Страница:
доходили вiстi про те, що в росiйських запорожцiв справдi заведено всi
давнi запорозькi звича©, а позаяк Вiйськовi Запорозькому були повернутi й
клейноди, а у вiйськових клейнодах запорожцi вбачали ознаку автономних
прав, то в багатьох задунайцiв, навiть у старшини, виникало питання, чи не
час, справдi, покинути ворогiв Христа та при днатись до сво©х братiв.
Задунайцi почали шукати випадку, щоб умовитися з кошовим Чепiгою.
Вистеживши з такою метою у вереснi на березi бекет "вiрних" козакiв,
задунайцi пiдпливли до них байдаком, браталися i просили викликати до
Аджеясс кошового Чепiгу, щоб домовитися з ним про при днання задунайських
запорожцiв до сво©х братiв росiйських.
Чепiга, за згодою Потьомкiна, при©здив в Аджеясси й передав задунайцям
листа вiд князя, в якому той iм'ям царицi обiцяв усiм турецьким козакам
ласку, аби тiльки по дналися зi сво©ми "вiрними" товаришами. Та треба
гадати, що i в тому листi Потьомкiна не було певних обiцянок про землю й
права, бо задунайцi перше сказали, що передадуть листа до сво©х комонних
товаришiв на Днiстер, щоб порозумiтися всiм купно iз старшиною, а 28
вересня сповiстили, що комоннi запорожцi на пропозицiю князя не пристали.
Разом iз тим задунайськi козаки застерiгали сво©х росiйських товаришiв,
аби не зближалися з ними понад Чорним морем, щоб, часом, не пролилася
братня кров. Невдовзi пiсля того - 2 жовтня року 1788-го - задунайцi з
днiстрянського вiддiлу наскочили на Балту i зчинили в нiй погром.
Очакiв довго не здавався, вiдбиваючи всi штурми росiйського вiйська.
Йому дуже допомагала турецька флотилiя, пiдвозячи пiд захистом фортецi на
островi Березанi припас i вiйсько. Щоб перетяти тим кораблям шлях до
Очакова, треба було неодмiнно взяти Березань. Потьомкiн ще в липнi
наказував Суворову захопити острiв, та росiйський флот, хоча й атакував
його, нiчого не змiг iз ним вдiяти, бо на островi стояла мiцна фортеця з
великими гарматами. Тодi вже восени, коли турки через хуртовину пiдпливли
до Очакова, Потьомкiн прикликав до себе Головатого i звелiв йому захопити
Березань.
7 листопада Антiн Головатий узяв на дуби, озбро нi дрiбними гарматами,
800 запорожцiв i прямо серед дня рушив до Березанi. Береги того острова
були дуже крутi, а вода трималася така мiлка, що навiть дубами не можна
близько пiд'©хати. Серед острова стояла фортеця, а понад кручами були
покопанi окопи й влаштованi гармати. Головатий направив байдаки прямо на
батарею, пiд якою береги опускалися нижче. Турки заходилися палити з
гармат, та запорожцi, не зважаючи на те, хутко пiдпливли на гребках до
мiлкого мiсця, стрибнули у воду, пiдтягли байдаки ближче до скель, забрали
на плечi рушницi й гармати й полiзли на кручi.
Коли запорожцi наблизились до берега, то туркам стало незручно стрiляти
в них, бо козакiв захищав високий берег, i вони, видряпавшись без
перешкоди на скелi, кинулися штурмувати батарею. Оборонцiв було мало, так
що запорожцi одразу вибили ©х з окопiв i, захопивши батарею, загнали
ворогiв до фортецi. Але взяти ©© було не так-то просто, бо турки
вiдбивалися з гармат i рушниць. Щоб полегшити штурм, Головатий вiдвiв
запорожцiв назад i, повернувши турецькi гармати жерлами на фортецю й,
поставивши ще на березi козацькi гармати з байдакiв, зчинив велику пальбу.
А тут ще наблизилася росiйська флотилiя й почала громити Березань з iншого
боку так, що коли запорожцi налагодились до ново© атаки, то турецький паша
Осман здався Головатому в полон з усiм сво©м вiйськом.
У Березанi запорожцi захопили 11 турецьких корогов, 21 гармату та
чимало збро© й припасу. Вiдбив же Головатий в боях одного полкового
старшину та 24 козаки, мiж якими було й кiлька курiнних отаманiв.
Потьомкiн дуже радiв тому, що взяв Березань: почепив Головатому на
груди Георгi©вського хреста й подякував усiй козацькiй старшинi й козакам.
Але доки брали Березань, Чепiга пiдкрався iз частиною сво©х запорожцiв до
Хаджибея i спалив у самому мiстi гамазе© з борошном та iншим вiйськовим
припасом.
Незабаром пiсля штурму Березанi, а саме 6 грудня, росiйське вiйсько
разом iз запорожцями здобуло й Очакiв. Пiд час того бою задунайськi
запорожцi, пiдпливши до Березанi, почали стрiляти з байдачних гармат, а
далi, приставши до берега, хотiли штурмувати острiв, але, роздивившись, що
на островi сво© ж брати, посiдали на байдаки й попливли в море. Все-таки
пiд час гарматно© пальби . з обох бокiв було по кiлька вбитих та поранених
козакiв.
Участь запорожцiв у подiях пiд Очаковом згаду ться в народнiй пiснi, де
чомусь розповiда ться про козацьку одiж. Треба гадати, що до того часу
запорожцi так обшарпалися, що в росiйських генералiв виникло питання, чи
не видати ©м солдатське вбрання.
Хвалилися запорожцi Очакiв дiстати,
Щоб з мурованих колодязiв коней напувати.
Очакiв дiстали, i сам хан нам здався,
Вже на наших запорожцiв весь москаль пiднявся.
Зiбралися генерали ситку ситкувати:
"Яку будем запорожцям одежу давати:
Чи козацьку, чи гусарську, чи третю - солдатську?"
"Хоч ми будем, братцi, канави копати,
А не будем солдацько© одежi приймати,
Бо солдацькая одежа куца, ще й погана,
Нехай наша не загине запорозька слава!"
За послуги запорожцiв у вiйнi 1788 року на Чорному морi Потьомкiн,
виконуючи волю царицi, звелiв запорозьким "вiрним" козакам зватися надалi
"Вiйськом Вiрних Чорноморських козакiв". Проте, як тiльки на зиму
припинилася вiйна, про чорноморцiв зараз же й забули: Чепiгу з вершниками
направили зимувати на Громоклiю, де не було й оберемка сiна, так що вiн,
щоб врятувати коней, мусив розпустити козакiв до весни, хто куди зна ; на
островi Березанi запорожцi мало не пухли з голоду, бо ©м не пiдвозили
припасу, а вiд морозу вони рятувалися тiльки тим, що палили фортечнi
будiвлi; з Василькiвського коша чорноморцям наказано було вийти, а куренi
вiддати пiд турецьких бранцiв. Козаки, мабуть би, загинули взимку, та
старший не послухався наказу генерала Хрущова й зимував iз козаками на
кошi, а на дрова розламав цiлий поверх фрегата "Василiй Великий", що стояв
у Бузькому лиманi, затертий кригою.
Тi © зими взагалi багато суден затерло льодом, i, щоб зберегти всiляке
корабельне приладдя, Потьомкiн звелiв вирядити 300 чорноморцiв, наказавши
генералу Суворову забезпечити ©х теплим одягом, видати харчi й платити за
роботу по 12 карбованцiв на мiсяць. Але Суворов нiчого того не зробив,
через що багато козакiв, працюючи на водi й на льоду, покалiчились, а коли
звернулись до генерала Фалi ва, що завiдував роботами, щоб зарадив лиховi,
то той пригрозив, що як коли вони вiдмовляться працювати, то будуть
"вистрiлянi й виколотi".
