Багряний I. Тигролови

найфантастичнiшо© кра©ни у свiтi, - росiйського, чи то пак тепер
сов тського, Клондайку. Нi, iнтернацiонального золотого ельдорадо, куди
навiть жиди погнали "добровiльно-примусово", зрадивши Палестину, творити
свiй Бiробiджан. Його аксесуари, екзотичнi аксесуари тi ©, вiдкрито© ним,
екзотики панують тут i живуть поруч iз усiма мешканцями розкiшних купе,
салон-вагонiв, тамбурiв i коридорiв. Переселились з тi © кра©ни i живуть
тут - проводжають цих мандрiвникiв, як чичероне, туди, до себе в гостi...
Дерсу Узала i тигри... Женьшень, Уссурi i тигри... Манзи i тигри... Фанзи
i знову тигри, тигри, тигри... Тигри над усе i над усiм! З усiх дивогiдних
аксесуарiв тi © дивогiдно© кра©ни, що володiють серцями цих бiльших i
менших Пржевальських, бiльших i менших Колумбiв та Нансенiв, - тигри
найдивогляднiший i найфантастичнiший аксесуар. Ними наповнений цiлий цей
експрес. Вони блукають по ньому з хмарами диму i румбами, викликають
ентузiазм i викликають тремтiння в колiнах та солодкий холодок не в одного
з цих хоробрих шукачiв щастя, сильних емоцiй i справжньо© екзотики.
Вони панують в уявi кожного, як символ, як страш-нпй i привабливий
образ тi © невiдомо© землi, куди вiн так легковажно вирушив i оце мчить,
мов на весiлля. Тигри... З них починаються всi розмови i на них всi
розмови кiнчаються. Вони беруть участь у преферансi i в пиятиках, у
плiтках i навiть у коханнi.
- А чи ви чули... Раз бубни! То... чи ви читали, як на Н-ськiй заставi
недавно тигр украв стiйкового?

- Та що ви!.. Раз черви... Ну, i як!!?
- Два пiки!.. Го-го - занiс, мов кошеня...
- Боже мiй... Пас!.. Боже мiй...

Або:
- Ух, ти моя смугаста кiшечко!.. - це коханець до любки, ластячись.
Сусiдка навпроти робить великi очi i пошепки до друго©:
- Добра менi "кiшечка"! Вiд Уралу змiнила четвертого коханця... Це ж
тiльки вiд Уралу! А до Владивостока?! Апетит, прости Господи. Смугаста
тигрище, а не "кiшечка"!!!
У коридорi пара похiдних коханцiв туляться одне до одного, дивляться у
вiкно i мрiють-мрiють:

- Ах, який я щасливий!.. Ми за©демо десь далеко-да-а-леко в тайгу... I
там, в нетрях, серед квiтiв i пралiсу я збудую затишну хатинку... Я ©©
зроблю такою... такою...
- Обережно, порвеш запонки... Ах-х! Як чудесно... А ти не бо©шся
тигрiв?..
- Ну-у! Я маю... Я везу двi рушницi "Зарева" i повну валiзу набо©в, ще
й бiнокль, ще й компас... Ми будемо дивитися, дивитися...
- Ох-х!.. Який ти... Який ти герой!!.
Або:
- Чого ви на мене витрiщились, мов тигр!?.
Або:
- А скажiть, будь ласка" в Хабаровську можна ходити по вулицях?
Безпечно? Чи мiлiцiя?!!

- ... А що?
- Та я читала, що ще недавно тигри там гуляли по вулицях i крали людей,
ба навiть коней. Чи правда?

