Багряний I. Тигролови

- Ото звiр ©сть ту землю.

Потiм батько показав йому в другий бiк. Григорiй довго дивився i нiчого
не бачив, а нарештi помiтив збоку, недалеко вiд чорних плям, але мiж
кущами i вiтроломом, що громадились нижче i сходили аж до рiчки, якийсь
горбик, зарослий травою i бур'яном, i скорше здогадався, анiж роздивився,
що то ж ота халупка, засiдка.
Так вони оглядали хвилин десять. Потiм старий десь по©хав сам.
- Подивитись, звiдки звiр заходить, - пояснив Грицько.
Повернувся батько задоволений. Потiм ©хали довго рiчкою вбрiд i
оглянули другий солонець, кiлометрiв за три далi; оглянули так само
оддалiк i так само батько ©здив сам ще. А вже по тому повернулись назад,
так само тихо.
Лише аж близько табору старий пiдбив наслiдки огляду.
- Мабуть, таки ми недарма при©хали. Це, мабуть, ти, козаче (до
Григорiя), щасливий такий. Дай Боже!

Дома метали жереб, кому починати пантовку, кому першому йти на цю нiч.
Чи батьковi з Григорi м, чи Наталцi з Грицьком. Так вони завжди робили,
вiрячи в щастя, в Провидiння, в "фарт", - це було традицi ю. Жереб випав
батьковi з Григорi м.
Як сонце похилило на захiд, Григорiй з батьком вирядились i пiшли,
захопивши бiнокль, сiтки проти мошки, сокиру й зброю. Рушаючи, батько зняв
кашкета i перехрестився.
Першi кiлометри батько читав новаковi "iнструкцiю" щодо пантовки.

...Сидiти тихо, хоч би навiть блохи з'©ли зовсiм. Не чхати, не кашляти
- i iншого нiчого не робити, хоч би й цiлу нiч довелось... дивитись у
вiконечко, не спускаючи очей з солонця, дивитись обома. Стрiляти йому,
цебто Григорi вi, першому. Без заперечень! Перевiрити щастя.
Але стрiляти тодi, коли вiн йому натисне тихенько ногу. Однi звiрi
будуть безрогi - то самицi, боронь Боже, стрелити, бо тодi пропаде
солонець. Тодi вже скоро не буде дiла, як закривавиш мiсце. Будуть i
рогатi - але то можуть бути не iзюбри, а сохатi або цапи. Стрiляти ж лише
самця-iзюбра, i то в которого пiдходящi панти, отакi й отакi...
А як сонечко спускалось за кряж, вони вже сидiли в халупi, заправили
заздалегiдь вiнчестер та гвинтiвку i поклали у двi маленькi амбразури,
нерiвно© форми вiконечка, продовгi впоперек. Це щоб потiм не клацати.
Вечорiло швидко, як взагалi в горах та в нетрях. Не встигло сонечко
зникнути, як уже посутенiло та запала темрява.

Григорiй дивився лiворуч на сизi кряжi пiд червоним колом, переснованi
червоним павутинням променiв, i думка мимохiть поверталась назад, до
табору.
В малесенькiй тiснiй халупцi було вогко i трохи душно. Почали докучати
комарi i дрiбнюсiнька мошка. Понадiвали сiтки, але це мало рятувало.
Тонесеньке дзижчання звичайно починалось зокола, а потiм залазило
всередину i несподiвано пекло болючим уколом. Гнус ©в по©дом. Але Григорiй
терпiв мовчки. Вони сидiли на зручних пеньках i, не прихиляючись до
вiконечок, мовчки дивились прямо на солонець, на блiду латку неба. Час
тягнувся мляво, без краю. Та далi хвилини побiгли жвавiше, з дзвоном у
вухах.

В нетрях почався рух. Трiсне гiлка, зашарудить лист. Час плине вже, як
кров у висках, вiдбиваючи шалений ритм. Григорiй тримав гвинтiвку,
вдивлявся напружено в темряву i нiчого не бачив. Кожну хвилину чекав, що
дiд натисне ногу... Ось! Вийшли! На блiдiм тлi неба попливли тiнi, стали,
задравши голови. Чути, як чмихтять нiздрями.

