Страница:
До осенi 1710 року справа з переходом запорожцiв пiд протекцiю
кримського хана була вирiшена i, зважаючи на те, що росiйський уряд
погрожував послати вiйсько, щоб зiгнати запорожцiв iз Кам'янки, за згодою
турецького султана для Сiчi Запорозько© було призначене iнше мiсце, нижче
Таванi, неподалiк Олешок, бiля протоки Консько© та лимана Кардашина.
Тiльки запорожцi того року не встигли перейти в Олешки, бо турецький
султан, пiд впливом шведського короля, розiрвав мир iз царем i розпочав
нову вiйну.
ПОХIД ГОРДI НКА НА УКРА НУ
На початку листопада з Бендер прибув до Коша на Кам'янку Гордi нко й
тут пiсля бурхливо© ради був знову обраний кошовим отаманом. Користуючись
вiйною Туреччини з Росi ю, Гордi нко напровеснi 1711 року вийшов iз
кiлькома тисячами запорожцiв iз Сiчi на захiд i, сполучившись iз невеликою
силою татар та Пилипом Орликом, разом iз ними вступив в Укра©ну. Треба
гадати, що уривок iз цi © пiснi згаду саме про цю зустрiч Орлика iз
запорожцями.
Ой, прибила хвиля човник,
Човник-лебедочку.
Ой, вискочив з нього Орлик
Та й почав бесiдочку:
"Пугу, братця, пугу!
Пугу, запорожцi!"
Похiд Орлика та Гордi нка спершу мав успiх. Укра©на радо вiтала
запорожцiв, сво©х давнiх оборонцiв, й приставала до козакiв. Умань,
Богуслав та Корсунь охоче пiддалися Орликовi. Разом iз запорожцями
козацькi ватаги, зiбранi Орликом, навiть розгромили генерального осавула
Бутовича, посланого Скоропадським iз гетьманськими козаками проти Орлика;
самого ж Бутовича захопили в бранцi, та тiльки невдовзi й Гордi нка та
Орлика спiткало розчарування. Нi козаки, нi татари не мали добрих гармат i
через те не спромоглися добути Бiло© Церкви, де засiла в замку росiйська
залога з гарматами, а доки вони облягали те мiсце, татари кинулись
грабувати навколишнi села та заганяти людей у неволю. Нiякi благання
Орлика до Калги-Салтана, щоб спинив орду, не пособили; татари погнали до
Криму тисячi укра©нського люду i тим зрештою загубили справу Орлика, бо
вiдвернули вiд нього землякiв.
ПОХIД НА САМАРСЬКI МIСТЕЧКА
Доки Гордi нко з Орликом та Калгою-Салтаном ходили на Укра©ну,
кримський хан Девлет-Гiрей рушив на росiйськi землi Муравськими шляхами, а
позаяк вони виводили на Слобожанщину, то^татари й напали на слободи й
мiста Харкiвського полку. Сюди ж, за собою, хан закликав i тих запорожцiв,
що не пiшли з Гордi нком, та тi не захотiли воювати проти сво©х землякiв й
умовили хана добути ранiш Кам'яний Затон та Самарськi мiстечка. Хан
повернув iз Слобожанщини на Самару й разом iз запорожцями взяв
Новосергi©вське мiстечко, а росiйську залогу забрав у неволю;
Новобогородська ж спiльники не спромоглися добути, бо нi в татар, нi в
запорожцiв не було гармат, i хан, покинувши Самару, подався з ордою у
Крим.
Тим часом проти татар зiбрався генерал Бутурлiн iз росiйським вiйськом
та гетьманом Скоропадським з укра©нськими козаками. Не маючи вже з ким
воювати, вони атакували Новосергi©вське мiстечко, захопивши його.
по-вистинали запорозьку й татарську залогу, що там: засiла, а всiх селян
iз села Вiльного за те, що нiбито вони допомагали запорожцям, вивели за
мiсто i по жеребку кожному десятому вiдрубали голову; кому ж випало
лишитися живим, тих разом iз жiнками та дiтьми було заслано в Сибiр.
ПЕРЕХIД ЗАПОРОЖЦIВ В ОЛЕШКИ
Вiд Новосергi©вська Бутурлiн та Скоропадський вiльно подалися на
пiвдень. Запорожцi поступалися перед великим вiйськом i, покинувши устя
Кам'янки, перевезлися на татарський бiк Днiпра та й отаборилися в
призначеному ©м мiсцi бiля Олешок. Сюди ж вийшов з ордою хан i не пустив
далi росiйського вiйська.
Вiйна царя Петра I з Туреччиною 1711 року скiнчилася для нього
нещасливо. Пiсля перемоги над шведами вiн легковажно ставився до ворогiв i
занадто необачно вирушив на туркiв, аж на рiчку Прут. Там його зустрiв
турецький вiзир iз великим вiйськом, а запорожцi з Гордi нком перетинали
за ним усi шляхи, захоплювали обози й вiдрiзали росiйське вiйсько од
Днiпра. Становище царя Петра Олексiйовича стало дуже скрутне - турки
почали оточувати його вiйсько, i, щоб врятуватися, вiн мусив одкупитись
грiшми та ще зректись на користь туркiв багатьох сво©х придбань, а саме:
повернути туркам Азов iз землями по низах рiчок Дону та Мiуса, зруйнувати
й розкопати Кам'яний Затон та Самарськi мiстечка, а гармати з Кам'яного
Затону вiддати туркам i "вiдняти свою руку" од запорожцiв разом з усiма
землями, що до них iз давнiх часiв належали.
Коли султан перемовлявся з росiйським послом про замирення, то в
Стамбул ©здили вiд Укра©ни й од Запорожжя Пилип Орлик та Кость Гордi нко.
Вони домагалися того, щоб султан примусив царя зректися всi © Укра©ни, та
росiйський посол роздав вiзиревi та iншим султанським радникам 100 000
червiнцiв, i султана умовили згодитись на вiдлучення од Росi© самого
тiльки Запорожжя, що ж до Укра©ни, то з не© Правобережжя мусило
повернутися знову до полякiв, Лiвобережна ж частина лишалася за царем.
По скiнченнi вiйни Гордi нко прибув зi сво©м вiддiлом сiчовикiв до
Олешкiвсько© Сiчi й почав впорядковувати сiчовi будiвлi. Якраз у цей час
запорожцi володiли й значною частиною Правобережно© Укра©ни, доки не
встигли ще забрати ©© до сво©х рук. Це виходить iз того, що наприкiнцi
року 1712-го Гордi нко призначив полковником в Умань сiчового товариша
Поповича та ще посадив сво©х людей в iншi мiста Укра©ни.
Вiдплачуючи за ворожi вчинки запорожцiв та Гордi нка, росiйський уряд
видав у той час указ, щоб на Запорожжя не пускати з Гетьманщини нiкого, а
коли б хто пiшов, так того не впускати назад. Та люди, як i колись, тiкали
з Лiвобережжя, не давали Вiйську Запорозькому дуже зменшуватись, та й
узагалi пiсля вiйни 1711 року становище Вiйська Запорозького полiпшилося,
бо пiсля зруйнування Самарських мiстечок та Кам'яного Затону запорожцi
знову стали хазя©нами всiх земель, якi одвiку належали ©м. Завдяки ж згодi
з татарами люди на всiх запорозьких вольностях зажили безпечно вiд
татарських наскокiв, i через те береги запорозьких рiчок, а також захиснi
байраки, яри та вибалки хутко почали вкриватися зимiвниками й бурдюгами
втiкачiв з обох бокiв Укра©ни.
