Багряний I. Тигролови

Григорiй так багато горiлки нiколи не пив. Та й тепер суворий контролер
не давав переступити крайню межу, дiйти до крапки, - стояв над ним i
строго вiдраховував хвилини. Нарештi сказав:

- Стоп!
Годинник вибив 12. Пiвгодини до двiрця. Пiвгодини на все iнше. По©зд о
першiй...
Григорiй звiвся. А за ним i Гриць. Нагулялись хлопцi до несхочу. Але
тримались мiцно. Лише у вiччю дво©лось, тро©лось i плавало все трохи
шкереберть.
- Грицю! Ти з нумерками йди до роздягалки, збирай все гамузом i виходь
на мороз. Там чекай. Ясно?

Ясно... Гриць вийшов, а Григорiй ще мусiв розрахуватися з кельнером.
Розквитавшись, помахав здивованим дiвчатам рукою i пiшов. Пiшов. Було
смiшно - ноги йшли по пiдлозi, а все навколо йшло якось бокаса.
В дверях з кимсь зiткнувся. Хтось iшов сюди, а вiн iшов туди, - в
дверях стали i нi сюди, нi туди. У вiччю Григорi вi дво©лась якась
химера... "Шпали" на ковнiрi... Синьоверхий кашкет... О, аж два!..
Двоносе...
Григорi вi було смiшно. Чи воно одно, чи дво ? Клiпав очима - нi, таки
дво ! Дво заразом. Чудно, ха-ха! Щось нiби знайоме... Григорiй стояв i
смiявся, взявшись у боки. А тодi нахмурився - ну-ну! - i зацiпив щелепи:
- Хто став на дорозi!?! Галло!..

Химера уступилася, i Григорiй промаширував до роздягалки. Дав Дiдовi
Морозовi карбованця i так помаширував на вулицю. Навiть не бачив, як та
химера стояла, не рухаючись, мовби прикипiла на мiсцi, i дивилась услiд...
На вулицi чекав Гриць, в досi наопашки, з торбинками iз усiма
пожитками. Григорiй надiв папаху, накинув доху, теж наопашки - хай хмiль
вийде, - i пiшли помалу. Морозяна вулиця була тиха, туманна, майже
безлюдна. Де-не-де рипiли перехожi. Тьмяно сяяли лiхтарi, обведенi
веселковими нiмбами...
__
_Не ходи босий!_
Хлопцi вже пройшли вздовж пiввулицi Карпа Маркса, вже минули
"ДеВеБанк", як Григорiй вiдчув, що щось негаразд, що за ними назирцi хтось
iде. I не так вiдчував, як угадав сво©м вовчим iнстинктом. Хмiль виходив з
голови. Згадалась та "химера", - що за чорт? Хто б то мiг бути? Що за
один?.. Вiйськовий нiби.
- А нагнись, Грицю, - хто там за нами йде наче? Гриць, спiткнувшись,
нагнувся i глянув позад себе.

- Та нiби нiкого. А що таке?

- Надягай доху в рукави, бо змерзнеш. Так. Чiпляй на плече рюкзак, бо
руки заболять. Так...

Упустивши свою доху, Григорiй нагнувся i глянув... "Так... Iде назирцi.
Напевно за нами. Високе. В собачiй хутрянцi. В капелюсi з розпущеними
вухами..."
- Нум, Грицю! Спокiйно. Наддай ходу. Так. Не озирайся.
- Та що таке?
- Нiчого. Зна ш, як тигр пасе вепрiв? Нас пасуть. Не одставай. Тримайся
мене.
Пiшли шпарко. Дужче. На вулицi враз зробилось людно, - то з кiнотеатру
висипала юрба. Хлопцi припустили межи юрбою, а тодi круто завернули влiво,
в бiчну вулицю.
- Тримай попри стiну!

I враз несподiвано Григорiй пхнув Гриця в бiк. Пхнув в розчинену браму,
аж той поточився. Там стали i стояли завмерши.
Повз них бiгом пробiгла постать в собачiй хутрянцi i в капелюсi з
розпущеними вухами. Як хорт...

Пождавши хвилину, як затихло рипiння, хлопцi вийшли, скрутили назад на
головну i пiшли шпарко.

