Багряний I. Тигролови

"Тигр! Далебi так". - З Грицькових оповiдань Григорiй знав, що в цих
краях за тутешнiми законами слiдом за вепрами неодмiнно ходить тигр, -
пасе i з того живе.
Така невиключена можливiсть - зустрiтися з тигром, мавши дубельтiвку в
руках, була не зовсiм при мною. I хоча знав i те, що кiшка ця людини
бо©ться та перша ©© нiколи не зачепить, але... ану ж, як вiн голодний.
Проте нiякого тигра це було, та й хiба тут углядиш що? Смеркало.
Крутила веремiя.
Мавши вибiр мiж можливою смертю в звiрячих пазурах i певною смертю на
виворотнi вiд холоду, Григорiй почекав мить, послухав, а потiм рiшуче злiз
i пiшов.
Але куди йти? Снiг сипав такий, що нiчого не видно. Вiтер крутив
вiхолу. Темно... Тут тiльки збагнув, яку зробив дурницю. В нього не тiльки
путньо© збро© не було при собi, а й сiрникiв. Отже, нiяк було й вогню
розкласти. Якийсь час iшов з упертостi. Але куди йшов, не знав. Опинившись
в безнадiйному становищi i знаючи, що зайшов далеко та що йому не
виблукати вночi, вирiшив чекати, поки вщухне вiхола. А щоб не замерзнути -
вирiшив тупцювати навколо товстого дерева. Так вiн крутився довго. Разiв
кiлька пробував запалити вогонь без сiрникiв - насмикав вати з куцини,
понатикав ©© в патрони i стрiляв... Так вiн розстрiляв всi набо©, а вогню
не розпалив. Пройнята потом вата не тлi , клята, - покурить-покурить та й
гасне.

Трохи перестало крутити. Тодi вiн пiшов далi, полiз по снiгу напропуд.
Стомився. Веремiя тим часом закрутила ще дужче. Тодi сiв мiж кедрами i
вирiшив чекати ранку. Тримався з усiх сил, щоб не задрiмати, бо знав, що
тодi навряд вже чи вийде вiн переможцем в цьому дурному змаганнi з
стихi ю. Тримався, тримався... i задрiмав. Власне, не задрiмав, а сидiв i
думав про всяку всячину... Розбудив його стороннiй дотик. Схаменувся -
перед ним стояла якась тварина i лизькала його в нiс.
- Заливай!!!
Заливай радiсно загавкав. По хвилi пiдiйшла постать, вся бiла,
залiплена снiгом, - десь брьохалась по пояс у снiгах. Наталка! Важко
дихала. Вибилась iз сил.
- Живий? - спитала вiдсапуючись.

- Живий, - вiдгукнувся стримано.

Довго вiдсапувалась. Потiм сказала сердито:
- Хто ж так ходить?!. От iще...

Бiльше вона нiчого не сказала. Видно, що пройшла багато без зупинок,
без лижв та в пiтьмi по нетрях. А веремiя крутила.
Постояли якийсь час. Потiм пiшли. Довго борсались у снiгу - i заблукали
десь зовсiм. Наталка зразу не послухала Заливая, що тяг у свiй бiк, - вона
думала, що лiпше орi нту ться, а тепер побачила, що сама збилась. Та сил
уже не було. Треба чекати.
Натрапивши на якусь скелю в гущавинi, Наталка вибрала затишне мiсце пiд
густим дахом сплетеного i покритого снiгом гiлля. Тут було сухо i зовсiм
не було снiгу, сухий густий мох, купа листя, бур'ян. Безсило опустилась на
землю i сiла, притулившись спиною до пня. Григорiй постояв i сiв поруч.
Заливай лiг у ногах. Вогню нiчим було розпалити, бо у Наталки теж не було
сiрникiв (не здумала, як iшла), - то ж сидiли так...

Розвиднялось. Веремiя ущухла. Вимучена дiвчина спала сидячи. "Тож
змучилась так!"
Тiльки тут, тiльки в нетрях, у цих жорстоких умовах та справжня
людсььа солiдарнiсть, що робить геро©чнi речi, як звичайнi, як свiй
обов'язок, i нiхто нiколи не здума назвати ©х геро©чними...

