Страница:
островi Тавань, не мiг забезпечити туркiв од козацьких походiв на лимани
та Чорне море. Запорожцi вмiли його обминати в темнi ночi. Далеко труднiше
було ©м повертатися назад, бо турки вже знали про них i пiдстерiгали на
всiх Днiпрових протоках. Iнодi, щоб вернутися на Сiч, запорожцям
доводилося пробиватися крiзь турецькi засади силою i втрачати частину
товариства; iнодi вони витягали чайки на берег, переносили ©х на плечах,
обходячи Аслам-город суходолом, а часом було й так, що топили сво© чайки
нижче Асламу i йшли пiшки на Сiч, кидаючи в Днiпро чимало важко© здобичi.
Пiсля нападу Богдана Микошинського турецький султан того ж таки 1584
року, поскаржившись у листi до короля, що запорожцi попалили його галери,
вимагав, щоб той приборкав козакiв.
Щоб заспоко©ти султана, Стефан Баторiй наступного року (1585-го) послав
на Сiч шляхтича Глембицького вгамувати запорожцiв, а непокiрних привести
на волость, та козаки пустили того посланця "у Днiпр води пити", себто
втопили, самi ж того ж таки року аж двiчi ходили на татар степами.
ГЕТЬМАН МИХАЙЛО РУЖИНСЬКИЙ
Останнi походи вiдбулися вже пiд проводом князя Михайла Ружинського, бо
Микошинський через те, що дозволив утопити королiвського посланця, мусив
поступитися гетьманством. Перший похiд Ружинський здiйснив пiд Перекоп, а
другий - на рiчку Кальмiус та Берду. Звiдти запорожцi пригнали на Сiч 40
000 татарських коней, а захопленi ними землi по Кальмiусу й Бердi стали
вiд тих походiв ©хнiми володiннями.
Щоб помститися за цi козацькi напади, кримський хан року 1586-го вийшов
iз Криму, щоб напасти на Укра©ну, i досягнув з ордою перевозу через
Днiпро, що на Таволжанському островi, але запорожцi встигли заступити
татарам шлях i не пустили ©х на правий берег, - тих, що спромоглися
перебратися, побили або потопили.
Року 1587-го запорожцi наскочили на Очакiв i, вирiзавши туркiв у
передмiстi, поробили там драбини та тими драбинами вдерлися вночi й у
самiсiнький Очакiвський замок i побили й там бусурманiв. Визволивши з
неволi чимало землякiв та навантажившись здобиччю, козаки щасливо
повернулися на Сiч.
Року 1588-го запорожцi з ватажком Гаврилом Голубком вирушили походом на
Волощину, але господар дiстав помiч од туркiв i виступив назустрiч
козакам. У битвi пiд Бичиною Голубка було вбито, запорожцi ж повернулися
додому.
Iншi ж козаки на тридцяти чайках виходили того ж року в Чорне море i,
напавши на Крим недалеко од Козлова, розгромили його околицi й без втрат
припливли до Днiпра, захопивши ще в дорозi кiлька турецьких кораблiв iз
крамом. Таких крамарських суден запорожцi в тi часи, треба гадати,
захоплювали чимало, бо тогочасна дума говорить про те, як про звичайну
рiч:
Ой, сидить козак на деменi,
Вiн деменом поверта ,
I на Чорне море погляда :
Ой, пливе судно одним-одне,
В ньому турчин сидить з туркмнею,
А туркеня сидить, вона не гуля -
Шовковий рушник вишива ;
Ой, кому цей рушник буде -
Ой, чи турчину, чи татарину,
Ой, чи козаковi молодому?
Ой, це буде кошовому молодому.
КУЛАГА
Року 1589-го запорожцi знову виходили в море пiд проводом кошового
отамана Кулаги. Наблизившись до мiста Козлова й угледiвши бiля нього
кiлька турецьких, риштованих гарматами, галер, дочекалися в морi ночi, а
як стало темно, то атакували тi галери, перебили туркiв i, визволивши
невольникiв, попрорубували в галерах днища й пустили ©х пiд воду.
Впоравшись iз галерами, Кулага пристав до Козлова й дозволив козакам
грабувати базарнi крамницi. Це було зроблено необачно, бо, доки запорожцi
розбирали крам, козловський калга Фетi-Гiрей скликав озбро них татар i
кинувся на запорожцiв, побиваючи ©хнi розрiзненi купи.
Завзято рубався Кулага, та козаки не встигли згуртуватися навколо
нього, й татари його вбили, а кiлька десяткiв запорожцiв захопили в
бранцi. Iншi ж сiчовики, вiдбившись од татар, посiдали на чайки й ви©хали
в море. Там вони обрали сво©м отаманом Лободу й, пограбувавши пiд його
проводом Бiлгород (Акерман) на Днiстрi, повернулися на Запорожжя.
У всiх цих походах в останнi роки брали участь, разом iз запорожцями, й
укра©нськi городовi козаки. Вiд реформи Стефана Баторiя 1589 року
визнавалися тiльки права козаччини; вiд його обмежень не лишилося i слiду.
Ре стри городових козакiв не поновлювалися, й жалування козакам не
платилося, а через те кожен козак звав себе ре стровцем, аби не платити
податкiв i не пiдлягати пановi. Городовi козаки, як i до реформи, лiтували
на Сiчi й вирушали разом iз запорожцями в походи й навпаки: багато сiчових
бурлак виходило на зиму ("вилежувати зиму", як казали запорожцi) до
укра©нських мiст, i, таким чином, певного подiлу козакiв на ре стрових та
запорозьких знову на якийсь час не стало.
Що бiльше наближалося XVII столiття, то козаччина дедалi зростала й
змiцнювалася, й чутка про хист i вiдвагу запорозьких козакiв гучнiше
лунала повсюди, чи, як висловлювалися запорожцi, "дибом по свiту
вставала".
** ЗАПОРОЗЬКI ВОЛЬНОСТI Й УКЛАД ВIЙСЬКОВОГО
Й ГРОМАДСЬКОГО ЖИТТЯ НА ЗАПОРОЖЖI **
Досi не згадувалося про те, що Вiйсько Запорозьке жило в себе на
Запорожжi, якi воно мало звича© й розпорядки, а також не оповiдалося про
землi й рiчки Запорожжя через те, що iсторiя не зберегла нам вiдомостей
про першi десятирiччя козаччини.
Наприкiнцi XVI столiття Вiйсько Запорозьке вже цiлком склалося та
почали визначатися й межi запорозьких земель.
ЗАПОРОЗЬКI ВОЛЬНОСТI
Унiверсал польського короля Стефана Баторiя не визначив усiх меж
запорозьких земель: у ньому лише вказано було, що козаки мають перебувати
на низу Днiпра до самiсiнького лиману, оберiгаючи Днiпровi перевози вiд
татар. Через те межi визначено пiзнiшими документами за часiв Богдана
Хмельницького, i самi запорожцi дотримувались ©х, обстоюючи вiд сусiдiв та
стверджуючи, що в тих межах козаки володiли землею "споконвiку", себто
скiльки старi люди пам'ятають.