До двiрця треба пройти головну вулицю, потiм майдан, потiм пустир за
площею, потiм базар, а потiм ще з кiлометр передмiстям. Дохи заважали йти,
- хлопцi ©х поскидали й тримали на руцi. Рюкзаки - на плечах.
Пересiкли навскiс велику площу з пам'ятником Ленiну посерединi. Ленiн
переймав ©х, пiднiсши руку, показував шлях в противнiм напрямку, нiби
хотiв обдурити чи силою завернути.

Минувши площу, перейшли навскiс пустошi i бур'янища, нацiлившись на рiг
вулицi, що вела повз тiчок до вокзалу. Тут перелiзли через окiп i вже були
вийшли на шлях, та раптом в темрявi виросла постать перед Григорi м:
- Руки вгору!.. - блиснула сталь пiстолета, наставленого сторч.
Григорiй звiв руки... Але, зводячи руки, несподiвано пiддав ногою так,
що пiстоль фуркнув десь через голову в снiг, а в ту ж мить Гриць зацiдив
невiдомого з усього маху в ухо. Григорiй не дав упасти - з лiво©! А тодi
турнув ногою так, як те робить сохатий, рятуючись вiд смерти, - сторч у
груди прямим ударом.
Невдалий Пiнкертон хекнув, мелькнувши ногами в повiтрi, полетiв у
темряву, з хряском ударився об паркан i звалився десь у снiг.
- Не ходи босий! - прошипiв люто Гриць, ступнувши слiдом.
- Стоп! - спинив Григорiй. - То - чорнороб. Гайда!!.
I, пiдхопивши доху, що Григорiй упустив, пiдiймавши руки, хлопцi
припустили, як дрiбен дощик...

На станцiю забiгли з другого боку, просто на колi©.
Саме вирушав товаровий ешелон - десь, нiби на пiвдень. Скочили на ходу.
Трапили в порожнiй вагон. Забрались у куток i сидiли, тяжко вiдсапуючись.
А вже як ешелон пройшов через мiст на Уссурi i покотив шпарко, Гриць
почав реготатись:
- Що воно було за хал ра, га?! Чого воно хотiло?
- Чого хотiло?

- Еге ж.
- Напевно, хотiло пограбувати... Мабуть, бачило багато грошей... як
гуляли i...
- От заробив бiдняга!

Григорiй мовчав. Думка йому шалено працювала, намагаючись знайти всьому
логiчне пояснення, але нiчого не виходило. Сам не знав, що думати. Може,
вiн нечемно турнув того, що стояв на дверях?

Далебi так! В кожнiм разi вiн його напевно перелякав.
Це вiн пам'ята . Може, що ляпнув у хмелю? Так нi...
Напружував пам'ять, намагаючись пригадати, що то був за один, але не
годен був щось до пуття згадати, як в дурному снi. Дуже вiн випив зайве.
А може, i справдi хто думав пограбувати? А гляди - швидше всього. Все
можливе. Одначе iнстинктивно вiдчував, що щось не так, що за тим кри ться
величезна небезпека, загроза.

А зрештою махнув рукою. "Аби лише не прибили того дурака на смерть. Хай
брика ..." Розв'язали рюкзак i заходились вечеряти.
Потiм посiдали тiсно в кутку i так задрiмали. Товаровий ешелон йшов не
зупиняючись.
На станцi© Лазо хлопцi вилiзли десь на свiтанку.
У Кiм-Гi-Суна посiдлали конi, швиденько поснiдали, випили по чарцi з
того запасу, що накупили в Хабаровську, i рушили.
Поки перебували в цiм свiтi цивiлiзацi©, почувались непевно, почувались
в небезпецi, - нiчна пригода набула та мничого значення, незрозумiлого
змiсту. Квапилися швидше ви©хати в iнший, у свiй свiт.
I тiльки коли повернули в хащi - свобiдно зiтхнули:
"Все!". Вернувся добрий гумор, упевненiсть i душевний спокiй.
Тут - вони вдома! О, тут вони господарi!
Слухаючи, як шумiли кедрачi назустрiч, як височеннi кедри похитували
коронами привiтно, переповiдаючi© вiчну свою казку а чи звiтуючи за днi
розлуки, Григорiй вiдчув приплив буйно©, дикунсько© радостi, а воднораз, -
непереможно© сили, що вирувала в нiм.

