Багряний I. Тигролови

давно звiдти? I як це сюди?

Григорiй засмiявся.

- Ну, годi, годi, - втрутився господар. - Знайшли час до розмови.
Видужувати треба. Ану лиш, вивiрко (це до дочки)!..
Дiвчина подала Григорi вi червону чарочку.
- А бери, синку. Це таке зiлля, що й мертвих пiдiйма . Стривай! Давай
же й менi щось, дочко!
Дочка метнулась i принесла батьковi таку ж чарочку, але вже бiлу.
- Це однакове, синку, тiльки в тебе приготовлене для тебе, а в мене -
звичайне, там його цiлий туязь, i ми його з тобою вип' мо десь, еге ж.
- Що це ти, старий, розгомонiвся. То все мовчиш, як пень, а це...
Швидше вже! У хлопця рука заболiла. Пий, синку, та лягай, хай йому, цьому
дiдовi...
- Стривай, бабо! Геройське дiло не кожен зробить i за це, вiд'©жджаючи,
я хочу для годиться випити... Грицьку! Конi готовi?
Чорнявий, високий Грицько стояв поруч i з посмiшкою дивився на нього.
- Готовi, батьку.

- Добре. Ми по©демо, а ти будеш лежати собi. Як тебе звати?
- Григорiй.
- Чув? - це до сина. - Добре. Зовсiм добре. Я б тебе й не питав, та
таке, бач дiло трапилось... Нумо ж, сину! - Пiднiс руку. Цокнулись. -
Будьмо!
Григорiй пожартував:

- А за вiщо ж пити?

- Пий...
Випив Григорiй. Спирт, вогненний, та чомусь гiркий. По жилах потiк
вогонь. Випив дiд, витер вуса, а тодi:

_-_ Оце, сину, за дочку, що ти ©© менi вирятував, i за тебе, що тебе
вона вирятувала... Будь же здоров...

Григорiй витрiщив очi, переводячи ©х то на одного, то на другого. "За
дочку, що врятував? За яку, де?"

Мати подала рибу на тарелi:

- ж, ©ж, синку. Риба тая бiла та сита.
- Ну, а нам пора, - обiзвався дiд до сина, закусивши. Устав iз-за
столу, перехрестився. Надiв шапку.

- Дивися ж менi, стара...

Простояв ще бiля порога, подумав, подивився ще раз з-пiд волохатих брiв
на хворого i сказав:

- Ти тут, вдома. Зрозумiв? На багато верстов кругом тут тiльки пралiс
та звiрi, а людей нема. Чи втямки? Я ще не знаю, хто ти, але моя хата -
твоя хата. Лежи ж собi. Такий закон тут. Наш закон. Навiть коли б ти був
не християнська душа, а якийсь г о л ь д чи навiть к о р е ц ь, то й
тодi цей закон по тво©й сторонi. Будь же веселий i щасливий... Гайда!

Вiдтак вийшов iз хати, за ним син.

Десь у дворi зацокали пiдковами конi. Заскавулiли радiсно собаки.
"Нерпа! Заливай! А, вражi дiти, - добувався знадвору дiдiв голос. - Вже,
вже ©демо..."
Тупiт зiрвався з мiсця, пройшов поза хатою i швидко затих,
вiддаляючись.
Григорiй хотiв розпитувати, вiн хотiв про все довiдатися, але мiцна
горiлка i те зiлля, що в нiй, i риба та, що вiн з'©в - якась чудна та
сита, - i всi тi нервовi стусани, що пережив сьогоднi, - все це його
обтяжило, зробило млявим. Думки ще вовтузились, але важка втома,
непереможний сон i спокiй пiдступили i збороли його... По короткiй
боротьбi вiн здався. Змикаючи очi, бачив лиш, як дiвчина ходила по хатi,
мов пливла, ставна та горда i заразом насмiшкувата...

