Багряний I. Тигролови

що десь на другiм кiнцi свiту. Чого? А так! Зiйшлися докупи в Ки вi,
попиячили, вирiшили нагло ©хати - i по©хали. Шукати, де лiпше. Кинули
роботу, пiдписали контракти на Далекий Схiд, дiстали пiдйомнi, сiли й
по©хали. I ©дуть... А не сподоба ться - по©дуть назад. Подума ш - дiла
того. КЗОТ вони знають, як молитовник, i не дадуть собi в кашу наплювати.

П'ятий - той, що у френчi й галiфе кольору кави - пристав у дорозi до
весело©; безжурно© компанi©.

Хлопцi пили горiлку, потiм малагу й портвейни, потiм знову горiлку, а в
межичасi дудлили пиво i бавились собi, забувши про цiлий свiт i його
околицi... I замовляли страви... Поводились як мiльйонери.
- Кельнер! Ще кав'яр!.. Тричi...

- Кельнер! Буженину!..

Кельнер мота ться, зберiгаючи iндиферентний вигляд. Вiн бачив багато,
але цi хлопцi бачили ще бiльше, i нiчим вже ©х не здиву ш, анi заворушиш.
"Професор" вже був навiть там, де вони оце ©дуть, i ще й занадто далi, -
аж на Чукотцi, бiля самiсiнько© Аляски, над Берiнговою протокою. Це вiн
звабив i сво©х колег та й розважав ©х тепер веселими розмовами про смiшнi
пригоди та рiзнi дивацькi речi.
Розмови й дотепи кружляли навколо того ж, що i в цiлiм експресi.
Кельнер пода буженину. "Професор" бере виделку й нiж i почина ©©
пиляти. Пиля довго, наполегливо, терпляче. Пиля зосереджено, але нiяк не
може ©© розтяти.
- О! Еврика!!. - виголошу нарештi вiн захоплено, а далi урочисто i
глибокодумно, немов з кафедри:

- Еврика!.. Я з цього шматка зроблю собi пiдметки. I наб'ю ©х на
чоботи. I напишу на них iм'я сво , рiк народження i повну адресу. I пiду
по тiй благословеннiй землi... I от з'©сть мене тигр. А з'©сть неодмiнно.
З'©сть з кiсточками, але цих пiдметок не подужа ! Не втне! О, цих пiдметок
не втне!.. Тодi ви ©х, друзi, знайдете, i похова те мене, чи то пак
пiдметки, i вип' те за мо , чи пак за ©хн здоров'я... Кельнер!
Зубровки!!.

Компанiя голосно регоче. Розгублений кельнер подав "зубровку" i нишком
хоче забрати сакраментальну буженину, посмiхаючись з-пiд насуплених брiв.
Але "професор" чемно i воднораз гаряче й цiлком щиро протесту :
_-_ Нi-нi! Що ви, що ви? Я заплатив грошi i так злегка не поступлюсь.
Це ж матерiал, скажу я вам!.. А патент, прошу я вас!.. Нi-нi...
Майор спiдлоба позира на компанiю, але на нього вже нiхто не зважа ,
так нiби його й нема. Вiн кладе газету на стiл i дивиться у вiкно...
- Хлопцi! А бачили сьогоднi БАМЛАГ?.. - урвавши смiх i стрiльнувши на
майора оком, запиту котрийсь значуще.

- Бачили... - озива ться один з гуляйпiльцiв понуро i мов з бочки: -
Нав-вiть бували, то пак, присутствовали на парадi сьогоднi... Хто то
викинув подушку? Ото буде хлопцям тепло спати!
- Чорт вiзьми, а хтось викинув грамофонну плиту. Навiщо вона, i кому
вона знадобиться?..
- А чого ж, мо', й знадобиться, якщо там, той... - далi шепiт, павза. I
раптом вибух смiху.
Майор совга ться, дивиться у вiкно, хмурить брови i не витриму -
посмiха ться, ледве опановуючи той мовчазний смiх.

"Нехай скалозублять, прахвости. Все одно то тi, що або вже там бували,
або кандидати..."
"Професор" мiня тему:

- Увага, увага! Говорить... - зачина вiн, як з радiо-висильнi: -
Говорить...
- Адесса-мама... - вставля френч кольору кави.
- Так Одеса-мама...