- Правда.
- Боже мiй! - i до чоловiка з iстеричною розпукою: - Казала тобi!..
Казала ж!.. Пропадай вiн пропадом той Де-Ве-Ка! Так нi. "По©дем, по©дем".
Пiдйомнi йому!.. За вiддаленiсть йому!.. Мало йому!.. Мало йому!..
Висiдаю! На першiй же станцi© висiдаю! Досить з мене тво©х фантазiй!
Досить з мене кров пити!..
- Ну, заспокойся... Ну, душечко!.. - потiшав розгублений супруг -
якийсь, може, бухгалтер, яко©сь, може, "Союзриби" або "Союззолота". - Ну,
ми не по©демо до Хабаровська, ми по©демо на... на Сахалiн. Еге ж! Там
довкола вода, i та сатана туди не перепливе.
Або: сп'янiлий шукач сильних емоцiй, наслухавшись страшних iсторiй про
ведмедiв, що завертають людинi волосся з шкiрою на очi, про тигрiв, що
хапають людей по квартирах i навiть "бiля самiсiнького кiнотеатру,
©й-бо!", пiсля надцято© чарки впавши в фiлософський жаль до себе:
- Оттак... Жи -жи чоловiк... I п' ... I було йому добре... Нi, ©де,
пх-х-ха ться... Гiк... I раптом - нема! О! I нема!.. Якась дурна кiшка
буде носити його, як мишу... Кондуктор!!!


Тигри. Страшне божество, смугасте шкiрою, а ще смугастiше репутацi ю.
Всемогутнiй "Амба", славнiший за самого Арсеньева i екзотичнiший за все на
свiтi. Володар дум i об' кт молитовного екстазу та жаху не тiльки в того
на©вного Дерсу Узали, а й в цiлого цього екстериторiального свiту.
З тиграми мiг змагатися хiба лише тiльки женьшень. З-помiж усiх тих
надзвичайних аксесуарiв потрясаючо© екзотики з тиграми мiг змагатися
тiльки женьшень - чудесний корiнець, могутнiй талiсман, мiфiчний i одначе
реальний плiд уссурiйського ельдорадо, оточений ореолом всеазiйсько©, нi,
всесоюзно©, якщо не всесвiтньо© слави. Навiть папороть, що цвiте в нiч
проти Iвана Купала по цiлiй вропейськiй лiтературi, з усiма скарбами, що
вона ©х береже, з усiм комплексом легенд i казок, блiдне перед тим
магiчним женьшенем.
Сама його назва - саме те двоскладове слово набуло магiчно© сили i вже
вiдмолоджу старикiв, зроджуючи в них надiю, що ще не все втрачено, змушу
хвилюватись старечi серця, якi вже давно одвикли реагувати на такi собi
опуклi бюсти й iншi принади, на малиновий дзвiн острогiв i далебi юнацькi
бiцепси; провоку старих кавалерiв на хлоп'ячi вибрики i донжуанськi пози,
а молодих доводить до гарячки, - виснаженi надужиттям по тамбурах i
пiвтемних закапелках, вони гарячкове маячать тi ю хвилиною, коли той
чародiйний женьшень буде вже па-рештi до ©хнiх послуг... I не в силi
дочекатись цi © благословенно© хвилини, тягнуть свою "кiшечку", свою
"ципочку", уявивши, ба навiть вiдчувши досить виразно, що той женьшень уже
в них вступив i зараз буде робити чудеса...
О Арсень в!.. Чи думав ти, що станеш отаким-о могутнiм промотором,
таким рушi м отако©-о маси людей, пiдiймаючи i пориваючи ©х на надзвичайнi
дiла та ще й женучи ©х уперед, в ту химерну, казкову кра©ну? Ось туди, де
ти пообморожував ноги й легенi, де ти, врештi, в бiдi та злиднях, серед
страхiтливих пригод i азiатських турбот дочасно склав сво© бурлацькi,
ревматичнi костi.
Чи думав ти, що пiсля смертi станеш таким промотором, таким володарем
дум i сердець прекраснооких панянок i ©хнiх мамунь та папунь, i
одчайдушних шибайголiв, i навiть п'яниць, i навiть бухгалтерiв, i навiть
старих геморо©дальних кооператорiв?!. Що поженеш ©х за тридев'ять земель,
за незчисленнi пасма гiр, несходимi простори пустель i нетрiв з родичами
та "со чадами" завойовувати, опановувати i посiдати той - вiдкритий тобою
- свiт, той опоетизований Клондайк i заразом едем... Так, едем, де росте
виноград i клюква, коркове дерево i - якщо вiрити тобi - полярна береза,
живе субтропiчний барс i гiмалайський ведмiдь, ще й полярний "урсус
арктос" на придачу; шляхетний олень i снiжний горал; тендiтний нот i
сестра гi ни - росомаха тощо... Край - як гарячкова фантазiя п'яного, як
маячiння божевiльного.
Витвiр космiчного жарту, а чи плiд космiчного катаклiзму. а чи то плiд
всесвiтнього гумору. Край парадоксiв. Симбiоз субтропiчного раю i
сибiрського пекла...
А експрес летiв i летiв, поспiшаючи, приспiвуючи, пританцьовуючi© на
гладеньк й дорозi.
I летiли, переганяючи його, серця i думи всiх тих екзальтованих
конкiстадорiв. Вирушивши з мiсця - десь з Таганки чи з Сухаревки, з-над
харкiвсько© Лопанi, з ки©всько© Шулявки, з ленiнградських, одеських та
iнших всесоюзна баюр, - видершись з нудьги i прози всесоюзних буднiв
соцзмагання та одтявши все те одним махом бiля двiрця, вони всiли до
по©зда найдальшого рейсу i нiби наново почали жити. Наново жити, наново
любити i наново прагнути. Гнанi геть з метою i без мети, вони кинулись, як
у вир головою, туди, вперед, у невiдоме. I те невiдоме почало вдиратися в
©хню свiдомiсть вже з перших же днiв далi - бiльше, стверджуючи, що вони
таки ©дуть туди, де все не так, де все iнакше, де зовсiм iнший свiт.
Мiнялисьсь кра види, мiнялись настро©; мiнялась флора, люди, обрi©. Все
вражало новиною, щораз, то чудовiшою. За Уралом спостерiгали снiг на
вершинах гiр... У Вятцусi спостерiгали в натурi той фольклор, що звикли
його бачить в столичних крамницях народно© творчостi.