* * *
Сонце залляло стiл i ткало золотi прошви на бiлiй скатертинi. На столi
сидiло ведмежа i кумедно хапало себе переднiми лапами за писок - ловило
бджолу, що хоробро вилась навколо, намагалась на той писок сiсти. Малий
ласун, що вiчно тикав свого носа у солодке, бо бабуня його мизила, мав
тепер з того клопiт. Вiн сердився, бив у повiтря лапою, а то так оперiщив
себе по носi, що аж запирскав. А бджола дзижчала, вилась мiж сонячним
промiнням i не вiдступала, мов зачарована.
Дзижчання те , як звук срiбно© струни, проснувало осяяну сонцем тишу i
наче бринiло в серцi Григорi вi. Вiн лежав, спершись на лiкоть, i дивився
просто себе. Чи довго вiн спав? Зда ться, вiчнiсть. Але тепер усе те
страхiття, що пережив, як дивовижне маячiння, вiдiйшло кудись у небуття.
Почуття легкостi володiло ним. Так, нiби нiчого не було, i водночас
сталося щось таке, чого вiн не мiг збагнути. Так, як колись у дитинствi, i
не так нiби... Нi тривог, нi турбот на душi, такий безмежний сонячний
спокiй.
Чудно йому. Глянув на себе - вiн у бiлiй мережанiй сорочцi. Глянув
просто себе - рясно на покуттi купчаться святi, прибранi королiвськими
рушниками, та ще такими, якi в його бабусi були, там, у Трипiллi. Там,
звiдки його вигнано. Там... на тiй рiднiй, але, мабуть, навiки втраченiй
землi. Вщипнуло за серце, але й минулося враз.
Справжнi королiвськi рушники на покуттi! Рiзьблений мисник. Пiч
помальовано квiтами, межи квiтами - два голубi© цiлуються. Чи два
соколи... Два соколи!
Стривай! Кого ж це вiн вирятував, яку дочку? Де? Коли? I як вiн взагалi
сюди потрапив? Озирнувся: в хатi було порожньо. Бiля печi стоять рогачi й
кочерги, пахне свiжопеченим хлiбом. Все, як дома, тiльки долiвка не така -
мощена з дощок i так вимита та вишкрябана, що аж мигтить. Та ще... Що це?
Просто над ним, на бiлiй стiнi, висять двi рушницi. Одна - либонь,
англiйський вiнчестер, а друга - японський карабiн. Пiд ними - набiйницi,
туго напханi патронами. А на третiм цвяху висить нiж у пiхвах. Його нiж!
Дивно, його нiж в такому товариствi! Але ранiш там висiла рушниця, бо
стiна подряпана в тiм мiсцi, де малось бути "мушцi". Це вiн знав, бо вiн
мисливець змалку. Аж тепер вiн звернув увагу, що межи вiкнами по стiнах
поприбиванi оленячi роги, а на них висять шапки та рушники.
Раптом у сiнях зашарудiла хода. Григорiй натягнув ковдру i прикинувся,
що спить.
В хату щось увiйшло. Пiдiйшло до нього i нависло над ним. Чути, як
диха . Розплющив очi: над ним, витягнувшись, як вуж, i випнувши груди,
перехилилась дiвчина чiпляла на стiну ще одну рушницю. I так витяглась, аж
матерiя трiщала на грудях. Йому запаморочилось у головi, i вiн заплющив
очi, але не витерпiв i знову розплющив, - дiвчина глянула згори вниз.
- О, я тебе розбудила...

Вiдхилилась вiд стiни i стала, обсмикуючи блузку на грудях. Так, нiби
байдуже, але помiтно зашарiлась i, щоб вiдвести очi, спитала:
- Ну, як, козаче? Григорiй посмiхнувся:
- Гарна...
Дiвчина насупилась, набурмосилась i вiд того ще покращала. Яка вона
хороша! Тако© вiн, далебi, ще не бачив. Якесь дивне по днання надзвичайно©
дiвочо© краси i суворостi. Гнучка, як пантера, i така ж метка, мабуть, а
строга, як царiвна. Вiн дивився на дiвчину i почував себе нiяково, як
школяр, ©й найбiльше вiсiмнадцять рокiв, а таке сердите.

- Гарна, кажу, моя пригода. - мовив журливо, клiпаючи очима. - Так як
же, чорнява, тебе звуть?

Дiвчина зовсiм почервонiла, але не вiдвела очей, дивилась з-пiд
насуплених брiв, наче нацiлялась з рушницi:

- А так... Звуть-звуть та й покличуть. А ти звiдки такий-о?
- Який це "такий-о"?

Засмiялась:
- Та такий... чудний.. Звiдки ти?