Проте добрi часи запорозького життя тривали недовго. Пiд час миру з
Росi ю запорожцi не дуже-то потрiбнi були хановi, й татари почали чинити
©м утиски. Олешкiвська Сiч була зовсiм одiрвана вiд земель Запорожжя й до
того стояла в дуже сумнiй та непридатнiй мiсцевостi. Замiсть широкого
Днiпра тут, повз Сiч, бiгла вузенька рiчка Конка з дуже пiскуватими
берегами, й тi пiски вiтрами заносило навiть у саму Сiч. Сумний вигляд
мала й Сiч, бо замiсть гарно© церкви, спалено© в Чор-томлицькiй, тут
стояла маленька невисока церковця, схожа на курiнь, iз очеретяними
стiнами, з нап'ятим парусом замiсть даху. Серце козацьке щемiло, дивлячись
на свою нову Сiч та згадуючи веселi простори Базавлуцького лугу; татари ж
нiяк не хотiли дозволити запорожцям перейти iз кошем знову на Базавлук, а
змушували ©х лишатися в Олешках, щоб мати перед сво©ми очима. Потiм хан
одiбрав од запорожцiв право вiльно брати в Прогноях сiль, а примусив
платити за не© мито. Трет горе запорожцiв полягало в тому, що пiд час
ру©ни Чортомлицько© Сiчi вони втратили всi сво© гармати; Сiч Запорозька не
мала чим оборонятись, i татарам легко було повсякчас захопити ©©
несподiвано, а запорожцiв за непокору забрати в неволю. Хан не хотiв
давати козакам гармати; коли ж Гордi нко знайшов i вiдкопав на низу Днiпра
сво©, захованi у пiсках кошовим отаманом Морозом пiд час його невдалого
походу на море, й хотiв тими гарматами риштувати Сiч, то хан погрожував
одiбрати всю артилерiю собi, так що запорожцям довелося знову заховати ©©
у пота мному мiсцi.
Дуже тяжко терпiли запорожцi те, що бусурмани, яких вони звали
поганцями, вороги святого хреста, що ©х козацькi дiди й прадiди споконвiку
били, тепер намагались бути у них панами й змушували козакiв воювати проти
татарських та турецьких недругiв i за бусурманiв проливати свою кров.
Бiльшiсть запорожцiв мала це навiть за грiх, i через те не дивно, що, вже,
починаючи з року 1714-го, мiж товариством запорозьким точилися розмови про
те, як би вирватися з непевного свого становища й повернутися знову пiд
протекцiю християнського царя.
IВАН МАЛАШЕВИЧ
Найповажнiшим представником партi©, прихильно© до росiйсько©
зверхностi, був на Запорожжi Iван Олексович Малашевич, обраний року
1714-го кошовим отаманом. Прибiчники завзятого Гордi нка з часом почали
втрачати свiй вплив на громаду й того ж року з пропозицi© Малашевича на
вiйськовiй радi в Сiчi вирiшено було послати до царя через гетьмана
Скоропадського прохання прийняти знову Вiйсько Запорозьке пiд свою руку.
Росiйський уряд не згодився на бажання запорожцiв та й не мав змоги, бо
всi землi запорозькi на пiдставi Прутсько© умови вiдiйшли до Турецько©
держави, й без ново© вiйни султан ©х не вiддав би Росi©. Невдалий кiнець
заходiв Малашевича зробив його становище в Сiчi непевним, i восени того ж
року, замiсть Малашевича, запорожцi обрали кошовим Василя Осипова.
Чутки про зносини запорожцiв iз росiйським урядом, мабуть, дiйшли до
хана, бо тi © ж осенi вiн послав кошовому отамановi наказ, щоб з усiм
вiйськом вийшов на Каланчак i дав там присягу хановi з тим, щоб
дотримуватися його протекцi©. Такi домагання дуже обурили всiх запорожцiв,
а тут ще татари вiдiбрали в них усi Днiпровi гирла й почали збирати мито з
рибалок. Пiд впливом тих утискiв запорожцi знову послали прохання до
Петербурга про те, щоб ©х взяли пiд царську руку; вiд присяги ж хановi
ухилилися, сказавши, що бiльшiсть товариства розiйшлась на той час по
плавнях.
При тiй нагодi Костя Гордi нко по©хав до хана клопотатися на користь
Вiйська Запорозького, доводячи йому, що утиски примусять запорожцiв знову
пiддатись царевi. Добре вiдомий хановi й навiть султановi колишнiй кошовий
мав вплив у Бахчисара©, й року 1715-го хан Каплан-Гiрей, щоб прихилити
Вiйсько Запорозьке до себе, подарував йому Кизикерменський перевiз через
Днiпро з усiма вiд нього прибутками.
Незважаючи на те, попереднi татарськi утиски змiцнили на Сiчi прихильну
до Росi© партiю, й року 1716-го вона, взявши гору, знову обрала кошовим
отаманом Iвана Малашевича. А 3 травня отаман послав листа до
Миргородського полковника Данила Апостола з проханням, щоб заступився за
Вiйсько Запорозьке перед гетьманом та царем, а пiзнiше написав про те ж
саме гетьмановi Скоропадському. Наслiдком усiх цих прохань був тiльки вiд
росiйського уряду дозвiл переходити на Укра©ну поодиноким запорожцям, "до
зради непричетним", i то з умовою, щоб вони вже не верталися на Запорожжя,
а служили на Гетьманщинi сердюками.
Зрозумiло, що Вiйсько Запорозьке та й сам Малашевич не того бажали, i з
Сiчi на Гетьманщину нiхто не рушив.
ЛИХI ВIСТI 3 УКРА НИ
Таке становище тривало до року 1722-го. Росiйський уряд не хотiв i чути
про запорожцiв, а тим часом ще дужче та дужче обмежував автономiю Укра©ни.
Люднiсть укра©нську обтяжували постоями росiйського вiйська, козакiв же
щороку мучили роботами й не тiльки вже в Петербурзi та побiля нього, а ще
й на каналах од Волги до Дону по рiчцi Камишiвцi, в Астраханi, на гирлах
та на спорудженнi фортець на кавказькiй "лiнi©". З кожним роком укра©нське
козацтво тануло, мов страсна свiчка на повiтрi. Вважають, що тiльки на
п'ять рокiв (1720 - 1725) на державних роботах померло бiля 20 000
козакiв; ганяли ж козакiв працювати не тiльки в цей час, а з самого
початку шведсько© вiйни, з року 1700-го. Згадки про тяжку недолю козакiв
на канальських роботах збереглись навiть у народних пiснях:
Ой, дали хлопцям широкi лопати
Та послали хлопця молодого та канави копати.
Ой, летiв ворон да iз чужих сторiн
Та летючи кряче:
"Ой, сидить хлопець та над канавою
Та жалiсно плаче".
Ой, летiв ворон та iз чужих сторiн
Та, летючи вгору, крикнув:
"Ще ж бо я хлопець, хлопець молоденький,
Ой, тутечки не привикнув!
Ой, продай же, тату, та воронi© конi
Та викупи мене, хлопця молодого,
Iз темно© неволi!"
Зрештою козаки за часiв Петра I збiднiли вже до того, що навiть не мали
за що купити коня й перетворювалися на хлiборобiв-посполитих. Полковничi
уряди почали роздавати ©х великоросiянам; року ж 1722-го до гетьмана була
приставлена так звана Малоросiйська Колегiя, до яко© з рук гетьмана
перейшли всi судовi справи.
Гетьман Скоропадський до того був приголомшений одiбранням од нього
залишкiв влади, що року 1723-го вмер, i Укра©на на якийсь час лишилася
зовсiм без гетьмана.
Кари й утиски щодо козакiв не припинялися й пiсля того: ще року 1723-го
було вислано 10 000 козакiв на Кавказ, на Каспiйське море, будувати там
фортецю святого Хреста, а коли половина з тих козакiв померла там од
пропасницi, а друга половина знесилилася, то року 1724-го на ©хн мiсце
було послано 10 000 з iнших козацьких полкiв.
