько© держави та скарбницею нового гетьмана.
Скинувши Самойловича, князь Голiцин тут же, у походi, бiля рiчки
Коломака, скликав 25 липня 1687 року козацьку раду, яка обрала гетьманом
генерального осавула Iвана Мазепу. Не можна сказати, щоб це робилося
"вiльними голосами". Мазепа не уславився ще нi як вояка, нi як добрий
товариш, вiн тiльки був дуже заможний та лукавий i, як згодом вiн сам
хвалився царевi Петру, дав за обрання на гетьманський уряд князю Голiцину
11.000 карбованцiв та добрi дарунки.
ЗРАДА МАЗЕПОЮ ВIЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО
Зi свого боку Мазепа, щоб догодити Голiцину й царевi Петру, в перший же
день свого гетьманування згодився на порушення вольностей запорозьких, а
саме на те, щоб на запорозьких землях, по рiчках Орелi й Самарi та на
устях Орчика й Берестово©, були побудованi фортецi, до яких Вiйсько
Запорозьке не смiло б доторкатися, та ще щоб до кiнця вiйни Росi© з Кримом
запорожцi не мали права торгувати з татарами й примирятися з ними.
Сповiщаючи 12 вересня кошового отамана Вiйська Запорозького Грицька
Сагайдачного про затвердження на гетьманський уряд Мазепи, царi Iоанн та
Петро подарували Запорозькому Вiйську прибутки з Переволочанського
перевозу.
Радiли козаки, що Самойловича не стало й, щоб жити з Мазепою у згодi,
послали йому привiтання з обранням i висловили йому бажання "багато лiт
гетьманувати на користь неньцi-Укра©нi i не херхелювати на згубу Вiйська
Запорозького, як почав було херхелювати зрадник Попович". .
Тiльки даремнi були надi© запорожцiв: Мазепа, хоч i був родом з
укра©нсько© шляхти, та освiту й виховання дiстав у Польщi, бо ще хлопцем
опинився на королiвському дворi, й хоч потiм близько стояв до Дорошенка,
та, проте, радий був служити всякому, на чийому боцi сила; i коли побачив,
що Самойлович сидить на гетьманствi мiцнiше за Дорошенка, вiн перейшов на
його бiк. Вихований далеко вiд простого люду, Мазепа не вмiв дбати про
його права й потреби, а разом iз тим залишався байдужий i до вольностей
Вiйська Запорозького.
Ще за Самойловича почалося загарбання укра©нських земель вiйськовою
старшиною та росiйськими во водами; за Мазепи ж це розтягання досягло
найбiльшо© сили.
Спочатку Мазепа роздавав вiльнi землi, далi - одiбранi вiд польських
магнатiв; коли ж не стало вже порожнiх грунтiв, вiн став роздавати
старшинi й тi надiли, на яких сидiли селяни, причому вони переходили в
пiдданство укра©нсько© вiйськово© старшини.
Росiйський уряд охоче затверджував таке роздiлення земель та
поневолення укра©нського селянства, бо це наближало лад Гетьманщини до
устрою Великороси й, до того ж, сiяло розбрат мiж укра©нською старшиною й
простим людом.
Згодом, коли вже й селянськi землi були подiленi мiж старшиною, дiйшла
черга й до козачих грунтiв; i для того, щоб оддати комусь ©х, то козаки,
якi жили на них, повертали в поспiльство, доводячи всiлякими кривдами, що
вони були не природженi козаки, а здобули козацтво сваволею. Таким чином,
гетьман разом iз старшиною сам собi копав яму, бо поспiльство, а почасти й
козаки, почали вважати i його й старшину за сво©х ворогiв i шукали
заступництва вiд сво © старшини в московських урядовцiв, яким це було дуже
бажане, бо зменшувало вплив укра©нсько© старшини на люднiсть.