- Е, це так далеко, що ти й не мрi ш.
- Знаю. Що ти з Укра©ни, це я знаю. Ба бiльше: знаю навiть, що в тебе
там любка i що звуть ©© Наталка.

- Дурна, - бовкнув Григорiй.

- Чого ж ти ла шся?

- Що Наталка, то правда, але то не любка, а сестра... А звiдкiля ти
все зна ш?
Дiвчина знiяковiла:

- Ти б послухав, що ти молов тут п'ять днiв, кидаючись, як божевiльний.
Думали, що ти й дуба даси. Скажи спасибi матерi та батьковi... Та ще
братовi, що тебе пiдхопили... Коли б не вони, нiякi лiкарi тебе б не
врятували. А батько знають такi лiки. Та не зводься i не витрiщай дуже
очей, бо тобi ще не можна... От. Лежи i слухай, бо як знову таке
трапиться...
- То що ж я молов?

- Боже мiй! Аж страшно. I що то все i до чого?! Батько все бурчали, що
нема попа тебе висповiдати, може, кажуть, полегшало б, бо в тебе грiхiв,
мабуть!.. I якiсь карцери, i трибунали... I смертники... I розстрiли... I,
- тут вона змiнила тон на смутний, насмiшкуватий: - "Наталочко, любая..."
Григорiй насупився.

- Дурницi. То я так. Колись багато книжок читав страшних.
Наталка дивилась на нього iз зле прихованою недовiрою, острахом i
спiвчуттям:
- Ой, чи так воно?..

- Так...
Дiвчина знизала плечима:

- Ну, якщо ти так багато начитався страшних книжок, то розкажеш менi
колись. Це цiкаво. Все страшне цiкаве. Гаразд?

А очi дивляться прижмурено й насмiшкувато. Вона не вiрить, це ясно.
- Гаразд...
- Ти i в наш край загнався, то теж, може, скажеш, що це так у книжках
написано, а не насправдi?..

Дiвчина загнала його на слизьке, але розповiсти правду... Навiщо? По
павзi, суплячись, стурбовано:

- Слухай... Наталко...

- Так, мене звуть Наталка, - посмiхнулась дiвчина.
- А по батьковi?

- Денисiвна. Але зви просто Наталкою, в нас не звикли.
- Добре. Може, скажеш i прiзвище?

- В мене прiзвище не цiкаве для тебе. Старовинне. I, як кажуть русаки,
"хохлацьке".
- А все ж таки?

- Сiркiвна, - вимовила дiвчина з гордiстю. - Мiй батько - Сiрко, i дiд
- теж Сiрко, i прадiд. Всi Сiрки. I тут уже розвелося до лиха... А зна ш,
що про тебе батько казали?

- Ну?
- Ти щось хотiв ще питати. Питай. Бо пiду... - роздумала враз. I додала
строго: - Ти вже ©сти хочеш, ажи?

- Слухай, Наталко... (Завагався). Так... Я знаю, що ви всi дума те про
мене хтозна й що. Але запевняю вас... Але слухай, що я скажу: що б ви не
думали i як би не думали, я хочу лише сказати... що я чесна людина. От.
Потiм сама побачиш. Ну, як би це тобi сказати...

- Нiяк, - обрiзала дiвчина насмiшкувато. - Зна ш, що батько сказали?
Сказали, що вiдколи ти в цiй хатi - вони вiдповiдають за тебе... як за
сина, от. I нiчого не хочуть знати. Все. А батько в нас... Та от поживеш -
побачиш. I Грицько теж. Ого! - i жартома:

- Бог тобi братика дав, i ти не будеш шкодувати...
- Пiдожди. А кого то я вирятував? I де? Яку таку дочку? Що за
нiсенiтниця? Чи не тебе? - пожартував Григорiй. На серцi йому було знову
ясно i легко. - Чи не тебе?
- Мене.
- Нi, будем говорити серйозно. Нiколи в свiтi я тебе не бачив i не
рятував, так що не мороч голови. I чого це ви, змовились, чи що? Я
пам'ятаю - це було недавно... Я й не рятував, а так вийшло... Якийсь дивак
розмахував прикладом рушницi у щiлинi... Але ж я не п'яний був i
роздивився, що то був якийсь бузувiр у штанях...

