Багряний I. Тигролови

гущавинi), то вони ходили i, де тiльки були добрi люди, - там i пили
медовуху або спирт. I хоч людей було рiдко, зате пили подовгу, -
пробували, в кого мiцнiша. Отак учора надудлились в кривого Терешка,
вони... "iшли собi на смерканнi i шукали лiтака".
- Коли гульк, - оповiдав Тищенко, - стоять? Чорнiють! Лишенько -
ведмедi! Ми за бердани - i давай поливати. Били, били... таку стрiлянину
зчинили! А далi я й питаю: "Судаков, скiльки дураков?" - "Два!" - каже
Судаков. Бо ми ж тi© пеньки так порешетили... Судаков притакував п'яно
головою:

- Верно, Макаруша!.. Ето i сть головокруженi от успехов...
Стр льньом-ка!

I вони "стрiляли", черпаючи спирт просто з туязя. Уранцi хлопцi
вирушили назад, вгору по Мухенi. А дiставшись до вершини, уже пiшли пiшки
додому. Тi ю самою стежкою. Григорiй прагнув скорiше додому.
__
_Роздiл восьмий_
_ОСIНЬ У ТАЙЗI_
_Коли достига виноград_
Непомiтно минало лiто. Промайнуло, як один погожий день, i надходила
осiнь. Золота осiнь, коли достига виноград у тайзi, коли набряклi
червоним соком грона його обтяжують лози, випромiнюючи сонце увiбране в
себе i вiдбите в блискучих росинках.
Пiсля пантування хлопцi пробули вдома лише п'ять днiв, то й тi п'ять
днiв косили траву на старiй пасiцi, кiлометрiв за десять, "за харч",
мовляв Грицько, кепкуючи. А накосившись досхочу, Грицько з Григорi м
вибули вдвох на верхiв'я рiчки Iман.

Старий з дочкою порався вдома на пасiцi - брали мед. А потiм зiбрався
везти панти та й дещо зробити для осiнньо© й зимово© "кампанi©": то умови
поскладати, то взяти авансом шкiри, чобiт чи там ще чого. А хлопцям звелiв
з'©здити на Iман та й поробити все, що треба. А що треба, то вже Грицько
зна .
За цi днi вдома Наталка ще бiльше наче зчужiла - сторонилась Григорiя.
Чи то зумисне, чи то так виходило, але все десь обминала i була якась
задумана, сумна нiби. Тож Григорiй зрадiв нагодi помандрувати десь подалi.
Хай, може, воно в нiм уляжеться, лихо оте його, хвороба ота. А коли хлопцi
вiд'©хали, забравши з собою Нерпу з Руша м, Наталка стала ще сумнiша.
Iнодi така сердита, що навiть на Заливая гнiвалась. Заливай лишився вдома,
хоч поривався був разом з iншими побiгти, та господиня його не пустила.
А подеколи на не© несподiвано находило, i вона дурiла чи пустувала, як
мала дитина. Стрибала з Залива м на рiчцi по камiнцях, поки котресь не
плюхалось у воду з усього розгону; гуляла з ним у палочки-стукалочки, а то
й стрибали разом через високу лату наввипередки. Чисто дiвча мале. Або
ставала на колоду i, приклавши руки до вуст, викликала мавок у горах,
дражнилась, - кричала дзвiнко i дослухалась, як ©© голос повторювався
безлiч разiв. Заливай i собi гавкав, а йому вiдповiдало кiльканадцять псiв
одразу. Здивований пес аж поривався туди, щиро переконаний, що це з ним
перегавку ться цiле собаче товариство.
А то десь зникала на цiлого пiвдня - десь лежала чи блукала в лiсi, а
приходила з вогкими очима i тиха така, слухняна, лагiдна.
Мати бачила все, дивилась на дочку пильно, зi смутком, але нiчого не
говорила. Розумiла - дiвчина на порi, от i нудиться. Такий вiк дiвочий.
Сама не зна , чого ©й треба. Теж була такою.