Скориставшись пригнобленням народу на Гетьманщинi, король Ян Собеський
став закликати селян i козакiв з Лiвобережно© Укра©ни на Правобережну,
поновив там козаччину й надав права козацьких полковникiв: у Корсунi -
Iскрi, в Богуславi - Самусю, на Побужжi - Абазiну й у Фастовi - Палiю.
Колишнi виселенцi з Ки©вщини й Чигиринщини тисячами посунули тепер iз
Лiвобережжя, а найбiльше з полкiв Гадяцького, Лубенського й
Миргородського, назад на Правобережну Укра©ну й разом iз переселенцями з
Волинi й Подiлля враз залюднювали ситi й веселi грунти Ки©вщини. До року
1683-го Правобережна Укра©на вже добре заселилася, а козацтво набуло в нiй
чимало© сили. Польща втiшалася з того, та тiльки недовго, бо водночас iз
тим, як козацтво змiцнювалося, зростала й нехiть його бути пiд владою
Польщi.
На Запорожжi пiсля смертi Iвана Сiрка почався занепад. Млявi отамани,
скоряючись росiйському урядовi та Бахчисарайськiй згодi, дозволили туркам
збудувати на низу Днiпра дуже мiцнi фортецi, й, тепер одiрванi од моря,
запорожцi зовсiм забули про сво© колись славнi морськi походи. Вiйсько
Запорозьке не наважувалося воювати самостiйно, як виступав Сiрко, а ходило
в походи тiльки за наказом iз Москви, неначеб другорядне росiйське
вiйсько; коли ж у роцi 1687-му запорожцiв покликали воювати проти татар,
так як вони хочуть, i кошовий отаман Грицько Сагайдачний над осiнь того ж
року пiшов на Кизикермен i Аслам-город, то такий похiд мало додав
запорожцям слави; користi ж вони не мали зовсiм, а на початку сiчня 1688
року татари самi пiдступили до Сiчi й три днi добували ©©, хоч так само,
як i запорожцi, залишилися нi з чим.
Маючи на думцi гнати татар i вiддячити ©м за напад, Сагайдачний
звернувся до Мазепи, щоб той прислав на потугу бодай 1000 козакiв, але
гетьман хоч i обiцяв, та нiчим не допомiг, i новий похiд Сагайдачного не
вiдбувся.
Незадоволенi Мазепою за пригнiчення посполитого люду, запорожцi почали
пiдбурювати до повстання проти нього та старшини селян у Лубенському та
Миргородському полках. Мазепа зараз же надiслав про це свого доноса до
Москви й дiстав од росiйського уряду наказ збро ю приборкати запорожцiв.
Врештi до цього не дiйшло, бо напровеснi сiчовики самi вийшли з
Гетьманщини.
САМАРСЬКI РОСIЙСЬКI ГОРОДКИ
Занепад Запорожжя росiйський уряд вирiшив використати з тим, щоб
здiйснити умову з Мазепою, i звелiв йому, не гаючись, збудувати бiля устя
рiчки Самари, на пiвнiчному ©© березi, Новобогородську фортецю проти татар
i запорожцiв. Почувши про те, запорожцi захвилювалися й спочатку хотiли,
було, збро ю обороняти сво© вiковiчнi Самарськi лiси й пасiки i не
дозволяти московсько© будiвлi, та тiльки коли Мазепа прийшов до Самари з
20000 козацького вiйська та 10000 московських стрiльцiв, сiчовики
обмежилися тим, що послали царiвнi Софi© скаргу про порушення ©хнiх
вольностей i, зата©вши в сво му серцi образу, скорилися.
Спорудження Новобогородсько© фортецi почалося в березнi 1688 року, й,
поки воно тяглося, на Сiчi вiдбулося кiлька бурхливих рад, i на однiй iз
них Грицька Сагайдачного було скинуто з кошевства, а на його мiсце обрано
вдруге Хвилона Лихопоя; та тiльки й той протримався недовго, бо восени
того ж року замiсть нього запорожцi поставили кошовим Iвана Гусака, що
перед тим уславився, хоч i дрiбними, та щасливими сутичками з татарами.