На захiд од Днiпра межа простягалася вiд устя Тясмину коло Днiпра (так
вона зазначена й у згодi Польщi й Росi© 1686 року), прямуючи до Чорного
лiсу, далi ж - рiчкою Виссю до Синюхи. Вiд устя Синюхи запорожцi вважали
межею сво©х вольностей рiчку Буг аж до лиману та лиманом стiльки, доки
"кiнь копитами дна дiста ..." Вiд лиману межа проходила до того мiсця
Днiпра, де в нього впадала рiчка Кам'янка, хоч певних ознак межа нiколи не
мала. Вона прямувала через рiчки Iнгул та Iнгулець, а землi обабiч цi ©
межi однаково використовували запорожцi й татари; в дiйсностi ж степами
кочували ординцi, а на рiчках рибалили козаки. Вiд Кам'янки межа з
кримчаками справдi "споконвiку" пролягала Днiпром аж до рiчки Кiнськi
Води, а далi тi ю ж рiчкою сягала аж ©© верхiв'я. Вiд Конки межа знову
зникала в степах i, перекинувшись через Токмак-Могилу, пiдступала до рiчки
Берди, а звiдти проходила морем до устя Кальмiусу. Пiднявшись цi ю рiчкою
до верхiв'я, знову губилася серед степу в околицях Савур-Могили. Тут, на
сходi, межi запорозьких земель дуже часто змiнювалися. Часом запорожцi
поширювали ©х аж за Мiус та Кринку до рiчки Луганi i нею - на Донець;
здебiльшого межа з Кальмiусу переходила на Кривий Торець i, прихопивши
трохи лiсiв за Дiнцем, тяглася до устя Береки, а звiдти переходила на
Орель i цi ю рiчкою дiставала вже Днiпра.
Татари довго не хотiли визнавати жодних меж iз запорожцями i, вважаючи
всi землi сво©ми, не тiльки переходили ними за нападiв на Укра©ну й
Московщину, а навiть у спокiйнi часи кочували там iз великими табунами
коней. Доки козаки не мали сво©х постiйних осель, опрiч Сiчi, вони не
турбувалися про це, але вже на початку XVII столiття, як тiльки почалася
боротьба iз Польщею й запорозькi землi (найбiльше на Правобережжi) стали
забудовувати хуторами й зимiвниками втiкачi з Укра©ни, то Вiйсько
Запорозьке заходилося обороняти сво© межi збро ю, i татари, що випасували
коней у степах, змушенi були тiкати до Криму без сво©х табунiв.
Ще довше стояли порожнiми лiвобережнi землi. На сходi козаки межувалися
з донцями, i доки степи на Дiнцi були мало потрiбнi обом сусiдам, там
бiльше господарювали татари. А запорожцi з донськими козаками жили у
великiй згодi, бо донцi пiшли вiд сiчовикiв, якi звели бiля Дону мiсто
Черкаськ, на честь черкаських козакiв, за зразком Запорозько© Сiчi. Донцi
й запорожцi не раз спiльно ходили походами на турецький Азов i навiть у
Чорне море, та тiльки-но береги Дiнця стали залюднюватися, з-за них мiж
обома козацькими громадами виникли непримиреннi суперечки й ворожоча. Та
запорозька влада ще в XVI столiттi поширилася аж до Дiнця, бо року 1588-го
московський цар Борис Годунов, випроводжаючи сво©х посланцiв до Криму,
наказував ©м прямувати на Донець i там звертатися за охороною до
запорозького отамана Матвiя Федорова, що стояв на Дiнцi iз козацькою
залогою.
За Укра©ною Запорозьке Вiйсько довго не визнавало будя-яких меж, бо не
вiдрiзняло себе вiд не©; проте з часом, коли наприкiнцi XVII столiття на
Лiвобережжi стали заводити московськi порядки, а на Правобережжi
поновилося польське панування, запорожцi взялися обстоювати сво© межi i з
пiвнiчно© сторони, оберiгаючи сво© одвiчнi, политi кров'ю, вольностi по
рiчках Орелi, Тясмину, Висi та Синюсi.
У цих межах запорозькi землi впоперек перетинала рiчка Днiпро й
роздiляла ©х на двi половини, не схожi одна з одною. На заходi ©х
прорiзали скелюватi байраки, порослi дубовими гаями. Тi байраки спускалися
до Бугу, Iнгулу, Iнгульця, Саксаганi, Базавлуку, Днiпра й iнших рiчок, що
текли у ще глибших берегах, оточених сторчовими скелями й перетятих
порогами. На сходi лежала майже рiвнина. Рiчки Самара, Вовча, Кiнськi Води
й Берда текли тут у розлогих долинах iз ледь помiтними берегами; лише бiля
Кальмiусу та Дiнця степи знову зводилися високими кряжами, а рiчки
ховалися в глибоких долинах. У цiй половинi запорозьких земель лiси шумiли
тiльки на рiчцi Самарi та на пiвнiч од не©, а ще над Кальмiусом i Дiнцем
лiсом було вкрито глибокi байраки. На пiвдень же вiд Самари до
самiсiнького Азовського моря розлягалися безкра© степи, порослi тирсою,
дерезою, велетенськими будяками та де-не-де у довжиках - терниками.
Понад Днiпром, найчастiше лiвим берегом, стояли добрi лiси, а починаючи
вiд Хортицi бiльш як на сто верст простягалися вкритi непролазними
лiсовими пущами й очеретами луги, якi звалися так: од Хортицi мiж Днiпром
та Конкою до того мiсця, де вона впада в Днiпро - Великим Лугом, а нижче
устя Томакiвки й до Базавлуцького лиману, який ще називають Великими
Водами, ширився Луг Базавлуг. У пiзнiшi часи обидва цi луги малися за один
i звалися Великим Лугом, а нинi ©х називають у народi плавнями.
На всiх землях Вiйська Запорозького, окрiм мiсцевостi, вкрито© лiсами,
розкинулися безмежнi степи, деiнде помереженi високими мовчазними могилами
- домовинами давнiх кочiвних народiв, iз кам'яними "бабами" на версi. Там
така висока трава, що з не© лише витикаються голови коней, а од волiв
тiльки визирають роги. Коли взимку випада снiг, то рясна трава не
дозволя йому лягти на землю i трима весь час на собi, й худоба та конi,
розгортаючи снiг ногами, можуть пастися в степах цiлу зиму.
У запорозьких степах завжди водилось багато звiра й птицi. Перш за все
там косяками гасали дикi конi, яких козаки називали "тарпанами". Вони
трималися тут довго, навiть у XVIII столiттi, i зникли тiльки тодi, коли
пiсля зруйнування Запорозько© Сiчi 1775 року цi землi стали чорнiти пiд
плугом.
Окрiм тарпанiв, у степах та лiсах жили вовки, лисовини, дикi коти,
оленi, кози, бабаки, вепрi, ведмедi, зайцi, сайгаки, барсуки, горноста©,
хорки, бобри (©х називали на Запорожжi водяними свинями), куницi й видри
(виндихи). Iз гадiв у степах плазували величезнi полози, жовтобрюхи,
гадюки та всiх барв ящiрки. Iз птаства у степах i лiсах були дрохви,
хохiтва (стрепети), журавлi, лелеки, тетерева, курiпки, чайки, зозулi,
одуди, шпаки, орли, соколи, яструби, горлицi, соловейки, гайворони, гави,
сороки, чижi, щиглики, жайворонки та iнша птиця, а по рiчках та у Великому
Лузi: лебедi, баби (пелiкани), гуси, качки, чаплi, мартини (морськi чайки)
та кулики. Всього того водилася така сила, що, було, як зляка ш дичину
пострiлом, то вона, злетiвши в повiтря, заступала сонце.
У рiчках плавала неймовiрна кiлькiсть риби. На протоках Великого Лугу
та в Самарi й Домотканi риба рухалася такими щiльними зграями, що ©© можна
було виловлювати руками. Тут, а також на Бузi, Бердi й Кальмiусi,
водилися: осетри, бiлуга, севрюга, стерлядь, сом, короп, секрет (судак),
щука, окунь, тарань, рибець, марина, лящ, чехоня, оселедець, карась i
безлiч дрiбнiшо© риби. Бiлуги й соми сягали до трьох сажнiв завдовжки, та
й iнша риба була втричi-вп'ятеро бiльша за теперiшню. Раки в Самотканi,
Домотканi, Самарi, Сурi й по плесах степових рiчок так само, як i в озерах
Великого Лугу, траплялися майже в лiкоть, до того ж, ©х була сила-силенна.