Але дiд сидiв нерухомо i дивився в бiнокль. Чи й вiн так хвилю ться?
Григорiй знав, що в нього вiнчестер напоготовi. Навiть рука на рукiв'©. У
нього прекрасний цейсiвський бiнокль, наведений ще завидна як слiд, i вiн
тепер лише робить маленькi поправки одним пальцем.
Потiм вийшла якась здоровенна звiрюка i стала ступнiв за двадцять,
пiднiсши рогату голову. Григорiй так захвилювався, що мало не пальнув,
мало не скрикнув:
"Та стрiляйте ж, батьку". Але роздивився - роги, як лопати, такi
характернi для сохатого. Пiшов, чути, як гребе.
Секунди бiгли. Мошка розправлялась з нерухомою жертвою як хотiла, але
Григорiй не помiчав. О, йому не вперше годувати хижакiв! Згадав
Бакирiвськi озера, вечiрнi та вранiшнi перелети, вальдшнепинi тяги над
Ворсклою в лiсi i перепелинi ловлi з сiткою та кликуном... I так само
комарi, комарi... I прогнати не можна, щоб не видати себе. Втягуй лиш
голову в комiр.
Аж ось щось задуднiло. Щось iде стежкою звiдти, звiдки й вони прийшли.
Iшло, йшло - стало. Близько десь. Ось скоро вийде з-за халупи. А воно десь
сто©ть не руха ться. Довго. Григорiй вже думав, що йому почулось.
Коли це як не чмихне, як не затупотить, затрiщить... Подалось геть
десь.
- А, iдолова душа! - не втерпiв, зашипiв дiд: - Ах ти ж враг такий!
Зрозумiв...
Тварини, що були на солонцi, нашорошились i теж зникли.
Довго по тому вони ще сидiли. Дiд уже йорзав сердито... Приходило ще
кiлька тiней, солонцювали. Але нi разу дiд не натиснув на ногу. Так
просидiли до ранку.
Вранцi покинули тихенько халупу i пiшли геть, на табiр. Дiд пильно
обдивився стежку бiля халупи, кущi. Iшов стежкою i приглядався. Приблизно
за кiлометр став i показав на слiд, що виходив з тайги на стежку... Нiчого
не сказав.
Григорiй почував себе втомлено, як побитий, поки не розiмнявся. За нiч
на нiм усе подерев'янiло.

А вже як було далеко вiд солонця, старий Сiрко заговорив:
- От лиха личина. Ну, то ж i пантач був! Та хитрий же! Ото вийшов на
стежку i нашим слiдом-слiдом... поки не вхопив духу, де був слiд
свiжiший.. Ну, ми його все одно обдуримо.

Дома ©х узяли на кпини. Обличчя у Григорiя розпухло, аж собаки не
впiзнали. Це й було приводом для смiху. I Наталка теж посмiювалася.
Глузливо, либонь.
Григорiй пiвдня кис у водi, - одтухав. Потiм лiг спати, але коли встав
i з'явився перед свiтлi Грицьковi очi - той аж присiдав з реготу:
- Як кита ць, ха-ха-ха!

Наталка кусала губи, а далi не витримала i собi зайшлась смiхом; зиркне
та як залл ться. Григорiй подивився в шибку - дiйсно, морда! Скивицi i
щелепи понабрякали, нiс роздуло, як кушку, а очей нема - самi щiлинки. За
обiдом усе потрапляв ложкою мимо казанка. Смiх.

- Нiчого, козаче, - потiшав дiд. - Подивимось, якi вони завтра
прийдуть...
- Е, в мене вже шкiра як у вола. Не протнуть!
Пiд вечiр пiшли Грицько з Наталкою, ©м батько звелiв iти на другий
солонець.
Старий Сiрко звечора довго дослухався i вночi часто виходив. Вийде,
стане, послуха , - чи не стрельне... I знову укладався спати.
Вранцi повернулись мисливцi i теж нi з чим. Грицько дражнив Наталку,
Наталка глузувала з Грицька. А разом виходило, що нiчого путнього не
прийшло. Така нiч. Багато звiра ходить, але путнього не трапилось. Було
два прекрасних пантачi, так ще панти "зеленуватi".