А раз мати запропонувала ©й:

- Може б, ти, доню, по©хала до тiтки в Ки©в та погостила. (Така думка -
там i хлопцiв, i дiвчат доста, хай покрутиться межи людьми, подурi ).
Пам'ята ш, як ти ©здила торiк улiтку, саме оце, як виноград достигав?
Наталка обiйняла матiр i засмiялась:

- Нi, мамо! Чого я там не бачила? Я хочу бути коло вас.
- Вiдколи це ти стала такою мамiйкою?
- Отак! Чого це думають всi, що я така сердита та негарна? Хiба я така,
мамо?
- Та нi. Тiльки ж i не мамiйка ти.

- А от i мамiйка! Менi iнодi вас так шкода. От ми ©здимо та й ©здимо, а
ви самi вдома. I скуча те, ажи? Як i я iнодi без вас...
- Дитино моя хороша, - радiла мати. - А може, таки по©хала б до тiтки?
- Нi, нi, мамо! Нi, ой нi, нi!

I обiймала матiр, i обертала навколо себе.
__
_Весела робiнзонада_
А хлопцi ©хали собi на пiвдень схилами Сiхоте-Алiня. хали довго
(чотири днi), поки не прибули на мiсце. Крiм рушниць, харчiв тощо, мали
при собi ще двi коси примкнутi.

Там, де в Iман впада широка та буйна притока Араму, нижче рiчок
Улахези та Санчихези, стояв на невеликiм джерелi невеликий барак. Це давня
Сiркова за©мка. Тут хлопцi й отаборились. I жили собi безжурно, весело. Як
два Робiнзони. В тайзi була пустеля щодо людей, - на сотнi кiлометрiв не
було нiякого житла, хiба, може, де живий який манза-звiролов. Лише за сто
кiлометрiв угору було селище старовiрське, невелике, хат на десять, що
звалось Диди. "Хто куди, а я в Диди" - жартував Грицько. А вниз - до само©
залiзницi майже, - пустеля, на цiлих двiстi кiлометрiв. Там, нижче на
Iманi, багато лiсозаготiвельних баракiв, але влiтку вони пустують, i лише
зимою набива ться туди люду. Але то там. А тут i взимку пусто,
лiсозаготiвлi сюди не доходять. Хiба тiльки яка експедицiя про©де вгору,
або старовiри по льоду по©дуть вниз до мiста Iмана.
А нетрi тут первiснi i незайманi, як, далебi, нiби в цiлому Зеленому
Клинi. А рослиннiсть як у субтропiках, думав Григорiй, спостерiгаючи
флору. Вiн пригадував географiчну карту, i виходило, що вони десь на рiвнi
Сочi або Севастополя.
Отут i жили. Нiкуди не квапились, пеклись на сонцi, годували комарiв та
гнуса, ловили гачком рибу (для смiху), стрiляли качок iнодi для
стрiлецько© вправи. Качок було тут чимало. Насiдають рядочком на смужцi
рiнi, межи бистрою водою та кущами, i пишаються. Котрi були ближче, хлопцi
не чiпали, не цiкаво, котрi далеко, метрiв за триста - чотириста, -
стрiляли "всидячку". Особливо цiкава була качка, так звана клоктуша -
японська качка, дивна сво©м оперенням.
Так i жили, тiшились. А межи цими дiлами так, для розваги, виконували
батькiв наказ, - косили сiно по сопках, по галявинах над Iманом i
заготовляли с а м о л о в и, - пастки такi. А як у них календаря не було i
поспiшати було нiкуди, бо в шию нiхто не гнав, то вони й не квапились.
Накосившись або нагрiбшись, сидiли вдома, проти сонця голяка i стругали
химернi палички з зубчиками та плескатi кiлочки з зарiзами. В цiлому два
таких кiлочки i прутик становили пристрiй, т. зв. тунгузьку насторожку.
Проста i воднораз так хитро придумана, що аж дивно. Склади два кiлочки,
поклади межи ними прутик з вирiзами, а тодi пiдстав пiд колоду - колода,
пiдперта цим пристро м, сто©ть i стоятиме хоч рiк; та досить торкнути за
прутик, як кiлочки розпадаються i колода пада . Це тунгузька плашка.
Зручна тим, що кiлочкiв можна наробити цiлий мiшок i носити з собою, а
колод уже в лiсi досить. Яку хоч пiдiпри, - i вже тобi самолов. Знай
тiльки, де поставити та як i чим наживити. А то ще "кульомки", але ©х
треба робити на мiсцi... Це все для дрiбного цiнного хутряного звiра i
такого, що рушницею в цiм лiсi його не добудеш, як от колонок, с о л о н г
о й, куниця, харза (сестра куницi), горностай тощо. А заготовляють i
кладуть на мiсце цi всi причандали заздалегiдь, ще з лiта або з ранньо©
осени, щоб вони там облежались, щоб набрали мiсцевого духу, щоб потiм
звiрок не сахався, як самолов наставлять. Це все розповiдав Грицько сво му
помiчниковi, щоб знав, що й до чого.