Запорожцi мали з чого прожити на сво©х вольностях, i вони немарне зi
збро ю обстоювали недоторканiсть сво©х володiнь iз XV аж до кiнця XVIII
столiття. Найбiльше давав для Сiчi риби й дичини Великий Луг, i козаки так
оспiвували його:
Ой Сiч - мати, ой Сiч - мати,
А Великий Луг - батько;
Гей, що в Лузi заробити,
Те у Сiчi пропити!
ШЛЯХИ НА ЗАПОРОЖЖI
Через запорозькi землi пролягали шляхи на пiвдень до Чорного моря, до
Криму й Царгороду, а на пiвнiч - на Укра©ну й Московщину.
Найголовнiшим шляхом тут був Днiпро, яким ще за часiв Олега та
Святослава руси ходили на Чорне море та до Грецi©. Пiзнiше, за часiв
запорожцiв, Днiпром щороку плавали козаки з Укра©ни на Сiч, а звiдтiля
далi - на Чорне море, до турецьких i татарських мiст. Днiпро завжди
вважався осередком запорозького життя, до нього повсякчас тулилася й Сiч.
У народних пiснях Днiпро назива ться рiчкою славною, або Славутою;
запорожцi ж величали його ще батьком або братом:
Днiпре, брате, чим ти славен?
Чим ти славен, чим ти красен?
Чи сво ю довжиною, чи сво ю глибиною,
Чи сво ю бистриною, чи сво ю шириною?
Чи крутими берегами, а чи жовтими пiсками?
А чи темними лiсами, чи зеленими лугами?
- Ой, я славен козаками, молодими бурлаками!..
Опрiч козакiв, Днiпром плавали через Запорожжя до Криму посланцi
польських королiв та московських царiв, бо ця велика рiчка сягала сво©ми
верхiв'ями та притоками земель кiлькох держав.
"Ой ти, Днiпре, ой ти, батьку,
Кажи менi всю правдоньку:
А де броди глибокi©,
А де броди мiленькi©?"
- А де кручi високi©,
То там броди глибокi©,
А де кручi низенькi© -
То там броди мiленькi©...
З устя Днiпра до вершини
Сiмсот рiчок, ще й чотири.
Та всi вони в Днiпр упали,
Днiпру правди не сказали.
Одна рiчка - Кайнарочка,
Збоку вона в Днiпр упала,
Днiпру правду розказала:
- Жалi ться лиман морю,
Що Днiпр бере свою волю,
Сво© гирла прочища ,
Його тонi засипа .
Плавали б Днiпром i великi судна - кораблi, коли б на цiй рiчцi не було
порогiв. Так звуться тi мiсця, де iз дна на поверхню води випинаються вiд
берега до берега скелi й камiння, iнодi у кiлька лав. Запорожцi налiчували
порогiв менше, нiж ©х нараховують нинi, а саме - дев'ять:
Кодацький, Сурський, Лоханський, Звонецький, Ненаситецький, Вовниги,
Будилiвський, Лишнiй та Вiльний. Окрiм порогiв, на Днiпрi були ще й забори
- такi ж самi лави скель, тiльки не через усю рiчку. х (шiсть) називали
так: Волошинова, Стрiльча, Тягинська, Воронова, Крива й Таволжанська.
Першим порогом Днiпро спада трохи нижче вiд устя Самари, якраз напроти
Кодака, а останнiм, Вiльним, на кiлька верст вище Кiчкаса й острова
Хортицi. Мiж цими порогами бiля 60 верст, i саме тут зустрiчалися
перешкоди для плавання. Майже посерединi порожнисто© частини Днiпра
розлiгся порiг Ненаситець, або Дiд. Iз захiдного берега до схiдного, мов
дванадцять разкiв намиста на ши© в дiвчини, перетина течiю дванадцять
скель, i через них перепада дванадцятьма лавами стрiмка вода. Нелегко тут
пропливати. Треба мати на човнi доброго, досвiдченого стерняра; а проте
про©хати можливо, бо посерединi мiж скелями iсну так званий козацький
хiд, i хоч вiн вихиля ться то в один, то в другий бiк, але вмiлий стерняр
може провести через порiг не лише човен, а й плiт, i навiть барку. Тiльки
покропить Дiд людей пiною, наляка трохи та й пустить далi...
Найбiльший водоспад на Ненаситцi збився пiд правий берег, ближче до
скелi Монастирки, i те мiсце порога запорожцi називали "пеклом".
Куди важче було козакам пiдiйматися супроти води. На кожному порозi ©м
доводилося перетягати човни линвами попiд берегом, а на деяких прямо брати
човни на плечi й переносити ©х до тихо© води.
З iнших рiчок, що були шляхами, запорожцi користувалися тiльки Самарою,
Вовчою i Кальмiусом. Що ж до Бугу, Iнгулу й Iнгульця, то ©х скрiзь
заповнювали пороги, й через те вони не годилися для вiльного пересування.
Два одвiчнi великi шляхи простягалися через запорозькi землi суходолом.
Пiд шляхом не слiд розумiти сучасну дорогу з курявою та колiями. Таких, як
тепер, шляхiв у давнi часи на Запорожжi не iснувало. Всi степи однаково
вкривала висока, рясна трава, а ходили i ©здили люди навпростець; шляхами
ж називали тi степовi кряжi й долини, якi були найрiвнiшi й найменше
доводилося пере©здити рiчок та сторчових балок i байракiв. Бувалi люди
розпiзнавали тi шляхи по степових могилах, а вночi - по зiрках.
Перший iз них - Чорний шлях - iшов од татарських перевозiв через
Днiпро, що були вище Хортицi в Кiчкасi та бiля Таволжанського острова, й
цей шлях простягався межею рiчок так, що Сура лишалася праворуч, а
Томакiвка, Солона, Базавлук i Саксагань - лiворуч. Дiставшись верхiв'я
Iнгульця та Чорного лiсу, Чорний шлях повертав на рiчку Синюху, а,
пересягши ©© бродом бiля Торговицi, лишав Умань iз право© руки й простував
далi межирiччям так, що рiчки, якi впадали в Днiпро, були справа, а тi, що
впадали до Бугу, - злiва. Дiйшовши так до Пиляви, шлях повертав на захiд,
на Вишневець, а далi - на Львiв i Варшаву. Вiд цього Чорного шл'яху в
межах Укра©ни вiдгалуджувалося чимало дорiг на схiд до Днiпра та на захiд
до Бугу.
Чорним шляхом татари найбiльше наскакували на Укра©ну, Бiлу Русь та
Польщу, й мало коли траплявся такий щасливий рiк, щоб трава на Чорному
шляху не запiкалася почорнiлою кров'ю вiд поколотих та побитих нiг
десяткiв тисяч укра©нських невольникiв. Тут же проливалася й татарська
кров у тих випадках, коли ворога наздоганяли та пiдстерiгали на шляху
запорожцi.
Другий великий шлях Запорожжя - Муравський - прямував од Перекопу на
схiд, лишаючи рiчку Молочнi Води з право©, а Кiнськi Води - з лiво© руки.
Далi вiн обминав верхiв'я Вовчо© й, повернувши просто на пiвнiч та
перетнувши Слобiдську Укра©ну в межирiччi Днiпра й Дiнця, простував у
московськi землi, на Курськ i Тулу.
Цим шляхом кримськi орди нападали на Московщину, а пiзнiше й на
Слобiдську Укра©ну, та тiльки й тут запорожцi не раз перепиняли татар i
вiдбивали в них невольникiв.
Чорним та Муравським шляхами ходили не тiльки ординцi, ними ж у мирнi
часи ©здили до Криму польськi й московськi торговi люди й посланцi з
вiйськовими залогами вiд усiх державцiв до кримського хана й вiд нього;
починаючи з XVII столiття й аж до кiнця XIX цими шляхами користувалися ще
й укра©нськi чумаки.
У пiзнiшi часи вiд Сiчi Запорозько© був пробитий ще й шлях до Гарду на
рiчцi Буг, та й повз усе Запорожжя пролягало чимало чумацьких, якими
возили з Укра©ни на Сiч крам, з Дону - рибу, а з Криму - сiль.