Дiвчина почервонiла. Супилась, супилась. А далi, як зарегочеться...
- Чого ти?
- Так, кажеш, бузувiр? Ха-ха-ха! Чудне слово.
- Авжеж. На нього насiдав сатана чорна та здоровенна, а вiн ©© товче
прикладом...
Наталка раптом перемiнила розмову:

- Ой! Ти ж глянь, що воно робить! А щоб тобi!.. Ведмежатi набридло
сидiти на столi, воно перелiзло на ослiн, сп'ялось до стiни i почало
"порядкувати": поздирало лапою, скiльки дiстало, всi фотографi© i пробу
на зуб, лиже ©х, пирска - не смачнi! А далi давай змiтати ©х додолу.
Дiвчина схопила ведмежа за карк i пошпурила геть. Ведмежа забилось у куток
i заскiмлило, мов дитина.
- Ах ти ж чортеня! Добре, що не потовкло. Шибеник ти такий!
- Цiкаво, що то там за народ? То все ваш рiд?
- Атож...
Подала всi жужмом i ще кiлька зняла зi стiни. А заразом говорила до
ведмежати.
- Заскiмлило... Ах ти ж дурненьке! Ну, йди сюди! У, дурне маля!..
А ведмежа хлипало, мов дитина. Григорiй тим часом розглядав фотографi©.
Дiвчина взяла ведмежа на руки, пiдсунула стiльця до лiжка i сiла,
посадивши ведмежа на колiна. Пестила його. Ведмежа притихло i цiкаво пряло
очима, пхало носа i собi до фотографiй.

Цiкавi свiтлини. Дiвчата у вишиваних сорочках та в намистi, у чоботях
якихось чудних, хутрових. Ось дружки весiльнi. Молодицi - групами i по
однiй. А ось - цiла родина. Величезна родина! Дiди, батьки, онуки й
правнуки, - чоловiка з сорок. Цiлий рiд! Дiд з бабою посерединi, решта,
згiдно з родинним станом, розташувались обабiч i ззаду. Дiти рядочками
стояли обабiч дiда й баби, у парадних кашкетиках i чобiтках... I все це на
тлi гiр. Укра©нська степова родина на гiрському тлi. Як десь на
Закарпаттi. Чудне... Ось хлопцi верхи - чоловiк з дванадцять - цiлий загiн
з рушницями через плечi, в папахах, оточенi згра ю здоровенних гостровухих
собак. Коли б не цi мисливськi собаки, можна б подумати, що це козацький
загiн. А таки козацький, бо це ж уссурiйськi козаки.
Ось окремi фотографi©, теж дореволюцiйнi: козацькi осавули, хорунжi,
отамани... В формi уссурiйських та амурських козакiв. Та все вусатi, з
шаблюками, декотрi з медалями. Всi з лампасами... Це все давнi свiтлини.
А ось новi... Iншi вбрання, iнший змiст... Але все такi ж расовi
обличчя. Одна... Друга... Дiвчата, хлопцi, червоноармiйцi... А ось проста,
але не зовсiм звичайна свiтлина.

Сi ться снiг. В дерев'янiй клiтцi здоровенний тигр роззявив пащу, реве.
Збоку стоять чотири мисливцi, виструнчившись перед оком апарата,
спираючись на рушницi. Один старий мисливець i три молодих. Всi в чуднiм
одязi - в шкiряних штанях, химерних, у шкiряних пiджаках, пiдперезанi
набiйнищями. Три в шапочках, один - без. I той "без" - Наталка! Так,
Наталка! Сто©ть, спершись на вiнчестер, дивиться насмiшкувато. Вуста мiцно
стуленi, очi примруженi, голова непокрита, i на не© падають снiжинки...
Серце Григорi вi чомусь застрибало, мов дурне. Вiн нишком глянув на
Наталку - бавиться з ведмежам - i крадькома поклав свiтлину наспiд.
Ясно... А серце здурiло, чого й що? Це ж той "бузувiр", що кричав у
розколинi. Точна копiя. Взявся пильно розглядати рiзних козакiв та дiвчат
стародавнiх. Наталка посадила ведмежа на лiжко.
- На, це ж твiй дружок. I це ти його посиротив. Забавляй.
- Тобто як посиротив?

- Ти ж його мамку вбив.