У серпнi 1688 року Новобогородська фортеця була збудована, i там засiла
московська залога з комендантом Косоговим; бiля окопiв було розташовано
посад кiлькiстю в 1000 родин. Тi новопоселенцi разом iз московськими
людьми захопили всi запорозькi пасiки, що мiстилися по лiсах над Самарою;
вирубували лiси й чинили запорожцям, а найбiльше запорозькому Самарському
монастиревi всякi шкоди, й через те запорожцi завжди вважали будiвництво
Новобогородсько© фортецi тяжкою й найбiльшою собi кривдою й образою, але,
не маючи сили стати на перешкодi, раз у раз дорiкали Мазепi за те, що
допустив до того.
КОШЕВСТВО ГУСАКА
По веснi року 1689-го росiйський уряд спорядив новий похiд на Крим. Сто
двадцять тисяч московського вiйська, сполучившись iз козацькими полками
гетьмана Мазепи, посунуло лiвим берегом Днiпра на Запорожжя i, при днавши
до себе ще й Вiйсько Запорозьке з кошовим отаманом Iваном Гусаком,
попростувало через степи на Крим. Незважаючи на величезну, як на тодi,
силу, що мав пiд сво ю рукою князь Голiцин, цей похiд так само скiнчився
нiчим, як i перший. Пiдступивши 20 травня пiд Перекоп, Голiцин не
наважився його штурмувати; простоявши пiд фортецею кiлька днiв, повiв усе
вiйсько назад.
Наблизившись у червнi до рiчки Самари, Голiцин почув, нiбито
ченцi-запорожцi iз Самарсько-Микола©вського монастиря нарiкають на
московський уряд за те, що вiн захопив бiля Новобогородсько© фортецi
запорозькi землi й лiси, й пiдмовляють запорожцiв до змагання. Щоб
покарати ченцiв, вiн звелiв оточити монастир i вчинив у ньому погром -
стрiльцi грабували монастир, а ченцiв били рiзками, мордували, як хотiли,
i врештi порозганяли по лiсах.
Дiзнавшись про погром свого монастиря, запорожцi захвилювалися, й
кошовий Гусак намагався заступитися за ченцiв, та Голiцин не звернув на
його прохання нiяко© уваги; Мазепа ж i пальцем не поворушив в оборону
святого для запорожцiв i всi © Укра©ни мiсця.
Управившись iз запорозьким монастирем, Голiцин нагледiв на Самарi, вище
Богородсько© фортецi, в урочищi Сорок Байракiв, ще одне мiсце, придатне
пiд фортецю, i впродовж мiсяця збудував там другий городок на залогу в 500
стрiльцiв i назвав його Новосергi©вським.
Пiд впливом образи й кривди з боку Голiцина i, вважаючи на те, що
московське вiйсько, роздратувавши татар, покинуло Запорожжя без оборони,
Iван Гусак одразу ж пiсля невдалих походiв Голiцина увiйшов у зносини з
ханом i замирився з татарами без вiдома росiйського уряду, як самостiйна
держава, забезпечивши собi при тому всi землi на правому боцi Днiпра, аж
до лиманiв Днiпровського та Бузького.
Згода запорожцiв iз татарами розлютила Мазепу, й вiн зараз же припинив
забезпечення Запорожжя борошном, зерном i всiляким припасом; московський
уряд затримав ©хн жалування. Сiчовики у тi часи ще мало сiяли хлiба, й
через те Вiйську Запорозькому довелося дуже скрутно - не було вiдкiля
взяти борошна, й козаки ©ли саму тiльки рибу. У тiй пригодi кошовий отаман
Iван Гусак, обмiркувавши становище Запорожжя на радi, послав до польського
короля посланцiв iз листом, у якому Вiйсько Запорозьке скаржилося на те,
що Московський уряд порушу його давнi вольностi й хоче обернути козакiв
невольниками бояр. Разом iз тим запорожцi просили короля прийняти ©х пiд
свою державу, як було ще за ©хнiх батькiв та дiдiв.
