Страница:
Р пнiна пiд Мачин i брали там участь у великому та славному бойовищi 28
червня. На тому боюд i скiнчилася вiйна з турками, бо 31 липня в Галацi
було пiдписано мiж Росi ю й Туреччиною згоду, за якою межею мiж цим'и
державами став Днiстер; iншi ж завойованi Потьомкiним мiста на Дуна© були
повернутi султановi.
Тим часом Потьомкiн захворiв i направився iз Дунаю. до Микола ва, але
од'©хавши од Галаца лише 40 верств, почув себе кепсько й попросив
чорноморцiв, що гарцювали кiньми обабiч карети, покласти його на землю,
щоб вмерти спокiйнiше. Козаки прослали на травi килим, i князь проти ночi
на 5 жовтня 1791 року помер.
Смерть Потьомкiна дуже занепоко©ла чорноморцiв. Тiльки вiн, називаючись
Великим гетьманом, мав силу та бажання пiдтримувати чорноморцiв i
змушувати росiйських генералiв бiльш-менш визнавати козацьку старшину" за
офiцерiв, а помiщикiв - визволяти хоч невелику частину поневоленого
запорозького товариства; тепер же, пiсля його смертi, за чорноморцiв не
було кому заступитися бо всi росiйськi генерали, за винятком дуже
небагатьох, дивились на козакiв майже iз зневагою.
Старшину Чорноморського вiйська найбiльше непоко©ли права вiйська на
землю, бо хоч на Кошi й був указ Потьомкiна про надання Чорноморському
вiйську володiнь мiж Бугом та Днiстром i по Кiнбурнзькiй косi, й та земля
навiть була одмежована, та царсько© грамоти на не© вiйсько досi не
отримало.
По скiнченнi вiйни бiльшiсть Чорноморського вiйська зимувала на Дуна©.
Тiльки Чепiга та Головатий iз невеликими вiддiлами повернулись за Днiстер
на козачi землi. Тут зразу ж вони почули непевнi вiстi. Росiйськi урядовцi
з посмiхом перестерiгали чорноморцiв, щоб не розташовувались на Днiстрi,
бо все одно землi мiж Днiстром та Бугом роздадуть панам; генерали ж
росiйського вiйська не в жарт гомонiли, що чорноморцi будуть повернутi в
звичайнi полки московського вiйська.
КЛОПIТ ПРО КУБАНСЬКI ЗЕМЛI
З приводу таких чуток вiйськова старшина радилась, мiркувала i врештi
вирiшила послати до Петербурга Головатого iз шiстьма депутатами просити
царицю про видачу грамоти на землю. Головатий перший зрозумiв, що на
Днiстрi чорноморцям не втриматись, i через те за його порадою старшина
випрошувала землю на Таманi, аби тiльки найбiльше. 29 лютого на радi
старшини склали прохання до царицi. Воно пода цiкавi вiдомостi про справи
вiйська Чорноморського.
1). З початку останньо© турецько© вiйни ми, з волi Вашо© Iмператорсько©
Величностi, були зiбранi небiжчиком Великим Гетьманом Потьомкiним з
колишнiх запорожцiв, кiлькiстю 12 622 козакiв, щиро служили В. I. В.
кiнно, пiшо й на флотi.
2). З наказу найсвiтлiшого князя мiж нами була уряджена старшина:
суддя, писар, хорунжi, пушкар, довбиш та курiннi отамани. Дав нам покiйний
булаву, 17 перначiв, знамено (корогву), прапорiв 14, вiйськову печать i
гармати, а пiд оселю обiцяв вiдвести нам землю, вiдiбрану од ворогiв мiж
Бугом та Днiстром, та iце на Кiнбурнзькiй сторонi.
3). За його ж, небiжчика, наказом ми вже оселили на тих землях сiм'©
нашi, кiлькiстю 1759, а в них чоловiчого колiна 5068 душ та жiноцтва 4014,
i позаводили собi хати, млини, вiтряки й господарство з хлiборобством,
скотарством, садiвництвом, виноградарством, пасiками та рибальством.
4). Багатьох iз нас, колишнiх запорожцiв, ще пани помiщики та ©хнi
прикажчики тримають у пiдданствi й мордують пiд вартою, а жiнок та дiтей
гнiтять роботою. А коли б усiх тих запорожцiв з ©хнiми родинами визволити,
то було б нас само© тiльки чоловiчо© статi тисяч двадцять п'ять.
5). Багато мiж старшиною й козаками таких, що коли переселялись iз
сiм'ями на новi землi, то пани й ©хнi прикажчики безневинно пограбували й
нашого добра не вертають.
На пiдставi всього того чорноморцi просили: "Нас, войсько, в сво
монарше благоволенiе матерски приняв, для поселенiя нас на Тамани с
окрестностями оной милостиво повелеть отвести выгодные земли так
достаточно, чтобы имеющее быть преумножение сему войску безнужно
помещаться могло и навечно спокойное, потомственное онаго владение
отправленному с сим, избранному от нас войсковому судье Антону Головатому
Высочайшую Вашего Императорского Величества милостивую грамату выдать, так
же о выпусках с губерний служивших В. И. В. старшин и Козаков с их
семействами и имением и о возврате заграбленного в таковых имениях учинить
всемилостивейшее разсмотрение".
Виряджаючи Головатого до столицi, вiйськова рада одночасно послала
вiйськового полковика Гулика з пiвсотнею товариства оглянути Тамань i весь
край мiж рiчкою Кубанню та Азовським морем.
Головатий по©хав у Петербург, а тим часом iз Дунаю почали повертатись
на Днiстер пiшi чорноморцi i ©хня флотилiя в 50 байдакiв. Козаки мало що
знали про заходи сво © старшини щодо переходу на Кубань i, повернувшись до
сво©х осель, почали щиро братися за господарство. Проте вся ©хня праця
була даремна, бо ще ранiше, нiж чорноморцi вирядили Головатого до столицi,
а саме 20 лютого 1792 року, був виданий царський указ про те, що "добута
од Порти Отамансько© земля мiж Бугом та Днiстром прилуча ться до
Катеринославсько© губернi©". Ця звiстка дiйшла до Слободзе© у квiтнi, коли
Головатий ще перебував у Петербурзi й вiйсько ще не знало про те, що йому
вiдводяться землi на Кубанi, а через те чорноморцi були приголомшенi
тяжким розчаруванням. Всi розумiли, що указ царицi матиме тi ж наслiдки,
що й скасування Сiчi року 1775-го, й козацтво заздалегiдь почало
лагодитись тiкати туди, куди пiд час зруйнування Запорожжя повтiкали ©хнi
товаришi, бо сподiватись собi вiльного життя, коли за Буг пустять панiв,
уже всi сказали - "годi". Бiльш рухливi козаки, не обтяженi ще хатами та
сiм'ями, зараз же почали тiкати на Дунай, як згаду пiсня:
Ой, ходiмо, пани-брати,
Царицю просити:
А чи не дасть же нам
Хоч вiку дожити.
Дарувала землю
Од Днiстра до Бугу,
Аж по ту гряницю,
По Бендерську дорогу.
Дарувала землю
Ще й сухi лимани:
"Ловiть, хлопцi, рибу
Та справляйте жупани".
Дарувала, дарувала
Та й назад одняла.
I жалю, печалi
Козакам завдала.
Тепер, пани-браття,
Не думай, не думай
Сiдаймо на човни
Та й махай за Дунай
Ой, гукнули, миле браття,
Ой, гукнули, гукнули,
Як сiли на човни
Та й за Дунай махнули
Тепер, хлопцi, молим бога.
За царицю небогу,
Що нам показала
Та й за Дунай дорогу.