Дiвчино у снi, не маючи сили тримати голову, обiперлась об щось (то
були Григорi вi груди, але звiдки ©й про те знати?) - i так спала. Як мале
дитя у матерi.
Сонна поворушилась, влаштувалась зручнiше, мов на подушцi. Спала
солодко, звiвши лице трохи вгору, втягши голову в плечi. А Григорiй сидiв
i боявся рухнутись, боявся розбудити. Хай. Нехай спить.
Вже розвиднилось. Було тихо.

А дiвчина щось марила у снi, посмiхаючись. Якийсь дивний сон блукав пiд
©© повiками, ворушив бровою, розпалив i розiмкнув трiшечки гарячi уста...
Григорiй дивився на тi уста i боровся сам iз собою. Йому хотiлося
поцiлувати ©©. Нишком. Так, як мати цiлу сонну дитину. Раз лише. Вона не
почу . I вiн, як злодiй, дослухаючись до ©© дихання, тихенько-тихенько
поцiлував... Раз лише.
Дiвчина розплющила очi. Заморгала вiями. Здивовано, потiм злякано.
Швидко вiдхилилась вiд грудей. Смiшно, на©вно, торкнула долонею за уста,
що на них ще горiв поцiлунок... I враз спалахнула. До слiз.
Схопилась. Закрила лице руками. А тодi швидко повернулася i пiшла.
Подалась. Навiть вiнчестер забула. Заливай слiдом.
Збентежений, спiйманий на злочинствi, приголомшений i засоромлений
Григорiй розгублено дивився ©й услiд. Кляв себе. Вперше побачив, скiльки
лиха може нако©ти один поцiлунок. "Йолоп, ай йолоп! Як брутально, як
нахабно повiвся вiн з цi ю гордою i чистою дiвчиною! Але ж вiн не думав,
що вона почу . Але ж вiд того ти не менший йолоп! Злодюжка".

Насупившись, Григорiй сидiв i не знав, чи йому йти, чи вже не йти.
Потiм таки зiбрався i пiшов, захопивши ©© вiнчестер.
Ось i табiр... Виявилось, що вони, хоч i багато вночi кружляли, проте
замалим не потрапили, були зовсiм близько вiд дому.
Григорiй пройшов мимо, поставив тихенько вiнчестер бiля дерева i пiшов
собi... "Злодюжка!" Звернув убiк i пiшов.

Наталка, насуплена, чекала на краю галявини. Дивилась, не обертаючись,
кудись просто себе... Ясно, ©й незручно вертатись без збро©.
Поблукати трохи...

Повернувся до табору уже тодi, як здалеку почув дзвiнкий Наталчин смiх,
веселий, розкотистий. А вона дурiла, бавилася з Залива м. Химерна,
незрозумiла дiвчина!
Пiсля цього нашi ловцi вирушили додому, щоб встигнути на кутю.

_Рiздво в пралiсах_
Iшли майже без зупинок день i нiч, i знову день i нiч.
- А вже ж Святвечiр пiслязавтра, - лiчив старий Сiрко i хвилювався. Як
то вiн загаявся так! Такого ще й не бувало.I квапився.
А снiги глибокi, а стежки непроторенi, як не чхай - вище себе не
скочиш.
Йшли не перепочиваючи: ©ли i спали на ходу i конi, i люди. Коли б крила
- льотом полетiли б. А так - брьохались в снiгах по вуха.
Сiрко все рахував - знову i знову, намагаючись перехитрити себе i,
зда ться, зовсiм збився. Нi-таки, - вже сьогоднi Святвечiр! Так виходило.
А додому ще далеко.
Синiй-синiй та холодний вечiр застукав ©х в дорозi, мокрих, як мишi, -
i вiд поту, i вiд наледiв, куди вони потрапляли, iдучи рiкою.
Замiсть додому, вийшли на якiсь бараки у вершинi одного з допливiв
Бiкiна.
Старий Сiрко здивувався, збентежився, - новi бараки! Аж куди посунули
лiсозаготiвлi! Диви! Але ж це не дiлянка Бiкiнського лiспромгоспу!