Старий Сiрко вислухав звiт i похвалив невiдомо кого:
- Добре, дуже добре...

I Грицько, й Наталка - обо були забрьоханi, мокрi, як хлюща, по самi
вуха, невиспанi i покусанi, але не пухлi. I дивно - Григорi вi не було
прикро, а, навпаки, вiн радiв, коли вглядiв ще здалеку нормальне, таке
строге i воднораз нiжне дiвоче обличчя. У самого в нього за нiч пухлина
майже зникла, лише нестерпно свербiло.
Знову була ©хня черга з старим. Тепер вони повелись хитро. Не дiйшовши
за три кiлометри до мiсця, зупинились, пороззувались i пiшли брiдма
рiчкою. Аж до само© халупи. А потiм, не взуваючись, зайшли збоку i
забрались у халупу.
- От тепер подивимось, - бурчав Сiрко, - хто хитрiший.
Повзувались, налаштувались i стали чекати знову, як i перше.
Знову були кози, потiм ще якiсь тiнi, але далеко, не видко. Але то було
щось цiкаве - дiд нетерпляче почав йорзати.
Коли десь опiвночi затупало знову на стежцi i водночас десь збоку ще -
не одно! Те, що на стежцi, зупинилось. А збоку повз хатку навкiс пройшла
самиця. За нею самець. Стали, слухають, гребуть. Григорiй чу , як у нього
тремтять колiна, напружу зiр, а серце стука , аж у вiчу кола плавають. Та
дiд не да знаку, не натиска на ногу. Коли це з-за хатки попри саму стiну
пройшло, вийшло наперед i стало ось тут, ступнiв за п'ятнадцять. Видно
проти неба, як ворушить головою, чiтко вимальовуються роги, можна навiть
перелiчити кiнцi на них... Григорiй навiв мушку пiд пахву i чекав...
Вiчнiсть... Аж вiдчув, що йому з усi © сили давлять на пальцi. Тодi вiн
натиснув собачку... Блиснуло! Бахнуло!.. Звiр стрибонув... В цю мить
вистрiлив i дiд, але кудись у другий бiк, а тодi пошепки:
- Та-ак. Добре, синку. Ну, а тепер давай спати. Тихо лиш, - звiр
пострiлу не бо©ться, людей бо©ться.

I вони полягали спати на купi сухого бур'яну. Але яке вже там спання!
Григорiй поверта ться з боку на бiк. Його пiк сором, - вiн бачив-бо, як
звiр утiк. "Партач!".
"Прийшов пантач, стрiляв партач, i вийшов пшик".
А як засiрiло, вони вийшли. Оддалiк, там, де стрельнув дiд, лежала
рудувата велика тварина, одкинувши горду голову. Спить. Туди не кинулись,
а зразу до мiсця, де стрелив Григорiй. Пусто.

- Добре, добре, - бурчав дiд.

I пiшов уперед, придивляючись до рудих краплинок на травi.
- В пахву битий... Здоровий, iрод...

Вони пройшли з кiлометр. Дiд радiсно кивнув головою.
- Он! Ну, слава Богу.

На самiм березi коло рiчки лежав боком велетень, красень-iзюбр. Хотiв
напитись води, та так i закляк. Голова у водi.
- Добре! От добре! - радiв дiд Сiрко. - Умочив панти, мов знарошне, щоб
не подряпати, не поламати. Молодець.

Григорi вi було трохи шкода таку прегарну тварину, почував себе, як
убивець. Але це мить. Здушив у собi це дурне почуття. Дiд урочисто зняв
кашкет, перехрестився на схiд сонця i взяв сокирку:

- А держи отак.

Сперш ножем провiв по шкiрi, зробивши велике коло круг рогiв, а тодi
по-мистецькому вирубав ©х з черепом.