Пiсля смертi царя Петра Олексiйовича цариця Катерина I, продовжуючи
полiтику свого чоловiка, наказом од 22 квiтня року 1725-го потвердила, щоб
з Укра©ни нiхто не смiв ходити на Запорожжя й навiть купцi, вирушаючи до
Криму, мали обминати Сiч.
ПОЧАТОК ГАЙДАМАЧЧИНИ
Пiд час знегоди, що панувала на Укра©нi, Гордi нковi не дуже важко було
сво ю шанобою серед сiчового товариства знищувати вплив Малашевича, й
запорожцi лишилися в Олешках, скоряючись сво©й долi. Нудьгуючи без вiйни,
найзавзятiшi iз сiчовикiв гуртували бiля себе ватаги голоти й водили ©х за
Синюху на Правобережжя. Там саме вiдбувався передостаннiй акт трагедi©
укра©нського життя: поляки, користуючись сво©м правом, що набули його за
Прутською умовою, захопили Укра©ну сво©м вiйськом, забороняли всякi згадки
про козацтво й повертали людей на крiпакiв. Мов та галич, налетiли на
Укра©ну нащадки тих польських панiв та магнатiв, що пiд час повстання
Богдана Хмельницького та боротьби з Дорошенком або загинули од козацьких
щабель, або повтiкали. Слiдом за панами прокрадалися й жиди. З'явилися
знову оренди шинкiв, рiчок, озер та перевозiв, а щоб тримати селян у
покорi, пани, як i сто лiт до того, позаводили надвiрнi роти козакiв.
Згадуючи одвiчну мету iснування козацтва - оборону поневоленого люду,
ватаги запорожцiв виходили з Олешок та з Гарду на Бузi й чинили напади на
ма тки польських панiв, а iнодi навiть вигонили ©х iз цiло© округи,
визволяючи, хоч на невеликий час, поневолений люд. Ti загони запорожцiв,
що ходили на полякiв, хоч i з вiдома Коша Запорозького, але на свою
вiдповiдальнiсть, разом iз людьми, що приставали до них у самiй Укра©нi,
почали зватися гайдамаками.
Iнодi такi гайдамацькi загони шарпали i сво©х спiльникiв - татар, та
тiльки за те Кошу доводилося дорого розплачуватися: пiсля кожного такого
нападу, на Сiч прибували татарськi мурзи й примушували кошового платити
утричi бiльшу суму, анiж коштувало пограбоване в татар добро.
Час вiд часу кримський хан викликав iз Сiчi полк або два запорожцiв i
посилав ©х воювати то з черкесами, то з калмиками, то зi сво©ми
непокiрливими мурзами, i Вiйсько Запорозьке, хоч i дуже неохоче, а мусило
те робити. Життя в Сiчi було сумне, бо через непридатну, пiскувату
мiсцевiсть в Олешкiвськiй Сiчi рiдко коли пробувало бiльше як
тисяча-пiвтори товариства; решта ж бiльш охоче жила по старих сiчах та ще
на рiчках Самарi та Бугу й не тiльки в лiтню добу, а навiть зимували там
по бурдюгах та зимiвниках. Таким чином Олешкiвська Сiч тiльки через те
вважалася осередком Запорожжя, що в нiй був кошовий отаман iз старшиною та
переховувалися вiйськовi клейноди.
Тепер мiсце, де була Олешкiвська Сiч, засипане пiсками та обсаджене
лозою, i замiсть сiчових ру©н там можна бачити лише самi кучугури й
шелюги.
По веснi року 1727-го цариця Катерина I зiйшла зi свiту, й росiйська
полiтика враз змiнилася. За недолiтнього царя Петра II владу в державi
спершу забрав до сво©х рук Меншиков, а пiзнiше - Довгорукi. Обидва вони
були ворогами Малоросiйсько© Колегi©. I ©© враз було скасовано, а
всемогутнього на Укра©нi Вельяминова притягнено навiть до суду; влiтку ж
року 1727-го на Укра©нi було оповiщено про вибори нового гетьмана, причому
росiйський уряд застерiг укра©нську старшину, що нiхто iнший не буде
затверджений на гетьманському урядi, як тiльки полковник Миргородського
полку Данило Апостол.
Укра©нська старшина i взагалi громадянство, не розумiючи того, що
повернення на Укра©нi до старих порядкiв зроблене не з переконання в
потребi такого повороту, а тiльки з ворожнечi до вельмож, що стояли бiля
влади за часiв Петра I, радiли, мов дiти, i чутка про полегкостi на
Укра©нi незабаром дiйшла й до Сiчi Запорозько© й пiдняла там вплив
Малашевича та прихильникiв росiйсько© зверхностi, так що того ж року, 19
жовтня кошовий отаман Павло Федорiв за згодою товариства послав до нового
гетьмана листа з проханням поклопотатися про те, щоб цар узяв запорожцiв
пiд свою руку.
З тих заходiв знову нiчого не вийшло. Росiя не хотiла воювати з
Туреччиною, а через те й не бажала брати у свою владу Запорожжя; проте,
маючи на увазi, що вiдносини Росi© з Туреччиною погiршали ще з часiв
походу царя Петра I на персiв, росiйський уряд визнавав корисним пiд час
вiйни з турками мати запорожцiв на сво му боцi й перестав надалi дратувати
©х, як це було досi.
КРИВДА ЗАПОРОЖЦЯМ ОД ТАТАР
Тут на Запорожжi сталася подiя, яка зрештою повернула запорозьке життя
в росiйську течiю й назавжди знищила в серцi Гордi нка надiю зберегти
автономiю Запорожжя пiд протекцi ю кримського хана та турецького султана.
В груднi 1727 року Калга-Салтан (друга особа пiсля хана) прибув до Бугу
i звелiв усiм ватагам запорожцiв, що були там на рибальствi та полюваннi,
кiлькiстю до 2000 душ, покинути все й рушити з наказу хана з ним на Буджак
утихомирювати тих мурзiв, що неначебто повстали. Запорожцi послухали Калгу
й разом iз тими татарами, що були пiд його рукою, воювали проти
Бiлгородсько© орди. Але за якийсь час виявилося, що Калга-Салтан робив все
те не з наказу хана, а самовiльно, повставши проти його влади. Слiдом за
тi ю чуткою на Буджак прибув особисто хан iз великим вiйськом, i захопивши
Калгу-Салтана, вiдрядив його до Стамбула на страту; запорожцiв же,
одiбравши од них зброю, звелiв продати в неволю на галери.
ВИХIД ЗАПОРОЖЦIВ 3 ОЛЕШОК
Коли про цю подiю дiзналися по всiх рiчках та лугах Запорожжя, то
зрозумiло, що все товариство надзвичайно обурилося проти татар та всiх
прихильникiв татарсько© зверхностi. Тим часом на Сiчi, де пробувало
здебiльшого старе козацтво, яке ненавидiло московськi порядки, за короткий
час до того прихильники татарсько© зверхностi взяли гору й 23 травня 1728
року знову обрали кошовим отаманом Костя Гордi нка. Тодi вороги
бусурманства, згуртувавшись на Самарi, вирiшили силою забрати в Гордi нка
клейноди. Пiд проводом завзятого ворога бусурманiв - старого Iвана Гусака,
вони, сiвши на 40 байдакiв, прибули в Олешкiвську Сiч, скликали там раду й
почали дорiкати Гордi нковi за те, що призвiв Вiйсько Запорозьке до тако©
недолi й ганьби, що татари не тiльки знущаються над запорожцями, а навiть
продають ©х у неволю. Коли ж Гордi нко i колишнiй кошовий отаман Карпо
Сидоренко почали казати про те, що росiйськi канальськi роботи гiршi за
турецьку каторгу, то прихильники Гусака й Малашевича побили Сидоренка, вiд
Гордi нка ж забрали клейноди, а самого закували в кайдани.