Робота була не важка, харчi добрi, - тож хлопцi жили собi, як на
вiдпочинку. Днi спершу лiчили, робили затiски, потiм збились i вирiшили
чинити за дiдiвським правилом - "врем'я само покаже" та "якось-то воно
буде".
Настругавши паличок доста, щодня сiдлали конi й ©хали непрохiдними
нетрями, де сам дiдько ногу зломить; у вiдповiдних мiсцях вирубали метровi
товстi колодки, розколювали ©х i так клали, зверху клали набiр паличок, а
на деревi, поблизу, робили добру затiску. Так помалу зробили рейд
кiлометрiв на сорок. I нарозтикали таких паличок та наробили затiсок до
лиха. Затiску од затiски видно. Оце й дiло в них.

Так не оглядiлися, коли минув мiсяць - надiйшла уже справжня осiнь, з
прозорим небом, з ранiшнiми морозами, з iне м на травах, з павутинням на
всьому. Достиг виноград i хлопцi щодня набивали оскому так, що не могли
нiчого ©сти.
__
_Бог кохання_
А в нетрях уже ревiли iзюбри. Надiйшла золота пора - пора кохання.
Могутнiй дивний бог вийшов на золотi, осяянi вечiрнiм сонцем бескеття, i в
рожевiй iмлi надвечiр'я оголосив ©© прихiд - просурмив на всi чотири
сторони i стоголосi луни рознесли той клич по всiх усюдах:
"Любiться! Шалiйте! Божеволiйте! Бийтеся за не© - за любов! Протинайте
один одному груди! Ламайте костi, збивайте роги!.. I берiть, берiть тих
мрiйнооких самиць за правом сильного! Любiтесь! Множтесь!.. Слава
хоробрим! Слава сильним!"
I котились стоголосi луни, реготали потужно в нестямi бескеття. Ревли
iзюбри. Мiсячними вечорами, млосними ранками, тьмяними, мрiйними
надвечiрками. Шелестiли нетрi, тамували шаленi вибухи нестримно© жаги i
охороняли бо© лицарськi та смертельнi змагання за право на любов. I лиш
рев котився далеко - десь з хряском билися вогненнозорi коханцi i дивилися
на них грацiйнi самицi, чекаючи, поки пролл ться кров, i гордий,
нетерпеливий, шалений вiд пристрастi переможець пiдiйде без заперечень...
Чекали й тремтiли, готовi. Хвилювались.
По нетрях, по бескеттях ходив бог з золотою сурмою, бог кохання.
Затикав Григорiй вуха, а бог сурмив, сурмив у них. Ранками i вечорами
Григорiй просиджував цiлi години, впиваючись вiдголосками тi © стихi©.
Було йому тужно.
I кипiла в ньому кров. I хотiлось йому стати i заревти, потрясаючи все,
викликаючи свою долю до бою, i поламати ©© ребра, потоптати ©© ногами. В
лютiм нападi помсти розтрощити ©©...