- Ох i ловкi ж! Оце фарт тобi! На. Держи. Григорiй узяв. Так оце-о
панти? Отакi вони! Роги - не роги, якiсь гумовi цурпалки. А таки роги, але
молодi, по три пагiнцi лише пустили кожен. Не роги, а сама шкiра, чимсь
наллята, а зверху аж мерехтить, вилиску шерсть густа та коротенька, що
нею тi панти покритi.
Тим часом старий вправно i швидко оббiлував тушу. Дав усьому лад. М'ясо
вже порубане склав на траву i так накрив шкурою. Тельбухи пустив за водою.
Те саме зробили й з другим. Ранiше його пiдтягли до рiчки подалi. Це
був молодший самець, але панти мав не гiршi, меншi, але красивiшi, повнiшi
i такi симетричнi, як близнята.

- А це, - розповiдав Сiрко, - найбiльше цiниться. Упоравшись iз другим
i так само пустивши тельбухи за водою, стали чекати. Дiд гомонiв:
- Колись за такi рiвненькi панти китайцi платили золотом удво проти
ваги, тодi як за звичайнi лише половину, а то й менше, i то за не
попсованi. А як попсованi, то, бувало, й зовсiм дешево. А чого так за
рiвненькi та щоб невеликi добре платили, - бiс його зна. Бачиш, панти у
китайцiв - це першi лiки протi© всяких хвороб. От, скажiм, як умiючi©
приготувати, то й старого дiда потягне женитись... Та й всякi хвороби
лiкують, рiзнi. Тебе ми теж лiкували ними. Атож. Через те вони й цiняться
так. Я дещо у китайцiв вивчився. От. А маленькi, кажуть, ось чим дорогi:
як вельможа вельможi да хабара, то за найлiпший хабар вважають панти. Ото
з рукава й пiдсуне йому нишком. А попробуй ти великi панти сховати в
рукав. Та й сили у молодших бiльше. Колись китайцi скуповували ©х самi тут
i навiть полювати ходили, поки нашi не вiднадили. А тепер власть
заготовля ©х органiзовано та й збува в Китай за золото... Та чого це
наших нема ? Ходiм, бо зiпсуються.
Забрали панти й пiшли.

- Це вже на цiм солонцi - хiба як дощ пройде та зми дух, - тодi буде
дiло.
На стежцi зустрiли Грицька й Наталку верхи. Тi навiть не здивувалися,
побачивши. Лише Грицько запитав:

- Хто?
_-_ Та хто ж, як не вiн, - кинув дiд на Григорiя.
- Обидвi?
- А то ж як. Поганяйте та чепурненько все заберiть.
__
_Сiркове чаклування_
Вдома була розвага. Старий, як жрець, заходився священодiяти з пантами.
Звелiв напалити пiч. Тим часом обмотав панти марлею. Майстерно так. Всi
спостерiгали, а старий повчав.

- Стiй, а м'ясо посолили?

- Посолили. Все як слiд, ще й нагнiтили добре.
- Гаразд. Головне, слухай, ти, синку, це тобi десь здасться. Панти ж,
бачиш, м'якi, а ©х треба зробити твердими, бо засмердяться i пропадуть. То
ж ранiше ©х заварювали по-китайському. Але то довго й марудно i треба
китайського терпiння. На базi - там "лiктричеством", так до бази, бач,
далеко, сiм раз попсуються. А у нас простiш, по-нашому... А як там у печi?
В печi трiщало. Щедро накладенi смолянi дрова горiли дружно. Розпiкали.
- Отож, як панти припсувались трохи, ©х дутиме i вони репнуть, - тодi
треба, як ковбасу, поштрикати ©х голкою, щоб зiйшла порча. Вони ж бач,
повнi кровi, а кров псу ться швидко. Затужавити панти, цебто зробити ©х
твердими, мало хто зможе, це велике дiло. А от паш спосiб - це секрет. Ми
©х, як хлiб, печемо...
Коли нарештi пiч добре розпеклась, старий велiв геть вигребти весь жар,
а тодi всунув у пiч руку, потримав, покрутив головою:
- Зайве, хай прочахне. За десять хвилин:
- Ану, Наталко, як там? Можна?

Наталка всунула руку:

- Хтозна...
Тодi попробував дiд, скрутнув головою.
- Ану, ти, козаче.

Григорiй засмiявся:

- Було б же термометр узяти. Яку вам температуру треба?
- Е, термометр тут нi до чого. Тут якi панти, таку й температуру треба.
Треба угадати на дух, рукою.