Го-го! Хтось там на нього насува ться?! То ми ще подивимось. О, ми ще
подивимось! Доки вiн тут - нема тi© сили, щоб його звiдси викурила, щоб
взяла його живцем.
I не знаючи, як виладувати ту снагу i ту безвiдчитну тваринячу радiсть
вiд житт во© наснаги, хлопцi пускали конi вчвал, стрiляли в пнi i стовбури
i гоготiли, як азiати.
"Так, ми ще подивимось!"

* * *
Вдома Гриць розповiдав Наталцi про ©хнi парубоцькi походеньки. Про
химерних розмальованих дiвчат, про музики, про мащенi фарбою губи, про
дивацькi танки... Про весь той "цирк".

Дiвчина, що знiчев'я перебирала iзюбринi лапки, готуючи ©х до шиття
унтiв, i пильно розглядала ©х - особливо тi чотири - ревичнi, з того
iзюбра, що дурiв з пристрастi й загинув, - слухала братовi теревенi й була
дуже сердита.
Навiть не тiшилась з подарункiв, що ©х навезли хлопцi.
А як зостались з Грицем самi, Наталка приступила з допитом -
перепитувала знову й знову про ©хнi гулi, про чудернацькi музики, про
танцi та про тих панянок мальованих, i слухала пильно, з блискучими очима,
намагаючись не прогавити нi слова... Який химерний той свiт! Чи й вони теж
танцювали?
Аякже! Танцювали. Навiть до них панянки сватались, такi-о iнтереснi...
- Гриць показував, якi саме iнтереснi.

Але виходило, що то не вони танцювали з пiвголими "панянками", а тi
"пришелепкуватi городяни". А вони? - вони собi добре попиячили.
I Гриць так майстерно списував весь той "цирк" i тих городян, i так
смiшно копiював ©х, ходячи по хатi вихилясом, що Наталка вже заходилась
щирим реготом, i конче хотiла все те сама колись побачити.
А надто смiялась з того "великого пана", що Григорiй зiпхнув його з
дверей. А ще бiльше з того грабiжника, що так добре на них заробив
опiвночi, й шкодувала, чому вони не пiдiбрали пiстоля.

- От два дурнi! Зовсiм-зовсiм два дурнi, два ведмедi! Анi тобi з
дiвчатами не вмiли добре потанцювати, анi пiстоля ©й в подарунок
забрати... А то навезли катзна чого, нiби вона якась панянка мальована...
Хто це добирав всi тi цукерки, цi шоколядки, цi "духи", цi гребiнцi
тендiтнi?
- Я...
- Ну, й дурний.

- I Григорiй теж.

- Ну, то обидва дурнi. Ще дурнiшi!... Зовсiм, геть зовсiм дурнi!
__
_Роздiл одинадцятий_ На кiшку
- Ну, як, дiтки? По©демо? - питав старий Сiрно, вагаючись сам це
вирiшувати, ©хати ©м чи не ©хати на кiшку: - Ех, нема Миколи!
- Нiчого, батьку! - Це Наталка суворо. - Все одно нас таки знову
четверо. По©демо... - Упевнено так, беззаперечливо.
Старий Сiрко подумав, подивився на Григорiя, посмiхнувся:
- Таке, брат, дiло! - I покрутив головою. - Маю вiдомостi, що коло
Iману бачили кiшку чи аж двi. Кажуть, багато вепрiв з'явилось. Ну, ясно,
де вепр, там i кiшка. З того цей пастух i живе. Та от... Ех!,. Ну, як,
козаче, га? - спитав Григорiя посмiхаючись.
Старий шукав пiдтримки. Вагався дiд. Нiколи не вагався, а тепер
вагався. Нема четвертого, нема Миколи.

Григорiй добрий хлопець, але ж уперше...
Григорiй подивився в очi просто, хотiв сказати рiшуче, як Наталка:
"По©дем", але... чи ма вiн право вирiшати?