I купували його скiльки хотiли тепер: купували гармонiйки i гармонi©,
свистiлки i сопiлки, купували вибагливi дрiбнички - дерев'янi, паперовi,
глинянi, ликовi, розмальованi, випаленi, рiзьбленi генi м вятсько©
росiйсько© цивiлiзацi©. I тi дрiбнички, i тi гармонiйки та свистiлки
одразу змiнили декоративний i вокальний стиль цiлого, можна сказати,
експресу. Стиль вропейський зазнав цiлковито© поразки, переможений стилем
вятським. Все в нiм цвiло i пишалося iстинно народним мистецтвом,
шедеврами всiх вятських кустпромiв, - кошиками, капцями, валiзами,
ведмедиками i паяцами, гребiнцями i збаночками, сопiлками i пiвниками,
балабайками i найхимернiшими iграшками...
Вокальному вропейському стилевi повелося ще гiрше. "Заткнувся" увесь
найкласичнiший репертуар, - експрес засвистiв, запищав, зачиргикав як
навiжений. Всi тi коники, i сопiлки, i пiвники, i чортики - все те почало
дiяти, нiби виповiдаючи оте знамените "догнать i перегнать". А гармонi© i
гармонiйки ревли так, що витиснули геть румбу i навiть рiдного
Дуна вського, роздираючи вуха i душу не тiльки пасажирам, а й станцiйним
диспетчерам та кочегарам. Але нiхто тим не переймався, - все те нове,
небачене, прекрасне сво ю новиною i екзотикою.
На кожнiй станцi©, де тiльки експрес зупинявся, щось було нове, таке,
що ще нiхто не бачив з них. Пасажири вибiгали геть з усього по©зда,
розхапували всю ту новину, всю ту екзотику i напихали нею експрес. Сiдали
i мчали далi. Зi смiхом i жартами, з частушками та з "шiрака страна моя
родная", а ще бiльше - просто з виском i галасом.
Бiля Iркутська вони пнулися в вiкна i спiвали давньо© каторжансько©
пiснi, тi © знаменито©, що ©© знали всi, як гiмн колишньо© царсько©
iмперi©: "Дал ко в стран Iркутскай..."
Бiля Байкалу вони купували омулi... Не менш давнi i не менш легендарнi
омулi, що стали одною з перлин всеросiйських гордощiв i що купувати ©х тут
стало священною традицi ю. По©зд спецiально зупинявся, i все висипало
геть... Зупинка та була не на станцi©, а так, на самiсiнькому березi
справдi химерного моря; колiя проходила пiд скелястими урвищами попри саму
воду, роблячи дугу навколо Байкалу в кiлькадесят кiлометрiв. Велетенське
озеро, обставлене крутими горами, стелилося геть на десятки миль, як
фантастичне люстро в блакитнiй оправi лiсистих кряжiв. Як завжди, експрес
зупинявся тут, щоб дати пасажирам розривку - змогу не тiльки подивитися на
цей нацiональний скарб, а й вмочити пальцi в нього - в те "священне море"
та пошпурляти в нього камiнцi.
Мешканцi експресу метушились, як сарана на озиминi: все те вдихало
емоцi©, айкало, ойкало, плюскоталось у водi i розкуповувало шпарко омулi -
вудженi, варенi й соленi, що ©х нанесло сюди тубiльне жiноче населення,
либонь, з цiло© округи - з усiх чотирьох берегiв Байкалу. Омулi були
свiжi, омулi були й смердючi, але всiх ©х розкуповувано, бо це ж були не
звичайнi собi риби-омулi, а священнi риби омулi, - тi © "омулево© бочки",
либонь, що про не© вiд столiття спiвала цiла романiвська iмперiя, а тепер
спiва цiла "широка страна родная", словом, екзотичнi омулi...
Кондуктор свистiв, i все те разом з омулями пхалося назад до купе,
чiплялося за поручнi... Експрес не рушав доти, доки не чiплявся останнiй
пасажир. Провiдники всiх сво©х знали в обличчя i могли здалеку точно
устiйнити, чи вешта ться ще котрийсь по юрбi, а чи сiли всi.