СКЛАД ВIЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО
Великi простори вiдвоювало Вiйсько Запорозьке вiд татар, i треба було
мати силу, щоб тi землi, тi зольностi, як казали запорожцi, боронити вiд
ворогiв. Де ж черпало сили Вiйсько Запорозьке?
З iсторi© вiдомо, що це вiйсько нiколи не було великим. Щоразу в походи
виступало переважно три-п'ять тисяч козакiв. Не часто кiлькiсть вiйська
перевищувала десять тисяч. Навiть iз Богданом Хмельницьким, коли Запорожжя
розпочинало вiйну не на життя, а на смерть, Сiч дала всього 6000 козакiв.
Щоправда, за часiв Сагайдачного проти туркiв пiд Хотин ходило понад 40
000, та тiльки з того вiйська запорожцiв було навряд чи й 10 000, решту
складали або козаки городовi, а то й охочi люди з Укра©ни.
Отож, сила запорожцiв полягала не в кiлькостi ©х: ©© треба шукати в
органiзацi© вiйська, а найголовнiше - в iде© боротьби з бусурманським
свiтом, що висмоктував з Укра©ни всю кров, а згодом - ще й у iде© боротьби
з iншими гнобителями краю, бо тiльки це могло об' днувати запорожцiв i
згуртовувати ©х в одне мiцне, стале тiло.
Першими козаками були бездомнi люди - тi, що пiд час татарсько© ру©ни
втратили сiм'©. Так тривало й надалi:
на Запорожжя йшли або бурлаки, або такi, що мусили кидати родину через
якiсь пригоди. Там, де доводилося жити пiд вiльним небом та ховатися вiд
ворогiв у печерах та очеретах, не було мiсця жiноцтву, i через те в
запорожцiв одразу склався звичай - не пускати жiнок на Сiч. Цей звичай iз
часом не тiльки не викорiнився - навiть поширився, а саме: щоб запорожцi
дбали лише про сво сiчове товариство, про "матiр Сiч" i про рiдний край -
"неньку Укра©ну", а не про власний рiд i сiм'ю, - ©м зовсiм заборонялося
мати жiнок i взагалi днатися з жiноцтвом. Так що коли до сiчовикiв хотiв
пристати хтось iз одружених козакiв, то мусив мовчати про сво одруження i
навiть забувати про сiм'ю.
Але запорозькi звича© не вимагали нi вiд кого з товариства залишатися
сiчовиком назавжди. Навпаки, кожен козак повсякчас мiг вiльно покинути
Запорожжя так, як вiн i прийшов сюди, i з того дня йому вiльно було i
взяти шлюб. Не заборонялося запорожцям пiсля того, як вони випишуться з
куреня, побратися з жiнкою i сiсти на господарство сво©м зимiвником десь у
захищеному куточку того ж Запорожжя. Тiльки й усього, що такий запорожець
уже не мав права брати участь у вiйськових радах. Проте за козацьким
звича м це годилося робити тiльки пiдстаркуватим запорожцям або
покалiченим, якi не здатнi були до бою; одружуватися ж замолоду вважали
ганьбою для козака.
На прохання заходжало© людини записати ©© до Сiчi кошовий отаман питав:
- А в бога вiру ш?
- Вiрую! - вiдповiдав гiсть.
- Перехрестись!
Коли той хрестився, то це було певним доказом, що вiн хрещений, i його
брали на Сiч. Те, хто вiн, навiть яко© нацi©, нiкого не цiкавило. Розмова
по-укра©нському вважалася ознакою рiдного народу, а до того, якого ти
походження чи з якого громадського стану, ставилися байдуже, бо на
Запорожжi всi були однаковi й рiвнi.
I хоч усi люди вiльно приходили на Сiч, та з усього видно, що
запорожцями не могли бути поляки, московцi, нiмцi, волохи й навiть татари,
як гада дехто з наших iсторикiв i письменникiв. Iз походження, звiсно,
тут були всякi, але серцем i душею вони мали зректися сво © нацiональностi
i стати укра©нцями, а татари, до того ж, повиннi були ще й хреститися, бо
"поганця" нiколи в свiтi не вписав би до громади жоден курiнь. Звичайно,
iз стороннiх людей прибивалися до Сiчi лише такi, що втекли, уникаючи кари
за якусь провину. Зрозумiло, батькiвщина переставала бути рiдним кра м, i
вони невдовзi ставали добрими сiчовими товаришами.
Щоб зовсiм забулося походження й становище нового сiчовика, на
Запорожжi був звичай не називати на прiзвище, а до кожного прикладали
прозвисько, яке змальовувало б його особу або передавало звичку. Вiд того
виникли такi прiзвища, як-от: Перебийнiс, Рябошапка, Сторчеус, Рудий,
Палiй, Лелека, Гава, Нечоса та iншi.
Вiйсько Запорозьке "споконвiку" подiлялося на 38 куренiв. Назви ©м були
наданi здебiльшого на згадку про мiста Укра©ни, з яких вийшли на Запорожжя
першi товаришi, що заклали курiнь; деякi з куренiв мали наймення якогось
славного курiнного товариша або отамана.
Ось тi назви:
Пашкiвський
Кущевський
Кислякiвський
Iванiвський
Копелiвський
Незамайкiвський
Iрклi©вський
Щербинiвський
Титарiвський
Шкуринський
Переяславський
Полтавський
Мишастiвський
Менський
Тимошевський
Сергi вський
Дiнський
Кирилiвський
Канiвський
Батуринський
Поповичевський
Васюринський
Коринiвський
Рогiвський
Корсунський
Каяниболоцький
Уманський
Дерев'янiвський
Нижчестеблiвський
Вищестеблiвський
Величкiвський
Левушкiвський
Пластунiвський
Дядькiвський
Брюховецький
Ведмедiвський
Платнирiвський
Джерелiвський
Звалися подiли Вiйська Запорозького куренями через те, що попервах
козаки жили в куренях; вони були довгi, й у них могло вмiститися кiлькасот
товариства; ©х укривали очеретом, а зверху ще й звiриними шкурами, щоб
узимку не мерзли. Iз часом замiсть куренiв на Сiчах почали будувати для
козакiв хати по 12 - 15 сажнiв завдовжки, i хоч запорожцi селилися в таких
житлах ще з початку XVII столiття, але i ©х називали звичною для козакiв
назвою - куренями.
РОЗПОРЯДКИ ВIЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО
Першого сiчня кожного року в Сiчi скликали раду, де брали участь з
однаковими правами всi запорожцi, i там кожен курiнь обирав собi на цiлий
рiк курiнного отамана й кухаря, а пiсля того всi разом голосували за
кошового отамана, вiйськового суддю, писаря й осавула та ще пiдстарших:
скарбника, пушкаря, довбиша, хорунжого, бунчужного й iнших урядових осiб.
Усi вони складали сiчову старшину й керували кожен сво©ми справами;
кошовий же отаман розпоряджався вiйськом i пiклувався про те, щоб у Сiчi
було доволi всiлякого припасу.
Над сiчовим товариством кошовий отаман мав необмежену владу й лише на
новий рiк мусив давати одвiт за сво© вчинки. Проте у зносинах iз сусiднiми
державами та ©хнiми урядовцями кошовий не смiв нiчого вирiшувати без згоди
всього товариства; коли ж траплялося, що якийсь кошовий на щось таке
зважився, не спитавши волi ради, то запорожцi зараз же били в клепало,
сходилися на сiчовий майдан i всi ю громадою судили його за те, що порушив
"козацькi звича©"; якщо той не мiг виправдатися, то скидали такого
кошового з посади, а у надзвичайно важливих випадках то й карали смертю.