Що мали дiяти чорноморцi? Сорок вiсiм душ iз них одвезли на Кiш з
вiдмороженими руками та ногами; декiлька замерзло на смерть, а решта
втекли, мабуть, на Дунай. Замiсть втiкачiв та покалiчених, кiш вислав
iнших 300 козакiв, але й тi або незабаром похворiли або невiдомо де
подiлись, бо хоч i дуже чорноморцi хотiли заслужити царицину ласку, та
працювати за таких умов було неможливо. Всього вважають, за зиму 1788 - 89
рокiв з голоду, холоду й надсадних робiт загинуло бiля 500 чорноморцiв.
Чимало зазнали за сей рiк лиха запорожцi й на колишнiй власнiй землi.
Коли, з наказу Потьомкiна, Чепiга, Сидiр Бiлий та Головатий ще по веснi
року 1788-го почали збирати пiд бунчук кошового всiх запорожцiв, то
бiльшiсть помiщикiв, незважаючи на повелiння князя, яким доводилося до
вiдома що запорожцi збираються з волi царицi, силомiць не пускали
запорожцiв од себе, вважаючи ©х сво©ми крiпаками. От що пише добродiй
Короленко про те, що перетерпiли козаки в 1788 роцi:
"Щоб не пустити запорожцiв на вiйськову службу, помiщики мало що чинили
всiлякi перешкоди, а й примушували ©х до тяжких без спочинку робiт i, що
найголовнiше, вiдрiзували у козакiв оселедцi, ознаку козацько© честi. Були
випадки, що помiщики змушували козачу сiм'ю удень робити без спочинку, а
на нiч забивали в колодки, щоб не втекли з панщини, i те мордування чинили
не раз; iнших пiсля тяжких поденних робiт увечерi сiкли рiзками й кидали
на нiч у ями, а один пан, довiдавшись, що вiд нього втекло кiлька колишнiх
запорожцiв до кошового, замкнув ©хнi сiм'© в пустку, не давав ©м ©сти i по
тричi на день бив батогами не тiльки жiнок втiкачiв, а навiть
дiтей-пiдлiткiв".
Посланi з Коша запорозькi старшини нiчого не могли вдiяти з панами, бо
©хню руку тягли, не зважаючи на накази Потьомкiна, всi повiтовi урядовцi,
й навiть бувало так, що тi запорозькi старшини, яких Чепiга посилав
визволяти сво©х товаришiв з неволi, самi не знали, як уникнути вiд цупких
панських пазурiв.
Болiючи серцем за покривджене запорозьке товариство, Чепiга, в жовтнi
1788 року, написав про всi тi кривди Потьомкiну, прохаючи його дати
вiйську сво© грунти, на якi можна б переселити родини запорожцiв iз
помiщицьких земель. Треба гадати, що сам князь до того часу випустив уже
на волю тих запорожцiв, якi були в крiпацтвi у нього самого, бо вiн видав
новий наказ про те, щоб урядовцi пильнували, аби колишнiм запорозьким
козакам не чинилося нiяких перешкод до переходу у Вiйсько Вiрних Козакiв i
щоб родини тих козакiв нiхто в неволi не тримав i кривд ©м не завдавав.
Незважаючи на такий наказ, справники не тiльки не визволяли з крiпацтва
тих запорожцiв, що ще не були в Чорноморському вiйську, а навiть тих
козакiв, яких Чепiга розпустив на зиму по домiвках, вони арештовували й
передавали помiщикам як втiкачiв, а вже пани та ©хнi управителi
немилосердно катували козакiв i знову повертали в крiпацтво. Кошовий
отаман ще раз посилав до помiщикiв козацьку старшину, та тих старшин
справники брали пiд варту, а "бумаги", виданi ©м од кошового, з
глузуванням дерли на шматки.
Через таке становище по веснi козацтво збиралося до кошiв дуже мляво. У
травнi Головатий перейшов зi сво©м кошем iз Василькова на устя рiчки
Березанi; Чепiга ж був у дуже непевному становищi, бо вершникiв у квiтнi
згуртувалося бiля нього лише 130 i ледве до 10 травня зiбралося 570 душ,
решта ж нiяк не могла вирватись од панiв. Тiльки пiсля нових наказiв
Потьомкiна губернаторам та справникам, наприкiнцi травня ©х зiбралося коло
Чепiги бiля 1000 душ, з якими вiн, з наказу Потьомкiна й пiд рукою
Кутузова, почав наступати чатами на Бендери.
Випередивши вiддiл донських козакiв та росiйську кiнноту, що йшли поруч
iз чорноморцями, Чепiга неподалiк Бендер, на перевозi через Днiстер,
натрапив на 3000 туркiв i зчепився з ними, сподiваючись негайно© помочi
вiд донцiв. Але допомога чомусь забарилася й тисячi чорноморцiв довелося
п'ять годин битися з утричi дужчим ворогом. Козаки опинилися в скрутi; у
бою було поранено в плече навiть самого Чепiгу. I тодi лише пiдiйшли донцi
й драгуни, й туркiв було добре вiдсунуто.
Зважаючи на тяжку рану, Чепiга викликав iз Березанi Головатого й
передав йому клейноди, Потьомкiн же звелiв усю чорноморську кiнноту
перевести на рiчку Березань, щоб Головатому зручнiше було керувати
вiйськом.
До осенi Чорноморське вiйсько збiльшилося, бо князь посилав визволяти
козакiв од помiщикiв уже не козацьку старшину, а особливих
чиновникiв-засiдателiв, i тi силомiць дещо зробили. До серпня пiд рукою
Головатого перебувало 2000 вершникiв i 5000 пiших.
Разом iз тим Потьомкiн вживав заходи й до того, щоб побiльшити
Чорноморське вiйсько ще й за кошт задунайських запорожцiв, i першого
вересня послав iз старшиною Чорноморського вiйська Черновим до них листа,
в якому умовляв запорожцiв перейти на руську сторону, погрожуючи, що коли
не покаються й на цей раз, то звелить розправлятися з ними, як iз злодiями
й ворогами Хреста. Тiльки його заходи не дали наслiдкiв. Задунайцi мали
певнi вiдомостi через чорноморцiв, що повтiкали до них, як про важкi
роботи, до яких примушували запорожцiв росiйськi генерали, так i про брак
у чорноморцiв харчiв та про невиплату жалування. В Туреччинi вони не знали
такого лиха i через те не хотiли зраджувати султановi, що доволi правдиво
пiклувався про них.
У серпнi чорноморцям наказали з частиною ©хнього вiйська, а саме: з
трьома комонними полками та трьома пiшими, всього 3000 козакiв, взяти
Хаджибей. Перед тому вiйськовi вiв полковий осавул Кiндрат Табанець, який
зовсiм несподiвано для ворогiв наблизився до Криво© Балки, що за 7 верст
од Хаджибея. З 11 на 12 вересня туди ж прибув i генерал де Рiбас iз
росiйським вiйськом i серед ночi вирядив два полки чорноморцiв та один
батальйон росiйсько© пiхоти на штурм фортецi. Хоч турки й оборонялися, але
тут запорожцi не мали майже нiяких втрат.
Пiсля Хаджибея чорноморцi брали дiяльну участь в завоюваннi Акермана,
Паланки та в пiд'©здi до Кiлi©.
Захопивши берег Чорного моря, Потьомкiн направив все сво вiйсько на
Бендери. Першого листопада чорноморцi, кiлькiстю 2298 козакiв, були пiд
мiстом, разом iз Чепiгою, що вже одужав од рани; Головатий же, випливши з
моря Днiстром на п'ятдесяти байдаках, наблизився теж до фортецi.