Забравши владу до сво©х рук, прихильники московсько© зверхностi
розгромили на Сiчi всi крамницi й шинки, забрали з церкви всi святощi й,
пiдпаливши сiчовi будинки, перевезлися пiд Кизикерменом через Днiпро на
правий берег i пiшли на мiсце Старо© Сiчi на устя Чортомлика. Там
запорожцi настановили кошовим отаманом Iвана Гусака й розiслали по всiх
кутках Запорожжя звiстку про перехiд Коша на старе мiсце.
Пiсля того ж Iван Гусак вiдрядив до Петербурга посланцiв iз проханням,
щоб Вiйсько Запорозьке було взяте пiд росiйську зверхнiсть, та тiльки й на
цей раз, замiсть вiдповiдi, був виданий наказ гетьмановi i всiм
прикордонним начальникам, що пускати на Укра©ну можна тiльки поодиноких
запорожцiв; коли б же вони наважились перейти Орель цiлим вiйськом, то ©х
треба збро ю вiдбивати назад за кордон, а на словах запорозьким посланцям
сказали, що як трапиться нагода, то ©х приймуть-таки в пiдданство.
Коли дiзналися на Сiчi, що цар не прийма запорожцiв, то через боязнь
помсти з боку татар та туркiв за зраду, запорозьке товариство почало
хвилюватися й погрожувати кошовому Гусаку вбити за те, що призвiв Вiйсько
до такого непевного становища. Через те отаман iз купою сво©х найближчих
приятелiв потай утiк iз Сiчi й хотiв через Гетьманщину прибути у Ки©в до
во води графа Вейсбаха, та його було припроваджено до гетьмана.
Пiсля цi © втечi очi всього Запорожжя знову звернулися на Костя
Гордi нка. Тiльки вiн один сво©м впливом на хана мiг врятувати Вiйсько
Запорозьке од султанського гнiву. Ланцюги з Гордi нка зняли зараз же пiсля
того, як Кiш перейшов на Базавлуг, i вiн ще й пiд час кошевства Iвана
Гусака жив на Сiчi вiльно i в шанi; тепер же, лишившись без отамана,
запорожцi знову, було, обрали кошовим Гордi нка, але вiн, може, через свою
старiсть, а, може, через пережиту тяжку образу рiшуче вiдмовився од
кошевства. Коли ж сiчове товариство стало просити його послужити громадi й
погодити знову Вiйсько з ханом, Гордi нко зараз же забув сво© кривди, не
хотiв мститися й, по©хавши в Бахчисарай, заспоко©в хана, сказавши, що
запорожцi покинули Олешки тiльки через те, що ©м не до вподоби та
мiсцевiсть, а що все-таки вони лишилися на сво©х одвiчних землях i не
мають намiру ухилятись од хансько© протекцi©.
Хоч Гордi нковi й пощастило залагодити вiдносини запорожцiв iз ханом та
султаном, проте турки через якийсь час прислали бендерського пашу
подивитися, яке будiвництво розгорнули козаки на устi Чортомлика, i врештi
наказав, щоб запорожцi перейшли iз Сiччю далi вiд росiйського кордону.
Змушенi знову покинути Стару Сiч, козаки все ж таки не захотiли вертатися
в пiскуватi Олешки, а року 1730-го осiли Сiччю на устi рiчки Кам'янки, з
яко© ©м було зручнiше, нiж з Олешок, при днатися при нагодi до росiйського
вiйська.
А подi© справдi схиляли до такого днання: 25 червня 1731 року цариця
Анна Iванiвна видала графовi Вейсбаху указ на збудування цiло© низки
фортець од устя Самари по Орелi й до Дiнця. I от граф, обмiрковуючи, як
обороняти ту "Укра©нську лiнiю", дiйшов думки, що найкращою тут силою були
б запорожцi, що заступали Укра©ну од татар бiльше двох столiть. 31 серпня
вiн за згодою з царицею послав кошовому отамановi Iвану Малашевичу
та много листа, застерiгаючи, що вже наближа ться час, коли цариця
згодиться знову взяти запорожцiв у свою службу.
Такий час справдi хутко настав. Року 1733-го помер польський король
Август II. Пiсля його смертi за польську корону почали змагатися син
Августа Фрiдрiх, якого пiдтримували Австрiя й Росiя, та Станiслав
Лещинський, що його хотiла сама Польща та пiдтримувала Францiя.
Лещинський, шукаючи собi пiдпори, звернувся за помiччю до турецького
султана, кримського хана та кошового отамана Вiйська Запорозького
Малашевича. Не знаючи, як викручуватись, отаман вдався за порадою до
росiйського фельдмаршала Мiнiха, а той - до царицi, схиляючи ©©
якнайшвидше взяти запорожцiв пiд свою протекцiю, не довести ©х до служби
ворожiй сторонi, й от 31 серпня 1733 року на Сiч була надiслана царська
грамота, якою прощалися провини запорожцям, i вони переходили у росiйське
пiдданство.
Певно, що та милiсть не впала б на Гордi нка, вiдвертого й запеклого
ворога росiйсько© держави, та вiн не дожив до того дня, коли Запорожжя
вiддавалось на ласку царицi. Вiн помер у Кам'янськiй Сiчi 4 травня 1733
року. Сiчове товариство, пригадуючи щиру душу, завзяття й лицарство свого
отамана, поховало його, як i годилося козаковi, з мушкетною падьбою, й на
пiвнiч од Сiчi, де було сiчове кладовище, насипало над його домовиною таку
ж могилу, як над домовиною Iвана Сiрка в Чортомлицькiй Сiчi. Та могила й
хрест над нею збереглися й до наших часiв над Козацьким Рiчищем (Днiпровою
протокою) недалеко вiд села Кам'янки на Таврi©.
ДРУГИЙ ВИХIД НА БАЗАВЛУГ
На початку року 1734-го настала вирiшальна хвилина. Кримський хан
вимагав од кошового отамана Iвана Бiлецького, щоб запорожцi йшли в Польщу
на помiч королю Станiславу Лещинському, а це означало б, що запорожцi мали
б воювати проти росiйського вiйська, бо воно вже було в Польщi й руйнувало
ма тки прихильникiв Лещинського.
При тiй нагодi Бiлецький вирiшив одверто стати на бiк православного
царя. Щоб одвести хановi очi, вiн iз кiлькома тисячами вiйська вийшов до
Бугу неначе для того, щоб сполучитися з ханом; насправдi ж iз дороги
повернув назад i попрямував на Базавлуг, а Малашевич, за умовою з ним,
перевiв тим часом усе вiйсько з Кам'янсько© Сiчi теж до Базавлугу, i все
Вiйсько Запорозьке, сполучившим там, 31 березня заклало над рiчкою
Пiдпiльною Нову Сiч, всього на одну милю нижче Старо© Сiчi проти
Базавлугу.
Зi сво©м переходом пiд руку царицi запорожцi на цей раз уже не та©лися,
а послали кримському хановi Каплану-Гiрею, звiстку, що вони не можуть
воювати зi сво ю вiрою i сво©ми земляками, укра©нськими козаками, що вони
виступлять поруч iз росiйським вiйськом. З приводу переходу Запорозького
Коша з рiчки Кам'янки на Базавлуг виникло затяжне листування та
перемовляння мiж росiйським урядом та турецьким султаном. Почали
з'ясовувати, чия ж то земля - той Базавлуг. Турки посилали навiть сво©х
людей оглядати мiсцевiсть, де осiли запорожцi; росiйський же уряд дав
сво му посланцю в Стамбулi наказ, щоб не доводити до вiйни з Туреччиною, а
казати, нiби росiйська iмператриця нiякого дiла iз запорожцями не ма i що
вони, хоч i перейшли, рятуючи себе, з одного Коша на другий, а проте
оселились знову-таки на турецькiй землi, а не на росiйськiй. Почувши це,
вiд росiйського посла, султан звелiв хановi умовити запорожцiв, щоб
кримського хана була вирiшена i, зважаючи на те, що росiйський уряд
погрожував послати вiйсько, щоб зiгнати запорожцiв iз Кам'янки, за згодою
турецького султана для Сiчi Запорозько© було призначене iнше мiсце, нижче
Таванi, неподалiк Олешок, бiля протоки Консько© та лимана Кардашина.