Коло баракiв зупинились, - спочити трохи i посушитись, бо потрапили в
наледь i помочили унти. Це дивна рiч - на замерзлiй рiчцi при такiм морозi
намочити ноги, бродити по колiна в водi. Але бува , в цiм кра© все бува .
При товщинi криги в метр людина бродить по водi, як улiтку. На перекатах
вода промерза до дна, горiшня ж течiя напира , крига не витриму i
репа ться, - вода iде поверху межи кригою i снiгом, i горе тому, хто туди
вшелепка ться, як от нашi звiролови. Та нашi - люди бувалi. Траплялося ж,
що люди й гинуть.
Отже, сушили швиденько унти та годували коней бiля одного бараку. В
барацi було повно людей - колгоспи вiдбували трудобов'язок на
лiсорозробках. А насупроти, через рiчку - був другий барак. Але там,
кажуть, - репресованi, засланi сюди "заключенi"...

Напо©ли коней. Грицько з Наталкою пiдтягали попруги, прибирали овес,
лаштувались далi. Небо було син , холодне. Скелi стояли, як мури. Лiс
занiмiв на холодi, чорнiв нашорошено. А Григорiй дивився на той бiк. Його
тягло туди. В присмерку було видно, як там - на тiм боцi - вештався хтось
з вiдрами. В барацi горiв вогонь, коло бараку щось пиляло дрова.
Перестало. Хтось гукав:
- Аррлов!..
- сть, таварiщ карнач! Я слушаю.

- Скажi етiм девкам... етiм шлюхам, пускай живей пiлят, я жрать хачу!
- сть, таварiщ карнач! Ей, ви (гидка лайка)!.. iлi вас прiгласiть?!.
Пилка - чирги... чирги.... Небо син та холодне, i пустеля - пустеля.
I раптом на лютiм морозi, пiдпихаючи тяжку, тугу пилку, зрина голос,
зовсiм молоденький, журливий дiвочий голос, нiжний, степовий, як чайчине
ячiння:
...Ой, куди ж, куди, куди

Я тепер попала, -

Замело й малi слiди

Там, де я ступала!..

Чайчине ячiння, - туга безмежная...

А другий голос, такий же юний i журливий, пiдтриму , горнеться в холодi
до першого, як волошка до волошки:

...Там, де я ступала,

Там, де я страждала...

Мати ж моя, мати ж моя, -

Я ж тепер пропала!..

- Адставiть п снi!!.

I клац-клац закривкою.

Григорiй нiколи не лаявся брутально, але тут не витримав. Хай же Бог
простить - сьогоднi ж Святвечiр!

"Боже мiй, Боже! Та чи Ти ж на небi?! Чи Тебе шукати та на прю
викликати, Боже? Куди ж Ти дивишся?!!"

А небо син -син . Байдуже. А сопки та кряжi понурi, як мури непрохiднi.
А нетрi безмежнi та чужi, по пояс снiгом заметенi, непролазнi. Та нi
дорiг, та нi стежок... Та нi рiднi, та нi вiсток...

З тяжким серцем рушав Григорiй з цього мiсця. Ноги стали, як свинцем
налитi, а чи то в землю вкопанi. Здавалось - вiн не зрушить ©х. Стояв i
дивився туди, пiдсвiдомо то знiмав гвинтiвку, то чiпляв ©© знову... Вже
все було готове до вимаршу, а вiн не рухався, - мов загiпнотизований,
дивився на той бiк, у темряву. I нiхто не знав, що вiдбувалося в нiм.
Наталчин голос вернув його до дiйсностi!:
- Ну ж!.. - Вона стояла напроти нього i промовила те "ну ж" сердито, а
очi запливли ©й при зорях iншим, пiдозрiлим блиском. - От iще!.. Гукай
його...
Рушили. Зажебонiв, зачиргикав снiг пiд копитами. Григорiй плентався
ззаду, а його переслiдувало чиргикання пилки та чайчине ячiння,
переслiдувало довго в тiм безконечнiм скрипiннi снiгу.