Тим часом Головатий, добре вже знаючи столичнi й навiть придворнi
порядки i звича©, дуже вмiло здобув собi ласку впливових у царицi осiб i 1
квiтня, перебуваючи зi сво©ми товаришами на прийомi, звернувся до не© з
промовою, яка ©й сподобалась. Головатий та iншi депутати чорноморцiв мали
такий вигляд: голови у всiх були виголенi начисто, як долонi, а на макiвцi
в кожного був довгий оселедець, закручений кiлька разiв за лiве вухо;
довгi, пишнi вуса надавали козакам суворостi. Одягненi всi були в
стародавн запорозьке вбрання i взутi в червонi сап'янцi на високих
пiдковах. Таким чином, у 1792 роцi чорноморцi ще мiцно додержувались
запорозьких стро©в.
Незважаючи на царську ласку й заходи Головатого, справу чорноморцiв
протримали в Петербурзi три мiсяцi, й тiльки 30 липня 1792 року вийшов
такий царський указ:
"Войско козачье Черноморское, собранное покойным генерал-фельдмаршалом,
князем Потемкиным Таврическим из верных Козаков бывшей Сечи Запорожской в
течение последней нашей с Портой Оттоманской войны многими мужественными
на суше и водах подвигами оказали опыты ревностного к службе нашей усердия
и отличной храбрости. В воздаяние таковых сего войска заслуг
Всемилостивейше пожаловали Мы оному в вечное владение состоящий в области
Таврической остров Фанагорию, с землею между рекою Кубань и Азовского моря
лежащего и простирающегося от Фанагории к морю до Ейскаго городка; по реке
же приближающегося к устью Лабы".
Того ж дня була пiдписана й грамота Чорноморському вiйську на володiння
зазначеною в указi землею й пожалуванi вiйську клейноди; корогва та срiбнi
литаври, й надано право користуватися тими клейнодами, що виданi були
вiйську ранiше - року 1788-го, а саме: корогвою, булавою, перначами та
вiйськовою печаттю.
Цей дозвiл мав велику вагу, бо надавав право мати свою окрему старшину,
свiй суд i взагалi самоврядування. Другою грамотою, виданою на прохання
Головатого, цариця звелiла повернути чорноморцям, що служили ранiше в
Запорозькому Вiйську, затриману на землях Запорожжя ©хню ма тнiсть.
15 серпня Головатий iз товаришами нарештi наближався до Слободзе©.
Чутка про щасливе завершення переговорiв уже розiйшлася помiж козаками, й
вiйсько з Чепiгою на чолi урочисто зустрiло сво©х депутатiв хлiбом-сiллю.
За мiстом, на високому помостi, вкритому килимами, Головатий вручив
кошовому грамоту, хлiб-сiль од царицi й подарунок - коштовну шаблю,
оздоблену самоцвiтами.
Пiсля того в отамана був снiданок для всi © вiйськово© старшини, а у
вiйськового суддi - обiд; просте ж козацтво частували на майданi. Радiючи
з того, що скiнчилося непевне становище вiйська, старшина й козаки весь
день спiвали пiсню, складену Головатим:
Годi, годi журитися! Пора перестати, -
Дiждалися вiд царицi за службу заплати:
Дала хлiб-сiль i грамоти за вiрнi© служби!
Ой, тепер ми, миле браття, забудем всi нужди:
В Таманi жить, вiрно служить, гряницю держати,
Рибу ловить, горiлку пить, ще й станем багатi.
Да вже треба женитися i хлiба робити,
А хто йтиме iз невiрних - як ворога бити.
ПЕРЕХIД ЧОРНОМОРЦIВ НА КУБАНЬ
2 липня 1792 року було видано царського указа про те, щоб флотилiя
Чорноморського вiйська негайно рушала на Тамань. Чепiга зараз же звелiв
скликати пiших козакiв в Акерман, де вже стояли запорозькi байдаки.
Почалися збори, про якi згаду ться в пiснi:
Ой, тисяча, ще й сiмсот дев'яносто другого року,
Прийшов указ вiд царицi, аж iз Петербурга-города.
А щоб пан Чепiга та пан Головатий
Усiх запорожцiв зiбрали та на Кубань вайлували.
Ой, пора нам, братця, в поход убираться
Та з Днiстром прощаться.
Ой, прощай ти, Днiстре, ти, рiченька бистра!
Та по©дем на Кубань пить водицi чисто©.
Ой, прощайте, куренi любезнi©,
Треба вiд вас повалити на чужi землi.
Коли в Акерманi зiбралося бiля 4000 козакiв, за дорученням Коша
полковник Сава Бiлий посадив ©х на 50 байдакiв та одну яхту й перевiз
морем у Очакiв, а полагодивши там деякi байдаки, рушив далi навкруг Криму
на Тамань, куди й прибув 25 серпня. З ним було: полковникiв - 4, осавулiв
- 4, хорунжих - 4, квартирмейстерiв - 4, сотникiв - 51, отаманiв - 20,
пушкар - 1, гармашiв - 124; всi © ж старшини й козакiв - 3847 душ.
Слiдом за флотилi ю, Чепiга вирядив на Тамань через Керч 600 пiших
козакiв iз полковником Кордовським, якi так само безпечно прибули туди.
Казна видала чорноморцям на новому мiсцi 1000 колод лiсу, й Вони зараз же
заходились будувати на ру©нах давнiх мiст Таманi та Темрюка куренi й iншi
вiйськовi споруди, а пiсля того взялися до рибальства.
2 вересня кошовий Чепiга, зiбравши в Слободзе© комонних козакiв,
вiдправивши молебна, рушив у похiд суходолом iз 2000 вершникiв, iз
вiйськовими клейнодами й похiдною церквою. Вiн повiв вiйсько на
Сокiльський перевiз на Бузi, а далi через усе Запорожжя за Днiпро й за
Дiн. Йдучи Запорожжям, не пiзнавали вже старi сiчовики сво©х степiв, i
мимоволi на ©хнi очi набiгали сльози, коли замiсть безкрайнього простору
вони бачили витолоченi помiщицькими отарами трави, стрiхи панських
будинкiв i багато сiл iз чужестороннiми людьми: литвинами, молдаванами,
арнаутами, греками, сербами й великоросами. Тарпани та оленi за 17 рокiв
зовсiм зникли iз степiв i перейшли за Дон - туди, куди тепер рухалися й
запорожцi.
Тiльки 23 жовтня отаман Чепiга прибув до межi земель Вiйська
Чорноморського i став на зиму в покинутому Ханському мiстечку, на правому
боцi рiчки ©, бiля ©© устя. З ним було 2063 козакiв та старшини.
Найтяжче завдання дiсталося Головатому. Треба було пiдняти й перевезти
у новий край одружених козакiв iз ©хнiми родинами. Плач стояв помiж Бугом
та Днiстром. Жiнки й дiти не хотiли кидати осель, до яких за три роки вже
звикли й бiля яких чимало попрацювали. Коли Головатий запросив
перезаписатися, хто хоче переходити на Кубань, а хто хоче лишатися на
Буджаку, то виявилось, що тiльки сiчовики, аби зберегти свою козацьку
волю, згодилися податися на Тамань; всi ж iз запорозьких поселян, не
бажали залишати сво господарство. А до того часу мiж Бугом та Днiстром
вже iснувало 25 козацьких сiл, не рахуючи окремих хуторiв.
Та не вспiли ще сiмейнi чорноморцi розпродати сво© хати й худобу, як на
Поднiстров'я налетiли пани з грамотами на вiчне володiння землями, а коли
де траплялись люди, то вони ©х проголошували сво©ми крiпаками. Таким
чином, дуже багато запорожцiв, якi щойно вибились iз неволi, тепер
опинилися в крiпацтвi, а на Кiнбурнзькiй сторонi граф де Вiт замежував
собi цiлу слободу чорноморцiв Забаринську, в якiй було навiть управлiння
Кiнбурнзько© паланки Чорноморського вiйська, i всiх людей, що жили в
слободi, разом з усiм ©хнiм добром та господарством, записав сво ю
власнiстю. На накази Головатого козакам, щоб виступали з паланками до
Слободзе©, де Вiт не звернув нiяко© уваги й нiкого з козакiв не випустив.