- А Владивосток - помийна яма...

- А от до©демо - подивимось. Увага! Хто з вас учив географiю? А
iсторiю?.. Добре, виходить, що всi вчили. А не вчили, то ще вчитимете, ще
й боком вилiзе... Так от, порядком, так би мовити, вишколу, порядком
самоосвiти, - розповiм я вам, як Бог сотворив той край, куди ми iдемо.
Кельнер, пива!!.
I розливаючи пиво в склянки, веселий "професор" авторитетно почина
виклад на природничу, географiчну, а разом i на релiгiйну тему, про те,
"як Бог сотворив той химерний край", те золоте ельдорадо, куди вони ©дуть
i що в нiм "сам чорт ногу зломить, поки розшолопа , що й до чого". Отже...
...Вiдомо, що там усе . Все, що iсну у цiлiм свiтi, й там, як у
музе©, скажiмо. I тварини, i рослини, i все!.. Нема тiльки бананiв та
мавп, якщо не числитися з дослiдами Дарвiна, та крокодилiв, якщо вважати
за крокодилiв лише те, що плава у водi десь там поблизу хеопсько©
пiрамiди. А решта - все . А було так, бачите... Як творив Бог свiт...
Хоча владивостоцький турок, що оце розповiдав, приписував цей подвиг
Аллаховi, але так уже на цiм свiтi ведеться, що кожен до себе гне i свого
генiя попира . Тож, за турком, чудо те сотворив Аллах. Але правовiрнi
безвiрники i так християни зробили свою корективу...
Отже, як творив наш Бог мир, то йшов вiн iз заходу на схiд i розселяв
по землi, де що треба за планом. Як той сiвач, нiс вiн у мiшку всяко©
тварi i всякого насiння до лиха i розтикав по землi, що де приходилось,
мов за точно опрацьованим промфiнпланом небесного комунхоза. Там те, а там
те... Так вiн iшов i трудився через усю землю. Iшов i сiяв, iшов i сiяв.

I прийшов вiн аж у той край, що грець його й зна де. I зупинився вiн на
хребтi Сiхоте-Алiня - гори такi . Аж бачить - земля вже скiнчилась, а в
нього в мiшку ще до лиха всього !

Дивився, дивився бог. Вертатись далеко... Так вiн узяв та й висипав
геть усе з мiшка тут.
- Живи тут!..
Ну, вiдтодi i почалось. I поперло. I погнало!
I таке там сотворилось, що люди довго ще ламатимуть голови, як то могло
трапитись, прости Господи! То, я вам скажу, край!!!
I нiхто йому не годен дати ради. "Хiба тiльки турки або запорожцi", -
мовляв той владивостоцький турок. Чому запорожцi? Тому, каже, що так уже
заведено на цiй землi - як десь нема кому дати ради, то запорожцiв туди!
Або принаймнi ©хнiх нащадкiв. На Кубань? - Запорожцi. На Терек? -
Запорожцi. Пiд Петроград? - Запорожцi! I тут - теж... Цар Микола, бач, не
був дурень, коли на-посiвся на тих дурних "х а х л i в". Сам бог, як
творив цей свiт, то мав саме ©х на увазi. Вiдтодi так воно вже й
ведеться... Будьмо ж!.. А кiнчиться хiба аж на нас. Бо на нас - тпрру! -
де сядеш, там i злiзеш... Кельнер! Крем-соди !!!
Прослухавши лекцiю, хлопцi запивали ©© бiлою; весело цокались, робили
додатки до лекцi©, вставки, редакцiйнi змiни. Було весело, було
безтурботно.
Ось так вони собi розважалися, забувши про все на свiтi i нi на кого не
зважаючи. Майор знову занурився в газету i дочитував уже шосту сторiнку,
дiйшовши до спортивно© та iншо© всесоюзно© хронiки.
До салон-вагона зайшло дво в гумових плащах, в елегантних хромових
чоботях i в узбецьких - таких модних влiтку - тюбетейках. Сiли бiля
крайнього столика, вiдкоркували пляшку пива, п'ють. З нудьги блукають
очима по салопу, придивляються до химерно© люстри, прислухаються до смiху
i гомону. Дивляться собi на майора, дивляться собi на веселу компанiю...
Перезираються.
Потiм один вста i пiдходить до хлопцiв. Спиня ться напроти того, що в
френчi й галiфе кольору кави. Якийсь час пильно вдивля ться в нього, а
тодi в тишi, що запанувала на хвильку, виголошу урочисто:
- Следуйте за мной!..
Юнак у френчi лiниво подивився знизу вгору i спокiйно взявся знову до
пляшки:
- Пробачте, ви до мене?