- Хiба?.. Так ото... А подiбне, таке ж бiлогруде.
- Отож, ото... Чи ти придурю шся, чи справдi тодi таки не вповнi розуму
був?
- Коли хочеш - твоя правда. Але хоч би я й уповнi розуму був, то звiдки
менi знати було, що то його мамка? А ти б менi краще сама дещо розповiла.
А головне - як я сюди потрапив?

- Дуже просто. От... - дiвчина взяла ведмежа на руки i, пестячи його,
розповiла все коротко:
- Були ми на Змi©нiй падi - солили солонцi для пантовки... Ось скоро
по©демо пантувати, i тодi взна ш, що то таке... Це далеко звiдси. От я й
пiшла якось до шатра застрелити тетерку або рябка на юшку. Та й зайшла
грець його зна й куди. А пiшла з дробовиком, ще й усього два набо©, така
думка - встрелю поблизу десь яку пару - та й назад. Навiть ножа не взяла з
собою, як на лихо. Цього нiколи не бувало. А рябки мов поздихали - нема...
I ось замiсть рябка я надибала ось це маля. Кумедне. Я за нього, а тут
мамка. I вистачило ж дурi хапати мале, але в гущавинi не видно, та ще й
забула, що в малят неодмiнно бува мамка. Я маля геть, а мамка таки до
мене. Сказилась. А це з чорних, а чорнi тi, коли здурi , то мов сатана
робиться. Утiкати!.. Ге, куди там! Я повернулась i ляснула в не© зопалу з
дробовика, мов у горобця. Ну, й зовсiм натворила бiди. Сатана була б
роздерла, коли б я не вскочила в розколину межи скель. Я ©© по лапах, по
мордi прикладом, я й ще раз стрелила, але вже хтозна-куди... А вона ж
дума , що дитинча за мною дереться... Я: "Гриньку! Гриньку!" Е, де там,
далеко... Вперше на вiку я перелякалась - смерть же... Смерть. Аж тут щось
як не виломиться з кущiв... Якийсь звiр, бо на людину не схоже. Боже мiй!
Я думала - другий ведмiдь. Волохате, чорне, очi як у скаженого, - i всторч
на ведмедя!.. Я думала, вiн голiруч... А як ведмiдь навалився на нього, я
ще дужче перелякалась, скочила та давай вiдтягати. Коли ведмiдь мертвий...
Одвернула трохи - а пiд ним хлопець - i теж мертвий... Обiдраний, худий,
аж чорний, i з ножиком. Нiщо не поламане, руки, ноги, голова - цiлi, а
мертвий...

Ну, потiм ми забрали всiх - ведмежа (само прийшло до мами), мамину
шкуру i тебе. Зразу думали одходити там, на Змi©нiй, але батько глянули,
послухали (а вони тямущi!). "Е, - кажуть, - пропаде тут: гарячка. Додому
мерщiй, додому, бо пропаде". А вдома чим рятувати в них.

Цiлу нiч ©хали-летiли... А ти маячив та кричав усяку нiсенiтницю та
кликав матiр i Наталку свою. Батько послухають: "Це, - кажуть, - наш! Наш,
- кажуть. - Бо говорить по-нашому". I по конях... Ну i все. Отже, тепер
все зна ш...
- Тепер розумiю...

- От. I ведмежа привезли... Тобi на забавку, - закiнчила глузливо.
Посадила ведмежа на лiжко i швидко зiбрала фотокартки.
- Стривай, - спинив Григорiй. Вiн вибрав зiсподу свiтлину з тигром i
подав Наталцi. - А це що таке?

- Як що? Це ми з к i ш к о ю, - промовила байдуже.
- А чого це ви з кiшкою?

- Та пiймали ж, та возили в Хабаровськ на базу здавати, там якiсь
диваки з газети та з кiна приходили здiймати. Апарат такий чудний...
Дiйсно, тiльки тепер Григорiй звернув увагу, що свiтлина не така, як
роблять звичайнi фотографи, а оте, вiдоме всюди фотокiно.
- Як же це вам пощастило? I чого це ти тут? Дiвчина зневажливо випнула
спiдню губу. Пiшла, зняла зi стiни ще кiлька свiтлин i подала. Тигри... На
iнших по одному, а на однiй аж два. В клiтках. I мисливцi. На деяких i
Наталка теж. То вона сто©ть в гуртi, то поправля на нозi лижву, то
заслонилась од сонця рукою... А ось сама, - насупила брови i дивиться
насмiшкувато. Мисливець!
- Як же це вам пощастило? Та й карток же ви наробили з нього!
- Як з нього?
- Та з кiшки ж.