Король не наважився виконати бажання запорожцiв, боячись вiйни з
Росi ю, але з великою пошаною привiтав i виряджав запорозьких послiв.
Довiдавшись про зносини кошового Гусака з польським королем, Мазепа
через сво©х посланцiв вимагав од запорожцiв, щоб тi скинули Гусака з
кошевства, та тiльки вони любили свого молодого й рухливого отамана й
залишили суворий наказ без жодно© уваги.
Добрi стосунки запорожцiв iз татарами тривали недовго. Користуючись
безпекою з боку Запорожжя, татари почали грабувати Правобережну Укра©ну, й
запорожцi не стерпiли того й послали полк козакiв на помiч коронному
польському гетьману Яблоновському проти татар, а наприкiнцi року 1690-го
самi стали нападати на степовi татарськi кочовища.
ГУСАК ТА ПЕТРИК
На початку року 1691-го на Сiч прибився Петро Iваненко, прозваний на
Сiчi Петриком. Вiн мав добру освiту й, пробувши чимало рокiв старшим
канцеляристом генерально© вiйськово© канцелярi© на Гетьманщинi, одружився
з небогою генерального писаря Кочубея. Захопившись iз малих лiт
оповiданнями й народними думами про боротьбу давнiх козацьких гетьманiв за
волю Укра©ни й розумiючи тогочасне ©© становище, той Петрик прийшов до
думки, що Мазепа, разом iз московськими во водами, ведуть укра©нський люд
до ще гiршого поневолення, нiж було до повстання Богдана Хмельницького, i
зважився пiдняти укра©нський простий народ проти сво©х новоявлених панiв,
а водночас i проти росiйських урядовцiв, що багато укра©нських земель
порозбирали у свою власнiсть, разом iз людьми.
Мазепа, почувши про такi замiри, став вимагати, щоб запорожцi видали
йому зайду, але на те не згодились нi рада козацька, нi сам кошовий отаман
Iван Гусак; навпаки, запорожцi охоче слухали запальнi промови Петрика про
занепад та недолю Укра©ни й невдовзi обрали його вiйськовим писарем.
Мазепа не наважився вiдверто сваритися з Кошем через Петрика й у всьому
догоджав запорожцям, посилаючи на Сiч борошно, залiзо й iншi потрiбнi
припаси, а сам тим часом писав до Москви доноси про те, що запорожцi
хочуть зрадити царя, бо не видають зрадника Петрика.
Петрик тим часом справдi умовляв кошового отамана Гусака пiдняти вiйну
проти Мазепи. Мiж iншим, вiн казав Гусаковi таке: "Хоч шiсть тисяч iз
собою орди вiзьми за Днiпро, так я горло сво ставлю, коли тобi не
поклониться вся Укра©на. Гетьман зразу в Москву втече, бо там вся його
душа, а в Укра©нi тiльки його тiнь! Невже нам не поможуть нашi брати,
котрих сердюки, рандарi та дуки, що ©м царi ма тностi пороздавали, мало
живцем не ©дять? Та вони тiльки почують, що ти з вiйськом руша ш iз Сiчi,
то самi тих чортових панiв подавлять, а ми вже прийдемо на готове!"
Од таких промов Петрика помiж запорожцями пiшло замiшання, та тiльки
кошовий i вiйськова старшина не дуже-то сприятливо ставилися до його
замiрiв, i Гусак, хоч у кожному листi дорiкав Мазепi за роздачу старшинi
земель, за поневолення люду, за одкупи та за спорудження Самарських
городкiв, а тим часом усе не втрачував надi©, що росiйський уряд сам
лагiдно задовольнить бажання укра©нського люду й запорожцiв щодо
повернення на Укра©нi давнього ладу й самоврядування.