Чорноморцi були тут дуже кориснi, й пiд час штурмiв одбивалися доти, поки
Головатий не за©хав iз байдаками Днiстром у саме мiсто, колишню Тягиню,
яку запорожцi не один раз добували ще за два з половиною столiття досi, а
як тiльки чорноморцi почали обстрiлювати мiсто з байдакiв - турецький паша
вiдразу ж здався.
За участь у вiйнi 1789 року кошовий отаман Чепiга отримав армiйський
чин бригадира, Головатий - полковника. Проте у внутрiшньому життi вiйська
справи стояли погано. Хоч Потьомкiн i щиро пiклувався про чорноморцiв, та
пiдручнi йому генерали не слухали його наказiв: жалування козацькому
вiйську задержували, сукна на одяг не давали, харчiв теж не можна було в
них допроситися, та найбiльше ж дошкуляли запорожцям тяжкi роботи.
З наказу адмiрала Воинова, запорожцi змушенi були витягти iз дна лиману
з потоплених суден гармати, ядра й iншi речi. В липнi, за повелiнням
самого Потьомкiна, кошовий вислав 500 чорноморських козакiв до Херсона,
щоб гнати вiдтiля плоти до устя рiчки Iнгулу; Головатому ж князь наказав
пiднiмати з козаками потопленi турецькi кораблi.
Чорноморцi хоч i виконували тi роботи, але були дуже ображенi тим, що
©х повертають на робiтникiв. У Херсонi козаки навiть зовсiм покинули працю
й почали розходитися так, що з 500 ©х ледве втрималося на мiсцi 300. З
Коша вислали у Херсон новий полк козакiв, але й той почав розбiгатися.
Кожен iз росiйських генералiв вимагав прислати йому на роботу чорноморцiв,
неначе невольникiв, i нiхто не клопотався про те, щоб ©х одягти, взути й
нагодувати. Надосiнь козаки не витримали голоду i стали тiкати та шукати
собi заробiткiв. Пiд той саме час росiйське вiйськове начальство хотiло
порушити запорозький устрiй i загадало обрати сотникiв. Проти цього рiшуче
повстали всi курiннi отамани й сказали, що коли у вiйську будуть обранi
сотники, то вони всi зречуться сво © служби. Головатий хотiв, було,
покарати двох отаманiв за непокору киями, та козаки вчинили справжнiй
бунт, так що довелося ту новину вiдкласти надалi.
Пiсля того пiшi козаки вирядили депутацiю до Чепiги зi скаргою на
Головатого, який не дба про козакiв, а вони босi, голi й цiлий рiк не
дiстають валування. Запорожцi погрожували, що коли ще якийсь час не
дiстануть грошей, то подадуться на Дунай.
Чепiга не мав сили нiчого вдiяти, й незадоволенi козаки, зiбравши раду,
ухвалили скинути його з кошевства, та тiльки, через вiйськовий стан, не
наважились того зробити без згоди Потьомкiна й послали йому листа,
скаржачись на Чепiгу, що той через старiсть та поранення не може до ладу
керувати вiйськом. Проте Потьомкiн не звернув на прохання козакiв нiяко©
уваги, й Чепiга лишився кошовим i надалi.
Треба гадати, що частина чорноморцiв таки перейшла за Дунай, проте
друга частина, з дозволу Потьомкiна, почала виводити на новi завойованi
землi мiж Бугом та Днiстром сво© сiм'© й осiдати хатами. На зиму
чорноморцям було загадано захищати кордони по Днiстру, й Чепiга заклав
вiйськовий кiш у селi Слободзеi над Днiстром, на 20 верств нижче Бендер.
Невдовзi пiсля нового року цариця Катерина звелiла Потьомкiну зватись
"Великим Гетьманом козацьких вiйськ Катеринославських та Чорноморських".
Це було при мно для князя i козакiв, бо вiн мав пiклуватися про
Чорноморське Вiйсько.
ЗАПОРОЖЖЯ МIЖ БУГОМ ТА ДНIСТРОМ
Першим дiлом "Великого гетьмана" було затвердження Чепiги й Головатого
на урядi. Разом iз тим вiн наказав вислати до нього за почесних чатiвникiв
500 найжвавiших чорноморцiв i нарештi 1 березня сповiстив кошового, що,
пiклуючись про Вiйсько Вiрних Козакiв Чорноморських, вiн клопочеться перед
царицею, щоб дати ©м пiд оселi грунти помiж Бугом, Днiстром та Чорним
морем, а до того ще землю бiля Кiнбурна з озерами, якi ще не надiленi
панам. Обiцяв вiн видiлити вiйську й лiс на будiвлi.
Треба думати, що цариця затвердила пропозицiю Потьомкiна, бо 19 квiтня
вiн прислав на Кiш ордер про те, що пообiцянi землi справдi передаються
Чорноморському вiйську з додачею ще нiкальсько© округи з Таманню. Далi 14
липня вiн звелiв генераловi Кутузову оголосити всiм, хто живе мiж рiчками
Бугом та Днiстром, що вони переходять пiд владу Чорноморського вiйська.
Велика радiсть охопила колишнiх запорожцiв, коли в присутностi
депутатiв од вiйська почали вiдмежовувати чорноморцям землю. Межа пiшла од
Чорного моря вгору Днiстром до Бендер, а вiд того мiста через верхiв'я
рiчок Кучургана та Куяльника на Тилигул, а звiдти на верхiв'я Березанi та,
повернувши тi ю рiчкою трохи вниз, попрямувала до Бугу, й, впершись у
нього проти Богоявленська, пролягла лиманом, доки, обминувши Очакiв,
вийшла до моря.
Прийнявши одмежованi землi, Чепiга наказав усiм полковникам пильнувати,
щоб нiхто, не рубав на вiйськовiй землi садiв та лiсу, та переписати всi
рибальськi заводи й брати з них на вiйсько мито.
Сотнi родин колишнiх запорожцiв прибували тепер у Слободзею й
розподiлялися Чепiгою по паланках на мiсця, визначенi Кошем пiд оселi, так
що новий край, незважаючи на вiйну, хутко почав залюднятися. Паланок було
засновано три: Поднiстрянська, Березанська та Кiнбурнзька. В Слободзе©
зараз же почали споруджувати церкву та вiйськову паланку - будинок для
кошового отамана й канцелярi©.
Таким чином, росiйським запорожцям року 1790-го були видiленi тi ж
землi, якi року 1776-го турецький султан уже вiддавав. Час дуже сприяв
козакам перевезти сво© родини, бо вiйна поновилася тiльки пiд осiнь.
Оселялись запорожцi здебiльшого в домiвках тих молдаван, якi повтiкали за
Днiстер, хоч немало було й таких, що ставили власнi хати укра©нського
вигляду. Коли ж восени чорноморцi пiшли на Дунай, то бiля впорядкування
осель поралися батьки та жiнки козакiв.
У жовтнi чорноморськi козаки билися пiд Кiлi ю, а ©хнi байдаки плавали
в гирлах Дунаю й допомагали росiйськiй флотилi© розбити турецький флот i
здобути Тульчу й Iсакчу. Плаваючи в гирлах Дунаю, чорноморцi щодня
зустрiчалися iз задунайськими запорожцями, що з турецького боку несли
таку ж передову службу, як i чорноморцi з росiйського. Проте кривавих
сутичок мiж ними майже нiколи не траплялося. I тi й iншi запорожцi
обмежувалися тим, що передавали до сво©х старших вiйськових начальникiв
звiстки про заходи ворогiв. Байдакiв у задунайцiв було далеко менше, нiж у
чорноморцiв, i це в очах туркiв давало ©м право вiдступати перед сво©ми
братами без бою.