Головатий скаржився на лютого пана генераловi Коховському, та його скарга
не мала наслiдкiв - так усi сiмейнi козаки Кiнбурнзько© паланки й лишилися
пiд панами разом зi сво ю старшиною. Так же вчинили i граф Безбородько, i
генерал де Рiбас, i Державiн, i Глинка й iншi. Просто кажучи, року 1792-го
вдруге вiдбулося все те, що чинилося 15 рокiв до того на Запорожжi:
козакiв, щоб не йшли у вiйсько, забивали в колодки, замикали по льохах,
вiднiмали вiд них жiнок та дiтей, а хто намагався тiкати, у тих одрiзували
оселедцi.
Кого iз сiмейних чорноморцiв не встигли захопити пани, тi почали
розпродувати сво© хати й ма тки, а скуповували ©х за безцiиь мiсцевi
урядовцi. Чорноморська старшина дбала про те, щоб якнайбiльше вивести
народу на Кубань i вмовляла всiх кидати Днiстер:
Харко листи засила ,
На Кубань-рiчку заклика :
Дару лiсами, вiльними степами
I ще й рибними плесами...
Нарештi 26 квiтня року 1793-го, пiсля молебна в Слободзе©, Головатий
подiлив весь свiй великий обоз на 20 валок i вирушив до Бугу. З ним було
всього бiля 2000 старшини та козакiв, не рахуючи ©хнiх родин.
Переправившись через Буг на Сокiльському перевозi, а через Днiпро у
Бориславi, Головатий подiлив переселенцiв на двi частини й послав одну на
Керч i Тамань, а другу через Дiн - до ©.
Це переселення сiмейних складалося далеко сумнiше, нiж одиноких. Знову
ж сталося те, що й пiд час "Згону" пiсля ру©ни Чигирина:
Течуть рiчки iз-за гори мутнi,
Iдуть люди iз городiв смутнi,
Покидають вжитки, пасiки любезнi
I предорогi© грунти.
Коли пiдрахувати всiх козакiв, що перейшли на Кубань iз Савою Бiлим,
Кордовським, Чепiгою та Головатим, то виходить всього бiля 8200 душ, а
проте в проханнi, що возив Головатий до столицi, Кiш налiчував тих, що пiд
час вiйни з турками служило, 12 622. Куди ж подiлося решта - 4400 козакiв?
Не могли ж стiльки захопити помiщики. Правда, бiля тисячi душ запорозько©
сiроми, що не мала за що переселятись, довго вешталось по заробiтках у
пiвденному краю, доки осавул Черненко, зiбравши ©х в Одесу, вирядив-таки
за помiччю генерала де Рiбаса на Кубань; а все-таки не вистачало чимало
чорноморцiв, i через те треба гадати, що пiд час згону з Днiстра чимало ©х
пiшло не на Кубань, а на Дунай. У цьому нема нiчого дивного, бо
Чорноморське козацтво не могло не помiтити, як стародавнi запорозькi
звича© у вiйську порушувалися, починаючи з заборони щорiчного вибору
старшини, використання козакiв на казенних роботах i таке iнше, тодi як у
Задунайському запорозькому вiйську стародавня регула ще зберiгалася досить
чистою, i простому козацтву жилося далеко вiльнiше. Шукання волi й
примусило ©х зректися Кубанi та перейти на Дунай. Цей факт стверджу ться й
текстом народно© пiснi:
Дарувала нам цариця землю
I всi чотири лимани:
Гей, ловiть, хлопцi, рибу
Та справляйте жупаии.
Ми думали, миле браття,
Що ми жупани справляли,
Аж ми собi, миле браття,
На нiженьки кайдани заробляли,
Ой, ходiмо, браття, до церкви
Та помолимося богу,
А чи не дасть нам, братця, господь
Аж за Дунай дорогу.
Ой, устали раненько
Та важкенько зiтхнули,
Та пiдняли паруса вгору,
Та за Дунай махнули.
Ой, спасибi тобi, Катерино,
Та за твою ласку,
Що ти спекла на Великдень
Нам гречану паску.
Ой, спасибi, Катерино,
Та за твою волю,
Що нам показала
За Дунай дорогу...
Тяжко довелося запорожцям-чорноморцям у першi роки на сво©й новiй
Укра©нi. Одночасно вони будували оселi й оборонялись од нападiв черкесiв.
Прикубанськi степи тодi були такi саме, як степи Запорожжя сто лiт до
того. Там, на Чорномор'©, буяли височеннi й ряснi трави, такi ж водилися у
степах птахи i звiрi, навiть дикi конi (тарпани), а по лиманах та озерах
ловилася така ж сила риби. В одному тiльки степи Чорномор'я були гiршi за
степи Запорожжя: вони лежали низько над морем та над рiчками, мали багато
болiт, особливо на Таманi; не було тут чудових, глибоких, скелюватих
байракiв Запорожжя, майже зовсiм не росли лiси, а замiсть того шумiли
очерети на розлогих, болотяних берегах рiчок; вода там стояла на цiлi
верстви, й вiд того козаки хворiли на пропасницю, що зводила зi свiту
навiть лiтнiх, кремезних, мов дуби, сiчовикiв.
Головний Кiш Вiйська Чорноморського став бiля рiчки Кубанi в
Карасунському Кутi; куренi ж осiли окремою слободою або станицею. Мiсця
для станиць оглядав та визначав сам Чепiга з представниками куренiв; кому
яке мiсце, тягли жеребки. До 38 куренiв, що завжди були у Вiйську
Запорозькому, на Кубанi додали ще два: Катерининський та Березанський.
Бездомiвнi козаки (бурлаки) могли й не вирушати в станицi, а жити в
Катеринодарi, й для них там були побудованi куренi, або, по-новому кажучи,
казарми.
Найтяжча ру©на запорозькiй регулi дiсталась од тих же людей, якi
двадцять рокiв клопоталися над поновленням Вiйська Запорозького. У сiчнi
1794 року Чепiга, Головатий та вiйськовий писар Котляревський видали й
оголосили уклад Чорноморського вiйська пiд назвою "Порядок общей пользы".
Зроблено те було без обмiркування на козацькiй радi й навiть без вiдома й
бажання козакiв. Затвердженi на сво©х посадах владою "Великого Гетьмана"
Потьомкiна, пiдвищенi росiйськими чинами та обдарованi кавалерiями,
привiдцi Чорноморських козакiв вже не хотiли радитися з товариством, маючи
його за щось нижче вiд себе, i ще бiльше не бажали мати над сво ю
дiяльнiстю контроль iз боку вiйськово© ради.
У виданому зазначеним трiумвiратом "Порядке общей пользы" зовсiм не
згадано про вiйськову раду, так наче ©© нiколи й не iснувало на Запорожжi.
Така змiна цiлком стосувалася поглядiв росiйського уряду, який, ще з часiв
царя Олексiя Михайловича, неприхильне дивився на вiйськову раду в
запорожцiв, i тому, можливо, що Головатий сво©м "Порядком общей пользы"
скасував цю раду через домагання вищого росiйського уряду.
Той же "Порядок" забезпечив вiйськовiй старшинi, "яко
вождям-наставникам", право на "вечное спокойное владение" землями, себто
затвердив приватну власнiсть на землi, яка за царською грамотою була
призначена всьому Вiйськовi. Зрозумiло, що з цього почалося розмежування
чорноморцiв на панiв та козакiв, як велося iз часiв Мазепи й на Укра©нi.