- Так, до вас!

- Я вас слухаю...

- Следуйте за мной! - повторила тюбетейка з притиском, засовуючи руку в
кишеню.
- Ого... Чи правильно я вас зрозумiв i чи правильно - чи туди ви
втрапили?
- Мовчать! - гримнув нагло гiсть у тюбетейцi. Другий пiдiйшов i став
поруч, посмiхаючись i прудко бiгаючи очима по компанi© та по салону.
- Мовчать!.. - повторив перший погрозливо. - Слухать, коли приказують!
Ви заарештованi! Сл дуйте за мной...

- По-перше - я ще не заарештований. По-друге - я не збираюсь поки
нiкуди "сл довать". А по-трет - то ми ще подивимось, хто i куди буде
зараз "сл довать"... - Юнак помалу звiвся i, стиснувши щелепи, став,
пристукуючи обцасом та спершись на спинку стiльця рукою:

- Слухай-но... Ти... Чи я п'яний, чи ти п'яний? Чи я осел, чи ти... Ану
- вашi документи!!? - раптом випалив вiн до обох зразу. - Ордер на
арешт?.. Будь ласка, ордер на арешт!?!

- Прошу... - I гiсть у тюбетейцi вийняв з кишенi пiстоля й пiднiс його
арештованому до носа: - Ось ордер на арешт.
- Браво! - скривився зневажливо юнак. - Але дурню ти! То фальшивий
ордер. Такий самий ордер i я маю, прошу, ось... - i одвернувши полу
френча, зухвало поляпав рукою по кабурi, що висiла з пiстолем на пасi
ззаду.
Вмить його пiдбито пiд руку. Завернуто руки методом джiу-джитсу за
спину... Але юнак видерся, поваливши стiльцi i збивши з нiг одного з
напасникiв. По короткiй, але завзятiй боротьбi його знову скрутили,
роззбро©ли... Наробили матюкнi i лементу на повен салон-вагон. Переляканi
кельнери товпилися в дверях.
У цей час звiвся майор i ступив два кроки:
- В чiм справа, граждане?!.

Один з тих, що в тюбетейках, пiдлетiв до майора, виструнчився i
вiдрапортував щось пошепки... В майора полiзли очi на лоба.
- Многогрiшний!?!

- Так... - i подав якiсь шпаргалки, фотосвiтлини. Майор навiть не
глянув на те все, одвiвши рукою. Вiн протер очi. постукав долонею по лобi
i враз люто крiзь зуби вилаявся. Прошипiв страшну лайку осатанiло. Але
опанував себе i спокiйно та суворо до тюбетейки:

- Звiльнiть... Це ж не той, не вiн... Я того знаю особисто... - Павза.
- О, я того добре знаю...

Тюбетейка вагалася. Тодi майор з притиском, але тихо:
- Що вам наказано!?. I взагалi раджу бути пильнiшими. Хiба вам
повилазило?.. Пересвiдчiться в документах, а тодi подасте сво му
начальниковi рапорт.
Тюбетейка зблiдла, витяглась у струнку:
- Наказано звiльнить... сть звiльнить! сть подати рапорт начальству!
- i повернувся до мiсця баталi©. Там вони вiдiйшли втрьох набiк, дивились
папери, матюкались, виправдуючись перед френчем. Френч обкладав ©х
понурою, босяцькою лайкою крiзь зуби. Йому повернули пiстоль i обiрваний
пас. Обидвi тюбетейки швиденько вислизнули.