Не то вiд того ячiння утiкали, не то когось доганяли, - либонь
вчорашнiй день доганяли, нi, Святвечiр, - гнались Сiрки без вiддиху... I
догнали!
Бува так, що можна вчорашнiй день догнати. Але це бува лише в таких
нетрищах, де нема календарiв, де людина зрештою сама календар встановлю
по сво©й здiбностi та й з конечностi, де година чи день не вiдiгра нiяко©
ролi, де бiльше анiж деiнде пасу ота примовка:

"Все нiщо в порiвняннi з вiчнiстю!"

Старий Сiрко, далебi, обчислився. Вони додому прийшли-таки на
Святвечiр, бо прийшли саме на кутю i на святвечорове поготiвля. А може, то
стара Сiрчиха обчислилася. А може, й нiхто не обчислився, бо нiхто не
годен того перевiрити тут.
В кожнiм разi вони не спiзнилися i прийшли додому саме якраз.
Дома ©х чекала гаряче напалена лазня - по-чорному, в хатi кутя на
покутi у вiвсяному кулi, мрiйна лампадка пiд образами, застелений
скатертиною стiл, тиша святвечорова. Як у дитинствi Григорi вому.
Спершу вони втрьох парилися в лазнi - два Грицьки з батьком. Здорово!
Так, як тiльки тут умiють париться. Григорiй нащо вже дебелий, але не мiг
витримати того, що виробляли Гриць з старим Сiрком.

Вони пороздягалися ще в хатi, забрали березовi вiники, мило й мочалку -
i так, в самих валянках та дохах наопашки, пiшли крiзь 50-ступневий мороз
до лазнi. А лазня була вiд хати метрiв за 150, над замерзлою рiчкою. Така
собi комiрчина, а посерединi пiч з дикого каменю, а в нiй - казан. Попри
стiну широка полиця вгорi.
Розпечене камiння дихало вогнем. Старий Сiрко з сипом взялися з
ентузiазмом до процедури, яка для вропейця може видатись лютим
катуванням, iнквiзицi ю. Вони лили воду на розпечене камiння i тако© пари
напустили, що не продихнеш. I в тiй задушливiй парi сперш обливалися
нестерпно гарячою водою. А тодi залазили пiд стелю на полицю i перiщили
один одного березовими вiниками, перiщили люто. Обливались крижаною водою,
а тодi знову майже окропом. Терли шкiру мочалками, як наждаком, - дерли
©©. I знову перiщили вiниками. А тодi з гиком червонi вибiгали на снiг i в
сумерку качалися по снiгу, гуляли в снiжки, як дiтлахи, - батько з сином!
I знову залазили на полицю та додавали березово© кашi. Отак баняться!!!
Григорiй дивився на них i смiявся:

- Нiчого, звикну й я до цього.

А тим часом вiн i так добре побанився, не вдаючись до тi © страшно©
екзекуцi©, i почувався так, нiби змив усi грiхи з себе. Все змив.
Не змiг тiльки однi © речi змити - бо то було на серцi: поцiлунку отого
свого злодiйського. Та ще не змiг змити отого: "Ой, куди, куди, куди я
тепер попала..." ячiння чайчиного i туги вiд нього на серцi глибоко©.
Святкували Рiздво. Сiрки святкували його, як з дiда-прадiда велося: з
кутею на Святвечiр i з усiм тим зворушливим i романтичним ритуалом, що
такий пам'ятний Григорi вi з дитинства. З вiршуванням, з колядками.
Рано-вранцi, ще вдосвiта, щось застукало в дверi.
- Пустiть вiршувати! - почулось з сiней. Мати озвалась вiд печi:
- Iдiть.
Дверi вiдчинилися, i до хати увiйшов святково виряджений вiршовник.
Скинув шапку, пригладив рукою волосся i почав старовинно-старовинно©,
тако©, що Григорiй нiколи й не чув, вiршiвки, мистецьки складено©:
- Христос народився, щоб мир звеселився. Пiсля Адамового грiха родився
в Вiфле мi, та в стайнi, не в домi, - от дивина яка! Зiрка ясненька,
гарна, кругленька, прикотилась аж над Вiфлеем, там стала, де вже сама
знала - освiтила всю стайню кругом. Пастушки з степу прибiгли к вертепу,
ще й по ягнятку принесли, - на дудочки грали, поздоровляли та й знов до
отари пiшли. А янголи святi©, крилатi©, чуднi© та так же лепська спiвали,
що ми родились та й поженились, а далебi, ще й не чували. Вiл та осел
стояли кра© ясел, - отже, й вони Христа впiзнали, ще й на колiнка впали -
i дишуть на нього, бо знають, на кого. А три© царi принесли Христу дари iз
Востока, - тут ©х поклали ще й поздоровляли по-письменськи звисока: "Будь
ласка, благослови-таки й нас, щоб жито родило, а вiйни нiколи не було, щоб
ми таки пожили всмак". Iцько старенький був ©м раденький, прийняв
гостинця: "Сiдайте Ви в нас, почасту м ми вас, чим Бог нам дав". Зараз же
як пiдсулив: по кухлику варенухи, по каганчику сивухи... Царi як хлиснули,
та сидя й поснули. Ангол Божий, святий, гожий, ввi снi царям шепнув: "Гей
додому махайте та Iрода обминайте, бо ви вчора у нього були i слово йому
дали - ще раз побувати i всi© новини переказати". Царi схопились,
перехрестились, налiво повернули та й додому чкурнули..."
Так вiршував старий Сiрко. I треба сказати, що Григорiй слухав його з
величезним дивом. Багато вiн чув вiршiвок, багато сам знав, але тако©
зроду не чув. Аж потiм Григорiй удень вивчив ©©, ту вiршiвку, всю,
особливо йому сподобався кiнець ©©, приперчений добрим народним гумором,
про те, як Бог покарав Iрода за те, що вiн маленьких дiтей повбивав:

"...Бог посила пару, на Iрода всю кару за дитячу неповинну кров. Його
дуже мутило, коло серця нудило, коло очей позеленiло, попiд носом
почорнiло, немов у пса пiд хвостом, щоб не ганявся за Христом.
Диявольський гайдамака не схотiв хлiба ©сти - пропав безвiсти, немов у
ярмарку собака..."
Вiршував сам дiд Сiрко. А що ж робити, як нiкому вiршувати? Не ведмедям
же це робити? А без цього Рiздво - не Рiздво.
По тому Сiрки один одного поздоровляли... Тодi сiдали до столу - пили,
гуляли... Потiм вiдпочивали... А вже в обiд добре гуляли, як належить.
Скiльки тi© наливки та медово© попили!

А увечерi приходили колядники: Наталка, в гарному дiвочому убраннi,
якого ще не бачив Григорiй у не©, закосичена, ще й, ба, на ши© намисто й
дукачi, над чолом волосся перетяте блакитною стрiчкою; Грицько у сво©й
святковiй парубоцькiй одежi; а назверх у обох накиненi оленячi дохи
наопашки. Постукали. Увiйшли в блискiтках снiгу...

Колядували. Почали вдвох, а кiнчили всi гуртом, бо таки цiлий день пили
добре. Навiть Наталка, що нiколи горiлки в рот не брала, сьогоднi випила
аж три чарки: за матiр, за батька i за всiх, - i була рожева, як макiв
цвiт.
Григорiй теж колядував. Спiвав. Почав свята весело, та...
Помалу напосiлася туга. Чорна туга. Чи то вiд горiлки, чи вiд чого
iншого, - нiби хто враз чорну заслону опустив. Страшна туга взяла серце як
у лещата...
Ще там, у тайзi, якось забував про все. А тут, в цiм святковiм
дозвiллi, звiльнена думка почала бунтуватись i так само почало бунтуватись
серце, мов в залiзнiм капканi защiпнуте. Вiн не знав, де i до чого себе
прикласти i де тую тугу втопити, i що з тi ю головою зробити, - вiдчував,
як на карку тiй головi мулько.
На полювання б знову, чи що! Досить цих свят! Або й ще куди... Вiн би
вже тепер з цiлковитою апатi ю i байдужiстю полiз до самого пекла, його
тягло туди. В щастя сво вiн уже не вiрив, - все життя йому - нинi, завтра
i на майбутн - поламане i попсоване непоправно, його вовче життя... Не
поламана лишилась тiльки воля та жадоба щастя, але гай-гай - в тiм-то вся
й колiзiя: мiж жадобою та неможливiстю.
Чимраз, то бiльше, а особливо тепер, його поривало вийти дерзко
назустрiч всьому тому темному сво му невiдомому, - вийти просто грудьми, i
чорт по ньому до всьому!
Можливо, тому зрадiв, коли Гриць почав збиратись до Хабаровська, -
взяла охота зробити зухвалий рейд, - побавитись з долею в пiжмурки.
__
_Роздiл десятий_ Рейд на Хабаровськ
На третiй день свят Гриць з Григорi м вирушили до Хабаровська.
"Хутрину поздавати, договори (контракти) поновити на 1-й квартал,
бо начиння набрати - воно здасться! А головне з тi ю охотiнспекцi ю
дозволи на нарiзну зброю оформити наново, i найперше - на трилiнiйну
гвинтiвку..." - все це мав проробити Гриць за батькiвською iнструкцi ю, а
Григорiй напросився за помiчника, - йому страшенно кортiло, його тягло
глянути на той заборонений для нього свiт. Що там робиться?!. Знав, що
небезпечно, але те його й вабило - пограти в пiжмурки. Вабило кинути
дерзкий виклик самiй сво©й долi, перевiрить ©©. Або-або...