Запорозьке Вiйсько було республiкою, а кошовий отаман, як на сучасний
манiр, президент. Тiльки не звичайною республiкою вважали Запорозьку Сiч,
бо кожна республiка ма сво власне господарство, а на Запорожжi воно було
та Чорне море. Запорожцi вмiли його обминати в темнi ночi. Далеко труднiше
було ©м повертатися назад, бо турки вже знали про них i пiдстерiгали на
всiх Днiпрових протоках. Iнодi, щоб вернутися на Сiч, запорожцям
доводилося пробиватися крiзь турецькi засади силою i втрачати частину
товариства; iнодi вони витягали чайки на берег, переносили ©х на плечах,
обходячи Аслам-город суходолом, а часом було й так, що топили сво© чайки
нижче Асламу i йшли пiшки на Сiч, кидаючи в Днiпро чимало важко© здобичi.
Пiсля нападу Богдана Микошинського турецький султан того ж таки 1584
року, поскаржившись у листi до короля, що запорожцi попалили його галери,
вимагав, щоб той приборкав козакiв.
Щоб заспоко©ти султана, Стефан Баторiй наступного року (1585-го) послав
на Сiч шляхтича Глембицького вгамувати запорожцiв, а непокiрних привести
на волость, та козаки пустили того посланця "у Днiпр води пити", себто
втопили, самi ж того ж таки року аж двiчi ходили на татар степами.
ГЕТЬМАН МИХАЙЛО РУЖИНСЬКИЙ
Останнi походи вiдбулися вже пiд проводом князя Михайла Ружинського, бо
Микошинський через те, що дозволив утопити королiвського посланця, мусив
поступитися гетьманством. Перший похiд Ружинський здiйснив пiд Перекоп, а
другий - на рiчку Кальмiус та Берду. Звiдти запорожцi пригнали на Сiч 40
000 татарських коней, а захопленi ними землi по Кальмiусу й Бердi стали
вiд тих походiв ©хнiми володiннями.
Щоб помститися за цi козацькi напади, кримський хан року 1586-го вийшов
iз Криму, щоб напасти на Укра©ну, i досягнув з ордою перевозу через
Днiпро, що на Таволжанському островi, але запорожцi встигли заступити
татарам шлях i не пустили ©х на правий берег, - тих, що спромоглися
перебратися, побили або потопили.
Року 1587-го запорожцi наскочили на Очакiв i, вирiзавши туркiв у
передмiстi, поробили там драбини та тими драбинами вдерлися вночi й у
самiсiнький Очакiвський замок i побили й там бусурманiв. Визволивши з
неволi чимало землякiв та навантажившись здобиччю, козаки щасливо
повернулися на Сiч.
Року 1588-го запорожцi з ватажком Гаврилом Голубком вирушили походом на
Волощину, але господар дiстав помiч од туркiв i виступив назустрiч
козакам. У битвi пiд Бичиною Голубка було вбито, запорожцi ж повернулися
додому.
Iншi ж козаки на тридцяти чайках виходили того ж року в Чорне море i,
напавши на Крим недалеко од Козлова, розгромили його околицi й без втрат
припливли до Днiпра, захопивши ще в дорозi кiлька турецьких кораблiв iз
крамом. Таких крамарських суден запорожцi в тi часи, треба гадати,
захоплювали чимало, бо тогочасна дума говорить про те, як про звичайну
рiч:
Ой, сидить козак на деменi,
Вiн деменом поверта ,
I на Чорне море погляда :
Ой, пливе судно одним-одне,
В ньому турчин сидить з туркмнею,
А туркеня сидить, вона не гуля -
Шовковий рушник вишива ;
Ой, кому цей рушник буде -
Ой, чи турчину, чи татарину,
Ой, чи козаковi молодому?
Ой, це буде кошовому молодому.
КУЛАГА
Року 1589-го запорожцi знову виходили в море пiд проводом кошового
отамана Кулаги. Наблизившись до мiста Козлова й угледiвши бiля нього
кiлька турецьких, риштованих гарматами, галер, дочекалися в морi ночi, а
як стало темно, то атакували тi галери, перебили туркiв i, визволивши
невольникiв, попрорубували в галерах днища й пустили ©х пiд воду.
Впоравшись iз галерами, Кулага пристав до Козлова й дозволив козакам
грабувати базарнi крамницi. Це було зроблено необачно, бо, доки запорожцi
розбирали крам, козловський калга Фетi-Гiрей скликав озбро них татар i
кинувся на запорожцiв, побиваючи ©хнi розрiзненi купи.
Завзято рубався Кулага, та козаки не встигли згуртуватися навколо
нього, й татари його вбили, а кiлька десяткiв запорожцiв захопили в
бранцi. Iншi ж сiчовики, вiдбившись од татар, посiдали на чайки й ви©хали
в море. Там вони обрали сво©м отаманом Лободу й, пограбувавши пiд його
проводом Бiлгород (Акерман) на Днiстрi, повернулися на Запорожжя.
У всiх цих походах в останнi роки брали участь, разом iз запорожцями, й
укра©нськi городовi козаки. Вiд реформи Стефана Баторiя 1589 року
визнавалися тiльки права козаччини; вiд його обмежень не лишилося i слiду.
Ре стри городових козакiв не поновлювалися, й жалування козакам не
платилося, а через те кожен козак звав себе ре стровцем, аби не платити
податкiв i не пiдлягати пановi. Городовi козаки, як i до реформи, лiтували
на Сiчi й вирушали разом iз запорожцями в походи й навпаки: багато сiчових
бурлак виходило на зиму ("вилежувати зиму", як казали запорожцi) до
укра©нських мiст, i, таким чином, певного подiлу козакiв на ре стрових та
запорозьких знову на якийсь час не стало.
Що бiльше наближалося XVII столiття, то козаччина дедалi зростала й
змiцнювалася, й чутка про хист i вiдвагу запорозьких козакiв гучнiше
лунала повсюди, чи, як висловлювалися запорожцi, "дибом по свiту
вставала".
** ЗАПОРОЗЬКI ВОЛЬНОСТI Й УКЛАД ВIЙСЬКОВОГО
Й ГРОМАДСЬКОГО ЖИТТЯ НА ЗАПОРОЖЖI **
Досi не згадувалося про те, що Вiйсько Запорозьке жило в себе на
Запорожжi, якi воно мало звича© й розпорядки, а також не оповiдалося про
землi й рiчки Запорожжя через те, що iсторiя не зберегла нам вiдомостей
про першi десятирiччя козаччини.
Наприкiнцi XVI столiття Вiйсько Запорозьке вже цiлком склалося та
почали визначатися й межi запорозьких земель.
ЗАПОРОЗЬКI ВОЛЬНОСТI
Унiверсал польського короля Стефана Баторiя не визначив усiх меж
запорозьких земель: у ньому лише вказано було, що козаки мають перебувати
на низу Днiпра до самiсiнького лиману, оберiгаючи Днiпровi перевози вiд
татар. Через те межi визначено пiзнiшими документами за часiв Богдана
Хмельницького, i самi запорожцi дотримувались ©х, обстоюючи вiд сусiдiв та
стверджуючи, що в тих межах козаки володiли землею "споконвiку", себто
скiльки старi люди пам'ятають.
На захiд од Днiпра межа простягалася вiд устя Тясмину коло Днiпра (так
вона зазначена й у згодi Польщi й Росi© 1686 року), прямуючи до Чорного
лiсу, далi ж - рiчкою Виссю до Синюхи. Вiд устя Синюхи запорожцi вважали
межею сво©х вольностей рiчку Буг аж до лиману та лиманом стiльки, доки
"кiнь копитами дна дiста ..." Вiд лиману межа проходила до того мiсця
Днiпра, де в нього впадала рiчка Кам'янка, хоч певних ознак межа нiколи не
мала. Вона прямувала через рiчки Iнгул та Iнгулець, а землi обабiч цi ©
межi однаково використовували запорожцi й татари; в дiйсностi ж степами
кочували ординцi, а на рiчках рибалили козаки. Вiд Кам'янки межа з
кримчаками справдi "споконвiку" пролягала Днiпром аж до рiчки Кiнськi
Води, а далi тi ю ж рiчкою сягала аж ©© верхiв'я. Вiд Конки межа знову
зникала в степах i, перекинувшись через Токмак-Могилу, пiдступала до рiчки
Берди, а звiдти проходила морем до устя Кальмiусу. Пiднявшись цi ю рiчкою
до верхiв'я, знову губилася серед степу в околицях Савур-Могили. Тут, на
сходi, межi запорозьких земель дуже часто змiнювалися. Часом запорожцi
поширювали ©х аж за Мiус та Кринку до рiчки Луганi i нею - на Донець;
здебiльшого межа з Кальмiусу переходила на Кривий Торець i, прихопивши
трохи лiсiв за Дiнцем, тяглася до устя Береки, а звiдти переходила на
Орель i цi ю рiчкою дiставала вже Днiпра.