Думи пливли, як плине вода в широкому Iманi, - гомонить срiбними
голосочками, плюскотить, воркоче нiжно, вабить, вмовля , кличе i утiка ,
хова ться в iмлi.
Над падями, над кряжами стеляться тумани, нiби там ходять дiвчата i
напинають намiтки, хочуть затулити мiсяцевi очi, - нехай не дивиться:
грiх!
Давно було пора додому, i вони були б уже по©хали, бо, мабуть, батько
бурчить уже там, та Григорiя вкусила гадюка, як босi складали сiно, - тож
вони мусили ще лiкуватися. Грицько перелякався був, сам Григорiй теж
розгубивсь, але не показав цього. А вкусив щитомордник - страшна, отруйна
гадюка. Перше, що Григорiй зробив, це пiймав щитомордника i розчавив його.
А потiм став випробовувати всi будь-коли чутi засоби - такi вiдомi серед
усiх тих, кого гадюки нiколи не кусали. Перше - перев'язав ногу ременем
вище колiна так, що вона за яких п'ять хвилин геть посинiла, як печiнка,
аж Грицько перелякався, а з виразки виступила крапелинка кровi. Потiм на
команду Грицько вiдкрив патрон i насипав на ранку цiлий заряд пороху, але
запалювати вагався (ану ж, як одiрве геть ногу) i одмовляв вiд цi ©, хоч i
вiрно©, але тяжко© операцi©. Зiйшлись на тiм, що Григорiй половину пороху
струснув, а половину таки запалив. Йому i в очах потемнiло вiд спалаху.
Але нiчого, не кричав, лише трохи зблiд. Почекали трохи. Нога пухла далi й
болiла, головне, вiд того, що набрякла вiд перев'язу. Не мавши засобiв,
Григорiй, керований зухвалою, але глибокою вiрою в те, що його нiщо не
бере, не брало, то ж не вiзьме й тепер, - наклав на ногу компрес i
розпустив ремiнь. I клали сiно далi, але вже повзувались. До вечора нога
так спухла, що Григорiй не мiг ходити.

Другого дня було гiрше. Григорiй блював, нiчого не хотiв ©сти, але ©в
через силу. Грицько був в одча©, вимагав негайно ©хати, але Григорiй
заспокоював i тримався спокiйно сам. Чотири днi воював органiзм з отрутою.
Це була цiла трагедiя для Грицька - спостерiгати i не мати сили якось
допомогти. Вiн висував силу проектiв - ©хати в Iман, ©хати назад, з'©здити
до Диди до знахарки - i хотiв все негайно здiйснювати, та товариш
спокiйно, але рiшуче забороняв. Кепкував. Наказував. I Грицько, хлопець
неабияко© круто© вдачi, скорявся. Упевненiсть i добрий настрiй друга його
заспокоювали. Кiнчилось тим, що Григорiй був правий - нiяко© халепи з ним
не сталось. Ще чотири днi - i вiн цiлком видужав.
Проте багато днiв вони змарнували.

__
_Коли виру кров_
Хлопцi надумали були вже збиратися додому, як тут прибiг Заливай, а
слiдом за ним при©хала... Наталка. Кiнь пiд нею був мокрий i аж тремтiв, -
тож гнала без сталого вiдпочинку, без зупинок, либонь. А сама... сама була
спокiйна. Побачила iце здалеку, що хлопцi живiсiнькi, i була спокiйна,
весела. А до Григорiя навiть байдужа. Не наближалась до нього, уникала
зустрiчатися поглядами.
хавши назад, зупинились на Бiкiнi, там, де вiн, склавшись iз безлiчi
струмочкiв, тiк уже широченькою рiчкою. Тут стояв курiнь. Тут днювали.
Натрапили на барсовий слiд i ходили полювати, залишивши усiх собак вдома.
В гущавинi на такiм полюваннi собаки зайвi - заженуть десь, i не вглядиш.
Думали так заскочити.
Довго нишпорили, але без наслiдкiв. Так i облишили. Зате натрапили на
цiкавiше...
Уже сонце похилилось на захiд i заходило надвечiр'я, як вони сидiли
потомленi на колодi в гущавинi перед великою галявиною. Вiдпочивали.
Сидiли мовчки. Десь далеко сурмив iзюбр, i луна котилася нетрами. Вiн
починав з низько© ноти i пiдносив ©© дедалi вище, до шаленого боевого
реву-виклику. А у вiдповiдь - тiльки луни.
Григорiй сидiв поруч з Наталкою, У нiм вибухло те, що вiн був приспав
уже. Вибухло з дикою силою, заболiло, застогнало, та вiн сидiв i мовчав.
Слухав, як у скронях товчеться кров. А Наталка байдуже, зосереджено,
замрiяно майструвала щось iз кори. Вправно. Мистецьки. "Почекайте, ось
буде диво".
У не© була вже готова сурма - рiг з молодо© кори, ввинуто© спiраллю,
завдовжки з метр. Тодi зробила пищик, попробувала, застромивши його в
дiвочi губи, - "пищить", а тодi вправила в вузький край сурми. Приклала до
уст i стала чекати задумано. А коли знову проревiв далекий iзюбр, Наталка
нахилилась i, пiдiймаючи сурму вгору, вiдтворила пристрасний, бо вий
iзюбриний рев. Шалений клич. Луни пiшли вистрибом, покотились: туди, на
поклик. Артистична провокацiя!
Секунди бiгли з дзвоном. I раптом пролунала вiдповiдь... Знову
виклик... Знову вiдповiдь... Ближче... Ближче...