Тi пани, або старшина, стали добиватися росiйських армiйських чинiв, а
чимало ©х уже й мали ще з турецько© вiйни - i з того пiшов подiл козацтва,
як у регулярному росiйському вiйську, на офiцерiв та нижнiх чинiв. Тож про
запорозьке товариство за таких обставин уже годi згадувати.
Нарештi порушена була запорозька регула щодо жiноцтва. Сiчi, або Коша,
на Кубанi вже не було. Катеринодар, у якому жила козацька сiрома, не був
Сiччю, а був мiстом, де мешкало жiноцтво. Та й узагалi сiрома, яко©
прибуло на Кубань бiля 60 000 душ, хутко зменшувалась у сво©й кiлькостi,
почасти вимираючи, почасти одружуючись. Про це дуже дбав тепер вiйськовий
уряд, бо навiть у "Порядке общей пользы" на окружнi правлiння покладався
обов'язок: "для распространения семейственного жития холостых к женитьбе
побуждать". Сiмейнi основи, зрозумiло, справили великий вплив на уклад
козацького життя, хоч далеко менший, нiж першi три причини.
Таким чином, завдяки "Порядку общей пользы" на Чорномор'© через кiлька
рокiв од запорозьких звича©в лишились однi згадки.
Тiльки один раз запорозька сiрома, ранiше, нiж вимерти або занепасти
душею, захвилювалась i зробила спробу пiдняти з домовини стародавнi
запорозькi звича©. Ця хвилина вiдома в iсторi© пiд назвою "Персидського
бунту".
В липнi року 1794-го два полки чорноморських вершникiв пiд бунчуком
отамана, старого Харка Чепiги, були висланi в Польщу, де, мiж iншим, брали
участь у штурмi Праги та Варшави. Не встигли вони в останнi днi року
1795-го повернутися з далекого походу в Катеринодар, як у лютому року
1796-го кошовому знову наказали вирядити два полки вiдбiрних козакiв у
Астрахань для вiйни з персами.
Полки тi повiв вiйськовий суддя Головатий. Весь перський похiд склався
невдало. Вже в Астраханi чорноморцi од незвичного повiтря почали хворiти;
коли ж ©х перевезли морем до Баку, то хвороби ще збiльшились, i козаки
почали мерти. З то© недуги вони занепали духом, а тут ще й вiйна тяглася
дуже нудно, бо нiяких бо©в не було, а замiсть того козакiв змушували тяжко
працювати. Незадоволенi - почали тiкати. А куди - з тако© далеко© сторони?
Почули чорноморцi, що в грузинського царя вiльнi козаки - 800 душ iз
кошовим отаманом Розтрьопою - i що цар Грузi© платить добре жалування;
того було досить, щоб козаки з околиць Баку почали тiкати понад рiчкою
Курою до Грузi©. Зникло, мабуть, не бiльше сотнi, та чи знайшли вони в
Грузi© козакiв, чи загинули в чужiй сторонi з голоду, чи дiсталися татарам
та персам у неволю - невiдомо.
Почав хворiти бiля Каспiйського моря й сам Головатий i 28 сiчня року
1797-го помер. Трохи ранiше, а саме 14 сiчня, помер у Катеринодарi Чепiга,
так що старшим у вiйську лишився вiйськовий писар Котляревський, та й той
незабаром по©хав на коронацiю царя Павла I. Там Котляревський сподобався
царевi й 27 липня 1797 року, без вибору й бажання Вiйська Чорноморського,
його призначили "Вiйськовим отаманом". Цим указом царя Павла I зрештою
скасовувалися виборчi права козакiв i сама назва "Кошового отамана".
ЗАКОЛОТ НА КУБАНI
У травнi року 1797-го перська вiйна скiнчилась, i чорноморцi з
полковником Чернишовим пiшли на Кубань. Втративши у походi половину
товариства i натерпiвшись всякого лиха, чорноморцi повернулись у
Катеринодар у кiлькостi всього 504 козакiв, друга ж частина загинула пiд
час вiйни. Козаки мали себе покривдженими сво ю старшиною й хотiли
поскаржитись Котляревському, але той був на Таманi. Тодi козаки пiсля
зустрiчi та молебна, коли ©м наказано було розходитися по куренях, заявили
старшому пiсля Котляревського полковниковi Кордовському, що не пiдуть у
куренi, доки не задовольнять ©х за кривди, вчиненi ©м пiд час походу. Вони
стали кошем на майданi й сказали, що дожидатимуть, доки повернеться
отаман.
У давнi часи на Запорожжi козаки зараз витягли б довбиша, вдарили б у
котли, скликали б раду, поскаржилися б на старшину товариству, погомонiли
б - от би й одлягло од серця. Тепер же, хоч цариця Катерина й подарувала
Вiйську Чорноморському котли, навiть срiбнi, та старшина далеко заховала
©х, щоб козаки вже не почули й дзвону. Та й товариства в Катеринодарi було
обмаль - всi сидiли по станицях, або чатували кордони - аж куренi бур'яном
поросли.
Думали-гадали покривдженi та й подали у вiйськову канцелярiю скаргу на
iм'я "Чорноморського вiйськового общества", себто звернулися до всi ©
козацько© громади.
Вони скаржились на те, яко© шкоди завдавала козакам вiйськова старшина,
а саме:
1). Як iшли козаки походом в Астрахань, то Головатий наймав чумакiв,
щоб везти козацьке збiжжя, та не заплатив за хури з вiйськово© казни, а
вивернув iз козацького жалування по 50 копiйок з кожного;
2). В Астраханi ганяли козакiв на роботи, а грошi за працю, як чули
козаки, старшина забрала собi.
3). У Баку козакiв примушували складати в бунти лантухи з припасом,
дозволяючи вiдпочивати тiльки по двi години в день. За ту роботу
виплачували по 5 копiйок за чверть, але козаки не дiстали й шага.
4). Пiд час вiйни ще багато довелося працювати козакам, та за те ©м
нiчого не дiсталося, а чули вони, що старшина приховала 16 000
карбованцiв, виданих за те вiд казни.
5). У Баку козацька старшина продала 64 чвертi вiйськового борошна за
660 карбованцiв, але грошi приховала.
6). На переселення козакiв iз Днiстра казна видала 30 000 карбованцiв,
козаки ж нiчого з того не отримали.
7). Горiлку, яку вiдпускали з казни для хворих козакiв, старшина
продавала на свою користь.
Пiзнiше до тих пунктiв обвинувачення козаки додали ще чимало оповiдань
про попереднi неправдивi вчинки старшини, ско нi ще пiд час турецько©
вiйни та пiсля не©, й кiнчали собi скарги тим, що козацька старшина
забрала собi у власнiсть найкращi на Чорномор'© землi, рибнi лимани та
плеса.
Нема чого й казати, що таких злочинiв старшини не могло б бути, коли б
у Чорноморському Вiйську, як колись на Запорожжi, щороку збиралися ради,
на яких кожен старшина мав би звiтуватися перед товариством.
Дiставши звiстку про незадоволення козакiв, Котляревський, пригадавши,
мабуть, що на Сiчi не насмiлився б i очей показати, легкодухо втiк у
Усть-Лабу просити росiйського вiйська, щоб вгамувати, як вiн казав, бунт.
Тим часом чутка про те, що чорноморцi почали шукати правди, розiйшлася
й по станицях, i незадоволенi козаки почали i звiдтiля сходитися до
Катеринодара. Найбiльший вплив мав на присутнiх ще не старий козак
завзято© вдачi Дикун. З наказу Котляревського його було заарештовано, але
товаришi одбили й визволили Дикуна, й, зiбравшись на раду, вирiшили
скинути всю старшину, яка од них хова ться, та обрати нову.