- Йолопи!.. - бурмотiв френч, чiпляючи знову пiстоля ззаду i застiбуючи
пас. - Iдiоти!.. Не вмiють чисто "работать". Балб си!.. - I, нi на кого не
дивлячись та не попрощавшись, вийшов геть.
Приголомшене товариство якийсь час сидiло мовчки, протверезiвши вiд
тако© несподiванки. Дивилися один на одного. Довго не могли прийти до
пам'ятi.
- Анум, хлопцi, - це "професор" нарештi, - може, i у вас там у всiх
ззаду по ордеру? Анум лишень...

Жарт не вдався. Було нiяково. Пробували ще жартувати, прибували вернути
колишнiй прекрасний гумор, отой недавнiй безжурний настрiй, що його так
нагло знесло геть. Але нiчого з того не виходило. "По ордеровi", правда, у
них бiльше нi в кого не було, але не було й певностi, що пiсля всього тут
можна й далi так безпечно гуляти та точити теревенi. "Свiт настав! От
свiт, трам-трам-тарарам!!."
Мов на команду, хлопцi звелись, - чотири бравих гульвiси, чотири
синьооких пройдисвiти, кремезнi, вигартованi вiтрами, негодами та
мандрами, злютованi короткою, але мiцною дружбою, що на не© нагло так
хтось замiрився; чотири товаришi - шукачi пригод, незнаних кра©н i лiпшо©
долi!
Налили по повнiй склянцi горiлки. Пiднесли склянки урочисто. Подивилися
один на одного з одвертим усмiхом - просто у вiчi, - i випили за одним
духом. Розплатилися з кельнером i розiйшлись.


У салон-вагонi залишився сам майор. Вiн ще довго сидiв i пив уже не
бордо, пив коньяк. Тер свого чуба, тер скронi i нiяк не мiг загальмувати
навали тривожних спогадiв, що враз завирували в ньому, зв'язанi з тим
проклятим iменем... Це ж той диявол...
Це ж той, що вiн з ним пегодеп був дати ради i що стоятиме йому у вiччю
все життя, либонь.
...Вiн пригаду ту виняткову епопею перед двома роками - епопею
веденого ним слiдства над одним бортмеханiком та авiаконструктором,
приятелем лiтуна Чухновського, - над тим зоологiчним нацiоналiстом, над
тим дияволом в образi людини.
Брр... Тi© очi з кривавими росинками на вiях, - вони стоятимуть перед
ним вiчно...
Що вiн з ним не робив!.. Вiн йому виламував ребра в скаженiй лютi. Вiн
йому повивертав суглоби... Вiн уже домагався не зiзнань, нi, вiн
добивався, щоб той чорт хоч заскавчав i почав ридати та благати його, як
то роблять всi... Авжеж! Дивиться виряченими очима - i тiльки. Як
каменюка. Спершу зухвало i скажено вiдбивався, вибухав прокльонами й
сарказмом, плював в обличчя йому - слiдчому, а потiм лише хекав крiзь зуби
i мовчав, розчавлений, але завзятий. Мовчав презирливо... Його вже носили
на ряднi, бо негоден був ходити... Вiн уже конав - але нi пари з уст. А тi
очi, очi!..

Вони йому отру©ли спокiй i сон, вони йому отру©ли, далебi, все життя. З
краплинами кровi на вiях, вони горять на смертельно-блiдому обличчi
хворобливим вогнем невимовлено©, безмежно©, тваринячо© зненавистi i
дивляться просто в саму душу, пломенiють не клiпаючи... Розп'яли б!
Роздерлi© б!
У-у, прокляття!.. Оката гримуча змiя!!! Вiн бив межи тi очi,
намагаючись ©х геть повибивати. Вiн уже хотiв був ©х повиштрпкувати, та не
подужав сам, бо той диявол мав голiафську силу, навiть пiдпливлий кров'ю,
навiть в ряднi ношений. Перше вони могли повалити його лише вчотирьох, але
виштрикувати очi при свiдках... Та й не вистачало в нього на те нервiв. Нi
таки! Треба було ©х повиштрикувати! Бо ось так дивитимуться все життя...
Дивитимуться...
Це ж вiн сказав був напочатку:

"Я тебе переслiдуватиму все тво життя. I всi ми, що тут пройшли... Ми
тебе переслiдуватимемо все життя i проводжатимемо тебе до могили, - тисячi
нас замучених, закатованих...