Розпалений бик гнав десь, забувши про всяку обережнiсть, ламаючи хащi.
Мимоволi у кожного руки самi намацали зброю, пiдкоряючись стихiйному,
слiпому iнстинктовi мисливця. А Наталка викликала i за кожним разом тихше,
вiддаляючись. I вже чути було, як трiщало суччя пiд ногами розпаленого
рогатого лицаря. Тупiт... Ось вiн, близько, став десь, слуха . Чмиха ...
Наталка мовчить, завмерши, мерехтить очима...
Раптом з другого боку, - i зовсiм близько, - iнший рев. Другий бик!
Поспiшав, видно, мовчки, до ревища двох.

Перший, зачувши, проревiв так, що в Григорiя i серце затремтiло. Не вiд
страху, нi. Не вiд азарту, нi, - вiд почуття в тiм ревi сили, стихi©,
мужностi розпаленого самця, що його пристрасть та ревнощi доводять до
самозабуття, до божевiлля.
Трiщання кущiв. Мить... I ось вiн на галявинi. Близько, ступнiв за сто
лише. Став. Тремтить увесь. Послухав. Чмихнув i. нахиливши голову,
прикрашену могутнiми рогами, копнув землю, а тодi, видобуваючи десь з
звiриного серця першу низьку ноту, пiдносить голову на витягнутiй ши© i
пiдносить ноту. Вище. Вище! Доводить ©© до найвищого напруження, викидаючи
в небо все, що в нiм виру i кипить... I видно, як з розкрито© пащi йому
йде пара, мов дим, над червоними яснами. А око, налите кров'ю,
мерехтить... В цю мить короткий рев, скорiше стогiн, i на галявину
виламу ться другий iзюбр. Став, пирскаючи, копа землю... Тремтять до бою
один i другий. Почали сходитись.
Два демони, двi сили, - втiлення цiлого цього свiту. Стали один проти
одного, витягли вниз ши©, нагнувши голови - рiг проти рогу. Копають землю,
аж вона летить геть, водять боками. Чмихають. Раптом зводяться цапки i
б'ють один одного ногами з ляскотом, iз стогоном... Одного такого удару
досить, щоб пробити людину наскрiзь.
Розходяться, копають землю i знов... Упираються рогами один в одного,
аж лускiт iде.
Григорiй припав до них очима, як i iншi присутнi. Не дихав. А два
красенi, два гордi демони шалiли, стогнали в геро©чних позах борцiв за
любов, за самиць, за право володiти ними. Десь вони там стоять i
дивляться... Григорiй хвилювався. В ньому кипiла кров. Вiн зцiпив зуби,
сидячи бiля дiвчини, бiля свого болю, бiля сво © згуби.