Татари довго не хотiли визнавати жодних меж iз запорожцями i, вважаючи
всi землi сво©ми, не тiльки переходили ними за нападiв на Укра©ну й
Московщину, а навiть у спокiйнi часи кочували там iз великими табунами
коней. Доки козаки не мали сво©х постiйних осель, опрiч Сiчi, вони не
турбувалися про це, але вже на початку XVII столiття, як тiльки почалася
боротьба iз Польщею й запорозькi землi (найбiльше на Правобережжi) стали
забудовувати хуторами й зимiвниками втiкачi з Укра©ни, то Вiйсько
Запорозьке заходилося обороняти сво© межi збро ю, i татари, що випасували
коней у степах, змушенi були тiкати до Криму без сво©х табунiв.
Ще довше стояли порожнiми лiвобережнi землi. На сходi козаки межувалися
з донцями, i доки степи на Дiнцi були мало потрiбнi обом сусiдам, там
бiльше господарювали татари. А запорожцi з донськими козаками жили у
великiй згодi, бо донцi пiшли вiд сiчовикiв, якi звели бiля Дону мiсто
Черкаськ, на честь черкаських козакiв, за зразком Запорозько© Сiчi. Донцi
й запорожцi не раз спiльно ходили походами на турецький Азов i навiть у
Чорне море, та тiльки-но береги Дiнця стали залюднюватися, з-за них мiж
обома козацькими громадами виникли непримиреннi суперечки й ворожоча. Та
запорозька влада ще в XVI столiттi поширилася аж до Дiнця, бо року 1588-го
московський цар Борис Годунов, випроводжаючи сво©х посланцiв до Криму,
наказував ©м прямувати на Донець i там звертатися за охороною до
запорозького отамана Матвiя Федорова, що стояв на Дiнцi iз козацькою
залогою.
За Укра©ною Запорозьке Вiйсько довго не визнавало будя-яких меж, бо не
вiдрiзняло себе вiд не©; проте з часом, коли наприкiнцi XVII столiття на
Лiвобережжi стали заводити московськi порядки, а на Правобережжi
поновилося польське панування, запорожцi взялися обстоювати сво© межi i з
пiвнiчно© сторони, оберiгаючи сво© одвiчнi, политi кров'ю, вольностi по
рiчках Орелi, Тясмину, Висi та Синюсi.
У цих межах запорозькi землi впоперек перетинала рiчка Днiпро й
роздiляла ©х на двi половини, не схожi одна з одною. На заходi ©х
прорiзали скелюватi байраки, порослi дубовими гаями. Тi байраки спускалися
до Бугу, Iнгулу, Iнгульця, Саксаганi, Базавлуку, Днiпра й iнших рiчок, що
текли у ще глибших берегах, оточених сторчовими скелями й перетятих
порогами. На сходi лежала майже рiвнина. Рiчки Самара, Вовча, Кiнськi Води
й Берда текли тут у розлогих долинах iз ледь помiтними берегами; лише бiля
Кальмiусу та Дiнця степи знову зводилися високими кряжами, а рiчки
ховалися в глибоких долинах. У цiй половинi запорозьких земель лiси шумiли
тiльки на рiчцi Самарi та на пiвнiч од не©, а ще над Кальмiусом i Дiнцем
лiсом було вкрито глибокi байраки. На пiвдень же вiд Самари до
самiсiнького Азовського моря розлягалися безкра© степи, порослi тирсою,
дерезою, велетенськими будяками та де-не-де у довжиках - терниками.
Понад Днiпром, найчастiше лiвим берегом, стояли добрi лiси, а починаючи
вiд Хортицi бiльш як на сто верст простягалися вкритi непролазними
лiсовими пущами й очеретами луги, якi звалися так: од Хортицi мiж Днiпром
та Конкою до того мiсця, де вона впада в Днiпро - Великим Лугом, а нижче
устя Томакiвки й до Базавлуцького лиману, який ще називають Великими
Водами, ширився Луг Базавлуг. У пiзнiшi часи обидва цi луги малися за один
i звалися Великим Лугом, а нинi ©х називають у народi плавнями.
На всiх землях Вiйська Запорозького, окрiм мiсцевостi, вкрито© лiсами,
розкинулися безмежнi степи, деiнде помереженi високими мовчазними могилами
- домовинами давнiх кочiвних народiв, iз кам'яними "бабами" на версi. Там
така висока трава, що з не© лише витикаються голови коней, а од волiв
тiльки визирають роги. Коли взимку випада снiг, то рясна трава не
дозволя йому лягти на землю i трима весь час на собi, й худоба та конi,
розгортаючи снiг ногами, можуть пастися в степах цiлу зиму.
У запорозьких степах завжди водилось багато звiра й птицi. Перш за все
там косяками гасали дикi конi, яких козаки називали "тарпанами". Вони
трималися тут довго, навiть у XVIII столiттi, i зникли тiльки тодi, коли
пiсля зруйнування Запорозько© Сiчi 1775 року цi землi стали чорнiти пiд
плугом.
Окрiм тарпанiв, у степах та лiсах жили вовки, лисовини, дикi коти,
оленi, кози, бабаки, вепрi, ведмедi, зайцi, сайгаки, барсуки, горноста©,
хорки, бобри (©х називали на Запорожжi водяними свинями), куницi й видри
(виндихи). Iз гадiв у степах плазували величезнi полози, жовтобрюхи,
гадюки та всiх барв ящiрки. Iз птаства у степах i лiсах були дрохви,
хохiтва (стрепети), журавлi, лелеки, тетерева, курiпки, чайки, зозулi,
одуди, шпаки, орли, соколи, яструби, горлицi, соловейки, гайворони, гави,
сороки, чижi, щиглики, жайворонки та iнша птиця, а по рiчках та у Великому
Лузi: лебедi, баби (пелiкани), гуси, качки, чаплi, мартини (морськi чайки)
та кулики. Всього того водилася така сила, що, було, як зляка ш дичину
пострiлом, то вона, злетiвши в повiтря, заступала сонце.
У рiчках плавала неймовiрна кiлькiсть риби. На протоках Великого Лугу
та в Самарi й Домотканi риба рухалася такими щiльними зграями, що ©© можна
було виловлювати руками. Тут, а також на Бузi, Бердi й Кальмiусi,
водилися: осетри, бiлуга, севрюга, стерлядь, сом, короп, секрет (судак),
щука, окунь, тарань, рибець, марина, лящ, чехоня, оселедець, карась i
безлiч дрiбнiшо© риби. Бiлуги й соми сягали до трьох сажнiв завдовжки, та
й iнша риба була втричi-вп'ятеро бiльша за теперiшню. Раки в Самотканi,
Домотканi, Самарi, Сурi й по плесах степових рiчок так само, як i в озерах
Великого Лугу, траплялися майже в лiкоть, до того ж, ©х була сила-силенна.