Дiвчина насупилась точнiсiнько так, як на картцi, зневажливо, i пальцем
по картках недбало:
- Оце торiк пiймали. Це позаторiк i оце... А це ще позаторiк... А це
давнiш - це батько з Миколою та з дядьками. Микола - брат, що загинув... А
оце - давнi... Якби ©х усiх познiмав, що ще батько з дядьками та з дiдом
половили, то й лiпити нiде було б. Це ж тiльки кiшки, а рисiв та
росомах!.. I це не ми здiймали - ми собi зда мо на базу за умовою, - а це
вже тi пани нас здiймають. Диво, бач! "Хохли" тигрiв живцем ловлять! -
перекривила у©дливо та зневажливо тих "панiв", тих, що звуть Наталку з ©©
родом "хохлами".

- I як же ви ©х ловите? Стрiля те, а тодi вже?
- Навiщо? Стрiляного нiкому й дурно не треба, хiба що китайцям на мило.
За битого база платить одну тисячу лиш, а за живого i щоб без найменшого
ганжу - 12 - 15 тисяч карбованцiв, та все крамом. Ми з того й живем. То
який же дурень його стрiлятиме, - треба живцем.

- I ото ти ловила його живцем? Таку сатану?
- А ловила.
- Тенетами б то?

- Та нi ж, руками...

- Сама?
- Нi, вчотирьох - з батьком, з Грицьком та з Миколою.
- I як?
- Пiймали, як бачиш...

Григорiй нiяк не мiг приховати свого здивування перед неймовiрним, але
ж, далебi, незаперечним фактом.

Отака-о дiвчина i отакi-о дiла! Що вона правду говорить, це без
сумнiву, але це не мiстилось у головi. Або ж тут кiшки цi домашнi, або тут
люди незвичайнi.
- Так як ви ©х ловите?

- А от, може, поживеш тут, то побачиш. Може, батько вiзьмуть i тебе, то
тодi я й подивлюся, який ти герой i чи не покличеш ти на помiч... - I по
хвилинi журно: - Торiк брат загинув на такiм дiлi... Микола... Орел був.
- То навiщо ж ви ©х чiпа те, хай ©м чорт?
- От... Ти, я бачу, таки герой. А як же ти думав?! I як же iнакше?! Тут
всюди однаково чига смерть. Навiть на печi. То ж виходь перший. "Бог не
без милостi, козак не без щастя", - казав наш дiдусь, а ми його онуки.
Ось вона, козача кров! I ось вона - найвищий вияв не тiльки жiнки, а й
взагалi людини його кровi. Така юна й квiтуча - i така сувора, гартована i
гонориста. Та вiн думав одне, милувався нею з дивним почуттям, а язик
вимовляв iнше, дражнив, либонь, як звик дражнити дiвчат, та й охота
погомонiти з цим дивом.
- А навiщо ж так важити життям? Ви б сiяли хлiб, годували свиней,
курчат. Адже сiють iншi.
- А сiють... А сiяти - то не ризикувати хiба? Сiють, але з одного хлiба
не проживеш, тож i тi, що сiють, мусять ще й промишляти. Ми ж хлiба не
сi мо зовсiм, лише овес та гречку для коней. Хлiб вродить чи нi, а звiра в
нетрях повно, навiть "свиней та курчат". Ми так увесь вiк промишля м, бо
так i вигiднiше, та й цiкавiше, та ще тепер. Але кiшок оцих тiльки ми
ловимо. Та ще там однi. Iншi бояться.

- Я думаю!..
Григорiй дивився на дiвчину i думав трохи не з острахом. пригадавши
ведмедя: "Отак цюю красу звiр розмета десь нагло..." Аж шкода було, а
язик промовляв насмiшкувато, як до мало©:

- Десь тебе отака кiшка з'©сть...

Дiвчина, що до цього говорила щиро, враз насупилась, розгнiвалась.
Замкнула вуста i так глянула - стрельнула очима. Аж шпигнула наче. Чуйна
збiса, як не знати що! © образила ця мова, як до дитини, тон зверхностi.
Це-бо було горде створiння. Як той дикий кiнь, що ладен забити на смерть
того, хто посмi доторкнутись до нього рукою.