Нарештi дiд уловив момент i "посадив" панти. Закрив заслiнкою i глянув
на сонце - закарбував час.

Пiсля того Григорiй з Грицьком ходили на мар "ховати iзюбрiв". Викопали
яму з метр завглибшки i дiстались до криги. Суцiльна крига. Викопали поруч
i другу таку. Теж крига. Потiм допхали сюди кадовби i поставили ©х в цi
природнi льодiвнi. Зверху добре привалили колодами, гiллям i камiнням.
Добре накрили. Вiд сонця i вiд звiра.
А Наталка знiчев'я вчиняла батьковi допит:
- Ви, тату, обманю те, що це Григорiй убив.
- От, ма ш. А то чого?

- А того, що один же битий з гвинтiвки, а другий з вiнчестера.
- Ну, як ти така збiса хитра, що й батько вже брехун...
- Нi, але скажiть.

- Та я ж сказав.

За якийсь час панти урочисто вийняли з печi. Розмотали марлю... I аж
замилувався старий Сiрко:
- Нi, таки тобi фарт, козаче! Ти взагалi щасливий. Я ж на тебе задумав.
Панти стали наполовину тоншi, та зате були уже твердi, як кiстка, i
чистенькi, оксамитнi зверху.

Грицько з Наталкою ледве дочекались сво © пори.

_Щастя, як трясця_
_-_ Щастя, як трясця, як нападе, не скоро покине, - казав Сiрко. - Ось
побачиш, дiло пiде. Це фарт. Почався фарт - не зiвай.

Фарт - це щастiння, слiпа фортуна. Мабуть, нiхто так, як мисливцi, не
поклада ться i не вiрить у щастя. А такi корiннi - особливо. В щастя вони
вiрять, як у долю, як у Бога, i нiщо тую вiру не може похитнути. Мисливцi
взагалi забобоннi. А життя ©х пiдтриму з усi © сили. Коли почалося щастя,
фарт - не лови гав.
Удосвiта старий Сiрко розбудив Григорiя.
- А вставай-но, синку! Вдень доспиш. Квло хати стояли сiдланi конi,
вiрьовки на сiдлах. По©хали. Григорiй не питав, як завжди, знав, що
неспроста. А дiд чув уночi, як тричi поспiль вистрелило. Там, на Голубiй.
Коли Григорiй висловив був думку, що, може, не вони або й могли
обмилитися, Сiрко покрутив головою:
- Там Наталка.

I так це було сказано, що нiякого сумнiву не могло бути.
- Вона двiчi вистрелила. Щаслива вона в мене. Коли при©хали на той
другий солонець, бiля берега сидiли Грицько з Наталкою, бовтали у водi
босими ногами.. Чекали.
- Чого ви пригнали?! - це Грицько. - Пусте дiло! Оця напсувала...
Вчинила стрiлянину по комарах.

Старий Сiрко посмiхнувся в вуса: бреши, мовляв.
В хатi було двi пари пантiв. А бiля рiчки в травi - двi тушi.
Дорогою, смiючись, Грицько розповiдав беззлобно, як його сестра
пiддурила. Умовилися стрiляти заразом. Як стануть зручно, тодi й
стрiляти... А сама стрелила двiчi, "на ходу"... Ну, а вiн уже пальнув у
собачий слiд.
Наталка щиро виправдувалась, що не втерпiла та що, "якби не стрелила, -
було б гiрше". I розповiдала жваво, з захопленням, як все було. Григорiй
слухав, дивився на не©, i йому аж моторошно було трохи: "Яка запальна!
Хижа! Нi, не хижа, - дикунка. От. I в нiй кров бурха так, як i в кожно©
тварини тут, як у пантери, чи в рисi, чи в тигра".

Але це було хвилину. Дiвчина якось урвала на пiвсловi i далi iшла
мовчки вже. Але задоволена, як переможниця.