Тим часом полк охочих запорожцiв, пiд проводом Юська, ходив проти татар
на помiч фастiвському полковнику Семену Палiю й, напавши на орду, що
верталася з нiмецько© вiйни через Куяльницький пересип, чимало захопив
татар у бранцi й вiдбив у ворогiв багато здобичi.
Не дiждавшись од кошового Гусака згоди на участь Вiйська Запорозького у
вiйнi з Росi ю, Петрик залишив Сiч i по©хав через Кизикермен у Крим до
хана, взявши iз собою 60 козакiв, що захопилися його мрiями про визволення
укра©нського посполитого люду од поневолення. Вiн мав думку робити так, як
Богдан Хмельницький, себто: стати до спiлки з татарами i наблизитися з
ордою до Сiчi, щоб легше умовити Вiйсько Запорозьке подати йому допомогу.
Його жвавiсть та запальнiсть вплинули на хана, й 11 квiтня 1692 року хан,
з одного боку, i Петрик од iменi Вiйська Запорозького, з другого, склали
умову, за якою хан мав допомогти Петриковi одiбрати Гетьманщину й
Слобожанщину вiд Московсько© держави до сво©х рук; Петрик же за те мав
перевести схiднi слобiдськi полки на спустошене Правобережжя з тим, щоб
одчинити татарам Муравськi шляхи до само© Московщини. Запорозьке Вiйсько,
вiд iменi якого Петрик пiдписував умову, за свою участь у вiйнi мало
здобути собi владу на землi захiдних слобiдських полкiв: Охтирського та
Сумського.
Склавши таку умову з ханом, Петрик послав кiлька листiв до Запорозького
коша, вмовляючи Вiйсько Запорозьке пристати до нього. Тi листи щоразу
читали на радах, й вони викликали мiж запорожцями розгубленiсть. Голова
сiчова пiдтримувала замiри Петрика, маючи гадку погрiти руки бiля ма ткiв
укра©нсько© старшини, що вже звалася панами; старшина ж Вiйська
Запорозького, пам'ятаючи ру©ну Правобережно© Укра©ни i страхаючись, що
боротьба у спiлцi з татарами проти Росi© може призвести до тако© ж недолi
й Лiвобережжя, не згоджувалась ставати на бiк Петрика.
Найбiльший вплив на запорожцiв зробив лист, написаний Петриком 22
червня 1692 року, де вiн, мiж iншим, писав: "Не один раз казав я вам,
панове-молодцi, яка небезпека загрожу нашiй Укра©нi i до якого занепаду
iде вона через сусiднiх державцiв: наче лютi леви, роззявивши пащi, хочуть
вони проковтнути нас щомитi й поробити сво©ми невольниками. Не дивно, що
так чинить i король польський - ми здавна були його пiдданцями, та за
Хмельницького, з допомогою орди, визволилися з неволi та ще й таку вчинили
йому шкоду, що й досi вiн нiяк не вичуха ться, й досi намага ться, щоб
знову укра©нський народ взяти в пiдданство i помститися нам за ту образу.
Хан кримський за те ворогу з нами, що ми, пробуваючи поблизу, споконвiку
на степах i на морi чинили йому лихо в людях i в здобичi, як i зараз
чинимо; а от дивно, що московськi царi, не збро ю нас придбавши, перевели
наш край Чигиринський на лiвобiчну сторону, обсадились з усiх бокiв нашим
людом, так що, звiдкiля б прийшли вороги, та всi нашi оселi попаливши, а
людей у неволю побравши, повертаються назад. Московщина ж за ними, як за
мурами, цiла i, не задовольняючись тим, намага ться усiх нас повернути в
холопи й невольники".