Рушили вiд Байкалу, експрес довго смердiв рибою i дуднiв баргузинським
та взагалi прибайкальським чи "про"байкальським фольклором. То шукачi
щастя ©ли омулi, ревли "Славно мор , священний Байкал" i розповiдали та
вислухували легенди, трагедiйнi i геро©чнi iсторi©, анекдоти та
географiчнi й природознавчi довiдки про те дивне море, в якому вода сто©ть
вище, нiж у всiх iнших морях, бо:
..."I ото у днi дiрка. I йде та дiрка аж до Льодового океану. А там,
як вiдомо, лiд. Лiд тисне на воду - ну, вода й випира в дiрку, i пре в
Байкал, i пiдiйма ться в морi тiм - у Байкалi... I коли б не височеннi
гори, що стоять, бачите, як височенний казан, то море б те геть
розiллялося i була б бiда... А в дiрку ту плавають риби i звiрi морськi,
так дiркою-дiркою - та й у Байкал... Доказiв?!? Прошу: звiдки тут у цiм
казанi взявся сивуч або нерпа!? Ага! Отож! Байкал - межи лiсами
непрохiдними, межи горами неприступними i вiд найближчого моря за мiльйон
кiлометрiв. Тiльки дiрка!.."
Дiйсно. Фантастична i дивовижна земля тут!
Разом iз змiнами у зовнiшнiм, видимiм свiтi дають себе знати i змiни у
свiтi внутрiшнiм, зумовленi змiнами в часi. По©зд йде по паралелях iз
заходу на схiд, назустрiч сонцю, i з кожним днем, з кожним географiчним
градусом довготи пересуваються ранок, вечiр, нiч - на годину... на двi...
на чотири... Бiля Байкалу рiзниця в часi вже на чотири години проти
звичного.
Здезорi нтованi пасажири вiдчувають, що щось не гаразд, що щось у свiтi
чудне дi ться, щось з ними ко©ться. Вдень хочеться спати, а вночi - ©сти.
В обiд нерви стають млявi, а вночi напада ентузiазм. Призвича нi до
певного укладу, вони вiдчувають, що зiйшли з рейок. Створився хаос, - однi
вибилися зi сну й з апетиту; не могли вже нi ©сти, нi спати, а другi,
навпаки, - борюкались, борюкались i вийшли переможцями - спростили сво
життя до тiльки ©сти i тiльки спати, а iншi й ще краще - могли спати i
тiльки спати. Але назагал, абсолютну бiльшiсть опанувало безсоння,
тривожний неспокiй, хвороблива експансивнiсть i... в деяких геть-чисто
застрайкували шлунки. Особливо потерпали нервовi, чутливi, занепоко нi
сво©м здоров'ям, - вони мацали сво© голови, хвилювалися, ковтали порошки i
докучали лiкарям, що, втративши самi спокiй i сон, грали напропале в
преферанс, загубивши межу мiж нiччю i днем.
Пересува ться по©зд, пересува ться час, пересува ться життя в експресi,
а ще бiльше - настрiй. Попри всi тi, зрештою, смiшнi непри мностi, вiн
пiдноситься до найвищого ступня передсмаку чогось надзвичайного,
констатуючи його поступове, але неухильне наближення, недалеке здiйснення
мрi©. Про те свiдчить кожна хвилина, кожен кiлометр, кожна деталь назовнi.
По©зд iде до мети.
За Байкалом вони спостерiгали екзотичних тубiльцiв: червоношкiрих
бурятiв та бурято-монголiв в Улан-Уде; гордих, вiтрами, сонцем i блиском
снiгiв засмалених, бронзових якутiв, подiбних до тих джеклондонiвських
iндiйцiв, i таких же бронзових, в нацiональнi стро© убраних якуток в Читi;
тунгузiв з гостровухими псами... Китайцiв... "Гуранiв"...