Ти лягатимеш спати - i не зможеш заснути: ми кричатимемо й ревтимемо
отак...
Ти матимеш коханку - i не матимеш з нею щастя: ти ©© цiлуватимеш, як
злодiй, i не здiбний будеш нею оволодiти, - ми кричатимемо, й ревтимемо, i
скавулiтимемо...
Ти голубитимеш дружину - i раптом будеш схоплюватися, як божевiльний,
вiд нашого лементу...
Ти матимеш дiти, але не матимеш радостi, - з дитячих очей дивитимемось
ми. Дивитимусь Я! I ти втiкатимеш од них геть... I нiде ти вiд нас не
втечеш...
Ти зустрiчатимеш немовля сво , що з'являтиметься на свiт, а ми
кричатимемо, кричатимемо..."
"Диявол! Чаклун!.. Сволоч!.." Майор рипiв зубами. Може, вiд зайвого
хмелю, а може, вiд нервового тремтiння, що йшло, як мороз, поза шкiрою. То
знайоме йому, вiдколи вiн попсував собi нерви на тiй роботi... Наливав
коньяк тремтячою рукою i жлоктав. А асоцiацi© напирали, як вода крiзь
прорвану греблю.
...Наврочив диявол! Пiсля того мовби наврочив. Вiн пригаду тi
задушливi безсоннi ночi, що тiльки йому одному вiдомi. I маячiння в них...
Це в нього, що мав нерви, як мотузки, - i маячiння... Вiн боявся, нарештi,
сам спати - i одружився. А одружившись, утiкав геть на люди, боявся
ночувати вдома...
А особливо, як той манiяк утiк з божевiльнi, куди його було запроторено
внаслiдок доконаного над ним слiдства. Не дочекався й трибуналу -
збожеволiв; i то було при мно - то був би кiнець. I вiн, майор (а тодiшнiй
слiдчий), мав би собi спокiй: з божевiльнi-бо лише один вихiд - у
могилу.
Так нi - втiк! Той манiяк втiк!.. Вiн був зовсiм не божевiльний.
Потiм його спiймано. I знову вiн - майор уже - вiв слiдство; сам
напросився. Хоч i був уже великим начальником, але цю справу взяв сам до
сво©х рук, бо вiдчував, що поки той житиме на свiтi, вiн не матиме спокою.
Тож мусiв довести його до точки. I от - трибунал приварив!..

Нарештi приварив, припечатав!!. Здавалось, тепер уже крапка.
I на тобi - ма ш!.. Це ж вiн утiк десь тут, де i його доля кида ...
Майор наливав i пив, i повертався думками знову i знову до тих перших
днiв знайомства з цим манiяком... В головi, i без того захмелiлiй, гуло, а
з чарки - з чарки на нього позирало вже не червоне бордо i не коньяк...
Раз йому здалось, що то кров. Вiн вилив ©© геть за вiкно i поставив
чарку. Дивився в не©, мовби в очi. В очi, що, загораючись все бiльше,
наближались до нього з краплинками кровi на вiях... Запаленi страшною,
невгасимою, нелюдською ненавистю... Очi замордовано©, розчавлено©, але не
переможено© жертви...
Майор трутив стiл i звiвся, похитуючись.
- Рахунок!!.

Експрес мчав i мчав.

М'яко погойдуючись, вiз екзальтованих шукачiв щастя, вiз нетерплячих
сво©х пасажирiв туди, в невiдомий, але недалекий вже, омрiяний край, - в
царство Дерсу-Узала i Амба.

Десь в те дивне золоте ельдорадо.