Зустрiчались i браталися тут у гирлах не тiльки простi козаки, а навiть
запорозька старшина обох бокiв, а щоб виправдатися перед росiйським та
турецьким начальством, вони пояснювали це тим, буцiмто умовляли запорожцiв
ворожо© сторони переходити на ©хнiй бiк. Так вiйськовий осавул
Задунайського коша Стадник перемовлявся на чатах iз старшиною чорноморцiв
Реуцем. Коли ж хто-не-будь iз чорноморцiв не вертався од задунайцiв, то
осавули доповiдали Головатому, нiби турецькi запорожцi захопили його в
бранцi.
На початку зими Головатий, з наказу генерала де Рiбаса, наблизився до
Iзма©ла й громив його з гармат, а коли на островi бiля Верхнiх Чаталiв
були збудованi росiйськi батаре©, то чорноморцi напали бiля мiста на
турецькi судна: побили ©х iз гармат, потопили i спалили. При тому полковий
старшина Черниш зi сво©м байдаком пiддав огневi три турецьких кораблi.
Знищивши турецький флот нижче мiста, Головатий переплив бiля Iзма©ла до
друго© частини турецьких суден, що стояли вище, i знищив ще й тi. До тих
славних подiй Головатий додав i те, що висадив десант i здобув фортецю
Табiя. Зрадiвши такiй перемозi над турками, вiн дуже заповзявся i зi сво ю
невеликою силою пiшов штурмувати потужну турецьку батарею. В запалi
чорноморцi таки захопили ©©, та нi де Рiбас iз флотом, нi росiйське
вiйсько з поля не подали ©м помочi, й турки, виславши з мiста чимале
вiйсько, одбили свою батарею назад iз чималими втратами для чорноморцiв.
12 грудня удосвiта почався штурм Iзма©ла. На долю чорноморцiв припала
головна участь у битвi з боку Дунаю. Запорожцi!, не звертаючи уваги на
ворожу пальбу, кинулися з байдакiв на берег: рубали сокирами засiки й
видиралися на турецькi батаре©. Чимало ©х тодi загинуло, та вони пiднесли
славу козацьку.
Коли чорноморцi вже вдерлися в мiсто, на один з ©хнiх полкiв накинувся
з яничарами хан Каплан-Гiрей i так ©х притиснув, що багато козацьких голiв
покотилося по вулицях Iзма©ла. Вже й двi гармати забрали, було, в
чорноморцiв турки, та тут ©м на помiч наспiли росiйськi гренадери й разом
iз козаками повистинали й перекололи усiх яничарiв так, що й сам
Каплан-Гiрей загинув разом iз п'ятьма сво©ми синами.
З народно© поезi© до наших часiв дiйшли про цю подiю лише уривки
однi ©, мабуть, довго© пiснi:
Вiд Килi© до Iзмаiлова покопанi шанцi,
Ой, вирубали турки новодинцiв у середу вранцi.
А чорноморцi, храбрi запорожцi, через Дунай пере©здили,
Вони ж тую проклятую Змаiлiвську орду з батаре© збили.
Ой, дали ж, дали змаiлiвськi турки Анадольському
башi знати,
Що не мусиш, Анадольський башо, проти чорноморцiв стояти.
Ой, став же Зма©лiвський баша бiлий флаг викидати,
Ой, тодi стали славнi запорожцi запаси й ружжя вiдбирати.
Ой, брали ружжя, брали конi й сукна дорогi©...
Котрих порубали, у островi поховали,
А котрi пораненi - у Килiю одправляли.
Пiд час штурму Iзма©ла чорноморцi захопили 26 турецьких прапорiв i
багато здобичi. Проте i втрати козакiв були чималi: вбито й поранено: 24 -
вiйськових та полкових старшин i 388 - козакiв.
За лицарськi вчинки чорноморцiв Чепiга дiстав Георгiя III класу, а
Головатий - хреста святого Володимира.
Перебувши першi мiсяцi року 1791-го почасти на сво©х землях, почасти
бiля Iзма©ла, чорноморцi в березнi знову зiбралися на Дуна©. Там почалися
зустрiчi та братерськi зносини запорожцiв обох ворожих сторiн. Наприклад,
5 травня запорожцi-задунайцi, наблизившись до Тульчi, закликали до себе на
бенкет чорноморцiв iз полка Давида Бiлого. Вiн дозволив хорунжим Сербину
та Харченку по©хати з товаришами до запорожцiв. Iншi козаки Бiлого
позаздрили тому, й дехто з них, сiвши в другий байдак, теж вирушили з
осавулом Яновським гостювати пiд Тульчу. Запорозький осавул Iван Сутика з
товаришами по-братерському вiтав у себе чорноморцiв i так частував ©х, що
тi через якийсь час, де бенкетували, там i полягали. Бiлий мусив послати
за сво©ми козаками полкового старшину Лисицю, i вже тому, хоч i над велику
силу, вдалося привезти сво©х гультiпак, та й то не всiх, бо частина не
захотiла вертатися до свого вiйська й лишилася iз задунайцями. Коли Чепiга
довiдався про цей випадок, то забрав у Бiлого пернач.
Проте цього року мiж запорожцями та чорноморцями траплялись i кривавi
сутички. Одного разу задунайськi запорожцi напали на чорноморцiв, коли тi
©хали з Килi© до Iзма©ла мiняти паперовi грошi на срiбло, й, примусивши
тих вийти на берег, забрали ©хнього байдака, разом з усiм, що в ньому
було. Iншим разом тi ж запорожцi пiдстерегли полкового старшину
чорноморцiв Строця, коли той, вертаючись iз 19 козаками з Галацу до Килi©,
зупинився на нiч бiля одного острова. Запорожцi зненацька серед ночi
напали на чорноморцiв, одного з них вбили, трьох поранили, а десятьох
захопили в бранцi. Тiльки Строць iз п'ятьма товаришами заховався в очеретi
i врятувався. Ранком, коли пiдпливли до того мiсця ще декiлька
чорноморських байдакiв i, розпитавши Строця, подалися шукати першого
човна, то знайшли його аж бiля Iсакчi, вже спаленого.
З приводу цього випадку Чепiга видав наказ, щоб козаки-чорноморцi не
вважали турецьких запорожцiв за християн, а пiд час зустрiчi вбивали б ©х,
як ворогiв i гнобителiв вiри христово©. Проте чорноморськi козаки мали цi
нечисленi випадки ворожнечi з боку запорожцiв за герцi i, здибавши ©х мiж
очеретами, часом не тiльки мирно розмовляли з ними, а навiть переходили на
бiк туркiв. Таке ставлення чорноморцiв до запорожцiв занепоко©ло
Головатого, i вiн пустив помiж козаками чутку, нiби турецький султан, коли
буде перемир'я, то видасть усiх запорожцiв Потьомкiну. Те збентежило як
чорноморцiв, так i запорожцiв: першi перестали перебiгати на турецьку
сторону, а другi навiть нахвалялися побусурманитись, щоб тодi вже султан
не змiг ©х видати.
У травнi росiйське вiйсько мало переходити за Дунай, i чорноморцi дуже
тому сприяли. До червня вже й Чепiга з вiйськом був за Дуна м i тут пiд
Бабадагом здибався з чималим турецьким вiйськом, у складi якого було й
декiлька тисяч задунайських запорожцiв. Тут серед бою зустрiлись у ворожих
вiйськах не тiльки товаришi, а навiть рiднi брати. Задунайськi запорожцi
взагалi не воювали проти сво©х товаришiв чорноморцiв, а задунайський козак
Помело, побачивши свого брата-чорноморця, навiть застерiг його, щоб
чорноморцi не ганялись за турками,'| бо вони зманюють ©х на татарську
залогу.
Завдяки застереженню Помела, Чепiга не потрапив у розкинуту турками
пастку, а зайшов татарам у бiк i разом iз донцями розгромив як татарське,
так i турецьке вiйсько, а наступного дня сплюндрував i Бабадаг.