Запорожцi мали з чого прожити на сво©х вольностях, i вони немарне зi
збро ю обстоювали недоторканiсть сво©х володiнь iз XV аж до кiнця XVIII
столiття. Найбiльше давав для Сiчi риби й дичини Великий Луг, i козаки так
оспiвували його:
Ой Сiч - мати, ой Сiч - мати,
А Великий Луг - батько;
Гей, що в Лузi заробити,
Те у Сiчi пропити!
ШЛЯХИ НА ЗАПОРОЖЖI
Через запорозькi землi пролягали шляхи на пiвдень до Чорного моря, до
Криму й Царгороду, а на пiвнiч - на Укра©ну й Московщину.
Найголовнiшим шляхом тут був Днiпро, яким ще за часiв Олега та
Святослава руси ходили на Чорне море та до Грецi©. Пiзнiше, за часiв
запорожцiв, Днiпром щороку плавали козаки з Укра©ни на Сiч, а звiдтiля
далi - на Чорне море, до турецьких i татарських мiст. Днiпро завжди
вважався осередком запорозького життя, до нього повсякчас тулилася й Сiч.
У народних пiснях Днiпро назива ться рiчкою славною, або Славутою;
запорожцi ж величали його ще батьком або братом:
Днiпре, брате, чим ти славен?
Чим ти славен, чим ти красен?
Чи сво ю довжиною, чи сво ю глибиною,
Чи сво ю бистриною, чи сво ю шириною?
Чи крутими берегами, а чи жовтими пiсками?
А чи темними лiсами, чи зеленими лугами?
- Ой, я славен козаками, молодими бурлаками!..
Опрiч козакiв, Днiпром плавали через Запорожжя до Криму посланцi
польських королiв та московських царiв, бо ця велика рiчка сягала сво©ми
верхiв'ями та притоками земель кiлькох держав.
"Ой ти, Днiпре, ой ти, батьку,
Кажи менi всю правдоньку:
А де броди глибокi©,
А де броди мiленькi©?"
- А де кручi високi©,
То там броди глибокi©,
А де кручi низенькi© -
То там броди мiленькi©...
З устя Днiпра до вершини
Сiмсот рiчок, ще й чотири.
Та всi вони в Днiпр упали,
Днiпру правди не сказали.
Одна рiчка - Кайнарочка,
Збоку вона в Днiпр упала,
Днiпру правду розказала:
- Жалi ться лиман морю,
Що Днiпр бере свою волю,
Сво© гирла прочища ,
Його тонi засипа .
Плавали б Днiпром i великi судна - кораблi, коли б на цiй рiчцi не було
порогiв. Так звуться тi мiсця, де iз дна на поверхню води випинаються вiд
берега до берега скелi й камiння, iнодi у кiлька лав. Запорожцi налiчували
порогiв менше, нiж ©х нараховують нинi, а саме - дев'ять:
Кодацький, Сурський, Лоханський, Звонецький, Ненаситецький, Вовниги,
Будилiвський, Лишнiй та Вiльний. Окрiм порогiв, на Днiпрi були ще й забори
- такi ж самi лави скель, тiльки не через усю рiчку. х (шiсть) називали
так: Волошинова, Стрiльча, Тягинська, Воронова, Крива й Таволжанська.
Першим порогом Днiпро спада трохи нижче вiд устя Самари, якраз напроти
Кодака, а останнiм, Вiльним, на кiлька верст вище Кiчкаса й острова
Хортицi. Мiж цими порогами бiля 60 верст, i саме тут зустрiчалися
перешкоди для плавання. Майже посерединi порожнисто© частини Днiпра
розлiгся порiг Ненаситець, або Дiд. Iз захiдного берега до схiдного, мов
дванадцять разкiв намиста на ши© в дiвчини, перетина течiю дванадцять
скель, i через них перепада дванадцятьма лавами стрiмка вода. Нелегко тут
пропливати. Треба мати на човнi доброго, досвiдченого стерняра; а проте
про©хати можливо, бо посерединi мiж скелями iсну так званий козацький
хiд, i хоч вiн вихиля ться то в один, то в другий бiк, але вмiлий стерняр
може провести через порiг не лише човен, а й плiт, i навiть барку. Тiльки
покропить Дiд людей пiною, наляка трохи та й пустить далi...
Найбiльший водоспад на Ненаситцi збився пiд правий берег, ближче до
скелi Монастирки, i те мiсце порога запорожцi називали "пеклом".
Куди важче було козакам пiдiйматися супроти води. На кожному порозi ©м
доводилося перетягати човни линвами попiд берегом, а на деяких прямо брати
човни на плечi й переносити ©х до тихо© води.
З iнших рiчок, що були шляхами, запорожцi користувалися тiльки Самарою,
Вовчою i Кальмiусом. Що ж до Бугу, Iнгулу й Iнгульця, то ©х скрiзь
заповнювали пороги, й через те вони не годилися для вiльного пересування.
Два одвiчнi великi шляхи простягалися через запорозькi землi суходолом.
Пiд шляхом не слiд розумiти сучасну дорогу з курявою та колiями. Таких, як
тепер, шляхiв у давнi часи на Запорожжi не iснувало. Всi степи однаково
вкривала висока, рясна трава, а ходили i ©здили люди навпростець; шляхами
ж називали тi степовi кряжi й долини, якi були найрiвнiшi й найменше
доводилося пере©здити рiчок та сторчових балок i байракiв. Бувалi люди
розпiзнавали тi шляхи по степових могилах, а вночi - по зiрках.
Перший iз них - Чорний шлях - iшов од татарських перевозiв через
Днiпро, що були вище Хортицi в Кiчкасi та бiля Таволжанського острова, й
цей шлях простягався межею рiчок так, що Сура лишалася праворуч, а
Томакiвка, Солона, Базавлук i Саксагань - лiворуч. Дiставшись верхiв'я
Iнгульця та Чорного лiсу, Чорний шлях повертав на рiчку Синюху, а,
пересягши ©© бродом бiля Торговицi, лишав Умань iз право© руки й простував
далi межирiччям так, що рiчки, якi впадали в Днiпро, були справа, а тi, що
впадали до Бугу, - злiва. Дiйшовши так до Пиляви, шлях повертав на захiд,
на Вишневець, а далi - на Львiв i Варшаву. Вiд цього Чорного шл'яху в
межах Укра©ни вiдгалуджувалося чимало дорiг на схiд до Днiпра та на захiд
до Бугу.
Чорним шляхом татари найбiльше наскакували на Укра©ну, Бiлу Русь та
Польщу, й мало коли траплявся такий щасливий рiк, щоб трава на Чорному
шляху не запiкалася почорнiлою кров'ю вiд поколотих та побитих нiг
десяткiв тисяч укра©нських невольникiв. Тут же проливалася й татарська
кров у тих випадках, коли ворога наздоганяли та пiдстерiгали на шляху
запорожцi.
Другий великий шлях Запорожжя - Муравський - прямував од Перекопу на
схiд, лишаючи рiчку Молочнi Води з право©, а Кiнськi Води - з лiво© руки.
Далi вiн обминав верхiв'я Вовчо© й, повернувши просто на пiвнiч та
перетнувши Слобiдську Укра©ну в межирiччi Днiпра й Дiнця, простував у
московськi землi, на Курськ i Тулу.
Цим шляхом кримськi орди нападали на Московщину, а пiзнiше й на
Слобiдську Укра©ну, та тiльки й тут запорожцi не раз перепиняли татар i
вiдбивали в них невольникiв.
Чорним та Муравським шляхами ходили не тiльки ординцi, ними ж у мирнi
часи ©здили до Криму польськi й московськi торговi люди й посланцi з
вiйськовими залогами вiд усiх державцiв до кримського хана й вiд нього;
починаючи з XVII столiття й аж до кiнця XIX цими шляхами користувалися ще
й укра©нськi чумаки.
У пiзнiшi часи вiд Сiчi Запорозько© був пробитий ще й шлях до Гарду на
рiчцi Буг, та й повз усе Запорожжя пролягало чимало чумацьких, якими
возили з Укра©ни на Сiч крам, з Дону - рибу, а з Криму - сiль.