Далi в тому ж листi нагаду ться, що росiйський уряд для того вiдда
народ панам у неволю, щоб люд укра©нський змужичiв (стратив культуру),
"щоб тодi легше було осадити нас сво©ми во водами й городами, якi уже й
збудував на Самарi". Щоб врятувати Укра©ну, Петрик радив пiднятися всiм
проти московцiв i при днатись до нього тодi, як вiн iтиме з ордою добувати
Укра©ну.
У червнi замiри Петрика почали здiйснюватися. Кримський хан вийшов iз
великою ордою в Чорну долину i, вручивши там урочисто Петриковi
гетьманськi клейноди, проголосив його гетьманом Укра©ни. Але наступного ж
дня посипалися розчарування. Перш за все хановi не можна було виступати з
усi ю ордою на Гетьманщину, бо за наказом султана мав воювати з нiмцями
проти Угорщини; на Укра©ну ж Калгою-Салтаном та Петриком вiн вiдрядив
всього 20 000 вершникiв. Це поставило нового гетьмана в безнадiйне
становище, бо Мазепа повсякчас мiг кинути проти татар 50000 козакiв, не
кажучи вже про вiйсько росiйське. Але Петрик пiшов разом iз
Калгою-Салтаном понад схiдним берегом Днiпра й зупинився проти Сiчi
Запорозько© в Кам'яному Затонi.
Тим часом у Сiчi сталися змiни. Ще восени 1691 року один жвавий козак,
на прiзвище Матвi ць, пiдмовив кiлька десяткiв товариства пливти з ним за
Чорне море до iмеретинського царя на службу й потай захопив для сво ©
справи одного вiйськового байдака. Довiдавшись про те, кошовий отаман Iван
Гусак звелiв заарештувати зухвальця й привести до нього, а той пiд час
розмови з кошовим зчепився битися. Вiйськовий суд засудив Матвiйця за його
вчинки до смертно© кари, i йому стяли голову. Проте сiчова голота дуже
любила смiливця, й коли до Сiчi вернулося товариство з лугiв та степiв i
дiзналося про його страту, то почало нарiкати на Гусака за те, що звiв
доброго козака, i, врештi, в 1692 роцi обрало на кошевство ватага Федька.
Той Федько невдовзi виказав свою недотепнiсть у керуваннi справами й,
коли на Сiчi виникло замiшання й навiть заколот мiж козаками з приводу
листiв Петрика, то вiн не змiг вгамувати товариство й дати вiйську якийсь
лад. Через те, коли Петрик уже наближався до Сiчi, Федька скинули з
кошевства, i сiчова рада обрала знову Iвана Гусака.
Гусак був круто© та вперто© вдачi й, коли Петрик, стоячи з татарами у
Кам'яному Затонi, прислав до нього посланця з листом, у якому необачно
вимагав од кошового, щоб той прибув за Днiпро зустрiти Калгу-Салтана iз
хлiбом-сiллю, то Гусак власноручно побив посланця, а Петриковi звелiв
переказати, що "нiколи Салтан, ворог святого хреста, не дiжде, щоб вiн,
Гусак, його iз хлiбом зустрiчав". То тодi Петрик переказав, що ма та мнi
листи од гетьмана Мазепи, якi може показати тiльки самому Гусаку, й
кошовий отаман, взявши iз собою кiлькох курiнних отаманiв та 600 козакiв,
пере©хав 17 липня байдаками на один з островiв Днiпра бiля Кам'яного
Затону й, не довiряючи татарам, передав Салтановi, щоб той вислав
заручникiв i, тiльки дiставши ©х, рушив з отаманами у татарський табiр.
У наметi Калги-Салтана пiсля тривало© розмови Петрик признався, що
нiяких листiв од гетьмана вiн не ма , а що склав iз ханом умову "сво©м
розумом пiд впливом жалю через утиски й нестерпучi кривди на посполитий
укра©нський люд".