Сiрко задумався. Справа була поважна. Кiшка - це не за ць i не лис.
Вiдтодi, як не стало Миколи, хто його зна як, чи вдасться. Стара Сiрчиха
стурбовано вiдмовляла:
- Та хай вона сказиться! Та чи вам мало? Тi чи вам життя набридло? Та
хай ©© трясця вiзьме! Сидiть уже! Це й вирiшило справу. Старий махнув
рукою:
- Ну, то споряджайтесь! ге, стара! Бог не без милостi, козак не без
щастя. Спробу м щастя. Будеш за Миколу, козаче! Витрима ш?
- Спробую, - вiдповiв Григорiй серйозно, - Тiльки ж...
- Знаю, знаю, синку. Нiчого. Я тебе пiдкую трохи. Хоч ти й пiдкований.
Отже, вирiшили ©хати.

Стара, зажурена, мовчала. Хiба вони послухають? Лише тлiла серцем та
нишком витирала сльози. Згадала торiшн - як привезли сина з розчавленою
головою... Боже мiй! Як з вiйни привезли. Кiшка, твар тая поганая, вхопила
пащею... Будь вона проклята!
- Ну, от iще! - потiшала Наталка. - Не журiться, мамо! Та чи це вперше?
Таке... Ми скоро будемо дома. Ми так тiльки, з'©здимо та й назад. Нiяких
там кiшок нема ... Розбiглись досi, почувши.

- Та хоч би... - I хрестила Наталку, i хрестила всiх, як завжди, як
кожен раз, виряджаючи. Тут бо люди гинуть всюди просто. Не з'©сть кiшка -
то заблудить, не заблудить - у марi втопиться, замерзне, чи ведмiдь, або
вепр пiддере, а то так простудиться - та й Боговi душу вiддасть.
А збиралися цим разом не так, як звичайно. Повдягали ватянi штани й
куцини. А окремо взяли голо© дебело© лосино© шкiри пiджаки. I такi ж
дебелi лосинi пальчатки - рукавицi, - сама шкiра на них, без нiчого. Взяли
по парi запасних ремузiв - теж з мiцно© шкiри. Словом, побiльше шкiри. На
старому, як i на всiх, уже не кашкетик, а шкiряний капелюх, хутром униз.
Коней нав'ючили легко. Взяли лише намет, залiзну пiч, харчi, спирт,
марлю та пашу для коней. Та ще взяли верьовок, дроту, сокиру добру.
Забрали всiх трьох собак, чотири пари лижв i по©хали.

Конi були не перевантаженi, - тож туди ввесь час ©хали. Злазили лише
там, де доводилось пробиватись крiзь замети в "сiверах". хали стежками,
через урвища, через джерела, крутими схилами та хащами. Кованi на плашки
конi, часто сковзались, iнодi падали. Довелося повгвинчувати шипи на кожну
передню.
Сонце, вiдбите снiгом, слiпило очi. Тайга стояла дивна, мертва, як
заворожена. I лише письмо слiдiв та слiдiв на снiгу промовляло до тжх, хто
умiв читати, що тут далеко не порожньо.