Вiд Бабадагу чорноморцi рушили разом iз росiйським вiйськом генерала
давнi запорозькi звича©, а позаяк Вiйськовi Запорозькому були повернутi й
клейноди, а у вiйськових клейнодах запорожцi вбачали ознаку автономних
прав, то в багатьох задунайцiв, навiть у старшини, виникало питання, чи не
час, справдi, покинути ворогiв Христа та при днатись до сво©х братiв.
Задунайцi почали шукати випадку, щоб умовитися з кошовим Чепiгою.
Вистеживши з такою метою у вереснi на березi бекет "вiрних" козакiв,
задунайцi пiдпливли до них байдаком, браталися i просили викликати до
Аджеясс кошового Чепiгу, щоб домовитися з ним про при днання задунайських
запорожцiв до сво©х братiв росiйських.
Чепiга, за згодою Потьомкiна, при©здив в Аджеясси й передав задунайцям
листа вiд князя, в якому той iм'ям царицi обiцяв усiм турецьким козакам
ласку, аби тiльки по дналися зi сво©ми "вiрними" товаришами. Та треба
гадати, що i в тому листi Потьомкiна не було певних обiцянок про землю й
права, бо задунайцi перше сказали, що передадуть листа до сво©х комонних
товаришiв на Днiстер, щоб порозумiтися всiм купно iз старшиною, а 28
вересня сповiстили, що комоннi запорожцi на пропозицiю князя не пристали.
Разом iз тим задунайськi козаки застерiгали сво©х росiйських товаришiв,
аби не зближалися з ними понад Чорним морем, щоб, часом, не пролилася
братня кров. Невдовзi пiсля того - 2 жовтня року 1788-го - задунайцi з
днiстрянського вiддiлу наскочили на Балту i зчинили в нiй погром.
Очакiв довго не здавався, вiдбиваючи всi штурми росiйського вiйська.
Йому дуже допомагала турецька флотилiя, пiдвозячи пiд захистом фортецi на
островi Березанi припас i вiйсько. Щоб перетяти тим кораблям шлях до
Очакова, треба було неодмiнно взяти Березань. Потьомкiн ще в липнi
наказував Суворову захопити острiв, та росiйський флот, хоча й атакував
його, нiчого не змiг iз ним вдiяти, бо на островi стояла мiцна фортеця з
великими гарматами. Тодi вже восени, коли турки через хуртовину пiдпливли
до Очакова, Потьомкiн прикликав до себе Головатого i звелiв йому захопити
Березань.
7 листопада Антiн Головатий узяв на дуби, озбро нi дрiбними гарматами,
800 запорожцiв i прямо серед дня рушив до Березанi. Береги того острова
були дуже крутi, а вода трималася така мiлка, що навiть дубами не можна
близько пiд'©хати. Серед острова стояла фортеця, а понад кручами були
покопанi окопи й влаштованi гармати. Головатий направив байдаки прямо на
батарею, пiд якою береги опускалися нижче. Турки заходилися палити з
гармат, та запорожцi, не зважаючи на те, хутко пiдпливли на гребках до
мiлкого мiсця, стрибнули у воду, пiдтягли байдаки ближче до скель, забрали
на плечi рушницi й гармати й полiзли на кручi.
Коли запорожцi наблизились до берега, то туркам стало незручно стрiляти
в них, бо козакiв захищав високий берег, i вони, видряпавшись без
перешкоди на скелi, кинулися штурмувати батарею. Оборонцiв було мало, так
що запорожцi одразу вибили ©х з окопiв i, захопивши батарею, загнали
ворогiв до фортецi. Але взяти ©© було не так-то просто, бо турки
вiдбивалися з гармат i рушниць. Щоб полегшити штурм, Головатий вiдвiв
запорожцiв назад i, повернувши турецькi гармати жерлами на фортецю й,
поставивши ще на березi козацькi гармати з байдакiв, зчинив велику пальбу.
А тут ще наблизилася росiйська флотилiя й почала громити Березань з iншого
боку так, що коли запорожцi налагодились до ново© атаки, то турецький паша
Осман здався Головатому в полон з усiм сво©м вiйськом.
У Березанi запорожцi захопили 11 турецьких корогов, 21 гармату та
чимало збро© й припасу. Вiдбив же Головатий в боях одного полкового
старшину та 24 козаки, мiж якими було й кiлька курiнних отаманiв.
Потьомкiн дуже радiв тому, що взяв Березань: почепив Головатому на
груди Георгi©вського хреста й подякував усiй козацькiй старшинi й козакам.
Але доки брали Березань, Чепiга пiдкрався iз частиною сво©х запорожцiв до
Хаджибея i спалив у самому мiстi гамазе© з борошном та iншим вiйськовим
припасом.
Незабаром пiсля штурму Березанi, а саме 6 грудня, росiйське вiйсько
разом iз запорожцями здобуло й Очакiв. Пiд час того бою задунайськi
запорожцi, пiдпливши до Березанi, почали стрiляти з байдачних гармат, а
далi, приставши до берега, хотiли штурмувати острiв, але, роздивившись, що
на островi сво© ж брати, посiдали на байдаки й попливли в море. Все-таки
пiд час гарматно© пальби . з обох бокiв було по кiлька вбитих та поранених
козакiв.
Участь запорожцiв у подiях пiд Очаковом згаду ться в народнiй пiснi, де
чомусь розповiда ться про козацьку одiж. Треба гадати, що до того часу
запорожцi так обшарпалися, що в росiйських генералiв виникло питання, чи
не видати ©м солдатське вбрання.
Хвалилися запорожцi Очакiв дiстати,
Щоб з мурованих колодязiв коней напувати.
Очакiв дiстали, i сам хан нам здався,
Вже на наших запорожцiв весь москаль пiднявся.
Зiбралися генерали ситку ситкувати:
"Яку будем запорожцям одежу давати:
Чи козацьку, чи гусарську, чи третю - солдатську?"
"Хоч ми будем, братцi, канави копати,
А не будем солдацько© одежi приймати,
Бо солдацькая одежа куца, ще й погана,
Нехай наша не загине запорозька слава!"
За послуги запорожцiв у вiйнi 1788 року на Чорному морi Потьомкiн,
виконуючи волю царицi, звелiв запорозьким "вiрним" козакам зватися надалi
"Вiйськом Вiрних Чорноморських козакiв". Проте, як тiльки на зиму
припинилася вiйна, про чорноморцiв зараз же й забули: Чепiгу з вершниками
направили зимувати на Громоклiю, де не було й оберемка сiна, так що вiн,
щоб врятувати коней, мусив розпустити козакiв до весни, хто куди зна ; на
островi Березанi запорожцi мало не пухли з голоду, бо ©м не пiдвозили
припасу, а вiд морозу вони рятувалися тiльки тим, що палили фортечнi
будiвлi; з Василькiвського коша чорноморцям наказано було вийти, а куренi
вiддати пiд турецьких бранцiв. Козаки, мабуть би, загинули взимку, та
старший не послухався наказу генерала Хрущова й зимував iз козаками на
кошi, а на дрова розламав цiлий поверх фрегата "Василiй Великий", що стояв
у Бузькому лиманi, затертий кригою.
Тi © зими взагалi багато суден затерло льодом, i, щоб зберегти всiляке
корабельне приладдя, Потьомкiн звелiв вирядити 300 чорноморцiв, наказавши
генералу Суворову забезпечити ©х теплим одягом, видати харчi й платити за
роботу по 12 карбованцiв на мiсяць. Але Суворов нiчого того не зробив,
через що багато козакiв, працюючи на водi й на льоду, покалiчились, а коли
звернулись до генерала Фалi ва, що завiдував роботами, щоб зарадив лиховi,
то той пригрозив, що як коли вони вiдмовляться працювати, то будуть
"вистрiлянi й виколотi".