Власне, двох "або" не могло бути. Було лише одне "або", пiсля якого
йшла чорна порожнеча. Знав це.

I воно замалим так i не вийшло...

Два Грицьки посiдлали конi - гнiдого й буланого, - приторочили мiшки з
хутором, з вiвсом для коней, та рюкзаки з ©жею для себе i вибралися.
"Як на сватання", - кепкувала Наталка, поглядаючи на хлопцiв заздрiсне,
що дiйсно вибралися нiби на сватання чи на зльоти десь до царiвни
щонайменше, - таких два соколи, таких два пишних королевичi: в гаптованих
лапчатих унтах, що являли собою сво рiдне чудо мистецтва, в добрiй
новенькiй мисливськiй сво©й унiформi, гаптованiй i оздобленiй
по-тубiльному, пiдперезанi набiйницями, а назверх - пишнi оленячi дохи до
п'ят з величезними одкладними ковнiрами; на головах козулячi папахи.
Бронзовi обличчя, засмаленi вiтром, слiпучим сонцем i морозами, були нiби
вирiзьбленi за iдеальною моделлю мужесько© краси вправним майстром з
суворого металу - наснаженi життям, силою. Один похмурий, а один веселий,
- але обидва красенi, нiби вiд одно© мами.
Два молодих королевичi, два богатирi...
"Два ведмедi!"

Перекинули рушницi по-козацькому через плечi, скочили на коней - i
гайда.
Тiльки й бачили...

До залiзницi - до станцi© Лазо - ©хали верхи, ©хали заснiженими
нетрями, через сопки та голi падi, навпростець, по хащах та бур'янищах. А
©дучи, знiчев'я стрiляли по тих бур'янищах фазанiв та тетерукiв, стрiляли
просто з сiдла влет, - вони вилiтали часто з-пiд кiнських нiг зi снiгу, де
ховалися вiд морозу. То спосiб рятуватися вiд холоду, що до нього
вда ться тут все живе, включно i до людей, - ховатися в снiг.
В деяких мiсцях тетерукiв, а особливо фазанiв, було до гибелi! Цей
представник субтропiчно© орнiтофауни - фазан - дивно пристосувався до
цього суворого краю: - жив тут, множився i розкошував улiтку в цих буйних
хащах та й лишався на зиму добровiльно великими масами, навчившись
переборювати п'ятдесятиступневий холод. Ну, а тетерук - тому i Бог велiв,
бо це його стихiя, для яко© вiн сотворений спецiально, далебi.

То була для хлопцiв цiкава розвага.