Коли заклякали, сидячи в сiдлi, - а мороз стояв ступнiв на сорок п'ять
i, хоч якi були теплi козачi панчохи в унтах, а ноги мерзли, коли не
рухатись, - тодi злазили, ставали на лижви i йшли так. По пiвденних схилах
i на падях снiг був туго збитий, i це всiх тiшило. Григорiй з Грицьком i
Наталка на чистих мiсцях гнали наввипередки або спускалися з крутих сопок,
аж у вухах свистiло. Iнодi котрийсь, занурившись лижвою десь пiд гiллячку
або пiд приметений бур'ян, iшов перекидя пiд регiт iнших. Григорiй ходив
на лижвах вправно. Це не спортивнi лижви, лiпшi. До них не треба було
цiпкiв. На спортивних тут не пiшов би, тi дуже вузькi, врiзались би. А це
були широкi, втричi ширшi за спортивнi, трiшки коротшi, пiдбитi шкiрою з
цупкою шерстю по ходi. Вперед самi пливуть, назад не здають - шерсть
затриму . Гасали, дурiли, було гаряче, аж пара iшла у кожного iз спини.
На нiч отаборювались просто на снiгу, намету не хотiли розв'язувати i
ночували так, нагрiбши в один бiк з-пiд вiтру велику купу снiгу. Насупроти
розкладали багаття, а посерединi намощували гiлок з ялини та з смеречини.
Було сухо i тепло. Тут сушились, пили чай. Трапилось так, що не знайшли
чай, чи було лiньки шукати, то старий Сiрко заварив мисливський - зломив
гiлочку лiщини з сухим брунатним листом i опустив в окрiп. Чай i вийшов не
гiрший за китайський.
Вранцi рушили далi. Слiпуче сонце i вiтерець засмалювали обличчя, шкiра
робилась бронзовою.
На рiчцi Бiкiнi бачили диво-дивне : при височенному, крутому урвищi,
при горi, мерехтiв крижаний водоспад. Метрiв на шiстдесят угору. Стояв вiн
крижаною стiною i переливався усiма барвами. Мерехтiв на сонцi, наче
рухався, тiк. Але вiн не тiк.
Що тiльки може природа витворити! Улiтку тут безперервне втiкали
пiдгрунтовi води, текли по урвищу безлiччю дрiбнюньких струмкiв, виносили
з собою частки того грунту, в якiм текли - зеленi, брунатнi, рудi, жовтi.
Прийшли морози i устругнули штуку: вода тече, а вони ©© приморожують.
Так i наморозили це диво - вiд низу, вiд рiчки i геть до найвищого
потiчка, що лiг угорi рудими вiзерунками. Отак розписаний, та ще
пiдправлений небесною блакиттю та бiрюзою криги, стояв i мерехтiв дивний
водоспад. Григорiй бачив таке диво вперше i милувався, i дивувався.
В однiм мiсцi, про©жджаючи кедрачi, захотiли горiхiв. Але бирки, котрi
додолу впали - заметенi снiгом, не знайдеш. А котрi не впали - тi на
височенних кедрах бовванiли поза можливiстю ©х дiстати. Але вийшли з
труднощiв просто: збивали ©х з рушниць, Старий Сiрко бурчав, але не
забороняв, бурчав так, для годиться. Колись i сам так дурiв. Та i вправа
стрiлецька нiколи не шкодить, - це вже його правило.
Бирок назбивали небагато, зате горiхи були дуже смачнi i багато ©х у
кожнiй бирцi. Бирка тая - добрий жовтяк-огiрок завбiльшки i луска, як у
сосново© бирки, а пiд кожною лускою, як пiд покришкою, горiх завбiльшки з
квасолину.
Так ви©хали на Iман-рiчку. Замерзла i заметена снiгом, лежала вона
нерухомо, ця, така буйна i бистра улiтку, рiчка. Снiг був чистий,
нерушений. Лише посерединi, пiд свiжим шаром снiгу пробивалися, як жилки
пiд шкiрою, смуги мало ©жджено© дороги, а по чистому снiгу вилося двi новi
смужечки вiд полозкiв. Межи ними ж - ямки вiд копит. Щось про©хало вчора
двома пiдводами. З ширини полоззя старий Сiрко виснував, що це старовiри.
Про©хали вгору. А раз так, то, значиться, вони ©хали вниз до останнього
снiгопаду, а це вертались - значить, були в Iманi. Прочитав, i вже його не
перекона ш, що це не так. Вони теж повернули вгору за слiдом.

Тут Григорiй мав нагоду прочитати тайгову газету - часопис пралiсiв.
Але те, що вiн прочитав, зробило на нього сильнiше вражiння, нiж цiлi томи
Бальзака чи Стендаля, що ©х вiн колись теж перечитував, та за останнi роки
забув, здичавiв.
На снiгу великими лiтерами, либонь, за допомогою пальця було написано
лише чотири слова:
"ФIЙОНА МЕДВИНУ ПРИВIТ ПЕРЕДАВАЛА".

I так, наче хто кулаком по уху торохнув. Що таке? Якому медвину?!
Невже?.. Та нi, не може бути!