Тут тремтлива дiвоча рука схопила мiцно його за лiкоть, його наче
вдарило струмом, - повернув голову... Але Наталка дивилась не на нього,
вона аж нахилилась вперед, впинаючись блискучими очима в iзюбрiв. А очi,
очi!
Чи це вона йому звелiла натиском руки, чи це було нагле, шалене почуття
ревнощiв, - вiн швидко пiдкинув рушницю i вистрiлив, не здаючи собi
справи.
Мов ударенi блискавкою, iзюбри кинулись врозтiч. Один щез в хащах, а
другий чкурнув просто на них. "Влучив" - майнуло Григорi вi в головi.
Iзюбр, мало не потоптавши, пролетiв над ними, мов вiтер, i подався хащами.
Всi втрьох схопились i, як хорти, подались слiдом. Гнали, пригинаючись до
трави, опанованi непереможним, диким iнстинктом пращурiв. На травинках
де-не-де були краплi кровi...
Довго тропили.

I догнали...
На марi, зав'язши по черево всiма чотирма ногами, лежала горда тварина,
витягши по травi гарну, пишнорогу голову, i зрiдка стогнала. Пiднiмала
голову вгору, вгору на витягнутiй ши©, хапала нiздрями повiтря i знову
клала ©© на траву iз стогоном... I знову...

Григорiя наче хто враз шеминув ножем у серце: "Це ж ти! Це ж ти так...
Зацькований... Ось так..."

Зацькована, смертельно поранена тварина, не в силi видертися, в
останнiй агонi© пiднiмала голову високо i дивилась, дивилась здивованими
вогкими очима на сонце... З нiздрiв, разом з повiтрям вилiтали кривавi
росинки... А потiм клала тую голову на траву iз стогоном - "у-ф-ф!!."
Григорiй миттю пiдняв рушницю i вистрiлив. Повернувся круто i пiшов.
Пiшов. - "Ще не хватало, щоб тебе живцем вовки гризли". Бачив лише, як
тварина, немов ударена громом, рвонулась, вихопилась iз багна усiма
чотирма ногами i впала набiк нерухома.

- Куди ж ти? Куди ти?! - гукала до нього. Але вiн, не обертаючись, iшов
далi. Навпростець. А в очах...

А в очах йому стояли сльози.

* * *
З того iзюбра, з нiжок, пiзнiше Наталка пошила собi унти, лапчатi.
Чотирьох нiжок було мало - це лише на один унт, - але вона добавила ще
чотири вiд тих, що були з пантування, i пошила. Розцяцькувала ©х
горноста вими снiжинками, оторочила риссю. А наставку шовкову, чорну,
вигаптувала жовтою i червоною заполоччю. Але цi нiжки були замiтцi серед
iнших, глянеш - одразу видно: то лiтнi, а це осiннi - "ревiчнi", з тi ©
пори, коли iзюбрi дурiють з пристрастi... i гинуть.

_Роздiл дев'ятий_
_ЗИМА_
_Перед великим полюванням_
Пiшли снiги. Вдарили морози. Тайга вбралась у новi шати. Осiнь тут
золота, але швидка, коротка. Уже в жовтнi почалась зима. Зайшла пора
бiлкiв'я - гаряча пора для мисливцiв - пора полювання на вивiрку та на
всякого хутряного звiра.
Коли б iшлося тiльки про полювання та про екзотику, ми б тобi, читачу,
розповiли, як мисливцi нашi здобували рисiв, ловили колонкiв та солонго©в,
капканили вовкiв; розповiли б i про те, як вони стрiляли вепрiв. Але не
про те мова йде. Скажемо тiльки, що вони тим i були зайнятi. Зразу, як
пiшла ходова вивiрка, пiшли за нею по нетрях i нашi мисливцi, здобуваючi©
в день то тридцять-сорок штук. Так днiв п'ятнадцять навздогiн. Зайшли
грець його знав куди. А ходова вивiрка - це та, що мандру (мiгру ) цiлими
армiями, з краю в край, шукаючи лiпших харчових баз, переходить рiвнини,
переплива рiки - i йде, йде. I от в момент, коли вона дозрiла хутром
сво©м, iдуть по не© мисливцi.
Але й бiдкувавши i iншого звiра здобувавши, вони все чекали на момент -
на справжн полювання, на путн , на те, що стряса всiма нервами, але й
да великий заробiток.
Вiдполювавши ходову вивiрку, повернулись i кинули жереб, куди кому йти
на мiсцеву та й на iншого звiра, - чи батьковi з Наталкою на Голубу, а
Грицьковi з Григорi м на Бiкiн та Iман, чи навпаки. Хлопцям Випало на
Бiкiн та Iман.
З морозами та снiгами i мисливцi вбралися у новi шати. Уже не взували
iчагiв, а взували унти "половинчатi", а зверху ремузи - шкiрянi холошi,
напущенi на унти i пiддерезанi пасом, щоб не набивався в унти снiг. Поза
тим одяг у них був майже лiтнiй, бо у важкiй одежi по нетрях не ходитимеш,
зiпрi ш, хоч би й на п'ятидесяти-ступневому морозi. Лише возили з собою к
о з л я к и про всяк випадок: як де зупинятись ночувати - то одягати.
Григорiй у мисливствi намагався забути про все - про свою дурну долю,
про невiдоме майбутн ; намагався не дивитися вперед, забувши про весь
свiт. Хай, все одно, там нiчого не видно. Лiпше не думати, жити, поки
можна, дихати, дивитись на сонце, що слiпило геть, сяючи та мерехтячи в
снiгах, пiдставляти груди пiд вiтер, слухати, як шумлять кедри
верховiттям... Часто, заслухавшись того шепоту, тi © казки зимово© та
замилувавшись вивiркою, забував навiть, що йому саме в не©, в ту вивiрку,
треба стрiляти. Вивiрка з того мала користь - рятувалась вiд смертi.