Тiльки запорожцi того року не встигли перейти в Олешки, бо турецький
султан, пiд впливом шведського короля, розiрвав мир iз царем i розпочав
нову вiйну.
ПОХIД ГОРДI НКА НА УКРА НУ
На початку листопада з Бендер прибув до Коша на Кам'янку Гордi нко й
тут пiсля бурхливо© ради був знову обраний кошовим отаманом. Користуючись
вiйною Туреччини з Росi ю, Гордi нко напровеснi 1711 року вийшов iз
кiлькома тисячами запорожцiв iз Сiчi на захiд i, сполучившись iз невеликою
силою татар та Пилипом Орликом, разом iз ними вступив в Укра©ну. Треба
гадати, що уривок iз цi © пiснi згаду саме про цю зустрiч Орлика iз
запорожцями.
Ой, прибила хвиля човник,
Човник-лебедочку.
Ой, вискочив з нього Орлик
Та й почав бесiдочку:
"Пугу, братця, пугу!
Пугу, запорожцi!"
Похiд Орлика та Гордi нка спершу мав успiх. Укра©на радо вiтала
запорожцiв, сво©х давнiх оборонцiв, й приставала до козакiв. Умань,
Богуслав та Корсунь охоче пiддалися Орликовi. Разом iз запорожцями
козацькi ватаги, зiбранi Орликом, навiть розгромили генерального осавула
Бутовича, посланого Скоропадським iз гетьманськими козаками проти Орлика;
самого ж Бутовича захопили в бранцi, та тiльки невдовзi й Гордi нка та
Орлика спiткало розчарування. Нi козаки, нi татари не мали добрих гармат i
через те не спромоглися добути Бiло© Церкви, де засiла в замку росiйська
залога з гарматами, а доки вони облягали те мiсце, татари кинулись
грабувати навколишнi села та заганяти людей у неволю. Нiякi благання
Орлика до Калги-Салтана, щоб спинив орду, не пособили; татари погнали до
Криму тисячi укра©нського люду i тим зрештою загубили справу Орлика, бо
вiдвернули вiд нього землякiв.
ПОХIД НА САМАРСЬКI МIСТЕЧКА
Доки Гордi нко з Орликом та Калгою-Салтаном ходили на Укра©ну,
кримський хан Девлет-Гiрей рушив на росiйськi землi Муравськими шляхами, а
позаяк вони виводили на Слобожанщину, то^татари й напали на слободи й
мiста Харкiвського полку. Сюди ж, за собою, хан закликав i тих запорожцiв,
що не пiшли з Гордi нком, та тi не захотiли воювати проти сво©х землякiв й
умовили хана добути ранiш Кам'яний Затон та Самарськi мiстечка. Хан
повернув iз Слобожанщини на Самару й разом iз запорожцями взяв
Новосергi©вське мiстечко, а росiйську залогу забрав у неволю;
Новобогородська ж спiльники не спромоглися добути, бо нi в татар, нi в
запорожцiв не було гармат, i хан, покинувши Самару, подався з ордою у
Крим.
Тим часом проти татар зiбрався генерал Бутурлiн iз росiйським вiйськом
та гетьманом Скоропадським з укра©нськими козаками. Не маючи вже з ким
воювати, вони атакували Новосергi©вське мiстечко, захопивши його.
по-вистинали запорозьку й татарську залогу, що там: засiла, а всiх селян
iз села Вiльного за те, що нiбито вони допомагали запорожцям, вивели за
мiсто i по жеребку кожному десятому вiдрубали голову; кому ж випало
лишитися живим, тих разом iз жiнками та дiтьми було заслано в Сибiр.
ПЕРЕХIД ЗАПОРОЖЦIВ В ОЛЕШКИ
Вiд Новосергi©вська Бутурлiн та Скоропадський вiльно подалися на
пiвдень. Запорожцi поступалися перед великим вiйськом i, покинувши устя
Кам'янки, перевезлися на татарський бiк Днiпра та й отаборилися в
призначеному ©м мiсцi бiля Олешок. Сюди ж вийшов з ордою хан i не пустив
далi росiйського вiйська.
Вiйна царя Петра I з Туреччиною 1711 року скiнчилася для нього
нещасливо. Пiсля перемоги над шведами вiн легковажно ставився до ворогiв i
занадто необачно вирушив на туркiв, аж на рiчку Прут. Там його зустрiв
турецький вiзир iз великим вiйськом, а запорожцi з Гордi нком перетинали
за ним усi шляхи, захоплювали обози й вiдрiзали росiйське вiйсько од
Днiпра. Становище царя Петра Олексiйовича стало дуже скрутне - турки
почали оточувати його вiйсько, i, щоб врятуватися, вiн мусив одкупитись
грiшми та ще зректись на користь туркiв багатьох сво©х придбань, а саме:
повернути туркам Азов iз землями по низах рiчок Дону та Мiуса, зруйнувати
й розкопати Кам'яний Затон та Самарськi мiстечка, а гармати з Кам'яного
Затону вiддати туркам i "вiдняти свою руку" од запорожцiв разом з усiма
землями, що до них iз давнiх часiв належали.
Коли султан перемовлявся з росiйським послом про замирення, то в
Стамбул ©здили вiд Укра©ни й од Запорожжя Пилип Орлик та Кость Гордi нко.
Вони домагалися того, щоб султан примусив царя зректися всi © Укра©ни, та
росiйський посол роздав вiзиревi та iншим султанським радникам 100 000
червiнцiв, i султана умовили згодитись на вiдлучення од Росi© самого
тiльки Запорожжя, що ж до Укра©ни, то з не© Правобережжя мусило
повернутися знову до полякiв, Лiвобережна ж частина лишалася за царем.
По скiнченнi вiйни Гордi нко прибув зi сво©м вiддiлом сiчовикiв до
Олешкiвсько© Сiчi й почав впорядковувати сiчовi будiвлi. Якраз у цей час
запорожцi володiли й значною частиною Правобережно© Укра©ни, доки не
встигли ще забрати ©© до сво©х рук. Це виходить iз того, що наприкiнцi
року 1712-го Гордi нко призначив полковником в Умань сiчового товариша
Поповича та ще посадив сво©х людей в iншi мiста Укра©ни.
Вiдплачуючи за ворожi вчинки запорожцiв та Гордi нка, росiйський уряд
видав у той час указ, щоб на Запорожжя не пускати з Гетьманщини нiкого, а
коли б хто пiшов, так того не впускати назад. Та люди, як i колись, тiкали
з Лiвобережжя, не давали Вiйську Запорозькому дуже зменшуватись, та й
узагалi пiсля вiйни 1711 року становище Вiйська Запорозького полiпшилося,
бо пiсля зруйнування Самарських мiстечок та Кам'яного Затону запорожцi
знову стали хазя©нами всiх земель, якi одвiку належали ©м. Завдяки ж згодi
з татарами люди на всiх запорозьких вольностях зажили безпечно вiд
татарських наскокiв, i через те береги запорозьких рiчок, а також захиснi
байраки, яри та вибалки хутко почали вкриватися зимiвниками й бурдюгами
втiкачiв з обох бокiв Укра©ни.