"Фiйона - це ж красуня, жiнка того тунгуза, на прiзвище Дядоров, краля
писана. Росiянка. З старовiрiв. I дало ж йому зв'язати сво життя з
чужинкою, та ще з такою! Та ба: вона - красуня, чиста тобi дворянка, як
пава, - ну i погнався. I вiн ©© любив, Богу на не© молився, упадав бiля
не©, а вона... Ну, сказано, не пара. А вона до iнших iрже, до сво©х. До
не© ж охочих - Боже мiй! Гарна. I здорова, як кобилиця. Всi начальники,
якi в тих мiсцях бувають - чи то рiзнi уповноваженi, чи мiлiцiя, чи НКВД -
всi там пасуться. А Дядров мiсяцями дома не бува - промишля все,
трудиться. А як узнав, хотiв ©© порубати. I начальникiв порубати. Забрали
його, подержали i пустили настрашивши..."
Медвин... Медвин - це ж прiзвище його колишнього ката. Так, це було
прiзвище слiдчого, а потiм начальника вiддiлу одного управлiння НКВД. О,
це прiзвище стрясло ним до останнього м'язка. Одно лише прiзвище. Але, нi,
не може бути. Це ж за десять тисяч кiлометрiв. Явна невiдповiднiсть. Це
просто випадковiсть. Прiзвище зовсiм, зовсiм iншо© людини. Який старовiр.
I хоч це був незаперечний факт, що випадковiсть, проте серце не могло
довго вгамуватись. Прокляте прiзвище викликало зливу страхiтних спогадiв,
приспаного гнiву, пекельно©, непримиренно©, вiчно© ненавистi.

Всi йшли i не помiчали, що робиться з ними. Вони прочитали, посмiялись,
погомонiли i пiшли собi далi. Та й з Григорi м, власне, зовнi нiчого не
робилось. Хiба той бiй, ту гiркоту за зламане життя, за скалiчену i навiки
зiпсовану молодiсть видно зокола, та ще на такому бронзовому обличчi?
Щелепи йому зiмкнулись, як вовча пастка.

За кiлька кiлометрiв - знову те ж повiдомлення: "ФIЙОНА МЕДВИНУ ПРИВIТ
ПЕРЕДАВАЛА". I знову серце загуготiло попри всю явну випадковiсть такого
прiзвища тут.
I так разiв з чотири. Нiби якийсь злий дух намiрявся на його спокiй. А
в дiйсностi - хтось ©хав i з нудьги розписався. Радий, що вивчився писати.
А записав те, що його, найбiльше, може, роздрочило, чи, може, те, що
заволодiло думками всiх тайгових молодих хлопцiв i дiвчат. Це повiдомлення
звучало, як чергова романтична та пiкантна сенсацiя.

Григорiй похмуро вигнався наперед i йшов перший, а збаламучена думка,
занепоко на, снувалась химерно. То припускала найнеможливiше, то
пригадувала чуте, теж варте уваги.
Що по тайзi останнiм часом про©жджали, або якась вiйськова дослiдна
комiсiя, або начальство з НКВД, чи мiлiцiя, про це було вiдомо. Мали щось
десь будувати, чи, може, "очищать тил вiд ворогiв народу". А може, те й
друге. Що по всьому краю будовано силу вiйськових об' ктiв, - це вiн знав,
ще в тюрмi вiд тих, що побували тут "на виправцi". Бач, знав навiть i такi
подробицi: понад усiм кордоном, за проектом якогось iнженера, будовано
цiлу систему - лiнiю - укрiплень i багато сопок перетворенi в невиднi
зокола, потужнi фортецi тощо. Робили "кордон на замку". Що ж до останнього
- очистки тилу, - то це вже вiн бачив сам.
Ось такi химернi думки снувалися в його головi, викликанi тим
прiзвищем.
Там, де Iман завертав круто вправо, на пiвдень, i йшов далi, петляючи
межи крутих кряжiв Сiхоте-Алiня, нашi взяли трохи лiворуч i пiшли на схiд,
нетрями.
По довгих мандрах перейшли на Змi©ну. Тут окремо, як пустельник, жив
старий удеге ць. Сам. В халупi-печерi. Роки жив тут, вiку доживав. Вiн уже
був майже слiпий, його називали чомусь "Iнокентiй Петрович, хазя©н
Яурина". Яурин - це там десь, на Малiм Хiнганi, i там вiн прожив все життя
отак, сам-один, як палець, на величезнi просторi©. Мисливив i був повним
господарем. А як вiдкрили там золотi копальнi, пiшов десь геть блукати по
нетрах. Переселився сюди... В нього вже не було зубiв, а сам вiн - як
сухенький зморщений грибок. Жив вiн з того, що ловив рибу, ловив сiльцями
птицю, а iнодi i вивiрку. За рiк вiн добував хутра на махорку, на чай
"кирпичний" та на сiрники. Тим задовольнявся i так, у мовчаннi, жив тут,
споглядав i чекав смерти. Але добрi люди його не забували. Хоч зрiдка та
добивались сюди мисливцi i лишали йому то се, то те. Iнодi i спиртом
частували. Так вiн i жив, як бурундучок малий. Та все курив люльку,
заплющившись.
А колись вiн був у свого племенi шаманом. Гай-гай... Та зате вiн ще й
тепер умiв з богами ладити, тож вони його i зхищали, i заступали.
Яке було його власне, справжн прiзвище, - нiхто не зна . Вiн -
Iнокентiй Петрович. З цим прiзвищем i увесь такий, як вiн - це
красномовний показник, символ всього його племенi - уже напiвмiфiчного
племенi удеге, що отак-о доходить краю i сто©ть на порозi в небуття. Того
дивного, опоетизованого (ах, Арсеньев! Ах, екзотика!) - на©вного племенi
дiтей природи, що уже вигибали, як малi дiти, вiд усiх благ чужо©
колонiзацi©: вiд алкоголю, люесу тощо. А оце догибають "останнi з
могикан", чи пак "останнi з удеге", - навiть не маючи свого iменi.
Патрiарх, жрець i носiй традицiй та нацiонально© гордостi свого племенi.
дине, на що вiн ще спроможний, - це забитися в недосяжнi хащi i там
сконати з чужим iменем, як з тавром.