По©зд iде Забайкаллям. Розважаючи пасажирiв i пишаючись сво ю
ерудицi ю, якийсь професор iсторi© - кругленьке пузце, окуляри над
волосатою бородавкою i розчепiренi перед носом карти - викладав, як
легенду, iсторичну довiдку про перших-найперших каторжникiв Сибiру, про
перших-найперших полiтичних засланцiв, що склали тут сво© костi, i саме в
цiм Забайкаллi, в цiм найсуворiшiм i найпонурiшiм закутку Схiдного Сибiру.

I було ©х дво , тих пiонерiв: навiжений протопоп Аввакум... Але цей
розкольник був другим. А першим був - бунтар i "iзм ннiк" -
"малоросiйський" гетьман на ймення Дем'ян Многогрiшний.
Це вони були вiдкривателями i зачинателями тi © жахливо© сторiнки,
першо© сторiнки в епопе© невимовних людських страждань на цiй землi...
За ними пiшли чередою безлiч iнших, бiльших i менших, вiдомих i
безiменних каторжникiв... Серед них багато славних, оспiваних до того, а
особливо пiсля того, нацiональних геро©в цiло© низки народiв... Брязкаючи
кайданами, вони вимощували кiстками це гробовище, цю понуру "юдоль розпачу
i слiз людських"...
Професор розповiдав повiльно, помежи "вiстами", але ерудитно i
барвисто, як справжнiй професор iсторi© взагалi, а Сибiру - зокрема. Вiн
розповiдав, власне, про те, про що всi знали бодай з тих тягучих i
грiзних, безнадiйних i розпучливих каторжанських пiсень, якi становили
колись чи це половину всеросiйського нацiонального пiсенного репертуару,
та становлять ще й тепер, i що ©х спiвано кожним колись i тепер.

Не знали тiльки хiба про того першого пiонера, про того патрiарха
каторжанського, того прапракаторжанина, про того гетьмана малоросiйського
з химерним, але таким пiдходящим до ролi каторжанського патрiарха
прiзвищем. Поза цим багато було вiдоме. Тi-бо кайдани у кожного з них
дiнькали i бомкали з дитинства, розповiдаючи про той Сибiр i про це
Забайкалля. Лекцiя професора справила враження.
Нiхто тiльки не замислився над тим, як той "iзм ннiк", той патрiарх
каторжанський так мiцно i так широко проторував шлях на Сибiр для всiх
сво©х онукiв i правнукiв i тим воiстину заслугову на пам'ятник десь тут,
серед цих голих кряжiв, серед цих забайкальських пустель...