червня. На тому боюд i скiнчилася вiйна з турками, бо 31 липня в Галацi
було пiдписано мiж Росi ю й Туреччиною згоду, за якою межею мiж цим'и
державами став Днiстер; iншi ж завойованi Потьомкiним мiста на Дуна© були
повернутi султановi.
Тим часом Потьомкiн захворiв i направився iз Дунаю. до Микола ва, але
од'©хавши од Галаца лише 40 верств, почув себе кепсько й попросив
чорноморцiв, що гарцювали кiньми обабiч карети, покласти його на землю,
щоб вмерти спокiйнiше. Козаки прослали на травi килим, i князь проти ночi
на 5 жовтня 1791 року помер.
Смерть Потьомкiна дуже занепоко©ла чорноморцiв. Тiльки вiн, називаючись
Великим гетьманом, мав силу та бажання пiдтримувати чорноморцiв i
змушувати росiйських генералiв бiльш-менш визнавати козацьку старшину" за
офiцерiв, а помiщикiв - визволяти хоч невелику частину поневоленого
запорозького товариства; тепер же, пiсля його смертi, за чорноморцiв не
було кому заступитися бо всi росiйськi генерали, за винятком дуже
небагатьох, дивились на козакiв майже iз зневагою.
Старшину Чорноморського вiйська найбiльше непоко©ли права вiйська на
землю, бо хоч на Кошi й був указ Потьомкiна про надання Чорноморському
вiйську володiнь мiж Бугом та Днiстром i по Кiнбурнзькiй косi, й та земля
навiть була одмежована, та царсько© грамоти на не© вiйсько досi не
отримало.
По скiнченнi вiйни бiльшiсть Чорноморського вiйська зимувала на Дуна©.
Тiльки Чепiга та Головатий iз невеликими вiддiлами повернулись за Днiстер
на козачi землi. Тут зразу ж вони почули непевнi вiстi. Росiйськi урядовцi
з посмiхом перестерiгали чорноморцiв, щоб не розташовувались на Днiстрi,
бо все одно землi мiж Днiстром та Бугом роздадуть панам; генерали ж
росiйського вiйська не в жарт гомонiли, що чорноморцi будуть повернутi в
звичайнi полки московського вiйська.
КЛОПIТ ПРО КУБАНСЬКI ЗЕМЛI
З приводу таких чуток вiйськова старшина радилась, мiркувала i врештi
вирiшила послати до Петербурга Головатого iз шiстьма депутатами просити
царицю про видачу грамоти на землю. Головатий перший зрозумiв, що на
Днiстрi чорноморцям не втриматись, i через те за його порадою старшина
випрошувала землю на Таманi, аби тiльки найбiльше. 29 лютого на радi
старшини склали прохання до царицi. Воно пода цiкавi вiдомостi про справи
вiйська Чорноморського.
1). З початку останньо© турецько© вiйни ми, з волi Вашо© Iмператорсько©
Величностi, були зiбранi небiжчиком Великим Гетьманом Потьомкiним з
колишнiх запорожцiв, кiлькiстю 12 622 козакiв, щиро служили В. I. В.
кiнно, пiшо й на флотi.
2). З наказу найсвiтлiшого князя мiж нами була уряджена старшина:
суддя, писар, хорунжi, пушкар, довбиш та курiннi отамани. Дав нам покiйний
булаву, 17 перначiв, знамено (корогву), прапорiв 14, вiйськову печать i
гармати, а пiд оселю обiцяв вiдвести нам землю, вiдiбрану од ворогiв мiж
Бугом та Днiстром, та iце на Кiнбурнзькiй сторонi.
3). За його ж, небiжчика, наказом ми вже оселили на тих землях сiм'©
нашi, кiлькiстю 1759, а в них чоловiчого колiна 5068 душ та жiноцтва 4014,
i позаводили собi хати, млини, вiтряки й господарство з хлiборобством,
скотарством, садiвництвом, виноградарством, пасiками та рибальством.
4). Багатьох iз нас, колишнiх запорожцiв, ще пани помiщики та ©хнi
прикажчики тримають у пiдданствi й мордують пiд вартою, а жiнок та дiтей
гнiтять роботою. А коли б усiх тих запорожцiв з ©хнiми родинами визволити,
то було б нас само© тiльки чоловiчо© статi тисяч двадцять п'ять.
5). Багато мiж старшиною й козаками таких, що коли переселялись iз
сiм'ями на новi землi, то пани й ©хнi прикажчики безневинно пограбували й
нашого добра не вертають.
На пiдставi всього того чорноморцi просили: "Нас, войсько, в сво
монарше благоволенiе матерски приняв, для поселенiя нас на Тамани с
окрестностями оной милостиво повелеть отвести выгодные земли так
достаточно, чтобы имеющее быть преумножение сему войску безнужно
помещаться могло и навечно спокойное, потомственное онаго владение
отправленному с сим, избранному от нас войсковому судье Антону Головатому
Высочайшую Вашего Императорского Величества милостивую грамату выдать, так
же о выпусках с губерний служивших В. И. В. старшин и Козаков с их
семействами и имением и о возврате заграбленного в таковых имениях учинить
всемилостивейшее разсмотрение".
Виряджаючи Головатого до столицi, вiйськова рада одночасно послала
вiйськового полковика Гулика з пiвсотнею товариства оглянути Тамань i весь
край мiж рiчкою Кубанню та Азовським морем.
Головатий по©хав у Петербург, а тим часом iз Дунаю почали повертатись
на Днiстер пiшi чорноморцi i ©хня флотилiя в 50 байдакiв. Козаки мало що
знали про заходи сво © старшини щодо переходу на Кубань i, повернувшись до
сво©х осель, почали щиро братися за господарство. Проте вся ©хня праця
була даремна, бо ще ранiше, нiж чорноморцi вирядили Головатого до столицi,
а саме 20 лютого 1792 року, був виданий царський указ про те, що "добута
од Порти Отамансько© земля мiж Бугом та Днiстром прилуча ться до
Катеринославсько© губернi©". Ця звiстка дiйшла до Слободзе© у квiтнi, коли
Головатий ще перебував у Петербурзi й вiйсько ще не знало про те, що йому
вiдводяться землi на Кубанi, а через те чорноморцi були приголомшенi
тяжким розчаруванням. Всi розумiли, що указ царицi матиме тi ж наслiдки,
що й скасування Сiчi року 1775-го, й козацтво заздалегiдь почало
лагодитись тiкати туди, куди пiд час зруйнування Запорожжя повтiкали ©хнi
товаришi, бо сподiватись собi вiльного життя, коли за Буг пустять панiв,
уже всi сказали - "годi". Бiльш рухливi козаки, не обтяженi ще хатами та
сiм'ями, зараз же почали тiкати на Дунай, як згаду пiсня:
Ой, ходiмо, пани-брати,
Царицю просити:
А чи не дасть же нам
Хоч вiку дожити.
Дарувала землю
Од Днiстра до Бугу,
Аж по ту гряницю,
По Бендерську дорогу.
Дарувала землю
Ще й сухi лимани:
"Ловiть, хлопцi, рибу
Та справляйте жупани".
Дарувала, дарувала
Та й назад одняла.
I жалю, печалi
Козакам завдала.
Тепер, пани-браття,
Не думай, не думай
Сiдаймо на човни
Та й махай за Дунай
Ой, гукнули, миле браття,
Ой, гукнули, гукнули,
Як сiли на човни
Та й за Дунай махнули
Тепер, хлопцi, молим бога.
За царицю небогу,
Що нам показала
Та й за Дунай дорогу.