Проте добрi часи запорозького життя тривали недовго. Пiд час миру з
Росi ю запорожцi не дуже-то потрiбнi були хановi, й татари почали чинити
©м утиски. Олешкiвська Сiч була зовсiм одiрвана вiд земель Запорожжя й до
того стояла в дуже сумнiй та непридатнiй мiсцевостi. Замiсть широкого
Днiпра тут, повз Сiч, бiгла вузенька рiчка Конка з дуже пiскуватими
берегами, й тi пiски вiтрами заносило навiть у саму Сiч. Сумний вигляд
мала й Сiч, бо замiсть гарно© церкви, спалено© в Чор-томлицькiй, тут
стояла маленька невисока церковця, схожа на курiнь, iз очеретяними
стiнами, з нап'ятим парусом замiсть даху. Серце козацьке щемiло, дивлячись
на свою нову Сiч та згадуючи веселi простори Базавлуцького лугу; татари ж
нiяк не хотiли дозволити запорожцям перейти iз кошем знову на Базавлук, а
змушували ©х лишатися в Олешках, щоб мати перед сво©ми очима. Потiм хан
одiбрав од запорожцiв право вiльно брати в Прогноях сiль, а примусив
платити за не© мито. Трет горе запорожцiв полягало в тому, що пiд час
ру©ни Чортомлицько© Сiчi вони втратили всi сво© гармати; Сiч Запорозька не
мала чим оборонятись, i татарам легко було повсякчас захопити ©©
несподiвано, а запорожцiв за непокору забрати в неволю. Хан не хотiв
давати козакам гармати; коли ж Гордi нко знайшов i вiдкопав на низу Днiпра
сво©, захованi у пiсках кошовим отаманом Морозом пiд час його невдалого
походу на море, й хотiв тими гарматами риштувати Сiч, то хан погрожував
одiбрати всю артилерiю собi, так що запорожцям довелося знову заховати ©©
у пота мному мiсцi.
Дуже тяжко терпiли запорожцi те, що бусурмани, яких вони звали
поганцями, вороги святого хреста, що ©х козацькi дiди й прадiди споконвiку
били, тепер намагались бути у них панами й змушували козакiв воювати проти
татарських та турецьких недругiв i за бусурманiв проливати свою кров.
Бiльшiсть запорожцiв мала це навiть за грiх, i через те не дивно, що, вже,
починаючи з року 1714-го, мiж товариством запорозьким точилися розмови про
те, як би вирватися з непевного свого становища й повернутися знову пiд
протекцiю християнського царя.
IВАН МАЛАШЕВИЧ
Найповажнiшим представником партi©, прихильно© до росiйсько©
зверхностi, був на Запорожжi Iван Олексович Малашевич, обраний року
1714-го кошовим отаманом. Прибiчники завзятого Гордi нка з часом почали
втрачати свiй вплив на громаду й того ж року з пропозицi© Малашевича на
вiйськовiй радi в Сiчi вирiшено було послати до царя через гетьмана
Скоропадського прохання прийняти знову Вiйсько Запорозьке пiд свою руку.
Росiйський уряд не згодився на бажання запорожцiв та й не мав змоги, бо
всi землi запорозькi на пiдставi Прутсько© умови вiдiйшли до Турецько©
держави, й без ново© вiйни султан ©х не вiддав би Росi©. Невдалий кiнець
заходiв Малашевича зробив його становище в Сiчi непевним, i восени того ж
року, замiсть Малашевича, запорожцi обрали кошовим Василя Осипова.
Чутки про зносини запорожцiв iз росiйським урядом, мабуть, дiйшли до
хана, бо тi © ж осенi вiн послав кошовому отамановi наказ, щоб з усiм
вiйськом вийшов на Каланчак i дав там присягу хановi з тим, щоб
дотримуватися його протекцi©. Такi домагання дуже обурили всiх запорожцiв,
а тут ще татари вiдiбрали в них усi Днiпровi гирла й почали збирати мито з
рибалок. Пiд впливом тих утискiв запорожцi знову послали прохання до
Петербурга про те, щоб ©х взяли пiд царську руку; вiд присяги ж хановi
ухилилися, сказавши, що бiльшiсть товариства розiйшлась на той час по
плавнях.
При тiй нагодi Костя Гордi нко по©хав до хана клопотатися на користь
Вiйська Запорозького, доводячи йому, що утиски примусять запорожцiв знову
пiддатись царевi. Добре вiдомий хановi й навiть султановi колишнiй кошовий
мав вплив у Бахчисара©, й року 1715-го хан Каплан-Гiрей, щоб прихилити
Вiйсько Запорозьке до себе, подарував йому Кизикерменський перевiз через
Днiпро з усiма вiд нього прибутками.
Незважаючи на те, попереднi татарськi утиски змiцнили на Сiчi прихильну
до Росi© партiю, й року 1716-го вона, взявши гору, знову обрала кошовим
отаманом Iвана Малашевича. А 3 травня отаман послав листа до
Миргородського полковника Данила Апостола з проханням, щоб заступився за
Вiйсько Запорозьке перед гетьманом та царем, а пiзнiше написав про те ж
саме гетьмановi Скоропадському. Наслiдком усiх цих прохань був тiльки вiд
росiйського уряду дозвiл переходити на Укра©ну поодиноким запорожцям, "до
зради непричетним", i то з умовою, щоб вони вже не верталися на Запорожжя,
а служили на Гетьманщинi сердюками.
Зрозумiло, що Вiйсько Запорозьке та й сам Малашевич не того бажали, i з
Сiчi на Гетьманщину нiхто не рушив.
ЛИХI ВIСТI 3 УКРА НИ
Таке становище тривало до року 1722-го. Росiйський уряд не хотiв i чути
про запорожцiв, а тим часом ще дужче та дужче обмежував автономiю Укра©ни.
Люднiсть укра©нську обтяжували постоями росiйського вiйська, козакiв же
щороку мучили роботами й не тiльки вже в Петербурзi та побiля нього, а ще
й на каналах од Волги до Дону по рiчцi Камишiвцi, в Астраханi, на гирлах
та на спорудженнi фортець на кавказькiй "лiнi©". З кожним роком укра©нське
козацтво тануло, мов страсна свiчка на повiтрi. Вважають, що тiльки на
п'ять рокiв (1720 - 1725) на державних роботах померло бiля 20 000
козакiв; ганяли ж козакiв працювати не тiльки в цей час, а з самого
початку шведсько© вiйни, з року 1700-го. Згадки про тяжку недолю козакiв
на канальських роботах збереглись навiть у народних пiснях:
Ой, дали хлопцям широкi лопати
Та послали хлопця молодого та канави копати.
Ой, летiв ворон да iз чужих сторiн
Та летючи кряче:
"Ой, сидить хлопець та над канавою
Та жалiсно плаче".
Ой, летiв ворон та iз чужих сторiн
Та, летючи вгору, крикнув:
"Ще ж бо я хлопець, хлопець молоденький,
Ой, тутечки не привикнув!
Ой, продай же, тату, та воронi© конi
Та викупи мене, хлопця молодого,
Iз темно© неволi!"
Зрештою козаки за часiв Петра I збiднiли вже до того, що навiть не мали
за що купити коня й перетворювалися на хлiборобiв-посполитих. Полковничi
уряди почали роздавати ©х великоросiянам; року ж 1722-го до гетьмана була
приставлена так звана Малоросiйська Колегiя, до яко© з рук гетьмана
перейшли всi судовi справи.
Гетьман Скоропадський до того був приголомшений одiбранням од нього
залишкiв влади, що року 1723-го вмер, i Укра©на на якийсь час лишилася
зовсiм без гетьмана.
Кари й утиски щодо козакiв не припинялися й пiсля того: ще року 1723-го
було вислано 10 000 козакiв на Кавказ, на Каспiйське море, будувати там
фортецю святого Хреста, а коли половина з тих козакiв померла там од
пропасницi, а друга половина знесилилася, то року 1724-го на ©хн мiсце
було послано 10 000 з iнших козацьких полкiв.