У вiкнах миготiв, обертаючись, понурий ландшафт, перерiзаний пасмами
скелястих гiр. Вiн пропливав обабiч експресу, вiдстрашуючи сво ю жаскою
iсторичною репутацi ю.

I ось... Нiби зумисна iлюстрацiя до професорово© iсторично© екскурсi©,
нiби марево, викликане ним з небуття, з'явився додаток до того
ландшафту...
Либонь, вони встали з-пiд землi - цiлi тi поколiння каторжникiв, армi©
©х!.. Вони вишикувалися обабiч колi©, вздовж насипу безконечною хмарою i
стояли, спершись на кайла, на лопати, на тачки... По колiна в водi i в
болотi... У ровах i ямах...
- Ребята!!! Сматрi!!! Бамлаг!!!

Все кинулося до вiкон.

Боже ж мiй!.. Так ось вони!!. Справжнi, реальнi, невигаданi i -
незчислимi. Як розгадка болючо© i жаско© та мницi. Як сама та мниця, на
яку страшно було дивитись...

А вони стояли безконечними шпалерами, безконечною тичбою - вимученi,
виснаженi... В химерних i страшних бамлагiвських одностроях: в ганчiр'яних
шапочках-ушанках i в такiм лахмiттi, що здавалося, нiби ©х рвали всi
собаки всього свiту i трiпали всi сибiрськi й транссибiрськi вiтри та
буревi©.
Стояли i дивились... Проводжали експрес - мерехтливе чудо небаченого чи
давно забутого свiту...

Неголенi... Забрьоханi... З хворобливо запаленими очима... Безконечнi
лави людей, списаних геть з житт вого ре стру, обтиканi патрулями з
рушницями i псами...
Однi махали руками. Iншi дивились байдуже, тупо, чекаючи, поки вiн
пройде...
I не було ©м кiнця, i не було ©м краю...
Прокладали шлях, прокладали нову магiстраль, вимощуючи ©© сво ю
розпукою, гатили собою прiрви, й баюри, й провалля... А тепер ось стояли
як на парадi. Полтавцi... Чернiгiвцi... Херсонцi... Кубанцi... Нащадки
Многогрiшного i нащадки того Аввакума вiльнодумного... Каторжники. Тi, що
про них потiм будуть розповiдати легенди й спiвати тягучi, понурi пiснi,
такi тягучi, як забайкальськi вiтри узимку...

З вiкон експресу нагло починають летiти речi... Спершу вiд паротяга, -
як сигнал, - кiлька пачок махорки. А потiм, мов на команду, з усiх вiкон
полетiли: цигарки... плитки шоколаду... цитрини, черевики, шматки хлiба,
пакунки, завиненi в папiр... - цiла веремiя найрiзноманiтнiших речей.
Дiти махали ручками i, пiдхопленi стихiйним поривом, загальним
психозом, що опанував експрес, викидали квiти... цукерки... гармонiйки...
i плескали з ентузiазмом в долонi, i смiялись радiсно.


Люди в бамлагiвських одностроях ожили i кинулись стрiмголов до
подарункiв, збираючись купами i топчучи один одного.
Над насипом почалась стрiлянина.

I, нiби на знак протесту, хтось ошалiло викидав з вiкна експресу все,
що трапилося пiд руку: подушку, калошi, грамофонну плиту, простирадло,
жмут грошей...
Пiдхопленi вiтром, летiли вони i крутились над по©здом, наче голуби на
Iорданi, розполоханi стрiляниною.

А в купе, упавши ниць на канапу, хтось заходився буйним плачем,
вибухнув нестримним приглушеним риданням.

Грошi ще довго кружляли в повiтрi i летiли слiдом за експресом. А
шерегам не було краю. Вони мов з-пiд землi вставали назустрiч i вже махали
руками мовчки, махали, махали, мiшаючись в невиразний сiрий туман.
Експрес летiв божевiльне, нестримно.

I так само нестримно текли в когось сльози в замкненому, м'якому купе
вагона.
Це теж екзотика...