Насупилась. Але нiчого не сказала, ч мнiсть для не© така ж вроджена
риса, як i краса. Мовчки взяла ведмежа i зсадила додолу. Потiм зiбрала
свiтлини, а збираючи, промовила по довгiй павзi, незадоволена з себе, нiби
з каяттям:
- Отак... Я сьогоднi набалакалась, аж язик менi спух з незвички. Нiколи
так багато не говорила...

- А чи не пора вже обiдати? - почулось з друго© половини хати.
- Пора! Пора, мамо!

I суворiсть дiвчинi мов вiтром здмухнуло. Безтурботна, моторна схопила
картки.
- Давно пора!.. Ой час i пора... Буде мене мати бити... Приспiвуючи
насмiшкувато, розвiшала картки на стiнi i подалась на другу половину, до
хатини.
По хвилi дверi широко вiдчинились. Тримаючи перед собою табурет з
наставленими тарiлками i з незмiнною червоною чарочкою, увiйшла мати й
поставила табурет перед лiжком.
- ж на здоров'я, синку!

- Спасибi, мамо...

- Богу дякуватимеш. Видужуй лиш. Ось привезуть нашi солi, та по©дете на
промисел. На тiй Укра©нi такого не бува, як у нас.
Зрадiле ведмежа, вхопившись зубами за пiлку спiдницi, сiпало ©© з
радiсним бурчанням. Ластилось, як мала дитина, i теж просило ©сти.
Бабуся його любила i мизила, як дитину.

* * *
Перед хатою цвiтуть гвоздики. Насадженi дбайливою дiвочою рукою, вони
змагаються з пишними тубiльними саранками, - червоними, жовтими,
фiалковими, що розбiглися ген скрiзь по схилу до рiчки i аж у лiс i
перегукуються пишними кольорами серед безлiчi iнших квiтiв в морi яскраво©
зеленi, буйно© i соковито©. Великими суцiльними масивами рожевi плакун. А
з-за хати повиходили черемхи, - повтiкали з тайги i стоять, як дiвчата,
запишались, заквiтчанi. Стережуть невеличкий город i пасiку - десяткiв зо
два вуликiв.
Кругом хати снують бджоли, бо кругом хати квiти. Всюди квiти, на землi
i вгорi. I всюди дiло для робочих, золотих працiвничок, для цих сонячних
комах. I над рiчкою он цвiтуть черемхи, видивляються в бистру воду,
слухають, як бтгаька вона по камiнцях. Це там, унизу.
Перед хатою плай. Двiр не двiр - вибитий плай. Не обгороджений нiяким
тином i без нiяких ворiт. Бо тут усе це двiр i все це господа - всi цi
нетрi, що розiллялись навколо ген сизого високого пасма гiр, яке обiйшло
здалеку хату дугою.
Стара, але дебела ще хата, рублена з доброго дерева, з рiзьбленим
ганком i такими ж наличниками коло вiкон, крита гонтом, сто©ть на схилi
сопки i дивиться всiма чотирма вiкнами на рiчечку, що тече внизу, i далi -
на син бескеття Сiхоте-Алiня.
Праворуч - дебела комора з омшаником, повiтка для коней, корiвник,
стiжок сiна, обгороджений латами, ще якiсь будiвлi. Лiворуч - город, теж
обгороджений в одну лату. ще й глечик стирчить на ближнiм стовпцi. В
городi картопля i соняшники, а просто над самою рiчечкою - якась
комiрчина: то лазня "по-чорному".
Оце i вся господа. I вона одна тут на великому просторi. До найближчого
селища, що зветься Копитонiвка i склада ться з кiлькох таких хат, понад 50
кiлометрiв. Григорiй це вже знав, i це його тiшило: небезпека вiд людей
була тут найменша. А цi люди, що в них вiн жив, навiть охороняли його.
Дома тепер були вiн, мати й Наталка. А батько з Грицьком як по©хали, то
ось уже два тижнi ©здять.