СКЛАД ВIЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО
Великi простори вiдвоювало Вiйсько Запорозьке вiд татар, i треба було
мати силу, щоб тi землi, тi зольностi, як казали запорожцi, боронити вiд
ворогiв. Де ж черпало сили Вiйсько Запорозьке?
З iсторi© вiдомо, що це вiйсько нiколи не було великим. Щоразу в походи
виступало переважно три-п'ять тисяч козакiв. Не часто кiлькiсть вiйська
перевищувала десять тисяч. Навiть iз Богданом Хмельницьким, коли Запорожжя
розпочинало вiйну не на життя, а на смерть, Сiч дала всього 6000 козакiв.
Щоправда, за часiв Сагайдачного проти туркiв пiд Хотин ходило понад 40
000, та тiльки з того вiйська запорожцiв було навряд чи й 10 000, решту
складали або козаки городовi, а то й охочi люди з Укра©ни.
Отож, сила запорожцiв полягала не в кiлькостi ©х: ©© треба шукати в
органiзацi© вiйська, а найголовнiше - в iде© боротьби з бусурманським
свiтом, що висмоктував з Укра©ни всю кров, а згодом - ще й у iде© боротьби
з iншими гнобителями краю, бо тiльки це могло об' днувати запорожцiв i
згуртовувати ©х в одне мiцне, стале тiло.
Першими козаками були бездомнi люди - тi, що пiд час татарсько© ру©ни
втратили сiм'©. Так тривало й надалi:
на Запорожжя йшли або бурлаки, або такi, що мусили кидати родину через
якiсь пригоди. Там, де доводилося жити пiд вiльним небом та ховатися вiд
ворогiв у печерах та очеретах, не було мiсця жiноцтву, i через те в
запорожцiв одразу склався звичай - не пускати жiнок на Сiч. Цей звичай iз
часом не тiльки не викорiнився - навiть поширився, а саме: щоб запорожцi
дбали лише про сво сiчове товариство, про "матiр Сiч" i про рiдний край -
"неньку Укра©ну", а не про власний рiд i сiм'ю, - ©м зовсiм заборонялося
мати жiнок i взагалi днатися з жiноцтвом. Так що коли до сiчовикiв хотiв
пристати хтось iз одружених козакiв, то мусив мовчати про сво одруження i
навiть забувати про сiм'ю.
Але запорозькi звича© не вимагали нi вiд кого з товариства залишатися
сiчовиком назавжди. Навпаки, кожен козак повсякчас мiг вiльно покинути
Запорожжя так, як вiн i прийшов сюди, i з того дня йому вiльно було i
взяти шлюб. Не заборонялося запорожцям пiсля того, як вони випишуться з
куреня, побратися з жiнкою i сiсти на господарство сво©м зимiвником десь у
захищеному куточку того ж Запорожжя. Тiльки й усього, що такий запорожець
уже не мав права брати участь у вiйськових радах. Проте за козацьким
звича м це годилося робити тiльки пiдстаркуватим запорожцям або
покалiченим, якi не здатнi були до бою; одружуватися ж замолоду вважали
ганьбою для козака.
На прохання заходжало© людини записати ©© до Сiчi кошовий отаман питав:
- А в бога вiру ш?
- Вiрую! - вiдповiдав гiсть.
- Перехрестись!
Коли той хрестився, то це було певним доказом, що вiн хрещений, i його
брали на Сiч. Те, хто вiн, навiть яко© нацi©, нiкого не цiкавило. Розмова
по-укра©нському вважалася ознакою рiдного народу, а до того, якого ти
походження чи з якого громадського стану, ставилися байдуже, бо на
Запорожжi всi були однаковi й рiвнi.
I хоч усi люди вiльно приходили на Сiч, та з усього видно, що
запорожцями не могли бути поляки, московцi, нiмцi, волохи й навiть татари,
як гада дехто з наших iсторикiв i письменникiв. Iз походження, звiсно,
тут були всякi, але серцем i душею вони мали зректися сво © нацiональностi
i стати укра©нцями, а татари, до того ж, повиннi були ще й хреститися, бо
"поганця" нiколи в свiтi не вписав би до громади жоден курiнь. Звичайно,
iз стороннiх людей прибивалися до Сiчi лише такi, що втекли, уникаючи кари
за якусь провину. Зрозумiло, батькiвщина переставала бути рiдним кра м, i
вони невдовзi ставали добрими сiчовими товаришами.
Щоб зовсiм забулося походження й становище нового сiчовика, на
Запорожжi був звичай не називати на прiзвище, а до кожного прикладали
прозвисько, яке змальовувало б його особу або передавало звичку. Вiд того
виникли такi прiзвища, як-от: Перебийнiс, Рябошапка, Сторчеус, Рудий,
Палiй, Лелека, Гава, Нечоса та iншi.
Вiйсько Запорозьке "споконвiку" подiлялося на 38 куренiв. Назви ©м були
наданi здебiльшого на згадку про мiста Укра©ни, з яких вийшли на Запорожжя
першi товаришi, що заклали курiнь; деякi з куренiв мали наймення якогось
славного курiнного товариша або отамана.
Ось тi назви:
Пашкiвський
Кущевський
Кислякiвський
Iванiвський
Копелiвський
Незамайкiвський
Iрклi©вський
Щербинiвський
Титарiвський
Шкуринський
Переяславський
Полтавський
Мишастiвський
Менський
Тимошевський
Сергi вський
Дiнський
Кирилiвський
Канiвський
Батуринський
Поповичевський
Васюринський
Коринiвський
Рогiвський
Корсунський
Каяниболоцький
Уманський
Дерев'янiвський
Нижчестеблiвський
Вищестеблiвський
Величкiвський
Левушкiвський
Пластунiвський
Дядькiвський
Брюховецький
Ведмедiвський
Платнирiвський
Джерелiвський
Звалися подiли Вiйська Запорозького куренями через те, що попервах
козаки жили в куренях; вони були довгi, й у них могло вмiститися кiлькасот
товариства; ©х укривали очеретом, а зверху ще й звiриними шкурами, щоб
узимку не мерзли. Iз часом замiсть куренiв на Сiчах почали будувати для
козакiв хати по 12 - 15 сажнiв завдовжки, i хоч запорожцi селилися в таких
житлах ще з початку XVII столiття, але i ©х називали звичною для козакiв
назвою - куренями.
РОЗПОРЯДКИ ВIЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО
Першого сiчня кожного року в Сiчi скликали раду, де брали участь з
однаковими правами всi запорожцi, i там кожен курiнь обирав собi на цiлий
рiк курiнного отамана й кухаря, а пiсля того всi разом голосували за
кошового отамана, вiйськового суддю, писаря й осавула та ще пiдстарших:
скарбника, пушкаря, довбиша, хорунжого, бунчужного й iнших урядових осiб.
Усi вони складали сiчову старшину й керували кожен сво©ми справами;
кошовий же отаман розпоряджався вiйськом i пiклувався про те, щоб у Сiчi
було доволi всiлякого припасу.
Над сiчовим товариством кошовий отаман мав необмежену владу й лише на
новий рiк мусив давати одвiт за сво© вчинки. Проте у зносинах iз сусiднiми
державами та ©хнiми урядовцями кошовий не смiв нiчого вирiшувати без згоди
всього товариства; коли ж траплялося, що якийсь кошовий на щось таке
зважився, не спитавши волi ради, то запорожцi зараз же били в клепало,
сходилися на сiчовий майдан i всi ю громадою судили його за те, що порушив
"козацькi звича©"; якщо той не мiг виправдатися, то скидали такого
кошового з посади, а у надзвичайно важливих випадках то й карали смертю.
Запорозьке Вiйсько було республiкою, а кошовий отаман, як на сучасний
манiр, президент. Тiльки не звичайною республiкою вважали Запорозьку Сiч,
бо кожна республiка ма сво власне господарство, а на Запорожжi воно було