Але те промайнуло, як марево, i лише на хвилинку затьмарило настрiй у
мешканцiв експресу. Новi вражiння, щодалi, то цiкавiшi, щодалi, то
екзотичнiшi, вiдсунули те марево геть i стерли. Нiби його й не було. Так,
далебi i не було. Лишилося десь там, разом з Забайкаллям, а назустрiч
бiгли iншi дива, iншi мiсця i ландшафти, незнанi, небаченi, неопiзнанi.
За гуркотiнням i чорнотою тунелiв враз било в очi слiпуче сонце,
розгортались дивнi панорами, аж но тяглася рука до гальма "Вестингауза" -
до тi © аварiйно© ручки, щоб зiрвати пломбу i нагло спинити експрес:
"Зупинити тут!" - I пiти, побiгти туди...

Знову тунелi...

Потiм експрес влiтав у нiч, як у суцiльний тунель, i, запалавши вогнями
та опустивши фiранки, летiв у фантазiю. Гойдаючись пiд звуки патефонних
танго i фокстротiв, гомонячи, вiдступаючи, люблячи й мрiючи, мрiючи,
мрiючи... - летiв, миготiв десь у казку.

Творив ©© i стремiв у не©, гублячи межу мiж дiйсним i фiкцi ю, мiж
фактами та ©х iнтерпретацi ю. Гуготiв у не© i був уже ©© часткою - часткою
свiту пригод, того царства Арсень ва, того царства Дерсу-Узала i Амба.
* * *
В салонi-вагонi було ясно i затишно. В стелi крутились вiяла,
оберталися нечутно по горизонталi, творючи лагiдний вiтер.
На снiжно-бiлих столиках в такт по©здовi видзвонювали малиновим дзвоном
пляшки: червоне "Бордо" i пиво, коньяк i лiкери, i золотоверховi портвейни
- стоять вони купками, не вiдкоркованi, посерединi бiлих обрусiв i
гомонять срiбно. Перегукуються з колесами. Ваблять до себе, чарують.
Вклоняються нiжно одна до одно© i до гостей.

"Розкрийте, розкрийте нас! Берiть!.." - i смiються, гомонять,
пританцьовують.
Обабiч пляшок стоять склянi вази з помаранчами, цукерками, плитками
шоколаду, пастилою, тiстечками, - мерехтять, випромiнюючи з бокiв веселку
i снопи промiння.
Запопадливi кельнери в чорних убраннях, з бiлими рушниками через руку,
стоять на чатi. Готовi кинутися на один порух брови, угадуючи наперед
кожне бажання клi нта...
Стiльки вигод! Стiльки трункiв! Стiльки розкошiв!..
Далебi це дине мiсце у цiлiй тiй фантастичнiй "шостiй частинi свiту",
де можна зустрiти щось подiбне. Стiльки фасону, стiльки шляхетства i
багатств i стiльки пiклування про людину.

Це лише тут, у цiй екстериторiальнiй державi - у цiм кспресi. Тут-бо
сво© закони, сво© звича© i свiй режим. Це-бо окремий свiт. Тут-бо iнодi
бувають чужинцi - якiсь дипломати, мiнiстри чи гостi з далеких заморських
кра©н.
Весело видзвонюють пляшки, i мрiйно вихляють вiяла. З обвiшано©
скляними призмами люстри лл ться химерне мерехтливе свiтло, - то призми
гойдаються, трiпотять, як сережки, i витворюють свiтляний веселковий
танок, випромiнюють спектри...
А у вiкнах бiжать вечоровi сильвети, бiжать двома безконечними
стрiчками: фiалково-рожевi кра види, бiлi вершини гiр, облямованi в колiр
iндиго долини, фантастичнi сильвети дерев, блокпостiв, будiвель... Гейби
два безконечнi кiнофiльми.
У салон-вагонi майже порожньо. Вже нема тих аматорiв пива i вин i
веселих гутiрок, що виповнювали його перших днiв. В декого вже спорожнiли
кишенi, бо всi цi розкошi коштують грошi; iншi вдалися до преферансу i
смалять до одурiння десь там, по купе; iншi романсують, саме цiлуються
десь у присмерку коридорiв i тамбурiв; iншi накручують румбу...