Хлопцям у мисливствi спершу велось кепсько. Було багато снiгу. I хоч на
кедрах та лiщинi було сила горiха, проте вивiрки мiсцево© було мало.
Ходова ж, пройшовши, не тiльки не затрималась, а й потягла з собою десь
навiть мiсцеву. Колонок зiйшов десь з осенi ще - в нетрях було мало мишi,
тож пiшов десь на рiвнину за нею. Де-не-де трапиться слiдок - нiби хто
потикав трьома пальцями, складеними пучкою, - ланцюжок на снiгу - то
нишпорив колонок. I то понад джерелами, де менше снiгу. Але даремно
старався з усiх сил Рушай вiдшукати його, - колонок гулькне пiд снiг i там
ходить собi по дуплянках та по камiнних розсипах.
На Iманi хлопцi попiдiймали - тобто настановили - всi тi самолови, що
заготовили були з лiта, i з тим пiшли на Бiкiн, назад. Там - лiпше.
Старий Сiрко з Наталкою повернулись на Бiкiн теж. Воно на Голубiй було
й нiчого, та Наталка в одну душу - на Бiкiн та й на Бiкiн. I сниться ©й
той Бiкiн. Там, мовляв, лiпше. На Голубiй вони трохи пополохали вепрiв та
закапканили три рисi. А одну Наталка пiймала живцем.

Довго гнала вона ©© "взрячку" по снiгу. Цiлий день. Оце зажене на
дерево, вiдiйде i чека , поки вона знову зстрибне на снiг, а тодi знову за
нею... Поки не втомила остаточно. А далi навернула ©© на широку падь, дала
©й вибiгти на чисте, та як припустилась слiдком на лижвах, мов вiтер. Не в
спромозi втекти уже, - рись перекинулась на спину черевом вгору, випустила
пазурi i зайняла так оборону. Наталка швидко скинула лижву з право© ноги i
спокiйно поставила ногу рисi на живiт. Нога взута в дебелий унт, а в
серединi ще й товста козуляча панчоха. Рись вхопилась мертвим похватом за
унт, вгородила в лосину шкiру пазурi та так i заклякла, не випускала. Ба,
вона хоч i хотiла б випустити, то вже не змогла б. Ноги зiмкнуто корчем од
страху i лютi, а пазурi в'©лись в шкiру, i ©х годi вже було визволити так
просто.
Та з тою риссю не повелося. Коли Наталка вже на таборi скидала унт
разом з риссю, тая вража кiшка хапнула ©© пащекою за ногу. Прокусити - не
прокусила шкiряну панчоху, але Наталка скрикнула вiд несподiванки. Налетiв
Заливай, як демон, i без нiякого попереднього слiдства просто задавив тую
рись, та й уже. Наталка i не шкодувала. Взагалi ©© щось нiчого не
цiкавило, ©© тягло на Бiкiн.
А на Бiкiнi знайшли сво©х, що вже були тут. Тут вони й полювали гуртом.
Було багато страшного. Було багато веселого. Було багато радостi й
смiху... Але хто про це зна ! Наталка бавилась, як мала. Там, де треба
було серйозностi, вона дурiла. Псувала iнодi полювання, але нiтрохи тим не
журилась. Вона була навiть смiлива, як дитина, бо ©й, либонь, невiдоме
було почуття страху. Лише Григорiя вона боялась. Та вiн з тим звикся. Вiн
i з того вже радiв, що вона тут.
Нiколи не забути йому одного епiзоду з цих днiв, що був у нього з нею,
з цi ю дикункою, зв'язаний.