Що мали дiяти чорноморцi? Сорок вiсiм душ iз них одвезли на Кiш з
вiдмороженими руками та ногами; декiлька замерзло на смерть, а решта
втекли, мабуть, на Дунай. Замiсть втiкачiв та покалiчених, кiш вислав
iнших 300 козакiв, але й тi або незабаром похворiли або невiдомо де
подiлись, бо хоч i дуже чорноморцi хотiли заслужити царицину ласку, та
працювати за таких умов було неможливо. Всього вважають, за зиму 1788 - 89
рокiв з голоду, холоду й надсадних робiт загинуло бiля 500 чорноморцiв.
Чимало зазнали за сей рiк лиха запорожцi й на колишнiй власнiй землi.
Коли, з наказу Потьомкiна, Чепiга, Сидiр Бiлий та Головатий ще по веснi
року 1788-го почали збирати пiд бунчук кошового всiх запорожцiв, то
бiльшiсть помiщикiв, незважаючи на повелiння князя, яким доводилося до
вiдома що запорожцi збираються з волi царицi, силомiць не пускали
запорожцiв од себе, вважаючи ©х сво©ми крiпаками. От що пише добродiй
Короленко про те, що перетерпiли козаки в 1788 роцi:
"Щоб не пустити запорожцiв на вiйськову службу, помiщики мало що чинили
всiлякi перешкоди, а й примушували ©х до тяжких без спочинку робiт i, що
найголовнiше, вiдрiзували у козакiв оселедцi, ознаку козацько© честi. Були
випадки, що помiщики змушували козачу сiм'ю удень робити без спочинку, а
на нiч забивали в колодки, щоб не втекли з панщини, i те мордування чинили
не раз; iнших пiсля тяжких поденних робiт увечерi сiкли рiзками й кидали
на нiч у ями, а один пан, довiдавшись, що вiд нього втекло кiлька колишнiх
запорожцiв до кошового, замкнув ©хнi сiм'© в пустку, не давав ©м ©сти i по
тричi на день бив батогами не тiльки жiнок втiкачiв, а навiть
дiтей-пiдлiткiв".
Посланi з Коша запорозькi старшини нiчого не могли вдiяти з панами, бо
©хню руку тягли, не зважаючи на накази Потьомкiна, всi повiтовi урядовцi,
й навiть бувало так, що тi запорозькi старшини, яких Чепiга посилав
визволяти сво©х товаришiв з неволi, самi не знали, як уникнути вiд цупких
панських пазурiв.
Болiючи серцем за покривджене запорозьке товариство, Чепiга, в жовтнi
1788 року, написав про всi тi кривди Потьомкiну, прохаючи його дати
вiйську сво© грунти, на якi можна б переселити родини запорожцiв iз
помiщицьких земель. Треба гадати, що сам князь до того часу випустив уже
на волю тих запорожцiв, якi були в крiпацтвi у нього самого, бо вiн видав
новий наказ про те, щоб урядовцi пильнували, аби колишнiм запорозьким
козакам не чинилося нiяких перешкод до переходу у Вiйсько Вiрних Козакiв i
щоб родини тих козакiв нiхто в неволi не тримав i кривд ©м не завдавав.
Незважаючи на такий наказ, справники не тiльки не визволяли з крiпацтва
тих запорожцiв, що ще не були в Чорноморському вiйську, а навiть тих
козакiв, яких Чепiга розпустив на зиму по домiвках, вони арештовували й
передавали помiщикам як втiкачiв, а вже пани та ©хнi управителi
немилосердно катували козакiв i знову повертали в крiпацтво. Кошовий
отаман ще раз посилав до помiщикiв козацьку старшину, та тих старшин
справники брали пiд варту, а "бумаги", виданi ©м од кошового, з
глузуванням дерли на шматки.
Через таке становище по веснi козацтво збиралося до кошiв дуже мляво. У
травнi Головатий перейшов зi сво©м кошем iз Василькова на устя рiчки
Березанi; Чепiга ж був у дуже непевному становищi, бо вершникiв у квiтнi
згуртувалося бiля нього лише 130 i ледве до 10 травня зiбралося 570 душ,
решта ж нiяк не могла вирватись од панiв. Тiльки пiсля нових наказiв
Потьомкiна губернаторам та справникам, наприкiнцi травня ©х зiбралося коло
Чепiги бiля 1000 душ, з якими вiн, з наказу Потьомкiна й пiд рукою
Кутузова, почав наступати чатами на Бендери.
Випередивши вiддiл донських козакiв та росiйську кiнноту, що йшли поруч
iз чорноморцями, Чепiга неподалiк Бендер, на перевозi через Днiстер,
натрапив на 3000 туркiв i зчепився з ними, сподiваючись негайно© помочi
вiд донцiв. Але допомога чомусь забарилася й тисячi чорноморцiв довелося
п'ять годин битися з утричi дужчим ворогом. Козаки опинилися в скрутi; у
бою було поранено в плече навiть самого Чепiгу. I тодi лише пiдiйшли донцi
й драгуни, й туркiв було добре вiдсунуто.
Зважаючи на тяжку рану, Чепiга викликав iз Березанi Головатого й
передав йому клейноди, Потьомкiн же звелiв усю чорноморську кiнноту
перевести на рiчку Березань, щоб Головатому зручнiше було керувати
вiйськом.
До осенi Чорноморське вiйсько збiльшилося, бо князь посилав визволяти
козакiв од помiщикiв уже не козацьку старшину, а особливих
чиновникiв-засiдателiв, i тi силомiць дещо зробили. До серпня пiд рукою
Головатого перебувало 2000 вершникiв i 5000 пiших.
Разом iз тим Потьомкiн вживав заходи й до того, щоб побiльшити
Чорноморське вiйсько ще й за кошт задунайських запорожцiв, i першого
вересня послав iз старшиною Чорноморського вiйська Черновим до них листа,
в якому умовляв запорожцiв перейти на руську сторону, погрожуючи, що коли
не покаються й на цей раз, то звелить розправлятися з ними, як iз злодiями
й ворогами Хреста. Тiльки його заходи не дали наслiдкiв. Задунайцi мали
певнi вiдомостi через чорноморцiв, що повтiкали до них, як про важкi
роботи, до яких примушували запорожцiв росiйськi генерали, так i про брак
у чорноморцiв харчiв та про невиплату жалування. В Туреччинi вони не знали
такого лиха i через те не хотiли зраджувати султановi, що доволi правдиво
пiклувався про них.
У серпнi чорноморцям наказали з частиною ©хнього вiйська, а саме: з
трьома комонними полками та трьома пiшими, всього 3000 козакiв, взяти
Хаджибей. Перед тому вiйськовi вiв полковий осавул Кiндрат Табанець, який
зовсiм несподiвано для ворогiв наблизився до Криво© Балки, що за 7 верст
од Хаджибея. З 11 на 12 вересня туди ж прибув i генерал де Рiбас iз
росiйським вiйськом i серед ночi вирядив два полки чорноморцiв та один
батальйон росiйсько© пiхоти на штурм фортецi. Хоч турки й оборонялися, але
тут запорожцi не мали майже нiяких втрат.
Пiсля Хаджибея чорноморцi брали дiяльну участь в завоюваннi Акермана,
Паланки та в пiд'©здi до Кiлi©.
Захопивши берег Чорного моря, Потьомкiн направив все сво вiйсько на
Бендери. Першого листопада чорноморцi, кiлькiстю 2298 козакiв, були пiд
мiстом, разом iз Чепiгою, що вже одужав од рани; Головатий же, випливши з
моря Днiстром на п'ятдесяти байдаках, наблизився теж до фортецi.