Як сподiвалась мати, вони мали прибути ще вчора, а як учора не було, -
то, значить, сьогоднi. Чекаючи ©х, Григорiй нiкуди не ходив уже, а сидiв з
самого ранку на призьбi i виглядав. I хвилювався. Так, хвилювався, - як то
вони поставляться до нього? Може, вже не так, як перше, коли вiн був
хворий? Знiчев'я бавився з ведмежам, спостерiгав навколишнiй свiт.
От зараз його увагою заволодiв праник, пiдкидуваний засмаглою дiвочою
рукою там, над рiчкою; вiн то пiдлiтав, то падав - ляпотiв по кладцi
завзято та лунко. I бiгли луни нетрями, ударялись об бескеття i озивались
- ляпотiли на кiлька голосiв... I виходило - нiби перепел бив десь у
пшеницях на зорi. Чудно.
То Наталка прала на рiчцi. Запнута кулинкою, орудувала на сонцi над
водою, як вправний спортсмен на вранiшнiй руханцi. Воркотiла яко©сь пiснi,
полоскала ©© в водi i прибивала праником до кладки. Перiщила з усi © сили.
Дивна вона, ця дiвчина Наталка. Григорiй чомусь тепер навiть боявся ©©,
боявся при зустрiчах дивитися ©й в обличчя. Вона нiби сердилася, коли вiн
на не© витрiщав очi. Не знав тепер, як до не© приступитись, як з нею
поводитись. I почувався, як хлоп'як. Смiшно, але ж так. Сказати б,
недоторканна панна? Нi! Дурна? Нi! Горда? Нi-нi! Вона навiть не розумiла,
яка вона чарiвна, безперечно, не розумiла. А от така, як ота рослина
дивна, що ти ©© торкнеш рукою, а вона аж повернеться i напустить
тонюсiньких колючок у руку. I це дiвчина-звiроловка, переможниця страхiть
усяких! Уперше йому було на вiку таке, щоб на його мову дiвчина
заломлювала брови. Так, як та дика коза, що бо©ться, щоб ©© не впiймали, i
не да ться навiть пiдступити. А може, в не© така вiдраза до нього?
Тож найлiпше зовсiм не звертати уваги. Нехай собi пере. й-бо, ото вона
перiщить праником так люто, бо дума , що б' по чи©хось, може, й по його,
нескромних очах, на не© витрiщених. Нехай собi пере. I нехай пiдпадьомка
праник. Чи то, може, не праник пiдпадьомка , а то в його серцi щось
тьохка , на тую дикунку дивлячись? Засмiявшись з цi © химерно© думки,
Григорiй силомiць вiдверта увагу вiд праника, затисненого в гнучкiй
дiвочiй руцi. Ген за рiчкою на галявину вийшли табунцем дикi кози. Так,
дикi кози. П'ятiрко ©х. Стали, збились докупи i, пiднiсши високо голови,
слухають: де воно i що воно ляпотить? Потiм зiрвались з мiсця i пiшли
вистрибом, черiдкою по високих травах, мелькаючи бiлими плямами на крижах.
Зникли в лiсi. Так нiби ©х i не було.
- Ти б пiшов погуляв де, синку, а то, мо', спочив би лiг. Не бiйсь,
нудьгу ш?
Це мати. Вона вже вдесяте, либонь, виходить на ганок глянути туди, за
рiчку, за зелене море галявини, куди простяглась стежка, - чи не ©дуть?
Вона пора тьсч бiля печi i так виходить з пiдкасаними рукавами.
Заслонившись рукою вiд сонця, мати аж перехиля ться через лонку i вже
турбу ться. "Довго щось. Чи не трапилось чого?"
- Наталко-о!..

- Чого-о? - озвалась дiвчина в тон.

- А йди-но сюди.

- Кажiть, я й так чую... Ось доперу...
- Як ти дума ш, що з нашими?

Дiвчина протягла, кепкуючи:

- Ну-у... А що з нашими? дуть десь.

- Бозна... Таке ж .тепер настало, Господи прости!
- дуть, ©дуть, мамо! - це Наталка весело, жартiвливо, упевнено, ще й
трiшки кепкуючи з матерi. - А не iдуть, то пiшки йдуть, а конi за поводи
ведуть, от i припiзнились...

I смiялась безжурно. I почала лупити по тiм смiху праником. Мати й собi
засмiялась.
- От така бач!.. Сказано - нове насiння. Ще й кепку з дурно© матерi...