__
_Цiною дружби. "Злодюжка"_
Якось пiшов вiн бiдкувати з дубельтiвкою. Далеко зайшов i ходив собi по
кедрачах, задравши голову, непомiтно заходив все далi й далi. Часто стояв
i, замiсть стрiляти, дивився, як вивiрка пора ться з биркою... I згадував
того бурундучка, що вiн його пограбував колись, як ще вперше опинився в
тайзi. Як то вiн тепер пожива ?.. А коли вже мав вертати, то було не рано,
несподiвано почув трiскотняву, якийсь пiдозрiлий шелест. Глянув - на нього
йшла цiла череда якихось тварин, нишпорила. Григорiй хвилинку подумав,
побачив височенний виворотень поблизу i вмить видряпався на нього. За
хвилину те мiсце, де вiн щойно стояв, i навколо нього захопили вепри. Вони
нишпорили пiд снiгом, хрумкали, чавкотiли, розмелюючи щелепами кедровi
бирки i вибираючи горiхи. До лиха ©х! Тут були i невеликi пiдсвинки, i
великi вепри. А один був здоровенний, як бугай, - ходив у центрi, а все
менше сновигало навколо нього, вiн, як гора, межи всiх. Григорiй збагнув,
що це i отой сiкач - отаман вепрячий. що про них розповiдають страшнi
речi. Тут лише вiн пошкодував, що опинився отак з дробовиком, а не з
гвинтiвкою. Стрельнути шротом - це тiльки нашкодити. Вепр - не вивiрка. А
сiкач, почувши людський дух, гуркав, злостився. Щетина на нiм, як на
©жаковi, сто©ть пилкою по хребтi. Високий на ногах, грудастий, рилатий i
сухозадий. Страшна потвора. Iкла пiдiбгали верхню губу й стирчали, мов
ножi. Стрелити, щоб розiгнати - не можна, бо сiкача не зляка ш. Навпаки,
вiн розлютиться, то певно геть увесь виворотень розтрясе. Шкоди ж йому вiд
шроту - як вiд бузиново© пукавки.
Проте вепр його не бачив, бо дуже для нього зависоко.
Григорiй був зодягнений зле для довгого сидiння на такому високому,
почесному мiсцi, а вепри не квапились. Чавкотiли навколо: напали, бач, на
великi поклади ©жi. Ех, якби оце гвинтiвка та Сiрко з Сiрченятами. - було
б дiло! Сiкач кiлька разiв пiдходив пiд виворотень. i Григорiй вiдчував,
як той виворотень схиту ться. Чуха ться, сатана! Почав падати снiг.
Пiднявся вiтер.
Нарештi Григорi вi урвався терпець, - проклятi чушки! Вiн спересердя
вистрелив. I просто-таки сiкачевi в морду. Така думка була: "Перелякаю,
очi повибиваю". Пострiл зробив належне враження: розлючений, ущипнутий
шротинами вепр оскаженiв, почув ворога, гуркнув i кинувся на виворотень...
I вiн би той виворотень, мабуть, розкришив би, якби не сталася незрозумiла
несподiванка...
Миттю весь табун i сiкач вкупi кинулись навтiки, затрiщали по всiм лiсi
i щезли, мов i не було ©х.