Пiсля смертi царя Петра Олексiйовича цариця Катерина I, продовжуючи
полiтику свого чоловiка, наказом од 22 квiтня року 1725-го потвердила, щоб
з Укра©ни нiхто не смiв ходити на Запорожжя й навiть купцi, вирушаючи до
Криму, мали обминати Сiч.
ПОЧАТОК ГАЙДАМАЧЧИНИ
Пiд час знегоди, що панувала на Укра©нi, Гордi нковi не дуже важко було
сво ю шанобою серед сiчового товариства знищувати вплив Малашевича, й
запорожцi лишилися в Олешках, скоряючись сво©й долi. Нудьгуючи без вiйни,
найзавзятiшi iз сiчовикiв гуртували бiля себе ватаги голоти й водили ©х за
Синюху на Правобережжя. Там саме вiдбувався передостаннiй акт трагедi©
укра©нського життя: поляки, користуючись сво©м правом, що набули його за
Прутською умовою, захопили Укра©ну сво©м вiйськом, забороняли всякi згадки
про козацтво й повертали людей на крiпакiв. Мов та галич, налетiли на
Укра©ну нащадки тих польських панiв та магнатiв, що пiд час повстання
Богдана Хмельницького та боротьби з Дорошенком або загинули од козацьких
щабель, або повтiкали. Слiдом за панами прокрадалися й жиди. З'явилися
знову оренди шинкiв, рiчок, озер та перевозiв, а щоб тримати селян у
покорi, пани, як i сто лiт до того, позаводили надвiрнi роти козакiв.
Згадуючи одвiчну мету iснування козацтва - оборону поневоленого люду,
ватаги запорожцiв виходили з Олешок та з Гарду на Бузi й чинили напади на
ма тки польських панiв, а iнодi навiть вигонили ©х iз цiло© округи,
визволяючи, хоч на невеликий час, поневолений люд. Ti загони запорожцiв,
що ходили на полякiв, хоч i з вiдома Коша Запорозького, але на свою
вiдповiдальнiсть, разом iз людьми, що приставали до них у самiй Укра©нi,
почали зватися гайдамаками.
Iнодi такi гайдамацькi загони шарпали i сво©х спiльникiв - татар, та
тiльки за те Кошу доводилося дорого розплачуватися: пiсля кожного такого
нападу, на Сiч прибували татарськi мурзи й примушували кошового платити
утричi бiльшу суму, анiж коштувало пограбоване в татар добро.
Час вiд часу кримський хан викликав iз Сiчi полк або два запорожцiв i
посилав ©х воювати то з черкесами, то з калмиками, то зi сво©ми
непокiрливими мурзами, i Вiйсько Запорозьке, хоч i дуже неохоче, а мусило
те робити. Життя в Сiчi було сумне, бо через непридатну, пiскувату
мiсцевiсть в Олешкiвськiй Сiчi рiдко коли пробувало бiльше як
тисяча-пiвтори товариства; решта ж бiльш охоче жила по старих сiчах та ще
на рiчках Самарi та Бугу й не тiльки в лiтню добу, а навiть зимували там
по бурдюгах та зимiвниках. Таким чином Олешкiвська Сiч тiльки через те
вважалася осередком Запорожжя, що в нiй був кошовий отаман iз старшиною та
переховувалися вiйськовi клейноди.
Тепер мiсце, де була Олешкiвська Сiч, засипане пiсками та обсаджене
лозою, i замiсть сiчових ру©н там можна бачити лише самi кучугури й
шелюги.
По веснi року 1727-го цариця Катерина I зiйшла зi свiту, й росiйська
полiтика враз змiнилася. За недолiтнього царя Петра II владу в державi
спершу забрав до сво©х рук Меншиков, а пiзнiше - Довгорукi. Обидва вони
були ворогами Малоросiйсько© Колегi©. I ©© враз було скасовано, а
всемогутнього на Укра©нi Вельяминова притягнено навiть до суду; влiтку ж
року 1727-го на Укра©нi було оповiщено про вибори нового гетьмана, причому
росiйський уряд застерiг укра©нську старшину, що нiхто iнший не буде
затверджений на гетьманському урядi, як тiльки полковник Миргородського
полку Данило Апостол.
Укра©нська старшина i взагалi громадянство, не розумiючи того, що
повернення на Укра©нi до старих порядкiв зроблене не з переконання в
потребi такого повороту, а тiльки з ворожнечi до вельмож, що стояли бiля
влади за часiв Петра I, радiли, мов дiти, i чутка про полегкостi на
Укра©нi незабаром дiйшла й до Сiчi Запорозько© й пiдняла там вплив
Малашевича та прихильникiв росiйсько© зверхностi, так що того ж року, 19
жовтня кошовий отаман Павло Федорiв за згодою товариства послав до нового
гетьмана листа з проханням поклопотатися про те, щоб цар узяв запорожцiв
пiд свою руку.
З тих заходiв знову нiчого не вийшло. Росiя не хотiла воювати з
Туреччиною, а через те й не бажала брати у свою владу Запорожжя; проте,
маючи на увазi, що вiдносини Росi© з Туреччиною погiршали ще з часiв
походу царя Петра I на персiв, росiйський уряд визнавав корисним пiд час
вiйни з турками мати запорожцiв на сво му боцi й перестав надалi дратувати
©х, як це було досi.
КРИВДА ЗАПОРОЖЦЯМ ОД ТАТАР
Тут на Запорожжi сталася подiя, яка зрештою повернула запорозьке життя
в росiйську течiю й назавжди знищила в серцi Гордi нка надiю зберегти
автономiю Запорожжя пiд протекцi ю кримського хана та турецького султана.
В груднi 1727 року Калга-Салтан (друга особа пiсля хана) прибув до Бугу
i звелiв усiм ватагам запорожцiв, що були там на рибальствi та полюваннi,
кiлькiстю до 2000 душ, покинути все й рушити з наказу хана з ним на Буджак
утихомирювати тих мурзiв, що неначебто повстали. Запорожцi послухали Калгу
й разом iз тими татарами, що були пiд його рукою, воювали проти
Бiлгородсько© орди. Але за якийсь час виявилося, що Калга-Салтан робив все
те не з наказу хана, а самовiльно, повставши проти його влади. Слiдом за
тi ю чуткою на Буджак прибув особисто хан iз великим вiйськом, i захопивши
Калгу-Салтана, вiдрядив його до Стамбула на страту; запорожцiв же,
одiбравши од них зброю, звелiв продати в неволю на галери.
ВИХIД ЗАПОРОЖЦIВ 3 ОЛЕШОК
Коли про цю подiю дiзналися по всiх рiчках та лугах Запорожжя, то
зрозумiло, що все товариство надзвичайно обурилося проти татар та всiх
прихильникiв татарсько© зверхностi. Тим часом на Сiчi, де пробувало
здебiльшого старе козацтво, яке ненавидiло московськi порядки, за короткий
час до того прихильники татарсько© зверхностi взяли гору й 23 травня 1728
року знову обрали кошовим отаманом Костя Гордi нка. Тодi вороги
бусурманства, згуртувавшись на Самарi, вирiшили силою забрати в Гордi нка
клейноди. Пiд проводом завзятого ворога бусурманiв - старого Iвана Гусака,
вони, сiвши на 40 байдакiв, прибули в Олешкiвську Сiч, скликали там раду й
почали дорiкати Гордi нковi за те, що призвiв Вiйсько Запорозьке до тако©
недолi й ганьби, що татари не тiльки знущаються над запорожцями, а навiть
продають ©х у неволю. Коли ж Гордi нко i колишнiй кошовий отаман Карпо
Сидоренко почали казати про те, що росiйськi канальськi роботи гiршi за
турецьку каторгу, то прихильники Гусака й Малашевича побили Сидоренка, вiд
Гордi нка ж забрали клейноди, а самого закували в кайдани.