_Роздiл третiй_
_НАВЗАВОДИ IЗ СМЕРТЮ_
Височенна, чотириярусна тайга, буйна й непролазна, як африканський
пралiс, стояла навколо зачарована. Не шелесне лист, не ворухнеться гiлка.
Сорокаметровi кедри, випередивши всiх у змаганнi до сонця, вигнались
рудими, голими стовбурами з долiшнього хаосу геть, десь пiд небо i
заступили його коронами. Там по них ходило сонце i пливли над ними бiлi
хмари. Слiдком за кедрами пнулися велетенськi осики та iншi листатi
гiганти, що, бувши нижчi за кедри, творили другий ярус. Потiм височенна
лiщина колючого горiха, ялини, де-не-де берiзки, берестина, черемха,
перевитi лiанами дикого винограду та в'юнкiв, iшли вгору третiм ярусом. А
внизу - в четвертому ярусi - суцiльний хаос. Мiсцями густа, мов щiтка,
звичайна лiщина, височеннi трави i бур'яни. Поваленi вздовж i впоперек
дерева, мов велетнi на полi бою, потрухлi i ще непотрухлi, однi з
скрiзними дiрами-дуплами, як жерла небувалих гармат, другi вивернутi з
усi ю системою корiння, що тримали його руба, як стiни або як велетенськi
пригорщi зi стиснутими межи пальцями камiнням i землею.
Внизу, по землi, слався мох, пообростав усе, що тiльки можна. Внизу
було пiвтемно i вогко. Лише де-не-де проривались яскравi сонячнi пасма i
стояли, як мечi, уткнутi лезами в землю.

Нетрi. Несходимi, незмiрянi. Вони то спускалися схилом униз, то
пiдiймалися знову вгору i так зi "становика" на "становик", з кряжа на
кряж, як буйне рослинне море, розпливались геть десь у безвiсть.

Маленький смугастий звiрок, що сидiв собi навпочiпки на поваленiй
кедринi проти сонечка i пильно, з виглядом ученого дослiдника, розглядав
торiшнiй грибок, тримаючи його переднiми лапками, раптом нашорошився. Нi.
То так щось. В нетрях пану надзвичайна тиша, як у дивному храмi дивного
бога. Лише рябок, засвистiвши, пролетiв з однi © височенно© кедри на iншу
i завмер на гiлцi, мов сучок, нерухомо, опустивши чубату голiвку вниз i
витягши шию. Тиша.
На поваленiй кедринi тремтiли сонячнi зайчики. Смугастий
звiрок-бурундук почав бавитися з ними, задравши хвостика, як той драгун
султана, перестрибував через них. Присiдав i дивився вниз. Внизу, пiд
кедриною, виходячи десь з бур'янiв i вiтролому i зникаючи знов у бур'янах
та камiннiм розсипу, вилась вузенька стежечка, звiринна дорiжка, утоптана
за тисячолiття, ©х немало, таких стежечок. А серед них десь й такi, на
яких одвiку ще не ступала нога людська.
Бурундук зiскочив на стежечку, щось поворожив, пройшовся сюди-туди i
враз, тривожно цикнувши, стрiмголов вискочив на кедрину, на пень, звiдти
на дубок. Сховався. Визирнув. Знову сховався. Цикнув i завмер, виглядаючи
з-за стовбура. Нi-таки, вiн не помилився зразу. Щось таки добира ться,
щось iде стежечкою. Шелеснула суха бирка. Трiснула гiлка. Посипались
камiнцi i покотились десь, покотились униз. Щось важко, помалу йшло крутою
стежкою на "становик".
Занепоко ний бурундук вискочив вище i зацикав з усi © сили.
Захвилювався. Не знав, з якого боку безпечнiше йому виглядати. Зовсiм
захвилювався. Вiн на сво©м вiку багато чого бачив. Вiн бачив i знав усiх
звiрiв i знав, як себе тримати при зустрiчi. Знав козуль i зубрiв. Бачив
не раз, як перся тут волохатий ведмiдь, як приходили дурнi вепри, толочили
всю траву та ламали кущi. Бачив харзу, знав вовкiв i всiх сво©х ворогiв, а
особливо тую рись безхвостую i зажерливу. Отож вiн знав усiх сво©х друзiв
i всiх ворогiв. Одних споглядав мирно, вiд других утiкав чимдуж. Але
такого вiн ще зроду не бачив. Пробi! Тiкати чи не тiкати? Ой лихо...