Незважаючи на умовляння Петрика, Iван Гусак, знаючи добре, як татари
плюндрують укра©нськi землi, не згодився йти разом iз бусурманами воювати
свiй рiдний край, а щоб не роздратувати татар, посилався на те, що Вiйсько
Запорозьке розiйшлося по лугах i степах, i через те вiн не може з
невеликим товариством розв'язувати таку справу, як вiйна з Москвою.
Повернувшись на Сiч, Гусак усе-таки скликав раду й, розповiвши про
заходи Петрика, спитав, як гада товариство. Запорожцi пiсля того
запитання розбилися на два натовпи: менший, разом iз старшиною, стояв на
тому, що не годиться виступати у спiлцi з бусурманами проти православних
людей; бiльший же натовп, головним чином голота, вигукував, що Петрик -
розумна голова, навча на добре i що треба йти визволяти Гетьманщину вiд
Мазепи-зрадника, вiд москалiв та сво©х панiв.
Тодi Гусак поклав булаву на стiл i сказав: "Нехай же хто iнший веде
вiйсько проти сво©х братiв, а я не поведу". З тим вiн покинув раду i пiшов
до свого куреня, а слiдом за ним склала сво© клейноди й уся вiйськова
старшина.
Весь день i всю нiч вiйськовi клейноди лежали серед майдану на столi, а
запорожцi гомонiли й сперечалися. Та мiж голотою не знайшлося нiкого, хто
б наважився взяти владу до сво©х рук, i ранком прихильники Петрика послали
просити стару старшину, щоб забрала сво© клейноди назад. Гусак згодився
повернути собi булаву, але рiшуче вiдмовився вести вiйсько на Укра©ну в
спiлцi з татарами.
Таким чином до Петрика могли прилучитися тiльки охочi козаки, й за
тиждень таких набралося з пiвтисячi.
Пiсля того Калга-Салтан та Петрик рушили з вiйськом на рiчку Московку,
а далi - на Татарку, що впадала в Днiпро бiля Кодацького порога, й нарештi
перейшли за рiчку Самару. Вiдтiля Петрик послав листа в пiвденнi мiста
Укра©ни, вмовляючи людей взятися до збро©, при днатися до нього i боротися
за свою волю.
31 липня Петрик iз запорожцями та ватагою татар атакував
Новобогородську фортецю. Козаки вдерлися у нижн мiсто, запалили двi башти
та кiлька будинкiв, але коли з горiшнього мiста на них почали бити з
гармат, вони одiйшли геть.
Не добувши Новобогородсько© фортецi, Петрик попрямував далi до рiчки
Орелi й до пiвденних мiст Гетьманщини. Китай-город i Царичанка зустрiли
його хлiбом-сiллю, а проте приставати до нього нiхто не хотiв. Укра©нський
люд за 45 рокiв боротьби знемiгся й бажав хоч i пiдневiльного, аби
спокiйного життя. Лишившись пiсля "згону" з Правобережжя без осель,
худоби, збiжжя й хлiба, вiн тепер тiльки почав усе те набувати й боявся
знову, через змагання за волю, все те втратити.
Не розумiючи, вiд чого та байдужiсть укра©нського люду, Петрик не
втрачав надi©, що його ще можливо пiдняти, й пiдступив з вiйськом до
Маячки, але там уже було кiлька козацьких полкiв гетьмана Мазепи, а слiдом
мав пiдiйти з полками i вiн сам та ще й московське вiйсько. Довiдавшись
про те, татари одразу ж повернули назад i перейшли за Самару, аж на
Татарку, а слiдом за ними мусив вiдступити й Петрик. Iз табору бiля рiчки
Татарки гетьмана покинули майже всi запорожцi, й бiля нього лишилося ©х
ледве кiлька десяткiв. З ними вiн i пiшов разом iз татарами до Криму.