Забравши владу до сво©х рук, прихильники московсько© зверхностi
розгромили на Сiчi всi крамницi й шинки, забрали з церкви всi святощi й,
пiдпаливши сiчовi будинки, перевезлися пiд Кизикерменом через Днiпро на
правий берег i пiшли на мiсце Старо© Сiчi на устя Чортомлика. Там
запорожцi настановили кошовим отаманом Iвана Гусака й розiслали по всiх
кутках Запорожжя звiстку про перехiд Коша на старе мiсце.
Пiсля того ж Iван Гусак вiдрядив до Петербурга посланцiв iз проханням,
щоб Вiйсько Запорозьке було взяте пiд росiйську зверхнiсть, та тiльки й на
цей раз, замiсть вiдповiдi, був виданий наказ гетьмановi i всiм
прикордонним начальникам, що пускати на Укра©ну можна тiльки поодиноких
запорожцiв; коли б же вони наважились перейти Орель цiлим вiйськом, то ©х
треба збро ю вiдбивати назад за кордон, а на словах запорозьким посланцям
сказали, що як трапиться нагода, то ©х приймуть-таки в пiдданство.
Коли дiзналися на Сiчi, що цар не прийма запорожцiв, то через боязнь
помсти з боку татар та туркiв за зраду, запорозьке товариство почало
хвилюватися й погрожувати кошовому Гусаку вбити за те, що призвiв Вiйсько
до такого непевного становища. Через те отаман iз купою сво©х найближчих
приятелiв потай утiк iз Сiчi й хотiв через Гетьманщину прибути у Ки©в до
во води графа Вейсбаха, та його було припроваджено до гетьмана.
Пiсля цi © втечi очi всього Запорожжя знову звернулися на Костя
Гордi нка. Тiльки вiн один сво©м впливом на хана мiг врятувати Вiйсько
Запорозьке од султанського гнiву. Ланцюги з Гордi нка зняли зараз же пiсля
того, як Кiш перейшов на Базавлуг, i вiн ще й пiд час кошевства Iвана
Гусака жив на Сiчi вiльно i в шанi; тепер же, лишившись без отамана,
запорожцi знову, було, обрали кошовим Гордi нка, але вiн, може, через свою
старiсть, а, може, через пережиту тяжку образу рiшуче вiдмовився од
кошевства. Коли ж сiчове товариство стало просити його послужити громадi й
погодити знову Вiйсько з ханом, Гордi нко зараз же забув сво© кривди, не
хотiв мститися й, по©хавши в Бахчисарай, заспоко©в хана, сказавши, що
запорожцi покинули Олешки тiльки через те, що ©м не до вподоби та
мiсцевiсть, а що все-таки вони лишилися на сво©х одвiчних землях i не
мають намiру ухилятись од хансько© протекцi©.
Хоч Гордi нковi й пощастило залагодити вiдносини запорожцiв iз ханом та
султаном, проте турки через якийсь час прислали бендерського пашу
подивитися, яке будiвництво розгорнули козаки на устi Чортомлика, i врештi
наказав, щоб запорожцi перейшли iз Сiччю далi вiд росiйського кордону.
Змушенi знову покинути Стару Сiч, козаки все ж таки не захотiли вертатися
в пiскуватi Олешки, а року 1730-го осiли Сiччю на устi рiчки Кам'янки, з
яко© ©м було зручнiше, нiж з Олешок, при днатися при нагодi до росiйського
вiйська.
А подi© справдi схиляли до такого днання: 25 червня 1731 року цариця
Анна Iванiвна видала графовi Вейсбаху указ на збудування цiло© низки
фортець од устя Самари по Орелi й до Дiнця. I от граф, обмiрковуючи, як
обороняти ту "Укра©нську лiнiю", дiйшов думки, що найкращою тут силою були
б запорожцi, що заступали Укра©ну од татар бiльше двох столiть. 31 серпня
вiн за згодою з царицею послав кошовому отамановi Iвану Малашевичу
та много листа, застерiгаючи, що вже наближа ться час, коли цариця
згодиться знову взяти запорожцiв у свою службу.
Такий час справдi хутко настав. Року 1733-го помер польський король
Август II. Пiсля його смертi за польську корону почали змагатися син
Августа Фрiдрiх, якого пiдтримували Австрiя й Росiя, та Станiслав
Лещинський, що його хотiла сама Польща та пiдтримувала Францiя.
Лещинський, шукаючи собi пiдпори, звернувся за помiччю до турецького
султана, кримського хана та кошового отамана Вiйська Запорозького
Малашевича. Не знаючи, як викручуватись, отаман вдався за порадою до
росiйського фельдмаршала Мiнiха, а той - до царицi, схиляючи ©©
якнайшвидше взяти запорожцiв пiд свою протекцiю, не довести ©х до служби
ворожiй сторонi, й от 31 серпня 1733 року на Сiч була надiслана царська
грамота, якою прощалися провини запорожцям, i вони переходили у росiйське
пiдданство.
Певно, що та милiсть не впала б на Гордi нка, вiдвертого й запеклого
ворога росiйсько© держави, та вiн не дожив до того дня, коли Запорожжя
вiддавалось на ласку царицi. Вiн помер у Кам'янськiй Сiчi 4 травня 1733
року. Сiчове товариство, пригадуючи щиру душу, завзяття й лицарство свого
отамана, поховало його, як i годилося козаковi, з мушкетною падьбою, й на
пiвнiч од Сiчi, де було сiчове кладовище, насипало над його домовиною таку
ж могилу, як над домовиною Iвана Сiрка в Чортомлицькiй Сiчi. Та могила й
хрест над нею збереглися й до наших часiв над Козацьким Рiчищем (Днiпровою
протокою) недалеко вiд села Кам'янки на Таврi©.
ДРУГИЙ ВИХIД НА БАЗАВЛУГ
На початку року 1734-го настала вирiшальна хвилина. Кримський хан
вимагав од кошового отамана Iвана Бiлецького, щоб запорожцi йшли в Польщу
на помiч королю Станiславу Лещинському, а це означало б, що запорожцi мали
б воювати проти росiйського вiйська, бо воно вже було в Польщi й руйнувало
ма тки прихильникiв Лещинського.
При тiй нагодi Бiлецький вирiшив одверто стати на бiк православного
царя. Щоб одвести хановi очi, вiн iз кiлькома тисячами вiйська вийшов до
Бугу неначе для того, щоб сполучитися з ханом; насправдi ж iз дороги
повернув назад i попрямував на Базавлуг, а Малашевич, за умовою з ним,
перевiв тим часом усе вiйсько з Кам'янсько© Сiчi теж до Базавлугу, i все
Вiйсько Запорозьке, сполучившим там, 31 березня заклало над рiчкою
Пiдпiльною Нову Сiч, всього на одну милю нижче Старо© Сiчi проти
Базавлугу.
Зi сво©м переходом пiд руку царицi запорожцi на цей раз уже не та©лися,
а послали кримському хановi Каплану-Гiрею, звiстку, що вони не можуть
воювати зi сво ю вiрою i сво©ми земляками, укра©нськими козаками, що вони
виступлять поруч iз росiйським вiйськом. З приводу переходу Запорозького
Коша з рiчки Кам'янки на Базавлуг виникло затяжне листування та
перемовляння мiж росiйським урядом та турецьким султаном. Почали
з'ясовувати, чия ж то земля - той Базавлуг. Турки посилали навiть сво©х
людей оглядати мiсцевiсть, де осiли запорожцi; росiйський же уряд дав
сво му посланцю в Стамбулi наказ, щоб не доводити до вiйни з Туреччиною, а
казати, нiби росiйська iмператриця нiякого дiла iз запорожцями не ма i що
вони, хоч i перейшли, рятуючи себе, з одного Коша на другий, а проте
оселились знову-таки на турецькiй землi, а не на росiйськiй. Почувши це,
вiд росiйського посла, султан звелiв хановi умовити запорожцiв, щоб