Видряпавшись нарештi на гору, похитуючись i важко дихаючи, стежкою йшла
двонога iстота. Обiрвана. Худа, як кiстяк. Волосатi груди ©й ходили
ходором над сухими ребрами, що вилазили з лахмiття. Дiйшовши до повалено©
кедрини, гiсть важко опустився на не©, обперся спиною об корiнь, закинув
голову i заплющив очi. Помалу обтер рукою пiт. Вiн зовсiм молодий i
зовсiм-зовсiм збезсилiлий.

Почорнiле обличчя з мiцно стиснутими щелепами заросло щетиною. На
крутому лобi двi глибокi зморшки сторч мiж крилами брiв, а в зморшках сiль
вiд поту. Одна брова тремтить, i вiд того таке враження, нiби брови тi
пориваються полетiти.
Якусь мить вiн сидiв нерухомо, либонь, сплючи. Враз широко й тривожно
розплющив очi й тихенько вiдхилився вiд кореня, - слухав. Тодi знову
заплющив очi i притулився до кореня. По якомусь часi вiн облизав спраглi
порепанi губи i, не розплющуючи очей, покрутив головою:

"Пропаду..." Потiм, зцiпивши зуби, встав i, похитуючись, зробив два
ступнi. Але махнув рукою, вернувся до кедрини i знову важко опустився на
не©. "Досить... Проклятий, проклятий край... Ху-у! Нема сил..." Вiн
шепотiв без скарги, так, за старою в'язничною звичкою говорити з самим
собою. "Ех, голова!.. Все витерпiла ти, все винесла, та от... загиба ш. I
загинеш... Хм..." Вiн посмiхнувся крiзь нiс i зiтхнув байдуже, насупив
брови i наморiцив лоба - голова паморочилась. Думки бiгли в гарячковiм
безладдi, вiдтворюючи дивовижний шлях.
П'ятий день вiн iшов. Не йшов, а гнав, як молодий гордий олень, гнав
навпростець, ламаючи хащi. Вирвавшись iз пазурiв смертi, вiн летiв, як на
крилах. "Воля! Воля!" Широко роздимаючи нiздрi, вiн захлинався нею на
бiгу, розривав грудьми зелену стiну. Всi двадцять п'ять лiт в ньому зажили
враз, запульсували, напружуючи кожний м'язок, мобiлiзуючп кожний нерв,
кожний суглоб.
"Виручай! Воля! Воля!"