Перша невдача не засмутила Петрика, й на початку року 1693-го вiн iз
Нуреддин-султаном та ордою в 40 000 татар знову вирушив iз Криму й,
наблизившись до Сiчi, почав засилати на Кiш листи й пiдмовляти запорожцiв
прилучитися до нього.
Кошовим отаманом Вiйська Запорозького на той час став Василь Кузьменко.
Обрання його, замiсть Гусака, було дуже бурхливе, та ледве Сiч трохи
заспоко©лася, як до Коша прибув колишнiй кошовий отаман Федько з великою
ватагою прихильникiв Петрика. По днавшись iз сiчовою голотою, вони зчинили
на Сiчi заколот, розгромили декiлька куренiв, скинули з кошевства
Кузьменка за те, що вiн не хотiв прилучатися до Петрика й татар, i навiть
вбили декого iз старшини, але не змогли взяти влади до сво©х рук, i за
кiлька днiв партiя помiркованих козакiв розiгнала петрикових прихильникiв
й знову посадила на кошевство Василя Кузьменка.
Через перемогу на Сiчi помiркованих Вiйсько Запорозьке й на цей раз не
прилучилося до Петрика, за винятком поодиноких козакiв. Не пiдбуривши
запорожцiв до вiйни, татари пiшли з Петриком на Переволочну, а далi - на
Кишеньку, та не здобувши нi того, нi того мiста, попрямували на Полтаву,
захоплюючи на шляхах поодиноких людей в неволю. Не вдiявши нiчого й бiля
Полтави й почувши, що наближа ться козацьке вiйсько, татари посунули на
Коломак, а звiдтiля на пiвдень, у степи.
Таким чином другий похiд Петрика проти Мазепи обернувся на звичайний
наскок татар на Укра©ну за ясиром i завдав людям чимало лиха та шкоди;
зрештою одвернувся од Петрика й люд на Гетьманщинi та запорожцi.
Коли прийшла звiстка, що татари захопили на Гетьманщинi людей у неволю,
на Сiчi 3 травня вiдбулася бурхлива рада, й запорожцi вiдiбрали булаву у
Кузьменка й передали ©© знову Iвановi Гусаку. Як ворог бусурманiв, вiн
зараз же почав лаштуватися до походу на татар, але партiя, прихильна до
замiрiв Петрика i до згоди з ханом, скликала свою раду, й вона бiльшiстю
ухвалила не воювати з татарами. Iван Гусак не захотiв пiсля того бути
кошовим i поклав булаву, а товариство обрало отаманом Семена Рубана.
Решта року 1693-го та рiк 1694-й минули на Запорожжi в дрiбних,
звичайних зачiпках iз татарами. Запорожцi не наважувалися розпочинати
вiйну з ними без помочi з боку укра©нських козакiв i закликали до походу
Мазепу, але той вiдмовлявся тим, що без царського наказу вiн виступати не
смi ; росiйський же уряд був у тi роки заклопотаний бунтами стрiльцiв i не
встрявав у вiйну.
НЕЗАДОВОЛЕННЯ ЗАПОРОЖЦIВ МАЗЕПОЮ
Взагалi вза мини запорожцiв i Мазепи чим далi все гiршали, й мало не в
кожному листi до гетьмана запорожцi дорiкали йому за те, що: 1) на Самарi,
одвiчнiй запорозькiй землi, побудованi мiста, обсадженi московськими
людьми; 2) тi люди вирубали запорозькi лiси; 3) на Орелi сидить
московський во вода з ратними людьми, тодi як за умовою з Богданом
Хмельницьким вiн мав бути тiльки в Ки вi; 4) московський уряд без вiдома
козакiв та вiйськового суду бере й засила в Сибiр козацьку укра©нську
старшину, полковникiв i навiть гетьманiв; 5) московський цар раз у раз
вимага , щоб запорожцi воювали проти татар i туркiв, а коли запорожцям