Старий Сiрко, перш нiж покинути солонець, пильно оглянув його, висловив
здогад, що було цю нiч там щонайменше чотири бики i стiльки ж самиць.
Грицько й Наталка признались, що дiйсно було аж чотири пантачi i три
самицi. I тi, що втекли, були наче лiпшi, але цi були ближче.
- Нiчого, дiтки. Добре! Дуже добре. Тепер пождем. А там Бог дасть,
може, дощ. А там, може, й ще добудем що.

__
_Золотi арабески_
Зiпсувавши солонцi, вони кiлька день не пантували. Але знайшли собi не
менш цiкаву розвагу: "лучили" рибу.

Вдень косили та гребли сiно, запасали на зимовий промисел, а вночi
"лучили" рибу.
Спустили на воду байду. Приробили вилку i жаровню з товстого дроту, що
валялась у хижi, до байди спереду.

На жаровню накладали сухих смоляних дров, хмизу, березово© кори, ще й
брали запас з собою в байду. Брали трохи гасу, ость, рушницi про всякий
випадок, i втрьох - Грицько, Наталка й Григорiй - рушали на рiчку.
Байда тихенько пливла за течi ю. На носi байди горiла яскрава ватра, -
навколо вiд того було ще темнiше, - так в темрявi та тишинi рухалися з
дивним смолоскипом. Мiсцями, де було глибше i де риби було бiльше, -
пiдкидали палива ще й бризкали гасом. Полум'я вибухало фейерверком,
розсипаючи iскри.

Це були дивнi ночi. Це була велика втiха для Наталки. А ще бiльша,
може, для Григорiя. Наталка бiльше була з остю i iншим не хотiла
вiддавати. Григорiй охоче вiдмовлявся вiд сво © "черги" на ©© користь,
мотивуючи тим, що в нього "руку крутить", - i мав з того вигоду. Вiн сидiв
на кермi i стернував тихенько дрючком i дивився на не© скiльки хотiв.
Милувався. Впивався, п'янiв вiд того споглядання. А вона не помiчала.
Занiсши ость навiдлiг i зiгнувшись, мов пантера, вдивлялась гострим
бистрим зором у глибiнь. Химернi блищики танцювали на ©© розчервонiлому
обличчi, повному невимовного захвату. Пасемко волосся трiпотiло i
золотилось над бровами. Блискавичний удар - i Наталка трiумфу ... Викида
в байду здоровенного тайменя або меншого х а р ю з я. Вибирала все
найбiльшу i била влучно.