Тут старий Сiрко залишив коня. Тут, десь недалеко, на джерелi Урин,
бачено кiшку. Дали Iнокентiю Петровичу кирпичного чаю, тютюну (старий
Сiрко пам'ятав про Iнокентiя Петровича ще з дому), i старенький,
зморщений, безбородий дiдусик, був радий, як маля. Йому вже три чисницi до
смертi, i вiн хоче покурити всмак. Нi слова не тямлячи по-росiйському анi
по-укра©нському, дiдусик на мигах дякував, радiв i розумiв, чого вiд нього
хочуть: доглянути коней.
Тут тигролови вирядились: понадягали шкiрянi панцерi, - дебелi щiльнi
пiджаки, цупкi ремузи, шкiрянi рукавички... Напакували всi рюкзаки харчами
i дрiбними; необхiдними речами. В Грицька упакований намет i кругом пояса
мiцна товста вiрьовка. У Наталки теж вiрьовка i за поясом сокира. В
Григорiя, крiм приторочено© сокири, вiрьовки i набiйницi, ще похiдний
казанок. А старий Сiрко довго ходив по хащах - вибирав, облюбовував собi
знаряддя. Нарештi вирубав дебелий, рiвний, три метри завдовжки,
сантиметрiв десять в дiаметрi дрин. Попробував - добрий. Обтесав трохи
нерiвностi. !