Тим часом Головатий, добре вже знаючи столичнi й навiть придворнi
порядки i звича©, дуже вмiло здобув собi ласку впливових у царицi осiб i 1
квiтня, перебуваючи зi сво©ми товаришами на прийомi, звернувся до не© з
промовою, яка ©й сподобалась. Головатий та iншi депутати чорноморцiв мали
такий вигляд: голови у всiх були виголенi начисто, як долонi, а на макiвцi
в кожного був довгий оселедець, закручений кiлька разiв за лiве вухо;
довгi, пишнi вуса надавали козакам суворостi. Одягненi всi були в
стародавн запорозьке вбрання i взутi в червонi сап'янцi на високих
пiдковах. Таким чином, у 1792 роцi чорноморцi ще мiцно додержувались
запорозьких стро©в.
Незважаючи на царську ласку й заходи Головатого, справу чорноморцiв
протримали в Петербурзi три мiсяцi, й тiльки 30 липня 1792 року вийшов
такий царський указ:
"Войско козачье Черноморское, собранное покойным генерал-фельдмаршалом,
князем Потемкиным Таврическим из верных Козаков бывшей Сечи Запорожской в
течение последней нашей с Портой Оттоманской войны многими мужественными
на суше и водах подвигами оказали опыты ревностного к службе нашей усердия
и отличной храбрости. В воздаяние таковых сего войска заслуг
Всемилостивейше пожаловали Мы оному в вечное владение состоящий в области
Таврической остров Фанагорию, с землею между рекою Кубань и Азовского моря
лежащего и простирающегося от Фанагории к морю до Ейскаго городка; по реке
же приближающегося к устью Лабы".
Того ж дня була пiдписана й грамота Чорноморському вiйську на володiння
зазначеною в указi землею й пожалуванi вiйську клейноди; корогва та срiбнi
литаври, й надано право користуватися тими клейнодами, що виданi були
вiйську ранiше - року 1788-го, а саме: корогвою, булавою, перначами та
вiйськовою печаттю.
Цей дозвiл мав велику вагу, бо надавав право мати свою окрему старшину,
свiй суд i взагалi самоврядування. Другою грамотою, виданою на прохання
Головатого, цариця звелiла повернути чорноморцям, що служили ранiше в
Запорозькому Вiйську, затриману на землях Запорожжя ©хню ма тнiсть.
15 серпня Головатий iз товаришами нарештi наближався до Слободзе©.
Чутка про щасливе завершення переговорiв уже розiйшлася помiж козаками, й
вiйсько з Чепiгою на чолi урочисто зустрiло сво©х депутатiв хлiбом-сiллю.
За мiстом, на високому помостi, вкритому килимами, Головатий вручив
кошовому грамоту, хлiб-сiль од царицi й подарунок - коштовну шаблю,
оздоблену самоцвiтами.
Пiсля того в отамана був снiданок для всi © вiйськово© старшини, а у
вiйськового суддi - обiд; просте ж козацтво частували на майданi. Радiючи
з того, що скiнчилося непевне становище вiйська, старшина й козаки весь
день спiвали пiсню, складену Головатим:
Годi, годi журитися! Пора перестати, -
Дiждалися вiд царицi за службу заплати:
Дала хлiб-сiль i грамоти за вiрнi© служби!
Ой, тепер ми, миле браття, забудем всi нужди:
В Таманi жить, вiрно служить, гряницю держати,
Рибу ловить, горiлку пить, ще й станем багатi.
Да вже треба женитися i хлiба робити,
А хто йтиме iз невiрних - як ворога бити.
ПЕРЕХIД ЧОРНОМОРЦIВ НА КУБАНЬ
2 липня 1792 року було видано царського указа про те, щоб флотилiя
Чорноморського вiйська негайно рушала на Тамань. Чепiга зараз же звелiв
скликати пiших козакiв в Акерман, де вже стояли запорозькi байдаки.
Почалися збори, про якi згаду ться в пiснi:
Ой, тисяча, ще й сiмсот дев'яносто другого року,
Прийшов указ вiд царицi, аж iз Петербурга-города.
А щоб пан Чепiга та пан Головатий
Усiх запорожцiв зiбрали та на Кубань вайлували.
Ой, пора нам, братця, в поход убираться
Та з Днiстром прощаться.
Ой, прощай ти, Днiстре, ти, рiченька бистра!
Та по©дем на Кубань пить водицi чисто©.
Ой, прощайте, куренi любезнi©,
Треба вiд вас повалити на чужi землi.
Коли в Акерманi зiбралося бiля 4000 козакiв, за дорученням Коша
полковник Сава Бiлий посадив ©х на 50 байдакiв та одну яхту й перевiз
морем у Очакiв, а полагодивши там деякi байдаки, рушив далi навкруг Криму
на Тамань, куди й прибув 25 серпня. З ним було: полковникiв - 4, осавулiв
- 4, хорунжих - 4, квартирмейстерiв - 4, сотникiв - 51, отаманiв - 20,
пушкар - 1, гармашiв - 124; всi © ж старшини й козакiв - 3847 душ.
Слiдом за флотилi ю, Чепiга вирядив на Тамань через Керч 600 пiших
козакiв iз полковником Кордовським, якi так само безпечно прибули туди.
Казна видала чорноморцям на новому мiсцi 1000 колод лiсу, й Вони зараз же
заходились будувати на ру©нах давнiх мiст Таманi та Темрюка куренi й iншi
вiйськовi споруди, а пiсля того взялися до рибальства.
2 вересня кошовий Чепiга, зiбравши в Слободзе© комонних козакiв,
вiдправивши молебна, рушив у похiд суходолом iз 2000 вершникiв, iз
вiйськовими клейнодами й похiдною церквою. Вiн повiв вiйсько на
Сокiльський перевiз на Бузi, а далi через усе Запорожжя за Днiпро й за
Дiн. Йдучи Запорожжям, не пiзнавали вже старi сiчовики сво©х степiв, i
мимоволi на ©хнi очi набiгали сльози, коли замiсть безкрайнього простору
вони бачили витолоченi помiщицькими отарами трави, стрiхи панських
будинкiв i багато сiл iз чужестороннiми людьми: литвинами, молдаванами,
арнаутами, греками, сербами й великоросами. Тарпани та оленi за 17 рокiв
зовсiм зникли iз степiв i перейшли за Дон - туди, куди тепер рухалися й
запорожцi.
Тiльки 23 жовтня отаман Чепiга прибув до межi земель Вiйська
Чорноморського i став на зиму в покинутому Ханському мiстечку, на правому
боцi рiчки ©, бiля ©© устя. З ним було 2063 козакiв та старшини.
Найтяжче завдання дiсталося Головатому. Треба було пiдняти й перевезти
у новий край одружених козакiв iз ©хнiми родинами. Плач стояв помiж Бугом
та Днiстром. Жiнки й дiти не хотiли кидати осель, до яких за три роки вже
звикли й бiля яких чимало попрацювали. Коли Головатий запросив
перезаписатися, хто хоче переходити на Кубань, а хто хоче лишатися на
Буджаку, то виявилось, що тiльки сiчовики, аби зберегти свою козацьку
волю, згодилися податися на Тамань; всi ж iз запорозьких поселян, не
бажали залишати сво господарство. А до того часу мiж Бугом та Днiстром
вже iснувало 25 козацьких сiл, не рахуючи окремих хуторiв.
Та не вспiли ще сiмейнi чорноморцi розпродати сво© хати й худобу, як на
Поднiстров'я налетiли пани з грамотами на вiчне володiння землями, а коли
де траплялись люди, то вони ©х проголошували сво©ми крiпаками. Таким
чином, дуже багато запорожцiв, якi щойно вибились iз неволi, тепер
опинилися в крiпацтвi, а на Кiнбурнзькiй сторонi граф де Вiт замежував
собi цiлу слободу чорноморцiв Забаринську, в якiй було навiть управлiння
Кiнбурнзько© паланки Чорноморського вiйська, i всiх людей, що жили в
слободi, разом з усiм ©хнiм добром та господарством, записав сво ю
власнiстю. На накази Головатого козакам, щоб виступали з паланками до
Слободзе©, де Вiт не звернув нiяко© уваги й нiкого з козакiв не випустив.