- Набо©в не шкодувати, - радив Гриць, повторюючи важно, сам того не
знаючи, фразу одного росiйського iмператора. Радив, бо для чогось йому
треба було тi© дичини.
Особливо цiкаво було стрiляти фазанiв. Причiм хлопцi стрiляли на вибiр
- тiльки пiвнiв! Вилетiвши несподiвано зi снiгу з криком, такий
пишнобарвний пiвень сюрчав зразу по прямiй вгору, як веретено, - летiв так
вгору метрiв з 30. А тодi робив кут - i мчав повздовж. При такiм його
маневрi його дуже тяжко було застрелити. Але саме тим було й цiкаво.
Пишноперi пiвнi, збитi в найнесподiванiшу для них хвилину, летiли назад в
снiг, розсипаючи кольорове пiр'я.
Так вони ©хали i помежи дiлом полювали, розважалися.
До Лазо ©хали три днi, а фазанiв та тетерукiв настрiляли цiлий оберемок
- десяткiв зо два. Позв'язували ©х голова до голови i так пуками почiпляли
до сiдел.
Кiлометрiв за п'ять перед Лазо за©хали на за©мку до Сiркового знайомого
мандзи Кiм-Гi-Суна i подарували йому всiх тих фазанiв та тетерукiв гамузом
- празникове, - i стали в нього табором. Тут вони залишили конi, зброю i
зайвi речi...
Кiм-Гi-Сун був добрий i давнiй знайомий родини Сiркiв. В нього вони з
давен-давен зупинялися завжди, ви©жджаючи в свiт, до мiста, - чи то на
пiвдень, чи то на пiвнiч. Тут вони мали свiй пункт, так би мовити - базу.
Гостинний i привiтний, як i всi тубiльцi, Кiм-Гi-Сун був особливо
гостинний до Сiркiв. Вони були завжди бажаними гостями. Мабуть, у вiдплату
за ©хню щедрiсть i гостиннiсть, що вiдтак викликав Схiд на змагання.
Тут хлопцi заночували. Увечерi загуляли з Кiм-Гi-Су-ном, - гостили його
у нього ж, - напували його горiлкою, та медовухою, та частували всякими
витребеньками рiздвяними (з тi © торби, що напхала мати з Наталкою,
пам'ятаючи й про цього доброго Кiм-Гi-Суна).
I так його начастували, що вже й полягали спати, а вiн ще сидiв на
сво му канi (пiдлога така опалювана, кам'яна) та спiвав сво©м диким
фальцетом: "Розпрягайте, хлопцi, конi..." - дино© "рюсько©" пiснi, яку
вiн умiв добре спiвати, навчившись ©© вiд червоноармiйцiв на
маньчжурському кордонi, i найпоширенiшо© в цiлiм цiм Далекосхiднiм кра©.

Григорiй слухав той спiв з неабияким зачудуванням. Кiм-Гi-Сун навiть не
запiдозрював, яке надзвичайне, яке колосальне вражiння той його п'яний ще
й фальцетовий спiв справля , яку силу думок вiн родить... Тiльки в устах
чужинця, та ще такого далекого, дикого азiата, рiдна пiсня набува враз
якогось ви©мкового значiння i змислу.
Смiшний, веселий i на©вний Кiм-Гi-Сун!
Тут вони залишили коней i далi вже мандрували по©здом. Тут-бо починався
свiт цивiлiзацi©, свiт технiки, електрики i радiо, свiт "соцбудiвництва",
словом - свiт "заключiт льной фази постро нiя соцiалiзма в адной стране".

__
_ЕКСПРЕС,__ "котори__й возi__т__ дрова i__ лес"_
Гриць ©здив не вперше в цивiлiзований той свiт, але все почувався трохи
безпорадно. Не так, як вдома, в нетрях. Через те мусив взяти на себе
iнiцiативу Григорiй, iнакше-бо вони з цi © станцi© не ви©дуть. Пройшов
експрес "И-1" Негорелов - Владивосток, i поштовий "И-41" - Владивосток -
Москва, а ви©хати годi. Мiсцевих по©здiв в цiм благословеннiм краю нiби й
нема , всi далекого маршруту, а на них квитки лише по бронi, тобто рiзним
вiдповiдальним вiдрядженцям i так, сво©м - по блату. А так як нашi обидва
Грицьки були не "вiдповiдальнi" i не "сво©", то сiсти ©м на по©зд було
неможливо.
Таких "невiдповiдальних" було багато, i всi вони вирiшили чекати на
якийсь свiй експрес, напiвреальний, напiвфантастичний, "ЕКСПРЕС, КОТОРИЙ
ВОЗIТ ДРОВА I Л С", - як жартував хтось весело i воднораз саркастично.
Так, бач, звався знаменитий i ви©мковий в сво му родi особливий по©зд
"Нумер 97" - Владивосток - Москва. Щось подiбне може iснувати лише тут - в
цiй кра©нi соцiалiзму, i то тiльки для цього краю i для всiх йому подiбних
околиць "необ'ятно© многонацiонально© Родiни":

Нарештi пiд вечiр надiйшов цей знаменитий на цiлий ДВК, Схiдний i
Захiдрий Сибiр i на цiлий СРСР "експрес".