А Грицько пильнував вогню. Коли вiн хотiв i собi взяти ость, вона його
благала:
- Грицю, братику, хай я ще... Ось iще, iще трiшки...
Нарештi передавала з жалем йому ость, заступала його коло вогню. Але не
могла втерпiти i перехилялась слiдом за братом, пильнуючи. Тодi Григорi вi
важко було держати байду рiвно, але вiн напружував усi сили. Коли Грицько
давав хука, Наталка хвилювалась. За другим разом - проганяла i заступала
сама. Григорiй радiв з того. Спостерiгав годинами. Гнучка, як вуж,
грацiйна, як мавка, вона та©ла в собi дивну силу, ця дiвчина. По днання
дiвочо© краси та чар з дикiстю майже первiсною, неприступною.
Ось зiгнулась помалу i враз розiгнулась, мов сталева пружина з дзвоном.
Ость, пробивши рибу, черкала по камiнному дну.
А раз помилилась i вгородила ость замiсть риби в пень. Довго вони
крутились на однiм мiсцi заякоренi, не можучи висмикнути ость. Десь за©ло
в сирому деревi. Наталка хвилювалась, гнiвалась, хотiла тут же роздягатись
i лiзти в воду. Забула, з ким вона. А коли Григорiй мовчки, спокiйно полiз
у воду, скинувши лише сорочку, вона якось слухняно поступилась йому в
цьому. Ба, гукала на нього i командувала, - думала що то батько. Енергiйно
допомагала йому, вказувала, з якого боку краще йому пiдiйти, тощо. А як
Григорiй, звiльнивши ость, пiдвiвся i зустрiвся очима, Наталка вмить
спалахнула, здивувалась. Почервонiла, зламала брови i вiдвернулась.
Дивовижна, химерна дiвчина!
То були дивнi, чарiвнi ночi в казкових первiсних пралiсах, на бистрiй
мерехтливiй водi, на чорнiй водi з золотими арабесками.
На свiтанку вони пхалися проти течi© у три пари рук i причалювали бiля
хати. Мокрi, втомленi, закуренi сажею, але щасливi.
__
_ЧАСТИНА ДРУГА_
_Роздiл сьомий_
_MEMENTO MORI___
Над Голубою паддю, над горами лiловими, над буйними нетрями стояв
слiпучий сонячний ранок, граючи всiма кольорами веселки. Мiльярди перлин
мерехтiли на всьому, випромiнюючи маленькi сонця, розсипаючи спектри, на
лапатiм листi дубiв i лiщини, на травах, на квiтах, на тисячолiтнiх,
укритих мохом пнях i колодах i на вершинах височенних кедрiв та осик...
Вони мерехтiли там особливо, як вогнистi краплини; часом одривалися
нечут-но i лет''ли вниз, блискаючи межи стовбурами i прошиваючи синiй
холод глибоких сутiнкiв гущавини.
Буйна роса була на всьому, тяжiла гронами, згинаючи стеблини трав та
одгортаючи пелюстки квiтiв. Було напрочуд тихо. Нi шелесне лист, анi
ворухнеться травинка. Тiльки веселкова мерехкотнява...
Наталка стояла на кладцi з рушницею i, трохи зiгнувшись, дивилась у
воду нерухомо, - пильнувала т а й м е н я, що вiд двох днiв заволодiв
увагою цiло© ©хньо© колонi© i що його вони завзялися встерегти, змагаючись
мiж собою. Здоровенний таймень. Вiн жив межи великими кам'яними брилами в
водянiй прiрвi i лише iнодi показувався на чистих мiлинах, бентежачи
мисливськi душi, але не давався нi на якi хитрощi - зникав враз, як тiльки
тупне хтось на березi, нiби вiдчував небезпеку. Весь iнтерес цього
надзвичайного полювання полягав у тiм, що тайменя тяжко було пiдстерегти,
а ще тяжче було встрелити в водi: тiльки пущена всторч куля могла досягти
мети. Пущена ж пiд кутом куля тьохкала об воду, робила рикошет i дзижчала
геть як несамовита, нiби вiд болю, що забилась об воду. Та таймень не
давався анi на пострiл сторч, анi пiд кутом.
Наталка заповзялась на нього особливо - така вже вдача: як що
заволодiло ©© серцем, то вже край. Тепер ось заволодiв ©© серцем
таймень... Стояла, як статуя, як нежива, i дивилась, не моргаючи, в
глибiнь. По обличчю, по очах ©й бiгали сонячнi зайчики, нiби намагаючись
©© розсмiшити або зiпсувати полювання, - смiхотливi зайчики, вiддзеркаленi
хвилями.
В такiй же позi i теж з рушницею стояв Гриць на скелi, що випнулась
далеко над водою.
Григорiй, що облишив уже цю розвагу... Не тому, що до не© треба було
китайського терпiння, а тому, що був такий чудесний веселковий ранок, а
ще, може, тому, що в того дiвчиська по очах i обличчi пустували
надзвичайнi сонячнi зайчики, перекочуючись, мов плями живого срiбла. Сидiв
собi отак на перекипенiй бандi посеред осяяного сонцем подвiр'я, пiдставив
пiд сонце розхристанi груди i дивився на той цiлий свiт слiпучий. Тиша
була на свiтi, i тиша була на серцi, i мерехтiння-мерехтiння...