Головатий скаржився на лютого пана генераловi Коховському, та його скарга
не мала наслiдкiв - так усi сiмейнi козаки Кiнбурнзько© паланки й лишилися
пiд панами разом зi сво ю старшиною. Так же вчинили i граф Безбородько, i
генерал де Рiбас, i Державiн, i Глинка й iншi. Просто кажучи, року 1792-го
вдруге вiдбулося все те, що чинилося 15 рокiв до того на Запорожжi:
козакiв, щоб не йшли у вiйсько, забивали в колодки, замикали по льохах,
вiднiмали вiд них жiнок та дiтей, а хто намагався тiкати, у тих одрiзували
оселедцi.
Кого iз сiмейних чорноморцiв не встигли захопити пани, тi почали
розпродувати сво© хати й ма тки, а скуповували ©х за безцiиь мiсцевi
урядовцi. Чорноморська старшина дбала про те, щоб якнайбiльше вивести
народу на Кубань i вмовляла всiх кидати Днiстер:
Харко листи засила ,
На Кубань-рiчку заклика :
Дару лiсами, вiльними степами
I ще й рибними плесами...
Нарештi 26 квiтня року 1793-го, пiсля молебна в Слободзе©, Головатий
подiлив весь свiй великий обоз на 20 валок i вирушив до Бугу. З ним було
всього бiля 2000 старшини та козакiв, не рахуючи ©хнiх родин.
Переправившись через Буг на Сокiльському перевозi, а через Днiпро у
Бориславi, Головатий подiлив переселенцiв на двi частини й послав одну на
Керч i Тамань, а другу через Дiн - до ©.
Це переселення сiмейних складалося далеко сумнiше, нiж одиноких. Знову
ж сталося те, що й пiд час "Згону" пiсля ру©ни Чигирина:
Течуть рiчки iз-за гори мутнi,
Iдуть люди iз городiв смутнi,
Покидають вжитки, пасiки любезнi
I предорогi© грунти.
Коли пiдрахувати всiх козакiв, що перейшли на Кубань iз Савою Бiлим,
Кордовським, Чепiгою та Головатим, то виходить всього бiля 8200 душ, а
проте в проханнi, що возив Головатий до столицi, Кiш налiчував тих, що пiд
час вiйни з турками служило, 12 622. Куди ж подiлося решта - 4400 козакiв?
Не могли ж стiльки захопити помiщики. Правда, бiля тисячi душ запорозько©
сiроми, що не мала за що переселятись, довго вешталось по заробiтках у
пiвденному краю, доки осавул Черненко, зiбравши ©х в Одесу, вирядив-таки
за помiччю генерала де Рiбаса на Кубань; а все-таки не вистачало чимало
чорноморцiв, i через те треба гадати, що пiд час згону з Днiстра чимало ©х
пiшло не на Кубань, а на Дунай. У цьому нема нiчого дивного, бо
Чорноморське козацтво не могло не помiтити, як стародавнi запорозькi
звича© у вiйську порушувалися, починаючи з заборони щорiчного вибору
старшини, використання козакiв на казенних роботах i таке iнше, тодi як у
Задунайському запорозькому вiйську стародавня регула ще зберiгалася досить
чистою, i простому козацтву жилося далеко вiльнiше. Шукання волi й
примусило ©х зректися Кубанi та перейти на Дунай. Цей факт стверджу ться й
текстом народно© пiснi:
Дарувала нам цариця землю
I всi чотири лимани:
Гей, ловiть, хлопцi, рибу
Та справляйте жупаии.
Ми думали, миле браття,
Що ми жупани справляли,
Аж ми собi, миле браття,
На нiженьки кайдани заробляли,
Ой, ходiмо, браття, до церкви
Та помолимося богу,
А чи не дасть нам, братця, господь
Аж за Дунай дорогу.
Ой, устали раненько
Та важкенько зiтхнули,
Та пiдняли паруса вгору,
Та за Дунай махнули.
Ой, спасибi тобi, Катерино,
Та за твою ласку,
Що ти спекла на Великдень
Нам гречану паску.
Ой, спасибi, Катерино,
Та за твою волю,
Що нам показала
За Дунай дорогу...
Тяжко довелося запорожцям-чорноморцям у першi роки на сво©й новiй
Укра©нi. Одночасно вони будували оселi й оборонялись од нападiв черкесiв.
Прикубанськi степи тодi були такi саме, як степи Запорожжя сто лiт до
того. Там, на Чорномор'©, буяли височеннi й ряснi трави, такi ж водилися у
степах птахи i звiрi, навiть дикi конi (тарпани), а по лиманах та озерах
ловилася така ж сила риби. В одному тiльки степи Чорномор'я були гiршi за
степи Запорожжя: вони лежали низько над морем та над рiчками, мали багато
болiт, особливо на Таманi; не було тут чудових, глибоких, скелюватих
байракiв Запорожжя, майже зовсiм не росли лiси, а замiсть того шумiли
очерети на розлогих, болотяних берегах рiчок; вода там стояла на цiлi
верстви, й вiд того козаки хворiли на пропасницю, що зводила зi свiту
навiть лiтнiх, кремезних, мов дуби, сiчовикiв.
Головний Кiш Вiйська Чорноморського став бiля рiчки Кубанi в
Карасунському Кутi; куренi ж осiли окремою слободою або станицею. Мiсця
для станиць оглядав та визначав сам Чепiга з представниками куренiв; кому
яке мiсце, тягли жеребки. До 38 куренiв, що завжди були у Вiйську
Запорозькому, на Кубанi додали ще два: Катерининський та Березанський.
Бездомiвнi козаки (бурлаки) могли й не вирушати в станицi, а жити в
Катеринодарi, й для них там були побудованi куренi, або, по-новому кажучи,
казарми.
Найтяжча ру©на запорозькiй регулi дiсталась од тих же людей, якi
двадцять рокiв клопоталися над поновленням Вiйська Запорозького. У сiчнi
1794 року Чепiга, Головатий та вiйськовий писар Котляревський видали й
оголосили уклад Чорноморського вiйська пiд назвою "Порядок общей пользы".
Зроблено те було без обмiркування на козацькiй радi й навiть без вiдома й
бажання козакiв. Затвердженi на сво©х посадах владою "Великого Гетьмана"
Потьомкiна, пiдвищенi росiйськими чинами та обдарованi кавалерiями,
привiдцi Чорноморських козакiв вже не хотiли радитися з товариством, маючи
його за щось нижче вiд себе, i ще бiльше не бажали мати над сво ю
дiяльнiстю контроль iз боку вiйськово© ради.
У виданому зазначеним трiумвiратом "Порядке общей пользы" зовсiм не
згадано про вiйськову раду, так наче ©© нiколи й не iснувало на Запорожжi.
Така змiна цiлком стосувалася поглядiв росiйського уряду, який, ще з часiв
царя Олексiя Михайловича, неприхильне дивився на вiйськову раду в
запорожцiв, i тому, можливо, що Головатий сво©м "Порядком общей пользы"
скасував цю раду через домагання вищого росiйського уряду.
Той же "Порядок" забезпечив вiйськовiй старшинi, "яко
вождям-наставникам", право на "вечное спокойное владение" землями, себто
затвердив приватну власнiсть на землi, яка за царською грамотою була
призначена всьому Вiйськовi. Зрозумiло, що з цього почалося розмежування
чорноморцiв на панiв та козакiв, як велося iз часiв Мазепи й на Укра©нi.