Лише кiлька людей посiдають цей затишок.
Бiля крайнього столика при вiкнi сидить бравий майор - чорнобривий, з
м'ясистим носом, вiком понад тридцять лiт, - майор ОГПУ - НКВД. Зсунув
синiй кашкет на потилицю, розстебнув комiр i попива червоне бордо, трима
склянку бiля уст, а очi втопив у газету, поставивши ©© сторч. Смокче бордо
i чита -смокче "Правду", студiю промову вождя, виголошену на черговому
з'©здi ВКП(б). Iнодi вийма олiвець i щось пiдкреслю , посмiха ться
захоплено, потiм глибокодумно морщить брови, сьорба бордо i пасе далi
вугляними очима по шпальтах газети. Майор вигляда , як саме втiлення
могутностi, сили i гонору сво © "пролетарсько©" держави. В цiлiм експресi
не трима ться нiхто так гiдно, так незалежно i гордовито, ба навiть трохи
презирливо, з та мничою мiною i незрiвняним почуттям вищостi.
Його не зворушують нiякi екзотики, нiякi найексцентричнiшi iсторi©, ба
навiть тигри. Вiн не те бачив. Не те зна . I не те може. Такого полювання,
якого вiн сам i був майстром, не зрiвняти нi з яким iншим. Коли б всi тi
аматори знали, де те диво, де та легендарна легенда... Диво - це вiн! I
легенда - це вiн! Тут - пiд блискучою унiформою - схованi такi речi, що
перед ними поблiдли б сам Арсень в з сво©м придуркуватим Дерсу-Узала, i
навiть всi тигри, i навiть у них - у цих останнiх - стало б волосся дуба.

I не по екзотику ©де вiн. Вiн ©де на iнше полювання. Дiставши нове
призначення, високу посаду десь там, у чорта на зачiпку, вiн ©де
перебирати ©©, як звичайний обов'язок. Вiн дисциплiнований i точний, i не
схильний вдаватись у дрiбницi. Тим часом не марну часу на теревенi: п'
отак собi бордо i студiю промову вождя.
В другiм кiнцi салон-вагона веселий гомiн, - дзвiн чарок, жартiвливi
промови i регiт. Там розташувалась весела компанiя. Зсунули два столи
докупи, заставили ©х батареями пляшок, чарками й тарелями i розсiлись
уп'ятьох... Дудлять i регочуть... П'ять пройдисвiтiв-скалозубiв, п'ять
молодих безжурних шибайголiв, п'ять камарадiв. Отих, типових у цiй кра©нi,
молодих людей - "геро©в нашого часу", що ©х так рясно стало, що ©х нiщо
нiде не втрима , що вiчно лiтають з мiсця на мiсце, добре заробляючи, а ще
лiпше розтринькуючи та скалозублячи; скалозублячи геть з усього... Цi теж
такi - прожигателi життя й кишень; може, квалiфiкованi iнженери, а може, й
квалiфiкованi лiтуни, а може, те й друге разом. Тi самi, що лiтають по
цiлiй цiй "шостiй частинi свiту", по цiм велетенськiм людськiм полiгонi, i
нiде не можуть нагрiти собi мiсця i що, якби могли, полетiли б геть ще й
по всiх iнших свiтах, та не можуть вилетiти.
Один з них - в пенсне i крагах, ще й в модних англiйських бриджах. Його
всi величають, не то жартома, не то серйозно, "професором". Другий - у
френчi й галiфе кольору кави, елегантний та, напевно, одчайдушний, -
бiльше за всiх i зухвалiше вiд усiх регочеться та сипле приперченими
словами. Лише iнодi раптом урива , хмурить брови i пiдозрiло позира
навколо спiдлоба.
Дво гуляйпiльцiв, засмалених вiтрами вивуджених десь кримським чи
одеським сонцем, м'язистих, дебелих i суворих. А п'ятий - кубанець з
Новоросiйська i разом контрабандист з Батума; але про те нiхто не зна .
Четверо з них ©дуть десь аж з Ки ва разом, ©дуть в те золоте ельдорадо,