Вiн пiдiйшов у сутiнках, темний зсередини i чорний зокола, - пiдiйшов
тяжко, простуджено кашляючи, i став.

Довжелезний - вагонiв на 50. Половина вагонiв товарових, а половина
поштових - всi ж вони несли функцiю пасажирських. Нiяких дров вiн не
возив. Вся та валка вагонiв була натоптана пасажиром до одказу, так що
людськi руки i голови, навiть ноги випиналися з вiкон i з тамбурiв. Темний
i неосвiтлений, "експрес" той гомонiв, нi, гудiв, як вулик, - зойкав,
спiвав, кашляв простуджено, матюкався вiртуозно й розпачливо, лементував
дитячим плачем...
Е к с п р е с!.. Не експрес, а цiла республiка на колесах.
Григорiй i Гриць брали його штурмом. Бо iнакше годi було вдертися до
його нутра. Все, що було в по©здi, одчайдушне репетувало, не пускало
нiкого бiльше, люто-прелюто матюкаючись. Все, що було зовнi, наступало, як
на фортецю, ще лютiше матюкаючись та пускаючи всю силу та весь сприт в
рух. Було таке вражiння, що то люди спецiально вибрали собi таку розвагу,
щоб грiтися на скаженому холодi.
- За мною! - спокiйно скомандував Григорiй Грицевi, вiдчувши враз, що
потрапив в рiдну стихiю, в так добре знану здавна i звичну ситуацiю, та й,
пригадавши всi, так колись добре засво нi правила й норми поведiнки в цiм
свiтi цивiлiзацi© шосто© частини земно© кулi, пригадав всi властивостi тi©
цивiлiзацi©, не знавши яких, пропадеш нi за понюшку тютюну.
- За мною, разом!!.

I на цю команду, напруживши свою молодечу, можна сказати, волячу силу,
вони, а за ними, як за тараном, i ще цiла група - вдерлися з тяжким бо м
до вагона. Можна сказати, по головах вдерлися. Тi, що вдерлися з ©хньою
помiччю - кiлька осiб - враз почали скажено лаятись. Але вже не на тих, що
у вагонi, а на тих, що напирали зовнi, - не пускаючи ©х, обкладали ©х
божевiльною матюкнею, як розпеченою смолою, з усiх бокiв - згори, знизу, i
вздовж, i впоперек... Оригiнальнi звича©! Дивнi звича©!
А ще дивнiший цей по©зд. На нього не треба було анi бронi, анi квиткiв.
Теоретично квитки iснували, практично ж - то було не до переведення, i ©х
пiхто й нiколи не брав. Хто хотiв, той i ©хав. I куди хотiв, туди й ©хав.
Але не бравши квиткiв, нiхто не мiг i претензiй будь-яких мати щодо ©зди,
- по©зд iшов, як йому здума ться: хотiв - ©хав, хотiв - стояв годинами чи
то на станцi©, i чи то просто посеред дороги чи десь у тупику. Отже,
квитки iснували тiльки в теорi©, так само, як i перевiрка квиткiв у цiм
"експресi" можлива була лише в теорi©. Квитки були обов'язковi лише для
тих, хто сiдав з мiсця, цебто у Владивостоцi. Далi ж - далi йшло дуже
просто. Труднiсть вся полягала лише в тiм, щоб сiсти.
Сiвши ж, можна бути певним, що нiхто не потурбу i не поцiкавиться, чи
у вас квиток. По©зд бо так набитий людьми - i то завжди, - що далебi
жодному кондукторовi i жодному контролеровi за всю його iсторiю не
пощастило ще пройти його вiд паротягу i... бодай до третини ешелону.