Чомусь згадувався Врубель з його веселковою палiтрою. Царiвна Лебiдь...
I той розбитий "Демон" з поламаними крилами i печальними очима... Тiльки ж
нi! Нема того генiя, щоб передав ось цю буйну симфонiю блиску i
спектрального шалу, i тi © радостi - буйно© радостi життя й цвiтiння, -
анi отих невидимих крил у серцi, що виростають... А надто ж того
воскресiння, отого пришестя людини на цей свiт, - i вже не в свiт нудьги,
брутальностi i одчаю (те все зосталось позаду, як в туманi), а в свiт
веселкового сяйва, безмежного радiсного спокою i щастя... Дивне почуття
володiло ним. Воно ним володiло вже вiд багатьох днiв, вiдколи вiн пiрнув
у цей первiсний, незайманий, напiвказковий свiт i ставав помалу сам його
часткою мимо сво © волi - часткою цього блиску, i шалу, i радiсного
спокою, i цiло© цi © симфонi© буття, що поза нею, здавалось, нема вже
нiчого iншого i нiколи не було. Почуття те дивне стосувалось минулого.
Його не було. Так, було лише марево, був химерний сон. Туманна фiкцiя,
видимiсть свiту. I вiн був там ще тодi, коли ще не народився на свiт
взагалi, коли ще не жив, як людина, а жив, як iнша iстота. Раптом!..
Що це?!. Далекий грiм? Вiтер?.. Знову...
Григорiй схопився, вiдчувши, як в нiм закалатало серце.
Вiтер виростав в ураган з блискавичною швидкiстю. I раптом скажено
загримiло, заревло, аж по задвигтiла земля, пiшов вiтер по нетрях i по
всiй Голубiй падi, з дерев посипались блискучi сонця - цiлий зоряний
дощ...
Потрясаючи землю, потрясаючи нетрi, низько над кедрами заклекотали
машини - велетенськi, чорнi проти сонця, потворища.
Лiтаки! ! . Шiсть... вiсiм... вiсiм... чотиримоторових велетнiв!
Собаки заскавулiли i кинулись врозтiч. Потiм позбiгалися на пагорбок i
зчинили несамовиту гавкотняву. А Рушай сiв на хвiст по-вовчому, пiдняв
пащеку i тоскно завив.
Лiтаки прогримiли над табором i вже летiли низько над паддю,
перехиляючись то на одно крило, то на друге. Щось, далебi, шукають...
Вiсiм велетенських невиданих тут птиць пливли по блакитнiй долинi,
заглушаючи все сво©м ревом, а пiд ними, по марях, по зеленаво-синьому,
срiблястому вiд роси килимовi пливло вiсiм тiней: спершу - великих
чорних... потiм менших сизих... фiалково-синiх... синiх.. Пролетiвши падь,
лiтаки звернули упоперек i так само пiшли низом, перехиляючись. Далi...
Далi...

Приголомшений Григорiй стояв посеред двору як вкопаний. Вiдчував, як у
грудях скажено билося серце. Так, нiби його кинуто з височенно© скелi на
землю, в провалля. Змiшане почуття тривоги, здивування, скаженого руху,
неспокою... - цiла буря найдивовижнiших почувань та асоцiацiй опанувала
ним. Помалу буря уляглась, а натомiсть росло невиразне, бентежне
передчуття чогось страшного. Вовчий iнстинкт прокинувся, як у того Рушая,
i вiщував недобре.
Вiн тормосив чуба, хмурив брови i стояв так посеред двору, дивлячись в
блакитний обрiй, де в сонячнiй iмлi зникли лiтаки. Мов загiпнотизований.
Навiть не бачив, як осторонь, оддалiк стояла Наталка i широко
розкритими очима дивилась на нього. Дивилась з тривогою, притиснувши руку
до грудей.
Не лiтаки приголомшили те "дiвчисько". Лiтаки ©© здивували, але й
тiльки. Нi, далебi, щось iнше вразило ©©. Якийсь iнстинктивний вiдрух, чи,
може, страшний здогад, а чи десь незбагненний жах, - хтозна...
Вона дивилась на нахмуренi Григорi вi брови, на стисненi щелепи i
намагалася рукою стримати серце.

А ранок стояв сонячний, мерехтливий, запишаний перлами i веселковими
барвами. Усмiхнений, золотий ранок.


_Тунгуз Пятро Дядоров_
Того ж дня в обiдню пору до табору завiтав ще один несподiваний гiсть.
Саме збиралися обiдати, як завалували собаки i кинулися в гущавину.
Наталка спинила собак криком, - вони повернулися i полягали бiля не©,
гарчачи та наставивши вуха в нетрi, що вкривали схил сопки.
Там по крутому схилу, чiпляючись за кущi, спускалась людина. В хутрянiм