Чорноморцi були тут дуже кориснi, й пiд час штурмiв одбивалися доти, поки
Головатий не за©хав iз байдаками Днiстром у саме мiсто, колишню Тягиню,
яку запорожцi не один раз добували ще за два з половиною столiття досi, а
як тiльки чорноморцi почали обстрiлювати мiсто з байдакiв - турецький паша
вiдразу ж здався.
За участь у вiйнi 1789 року кошовий отаман Чепiга отримав армiйський
чин бригадира, Головатий - полковника. Проте у внутрiшньому життi вiйська
справи стояли погано. Хоч Потьомкiн i щиро пiклувався про чорноморцiв, та
пiдручнi йому генерали не слухали його наказiв: жалування козацькому
вiйську задержували, сукна на одяг не давали, харчiв теж не можна було в
них допроситися, та найбiльше ж дошкуляли запорожцям тяжкi роботи.
З наказу адмiрала Воинова, запорожцi змушенi були витягти iз дна лиману
з потоплених суден гармати, ядра й iншi речi. В липнi, за повелiнням
самого Потьомкiна, кошовий вислав 500 чорноморських козакiв до Херсона,
щоб гнати вiдтiля плоти до устя рiчки Iнгулу; Головатому ж князь наказав
пiднiмати з козаками потопленi турецькi кораблi.
Чорноморцi хоч i виконували тi роботи, але були дуже ображенi тим, що
©х повертають на робiтникiв. У Херсонi козаки навiть зовсiм покинули працю
й почали розходитися так, що з 500 ©х ледве втрималося на мiсцi 300. З
Коша вислали у Херсон новий полк козакiв, але й той почав розбiгатися.
Кожен iз росiйських генералiв вимагав прислати йому на роботу чорноморцiв,
неначе невольникiв, i нiхто не клопотався про те, щоб ©х одягти, взути й
нагодувати. Надосiнь козаки не витримали голоду i стали тiкати та шукати
собi заробiткiв. Пiд той саме час росiйське вiйськове начальство хотiло
порушити запорозький устрiй i загадало обрати сотникiв. Проти цього рiшуче
повстали всi курiннi отамани й сказали, що коли у вiйську будуть обранi
сотники, то вони всi зречуться сво © служби. Головатий хотiв, було,
покарати двох отаманiв за непокору киями, та козаки вчинили справжнiй
бунт, так що довелося ту новину вiдкласти надалi.
Пiсля того пiшi козаки вирядили депутацiю до Чепiги зi скаргою на
Головатого, який не дба про козакiв, а вони босi, голi й цiлий рiк не
дiстають валування. Запорожцi погрожували, що коли ще якийсь час не
дiстануть грошей, то подадуться на Дунай.
Чепiга не мав сили нiчого вдiяти, й незадоволенi козаки, зiбравши раду,
ухвалили скинути його з кошевства, та тiльки, через вiйськовий стан, не
наважились того зробити без згоди Потьомкiна й послали йому листа,
скаржачись на Чепiгу, що той через старiсть та поранення не може до ладу
керувати вiйськом. Проте Потьомкiн не звернув на прохання козакiв нiяко©
уваги, й Чепiга лишився кошовим i надалi.
Треба гадати, що частина чорноморцiв таки перейшла за Дунай, проте
друга частина, з дозволу Потьомкiна, почала виводити на новi завойованi
землi мiж Бугом та Днiстром сво© сiм'© й осiдати хатами. На зиму
чорноморцям було загадано захищати кордони по Днiстру, й Чепiга заклав
вiйськовий кiш у селi Слободзеi над Днiстром, на 20 верств нижче Бендер.
Невдовзi пiсля нового року цариця Катерина звелiла Потьомкiну зватись
"Великим Гетьманом козацьких вiйськ Катеринославських та Чорноморських".
Це було при мно для князя i козакiв, бо вiн мав пiклуватися про
Чорноморське Вiйсько.
ЗАПОРОЖЖЯ МIЖ БУГОМ ТА ДНIСТРОМ
Першим дiлом "Великого гетьмана" було затвердження Чепiги й Головатого
на урядi. Разом iз тим вiн наказав вислати до нього за почесних чатiвникiв
500 найжвавiших чорноморцiв i нарештi 1 березня сповiстив кошового, що,
пiклуючись про Вiйсько Вiрних Козакiв Чорноморських, вiн клопочеться перед
царицею, щоб дати ©м пiд оселi грунти помiж Бугом, Днiстром та Чорним
морем, а до того ще землю бiля Кiнбурна з озерами, якi ще не надiленi
панам. Обiцяв вiн видiлити вiйську й лiс на будiвлi.
Треба думати, що цариця затвердила пропозицiю Потьомкiна, бо 19 квiтня
вiн прислав на Кiш ордер про те, що пообiцянi землi справдi передаються
Чорноморському вiйську з додачею ще нiкальсько© округи з Таманню. Далi 14
липня вiн звелiв генераловi Кутузову оголосити всiм, хто живе мiж рiчками
Бугом та Днiстром, що вони переходять пiд владу Чорноморського вiйська.
Велика радiсть охопила колишнiх запорожцiв, коли в присутностi
депутатiв од вiйська почали вiдмежовувати чорноморцям землю. Межа пiшла од
Чорного моря вгору Днiстром до Бендер, а вiд того мiста через верхiв'я
рiчок Кучургана та Куяльника на Тилигул, а звiдти на верхiв'я Березанi та,
повернувши тi ю рiчкою трохи вниз, попрямувала до Бугу, й, впершись у
нього проти Богоявленська, пролягла лиманом, доки, обминувши Очакiв,
вийшла до моря.
Прийнявши одмежованi землi, Чепiга наказав усiм полковникам пильнувати,
щоб нiхто, не рубав на вiйськовiй землi садiв та лiсу, та переписати всi
рибальськi заводи й брати з них на вiйсько мито.
Сотнi родин колишнiх запорожцiв прибували тепер у Слободзею й
розподiлялися Чепiгою по паланках на мiсця, визначенi Кошем пiд оселi, так
що новий край, незважаючи на вiйну, хутко почав залюднятися. Паланок було
засновано три: Поднiстрянська, Березанська та Кiнбурнзька. В Слободзе©
зараз же почали споруджувати церкву та вiйськову паланку - будинок для
кошового отамана й канцелярi©.
Таким чином, росiйським запорожцям року 1790-го були видiленi тi ж
землi, якi року 1776-го турецький султан уже вiддавав. Час дуже сприяв
козакам перевезти сво© родини, бо вiйна поновилася тiльки пiд осiнь.
Оселялись запорожцi здебiльшого в домiвках тих молдаван, якi повтiкали за
Днiстер, хоч немало було й таких, що ставили власнi хати укра©нського
вигляду. Коли ж восени чорноморцi пiшли на Дунай, то бiля впорядкування
осель поралися батьки та жiнки козакiв.
У жовтнi чорноморськi козаки билися пiд Кiлi ю, а ©хнi байдаки плавали
в гирлах Дунаю й допомагали росiйськiй флотилi© розбити турецький флот i
здобути Тульчу й Iсакчу. Плаваючи в гирлах Дунаю, чорноморцi щодня
зустрiчалися iз задунайськими запорожцями, що з турецького боку несли
таку ж передову службу, як i чорноморцi з росiйського. Проте кривавих
сутичок мiж ними майже нiколи не траплялося. I тi й iншi запорожцi
обмежувалися тим, що передавали до сво©х старших вiйськових начальникiв
звiстки про заходи ворогiв. Байдакiв у задунайцiв було далеко менше, нiж у
чорноморцiв, i це в очах туркiв давало ©м право вiдступати перед сво©ми
братами без бою.