Тi пани, або старшина, стали добиватися росiйських армiйських чинiв, а
чимало ©х уже й мали ще з турецько© вiйни - i з того пiшов подiл козацтва,
як у регулярному росiйському вiйську, на офiцерiв та нижнiх чинiв. Тож про
запорозьке товариство за таких обставин уже годi згадувати.
Нарештi порушена була запорозька регула щодо жiноцтва. Сiчi, або Коша,
на Кубанi вже не було. Катеринодар, у якому жила козацька сiрома, не був
Сiччю, а був мiстом, де мешкало жiноцтво. Та й узагалi сiрома, яко©
прибуло на Кубань бiля 60 000 душ, хутко зменшувалась у сво©й кiлькостi,
почасти вимираючи, почасти одружуючись. Про це дуже дбав тепер вiйськовий
уряд, бо навiть у "Порядке общей пользы" на окружнi правлiння покладався
обов'язок: "для распространения семейственного жития холостых к женитьбе
побуждать". Сiмейнi основи, зрозумiло, справили великий вплив на уклад
козацького життя, хоч далеко менший, нiж першi три причини.
Таким чином, завдяки "Порядку общей пользы" на Чорномор'© через кiлька
рокiв од запорозьких звича©в лишились однi згадки.
Тiльки один раз запорозька сiрома, ранiше, нiж вимерти або занепасти
душею, захвилювалась i зробила спробу пiдняти з домовини стародавнi
запорозькi звича©. Ця хвилина вiдома в iсторi© пiд назвою "Персидського
бунту".
В липнi року 1794-го два полки чорноморських вершникiв пiд бунчуком
отамана, старого Харка Чепiги, були висланi в Польщу, де, мiж iншим, брали
участь у штурмi Праги та Варшави. Не встигли вони в останнi днi року
1795-го повернутися з далекого походу в Катеринодар, як у лютому року
1796-го кошовому знову наказали вирядити два полки вiдбiрних козакiв у
Астрахань для вiйни з персами.
Полки тi повiв вiйськовий суддя Головатий. Весь перський похiд склався
невдало. Вже в Астраханi чорноморцi од незвичного повiтря почали хворiти;
коли ж ©х перевезли морем до Баку, то хвороби ще збiльшились, i козаки
почали мерти. З то© недуги вони занепали духом, а тут ще й вiйна тяглася
дуже нудно, бо нiяких бо©в не було, а замiсть того козакiв змушували тяжко
працювати. Незадоволенi - почали тiкати. А куди - з тако© далеко© сторони?
Почули чорноморцi, що в грузинського царя вiльнi козаки - 800 душ iз
кошовим отаманом Розтрьопою - i що цар Грузi© платить добре жалування;
того було досить, щоб козаки з околиць Баку почали тiкати понад рiчкою
Курою до Грузi©. Зникло, мабуть, не бiльше сотнi, та чи знайшли вони в
Грузi© козакiв, чи загинули в чужiй сторонi з голоду, чи дiсталися татарам
та персам у неволю - невiдомо.
Почав хворiти бiля Каспiйського моря й сам Головатий i 28 сiчня року
1797-го помер. Трохи ранiше, а саме 14 сiчня, помер у Катеринодарi Чепiга,
так що старшим у вiйську лишився вiйськовий писар Котляревський, та й той
незабаром по©хав на коронацiю царя Павла I. Там Котляревський сподобався
царевi й 27 липня 1797 року, без вибору й бажання Вiйська Чорноморського,
його призначили "Вiйськовим отаманом". Цим указом царя Павла I зрештою
скасовувалися виборчi права козакiв i сама назва "Кошового отамана".
ЗАКОЛОТ НА КУБАНI
У травнi року 1797-го перська вiйна скiнчилась, i чорноморцi з
полковником Чернишовим пiшли на Кубань. Втративши у походi половину
товариства i натерпiвшись всякого лиха, чорноморцi повернулись у
Катеринодар у кiлькостi всього 504 козакiв, друга ж частина загинула пiд
час вiйни. Козаки мали себе покривдженими сво ю старшиною й хотiли
поскаржитись Котляревському, але той був на Таманi. Тодi козаки пiсля
зустрiчi та молебна, коли ©м наказано було розходитися по куренях, заявили
старшому пiсля Котляревського полковниковi Кордовському, що не пiдуть у
куренi, доки не задовольнять ©х за кривди, вчиненi ©м пiд час походу. Вони
стали кошем на майданi й сказали, що дожидатимуть, доки повернеться
отаман.
У давнi часи на Запорожжi козаки зараз витягли б довбиша, вдарили б у
котли, скликали б раду, поскаржилися б на старшину товариству, погомонiли
б - от би й одлягло од серця. Тепер же, хоч цариця Катерина й подарувала
Вiйську Чорноморському котли, навiть срiбнi, та старшина далеко заховала
©х, щоб козаки вже не почули й дзвону. Та й товариства в Катеринодарi було
обмаль - всi сидiли по станицях, або чатували кордони - аж куренi бур'яном
поросли.
Думали-гадали покривдженi та й подали у вiйськову канцелярiю скаргу на
iм'я "Чорноморського вiйськового общества", себто звернулися до всi ©
козацько© громади.
Вони скаржились на те, яко© шкоди завдавала козакам вiйськова старшина,
а саме:
1). Як iшли козаки походом в Астрахань, то Головатий наймав чумакiв,
щоб везти козацьке збiжжя, та не заплатив за хури з вiйськово© казни, а
вивернув iз козацького жалування по 50 копiйок з кожного;
2). В Астраханi ганяли козакiв на роботи, а грошi за працю, як чули
козаки, старшина забрала собi.
3). У Баку козакiв примушували складати в бунти лантухи з припасом,
дозволяючи вiдпочивати тiльки по двi години в день. За ту роботу
виплачували по 5 копiйок за чверть, але козаки не дiстали й шага.
4). Пiд час вiйни ще багато довелося працювати козакам, та за те ©м
нiчого не дiсталося, а чули вони, що старшина приховала 16 000
карбованцiв, виданих за те вiд казни.
5). У Баку козацька старшина продала 64 чвертi вiйськового борошна за
660 карбованцiв, але грошi приховала.
6). На переселення козакiв iз Днiстра казна видала 30 000 карбованцiв,
козаки ж нiчого з того не отримали.
7). Горiлку, яку вiдпускали з казни для хворих козакiв, старшина
продавала на свою користь.
Пiзнiше до тих пунктiв обвинувачення козаки додали ще чимало оповiдань
про попереднi неправдивi вчинки старшини, ско нi ще пiд час турецько©
вiйни та пiсля не©, й кiнчали собi скарги тим, що козацька старшина
забрала собi у власнiсть найкращi на Чорномор'© землi, рибнi лимани та
плеса.
Нема чого й казати, що таких злочинiв старшини не могло б бути, коли б
у Чорноморському Вiйську, як колись на Запорожжi, щороку збиралися ради,
на яких кожен старшина мав би звiтуватися перед товариством.
Дiставши звiстку про незадоволення козакiв, Котляревський, пригадавши,
мабуть, що на Сiчi не насмiлився б i очей показати, легкодухо втiк у
Усть-Лабу просити росiйського вiйська, щоб вгамувати, як вiн казав, бунт.
Тим часом чутка про те, що чорноморцi почали шукати правди, розiйшлася
й по станицях, i незадоволенi козаки почали i звiдтiля сходитися до
Катеринодара. Найбiльший вплив мав на присутнiх ще не старий козак
завзято© вдачi Дикун. З наказу Котляревського його було заарештовано, але
товаришi одбили й визволили Дикуна, й, зiбравшись на раду, вирiшили
скинути всю старшину, яка од них хова ться, та обрати нову.