I вiн гнав. Вiн знав, що вiд того залежатиме його бути чи не бути, -
вiд того, як далеко вiн встигне загнатися зразу. I коли не ставало сили,
досить було йому зупинитися i озирнутись, як в очах ставав страшний привид
пережитого i ще страшнiший привид приреченого майбутнього. Тодi сила
вибухала раптовим вогнем, i вiн зривався вихором знову. Далi, далi!
Скiльки вистачить сил! Ще трохи - i тодi вiн врятований! I тодi
подивимось! О, тодi ще подивимось! Вiн чкурне геть за межi цi ©
"батькiвщини", геть в Маньчжурiю, Японiю, Аляску, в Китай... Новi кра©,
дивнi, незнанi. Вiн об'©де навколо свiту i повернеться додому. Так.
Прийде, але вже як завойовник, як месник. Вибув на схiд, а повернеться з
заходу.
I вiн летiв. Власне, то йому лиш здавалось, що вiн летiв початковим
темпом. Насправдi ж вiн уже йшов, i дедалi повiльнiше й важче. Повз. Душа
летiла, як сокiл, а ноги, перемагаючи надзвичайнi труднощi, не поспiшали
вже, плутались у хащах.
Так дерся навпростець, без дорiг. I коли траплялись стежечки, уникав, а
йшов просто, як цькований звiр: боявся зустрiчi з людьми. Забрьохувався в
росi по самi вуха ранками i був мокрий, як хлющ, але не зупинявся. Сонце i
швидкий рух осушували його. Вiн збивав ноги об пеньки й камiння, але не
зважав, не вiдчував болю.
Загнавшись у вiтроломник, змагався там одчайдушне, зцiпивши зуби,
цiлими годинами, обдирав на собi рештки одежi i шкiру до кровi. Лiз через
велетенськi стовбури, потрапляв ногами у камiннi розсипи - в раптовi
глибочезнi щiлини, невиднi в бур'янi - i нагло падав, аж суглоби трiщали
йому. Пiдiймався i йшов. А коли заходила нiч, коли темрява заливала
геть-чисто все i ставало так темно, як вiн ще нiколи не бачив, вiн
зупинявся i спав, де випадало. В нього не було лi вогню, пi збро©, в нього
не було нiчого, навiть шапки й черевикiв, лише напiвзiтлiле тюремне
лахмiття, та й те геть обривалось i лишалось шматками на кущах.
Першу нiч спав просто на величезнiм поваленiм стовбурi, розпластавшись
уздовж, i прокинувся вранцi вiд холодно© роси, що капала з високих вiт
йому на обличчя. Другу нiч - десь у ямi, а коли прокинувся, дивився
зачудовано на страхiтну брилу, що нависала над ним; вона стояла руба на 5
метрiв заввишки, - цiла стiна корiння велетенського дерева, вивернутого з
землею i камiнням. Корiння так мiцно сплелося, що тримало тую землю й
камiння мертвим похватом, а коли б воно випустило хоч один такий камiнь,
то його б стало на те, щоб прибити вола. Шукав води, пив i йшов далi.
Третьо© ночi звалився в купу сухо© трави та бур'яну, кимсь зiбрану в
улоговинi. Звiдти щось вискочило з гуркотом i ухканням i подалось геть,
ламаючи суччя; вiн збагнув, що потрапив до лiгва якогось страхiтного
звiра, але не додумав цi © думки до краю, як уже спав.
Втома. Вiн почав розумiти, що таке втома. Досi нiколи ©© не знав, бувши
живучим i витривалим на диво. Спочатку вiн не думав про ©жу. Потiм прийшов
голод. Раптовий i лютий, вiн вимагав удоволення, вiн вимагав за сьогоднi i
за пропущенi днi. Зразу думалось, що це найпростiша рiч в такiм дивнiм i
буйнiм царствi рослин i звiрин, риб i птахiв. Потiм закрався острах. Вiн
не мiг знайти нiчого такого, що можна було б з'©сти, проглинути. Тайга не
давала йому нiчого. Даремно вiн нишпорив з пильнiстю вченого i з вiдча м
голодного. Нi ягоди, нi якогось овоча, крiм гадючих грибiв, нiчого такого,
про що вiн читав, як про звичайнi речi в лiсах. Ба, був ще не час.
Могутнi сплетiння винограду не могли йому дати й одного грона. Нiяко©
риби в струмках, нiякого звiра, нiяких пташок у тих нетрях. Скiльки вiн
iншов - жодно© живо© iстоти не бачив, тiльки iнодi гадюка шелесне з
осяяного сонцем гниляка чи каменя. I все. Де ж вiн, той дивний та ще й
екзотичний тваринний i пташиний свiт тут? Пустеля! Мовчазна, зелена
пустеля. Проте вiн же сполохав раз уночi якусь тварину. Значить, вона .
Але... чим вiн ©© добув би, коли б i здибав? Зi ста шансiв дев'яносто
дев'ять було за те, що його самого заполювало б таке страхiття. Проте
страх до нього не доходив, просто не доходив до свiдомостi. Вiн вирвав з
землi навмання якесь корiння й гриз, гриз i спльовував. А раз погриз i
проглинув щось таке, що йому в очах потемнiло i тiло вкрилося холодним
потом; довго блював, пив воду i знову блював, думав, що з нього всi
нутрощi вискочать крiзь горлянку.
Прокляття! Проте вiдчай не брався його. Дуже-бо багато вiн перетерпiв,
щоб ще впадати в вiдчай. Вiн уже мав нагоду безлiч разiв умерти, i це
велике щастя, що вiн iде цим зеленим, безмежним океаном. Коли б трiшки,
хоч трiшки по©сти, i вiн був би щасливий! Iшов би, плив би цим морем
весело i радiв би буйно, як радi все живе на цiй землi, як тi кедри, що
вигналися геть пiд хмари. Нi, вiн не впадав у вiдчай. Лише зцiплював
дедалi дужче щелепи i йшов, i йшов. Його гнала вперед надзвичайна
впертiсть, сто разiв випробувана i загартована мужнiсть. Вперед, наперекiр