Зустрiчались i браталися тут у гирлах не тiльки простi козаки, а навiть
запорозька старшина обох бокiв, а щоб виправдатися перед росiйським та
турецьким начальством, вони пояснювали це тим, буцiмто умовляли запорожцiв
ворожо© сторони переходити на ©хнiй бiк. Так вiйськовий осавул
Задунайського коша Стадник перемовлявся на чатах iз старшиною чорноморцiв
Реуцем. Коли ж хто-не-будь iз чорноморцiв не вертався од задунайцiв, то
осавули доповiдали Головатому, нiби турецькi запорожцi захопили його в
бранцi.
На початку зими Головатий, з наказу генерала де Рiбаса, наблизився до
Iзма©ла й громив його з гармат, а коли на островi бiля Верхнiх Чаталiв
були збудованi росiйськi батаре©, то чорноморцi напали бiля мiста на
турецькi судна: побили ©х iз гармат, потопили i спалили. При тому полковий
старшина Черниш зi сво©м байдаком пiддав огневi три турецьких кораблi.
Знищивши турецький флот нижче мiста, Головатий переплив бiля Iзма©ла до
друго© частини турецьких суден, що стояли вище, i знищив ще й тi. До тих
славних подiй Головатий додав i те, що висадив десант i здобув фортецю
Табiя. Зрадiвши такiй перемозi над турками, вiн дуже заповзявся i зi сво ю
невеликою силою пiшов штурмувати потужну турецьку батарею. В запалi
чорноморцi таки захопили ©©, та нi де Рiбас iз флотом, нi росiйське
вiйсько з поля не подали ©м помочi, й турки, виславши з мiста чимале
вiйсько, одбили свою батарею назад iз чималими втратами для чорноморцiв.
12 грудня удосвiта почався штурм Iзма©ла. На долю чорноморцiв припала
головна участь у битвi з боку Дунаю. Запорожцi!, не звертаючи уваги на
ворожу пальбу, кинулися з байдакiв на берег: рубали сокирами засiки й
видиралися на турецькi батаре©. Чимало ©х тодi загинуло, та вони пiднесли
славу козацьку.
Коли чорноморцi вже вдерлися в мiсто, на один з ©хнiх полкiв накинувся
з яничарами хан Каплан-Гiрей i так ©х притиснув, що багато козацьких голiв
покотилося по вулицях Iзма©ла. Вже й двi гармати забрали, було, в
чорноморцiв турки, та тут ©м на помiч наспiли росiйськi гренадери й разом
iз козаками повистинали й перекололи усiх яничарiв так, що й сам
Каплан-Гiрей загинув разом iз п'ятьма сво©ми синами.
З народно© поезi© до наших часiв дiйшли про цю подiю лише уривки
однi ©, мабуть, довго© пiснi:
Вiд Килi© до Iзмаiлова покопанi шанцi,
Ой, вирубали турки новодинцiв у середу вранцi.
А чорноморцi, храбрi запорожцi, через Дунай пере©здили,
Вони ж тую проклятую Змаiлiвську орду з батаре© збили.
Ой, дали ж, дали змаiлiвськi турки Анадольському
башi знати,
Що не мусиш, Анадольський башо, проти чорноморцiв стояти.
Ой, став же Зма©лiвський баша бiлий флаг викидати,
Ой, тодi стали славнi запорожцi запаси й ружжя вiдбирати.
Ой, брали ружжя, брали конi й сукна дорогi©...
Котрих порубали, у островi поховали,
А котрi пораненi - у Килiю одправляли.
Пiд час штурму Iзма©ла чорноморцi захопили 26 турецьких прапорiв i
багато здобичi. Проте i втрати козакiв були чималi: вбито й поранено: 24 -
вiйськових та полкових старшин i 388 - козакiв.
За лицарськi вчинки чорноморцiв Чепiга дiстав Георгiя III класу, а
Головатий - хреста святого Володимира.
Перебувши першi мiсяцi року 1791-го почасти на сво©х землях, почасти
бiля Iзма©ла, чорноморцi в березнi знову зiбралися на Дуна©. Там почалися
зустрiчi та братерськi зносини запорожцiв обох ворожих сторiн. Наприклад,
5 травня запорожцi-задунайцi, наблизившись до Тульчi, закликали до себе на
бенкет чорноморцiв iз полка Давида Бiлого. Вiн дозволив хорунжим Сербину
та Харченку по©хати з товаришами до запорожцiв. Iншi козаки Бiлого
позаздрили тому, й дехто з них, сiвши в другий байдак, теж вирушили з
осавулом Яновським гостювати пiд Тульчу. Запорозький осавул Iван Сутика з
товаришами по-братерському вiтав у себе чорноморцiв i так частував ©х, що
тi через якийсь час, де бенкетували, там i полягали. Бiлий мусив послати
за сво©ми козаками полкового старшину Лисицю, i вже тому, хоч i над велику
силу, вдалося привезти сво©х гультiпак, та й то не всiх, бо частина не
захотiла вертатися до свого вiйська й лишилася iз задунайцями. Коли Чепiга
довiдався про цей випадок, то забрав у Бiлого пернач.
Проте цього року мiж запорожцями та чорноморцями траплялись i кривавi
сутички. Одного разу задунайськi запорожцi напали на чорноморцiв, коли тi
©хали з Килi© до Iзма©ла мiняти паперовi грошi на срiбло, й, примусивши
тих вийти на берег, забрали ©хнього байдака, разом з усiм, що в ньому
було. Iншим разом тi ж запорожцi пiдстерегли полкового старшину
чорноморцiв Строця, коли той, вертаючись iз 19 козаками з Галацу до Килi©,
зупинився на нiч бiля одного острова. Запорожцi зненацька серед ночi
напали на чорноморцiв, одного з них вбили, трьох поранили, а десятьох
захопили в бранцi. Тiльки Строць iз п'ятьма товаришами заховався в очеретi
i врятувався. Ранком, коли пiдпливли до того мiсця ще декiлька
чорноморських байдакiв i, розпитавши Строця, подалися шукати першого
човна, то знайшли його аж бiля Iсакчi, вже спаленого.
З приводу цього випадку Чепiга видав наказ, щоб козаки-чорноморцi не
вважали турецьких запорожцiв за християн, а пiд час зустрiчi вбивали б ©х,
як ворогiв i гнобителiв вiри христово©. Проте чорноморськi козаки мали цi
нечисленi випадки ворожнечi з боку запорожцiв за герцi i, здибавши ©х мiж
очеретами, часом не тiльки мирно розмовляли з ними, а навiть переходили на
бiк туркiв. Таке ставлення чорноморцiв до запорожцiв занепоко©ло
Головатого, i вiн пустив помiж козаками чутку, нiби турецький султан, коли
буде перемир'я, то видасть усiх запорожцiв Потьомкiну. Те збентежило як
чорноморцiв, так i запорожцiв: першi перестали перебiгати на турецьку
сторону, а другi навiть нахвалялися побусурманитись, щоб тодi вже султан
не змiг ©х видати.
У травнi росiйське вiйсько мало переходити за Дунай, i чорноморцi дуже
тому сприяли. До червня вже й Чепiга з вiйськом був за Дуна м i тут пiд
Бабадагом здибався з чималим турецьким вiйськом, у складi якого було й
декiлька тисяч задунайських запорожцiв. Тут серед бою зустрiлись у ворожих
вiйськах не тiльки товаришi, а навiть рiднi брати. Задунайськi запорожцi
взагалi не воювали проти сво©х товаришiв чорноморцiв, а задунайський козак
Помело, побачивши свого брата-чорноморця, навiть застерiг його, щоб
чорноморцi не ганялись за турками,'| бо вони зманюють ©х на татарську
залогу.
Завдяки застереженню Помела, Чепiга не потрапив у розкинуту турками
пастку, а зайшов татарам у бiк i разом iз донцями розгромив як татарське,
так i турецьке вiйсько, а наступного дня сплюндрував i Бабадаг.
Вiд Бабадагу чорноморцi рушили разом iз росiйським вiйськом генерала