Стали на лижви. Перекинули через плечi рушницi. Взяли собак на повiдки
i пiшли помалу. Пiшли звичайною, мисливською ходою, не кваплячись, щоб не
виснажуватись.
Лютi морози та вiтри по©ли, як кажуть мисливцi, снiги, а лишок лежав
туго збитим шаром, що добре витримував людину i собаку. Лише у великiй
гущавинi снiг був цiлий i крихкий, як пiсок. Мiсцями лежав поза колiна. А
в "сiверах" та в проваллях у тiм снiгу можна було втопитись. Мiсцями ж, на
чистих галявинах, на високих плаях, снiгу майже не було: позривало,
позносило.
До Урину старий Сiрко вводив Григорiя в курс його майбутньо© ролi.
Правда, за весь час вiн мав багато нагод перевiрити Григорiя, i цей юнак
перед ним склав усi iспити, та ще й найлiпше. I старий був певен його
здiбностей. Щоб не ця певнiсть, то вiн навряд чи зважився б цю зиму пiти
на "кiшку". Проте вважав не зайвим поговорити з ним iще про його роботу.
- Отож, синку, слухай, примiчай, щоб ти знав. Це ти замiсть Миколи...
Бачиш, тут дiло таке - дружно, тай вийде щось. Смiливо, один за одного, як
свiй за свого Того ми й ходили лише рiднi, чужих не брали, бо чужий за
чужого не пiдставить сво © голови. А воно, бач, без того не можна, таке
дiло... Не знаю, синку, як там ©х ловлять, кiшок цих, по книгах, ми ©х
ловимо по-сво му - голiруч i вчотирьох лише. Ну й собаки, без них не
можна. Хоч кiшка й велика, i хитра тварина, та людина хитрiш, Старо© ми,
правда, не вловимо, бо ©© не можна впiймати. Ми ©© стрiля мо, та й усе. А
ловимо молодшу. Ну, це така ж завбiльшки зростом, тiльки що легша - всього
пудiв на вiсiм, - молода й дурнiша. Вона, правда, доброго лошака вiзьме в
зуби, як мишу, скине собi на хребет та й занесе грець його зна куди. А
от, як ми за не© вiзьмемось, то вже ©й нiкуди дiтись.
Головне - смiливiсть, швидкiсть i неодмiнно крик. Як уже насядемо, тодi
крик.
Спершу собаки женуть ©©, не даючи вiддихнути. Вона б собак самих i не
злякалась, може, так ми ж слiдом. Чу . Собаки женуть, поки вже несила ©й
утiкати. Бува , цiлий день ганя мось. Тодi вона забива ться десь до скелi,
чи до якогось захисту з одного боку i, повернувшись хвостом до захисту,
займа позицiю. Пси нападають - вона обороня ться. А ми тут! Оце коляка -
це перше дiло. Як "кiшка" забачить людину, то враз, забувши про собак,
кида ться на не©. А я ©й коляку вперед! Вона пащею i хапа , що ближче...
Головне не злякатись i подати ©й зручно. Ми як робили? Я з колякою вперед.
Тiльки вона вхопила, Микола зверху на не©... та петлю за шию! Як супоню,
затягне... А я вже коляку геть, та за лапи, щоб вона його не здерла... А
Грицько - за заднi лапи!.. А Наталка, як дзига, коло Миколи насiда ! Ге,
брат, це треба швидко... I оком не змигнеш... А головне, треба кричати,
скiльки духу, скiльки снаги, кричати, наче тебе рiжуть. Вона вiд людського
крику дерев'янi , ©© трясця б' , нерв у не© не витриму , бач. Губиться i
силу свою втрача ... Тож як ми кричатимем, то ти не лякайся, не думай, що
це вона черево розпорола комусь (хоч, може, и розпорола), а й сам кричи
так, нiби тобi черево розпороли... Втямив? Отож.

А головне - не бiйся ©©: вона тiльки кiшка. Але, борони Боже, бити ©©
чим, можна скалiчити, i тодi пропаде товар, а значить, пропаде нi за пси
труд, бо за калiчену i чвертi не дадуть...

Тим часом iшли i пильно оглядали всi хащi. Грицько йшов стороною,
Наталка оддалiк. Старий роззирався пильно i гомонiв тим часом:
- Ну, бува , що вона виб' коляку i кинеться на самого - тодi ©© треба
ловити руками за щелепу i здавити ту щелепу та й не давати перемiнитись на
зуб. Було менi раз так... Ну, якби довелось тримати так хвилину, то вона
за хвилину роздерла б i унти на поворозки, не то що самого, так, бач, це
було, може, секунду, як уже ©й запетлювали хлопцi шию та ноги i повалили.
В мене хлопцi добре робили! Не дали батька з'©сти (добродушно смi ться).
Тож i ти не давай, як що як. Бо пiсля мене тобою закусить. Отак.

А як будемо гнати, не виганяйтесь один перед одного, та й не
вiдставайте. Дивись на мене. Один прикрива тил, бо як трапиться хитра яка
падлюка, то обдурить, зайде з тилу - i незчу шся, як i передушить... Отож,
як тiльки побачиш, що я подав ©й гостинець, сiдлай ©© мерщiй, та вiрьовку
оттак, оттак, щоб напоготовi, а тодi оттак, i кричи!.. Кричи, а сам не
зiвай, орудуй, бо незчу шся, коли голову одiрве... А стривай!..
Наталка стояла, тримала за нашийник Заливая, що поривався вперед, i